Початки формування медичної та санітарної служби Української Галицької Армії
Медична та санітарна служба Української Галицької Армії розпочала створюватись 1–21 листопада 1918 р. під час боїв українського війська з польськими воєнними підрозділами на вулицях Львова. Після відступу українців зі Львова і розгортання широкомасштабної українсько-польської війни, медична служба...
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2009
|
| Назва видання: | Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73334 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Початки формування медичної та санітарної служби Української Галицької Армії / О. Сапіга // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2009. — Вип. 18. — С. 450-454. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-73334 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-733342015-01-10T03:01:21Z Початки формування медичної та санітарної служби Української Галицької Армії Сапіга, О. Військово-політичні аспекти Медична та санітарна служба Української Галицької Армії розпочала створюватись 1–21 листопада 1918 р. під час боїв українського війська з польськими воєнними підрозділами на вулицях Львова. Після відступу українців зі Львова і розгортання широкомасштабної українсько-польської війни, медична служба формувалася відповідно до реорганізації структури Галицької Армії. Головними проблемами створення ефективної медичної служби була нестача кваліфікованих медичних кадрів, медикаментів та лікарняного обладнання. Medical and Health Service of the Ukrainian Galician Army had been founded on 1–21 of November, 1918 during battles of the Ukrainian army with Polish military units on the streets of the Lviv. Medical Service had been formed according to reorganization of the the Galician Army structure, after the retreat of Ukrainians from Lviv and deployment of masive Ukrainian-Polish war. The main problems of creating effective medical service was a lack of qualified medical staff, medicine and hospital equipment. 2009 Article Початки формування медичної та санітарної служби Української Галицької Армії / О. Сапіга // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2009. — Вип. 18. — С. 450-454. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73334 uk Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Військово-політичні аспекти Військово-політичні аспекти |
| spellingShingle |
Військово-політичні аспекти Військово-політичні аспекти Сапіга, О. Початки формування медичної та санітарної служби Української Галицької Армії Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| description |
Медична та санітарна служба Української Галицької Армії розпочала створюватись 1–21 листопада 1918 р. під час боїв українського війська з польськими
воєнними підрозділами на вулицях Львова. Після відступу українців зі Львова і
розгортання широкомасштабної українсько-польської війни, медична служба
формувалася відповідно до реорганізації структури Галицької Армії. Головними
проблемами створення ефективної медичної служби була нестача кваліфікованих
медичних кадрів, медикаментів та лікарняного обладнання. |
| format |
Article |
| author |
Сапіга, О. |
| author_facet |
Сапіга, О. |
| author_sort |
Сапіга, О. |
| title |
Початки формування медичної та санітарної служби Української Галицької Армії |
| title_short |
Початки формування медичної та санітарної служби Української Галицької Армії |
| title_full |
Початки формування медичної та санітарної служби Української Галицької Армії |
| title_fullStr |
Початки формування медичної та санітарної служби Української Галицької Армії |
| title_full_unstemmed |
Початки формування медичної та санітарної служби Української Галицької Армії |
| title_sort |
початки формування медичної та санітарної служби української галицької армії |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Військово-політичні аспекти |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73334 |
| citation_txt |
Початки формування медичної та санітарної служби Української Галицької Армії / О. Сапіга // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2009. — Вип. 18. — С. 450-454. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
| series |
Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| work_keys_str_mv |
AT sapígao počatkiformuvannâmedičnoítasanítarnoíslužbiukraínsʹkoígalicʹkoíarmíí |
| first_indexed |
2025-07-05T21:59:17Z |
| last_indexed |
2025-07-05T21:59:17Z |
| _version_ |
1836845899951636480 |
| fulltext |
Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 18/2009450
Олена САПІГА
Початки формування медичної та санітарної
служби української Галицької армії
Медична та санітарна служба Української Галицької Армії розпочала ство-
рюватись 1–21 листопада 1918 р. під час боїв українського війська з польськими
воєнними підрозділами на вулицях Львова. Після відступу українців зі Львова і
розгортання широкомасштабної українсько-польської війни, медична служба
формувалася відповідно до реорганізації структури Галицької Армії. Головними
проблемами створення ефективної медичної служби була нестача кваліфікованих
медичних кадрів, медикаментів та лікарняного обладнання.
Ключові слова: Українська Галицька Армія, медична та санітарна служба,
медикаменти, медичне та лікарняне обладнання.
Одним із ключових компонентів організації збройних сил є медична та санітар-
на служба. Від її оперативності та ефективності залежить боєздатність військових
підрозділів та бойовий дух солдатів і офіцерів.
Організація медичної служби в збройних сил Західно-Української Народної
Республіки (ЗУНР) розпочалася у складній обстановці українсько-польських боїв
на вулицях Львова 1–21 листопада 1918 р. й продовжилася у процесі реорганізації
Галицької Армії. Про формування медичних та санітарних структур дізнаємося зі
спогадів та архівних матеріалів, які дають можливість відтворити загальну картину
історичних подій.
Після встановлення у Східній Галичині української влади майже усі фахівці-
поляки відмовилися працювати в державних установах. Уся відповідальність за
ситуацію в Східній Галичині, майже всі поляки відмовилися працювати у дер-
жавних установах. Вся відповідальність у соціальній сфері лягала на українську
владу. Кадрова проблема була особливо відчутна в медичній та санітарній сферах.
Адже в цей час в Східній Європі лютували епідемічні хвороби. Солдати воюючих
сторін Першої світової війни та колишні полонені поверталися додому дорогами,
які проходили через Галичину, залишаючи хворих та померлих на залізничних
станціях та населених пунктах при шляхах. Як пригадував Володимир Щуровський:
“Зруйновані в часі світової війни міста й села та беззахисне населення шукало у
нової влади помочі”1.
У створеному уряді ЗУНР (Раді Державних Секретарів (РДС)) посаду се-
кретаря “Народного здоровля” обійняв відомий лікар з Калуша, діяч Української
національно-Демократичної Партії, посол до Галицького сейму д-р Іван Куровець2.
Перед ним стояло завдання оперативно налагодити санітарно-адміністративний
апарат, який був у стані повного розладу3. Складність організації медичної та сані-
451
Початки формування медичної та санітарної служби
Української Галицької Армії
тарної служби полягала ще й в тому, що війна з Польщею, яка розпочалася відразу
після встановлення українського правління у Східній Галичні, спричинилася до
того, що не було належної доставки ліків з Австрії, Угорщини та Чехословаччини,
які поступали до краю в дуже малих кількостях4.
Для адміністрації ЗУНР питання медичної обслуги найбільш гостро постало у
Львові, де на початку листопада 1918 р. розпочалися воєнні сутички з польськими
підрозділами, що виступили проти української влади. Поміж українськими старши-
нами виявився військовий лікар Кость Танячкевич, якому військове командування
доручило очолити санітарний реферат при штабі. Відразу штабним наказом
К. Танячкевича було призначено комендантом (“санітарним шефом”) санітарної
частини, яку він сам і повинен був організувати5. Новопризначений санітарний шеф
мав у своєму розпорядженні обмежену кількість фахово підготовлених українців.
Лічених спеціалістів -медиків, котрі добровільно втупили у його підпорядкування,
він міг направити лише на найважливіші ділянки українсько-польського фронту,
який формувався у перші листопадові дні у Львові. Поміж тими добровольцями
був один лікар, семеро студентів-медиків та кілька фахово підготовлених жінок
допоміжного медичного персоналу (“сестер-милосердя”)6.
У час Першої світової війни усі шпиталі у прифронтовій полосі очолювали
військові. З розпадом австрійської армії вони фактично припинили свою діяль-
ність. Демобілізовані з армії розбирали військове майно та устаткування або воно
нищилося невикористане в наслідок того, що влада була непоінформована про
його розміщення. Місцеві установи запопадливо берегли все для себе, а безвідпо-
відальні свої і чужі злочинці спекулювали державним майном коштом фронту й
запілля. Медичну та санітарну службу необхідно було організувати в надзвичайно
складній воєнній та соціальні ситуації від самих основ7.
Щойно почалися локальні бої, з’явилися поранені та вбиті. Першим треба
було надати допомогу, загиблих – поховати. З цією метою, санітарний референт
приступив до організації на окремих відтинках фронту осередків швидкої допо-
моги (“Першої помочі”)8.
Першу швидку допомогу було облаштовано в приміщенні Народному Дому
при Центральному Вій ськовому Комітеті, який став першим штабом Галицької
Армії. Ця медична частина розташувалася у залі першого поверху. Її споряджен-
ня мало примітивний характер: ковдри на підлозі, стіл, на якому поклали кілька
бинтів та медичний термометр. До персоналу цієї медчастини належали лікарі:
Кость Танячкевич, Ярослав Гинилевич та Володимир Скоморовський; одна “сестра
милосердя” та четверо санітарів-стрільців, що мали спеціальні ноші для перене-
сення поранених9.
Ще одну медчастину розташували в одному з кабінетів міської Ратуші. У її
складі був лікар (д-р Максим Музика), два студенти-медики (відомо ім’я одного з них:
Степан Кривокульський)10, медсестра та чотири стрільці-санітари. “Перша поміч” у
Ратуші мала у своєму розпорядженні повозку швидкої допомоги (“Рятункового по-
готівля”) запряженою па рою коней. Нею відвозили поранених до гарнізонної лікарні
(“лічниці”) колишньої австрійської армії на вулиці Личаківській11.
Студент-медик і четверо стрільців-санітарів надавали першу допомогу в
приміщенні ресторану, що був розташований на перетині вулиць Коперника та
452 Олена Сапіга
Словацького. Поранених звідти забирала санітарна автівка, що була в розпоря-
дженні санітарного референта. Однак місце цього третього пункту медичної допо-
моги було під постійним обстрілом польського війська. За спогадами Володимира
Кривокульського, одного разу внаслідок обстрілу були поранені лікар Роза Кляйман
(куля влучила у праву легеню), санітарний чотар (в руку) та сестра милосердя (в
голову). На щастя, вцілів водій санітарного автомобіля, й поранених, котрі в ньому
знаходилися, вдалося відвезти до лікарні12.
Медчастину облаштували й на залізничній станції Підзамче. Там працювало
двоє ме диків (Омелян Волосянський та Микита Кологон) і стрільці-санітари13.
У своїх спогадах Володимир Кривокульський описав тільки чотири вищенаве-
дені медчастини. Натомість Володимир Щуровський відзначив ще й інші: в Цитаделі
(д-р Володимир Свідерський); на пошті (медик Марія Гіжовська); у приміщенні
галицького сейму (медики Зенон Русин і З. Копертинська); в казармах Фердинанда
(медик Роман Кузьма); в казармах поліції (медик Юрко Маковський)14.
Усіх важкопоранених з усіх відтинків фронту медчастини “Першої помочі”
доставляли до гарнізонової лічниці на Личаківській, де їх лікували кілька днів15.
Після чого хворих перевозили на повозках до Санітарного поїзда УСС, який до-
ставляв поранених українських вояків до лікарень у запіллі: у Бережани, Підгайці
чи Тернопіль16.
Надання медичної допомоги ускладнювалося тим, що на українських вій-
ськовиків нерідко нападали з тилу. Польське населення Львова підступно стріляло
по воякаха з вікон. Таким чином був поранений Пилип Деркач. Він пригадував:
“Я був ранений в обі ноги з вікна того самого дому, з котрого я перебігав через
вулицю, щоби дати поміч стрільцеві, раненому в руку в брамі по другій стороні
вулиці. Та мої рани були тяжчі. А чотирнадцята виявилася для мене нещасливою:
14. ХІ. Я був ранений, а рівно три місяці пізніше – 14.ІІ.1919 ампутований”17.
Вояк галицької армії Михайло Мінчак був поранений у Львові. Він пригадував:
“Я дістав кулю в живіт. Завезли мене до Золочева до шпиталю. Лічив мене дуже
добрий хірурґ. Вісім днів я лежав на спині, бо не було можна мені рухатися. Плечі
мені шалено пекли. Лікар приписав мені гаряче вино з жовтком і бішкоптом, але
я того не їв”18.
На залізничній станції “Личаків” був спеціальний пересильний пункт, яким
командував лікар В. Щуровський. Саме з цього пункту відсилали поранених та
хворих вояків у запілля19.
Загиблих під час боїв у Львові українських воїнів, тіла яких було можливим
забрати з поля бою, також перевозили до лікарні на Личаківській. Там їх розпіз-
навали, ідентифікували й ховали поряд на цвинтарі20.
Так була зорганізована санітарна частина Пер шого Штабу Української Армії
у Львові в часі боїв від 1–21 листопада 1918. р., до дня, в якому наказом Штабу
наші частини відступили зі Львова в ніч з 21 на 22 листопада.
Під час боїв у Львові та відступу з міста у полон до поляків попали ряд
військових медиків. Серед документів Володимира Старосольського, який та-
кож попав у полон під Львовом і був ув’язнений у таборі Домб’є біля Кракова,
є список українських медиків і санітарного персоналу, що перебували в таборі
1918–1919 рр.
453
Початки формування медичної та санітарної служби
Української Галицької Армії
У списку відзначено таких осіб: “Волосянський Омелян, санітарний чотар;
Кметик Стефан, санітарний чотар з гарнізонного шпиталю у Львові; Саламанчук
Олекса, санітарний хорунжий; Добрянський Стефан санітарний хорунжий з
гарнізонного шпиталю у Львові, Високовський Осип, старший лікарський по-
мічник, Євсієв Павло, лікарський помічник; Кітів Катерина, лікарський поміч-
ник; Максимець Роман, санітарний десятник; Сулим Лука, санітарний десятник;
Чупрійчук Федір, санітар”21. Можна припустити, що частина з цих військових
медиків потрапила в полон під час боїв, інші, зокрема, з гарнізонного шпиталю,
були арештовані та інтерновані польською армією після її вступу до Львова. Таким
чином, українські збройні сили втратили вкрай необхідних фахівців-медиків.
У ніч на 22 листопада 1918 р. військові підрозділи та командування української
армії разом з урядом ЗУНР відступили зі Львова. Разом зі штабними офіцерами
виїхав з міста і санітарний шеф війська К. Танячкевич з підлеглим медичним
персоналом. Усі військові підрозділи зібралися в Куровичах поблизу Львова. Тут
їх було реорганізовано як основу новостворюваної Галицької Армії. В Куровичах
д-р К. Танячкевич наказав поручникові лікареві д-рові М. Музиці виїхати з одним
медиком до Сокаля, щоб організувати там санітарну службу22. 25 листопада 1918 р.
штаб Галицької Армії переїхав до Бережан, де продовжилася структурна реоргані-
зація військових сил ЗУНР, у тому числі й медичної та санітарної служби.
За даними львівського історика Миколи Литвина, на початку 1919 р. у розпо-
рядженні медичної служби були такі сили: у частинах, які перебували на фронті,
працювали всього 24 лікарі та 38 медпрацівників, діяло 5 шпиталів (529 ліжок),
3 санітарних поїзди, з них 2 – з операційним відділенням і дві пересувані лазні. У
запіллі фронту нараховувалося 97 лікарів і 38 медпрацівників, працювало 18 аптек
і діяло 28 військових шпиталів на 5–6 тисяч ліжок23.
***
Організація медичної служби відбувалася в складних умовах українсько-
польського протистояння у Львові 1–21 листопада 1918 р. Керівництво медич-
ної служби створило мережу пунктів першої допомоги пораненим. Далі хворі
та поранені відправлялися до гарнізонного шпиталю та в запілля. Через нестачу
кваліфікованих медичних кадрів доводилося обходитися мінімальною кількістю
персоналу. Однак в стислі строки вдалося організувати оперативну і ефективну
допомогу пораненим. Після відступу українського війська зі Львова і розгортання
широкомасштабної українсько-польської війни, медична служба формувалася від-
повідно до реорганізації структури Галицької Армії.
1 Щуровський В. Медична і санітарна Служба // Українська Галицька армія. У 40-річчя її участи
у Визвольних Змаганнях (Матеріяли до історії) / Видав хорунжий УСС Дмитро Микитюк. –
Вінніпеґ, 1958. – С. 271.
2 М. М. Д-р Іван Куровець // Лікарський вісник. – Львів, 1931. – 1 грудня. – Ч. 2–3. – С. 2.
3 Там само.
4 Трембіцький В. Санітарно-медична справа в Україні. Санітарно-червоно-хресна служба в
Галицькій Армії // Вісті комбатанта. – Торонто; Нью-Йорк, 1975. – Ч. 2. – С. 17.
454 Олена Сапіга
5 Кривокульський В. Санітарна частина У. Г. А. // Літопис Червоної Калини. – Львів, 1938. –
Ч. 2. – С. 15.
6 Там само.
7 Щуровський В. Медична і санітарна Служба… – С. 276.
8 Кривокульський В. Санітарна частина У. Г. А.… – С. 15.
9 Там само; Щуровський В. Медична і санітарна Служба… – С. 276.
10 Щуровський В. Медична і санітарна Служба… – С. 276.
11 Кривокульський В. Санітарна частина У. Г. А.… – С. 15.
12 Там само.
13 Там само; Щуровський В. Медична і санітарна Служба… – С. 276.
14 Щуровський В. Медична і санітарна Служба… – С. 276.
15 Кривокульський В. Санітарна частина У. Г. А.… – С. 15.
16 Там само.
17 Деркач П. З листопадових споминів // Український Інвалід. – Львів, 1937. – Ч. 3. – С. 5.
18 Мінчак М. Спомин старого Усусуса // Вісті комбатанта. – Торонто; Нью-Йорк, 1975. – Ч. 3–4. –
C. 43.
19 Щуровський В. Медична і санітарна Служба… – С. 276.
20 Кривокульський В. Санітарна частина У. Г. А. – С. 15.
21 Центральний державний історичний архів України у Львові. (ЦДІАУЛ) – Ф. 360 (Володимир
Старосольський). – Оп. 1. – Спр. 13. – Арк. 44–44 зв.
22 Кривокульський В. Санітарна частина У. Г. А.… – С. 15.
23 Литвин М. Українсько-польська війна 1918–1919 рр. – Львів, 1998. – С. 129.
Olena Sapiha. Beginning Of medical and Sanitary Service Of
the Ukrainian galician army
Medical and Health Service of the Ukrainian Galician Army had been founded on
1–21 of November, 1918 during battles of the Ukrainian army with Polish military units
on the streets of the Lviv. Medical Service had been formed according to reorganization of
the the Galician Army structure, after the retreat of Ukrainians from Lviv and deployment
of masive Ukrainian-Polish war. The main problems of creating effective medical service
was a lack of qualified medical staff, medicine and hospital equipment.
key words: Ukrainian Galician Army, medical and sanitary service, medical staff,
medicine and hospital equipment.
|