Семантичний простір з домінантою людина (на матеріалі української ойконімії)
Проблему „людина і мова‖ можна розглядати через призму оніма, в якому сфокусувалися буття людини, її мовна свідомість. Семантичний простір із домінантою людина репрезентовано коренями твірних основ українських ойконімів: *baba, *bat’ko, *bratъ, *curka, *diva, *dytja, *didъ, *muzь, *otrokъ, *sestr...
Gespeichert in:
| Datum: | 2006 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української мови НАН України
2006
|
| Schriftenreihe: | Лексикографічний бюлетень |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/72909 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Семантичний простір з домінантою людина (на матеріалі української ойконімії) / З. Купчинська // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2006. — Вип. 14. — С. 13-20. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-72909 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-729092015-01-01T03:02:16Z Семантичний простір з домінантою людина (на матеріалі української ойконімії) Купчинська, З. Лексикографія, лексикологія, фразеологія: теорія та практика Проблему „людина і мова‖ можна розглядати через призму оніма, в якому сфокусувалися буття людини, її мовна свідомість. Семантичний простір із домінантою людина репрезентовано коренями твірних основ українських ойконімів: *baba, *bat’ko, *bratъ, *curka, *diva, *dytja, *didъ, *muzь, *otrokъ, *sestra, *vdova; carъ, *gončarь, *gostь, *kmitъ, *korolь, *panъ, *tatъ, *xusa, *vojь, *xlopъ, *čexъ; *ljudъ, *ostolopъ. 2006 Article Семантичний простір з домінантою людина (на матеріалі української ойконімії) / З. Купчинська // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2006. — Вип. 14. — С. 13-20. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. XXXX-0118 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/72909 811.161.2‘ 37‘ 373.2 uk Лексикографічний бюлетень Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Лексикографія, лексикологія, фразеологія: теорія та практика Лексикографія, лексикологія, фразеологія: теорія та практика |
| spellingShingle |
Лексикографія, лексикологія, фразеологія: теорія та практика Лексикографія, лексикологія, фразеологія: теорія та практика Купчинська, З. Семантичний простір з домінантою людина (на матеріалі української ойконімії) Лексикографічний бюлетень |
| description |
Проблему „людина і мова‖ можна розглядати через призму оніма, в якому
сфокусувалися буття людини, її мовна свідомість. Семантичний простір із
домінантою людина репрезентовано коренями твірних основ українських ойконімів:
*baba, *bat’ko, *bratъ, *curka, *diva, *dytja, *didъ, *muzь, *otrokъ, *sestra, *vdova; carъ,
*gončarь, *gostь, *kmitъ, *korolь, *panъ, *tatъ, *xusa, *vojь, *xlopъ, *čexъ; *ljudъ, *ostolopъ. |
| format |
Article |
| author |
Купчинська, З. |
| author_facet |
Купчинська, З. |
| author_sort |
Купчинська, З. |
| title |
Семантичний простір з домінантою людина (на матеріалі української ойконімії) |
| title_short |
Семантичний простір з домінантою людина (на матеріалі української ойконімії) |
| title_full |
Семантичний простір з домінантою людина (на матеріалі української ойконімії) |
| title_fullStr |
Семантичний простір з домінантою людина (на матеріалі української ойконімії) |
| title_full_unstemmed |
Семантичний простір з домінантою людина (на матеріалі української ойконімії) |
| title_sort |
семантичний простір з домінантою людина (на матеріалі української ойконімії) |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2006 |
| topic_facet |
Лексикографія, лексикологія, фразеологія: теорія та практика |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/72909 |
| citation_txt |
Семантичний простір з домінантою людина (на матеріалі української ойконімії) / З. Купчинська // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2006. — Вип. 14. — С. 13-20. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| series |
Лексикографічний бюлетень |
| work_keys_str_mv |
AT kupčinsʹkaz semantičnijprostírzdomínantoûlûdinanamateríalíukraínsʹkoíojkonímíí |
| first_indexed |
2025-07-05T21:35:35Z |
| last_indexed |
2025-07-05T21:35:35Z |
| _version_ |
1836844408911167488 |
| fulltext |
Лексикографія, лексикологія: теорія та практика 13
9. Словник-довідник з культури української мови / Д. Гринчишин,
А. Капелюшний, О. Сербенська, З. Терлак. – Львів: Фенікс, 1996.
10. Словник-довідник з культури української мови / Д. Гринчишин,
А. Капелюшний, О. Сербенська, З. Терлак. – К.: Знання, 2006.
11. Сурова Н. В., Тюменцев-Хвыля М. В., Хвыля-Тюменцева Т. М. Словарь
трудних случав употребления созвучных слов в русском языке. – К.:
Юниверс, 1999.
12. Тараненко О. Пароніми // Українська мова. Енциклопедія. – К.: Українська
енциклопедія, 2000. – С. 425.
Зоряна Купчинська, к. філол. н.
*
Львівський національний університет ім. І. Франка (Львів)
УДК 811.161.2‘ 37‘ 373.2
СЕМАНТИЧНИЙ ПРОСТІР З ДОМІНАНТОЮ ЛЮДИНА
(НА МАТЕРІАЛІ УКРАЇНСЬКОЇ ОЙКОНІМІЇ)
Проблему „людина і мова‖ можна розглядати через призму оніма, в якому
сфокусувалися буття людини, її мовна свідомість. Семантичний простір із
домінантою людина репрезентовано коренями твірних основ українських ойконімів:
*baba, *bat’ko, *bratъ, *curka, *diva, *dytja, *didъ, *muzь, *otrokъ, *sestra, *vdova; carъ,
*gončarь, *gostь, *kmitъ, *korolь, *panъ, *tatъ, *xusa, *vojь, *xlopъ, *čexъ; *ljudъ, *ostolopъ.
У сучасному мовознавстві все частіше актуалізують проблему „людина і мова‖,
акцентуючи увагу на вивченні мови через зв‘язок із людиною, її свідомістю, мисленням,
духовним життям тощо. Саме когнітивний аспект мови дає великі перспективи для
розвитку лінгвістики. Оніми становлять великий інтерес для науковців через те, що в
них відобразилася система знань про довколишній світ.
Когнітивна карта середовища проживання формується за допомогою одиниць мови,
що репрезентують таку глобальну понятійну сферу, як людина, жива й нежива природа
тощо [5: 238]. Онімна система має не тільки системоцентричний, але і
антропоцентричний вимір. Антропоцентризм як особливий принцип дослідження
полягає в тому, що об‘єкт дослідження розглядається перш за все щодо його ролі в житті
людини, щодо його призначення в життєдіяльності людини, щодо його функцій у
розвитку особистості та її вдосконалення. Людина стає початком відліку в аналізі тих чи
інших явищ, вона задіяна в процесі аналізу, визначає його перспективи й остаточні цілі
[4: 212]. Оніми містять систему цінностей, якими оперувала\оперує людина. Особа живе
у довколишньому середовищі і сприймає його через систему своїх цінностей.
Вивчаючи семантичні поля мови, ми одержуємо відповідну інформацію про
концептосферу носіїв цієї мови, яка зреалізувалася в знаках і відобразилася в
семантичному просторі мови. Аналізувати концептосферу загалом – неможливо через її
об‘єм та „невловимість‖, адже знання, одержані із семантичного простору мови, не
дають нам повної інформації про концептосферу, вона є завжди ширша, ніж
семантичний простір мови. Основним і вагомим кроком у пізнанні концептосфери є
вивчення саме семантичних полів.
Об‘єктом аналізу є архаїчна ойконімія, яка містить корені, пов‘язані з концептом
людина. Переважна більшість типів архаїчної ойконімії (на -jь, -ьskъ, -anь, -unь, -enь,
-ьnъ, -ьno, -itji, -inъ, -ovъ/-evъ, -any) України опосередкована власними назвами людей.
Корені, вичленовані з ойконімії, репрезентують основне (первинне) значення, стрижень
семантики, на якому вибудувалися твірні основи географічних назв (часто з проміжною
* © З. Купчинська, 2006
14 Лексикографічний бюлетень, 2006, вип. 14
ланкою – антропонімом). Ці корені є прототипами, що послужили формуванню широкої
мережі назв. У цьому контексті можна згадати положення В. Гумбольдта [2] і О. Потебні
[6] про внутрішню форму слова й про те, що ядро цієї форми зберігається у свідомості
народу. Так, наприклад, корінь *Milъ ( < псл. milъ – милий < іє. *meil – лагідний, м‘який,
пов‘язане з *mei-r – м‘який, мирний (ЕСУМ ІІІ, 460; Ф ІІ, 622) з таким значенням і
сприймається носіями мови, і споживачами ойконімів (Милятин, 1946 (Вол., Укр. АТП,
54); Милятинъ, 1765 (Арх. V/II (1), 84); Милятинъ, 1651 (Арх. III/IV, 631); Milatyn, 1547
(AS IV, 531); Милятин, 1946 (Ров., Тучинський, Укр. АТП, 465); Милятин, 1946 (Ров.,
Острозький, Укр. АТП, 458); Милятинъ, 1889 (Теод. 11, 734); Милятин, 1973 (ІМС Ров.,
471); Милятинъ, 1765 (Арх. V/II (1), 80); Milatyn, 1544 (AS IV, 393); Милятин Старий,
1946 (Льв., Новомилятинський, Укр. АТП, 339); Milatyn, 1431, „miasto Boscz, Zboiska,
Milatin i Medzygorce―, (AGZ V, 65); Milatyn Stary, 1785–1788, ЦДІАЛ, ф. 19, оп. XVIII–
125; Milatyn Stary, 1819–1820, ЦДІАЛ, ф. 20, оп. XVIII–162; Milatyn Stary, 1893 (SORG,
238); Милятин Старий, 1931 (ЛШ, 124); Милятин Старий, 1966 (ЛО, 27); Милятин
Новий, 1946 (Льв., Новомилятинський, Укр. АТП, 339); Milatyn Nowy, 1785–1788,
ЦДІАЛ, ф. 19, оп. XVIII–125); Milatyn Nowy, 1819–1820 (ЦДІАЛ, ф. 20, оп. XVIII–162);
Milatyn Nowy 1893 (SORG, 238); Милятин Новий, 1931 (ЛШ, 124); Милятин Новий,
1966 (ЛО, 27); Милятин, 1649 (Ж IV, 283); Milatin, 1439 (AGZ XIII, 76); Милятин, 1946
(Льв., Городоцький, Укр. АТП, 329); Milatyn, Київ, біля Бердичева, 1618 (ŽDz ХХІ, 239);
Милолюбъ, XVI ст. (Клеп., 129), Милолюбль, маєток в Київській землі, 1497 (АЛМ I,
339); Miłosław, Київська земля, кінець XVI –початок XVII ст. (ŽDz ХХІІ, 133); Myloslaw,
1527 (MRPS IV/II, 15035); Милків, Жовківський округ, 1826–1849 (СелРУ 1826–1849,
Х-1209); Милків, Жовква, Й ХІХ–173 1785–1788 (ЙФМ, 196); Mylcew, Брацлавське
воєводство, 1606 (ŽDz ХХІ, 531); Мильча Мала, Дубно, 1890 (Теод. ІІ, 1087); Mylcze,
Луцьк, 1570 (ŽDz ХІХ, 28); Мильчъ(а), поселок в Волынской земле, ІІ пол. XV ст. (АЛМ
І, 13); Миляновъ, Волинь, 1606 (Арх IV/I, 328); Милотинъ, Волинь, 1596 (Арх ІІІ/І,
103); Miłaszów, Київське воєводство, 1618 (ŽDz ХХІ, 276); Милоша, Волинь, 1545 (Пам.
IV, 2.111); Милушин, 1946 (Вол., Укр. АТП, 62); Miłuszi, Волинь, 1538 (AS IV, 146–
147). Відповідно, у свідомості мовців виникне зв‘язок, перш за все, із значенням милий, а
не з антропонімами Милята, Милолюб, Милослав, Милко, Милян, Милота, Милаш,
Милош, Милуш і под., що є твірними основами цих географічних назв. Ця семантична
модель (щодо семантичної моделі, то ми розуміємо її як стійкий змістовий
(семантичний) інваріант, що варіативно реалізується у ряді конкретних назв) активна і в
часі, і в просторі.
Семантично близькі моделі об‘єднуються у семантичне поле, що є сукупністю
слів\коренів, які становлять тематичний ряд, що охоплює певне коло значень.
Опрацювання семантичних полів є важливим завданням семасіологічного вивчення
топонімії, зокрема ойконімії. Ідеться про ідеографію як семантичну типологію твірних
основ географічних назв. Семасіологічний аналіз топонімії відбиває об‘єктивну дійсність
у назвах. Опис семантичних полів є початковим етапом для узагальнення онтологічного
характеру.
Вичленувавши твірні основи топонімії, ми можемо зафіксувати і проаналізувати
семантичні моделі і поля, опираючись на значення і походження праслов‘янських
коренів. Мовна картина світу широко репрезентує образ людини. Це абсолютно
закономірно, бо все буття „розташоване довкола людини як центру та єдиної цінності‖
[1: 509]. Образ людини є вагомим сегментом і ойконімічної картини світу. Зв‘язок
„людина – місце‖ традиційно розглядається як відображення економічного устрою,
суспільних відносин тощо. Цей зв‘язок настільки сильний, що можна говорити про
антропоцентричний пласт в топонімічній картині світу [3: 120].
Лексикографія, лексикологія: теорія та практика 15
Коренями твірних основ архаїчних ойконімів виявилися назви спорідненості та
свояцтва, роду занять людини, тобто ті номінації, що були пріоритетними для наших
предків.
Семантичне поле назв спорідненості та свояцтва репрезентує одинадцять одиниць:
*baba, *bat’ko, *bratъ, *curka, *diva, *dytja, *didъ, *muzь, *otrokъ, *sestra, *vdova:
Baba < псл. baba < іє. baba або *bhabha, утворене шляхом повторення того самого
складу, як і в інших словах подібного типу (ЕСУМ І, 102; Ф І, 99–100).
Baba, Галич, 1615 (AGZ X, 204, 207); Бабанів, 1946, (Сум, Укр. АТП, 545); Babany,
Київ–Брацлав, кін. XVI– поч. XVII ст. (ŻDz XXII, 611); Babań, Київ–Брацлав, кін. XVI–
поч. XVII ст. (ŻDz XXII, 163, 734); Бабин, 1946 (Він., Укр. АТП, 18), Бабинъ, 1765 (Арх.
V/II (1), 185), Бабинъ, 1649 (Арх. III/IV, 168); Бабин, 1946 (Ров., Укр. АТП, 441), Бабинъ,
1889 (Теод. II, 529), Бабинъ, 1662 (Арх. VII/III, 157), Babin, 1577 (ŻDz XIX, 44); Бабин,
1946 (Чц., Кельменецький, Укр. АТП, 640), Бабин, 1969 (ІМС Чц., 330) (відоме з XV ст.);
Бабин, 1946, (Чц., Заставнівський, Укр. АТП, 639), Бабин, 1969, (ІМС Чц., 271) (відоме з
XVII ст.); Бабин (Др., Укр.АТП, 661), Бабина, 1931 (ЛШ, 39), Babin, 1893 (SORG, 234),
Babyn, 1649 (Ж IV, 226), Babyn, 1578 (ŻDz, XVIII/1, 92); Бабин, 1946 (Ст., Косівський,
Укр. АТП, 508), Babin, 1893 (SORG, 265), Бабин, 1931 (СШ, 88), Babin, 1785–1788,
ЦДІАЛ, ф. 19, оп. VI, 279, Babin, 1819–1820, ЦДІАЛ, ф. 20, оп. ХІ, 38; Баб’є, 1946 (Вл.,
Укр. АТП, 1793), Babie, 1570 (ŻDz XIX, 12, 58, 94); Бабишинъ, 1660–1663 (Арх. VII/III,
64); Бабичі, 1946 (Лв., Укр. АТП, 1955), Бабичі, 1931 (ЛШ, 203), Babicze, 1893 (SORG,
244), Бабичі, 1946 (Кв., Укр. АТП, 816), Бабичі (Babiczach), 1765 (Арх. V\ІІ(1), 5);
мелница жъ на Бабичахъ, на ріці Росаві, 1665 (Арх. VI, 65); Бабичі, Перемишль, 1471 „in
terra Premisliensi‖, 1478 (AGZ, XIX, 32); Бабухів, 1946 (Стн., Укр. АТП, 500), Babuchуw,
1843 (SORG, 439), Бабухів, 1785–1788, Й IX- 259, 1819–1820, Ф ІХ–185 (ЙФМ, 19),
Babuchow (o), 1441–1447 (AGZ XII, 92, 164, 178); Бабче, 1946 (Стн., Укр. АТП, 824),
Бабче, 1931 (СШ, 23), Babcze, 1893 (SORG, 31), Бабче (Babcze), 1785–1788, Й VI–95,
1819–1820, Ф VI–170 (ЙФМ, 19), Babcze, 1661–1665 (LWR III, 16); Babczyn, 1683
(Овруч, Арх. VII/I, 489), Babczyn, 1600 (ŻDz XXI, 57), Бабчинъ, 1715 (Овруч, Арх. I/IV,
379, 408–409), Бабчино, урочище, 1560 (Арх. VIIІ /V, 488); Бабшин, Поділля, І пол.
XVII ст. ( Кр., 421). Зафіксовано ще понад 20 назв із цим коренем.
Bat’ko < псл. bata, batja, яке може бути зіставлене із лат. pater, вважається також
результатом фонетичного спрощення псл. bratrъ – брат, значення „батько― в такому разі
розвинулося уже після спрощення (ЕСУМ І, 152), (Ф І, 135).
Батьків, 1946 (Лв., Укр. АТП, 342); Batków, 1893 (SORG, 52); Батьків, 1785–1788, Й
XVIII–146, 1819–1820, Ф XVIII–250 (ЙФМ, 22); Батьків, 1649 (Ж V, 238); Батьків, 1946
(Рв., Укр. АТП, 465); Батьковъ, 1893 (Теод. III, 149); Batkow, 1570 (ŹDz, XIX, 27, 148).
Brat < псл. bratrъ, bratъ – брат < іє. *bher-, *bhra – нести, родити (ЕСУМ І, 246–247;
ЭССЯ II, 238).
Браталів Великий, 1946 (Жт., Укр. АТП, 877); Браталовъ Великий, 1886 (Теод. I,
139); Браталів Великий, 1757 (СРУ сер. XVIII – поч. XIX, Х-78); Браталовъ (Великий),
1765 (Арх. V/II (1), 59, 227); Bratałow Wielki, 1619 (ŽDz XX, 99); Браталів Малий, 1946
(Жт., Укр. АТП, 177); Браталовъ Малый, 1886 (Теод. I, 140); Браталовъ (Браталовъ
Малый // Браталовка), 1765 (Арх. V/II (1), 63, 225); Bratyłow, 1624 (ŽDz XXI, 360);
Братишів, 1946 (Стн., Укр. АТП, 517); Bratyszów, 1893 (SORG, 605); Братишів 1785–
1788, Й VI–108; 1819–1820, Ф VI–26 (ЙФМ, 41); Bratyszow, 1578 (ŽDz XVIII/I, 86);
Brathissow, 1459 (AGZ XII, 442); Браткошевъ, Галичина, 1758 (Арх. I/IV, 553);
Братчикова Гребля, Київ, 1775 (Арх. V/II (1), 217); Братковичі, 1946 (Лв., Укр. АТП,
482); Bratkowice 1785–1788, Й ХІІ–86; Ф ХІІ–5, 1819–1820 (ЙФМ, 41); Bratkowice, 1508
(ŽDz XVIII/I, 114); 1548 „villae Bratkovicze terre Leopoliensis (MRPS V/I, 118); Братковичі,
1470 „in Bratkovicze― (AGZ XV, 101); Брацлав, 1946 (Вл., Укр. АТП, 148); Bracław, 1761
16 Лексикографічний бюлетень, 2006, вип. 14
(AGZ XXV, 549, 561); Bracław (Brasław), 1607 (ŽDz XXI, 123, 196, 396); Bracławl, 1545
(Арх. VII/I, 137); Braclaw, 1501 (AS I, 146); Braczlaw, 1471 (AGZ VI, 149);
Curka < пcл. * curъka – дівчина, дочка (Ф IV, 304).
Цурків, 1946 (Ров., Укр. АТП, 454); Цурковъ, 1890 (Теод., ІІ, 926); Цурковъ, 1765
(Арх. V/II (1), 79); Цурковъ, 1564 (Курб., 269).
Dytja < псл. *dětę – дитина (ЕСУМ ІІ, 79).
Дитятин, 1946 (Стн., Укр. АТП, 498); Дитятин, 1971 (ІМС Ів-Фр., 167), Дитятин,
1934 (ЛШ, 42); Dytiatyn, 1785–1788, ЦДІАЛ, Й–19 ІХ–151; Dytiatyn, 1819–1820, ЦДІАЛ,
Ф–20 ІХ–128; Detiatyn, 1578 (ŽDz XVIII/I, 90); Dethatyn, 1445 (AGZ XIV, 225).
Dіdъ < псл. dědъ – батько матері або батька; стара людина (ЕСУМ ІІ, 86).
Дідів, 1946 (Сум., Укр. АТП, 534); Дедів, Стародубський повіт, 1779–1781 (ОНСН,
70); Дідовъ, XVII ст. (Лаз. І, 93, 166); Дидовъ, Київська земля, 1789 (Арх. V/II (1), 620);
Дідовъ, XVI–XVIII ст. (Арх. VII/III, 391); Didow, 1607, 1624 (ŽDz XXI, 102, 110, 139,
317); Didow, 1595, 1600 (ŽDz XXI, 10, 30, 48); Дідин, 1946 (Вол., Укр. АТП, 70);
Дъдославль, 1146 (Ипат., 28); Дідилів, 1946 (Лв., Укр. АТП, 339); Dziedziłów, 1893
(SORG, 237); Дідилів, 1785–1788, Й XVIII–56, 1819–1820, Ф XVIII–73 (ЙФМ, 100);
Dzidziłów, 1726 (AGZ X, 407); Дідилів, 1649 (Ж V, 207); Dziedziłów, 1579 (AGZ X, 135);
Dzyedzylow, 1492 (AGZ XV, 299); Dzidowska, Поділля, 1740 (AGZ X, 419).
Mužь < псл. mąžь (< *mon-gio) < іє. Manu-s або *monu-s – чоловік, можливо,
пов‘язане з *men – мислити (ЕСУМ ІІІ, 530).
Мужилів, 1946 (Тер., Укр. АТП, 576); Mužyłów, 1893 (SORG, 392); Мужилів, 1819–
1820, Ф ІХ–169 (ЙФМ, 204); Muźylow, 1578 (ŽDz XVIII/I, 91); Muzilow, 1439, 1446, 1453
(AGZ XII, 73, 146, 149, 153, 187, 226, 231); Мужечъ (суч.Мужиця), Путивль, XVI ст.
(Клеп., 129), Мужечъ, XV ст. (Андр., 127).
Otrokъ < псл. *ot(ъ)rokъ – той, хто не має права говорити < псл. *rekti – казати,
говорити (ЕСУМ IV, 235).
Отроків, 1946 (К.-П., Укр. АТП, 236); Отроковъ, 1765 (Арх V/II (1), 173); Отроків, І
пол. XVII ст. (Кр., 435).
Sestra < псл. *sestra (Ф ІІІ, 612).
Сестрятин, 1946 (Ров., Укр. АТП, 466); Сестрятинъ, 1889 (Теод. ІІ, 1107);
Сестрятинъ, 1545 (Пам., IV, 2.90); Сестрятинъ, 1453 (РИБ XXVII, 96).
Vdova < псл. vьdova – вдова (Ф І, 281–282).
Ойкон.: Вдовичин, 1946 (Хар., Укр. АТП, 602); пор. Вдово, дворъ, Берестя, 1495,
(РИБ XVII, 624).
Семантичне поле роду занять представлене такими коренями: *carъ, *gončarь, *gostь,
*kmitъ, *korolь, *panъ, *tatъ, *xusa, *vojь, *xlopъ, *čexъ:
Carь < пcл. *сьsarь < *cesarь – імператор (Ф IV, 290–291).
Царево, Київська земля, 1662 (Арх VII/III, 100); Царево, 1552 (Арх VII/I, 100);
Царинське, Польща, 1934 (ПШ, 83); Царинське, 1785–1788, Й XV–103; 1819–1820, Ф
XV68 (ЙФМ, 323).
Čexъ < пcл. *čexъ < *četьnikъ (četa – гурт) або *čeljadinъ (челядь) (Ф IV, 353).
Чехів, 1946 (Тер., Укр. АТП, 574); Czechów, 1893 (SORG, 88); Чехів, 1785–1788, Й VI
–138, 1819–1820, Ф VI–121 (ЙФМ, 329); Czechow, 1578 (ŽDz XVIII/I, 88); Czechow, 1465,
1468, 1472 (AGZ XII, 319, 349, 397, 439); Чехово, Черкаси, 1660–1663 (Арх. VII/III, 85);
Чехово, 1648 (Арх. III/IV, 25); Czechy, Галичина, 1471 (AGZ XV, 125, 126, 184, 572);
Czeski (Czesky), Галичина, 1490 (AGZ XV, 277, 281); Czechow, Польща, 1471 (MRPS I,
751).
Gonczarъ < псл. *gъrnčarъ < псл. *gъrnьсь < псл. *gъrnъ – горно (ЕСУМ І, 561).
Гончарів, 1946 (Стн., Укр. АТП, 511); Hanczarоw, 1893 (SORG, 185); Гончарів,
1785–1788, Й VI–216, 1819–1820, Ф ХІ–6 (ЙФМ, 74); Гончарів, 1946 (Лв., Укр. АТП,
Лексикографія, лексикологія: теорія та практика 17
323); Hanczarоw, 1893 (SORG, 9); Гончарів, 1946 (Пл., Укр. АТП, 395); Гончарів, 1946
(Сум., Укр. АТП, 538); Honczarow, Київська земля, XVI–XVII ст. (ŽDz XXI, 96, 551).
Gostь < псл. gostь < іє. *ghostis – гість, чужинець (ЕСУМ І, 517; ЭССЯ VІІ, 67–69).
Гостів, 1946 (Стн., Укр АТП, 512); Hostów, 1893 (SORG, 606); Гостів, 1785–1788, Й
VІ–201, (ЙФМ, 86); Гостів, 1649 (Ж V, 15); Hostоw, 1578 (ŻDz XVIII/I, 94, 170);
Гостилів, 1946 (Стн., Укр АТП, 511); Гостомель, 1946 (Кв., Укр. АТП, 899); Гостомель,
1747 (Арх ІІІ/ІІІ, 375, 390); Hostoml(a), 1600 (ŻDz XХI, 56, 62, 87, 94, 171); Hostomеl, кін.
ХVІ – ХVІІ ст. (ŻDz XХІI, 153, 196, 205, 211); Hostomеl, 1581 (ŻDz XХ, 38, 80); Hostobuż,
Rus Cherwona, ХVІ ст. (ŻDz XVIII/IІ, 315); Гоща, 1946 (Рв., Укр. АТП, 356); Hoszcza,
1618 (ŽDz XXI, 211); Гошча, 1569 (Арх. ІІ/І, 7).
Kmitъ < пcл. Kmetъ – селянин, господар – споріднене з пол. kimować – розумітися
(ЕСУМ ІІ, 472; Ф ІІ, 261).
Кмитів, 1946 (Жт., Укр. АТП, 175); Kmityn dwór w Winnicy, 1566 (AS VII, 96).
Korolь < пcл. *korljь – король (ЕСУМ ІІІ, 39).
Королин, 1946 (Др., Укр. АТП, 154); Królin, 1893 (SORG, 353), Królin, 1788–1788,
ЦДІАЛ, ф. 19, оп. ХІІІ–327; Królin, 1819–1820, ЦДІАЛ, ф. 20, ХІІІ–279; Królin, 1589 (ŽDz
XVIII/I, 14); Królin, 1481 (AGZ XVII, 189); Королів, 1946 (Стн., Укр. АТП, 507);
Королевъ, 1734–1743 (Арх. I/IV, 451); Корольків, 1946 (Сум., Укр. АТП, 543);
Короленків, 1946 (Жт., Укр. АТП, 169); Корольча, Чернігівщина, 1765 (ОРОМ, 50);
Корольов, Конотопський повіт, 1779–1781 (ОНСН, 501).
Panъ < псл. *gъpanъ – начальник округу (ЕСУМ IV, 272–273; Ф ІІІ, 195–196).
Панищів, 1946 (Др., Укр. АТП, 144); Panisczow, 1589 (ŽDz XVIII/I, 57); Пановъ,
Львівська земля, 1632 (Арх. I/VI, 657); Панів, 1487, 1540 (КПД (ЦДІА), 274, 374, 388, 402,
442, 483); Пановъ, Волинь, 1449 (РИБ XXVII, 107); Панченків, 1946 (Сум., Укр. АТП,
541); Панченків, 1779–1781 (ОНСН, 523); Панченків, 1946 (Вор., Укр. АТП, 100);
Пантусовъ, Стародуб, 1765 (ОРОМ, 424); Пантусовъ, XVII ст. (Лаз. І, 103, 146);
Pankow, Белз, 1578 (ŽDz XVIII/I, 205); Панковъ, Кременець, 1648 (Арх. III/IV, 36);
Панібель, Суразький повіт, 1779–1781 (ОНСН, 235); Панчово, Волинь, 1590 (Курб., ІІ,
229).
Tatъ < пcл. tata – дитяче (Ф IV, 26) або тать – злодій (ЕСЛГНПР, 157).
Татищевъ, Стародуб, 1765 (ОРОМ, 632);Татищевъ, XVII ст. (Лаз. І, 273).
Xusa < пcл. *xąsa – набіг, розбійник (Ф IV, 285–286).
Хусово, Волинь, 1603 (Арх. І/Х, 125); Хусовъ, 1569 (Арх. ІІ/І, 10).
Vojь < псл. * vojь – воїн < іє. *uei –прагнути, домагатися, гнатися (ЕСУМ І, 431).
Воютин, 1946 (Вол., Укр. АТП, 74); Woyuthin, 1570 (ŽDz XIX, 6); Wojutyn, 1701
(Арх. ІІІ/ІІ, 407); Воютин, 1649 (Арх. III/IV, 347); Воютинъ, 1545 (Пам. IV, 2. 80, 83, 89);
Войнилів, 1946 (Стн., Укр. АТП, 501); Войнилів Довгий, 1946 (Стн., Укр. УАТП, 501);
Wojniłów, 1893 (SORG, 234); Войнилів, 1785–1788, Й XVI–250, 1819–1820, Ф XVI–34
(ЙФМ, 61); Войниловъ, 1767 (Гал. л.ІІ, 271); Войнилів, 1677 (КПД/ЦДІАЛ, 976);
Wojnylow, 1515 (ŽDz XVIII/I, 171); Wojnilow, 1437 (ŽDz XII, 28); Woyniłow, Поділля,
1623 (ŽDz ХХІ, 637); Woinylyow, 1570 (ŽDz XIX, 28); Войнин, 1946 (Вол., Укр. АТП,
60); Войнинъ, 1765 (Арх. V/II (1), 91); „Pusthomithe, Bubnowa, Woynina, Kozlowa...―, 1570
(ŽDz XIX, 22); Воинъ, 1282 (ЕСЛГНПР, 32); Воєгоща Перші, 1946 (Вл., Укр. АТП, 563);
Воєгоща Другі, 1946 (Вл., Укр. АТП, 563; Воегоще, 1903 (Теод. V, 279); Вуйковичі,
1946 (Др., Укр. АТП, 1020); Wojkowice, 1464 (AGZ I, 31); Войсечь, 1512 (Арх. VIII/IV,
220); Войсечь, 1662 (Арх. VII/III, 160); Войків, 1946 (Сум., Укр. АТП, 529); Воичевъ,
Волинь, 1545 (Пам. IV, 2.24); Войнаровъ, Київська земля, 1682 (Арх.ІІ/ІІ, 441, 453);
Voynyesz, Галичина, 1457 (AGZ XII, 251, 432); Войнич, Польща, 1785–1788, Й І–324,
1819–1820, Ф І–54 (ЙФМ, 61); Woynicz, 1718 (AGZ I, 143, 144); Woynicz, 1509 (MRPS
IV/I, 610, 677); Wojnicz, 1328 (AS II, 14, 270); Воинъ, Білорусь, 1449 (РИБ XXVII, 109);
Воинь, 1569 (РИБ ХХХ, 519); Войновъ (острів, урочище в Пінському повіті), 1552–1555
18 Лексикографічний бюлетень, 2006, вип. 14
(ПКПКК, 125); Wojska, Польща, 1589 (ŽDz XVIII/I, 58); Wojsław, Польща, 1893 (SORG,
338); Войслав, 1785–1788, Й VII–363, 1819–1820, Ф VII–63 (ЙФМ, 61); Wojslaw, w pow.
mieleckim Galicyi zach., 1459 (AS II, 190); Войскъ (урочище, Дымирское староство), 1789
(Арх VII/III, 456).
Xlоpъ // xolopъ < пcл. *xolpъ – робітник, холоп (Ф IV, 257).
Хлоповъ, Волинь, 1545 (Пам. IV, 2.117); Хлопків, 1946 (Кв., Укр. АТП, 256);
Chlopkow, Холм — Красностав, 1564 (ŽDz XVIII/I, 199); Хлопятин, Галичина, 1934
(ПШ, 29); Chłopiatyn, 1893 (SORG, 539); Chłopiatyn, 1785–1788 (ЦДІАЛ, ф. 19, оп. ХІХ–
166); Chłopiatyn, 1819–1820 (ЦДІАЛ, ф. 20, оп. ХІХ–153); Chłopiatyn, 1578 (ŽDz XVIII/I,
205); Холопче, Волинь, 1646 (Арх VI/I, 541); Chołopcze, 1558 (AS VI, 26, 27, 93, 94, 136,
140); Холопинь, Волинь, 1545 (Пам. IV, 2.25); Холопков, Глухівський повіт, 1779–1781
(ОНСН, 459).
Збірне поняття Ljudъ < псл. *ljudъ – люди, народ < іє *leudho- / leudhi — рости
(ЕСУМ ІІІ, 322–323; Ф ІІ, 945) відображене в ойконімах: Людинъ, Волинь, 1765 (Арх.
V/II (1), 79); Ludczyn, Волинь, 1577 (ŽDz XIX, 39); Люджа, 1946 (Сум., Укр. АТП, 2030);
Людогощъ, Мглин, 1499 (РИБ XXVII, 782); Людовяны, двір „въ Жмуди―, 1499 (АЛМ
І, 510); Ludcza, Польща, 1498 (AGZ XVI, 284); Людвин, 1946 (Лв., Укр. АТП, 327).
Зафіксовано лише один приклад емоційно маркованої назви людини: Ostolopъ <
псл. *ostolopъ (bъ) < псл. stъlbъ // stъlpъ – стовб (Ф ІІІ, 165, 765–766).
Остолопів, Гайсинський повіт Подільської губернії, 1811 (СРУ, середина XVIII –
початок XIX ст., Х-763); Остолоповъ, 1776 (Арх V/II (1), 268); Остолоповъ, 1664 (Арх
VII/II, 540); Ostolopow, 1567 (ŽDz XX, 123, 140); Остолоповъ, Білорусь, 1473 (РИБ
XXVII, 90).
Корені, що мають основне семантичне навантаження людина, є прототипами, на
основі яких розгорнулася широка мережа твірних основ ойконімів (у переважній
більшості опосередковані антропонімом). Перелік географічних назв засвідчує велике
розмаїття значень коренів в діахронії і на такому великому територіальному обширі,
однак прототипи збереглися у свідомості споживачів цих онімів, і в цьому
прослідковується зв‘язок на ментальному рівні багатьох поколінь, що об‘єднані єдиним
географічним ареалом. Антропоцентризм проявляється не тільки в тому, що усі
засвідчені назви так чи інакше пов‘язані з антропонімом, але і в тому, що корені твірних
основ географічних назв відображають буття, у центрі якого є людина.
Література
1. Бахтин М. М. Литературно-критические статьи. – М., 1986.
2. Гумбольдт В. Избранные труды по языкознанию. – М., 1984.
3. Дмитриева Л. М. Онтологическое и ментальное бытие топонимической
системы (на материале русской топонимии Алтая). – Барнаул, 2002.
4. Кубрякова Е. С. Эволюция лингвистических идей во второй половине XX века
(опыт парадигматического анализа // Язык и наука конца 20 века. – М., 1995. –
С.144 – 238.
5. Молчанова О. Т. Роль этнопсихологии при выборе ономасиологических
признаков мотивации в процессе наименования объектов среды обитания //
Studia z Filologii Polskiej i Slowianskiej.Warszawa, 1998.
6. Потебня А. А. Мысль и язык. – К., 1993.
Джерела
АЛМ Акты литовской метрики, собранные Ф. И. Леонтовичем. – Варшава,
1896–1897. – Т. I, вып.1–2.
Андр. Андріяшев О. Нарис історії колонізації Сіверської землі до
поч. XVI в. – Записки історико-філологічного відділу ВУАН. – К.,
1928, кн. 20: 95–128.
Арх. Архив Юго-Западной России, издаваемый Временной комиссией для
разбора древних актов. – К., 1859–1914.
Гал. л. Сводная галицко-русская летопись с 1600 по 1700 год, составил
А. С. Петрушевич. – Литературный сборник. – Львов, 1874; Сводная
галицко-русская летопись с 1700 по 1772 год, составил
А. С. Петрушевич. – Львов, 1887.
Лексикографія, лексикологія: теорія та практика 19
ЕСЛГНПР Етимологічний словник літописних географічних назв Південної
Русі. – К., 1985.
ЕСУМ Етимологічний словник української мови. – К, 1982–2003. – Т. I–IV.
ЭССЯ Этимологический словарь славянских языков. – М., 1974–2000. –
Вып.1–27.
Ж Жерела до історії України-Руси. – Львів, 1895–1900. – Т. І–ІІІ; Львів,
1903. – Т. VІІ.
ІМС Історія міст і сіл Української РСР.– К.–Т.1–25.
ЙФМ Йосифінська (1785–1788) і Францисканська (1819–1820) метрики. –
К., 1965.
Клеп. Клепатский П. Г. Очерки из истории Киевской земли. – Литовский
период. – Одесса, 1912. – Т. І.
КПД(ЦДІА) Каталог пергаментних документів Центрального державного
історичного архіву УРСР у Львові 1233–1799. – К, 1972. – 672 с.
Кр. Крикун М. Кількість і структура поселень Подільського воєводства в
першій половині ХVІІ ст. – ЗНТШ. – Т. ССХLІІІ. – С.374–521.
Курб. Жизнь князя Андрея Михайловича Курбского в Литве и на Волыни. –
В кн.: Акты, издаваемые Временной комиссией для разбора древних
актов. – К., 1849. – Т. I–II.
Лаз. Лазаревский А. Описание старой Малороссии. Полк стародубский. –
К., 1888. – Т. I; Полк нежинский. – К., 1893. – Т. II.
ЛО Львівська область. Адміністративно-територіальний поділ.– К., 1971.
ЛШ Schematismus…archidiaeceseos metropolitane graeco-catholicae
Leopoliensis pro anno Domini 1861. – Leopoli, 1861; Schematismus…
Metropolitan-Consistorium untersteher den Volksschulen für das Jahr
1863. – Lemberg, 1863. Шематизм архидієцезії греко-католицької
Львівської на рік 1882. – Львів, (1882); Шематизм Львівської
архієпархії на рік 1931–1932. – Львів, 1931.
ОНСН Опис Новгород-Сіверського намісництва (1779–1781). – К., 1931.
ОРОМ Лазаревский А. Обозрение Румянцевской описи Малороссии. Полк
черниговский. – Чернигов, 1866. – Вып.I. Полк киевский и
нежинский. – Чернигов, 1867. – Вып.II–III.
Пам. Памятники, изданные Временной комиссией для разбора древних
актов. – К., 1848–1859. – Т. I–IV.
ПКПКК Писцовая книга Пинского и Клецкого княжества… составленная
пинским старостой С. Хваличевским в 1552–1555 г. – Вильно, 1884.
ПШ Schematismus… diaeceseos Premisliensis pro anno Domini 1856. –
Premisliae, 1856; Схиматисм… епархии перемыской на год… 1868. –
Перемишль, 1867; Шематизм… злучених єпархій перемиської,
самбірської і сяноцької на рік… 1934. – Перемишль, 1934.
РИБ Русская историческая библиотека. Литовская метрика. – Пб., 1903. –
Т. ХХ; СПб., 1910. – Т. ХХVII; Юрьев, 1914.– Т. ХХХ; Пг., 1915. –
Т. ХХХІІІ.
СРУ Селянський рух на Україні. Середина ХVІІІ – перша чверть Х1Х ст.
Зб. документів і матеріалів. – К., 1978.
СШ Шематизм… єпархії станіславівської на рік… 1931. – Станіславів,
1931.
Теод. Теодорович Н. И. Волынь в описании городов, местечек и сел…
Житомирский уезд, Новгород-Волынский уезд, Овруцкий уезд. –
Почаев, 1888. – Т.1. Ровенский уезд, Острожский уезд, Дубенский
уезд. – Почаев, 1889 – Т. ІІ. Кременецкий и Заславский уезды. –
Почаев, 1893. – Т. ІІІ.
Укр. АТП Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ на 1 вересня
1946 року. – К., 1947.
Ф Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. – М., 1964–
1973. – Т. I–IV.
ЦДІАЛ Центральний державний історичний архів України у Львові.
AS Archiwum książąt Lubartowiczów Sanguszków w Sławucie. – Lwów,
1887. – T. I; Lwów, 1890. – T. III–IV; Lwów, 1910. – T. VI.
AGZ Akta Grodzkie i Ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej z
archiwum tak zwanego Bernardyńskiego we Lwowie. – Lwów, 1869–
1935. – T. I–XXV.
LWR Lustracja Wojewodztwa Ruskiego.1661–1665. – Wrocław, 1970–1976. –
T. I–III.
MRPS Matricularum Regni Poloniae summaria… – Warszawa, 1905–1908. –
Pars I–III; Warszawa, 1910–1915. – Pars IV. Vol.I–III; Warszawa, 1919–
1961. – Pars V. Vol.I–III.
SORG Special-Orts-Repertorium von Galizien. – Wien, 1893.
20 Лексикографічний бюлетень, 2006, вип. 14
Żdz Żródła dziejowe. – Warszawa, 1877. – T. V; Warszawa, 1894. – T. XXI;
Warszawa, 1899. – T. XIX; Warszawa, 1902. – T. XVIII. – Cz.I.
Петро Мацьків, к. філол. н.
*
Дрогобицький педагогічний університет ім. І.Франка (Дрогобич)
УДК 821.161.2’373.23
БІБЛІЙНІ ОЙКОНІМИ: КОГНІТИВНИЙ АСПЕКТ
У статті розглянуто ойконіми Біблії на основі когнітивних структур у системі
акціонального фрейму, з’ясовано їхню внутрішню форму, подано лінгвокультурний
коментар.
Дослідження онімів у когнітивній семантиці є важливим з огляду на фонові знання,
які дозволять по-новому, в дещо іншому ракурсі підійти до проблем власного імені, його
поняттєвого чи безпоняттєвого статусу в традиційній семантиці. Так звана
безпоняттєвість власної назви в структурній семантиці не завжди підтверджується при
функціональному чи концептуальному підходах, оскільки перебирає на себе значеннєві
потенції, доносячи своєю внутрішньою формою, метафорикою, асоціаціями мовні
особливості епохи, культурологічний смисл, який транслюється мовною особистістю у
взаємозв‘язках із соціумом, культурою, релігією. Зрозуміло, що між власними та
загальними назвами, які пов‘язані функціонально й онтологічно, існують відмінності
родо-видового, поняттєвого характеру. Кореляції загальне // індивідуальне, форма //
зміст, перекладність // неперекладність визначають їхню специфіку [5: 8–15].
Функціональний аспект власних і загальних назв у багатьох випадках аналогічний
(номінативна, комунікативна, апелятивна, експресивна, вокативна, та ін. функції) [3:
108]. У прагматичному плані оніми набувають особливих функцій, які базуються на
асоціативних зв‘язках та відношеннях. Саме цей аспект дозволяє говорити про наявність
поняттєвого компонента в структурі оніма, прихильниками цієї теорії є О. Єсперсен,
Є. Курилович, Е. Брандт, І. Щерба та ін. Когнітивний аспект оніма (його
енциклопедичне значення) вичленовує в ньому фонові знання, які відображають
культурні, національні, ментальні особливості в структурі значення оніма [1: 55–56].
Оніми є носієм національної унікальності мови, своєрідним мовним кодом
гносеологічної інформації. У Біблії згадується значна кількість ойконімів, ми ж
аналізуємо лише ті, що верифікуються акціональним фреймом концептосфери Бог.
Онім Єрусалим – фонетичний варіант єврейського Jeruschalajim ("засновник світу").
За біблійними даними в часи Авраама це місто називалось Салімом ("світ") [6: 375].
Учені також висловлюють припущення й про його ханаанське походження – Iruschalim
(заснований богом Шалемом) [4: 413], який первісно мав назву Євус (Нав 18: 28)
1
.
Метафорика синонімічних корелятів проливає світло на історію Єрусалиму в контексті
світових релігій. Передусім він номінується як місто Давида. Саме цар Давид був
засновником Єрусалиму. Його син Соломон побудував у Єрусалимі храм Господу, куди
був принесений ковчег завіту, звідси й походить інша назва цього міста – місто Господа,
престол Господа (Євр 3: 17), святиня (Йоіл 3: 17). Єрусалим у своїй історії мав і трагічні
сторінки, зумовлені непокорою Богові, що стало причиною його завоювань іншими
народами, винищенням та ін. Про Єрусалим як про місто крові згадується неодноразово:
* © П. Мацьків, 2006
1 Тут і далі посилаємося на Українську Біблію в перекладі І. Огієнка (1962).
Зважаючи на кодифікованість біблійних скорочень ми не подаємо списку умовних
скорочень.
|