Участь О. Левицької-Басараб у роботі диппредставництв ЗУНР та УНР

Охарактеризовано працю О. Левицької-Басараб в дипломатичних представництвах ЗУНР та УНР у Швеції, Фінляндії, простежено взаємини з громадсько-політичними та культурними діячами цих країн. Окремо виділено взаємини з родиною Залізняків....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Бежук, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України 2009
Назва видання:	Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність
Теми:	Політична еліта
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73338
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Участь О. Левицької-Басараб у роботі диппредставництв ЗУНР та УНР / О. Бежук // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2009. — Вип. 18. — С. 490-495. — Бібліогр.: 36 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-73338
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-733382015-01-10T03:01:25Z Участь О. Левицької-Басараб у роботі диппредставництв ЗУНР та УНР Бежук, О. Політична еліта Охарактеризовано працю О. Левицької-Басараб в дипломатичних представництвах ЗУНР та УНР у Швеції, Фінляндії, простежено взаємини з громадсько-політичними та культурними діячами цих країн. Окремо виділено взаємини з родиною Залізняків. The article characterizes the work of Ol’ha Levyts’ka-Besarab in the diplomatic missions of the ZUNR and the UNR to Sweden and Finland, her relations with political and cultural activists of these states. In particular the article focuses on the relations with Zalizniak family. 2009 Article Участь О. Левицької-Басараб у роботі диппредставництв ЗУНР та УНР / О. Бежук // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2009. — Вип. 18. — С. 490-495. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73338 uk Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Політична еліта Політична еліта
spellingShingle	Політична еліта Політична еліта Бежук, О. Участь О. Левицької-Басараб у роботі диппредставництв ЗУНР та УНР Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність
description	Охарактеризовано працю О. Левицької-Басараб в дипломатичних представництвах ЗУНР та УНР у Швеції, Фінляндії, простежено взаємини з громадсько-політичними та культурними діячами цих країн. Окремо виділено взаємини з родиною Залізняків.
format	Article
author	Бежук, О.
author_facet	Бежук, О.
author_sort	Бежук, О.
title	Участь О. Левицької-Басараб у роботі диппредставництв ЗУНР та УНР
title_short	Участь О. Левицької-Басараб у роботі диппредставництв ЗУНР та УНР
title_full	Участь О. Левицької-Басараб у роботі диппредставництв ЗУНР та УНР
title_fullStr	Участь О. Левицької-Басараб у роботі диппредставництв ЗУНР та УНР
title_full_unstemmed	Участь О. Левицької-Басараб у роботі диппредставництв ЗУНР та УНР
title_sort	участь о. левицької-басараб у роботі диппредставництв зунр та унр
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Політична еліта
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73338
citation_txt	Участь О. Левицької-Басараб у роботі диппредставництв ЗУНР та УНР / О. Бежук // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2009. — Вип. 18. — С. 490-495. — Бібліогр.: 36 назв. — укр.
series	Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність
work_keys_str_mv	AT bežuko učastʹolevicʹkoíbasaraburobotídippredstavnictvzunrtaunr
first_indexed	2025-07-05T21:59:27Z
last_indexed	2025-07-05T21:59:27Z
_version_	1836845910280110080
fulltext	Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 18/2009490 Ольга Бежук Участь О. ЛевицькОї-БасараБ У рОБОті диппредставництв ЗУнр та Унр Охарактеризовано працю О. Левицької-Басараб в дипломатичних представ- ництвах ЗуНР та уНР у Швеції, Фінляндії, простежено взаємини з громадсько- політичними та культурними діячами цих країн. Окремо виділено взаємини з родиною Залізняків. Ключові слова: О. Левицька-Басараб, уНР, ЗуНР, дипломатичні представ- ництва. Перебуваючи в екзилі, уряд Є. Петрушевича робив усе можливе, щоб політичні кола Заходу були поінформовані про події на західноукраїнських землях, взяли під дипломатичний захист ЗУНР, визнали незалежність Галицької республіки, навколо якої з часом могли об’єднатися всі українські землі в єдину державу1. Відомо, що Українською Національною Радою ще 1 листопада 1918 р. розіслано ноту про утворення держави на західноукраїнських землях. Згодом налагоди- ли дипломатичні відносини з Києвом та численними західними партнерами2. 15 дипломатичних осередків ЗУНР утворила в екзилі, зав’язавши дипломатичні відносини з Австрією, Німеччиною, Чехословаччиною, Угорщиною, Югославією, Італією, Ватиканом, США, Канадою, Бразилією3. Однак реальне завдання полягало у визнанні ЗУНР на Паризькій мирній конференції, яка мала вирішальний вплив на формування кордонів Європи після Першої світової війни, де домінували інтереси Великобританії та Франції4. Безпосереднім свідком та активним учасником зовнішньополітичної діяльності ЗУНР була Ольга Левицька-Басараб. У вересні 1914 р., внаслідок на- ступу російської армії, вона – працівниця Гіпотечного банку, змушена покинути Львів та після чисельних поневірянь і переїздів зупинитись у Відні. В австрійській столиці Ольга співпрацює з багатьма емігрантськими організаціями, зокрема, з “Комітетом допомоги раненим українським жовнірам” (“Ukrainisches Damenhilfs komitee fur Verwundete Soldaten”) – харитативною (благодійною) організацією та Українським Жіночим Союзом – міжнародною репрезентацією українського жіноцтва. Документальним підтвердженням цього є чисельні документи фондів № 398 та № 391 ЦДІА у Львові, публікації тогочасної преси, зокрема газети “Наш прапор”, мемуарні спогади А. Жук, О. Залізняк, інших сучасниць у періодичних діаспорних виданнях. Окрім зазначених організацій, Ольга Басараб активно співпрацювала з СВУ, Австрійським Червоним Хрестом, товариством українських робітників “Праця”. З 491Участь О. Левицької-Басараб у роботі диппредставництв ЗУНР та УНР 1915 по 1918 рр. перебувала на посаді бухгалтера Комісії допомоги вдовам і сиротам загиблих на фронтах вояків з Галичини та Буковини5. Згодом її запросили на посаду бухгалтера посольства ЗУНР у екзилі, де вона працювала впродовж 1918 –1923 рр. Державний архів Івано-Франківської області містить документ, що засвідчує склад бюро еміграційного уряду Є. Петрушевича у Відні, де Ольга Басараб значиться як бухгалтер- ка каси (директором, відповідно – Мирон Гаврисевич, касієром – Іван Охрімович)6. Її робота полягала у веденні рахунків, фінансових звітів, переведенні грошових пожертв, що надсилалися галицькому уряду як Позичка Національної Оборони з-за океану7. Обов’язки бухгалтерки молода жінка виконувала сумлінно та кваліфіковано. В установі, а саме в президіальній канцелярії були задіяні такі відомі українські діячі, як Р. Перфецький, О. Марітчак, К. Левицький, Г. Микитей та ін. Багато хто із цих людей пізніше згадували про працю Ольги Басараб в уряді Петрушевича, зокрема Лука Мишуга у своїх спогадах писав: “Була на службі Уряду ЗУНР і перевірювала рахунки”8. Ірена Вахнянин, яка неодноразово заходила у справах до канцелярії уряду в приміщенні канцелярії уряду Євгена Петрушевича на Лянгегассе у Відні також згадувала , що зустрічала там “пані Басарабову – головну бухгал- терку Державної Каси ЗУНР”, що знаходилася на одному з поверхів будівлі9. Це підтверджує й Іза Дольницька – хороша приятелька Ольги, машиністка редакції “Нашого прапора”, яку курували О. Назарук та О. Грицай10. Переглядаючи справи фонду № 581: “Колекція документів про діяльність урядів та армій УНР та ЗУНР” Центрального Державного Історичного архіву у Львові, а саме: № 173 – “Відомості про стягнення податків з президіяльної та військової канцелярії диктатора ЗУНР у Відні. Списки персоналу канцелярії” та № 166 – “Розпорядження диктатора ЗУНР у Відні про встановлення пенсій службовцям, норми видачі грошової допомоги державною касою”, на підставі порівняння почерків встановлено, що деякі з цих паперів провадила саме Ольга Левицькі-Басараб. Особливо характерною для її письма є літера “Д”, що однаково окреслена в листах до Д. Басараба та вказаних службових документах ( Ф. 581. – Оп. 1. – Спр. 173. – Арк. 2, 3. та Ф. 3581. – Оп. 1. – Спр. 166. – Арк. 14). Їх кількість обме- жена, оскільки більшість паперів оформлено на друкарській машинці. Відсутні, на жаль, і особисті підписи Ольги Левицької-Басараб, котрими завіряються службові документи, оскільки маємо справи не з оригіналами, а з копіями. Ольга Левицька-Басараб як одна з громадсько- та політичноактивних працівників уряду Є. Петрушевича в період з 1918 по 1920 рр. здійснює низку за- кордонних поїздок до столиці Швеції – Стокгольма та Фінляндії – Гельсіндорфа (Гельсінкі). Це засвідчує і закордонний паспорт діячки, що знаходиться у Львівському обласному державному архіві. У багатьох біографічних матеріалах про О. Левицьку- Басараб зазначено дипломатичний характер цих поїздок11. Зрозуміло, що приписува- ти суто дипломатичну місію О. Левицькій-Басараб ми не можемо, однак необхідно зазначити, що через різні обставини, жінка була залучена до роботи українського посольства за кордоном. Окремі документи вказують на те, що якийсь час вона працювала на посаді радника ЗУНР12. Це стверджує й Олена Охрімович-Залізняк13. На фото уряду ЗУНР у екзилі серед представників українського політикуму: Євгена Петрушевича, Костя Левицького, Ярослава Селезінки, Семена Вітика, Василя Панейка – бачимо також Ольгу Левицьку-Басараб14. 492 Ольга Бежук Перебуваючи на службі касира галицького уряду у Відні, Ольга по-родинному зближується з сім’єю Залізняків. Олена Охримович-Залізняк –галичанка, донька греко-католицького священика Юліана Охрімовича, випускниця філософського відділення Львівського університету, була подругою та соратницею Ольги по роботі у “Комітеті ранених українських жовнірів” у Відні, “Українському Жіночому Союзі”15. Її чоловік Микола Залізняк – публіцист, відомий громадський та політичний діяч, у час Першої світової війни веде у Відні активну публіцистичну і видавничу діяльність як представник українських соціал-революціонерів16. З 1918 р. М. Залізняк у складі дипломатичної місії УНР працює у Стокгольмі, под- руги перебувають у березні–червні 1918 р. Для Ольги, найімовірніше, це був просто відпочинок, який подружжя Залізняків влаштувало Басарабовій на знак приязного ставлення до неї, адже у своїх спогадах Олена Залізняк неодноразово висловлювала захоплення умінням подруги оптимістично мислити за найскрутніших обставин, ненав’язливо ділитися знаннями та життєвим досвідом: “Не могла б вона давати другим своєї доброти, знання й досвіду, якби не вміла сама бачити в житті ясних сторінок, не вміла сама переживати радісних хвилин”17. Перебуваючи у Швеції, Ольга відвідує національні музеї, художні галереї, етнографічний музей серед природи “Скансен”, жваво цікавиться шведським фоль- клором, народним мистецтвом. Особливо захоплюють її тканини та вишиванки області Малярне із надто схожими до гуцульських орнаментами18. Зацікавившись шведським мистецтвом, молода жінка через маляра Майданюка знайомиться з скандинавськими художниками, з якими в подальшому листується, обмінюється думками на мистецькі та літературні теми. Особливо її цікавила творчість скан- динавських письменників кінця XIX – поч. XX ст.19. У Стокгольмі О. Левицька-Басараб знайомиться з індусом Чато Падая, який походив з відомого браманського роду Гайдарабад-Вірендрант і був братом відомої індійської письменниці Серозні Найду. Індус ознайомив Ольгу з працями сво- го вітчизняного мислителя Рабіндраната Тагора, викликавши у неї зацікавлення філософією буддизму та історією культури давньої Індії20. Окрім Швеції, Ольга перебувала деякий час у Фінляндії. У спогаді Северина Левицького зазначено : “На запрошення уряду УНР стає вона (О. Б.) секретар- кою українського посольства в Фінляндії, якого керівником був якийсь час Микола Залізняк”21. Історик Я. Лялька у своїй фундаментальній розвідці “Ольга Басараб та її доба” помилково стверджує, що це було влітку 1919 р.22. Однак дипломатичне представництво УНР у Гельсінкі за наказом Директорії М. Залізняк очолив 1 серпня 1919 р. До Гельсінкі він прибув у жовтні 1919 р. Дату його приїзду засвідчує вірча грамота, яку М. Залізняк вручив міністру закордонних справ Фінляндії Р. Голсті, що й стало початком офіційного виконання послом своїх обов’язків23. Отже, О. Левицька- Басараб не могла бути у Фінляндії 1919 р., а приїхала туди влітку 1920 р. З іншого боку, Ольга Левицька-Басараб, в силу своїх патріотичних принципів та переконань, навряд чи могла перебувати на службі відразу двох українських урядів – УНР та ЗУНР. Відомо також, що секретарем при посольстві УHP у Фінляндії 1920 р. залишався Петро Сливенко 24. Однак цілком відкинути твердження багатьох сучасників про службу О. Левицької-Басараб в посольстві ми не можемо. З погляду автора, 493Участь О. Левицької-Басараб у роботі диппредставництв ЗУНР та УНР перебуваючи у Гельсіндорфі, О. Левицька-Басараб могла виконувати роль не стільки секретаря, скільки працівника адміністративно-господарської частини. Відомо, що ще до того, як уряд УНР опинився в екзилі (листопад 1920 р.), роль та статус його дипломатичних представництв слабшав. Місії УНР дедалі частіше зводилися до мінімальних адміністративно-консульських функцій. Проводячи дипломатичну, а головно інформативну діяльність, вони таким чином шукали підтримки та прихильності в урядових, журналістських і парламентських колах25. Фактично всю роботу дипломатичного представництва забезпечував персонал, що поділявся на дві категорії: дипломати й адміністративно-технічні працівники26. До останньої належала канцелярія, бухгалтерія, господарський відділи. Вищеназвані функції виконували одна-дві особи, на яких покладалося широке коло обов’язків щодо забезпечення роботи канцелярії – прийом і відправка дипломатичної пошти, контроль за своєчасним виконанням документів, бухгалтерії (фінансові розрахунки щодо ве- дення господарства посольства, контроль за дотриманням бюджетної дисципліни та економним і раціональним використанням коштів). Імовірно, Ольга Левицька-Басараб, приїхавши до Фінляндії як компаньйонка дружини посла – Олени Залізняк, консуль- тувала його з приводу ведення бухгалтерії, маючи великий досвід у цій справі. Детально вивчивши роботу дипломатичного представництва УНР, Ольга та Олена Залізняк порушують перед послом питання про необхідність української періодичної преси у Фінляндії. Як відомо, однією з важливих форм роботи диппред- ставництва є розповсюдження в різних громадських колах країни інформаційних матеріалів про власну державу27. На той час важливим українським інформаційно- пропагандистським осередком у Європі була Українська пресова служба у Відні, котра намагалася розповісти усьому світові про молоду українську республіку та українську справу28. Та однієї пресової служби було, на жаль, замало. Саме тому Микола Залізняк, врахувавши зауваження жінок, звернувся до представників Директорії про надання спеціальних кур’єрів для виконання маршруту Берлін – Стокгольм – Гельсіндорф, які б володіли останньою інформацією про події в Україні та розповсюджували періодичні вітчизняні видання29. Ця робота була особливо доцільною з уваги на наявність численних російських часописів, які подавали інформацію про українську справу тенденційно30. Говорячи про роботу О. Левицької-Басараб та О. Залізняк у Фінляндії, хочеть- ся процитувати З. Мірну, яка говорила про особливий тип українського жіноцтва періоду визвольних змагань так: “ Це були жінки високих духовних якостей, що проводили свою громадську працю не з персональних мотивів – зробити на цьому кар’єру, прославити або рекламувати себе. Навпаки, робили вони свою громадську працю як обов’язок, як завдання перед нашою Батьківщиною. Це були українські феміністки у найвищому значенні слова”31. Перебуваючи у Гельсіндорфі, Ольга Левицька-Басараб разом з Оленою Залізняк проводили інформаційно-роз’яснювальну роботу серед місцевого населення, яка є важливою частиною дипломатичної політики32. Вони постійно зустрічалися з гро- мадсько активними жінками, серед яких – голова фінської організації Міжнародного жіночого союзу п. Карла Земтрем, перша фінська жінка-лікар д-р Маіні Фріберг, лідер робітниць – Мііна Сепеле, фінські письменниці33. Жінки ділилися досвідом у справі діяльності жіночих харитативних організацій, феміністичних міжнародних союзів 494 Ольга Бежук тощо. В процесі спілкування українки давали зважені відповіді на різноманітні за- питання стосовно історії та культури України, обговорювали проблеми двосторонніх взаємин. Такі зустрічі, зазвичай, відбувалися в атмосфері доброзичливості та взаєморозуміння. Згодом О. Залізняк згадувала: “З пошаною і прихильністю стави- лися фіни до української держави як до свого союзника, містили у своїй пресі багато інформації про Україну – історію, культуру, тодішнє політичне становище”. Приязно налаштованих до української держави фінів передовсім цікавили позитивні приклади співпраці між країнами як в історичному, так і в сучасному аспектах. Це потребувало від жінок-українок серйозної теоретичної підготовки і глибокого знання політичної ситуації в регіоні34. Тож Ольга продовжувала наполегливо вчитися, пізнаючи мову, історію, культуру чужої країни. Досвід фінок, котрі першими в Європі отримали право голосування в урядових установах, був належно оцінений і використаний Ольгою Левицькою-Басараб у подальшій громадській діяльності в “Українському Жіночому Союзі” у Відні та “Союзі Українок” у Львові. Перебуваючи у Фінляндії, Ольга активно спілкувалася не лише з фінськими громадсько-політичними та культурними діячами, але й простими фінами, зокрема жителями міста Віпурі чи села Грануля коло Гельсіндорфу. Цікавилася їх побутом, вивчала звичаї і традиції, захоплюється умінням фінів використовувати народне мистецтво для окраси помешкань33. У нечасті хвилини дозвілля Ольга пізнавала природу північної країни: подорожуючи кораблем разом з Залізняками, об’їхала фінсько-шведське узбережжя, відвідала водоспад Іматра. З іншої сторони, Ольга Левицька-Басараб завше пропагувала серед місцевого населення звичаї рідного краю, українську пісню, історію, український стрій. Отже, праця Ольги Левицької-Басараб у Стокгольмі та Гельсіндорфі була присвячена перш за все проблемі піднесення українського питання за кордо- ном. Її надзвичайна енергія і професіоналізм проявилися у веденні фінансових справ дипломатичного корпусу УНР, інформаційно-роз’яснювальній роботі серед місцевого населення, співпраці з фінськими колегами – представницями першої хвилі жіночого руху в Європі. При чималому об’ємі роботи жінці доводилося працювати на чужій землі, без найменшого дипломатичного досвіду. Проте безза- стережна віра у потрібність справи для Батьківщини, безмежна відданість ідеям свого народу були пріоритетними і визначальними для цієї непересічної особи на будь-якому відтинку її життя. Діяльність О. Левицької-Басараб стала добрим при- кладом для наступних поколінь у прагненні відновити українську державність. 1 Лозинський М. Галичина в роках 1918–1920. – Відень. – 1922. – 38 с. 2 Субтельний О. Історія України. – К., 1991. – С. 325. 3 Дещинський Л. Міжнародні відносини України. Історія і сучасність. – Львів: вид-во “Бескид Біт”, 2004. – С. 59. 4 Нариси історії дипломатії України / За ред. В. Смолія. – К.: Видавничий Дім “Альтернативи”, 2001. – 706 с. 5 Лялька Я. Літопис нескореної України. Ольга Басараб та її доба. – С. 18. 6 Дердавний архів Івано-Франківської області (ДАІФО). – Ф. 68. – Оп. 2. – Спр. 48. – С. 1. 7 Мишуга Л. Ольга Басараб // Незабутня О. Б. – С. 87. 8 Там само. – С. 90. 9 Вахнянин-Льонер І. Ольга Басараб у моїй пам’яті // Незабутня Ольга Басараб. Вибране / Під ред. Ірени Книш. – Вінніпег, 1976. – С. 90. 495Участь О. Левицької-Басараб у роботі диппредставництв ЗУНР та УНР 10 ДАІФО. – Ф. 68. – Оп. 2. – Спр. 48. – С. 1. 11 Цвик О. 100-річчя народин і 65-річчя мученичої смерти Ольги Басараб-патронки ОУК // Жіночий світ. – 1989. – Травень. – Ч. 5. – С. 4; Лялька Я. Ольга Басараб. З історії національно- визвольної боротьби 1929–1956 рр. // Державність. – № 4. – 1992. – С. 44. 12 Центральний державний історичний архів України у м. Львові (ЦДІАУЛ). – Ф. 205. – Оп. 1. – Спр. 920. – Арк. 7. 13 Охрімович-Залізняк Олена. Моменти з життя Ольги Басараб // Незабутня Ольга Басараб. Вибране. / Під ред. Ірени Книш. – Вінніпег, 1976. – С. 51. 14 Верига В. Визвольні змагання в Україні. 1914–1923 рр. Т. 1. – Львів, 1998. – С. 523. 15 ЦДІАУЛ. – Ф. 174: Екзаменаційна комісія для кандидатів та вчителів середніх шкіл м. Львова. – Оп. 1. – Спр. 750: Статті та документи О. Залізняк. – Арк. 122. 16 Відділ рукописів Львівської національної бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України. – Ф. 57 (Калинович). – Спр. 359. – Арк. 23. 17 Охримович-Залізняк О. Моменти з життя Ольги Басараб // Незабутня Ольга Басараб. Вибране / Під ред. Ірени Книш. – Вінніпег, 1976. – С. 55. 18 Там само. 19 Левицький С. Начерк життєпису Ольги з Левицьких-Басараб // Незабутня Ольга Басараб. Вибране / Під ред. Ірени Книш. – Вінніпег, 1976. – С. 29. 20 Охрімович-Залізняк О. Моменти з життя Ольги Басараб // Незабутня Ольга Басараб. Вибране / Під ред. Ірени Книш. – Вінніпег, 1976. – С.55. 21 Левицький С. Начерк життєпису Ольги з Левицьких // Незабутня Ольга Басараб. Вибране / Під ред. Ірени Книш. – Вінніпег, 1976. – С. 29; З історії національно-визвольної боротьби 1929–1956рр. // Державність. – № 4. – 1992. – С. 44. 22 Там само. – № 5. – С. 22. 23 Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (ЦДАВОВУ). – Ф. 3512. – Оп. 2. – Спр. 2. – Арк. 2. 24 Гуммерус Г. Україна в переломні часи: шість місяців на чолі посольства у Києві. – К., 2004. – С. 22. 25 Маркусь В. Екзильний уряд УНР в міжвоєнний період // Сучасність. – 1986. – Ч. 12(308). – С. 73. 26 кулик О., Сардачук П. Дипломатичне представництво, організація і форми роботи. – К., 2001. – С. 39. 27 Там само. 28 Шелухін С. Варшавський договір із поляками і С. Петлюрою 21 квітня 1929 р. – Прага, 1926. – С. 13–14. 29 ЦДАВОВУ. – Ф. 3512 с. – Оп. 2. – Спр. 2. – Арк. 23. 30 Там само. 31 Мірна З. Жіночий рух на Україні // Жінка. –1937. – Ч. 6. – С. 3. 32 кулик О., Сардачук П. Дипломатичне представництво, організація і форми роботи. – К., 2001. – С.122. 33 Залізняк О. Служба у Посольстві. – Торонто, 1987. – С. 37. 34 Там само. – С. 37. 35 Залізняк О. Літо у Скандинавії // Наше життя. – Ч. 2. – 1952. – С. 4. 36 Мірна З. Жіночий рух на Україні // Жінка. – 1937. – Ч. 6. – С. 3. Ol’ha Bezhuk. OL’HA LEVYTS’KA-BESARAB’S PARTICIPATION IN THE WORK OF DIPLOMATIC MISSIONS OF THE WEST UKRAINIAN PEOPLE’S REPUBLIC AND THE UKRAINIAN PEOPLE’S REPUBLIC. The article characterizes the work of Ol’ha Levyts’ka-Besarab in the diplomatic missions of the ZUNR and the UNR to Sweden and Finland, her relations with political and cultural activists of these states. In particular the article focuses on the relations with Zalizniak family. Key words: Ol’ha Levyts’ka-Besarab, the UNR, the ZUNR, diplomatic missions.

Участь О. Левицької-Басараб у роботі диппредставництв ЗУНР та УНР

Репозитарії

Схожі ресурси