Польський військовий меморіал на Личаківському цвинтарі
Показано хід будівництва польського військового цвинтаря у Львові у 20-ті рр. ХХ ст. та його знищення у радянський період.
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2009
|
| Назва видання: | Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73289 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Польський військовий меморіал на Личаківському цвинтарі / Х. Харчук // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2009. — Вип. 18. — С. 76-79. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-73289 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-732892015-01-09T03:01:56Z Польський військовий меморіал на Личаківському цвинтарі Харчук, Х. 1918 рік в житті українського і польського народів Показано хід будівництва польського військового цвинтаря у Львові у 20-ті рр. ХХ ст. та його знищення у радянський період. In article were shown the course of building polish military cemetery in Lviv in 20th of XX century and its destruction at the soviet period 2009 Article Польський військовий меморіал на Личаківському цвинтарі / Х. Харчук // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2009. — Вип. 18. — С. 76-79. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73289 uk Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
1918 рік в житті українського і польського народів 1918 рік в житті українського і польського народів |
| spellingShingle |
1918 рік в житті українського і польського народів 1918 рік в житті українського і польського народів Харчук, Х. Польський військовий меморіал на Личаківському цвинтарі Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| description |
Показано хід будівництва польського військового цвинтаря у Львові у 20-ті рр.
ХХ ст. та його знищення у радянський період. |
| format |
Article |
| author |
Харчук, Х. |
| author_facet |
Харчук, Х. |
| author_sort |
Харчук, Х. |
| title |
Польський військовий меморіал на Личаківському цвинтарі |
| title_short |
Польський військовий меморіал на Личаківському цвинтарі |
| title_full |
Польський військовий меморіал на Личаківському цвинтарі |
| title_fullStr |
Польський військовий меморіал на Личаківському цвинтарі |
| title_full_unstemmed |
Польський військовий меморіал на Личаківському цвинтарі |
| title_sort |
польський військовий меморіал на личаківському цвинтарі |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
1918 рік в житті українського і польського народів |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73289 |
| citation_txt |
Польський військовий меморіал на Личаківському цвинтарі / Х. Харчук // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2009. — Вип. 18. — С. 76-79. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
| series |
Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| work_keys_str_mv |
AT harčukh polʹsʹkijvíjsʹkovijmemoríalnaličakívsʹkomucvintarí |
| first_indexed |
2025-07-05T21:57:26Z |
| last_indexed |
2025-07-05T21:57:26Z |
| _version_ |
1836845784004296704 |
| fulltext |
Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 18/200976
Христина Харчук
ПОЛЬСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ МЕМОРІАЛ НА
ЛИЧАКІВСЬКОМУ ЦВИНТАРІ
Показано хід будівництва польського військового цвинтаря у Львові у 20-ті рр.
ХХ ст. та його знищення у радянський період.
Ключові слова: цвинтар, поляки, Львів, українсько-польська війна.
Польський військовий меморіал знаходиться з південної сторони Личаківського
цвинтаря, на похилій, спадистій в бік Погулянки, ділянці. Цю ділянку – колишній
фільварок монахинь вірменських бенедиктинок – подарувала під цвинтар полеглих
у боях за Львів поляків у 1918–1919 рр. Гертруда Оханович, сестра вірменського
католицького архієпископа Юзефа Теодоровича. Рішення про створення цього
цвинтаря за аналогією поховань польських повстанців 1830 р. і 1863 р. прийняте
магістратом Львова в кінці листопада 1918 р.1. Колишні вояки Юзефа Пілсудського
ще 14 липня 1918 р. висунули постулат утворення на Личакові окремого поля по-
ховань для колишніх легіоністів за зразком тих, що вже існували для учасників по-
встань 1830 р. і 1863 р. На це поле мали перенести й могили легіоністів, похованих
на Австрійському військовому кладовищі. Над їхніми могилами було встановлено
березовий хрест (7 м заввишки).
Перше поховання на ґрунті під Личаківським цвинтарем відбулося 24 листо-
пада 1918 р. Після того, як українські війська відступили зі Львова і для поляків
стали доступними Личаківський та Янівський цвинтарі, міська рада вирішила
ліквідувати у місті всі тимчасові поховання, де відбувалися бої. Починаючи з весни
1919 р., на новостворений цвинтар біля Личакова перенесли останки полеглих з
численних місць поховань у скверах та парках2. Останнє перезахоронення від-
булося у квітні 1939 р.
Найбільше поховань було у сквері перед Львівською Політехнікою, при
Кадетській школі (тепер – Академія Сухопутних військ на вул. Гвардійській),
школі ім. Сенкевича та в Стрийському парку. За даними газети “Gazeta Lwowskiej”
(“Львівської Газети”), з 18 по 22 квітня 1919 р. з-під Львівської Політехніки пе-
ренесли тлінні останки полеглих зі спільних і окремих могил на новостворений
цвинтар, названий пізніше цвинтарем “Obrońców Lwowa”3.
Перед будинком Львівської Політехніки знаходився польовий військовий
шпиталь. На його території хоронили померлих від ран та полеглих на полі бою
вояків. Після закінчення боїв у сквері біля Львівської Політехніки звели тимчасову
каплицю. Коли останки полеглих перенесли на цвинтарі, на цьому місці – зі сторони
вул. Захарієвича (тепер – вул. Архітекторська) – 22 листопада 1925 р. з ініціативи
громадського комітету відкрито пам’ятник, виконаний за проєктом архітектора
77Польський військовий меморіал на Личаківському цвинтарі
Вітольда Равського4. Заснуванням цвинтаря “Obrońców Lwowa” займався воєвід-
ський відділ військового гробівництва. 26 травня 1926 р. з Янівського кладовища
на цей цвинтар перенесли ексгумовані тлінні останки польських воїнів (21 особу),
які полягли в боях, що велися від 1 листопада 1918 р. до 30 червня 1919 p., а також
– померлих своєю смертю після цієї дати, аж до 1924 р.5.
Перший проєкт впорядкування цвинтаря розробив Владислав Кубік, ви-
кладач Сільськогосподарської Академії в Дублянах. За цим проєктом мали бути
сформовані тераси на схилі Погулянки, алеї, посаджені дерева. Саме тоді збудо-
вано дерев’яну каплицю, а цвинтар огороджено дерев’яним парканом. Польсько-
більшовицька війна, бої з армією Семена Будьонного під Львовом перервали
роботи, пов’язані з формуванням терас. Поранених, які вмирали у львівських
шпиталях, хоронили нашвидкоруч. Хаотичне розміщення могил утруднило піз-
ніше планування цвинтаря.
19 жовтня 1921 р. “Kurier Lwowski” (“Львівський кур’єр”) подав сенсаційне
повідомлення про те, що перше місце в конкурсі впорядкування цвинтаря отримав
проєкт під символом “Білі Троянди”6, автором якого став не відомий архітектор, а
студент V курсу відділу архітектури Львівської Політехніки Рудольф Індрух (син
чешки та словака) – колишній офіцер австрійської армії та учасник бойових дій
1918 р. Коли виявилося, що проект є дуже дорогим, незаможний автор передав
свій гонорар на конто будови цвинтаря.
Проєкт Р. Індруха був найкращим, найсміливішим і найпомпезнішим.
Автор вдало поєднав три основні монументальні частини цвинтаря, сполу-
чивши їхні архітектурні елементи в загальну архітектонічну композицію. Три
основні частини: каплиця для Служби Божої, катакомби і пам’ятник Слави у
вигляді величезної колонади, вражають загальною архітектурною єдністю. У
своїй концепції Р. Індрух використав спадистий рельєф місцевості, створивши
цвинтар на терасах. У проєкті передбачався головний вхід на цвинтар зі сторо-
ни Погулянки, до якого мала йти широка алея, обсаджена високими деревами,
яка б закінчувалася закритою вхідною брамою, завершеною різьбленим в ка-
мені орлом, що горне під свої крила молодих орлят. Однак ця частина задуму
Р. Індруха не була реалізована. Каплиця побудована в 1922–1924 рр. на високому
пагорбі у формі ротонди. Будівельними роботами при її зведенні безкоштовно
керував інженер Казимир Вайс. На її вівтарі поміщено скульптуру Божої Матері
з маленьким Ісусом Христом, який робить перші кроки (проєкт відомої польської
скульпторки Люни Амалії Дрекслер). За гіпсовою моделлю фігуру виконав з
каменю пісковику львівський скульптор Анджей Альбрихт7.
Катакомби розташовані трохи нижче від каплиці і поєднані з нею широкими
кам’яними сходами, які знаходилися з правого та лівого боку тераси. Кожна ката-
комба складається з чотирьох склепінчастих крипт. Між катакомбами була криниця
з басейном. Кран, з якого витікала вода в басейн, був оздоблений маскароном з
пісковику. Аркади катакомб стояли на 12-ти стовпах, які з’єднувалися між собою
псевдороманськими арками. Ззовні на стовпах було шість фігурних рельєфів ан-
гелів, що стоять з хрестами Virtuti Militari на грудях і терновими вінками у руках.
Широкий карниз над арками стовпів прикрашали шістнадцять рельєфів херувимів.
У вісьмох криптах катакомб поховано 72 полеглих воїнів, ексгумованих і вибраних
78 Христина Харчук
спеціальною комісією з різних відрізків фронту. Крипти закриті кам’яними плита-
ми, які оздоблювала кам’яна різьба у стилі модерну. На цих плитах були висічені
прізвища полеглих, дати їх народження та смерті.
Будівництво катакомб тривало до жовтня 1932 р. Після смерті Р. Індруха їх
співавтором став відомий будівничий Антон Несторовський. Будівельні роботи
ускладнилися через зсуви ґрунту і високий рівень ґрунтових вод. Необхідно було
протидіяти зсуву ґрунту і глибоко закласти фундаменти будівель8.
З лівого боку катакомб знаходився пам’ятник американським пілотам з еска-
дрону імені Тадеуша Костюшки, який побудовано на кошти Народного Об’єднання
Поляків Америки. Пам’ятник відкрито 30 травня 1932 р. Він був побудований за
проєктом архітектора Юзефа Рудницького і скульптора Юзефа Стажиньського9. З
шістнадцяти американських пілотів на батьківщину повернулося тринадцять; троє
з них поховано на Личаківському меморіалі: Едмунд Грейвс, капітан Артур Келлі,
поручник Мак Каллум. Один із американських пілотів загинув під час військового
параду в 1919 р. Його літак впав на палац Потоцького у Львові.
Праворуч від катакомб поховані французькі піхотинці, які воювали на сто-
роні Польщі. Спочило їх тут відразу сімнадцять (шістнадцять з них перевезли до
Франції), пізніше залишився лише один – Жан Ларке. 26 травня 1928 р. споруджено
пам’ятник Французьким воїнам за проєктом Юзефа Ружинського при співучасті
скульптора Казимира Сокальського10.
Нижче катакомб, в секторі №1, знаходилися могили визначних військових
і цивільних осіб. Тут поховані генерал Тадеуш Розвадовський (* 1866–† 1927),
генерал Вацлав Івашкевич (*1871–† 1922) , бригадир Чеслав Мончинський, віце-
президент Львова Леонард Сталь (* 1866–† 1929), архієпископ Юзеф Теодорович,
генерал Людвік Ридиґер (* 1859–† 1920) та інші.
Найстарішу частину цвинтаря “Obrońców Lwowa” зі сторони Погулянки за-
вершує пам’ятник Слави, виконаний у формі тріумфальної арки з напівовальною у
плані колонадою з дванадцяти колон, з’єднаних архітравом. Перед стовпами арки
від Погулянки стояли кам’яні фігури левів, які були виконані за проєктом скуль-
птора Юзефа Стажицького. Нижче від пам’ятника Слави розташовані, повторюючи
його майже півциркульну в плані форму, три тераси з могилами полеглих воїнів
(поля ХІІІ–ХІХ на плані цвинтаря). Будівництво пам’ятника Слави тривало п’ять
років. Його урочисте відкриття відбулося 11 листопада 1934 р.11.
У 1925 р. тлінні останки невідомого воїна перевезено з Личаківського ме-
моріалу до Варшави, де 1 листопада їх перепоховано у Могилі Невідомого Воїна
на площі Саській (тепер Юзефа Пілсудського)12. На цвинтарі у Львові ж зали-
шилося тільки могильне місце, накрите мармуровою плитою, виготовленою за
проєктом скульптора Казимира Сокальського. На цьому цвинтарі спочивають в
окремих і спільних могилах 2318 учасників бойових дій у Львові 1–22 листопада
1918 р. та боротьби проти більшовиків у 1920 р., зокрема, проти Червоної армії
під командуванням С. Будьонного13.
Поряд з військовим цвинтарем знаходилося кладовище учасників боїв, які
померли у мирний час. На цьому цвинтарі поховані жертви німецько-польської
війни 1939 р. і Руху опору в 1922–1944 рр. У 1927 р. тут похований і автор проєкту
цвинтаря “Obrońców Lwowa” – архітектор Р. Індрух14.
79Польський військовий меморіал на Личаківському цвинтарі
Воєнні дії 1939–1944 рр. не знищили цвинтаря. В післявоєнний період він
почав поступово занепадати; однак навіть у такому стані цвинтар був “як більмо
на оці” для тодішнього комуністичного режиму.
25 серпня 1971 р. за допомогою танків і військових бульдозерів радянська
влада зруйнувала колонаду. Арку і пилони знищити не вдалося – висаджувати в
повітря динамітом видавалося небезпечним через близькість житлових будинків. На
могилах, де були поховані ветерани польського війська, прокладено автомобільну
дорогу (тепер вул. Банаха), яка відокремлювала найпомпезнішу частину цвинтаря.
Навколо кладовища побудовано цегляний мур. У катакомбах створено каменярські
майстерні, які згодом поступово засипалися цвинтарним сміттям15.
Усе це робилося, незважаючи на протести полонійних організацій і посольств
західних країн. Цей факт вандалізму ще раз засвідчив про брак пошанування
Радянським Союзом міжнародних конвенцій про охорону та відновлення військо-
вих могил.
У 1990 р. польська фірма “Енергополь” розчистила з-під будівельних уламків
та сміття могили центральної частини цвинтаря (поля VI–XII на плані), зробивши
таким чином добрий початок його відтворення та повної реконструкції. У 1997 р.,
при узгодженні з владою м. Львова, розпочалися перші реставраційні роботи та
впорядкування цвинтаря.
1 Nisieja S. Dzielnica za Styksem. – Wrocław, 1998. – S. 374.
2 Orłowicz M. Przewodnik po Lwowie. – Lwów, 1920. – S. 122.
3 Przewodnik po cmentarzu Obrońców Lwowa. – Lwów, 1939. – S. 2.
4 Ibidem. – S. 4.
5 Ibidem. – S. 3.
6 Kurier Lwowski. – 15.IV.1925. – S. 5.
7 Przewodnik po cmentarzu Obrońców Lwowa. – Lwów, 1939. – S. 10–12.
8 Ibidem. – S. 13.
9 Ibidem. – S. 14.
10 Ibidem. – S. 15.
11 Ibidem. – S. 16.
12 Medyński A. Przewodnik po cmentarzu Łyczakowskim. – Lwów: Nakładem “Drukarni Polskiej”
B. Wysłoucha. – 1937. – S. 52.
13 Ibidem. – S. 18.
14 Ibidem. – S. 19.
15 Nisieja S. Dzielnica za Styksem. – Wrocław, 1998. – S. 392.
Khrystyna Kharchuk. Polish military memorial at the lychaKiv
cemetery
In article were shown the course of building polish military cemetery in Lviv in
20th of XX century and its destruction at the soviet period.
Key words: cemetery, Poles, Lviv, ukrainian-polish war.
|