Принципи лексикографічного опрацювання сталих висловів (на матеріалі «Російсько-українського словника» за редакцією А.Кримського й С.Єфремова та білоруських словників 20–30-х рр. XX ст. )

У статті розглянуто підходи українських і білоруських словникарів 20 – 30-х рр. ХХ ст. до лексикографічного опису сталих висловів. Найповніше сталі вислови серед аналізованих джерел представлено в «Російсько- українському словнику» за редакцією А. Кримського й С. Єфремова....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2008
Автор:	Скопненко, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української мови НАН України 2008
Назва видання:	Лексикографічний бюлетень
Теми:	Лексикографія, лексикологія, фразеологія: теорія та практика
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73045
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Принципи лексикографічного опрацювання сталих висловів (на матеріалі «Російсько-українського словника» за редакцією А.Кримського й С.Єфремова та білоруських словників 20–30-х рр. XX ст. ) / О. Скопненко // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2008. — Вип. 17. — С. 31-39. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-73045
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-730452015-01-04T03:01:49Z Принципи лексикографічного опрацювання сталих висловів (на матеріалі «Російсько-українського словника» за редакцією А.Кримського й С.Єфремова та білоруських словників 20–30-х рр. XX ст. ) Скопненко, О. Лексикографія, лексикологія, фразеологія: теорія та практика У статті розглянуто підходи українських і білоруських словникарів 20 – 30-х рр. ХХ ст. до лексикографічного опису сталих висловів. Найповніше сталі вислови серед аналізованих джерел представлено в «Російсько- українському словнику» за редакцією А. Кримського й С. Єфремова. 2008 Article Принципи лексикографічного опрацювання сталих висловів (на матеріалі «Російсько-українського словника» за редакцією А.Кримського й С.Єфремова та білоруських словників 20–30-х рр. XX ст. ) / О. Скопненко // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2008. — Вип. 17. — С. 31-39. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. XXXX-0118 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73045 81’354+81’26+811.161.3 uk Лексикографічний бюлетень Інститут української мови НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Лексикографія, лексикологія, фразеологія: теорія та практика Лексикографія, лексикологія, фразеологія: теорія та практика
spellingShingle	Лексикографія, лексикологія, фразеологія: теорія та практика Лексикографія, лексикологія, фразеологія: теорія та практика Скопненко, О. Принципи лексикографічного опрацювання сталих висловів (на матеріалі «Російсько-українського словника» за редакцією А.Кримського й С.Єфремова та білоруських словників 20–30-х рр. XX ст. ) Лексикографічний бюлетень
description	У статті розглянуто підходи українських і білоруських словникарів 20 – 30-х рр. ХХ ст. до лексикографічного опису сталих висловів. Найповніше сталі вислови серед аналізованих джерел представлено в «Російсько- українському словнику» за редакцією А. Кримського й С. Єфремова.
format	Article
author	Скопненко, О.
author_facet	Скопненко, О.
author_sort	Скопненко, О.
title	Принципи лексикографічного опрацювання сталих висловів (на матеріалі «Російсько-українського словника» за редакцією А.Кримського й С.Єфремова та білоруських словників 20–30-х рр. XX ст. )
title_short	Принципи лексикографічного опрацювання сталих висловів (на матеріалі «Російсько-українського словника» за редакцією А.Кримського й С.Єфремова та білоруських словників 20–30-х рр. XX ст. )
title_full	Принципи лексикографічного опрацювання сталих висловів (на матеріалі «Російсько-українського словника» за редакцією А.Кримського й С.Єфремова та білоруських словників 20–30-х рр. XX ст. )
title_fullStr	Принципи лексикографічного опрацювання сталих висловів (на матеріалі «Російсько-українського словника» за редакцією А.Кримського й С.Єфремова та білоруських словників 20–30-х рр. XX ст. )
title_full_unstemmed	Принципи лексикографічного опрацювання сталих висловів (на матеріалі «Російсько-українського словника» за редакцією А.Кримського й С.Єфремова та білоруських словників 20–30-х рр. XX ст. )
title_sort	принципи лексикографічного опрацювання сталих висловів (на матеріалі «російсько-українського словника» за редакцією а.кримського й с.єфремова та білоруських словників 20–30-х рр. xx ст. )
publisher	Інститут української мови НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Лексикографія, лексикологія, фразеологія: теорія та практика
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73045
citation_txt	Принципи лексикографічного опрацювання сталих висловів (на матеріалі «Російсько-українського словника» за редакцією А.Кримського й С.Єфремова та білоруських словників 20–30-х рр. XX ст. ) / О. Скопненко // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2008. — Вип. 17. — С. 31-39. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.
series	Лексикографічний бюлетень
work_keys_str_mv	AT skopnenkoo principileksikografíčnogoopracûvannâstalihvislovívnamateríalírosíjsʹkoukraínsʹkogoslovnikazaredakcíêûakrimsʹkogojsêfremovatabílorusʹkihslovnikív2030hrrxxst
first_indexed	2025-07-05T21:41:04Z
last_indexed	2025-07-05T21:41:04Z
_version_	1836844754166349824
fulltext	Лексикографічний бюлетень 2008’17 31 ПРИНЦИПИ ЛЕКСИКОГРАФІЧНОГО ОПРАЦЮВАННЯ СТАЛИХ ВИСЛОВІВ (НА МАТЕРІАЛІ «РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОГО СЛОВНИКА» ЗА РЕДАКЦІЄЮ А. КРИМСЬКОГО Й С. ЄФРЕМОВА ТА БІЛОРУСЬКИХ СЛОВНИКІВ 20 – 30-Х РР. XX СТ. ) © Олександр Скопненко, 2008 к. філол. н., Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України (Київ) УДК 81’354+81’26+811.161.3 У статті розглянуто підходи українських і білоруських словникарів 20 – 30-х рр. ХХ ст. до лексикографічного опису сталих висловів. Найповніше сталі вислови серед аналізованих джерел представлено в «Російсько- українському словнику» за редакцією А. Кримського й С. Єфремова. В історії української та білоруської літературних мов доба 20 – початку 30-х рр. ХХ ст. стала періодом активної кодифікації різних мовних явищ згаданих ідіомів. Саме тоді почався справжній бум з укладання словників, що мали забезпечити повноцінне функціонування двох мов у нових, складних і драматичних, соціально-політичних умовах УСРР та БСРР відповідно. Відчувалася гостра потреба в лексикографічних кодексах, що було зумовлене розвитком цих літературних мов упродовж 1905 – 1914 рр. До початку Першої світової війни новітня українська лексикографія, незважаючи на несприятливі умови розвитку як у Російській, так і в Австро-Угорській імперіях, уже розв’язувала кодифікаційні завдання, хоч тенденції закріплення літературної норми в різних словниках реалізовані неоднаково. Так, «Словарь української мови» (1907 – 1909 рр.) за редакцією Б. Грінченка в історії української літературної мови виконав роль першого кодифікаційного лексичного кодексу Наддніпрянської України, хоч у загальнонаціональному масштабі йому доводилося конкурувати з «Малорусько-німецьким словарем» (1886 р.) Є. Желехівського та подальшою літературно-писемною практикою, що базувалася на желехівці. Найповніше традиції галицько-буковинського словникарства початку ХХ ст. зреалізовані в «Словарі до Гомерової Одіссеї і Іліади» (1900 р.) І. Огоновського, «Русько-польській термінології зі збіркою інших слів до шкільної і приватної науки, зладженій на підставі шкільних підручників» (1910 р.) Й. Танчаковського, «Латинсько-українському словарі для середних шкіл» (1912 р.) Ю. Кобилянського, «Німецько-українському словарі (1912 р.) В. Кміцикевича та В. Спілки, «Словарі чужих слів» 32 Лексикографічний бюлетень 2008’17 (Чернівці, 1910 р.; 2-е видання Київ–Лейпциг, 1918 р.) З. Кузелі та М. Чайковського та ін. [1: 150–160]. Твердження, що Словник за редакцією Б. Грінченка «не сприяв унормуванню літературної мови з лексичного погляду, архаїзував її, подаючи її в такому стані, в якому вона була до 70-х років ХІХ ст.» [1: 146] не можна визнати коректним [5: 62]. Докори стосовно архаїзації мови в «Словарі української мови» досить несправедливі, коли брати до уваги, що саме на той час поняття архаїзм і лексична норма в українській лексикографії не мали чітких меж. Натомість усі нечисленні білоруські словники до 1918 р. навіть опосередковано не розв’язували кодифікаційних завдань [докладніше див.: 4]. В історії двох розгляданих літературних мов переважають перекладні словники, здебільшого російсько-українські (українсько-російські) та відповідно російсько-білоруські (білорусько-російські). Так, тільки протягом 1917 – 1933 рр. вийшло 14 українсько-російських, 26 російсько-українських словників, тільки три з них були перевиданням словників попередньої доби [1: 172]. За різними відомостями впродовж згаданого періоду на території підрадянської України видано від 30 до 49 термінологічних видань [7: 105]. Протягом 20-х рр. ХХ ст. видано близько сотні перекладних, термінологічних, діалектних та інших білоруських словників, 24 словникові випуски «Беларускай навуковай тэрміналогіі» [9: 295]. За межами підрадянської Білорусі також виходили словники білоруської мови, серед них найпомітніші «Слоўнік геаметрычных і трыганаметрычных тэрмінаў і сказаў» (1923 р.) В. Ластовського та К. Душ-Душевського, «Падручны расійска- крыўскі (беларускі) слоўнік» (1924 р.) В. Ластовського (містив чимало «кованих слів», що пізніше не прищепилися в літературній мові 1 ) та «Падручны беларуска-польскі слоўнік» (1929 р.) Б. Друцького- Подбереського. Найповнішим кодексом тогочасної української літературної мови став «Російсько-український словник» за редакцією А. Кримського й С. Єфремова (т. 1–3 (А – П), 1924–1933 рр.), який, на думку Ю. Шевельова, навіть після Другої світової війни у вільному світі зберігав «значення авторитету і закону для української літературної мови» [8: 105]. Свого часу Є. Тимченко написав, що згаданий «словник у своїй істоті залишається українсько-російським, тільки слова в нім у зворотнім порядку» [6: 129]. За повнотою опису 1 С. Некрашевич, один із провідних тогочасних білоруських мовознавців, перший голова Інституту білоруської культури, зауважив, що згаданий словник не зовсім удалий «через багатство неологізмів і рідкісних, невиправданих провінціалізмів» [3: 56]. Лексикографічний бюлетень 2008’17 33 лексичного й фразеологічного матеріалів цей словник не має собі рівних у тогочасній українській лексикографії. Його статті побудовані таким чином, що можна простежити цілі синонімічні лексичні або фразеологічні ряди, надто коли наведено численні ілюстрації з художньої та спеціальної літератури. С. Некрашевич на Академічній конференції з реформи білоруського правопису та азбуки 1926 р., оцінюючи науковий рівень і практичне значення розгляданого «Російсько-українського словника», зауважив: «Комісія з укладання словника живої білоруської мови зацікавлена в опрацюванні й другого типу словника – повнішого російсько-білоруського словника, що став би додатком і розширенням російсько-білоруського словника С. Некрашевича й М. Байкова. Цей словник мусить мати практичніше значення та нагадувати «Російсько-український словник» Української академії наук» [3: 60–61]. Ці слова сказано тільки після ознайомлення з першим томом «Російсько-українського словника» за редакцією А. Кримського, а подальші випуски згаданої праці були куди ретельніше підготовлені й відредаговані, що мусило б, напевно, справити ще більший вплив на лексикографів Білорусі. Роль провідного лексичного кодексу нової білоруської літературної мови відіграв «Расійска-беларускі слоўнік» (1928 р.) М. Байкова та С. Некрашевича, що «особливо вплинув на лексикографічні праці пізнішого часу» [2: 211]. Словник містить близько 60 тис. реєстрових слів. Його укладачі, крім білоруських лексикографічних та інших джерел, частково врахували відомості «Словаря російсько-українського» (1893 – 1898 рр.) М. Уманця та А. Спілки, вони також «прагнули ухилятися від штучних новотворів (неологізмів) і віддавали перевагу словам, що вже існують у народній і літературній мові» [РБСН: IV]. При цьому автори змушені були «відмовитися від ілюстрації білоруських слів прикладами, що вельми бажане, але разом з тим значно збільшило б словник, який і без того перевищив визначений для нього розмір» [РБСН: IV]. Проблема лексикографічного опрацювання сталих висловів 1 у словниках тієї доби цікава з кількох поглядів. По-перше, вивчення цієї практики дасть змогу чіткіше окреслити розуміння обсягів фраземіки в тогочасному мовознавстві, а по-друге, визначити, наскільки сучасна словникарська практика може врахувати здобутки лексикографів 20-х рр. ХХ ст. У «Расійска-беларускім слоўніку» М. Байкова та С. Некрашевича сталі 1 Використовуємо цей умовний термін для позначення фраземіки, паремійних одиниць, сталих сполук і т. ін. суто з практичною метою, оскільки для статті чітке розрізнення згаданих одиниць нерелевантне. 34 Лексикографічний бюлетень 2008’17 вислови подані в обмеженій кількості «через нерозпрацьованість білоруської фразеології» [РБСН: IV]. Укладачі зауважують, що «подані приклади білоруської фразеології для перекладу певних російських зворотів не є винятковими: тут, безумовно, можливі й інші білоруські звороти» [РБСН: IV]. Проте навіть попри такий підхід до залучення досліджуваних одиниць Словник С. Некрашевича й М. Байкова містить найбільше сталих висловів порівняно з іншими тогочасними білоруськими лексикографічними працями. Скажімо, «Практычны расійска-беларускі слоўнік» М. Байкова й М. Горецького (1926 р.) подає – досить непослідовно й обмежено – сполуки, побудовані за типом термінологічних, як-от: торговля внешняя – гандаль замежны, торговля крупная – гандаль буйны, торговля мелочная – гандаль дробны, торговля розничная – гандаль ураздроб, торговля оптово-розничная – гандаль гуртам і ўраздроб [ПРБС], не навівши жодної сталої сполуки в статтях Бог, день, нога, рука та ін., що в сучасних словниках зазвичай мають багато таких висловів з наведеними компонентами 1 . У цьому джерелі власне фраземіка по суті не представлена. Схожим чином можна схарактеризувати й «Падручны расійска-крыўскі (беларускі) слоўнік» В. Ластовського (вирізняється досить хаотичним розміщенням згаданих одиниць (з погляду сучасної словникарської практики)) та пореформений «Руска-беларускі слоўнік» (1937 р.) за редакцією А. Александровича. Натомість «Російсько- український словник» за редакцією А. Кримського й С. Єфремова подає велику кількість сталих сполук з різними компонентами, серед них – і синонімічні. Спробуємо простежити на кількох прикладах, як підходили українські й білоруські словникарі 20 – 30-х рр. ХХ ст. до лексикографічного опрацювання сталих висловів. Для наочності проаналізований матеріал згруповано у зведеній таблиці, що подана нижче. У ній також наведено матеріал зі словників, які вийшли вже після мовних реформ 1933 р. [РУСМ; РБСА], що дає змогу показати неповноту пореформених лексикографічних джерел. До аналізу залучено відомості із сучасного «Білорусько-українського словника» (2006 р.) за редакцією Г. Півторака [БУСП], що вперше у вітчизняній лексикографії широко подав білоруську фраземіку й 1 Наприклад, у «Словнику фразеологізмів української мови» [СФУМ] подано понад сотню фразеологічних одиниць, що містять компонент Бог у різних відмінкових формах. Академічний однотомний «Тлумачальны слоўнік беларускай літаратурнай мовы» [ТСБЛМ] наводить 8 ФО із цим складником у статті БОГ. У радянські часи ця лексема мала негативне ідеологічне забарвлення (про що свідчить і її написання в будь-яких контекстах з малої літери в усіх східнослов’янських мовах), проте «Російсько-український словник» за редакцією А. Кримського та С. Єфремова навіть у тих умовах подав максимальну кількість зворотів зі згаданим компонентом. Лексикографічний бюлетень 2008’17 35 пареміологію в порівняльному аспекті. При цьому треба мати на увазі, що «Білорусько-український словник» за редакцією Г. Півторака укладено за диференційним принципом, тому у виданні лексикографічно не описані слова, які в українській та білоруській мовах мають тотожне значення. Високий науковий рівень «Російсько-українського словника» за редакцією А. Кримського й С. Єфремова забезпечив цьому виданню не тільки почесне місце в історії української літературної мови, а й сприяв тому, що мовознавці Білорусі 20 – 30-х рр. ХХ ст. орієнтувалися на нього під час розв’язання питань кодифікації білоруської літературної мови. Українські лексикографічні джерела РУСКЄ Бог – біг (р. ласкат. детск. – прит. прил. – язык богов, т.-е. поэзия, поэтич. речь]. Быть -гом – Бог в помощь, бог на помощь, помогай бог – - - - -бі. Бог весть (знает – Бог весть (знает – Бог даст (отказ – - Дай бог – Дай б. чтоб – Дай бог здоровья кому – Дай бог ему успеть, успеха – мой – О мой – Бог вам судья – Призывать в свидетели – Ей- – - - - »). Сохрани бог, оборони бог, упаси бог, избавь бог – - Помилуй бог – Если угодно – Как угодно – Ради – Благодарение, благодаря – Слава – Чем бог послал – що бог дав. Бог знает, когда это и было – День – день (р. дня), (ум. ув. ум. почти без мн. ч. Присутственный, неприсутственный день – Белый день – реже День наступает – День-денской – - - нь. Днѐм – В тот день – На тех днях – На днях – На следующий день – Третьего дня – В один из дней – В день, в течение дня – В продолжение целого дня – де 36 Лексикографічний бюлетень 2008’17 День идѐт за днѐм – В течение одного и того же дня – Сделанный в один день – Продолжающийся целый день – Несколько дней – На несколько дней (об отпуске, поездке и т. п. – В течение первых дней – Изо-дня-в-день – - - Со дня день – День за днѐм – - - – Каждый день – - - - - С каждым днѐм – Каждые два, каждые три дня – що-два дні, що-три дні. Спустя два-три дня – за два дні, за три дні, по двох, по трьох днях. По сей день – Проводить, провести день – Рабочий день – Четверть рабочего дня – – – – – Чорный день – Красные дни – дні, (только перен. День без росы – р. - Добрый день (приветствие – Желать доброго дня – – ум. (обращение к любим. человеку ум. ум. - - особа, кто-нибудь иногда Ни – Ни - живой – Нет ни - – – – 3) (передняя часть шеи у челов., самая ямочка Без – Быть без - от кого, - не слышать (не чаять) в ком – Отвести -шу – поэтич. Отдать богу -шу (умереть – До глубины - – в - шу – За милую – От - – От всей - – Всей - – По - – Приттись (приходиться) по - – Сколько - (-шеньке) угодно – Трогать - Лексикографічний бюлетень 2008’17 37 шу – -шу – Чего - угодно – В не идѐт – На мутит – в пятки ушла – Чуть держится – фамил. РУСМ Бог – бог, -га; (реже) біг (род. День – день (род. дня); изо дня в день – - - ь; каждый день – на днях – Душа – - . БУСП ж. у різн. знач. на душ нас льніцтва ◊ - - - (ў што) (в що); -чаго до кого-чого; – цѐмны лес присл. – Білоруські лексикографічні джерела РБСН Бог – бог; на помощь – памаж ; бог вам судья – чем бог послал – што бог даў; бога благодаря – боже сохрани – божа; слава богу – ей богу – н. День – дзень; будний – б дзень; воскресный – нядз ля; неприсутственный – дзень няпрыс тны; постный – дзень посны; праздничный – сьв та; присутственный – дзень прыс тны, дзень працоўны; день рождения – радзінны дзень; днѐм – у дзень; день в день – што дня; день за днем – дзень па дню; на днях – надоячы; добрый день, доброго дня; – день деньской – цэлы дзень; день увеличился, уменьшился – дзень пабольшаў, пам ншаў; третьего дня – пазаўчора. Душа – душу отвести – спа от души – по душе – да спадобы; душа в душу – ; чуть душа держится – як толькі душ ў ц ПРКБС Бог м. Бог. Божанька, Божухна. ДУША – душа, душка, душы. ПРБС день – дзень » будний – будзень » праздничный – сьвята, сьвяты дзень 38 Лексикографічний бюлетень 2008’17 душа – душа БРСБ Божачка м. – уменьш. от бог. Божухна м. – боженька, боже. Дзень м. (род. – дня) – день. Дух м. – 1) дух, душа; 2) воздух, пар в бане. РБСА бог – бог. день – дзень. душа – душà. Література 1. Горецький П. Й. Історія української лексикографії. – К.: Наук. думка, 1963. 2. Крамко І. І., Юрэвіч А. К., Яновіч А. І. Гісторыя беларускай літаратурнай мовы . – Мн.: Навука і тэхніка, 1968 . – Т. 2. 3. Некрашэвіч С. Сучасны стан вывучэння беларускай мовы // Працы Акадэмічнае конфэрэнцыі па рэформе беларускага правапісу і азбукі. – Мн.: Інбелкульт, 1927. – С. 48–70. 4. Скопненко О. Роль словників у кодифікації української та білоруської літературних мов у ХІХ ст. – ХХ ст. («Словарь белорусского наречия» І. Носовича та «Словарь української мови» за редакцією Б. Грінченка) // Лексикографічний бюлетень. – 2007. – Вип. 16. – С. 29–36. 5. Тараненко О. О. Борис Грінченко і «Словарь української мови» // Українська мова і література в школі. – 1988. – № 12. – С. 58–64. 6. Тимченко Є. Язикознавство // Україна. – 1928. – № 3. 7. Шевельов Ю. Українська мова в першій половині двадцятого століття (1900 – 1941): Стан і статус. – Чернівці: Рута, 1998. 8. Шерех Ю. Нарис сучасної української літературної мови. – Мюнхен, 1951. 9. Шчэрбін В. К. Лексікаграфія // Беларуская мова: Энцыклапедыя / Пад рэд. А. Я. Міхневіча. – Мн.: «Беларуская энцыклапедыя» імя Петруся Броўкі, 1994. – С. 294–297. Джерела Українські словники РУСКЄ Російсько-український словник / Гол. ред. А. Кримський. – К.: Червоний шлях, 1924. – Т. І; Російсько-український словник / Гол. ред. А. Кримський. – К.: Державне вид-во України, 1929. – Т. ІІ. – Вип. 1; Російсько- український словник / Гол. ред. С. Єфремов. – К.: Державне вид-во України, 1927. – Т. ІІ. – Вип. 2; Російсько-український словник / Гол. ред. С. Єфремов. – К.: УРЕ, 1933. – Т. ІІ. – Вип. 3; Російсько-український словник / Гол. ред. С. Єфремов. – К.: Державне вид-во України, 1927. – Т. ІІІ. – Вип. 1; Російсько-український словник / Гол. ред. С. Єфремов. – К.: Державне вид-во України, 1928. – Т. ІІІ. – Вип. 2. РУСМ Російсько-український словник / Відп. ред. П. Мустяца. – К.: Вид-во АН УРСР, 1937. БУСП Білорусько-український словник / Півторак Г. П., Скопненко О. І.; За ред. Г. П. Півторака. – К.: Довіра, 2006. Лексикографічний бюлетень 2008’17 39 СФУМ Словник фразеологізмів української мови / Уклад.: В. М. Білоноженко та ін. – К.: Наук. думка, 2003. Білоруські словники ПРКБС Ластоўскі В. Падручны расійска-крыўскі (беларускі) слоўнік. – Коўна: Друкарня А. Бака, 1924. ПРБС Байкоў М., Гарэцкі М. Практычны расійска-беларускі слоўнік. – Мн.: Дзяржаўнае выдавецтва Беларусі, 1926. – Выд. 2-ое, выпраўл. і дап. РБСН Некрашэвіч С. М., Байкоў М. Я. Расійска-беларускі слоўнік. – Мн.: Беларускае дзяржаўнае выдавецтва, 1928. БРСБ Байкоў М., Некрашэвіч С. Беларуска-расійскі слоўнік. – Дзяржаўнае выдавецтва Беларусі, 1926. РБСА Руска-беларускі слоўнік / Пад рэд. А. Александровіча. – Мн.: Выдавецтва АН БССР, 1937. ТСБМ Тлумачальны слоўнік беларускай літаратурнай мовы. – Мн.: «Беларуская энцыклапедыя» імя Петруся Броўкі, 1996. СЛОВНИКИ ЧУЖОМОВНИХ СЛІВ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛЕКСИКОГРАФІЇ: ПРИНЦИПИ УКЛАДАННЯ ЕТИМОЛОГІЧНИХ ВІДОМОСТЕЙ © Тетяна Цимбалюк-Скопненко, 2008 к. філол. н., Інститут української мови НАН України (Київ) УДК 811.161.2’373.374 У статті розглянуто деякі підходи українських лексикографів до подання етимологічних довідок у словниках чужомовних слів ХХ – ХХІ ст. Словник чужомовних слів як окремий лексикографічний жанр у сучасному розумінні з’явився в українській традиції понад сто років тому, хоч його зародження треба шукати в рукописних словниках та глосах середньовічної доби. Відомо, що перший український друкований словник «Лексис, Сирѣчь Реченї , Въкратъцѣ събран(ъ)ны…» Лаврентія Зизанія (1596 р.) не тільки започатковує вітчизняну лексикографію, а й уперше рельєфно показує відмінність іншомовної (церковнослов’янської) лексики від української. Попередником праці Лаврентія Зизанія був рукописний твір невідомого автора «Лексисъ съ толкованіємъ словенскихъ словъ просто» (не раніше 50-х рр. ХVI ст.), що хоч і був перекладним церковнослов’янсько- українським словником, проте зосереджував увагу саме на незрозумілій церковнослов’янській і книжній лексиці [4: 296]. Скажімо, у реєстрі «Лексиса съ толкованіємъ словенскихъ словъ просто», серед іншого, подано лексеми апостолъ, астрономія, астрологъ, аллилуя, які й досі наводять усі українські словники іншомовних слів [2: 13; 3: 58 – 59]. У староукраїнському

Репозитарії

Схожі ресурси