Матеріали до “Словника співзвучних слів української мови” (літери А, Б)
У матеріалах до „Словника співзвучних слів‖ подаємо абетковані за літерами А, Б співзвучні слова з відповідно розробленими словниковими статтями. Принципи укладання словника та структуру словникової статті див. у попередньому випуску „Лексикографічного бюлетеня‖ (2006, вип. 14, С. 4–13)....
Збережено в:
| Дата: | 2007 |
|---|---|
| Автори: | , , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2007
|
| Назва видання: | Лексикографічний бюлетень |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73006 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Матеріали до “Словника співзвучних слів української мови” (літери А, Б) / В. Іващенко, М. Тюменцев-Хвиля, Н. Хвиля-Тюменцева // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2007. — Вип. 15. — С. 72-128. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-73006 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-730062015-01-03T03:01:23Z Матеріали до “Словника співзвучних слів української мови” (літери А, Б) Іващенко, В. Тюменцев-Хвиля, М. Хвиля-Тюменцева, Н. Словникові матеріали У матеріалах до „Словника співзвучних слів‖ подаємо абетковані за літерами А, Б співзвучні слова з відповідно розробленими словниковими статтями. Принципи укладання словника та структуру словникової статті див. у попередньому випуску „Лексикографічного бюлетеня‖ (2006, вип. 14, С. 4–13). 2007 Article Матеріали до “Словника співзвучних слів української мови” (літери А, Б) / В. Іващенко, М. Тюменцев-Хвиля, Н. Хвиля-Тюменцева // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2007. — Вип. 15. — С. 72-128. — укр. XXXX-0118 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73006 811.161.2. 373 uk Лексикографічний бюлетень Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Словникові матеріали Словникові матеріали |
| spellingShingle |
Словникові матеріали Словникові матеріали Іващенко, В. Тюменцев-Хвиля, М. Хвиля-Тюменцева, Н. Матеріали до “Словника співзвучних слів української мови” (літери А, Б) Лексикографічний бюлетень |
| description |
У матеріалах до „Словника співзвучних слів‖ подаємо абетковані за
літерами А, Б співзвучні слова з відповідно розробленими словниковими
статтями. Принципи укладання словника та структуру словникової статті
див. у попередньому випуску „Лексикографічного бюлетеня‖ (2006, вип. 14,
С. 4–13). |
| format |
Article |
| author |
Іващенко, В. Тюменцев-Хвиля, М. Хвиля-Тюменцева, Н. |
| author_facet |
Іващенко, В. Тюменцев-Хвиля, М. Хвиля-Тюменцева, Н. |
| author_sort |
Іващенко, В. |
| title |
Матеріали до “Словника співзвучних слів української мови” (літери А, Б) |
| title_short |
Матеріали до “Словника співзвучних слів української мови” (літери А, Б) |
| title_full |
Матеріали до “Словника співзвучних слів української мови” (літери А, Б) |
| title_fullStr |
Матеріали до “Словника співзвучних слів української мови” (літери А, Б) |
| title_full_unstemmed |
Матеріали до “Словника співзвучних слів української мови” (літери А, Б) |
| title_sort |
матеріали до “словника співзвучних слів української мови” (літери а, б) |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
Словникові матеріали |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73006 |
| citation_txt |
Матеріали до “Словника співзвучних слів української мови” (літери А, Б) / В. Іващенко, М. Тюменцев-Хвиля, Н. Хвиля-Тюменцева // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2007. — Вип. 15. — С. 72-128. — укр. |
| series |
Лексикографічний бюлетень |
| work_keys_str_mv |
AT ívaŝenkov materíalidoslovnikaspívzvučnihslívukraínsʹkoímovilíteriab AT tûmencevhvilâm materíalidoslovnikaspívzvučnihslívukraínsʹkoímovilíteriab AT hvilâtûmencevan materíalidoslovnikaspívzvučnihslívukraínsʹkoímovilíteriab |
| first_indexed |
2025-07-05T21:39:24Z |
| last_indexed |
2025-07-05T21:39:24Z |
| _version_ |
1836844649332867072 |
| fulltext |
72 Лексикографічний бюлетень 2007’15
72
ССЛЛООВВННИИККООВВІІ ММААТТЕЕРРІІААЛЛИИ
МАТЕРІАЛИ ДО “СЛОВНИКА СПІВЗВУЧНИХ СЛІВ УКРАЇНСЬКОЇ
МОВИ” (ЛІТЕРИ А, Б)
© Вікторія Іващенко, Михайло Тюменцев-Хвиля,
Надія Хвиля-Тюменцева, 2007
к. філол. н., Інститут української мови НАН України (Київ)
УДК 811.161.2. 373.
У матеріалах до „Словника співзвучних слів‖ подаємо абетковані за
літерами А, Б співзвучні слова з відповідно розробленими словниковими
статтями. Принципи укладання словника та структуру словникової статті
див. у попередньому випуску „Лексикографічного бюлетеня‖ (2006, вип. 14,
С. 4–13).
абажýр, а, ч. Дашок на лампу (свічку і т. ін.) різної форми й з різного
матеріалу для захисту очей від світла або для зосередження світла в
певному напрямі.
┌ажýр
1
1. присл., бухг. Стан рахівництва, коли записи в
бухгалтерських книгах робляться безпосередньо після проведення
відповідних операцій. 2. у знач. ім. – ажýр, у, ч., розм. Повний порядок.
*В ажурі.
└ажýр
2
, у, ч. 1. Просвітчасте в‘язання, плетіння, вишивання;
просвітчаста тканина; тонке мереживо. 2. Плетіння з тонких металевих
ниток у ювелірній справі, художньому литві. 3. перен. Витончена,
мистецьки виконана робота.
абажýрний, а, е. Який стосується абажура.
ажýрний, ажурóвий, а, е. 1. Прозорий, просвітчастий, ґратчастий. 2. перен.
Майстерно й тонко зроблений.
абáзія, і, ж., мед. Втрата здатності ходити, зокрема внаслідок
захворювання нервової системи.
абрáзія, ї, ж. 1. геол. Процес руйнування узбережжя морським
прибоєм. 2. мед. Хірургічна операція з видалення вмісту й внутрішнього
шару стінки якої-небудь порожнини або порожнистого органа.
амбрóзія, амврóсія, ї, ж. У давньогрецькій міфології – ароматна їжа
богів, що нібито надавала їм вічної юності, краси та безсмертя.
аберáція, ї, ж. 1. астр. Позірне зміщення світил на небосхилі, викликане
рухом Землі по орбіті або її обертанням навколо осі. 2. астр., фіз. Нечіткість
або викривленість зображення, що його дають оптичні прилади. 3. перен.,
книжн. Помилка, відхилення від істини.
оперáція, ї, ж. 1. Хірургічне втручання з лікувальною метою при деяких
захворюваннях або пораненнях. 2. Сукупність бойових дій, підпорядкованих
єдиній меті. 3. Окрема технологічна частина виробничого процесу.
4. Фінансова, торговельна і т. ін. згода. 5. розм. Якась дія або ряд дій,
об‘єднаних єдиною метою.
абонемéнт, а, ч. 1. Право користуватися (за плату або безкоштовно)
бібліотекою, телефоном, басейном, побутовими послугами, місцем у
Лексикографічний бюлетень 2007’15 73
73
театрі (на стадіоні) протягом певного часу. 2. Реєстрова бібліотечна
картка. 3. Відділ у бібліотеці, що видає читачам літературу для
користування вдома. *Абонемент бібліотечний, відкритий,
міжміський, оформлений, постійний, студентський, читацький.
Абонемент студента, учня, читача. Абонемент на телефон, у театр.
Плата за абонемент. Користуватися абонементом.
абонéнт, а, ч. Особа чи організація, що користується абонементом.
*Абонент АТС, бібліотеки, індивідуального користування, телефонної
сітки. Апарат, виклик, телефон абонента. Заява, категорія, скринька
абонента.
абонемéнтний, а, е. Який стосується абонемента. *Абонементна довідка,
картка, плата, талон.
абонéнтний, а, е. Який обслуговує абонентів. *Абонентний відділ, канал.
Абонентна лінія, установка.
абонéнтський, а, е. Який належить абонентові. *Абонентський квиток.
Абонентська скринька.
абóрт, у, ч., мед. Передчасне переривання вагітності.
┌апóрт
1
, а, ч., 1. Один із кращих осінньо-зимових сортів яблунь.
2. Великий кисло-солодкий плід яблуні цього сорту.
├апόрт
2
, а, ч., фін. Плата за акції у вигляді майна, що надходить до
акціонерного товариства.
└апóрт
3
, виг. Вигук, яким посилають собаку за здобиччю чи
кинутою для тренування паличкою.
, а, е. 1. мед. Який припиняє розвиток, перебіг якого-небудь
процесу, хвороби. *Абортивний метод лікування. Абортивні засоби. 2. біол.
Недорозвинений, який спинився на початку свого розвитку; недозрілий.
абортóваний, а, е, дієприкм. 1. мед. Такий, що його розвиток або перебіг
припинено. 2. біол. Такий, що йому не дали розвинутися, дозріти.
, а, е. 1. Який стосується абразивів – дуже твердих
матеріалів (алмазу, корунду, карборунду тощо), що застосовуються для
шліфування, точіння і полірування; виготовлений з них. *Абразивний
брусок, диск, інструмент, матеріал, папір, пас, порошок. Абразивна
пилка, стрічка, шкурка. Абразивні вироби. 2. Який виробляє абразиви.
*Абразивний комбінат. Абразивна промисловість. Абразивне
об’єднання. 3. Який виникає внаслідок тертя. *Абразивний пил.
абразíйний, а, е. Пов‘язаний з абразією – процесом руйнування
узбережжя морським прибоєм. *Абразійний берег, елемент, процес.
Абразійна печера, платформа, рівнина, тераса, термінанта.
аброгáція, ї, ж. Скасування застарілого закону.
апробáція, ї, ж. 1. книжн. Офіційне схвалення, затвердження чого-небудь
після випробування, перевірки. 2. с. г. Визначення сортових якостей посівів із
метою вибору кращого з них для насіння.
, у, ч. Категорія матеріалістичної діалектики: вічна,
незмінна першооснова світу (Бог, абсолютний дух, абсолютна ідея
тощо). *Підносити до абсолюту.
74 Лексикографічний бюлетень 2007’15
74
, у, ч. Форма державного правління, за якої верховна
влада цілком належить одній особі – монархові; абсолютна монархія;
самодержавство. *Абсолютизм етичний, освічений. Ідеологи
абсолютизму.
, ості, ж., філос. Безвідносність, узята поза зв‘язком,
без порівняння з чим-небудь; безумовність.
, ї, ж. 1. юр. Постанова суду, що звільнює підсудного від
покарання. 2. рел. У католицизмі – відпущення гріхів.
, а, е, лінгв. Такий, що не вимагає поширення та уточнення
іншими словами. *Абсолютивний спосіб, прислівник. Абсолютивне вживання,
значення. Абсолютивні слова.
, а, е. Характерний для абсолютизму, властивий йому.
*Абсолютистський режим. Абсолютистська держава, монархія, форма
влади. Абсолютистські настрої.
й, а, е. 1. Безвідносний, узятий поза зв‘язком, без порівняння з
чим-небудь; безумовний. 2. Цілковитий, повний; необмежений. *Абсолютний
нуль (фіз.). Абсолютний слух (муз.). Абсолютний критерій, приріст, розмір,
спокій, чемпіон. Абсолютна більшість. Абсолютна величина [дійсного] числа
(мат.). Абсолютна вологість повітря (фіз.). Абсолютна додаткова вартість
(ек.). Абсолютна ідея (філос.). Абсолютна істина (філос.). Абсолютна
[земельна] рента (ек.). Абсолютна температура (фіз.). Абсолютна вага,
вартість, величина, висота, категорія, маса, темрява, тиша, ясність.
Абсолютне безправ’я, обчислення, право.
абстрагóваний, а, е, дієприкм. Уявно (в думках) відірваний,
відокремлений від конкретних властивостей предметів або відношень
між ними.
екстрагóваний, а, е, дієприкм., хім. Розділюваний або розділений за
допомогою яких-небудь розчинників.
абстрагувáння, я, с. Уявне (в думках) відривання, відокремлювання одних
сторін або відношень явищ чи властивостей предметів від інших.
екстрагувáння, я, с. Розділяння суміші речовини за допомогою яких-
небудь розчинників.
абстрагувáти, ýю, ýєш. Уявно (в думках) відривати,
відокремлювати одні сторони або відношення явищ чи властивості
предметів від інших.
екстрагувáти, ýю, ýєш, хім. Розділяти суміш речовини за
допомогою яких-небудь розчинників.
абстрáкт, у, ч., книжн., заст. Поняття, створене шляхом абстрагування.
екстрáкт, у, ч. Згущена витяжка, добута з рослинних або тваринних тканин
за допомогою якого-небудь розчинника.
абстрáкція, ї, ж., філос. 1. тільки одн. Те саме, що абстрагувáння.
2. Результат абстрагування, абстрактне поняття.
екстрáкція, ї, ж. 1. мед. Операція видалення, витягання чого-
небудь. 2. хім. Розділення суміші речовин за допомогою розчинників.
абсцéс, у, ч. Місце скупчення гною в тканинах тіла внаслідок запалення;
гнояк, нарив.
Лексикографічний бюлетень 2007’15 75
75
, и, ж., мат. Одна з трьох координат, що визначають місце
знаходження точки в просторі.
авангáрд, у, ч. 1. Частина військ або флоту, що йде попереду
головних сил. 2. перен. Найсвідоміша, найпередовіша частина певної
суспільної групи або класу, що веде за собою клас у цілому та інші
суспільні групи. *Бути (виступати, йти) в авангарді [кого, чого].
ар’єргáрд, у, ч. Частина військ або флоту, яка під час походу йде
позаду головних сил з метою охорони їх від нападу.
авангáрдний, а, е. Який стосується авангарду як частини військ або флоту,
що рухається попереду головних сил. *Авангардна частина. 2. перен. Який іде
в перших лавах кого-, чого-небудь; передовий.
ар’єргáрдний, а, е. Який стосується ар‘єргарду.
аванпóрт, у, ч., мор. Зовнішня частина водного простору порту або
гавані, захищена від хвиль.
аванпóст, у, ч. У деяких арміях – передовий сторожовий пост, який
виставляють для охорони від несподіваного нападу ворога.
, ч. 1. а, геол. Мінерал класу силікатів, дрібнозернистий
різновид кварцу переважно буро-червоного кольору з мерехтливим золотавим
блиском. 2. у. Речовина (фарба), виготовлена на основі цього мінералу. 3. у.
Сорт скла.
, а, ч. 1. Той, хто схильний до авантюризму; пройдисвіт.
2. заст. Шукач пригод.
авант , а, е. Властивий авантюрину; виготовлений з
авантюрину. *Авантюринове скло.
, а, е. 1. Пов‘язаний з авантюрою; який
характеризується ризикованими, безпринципними вчинками, часто
зумовленими нечесними й корисливими розрахунками. *Авантюрний
вчинок, замір, захід. Авантюрна дія. 2. заст. Пригодницький.
*Авантюрний роман. Авантюрна казка.
авáри, ів, мн. Тюркські племена, які в VI ст. завоювали придунайські
райони, заснували свою державу й проіснували там до початку ІХ ст.
авáрці, ів, мн. Народність, що становить частину населення Дагестана.
áверс, у, ч. Лицьова сторона монети, медалі.
┌трáверс
1
, трáверз, у, ч. 1. тільки трáверс, військ. Поперечне
прикриття (насип) в окопах, траншеях, що захищає від вогню з флангів
або з тилу. 2. ав., мор. Напрям, перпендикулярний до курсу судна,
літака. 3. тільки трáверс. Гідротехнічна споруда у вигляді дамби. 4.
тільки трáверз, мор. Поперечна перегородка, стінка на судні. 5. техн.
Поперечна перекладина в машинах, верстатах, спорудах, а також
бантина для підвішування вантажів у вантажозахватних пристроях. 6.
техн. Поперечна балка для кріплення ізоляторів у верхній частині
стовпа електричної або телеграфної лінії.
└трáверс
2
, у, ч., спорт. Перехід альпіністів по гребені гірського
хребта, що об‘єднує кілька гірських вершин.
76 Лексикографічний бюлетень 2007’15
76
авіáтор, а, ч. Той, хто займається польотами, авіацією – теорією і
практикою пересування в повітрі на літальних апаратах; той, хто керує
літаком; льотчик.
девіáтор, а, ч., техн., фіз. Прилад, що фіксує відхилення від траєкторії
польоту, заданого курсу, середнього значення, магнітного меридіана,
напрямку тощо.
навігáтор, а, ч. Фахівець з навігації.
авіáція, ї, ж. 1. Теорія і практика пересування в повітрі на літальних
апаратах, важчих за повітря. 2. Сукупність літальних апаратів;
повітряний флот. *Авіація безпілотна, бомбардувальна, винищувальна,
військова, гіперзвукова, дозвукова, надзвукова, реактивна,
сільськогосподарська, транспортна, цивільна.
девіáція, ї, ж. 1. біол. Зміна середніх стадій ембріонального
розвитку органа, що призводить до змін будови його в дорослого
організму. 2. Відхилення стрілки компаса під впливом великих мас
заліза. 3. Відхилення від правильного напрямку руху корабля, літака,
артилерійського снаряда тощо. *Девіація магнітна. 4. Соціальна
поведінка, що відхиляється від тієї, яка вважається нормальною чи
соціально прийнятою у суспільстві.
навігáція, ї, ж. 1. Плавання кораблів по морях, річках і т. ін.;
судноплавство, мореплавство. 2. Період року, протягом якого залежно
від місцевих кліматичних умов можливе судноплавство. 3. Розділ науки,
пов‘язаний з теоретичним обґрунтуванням і практичними прийомами
водіння суден. *Біонавігація, радіонавігація. Навігація космічна,
повітряна.
авіацíйний, а, е. Який стосується авіації; який застосовується в авіації;
який будує літаки; який складається з літальних апаратів, здійснюється за
допомогою літаків. *Авіаційний бензин, завод, зв’язок, кулемет, парк, полігон,
прилад, радіокомпас, транспорт. Авіаційна астрономія, промисловість,
сталь, техніка. Авіаційне масло.
девіацíйний, а, е. Який стосується девіації.
навігацíйний, а, е. Який стосується навігації. *Навігаційний маяк,
предмет, прилад, трикутник. Навігаційна зірка.
аврáл, у, ч. 1. мор. Термінова робота на судні, в якій бере участь
весь особовий склад корабля. 2. перен., розм. Узагалі термінова робота,
в якій бере участь увесь колектив.
аврáн, у, ч. Трав‘яниста рослина родини ранникових, окремі види
якої застосовують у народній медицині.
австралíйці, ів, мн. Корінне населення Австралії.
австрíйці, ів, мн. Народ, що становить основне населення Австрії.
австрáльний, а, е. Південний (про вітер).
астрáльний, а, е. 1. Зоряний. * Астральний цикл. Астральне світло.
2. перен. Абстрактний, неземний.
автобіóграф, а, ч. Той, хто описує своє життя.
автóграф, а, ч. 1. Текст, власноручно написаний автором. 2. Власноручний
підпис, напис на книзі, фотографії і т. ін. 3. перен. Про результат, слід,
Лексикографічний бюлетень 2007’15 77
77
виражене яким-небудь чином свідчення перебування, діяльності і т. ін. кого-,
чого-небудь. 4. Копіювальний прилад.
автобіографíчний, а, е. Пов‘язаний із власним життям; властивий,
притаманний автобіографії.
автографíчний, а, е. Який стосується автографа.
автобіогрáфія, ї, ж. Опис свого життя.
автогрáфія, ї, ж. 1. Точне відтворення почерку або зображення,
зробленого від руки. 2. Спосіб виготовлення літографської друкарської форми.
автогéнний, а, е. Який відбувається під впливом дуже високої
температури без оброблення знаряддями. *Автогенне зварювання.
аутогéнний, а, е. Який полягає у використанні самонавіяння для
регулювання свого фізичного й психічного стану. *Аутогенне
тренування.
автокрáн, а, ч. Підйомний кран на автомобільному ходу.
автокрáт, а, ч., книжн. Особа з необмеженою верховною владою;
самодержець.
, а, е. 1. Який діє (здійснюється) без втручання
людини, механічно; самодіючий. *Автоматичний апарат, замок,
лічильник, прес, пристрій, радіокомпас, регістратор, регулятор,
світлофор, сигналізатор, телефон, терморегулятор. Автоматична
лінія, обсерваторія, підстанція, ретрансляція, стрілка. Автоматичне
зварювання, з’єднання, регулювання, управління. Автоматичні двері. 2.
перен. Який відбувається незалежно від волі, несвідомо; машинальний,
мимовільний. *Автоматичний жест, рух. Автоматична хода.
автомáтний, а, е. Який стосується автомата як виду зброї.
*Автоматний диск, патрон. Автоматна черга. Автоматні ріжки.
автóнім, а, ч. 1. Ім‘я автора твору, що пише під псевдонімом. 2. Ім‘я,
символ або знак, що їх використовують для позначення самих себе.
антóнім, а, ч., лінгв. Слово, стійке словосполучення, афікс, граматична
форма (зокрема синтаксична конструкція), максимально протилежні за
значенням до своєї пари, тісно поєднаної певною семантичною спільністю на
цій же основі.
анонíм, а, ч. 1. Автор листа або твору, який не назвав свого прізвища.
2. Лист або твір, на якому не зазначено прізвища автора; лист або твір
невідомого автора.
авторизóваний, а, е, діприкм., книжн. Схвалений автором.
*Авторизований матеріал, переклад, список. Авторизована копія.
Авторизоване видання, інсценування.
áвторський, а, е. Який належить авторові; проведений за участю
автора; який об‘єднує авторів. *Авторський аркуш, гонорар, екземпляр,
збірник, ідеал, колектив, коментар, концерт, монолог, переклад,
примірник, стиль, текст. Авторська асоціація, воля, думка,
індивідуальність, концепція, настанова, оцінка, пісня, позиція, редакція.
Авторське видання, право, розуміння, свідоцтво, слово. Авторські
відступи.
78 Лексикографічний бюлетень 2007’15
78
авторитáрний, а, е, книжн. 1. Заснований на беззастережному
підпорядкуванні владі, авторитетові. *Авторитарний лад, режим, стиль, уряд.
Авторитарна влада, форма правління. 2. Який прагне незаперечно утвердити
свій авторитет. *Авторитарний керівник. Авторитарна людина.
авторитéтний, а, е. 1. Який користується авторитетом; загальновизнаний,
впливовий, поважний. *Авторитетний арбітр, викладач, керівник, суддя,
учений. Авторитетна думка, комісія, людина. Авторитетне джерело,
рішення, слово. Авторитетні органи. 2. Який не терпить, не допускає
заперечень (про тон, жест, вигляд тощо). *Авторитетний тон.
авторитáрно. Присл. до авторитáрний. *Авторитарно діяти,
чинити.
авторитéтно. Присл. до авторитéтний. *Авторитетно вирішувати,
виступати, говорити, заявляти.
агáр, у, ч., біол. Рослинні драглі з морських водоростей.
ангáр, а, ч. Приміщення, де стоять літаки і де проводиться їх поточний
ремонт.
áгло... Перша частина складних слів, що відповідає поняттю
―нагромаджений‖. *Аглопорит, аглофабрика.
áнгло… Перша частина складних слів, що відповідає слову
англíйський. *Англомовний. Англоман, англофіл, англофоб.
агóн, а, ч. 1. У Стародавній Греції – змагання, у т. ч. музичні (у співі, грі на
кіфарі), які відбувалися під час урочистих ігор. 2. театр. У давній античній
комедії – словесна суперечка або змагання між двома головними героями.
арґóн, у, ч. Хімічний елемент, безбарвний, без запаху газ, що входить до
складу повітря й не вступає в хімічні реакції.
ажгóн, у, ч. Однорічна ефіроолійна рослина родини зонтичних.
жаргóн, у, ч. Мова якоїсь соціальної та професійної групи, що
відрізняється від загальнонародної наявністю специфічних слів і
виразів, властивих цій групі; арго. *Жаргон блатний.
арóнія, ї, ж. Кущ родини розоцвітих, їстівні плоди якого містять органічні
кислоти, цукор, вітаміни С і Р; чорноплідна горобина.
ірóнія, ї, ж. 1. Прихована насмішка; глузування, кепкування, глум. *Іронія
долі. 2. Стилістичний засіб, коли слову або зворотові надається протилежного
значення з метою глузування.
агóр, а, ч. Розмінна монета Ізраїлю, що дорівнює 1/100 ізраїльського
фунта.
кагóр, у, ч. Сорт червоно десертного вина.
агорá, и, ж. У Стародавній Греції – народні збори, а також місце, де вони
відбувалися.
горá, и, ж. 1. Значне підвищення над навколишньою місцевістю або серед
інших підвищень. *Гору брати (взяти). Гори зрушити (перевернути). Горою
стояти (стати). Золоті гори обіцяти. Надіятися, як на кам’яну гору. Наче
(неначе, мов) гора з плечей (з пліч) впала (звалилася). Не за горами. 2. Велика
кількість чого-небудь складеного в купу; багато чогось. 3. у знач. присл. горóю
(горáми). У вигляді гори. 4. діал. Горище.
агрáрій, я, ч. 1. Про того, хто займається сільським господарством,
працює в якій-небудь галузі сільського господарства. 2. книжн. Те саме,
Лексикографічний бюлетень 2007’15 79
79
що землевласник – особа, яка володіє землею на правах приватної
власності. 3. політ. Член політичної партії, яка захищає інтереси
великих землевласників. *Аграрій дрібний.
агрáрник, а, ч. Фахівець із аграрного питання, тобто питання про
землеволодіння та землекористування.
, а, е. Який перебуває в хворобливому стані приголомшеності,
пригнічення, скорботи.
депресíйний, а, е. Який характеризується застоєм в економіці країн.
áґрус, у, ч. 1. Чагарникова рослина з колючими гілками та великими
кисло-солодкими їстівними ягодами. 2. збірн. Ягоди цієї рослини.
áргус, а, ч. 1. У давньогрецькій міфології – стоокий сторож, якого
богиня Гера поставила стерегти Іо, коханку Зевса. 2. перен., книжн.
Пильний, невсипущий сторож; символ пильності.
адáжіо, присл., муз. 1. Повільно, протяжно (про темп виконання музичних
творів). 2. у знач. ім. невідм., с. Назва музичного твору або його частини, що
виконується повільно. 3. у знач. ім. невідм., с. У класичному балеті – повільний
ліричний танець.
áжіо, невідм., с. 1. Відхилення курсу грошових знаків, векселів та інших
цінних паперів від їхньої номінальної вартості в бік перевищення.
2. Комісійний збір, що його сплачують за обмін нерівноцінних валют або за
обмін банкнот на металеві монети. 3. Різниця в сумах валютного виторгу чи
платежів.
адаптáція, ї, ж. 1. біол. Пристосування організмів, органів чуття і т.
ін. до певних умов навколишнього середовища. *Адаптація слуху.
Адаптація психологічна. 2. спец. Настроювання системи на умови
застосування. *Адаптація фонологічної системи. Адаптація
фонетична, орфографічна. 3. літ. Пристосування або полегшення
тексту для тих, хто починає вивчати іноземну мову, а також для дітей.
*Адаптація тексту. 4. перен. Звикнення кого-небудь до нового
середовища, за нових умов (роботи, побуту і т. ін.). *Адаптація
культурна, професійна, соціальна.
адоптáція, адóпція, ї, ж., юр. Усиновлення.
адаптувáти, ýю, ýєш. 1. біол. Пристосовувати організм, органи чуття до
умов існування, до оточення. *Адаптувати органи чуття. 2. перен.
Пристосувати (пристосовувати) кого-, що-небудь до чого-небудь нового,
незвичного. *Адаптувати текст для вивчення. 3. перен. Використовувати що-
небудь у зміненому, спрощеному і т. ін. вигляді.
адоптувáти, ýю, ýєш, юр. Усиновляти. *Адоптувати хлопчика.
, а, е. Здатний пристосовуватися. *Адаптивна система.
адаптóваний, а, е, дієприкм., біол. Пристосований
(пристосовуваний) до умов існування.
адоптóваний, а, е, дієприкм., юр. Усиновлений.
аденíн, у, ч. Пуринова основа, яка міститься в усіх живих організмах, у
складі нуклеїнових кислот тощо.
аденíт, у, ч., мед. Запалення лімфатичної залози (вузла).
80 Лексикографічний бюлетень 2007’15
80
адресáнт, а, ч. Той, хто адресує, посилає кому-небудь лист,
телеграму і т. ін.; відправник інформації. *Місце проживання, прізвище
адресанта.
адресáт, а, ч. 1. Той, кому адресується, посилається лист, телеграма
тощо; одержувач інформації. *Адресат конкретний, постійний. Місце
проживання, прізвище адресата. 2. перен. Про того, кому що-небудь
призначається, для кого створюється що-небудь.
, а, ч. 1. Аспірант у вищих військово-навчальних закладах.
2. У дореволюційній Росії і в Західній Європі – вчене звання в деяких
наукових установах; також особа, що має це звання. *Ад’юнкт-бібліотекар.
ад’ютáнт, а, ч. 1. Військовослужбовець (звичайно офіцер), що перебуває
при командирові для виконання службових доручень. 2. Придворний
військовий чин у почті монарха.
айлáнт, а, ч. Швидкоросле дерево з непарнопірчастим листям і
дрібними квітками, зібраними у волоть.
атлáнт, а, ч. 1. У давньогрецькій міфології – титан, який тримає на
собі небо. 2. архіт. Колона у вигляді чоловічої постаті. 3. анат.
Шийний хребець.
áка, невідм. Рід вічнозелених рослин, родини миртових; фейхоа.
áрка, и, ж. 1. Склепіння у формі дуги, яким перекривають проріз у стіні
або сполучають стояки моста, два суміжні будинки і т. ін. 2. Декоративна
споруда у вигляді брами, що завершується склепінням. *Арка тріумфальна.
арбалéт, а, ч. 1. Старовинна зброя, що має форму лука для метання
стріл, каміння і т. ін., самостріл. 2. мисл. Рушниця для полювання над
водою.
арболíт, а, ч. Різновид легкого бетону, виготовленого із суміші
органічних заповнювачів (відходів деревооброблення, очерету і т. ін.),
що в‘яжуть матеріали й воду.
аркáн, а, ч. 1. Довгий мотузок із зашморгом на кінці, за допомогою якого
ловлять коней та інших тварин. 2. Гуцульський чоловічий танок.
акáнт, а, ч. 1. Південна трав‘яниста, рідше кущова рослина з великими
зубчастими листками. 2. архіт. Скульптурна прикраса капітелей, фризів,
карнизів, ваз і т. ін., що має форму листків цієї рослини.
а капéла, и, ж. Багатоголосий хоровий спів без інструментального
супроводу.
капéла, и, капéлія, ї, ж. 1. заст. Місце у католицькій церкві, де
розміщувалися співаки. 2. Хор співаків, а також змішаний ансамбль із
співаків та музикантів.
капéль, і, ж. Чашечка, спресована з кісткової золи, яку
застосовують для визначення кількості срібла або золота у сплавах.
, ів, мн., біол. Різновид саранчі, яку вживають у їжу в Аравії.
, ів, мн., біол. Кліщі, група членистоногих тварин класу
павукоподібних.
мн. Круглі білі черв‘яки, що паразитують у кишечнику
ссавців і людини.
акáція, ї, ж. Назва кількох видів посухостійких дерев або кущів з
білими чи жовтими квітками. *Акація біла.
Лексикографічний бюлетень 2007’15 81
81
┌áкція
1
, ї, ж. Цінний папір, який свідчить про те, що його власник
вніс певний пай у підприємство та має право на участь у справах і
прибутках цього підприємства. *Акція безкоштовна, безповоротна, без
фіксованого номіналу, ―важка‖, екс-дивідендна, іменна, конвертована,
преміальна, поворотна. Акція на пред’явника. Акції засновницькі,
активні.
└áкція
2
, ї, ж., книжн. Дія, діяльність, спрямовані на досягнення
якої-небудь мети.
акватóрія, ї, ж. Простора ділянка водної поверхні (моря, озера, затоки).
екваторіáл, а, ч. Астрономічний інструмент, що дає можливість визначити
положення будь-якого світила на небесній сфері відносно небесного екватора.
, а, ч. Співробітник або агент транспортних чи страхових
підприємств, в обов‘язки якого входить залучення нових вантажів або
нових договорів страхувань.
інк , а, ч. 1. іст. Суддя або член суду інквізиції. 2 перен. Той,
хто навмисно завдає кому-небудь великих страждань; дуже жорстока
людина; мучитель.
, а, ч., спец. Той, хто розпоряджається в театрі чи на
кіностудії реквізитом – справжніми чи бутафорними речами,
необхідними для вистави або кінозйомки.
, а, ч. Народний поет-імпровізатор і співець у казахів, киргизів та
деяких інших середньоазіатських народів.
, у. ч., біол. Білок м‘язової тканини.
, ю, ч. Радіоактивний хімічний елемент, що добувається з
уранової руди.
, ї, ж, біол. Морська тварина типу кишковопорожнинних із
щупальцями для хапання їжі; морський анемон.
акламáція, ї, ж. Схвалення чи несхвалення якої-небудь пропозиції або
рішення за допомогою вигуків, реплік без підрахунків голосів учасників
зборів.
декламáція, ї, ж. 1. Мистецтво виразного читання літературних творів,
зокрема віршів. 2. перен. Манера говорити штучно піднесено; пишномовні
слова, промови. *Декламація музична.
рекламáція, ї, ж., спец. 1. Скарга, претензії, невдоволення чимось. 2. Заява
про виявлені недоліки в придбаній продукції й вимога відшкодувати збитки.
акт, ч. 1. у. Окремий вияв якої-небудь діяльності; дія, подія, вчинок.
2. у. Закінчена частина театральної вистави, драматичного твору; дія. 3.
а. Писаний указ, грамота, постанова державного, суспільного значення.
*Акт громадянського стану. Акт ревізій. 4. а, заст. Урочисті збори в
шкільних закладах у зв‘язку з закінченням навчального року.
пакт, у, ч. 1. Міжнародна угода звичайно великого політичного
значення. 2. рідко. Розділ офіційного документа чи якого-небудь тексту,
позначений номером або літерою; пункт.
┌такт
1
, у, ч. 1. Метрична музична одиниця – кожна з рівних за
тривалістю частин, на які поділяється музичний твір за кількістю
ритмічних наголосів у ньому. *Розбити ноти на такти. 2. Ритм
82 Лексикографічний бюлетень 2007’15
82
якогось руху, дії; кожен із рівномірно повторюваних рухів, ударів.
3. спец. Частина робочого циклу якогось механізму. *Вибивати
(відбиват) такт.
└такт
2
, у, ч. Чуття міри, що підказує правильне розуміння або
оцінку явищ дійсності.
активáція, ї, ж., спец. 1. Збудження чогось, посилення діяльності
організму. 2. Перетворення речовини у стан, в якому вона швидше вступає в
хімічну реакцію. 3. Спеціальне оброблення древесного вугілля або інших
пористих тіл для збільшення їхньої поглинальної здатності. *Активація
постійна, змінна, ферментативна. Активація вугілля. Енергія, механізм,
процес, рівень активації.
активізáція, ї, ж. Спонукання кого-, чого-небудь до діяльності, більш
активних дій; більший вияв чогось. *Активізація політична, духовна, творча.
Активізація діяльності кори головного мозку, організму, психічних процесів,
громадського життя, навчального процесу, жанру, кольору, світла.
, ності, ж. 1. Діяльна енергійна участь у чому-небудь.
*Активність сонячна, біологічна, фізична, хімічна, висока, недостатня,
соціальна, громадська, політична, творча, трудова, словотворча. Активність
народних мас, прихильників миру. Розвиток, стимулятори активності. 2.
спец. Здатність до реакції, взаємодії з чим-небудь.
активацíйний, а, е, спец. Який стосується активації. *Активаційний
аналіз.
активізóваний, а, е, дієприкм. Такий, що його зробили діяльнішим,
активнішим. *Активізований навчальний процес. Активізована
діяльність, увага, воля.
, а, е. 1. Енергійний, діяльний. * Активний борець за мир,
відпочинок, учень. Активна діяльність, участь, роль, боротьба,
підтримка, підготовка, оборона. Активне життя, виборче право.
2. спец. Здатний вступати в реакцію, взаємодіяти з чим-небудь.
*Активні молекули. 3. грам. Який показує дію, що переходить на об‘єкт
(про зворот, стан). *Дієслово активного стану. Активний словник, запас
слів. 4. фін. Стосовно до активу – частини господарського балансу.
*Активний баланс.
активóваний, а, е, дієприкм. Той, якого піддали спеціальній обробці
з метою збільшення його вбирної здатності (активності). *Активоване
вугілля.
активізувáти, ýю, ýєш. Робити кого-, що-небудь діяльнішим, активнішим.
*Активізувати дослідження, зусилля. Активізувати діяльність організму,
життєдіяльні ферменти.
активувáти, ýю, ýєш. Збільшувати нагромадження енергії в організмі або
речовині, посилювати діяльний стан. *Активувати молекули, фізіологічні
функції людини. Активувати ріст організму.
актинíди, у, ч., хім. Родина із 15-ти споріднених хімічних елементів.
актинíдія, ї, ж. Багаторічна витка чагарникова рослина з кисло-
солодкими ягодами, що їх використовують у кондитерській
промисловості та народній медицині.
Лексикографічний бюлетень 2007’15 83
83
, ї, ж. Морська тварина типу кишковопорожнинних із щупальцями
для хапання їжі; морський анемон.
, ю, ч. Рідкісний у природі радіоактивний хімічний елемент –
сріблястий метал, що слабо світиться в темряві блакитним світлом.
актино… Перша частина складних слів, що означає відношення до
променистої енергії, випромінювання. *Актинометрія,
актинобацильоз.
, присл. Енергійно, діяльно.
, а, е, спец. Який стосується акумуляції, пов‘язаний з нею.
*Акумулятивна діяльність вітру.
, а, е. Який стосується кумуляції.
, ї, ж. Збирання, нагромадження, зосередження чого-
небудь. *Акумуляція енергії (вітру), речовини.
, ї, ж. 1. мед. Нагромадження в організмі людини тварин і
рослин різних речовин (ліків, отрут і т. ін.) внаслідок тривалого їх
уживання. *Кумуляція дії снотворних. 2. Зосередження застрахованих
об‘єктів на обмеженій території. 3. Концентрація енергії спрямованого
вибуху. *Кумуляція сонячного проміння.
акýт, а, ч., лінгв. 1. Один із видів музикального наголосу (висхідний) у
давньогрецькій, сербській та інших мовах. 2. Високий тон звуку.
3. Діакритичний знак для позначення закритості ―е‖ у французькій мові.
якýт, а, ч. Представник народності, автохтонного населення Якутії.
акцéнт, у, ч. 1. Своєрідний характер вимови, властивий тій або іншій
мові (діалектові), особі. 2. лінгв. Наголос у слові. 3. муз. Виділення
окремого звука або акорду за допомогою динамічного чи логічного
підсилення. 4. перен. Особлива увага до чого-небудь; підкреслення.
акцéпт, у, ч. 1. фін. Форма розрахунків, при якій платіжна вимога,
виписана постачальником, оплачується банком тільки після згоди
боржника. 2. юр. Згода вступити в договір на запропонованих умовах.
3. Форма внутрішньодержавних та міжнародних безготівкових
розрахунків. 4. Письмове повідомлення замовником переможця торгів
(тендерів).
акцéнтний, а, е, лінгв. Який стосується наголосу в слові та знака, яким цей
наголос позначається на письмі.
акцéптний, а, е, фін. Який стосується акцепту як форми розрахунків.
акцентóваний, а, е, дієприкм. 1. лінгв. Наголошений. 2. перен.
Підкреслений у висловлюванні, повідомленні.
акцептóваний, а, е, дієприкм. 1. фін. Затверджений до оплати.
2. перен. Схвалений.
акцентологíчний, а, е. Який стосується акцентології – розділу
мовознавства, що вивчає систему словесних наголосів. *Акцентологічний
словник. Акцентологічна характеристика. Акцентологічне дослідження.
акцентуацíйний, а, е, лінгв. Який стосується акцентуації, акцентування –
вирізнення наголосу в слові, а також системи наголосів у будь-якій мові або
групі споріднених мов. *Акцентуаційна модель.
84 Лексикографічний бюлетень 2007’15
84
акцентувáти, ýю, ýєш. 1. лінгв. Ставити наголос; наголошувати. 2.
перен. Висувати на перший план, підкреслювати яку-небудь думку у
висловлюванні, повідомленні; наголошувати.
акцептувáти, ýю, ýєш. 1. фін. Затверджувати до оплати грошові
документи. 2. перен. Схвалювати.
акцентувáння, я, ж., перен. Підкреслення того, що розглядається як
головне, основне.
акцептувáння, я, ж., фін. 1. Укладання угоди відповідно до пропозицій
іншої сторони. 2. Зобов‘язання оплатити пред‘явлений рахунок, вексель в
узгоджений термін. 3. Згода банку гарантувати виплату вказаної у векселі або
рахунку суми.
акцептáнт, а, ч., фін. Особа, яка підписує платіжний документ,
беручи зобов‘язання своєчасно його оплатити.
акцéптор, а, ч. Частинка, що приєднує електрони.
акцесíйний, а, е. Приєднувальний. *Акцесійний договір.
акцесóрний, а, е. Привхідний. *Акцесорний договір. Акцесорне
зобов’язання.
акціонéрний, а, е. Який стосується акції як цінного паперу;
заснований на акціях. *Акціонерне товариство.
акціонéрський, а, е. Який належить акціонерові; властивий
акціонерам. *Акціонерські внески.
алабáстр, а, ч. Старогрецька посудина для олії.
алебáстр, у, ч. Дрібнозернистий гіпс білого кольору, що використовується
в будівництві як в‘яжуча речовина, а також для скульптурних виробів.
алéгрі, незм. і невідм., с. Лотерея з негайною виплатою виграшу.
*Лотерея-алегрі.
алéгро, незм., муз. 1. присл. Швидко, жваво (про темп виконання
музичного твору). 2. у знач. ім., невідм., с. Назва музичного твору або
його частини, що виконується в такому темпі.
алегрéто, незм., муз. 1. присл. Помірно швидко, помірно жваво (про
темп виконання музичного твору). 2. у знач. ім., невідм., с. Назва
музичного твору або його частини, що виконується в такому темпі.
алітерáція, ї, ж. Поетичний прийом, який полягає в доборі слів із
повторюваними однаковими приголосними звуками.
альтерáція, ї, ж., муз. Підвищення або пониження будь-якого ступеня
ладу на півтон або на цілий тон.
алкоголíзм, у, ч. Захворювання, що розвивається внаслідок
тривалого зловживання спиртними (алкогольними) напоями.
алкоголíз, у, ч. Обмінний розклад речовин при взаємодії зі спиртом.
алхíмія, ї, ж. Середньовічне містичне вчення, спрямоване на відшукування
чудодійної речовини – ―філософського каменя‖, за допомогою якого можна
було б перетворити прості метали в золото, срібло, лікувати різні хвороби та
ін.
хíмія, ї, ж. 1. Наука про склад, будову, властивості та перетворення
речовин. *Хімія квантова, радіаційна. 2. Практичне використання цієї науки, її
законів у житті, виробництві, промисловості. *Хімія побутова. 3. чого.
Лексикографічний бюлетень 2007’15 85
85
Якісний склад та хімічні реакції, властиві чому-небудь. *Хімія пластичних
мас.
альбатрόс, а, ч. Великий морський водоплавний птах із довгими
вузькими крилами й видовженим дзьобом.
альбінόс, а, ч. Людина, тварина або рослина з ознаками альбінізму.
альбінíзм, у, ч., фізіол. Відсутність нормальної для даного виду організмів
пігментації (забарвлення).
альпінíзм, у, ч. Вид спорту; сходження на важкодоступні гірські вершини,
льодовики.
альбíція, ї, ж. Рослина родини мімозових.
амбíція, ї, ж. Самолюбство; гордість, честолюбство.
альвеόла, и, ж., анат. 1. Міхурець у легенях на кінці найтоншого
розгалуження бронхів, куди проходить повітря під час дихання. 2. Ямка в
щелепах, де міститься корінь зуба.
віόла, и, ж. 1. Смичковий чотириструнний музичний інструмент, що має
лад, октавою вищий від віолончелі та квінтою нижчий від скрипки; альт.
2. Старовинний смичковий інструмент, що мав звичайно шість струн,
натягнених над грифом, і стільки ж струн того ж ладу під грифом.
альпініáда, и, ж. Масовий похід у високогірні райони.
олімпіáда, и, ж. 1. У Стародавній Греції – чотирирічний проміжок
між олімпійськими іграми, що був одиницею літочислення.
2. Міжнародні спортивні змагання, які влаштовують раз на чотири роки
за зразком олімпійських ігор у Стародавній Греції. 3. Змагання в галузі
самодіяльного мистецтва, у виконанні навчальних завдань і т. ін.;
конкурс.
альтернáт, у, ч. У міжнародному праві – сукупність правил, що регулюють
порядок підписання договору.
інтернáт, у, ч. 1. Гуртожиток для учнів і студентів навчального закладу.
2. Закритий шкільний заклад, у якому учні навчаються та живуть.
альтитýда, и, ж. Висота точки земної поверхні над рівнем океану;
абсолютна висота.
амплітýда, и, ж. 1. фіз. Найбільше відхилення тіла, що коливається,
від положення рівноваги; розмах коливань. 2. метеор. Різниця між
найвищою і найнижчою температурою повітря або найбільшим
атмосферним тиском у певний період.
, ю, ч. Відклади (валуни, піски і т. ін.), нагромаджені в долинах
річками або струмками.
, ю, ч., геол. Продукт вивітрювання і вилуговування гірських порід,
які лишаються на місці свого утворення.
, ї, ж. Уживаний у художньому творі як риторичний прийом
натяк на загальновідомий історичний, літературний чи побутовий факт.
, ї, ж. 1. Оманливе, хибне сприймання дійсності; хибне
уявлення про що-небудь. 2. Програмний номер ілюзіоніста – актора
цирку, який показує фокуси.
, у, ч. Спосіб, характер ходи, бігу коня: крок, галоп, кар‘єр та ін.
86 Лексикографічний бюлетень 2007’15
86
, у, ч. 1. Назва кращих сортів тканини (драпу і т. ін.), фету з низьким,
дуже густим і м‘яким ворсом на лицьовій поверхні. 2. М‘яка шкіра хромового
дублення, схожа на замшу.
áмбра, и, ж. 1. Воскоподібна речовина сірого кольору, яку
виділяють кашалоти. 2. заст. Пахощі, парфуми.
амбрé, невідм., с. 1. Пахощі, приємний запах. 2. Глузлива назва
гидкого запаху.
аміáк, у, ч., заст. Безбарвний газ із різким запахом, що складається з азоту
й водню; у сполуці з водою утворює нашатирний спирт; амоніак.
аміакáт, у, ч. Розчин твердих мінеральних солей у рідкому аміаку.
амілáза, и, ж. Фермент, який каталізує гідроліз крохмалю,
гликогену та інших полісахаридів.
амілόза, и, ж. Легкорозчинна у воді складова частина крохмалю.
амілáн, у, ч. Синтетичне волокно з поліамідів.
амілéн, у, ч. Ненасичені вуглеводні, полімери яких використовують як
мастила, компоненти поліграфічних фарб тощо.
амíни, ів, мн. Азотисті органічні сполуки, похідні амоніаку, в якому
атоми водню заміщені вуглеводневими радикалами.
амíнь. 1. ствердж. част. Уживається як заключне слово в молитвах,
проповідях; вірно, істинно. 2. у знач. ім., невідм., с. Кінець, усе скінчено.
амóній, ю, ч. Сполука атомів азоту й водню, яка входить до складу
багатьох солей, що широко застосовуються в техніці та сільському
господарстві. *Амоній вуглекислий, сірчанокислий.
┌амонíт
1
, у, ч. Вибухова суміш.
└амонíт
2
, а, перев. мн. Викопний головоногий молюск, що жив у
палеозойську й мезозойську ери.
аморáльний, а, е. Позбавлений моралі; неморальний.
морáльний, а, е. 1. Який стосується моралі – системи норм і
принципів поведінки людей та повчального висновку з чогось. 2. Який
відповідає вимогам моралі. 3. Пов‘язаний з духовним життям людини.
ампéр, а, ч. Міжнародна одиниця виміру сили електричного струму (А).
ампíр, у, ч. Стиль пізнього класицизму в західно-європейській архітектурі
та прикладному мистецтві.
вампíр, а, ч.1. За народним повір‘ям – перевертень, песиголовець, мрець,
що виходить ночами з домовини й ссе кров сплячих людей; упир, вурдалака.
2. перен. Про людину, яка мучить або нещадно експлуатує залежних від неї
людей; кровопивця. 3. Рід великих кажанів, що живуть у тропічних лісах.
ампéрний, а, е. Який стосується ампера.
ампíрний, а, е. Який стосується ампіру.
амплуá, невідм., с. 1. Певне коло ролей, що відповідає сценічним даним
актора. 2. перен. Певне коло занять.
áмпула, и, ж. Герметично запаяна посудина для зберігання в стерильному
стані лікарських та інших речовин.
амулéт, а, ч. Невеликий предмет, якому приписують чудодійну
здатність оберігати людину, яка його носить, від усякого лиха; оберіг;
талісман.
Лексикографічний бюлетень 2007’15 87
87
омлéт, у, ч. Смажена страва з яєць, збитих на молоці або бульйоні
(переважно з домішкою борошна).
амфíбія, ї, ж. 1. Земноводна тварина (жаба, саламандра та ін.), личинка
якої дихає зябрами, а дозріла особина – легенями. 2. Земноводна рослина, яка
може жити й у воді, і на суші. 3. Літак, пристосований для зльоту й посадки на
суші та на воді. 4. Танк або автомобіль, що може рухатися по суші й по воді.
амфібόлія, ї, ж. У стилістиці – вислів, вираз, який можна тлумачити
двозначно.
áмфора, и, ж. Велика посудина (для вина, олії та ін.) яйцеподібної
форми з двома ручками, широко вживана в античному світі та Київській
Русі.
камфорá, и΄, ж. Безбарвна кристалічна речовина з характерним
запахом, яку добувають із камфорного дерева і застосовують у медицині
й техніці.
аналóгія, ї, ж. 1. Подібність, схожість у чому-небудь між предметами,
явищами, поняттями. 2. лог. Висновок, зроблений на підставі схожості,
подібності в чому-небудь предметів, явищ, понять. 3. лінгв. Зближення
відмінних між собою мовних форм на основі часткової подібності.
антолóгія, ї, ж., літ. Збірка літературно-художніх творів одного жанру
(переважно поезій) різних авторів.
аполóгія, ї, ж., книжн. Усний або писемний захист, вихваляння кого-,
чого-небудь.
анархíзм, у, ч. 1. Політична течія, яка заперечує будь-яку державну
владу, організовану політичну боротьбу. 2. перен. Невизнання
авторитету, порядку, дисципліни; свавілля.
анорхíзм, у, ч. Вада розвитку – відсутність яєчок у людини й тварин.
анархíстський, а, е. Належний анархістові, анархістам; який має в собі
риси анархізму. *Анархістський настрій, погляд. Анархістська організація.
анархíчний, а, е. 1. Який стосується анархізму або анархії – безвладдя.
2. Схильний до анархії – безвладдя, хаосу; безладний, хаотичний. *Анархічний
вчинок, ухил.
анáфора, и, ж., літ. Стилістичний прийом, що полягає в повторенні
тих самих звуків, слів, речень на початку двох або кількох суміжних
рядків, строф, фраз.
анафорéз, у, ч. Переміщення до анода завислих у розчині частинок,
коли через розчин проходить електричний струм.
ангáр, а, ч. Приміщення, де стоять літаки і проводиться їхній поточний
ремонт.
ангáрія, ї, ж. 1. У Стародавньому Римі та середньовічних державах
Західної Європи – візницька та деякі інші відробіткові повинності. 2. Право
захоплення воюючими державами у своїх портах суден нейтральних країн.
ангόра, и, ж. Порода кролів, кіз, котів із довгою м‘якою шерстю.
ангíна, и, ж. Інфекційне захворювання переважно із гострим
запаленням слизової оболонки зіва, зокрема піднебінних мигдалин.
88 Лексикографічний бюлетень 2007’15
88
ангіόма, и, ж. Доброякісна пухлина з кровоносних чи лімфатичних
судин.
англíєць, я, ч. Представник народу, який становить основне населення
Англії.
англікáнець, я, ч. Той, хто сповідує англіканство – різновид
протестантської релігії.
англíйський, а, е. Який стосується Англії, англійців.
англікáнський, а, е. Який стосується англіканства – різновиду
протестантської релігії.
англофíл, а, ч. Прихильник англійської нації, її культури.
англофόб, а, ч. Противник, ворог англійської нації, її культури.
андáнте, незм. і невідм, с., муз. 1. Повільний плавний темп (але
швидший, ніж адажіо). 2. Назва музичного твору або його частини, що
виконується в такому темпі.
, незм. і невідм, с., муз. 1. Темп, жвавіший за анданте, але
помірніший за модерато. 2. Музичний твір або його частина, що
виконується в такому темпі.
анемíя, ї, ж. Недокрів‘я.
аномíя, ї, ж. Соціологічне та соціально-психологічне поняття, що позначає
морально-психологічний стан індивідуальної та суспільної свідомості;
виражається у відчуженості людини від суспільства, апатії і т. ін.
анергíя, ї, ж. Втрата реактивності; нездатність реагувати на
подразники.
енéргія, ї, ж. 1. спец. Одна з основних властивостей матерії,
загальна міра всіх форм її руху. *Енергія зв’язку. 2. рідко.
Електроенергія. 3. Діяльна сила поєднана з наполегливістю, рішучістю в
досягненні поставленої мети.
анігіляцíйний, а, е. Який стосується анігіляції.
інгаляцíйний, а, е. Який стосується інгаляції. *Інгаляційний метод
лікування.
, ї, ж. Взаємодія елементарних частинок і античастинок,
внаслідок якої вони перетворюються на інші частинки.
, ї, ж. Лікування верхніх дихальних шляхів вдиханням
лікарських речовин (у вигляді пари, газів, розпилених рідин).
анíд, у, ч. Синтетичне волокно, цінний матеріал для виробництва
трикотажних тканин, штучного хутра, пластмас і т. ін.
анόд, а, ч. Позитивно заряджений електрод.
анімалíзм, у, ч. Зображення тварин у живописі, різьбярстві,
скульптурі.
анімíзм, у, ч. Містичне уявлення первісних людей, згідно з яким
кожна річ має свого духа, душу; одухотворення сил і явищ природи.
, а, е. Який стосується анімалізму, анімалістів; що
зображує, описує тварин. *Анімалістичний жанр.
, а, е. Який стосується анімізму.
анімáльний, а, е. Який стосується тварин; тваринний.
аномáльний, а, е. Який характеризується аномалією; незвичний.
Лексикографічний бюлетень 2007’15 89
89
аннáли, ів, мн. Записи найважливіших історичних подій за роками в давніх
народів (єгиптян, ассирійців, персів, китайців); літопис.
амонáли, ів, мн., хім. Вибухові речовини, що складаються із суміші нітрату
амонію, тринітротолуолу, порошкуватого алюмінію, вугілля та ін. речовин.
анодувáння, я, с. Утворення захисної оксидної плівки на поверхні
металевих виробів способом електролізу, щоб захистити метал від
корозії.
анотувáння, я, с. Складання анотації.
нотувáння, я, с. Стисле записування чого-небудь.
анотáція, ї, ж. 1. Стисла бібліографічна довідка, характеристика змісту
книги, статті й т. ін. 2. муз. Стислий виклад змісту музичного твору, який
включає повну назву твору, відомості про авторів музики й тексту, жанр,
форму, фактуру, тональність, темп, метр, склад виконавського колективу,
діапазон і т. ін. *Анотація вичерпна, змістовна, формальна. Анотація
російською мовою.
┌нотáція
1
, ї, ж., спец. Система умовних письмових позначень, прийнята в
якій-небудь галузі людської діяльності. *Нотація давня, крюкова, шахова.
Нотацію вивчати.
└нотáція
2
, ї, ж., розм. Настанова, повчання із засудженням чиєїсь
поведінки, вчинків і т. ін. *Нотацію вичитувати (вичитати). Нотація довга,
нудна.
анотувáти, ýю, ýєш. Складати анотацію.
нотувáти, ýю, ýєш. Стисло записувати що-небудь, робити нотатки.
ансáмбль, ю, ч. 1. Група співаків, музикантів або танцюристів, що постійно
виступає як єдиний художній колектив. 2. Музичний твір або окрема частина
його, призначена для одночасного виконання кількома музикантами або
співаками. 3. Продумано, зі смаком підібраний комплект, що складається з
предметів одягу, взуття, головних уборів і т. ін. 4. перен. Про дружний
колектив, групу людей, об‘єднаних загальними інтересами. 5. Сукупність
будівель, споруд і т. ін., що є частинами одного цілого (в архітектурі, шляховій
справі).
асéмблер, а, ч. Допоміжна програма в складі операційної системи для
автоматичного перекладу вихідної програми, яка має бути виконана на ЕОМ
машинною мовою; один із видів транслятора.
, и, ж. Латинський шрифт з округлими контурами, на
відміну від готичного шрифту, який має вуглувату форму.
антиквáр, а, антиквáрій, я, ч., заст. 1. Знавець або продавець
старовинних речей, картин, книжок та ін. цінних предметів. 2. заст.
Про людину, яка любить збирати старовинні речі.
, невідм., с. Електично нейтральна елементарна частинка, що
є античастинкою нейтрино.
антинейтрóн, а, ч. Електично нейтральна елементарна частинка, що є
античастинкою нейтрона.
антипáтія, ї, ж. 1. Почуття неприязні, огиди, відрази до кого-, чого-
небудь. 2. розм. Про людину, що викликає таке почуття.
90 Лексикографічний бюлетень 2007’15
90
апáтія, ї, ж. 1. Хворобливий стан, для якого властиве байдуже
ставлення до оточення, відсутність зовнішніх проявів емоційних
реакцій. 2. перен. Цілковита байдужість.
, а, е. Який викликає антипатію; неприємний.
, а, е. Який перебуває в стані апатії; схильний до апатії;
байдужий, млявий.
, и, ж., розм. Вид дикорослої вишні з дрібними, терпкими
на смак плодами, непридатними для споживання; кучина.
, а, ч., діал. Чорт.
антракнóз, у, ч. Грибкова хвороба сільськогосподарських культур, що
спричиняє появу на рослинах жовтих чи бурих плям, тріщин, виразок і
призводить до загибелі рослин. *Антракноз льону. Антракноз плямистий.
антракóз, у, ч. Професійне захворювання, що розвивається внаслідок
систематичного вдихання кам‘яновугільного пилу. *Антракоз легень (легенів).
антрацéн, у, ч. Ароматичний вуглеводень, що добувається з
кам‘яного вугілля у вигляді безбарвних блискучих кристалів.
, у, ч. Один із найкращих сортів кам‘яного вугілля, що
характеризується великою щільністю, блискучо-чорним кольором і має
високу теплотворну здатність.
антрацéновий, а, е. Який містить у собі антрацен; який виробляють з
антрацену. *Антраценове масло. Антраценові барвники.
, а, е. Який стосується антрациту;
характерний для нього. *Антрацитовий блиск. Антрацитове вугілля.
, и, ж. Ведення театрального циркового та інших
підприємств приватною особою; приватне театральне підприємство.
, и, ж., спец. 1. Коротнкий вставний номер-жарт, що його
виконують актори розмовного жанру в цирку та на естраді. 2.
Повторення одного з розділів музичного твору. 3. У фехтуванні –
повторний удар. 4. Перехід коня на алюр після подолання перешкоди.
, у, ч. Запалення слизової оболонки печери соскоподібного
відростка.
, у, ч. Запалення суглобів. *Артрит алергічний, вторинний,
інфекційний, ревматичний, ревматоїдний.
…áнтроп. Кінцева частина складних слів, що відповідає поняттю
―викопна людина‖. *Пітекантроп, синантроп.
антропо… Перша частина складних слів, що відповідає поняттям
―людина‖, ―людство‖. *Антропоморфний, антропоструктурний.
аншлáг, у, ч. Стан, коли всі квитки на виставу, концерт і т. ін. продано, а
також оголошення про це в касі театру, цирку і т. ін.
обшлáг, á, ч. Одворот на кінці рукава.
апарáт, ч. 1. а. Прилад, пристрій для виконання якої-небудь роботи.
2. у. Установа або сукупність установ, що обслуговують яку-небудь
ділянку державного управління чи господарства; сукупність працівників
такої установи; штат. 3. у, фізіол. Сукупність органів, які виконують
певні функції в організмі. *Апарат вестибулярний (анат.).
апáрт, у, театр. Монолог або репліка, спрямовані на публіку
(вважається, що ті, хто на сцені, їх не почують).
Лексикографічний бюлетень 2007’15 91
91
апаратýра, и, ж., збірн. Сукупність апаратів (приладів, пристроїв для
виконання якої-небудь роботи).
апертýра, и, ж., спец. Отвір у діафрагмі фотооб‘єктива. *Апертура
числова.
апретýра, и, ж., техн. 1. Остаточне обробляння тканини, шкіри тощо
спеціальними речовинами. 2. Речовина, що використовується для такого
оброблення; лак для шкіри.
апартамéнт, у, ч. Велика розкішна кімната; розкішна квартира.
департáмент, у, ч. 1. У царській Росії і деяких сучасних країнах –
відділ у складі вищої державної установи або певний самостійний орган
управління. *Департамент народної освіти, землеробства. Державний
департамент США. 2. Назва міністерства закордонних справ у США і
деяких інших країнах. 3. Адміністративно-територіальна одиниця у
Франції.
апасіонáта, и, ж. Музичний твір пристрасного, натхненного характеру.
апасіонáто незм. і невідм., с. Пристрастний, натхненний характер
виконання музичного твору або його частини.
, у, ч. Мінерал, що використовується для виробництва
фосфатних добрив.
, у, ч. 1. тільки одн. Бажання їсти, охота до їди. 2. перев. мн.,
перен. Прагнення до чого-небудь. *Апетит вовчий.
, а, е. Який стосується апатиту; який містить у собі апатит.
, а, е. 1. Який збуджує апетит; смачний. 2. розм. Привабливий,
принадний.
апáч, а, ж., театр. Дзвінкий фальшивий ляпас, розрахований на
глядачів (часто використовується клоунами).
апáчі, ів, мн. Група індійських племен Північної Америки.
, ї, ж. 1. юр. Оскарження ухвали, постанови нижчої інстанції
(звичайно судової) перед вищою 2. Звернення до кого-, чого-небудь за
підтримкою, порадою.
, ї, ж. Видалення волосся механічним або хімічним шляхом з
лікувальною або косметичною метою.
апéндикс, а, ч. 1. анат. Червоподібний відросток сліпої кишки
людини та деяких тварин. *Апендикс здоровий, травмований, хворий.
Видалити апендикс. 2. Додаток до підручника, словника тощо.
, у, ч., мед. Запалення апендикса. *Апендицит хронічний,
гострий. Приступ, лікування апендициту.
аплікáта, и, ж., мат. Одна з декартових координат точки в просторі; вісь
z.
аплікатýра, и, ж., муз. 1. Спосіб розташування та порядок чергування
пальців під час гри на музичних інструментах. 2. Система позначення цього
способу в нотах.
аплόмб, у, ч. Самовпевненість у поведінці, розмові.
плόмба, и, ж. 1. На зачинених дверях приміщень, вагонів або на
машинах, приладах і т. ін. – заборонний знак (із шматочка свинцю або
іншого пластичного матеріалу) з клеймом, відбитком печатки.
92 Лексикографічний бюлетень 2007’15
92
2. Шматочок твердої речовини, яким закривають отвір у зіпсованому
зубі.
┌пломбíр
1
, у, ч. Вершкове морозиво, до якого додають смакові
приправи (шоколад, горіхи, ягоди і т. ін.).
└пломбíр
2
, а, ч. Пристрій у вигляді щипців для накладання пломб –
заборонних знаків на зачинених дверях приміщень, вагонів або на
машинах, приладах і т. ін. (із шматочком свинцю або іншого
пластичного матеріалу) з клеймом, відбитком печатки.
апогéй, ю, ч. 1. астр. Найвіддаленіша від центра Землі точка орбіти Місяця
або штучного супутника Землі. 2. перен. Найвищий ступінь чого-небудь;
вершина, розквіт.
перигéй, ю, ч., астр. Найближча до центра Землі точка орбіти Місяця або
штучного супутника Землі.
, ї, ж., лінгв. Прикладка.
, ї, ж. 1. Протидія, опір кому-, чому-небудь;
протиставлення своїх поглядів, дій або своєї політики іншим поглядам,
діям або політиці. *Бути в опозиції. 2. Загальна назва партій, груп, які
виступають проти правлячої партії групи або проти політики уряду, а
також парламентські фракції цих партій. 3. У шаховій грі – позиція
королів, коли вони протистоять один одному через одне поле шахової
дошки.
, ї, ж. 1. Положення, постава тіла; поза. 2. Розташування,
місцезнаходження, положення кого-, чого-небудь. 3. Ділянка місцевості,
зайнята військами та обладнана для ведення оборони або як вихідний
рубіж для наступу. 4. Окремий пункт тематичного плану, тематичної
номенклатури чого-небудь, що містить певні вимоги, умови. 5. перен.
Кут зору, ставлення до чого-небудь, що визначає характер поведінки,
дії. 6. Розміщення фігур у який-небудь момент гри (в шахи, крокет,
лапту та ін.)
апóлóг, а, ч., літ. Невелике алегоричне оповідання з життя тварин, зазвичай
повчального характеру, що започаткувало розвиток байки.
апологéт, а, ч., книжн. Захисник кого-, чого-небудь.
апóстрóф, а, ч. Знак у вигляді коми, який ставиться вгорі після
приголосного перед йотованим для позначення роздільної вимови, а
також на місці пропущеного голосного.
апострóфа, и, ж. Стилістична фігура, що є звертанням до відсутньої
особи, неживого предмета або до самого себе.
апофéгма, и, ж. Стисле дотепне висловлювання .
апофéма, и, ж., мат. Перпендикуляр, опущений із центра правильного
багатокутника на будь-яку з його сторін.
апофеóз, у, ч. 1. В античних греків і римлян – культ обожнювання
якої-небудь видатної особи. 2. книжн. Звеличування якої-небудь особи,
події, явища. 3. театр. Заключна, фінальна урочиста масова сцена
вистави чи святкової концертної програми, в якій прославляється народ,
певний герой, подія, факт тощо.
апофíз, у, ч. 1. анат. Кінцева частина трубчастих кісток; відросток,
виступ кістки. 2. бот. Виріст при основі коробочки деяких мохів;
Лексикографічний бюлетень 2007’15 93
93
ромбічна площинка над потовщеним кінцем сім‘яної луски соснової
шишки. 3. геол. Жилоподібне відгалуження магматичного тіла в сусідні
гірські породи.
гіпофíз, а, ч. Залоза внутрішньої секреції у хребетних, розміщена
біля основи головного мозку, яка впливає на ріст і розвиток організму;
мозковий придаток.
апріóрі, присл. 1. філос., лог. Незалежно від досвіду. 2. перен., книжн. Без
перевірки, наперед. *Вирішити апріорі.
апостеріóрі, присл., філос., лог. На основі досвіду.
апріóрний, а, е, філос., лог. Який не ґрунтується на досвіді, передує
йому.
апостеріóрний, а, е, філос., лог. Який випливає з досвіду, оснований
на досвіді.
ар, а, ч. У метричній системі – міра земельної площі, що дорівнює 100 м
2
.
áра, невідм., ч. Група довгохвостих папуг.
арáб, а, ч. Представник групи народів, що становить основне
населення Передньої Азії та Північної Африки.
арáп, а, ч., заст. Негр.
арабéск, у, ч. Поза в класичному балеті, при якій одна нога піднята й
відведена назад.
арабéска, и, ж. 1. Вид орнаменту з геометричних фігур, стилізованого
листя, квітів і т. ін., який поширився в Європі під впливом арабського
мистецтва (у скульптурі, живописі та мозаїці). 2. муз. Жанр інструментальної
п‘єси витонченого, примхливого характеру.
арáбіс, у, ч., бот. Декоративна рослина родини хрестоцвітих.
арáхіс, у, ч. 1. Однорічна трав‘яниста олійна рослина родини
бобових; земляний (китайський) горіх. 2. збірн. Плоди цієї рослини;
земляні (китайські) горіхи.
арáт, а, ч. У Монголії – селянин, що займається кочовим тваринництвом.
карáт, а, ч., спец. Міра ваги коштовного каменю, що дорівнює 0,2 грама.
каратé, невідм., с. Вид, система самозахисту без зброї, що ґрунтується на
ударах рукою або ногою по найуразливіших місцях тіла людини; вид
спортивної боротьби.
карáти, áю, áєш. 1. Завдавати кари, накладати кару, покарання за що-
небудь. 2. Завдавати мук, тортур; мучити.
арбалéт, а, ч. 1. Старовинна зброя, що має форму лука для метання
стріл, каміння і т. ін.; самостріл. 2. мисл. Рушниця для полювання під
водою.
арболíт, а, ч. Різновид легкого бетону, виготовленого із суміші
органічних заповнювачів (відходів деревообробки, очерету і т. ін.), що
в‘яжуть матеріали і воду.
аргáл, у, ч. Сухий кізяк, що використовується як паливо у безлісних
місцевостях Азії.
аргалí, невідм., ч. Дикий гірський баран з великими рогами; архар.
аргамáк, а, ч. Старовинна назва породистого верхового коня в
східних народів; румак.
94 Лексикографічний бюлетень 2007’15
94
гамáк, á, ч. Підвісна колиска із сітки чи парусини для відпочинку
або сну на повітрі.
аргонáвт, а, ч. 1. У давньогрецькій міфології – герой, який здійснював
далекий морський похід на кораблі ―Арго‖ в Колхіду за золотим руном.
2. перен. Про відважних мореплавців, які подорожують у невідомі країни,
шукаючи багатства, пригод і т. ін.
астронáвт, а, ч. 1. Фахівець з астронавтики – науки про польоти літальних
апаратів у міжпланетному просторі. 2. рідко. Той, хто літає в космічний
простір; космонавт.
аргументáція, ї, ж., книжн. 1. Наведення аргументів, доказів;
обґрунтовування. 2. Сукупність аргументів – підстав, доказів, які
наводяться для обґрунтування, підтвердження чого-небудь.
аугментáція, ї, ж. Підсилення, збільшення, нарощування.
ардéн, а, ч. Бельгійська порода робочих коней-важковозів.
┌óрден
1
, а, ч. Почесна відзнака, нагорода за військові, трудові або інші
заслуги.
├óрден
2
, у, ч. 1. Чернеча або лицарсько-чернеча католицька громада з
певним статусом. *Орден лівонський. 2. заст. Назва деяких таємних товариств,
об‘єднань. *Орден масонський.
└óрден
3
, а, ч., арх., рідко. Вид архітектурної композиції, що складається з
вертикальних (колон, пілястрів) і горизонтальних (антаблемента) частин у
відповідній архітектурно-стильовій обробці; ордер.
ареáл, у, ч., книжн. Територія поширення чого-небудь, наприклад
виду тварин, рослин та ін.
ореóл, у, ч. 1. Променисте коло, сяйво навкруг голови Бога, святого
на іконах, культових картинах, скульптурах і т. ін.; німб. 2. перен.
Атмосфера слави, успіху, пошани і т. ін. навколо кого-небудь. 3.
Світлове коло, яке оточує що-небудь на темному тлі. 4. астр. Яскраве,
біле сяйво навколо сонця, місяця, яскравих зірок. *Ореол місяця.
áрéка, и, ж. Горіхова пальма, що росте в Азії та Н. Гвінеї, горіхи якої
вживають у їжу.
, а, ч. У Середній Азії – назва зрошувального каналу.
áрка, и, ж. 1. Склепіння у формі дуги, яким перекривають проріз у
стіні або сполучають стояки моста, два суміжні будинки і т. ін. 2.
Декоративна споруда у вигляді брами, що завершується склепінням.
*Арка тріумфальна. 3. театр. Балка, яка відділяє сцену від залу і
утворює так зване дзеркало сцени. *Арка портальна.
аркó, невідм., с. Сплав міді з цинком, схожий за кольором на золото.
арéна, и, ж. 1. У давньоримському цирку – посипаний піском майданчик,
де відбувалися бої гладіаторів, спортивні змагання та ін. 2. Круглий майданчик
посередині цирку, де виступають артисти. 3. перен. Місце, де відбувається яка-
небудь дія, подія. 4. перен., книжн. Галузь, поле діяльності, царина.
арéнга, и, ж. Рід цукрових пальм у тропіках Азії та Австралії.
áрійка, и, ж., муз. Коротка арія.
арíйка, и, ж. Жінка арійської раси.
аркáн, а, ч. 1. Довгий мотузок із зашморгом на кінці, за допомогою якого
ловлять коней та інших тварин. 2. Гуцульський чоловічий танок.
Лексикографічний бюлетень 2007’15 95
95
оркáн, у, ч. 1. заст. Ураган. 2. метеор. Тропічний циклон, що виникає в
Південній півкулі.
ароматизóваний, а, е, дієприкм. 1. Здобрений ароматичними
речовинами. *Ароматизований напій. Ароматизована карамель.
Ароматизоване тісто, мило. Ароматизовані ліки, цигарки.
Ароматизований ваніліном, мигдалем, корицею, горіхами, спеціями. 2.
техн. Збагачений ароматичними вуглеводнями (про нафту, бензин).
*Ароматизований бензин.
, а, е. 1. Який надає аромату. *Ароматична рослина.
Ароматичне коріння. Ароматичні свічки. 2. хім. Клас хімічних сполук,
що містять у своєму складі одне, декілька або багато бензенових кілець.
*Ароматичний альдегід, амін, полімер, вуглець. Ароматична сполука.
аромáтний, а, е. Який має приємний і ніжний запах, пахощі;
запашний; виділяє аромат. *Ароматний дим, напій, плід. Ароматна
айва, груша, кава, страва. Ароматне вино, повітря, яблуко. Ароматні
залози.
арсенáт, у, ч., перев. мн. Сіль арсенатної кислоти.
арсенíт, у, ч., перев. мн. Сіль арсенітної кислоти (отруйна).
арсенíд, у, ч., перев. мн. Сполука арсену з металом, тверда високоплавка
речовина.
арт… Перша частина складних слів, що відповідає
слову артилерíйський. *Артдивізіон, артпідготовка.
артр…, артро… Перші частини складних слів, що відповідають
поняттю ―суглоб‖. *Артралгія, артропластика.
, я, ч., грам. Частка, що вживається в деяких мовах при іменниках
для розрізнення роду, надання їм означеності або неозначеності.
, а, ч. 1. заст. Стаття, розділ або параграф якого-небудь закону,
договору або розпорядження та ін. 2. Тип виробу, товару.
артикýл, у, ч., заст. Елемент вправи з рушницею.
артралгíя, ї, ж. Біль у суглобах.
артролóгія, ї, ж. Розділ анатомії, який вивчає будову суглобів.
астролóгія, ї, ж. Відоме з давніх часів учення, що визначає
безпосередній зв‘язок між розташуванням і рухом небесних тіл та
явищами суспільного життя, долею людини і т. ін.
архáїка, и, ж. Старовина, старовинні речі, а також усе те, що
характеризується рисами старовини.
, и, ж. Напрям у мистецтві: наслідування форм, прийомів і
стилів майстрів давніх епох.
, а, е. Який стосується архаїки. *Архаїстичний стиль.
, а, е. Який стосується архаїки; який існував, був
створений давно; стародавній, старовинний. *Архаїчний вислів. Архаїчна
казка. Архаїчне обладнання.
архе… Перша частина складних слів, що відповідає поняттю ―початок‖.
*Архегоніати.
архео… Перша частина складних слів, що відповідає поняттю
―стародавній‖. *Археографічний, археоптерикс.
96 Лексикографічний бюлетень 2007’15
96
архі… 1. Префікс, за допомогою якого виражають найвищий ступінь
ознаки; значенням наближається до слів дýже, найбíльший. *Архісерйозний,
архіреакційний, архіскладний. 2. Перша частина складних слів, що вказує на
старшинство в церковному званні. *Архідиякон, архієпископ. 3. Перша частина
складних слів, що відповідає поняттю ―головний‖. *Архімільйонер.
асимéтрíя, ї, ж. Брак або порушення симетрії; несиметричність,
нерозмірність.
симетрíя, ї, ж. 1. Розмірне, пропорційне розміщення частин якогось
цілого щодо центру, середини. 2. мат. Властивість геометричної фігури
за певних змін свого положення накладатися на себе так, що не всі її
точки займають початкове положення. 3. фіз. Незалежність фізичних
явищ від певних просторово-часових або інших перетворень.
, ї, ж. 1. Уподібнення. 2. біол. Процес засвоєння рослинним чи
тваринним організмом зовнішніх щодо нього речовин. 3. лінгв. Уподібнення
одних звуків іншим. 4. Ототожнення.
, ї, ж. 1. біол. Процес руйнування органічних речовин, що
входять до складу живих тіл. 2. лінгв. Заміна в слові одного з двох однакових
або близьких за вимовою звуків іншим, менш спорідненим.
, ї, ж., мед. Приховування захворювання чи окремих його
симптомів з метою ввести в оману відносно свого справжнього фізичного або
психічного стану.
с , ї, ж. Удавне вираження певного фізичного стану, почуттів і т.
ін. з метою введення кого-небудь в оману; удавання.
асонáнс, а, ч., поет. Неповна рима, в якій співзвучні тільки
наголошені голосні звуки.
дисонáнс, у, ч. 1. муз. Негармонійне поєднання звуків, порушення
співзвучності. 2. перен. Те, що вносить розлад у що-небудь, суперечить
чомусь.
асоціáція, ї, ж. 1. Добровільне об‘єднання осіб чи організацій для
досягнення спільної господарської, політичної культурної чи якої-небудь
іншої мети; товариство, спілка. 2. Сполучення, з‘єднання чого-небудь в одне
ціле. 3. псих. Зв‘язок між окремими нервово-психічними актами, внаслідок
якого одне уявлення, почуття і т. ін. викликає інше.
дисоціáція, ї, ж. 1. Розклад молекул на простіші молекули, атоми, атомні
групи або йони. 2. Розлад у психічних процесах.
áспид, гáспид, а, ч. Чорт, диявол, дідько, біс. *До гаспида.
┌áспід
1
, а, ч. Рід отруйних змій.
└áспід
2
, у, ч., заст. Різновид сланцю.
аспірáнт, а, ч. Особа, що готується до педагогічної або наукової діяльності
при вузі чи науково-дослідному інституті.
аспірáт, у, ч., лінгв. Придиховий приголосний звук.
астáт, у, ч. Штучний радіоактивний хімічний елемент, ізотопи якого
вживають для лікування зобу.
атестáт, а, ч. 1. Свідоцтво про закінчення навчального закладу,
присвоєння вченого або спеціального звання. *Атестат старшого
наукового співробітника. 2. Документ на право одержання грошового
чи речового забезпечення військовослужбовцем або членами його сім‘ї.
Лексикографічний бюлетень 2007’15 97
97
3. Посвідчення про проходження служби; рекомендація з попереднього
місця служби. 4. Взагалі характеристика, відзив.
астéнíя, ї, ж., мед. Загальна кволість організму, слабкість.
астéрія, ї, ж. Рід безхребетних тварин класу морських зірок на зразок
голкошкірих.
істерíя, ї, ж. 1. Функціональне нервово-психічне захворювання, що
характеризується підвищеною емоційною збудженістю й супроводжується
риданням, сміхом, криком, корчами, а також розладом чутливості, рухомої
сфери й т. ін. 2. перен. Хворобливий інтерес, посилене прагнення до чого-
небудь; гарячкова діяльність у якомусь напрямі.
істóрія, ї, ж. 1. тільки одн. Закономірний послідовний розвиток дійсності.
2. тільки одн. Процес розвитку, зміна чого-небудь. *Історія хвороби. 3. тільки
одн. Сукупність фактів і подій, які належать до минулого. *Ввійти в історію.
4. тільки одн. Наука про загальний розвиток того чи іншого народу, країни або
всього суспільства. 5. тільки одн. Наука, що вивчає процес розвитку,
послідовні зміни якої-небудь галузі природи, культури, знання. *Історія
літератури. 6. Оповідання розповідь про кого-, що-небудь. 7. розм. Подія,
пригода, випадок.
астерóїди, ів, мн. Малі планети Сонячної системи, що обертаються
навколо Сонця переважно між орбітами Марса і Юпітера.
стерóїди, ів, мн. Група органічних речовин рослинного й тваринного
походження, що мають важливе значення для життєдіяльності
організмів і застосовуються як лікарські засоби.
астрагáл, у, ч. Однорічна й багаторічна трав‘яниста або кущова рослина.
астрáл, у, ч., розм. В окультизмі – особливий стан заглиблення в себе, за
якого духовна сутність людини переміщується за межі навколоземного
простору.
астро… Перша частина складних слів, що відповідає поняттю
―зоряний‖. *Астрометричний, астронавігвція
гастро…, гастеро… Перші частини складних слів, що відповідають
поняттю ―шлунок‖ або черевна частина тіла. *Гастроентерит,
гастероміцети.
астрóнім, а, ч., лінгв. Власна назва природних космічних об‘єктів.
астронóм, а, ч. Фахівець з астрономії.
гастронóм, а, ч. 1. Знавець і любитель смачної їжі. 2. Назва крамниці, в
якій продається гастрономія.
астрологíчний, а, е. Який стосується астрології.
астрономíчний, а, е. Який стосується астрономії. *Астрономічні
числа, цифри.
гастрономíчний, а, е. Який стосується крамниці, де продається
гастрономія; призначений для продажу гастрономії.
астролóгія, ї, ж. Відоме з давніх часів учення, що визначає безпосередній
зв‘язок між розташуванням і рухом небесних тіл та явищами суспільного
життя, долею людини і т. ін.
астронóмія, ї, ж. Наука про рух будову й розвиток небесних тіл та їхніх
систем.
98 Лексикографічний бюлетень 2007’15
98
гастронóмія, ї ж. 1. Знання й розуміння кулінарії. 2. Продукти
харчування, переважно закусочні.
атаксíя, ї, ж. Розлад координації довільних рухів, що
спостерігається за деяких захворювань нервової системи.
атарáксія, ї, ж. Стан душевного спокою й незворушності, до якого,
на думку деяких давньогрецьких філософів, повинен прагнути мудрець.
áтлас, у, ч. Укладений за певною системою і виданий у формі альбому або
книжки збірник географічних, історичних та інших карт.
атлáс, у, ч. Шовкова або напівшовкова тканина, блискуча і гладенька.
áтласний, а, е. Який стосується áтласу.
атлáсний, а, е. 1. Який стосується атлáсу; зроблений з атлáсу.
*Атласна тканина. 2. перен. Схожий на атлáс; гладенький, блискучий.
атóл, а, ч. Кораловий острів кільцеподібної форми.
тóл, у, ч. Вибухова речовина.
толь, ю, ч. Покрівельний матеріал, виготовлений з товстого картону,
просоченого кам‘яновугільним дьогтем.
атомáрний, а, е. 1. спец. Який складається з окремих атомів, не
об‘єднаних в молекули; який існує в такому вигляді. *Атомарний склад
речовини. Атомарний водень. 2. книжн. Роздрібнений, розрізнений,
нецілісний.
, а, е. Який стосується атомізму та атомістики –
вчення про природу, згідно з яким матерія складається з окремих,
надзвичайно малих частинок – атомів. *Атомістична теорія.
Атомістичні уявлення.
áтомний, а, е. Який стосується атома як найменшої кількості
хімічного елемента, що складається з ядра й електронів; пов‘язаний з
використанням енергії атома. *Атомна вага, електростанція, зброя.
Атомне ядро.
атонíчний, а, е. У медицині – який стосується атонії, спричиняється
ослабленням тонусу м‘язів скелета і внутрішніх органів. *Атонічна
кровотеча.
атонáльний, а, е. У музиці – позбавлений тональної організації звуків.
*Атональний твір. Атональна музика.
тонáльний, а, е. 1. фіз., муз. Який стосується тону – звуку, що утворюється
періодичним коливанням повітря і відзначається певною висотою. 2. Який
стосується тону – кольору, забарвлення або відтінку якогось кольору.
атонáльність, ності, ж. Відмова від тональності, ігнорування логіки
ладових і гармонійних зв‘язків, які утворюють мову тональної музики.
тонáльність, ності, ж. 1. муз. Звуковисотне положення ладу.
*Тональність мажорна, мінорна. 2. Характер, сила звучання тону,
голосу. 3. літ. Основна емоційна настроєність твору. 4. мист.
Переважаючий колір, поєднання основних тонів на картині, що створює
відповідну емоційну настроєність.
афáкція, ї, ж. Відсутність кришталика ока.
афектáція, ї, ж. Неприродність, штучність у поведінці, манерах,
піднесеність у мові.
афганí, невідм., ж. і с. Грошова одиниця Афганістану.
Лексикографічний бюлетень 2007’15 99
99
афгáнці, ів, мн. Народ, який становить основне населення
Афганістану.
афéкт, у, ч. Стан дуже великого, але короткочасного нервового збудження.
*Афект сильний, глибокий.
ефéкт, у, ч. 1. Сильне враження, викликане ким-, чим-небудь. *Ефект
зовнішній, штучний, дешевий, стилістичний, музичний, світловий. Справляти
ефект. Бити на ефект. 2. Результат, наслідок яких-небудь причин, сил, дій,
заходів. *Ефект економічний, лікувальний. Ефект присутності. Ефект
мультиплікатора. 3. перев. мн. Засоби, прийоми, пристосування, за
допомогою яких створюється враження, ілюзія чого-небудь. 4. Фізичне явище.
афектóваний, а, е. Який відзначається афектацією; неприродний,
штучний.
, а, е. 1. Пройнятий афектом; пов‘язаний з почуттями,
настроями, переживаннями. *Афективна пам’ять. Афективне
збудження. 2. Піднесено-емоційний. *Афективна лексика.
, а, е, книжн. 1. Який приводить до потрібних
результатів, наслідків, дає найбільший ефект – результат. *Ефективний
метод, прийом, засіб навчання, результат. Ефективна робота.
Ефективні ліки. 2. Який викликає ефект – сильне враження.
*Ефективний виступ. Ефективна промова.
, ності, ж. 1. Пройнятість афектом. *Афективність у
реагуванні на щось. Вияв ефективності. 2. Піднесена емоційність.
ість, ності, ж. Результативність. * Ефективність економічна.
Ефективність уроку, праці, виробництва, навчання.
, а, ч. Той, хто здійснює афери; шахрай. *Аферист шлюбний.
, а, ч. Той, хто складає афоризми – лаконічні судження, в
яких узагальнені глибокі висновки.
, а, е. Який має риси, ознаки афоризму. *Афористичний
вислів, стиль.
, а, е. Який стосується афориста. *Афористські звички.
африкáнери, африкáндери, ів, мн. Народ, що живе в Південній
Африці – в основному нащадки голландських, французьких і німецьких
колоністів; бури; окремі представники цього народу.
африкáнці, ів, мн. Корінне населення Африки.
африкáнерський, а, е. Який стосується африканерів.
африкáнський, а, е. Який стосується африканців, Африки.
африканíстика, и, ж. Комплексна наука, що вивчає історію, мови,
культуру та побут народів Африки.
африканíстка, и, ж. Жінка-африканіст; фахівець з африканістики.
афрóнт, у, ч., заст. Публічна образа, зневага.
фрóнт, у, ч. 1. У шикуванні військ – лицева сторона. 2. У бойовому
порядку – сторона військової частини, підрозділу, обернена до ворога, а також
територія, зайнята такою частиною, підрозділом. 3. Місце, район, де
відбуваються воєнні дії та розташовані діючі війська під час війни. 4.
Найбільше військове з‘єднання, що діє під час війни під командуванням
одного воєначальника. 5. перен. Місце, на якому одночасно виконується кілька
100 Лексикографічний бюлетень 2007’15
100
процесів, робіт; ділянка, галузь діяльності, що охоплює одночасно різні
об‘єкти. 6. Найширше об‘єднання яких-небудь громадських сил (політичних
партій, профспілок та ін. організацій) у боротьбі за спільні цілі. 7. метеор.
Перехідна зона між двома різними за властивостями масами в атмосфері. 8.
спец. Передня, лицева частина чого-небудь. *Фронт деталі. 9. діал. Фасад.
ацетáт, у, ч. 1. Сіль і естер оцтової кислоти. 2. Штучна тканина,
виготовлена з ацетатного волокна – волокна з ацетилцелюлози.
цитáта, и, ж. Точний, дослівний уривок з якого-небудь тексту.
-Б-
бабáк, рідко байбáк, á, ч. 1. Великий гризун, товстий і незграбний, що
живе в степу в норах; цінний своїм хутром. 2. перен. Про неповоротку, ледачу
людину; нероба, ледар.
бабáх, виг. 1. Уживається як наслідування сильного низького уривчастого
звука. 2. розм. Уживається за значенням бабáхнути.
бáбки, бок, мн., жарг. Гроші. *Підбивати бабки.
┌бáбка
1
, и, ж. 1. Мати батька або матері. 2. заст. Жінка, що
приймає дітей під час пологів. 3. заст. Ворожка, шептуха. 4. Пестл. до
бáба у знач. стара віком жінка.
├бáбка
2
, и, ж. Одна з частин токарного верстата, призначена для
закріплення оброблюваної деталі.
├бáбка
3
, и, ж. 1. У копитних тварин – суглоб над копитом ноги. 2.
Кістка цього суглоба, що вживається для гри.
├бáбка
4
, и, ж. Ковадло, на якому здебільшого клепають коси.
├бáбка
5
, и, ж. Страва з локшини, рису, сиру і т. ін.
├бáбка
6
, и, ж. Хижа комаха з довгим тонким тілом і двома парами
великих прозорих крил.
├бáбка
7
, и, ж. Купка складених на полі снопів жита, льону і т. ін.
├бáбка
8
, и, ж. Петелька, на яку застібають гаплик.
├бáбка
9
, и, ж., діал. Подорожник.
└бáбка
10
, и, ж., діал. Гриб підберезник.
┌пáпка
1
, и, ж. 1. Обкладинка з картону, шкіри і т. ін. для зберігання
паперів, малюнків, нот та ін. 2. Про те, що міститься в такій обкладинці.
└пáпка
2
, и, ж., дит. Хліб.
, ч., розм. Той, хто має багатство – велике майно, цінності, гроші;
багата людина; багач, багатій. *Багатир великий, зажерливий, злий, сільський;
двір, садиба, хата багатиря; стати багатирем; наймитувати, позичати в
багатиря.
, ч. 1. Оспіваний у народній творчості герой, хоробрий воїн –
людина-велетень з надзвичайною силою і відвагою. 2. перен., поет. Дужа,
кремезна, працьовита, відважна людина, а також тварина, рослина. *Богатир
билинний, казковий, легендарний, могутній; народ-богатир, воїн-богатир, дуб-
богатир; зробитися, стати богатирем.
, а, с., заст. 1. Велике майно, цінності, гроші; багатство.
2. Збірн. до .
, а, с. Риси, якими відзначається богатир перед людьми
– сила, відвага і т. ін.; також богатирські вчинки.
Лексикографічний бюлетень 2007’15 101
101
, а, е. розм. Який стосується багатиря, належний йому.
*Багатирський син, лан, стіл, гонор; багатирська дочка, земля, хата, злість;
багатирське поле, подвір’я; багатирські діти, гроші.
, а, е. 1. Який стосується богатиря. *Богатирська дружина;
богатирське військо; богатирські лави. 2. Такий, як у богатиря, властивий
богатиреві; могутній, великий. *Богатирський зріст, сон, урожай;
богатирська постать, сила, врода, краса, мужність, робота, вдача;
богатирське здоров’я, життя, завзяття; богатирські плечі; богатирського
складу чоловік.
багатоступенéвий, багатоступíнний, а, е. Який проходить кілька
стадій, ступенів.
багатоступíнчастий, а, е, спец. Який має кілька (багато) ступенів.
багатотóмний, а, е. Який складається з кількох (багатьох) томів.
багатотóнний, а, е. Який важить багато тон.
багéт, а, ч. Пофарбована або позолочена планка, з якої виготовляють
рами, карнизи або яку використовують для скріплення й оздоблення
стелі, стін і т. ін.
багнéт, а, ч. 1. Кóлюча зброя, яку звичайно насаджують на кінець
дула рушниці; штик. *Іти на багнети. 2. перен. Один боєць –
піхотинець (при вказуванні на кількість бійців).
багéтний, багéтовий, а, е. Який стосується багета; зроблений з багета;
який виробляє багети. *Багетна фабрика.
багнéтний, а, е. Який стосується багнета (штика); здійснюваний за
допомогою багнетів; штиковий.
, а, е. 1. З багнищами; болотистий, грузький. 2. Укритий
болотом; грязький.
бáгра, и, ж., рідко. Багрянець.
бáгер, а, ч. Екскаватор для видобування торфу з покладу.
багóр, грá, ч. Довга дерев‘яна тичка з металевим вістрям і гаком.
бугóр , гра, ч., рідко. Невеликий горб; невелике підвищення на
поверхні чого-небудь.
, а, е. Густо-червоний,
пурпуровий.
, а, е. рідко. Покритий буграми.
багрéць , нцю, ч., поет. , і, ж. Густо-
червоний, багряний, пурпуровий колір.
бугорéць ч., рідко. Зменш. до бугóр.
. Надавати чому-небудь густо-червоного,
багряного кольору.
багрíти, íє, поет., багровíти, íю, íєш, багрянíти, íє. 1. Набирати багряного,
багрового кольору, ставати багряним, багровим. 2. Виднітися, виділятися
своїм багряним, багровим кольором.
, и, ж. Стеблина якої-небудь рослини.
, я, с., збірн. Стебла і листя трав‘янистих і коренеплідних
рослин.
102 Лексикографічний бюлетень 2007’15
102
бáза, и, ж. 1. архіт. Нижня розширена частина колони або стовпа. 2.
тільки одн., перен. Основа, ґрунт, на яких виникає або розвивається те чи інше
явище; сукупність умов, необхідних для існування чого-небудь. 3. Місце
скупчення матеріалів, сировини, використовуваних для забезпечення якого-
небудь району, підприємства і т. ін. *База артикуляційна (лінгв.), китобійна;
база простору; база групування, спостережень; база даних.
бáзя, і, ж., дит. Вівця, ягня, ягнятко.
бáзисний, а, е, філос. Який стосується сукупності виробничих
відносин, що становлять економічну структуру суспільства.
бáзовий, а, е. Який стосується місця скупчення матеріалів,
сировини, використовуваних для забезпечення якого-небудь району,
підприємства і т. ін.
базилíск, а, ч. 1. Казкова тварина, яка вбиває своїм поглядом. 2. Рід
південноамериканських ящірок із родини ігуанових, з гребенем на спині та
хвості; василіск.
базилíк, у, ч. Кущова або напівкущова трав‘яниста рослина, деякі види якої
ефіроносні і мають промислове значення; волошки.
базилíка, и, ж. Антична і середньовічна будівля, що має форму
витягнутого прямокутника, поділеного всередині двома поздовжніми рядами
колон.
базилíки, ів, мн. Збірка візантійського права, укладена в ІХ ст.
┌бай
1
, я, ч. У колишній Середній Азії – багач, великий землевласник
або скотар, лихвар.
└бай
2
, невідм., дит., рідко. Спати, спи; приспів у дитячих
колискових піснях.
бей, я, ч. 1. У країнах Близького й Середнього Сходу – титул дрібних
феодальних власників або вищих чиновників. 2. Додаток до імені в
значенні ―пан‖. *Арслан-бей.
байбарá , ж., діал. Довгий батіг у пастухів.
байбарáк, а, ч. Верхній чоловічий або жіночий теплий одяг, критий
сукном.
байдáк, á, ч. 1. заст. Великий човен, яким плавали по річках і морю.
2. тільки ж., діал. Шматок чого-небудь ламкого або крихкого (хліба,
цукру, дерева).
байрáк, у, ч. Ліс у яру, в долині або яр, порослий лісом, чагарником.
байкáр ч. Складач, автор байок.
бáйкери, ів, мн. Фанати їзди на мотоциклах.
, á, é, діал. Балакучий.
байкóвий, а, е. Який стосується байки як невеликого віршованого
або прозового повчального твору алегоричного змісту.
бáйковий, а, е. Зроблений, пошитий з байки, баї – м‘якої бавовняної
або вовняної тканини з ворсом.
бáйховий, а, е. Визначення одного з дешевих сортів чорного чаю.
*Байховий чай.
бакарá, невідм., с., заст. Азартна гра в карти.
богарá ж., збірн. 1. У Середній Азії – неполивні землі, придатні для
використувування під посів без зрошування. 2. Посіви на цих землях.
Лексикографічний бюлетень 2007’15 103
103
ч. Мідний казан.
, а, ч. Представник народу, що становить основне населення
Башкирії.
баклáн, á, ч. Водоплавний птах середньої величини звичайно чорного
кольору (з металічним відблиском).
бакáн, у, ч. 1. Лакова фарба різних кольорів. 2. Яскраво-червона фарба.
┌бáкен
1
, а, ч. Поплавець на якорі (вночі зі світлом), що встановлюється на
річках, озерах і т. ін. для позначення фарватеру й небезпечних місць.
└бáкен
2
, а, ч., заст. Борода від скроні вздовж щік до виголеного
підборіддя.
, а, е, бакт., мед. Здатний убивати бактерії.
бактеріáльний, бактерíйний, а, е. Який стосується бактерії; який
містить у собі бактерії; який викликається бактеріями.
бакшá, í, ж., діал. Баштан.
, у, ч., розм. Дарунок; хабар (у Туреччині).
балабóн, а, ч., діал. Брязкальце, бубонець.
┌балабáн
1
, у, ч. Трав‘яниста рослина з суцвіттями білих квіток.
└балабáн
2
, а, ч. Птах родини соколових.
балагáн, а, ч. Легка будівля для тимчасового користування (торгівлі
і т. ін.); рундук.
балагýла, и, ж., заст. 1. Критий дорожній віз. 2. Візник на такому возі.
балагýр, а, ч., розм., рідко. Той, хто любить балагурити; балакун.
балдá ж., розм. Великий з довгим держалом молот.
балáда, и, ж. 1. Віршований твір на героїчну, легендарну або
казкову тему. 2. Музичний твір епічного характеру для голосу або
інструмента.
балáта, и, ж. Ліричний пісенний жанр, поширений в Італії в XIII–
XV ст.
палáта, и, ж. 1. тільки мн., заст. Великий багатий будинок з
численними кімнатами; палац. 2. заст. Велика, багато оздоблена
кімната. *Палата оружейна; палата розуму (ума). 3. Окрема кімната
для хворих у лікарні, лікувальному закладі. 4. Назва вищої законодавчої
установи. 5. У країнах з парламентською формою правління – назва
парламенту в цілому або кожної з його частин. *Палата лордів. 6. Назва
деяких державних установ, які відають чим-небудь. *Казенна палата.
Книжкова палата. Судова палата. Палата мір і ваги.
балáкати, аю, аєш. 1. Розмовляти. 2. розм. Володіти мовою.
балáмкати, аю, аєш. 1. Бити в дзвін; дзвонити. 2. Недбало махати.
балáкання, я, с. Усне обмінювання думками, розмова, бесіда з ким-
небудь.
балáмкання, я, с., діал. Калатання в дзвін; дзвоніння.
балáн, а, ч. Коротка колода.
балóн, а, ч. 1. Скляна, металева або гумова посудина круглої чи
циліндричної форми, призначена для зберігання й перевезення газів або рідин.
2. Гумова автомобільна та ін. шина, яка наповнюється повітрям або газом.
3. Газонепроникна оболонка аеростатів.
104 Лексикографічний бюлетень 2007’15
104
балансéр, а, ч. Акробат, що танцює на канаті; еквілібрист. *Виступ
балансера.
, а, ч. 1. Довга жердина для зберігання рівноваги акробата.
*Довжина балансира. 2. Важіль у машині; регулятор у механізмі
годинника. *Відремонтувати балансир.
балíста, и, ж. Старовинна метальна машина.
балíстика, и, ж. Наука про рух артилерійських снарядів, ракет, авіабомб,
куль тощо.
балкáри, балкáрці, ів, мн. Один із кавказьких народів тюркського
походження.
болгáри, гáр, мн. Народ, що становить основне населення Болгарії.
балкáрський, а, е. Який стосується балкарів, балкарців.
болгáрський , а, е. Який стосується болгар і Болгарії.
бальзáм, у, ч. 1. Напіврідка запашна, з домішкою ефірних олій смола
деяких рослин, що має застосування в парфумерії, техніці, медицині. 2.
перен. Цілющий засіб, що приносить полегшення, втіху, заспокоєння.
бальзамíн, у, ч. Декоративна садова й кімнатна рослина з м‘ясистим
стеблом і яскравими квітами.
бамбýковий, а, е. Який стосується бамбука; зроблений з бамбука.
бомбакóвий, а, е, діал. Бавовняний.
бáнда, и, ж. 1. Озброєна група злочинців, що чинять грабежі, розбої,
вбивства. 2. розм. Ватага, юрба, гурт. 3. Група музикантів.
пáнда, и, ж. Вид єнотів, що живе переважно в гірських лісах
Гімалаїв.
пáнва, и, ж., діал. Сковорода (зокрема солеварна).
панвá ж., зневажл. Збірн. до пан у знач. поміщик і той, хто має
привілейоване становище в суспільстві, належить до забезпечених
верств міського населення, інтелігенції.
бандáж, á, ч. 1. Хірургічний пояс чи пов‘язка для підтримування в
нормальному положенні яких-небудь органів або частин тіла. 2. техн.
Сталевий обруч, обід, який насаджують на частини машин для зменшення їх
зносу, зокрема обід (шина) на вагонному або паровозному колесі.
бліндáж, á, ч. Укриття, влаштоване на бойових позиціях для захисту групи
воїнів від артилерійського та іншого вогню.
бандáжний, а, е. Який стосується бандажа; призначений для
виготовлення бандажів.
бліндáжний, а, е. Який стосується бліндажа.
банíт, , а, ч., банíта, и, ж., заст. Вигнанець.
ебонíт, у, ч. Тверда червоного кольору речовина, одержувана способом
вулканізації гумових сумішей; високовулканізований каучук.
┌бáнк
1
, у, ч. 1. Кредитно-фінансова установа, яка зосереджує кошти
й капіталовкладення, надає кредити, здійснює грошові розрахунки між
підприємствами або приватними особами, регулює грошовий обіг у
країні. *Банк акцептний, акціонерний, іпотечний; банк-акцептант,
банк-дилер, банк-емітент; держати (тримати) банк. 2. Назва азартної
гри в карти; банчок.
Лексикографічний бюлетень 2007’15 105
105
└бáнк
2
, а, ч. 1. Зібрання, фонд яких-небудь даних, що
використовуються з інформаційною, пошуковою та іншою метою.
*Банк генний; банк генів, даних.
пáнк, а, ч. 1. тільки одн. Декласовані молодіжні групи, які
вирізняються підкресленою аполітичністю, шокуючим зовнішнім
виглядом, шокуючою поведінкою. 2. Член такої групи. 3. Стиль
молодіжної музики, який вирізняється агресивною манерою виконання,
швидким ритмом.*Панк-рок.
┌банкéт
1
, бенкéт, у, ч. Урочистий обід, сніданок або вечеря на честь кого-
небудь або на відзначення якоїсь події. Взагалі бучне гуляння з частуванням.
├банкéт
2
, а, ч. (перев. у мн. банкéти). Закритий ящик у житловому
приміщенні корабля, де зберігається одяг матросів.
└банкéт
3
, у, ч., буд. Земляний або кам‘яний насип для якої-небудь
споруди.
банкéтка, и, ж. Невеличкий ослінчик без спинки з м‘яким сидінням.
бáнківський, а, е. Який стосується банку як кредитно-фінансової
установи, яка зосереджує кошти й капіталовкладення, надає кредити,
здійснює грошові розрахунки між підприємствами або приватними
особами, регулює грошовий обіг у країні. *Банківський вексель,
капітал, консорціум, кредит, нагляд, процент, сертифікат, холдінг,
чек; банківська гарантія, група, книжка, комісія, ліквідність, операція,
паніка, пластикова картка, платіжна картка, провізія, система,
ставка, таємниця, трата, холдинг-компанія; банківське переведення,
право; банківські депозити, документи, інвестиції, метали, монополії,
операції, правила, резерви, реквізити, ресурси, угоди.
банкíрський, а, е. Який стосується банкіра; належний банкірові.
*Банкірський дім; банкірська провізія.
банкнóт, а, ч., банкнóта, и, ж., фін. 1. Грошовий знак різного номіналу,
що випускається в обіг центральним емісійним банком. 2. Банківський білет,
виписаний банком під наявні в його розпорядженні комерційні векселі.
банкрóт, банкрýт, а, ч. 1. Юридична або фізична особа, яка розорилася і
неспроможна оплатити свої зобов‘язання. *Злісний банкрот (банкрут).
2. перен. Той, хто зазнав краху в своїй діяльності, виявився в чому-небудь
ідейно або морально неспроможним.
банкомáт, а, ч., спец. Спеціальний пристрій для автоматичного
видавання грошей за кредитною карткою в межах визначеного для
власника картки ліміту.
банкомéт, а, ч. У деяких картярських іграх – той, хто тримає банк
(поставлену на кін суму грошей) або мече.
банкувáти, ýю, ýєш. Здавати карти партнерам, маючи в своєму
розпорядженні банк – поставлену на кін суму грошей.
банувáти, ýю, ýєш, діал. Сумувати, журитися.
бант, а, ч. Вузол з вільними петлями й кінцями; зав‘язана таким
вузлом стрічка або стьожка, що використовується переважно як
прикраса.
бáнта, и, ж. Поперечна балка між кроквами.
106 Лексикографічний бюлетень 2007’15
106
баньгý, невідм., ч. Китайський ударний інструмент, невеликий однобічний
барабан.
баньхý, невідм., ч. Китайський 2-струнний смичковий музичний
інструмент.
бáнька, и, ж. 1. Переважно глиняна звужена вгорі посудина для
води. 2. Кулястий або опуклий предмет, кулька; бульбашка.
┌бáнка
1
, и, ж. 1. Скляна, металева і т. ін. посудина переважно
циліндричної форми. *Банка консервна, лейденська (фіз.). 2. мед.
Невелика грушовидна склянка з потовщеними вінцями, яка
застосовується для того, щоб викликати прилив крові на окремих
ділянках тіла.
├бáнка
2
, и, ж. мор., геол. Підвищення морського дна, мілина в морі.
└бáнка
3
, и, ж. мор. Лавка для сидіння веслярів у човні.
бáнко, невідм., с., фін. Ціна або курс, за яким банк купує чи продає
цінні папери.
, а, ч. Тропічне дерево родини тутових; бенгальський фікус.
, а, ч. Велика хроматична гармонія, кнопковий акордеон, що є
національним музичним інструментом у Франції, Україні та Росії.
, íв, розм. Чавунні горщики; казани.
, ньóк, мн., вульг. Очі.
┌бáня
1
, і, ж. 1. Лазня. 2. тільки одн., перен., розм. Прочуханка, прочухан.
*Баня кривава; завдати бані.
└бáня
2
, і, ж. 1. Опуклий дах, що має форму півкулі; купол. 2. перен. Про
сферичну поверхню або предмет такої форми.
бáні, невідм., ж. Розмінна монета Румунії та Молдови, що дорівнює 1/100
лея.
, а, ч. Послідовник однієї з найбільших протестантських
течій у християнстві – баптизму.
, у, ч. Тонка бавовняна тканина.
барáн, а, ч. 1. Самець вівці. 2. Дика травоїдна тварина з довгою вовною і
вигнутими рогами, що живе у відкритій гірській місцевості. 3. лайл. Про
нерозумну, слабодуху людину. 4. розм. Гребінь замету, крижини.
бурýн, á. ч. Навальна піниста хвиля.
бурáн, у, ч. Снігова буря; завіруха, метелиця в степу. *Буран сніговий,
сильний, страшний.
, ý, ч. Трав‘яниста рослина, що не культивується людиною, але росте
в посівах культурних рослин, а також на необроблюваних землях.
, і, ж. Вичинена овеча шкура.
, і, ж. Виготовлений для вареників, розкачаний
як коржик шматок тіста, який іноді варять і без начинки.
вáрниця, і, ж. 1. заст. Підприємство, де добувають сіль
виварюванням її з води соляних джерел, озер і т. ін.; солеварня. 2.
Велика залізна сковорода, в якій у солеварні виварюють сіль із соляного
розчину.
барвíнок, нку, ч. Трав‘яниста рослина з вічнозеленим листям і блакитними
квітами.
, а, ч. Речовина, яка фарбує.
Лексикографічний бюлетень 2007’15 107
107
бард, а, ч. 1. іст. Співець-поет у стародавніх кельтів. 2. Взагалі поет,
що оспівує героїв та їхні подвиги. 3. Поети й музиканти, виконавці
власних (авторських) пісень.
бáрда, и, ж. Сокира, тесак, тесло.
бардá, и, ж. Відходи виробництва на спиртових заводах, що їх
використовують для годівлі худоби.
бурдá ж. Каламутна, несмачна рідка страва або напій.
бáрель, і, ч. Одиниця об‘єму рідин і сипких тіл в Англії (163,65 л) й США
(119,24 л, а для нафти – 158,76 л).
, і, ч. Одиниця об‘єму рідин у Латинській Америці (76 чи 96 л).
барель , а, ч. Скульптурний твір, у якому опукле зображення
виступає над плоскою поверхнею менш як на половину його об‘єму.
, а, ч. Скульптурний твір, у якому опукле зображення
виступає над плоскою поверхнею більш як на половину його об‘єму.
бáржа, і, ж. 1. Велике вантажне судно, що плаває своїм ходом або на
буксирі. 2. заст. Веслове судно, схоже на катер.
спáржа, і, ж. 1. Багаторічна трав‘яниста рослина родини лілійних із
тонким, ледве помітним листям. 2. Один із видів цієї рослини, культивованої
як овоч, а також підземні пагони її, що йдуть у їжу.
, а, е. Який стосується баржі.
спáржевий, а, е. Який стосується спаржі; приготовлений зі спаржі.
*Спаржевий суп; спаржева розсада.
бари… Перша частина складних слів, що відповідає поняттю ―важкий‖;
пишеться разом. *Барицентр; барицентричний.
баро… Перша частина складних слів, що відповідає поняттю ―тиск‖;
пишеться разом. *Барокамера; барометричний.
бáрк, а, ч. Вітрильне судно з кількома щоглами.
пáрк, у, ч. 1. Великий сад або гай для прогулянок з алеями,
квітниками, а також звичайно з обладнанням для відпочинку й розваг. 2.
Місце стоянки, ремонту й обслуговування певних транспортних засобів.
3. Певна сукупність транспортних засобів (залізничних, автомобільних і
т. ін.). 4. військ. Пересувний склад, що постачає армію у воєнний час
боєприпасами, інструментами, запасними частинами і т. ін.
бáрка, и, ж. Плоскодонне судно без палуби для перевезення вантажу.
┌пáрка
1
, и, ж. 1. розм. Те саме, що пáра у знач.: а) два однорідні або
однакові предмети, що вживаються разом і складають одне ціле або комплект;
б) чоловічий костюм (штани і піджак або сюртук, фрак); в) двоє коней або
волів, яких запрягають разом; г) дві істоти, що знаходяться і діють разом або
зв‘язані чим-небудь спільним; двоє як щось ціле; ґ) парами; удвох, по два; д)
розм. схожий на іншого за якимось якостями, у якомусь відношенні; е) чоловік
і жінка, як подружжя; є) розм. дві штуки (про предмети побуту); два; є)
невелика кількість чого-небудь; декілька; ж) розм. незадовільна оцінка учня;
двійка. 2. Зменш.-пестл. до пáра у тих самих знач. 3. діал. З‘єднані попарно
в‘язки, пучки чого-небудь.
108 Лексикографічний бюлетень 2007’15
108
└пáрка
2
, и, ж. 1. У давньоримській міфології – одна з трьох богинь долі,
які від народження людини до смерті пряли її ―нитку життя‖. 2. перен. Доля,
приречення. 3. ірон. Брудна, страхітлива баба-відьма.
бархáн, а, ч. Нанесений вітром піщаний горб у пустелі або в степу,
на якому немає рослинного покриву; материкова дюна.
баркáн, а, ч., діал., паркáн, á і áну. Стіна, звичайно дерев‘яна, що
обгороджує або відгороджує що-небудь; огорожа. *Живий паркан.
бáрок, рка, ч. Дерев‘яний або залізний орчик, до якого прив‘язують
посторонки в упряжі.
барóкко, невідм., с. Стилістичний нарям у європейському мистецтві кінця
ХVI – cередини XVIII ст., що характеризувався примхливістю форм та
декоративною пишністю.
бáрсовий, а, е. Який стосується барса.
фáрсовий, а, е. Який стосується фарсу, який є фарсом. *Фарсові
витівки.
бáртка, и, ж., діал. Маленька сокира.
бáрхатка, и, ж., розм. Стрічка з бархату; оксамитка.
розм. Говорити, співати, сміятися басом.
басувáти, ýю, ýєш. Зводитися на диби; скакати, бігти галопом
(переважно про коней).
баскáк, а, ч., іст. Татарський урядовець, намісник монгольського хана й
збирач податків на Русі в часи монгольсько-татарської неволі.
баск, а, ч. Представник народності, що живе в північно-західних областях
Іспанії та в прилеглих південно-західних районах Франції.
, á, é. Дуже швидкий, прудкий, жвавий (перев. про коней).
бáскський, а, е. Який стосується басків. *Баскська мова.
бáста, виг. Уживається на означення припинення будь-якої дії; досить, годі,
кінець.
пáста, и, ж. Яка-небудь речовина у вигляді в‘язкої тістоподібної маси, а
також виріб із такої маси, застиглої або затверділої.
пáства, и, ж. 1. збірн. Віруючі, що живуть в одній парафії і правлять
релігійні обряди в одній церкві; парафіяни. 2. діал. Пасіння.
бастувáти, ýю, ýєш. Страйкувати.
басувáти, ýю, ýєш. 1. Зводитися на диби; скакати, бігти галопом
(про коней); галопувати. 2. перен. Бігати підскакуючи, стрибати.
баталéр, а, ч. У морському флоті – особа старшинського командного
складу, на судні, що відає продовольчим і речовим постачанням особового
складу.
баталíст, а, ч. Художник, творчість якого присвячена воєнній тематиці.
батальйóнний, а, е. Який стосується батальйону – військового
підрозділу, що складається з кількох рот.
батáльний, а, е. Який відображає воєнні події, баталії.
батýт, батýд, а, ч. Гімнастичний прилад для стрибків – горизонтальна
підкидна сітка.
батýта, и, ж. Диригентська паличка.
Лексикографічний бюлетень 2007’15 109
109
башá, пашá, í, ч. Почесний титул найвищих військових і цивільних
урядовців у Османській імперії, султанській Туреччині, Єгипті та
деяких інших мусульманських країнах, а також особа, що має цей титул.
пáша, і, ж. 1. Трава на пасовищі, що служить кормом для худоби.
2. Пасовище. *Пускати (пустити, гнати, виганяти) на пашу; ходити
(бути) на паші.
бáшта, и, ж. 1. Висока й вузька споруда багатогранної або круглої форми,
що будується окремо або становить частину будівлі; вежа. 2. військ. Верхня
обертова частина корпусу танка чи броньованого автомобіля; вишка на судні;
в якій містяться гармати й кулемети.
баштáн, á, і, у, ч. 1. Ділянка поля, на якій вирощують кавуни, дині і т. ін.
2. діал. Рід дитячої гри.
баштáнний, а, е. Який росте на баштані.
бáштовий, а, е. Який стосується башти; який знаходиться на башті.
*Баштовий кран.
бегемóт, а, ч. Велика наземно-водяна травоїдна тварина, що живе в
тропічній Африці біля річок і озер; гіпопотам.
┌бергамóт
1
, а, ч. 1. Сорт гібридного дерева – груші. 2. Назва групи
столових сортів груші.
└бергамóт
2
, а, ч. 1. Невелике цитрусове ефіроносне дерево, з листя, квіток,
пагінців і плодової шкірки якого добувають цінну для парфумерної і
кондитерської промисловості ефірну ароматичну олії. 2. Кисло-солодкий плід
цього дерева.
безґрунтóвий, а, е. 1. Безземельний. 2. Який здійснюється не в
ґрунті (про вирощування рослин).
безґрунтóвний, а, е. Який не має під собою ґрунту (основи); для
якого немає жодних підстав; безпідставний.
безкóлірний, а, е. Який не має кольору *Безколірний газ.
безкольорóвий, а, е. Який не має забарвлення, чітко виявленого кольору.
*Безкольорове обличчя.
безоплáтний, а, е. За який не платять; який не має визначеної ціни.
*Безоплатна передача землі.
безплáтний, а, е. Який не оплачують. *Безплатний проїзд;
безплатна освіта, путівка.
безпáрний, рідше безпáрий, а, е. Який не має пари.
безопáрний, а, е. спец. При якому не роблять опари.
безопíрний, а, е, діал. Який не чинить опору; легко піддається кому-, чому-
небудь.
безпорáдний, а, е. Неспроможний своїми силами справитися з чим-
небудь; який потребує допомоги, підтримки; безпомічний.
безпорóдний, а, е, с. г. Непородистий; несортовий.
безрáдний, а, е, діал. Безпорадний.
безрáдісний, а, е. Позбавлений радості; сумний.
безрозсáдний, а, е, с. г. Який здійснюється без розсади.
безрозсýдний, а, е. Який діє нерозумно, нерозсудливо;
нерозсудливий.
110 Лексикографічний бюлетень 2007’15
110
безрукáвий, безрукáвний, а, е. Без рукавів.
безрýкий, а, е. Який не має руки або рук, втратив руку (руки);
у знач. ім. безрýкий, кого, ч. Той, хто не має руки або рук.
безслáвний, а, е. Який не заслужив слави, поваги.
безслíвний, а, е. Без слів.
безстрáсний, а, е, рідко. Який не піддається пристрасті, до всього ставиться
з холодним спокоєм, не виявляє ознак пристрасті; байдужий.
безстрáшний, а, е. Який не знає, не почуває страху; відважний, хоробрий.
безстрáсність, ності, ж., безстрáстя, я, с., рідко. Байдужість.
безстрáшність, ності, ж., безстрáшшя, я, с. Відважність,
хоробрість.
безсýмний, а, е, рідко. Який не знає суму; безжурний, безтурботний.
безсумнíвний, а, е. Який не викликає сумнівів; незаперечний, безперечний.
безýмний, а, е. 1. Який утратив розум; божевільний. 2.
Невиправданий розумом; нерозсудливий, безглуздий. 3. перен.
Надзвичайно сильний, величезний.
безумóвний, а, е. Нічим не обмежений; повний, беззастережний.
*Безумовний рефлекс (фізіол.).
безýмно. Присл. до безýмний.
безумóвно. 1. Присл. до безумóвний. 2. у знач. вставн. сл. Уживається для
вираження певності в чому-небудь.
безуспíшний, а, е. Який не дає бажаних наслідків; неуспішний,
марний, даремний.
безутíшний, а, е. Який не знаходить розради.
безуспíшність, ності, ж. Абстр. ім. до безуспíшний.
безутíшність, ності, ж. Абстр. ім. до безутíшний.
безуспíшно. Присл. до безуспíшний.
безутíшно. Присл. до безутíшний.
безцíльний, а, е. Який не має певної цілі, мети.
безцíнний, а, е. 1. Якому не можна скласти ціни; дуже цінний, дуже
дорогий. 2. перен. Який має дуже велике значення для кого-небудь.
безчáсний, діал., безщáсний, а, е. Який не має щастя; нещасний,
безталанний.
безчéсний, а, е. Який порушує вимоги честі; безсовісний, нечесний
(про людину та її вчинки).
бек, а, ч., іст. У Закавказзі й Середній Азії – титул людей знатного
походження, князів або начальників невеликих племен, урядових осіб і
військових.
бéка, и, ж., дит. Про щось погане, гидке.
бекáр, а, ч. Нотний знак, що скасовує бемоль або дієз, відновлюючи
основне звучання ноти.
пéкар, я, ч. 1. Робітник, який випікає хлібні вироби. 2. Вид дитячої
групової гри, а також одна з дійових осіб цієї гри.
бéнді, незм., ч. Хокей з м‘ячем.
брéнді, невідм., ч. і с. Міцний алкогольний напій, різновид коньяку з
виноградного спирту.
бренд, а, ч. Розрекламована торгова марка певного товару.
Лексикографічний бюлетень 2007’15 111
111
, á, ч., розм. Кінь-ломовик.
, а, ч., розм. Візник-вантажник, що
перевозить вантажі на биндюгах.
бенефіціáнт, а, ч. Той, на чию честь чи користь влаштовано бенефіс.
бенефіціáр, а, ч., фін. 1. Одержувач грошей, зокрема за векселем.
2. Юридична особа, на користь якої виставлено акредитив (продавець,
виконавець робіт або послуг тощо).
бенуáр, а, ч. Нижній ярус лож за партером у театрі.
будуáр, а, ч. Невелика розкішно прибрана кімната багатої жінки для
відпочинку та зустрічей із найближчими друзями.
бер, а, ч. Біологічний еквівіалент рентгена (одиниця дози рентгенівського
випромінювання).
бéра, и, ж., розм., бéре, невідм., ж. 1. Багаторічне садове дерево – груша.
2. Назва групи столових сортів груші з соковитим м‘якушем.
бербéр, а, ч. Представник племені, що живе в Північній Африці;
мусульманин-шиїт за релігійними віруваннями.
бир-бир, виг. Уживається для скликання овець.
берéжений, а, е, дієприкм. 1. Такий, що йому не дали витрачатися, або
такий, що його ощадливо витрачають. 2. Такий, що його тримають у доброму
стані, оберігаючи від псування, руйнування.
бережéний, а, е, , á, é. Який усього остерігається; обачний,
обережний.
бéрежний, а, е. Який уміє берегти що-небудь, дбайливо поводитися з чим-
небудь; дбайливий. *Бережне ставлення до власності, до землі, до техніки, до
машин, до пам’яток культури; бережне використання.
, а, е. Який має високі або розлогі береги.
й, а, е. Ощадливий, економний. *Бережливий господар,
керівник; бережлива жінка, людина, мати; бути, стати бережливим.
, и, ж. Берегова або лугова трава, берегове або лугове сіно.
бережинá, и, ж. Узбережжя, берег.
, ості, ж. Ощадливість, економінсть. *Бережливість
розумна, потрібна; бережливість у виробництві, у промисловості, на
транспорті.
бéрежність, ості, ж. Дбайливість. *Бережність у ставленні до
когось.
. Ощадливо, економно. *Бережливо витрачати, збирати,
використовувати щось (матеріальні ресурси).
бéрежно. Дбайливо. Бережно ставити, класти, брати, нести, ставитися.
, á, ч. Прибережна рослинність.
, á, , берéзникý, ч. Березовий гай, ліс.
берéковий, а, е. 1. Який стосується береки – листяного дерева, що
використовується в захисних лісонасадженнях; цінної промислової деревини
цього дерева. 2 збірн. Який стосується кисло-солодких зимових плодів (ягід)
цього дерева.
, á, é. 1. розм. Охочий до роботи. 2. Липкий, чіпкий.
112 Лексикографічний бюлетень 2007’15
112
берéт, а, ч. Жіночий або чоловічий головний убір з м‘якої тканини
(або плетений) без окола і козирка. *Зелені берети.
┌бéрест
1
, а, ч. Листяне дерево з коричнево-сірою корою й
овальними, загостреними на кінці листками, яке використовують для
живоплотів та захисних лісопосаджень.
└бéрест
2
, у, ч. Кора, луб берези.
берéтка, и, ж. Зменш. до берéт.
бюрéтка, и, ж., хім., техн. Скляна трубочка з позначеними на ній
поділками.
, а, ч., заст. Карета.
, и, ж., заст. Велике річкове плоскодонне вантажне судно;
барка.
и, ж. 1. Одно зерно перлів, що утворюються в черепашках
деяких морських та прісноводних молюсків. 2. перен. Найкращий зразок
чого-небудь, найвидатніший мистецький твір і т. ін.
берýлька, и, ж., діал. Ягня.
бурýлька, и, ж. Льодинка, що утворилася під час стікання рідини і має
форму загостреної донизу палички.
бéсіда, и, ж., заст. 1. Розмова з ким-небудь. 2. Доповідь,
повідомлення на яку-небудь тему з наступним обміном думками;
співбесіда. 3. розм. Гуляння в когось; бенкет. 4. розм. Товариство,
компанія. 5. діал. Мова, мовлення.
бесíдка, и, ж., рідко. Легка крита будівля в саду або парку й т. ін.
для відпочинку й захисту від сонця, дощу; альтанка.
бесíдковий, а, е, рідко. Який стосується бесідки.
бесíдливий, а, е, діал. Балакучий.
бéсíдницький, а, е, діал. Промовницький, ораторський.
бесýр, а, ч., розм., заст. Уживається як лайливе слово.
бíсер, у, ч., збірн. Дрібне різнокольорове скляне намисто, що
застосовується у вишиванні.
бетонíт, у, ч., буд. Штучний камінь, зроблений з бетону.
бетóн, у, ч. Будівельний матеріал, виготовлений із суміші твердих
матеріалів (гравію, піску, глини і т. ін.) та цементу або іншої в‘язкої речовини.
*Бетон вапняний, високоміцний, масний, полегшений.
батóн, а, ч. Білий хліб довгастої форми.
бутóн, а, ч. Пуп‘янок квітки.
бéцман, а, ч., фам. Про велику, але неповоротку й ледачу людину;
здоровило, вайло, ледащо.
бóцман, а, ч. Помічник командира корабля, що керує
загагальнокорабельними роботами і стежить за утриманням корабля в
чистоті й порядку. *Боцман вимогливий, старанний; бути, служити,
працювати боцманом; боцман командує, організовує, чергує.
лóцман, а, ч. 1. Провідник суден, який добре обізнаний із
навігаційними умовами певної ділянки моря, річки, каналу тощо.
*Лоцман бувалий, досвідчений; служити лоцманом. 2. Невелика хижа
смугаста риба родини ставридових, яка часто супроводить на далекі
відстані пароплави й великих риб, переважно акул.
Лексикографічний бюлетень 2007’15 113
113
б’єф, а, ч., гідр. Ділянка річки, каналу, водоймища вище або нижче
водопідпірної споруди (греблі, шлюзу і т. ін.).
блеф, у, ч. 1. Обман із метою створення перебільшеного уявлення про свої
сили, можливості, значимість і т. ін. 2. У карточній грі в покер: прийом, коли
гравець, який має погані карти, діє так, щоб суперники вважали його карти
виграшними.
, вня, ч. Дуже розвинений різець у сучасних та вимерлих
хоботних (слонів, мамонтів).
, льня, ч., діал. Бич від ціпа.
1
, и, ж. Стебло трав‘янистої рослини.
2
, и, ж. Староруська епічна пісня-сказання про героїчні
подвиги богатирів і знаменні події з життя народу.
, і, ж. Те, що було в дійсності; бувальщина.
1
, і, ж., заст. Невисвячена черниця.
└бíлиця
2
, і, ж., діал. Білка.
, я, с., збірн. Стебла трав‘янистих рослин; трава.
бíлля, я, с., діал. 1. Білила. 2. Білизна.
білль, я, ч. У Великій Британії, США та деяких інших країнах:
законопроект, що виноситься на розгляд законодавчих органів, а також назва
деяких конституційних актів.
, і, ж., дит. Вівця, овечка, ягня; вівці, ягнята.
, і, ж. 1. Металевий предмет певної ваги, який править за міру
при зважуванні. 2. Висячий важок, що приводить у рух механізм або
врівноважує що-небудь. 3. перен., діал., зневажл. Брита голова або
голова взагалі.
бистринá ж. Швидка течія, а також місце, де найшвидше тече вода в
річці.
бистротá ж. Велика швидкість.
би , і, ж., розм. Швидка течія, бистрина.
вíстря, я, с. 1. Тонкий, загострений або звужений кінець якогось
предмета. 2. Гострий, різальний бік якого-небудь знаряддя; лезо. 3.
перен. Найістотніша частина чогось, спрямована на бородьбу проти
чогось. *На вістрі ножа (бути, знаходитися).
, и, ж. 1. Сільськогосподарське знаряддя для первинного оброблення
льону й конопель, подібне до терниці, але з широкою щілиною для мечика. 2.
діал. Варене яйце, яким б‘ються навбитки; розбите яйце.
┌битóк
1
, ткá, ч. Кругла котлета з посіченого або відбитого м‘яса.
└битóк
2
, ткá, ч. Шматок свинцю, палиця і т. ін., взагалі предмет, яким
б‘ють у грі.
, і, ж., дит. Корова, бик, теля та інша рогата худоба.
, і, ж., розм. Пестлива назва кішки.
біб, бóбу, ч. 1. Однорічна городня рослина, що має в стручках поживні
плоди. 2. Плоди цієї рослини. 3. Дрібний плід, стручок деяких городніх і
польових культур із родини бобових. *На бобах.
піп, попá, ч., розм. Духовне звання в православній церкві, середнє між
єпископом і дияконом.
114 Лексикографічний бюлетень 2007’15
114
, á, é, розм. Який швидко й легко бігає (про тварин); який
щвидко й легко йде їде (про засоби пересування). *Бігка бричка.
бíглий, а, е, заст. Який утік від когось або від чогось. *Біглий
кріпак, раб.
, á, é. 1. Призначений для швидкої їзди, бігу. 2. спорт., ав.
Призначений для вправ з бігу або для пробігу літаків і т. ін.
┌бігýн
1
, á, ч. 1. Той, хто може швидко й легко бігти, бігати. 2. спорт.
Спотрсмен, який володіє технікою бігу. 3. розм. Вісь у дверях, воротях.
├бігýн
2
, á, ч., заст. 1. Полюс. 2. перен. Те, що цілком протилежне чомусь
іншому.
└бігýн
3
, á, ч., техн. Один із спарованих каменів для розтирання зерна,
подрібнення каміння і т. ін. в дробильній машині.
┌бігунóк
1
, нкá, ч., техн. Деталь механізму, в якому розподіляється струм
високої напруги.
└бігунóк
2
, нкá, ч., розм. Обхідний листок.
┌бідá
1
ж. 1. Нещаслива пригода, подія, що завдає кому-небудь
страждання; нещастя, лихо. *На біду.
└бідá
2
, и, ж. Двоколісний однокінний візок на одну або дві особи.
бідé, незм., с. Санітарно-гігієнічний пристрій для миття нижньої
частини тіла (промежнини, сідниць).
бідувáння, я, с. Життя в бідності, нужді, терпіння злиднів, нестатків.
будувáння, я, с. 1. тільки одн. Споруджування, зведення якої-небудь
будівлі; виготовлення, складання якогось механізму, машини тощо. 2. перен.
Створення, організовування чого-небудь. 3. Готова будівля, споруда. 4. тільки
одн. Характер, особливості, стиль будови; архітектура. *Авіабудування,
верстатобудування.
бізáнь, і, ж. Косий парус на задній щоглі вітрильних суден. *Бізань-
щогла.
бізóн, а, ч. Великий північноамериканський бик, подібний до
європейського зубра.
бозóн, а, ч. Назва однієї з елементарних частинок; бозе-частинка.
бíйка, и, ж. 1. Взаємне нанесення ударів, побоїв. 2. Биття, побої.
бíйня, і, ж. Масове знищення людей, тварин.
1
, и, ж., збірн. Вироби з тканин (переважно білі) для
одягання на тіло або для побутових потреб (на постіль і т. ін.). *Білизна
накрохмалена, чиста.
2
, и, ж. Хижа прісноводна промислова риба.
білизнá ж. Білість. *Білизна стін.
і т. ін. 2. Доводити до білого кольору, вибілювати у воді й на сонці (полотно і
т. ін.). 3. Робити чистим, білим, умиваючись.
білíти, íю, íєш. 1. Ставати, робитися білим, світлим, ясним. 2. Виділятися
білим кольором; виднітися (про що-небудь біле).
покриваючись розчином крейди, вапна і т. ін. 2. Ставати білим
внаслідок дії сонця і води. 3. Чисто вмиватися.
Лексикографічний бюлетень 2007’15 115
115
, íється. Виділятися білим кольором; виднітися (про що-
небудь біле).
бíлка, и, ж. 1. Невеликий лісовий гризун, що живе на деревах. 2. Хутро
цього гризуна.
гíлка, и, ж. Невеликий боковий відросток, пагін дерева, чагарника або
трав‘янистої рослини.
пíлка, и, ж. 1. Відрізаний для пошиття одягу шматок тканини на всю її
ширину. 2. Підстилка, на підлогу, долівку і т. ін. 3. Зменш. до полá у знач.
край кожної з половин одягу – пальта, шинелі, піджака і т. ін., що
розгортається спереду.
білозéрний, а, е. Який має біле зерно, з білим насінням. *Білозерна
пшениця.
білозóрий, а, е. Який має ясні очі; білозір.
білóн, а, ч. 1. Низькопробне срібло, з якого карбують розмінну монету.
2. Неповноцінна розмінна металева монета.
білáн, а, ч. 1. Шкідник садових і городніх культур – білий метелик із
чорними жилками або плямами на крильцях. 2. діал. Блондин.
біплáн, а, ч. Літак, крила якого мають дві площини, розташовані одна над
одною.
білóтка, и, ж. Едельвейс.
пілóтка, и, ж. Літній форменний головний убір у деяких
військовослужбовців.
більйóн, а, ч. 1. Мільярд. 2. У деяких країнах – тисяча мільярдів.
брульйóн. у, ч., заст., рідко. Чорновий список; чернетка.
бульйóн, у, ч. Чистий відвар з м‘яса без овочів і приправ.
білóчок, чка, ч. Зменш.-пестл. до білóк у знач. густа напівпрозора
маса пташиного яйця, в якій міститься жовток.
бíлочка, и, ж. Зменш.-пестл. до бíлка у знач. невеликий лісовий
гризун, що живе на деревах.
пíлочка, и, ж. Зменш.-пестл. до пíлка.
білýга, и, ж. Велика морська риба з родини осетрових, цінна м‘ясом та
ікрою.
білýха, и, ж. Ссавець з родини дельфінових, поширений в арктичних і
прилеглих до них водах.
бінóкль, я, ч. Оптичний прилад, що складається з двох паралельно
розміщених зорових труб для розглядання віддалених предметів.
монóкль, я, ч. Кругле оптичне скло для одного ока.
біопротéз, а, ч. Протез, керований біострумами людини або такий для
виготовлення якого використовуються біологічні матеріали.
біопроцéс, у, ч. Процес, що відбувається в живому організмі.
, у, ч. Самопідтримуване періодичне чергування станів
організму й коливань інтенсивності фізіологічних процесів і реакцій.
, и, ж. Сукупність процесів біоритмів; характер
біоритму.
, у, ч. Група організмів у межах виду, що відзначається
характерними для них особливостями способу життя або поведінки.
116 Лексикографічний бюлетень 2007’15
116
біотóп, у, ч. Ділянка земної поверхні з однотипними умовами середовища,
яку займає певне угруповання організмів.
бір, бóру. Шпильковий ліс або мішаний із переважанням сосни;
будь-який ліс.
┌бор
1
, у, ч. Хімічний елемент, що входить до складу деяких
мінералів.
└бор
2
, а, ч. Сталеве свердло, що застосовується в зуболікарській
справі.
бóрá, ж. Дуже сильний холодний вітер, що дме в приморських
місцевостях із гір.
бістр, у, ч. Темно-бура акварельна фарба, виготовлена з деревної сажі.
бістрó, неідм., с. Невеликий ресторан, закусочна з дуже швидким
обслуговуванням.
блавáтний, а, е, заст. Який стосується блавату – шовкової тканини
блакитного кольору, взагалі шовку або одягу з такої тканини.
блювóтний, а, е. 1. Який викликає блювання. 2. Який стосується
блювоти – того, що викидається зі шлунка під час блювання. *Блювотні
маси.
блажéнство, а, с. Велике щастя, велика насолода; раювання.
блазéнство, а, с. Удавання з себе блазня, дурника; штукарство.
, á, ч., блáзень, зня, ч. 1. заст. Особа при дворі монарха або
вельможного пана, що розважала господаря та його гостей різними
витівками, жартами і т. ін. 2. Комедійний персонаж у старовинних
виставах. 3. перен., зневажл. Про людину, яка на потіху іншим удає з
себе дурника, штукаря. 4. лайл. Дурень, телепень. 5. діал. Молокосос,
малюк.
, á, ч. 1. Дитина, що народилася одночасно з іншою в однієї
матері. 2. перен., перев. мн. , íв. Про дуже схожих між собою
тварин або схожі предмети.
, блéшнí, ж. Прикріпле на кінці волосіни блискуча металева
пластинка, що використовується як принада для риби.
клéшня (рідко), , í, ж. Кінцева частина ніжки рака та інших
ракоподібних, що має вигляд кліщів – металевого інструмента у вигляді
щипців із загнутими всередину кінцями для захоплювання, тримання чого-
небудь.
, коту, ч. Яскраве сяяння, світіння.
, и, ж. Блискуча платівка, лусочка, цятка і т. ін.
блищáк, á, ч. Світляк.
, а, ч. Блискітка.
блíстер, а, ч. 1. Протимінне потовщення корпусу корабля. 2.
Сферичний виступ з прозорої пластмаси в корпусі літака, призначений
для поліпшення огляду, розміщення озброєння, прицілювальних
приладів тощо.
блістр, у, ч. Чорнова мідь.
блокóваний, а, е, дієприкм. Узятий у блокаду; ізольований.
Лексикографічний бюлетень 2007’15 117
117
┌блóковий
1
, а, е, техн. Який стосується блока – простого механізму для
підняття важких предметів, що має форму колеса (на осі) з жолобом, через яке
перекинуто ланцюг, канат і т. ін. *Блоковий спосіб скиртування.
└блóковий
2
, а, е. 1. техн. Який стосується блока як окремої, незалежної
частини споруди, машини і т. ін., що складається також із окремих елементів
або деталей. 2. буд. Який стосується блока як природного або штучного
будівельного каменя, порізаного на плити.
блóнда, и, ж., заст. Найкращий сорт шовкового мережива
кремового кольору.
и, ж. Жінка з білявим волоссям; білявка.
блýза, и, ж. Верхній вільний робочий одяг. *Робітники в блузах.
блýзка, розм. Легкий жіночий одяг (до пояса); кофта. *Батистова блузка.
, а, с. Широка посудина, в яку кладеться або насипається
страва.
, я, с. 1. Чайний посуд, який ставлять під чашку або склянку.
2. геол. Полога западина округлої або овальної форми, дно якої
поступово підвищується до країв і непомітно зливається з
навколишньою поверхнею.
, и, ж., діал. Базікання.
, и, ж. 1. тільки одн. Листове залізо, звичайно покрите оловом.
2. Пряжка, значок і т. ін., зроблені з такого заліза або з іншого металу. 3. діал.
Деко, лист.
бляхáрський, а, е. Який стосується бляхаря.
бляхóваний, а, е, дієприкм., діал. 1. Покритий бляхою – листовим
залізом. 2. Прикрашений металевими пластинками.
бляшáний, а, е. Який стосується бляхи – листового заліза;
зроблений з бляхи.
бляшáнка, и, ж. Посуд – банка або коробка з бляхи.
, и, ж. Зменш. до у знач. пряжка, значок.
бобéр, брá, ч. 1. Великий водяний (річковий) гризун, що дає цінне
хутро. *Річковий бобер. 2. Хутро цього гризуна.
ч., діал. Дрібна прісноводна риба з великими колючими
плавцями; йорж. *Зловити бобиря.
бóбик, а, ч. 1. Зменш. до біб; одна насінина бобової рослини. 2. Стручок
бобу.
бóбрик, у, ч. Грубе тепле сукно з короткою стоячою ворсою. *Бобриком;
під бобрик.
, и, ж. Зернина бобу.
бобíна, и, ж., спец. Котушка, валок і т. ін. для намотування дроту,
кіноплівки, пряжі, канатів, стрічок тощо.
бобóвий, а, е. 1. Який стосується бобу. 2. у знач. ім. бобóві, их, мн. Родина
дводольних, роздільнопелюсткових рослин.
бобрóвий, а, е. Який стосується бобра – великого водяного (річкового
гризуна); зроблений із хутра бобра.
боввáн, а, ч. 1. заст. У язичників – статуя, що зображає бога; ідол. 2.
лайл. Про дурну, обмежену людину.
118 Лексикографічний бюлетень 2007’15
118
болвáн, а, ч. Дерев‘яна форма для розправлення капелюхів, париків
тощо. болвáнка, и, ж., техн. Дерев‘яна, металева тощо заготовка для
якого-небудь виробу.
бовкýн, á, ч. 1. діал. Віл, якого використовують у роботі без пари. 2.
зневажл. Про відлюдкувату, мовчазну, похмуру людину.
бовтýн, á, ч. Зіпсоване засиджене пташине яйце.
, á, ч. Поличка з образами.
, á, ч. Той, хто взяв у борг що-небудь, винен кому-небудь.
, і, ж., заст. 1. Те саме, що божник. 2. Храм, церква.
, і, ж. Жінка, яка взяла в борг що-небудь.
божóк, жкá, ч. Зменш. до бог – уявна надприродна істота в
релігійних віруваннях, що нібито створила світ і керує ним та вчинками
людей.
боржóк, жкá, ч. Зменш. до борг – те, що взяте в позику; позичене.
бóйлер, а, ч. Пристрій для нагрівання води в системі теплопостачання й
гарячого водопостачання. *Бойлерний; бойлерна.
брóйлер, а, ч. 1. Відгодоване на м‘ясо курча віком до 60–70 діб, що має
вагу 1,6 – 1,8 кг. 2. Приміщення, птахоферма для відгодівлі таких курчат.
*Бройлерний.
бойóк, йкá, ч. 1. Кінчик курка, передня частина ударника
вогнепальної зброї. 2. техн. Ударна частина механічного парового
молота.
буйóк, йкá, ч. 1. Зменш. до буй – сигнальний поплавок на річці, озері
для позначення мілизни, підводних каменів, рибальських сіток та ін.
2. Рятувальний круг.
бокáл, а, ч. Шклянка або кришталева посудина для вина, схожа на чарку,
але більша; келих.
вокáл, у, ч., розм. Вокальне мистецтво; спів.
┌бокс
1
, у, ч., спорт. Кулачний бій особливого виду між двома
спортсменами.
├бокс
2
, у, ч. Вид чоловічої стрижки.
└бокс
3
, у, ч. 1. Приміщення в поліклініках, лікарнях і т. ін. для
ізоляції інфекційних хворих або виявленння бацилоносіїв. 2.
Відгороджене місце для автомобіля у колективному гаражі. 3.
Пристосування у вигляді коробки, футляра і т. ін. 4. Ізольована засклена
камера зі входом через тамбур, призначена для мікробіологічних та
інших біологічних робіт.
бакс, бак, а, ч. Американський долар.
факс, у, ч. 1. Аппарат, що використовується для приймання та
передавання графічної, друкованої інформації засобами телефонного
зв‘язку. 2. Повідомлення, передане або прийняте таким приладом. 3.
Номер абонента такого зв‘язку.
болерó, невідм., с. 1. Старовинний іспанський народний танець. 2. Частина
народного іспанського костюма.
борóло, а, с., діал. Розщелена в скелі.
Лексикографічний бюлетень 2007’15 119
119
, а, е. Багнистий, заболочений. *Болотистий берег,
ґрунт, край, ліс, луг, район, шлях; болотиста долина, дорога, заплава,
зона, місцевість, низовина; болотисте місце, поле, русло річки.
болóтяний, а, е. Який живе, росте в болоті. *Болотяний білозір,
журавель, птах; болотяна гадюка, рослина, сова, трава, чапля;
болотяні плавні.
, а, е. 1. Який болить, викликає біль, пов‘язаний із
фізичним відчуттям болю. *Болючий зуб, удар, укол; болюча маніпуляція,
операція, процедура, рана, травма; болюче поранення, подразнення. 2. перен.
Який викликає гіркі, тяжкі почуття, смуток, сум; викликаний цими почуттями;
тяжкий. *Болюча думка, правда, справа, тема; болюче міркування, місце,
питання.
, а, е. 1. Який може колоти – натискати або проколювати чим-
небудь гострим, спричиняючи біль, і колотися – викликати почуття болю.
, чості, ж. Властивість за значенням .
, чості, ж. Властивість за значенням ко .
, а, ч. 1. заст. Звання солдатів артилерії у колишній російській
армії. 2. розм. Найбільш результатитвний гравець нападу у футболі, хокеї та
інших командних іграх (звичайно з м‘ячем). 3. Жук родини жужелицевих.
бомбардувáльник, а, ч. 1. Бомбардувальний літак. 2. розм. Льотчик такого
літака.
, а, е. Який стосується бомбардира.
бомбардóваний, а, е, дієприкм. Обстріляний з гармат.
бомбардувáльний, а, е. Призначений для бомбардування.
*Бомбардувальна авіація.
бон, а, ч., мор. Плавуча огорожа, що застосовується при лісосплаві, а також
плавучі загородження, що перешкоджають ворожим кораблям проходити з
моря в гавань.
┌бóна, и, ж. Грошовий документ.
└бóнна, и, ж., заст. Вихователька, переважно з іноземців, яку наймали до
дітей у багатих сім‘ях; гувернантка.
бонд, а, ч., фін. 1. Облігація з фіксованим прибутком, за якою її
емітент зобов‘язується сплатити власникові зазначену суму в певний
термін у майбутньому або регулярно сплачувати проценти. 2. Гарантія,
застава. 3. Розписка, боргове зобов‘язання. *Бонд аварійний.
бомóнд, у, ч., заст. Вишукане аристократичне товариство.
бондáрний, а, е. Який стосується виготовлення бочок. *Бондарний цех.
бондáрський, а, е. Властивий бондареві. *Бондарські інструменти.
бóнза, и, ч. Буддійський священник або чернець у Японії та Китаї.
брóнза, и, ж. 1. Сплав міді з оловом, алюмінієм та іншими
металами. 2. Художній виріб з такого сплаву. 3. перен. Колір, подібний
до кольору такого сплаву.
борг, у, ч. 1. Те, що взяте в позику; позичене. 2. Сума непогашеного
фінансового зобов‘язання. *Влазити у борг, брати у борг.
120 Лексикографічний бюлетень 2007’15
120
┌торг
1
, у, ч. 1. Провадження торгівлі. *Красний торг. 2. Взаємні поступки,
що їх добиваються під час купівлі та продажу, укладання торгової або іншої
угоди, домовляючись про ціну. *Без торгу; добивати (добити) торгу.
├торг
2
, у, ч., розм. Торговельна організація, установа, що відає торгівлею
або певною її галуззю в якомусь районі.
└торг
3
, розм. Уживається за значенням тóргнути й тóргнутися.
боргувáти, ýю, ýєш. 1. Давати в борг. 2. Позичати, брати в борг. 3.
перен. Бути винним або зобов‘язаним кому-небудь.
торгувáти, ýю, ýєш. 1. Провадити торгівлю, мати торгові відносини
з ким-небудь; професійно займатися торгівлею. *Торгувати зубами. 2.
перен. Давати кого-, що-небудь у чиєсь розпорядження за гроші;
діставати з чогось матеріальну вигоду. *Лихом торгувати. 3. заст.
Збираючись купити що-небудь, добиватися зниження ціни;
виторговувати.
бордéль, ю, ч. Будинок розпусти.
ботéль, я, ч. Готель для мандрівників на човнах, яхтах і т. ін. з причалами
для них.
борíння, я, с., заст. Перемагання кого-небудь у двобої або
намагання подужати супротивника, перемогти, схопивши один одного.
бурíння, я, с. Свердління ґрунту або гірських порід спеціальним
інструментом.
борлáк, á, ч., розм. Верхня випнута частина горла; кадик.
бурлáк, á, ч., заст. 1. рідко. Бурлака – людина без постіної роботи й
постійного місця проживання. 2. У колишній Росії – робітник, що разом з
іншими тягне линвою річкове судно вгору проти течії.
бóрний, а, е, хім. Який стосується бору – хімічного елемента, що
входить до складу деяких мінералів.
бýрний, а, е. 1. Розбурханий, бурхливий. 2. перен. Насичений
подіями, сповнений хвилювань; неспокійний, бентежний.
, á, é. Який стосується бору; живе або росте в бору.
, á, é. Який стосується буріння. *Буровий майстер.
борознá ж. 1. Довга рівна заглибина в землі, проведена плугом. 2.
перен. Поздовжня заглибина в чому-небудь; зморина, складка.
боронá ж. Сільськогосподарське знаряддя для розпушування
землі.
, прокладати борозни. 2. перен.
Перетинати в різних напрямках, утворюючи заглибини.
1
1. Обороняти, захищати кого-, що-небудь.
*Борони (боронь) боже! Нехай (хай) бог боронить! 2. Не дозволяти, не давати
робити що-небудь; забороняти.
2
1
-, що-небудь.
2. Не дозволяти, не давати робити що-небудь; забороняти.
2
рідко. Боронувати.
бурýнити, ить, рідко. 1. Здіймати на воді хвилі, буруни; хвилювати.
2. Здійматися хвилями, бурунами.
Лексикографічний бюлетень 2007’15 121
121
-, чого-
небудь; оборонятися.
бурýнитися, иться, рідко. Здійматися хвилями, бурунами.
борóти -небудь у двобої.
ти
інструментом.
бурíти, íє. Ставати бурим; набувати бурого кольору.
┌бýрити
1
, рить, діал. Литися, сильно текти.
└бýрити
2
, рю, риш, діал. Хвилювати.
борóтися ого, намагатися
подужати супротивника, перемогти. *Боротися з [самим] собою. 2. Чинити
опір кому-, чому-небудь, намагаючись подолати або знищити його. 3.
Наполегливо змагатися за що-небудь, домагатися чогось.
струментом (про ґрунт або
гірську породу).
бýритися, риться, діал. 1. Хвилюватися. 2. Збиратися на бурю – навальний
вітер з дощем, грозою, а взимку зі снігом.
борт, ч. 1. у. Бокова стінка судна; бічна частина палуби. *За борт,
викинути за борт; за бортом, залишатися (перебувати) за бортом; на
борту корабля (літака, ракети). 2. у. Невисока стінка кузова
автомашини й т. ін. 3. а. Боковий край у посуді. 4. а. Край одягу,
капелюха.
борть, і, ж. і я, ч., заст. Найпростіший вулик – видовбана колода,
яку навішують на дерево або дупло в дереві, де живуть бджоли.
бóртний, а, е, заст. Який стосується борті, бортництва. *Бортний
промисел (заст.).
, á, é. 1. Який стосується борту – бокової стінки судна та
невисокої стінки кузова автомашини. 2. Призначений для бортів – країв одягу,
капелюха. *Бортова парусина.
бóртник, а, ч. Лісовий бджоляр.
, á, ч. Ведмідь, який вибирає в лісі мед із бортей.
, и, ж. Дівчина, жінка, що ходить боса, босоніж.
, жок, мн. Вид літнього відкритого взуття.
┌бóтик
1
, а, ч. Зменш. до бот у знач. невелике веслове, вітрильне
(звичайно з однією щоглою) або моторне судно.
└бóтик
2
, а, ч. Зменш. до бот у знач. зимове взуття, яке носять поверх
черевиків.
бóртик, а, ч. Зменш. до борт.
бóцманський, а, е. Який стосується боцмана. *Боцманська звичка, комора,
люлька.
лóцманський, а, е. Який стосується лоцмана. *Лоцманське вміння;
лоцманські навички.
брáвий, а, е. Який відзначається сміливістю, енергійністю, жвавістю.
┌прáвий
1
, а, е. 1. Розташований на тому боці тіла, що протилежний
лівому. 2. іст. Ворожий новим течіям у політичному й громадському
122 Лексикографічний бюлетень 2007’15
122
житті; реакційний, консервативний; у знач. ім. прáві, их, мн. 3. Який
рухається за годинниковою стрілкою (зліва вгору й направо).
└прáвий
2
, а, е. 1. Який не має або не почуває за собою провини;
у знач. ім. прáвий, ого, ч. Невинуватий, безневинний. 2. Справедливий.
, á, é. 1. Прямий, не погнутий, не покручений, прямовисний.
*Правий ніж. 2. діал. Лицьовий бік вишитого полотна чи сукна.
бравувáти, ýю, ýєш. Удавати з себе хороброго, сміливого, навмисно
легковажити небезпекою, показуючи свою сміливість.
правувáти, ýю, ýєш, розм. 1. Мати владу над ким-, чим-небудь.
2. Спрямовувати рух машини, човна, біг коней і т. ін.
брáжка, и, ж. Пестл. до брáга – спиртний напій різної міцності, рід
пива.
, и, ж. Застібка, яка скріплює кінці ременя, пояса і т. ін.
бракéр, а, ч., спец. Бракувальник.
брóкер, а, ч. Окрема особа чи фірма, що спеціалізується на посередницьких
біржових операціях; маклер. *Брокер-аутсайдер.
бран, у, ч., поет. Полон.
брань, і, ж. Війна; битва.
брáма, и, ж. Великі ворота, перев. при монументальних спорудах.
*Королівська брама.
дрáма, и, ж. 1. Літературний твір, побудований у формі діалогу без
авторської мови й призначений для спеціального виконання. 2. Літературно-
театральний твір серйозного, але не героїчного змісту (на відміну від трагедії й
комедії). 3. розм. Театр, у якому ставляться такі твори. 4. перен. Яка-небудь
подія, що приносить горе, страждання т. ін. в особистому або громадському
житті.
брас, у, ч., спорт. Спосіб плавання на грудях або спині, при якому
обидві руки водночас рухаються під водою.
барс, а, ч. Великий хижий звір родини котячих, схожий на леопарда і
пантеру.
фарс, у, ч. 1. У країнах Західної Європи XIV–XVI ст. – комедія
легкого, жартівливого змісту із зовнішніми комічними ефектами;
вистава такої комедії на сцені. 2. У бурлескному театрі XIX–XX ст. –
беззмістовне, часто малопристойне комедійне видовище. 3. перен.
Грубий жарт, блазенська витівка.
братовá, óї, ж. Дружина брата.
братвá ж., збірн., фам. Товариші, друзі.
, и, ж. Гострий сталевий ніж або спеціальне приладдя для гоління.
брахіопóд, а, ч. Безхребетна тварина.
брахіопóдій, ю, ч. Рослина куцоніжка.
брезéнт, у, ч. Груба лляна водонепроникна тканина.
презéнт, у, ч., розм. Подарунок. *Давати (дати) в презент.
, и, ж. 1. Брезент. 2. Одяг із брезенту.
, и, ж. Легке вітрильне військове або корсарське судно.
брéзкнути, ну, неш. Ставати хворобливо товстим, брезклим; набрякати.
, не, неш. 1. Однокр. до кати. 2. розм. Кинути з силою,
шпурнути. 3. розм. Бризнутися; упасти.
Лексикографічний бюлетень 2007’15 123
123
бренд, а, ч. Розрекламована торгова марка певного товару. *Бренд-
колекція.
брéнді, невідм., ч. і с. Міцний алкогольний напій, різновид коньяку з
виноградного спирту.
бретóнці, ів, мн. Народність, що населяє півострів Бретань.
бритáнці, ів, мн. Англійці.
бридж, у. ч. Картярська гра. *Правила бриджу.
, ів, мн. Особливого крою вузькі нижче колін штани, що
заправляються в чоботи.
, бриж і мн. 1. Дрібні хвилі на злегка сколиханій
поверхні води. *Мертві брижі. 2. Складки на одягу, халявах чобіт і т.
ін.
, ів, мн. 1. Нижня частина спини; поперек. 2. Задня частина
тулуба тварини (звичайно коня). 3. анат. Трикутна кістка, що
утворилася внаслідок зростання між собою п‘яти хребців і з‘єднує
тазові кістки з хребтом.
брижáтий, брижчáтий, а, е. З брижами. *Брижаті чоботи.
брижувáтий, а, е. Укритий брижами.
бриз, у, ч. Легкий береговий вітер, який дме вдень з моря, а вночі з
суші.
приз, у, ч. Нагорода переможцеві в якому-небудь змаганні.
*Перехідний приз; брати (взяти) приз (призи).
, аю, аєш. 1. Розлітатися, розсипатися бризками, дрібними
частинками. 2. Викидати, розкидати, розсипати бризки рідини, іскри, дрібні
частинки чого-небудь. 3. Обливати дрібними краплями, бризками.
, аю, аєш. 1. Ударяючись, утворювати різкі дзвенячі звуки (про
металеві, скляні предмети). 2. розм. Невміло або недбало грати на музичному
інструменті.
брик, виг. 1. Уживається за знач. брикáти – підкидати зад і задні
ноги (про копитних тварин) і брикáтися – битися однією або обома
задніми ногами (про копитних тварин). 2. Уживається за знач.
– упасти, перекинутися.
, и, ж., заст. Віз, хура.
, и, ж. Великий безформний шматок каменю, землі, глини, льоду і т.
ін.
бриль , ч. Головний убір з широкими полями.
перен., розм. Влучно, гостро ганити
кого-небудь.
, ів, мн. 1. іст. Назва кельтського народу, який колись
населяв Англію. 2. книжн., заст. Англійці.
брóвка, брíвка, и, ж. 1. Підвищений край канави або насипу, утворений
викопаною землею; край залізничного полотна, шляху і т. ін. 2. Підвищений
край бігової доріжки, обкладений дерном (на стадіоні, іподромі і т. ін.).
бровкó, á, ч., розм. Собака.
брóмистий, а, е. Який має в своєму складі бром. *Бромиста сіль.
124 Лексикографічний бюлетень 2007’15
124
брóмний, а, е. Який стосується брому; виробляє бром. *Бромний
завод.
, á, ч. Майстер, який виготовляє бронзу чи вироби з бронзи.
бронзувáльник, а, ч., спец. Майстер, який покриває що-небудь бронзою.
брук, у, ч. Дорога або вулиця (мостова), вимощена камінням.
друк, у, ч. 1. тільки одн. Процес виготовлення друкованої продукції;
друкування; публікація. *Вийти з друку; випустити (вийти, з’явитися,
появитися і т. ін.) друком. 2. тільки одн. Текст, відтворений
друкарським способом. 3. тільки одн. Галузь виробництва, що
займається виготовленням друкованої продукції; видавнича й
друкарська справа. 4. тільки мн. Зведення друкованих пам‘яток.
дрюк, а, ч. Велика товста дерев‘яна палиця.
трюк, у, ч. 1. Складний цирковий номер. 2. Вправний ефектний
прийом у різних видах мистецтва. *Кінематографічний трюк. 3. перен.
Спритна витівка, хитрий несподіваний прийом, виверт.
брýква, и, ж., бот. Городня рослина, овоч, що вживається як їжа і як корм
для худоби.
брукíвка, и, ж. Брук.
брýквяний, а, е. Який стосується брукви.
брукóваний, а, е, дієприкм. Вимощений камінням.
друкóваний, а, е, дієприкм. 1. Відтворюваний друкарським
способом (про тексти, цифри, малюнки і т. ін.). 2. Уміщений у пресі;
опублікований. 3. Відтворюваний друкарською машинкою (про текст).
брукувáння, я, с. Вимощування камінням вулиці, дороги і т. ін.
*Брукування вулиць.
друкувáння, я, с. 1. Відтворення текстів, цифр, малюнків і т. ін.
друкарським способом. 2. Публікування. 3. Відтворення текстів друкарською
машинкою.
брукувáти, ýю, ýєш. Вимощувати камінням вулицю, дорогу і т. ін.
друкувáти, ýю, ýєш. 1. Відтворювати тексти, цифри, малюнки і т. ін.
друкарським способом. 2. Уміщувати в пресі; публікувати.
3. Відтворювати тексти друкарською машинкою.
брукувáтися, ýється. Вимощуваттися камінням (про вулиці, дороги).
друкувáтися, ýюся, ýєшся. 1. Уміщувати свої твори в пресі; публікуватися.
2. Відтворюватися друкарською машинкою (про тексти).
брульйóн, у, ч., заст., рідко. Чорновий список; чернетка.
бульйóн, у, ч. Чистий відвар із м‘яса без овочів і приправ.
, и, ж. 1. бот. Переважно кущова рослина, що має промислове
значення, з деяких видів якої добувають гутаперчу, а з деревини роблять
шевські дерев‘яні гвіздки. 2. збірн. Ягоди цієї рослини.
, і, ж. 1. бот. Напівкущова вічнозелена рослина. 2. збірн. Ягоди
цієї рослини.
, а, е. Який стосується бруслини; зроблений з
бруслини.
, а, е. 1. Який стосується брусниці; виготовлений з
брусниці. *Брусничний напій; брусничне варення; брусничні листки.
брязь, виг. Уживається за знач. .
Лексикографічний бюлетень 2007’15 125
125
бязь, і, ж. Густа бавовняна тканина.
┌в’язь
1
, і, ж. 1. У будівництві – спосіб скріплювання дерев‘яних частин
будівлі врубанням. 2. бот. Зав‘язь. 3. Вид старовинного декоративного
письма, у якому окремі літери й слова зливаються в суцільний орнамент.
└в’язь
2
, я, ч. Прісноводна риба родини коропових.
в’яз, а, ч. Листяне дерево (іноді кущ) з нерівнобокими листками та міцною
деревиною.
бýбна, и, ж., карт. Масть у гральних картах, позначувана червоним
ромбиком, а також карти цієї масті.
бýбон, бна, ч. Ударний музичний інструмент
бубóн, у, ч. Напухла лімфатична залоза.
будівéльний, а, е. Який стосується спорудження будов.
будівéльницький, а, е. Який стосується будівельника.
, и, ж. Одне стебло будяка.
, я, с. Збірн. до будяк.
бук, а, ч. 1. Листяне дерево з гладкою сірою корою і міцною деревиною. 2
діал. Ціпок, палиця, кий.
бýки, невідм., с., заст. Стара назва літери ―б‖.
бýква, и, ж. 1. Письмовий знак, що позначає звук або сполучення
звуків мови; літера. *Від букви до букви. 2. перен. Суто формальне
значення чого-небудь.
бýквиця, і, ж. Багаторічна трав‘яниста рослина, окремі види якої
використовують для виготовлення ліків, а також як декоративні.
*Буквиця лікарська.
буксирувáння, я, с. Штовхання судна або машини.
буксувáння, я, с. Обертання, ковзання колес на місці.
, ýю, ýєш. Тягти за собою або штовхати (судно,
машину).
буксувáти, ýє. Обертатися, ковзаючись на місці (про колеса).
булавá, и, ж. 1. Кулясте потовщення на кінці палиці і т. ін. 2. іст. Палиця з
кулястим потовщенням на кінці, яка була колись військовою зброєю; така ж
палиця як символ влади. 3. заст. Довга палиця з кулею зверху – атрибут
парадної форми швейцара в установах і аристократичних домах колишньої
Росії. 4. спорт. Гімнастичний снаряд із потовщенням на кінці.
булáвка, и, ж., рідко. Голка з голівкою (іноді декоративною) на тупому
кінці; шпилька.
булáний, а, е. 1. Світло-рудий (про масть коня). 2. у знач. ім.
булáний, ого, ч. Кінь темної масті або взагалі кінь. *Буланий кінь;
осідлати буланого.
булáтний, а, е. Який стосується булату – високоякісної міцної сталі
особливого гарту; зроблений з булату. *Булатний меч, ніж; булатна
сталь.
бýлка, и, ж. 1. Хліб з білого пшеничного борошна. 2. діал. Дерев‘яна куля;
рід гри з такою кулею.
бýлька, и, ж. Порожниста, наповнена повітрям водяна і т. ін. кулька;
пухир. *Бульки пускати.
126 Лексикографічний бюлетень 2007’15
126
бульвáр, у, ч. Обсаджена деревами широка алея посередині вулиці в
місті; вулиця з такою алеєю.
бювáр, а, ч. Папка або рід портфеля з аркушами промокального
паперу для зберігання поштового паперу, конвертів, кореспонденції.
бульвáрний, а, е. 1. Який стосується бульвару. 2. перен. Розрахований на
міщанські смаки й уподобання.
бювáрний, а, е. Який стосується бювара. *Бюварний папір.
бýнда, и, ж., діал. Рід верхнього одягу.
бунд, ч, ч. іст. Єврейська націоналістична організація.
┌бунт
1
, а, ч. Зв‘язка, сувій, пачка або тюк якихось матеріалів.
└бунт
2
, у, ч. Стихійне повстання, заколот.
бурá ж. Натрієва сіль борної кислоти.
бурé, невідм., с. Старовинний французький народний танець XVII ст.
бурáт, а, ч. Машина з ситом, крізь яке просіюють сипкі матеріали.
бурéт, у, ч. Короткі шовкові волокна (начоси), що їх використовують
при виготовленні низькосортних ниток.
табурéт, а, ч. Стілець без спинки з квадратним або круглим твердим
сидінням.
бурдá ж., розм. Каламутна, несмачна рідка страва або напій.
бýрта, и, ж., діал. бурт, у, ч. 1. Велика купа (картоплі, буряків, зерна, гною
і т. ін.). 2. Невеликий горбок, насип, підвищення.
бýри, ів, мн. Народність у південній Африці, нащадки європейських
(переважно голландських) колоністів.
бýрці, ів, мн., заст. Баки.
, и, ж. Український народний масовий танець, що виконується у
швидкому темпі.
буримé, невідм., с. Літературна гра, учасники якої змагаються в написанні
жартівливих віршів – експромтів – на задані рими.
бурíння, я, с. Свердління ґрунту або гірської породи спеціальним
інструментом.
бурлíння, я, с. Бурхливий з шумом рух води та звуки, утворювані
ним.
. Бурхливо, з шумом текти.
. Свердлити ґрунт або гірську породу спеціальним
інструментом.
┌бýрити
1
, рить, діал. Литися, сильно текти.
└бýрити
2
, рю, риш, діал. Хвилювати.
бурíти, íє. Ставати бурим; набувати бурого кольору.
бурхáти, ає. Діяти, виявлятися з великою руйнівною силою (про
стихійні явища – вогонь, воду, вітер і т. ін.); бушувати.
бухáти, áю, áєш, розм., жарг. Пити спиртні напої.
бýхати, аю, аєш. 1. Видавати глухі, уривчасті звуки; стукати глухо,
уривчасто. 2. Бити; стріляти. 3. Вириватися густою масою. 4. розм.
Кидати з силою, з глухим звуком.
, а, е. Який стосується буряківництва. *Буряківницькі
ланки.
Лексикографічний бюлетень 2007’15 127
127
бурякóвий, а, е. 1. Який стосується буряків. * Буряковий сік; бурякова
сировина. 2. Який має колір буряка; темно-червоний із синюватим відтінком.
бур’яни , бур’янувáтий, а, е. Засмічений бур‘яном.
*Бур’янувате сіно.
бур’янóвий, а, е. Який стосується бур‘яну.
бýсол, бýсел, сла, ч. Великий перелітний птах із довгим прямим дзьобом і
довгими ногами; лелека.
бусóль, і, ж. Геодезичний прилад для вимірювання азимутів.
┌бут
1
, у, ч. Будівельний камінь, що використовується головно для
фундаменту.
└бут
2
, у, ч., діал. Молода зелена цибуля.
бутá ж., діал. Пиха.
техн. Робити бутову кладку.
бутíти діал. Глухо ревіти.
бýтний, а, е, діал. Пихатий, чванькуватий.
бýтовий, а, е. Який стосується буту в знач. будівельний камінь.
бýтси, ів, мн. Черевики для гри у футбол.
бýси, бус, мн., рідко. Намисто.
бýсі, невідм., дит. Падати, упасти.
, и, ж., діал. Букове дерево; бук.
на, и, ж. 1. Водяна глибінь, морська безодня. 2. Глибока
драговина на болоті. 3. спец. Нерівномірне підняття ґрунту на поверхні
дороги внаслідок промерзання.
бýчність, ості, ж. Розкішність, пишність.
пýчність, ості, ж., фіз. Ділянка стоячої хвилі, де амплітуда коливань
найбільша.
бучóк, чкá, ч. Зменш.-пестл. до бук.
пучóк, чкá, ч. 1. В‘язка однорідних предметів. 2. Сукупність чого-
небудь, що розходиться з однієї точки, з одного джерела. 4. Група
м‘язових, нервових та ін. тканин, волокон, розташованих у вигляді
довгастих скупчень, шнурів. 4. розм. Пучок зірваних або зрізаних і
складених докупи квітів; букет.
бýшля, і, ж., діал. Чапля.
мýшля, і, ж. Черепашка.
бювéт, а, ч. Будівля над мінеральним джерелом, обладнана для
приймання лікувальних вод. *Бювет дерев’яний, кам’яний, мармуровий,
новозбудований, обладнаний; будувати, обладнувати бювет.
кювéт, у, ч. Водостічна канава вздовж шляху чи залізничного
полотна. *Кювет глибокий; бути, знаходитися в кюветі; перекинутися,
спуститися в кювет.
кювéта, и, ж. Ванночка для оброблення й промивання
фотографічних та ін. пластинок та відбитків.
бязь, і, ж. Густа бавовняна тканина.
┌в’язь
1
, і, ж. 1. У будівництві – спосіб скріплювання дерев‘яних частин
будівлі врубуванням. 2 бот. Зав‘язь. 3. Вид старовинного декоративного
письма, в якому окремі літери й слова зливаються в суцільний орнамент.
└в’язь
2
, я, ч. Прісноводна риба родини коропових.
, а, е. Який стосується бязі; зроблений із бязі.
в’язéвий, а, е. Який стосується в‘язя – прісноводної риби.
128 Лексикографічний бюлетень 2007’15
128
в’язóвий, а, е. 1. Який стосується в‘яза; зроблений з нього.
2. у знач. ім. в’язóві, их, мн. Родина листяних дерев (рідше кущів), до
якої входить в‘яз, берест та ін.
МНОЖИННІ ІМЕННИКИ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ (СЛОВНИК)
© Ніна Лозова, 2007
Інститут української мови НАН України (Київ)
УДК 811.161.2. 373.
Словник містить реєстр загальних слів, що вживаються тільки або
переважно в множині, та найпоширеніші множинні власні назви.
Сучасна українська мова розрізняє дві числові форми – однину і множину.
Як правило, іменник може вживатися в обох цих формах. Однак значні групи
мають лише однину або множину. Так, не мають множини іменники з
абстрактним значенням (хоча за певних умов вони можуть набувати
конкретного значення і тоді вживатися в множині: дві боротьби, брати
участь у змаганнях) та такі, що становлять категорію речовинності або
збірності (вони теж можуть приймати форму множини – якщо йдеться про
типи, види, сорти певної речовини або велику кількість її – хліба, цукри). В
однині вживається більшість власних назв, однак деякі – тільки в множині
(напр., Альпи, Бендери). Це переважно гори, острови і сузір‘я (звідси й
множина), а також міста, села, країни. Деякі особові назви, зазвичай уживані в
однині, можуть утворювати множину, тобто виступати в обох числах (обидві
Тетяни, родина Ткачів). Саме через цю особливість однини вирізнити подібні
іменники неможливо.
Дослідники виділяють такі групи іменників, що мають тільки множину:
назви предметів, що складаються з парних частин (
ри), назви збірних за значенням понять ),
речовини ( ), процесів і дій з відтінком тривалості або
повторюваності ( ), обрядів, урочистих подій
( ), ігор ( ), часових понять
( ), емоцій ( ), понять,
пов‘язаних із грошовими розрахунками ( ), частин
будівель ( ) тощо.
Багато абстрактних іменників мають синоніми – слова, що вживаються
тільки в множині ( – – –
– ). Множина іменників ,
тощо виражається суплетивними формами –
Більшість слів, що вживаються переважно в множині, має також форму
однини, що відображено в словникових статтях. Це
ти (шпрот) та ін., а також переважна
більшість термінів. Уживання однини в таких словах обмежене.
|