Фразеологізми в епістолярії Пантелеймона Куліша
The phraseological units of epistolary by P.Kulish were analyzed in the article. Attention was concentrated on quantitative and qualitative usage of phraseological units in the Ukrainian letters by P.Kulish to his contemporaries.Frequency of usage of phraseological units of bookish, biblical, coll...
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2011
|
| Назва видання: | Лексикографічний бюлетень |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73224 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Фразеологізми в епістолярії Пантелеймона Куліша / Л. Устенко // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2011. — Вип. 20. — С. 127-134. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-73224 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-732242015-01-07T03:01:56Z Фразеологізми в епістолярії Пантелеймона Куліша Устенко, Л. Матеріали міжнародної наукової конференції The phraseological units of epistolary by P.Kulish were analyzed in the article. Attention was concentrated on quantitative and qualitative usage of phraseological units in the Ukrainian letters by P.Kulish to his contemporaries.Frequency of usage of phraseological units of bookish, biblical, colloquial characters, their semantic-structural and stylistic features have been studied. Functioning of phraseological units with additional notional shades and also individual author’s idioms were demonstrated there. Illustrative material from epistolary heritage of P.Kulish during 1844 – 1897 has been presented. The phraseological units and proverbs from bible sources, exactly: comparative constructions, sayings, aphoristic expressions were fixed. Among selected phraseological units such ones were considered which receive other contextual meaning than that meaning which is fixed in phraseological dictionaries. Great number of proverbs in the letters by P.Kulish is a fact that has been stressed upon. 2011 Article Фразеологізми в епістолярії Пантелеймона Куліша / Л. Устенко // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2011. — Вип. 20. — С. 127-134. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. XXXX-0118 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73224 811.161.2.373 uk Лексикографічний бюлетень Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Матеріали міжнародної наукової конференції Матеріали міжнародної наукової конференції |
| spellingShingle |
Матеріали міжнародної наукової конференції Матеріали міжнародної наукової конференції Устенко, Л. Фразеологізми в епістолярії Пантелеймона Куліша Лексикографічний бюлетень |
| description |
The phraseological units of epistolary by P.Kulish were analyzed in the article. Attention
was concentrated on quantitative and qualitative usage of phraseological units in the
Ukrainian letters by P.Kulish to his contemporaries.Frequency of usage of phraseological units of bookish, biblical, colloquial characters,
their semantic-structural and stylistic features have been studied. Functioning of phraseological
units with additional notional shades and also individual author’s idioms were
demonstrated there.
Illustrative material from epistolary heritage of P.Kulish during 1844 – 1897 has been
presented. The phraseological units and proverbs from bible sources, exactly: comparative
constructions, sayings, aphoristic expressions were fixed. Among selected phraseological
units such ones were considered which receive other contextual meaning than
that meaning which is fixed in phraseological dictionaries.
Great number of proverbs in the letters by P.Kulish is a fact that has been stressed upon. |
| format |
Article |
| author |
Устенко, Л. |
| author_facet |
Устенко, Л. |
| author_sort |
Устенко, Л. |
| title |
Фразеологізми в епістолярії Пантелеймона Куліша |
| title_short |
Фразеологізми в епістолярії Пантелеймона Куліша |
| title_full |
Фразеологізми в епістолярії Пантелеймона Куліша |
| title_fullStr |
Фразеологізми в епістолярії Пантелеймона Куліша |
| title_full_unstemmed |
Фразеологізми в епістолярії Пантелеймона Куліша |
| title_sort |
фразеологізми в епістолярії пантелеймона куліша |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Матеріали міжнародної наукової конференції |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73224 |
| citation_txt |
Фразеологізми в епістолярії Пантелеймона Куліша / Л. Устенко // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2011. — Вип. 20. — С. 127-134. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
| series |
Лексикографічний бюлетень |
| work_keys_str_mv |
AT ustenkol frazeologízmivepístolâríípantelejmonakulíša |
| first_indexed |
2025-07-05T21:54:25Z |
| last_indexed |
2025-07-05T21:54:25Z |
| _version_ |
1836845593562972160 |
| fulltext |
127
Фразеологізми в епістолярії Пантелеймона Куліша
СУМ І Словник української мови. В 11 т. Т.1 (А-В). – К.: Наук. думка,
1970. – 801 с.
УІДЛ Українська історична та діалектна лексика / Відп. ред. Л.М. Полюга. –
К.: Наук. думка, 1985. – 164 с.
ЭСРя І Фасмер М. Этимологический словарь русского язика. В 4 т. Т. 1
(А-Д) / пер. c нем. и доп. О.Н. Трубачова / под. ред. и с предисл.
Б.А. Ларина. – М.: Прогресс, 1986. – 576 с.
ЭССя VІІІ Этимологический словарь славянских языков: Праслав. лекс. фонд.
/ Под ред. О.Н. Трубачева. – М.: Наука, 1981. – Вып. 8. – 252 с.
Snizhana SOLODka
Dynamics of Semantic Structure of the Lexemes buda, khoromy
The article deals with semantic structure of lexemes buda and khoromy, fixed in the
historical, etymologic and dialectal dictionaries of the Ukrainian; the dynamics of se-
mantic structure of the analyzed words in the Ukrainian language is highlighted, most
attention has been paid to changing their semantics from the first fixing by writing
sights to our time; taking into account etymology of lexemes buda and khoromy, and
certainly their primary meaning; factors causing semantic structure development have
been found out. It has been stated, that the analyzed lexemes have complex seman-
tic structure, development of which deals with the internal form of these words, their
primitive meaning, expansion of meaning, stratification of the newest senses.
Людмила Устенко
Фразеологізми в епістолярії Пантелеймона Куліша
Епістолярні твори новою українською мовою з’явилися тільки в XIX сто-
літті, хоч наша стара книжна традиція вирізнялася багатим епістолярієм. Біль-
шість тогочасних культурних та політичних діячів України листувалися поль-
ською, російською, французькою, німецькою, латиною. Проте вже у творчості
Т. Шевченка, Марка Вовчка українська мова набуває природного звучання.
Епістолярний доробок П. Куліша, доступний загалу, писаний укра-
їнською, російською та церковнослов’янською мовами (кілька листів до
М. Костомарова). Установити кількісне співвідношення цих мов у листах
УДК 811.161.2.373
128
Устенко Л.
П. Куліша неможливо, бо важливі частини його листування втрачені або не
опубліковані, зокрема інтимні листи до Марка Вовчка, П. Глібової, О. Ми-
лорадовичівни. Такі висновки можна зробити, проаналізувавши листування
Ганни Барвінок з В. Шенроком, автором першої великої біографії П. Кулі-
ша [1: 118]. Найдавніші Кулішеві україномовні листи датовані 1844 роком.
За підрахунками Ю. Луцького, 43% епістолярію П. Куліша створено укра-
їнського мовою, але впадає в око те, що є багато листів двомовних, у яких
автор пише частину тексту українською, а частину – російською мовою [Ку-
ліш: 20]. Тому це відсоткове відношення вимагає подальшого детального
підрахунку й дослідження. Звісно, у багатьох випадках мовне оформлення
письменника зумовлене не стільки бажанням П. Куліша як автора, а визна-
чене особистістю респондента (російськомовного адресата, цензора тощо).
Напр., під час тульського заслання 1847 – 1850 років П. Куліш був під нагля-
дом і писав тільки російською мовою, за винятком кількох листів до О. Бо-
дянського. Показово, що для П. Куліша застосування мови було своєрідним
регістром у визначенні площини офіційних – дружніх стосунків. Напр., ро-
ман з О. Милорадовичівною закінчився листом російською мовою як показ
розриву інтимного листування.
Щодо тематичних елементів, то листи П. Куліша загалом не мали змістових
обмежень. За характером проблем, які в них порушувалися, можна виокреми-
ти такі групи: інтимно-побутові листи (до О. Милорадовичівни, Ганни Бар-
вінок), приватно-ділове листування (до М. Грабовського), офіційно-ділове
листування (до О. Бодянського, М. Юзефовича), дружні, інтимно-товариські
послання (до Т. Шевченка); листи-рецензії (до П. Капніста, С. Носа, О. Бар-
вінського). Проте, на відміну від епістолярію його сучасників в Україні, лис-
ти П. Куліша вирізняються своїм темпераментом, стилем, тематикою. Автор
подає в них скупі відомості про родинні, літературні новини, подорожі та
мандрівки, але широко обговорює суспільно-політичні та мовознавчі про-
блеми, наприклад, самобутність української мови та українського народу
(лист до О. Кониського від 30 листопада 1861 року) [Куліш: 161]; становлен-
ня нової української мови на Наддніпрянщині та в Галичині в другій полови-
ні XIX століття (лист до Костомарова від 13 травня 1866 року) [Куліш: 187];
джерела української літературної мови (лист до О. Милорадовичівни від 3
травня 1857 року) [Куліш: 111]; плани видання журналів та альманахів укра-
їнською мовою, що сприяло б її розвиткові (лист до Г. Ґалаґана від 13 березня
1857 року) [Куліш: 109]; невизнання української мови на державному рівні
(лист до О. Барвінського від 3 березня 1871 року) [Куліш: 201]; взаємозв’язки
нової української літературної мови з народнорозмовною (лист до О. Мило-
129
Фразеологізми в епістолярії Пантелеймона Куліша
радовичівни від 3 травня 1857 року) [Куліш: 112]; проблеми правопису (лист
до П. Капніста від 28 лютого 1857 року) [Куліш: 102] тощо.
У листі до М. Павлика від 28 листопада 1892 року П. Куліш зазначав:
«От би хто зробив хороше діло: той, хто позбирав би мої листи не ради мого
я, а задля того, про що се ж писано» [Куліш: 272]. Якщо розглядати лист як
літературний жанр, то головна його ознака – адресованість конкретній особі,
тобто лист показує образ адресата. Започатковуючи видання листів П. Кулі-
ша, редакція «Киевской старины» ще в 1898 році зазначала відмінності між
листами, наприклад, до О. Бодянського та І. Хильчевського, оскільки П. Ку-
ліша і названих людей пов’язували стосунки різної міцності. На наш погляд,
у листах П. Куліша превалює Я автора, а не образ адресата. Ми поділяємо
думку Ю. Шереха, що автор листа – «водночас обличчя і маска, тому-то до-
слідження листів – це справжня інтелектуальна і емоційна насолода усувати
маску і знаходити обличчя» [3: 95].
Завдання нашої статті – показати кількісне та якісне вживання фразеологіч-
них одиниць (далі – ФО) в україномовних листах П. Куліша до його сучасників:
Т. Шевченка (1844, 1857, 1858, 1860), М. Костомарова (1846), О. Бодянського
(1847, 1849), В. Тарновського (1856, 1857), М. Грабовського (1856), Г. Ґалаґа-
на (1856, 1857), Ганни Барвінок (1856), Милорадовичівни (1856, 1857, 1858,
1859), М. і О. Милорадовичівни (1857), М. Юзефовича (1856, 1857), О. Вере-
сая (1856, 1859, 1865, 1866), П. Капніста (1857), В. Тарновського (1857, 1860,
1868, 1872, 1891, 1896), Д. Каменецького (1858, 1859), Я. Головацького (1858),
І. Хильчевського (1858, 1867, 1869, 1870, 1873, 1874, 1875), С. Носа (1860,
1862, 1888, 1890, 1891, 1895), О. Кониського (1860, 1861, 1862, 1863, 1876), Я.
Кухаренка (1861), А. Кобилянського (1861), О. Барвінського (1869, 1873, 1881),
В. Барвінського (1870, 1876), М. Павлика (1892, 1893, 1895, 1896), М. Драго-
манова (1893), М. Карачевської-Вовківни (1891, 1892), І. Пулюя (1871, 1873,
1874, 1875, 1876, 1878, 1879, 1880, 1881, 1882), М. Старицького (1894), лист
до галичан (без дати). Усього до аналізу залучено 145 Кулішевих українсько-
мовних листів, написаних протягом 1844 – 1897 років. Не виявлено листів до
1842 року, майже немає їх з доби заслання, а також з періоду 1883 – 1887 років,
коли П. Куліш конфліктував з українською та галицькою інтелігенцією. Уже на
цьому етапі дослідження можемо стверджувати, що фразеологічна наповню-
ваність тексту листів багата й розмаїта, оскільки вдалося дібрати понад триста
ФО (звичайно, подальші пошуки можуть скоригувати цю кількість). П. Куліш
використовував ФО для того, щоб якнайповніше передати відчуття, конотацій-
ний «шлейф» якогось поняття, напр., наскочила коса на каменє: А козаки і
Москву хотіли збагнітувати так, як Польщу, та наскочила коса на каменє
130
Устенко Л.
[Куліш: 229]; виразити ставлення до нього, напр., кривити душею: Мені ж
кривити душею ні для кого і ні для чого [Куліш: 229]; надати йому належної
оцінки, напр., як вош кожуха: Забравшись у шкільну раду, кожен русин дер-
житься, як вош кожуха, і дбає тільки про свій кусок хліба [Куліш: 217], хоч
кіл на голові теши: На велику біду, Мілютина не стало, а бюрократам хоч
кіл на голові теши – нічого не второпають [Куліш: 217].
За висловом Ю. Шевельова, «темперамент і думка Кулішеві, природно,
не вкладалися ні в стилізовану псевдомужичу оповідь листів Квітки чи Куха-
ренка, ні в щоденну побутову балачку листів Марка Вовчка. Вони вимагали
нового високого стилю» [Куліш: 46]. З цією метою П. Куліш частіше вживає
ФО книжного характеру. Сам письменник 1857 року в листі до О. Милора-
довичівни писав: «Наша мова із простонародної ступила вже вгору і забирає
в себе слова і форми із Святого Письма, а також із обоїх словесностей, которі
од нас збагатились: московської і польської» [Куліш: 108].
Ю. Шевельов нараховує в листах П. Куліша до 90 цитат з
церковнослов’янської Біблії або богослужбових текстів, тому в епістолярії
трапляється значна кількість ФО біблійного походження [Куліш: 29]. Серед
них є ті, що зафіксовані у СФУМі. Напр., ФО нести важкий хрест – «терп-
ляче зносити труднощі, все, що судилось і стало неминучим у чиємусь жит-
ті» [СФУМ: 433]: Я ж його зовсім не знаю, а не знаючи самолично чоловіка,
нікому не дано повної віри, хоть би хто й гудив, бо на собі несу важкий
хрест людського необачного суду [Куліш: 117]. ФО хліб насущний – «за-
соби, необхідні для прожитку, для існування» [СФУМ: 746]: Уповайте, що
«боротьба за хліб насущний» минеться, і Ви таки напишете про галицьку
культуру й некультурність [Куліш: 277].
Серед ілюстраційного матеріалу засвідчені ФО біблійного походження,
не зафіксовані СФУМі. Напр., вернутися сторицею – «щедро віддячити»:
Чи дякує вона, чи ні; чи знає вона теє, чи ні – нужди мало; а що дано, те
дано, і вернеться нам колись сторицею [Куліш: 93].
У приватному листуванні П. Куліш також уживає ФО і паремії з біблійних
джерел, а саме: 1) порівняльні конструкції: Будьте же ласкаві, шановний і
коханий друже, не долучайтесь на сей час нікуди надовго з господи, бо душа
моя жадає до Вас аки єлень на істочники воднії [Куліш: 81]; 2) приказки:
жатва много, а ділателей мало! [Куліш: 90]; 3) афористичні вислови: Бо
варварство кругом нас облягає; підстерігаючи всякий учинок наш, на інші
учинки не схожий, і Соломонові слова до нас обернуті: иже хранит уста
свои, сохранит от печали душу свою [Куліш: 108].
Усіма цими засобами П. Куліш намагається відійти від простацької оповіді
в листуванні, але залучені до аналізу тексти листів показують, що більшість
131
Фразеологізми в епістолярії Пантелеймона Куліша
ФО усе ж таки пов’язуються з фольклорною традицією, що в часи П. Кулі-
ша було продовженням народнорозмовної стихії й виконувало чи не провід-
ну роль у творенні нової літературної мови. Це сталі вислови з народного
мовлення, що використані в інтимно-товариському листуванні. Напр., ФО
та й годі вживана для підтвердження вичерпності сказаного [СФУМ: 154]:
Життя моє циганське: вештаюсь по селам та й годі [Куліш: 82]; ФО цур їм
використана для вираження невдоволення ким-небудь, несхвалення чогось
[СФУМ: 758]: Я й поїхав би, та там якийсь празник і буде багато панів, дук-
срібляників, так нехай їм цур! [Куліш: 82]; ФО кат-має має значення «немає»
[СФУМ: 289]: Без сорома казка: грошей кат-має! [Куліш: 86]; ФО говорити
нічого, що означає «без сумніву, безперечно» [СФУМ: 152]: Коли і московскії
убиточаються на первих порах, то про нас нічого й казати [Куліш: 110];
ФО пуд солі з’їсти має значення «довго жити з ким-небудь, зазнати чималих
випробувань у спільних діях, пізнати, вивчити когось» [СФУМ: 266]: Народ
каже, що для сього треба з чоловіком ізз’їсти пуд соли [Куліш: 117]. ФО
пустити корінь – «надійно, міцно утвердитися» [СФУМ: 587]: Одно, два
популярних созданій – і словесність пустила б глибоко коріння у свій рідний
ґрунт [Куліш: 105]. Також неодноразово зафіксовані в листах ФО сяк-так,
мотати на ус, на макове зернятко, як у воду впасти, душа не з лопуцька,
набрати в рот води тощо.
В епістолярній спадщині П. Куліша виокремлюється велика група
прислів’їв, приказок, афористичних висловів. Наведемо лише деякі прикла-
ди, оскільки це може стати темою подальшої розвідки. Напр.: Хоть її цензор
і пропустив, а для продажі я вирізав із екземплярів, щоб не в’їлись на мене
попи, бо на злодію горить шапка [Куліш: 105]; Правда не втоне в воді і не
згорить у вогні, говорить народ наш половицею [Куліш: 116]; Коли б тілько
дав Бог довести до кінця, бо кінець – ділу вінець [Куліш: 123].
Цікавою є ФО там, де козам роги правлять. «Словарь української мови»
за редакцією Б. Грінченка кодифікує вислів Пішов туди, де козам роги прав-
лять із локальним значенням «пішов у Сибір» [Грінч, II: 264]. У «Словнику
української мови» його подано з ремаркою ірон. та тлумачено «у в’язницю, на
заслання» [СУМ, IV: 209]. СФУМ фіксує фразему з узагальнено-просторовим
значенням «дуже далеко, де важкі умови життя, де перебувають переважно
не з власного бажання» [СФУМ: 687]. Саме з таким значенням функціонує
ця ФО в П. Куліша: Отже, поки се настане, то таких, як ви, багато ще
опиниться там, де козам роги правлять [Куліш: 115].
Окремо можна виділити народнопоетичні ФО, уживані в Кулішевих лис-
тах, а саме: ФО мати серце з перцем – «бути запальним, гострим, дотеп-
ним» [СФУМ: 377]: (Кажуть люде, що тільки в тепиханні є щире кохання, а
132
Устенко Л.
я, так і забув, яко й воно, – тепер тільки дознав, як жити серцю з перцем)
[Куліш: 70]. ФО щира душа, що означає «чесність, відвертість, доброзичли-
вість, сердечність» [СФУМ: 229]: У вас єсть щира душа – її одну слухайте,
то й мудрець не напише кращого листа [Куліш: 108].
Не оминає П. Куліш і просторічних ФО, хоча вживає їх в обмеженій
кількості. Напр.: Уже коли я їх не навчу, то не научить і лисий дідько [Ку-
ліш: 86]; Мені вже й Пані раз-по-раз про здоров’є кучать, а я їй товчу одно:
ото була моя погибель, як заточено мене на острів Патмос! [Куліш: 243].
Серед дібраного для аналізу ілюстраційного матеріалу можна виокре-
мити ФО, які набувають іншого контекстного значення, ніж те значення,
що зафіксоване у фразеологічних словниках. Напр., ФО на віру (перев. зі
сл. жити, сидіти і под.) у сучасних фразеологічних кодексах має значення
«без офіційного оформлення шлюбу» [СФУМ: 11]. У Кулішевому ж листу-
ванні згаданий зворот набуває значення ФО приймати на віру – «вірити
в що-небудь без доказів»: Така моя доля, що живу я з людьми на віру;
мене ніхто не розуміє, яко чоловіка, і я од тих завсегда далеко, з ким хотів
би буть близько [Куліш: 125]. У листі П. Куліша ФО держати на світі має
значення «бути, залишатися живим»: І моя пані недугує. Дивуюсь, як мене
Господь держить на світі [Куліш: 95]. Натомість, у СФУМі цей зворот по-
даний з тлумаченням «забезпечувати матеріально кого-, що-небудь; бути
комусь опорою в житті» [СФУМ: 193].
До основних ознак фразеологізмів належать семантична цілісність і відтво-
рюваність, однак у ФО може змінюватися один із компонентів чи внутрішня
синтаксична організація. Так, в аналізованих текстах можна знайти приклади
ФО, видозмінених у П. Куліша відповідно до певного контексту, які зберіга-
ють значення, зафіксоване у фразеологічному словнику. Напр., ФО з моєї руки
відповідає значенню ФО з легкої руки – «за чиїмось вдалим починанням, до-
брим прикладом» [СФУМ: 624]: Коли ж у тебе є гарний вірш і без «Гуса», то
пришли перше мені їх на погляд, щоб пішло воно з моєї руки, як «Наймичка»,
которої – сам бачиш – я не зіпсував [Куліш: 124]. ФО лежить зверху тотожна
значенню ФО лежить на поверхні – «бути легким, доступним для розуміння,
пізнання; бути очевидним» [СФУМ: 331]: Люде бачать тільки одну минуту з
нашої жизні, бачать вони тільки те, що лежить зверху, а в душевну скарбов-
ню не багато з них мають доступ [Куліш: 117].
Мова епістолярію П. Куліша образна, емоційна, що досягається нерідко
вживанням індивідуально-авторських ФО. Такі ФО не ввійшли до фразео-
логічних словників радянського періоду. Напр., утонути в каламарі – «ба-
гато, важко працювати»: Чи не опасуєтесь Ви, добродію, щоб я не втонув в
133
Фразеологізми в епістолярії Пантелеймона Куліша
каламарі, заклопотавшись над «Записками»? [Куліш: 89]; ФО іти воловою
ходою – «повільно»: Може, перший том піде між письменний люд воловою
ходою; дарма – як покажуться інші, то обернуться і до первого та й за-
чнуть купувати, щоб едиції не різнити [Куліш: 73]. Побіжний аналіз спону-
кає до пошуків таких ФО у різних жанрових групах творчості письменника.
Отже, досліджувані тексти репрезентують великий кількісний склад
ФО як книжного, а саме біблійного походження, так і значний шар народ-
норозмовних одиниць, які вирізняються експресивністю, почасти й згрубі-
лістю. Розмовного відтінку викладеному в листах надають також численні
приказки й прислів’я. У листах П. Куліша значна кількість ФО функціонує
з додатковими смисловими або стилістичними відтінками. Також П. Куліш
використовує індивідуально-авторські ФО, які не зафіксовані в лексикогра-
фічних джерелах.
Література
Дорошкевич Ол. Урваний роман: Куліш і Милорадовичівна. Листи. – К.: Сло-1.
во, 1927. – 119 с.
Ленець К. Епістолярний стиль // Стиль і час: Хрестоматія / Інститут мово-2.
знавства ім. О. О. Потебні АН УРСР / [Відп. ред. М. М. Пилинський; упоряд., ко-
мент. Г. М. Колесник]. – К.: Наук. думка, 1983. – С. 202–211.
Шерех Ю. Кулішеві листи і Куліш у листах // Третя сторожа. Література. 3.
Мистецтво. Ідеологія. – К.: Дніпро, 1993. – С. 48–96.
Джерела
Грінч. Словарь української мови / [За ред. Б. Грінченка]. – К.: Наук. думка,
1996. – Т. 2. – 588 с.
Куліш Вибрані листи Пантелеймона Куліша українською мовою писані. – США
/ [Редакція Юрія Луцького] / Передмова Ю. Шевельова. Нью-Йорк, То-
ронто: Українська вільна академія наук у США. 1984. – 324 с.
СУМ Словник української мови: В 11 т. – К.: Наук. думка, 1970–1980. – Т. 1–11.
СфУМ Словник фразеологізмів української мови: [укл.: В. М. Білоноженко
та ін.]. – К.: Наук. думка. 2008. – 1097 с.
Lyudmyla USTENKO
Idioms in P.Kulish’s Epistolary
The phraseological units of epistolary by P.Kulish were analyzed in the article. Atten-
tion was concentrated on quantitative and qualitative usage of phraseological units in the
Ukrainian letters by P.Kulish to his contemporaries.
134
Царьова І.
Frequency of usage of phraseological units of bookish, biblical, colloquial characters,
their semantic-structural and stylistic features have been studied. Functioning of phra-
seological units with additional notional shades and also individual author’s idioms were
demonstrated there.
Illustrative material from epistolary heritage of P.Kulish during 1844 – 1897 has been
presented. The phraseological units and proverbs from bible sources, exactly: compara-
tive constructions, sayings, aphoristic expressions were fixed. Among selected phraseo-
logical units such ones were considered which receive other contextual meaning than
that meaning which is fixed in phraseological dictionaries.
Great number of proverbs in the letters by P.Kulish is a fact that has been stressed upon.
Ірина Царьова
Проект словника обрядових фразеологізмів
східнослобожанських говірок
У фразеології діахронне й синхронне тісно переплетені, пряме значення
фразеологічних одиниць (ФО) актуалізовано в художньому й живому мовленні,
слівний характер звороту постійно накладає відбиток на цілісне значення фразе-
ологізму [2: 6]. Вивченню ФО у загальновживаній мові сьогодні присвячено цілу
низку праць, у яких лінгвісти звертають увагу переважно на структурну, зна-
ченнєву, стилістичну, конотативну сторони фразеологізмів, їх функціонування в
різних мовних стилях. Інтенсивно досліджено семантику слова й фразеологізму
в матеріальній і духовній культурі, різнопланові зв’язки слів і словосполучень
в етнологічних дискурсах, здійснено зіставно-типологічний аналіз слов’янської
концептосфери у формальному й семантичному планах, реконструйовано ар-
хаїчні форми й елементи обрядів, вірувань, демонології, народного календаря.
Тому актуальність дослідження зумовлена необхідністю створення словника
обрядових фразеологізмів, спрямованістю на пошук закономірностей етногра-
фічних номінацій на синхронному й діахронному зрізах.
Опис фразеології певного регіону дозволяє сформувати відносно ціліс-
ні уявлення про окремі фрагменти фразеологічної системи, співвідношен-
УДК 811.161.2’27
|