Історіографія як форма самосвідомості історичної науки (рецензія на монографію І.Колесник "Українська історіографія: концептуальна історія")
У монографії І.І. Колесник «Українська історіографія: концептуальна історія» К.: Фенікс, 2013 (за ред. В.А. Смолія) проаналізовано, як ускладнювався, збагачувався й оновлювався понятійний апарат української історіографії від доби модерну до наших днів....
Gespeichert in:
| Datum: | 2014 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2014
|
| Schriftenreihe: | Вісник НАН України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73276 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Історіографія як форма самосвідомості історичної науки (рецензія на монографію І.Колесник "Українська історіографія: концептуальна історія") / В.І. Онопрієнко // Вісн. НАН України. — 2014. — № 11. — С. 73-76. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-73276 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-732762015-01-09T03:01:52Z Історіографія як форма самосвідомості історичної науки (рецензія на монографію І.Колесник "Українська історіографія: концептуальна історія") Онопрієнко, В.І. Рецензії У монографії І.І. Колесник «Українська історіографія: концептуальна історія» К.: Фенікс, 2013 (за ред. В.А. Смолія) проаналізовано, як ускладнювався, збагачувався й оновлювався понятійний апарат української історіографії від доби модерну до наших днів. 2014 Article Історіографія як форма самосвідомості історичної науки (рецензія на монографію І.Колесник "Українська історіографія: концептуальна історія") / В.І. Онопрієнко // Вісн. НАН України. — 2014. — № 11. — С. 73-76. — укр. 0372-6436 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73276 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії Рецензії |
| spellingShingle |
Рецензії Рецензії Онопрієнко, В.І. Історіографія як форма самосвідомості історичної науки (рецензія на монографію І.Колесник "Українська історіографія: концептуальна історія") Вісник НАН України |
| description |
У монографії І.І. Колесник «Українська історіографія: концептуальна історія» К.: Фенікс, 2013 (за ред. В.А. Смолія) проаналізовано, як ускладнювався, збагачувався й оновлювався понятійний апарат української історіографії від доби модерну до наших днів. |
| format |
Article |
| author |
Онопрієнко, В.І. |
| author_facet |
Онопрієнко, В.І. |
| author_sort |
Онопрієнко, В.І. |
| title |
Історіографія як форма самосвідомості історичної науки (рецензія на монографію І.Колесник "Українська історіографія: концептуальна історія") |
| title_short |
Історіографія як форма самосвідомості історичної науки (рецензія на монографію І.Колесник "Українська історіографія: концептуальна історія") |
| title_full |
Історіографія як форма самосвідомості історичної науки (рецензія на монографію І.Колесник "Українська історіографія: концептуальна історія") |
| title_fullStr |
Історіографія як форма самосвідомості історичної науки (рецензія на монографію І.Колесник "Українська історіографія: концептуальна історія") |
| title_full_unstemmed |
Історіографія як форма самосвідомості історичної науки (рецензія на монографію І.Колесник "Українська історіографія: концептуальна історія") |
| title_sort |
історіографія як форма самосвідомості історичної науки (рецензія на монографію і.колесник "українська історіографія: концептуальна історія") |
| publisher |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
Рецензії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73276 |
| citation_txt |
Історіографія як форма самосвідомості історичної науки (рецензія на монографію І.Колесник "Українська історіографія: концептуальна історія") / В.І. Онопрієнко // Вісн. НАН України. — 2014. — № 11. — С. 73-76. — укр. |
| series |
Вісник НАН України |
| work_keys_str_mv |
AT onopríênkoví ístoríografíââkformasamosvídomostíístoričnoínaukirecenzíânamonografíûíkolesnikukraínsʹkaístoríografíâkonceptualʹnaístoríâ |
| first_indexed |
2025-07-05T21:56:52Z |
| last_indexed |
2025-07-05T21:56:52Z |
| _version_ |
1836845747771801600 |
| fulltext |
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 11 73
ІСТОРІОГРАФІЯ
ЯК ФОРМА САМОСВІДОМОСТІ
ІСТОРИЧНОЇ НАУКИ
Рецензія на монографію І. Колесник
«Українська історіографія:
концептуальна історія»
Історіографія — це галузь історичної науки, що вивчає процес
накопичення історичних знань. На відміну від історичної нау-
ки, яка розглядає минуле, оперуючи даними з історичних дже-
рел, реконструюючи та аналізуючи їх, історіографія досліджує
саму історичну науку, рефлексивно охоплюючи її методи і засо-
би. Історіографія як складова частина науки може розвиватися
лише в широкому міждисциплінарному просторі. Насамперед
ідеться про взаємодію з іншими історичними дисциплінами.
Загальна і національна історія дає величезний за обсягом і зна-
чущістю матеріал для історіографічного аналізу. Історіогра-
фія тісно пов’язана з джерелознавством, оскільки розширення
кола джерел, успіхи їх критичного осмислення відображують
загальний рівень історичної науки. Процес освоєння привнесе-
них іззовні ідей, принципів і теорій нерозривно поєднується із
запозиченням нових або корегуванням значення вже знайомих
понять, з їх вбудовуванням у наявну мовну картину світу.
У рецензованій монографії українська історіографія пред-
ставлена під кутом зору історії понять. Актуальність своєї
праці І.І. Колесник бачить у тому, що від початку 1990-х років
історична наука в Україні переживає справжню «революцію
понять». У сфері соціально-гуманітарних наук розпочалися
процеси витіснення й заміни марксистської термінології на-
ціоналістичною лексикою, переповненою численними архаїз-
мами, полонізмами, діалектизмами, законсервованими в сере-
РЕЦЕНЗІЇ РЕЦЕНЗІЇ
ОНОПРІЄНКО
Валентин Іванович —
доктор філософських наук,
професор, завідувач відділу
методології та соціології науки
Центру досліджень науково-
технічного потенціалу та історії
науки ім. Г.М. Доброва
НАН України,
val_onopr@mail.ru
У монографії І.І. Колесник «Українська історіографія: концептуальна іс-
торія» К.: Фенікс, 2013 (за ред. В.А. Смолія) проаналізовано, як ускладню-
вався, збагачувався й оновлювався понятійний апарат української історіо-
графії від доби модерну до наших днів.
74 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 11
РЕЦЕНЗІЇ
до вищі української діаспори. Тому історична
наука в сучасній Україні перебуває в складній
герменевтичній ситуації (відбору, експлікації,
«прояснення» нових ідей-понять, слів-понять,
норм-понять та категорій). В епоху глобаль-
них криз відбувається радикальне оновлення
мови науки: нові знання продукують нові ідеї-
концепти, наповнюють новими смислами ві-
домі поняття; йдуть процеси інтелектуалізації
мови, насамперед мови наукового спілкуван-
ня; спостерігається тенденція до індивідуалі-
зації мови та мовних засобів самопрезентації
історика.
Головне завдання, яке поставила перед со-
бою авторка праці, — відтворити концептуаль-
ну історію історіографії як теорії та історії істо-
ричної науки на українському ґрунті. Поняття
«історіографія» пройшло складний шлях від
розмовної мови до теоретичного концепту, від
практик історичного письма, опису та критики
подій до перетворення на спеціальну галузь,
рефлексивну дисципліну, самосвідомість на-
уки. Проте й сьогодні концепт «історіографія»
потребує ментальних конвенцій, уточнень і
роз’яснень.
У монографії доведено, що історіографія ста-
новить ядро історичної науки, її рефлексивну
складову, форму самосвідомості науки. Про-
аналізовано, як ускладнювався, доповнювався,
удосконалювався лексичний багаж української
історіографії від доби модерну до наших днів.
Збагачення й оновлення понятійного апарату
української історіографії відбувалося за до-
помогою запозичення та верифікації термінів
і понять із суміжних галузей соціогуманітар-
ного знання, як-от наукознавства, культуро-
логії, лінгвістики, соціології тощо. Показано,
що терміносистема української історіографії
формувалася під впливами просвітництва, ро-
мантизму, позитивізму, марксизму, філософії
та історії науки.
У книзі показано, як поняття постмодер-
нізму змінюють традиційну концепцію історії
і задають нове бачення історичних і соціаль-
них процесів. Це відбувається через відмову
від лінійного бачення соціальної динаміки і
презумпції наявності внутрішньої логіки іс-
торії — у контексті відмови від логоцентриз-
му, а також шляхом артикуляції сьогодення
як позбавленого можливості новизни. Розу-
міння історії як лінійного розгортання подій
з минулого в майбутнє, що припускає висно-
вок про одне, «правильне» прочитання події,
змінюється в постмодернізмі установкою на
інтерпретаційну плюральність наративної іс-
торії. Постмодерністське бачення соціальної
процесуальності принципово нелінійне. Моде-
льований філософією постмодернізму процес
здійснення подій підпорядкований термінізму
нелінійного типу. Тому історія може мислити-
ся лише у формі словесного дискурсу. Взагалі
постмодерністська епістемологія заражена ві-
русом деструкції і, незважаючи на її популяр-
ність і новаційні потенції в гуманітаристиці,
до неї корисно застосовувати протиотруту.
У книзі широко використовуються поняття по-
стмодернізму — «дискурс», «сюжет», «автор»,
«постісторія», «текст», «контекст» та ін., але
водночас автор робить конструктивний висно-
вок: сучасна історико-понятійна свідомість по-
винна встановлювати рівновагу між аналізом
історичного та лексичного контекстів слова-
поняття, порушену свого часу постмодерніст-
ськими практиками.
Дуже предметно обговорюються в моно-
графії особливості такої поширеної форми іс-
торичного дослідження, як наратив. Наратив
знаходиться в ряду понять, актуалізованих
«лінгвістичним поворотом» та постмодерніз-
мом (дискурс, текст, контекст і т. ін.), і нині
претендує на міждисциплінарний статус у гу-
манітарних науках (крім історії — у психології,
соціології, соціальній антропології). У рамках
конструктивістської епістемології наратив
виступає як один із основних способів вироб-
ництва знання. У сучасному інформаційно-
му суспільстві, де панують медіакомунікації,
власником знання виступає не автор відкрит-
тя, дослідник, а той, кому дали слово, — «лю-
дина біля мікрофона», оповідач, транслятор
вторинних відомостей, політично ангажова-
ний оратор. Абсолютизація такого обмеженого
значення поняття «наратив» веде до пріорите-
ту інтерсуб’єктивності перед об’єктивністю: на
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 11 75
РЕЦЕНЗІЇ
місце процедур дослідження і відкриття під-
ставляють процес артикуляції та соціалізації
результатів, що в перспективі означає деваль-
вацію реального пізнання взагалі.
Вкажу на головні властивості твору І.І. Ко-
лесник (насправді їх багато), які я розцінюю як
творчі переваги. Мені вже довелося чути дум-
ку, що ця монографія по суті є словником. Про
це у «Післяслові» прямо говорить і авторка:
«У книзі свідомо обрано словникову форму
викладу, котра порівняно з іншими науковими
жанрами (монографія, стаття, критика, ре-
цензія) означає максимальну концентрацію
знань, стислу форму подачі матеріалу, специ-
фічну мовно-термінологічну репрезентацію
певної галузі знання, наукової дисципліни, нау-
ки. Словникова структура доволі зручна, адже
вона відкрита для поповнення, оновлення та
переробки інформації. Словникова форма ви-
кладу означає цілісність, предметну повноту,
стислість, лаконічність, демонструє міжпред-
метні комунікації окремих понять і груп по-
нять. Вона зручна в користуванні, виконує опе-
раційні, інформаційно-довідкові та епістемо-
логічні функції. Поняття подаються в лексич-
ному та історичному контекстах. Подана у
стислій словниковій формі терміносистема
української історіографії дає уявлення про міс-
це й роль історіографії у системі історичної на-
уки, її минуле та сучасний стан як теорії й іс-
торії історичної науки».
Однак насправді форма викладу матеріалу
монографії зовсім не означає акцентування
статичності понятійного базису історіографії.
Ця статика знімається і компенсується завдя-
ки запропонованій І.І. Колесник мережевій
моделі науки, у цьому випадку історіографії.
Переваги мережевого підходу полягають
не лише в кореляції з сучасними концептами
«мережева цивілізація», «мережева еконо-
міка», «мережевий менеджмент» і т. ін., а й у
тому, що такий підхід передбачає об’єднання
різноманітних складових, які раніше розгляда-
ли ізольовано, автономно, навіть герметично, в
єдину структуру взаємопов’язаних елементів,
між якими постійно відбувається обмін інфор-
мацією. Мережа постає як принципово новий,
саме інформаційний, простір.
Мережева модель науки означає інтеграцію
розрізнених елементів (ідей, теорій, біогра-
фій, наукових інституцій, академічних шкіл,
наукових співтовариств, наукових династій,
професійної ідентичності, колективної психо-
логії, творчої лабораторії вченого, інновацій,
інтерактивних ритуалів) у безшовну мережу
взаємопов’язаних елементів, між якими постій-
но циркулює інформація. Утворення мережі і
є новою моделлю вивчення історичної науки.
Інноваційність мережевої моделі історичної
науки полягає у синтезі соціологічного, антро-
пологічного та мікроісторичного підходів, що
формує міждисциплінарно-мережевий простір
науки. Мережевий аналіз актуалізує антропо-
логічну складову історіографії, у центрі уваги
якої опиняється не «безлюдна», деперсоніфі-
кована історія ідей чи наукових інституцій, а
суб’єкт (актор) процесу пізнання, носій ідей
і організатор науки, який постає в науковому
повсякденні, у коловороті міжособистісних
взаємин, що ліплять тіло і душу науки.
Головний концепт мережевої моделі аналі-
зу інтелектуальної історії — інтелектуальне
співтовариство. Творче та повсякденне жит-
тя інтелектуала передбачає наявність різних
угруповань, неформальних об’єднань, таких
як професійні клани, земляцтва, гурт одно-
кашників та ін. На мій погляд, мережева мо-
дель історіографії є конкретизацією систем-
ного підходу (який може застосовуватися саме
в конкретній версії) і становить важливу пе-
ревагу монографії.
Невід’ємною частиною «нової соціальної
історії» як історії соціально-культурної є іс-
торія ментальностей, яка оформилася в само-
стійний напрям у 1960-ті роки в європейсько-
му гуманітарному знанні в рамках так званого
«історико-антропологічного повороту» — ін-
тересу до людини, її уявлень і способу життя.
Зміцнення позицій історії ментальностей саме
в десятиліття визрівання студентської рево-
люції 1968 р. (руху «нових лівих») пов’язане зі
спробами переорієнтувати науки про минуле з
«історії героїв» (правителів, мислителів, пол-
76 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 11
РЕЦЕНЗІЇ
ководців, дипломатів) на «історію пересічних
людей». За допомогою поняття ментальності
можна пов’язати високораціоналізовані форми
свідомості — науку, філософію, політичну ідео-
логію, релігію зі світом несвідомих структур, з
неусвідомленими культурними кодами, визна-
чаючи тим самим образ цілісного життя люди-
ни. Цікава також ідея, згідно з якою ментальні
структури одночасно слугують і продукуючою
основою, і перешкодою для історичного руху,
завдяки чому він і набуває свого неповторного
унікального характеру, на відтворення якого і
повинна насамперед орієнтуватися історія. Ці
ідеї не лише знайшли в книзі адекватне відо-
браження, а й мають перспективне значення
для розкриття специфіки української історіо-
графії.
У монографії крізь призму понятійного апа-
рату концептуальної історії розглянуто осо-
бливості української культури та її історіогра-
фії, і це дуже цікаво:
Кордоцентричність та фемінність як клю-
чові ознаки українського світосприйняття зу-
мовили лінгвоцентризм вітчизняної культури,
науки та мистецтва. Вважається, що у струк-
турах наукової свідомості українців функції
філософії виконувала література. Раціоналізм
поняттєвого мислення в українському дискурсі
поступався образності думки, гнучкості мови,
художньому сприйняттю реальності. Брак
строго абстрактних категорій наукового мов-
лення пояснюється специфікою семантики роз-
мовної мови українців. Водночас українській на-
уковій культурі притаманна «енергія докумен-
тальності», котра виявляється в естетизації
пошуку джерел, нахилі до джерелознавчих прак-
тик, укладанні численних тематичних та ав-
тобібліографій, виданні словників. Такий стан
речей імпліцитно засвідчує особливий статус
історії понять у межах української наукової
культури.
Нарис історії української історіографії у
книзі, створений з використанням інструмен-
тарію концептуальної історії, збуджує увагу
читача і викликає нові думки, а іноді й бажан-
ня вступити в діалог з автором.
Новаційний потенціал монографії зосеред-
жено на широкому спектрі теоретико-епіс те-
мо логічних можливостей. Проте це не абстрак-
тні роздуми і реконструкції, вони доведені до
конкретних практик і методів, які так потрібні
сучасній історіографії і мають застосовуватися
в дослідницькій роботі.
Монографію можна розглядати в одному ряду
з такими прикметними явищами історіографіч-
ного пошуку в Україні, як щорічні все українські
методологічні семінари, що останніми роками
за ініціативою І.І. Колесник проводяться в Ін-
ституті історії України НАН України. Ці семі-
нари перетворилися на «неформальні коледжі»,
в яких відбувається творче спілкування, обмін
думками, ідеями, вільне обговорення гострих
проблем теорії та історії історичної науки. Вони
збирають дослідників не лише з України, а й з
Росії, Польщі, Великої Британії та інших кра-
їн. Альманах теорії та історії історичної науки
«Ейдос» (опубліковано 7 випусків), що виник
на основі семінарів, — цінне джерело для об-
міркування новітніх методологічних проблем
історіографії. Рецензована монографія свідчить
про широку і добре обґрунтовану дослідницьку
програму, яка об’єднує істориків для вирішення
нових завдань історичної науки.
Книга написана яскравою, виразною мовою
(«Справжній учений має свою мову — у сенсі
стилю, упізнавання, власного поняттєвого ін-
струментарію, багатства лексичного багажу,
відкритості до нового, здатності до експлікації
й використання норм-понять, чіткості викла-
ду»). Чудове поліграфічне виконання — фор-
мат, шрифт, макет — також приваблює читача.
Таку книгу приємно тримати в руках, читання
її неможливо замінити електронною версією.
|