Політична і дипломатична діяльність В’ячеслава Липинського: галицькі сюжети

У статті висвітлено зв’язки В. Липинського з галицькими політичними діячами та наддніпрянськими політемігрантами у розвитку національної ідеї, його дипломатичну діяльність щодо затвердження Української держави на міжнародній арені, розробку ідейних основ українського консерватизму....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
1. Verfasser:	Патер, І.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України 2009
Schriftenreihe:	Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність
Schlagworte:	Політична еліта
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73335
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Політична і дипломатична діяльність В’ячеслава Липинського: галицькі сюжети / І. Патер // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2009. — Вип. 18. — С. 457-471. — Бібліогр.: 47 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-73335
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-733352015-01-10T03:01:23Z Політична і дипломатична діяльність В’ячеслава Липинського: галицькі сюжети Патер, І. Політична еліта У статті висвітлено зв’язки В. Липинського з галицькими політичними діячами та наддніпрянськими політемігрантами у розвитку національної ідеї, його дипломатичну діяльність щодо затвердження Української держави на міжнародній арені, розробку ідейних основ українського консерватизму. The article deals with the relations of V.Lypynskyi with Galician political activists and political emigrants from the Dnipro region of Ukraine aiming at the development of the national idea. It also highlights his diplomatic activity in regard to the establishing of Ukrainian state on the international arena, development of ideological bases of Ukrainian conservatism. 2009 Article Політична і дипломатична діяльність В’ячеслава Липинського: галицькі сюжети / І. Патер // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2009. — Вип. 18. — С. 457-471. — Бібліогр.: 47 назв. — укр. http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73335 uk Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Політична еліта Політична еліта
spellingShingle	Політична еліта Політична еліта Патер, І. Політична і дипломатична діяльність В’ячеслава Липинського: галицькі сюжети Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність
description	У статті висвітлено зв’язки В. Липинського з галицькими політичними діячами та наддніпрянськими політемігрантами у розвитку національної ідеї, його дипломатичну діяльність щодо затвердження Української держави на міжнародній арені, розробку ідейних основ українського консерватизму.
format	Article
author	Патер, І.
author_facet	Патер, І.
author_sort	Патер, І.
title	Політична і дипломатична діяльність В’ячеслава Липинського: галицькі сюжети
title_short	Політична і дипломатична діяльність В’ячеслава Липинського: галицькі сюжети
title_full	Політична і дипломатична діяльність В’ячеслава Липинського: галицькі сюжети
title_fullStr	Політична і дипломатична діяльність В’ячеслава Липинського: галицькі сюжети
title_full_unstemmed	Політична і дипломатична діяльність В’ячеслава Липинського: галицькі сюжети
title_sort	політична і дипломатична діяльність в’ячеслава липинського: галицькі сюжети
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Політична еліта
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73335
citation_txt	Політична і дипломатична діяльність В’ячеслава Липинського: галицькі сюжети / І. Патер // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2009. — Вип. 18. — С. 457-471. — Бібліогр.: 47 назв. — укр.
series	Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність
work_keys_str_mv	AT paterí polítičnaídiplomatičnadíâlʹnístʹvâčeslavalipinsʹkogogalicʹkísûžeti
first_indexed	2025-07-05T21:59:19Z
last_indexed	2025-07-05T21:59:19Z
_version_	1836845902437810176
fulltext	457Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 18/2009 Іван Патер Політична і диПломатична діяльність В’ячеслаВа лиПинського: галицькі сюжети У статті висвітлено зв’язки В. Липинського з галицькими політичними дія- чами та наддніпрянськими політемігрантами у розвитку національної ідеї, його дипломатичну діяльність щодо затвердження Української держави на міжна- родній арені, розробку ідейних основ українського консерватизму. Ключові слова: національна ідея, самостійність, українська державність, консерватизм. В’ячеслав Липинський належав до найвизначніших постатей першої поло- вини ХХ століття. Загальновідомий його вклад у розвиток історичної науки, полі- тичної думки, він став основоположником й лідером консервативно-монархічного руху. Політичну діяльність В. Липинський пов’язував з виникненням Революцій- ної Української Партії (1900), хоча й не належав до неї. Однак свою політичну по- зицію він визначив так: “Я був самостійником, єсть і буду ним до смерті”1. В. Липинський, незважаючи на систематичні поїздки на Україну та студії до Женеви, від 1903 р. перебував у Кракові, навчаючись у Ягелонському універ- ситеті. Зрозуміло, що звідси він міг легше спостерігати за галицьким суспільно- політичним життям, брав участь у формуванні державницьких стремлінь галичан2. В. Липинський підтримував зв’язки з багатьма громадсько-політичними діячами Галичини – А. Шептицьким, І. Франком, К. Студинським, В. Гнатюком, С. Тома- шівським, Я. Окуневським, О. Назаруком, І. Кревецьким, Б. Лепким та ін. Спілку- ючись з ними, він бачив усі переміни, що відбувалися в галицькому суспільстві. У 1909 р. Липинський опублікував у Кракові книгу “Szlachta na Ukraine. Udzial jej w życiu narodu ukrainskiego na tle jego dzіejów”. За її основу взято допо- відь, виголошену восени 1908 р. на з’їзді хліборобів в Умані, а згодом в Києві та Луцьку, в якій він закликав спольщену, на українських землях, провідну верству взятися до посиленої праці над національним відродженням України3. У книзі на підставі праць польських вчених він довів пряму спадковість шляхти на Право- бережній Україні від давніх українських родів і навіть її антропологічну відмін- ність від польської шляхти в етнографічній Польщі. В. Липинський звернувся з палким закликом до цієї шляхти усвідомити свій обов’язок перед українським на- родом, відчути потребу зв’язати свою долю з його долею та взятися до праці для українського відродження. Крім того, В. Липинський показав у книзі участь шляхти в українському відродженні Галичини. Він, зокрема, стверджував, що в краї, де шляхта вважа- лася польською, а польська стихія була найсильнішою в кількісному і культур- 458 Іван Патер ному відношенні, вона почала працювати над вирішенням своєї національної приналежності4. Стихійне, подеколи навіть неусвідомлюване спрямування української істо- ричної аристократії до свого національного коріння могло стати підґрунтям, опи- раючись на яке ця верства могла повернутися до цілком природної української та національної творчості. Власне з такого боку розглядали цей процес В. Липин- ський та інші представники консервативного руху в Україні5. Для підтвердження своїх розмірковувань щодо діянь східногалицької шлях- ти в напрямку її повернення до своїх родимих історичних коренів, Липинський наводить фрагмент зі статті газети “Slowo Polskie” (орган націонал-демократів, або т.зв. всеполяків – І.П.), яка зазначала, що в Галичині відбувається “щось поді- бне як з тими німецькими княжатами, які сидять на тронах державок німецьких; відчули раптом приналежність до різних балканських патріотизмів… Тому-то не- давно один з найвидатніших подоляків висловив думку, що сам не знає чи є біль- шим поляком, чи русином”. Зрозуміло, коли відкинути всепольське глузування з цього вислову, підкреслював Липинський, то він означатиме, що навіть східнога- лицька шляхта почала потроху розуміти своє невиразне і ненормальне станови- ще, а якщо “один з найвидатніших подоляків” почав нарешті задумуватися над тим, чи подоляком він є, чи українцем”, то граф А. Шептицький, галицький ді- дич В. Федорович і покійний князь Ю. Сапіга не становитимуть винятків у Гали- чині стосовно їхніх національних переконань. “Якщо східногалицький шляхтич відкрито і щиро назве себе Українцем, – наголошував Липинський, – то це буде спасінням для нього як суспільної одиниці і корисним не тільки для України, але навіть і для Польщі”6. Щодо перспектив для дій у цьому напрямі, В. Липинському найбільше ім- понувала позиція А. Шептицького, який підтримував тісні зв’язки з багатьма представниками галицьких кіл, розвивав в їхньому середовищі прихильне відно- шення до українського руху і греко-католицької церкви. Знайомство Липинсько- го з А. Шептицьким, на думку деяких дослідників, відбулося у 1908–1909 роках7. Очевидно, на Липинського справляла враження діяльність митрополита, який по- долав чужі впливи у греко-католицькій церкві, суттєво зміцнив підґрунтя україн- ського консерватизму, опікуючись клерикально-консервативними українцями, що гуртувалися навколо щоденника “Руслан” (орган Католицького Русько-Народного Союзу, згодом Християнсько-суспільної партії – І.П.) і тижневика “Основа” (ре- дактор Я. Левицький, професор греко-католицької Богословської Академії у Льво- ві – І.П.). Митрополита Шептицького і Липинського об’єднувала спільна позиція щодо збереження в греко-католицькій церкві східної духовності й обрядовості, що зближували католицьких і православних українців. В. Липинський, незважа- ючи на своє римо-католицьке віросповідання, негативно відносився до латиніза- ційних тенденцій у греко-католицькій церкві, зокрема до запроваджування в ній примусової безшлюбності (целібату – І.П.) духовенства8. У 1912 р. побачило світ фундаментальне дослідження “Z dziejów Ukrainy” з присвятою для В. Антоновича, П. Свєнціцького і Т. Рильського – основопо- ложників ідеї повернення спольщеної верстви на Україні до засад української державності. 459Політична і дипломатична діяльність В’ячеслава Липинського Книга зустрінута з польського боку цілковитою мовчанкою. Згодом В. Ли- пинський не раз жалкував, що ніхто з українців не переклав її на українську мову9. Проте вона викликала велике зацікавлення в українців, зокрема у гали- чан. І. Крип’якевич, рецензуючи “ Z dziejów Ukrainy”, зазначав: “Це епохаль- на, нового напрямку праця; вона приносить честь авторові своїми небуденними прикметами; хто не студіював би Хмельницького, не може поминути тої праці”, “багато поглядів автора мусить прийняти наука української історії – як основу своїх дальших дослідів”10. І. Франко не погоджувався з деякими позиціями В. Липинського, вважаю- чи, що книга присвячена історії польської шляхти на Україні. На цей закид Ли- пинський відповів, що у виданні йшлося про історію української шляхти, котра “на Правобережжі більше і сильніше від інших верств (міщанства, духовенства, селянства, як на Холмщині!) підпала польським впливам”. Липинський під- креслював, що він виразник “опольщеної української верстви”, наголошував – “вважаємо себе лише і тільки українцями; хочемо розвивати свою національну культуру, виходячи з унаслідованих по історії українських традицій нашої вер- стви”, акцентував, що поляки добровільно не зречуться свого панування над українцями, і доки вони пануватимуть, то питання “про повний і всесторонній розвиток української культури взагалі, і про мовне відродження нашої верстви зокрема, не може бути мови”11. Праці В. Липинського привернули увагу наукової громадськості і його за іс- торіографічні заслуги 4 березня 1914 р. на засіданні історико-філософської секції обрано дійсним членом Наукового товариства ім. Шевченка у Львові12, під тодіш- ню пору найвищою українською науковою інституцією. Його наукові статті та рецензії з’являлися в “Записках” НТШ, а публіцистичні (часто під псевдонімом В. Правобережець) – на сторінках “Літературно-наукового вісника” та київсько- го щоденника “Рада”. В. Липинський був переконаним самостійником у той час, коли більшість українських політичних діячів Наддніпрянщини підтримувала програму автоно- мії у складі федерації, тобто самоврядування України в рамках здемократизова- ної Росії. У Галичині самостійництво ще на початку ХХ століття здобуло міцний ґрунт, але в Наддніпрянщині сепаратистами було декілька чоловік. Тому наддні- прянські політичні емігранти, які після поразки революції 1905 р. опинилися в Га- личині, почали шукати власних шляхів національного визволення, розвивали ідеї самостійництва – від пропаганди політичного сепаратизму від Росії до незалеж- ної Української держави13. 4–6 березня 1911 p. у Львові відбулися наради за участю А. Жука, В. Степанків- ського, Л. Юркевича, В. Кушніра, редактора “Ukrainische Rundschau” у Відні. Ті на- ради мали за мету започаткувати активну політичну самостійницьку діяльність14. Першим кроком у цьому напрямі мусило стати видання друкованого органу “Вільна Україна”, який трактував би різні питання українського життя, виходячи з інтересів єдності нації. Згодом навколо журналу мала б утворитися відповідна політична організація. Її провідним діячем був В’ячеслав Липинський. Однак уже з самого початку серед учасників нарад не було єдності думок щодо здобуття незалежності. Так, В. Липинський обстоював самостійницьку тезу 460 Іван Патер без орієнтації на чужі сили, а В. Степанківський і В. Кушнір захищали свої сепара- тистські погляди з австро-угорським курсом. А. Жук дотримувався центристської позиції між цими двома концепціями, a Л. Юркевич – класової. В. Липинський вважав неможливим не тільки розв’язання української спра- ви в Російській імперії, а й культурний розвиток українців через відсутність у ній передумов конституційних свобод, які б його гарантували. Український рух у Ро- сії, навіть у формах культурництва зазнавав систематичного переслідування з боку уряду, який вбачав у цьому русі тільки політичну мету. Культурницькою діяльніс- тю, на думку В. Липинського, українці нічого не доб’ються, поки не висунуть державницьких вимог своєї справи, що охопили б широкі верстви громадськості, поставивши в основі національно-політичної програми економічні суперечнос- ті між Україною і Росією. Він підкреслював, що через класову боротьбу українці мало чого досягнуть у своїх змаганнях і, що “культурних, але зденаціоналізова- них верств суспільства до справи національної не притягнемо, доки вони в укра- їнській державності не побачать власного інтересу”. В. Липинський закликав до об’єднання під гаслом визволення України, всього українського народу, радив го- тувати народ до національного повстання15. В. Липинський переконував учасників наради у шкідливості для укранців демократизації Росії, покликаючись на їх активну участь у російській революції, яка принесла тільки дальшу русифікацію. Він уже тоді не вірив у російську де- мократію, яка “потрафить нас душити не гірше від царизму”, вважав підтримку демократичної Росії рівнозначною пропаганді лівого москвофільства на Україні, особливу увагу звертав на інтенсивну російську підтримку москвофільства в Га- личині, висновуючи, що Росія готується до війни. А війна, на його думку, могла застати українську суспільність непідготовленою до самостійної ролі. Власне, на березневих нарадах 1911 р. українські політичні емігранти з Над- дніпрянщини заклали ідейні підвалини нового самостійницького руху за держав- ну незалежність України з демократичною формою врядування. В. Липинський із відома учасників наради повідомив митрополита А. Шеп- тицького і професора М. Грушевського про плани наддніпрянців. А. Шептицький сприйняв це із симпатією і великою зацікавленістю, а М. Грушевський – дуже обе- режно, майже негативно. Учасники наради визначали зміст першого числа “Вільної Украни”. А. Жук займався організаційними справами органу. До співпраці були запрошені також наддніпрянські емігранти В. Дорошенко і М. Залізняк. В. Липинський залучив до цієї справи В. Темницького, який перебував тоді у Кракові, а Жук заручився співп- рацею І. Крип’якевича, який викладав тоді в одній із Львівських гімназій. Журнал не вийшов через втручання В. Кушніра і В. Степанківського, які, ма- ючи запевнення про допомогу на публікацію, хотіли взяти керівництво у свої руки, змінити його ідейну платформу в чисто австрійському дусі, а також назву “Віль- на Україна” на “Визволення”. Л. Юркевич відмовився від співпраці із самостійниками, не підтримав про- ектовану ними організацію і не виділив коштів на часопис. Готовий номер жур- налу “Вільна Україна” не вийшов у світ через брак коштів, і задуми українських політичних емігрантів із Наддніпрянщини не були реалізовані16. 461Політична і дипломатична діяльність В’ячеслава Липинського Так закінчилася перша спроба зовнішнього вияву української самостійницької думки. Проте ідея створення самостійницької організації далі розвивалася серед української еміграції. Політичні емігранти у здійсненні своїх задумів в інтересах української нації спробували використати міжнародну ситуацію. На випадок вій- ни вони готувалися до самостійницької акції. З вибухом балканської війни у жов- тні 1912р., з ініціативи А. Жука у Львові утворився Український інформаційний комітет, який об’єднав навколо себе майже всіх українських емігрантів, котрі са- мотужки вели відповідну роботу за кордоном, а також налагодив зв’язки з деяки- ми політичними діячами в Наддніпрянщині. Український Інформаційний Комітет мав на меті пропаганду в Європі справи державної незалежності України та заці- кавлення нею офіційних чинників європейських держав. До його складу входили й галичани. Очолював Комітет професор Роман За- лозецький, на той час англійський консул у Львові, заступником був Володимир Бачинський, секретар “Народного Комітету” УНДП, секретарем – Андрій Жук. Членами Комітету були також тодішній редактор “Діла” Василь Панейко, Ярос- лав Весоловський, Василь Пачовський, Іван Петрушевич та інші. З Українським інформаційним комітетом підтримував тісний зв’язок В. Ли- пинський, який перебував тоді у Кракові й не брав безпосередньої участі у його діяльності, але існування такої організації вважав дуже потрібним. У першій половині грудня 1912 р. В. Липинський надіслав до Комітету ме- моріал “Про наше становище супроти напруженої політичної ситуації в Європі”, в якому сформулював демократичні засади самостійності Української держави, незалежно від її конституційного строю17. В. Липинський пропонував для втілення в життя ідеї державної незалежності заснувати Союз українських державників – Союз визволення України, який мусив негайно розпочати агітацію за національне повстання. З виникненням австро- російської війни Союз мав зблокуватися з українськими партіями на ґрунті плат- форми, які погодилися б підняти масовий рух за політичну незалежність України, якщо це виявиться неможливим, то українцям, на думку В. Липинського, треба по- водитися цілком пасивно, провадячи по обидва боки кордону політичну культурно- організаційну роботу. Таким чином національно-політичне устремління наддніпрянських українців напередодні Першої світової війни, а також сформульовані в меморіалі В. Липин- ського демократичні засади Української державності покликали до життя загально- національну, надпартійну організацію – Союз визволення України. Діяльність цієї інституції в контексті міжнародних відносин Центрально-Східної Європи 1914– 1918 рр. стала важливим фактором у боротьбі українського народу за реалізацію своїх державницьких змагань. Війна докорінно змінила національно-політичну ситуацію для українців. Тепер змагання за українську державність переходило із загально-теоретичної у конкретно-політичну площину. Українське питання ставало міжнародним чинни- ком, а український політикум мусів ясно поставити свою політичну орієнтацію і виявити своє відношення до проблеми національної державності. Перед австрій- ськими властями, які прагнули використати український чинник у боротьбі проти Росії, виникала нелегка проблема стосовно майбутнього польських та україн- 462 Іван Патер ських етнічних територій, відвойованих у Росії. На початку війни найбільш віро- гідним видався план приєднання до австрійських земель Холмщини, Підляшшя, Волині та Поділля в окрему українську автономну область під егідою Габсбургів. Німецькі урядові кола більше схилялися до утворення лінії буферних держав на кордоні з Росією. Війну В. Липинський зустрів у Росії і в діяльності Союзу визволення Украї- ни участі не брав. Його покликано до російської армії як резервного офіцера кава- лерії. Зазначимо, що завжди відстоюючи потребу відвертої боротьби проти Росії, пропагуючи ідею української державності, Липинський відрізнявся від нечисленних самостійників тим, що єдиною силою, здатною реалізувати цю ідею, вважав україн- ську землевласницьку хліборобську. На жаль, з вибухом війни ця верства, хоч для її національного усвідомлення Липинський доклав чимало зусиль, була незорганізо- вана і непідготовлена, щоб відіграти політичну роль на Україні. Вона брала участь у світовій війні в рядах російської армії, що змусило й Липинського виступити на боці Росії18. Восени 1914 р. у битві під Танненбергом, де німці оточили російську армію, Липинському вдалося вирватися з оточення, але захворів на запалення ле- генів, яке призвело до туберкульозу. Відтоді він уже ніколи не був здоровий. По- дальша його військова служба проходила спочатку в Дубно, опісля в Острозі, а врешті в Полтаві. Тут він дочекався російської революції і побачив перед собою здійснення своєї мрії: Україна виходила на шлях власного державного життя. В. Липинський взяв участь у творенні українських кавалерійських військових частин і став одним із засновників політичної організації – Української демокра- тичної хліборобської партії, написав проєкт її програми. Як консерватист-хлібороб він скептично поставився до політики Центральної Ради і не брав в ній ніякої участі. Натомість активно підтримував гетьманство, яке було витвором землев- ласницької верстви і, незважаючи на всі його хиби, він бачив у ньому зародки ре- альної Української держави19. В. Липинський зазначав, що якби “наші соціалістичні отамани та інтеліген- ція в 1918 р. визнали б і підтримали місцеву консервативну владу гетьмана П. Ско- ропадського, то по цей день існувала б Українська держава... Бо слабенький напір більшовиків у 1918 р. на Україну вдався (як і всі взагалі чужоземні напори на нашу землю) тільки завдяки внутрішній різні українських революціонерів і українських консерваторів між собою”20. Активність державотворчого процесу за гетьманату, позитивні зміни, що від- булися в той період, показували, що Україна мала можливість стати в один ряд з європейськими країнами. Військовий аташе при австро-угорському посольстві генерал Спаноччі у пові- домленні Верховному командуванню від 7 жовтня 1918р. з нагоди відкриття укра- їнського університету в Києві писав: “Якщо справа піде таким шляхом хоч кілька років, то ми справді читатимемо в географії Європи про Українську державу”21. Одним із здобутків гетьманської держави було налагодження плідних сто- сунків з багатьма країнами. Геополітичне становище України у зовнішньополі- тичному плані визначалося у трьох основних площинах: політикою Центральних держав, Антанти й Росії. Берестейський договір з Австро-Угорщиною та Німеччи- ною надто утруднював дипломатичні дії українського уряду, тим більше, що йому 463Політична і дипломатична діяльність В’ячеслава Липинського залишилося у спадок Міністерство закордонних справ властиво ще в стадії органі- зації. Однак Міністерству, очолюваному в той час Д. Дорошенком, вдалося багато зробити для міжнародного визнання України. Протягом 8 місяців Україна мала 11 дипломатичних і близько 10 консульських представництв у 20 країнах, а на своїй території 12 дипломатичних і 42 представництва з 24 держав22. Однією з найважливіших посад, зважаючи на проблеми з аганізуючою Австро-Угорщиною, була посада посла у Відні, яку посів В’ячеслав Липин- ський 10 червня 1918 р. Він довгий час жив в Австрії, добре був обізнаний з польською справою, становищем західноукраїнських земель, політикою австро- угорського уряду щодо змін Берестейського договору, небажаних для України. Хоча В. Липинського дуже потребувала робота в Києві, але інтереси України на міжнародному рівні та ще й на такій відповідальній посаді посла стояли понад усе. Відповідаючи на запит посла Австро-Угорщини в Києві графа Й. Форгача щодо згоди уряду на відправлення до Відня В. Липинського послом Української держави, 8 червня 1918 р. міністр закордонних справ С. Буріан дав на це добро. Але він не підтримував намірів української сторони вести листування керівни- ків обидвох держав тільки через свого посла23. У питаннях зовнішньої політики Липинський був перконаний, що найважли- вішою загрозою для України є така ситуація, коли вона стане тереном суперництва російського та польського імперіалізмів при допомозі самих же українців. Тому він відкидав концепцію зовнішньої політики, що зводилася до опертя України на будь- яку іншу державу в боротьбі проти другої. В. Липинський підкреслював окреміш- ність України від Росії у традиціях політично-державної організації: для першої – це європейські, для другої – азійські. Тільки створення власної держави дасть можли- вість повністю завершити процес національної диференціації українства від росій- щини, а історична місія України полягає в гармонійному поєднанні східних і західних культур, що започаткувало б нову, кращу історичну епоху і забезпечило б “щасли- віше життя не тільки для себе самої, але і для всіх сусідніх народів”. Основною іде- єю у поглядах Липинського була державна суверенність і соборність України, яка втілювалася ним в життя та в обороні якої він стояв, будучи послом у Відні. На цій посаді він найбільше проявив себе як політик і дипломат. Ратифікація Берестейського договору державами Почвірного Союзу стала од- нією з найважливіших справ для нього. За винятком Австро-Угорщини, всі держави, що підписали договір, перевели ратифікацію без особливих труднощів і роздуму- вань: 15 липня – Болгарія, 24 липня – Німеччина. Українські ратифікаційні грамоти за підписом гетьмана П. Скоропадського передавав у Відні посол В. Липинський. 22 серпня відбувся обмін грамотами між Україною і Туреччиною. Під тиском польського політикуму австро-угорський уряд вирішив добитися перегляду Берестейського договору і тому відтягував його ратифікацію. Попере- дні переговори з Німеччиною, Болгарією та Туреччиною, які не хотіли ускладню- вати відносини з Україною, не дали бажаних результатів для австро-угорського уряду і 4 липня 1918 р. Австро-Угорщина анулювала таємний договір, про що по- сол Форгач заявив гетьману. Українсько-австрійські господарські питання, особливо обмін полоненими ви- магали додаткових кадрових сил. У зв’язку з цим у серпні 1918 р. В. Липинський 464 Іван Патер звернувся до Міністра закордонних справ з проханням відкрити ще українські кон- сульства у Відні, Будапешті та Львові, про що останній просив австро-угорське міністерство дати свою згоду. Австрійські урядові чиновники вважали відкриття консульства у Львові не актуальним, а відносно Відня і Будапешта, можна піти на- зустріч, як по деяких інших пунктах Берестейського договору, окрім практичної ратифікації. На жаль, бажання українців так і не були задоволені24. Чимало зусиль В. Липинський доклав у справі залишення галичан і буковин- ців, особливо Січових Стрільців, у Наддніпрянщині. Він виклопотав у Австрійсько- го Верховного командування відтермінування, згідно з яким галичани і буковинці могли залишатися на службі в Українській Державі до 10 жовтня – нижчі ранги службовців і військових, а вищі – до 31 грудня 1918 р. Д. Дорошенко 7 вересня 1918 року писав послу до Відня: “Я думаю, що треба домагатися, щоб залишити у нас всіх без обмеження терміну, бо вимоги австрійських властей явно йдуть всу- переч Берестейського договору”25. Липинський багато вирішував особистих проблем громадян, які з різних причин опинилися на території Австро-Угорщини, всіляко сприяв їхньому повер- ненню на Батьківщину. Найбільшу кількість від’їжджаючих в Україну представ- ляли військовополонені, які в основному були сконцентровані у таборі Фрайштадт (Верхня Австрія). На час перебування полонених на території Австрії пропонувалося встано- вити чіткий контроль з боку австрійських властей і українського посольства. За- вдяки їх діям на початку листопада 1918 р. за три дні з Фрайштадта евакуйовано в Україну близько 3000 військовополонених26. Занепад Габсбурзької монархії призвів до проголошення незалежних націо- нальних держав. “Наддунайської монархії, що у різних формах існувала протягом двох століть, вже нема! – писав “Вістник політики”. – Старинний габсбурзький рід опинився в ролі безбатченка. Український, чеський, південно-слов’янський, ма- дярський і австро-німецький народи свою долю взяли у власні руки”27. Посольство України у Відні прагнуло налагодити дружні відносини з новоутвореними держа- вами, надіславши їхнім урядам офіційні ноти. Найбільше проблем було в українсько-польських відносинах. Перший го- стрий конфлікт між Україною і Польщею виник після встановлення 1 листопада 1918 р. української влади у Львові. Польська сторона надіслала 4 листопада 1918 р. до урядів Антанти звернення, в якому зводила наклеп на українські війська, нази- ваючи їх “бандами”, які “палять і мордують”. Сам факт взяття українцями влади підносився як “допомога пруських і австрійських військ”. Польська ліквідацій- на комісія, утворена 28 жовтня 1918 р. в Кракові з метою перебрати владу від ав- стрійської адміністрації Галичини та передати повноваження польському урядові у Варшаві, просила допомоги в урядів коаліції, переправити через Одесу та Ру- мунію військо до Галичини. В. Липинський гостро зреагував на це звернення, склавши ноту протесту, не погоджувався з такою позицією поляків, підкреслював при цьому порушення норм міжнародного права зі сторони Польської ліквідаційної комісії28. Дуже боляче переживав військові дії й окупацію польськими військами окремих великих населених пунктів Волині. Складна внутрішньополітична си- 465Політична і дипломатична діяльність В’ячеслава Липинського туація в Україні не дала змоги урядові вжити якихось рішучих заходів. Єдине, що було зроблено, так це складена 2 грудня 1918 р. В. Липинським нота протес- ту. В ній наголошувалося: “Я, нижче підписаний Посол Української держави у Відні, вношу в імені мого Правительства найбільш рішучий протест. З найбіль- шим жалем констатую факт, що Польща розпочала воєнні кроки проти Украї- ни саме в той час, коли ми, будучи ворожі всяким імперіалістичним тенденціям, напружуємо всі свої сили для скріплення і упорядкування нашого внутрішньо- го ладу і для створення таких відносин до своїх сусідів, які б дали спокій і мир всьому Сходові Європи”29. Він уважно стежив за розвитком подій в Австро- Угорщині, надсилаючи кваліфіковані поради українським урядовим чиновни- кам і навіть виконав певні розвідувальні функції, попередивши про австрійську шпигунську мережу в Києві30. Після падіння Гетьманату юридично посада посла Української держави у Відні перестала існувати. В. Винниченко, який був страшенно настроєний про- ти Липинського як католика і не хотів його бачити на посаді посла, навіть, видав розпорядження про його звільнення з посольства31. Одній із таких місій, через Модеста Левицького (у 1919 р. – радник, потім голова української дипломатичної місії у Греції) Директорія доручила повідомити Липинського про його звільнен- ня, а тимчасове ведення справ доручили урядовцеві Миколі Троцькому. Довіда- вшись про таке рішення уряду УНР, Микола Василько, що перебував тоді у Відні, вмовив М. Левицького не передавати цього наказу. Це вдалося і, таким чином, роз- порядження міністерства закордонних справ не було виконане. В. Липинський, не- зважаючи на важкий стан здоров’я, але з почуттям патріотичного обов’язку, ще протягом дев’яти місяців залишався на дипломатичному посту. Однак склав за- яву, що він монархіст і не зложив присяги Директорії32. Завдяки його особистим зв’язкам і великому авторитетові серед дипломатів у Відні він здобував візи ди- пломатичним місіям Директорії для виїзду в інші країни. Під час перебування у Відні В. Липинський зустрічався з галицькими укра- їнськими громадсько-політичними діячами – Є. Петрушевичем, М. Васильком, А. Шептицьким, С. Смаль-Стоцьким, О. Колессою та ін. 20 липня 1918 р. посол до австрійського парламенту М. Василько влаштував у Відні вечір на честь В. Липин- ського, на якому були присутні митрополит А. Шептицький, австрійський міністр І. Горбачевський, посли Ю. Романчук, Є. Петрушевич, К. Левицький та ін.33 Тоді ж, влітку 1918 р., знову набула великої популярності серед українсько- го громадянства, особливо в галицьких спольщених колах української інтеліген- ції, книга В. Липинського “Z dziejów Ukrainy”. Часопис “Діло” помістив “Лист з України”, в якому зазначено: “Не знати, чи автор був певний, що його книжка ві- діграє колись таку велику ролю в життю Української держави. Наклепи польської преси на українство, – а спеціально на Українську державу – заєдне вислізування, відсуджування українського народу від всякої культури, твердження, що в україн- ськім суспільстві жиє лиш дух руїни й анархії – обурили багато тутешніх одиниць, які були римо-католиками і стояли осторонь українського життя. Ці люди почали вертати до українства – українською мовою і то гарною володіють добре, бо на- вчились її прямо від народу. Поміччю в повороті до народу стала книжка п. Ли- пинського. Трудно її дістати, а за відступлення платять грубі гроші. І зустрінете 466 Іван Патер нині ще недавного “нібито” поляка, як він з завзяттям студіює цю книжку, а наслі- док – він віднаходить себе – він стає українцем”34. В. Липинський з пошаною ставився до галичан, серед яких у нього були друзі й прихильники його ідей. Навесні, (очевидно, в кінці березня – на початку квітня) 1919 р., він, їдучи на Україну, по дорозі заїхав до Станиславова, тодішньої тимча- сової столиці Західної Області Української Народної Республіки. Про це згадував у своєму щоденнику Є. Чикаленко, що перебував тоді у місті. 30 березня 1919 р. він записав: “Дуже мені хотілося ще побути кілька день в Станиславові, бо при- йшла телеграма, що В. Липинський, віденський посол, має цими днями приїха- ти на Україну, дуже мені хотілося з ним побачитись… Я знав, що Липинському і цікаво, і потрібно буде довідатись від мене як свого однодумця про все, що діялось у Києві, і що привело до повстання проти гетьмана і до більшовицького наступу на Україну”35. Це цілком зрозуміло, адже ще під кінець гетьманату в урядових ко- лах панувала досить напружена атмосфера, безлад, замішання, не було регулярних контактів з посольствами, а тим більше з приходом до влади Директорії зв’язки з Липинським, посуті, припинилися. Перебуваючи у Рівному, де в той час знаходилася Директорія, Липинський за- пропонував українському урядові розглянути реформи дипломатичної служби за кордоном, змінити склад працівників в окремих дипломатичних місіях. Він напо- лягав скоординувати дипломатичні дії УНР і ЗУНР на міжнародному рівні, щоб не було дублювання і, навіть, суперечливості у їх діяльності. У Рівному обговорюва- лася тактика обох українських делегацій на Паризькій мирній конференції36. В. Липинський робив спроби використати міжнародну ситуацію для збере- ження Української державності, зокрема вживав дипломатичних заходів для отри- мання допомоги від країн Антанти. За його дорученням А. Жук 27 травня 1919 р. надіслав листа міністру закордонних справ УНР з пропозицією звернутися до Ан- тантських країн із заявою, що домагання українців визнати їхню державну не- залежність зовсім не означає відмову від будь-яких форм зв’язку з російськими урядами, які визнані урядами Антанти. Пропонувалося якимось способом домо- витися з представниками адмірала О. Колчака щодо здійснення спільних військо- вих дій проти поляків у Східній Галичині та інші акції для здобуття міжнародного визнання ЗУНР, не утруднюючи міжнародних справ УНР. На нараді голів укра- їнських дипломатичних місій за кордоном, що відбулася 18–22 червня 1919 р. у Відні, було прийнято рішення вжити всіх заходів, щоб позбутися будь-якої за- лежності, навіть чисто господарської від Польщі і всі дипломатичні питання ви- рішувати на Паризькій мирній конференції. Окрема ухвала стосувалася Східної Галичини, окупованої Польщею. Зокрема зазначалося, що для східногалицьких зе- мель необхідно, за всяку ціну, добиватися повного державного відокремлення від Польщі у формі суверенності, або коли це буде неможливо, хоч би у формі тим- часового нейтралітету37. Це була остання публічна акція В. Липинського на посаді посла. Ставлення Липинського до відновленої УНР від самого початку було гостро критичним. А хаос, який він побачив в Україні весною 1919р. під час поїздки до штабу С. Петлюри, обурення з приводу польового суду над полковником П. Бол- бочаном і його розстріл, що Липинський розцінив як узаконене політичне вбив- 467Політична і дипломатична діяльність В’ячеслава Липинського ство, остаточно розхолодили його до режиму УНР. В червні 1919 р. він демісіював з віденського посольства. Залишивши дипломатичну службу, В. Липинський у зв’язку з поганим здоро- в’ям залишився в Австрії і повернувся до наукової роботи. В 1920 р. він опубліку- вав капітальну історичну монографію “Україна на переломі”, планував кількатомне видання своїх старих та нових праць. Але задум не було здійснено, бо з 1920 р. ак- тивно включився до політичної та публіцистичної діяльності. З ініціативи В. Липинського була створена політична організація – Україн- ський союз хліборобів-державників (УСХД), до якої ввійшли М. Кочубей, А. Мон- трезор, Д. Дорошенко, С. Шемет, Л. Сідлецький, О. Скоропис-Йолтуховський. Він автор програмного статуту та організаційного регламенту організації, метою якої була боротьба за відновлення самостійної Української держави з класократичним ладом, тобто рівновагою між владою і свободою, силами консерватизму і прогресу, і у формі традиційного гетьманату зі спадковістю гетьманської влади. Після при- знання УСХД легітимності прав булави родові Скоропадських, колишній гетьман П. Скоропадський у 1921 р., вступив до організації. Без сумніву, В. Липинський був лідером та ідеологом українського консервативно-монархічного руху, поши- реного серед української політичної еміграції Америки і Західної Європи, а також серед частини українців на галицько-волинських землях. Він і далі підтримував тісні зв’язки з галичанами, особливо з О. Назаркум, вболівав за подальшу їхню долю. У листі до О. Назарука від 23 квітня 1921 р. Ли- пинський зазначав, що “під теперішню хвилю в державній незалежності і нейтралі- зації Східної Галичини, при сучасному стані Наддніпрянської України, залишається одинокий засіб спасти Галичину”. Він застерігав галицьких політиків не брати участі в наддніпрянських справах, бо “нам це нічого не поможе, а Вам пошко- дить”. Щодо політики ЗУНР у краї, то Липинський вважав дії непоступлення су- проти польської нації зовсім правильною і єдино вказаною. Однак він закликав галичан до порозуміння з місцевим спольщеним елементом, зміцнювати східно- галицький консерватизм, тоді українство у Східній Галичині перетвориться з со- ціального в національний рух, насамперед територіальний39. Таким чином, Липинський висував принцип територіалізму, тобто шукав шля- хів співпраці з зацікавленими у тому польських консервативних елементів. Згодом у листі до Ярослава Окуневського* від 19 грудня 1925 р. Липинський дав глиб- ше розуміння української політики в Галичині. Її основою він вважав “зміцнен- ня всіма силами нашої окремішності територіальної”. Для цього потрібна лише “заміна нашої теперішньої політики націоналістичної, яка полягала головним чи- ном в боротьбі з місцевими поляками, – політикою територіальною, яка поляга- тиме в шуканню порозуміння з поляками місцевими проти поляків Варшавських во ім’я спільних інтересів спільної Землі”41. Далі, обґрунтовуючи свою думку, Ли- пинський підкреслював, що місцеві поляки вже трохи зрозуміли неспроможність політики польського уряду стосовно українських земель, яка вела їх до руїни і що- раз більше штовхала в обійми анархії, більшовизму та гайдамаччини. “Мешканці Української землі, – наголошував він, – мусять себе від цієї анархії рятувати і му- сять готовитись на той випадок, коли Землі Українські під Польщею заллє більшо- вицька чи якась інша орда. З цієї ситуації Липинський бачив єдиний вихід тільки 468 Іван Патер в якнайбільшому поширенні та зміцненні місцевого самоврядування, щоб можна було врятуватися місцевими силами. Він акцентував на тому, що при таких обста- винах клич: “wyоdrebnienia Galicyi”, поширивши його і на суміжні волинські зем- лі, якраз тепер повинен бути здійснений”42. Незважаючи на те, що В. Липинський отримав від уряду ЗУНР (серпень 1920 р. – липень 1921 р.) 72000 австрійських корон для написання короткої “Істо- рії України”, він, аналізуючи причини його поразки, стверджував, що галицьким національним демократам бракувало відваги, натомість їм властивий примі- тивний реалізм та безідейність. Як консерватор Липинський пророчив важливу роль радикальній галицькій партії УСРП, яка мала всі шанси стати організацією нової хліборобської аристократії в Галичині та перебрати на себе історичні тра- диції старої козацької шляхти. На його переконання, партія для цього повинна позбутися соціалістичного романтизму та замінити його “національним ідеоло- гічним імперіалізмом”43. У 1926 р. була створена Гетьмансько-монархічна організація галицької інте- лігенції, до складу якої ввійшли М. Кордуба, І. Кревецький, І. Крип’якевич, І. Гла- дилович та ін. В. Залозецький розробив статут організації, який був пов’язаний з “спільною державно-національною ідеєю”, базувався на ідеології української тру- дової монархії, а всі його положення торкалися виключно принципів, викладених Липинським у “Листах до братів-хліборобів”. Регламент галицької організації в своїй основі повторював регламент УСХД. Потужні гетьманські осередки існува- ли також у Перемишлі та на Волині44. Зазначимо, що історичні праці В. Липинського, в першу чергу “Україна на пе- реломі” започаткували в українській історіографії державницький напрям, до яко- го, крім наддніпрянців (Н. Полонська-Василенко, Д. Дорошенко, В. Заїк ін та ін.), належали й галичани – С. Томашівський, В. Кучабський, І. Крип’якевич та ін. Означимо ще два моменти у відносинах В. Липинського з галичанами. Це були конфлікти з О. Назаруком і С. Томашівським. Щодо погіршення відносин і остаточного розриву між Липинським і Назаруком, то його причиною стали фінан- сові непорозуміння, а також розбіжності у поглядах на висвітлення міжконфесій- них питань і стосунків між галичанами і наддніпрянцями на сторінках часопису “Нова Зоря”. По-друге, В. Липинський гостро засудив зближення О. Назарука з С. Томашівським, що був одним із творців галицької автономополістичної полі- тики і активно співпрацював у “Новій Зорі”, на сторінках якої пропагував “угоду з республіканською і демократичною Варшавою”. В. Липинський в липні 1929 р. у трьох числах газети “Діло”45 опублікував статтю “Нова Зоря” і ідеологія гетьманців”, спрямовану проти С. Томашівсько- го, з метою показати суспільству, що угодовські погляди “Нової Зорі” щодо вар- шавського уряду, відсутність державного підходу, їхня концепція т.зв. органічної роботи не мають нічого спільного з ідеологією гетьманців. “Наше гасло територі- альної автономії, – зазначав В. Липинський, – яке для свого здійснення вимагало б від українців найбільшого напруження ідейності – такого, щоб українці могли притягнути до себе інші нації”. Зрозуміло, що такий погляд про здобуття територіальної автономії для Схід- ної Галичини шляхом створення єдиного територіально-міжнаціонального фронту 469Політична і дипломатична діяльність В’ячеслава Липинського українців і поляків на той час був не здійснений. По-перше, в країні панувала дик- татура Ю. Пілсудського, по-друге, Липинський не докінця знав внутрішню суть галицько-польського громадянства, бо, по-третє, центральний варшавський уряд власне проводив краєву національну політику через східно галицьке польське сус- пільство. Однак сам підхід до вирішення цієї проблеми був цікавим, оригінальним і при відповідних сприятливих внутрішніх обставинах міг би реалізуватися. На цю публікацію С. Томашівський відповів “Відкритим листом до пана В’ячеслава Липинського”46. Восени 1926 р. Липинський переїхав до Берліна на роботу в новозаснованому Українському Науковому Інституті з метою подолати розходження, що з’явилися в гетьманському таборі. Цього зробити йому не вдалося і восени 1927 р. поверта- ється до Австрії. Тут після розриву з гетьманом він зі своїми однодумцями М. Ко- чубеєм, В. Залозецьким, В. Кучабським засновує нову організацію – братство українських класократів – монархістів з ідентичною ідеологією з УСХД. Різниця полягала лише у питанні вибору династії, яке в перспективі мав вирішити парла- мент відновленої Української держави. Восени 1927 р. у зв’язку з погіршенням здоров’я на вимогу лікарів В. Ли- пинський залишив Берлін і повернувся до Австрії, оселившись в Бадегу (Шти- рія). Тут його відвідували, крім рідних (сестра – Ванда Жмієвська, обидва брати Станіслав і Володимир), наддніпрянці (А. Жук, В. Щербаківський, Б. Матюшен- ко, Н. Кочубей, І. Корж, А. Андрієвський та ін.), а також галичани – митрополит А. Шептицький, Л. Цегельський, Я. Окуневський, В. Кучабський, В. Залозець- кий, В. Мудрий, ректор Й. Сліпий. Останній залишив Липинському “Наслідування Христа” Томи Кемпійського, яку він часто читав. У Бадегу повстав “Хам і Яфет”, виданий у Львові 1926 року47. Підготовлене у квітні 1931 р. для органу братства українських класократів – “Збірника хліборобської України” – “Вступне слово” стало останнім твором В. Ли- пинського. Він був визначним істориком, політичним діячем і мислителем. Це яскраво підтверджує висока оцінка, яку йому дав Д. Дорошенко: “добрий дипло- мат, справжній державний муж, великий український патріот”. 1 Липинський В. Архів. Листування. Т. 1. – Київ; Філадельфія, 2003. – С. 765. 2 Там само. – С. 290. 3 Босий В. В’ячеслав Липинський – ідеолог української трудової монархії. – Торонто, 1951. – С. 24–25. 4 Lipinski W. Szlachta na Ukraine. Udzial jej w życiu narodu ukrainskiego na tle jego dziejów. – Kraków, 1909. – S. 84. 5 терещенко Ю. В. Липинський і український суспільно-політичний рух в Галичині // В’ячеслав Липинський та його доба. – Київ; Житомир, 2008. – С. 211. 6 Lipinski W. Op. cit. – S. 85. 7 Сварник Г. В’ячеслав Липинський у листуванні // В’ячеслав Липинський. Історико-політична спадщина і сучасна Україна. – К., 1994. – С. 153. 8 Лисяк-рудницький І. Назарук і Липинський: історія їхньої дружби та конфлікту // В’ячеслав Липинський. Твори. Архів. Студії. Т. 7. – Філадельфія, 1976. – С. LV. 9 Дорошенко Д. Мої спомини про давнє минуле. – Вінніпег, 1949. – С. 116. 10 Цит.: Босий В. В’ячеслав Липинський – ідеолог української трудової монархії. – С. 26. 470 Іван Патер 11 Липинський В. З епістолярної спадщини. – К., 1996. – С. 165–167. 12 Хроніка Наукового Товариства ім. Шевченка. Ч. 58–59. – Львів, 1914. – С. 4. 13 Пам’яткова книжка Союза визволення України і Календар на 1917 рік. – Відень, 1917. – С. 276. 14 Центральний державний історичний архів України у Львові (ЦДІАУЛ). – Ф. 365. – Оп. 1. – Спр. 10. – Арк. 67. 15 Жук а. До історії політичної думки перед війною // Визволення. – Відень, Прага, 1923. – № 3. – С. 34. 16 ЦДІАУЛ – Ф. 365. – Оп. 1. – Спр. 10 – Арк. 67. 17 Липинський В. Історико-політологічна спадщина і сучасна Україна. – Київ; Філадельфія, 1994. – С. 17. 18 Козак М. З життя і діяльності В’ячеслава Липинського // В’ячеслав Липинський та його доба. – Київ; Житомир, 2008. – С. 230. 19 Мотрезор а. В’ячеслав Липинський // В’ячеслав Липинський як ідеолог і політик. – Ужгород, 1931. – С. 11. 20 У 60-річчя відновлення гетьманства. – Торонто, 1978. – С. 22. 21 Ereignisse in der Ukraine 1914–1922 deren Bedeutung und Historische Hintergründe. Band III. – Philadelphia, 1968. – S. 255. 22 рубльов О., реєнт О. Українські визвольні змагання. 1917–1921 рр. – К., 1999. – С. 131. 23 Ereignisse in der Ukraine 1914–1922 … – S. 607. 24 Ibid/ – S. 609–610. 25 Український історик. – 1968. – № 1–4. – С. 150. 26 Kriegsarchiv Wien. Akten Kriegsministeriums 1914–1919. 10 Abteilung Kriegsgefüngeneg, 1918, № 103/8. 27 Вістник політики, літератури і життя. – Відень, 1918. – № 42. – С. 561. 28 Бураченков а., Заруба т. Вказ. праця. – С. 188. 29 Там само. – С. 188–189. 30 Веденєєв Д. Зовнішньополітичні погляди та діяльність В’ячеслава Липинського // В’ячеслав Липинський. Історико-політологічна спадщина і сучасна Україна. – 1994. – С. 194. 31 Чиколенко Є. Щоденник. 1919–1920. – Київ, Нью-Йорк, 2005. – С. 47. 32 Козак М. Цит. пр. – С. 231. 33 Осташко т. Державницький імператив В’ячеслава Липинського // В’ячеслав Липинський та його доба. – Київ;, Житомир, 2008. – С. 311. 34 Діло. – Львів, 1918. – 15 серп. 35 Чикаленко Є. Вказ. праця. – С. 47. 36 Осташко т. Вказ. праця. – С. 312. 37 Жук Ю. Спогади про батька // Політика і час. – К., 1994. – № 4. – С. 61–62. * Детальна історія взаємовідносин між О. Назаруком і В. Липинським проаналізована І. Лисяком- Рудницьким у праці “Назарук і Липинський: історія їхньої дружби та конфлікту” // В’ячеслав Липинський. Архів. Т. 7. – Філадельфія, 2007. – С. XV–XCVII. 39 Листи В’ячеслава Липинського до Осипа Назарука (1921–1930) / Упор. Мирослава Дядюк. – Львів, 2006. – С. 19–20. ** Громадсько-політичний діяч, лікар-адмірал австрійського військового флоту, в часи ЗУНР засновник і керівник Української Санітарної Місії у Відні, після визвольних змагань лікар у Городенці. 41 Сварник Г. Листи В’ячеслава до Ярослава Окуневського // Сучасність. – 1992. – № 5. – С. 81. 42 Там само. 43 Листи В’ячеслава Липинського до Осипа Назарука (1921–1930)… – С. 13–14. 44 Осташко т. Вказ. праця. – С. 320–321. 45 Діло. – 1929. – 18, 19, 20 лип. 46 томашівський С. Про ідеї, героїв і політику. – Львів, 1929. 47 Козак М. Вказ. праця. – С. 233. 471Політична і дипломатична діяльність В’ячеслава Липинського Ivan Pater. PolItIcal and dIPlomatIc actIvIty of vjyatsheslav lyPynskyI: GalIcIan subjects. The article deals with the relations of V.Lypynskyi with Galician political activists and political emigrants from the Dnipro region of Ukraine aiming at the development of the national idea. It also highlights his diplomatic activity in regard to the establishing of Ukrainian state on the international arena, development of ideological bases of Ukrainian conservatism. key words: national idea, independence, Ukrainian state, conservatism.

Політична і дипломатична діяльність В’ячеслава Липинського: галицькі сюжети

Institution

Ähnliche Einträge