Поняттєве поле “священного часу” в мовній картині світу

У статті розглядається поняттєве поле «священного часу» в діахронному аспекті, з’ясовується внутрішня форма номенів, проводиться їх компонентний аналіз, а також описано словотвірні деривати аналізованих слів, простежено процес входження мовних знаків у мовну картину світу....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2007
1. Verfasser:	Мацьків, П.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут української мови НАН України 2007
Schriftenreihe:	Лексикографічний бюлетень
Schlagworte:	Лексикографія, лексикологія, фразеологія: теорія та практика
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/72995
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Поняттєве поле “священного часу” в мовній картині світу / П. Мацьків // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2007. — Вип. 15. — С. 9-15. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-72995
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-729952015-01-03T03:01:28Z Поняттєве поле “священного часу” в мовній картині світу Мацьків, П. Лексикографія, лексикологія, фразеологія: теорія та практика У статті розглядається поняттєве поле «священного часу» в діахронному аспекті, з’ясовується внутрішня форма номенів, проводиться їх компонентний аналіз, а також описано словотвірні деривати аналізованих слів, простежено процес входження мовних знаків у мовну картину світу. 2007 Article Поняттєве поле “священного часу” в мовній картині світу / П. Мацьків // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2007. — Вип. 15. — С. 9-15. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. XXXX-0118 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/72995 811.161.2‘373 uk Лексикографічний бюлетень Інститут української мови НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Лексикографія, лексикологія, фразеологія: теорія та практика Лексикографія, лексикологія, фразеологія: теорія та практика
spellingShingle	Лексикографія, лексикологія, фразеологія: теорія та практика Лексикографія, лексикологія, фразеологія: теорія та практика Мацьків, П. Поняттєве поле “священного часу” в мовній картині світу Лексикографічний бюлетень
description	У статті розглядається поняттєве поле «священного часу» в діахронному аспекті, з’ясовується внутрішня форма номенів, проводиться їх компонентний аналіз, а також описано словотвірні деривати аналізованих слів, простежено процес входження мовних знаків у мовну картину світу.
format	Article
author	Мацьків, П.
author_facet	Мацьків, П.
author_sort	Мацьків, П.
title	Поняттєве поле “священного часу” в мовній картині світу
title_short	Поняттєве поле “священного часу” в мовній картині світу
title_full	Поняттєве поле “священного часу” в мовній картині світу
title_fullStr	Поняттєве поле “священного часу” в мовній картині світу
title_full_unstemmed	Поняттєве поле “священного часу” в мовній картині світу
title_sort	поняттєве поле “священного часу” в мовній картині світу
publisher	Інститут української мови НАН України
publishDate	2007
topic_facet	Лексикографія, лексикологія, фразеологія: теорія та практика
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/72995
citation_txt	Поняттєве поле “священного часу” в мовній картині світу / П. Мацьків // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2007. — Вип. 15. — С. 9-15. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.
series	Лексикографічний бюлетень
work_keys_str_mv	AT macʹkívp ponâttêvepolesvâŝennogočasuvmovníjkartinísvítu
first_indexed	2025-07-05T21:38:57Z
last_indexed	2025-07-05T21:38:57Z
_version_	1836844620241174528
fulltext	Лексикографічний бюлетень 2007’15 9 9 СБ Максимович-Амбодик Н.М. Словарь ботаническій, содержащій наименованія растhній и ихъ частей. – СПб., 1795. Mak. Makowiecki S. Słownik botaniczny łacińsko-małoruski. – Kraków, 1936. – 411 s. ППОНЯТТЄВЕ ПОЛЕ “СВЯЩЕННОГО ЧАСУ” В МОВНІЙ КАРТИНІ СВІТУ © УДК 811.161.2’373 Петро Мацьків, 2007 к.філол. н., ,доцент Дрогобицький державний педагогічний університет ім. І.Франка (Дрогобич) УДК 811.161.2‘373 У статті розглядається поняттєве поле «священного часу» в діахронному аспекті, з’ясовується внутрішня форма номенів, проводиться їх компонентний аналіз, а також описано словотвірні деривати аналізованих слів, простежено процес входження мовних знаків у мовну картину світу. Дослідження з погляду теорії поля в лінгвокогнітивному еспекті дає змогу простежити процесс формування й розвитку універсального культурного концепту Бог на власне лінгвістичному рівні. Метод семантичного поля корелюється з ідеями сучасного концептуального аналізу. Логіко-поняттєве моделювання сакральної лексики дозволило виділити в його складі 5 поняттєвих полів, об'єднаних навколо логічних категорій особа, предмет, дія, місце, час [5: 13]. Поняттєві поля релігійного мовного континууму вичленовуються на основі додаткової класифікаційної ознаки – категорії священного (святого) як детермінанти для окресленого дискурсу, навколо якої згруповано центр та периферію, транзитивну зону лексико-семантичної, концептуальної архітектоніки концептосфери Бог. Категорія священного часу в лінгвістичній картині світу, об‘єктивуючи релігійний стратум, репрезентує його передусім у нелінійному, циклічному вимірах і в цьому сенсі корелюється з іншими стратумами – сакральним, фольклорним, міфологічним. Правда, в лінгвістичній картині світу сакральний час отримує такі характеристики завдяки ізоморфізму мови і культури, а точніше – релігійному (християнському) впливу на мовну картину світу, категоризуючи її в такий спосіб. Поняттєве поле «священного часу» об‘єктивується в лінгвістичному тезаурусі української мови обмеженою кількістю мовних знаків. Розглянемо деякі з них. Номен пасха запозичений з грецької мови: грецьке pascha є фонетичним варіантом слова "пасха", існує також думка про виникнення фонетичної форми паска з пасха на слов'янському ґрунті [Преобр. ІІ: 26]. Уже в ХІ ст. вживалося зі значеннями: "іудейське свято в пам'ять про визволення з єгипетського рабства"; "хліб пасхальний у євреїв", "християнське свято Паски, день Воскресіння Христового" [8 ІІ: 887], у наступних століттях перше і друге Отформатировано: Заголовок 2;Заголовок 2 Знак;Заголовок 2 Знак1 Знак;Заголовок 2 Знак Знак Знак;Заголовок 2 Знак1 Знак Знак Знак;Заголовок 2 Знак Знак Знак Знак Знак;Заголовок 2 Знак1 Знак Знак Знак Знак Знак;Заголовок 2 Знак Знак Знак Знак Знак Знак Знак, По левому краю, Отступ: Слева: 0 см, Первая строка: 0,5 см, интервал Перед: 6 пт, После: 6 пт, Междустр.интервал: точно 10 пт Отформатировано: украинский Отформатировано: украинский Отформатировано: украинский Отформатировано: украинский Отформатировано: Шрифт: 10 пт, полужирный, не курсив Отформатировано: Шрифт: 10 пт, не курсив Отформатировано: Шрифт: 10 пт, не курсив Отформатировано: Шрифт: 10 пт, не курсив Отформатировано: Шрифт: 10 пт, не курсив Отформатировано: Шрифт: 10 пт, не курсив Отформатировано: По центру, Отступ: Слева: 0 см, Междустр.интервал: точно 10 пт Отформатировано: По центру, Отступ: Слева: 0 см, Междустр.интервал: точно 10 пт Отформатировано: Шрифт: 10 пт, курсив 10 Лексикографічний бюлетень 2007’15 10 значення занепадає. У ХІХ ст. йому притаманне нове значення "пасхального хліба" [6 ІІІ: 99; 2 ІІ: 604]. Сучасна українська мова послуговується двома значеннями лексеми пасха: "солодкий здобний високий білий хліб, що за православним звичаєм випікається до Великодня"; "Великдень" [9 VІ: 86. У релігійній термінології розрізняють також графічні варіанти – паска і Пасха на рівні семантики: але номен пасха, на відміну від загальновживаної лексеми паска, є моносемійним утворенням "солодкий здобний білий хліб, який освячують у свято Воскресіння Христового", як і номен Пасха "Воскресіння Господнє" [4: 93], на основі якого утворилися релігійні терміни: пасхалія, пасхальна утреня, пасхальне вітання, пасхальне коло церковних свят, пасхальний круг, пасхальний привіт, пасхальний час, пасхальні часи. Праслов'янська з походження номінація піст; праслов'янське postъ "піст", запозичення з давньоверхньонімецької мови; давньоверхньонімецьке fasto "піст" [1VІІ: 416]. Відоме в давньоукраїнській мові з ХІ ст. зі значеннями "утримання, обмеження", "утримання від їжі", "час посту" [8 ІІ: 1270], що дає змогу припустити про первісне значення цієї лексеми не як релігійного терміна, а як загальновживаного слова. Процес термінологізації відбувався уже на давньоукраїнському мовному ґрунті. Словотвірний варіант лексеми піст – пощення (пощениє) згадується уже в ХІ – ХІІ ст. розширюється семантика цього слова, позначаючи "подвижництво" [8 ІІ: 1337]. З ХІІ ст. похідні утворення пістник [постъникъ] вживалися у значенні "утримувач", "монах", лексема пістниця [постъница] мала значення "монахиня", "скит, пустеля" [8 ІІ: 1272]. У ХІV ст. зберігаються семи "обмеження їжі, встановлене церквою" і "календарна дата" [1 ІІ: 208]. Такі ж значення властиві цій лексемі як релігійному терміну. У церковно-обрядовій термінології функціонують ще терміни пісник, пісниця зі значенням "осіб, які дотримуються посту", ці слова відсутні в літературній мові. У ХІХ ст. календарну дату – день тижня – п'ятницю, називали пістницею [2 ІІ: 655]. Семема піст – є компонентом складених термінів: піст Апостольський, піст багатоденний, піст Богородичний, піст Різдвяний, піст суворий та ін. [4: 97]. Зі старослов'янської мови прийшла до нас назва празник; старослов'янське праздьникъ "свято" є похідним від прикметника праздьнъ "порожній", буквально "порожній (тобто вільний від роботи) день" [1 ІV: 554]. У давньоукраїнській мові в ХІ ст. мало значення: "торжество, святкування", "християнське свято", "обряд"; з кінця ХІІІ ст. – "веселощі"; у ХV ст. – "зображення на іконі священної події" [8 ІІ: 1364-1365]. У сучасній українській мові зберігаються дві первісні семи "святкування", "релігійне свято", остання з позначкою застаріле. У південно-західних діалектах актуальною для конституента празник є сема "храмове свято". У релігійній термінології вживається у значенні "церковне свято, присвячене священній особі чи події, на честь якої освячено храм чи додатковий престол", іншими назвами якого є "місцеве церковне свято", "престольне церковне свято", "храм"; а також позначає "день церковного року, богослужіння якого присвячене спогадові про якусь священну особу чи подію та їх прославленню" [4: 117]. Цей лексико- семантичний варіант лексеми празник витісняється іншими релігійними термінами – свято церковне; свято. Отформатировано: Шрифт: 10 пт, курсив Отформатировано: Шрифт: 10 пт, курсив Отформатировано: Шрифт: 10 пт, курсив Отформатировано: Шрифт: 10 пт, курсив Отформатировано: Шрифт: 10 пт, курсив Отформатировано: Шрифт: 10 пт, курсив Отформатировано: Шрифт: 10 пт, курсив Отформатировано: Шрифт: 10 пт, курсив Лексикографічний бюлетень 2007’15 11 11 Праслов'янский ґрунт послужив творенню форми п'ятдесятниця, яка є похідним утворенням з експліцитною внутрішньою формою. У давньоукраїнській мові ХІІ ст. вживалося у значенні "П'ятдесятиденний період часу від святої Пасхи до святої Трійці", з ХV ст. набуло значення "день зійдення Святого Духа, Свята Трійця", названі значення властиві лексемі п'ятдесятниця як релігійному терміну. У ХІІ-ХІV ст. ці значення передавалися лексемою п'ятикостіє (патикостиє), яка вийшла з ужитку, очевидно, уже в ХV столітті, її витіснила аналізована нами лексема. Друге значення в церковно- обрядовій термінології виражається й іншими назвами – Заслання Святого Духа на Апостолів; Трійця (розмовне), Зелені свята [4: 111]. З дієсловом родити слов'янського походження пов‘язують назву Різдво, запозичену з церковнослов'янської мови, а можливо, споконвічно споріднену [12 ІІІ: 492-493]. У давньоукраїнській мові номену Різдво властиві такі семи: "народження", "святкування дня народження", "церковне свято Різдва Христового", "роди", "літочислення" [8 ІІІ: 145-146]. З ХІV ст. звужується значення цієї лексеми, актуалізується значення "церковне свято Різдва Христового", витісняючи значення "народження", "початок християнського літочислення" [СССУМ ІІ, 296], лексикографічні джерела ХІХ-ХХ ст.оліття фіксують лише значення "церковне свято Різдва Христового" [2 ІІ: 806; 6 ІV: 22; 9 VІІІ: 563], таке ж значення властиве йому в релігійному дискурсі, інші назви – Різдво на площі Господа і Спаса нашого, Різдво Христове, Різдвяні свята , (останню назву не фіксує словник церковно-обрядової термінології). У церковно-обрядовій термінології є компонентом складених термінів: Різдво Пресвятої Богородиці (інша назва – Друга Пречиста); Різдво Івана Хрестителя (Різдво Івана Предтечі); різдвяний круг; різдвяний цикл церковних свят. . Як грецьке запозичення розглядається слово седмиця; калька грецького чи латинського septimana "сім, семірка; тиждень" [12 ІІІ: 580 ]. У давньоукраїнській мові ХІ ст. вживалося зі значенням "число сім", "сім днів, тиждень" [8 ІІІ: 321]. В українській мові наступних століть позначало "тиждень" у сучасній українській мові характеризується таким же значенням з позначкою застаріле. Як релігійний термін має значення "семиденний цикл, який починається вечірнею суботи й завершується дев'ятим часом наступної суботи". Частіше вживається інша назва – тиждень церковний [4: 130]. Композит середохрестя слов'янського походження з експліцитною внутрішньою формою (праслов'янське serola "середина" [12 ІІІ: 607 ]. В давньоукраїнській мові ХVІІ ст. виражало "середину великого посту" [8 ІІІ, 338], хоча як компонент терміну середохресний тиждень "четвертий тиждень великого посту" відоме з ХІІ ст. З кінця ХV ст. на позначення назви середини великого посту, а також назви календарної дати вживалася лексема середопістя [10 ІІ: 339], яку фіксують лексикографічні джерела ХІХ-ХХ ст., як і лексему середохрестя, яка набуває значення "місце, де розходяться дороги" [6 ІV: 115; 9 ІХ: 137], "два бруски, дві планки і таке ін., з'єднані навхрест" [9 ІХ: 137]. Як релігійні терміни використовуються і лексема середохрестя, і лексема середпістя з тотожними значеннями. Отформатировано: Шрифт: 10 пт, курсив Отформатировано: Шрифт: 10 пт, курсив Отформатировано: Шрифт: 10 пт, курсив Отформатировано: Шрифт: 10 пт, курсив Отформатировано: Шрифт: 10 пт, курсив Отформатировано: Шрифт: 10 пт, курсив Отформатировано: Шрифт: 10 пт, курсив Отформатировано: Шрифт: 10 пт, курсив Отформатировано: Шрифт: 10 пт, курсив Отформатировано: Шрифт: 10 пт, курсив Отформатировано: Шрифт: 10 пт, курсив Отформатировано: Шрифт: 10 пт, курсив 12 Лексикографічний бюлетень 2007’15 12 В одному з лексико-семантичних варіантів знакове утворення збірник (збірний) репрезентує зазначену мікрогрупу, увійшовши в український мовний простір зі старослов‘янської мови (утворене від іменника збір); старослов'янське съборъ "зібрання" [12 ІІІ: 568]. У давньоукраїнській мові ХІ- ХІІ ст. мала значення "книги, яка складається зі статей різного змісту", "вказівника євангельських читань (синаксаря)", "пам'ятника" [8 ІІІ: 649]. Протягом наступних століть семантичний обсяг цієї семеми звужується, дві останні семи логосного типу занепадають, натомість первинне значення послужило базою для утворення інших лексико-семантичних варіантів: "зведені докупи і розміщені в певному порядку які-небудь положення, правила, закони і таке ін.", "резервуар, у якому збирається яка-небудь рідина або газ" [9 ІІІ: 444]. Семи релігійного характеру у цій основі збереглися до кінця ХІХ ст. як компоненти християнських складених термінів: збірний тиждень - "перший тиждень великого посту" [6 ІІ: 124], збірна субота - "субота першого тижня великого посту" [13 І: 284]. У ХІІ ст. функціонувало похідне утворення збірниця зі значенням "церква" [8 ІІІ: 649], яке однак не збереглося в системі християнського логосу. Інша похідна семема зборище в ХІ-ХІІ ст. характеризувалася такими семами "зібрання", "молитвенне зібрання", "синагога", "суд" [8 ІІІ: 645-646]. На основі семи "зібрання" розвинулися інші значення цієї лексеми в українській мові, однак поза межами лексико-семантичного поля сакральності. Шляхом калькування з грецької мови виникла назва Трійця: грецьке trias. З ХІ ст., крім первинного значення числа, позначало "єдиного Бога в трьох іпостасях" [8 ІІІ: 1001]. З ХІV ст. сема "число" занепадає, натомість на основі семи "Бог" виникає нове значення "церква на честь Трійці" [9 ІІ: 446], згодом актуалізується первісна сема, послуживши утворенню лексико-семантичного варіанта зі значенням "свічник" (присвічник) [6 ІV: 284; 2 ІІ: 984]. У церковно- обрядовій термінології лексема трійця має значення "свічник з трьома свічками, яким у свято Богоявлення Господнього під час великого освячення води правлячий священнослужитель благословляє вірних та воду". Лексемі Трійця властиве значення "дванадцяте Господнє рухоме свято, яке звеличує подію сходження Святого Духа на апостолів". Інші назви - п'ятдесятниця; Зелені свята, Зішестя Святого Духа на Апостолів і Заслання Святого Духа на Апостолів [4: 57]. Номен час праслов'янського походження; праслов'янське časь (kẽs-), яке споріднене з древньопруським kīsman "час, хвилина" [12 ІV: 318], запозичений через старослов'янське посередництво. У давньоукраїнській мові в ХІ ст. вживалося у значеннях: "час", "церковна служба", "пристрій для вимірювання часу по годинах" [8 ІІІ: 1479]. З ХІV ст. на основі первісної семи відбувається розширення семантичного обсягу цієї семеми, з якої виділяються лексико- семантичні варіанти на позначення "епохи", "пори", "міри тривалості", "визначеного проміжку", "послідовної зміни днів, року і таке ін." [10 ІІ: 531- 532], однак значення "богослужіння" відсутнє в цьому лексикографічному джерелі, так і в інших лексикографічних джерелах української мови, правда малорусько-німецький словник подає цю лексему у складі словосполучення в Божий час у значенні "спілкування з Богом" [2 ІІ: 1060]. Лексема час у системі християнського логосу як самостійна одиниця не збереглася, виступаючи Отформатировано: Шрифт: 10 пт, курсив Отформатировано: Шрифт: 10 пт, курсив Отформатировано: Шрифт: 10 пт, курсив Отформатировано: Шрифт: 10 пт, курсив Отформатировано: Шрифт: 10 пт, курсив Отформатировано: Шрифт: 10 пт, курсив Отформатировано: Шрифт: 10 пт, курсив Отформатировано: Шрифт: 10 пт, курсив Отформатировано: Шрифт: 10 пт, курсив Отформатировано: Шрифт: 10 пт, курсив Лексикографічний бюлетень 2007’15 13 13 лише компонентом складних релігійних термінів: час великодній, час шостий, час третій та ін. У pluralia tautum (часи) ця лексема функціонує як християнський термін зі значенням "короткі богослужіння добового кола, які відправляють не самостійно, а в сполученні з вечірнею, утренею та Літургією". Інша назва – години; так і в складі термінів-словосполучень: часи великодні, часи повсякденні, часи царські та ін. [4: 146]. У давньоукраїнській мові виділялися у слові чистий такі семи: "небрудний", "рідкий", "відкритий", "вільний", "ясний", "очищений", "неосквернений", "непорочний", "правильно віруючий", "праведний", "святий", "досконалий", "священний" [8 ІІІ: 1532-1534]. Для ХІV-ХV ст. характерні значення "незабруднений", "чесно здобутий", "щирий", "непорочний", "достойний" [10 ІІ: 544], для пізніших століть - "незабруднений", "незарослий", "гладкий" [6 ІV: 464]. У сучасній українській мові представлені 13 лексико-семантичних варіантів цієї лексеми, і лише два із лексико-семантичних варіантів зберегли сему сакральності - "який відзначається високими моральними якостями", "позбавлений гріха" [9 ХІ: 331-333]. З одного боку, відбулось ніби розширення семантичного обсягу змісту щодо фізичних властивостей, з іншого – звуження семантичного обсягу на позначення духовних якостей людини. Лексема чистий є компонентом складеного термінау чистий четвер "четвер Страсного тижня, богослужіння якого присвячене згадуванню омовіння Ісусом Христом ніг учням, Таємної Вечері, молитви Ісуса Христа в Гетсиманському саді й зради його Юдою" [4: 147]. Інші назви – четвер Великий, Страсний четвер. Номен радониця (радуниця) похідне утворення, яке виникло на староукраїнському ґрунті, пов'язане, очевидно, з коренем род (родина, родич) чи рад (радити "турбуватися") [12 ІІІ: 431]. В українській мові ХІV ст. означало "день пам'яті померлих" [8 ІІІ: 14]; у подальших століттях в лексисі української мови відсутнє. У християнстві має значення "другий тиждень післясвяття Пасхи, протягом якого у церквах та на цвинтарях здійснюють заупокійні богослужіння, поминаючи померлих членів Христової Церкви" (інші назви – Тиждень Фомин (Томин), проводи); "вівторок Томиного тижня – поминальний день" (інша назва – проводи) [4: 112; 130]. Знакове утворення середопістя в українській мові наявне з кінця ХV ст. зі значеннями: "назви середини Великого Посту" [10 ІІ: 339]; фіксується в пізніших лексикографічних джерелах [2 ІІ: 861; 6 ІV: 115; 9 ІХ: 137]. Таке ж значення властиве і релігійному терміну середпістя [4: 119]. На позначення цього ж поняття з кінця ХVІІ ст. вживається лексема середохрестя, яка в лексисі української мови виступає в лексико-семантичних варіантах, позначаючи також "місце, де розходяться дороги" [6 ІV: 115; 9 ІХ: 137]; "два бруски, дві планки і таке ін., з'єднані навхрест" [9 ІХ: 137]. З грецької мови запозичена номінація Антипасха; грецьке antipascha: anti "проти", pascha. В українській мові ХІІ ст. мала значення "першої неділі після Пасхи" [8 І: 24]. Зазначена лексема присутня і в наступних століттях [7 І: 111], після ХVІІ ст. зникає з лексису української мови, закріплюючись лише в християнській літургіці. Отформатировано: Шрифт: 10 пт, курсив Отформатировано: Шрифт: 10 пт, курсив Отформатировано: Шрифт: 10 пт, курсив Отформатировано: Шрифт: 10 пт, курсив Отформатировано: Шрифт: 10 пт, курсив Отформатировано: Шрифт: 10 пт, курсив Отформатировано: Шрифт: 10 пт, курсив Отформатировано: Шрифт: 10 пт, курсив Отформатировано: Шрифт: 10 пт, курсив Отформатировано: Шрифт: 10 пт, курсив Отформатировано: Шрифт: 10 пт, курсив Отформатировано: Шрифт: 10 пт, курсив Отформатировано: Шрифт: 10 пт, курсив Отформатировано: Шрифт: 10 пт, курсив 14 Лексикографічний бюлетень 2007’15 14 Через старослов‘янське посередництво шляхом семантичного калькування з грецької мови запозичений номен Великдень. В українській мові функціонує з ХІ ст. зі значеннями: "Воскресіння Христове", "суворий піст за три дні до Великодня", "Єврейська пасха" [8 І: 236; 1 І: 346]; з ХІV ст. позначає лише назву церковного свята; календарну дату [10 І: 162; 7 III: 211; 6 І: 131; 2 І: 60; 11 І: 91; 9 І: 318]. Похідне утворення великодниця реалізує значення "триденний суворий піст перед Великоднем", яке в діахронічній осі виражалося в одному з лексико-семантичних варіантів лексеми Великдень. Похідний атрибут великодній (а, є, і) виступає лексичним конкретизатором значної частини складених термінів церковно-обрядової термінології: великоднє вітання, Великодній понеділок, великодній цикл церковних свят, великодня утреня, великодній тиждень та ін. [4: 32-33]. Номен коляда латинського походження: Сalendae «перший день місяця, день сплати боргів». У слов'янській міфології – втілення новорічного циклу і міфологічна істота. Згадувалася у величальних різдвяних піснях - колядках що виконувалися молоддю, що ходила по дворах, і магічні закляття, що містили побажання благополуччя будинку і родині, вимоги подарунків (від господарів), що пророкували руйнування скупим. Іноді самі подарунки - обрядове печиво, коровай і т.п. називалися колядою. Колядування могло супроводжуватися убиранням у коня, козу, корову, ведмедя й інших тварин, що втілювали родючість. Християнство зберегло обряд колядування, пристосувавши його до своїх канонів. Українська мова активно використовує корінь коляд- : коляда, колядка, колядковий, колядник, колядниця, колядування, колядувати. Деякі лексико-семантичні варіанти слів виходять за межі лексико- семантичного поля сакральності (колядувати «ходити з якою-небудь справою від одного до другого»). Категорія священного часу в лінгвістичній картині світу характеризується лінійною циклічністю, що корелює з іншими сегментами мовної картини світу (релігійною, фольклорною). Спостерігається входження знаків темпорального змісту в різноманітні парадигматичні, синтагматичні, епідигматичні відношення, що є виявом універсальності понять на позначення лінійного циклічного часу, при цьому значна кількість номенів-репрезентантів окресленого семантичного поля має праслов‘янську основу, а отже, характерна й для дохристиянської епохи. Cвоєрідний синтез поганських та християнських темпоральних реалій – одна з домінантних ознак розглядуваного субстереотипу. Література 1. Етимологічний словник української мови: В 7-ми т. - К., 1982 -2003. – Т. 1 – 4. 3.2. Желехівський Є., С. Недільський. Малорусько-німецький словник: В 2-х т. – Львів, 1880. 4.3. Пуряєва Наталія. Словник церковно-обрядової термінології. – Львів, 2001. 5.4. Пуряєва Н.В. Формування української церковно-обрядової термінології (назви богослужбових предметів): Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.01. – К., 2001. – 20 с. 6.5. Словарь української мови / Упорядник з дод. влас. матеріалу Б.Д. Грінченко. - К., 1907 – 1909. – Т.1 – 4. 7.6. Словник української мови XVI - першої половини XVII століть // Випуски 1 – 11. – Львів, 1994 – 2004. Отформатировано: Шрифт: 10 пт, курсив, Цвет шрифта: Авто Отформатировано: Шрифт: 10 пт, курсив Отформатировано: Шрифт: 10 пт, курсив Формат: Список Лексикографічний бюлетень 2007’15 15 15 8.7. Срезневский И.И. Материалы для словаря древнерусского языка: В 3-х т. – М., 1958. 9.8. Словник української мови: В 11-ти т. - К., 1970 – 1980. 10.9.Словник староукраїнської мови XIV-XV ст.: В 2-х т. – К., 1977 – 1978. 11.10. Тимченко Є.. Матеріали до словника писемної та книжної української мови XV-XVIII століть: Книга 1, 2. – Київ, Нью-Йорк, 2002. 12.11. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка: В 4-х т. – М., 1964 – 1973. 13.12. Яворницький Д.І. Словник української мови. Т.1. – Катеринослав, 1920. ПРОЦЕСИ НОРМАЛІЗАЦІЇ В УКРАЇНСЬКІЙ ТА БІЛОРУСЬКІЙ ТЕРМІНОЛОГІЇ В 20 – 30-Х РР. XX СТ.: ПУРИСТИЧНИЙ ДОСВІД © Олександр Скопненко, 2007 к. філол. н., Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України (Київ) УДК 81‘354+81‘26+811.161.3 У статті розглянуто деякі підходи українських і білоруських пуристів до вироблення літературної мови у 20 – 30-х рр. ХХ ст. На прикладі лексикографічного матеріалу простежено долю здобутків двох пуристичних шкіл у літературних мовах після реформ 1933 р. Українська й білоруська літературні мови у 20 – на початку 30-х рр. ХХ ст. у складних соціально-політичних умовах пройшли пуристичний період розвитку. Природа й характер цього мовно-культурного та світоглядно- методологічного явища викликають щораз більше зацікавлення як у білоруських, так і в українських мовознавців, оскільки стало очевидним, що спадщина лінгвістів-пуристів, відкинута в 30-х рр., здатна помітно впливати на нормалізаційні процеси в сучасних літературних мовах. Антипуристичні мовні реформи 1933 р. не змогли повністю затерти сліди українського й білоруського пуризму 1 , хоч він і не приніс таких вагомих результатів, як, скажімо, у чеській або литовській мовах. Попри незначні на перший погляд здобутки „білоруський пуризм загалом треба вважати успішним. По-перше, він досить ефективно діяв у вирішальний період формування білоруської літературної мови, який, властиво, і створив „образ‖ білоруської мови, – у 1920-і роки. По-друге, пуристична традиція загалом досить міцно вкоренилася у свідомості білоруських лінгвістів‖ [5: 247]. Ю. Шевельов у межах українського пуризму виокремлював дві школи: крайню пуристичну (етнографічну, або київську) та помірковану пуристичну (синтетичну, або харківську). Речниками етнографічної школи були А. Кримський, Є. Тимченко, О. Курило у своїх ранніх працях, М. Гладкий, С. Смеречинський, В. Сімович та І. Огієнко. Помірковані пуристичні погляди поділяли 1 Мотивація, засадничі принципи обох шкіл, боротьба між прихильниками та опонентами – теми подальших розвідок.

Поняттєве поле “священного часу” в мовній картині світу

Institution

Ähnliche Einträge