Новий словник епітетів української мови
У статті йдеться про засади створення «Нового словника епітетів української мови» (автори С. П. Бибик, С. Я. Єрмоленко, В. І. Єрмоленко). Словник значно доповнено за рахунок нових заголовкових слів та збільшення кількості узгоджених означень до всіх заголовкових слів. Розширено сполучуваність заголо...
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2009
|
| Назва видання: | Лексикографічний бюлетень |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73237 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Новий словник епітетів української мови / С. Єрмоленко // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2009. — Вип. 18. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-73237 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-732372015-01-07T03:01:25Z Новий словник епітетів української мови Єрмоленко, С. Лексикографія, лексикологія, фразеологія: теорія та практика У статті йдеться про засади створення «Нового словника епітетів української мови» (автори С. П. Бибик, С. Я. Єрмоленко, В. І. Єрмоленко). Словник значно доповнено за рахунок нових заголовкових слів та збільшення кількості узгоджених означень до всіх заголовкових слів. Розширено сполучуваність заголовкових іменників із прикметниковими словам. Нова структура словникової статті виокремлює епітети, що вживаються в структурі порівняння, а також епітети у структурі метафори. 2009 Article Новий словник епітетів української мови / С. Єрмоленко // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2009. — Вип. 18. — укр. XXXX-0118 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73237 811.161.2’374.822 uk Лексикографічний бюлетень Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Лексикографія, лексикологія, фразеологія: теорія та практика Лексикографія, лексикологія, фразеологія: теорія та практика |
| spellingShingle |
Лексикографія, лексикологія, фразеологія: теорія та практика Лексикографія, лексикологія, фразеологія: теорія та практика Єрмоленко, С. Новий словник епітетів української мови Лексикографічний бюлетень |
| description |
У статті йдеться про засади створення «Нового словника епітетів української мови» (автори С. П. Бибик, С. Я. Єрмоленко, В. І. Єрмоленко). Словник значно доповнено за рахунок нових заголовкових слів та збільшення кількості узгоджених означень до всіх заголовкових слів. Розширено сполучуваність заголовкових іменників із прикметниковими словам. Нова структура словникової статті виокремлює епітети, що вживаються в структурі порівняння, а також епітети у структурі метафори. |
| format |
Article |
| author |
Єрмоленко, С. |
| author_facet |
Єрмоленко, С. |
| author_sort |
Єрмоленко, С. |
| title |
Новий словник епітетів української мови |
| title_short |
Новий словник епітетів української мови |
| title_full |
Новий словник епітетів української мови |
| title_fullStr |
Новий словник епітетів української мови |
| title_full_unstemmed |
Новий словник епітетів української мови |
| title_sort |
новий словник епітетів української мови |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Лексикографія, лексикологія, фразеологія: теорія та практика |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73237 |
| citation_txt |
Новий словник епітетів української мови / С. Єрмоленко // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2009. — Вип. 18. — укр. |
| series |
Лексикографічний бюлетень |
| work_keys_str_mv |
AT êrmolenkos novijslovnikepítetívukraínsʹkoímovi |
| first_indexed |
2025-07-05T21:55:05Z |
| last_indexed |
2025-07-05T21:55:05Z |
| _version_ |
1836845635832119296 |
| fulltext |
НОВИЙ СЛОВНИК ЕПІТЕТІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
© Світлана Єрмоленко, 2009
д. філол. н., Інститут української мови НАН України (Київ)
УДК 811.161.2’374.822
У статті йдеться про засади створення «Нового словника епітетів української мови» (автори
С. П. Бибик, С. Я. Єрмоленко, В. І. Єрмоленко). Словник значно доповнено за рахунок нових
заголовкових слів та збільшення кількості узгоджених означень до всіх заголовкових слів.
Розширено сполучуваність заголовкових іменників із прикметниковими словам. Нова структура
словникової статті виокремлює епітети, що вживаються в структурі порівняння, а також
епітети у структурі метафори.
У відділі стилістики та культури мови підготовлено «Новий словник епітетів української мови»
(автори С. П. Бибик, С. Я. Єрмоленко, В. І. Єрмоленко).
Від часу виходу в світ «Словника епітетів української мови» (К.: Довіра, 1998) минуло понад
десять років. За цей час було здійснено низку наукових досліджень (дисертацій), присвячених
безпосередньому, цілеспрямованому аналізові структури, семантики, стилістичних функцій
епітетних словосполучень як характеристичної ознаки ідіостилів, а також вивченню епітетів як
частини образної системи мовотворчості окремих письменників, жанрових різновидів стилів тощо.
Увагу дослідників привертали питання лексичної семантики, залежність функціонування лексико-
семантичних варіантів слова від контексту, виявлення традиційної та індивідуально-авторської
сполучуваності слів у прикметниково-іменникових словосполученнях.
Відомо, що кожний конкретно-історичний період у житті нації позначається на характері
словника літературної мови, на динаміці її норм. Українська мова, як живий організм, змінюється
разом із життям суспільства. Це пов’язано з пізнавальною функцією мови, із засобами вираження
емоційно-експресивних оцінок, які найчастіше передаються прикметниковими означеннями.
Якщо хочемо вирiзнити якесь явище, предмет з-помiж iнших, якщо намагаємось словом
змалювати якусь життєву ситуацію, точнiше передати думку, надати мовi образностi, емоцiйностi,
то послуговуємося словами-означеннями, або епiтетами. У грецькiй мовi ‘επιυετσγ’ буквально
означає «додаток», «додане», «прикладене».
У широкому розумiннi епiтет – це будь-яке означення, що вживається для характеристики
предмета думки, для називання ознаки – чи то постiйної, узвичаєної, що часто повторюється i
вiдома мовцям, чи то особливої, оригiнальної, яку помiтив тiльки автор, яка пов’язана з
конкретним текстом, з iндивiдуальним авторським стилем. Друге, вужче, розумiння епiтета
охоплює лише художнi, емоцiйно-образнi означення, яким властива оригiнальнiсть, нечасте
вживання, індивідуальне змiстове наповнення. Межа мiж цими двома епiтетами-означеннями
досить умовна: нерідко звичайне, широковживане означення набуває в художньому контекстi
нових асоцiацiй, нового естетичного змiсту, перетворюючись на оригінальний словесний образ.
Новий словник значно доповнено за рахунок нових заголовкових слів – іменників (серед нових
заголовкових слів абрикос, акація, атмосфера, бандурист, батьківщина, брат, верба, весілля,
випадок, відчай, військо, врожай, вулиця, гори, гріх, груша, двері, дерево, дитина, діти, дочка,
дружина. жаль, зерно, зміст, казка, липа, листя, люди, мить, місто, молодиця, молодість, ніс,
ноги, образ, пальці, парубок, питання, плечі, погода, постать, природа, промінь, пшениця, рід,
родина, світ, сім’я, сльоза, спів, течія, українець, хлопець, хода, церква, чоло, юнак, явір та ін. –
усього 119 нових означуваних іменників) та за рахунок збільшення кількості зафіксованих
узгоджених означень до всіх заголовкових слів.
Якщо, наприклад, до іменника батько у Словнику 1998 року було наведено 333 епітети, то в
Новому словнику зафіксовано вже 372.
Серед заголовкових слів – Україна, Дніпро, Київ, знакові для українців слова, означуваність
яких пов’язана з національно-мовним світоглядом, особливостями сприймання національного
простору й вербалізацією його в мові. Ідея україноцентризму яскраво виявилася у кількісних
характеристиках заголовкового поняття Україна: у Новому словнику зафіксовано 311 епітетів-
означень проти 72 у попередньому словникові.
Матеріалом для фіксації епітетних словосполучень слугували насамперед художні тексти – від
творів Івана Котляревського до художніх текстів початку ХХІ ст. Автори фіксували іменниково-
прикметникову сполучуваність не лише в художній, а й у публіцистичній, науковій, науково-
популярній мові, тобто в тих джерелах, де важливу змістову й емоційно-експресивну роль
виконують оцінні означення. Без означальних слів-епiтетів не обходиться й розмовно-побутовий
стиль. Наша мова взагалi була б неточною, недолугою без епiтетiв, у нiй не вiдчувалося б
суб’єктивної iндивiдуальної оцiнки, живого сприйняття дiйсностi. Книжнi стилi – науковий,
офiцiйно-дiловий – так само послуговуються прикметниковими означеннями, якi виконують роль
квалiфiкаторiв, розрiзнювачiв, аналiтичних логiчних характеристик предметів, явищ.
У новому словнику значно розширено сполучуваність заголовкових іменників із
прикметниковими словами, що виконують роль логічних, постійних означень, уживаних
переважно в публіцистичних, наукових текстах. Їхня фіксація (вони мають спеціальну позначку в
словнику – ♦) проектується на часовий зріз літературної мови. Розширення гнізда прикметників –
логічних означень виявляє тематичну й оцінну різноманітність текстів конкретного історичного
періоду, актуалізацію певних суспільних тем, що позначається на загальновживаному словнику
літературної мови. Закономірно, що актуалізація слова-поняття в мовній практиці зумовлює і його
означальну характеристику, а оскільки узгоджені означення належать до граматично-структурних
особливостей української мови, то вони постійно поповнюють словник епітетів, як джерела
логічного і художньо-естетичного освоєння, пізнання світу. Так, скажімо, розширилася група
означень, які умовно позначені в Словнику ♦, до слова життя.
Логiчні, аналiтичні означення-епiтети вiдбивають закономiрний процес пiзнання явищ, їх
упорядкування в науковiй картинi свiту. Отже, епiтет – запорука точностi, виразностi мови, а
також її образностi, емоцiйностi.
Найповнішу iнформацiю про семантичну динамiку епiтетних слiв дає нам художнiй стиль.
Епiтети засвідчують розвиток образного мислення, змiну естетичних оцiнок, вплив лiричних та
епiчних джерел на художнi тексти тощо. За інформацією Словника, найбiльш розгалуженi епiтетнi
ряди формують слова-поняття, пов’язанi з характеристикою людини, її зовнiшностi (очi, обличчя,
брови, волосся, руки та iн.) і внутрiшнього свiту – почувань, психiчних станiв, чуттєвого
сприйняття дiйсностi (бiль, душа, жаль, радiсть, сум тощо). Через характернi епiтети
вимальовується прикметниково-означальне поле зовнiшностi людини, оцiнюваної українцями.
Нацiональні особливості бачення вроди (жiночої, чоловiчої) вiддзеркалюють поняття,
вербалізовані в словах-оцiнках, словах-означеннях.
Епітетні характеристики виявляють соціальну ознаку мовного портрета людини, наприклад,
епітети до слів батько (активний, багатий, багатодітний, безногий, безродний, безсилий,
безталанний, бровастий, буйночубий, втомлений, вусатий, грамотний, грізний, гуманний,
далекий, далекоглядний, дбайливий, дужий, зблідлий, здорожений, кремезний, лисий, мислячий,
мозолястий. мудрий, натомлений, невтомний, обважнілий, осиротілий. поважний, постарілий,
працелюбний, роздягнений, розумний, сивоголовий, слабкий, справний, статний, терплячий,
хазяйновитий, чорнобривий, широкоплечий та ін.), долоня, долоні (товстошкура, безсилі, важкі,
задубілі, зажурені, залізні, замазані, землисті, запечені, зачерствілі, зашкарублі, зморені,
мозолисті, мозоляві, мозолясті, натруджені, пекучі, порепані, потріскані, пробиті, стомлені,
шкарубкі, шорсткі) сигналізують про відбиту в мовно-художніх деталях текстів-джерел тему
соціальної невлаштованості особи, виснажливу, важку працю, що спричиняє й відповідні оцінки
фізичного й психічного стану людини. Зафіксовані епітетні означення пов’язані позитивною і
негативною оцінною семантикою, проте, зокрема, в характеристиці долонь переважає внутрішньо-
негативна оцінка, в якій наявний семантичний компонент ‘фізичний стан людини’.
Словник уможливлює зіставлення узагальнених характеристик понять, винесених як реєстрові
слова, із індивідуально-авторськими епітетами.
Виокремлення різновиду індивідуально-авторських епітетів дає змогу простежити тенденції
розвитку семантики означень, зумовлені особливостями ідіостилю, впливом фольклорної,
поетичної традиції на розвиток літературної мови.
У словниковій статті розрізнено значення полісемічних слів, тобто розрізнено прямі й
переносні значення слів. У семантичній класифікації епітетів найбільшу вагу мають групи
епітетних слів із семантикою психологічного сприйняття. Саме такі епітети притаманні мовним
портретам людей.
Новий словник епітетів пропонує нову структуру словникової статті. Так, окремо виділено
епітети, що вживаються в структурі порівняння (їх уміщено після значка ○), а також епітети у
структурі метафори (їх уміщено після значка ●).
Що найбiльше хвилювало й хвилює людину, як бачить вона себе в довкiллi, як у мовi, словi
формулює вона свої оцiнки добра i зла, позитивного i негативного, зовнiшнього (видимого) i
внутрiшнього (психiчного). До слова голос, наприклад, зафiксовано понад 300 епiтетних
означень – прикметникiв, дiєприкметникiв. Поряд iз розгорнутими, поширеними епiтетними
рядами наводяться й слова з нечисленними означеннями, наприклад, автострада, бджола,
жайворонок та iн. Закономiрно, що вони не супроводжуються такою кiлькiстю епiтетiв, як
лексеми традицiйного поетичного словника (наприклад, вітер, вода, вогонь, зорi, небо, хмара
та iн.). Однак вони вносять у загальну картину епiтетних словосполучень як колективне, усталене,
типове, так i оригiнальне, iндивiдуальне сприйняття свiту.
«Новий словник епітетів української мови» містить цінну інформацію не лише для
мовознавців, а й для вчителів, викладачів вищих навчальних закладів.
|