Прийоми емоційно-експресивного використання діалектних фразеологічних одиниць у художніх текстах
The article considers the usage of dialect phraseological units in artistic texts as means of increasing text expressiveness. Scientists are much interested in studying phraseological fund taken from the artistic texts of the authors as bearers of dialectal speech at the end of XX – beginning of...
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2011
|
| Назва видання: | Лексикографічний бюлетень |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73212 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Прийоми емоційно-експресивного використання діалектних фразеологічних одиниць у художніх текстах / О. Дехтярьова // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2011. — Вип. 20. — С. 81-89. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-73212 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-732122015-01-07T03:01:46Z Прийоми емоційно-експресивного використання діалектних фразеологічних одиниць у художніх текстах Дехтярьова, О. Матеріали міжнародної наукової конференції The article considers the usage of dialect phraseological units in artistic texts as means of increasing text expressiveness. Scientists are much interested in studying phraseological fund taken from the artistic texts of the authors as bearers of dialectal speech at the end of XX – beginning of XXI centuries. Basic emotional and expressive ways of dialect phraseological unit’s usage in artistic texts are determined. Dialectal phraseological units proved to be means of intensification of expressiveness in description of characters, making the autor’s language more lively and reflecting ethnic peculiarity. 2011 Article Прийоми емоційно-експресивного використання діалектних фразеологічних одиниць у художніх текстах / О. Дехтярьова // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2011. — Вип. 20. — С. 81-89. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. XXXX-0118 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73212 811.161/38+82’282 uk Лексикографічний бюлетень Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Матеріали міжнародної наукової конференції Матеріали міжнародної наукової конференції |
| spellingShingle |
Матеріали міжнародної наукової конференції Матеріали міжнародної наукової конференції Дехтярьова, О. Прийоми емоційно-експресивного використання діалектних фразеологічних одиниць у художніх текстах Лексикографічний бюлетень |
| description |
The article considers the usage of dialect phraseological units in artistic texts as
means of increasing text expressiveness. Scientists are much interested in studying
phraseological fund taken from the artistic texts of the authors as bearers of dialectal
speech at the end of XX – beginning of XXI centuries.
Basic emotional and expressive ways of dialect phraseological unit’s usage in artistic
texts are determined. Dialectal phraseological units proved to be means of intensification
of expressiveness in description of characters, making the autor’s language more
lively and reflecting ethnic peculiarity. |
| format |
Article |
| author |
Дехтярьова, О. |
| author_facet |
Дехтярьова, О. |
| author_sort |
Дехтярьова, О. |
| title |
Прийоми емоційно-експресивного використання діалектних фразеологічних одиниць у художніх текстах |
| title_short |
Прийоми емоційно-експресивного використання діалектних фразеологічних одиниць у художніх текстах |
| title_full |
Прийоми емоційно-експресивного використання діалектних фразеологічних одиниць у художніх текстах |
| title_fullStr |
Прийоми емоційно-експресивного використання діалектних фразеологічних одиниць у художніх текстах |
| title_full_unstemmed |
Прийоми емоційно-експресивного використання діалектних фразеологічних одиниць у художніх текстах |
| title_sort |
прийоми емоційно-експресивного використання діалектних фразеологічних одиниць у художніх текстах |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Матеріали міжнародної наукової конференції |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73212 |
| citation_txt |
Прийоми емоційно-експресивного використання діалектних фразеологічних одиниць у художніх текстах / О. Дехтярьова // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2011. — Вип. 20. — С. 81-89. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| series |
Лексикографічний бюлетень |
| work_keys_str_mv |
AT dehtârʹovao prijomiemocíjnoekspresivnogovikoristannâdíalektnihfrazeologíčnihodinicʹuhudožníhtekstah |
| first_indexed |
2025-07-05T21:53:50Z |
| last_indexed |
2025-07-05T21:53:50Z |
| _version_ |
1836845559964499968 |
| fulltext |
81
Прийоми емоційно-експресивного використання діалектних фразеологічних одиниць...
СРУфТп Ибрагимова В. Ф. Словарь русско-украинских фамилий тюркского
происхождения. – Симферополь: ОАО «Симферопольская городская
типография», 2009. – 116 с.
СУІ Трійняк І. І. Словник українських імен. – К.: Довіра, 2005. – 508, [1] с.
Natalia GORDIENKO
Peculiarities of Microstructure of Modern Anthroponymic Dictionaries
This article provides an attempt to evaluate the lexicographical achievements presented
in modern anthroponymic dictionaries, their objects being names, surnames, nicknames,
pseudonyms. Today this type of dictionaries is presented by a number of works, different in
volume, created according to etymological, topographic and cartographic principles.
The analysis of onomastycons’ microstructural elements has been conducted with con-
sideration of some parameters, namely: grammar, stress, special marks, etymology, illustra-
tive material, pasportization. Obligatory and facultative parameters have been singled out.
The author suggests a table stating presence or absence of certain components in the struc-
ture of vocabulary entries. Samples of entries and the suggested table show that the main
parameters of anthroponymic dictionaries, regardless of their goals and target consumers
are: grammar (case forms, gender), stress, pasportization of units or illustrative material.
Facultative parameters are: phonetic transcription, date of birth of a certain onym’s hosts,
special marks, illustrative material, quantitative characteristics of special vocabulary units.
Олена Дехтярьова
Прийоми емоційно-експресивного використання
діалектних фразеологічних одиниць
у художніх текстах
Фразеологічні одиниці протягом кількох десятиліть привертають увагу на-
уковців своїми стилістичними можливостями (див. праці Л. Г. Авксентьєва,
С. П. Александрової (Бибик), І. К. Білодіда, М. М. Богдана, В. С. Калашника,
М. П. Коломійця, Ю. Ф. Прадіда, Л. Г. Скрипник, А. П. Супрун, В. Д. Ужчен-
ка, Л. Ф. Щербачук та ін.). Розвиток фразеологічної науки в XXI ст. потребує
УДК 811.161/38+82’282
82
Дехтярьова О.
розширення об’єктів дослідження, зокрема фразеологічного фонду, почерп-
нутого з художніх творів авторів, які є носіями живого говіркового мовлення.
Такі твори актуалізують словникові скарби української традиційної фразео-
логії та служать засобом фіксації багатьох мовних явищ, поширених лише на
певній території. Тому вивчення функціональних властивостей діалектних
фразеологічних одиниць (далі ДФО) в лінгвістиці тексту є одним із актуаль-
них завдань на сучасному етапі розвитку фразеології. Подолання ДФО ре-
гіональних обмежень, введення їх до фразеологічного корпусу літературної
мови – це процес тривалий, але закономірний у системі національної мови.
Одним з основних шляхів впровадження ДФО до літературного вжитку є
мова художньої літератури. Про важливість вивчення виражальних засобів,
«вибраних і відібраних письменником із загальнонародної мовної скарбни-
ці», у свій час зауважували В. В. Виноградов [2: 226], О. І. Єфімов [4: 10].
У творах художньої літератури на перший план виходить саме експресивно-
стилістичний бік ФО, що дає змогу митцям активно залучати останні до по-
будови поетичних картин [5: 125]. Але вживання ДФО у художній літературі
є органічним лише в такому вигляді, у якому це потрібно для здійснення ав-
торського задуму, тобто завжди відбувається творча обробка. Містячи велику
силу експресії й емоційної наснаги, ДФО є яскравим виявленням зображаль-
них і естетичних якостей мови. Їх використовують для створення мовлен-
нєвої характеристики героя, для оживлення авторської мови. За допомогою
ДФО можна відтворити кожне явище дотепно, влучно, яскраво й оригіналь-
но, колоритно, бо у фразеологізмах найбільшою мірою закарбовано віковий
досвід, етику й естетику, мудрість народу. «Неемоційних, стилістично незо-
рієнтованих фразеологізмів не буває» [3: 179], у цьому дає змогу перекона-
тись матеріал української художньої літератури к. XIX – поч. XX ст.
Метою дослідження є аналіз ДФО як виражальних засобів художнього
тексту та встановлення прийомів їх емоційно-експресивного використан-
ня Джерельною базою послугували ДФО, дібрані із творів Л. Мартовича,
В. Стефаника, Г. Хоткевича, М. Черемшини.
Характерною особливістю ДФО є яскраво виражена емоційність, яка
тісно пов’язана з їх експресивністю. Під експресивністю мовних засобів,
які виконують виражальну функцію, розуміємо наявність експресії – ви-
разної сили ФО, яка робить «мовлення значно яскравішим, сильно діючим,
глибоко вражаючим» [1: 19].
Необхідно відзначити, що «експресивність діалектизму підтримуєть-
ся, безперечно, ще й тим враженням мовної свіжості, небуденності, яке він
справляє на читача» [6: 243]. Твори західноукраїнських майстрів художнього
83
Прийоми емоційно-експресивного використання діалектних фразеологічних одиниць...
слова показують численні приклади такого вживання ДФО, коли вони ста-
ють винятково експресивними.
Експресивні якості мовлення стають виразнішими завдяки вжитку ДФО,
лексичні компоненти яких передають напружені психічні стани людини: Та й
я із страху єк прибіг, єк згримав у двері, то мнє без памніти до хати пусти-
ли [Хотк.-1: 115]; Як уздріла попа коло хвіртки, то так гейби їй поза шкіру
мурашки пополазили [Март.: 9].
Неабиякою підсиленою виразністю відзначаються ті ДФО, що передають
життєві труднощі, безвихідність становища, в яку потрапляє герой твору.
Складниками таких ДФО здебільшого є підсилювально-видільна частка хоч
(діал. хоть) і дієслово-імператив: Таки не дам, хоть убий мене, то не дам
[Март.: 80]; Хоть най мене грім уб’є, хоть най мене бола утне, хоть най
мене викришит до пня, хоть най мене тут смерть найде, то я вам кажу
та й на чім світ стоїт заклинаюси, що за ніким не багаю і з ніким я жити
не буду [Черемш.: 277]; Аді, хоть медом масти, хоть дегтем чорни, а хоть
мні бери та на шкамутки порубай, то єк кажу, шо ми ті жєль, то жєль
[Черемш.: 47].
Важливим чинником творення експресивно-забарвленого значення є гра-
матична будова ДФО. Зокрема високий ступінь експресивності притаманний
тим ДФО, які мають структуру порівняння: То так, дивиси, стиснемо з двох
боків лєшню, шо тріснет, єк вуша на гребінці [Хотк.-1: 153]; Ех / Смотолока
/ ... п-пропав, – каже, – єк пес у ярмарку [Март.: 371]; Бадіки й челядь повста-
вали, гей опарені [Черемш.: 138]; Бо не стій у церькви як слуп [Стеф.: 34].
До сполук із високим ступенем експресивності також належать тавтоло-
гічні ДФО, де підсилювальну функцію виконують повтори: А-а...Оле / Єким
чюдом чюдненьким, єким дивом дивненьким... / Ано-ко ви, молодєки / По-
сувайтеси, дайте місце. Наш поренний пастух прийшов... [Хотк.-1: 165]. Де
ж він сам буде в чужі чужиници [Стеф.: 18]; – Не пішла-сме тогід, бо ніяк
було, ба сесе, ба тото [Март.: 11].
Виразністю відзначаються ДФО, які введені в літературний текст і всту-
пають у різку суперечність з його кодифікованими нормами: фонетичними,
морфологічними, синтаксичними, лексичними.
Дуже ефективним, емоційно підвищеним прийомом є вживання лексич-
них компонентів у складі ДФО, які мають фонетичні особливості певного
діалекту та від нормативних відрізняються одним звуком: вживання [у] за-
мість [о]: Хлопець бачив, що дєдя грає кумедію, і мовчав [Хотк.-2: 88] – пор.:
грати (ламати) комедію [ФСУМ: 195];
вживання [і] замість [е]: – Причепиться, як ріп’ях кожуха [Март.: 61] –
пор.: як реп’ях до кожуха [ФСУМ: 734];
84
Дехтярьова О.
вживання [и] замість [о]: – Один одного в лижці води втопив би [Че-
ремш.: 135] – пор.: втопити в ложці води [ФСУМ: 159];
вживання [а] замість [е]: – А проше, газди, а озміт же без царамонії
та будьте вібачні, бо ми вже подорожні [Стеф.: 66] – пор.: без церемонії
[ФСУМ: 940].
На загальну експресивність фразеологізму певною мірою впливає зміна
словотвірної структури або морфологічної форми одного з його елементів,
наприклад: ствердіння у 3-ій особі однини дієслів теперішнього часу флек-
сійного [т’]: Як бог даст, то буде пшеница [Стеф.: 148] – пор.: як бог дасть
[ФСУМ: 41]; Слухайте-ста, Ніколаїшко, люба та пишна, знаєте добре, шо
я вам не воріг, мене болит серце за вашим, але шо я вам поможу, коли мені
самому увесь талан забрали [Черемш.: 164] – пор.: серце болить / заболіло
[ФСУМ: 794] та ін.
Письменники часто використовують у мовленні персонажів усічену форму
родового відмінка однини займенника його: Що то була за біда – так і най
го дідько озьмет [Хотк.-2: 273]. Серед дібраних ДФО зафіксовано випадки
утворення вказівних займенників шляхом редуплікації: Рано вчула, а вобіда
законилася, а з сонечком пішла на тот світ до сина у гості [Черемш.: 262].
Синтаксичні перетворення ДФО пов’язані зі зміною їхньої структури,
тобто з переміщенням складників стосовно один одного та з розміщенням
їх у різних частинах контексту. Хоча в українському синтаксисі немає жор-
стких правил розподілу слів у реченні, проте певний порядок все ж таки іс-
нує. Відхилення від нього відразу відчувається, воно сприяє певній естетич-
ній напрузі, привертає до себе увагу, змінює експресивну роль того чи того
компонента: Коли ж рада громадська зачала урядувати, тоді аж староста
доглупався, як він сам себе в дураки пошив [Март.: 44] – пор.: пошитися в
дурні [ФСУМ: 685]; Били та катували наших татів та в ярем запрьигали,
а нам уже кусня хліба не дают прожерти [Стеф.: 70] – пор.: запрягти / за-
прягати в ярмо [ФСУМ: 316].
Стилістичного ефекту звучання живого усного слова досягають письмен-
ники, коли вживають поряд кілька ДФО у контексті: Єк дало мені пуду – во-
лосє д’гори здіймалоси / То сми без памнєті вилеків наверх, аж там трохи
очунавси [Хотк.-1: 113]; Дай господочку милосердний, аби я з онего місця
не рушилася, аби мені руки покрутило, аби мені ноги відоймило, аби мені
очі повилазили, аби мені мову умкло, як брешу [Март.: 10]; Аби єму остатна
година була, аби біг дав, шоби він сам тим молоком наїдавси / Христінин у
губу не має шо взєти, а він єго до аптики за молоком посилає [Черемш.: 78];
Якби ні жінка мізинним палцем кинула, та й бих капурец зробив, на винне
яблуко бих розпосочив [Стеф.: 20].
85
Прийоми емоційно-експресивного використання діалектних фразеологічних одиниць...
Значний ефект дає заміна стилістично нейтрального нормативного складни-
ка ФО його експресивним діалектним синонімом. Майстри слова вдаються до
лексичної заміни, щоб надати традиційному фразеологізмові забарвлення того
діалекту, носієм якого є той чи той герой художнього твору. Діалектні синоніми
певною мірою стилізують мову художнього твору, служать засобами характе-
ристики й самохарактеристики персонажів, але головною їхньою функцією є
надання оповіді емоційно-оцінних обертонів, відсвіження загальновживаних
висловів, створення художньо-естетичної атмосфери в літературному тексті:
діал.: смучя година (смучий – літ. чортячий, анафемський). Лицатий і
кушкатий свідок штовхає Романа збоку і безпечить: – Спаде і на них смучя
година [Черемш.: 215] – пор.: лиха година [ФСУМ: 177];
діал.: мрєч в очєх (мрєч – літ. туман). Та витак си провергли – а ту ті мрєч в
очєх, а дух єк не зіпре у хавках [Хотк.-2: 23] – пор. туман в очах [ФСУМ: 903];
діал.: пустити плявзу (плявза – літ. наклеп, дурниця): Кажіт самі, ци я
шос помилив, може, або йкус плявзу пустив [Черемш.: 136] – пор.: пускати
/ пустити поголоску [ФСУМ: 720];
діал.: кальму кидати (кальма – літ. ганьба): Але Іван її спинив: –
Спам’ятайся, дурна / А хто ж би таку «кальму» кидав на чоловіка
[Март.: 307] – пор.: кидати пляму [ФСУМ: 370];
діал. заперти г’ямбу (ґямба – літ. пащека, морда): Пий та й запри собі
г’ямбу, бо в мене забава [Стеф.: 126] – пор.: закривати рота [ФСУМ: 319].
Фразеологічні синоніми – багатющий арсенал емоційно-експресивних ха-
рактеристик осіб, предметів, процесів. Вдало дібраний синонім влучно, вичерп-
но й лаконічно передає ставлення мовця до об’єкта мовлення: пор. літ. мати
зуб – діал. мати пізьму (пизму), брати (взяти, мати) за зле, мати уру «Сер-
дитися, гніватися на кого-небудь»: А Головач діправді мае любаску собі, і вна
на него пизму мала в серці [Хотк.-1: 52]; Краньцовська ж узяла їмості її мов-
чанку за зле... [Март.: 385]; Таже я казати казав, коли ж бо має на мене пізьму
[Март.: 29]; Єк заступник віта на твого сина уру має, то ти собі Митрику,
бійси, кілько хочеш, але села не рунтай, чєліди не полоши [Черемш.: 139].
Спостережено в мові художніх творів і зведення фразеологізмів у синоні-
мічний ряд – ампліфікація, яку використовують для якісної характеристики дії,
стану людини: Проклинав ніби себе самого: аби мене шляк трафив з такою
роботою / Бодай же я до завтра не діждав! [Март.: 379]; Митро вкусився
за язик, зціпив губи [Черемш.: 136]; А дай боже здоров’є, а жийте здорові, а
дєкую вам, шо-сте уступили до хати, мині весілє буде веселіще [Стеф.: 182].
Зміну форми та експресивно-стилістичних якостей ДФО здійснено також за-
вдяки поширенню його новими лексичними компонентами, які продиктовано
логіко-ситуативними умовами контексту: Ото дєкувати Богові сєтельному,
86
Дехтярьова О.
не била нас ні раз громовицє сего літа [Хотк.-1: 121] – пор.: дякувати Богові
[ФСУМ: 287]; Повинувався голосові віщого серця [Март.: 339] – пор.: голос сер-
ця [ФСУМ: 187]; Тому дівки та газдині міряють її згірдним зором, обминають
і в селі, і в бабинці церковнім [Черемш.: 243] – пор.: міряти оком [ФСУМ: 494];
Молися за мене, най мене бог хоронит, най мене направит на ліпший розум, бо
тьи спечу у вогні, як пацюка, бо меш три дні попів за своїм богацтвом згортати
[Стеф.: 133] – пор. направляти на розум [ФСУМ: 535].
Досить виразні, експресивно забарвлені контексти створюють антоніміч-
ні поєднання слова або словосполучення з фразеологізмом, наприклад: Я му
не дав житє та й відобрати не можу [Хотк.-1: 52] – пор.: давати життя
[ФСУМ: 208] – відбирати життя [ФСУМ: 114]; Біг дав, та й біг узєв. На-
йшлоси було тройко, та й аді, так єк віником замів [Черемш.: 76] – пор.: Бог
дав [ФСУМ: 36] – Бог прибрав [ФСУМ: 38].
Однією з особливостей українського діалектного мовлення є тісний
зв’язок із частками. Ця лексико-граматична категорія не тільки не запере-
чує структурну достатність наказових форм, а й посилює їх стилістичну ви-
разність, надає їм різних модально-експресивних відтінків. Так частка не
разом із дієсловом-імперативом недоконаного виду передає експресивну за-
борону, експресивне прохання: Е, ні / Не гніват Бога / Гостина була пишна
[Хотк.-1: 25]; Ти, мене, розумієш, на агзамент не бери, бо я, ади, рівно не
піду [Март.: 77]; Ви, любєтка, не пиліт мого серця, бо я вже спилений [Че-
ремш.: 67]; Ідіт, старий, спати, не гніт бандиги, а завтра підемо в село на
вибір, та ми тих богачиків трохи намнемо [Стеф.: 134].
Потужною експресією відзначаються фразеологізовані прокльони та за-
клинання з діалектною часткою най: А обсіли, най би їх так франця та
короста обсіла, єк вони нас обсіли [Хотк.-1: 30]; Най такого сина грім заб’є,
шо неню не шінує [Черемш.: 81]; Агій на тебе, та же най твої голови дідько
причепитси, як не мої [Стеф.: 34].
Повторення фразеологізму може бути засобом мовної характеристики
персонажа: Ану, аби так пани або крамарі, – сказав малий Микита, – то
хоть най усі вимирають, що до ноги, то ніхто їм не заперечить / Хоть най
їх холєра витисне до лаби, то кождому зась [Март.: 42]. У даному мікрокон-
тексті повторюються 2 ФО: одна – кодифікована до ноги, а інша – діалектна
до лаби (лаба – літ. нога) [ФСУМ: 556]; Та й головов у стіни не бийте, бо
нічо з них не віб’єте / А головов я в стіну б’ю, бо би-м не місці задеревіла, як
би-м не била [Стеф.: 85] – пор.: битися головою об стіни [ФСУМ: 27].
Посилюється експресивність ДФО, коли використовуються пояснюваль-
ні слова єк тот повідав, як якийсь казав , єк єкийс казав, казати та ін. Та
87
Прийоми емоційно-експресивного використання діалектних фразеологічних одиниць...
вно направду, єк тот повідав, не пхай пальці межи двері, аби тє не скалічи-
ло [Хотк.-2: 175]; – Но-но-но, жінко, бог з тобою / Чоловік, як якийсь казав,
хоче зажити світа: на то бог дав неділю / Цілий тиждень працюємо, як
той казав, в поті чола, а.... [Март.: 26]; Але, єк єкийс казав: дуріют, бо мают
з-за чого дуріти, а на свіжім люхті то ше гірше йде їм дур до голови [Че-
ремш.: 44]; Кажут, шо болото зробив з жінки / А рано вона хотіла втечи,
але ймив та прив’єзав та місив обцасами, як у глину / Най бог боронит від
такого! [Стеф.: 83].
При прямому використанні фразеологізмів ступінь вияву їх експресив-
ності певною мірою зумовлений місцем в реченні: якщо ДФО перебуває в
постпозиції, вона становить образну вершину контексту. Привертають увагу
зафіксовані ДФО із підвищеною експресивністю, локалізовані у кінці речен-
ня, які виконують додаткову узагальнювальну функцію в контексті, що їх
оточує: Хліба вони не роблять, підвод не дають так, як на долах, обходи-
мося ми тут із ними, як із панянками якимось, – і все невлад, все він тебе
ненавидить, сатаною дивиться [Хотк.-1: 39]; Іди й ти за Гриньком та
там будете оба сміятися з того святця, – сказав Іван, а тут стули хавку
[Март.: 237]; Стійте, як мур, як камінна скала, напротив і бийте його на
скамузь [Черемш.: 128]; Слабував я тогди довго, гадав, що вже буде капут
[Стеф.: 169].
І навпаки: зниження експресії спостережено, коли ДФО розміщена у пре-
позиції, у такому разі вона вносить логічний відтінок пояснення, уточнення.
Та з мене мій сім шкур ізпустит, єк му не принесу чірвоних [Хотк.-1: 60];
Узяв піп на мене пізьму, – говорив Гриць до жінки по якімось часі, вернувши
від хреста / Як, за що/ – А чи ж я знаю [Март.: 29]; Іде публіка в голову, а я
таки не тємлю, коли-сми її заживав / Нема з-за чого та й тому не кортит,
най постит душа [Черемш.: 45]; Але мої діти ростут по бурінах разом з
курьми, а як шо до чого прийде, отак як тепер, то ніхто не знає, шо вони
цілий день їдьи [Стеф.: 139].
Отже, діалектні фразеологічні одиниці в художніх текстах є засобом по-
силення експресії, увиразнення, іноді унаочнення думки, яку письменник
доносить до читача. Проаналізований матеріал дозволяє встановити такі
прийоми експресивного використання ДФО у художніх творах: 1) уведення
до контексту ДФО, лексичні складники яких відтворюють напружені психо-
логічні стани людини, життєві труднощі; 2) вживання ДФО, які мають струк-
туру порівняння; 3) повторення фразеологізму; 4) перетворення складу ДФО
(поширення, редукція і т. ін.); 5) зміна синтаксичної структури ДФО; 6) анто-
німічне поєднання ДФО; 7) використання діалектних синонімів; 8) зведення
88
Дехтярьова О.
фразеологізмів у синонімічний ряд; 9) вживання поряд кілька ДФО в контек-
сті; 10) місцезнаходження ДФО в реченні; 11) відбиття фонетичних, морфо-
логічних, синтаксичних діалектних рис, притаманних певному говору та ін.
ФО з діалектними елементами значно експресивніші порівняно з кодифі-
кованими, вони свідчать про копітку роботу щодо добору, відшукування об-
разних зворотів для посилення барвистості мовлення мешканців Буковини
та Галичини кінця ХIХ – початку ХХ ст. і виразності думки письменників.
Як справжні майстри творчого слова, письменники намагаються «видобути»
із кожної ДФО максимальний семантико-стилістичний ефект і, разом із тим,
уміло використати їхню експресивну функцію. Збагачуючи експресивні засо-
би літературної мови, діалектні ФО засвідчують свій вплив на цю мову й не-
абияку життєдайність.
Література
Берлизон С. Б. Экспрессивность и эмоциональность – доминирующие 1.
элементы смысловой структуры фразеологических единиц // Вопросы семантики
фразеологических единиц славянских, германских и романских языков: Тез. докл. –
Новгород, 1972. – Ч. 2. – С. 19–21.
Виноградов В. В. О языке художественной литературы. – М.: Гослитиздат, 2.
1959. – 654 с.
Дудик П. С. Стилістика української мови: Навчальний посібник. – К.: 3.
Видавничий центр «Академія», 2005. – 368.
Ефимов А. И. Стилистика художественной речи. – 2-е изд., доп. и перераб. – 4.
М.: Изд-во Моск. ун-та, 1961. – 519 с.
Пономарів О. Д. Стилістика сучасної української мови. – К.: Либідь, 5.
1993. – 248 с.
Чабаненко В. А. Стилістика експресивних засобів української мови: 6.
Монографія. – Запоріжжя: ЗДУ, 2002. – 351 с.
Джерела
Март. Мартович Л. Твори. – К.: Дніпро, 1976. – 428 с.
Стеф. Стефаник В. Повне зібр. творів: У 3-х т. – К., 1949. – Т. 1. – 377 с.
фСУМ Фразеологічний словник української мови / Уклад.: В. М. Білоноженко та
ін. – К.: Наук. думка, 1993. – 984 с.
хотк.-1 Хоткевич Г. Довбуш. – К.: Дніпро, 2004. – 392 с.
хотк.-2 Хоткевич Г. Камінна душа. – К.: Дніпро, 1981. – 295 с.
Черемш. Черемшина М. Твори в двох томах. – К.: Наук. думка, 1974. – Т. 1. – 336 с.
89
Прийоми емоційно-експресивного використання діалектних фразеологічних одиниць...
Olena DEKHTYAREVA
Emotional and Expressive Ways of Dialect Phraseological Unit’s Usage in Ar-
tistic texts.
The article considers the usage of dialect phraseological units in artistic texts as
means of increasing text expressiveness. Scientists are much interested in studying
phraseological fund taken from the artistic texts of the authors as bearers of dialectal
speech at the end of XX – beginning of XXI centuries.
Basic emotional and expressive ways of dialect phraseological unit’s usage in artis-
tic texts are determined. Dialectal phraseological units proved to be means of intensifi-
cation of expressiveness in description of characters, making the autor’s language more
lively and reflecting ethnic peculiarity.
Лілія Дідун
Фразеологізми з семантикою інтенсивності
як об’єкт наукового дослідження
Фразеологічна система української мови становить незмінний інтерес для
вивчення багатьма науковцями. Під фразеологізмом ми розуміємо «нарізно
оформлений, але семантично цілісний і синтаксично неподільний мовний
знак, який своїм виникненням і функціонуванням зобов’язаний фраземотвор-
чій взаємодії одиниць лексичного, морфологічного та синтаксичного рівнів»
[16: 770]. Фразеологічні одинці виступають своєрідними інформаційними кон-
денсаторами у мові суспільно-історичного, культурного досвіду нації.
Теоретичні основи фразеології як окремої лінгвістичної дисципліни викла-
дено в працях В. В. Виноградова, Б. О. Ларіна, Л. Г. Скрипник, Ф. П. Мед-
ведєва, М. Г. Демського. Важливі напрацювання з теорії фразеології містять
праці В. П. Жукова, В. М. Телії. Питання фразеології є об’єктом наукових сту-
дій українських мовознавців М. Ф. Алефіренка, Л. Г. Авксентьєва, В. М. Біло-
ноженко, І. С. Гнатюк, Л. І. Коломієць, Н. М. Неровні, В. Д. Ужченка, Д. В. Уж-
ченка, Л. А. Юрчук та ін.
УДК 811.161.2’373.72’37
|