“Літопис Спостерігача” :Щоденник Володимира Глинського 1916–1920 рр. як зразок української мемуаристики періоду Першої світової війни та доби ЗУНР–УНР

Введено в науковий обіг нове джерело інформації – щоденник Володимира Глинського. Документ розглядається як зразок української мемуаристики періоду Першої світової війни та доби ЗУНР–УНР. Простежено історії написання щоденника, подано біографічні відомості про його автора....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Васильчук, М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України 2009
Назва видання:	Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність
Теми:	Джерела та історіографія
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73358
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	“Літопис Спостерігача”:Щоденник Володимира Глинського 1916–1920 рр. як зразок української мемуаристики періоду Першої світової війни та доби ЗУНР–УНР / М. Васильчук // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2009. — Вип. 18. — С. 634-643. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-73358
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-733582015-01-10T03:01:38Z “Літопис Спостерігача” :Щоденник Володимира Глинського 1916–1920 рр. як зразок української мемуаристики періоду Першої світової війни та доби ЗУНР–УНР Васильчук, М. Джерела та історіографія Введено в науковий обіг нове джерело інформації – щоденник Володимира Глинського. Документ розглядається як зразок української мемуаристики періоду Першої світової війни та доби ЗУНР–УНР. Простежено історії написання щоденника, подано біографічні відомості про його автора. The article introduces into the scientific circulation a new source – the Volodymyr Hlyns’kyi’s diary. The document is treated as an example of the Ukrainian memoirs from the First World War and the ZUNR period. The article explores how the diary was written and provides some biographical data about its author. 2009 Article “Літопис Спостерігача”:Щоденник Володимира Глинського 1916–1920 рр. як зразок української мемуаристики періоду Першої світової війни та доби ЗУНР–УНР / М. Васильчук // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2009. — Вип. 18. — С. 634-643. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73358 uk Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Джерела та історіографія Джерела та історіографія
spellingShingle	Джерела та історіографія Джерела та історіографія Васильчук, М. “Літопис Спостерігача” :Щоденник Володимира Глинського 1916–1920 рр. як зразок української мемуаристики періоду Першої світової війни та доби ЗУНР–УНР Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність
description	Введено в науковий обіг нове джерело інформації – щоденник Володимира Глинського. Документ розглядається як зразок української мемуаристики періоду Першої світової війни та доби ЗУНР–УНР. Простежено історії написання щоденника, подано біографічні відомості про його автора.
format	Article
author	Васильчук, М.
author_facet	Васильчук, М.
author_sort	Васильчук, М.
title	“Літопис Спостерігача” :Щоденник Володимира Глинського 1916–1920 рр. як зразок української мемуаристики періоду Першої світової війни та доби ЗУНР–УНР
title_short	“Літопис Спостерігача” :Щоденник Володимира Глинського 1916–1920 рр. як зразок української мемуаристики періоду Першої світової війни та доби ЗУНР–УНР
title_full	“Літопис Спостерігача” :Щоденник Володимира Глинського 1916–1920 рр. як зразок української мемуаристики періоду Першої світової війни та доби ЗУНР–УНР
title_fullStr	“Літопис Спостерігача” :Щоденник Володимира Глинського 1916–1920 рр. як зразок української мемуаристики періоду Першої світової війни та доби ЗУНР–УНР
title_full_unstemmed	“Літопис Спостерігача” :Щоденник Володимира Глинського 1916–1920 рр. як зразок української мемуаристики періоду Першої світової війни та доби ЗУНР–УНР
title_sort	“літопис спостерігача” :щоденник володимира глинського 1916–1920 рр. як зразок української мемуаристики періоду першої світової війни та доби зунр–унр
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Джерела та історіографія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73358
citation_txt	“Літопис Спостерігача”:Щоденник Володимира Глинського 1916–1920 рр. як зразок української мемуаристики періоду Першої світової війни та доби ЗУНР–УНР / М. Васильчук // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2009. — Вип. 18. — С. 634-643. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.
series	Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність
work_keys_str_mv	AT vasilʹčukm lítopissposterígačaŝodennikvolodimiraglinsʹkogo19161920rrâkzrazokukraínsʹkoímemuaristikiperíoduperšoísvítovoívíjnitadobizunrunr
first_indexed	2025-07-05T22:00:15Z
last_indexed	2025-07-05T22:00:15Z
_version_	1836845961129754624
fulltext	Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 18/2009634 Микола Васильчук “Літопис спостерігача”: Щоденник ВоЛодимира гЛинського 1916–1920 рр. як зразок української мемуаристики періоду першої сВітоВої Війни та доби зунр–унр Введено в науковий обіг нове джерело інформації – щоденник Володимира Глинського. Документ розглядається як зразок української мемуаристики пері- оду Першої світової війни та доби ЗуНР–уНР. Простежено історії написання щоденника, подано біографічні відомості про його автора. Ключові слова: щоденник, Володимир Глинський, ЗуНР, бойові дії, револю- ція, спостерігач. Мемуаристика (автобіографії, записки, записники, листи, щоденники та ін.) приваблює увагу дослідників безпосередністю вражень, документальністю, іс- торичною достовірністю, фотографічністю, хронікальністю тощо. Нині не часто вдається зробити відкриття невідомих джерел, особливо якщо це не якийсь один лист чи невеличкий фрагмент тексту, а повновартісний щоденник порівняно ве- ликого обсягу. Цією публікацією ми вводимо в науковий обіг щоденник Володимира Глин- ського. Він тривалий час (із кінця 1960-х рр.) зберігався серед матеріалів, пов’язаних з родиною Глинських-Кічур-Курбановичів у збірці краєзнавця Івана Романюка1 спочатку в місті Коломиї, а згодом – у Городенці на Івано-Франківщині, але, зва- жаючи на низку певних обставин, так і не був відчитаний, опублікований, дослі- джений. 1 лютого 2008 р. щоденник передано авторові цієї статті. Щоденник Володимира Глинського написано в часи Першої світової війни та української державності у місті Коломиї, нині Івано-Франківської області. Він охоплює період від 28 серпня 1916 р. і до 2 серпня 1920 р., тобто проміжок три- валістю чотири роки. Оригіналом щоденника є товстий зошит обсягом 80 аркушів (або 160 не- нумерованих сторінок) у коричневій ледериновій палітурці (розмір зошита 16 х 20,5 см.) з начервоно пофарбованим обрізом сторінок. Написано щоденник олів- цем характерним дрібним почерком. Записи здійснено у зошиті, який первісно був призначений для фіксування доброчинних внесків. На паперовій наліпці об- кладинки чорним чорнилом зазначено: “Книга адресова Товариства Руска захо- ронка”. 93 сторінки зошита розліновано для записів, угорі зроблено відповідні помітки: “Ч[исло] за чергою”, “Імя і назвисько”, “Стан”, “Адреса”, “Зобовязався заплатити” і “Заплатив”, “Власноручний підпис”. Нижче міститься інформація 635“Літопис Спостерігача”: Щоденник Володимира Глинського 1916–1920 рр. про осіб, які внесли датки на захоронку, зокрема їхні домашні адреси. Тут також є власноручні підписи відомих громадсько-політичних діячів, наприклад, адвока- тів Теофіля Дембіцького, Володимира Дудикевича, батька композитора Анатолія Кос-Анатольського – лікаря Йосипа Коса, учителя і видавця Осипа Кузьми, пись- менниці Володимири Жуковецької та інших. Володимир Глинський свої записи у цьому зошиті здійснював із зворотньо- го боку, заповнюючи вільні сторінки “Книги адресової…”. Спочатку він писав крупнішими літерами, але з часом почерк стає все дрібнішим, відступи між ряд- ками щораз менші. Врешті, за браком місця, автор записи веде на тих сторінках, які не повністю заповнені відомостями про жертводавців на захоронку. Інколи він пише на невеличких полях вгорі чи внизу сторінки. Такі записи містять лише по декілька рядків, написано їх дуже дрібно, зі значними скороченнями. Части- ну записів зроблено на 19 аркушах (38 сторінок), вирваних з іншого зошита та- кого ж формату. Між сторінками щоденника вкладено низку інших документів Володимира Глинського: чернетки листів, клопотань, розписки та квитанції, які проливають світло як на особу автора, так і на особливості тогочасного життя і суспільних стосунків. Давня шляхетська родина Глинських залишила помітний слід в історії (для прикладу, мати Івана Грозного – Олена походила з родини Глинських)2. Чи мав до- кументи на шляхетство сам Володимир Глинський – невідомо. Однак, з багатьох фактів можна судити, що він був людиною високоосвіченою, шляхетною, з влас- ним розумінням своєї гідності, обов’язку перед суспільством. І В. Глинський, і його нащадки згодом працювали на ниві української культури. Ім’я Володимира Глинського в поле нашого зору потрапило ще у 1990-х рр. у зв’язку із вивченням життя і творчості поета доби “Розстріляного відродження” Мелетія Кічури (1881–1939)3. Кічура був родом із Тернопільщини, освіту отримав у Відні. До Першої світової війни працював адвокатом у Коломиї, де одружився з донькою В. Глинського – Марією. М. Кічура видав дві збірки поезій, друком одні- єї з яких у Кракові займався Богдан Лепкий. На виборах до австрійського парла- менту 1908 р. п. Кічура був довіреною особою Василя Стефаника. Під час Першої світової війни потрапив у російський полон, опинився у Києві, де активно розбу- довував літературне життя. У київський період п. Кічура належав до літературної організації “Західна Україна”. 1933 р. його звинуватили у шпигунстві і незаконно репресували. Згаданий щоденник належав його тестеві, батькові дружини Марії, дідусеві доньок М. Кічури – Тетяни та Ксенії. Детальніш діяльністю Володимира Глинського ми зацікавилися, відгукнув- шись на прохання встановити його особу, з яким звернулася заступник директора Львівської наукової бібліотеки імені Василя Стефаника НАН України Луїза Іль- ницька. Річ у тому, що у Коломийському музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття зберігається оригінальне видання “Русалки Дністрової” (1837 р.) із бі- бліотеки В. Глинського, передане 1932 р. новоствореному музеєві дочкою Марією. Стислі відомості про В. Глинського, зібрані нами, з відповідним покликанням на джерело Луїза Ільницька 2007 р. опублікувала у своєму історико-книгознавчому дослідженні про “Русалку Дністровую”4. Однак, там немає згадки про Володимира Глинського як мемуариста, оскільки його щоденник ми відкрили пізніше. 636 Микола Васильчук Володимир Глинський був українським правником. Народився 27 червня 1843 р.5. Отримав вищу юридичну освіту. Був одружений зі Стефанією-Єленою Шепарович. Якийсь час сім’я жила у м. Долині, згодом перебралася до Коломиї. Сталося це не пізніше 1910 р. В. Глинський обіймав посаду радника Коломийського суду. На час Першої світової війни В. Глинський був уже емеритом (пенсіонером). Це була високоерудована людина, котра розуміла роль друкованого слова, зібрала власну бібліотеку, серед книг якої була й “Русалка Дністровая”. Помер Володимир Глинський у Коломиї 12 листопада 1920 р.9. Похований на старому українському цвинтарі Монастирок у родинній гробниці. Традиційною для німецькомовного світу була практика ведення щоденни- кових записів. Вона прижилася і в українському середовищі. Головна заслуга в цьому, на нашу думку, старої гімназійної освіти, яка перебрала у німецько- австрійському світі низку позитивних традицій. В. Глинський виховувався в австро-угорську епоху. Крім усього іншого, цей чоловік був уважним і пункту- альним, чому сприяло й те, що він тривалий час служив у суді, де найбільше звертають увагу на деталі. Хоча на час написання щоденника він був емеритом, однак зберіг звичку багато писати. Це другий том щоденникових записів В. Глинського, про що свідчать перші рядки щоденника, в яких він зазначає: “Продовження записів щоденних з подій у Коломиї ведених від 10.6 до 27.8 1916 в книжці оправленій чорно”6. Тобто, у по- передньому томі йшлося про події початку Першої світової війни. Цих записів нам не вдалося віднайти. Щоденник відчитувати складно, оскільки його написано дрібним почерком. Де- які записи здійснено стенографічним письмом. Інколи автор вдавався до стеногра- фії не для того, щоби зашифрувати якісь відомості, а з метою полегшити написання звичних слів, наприклад, назви днів тижня після дати. Він найчастіше зашифровував дані про комерційні оборудки або небезпечні з політичного погляду думки. Володимир Глинський писав свій щоденник у Коломиї. Автор виступає па- сивним спостерігачем, і лише в окремих випадках веде мову про свою участь у по- діях. Наприклад, активність він виявляє в епізоді, який стосується його сутички з російськими солдатами та польовими жандармами, котрі хотіли відібрати у нього майно. Даний щоденник, за аналогією з літописом Самовидця, зважаючи на роль автора у подіях, можна назвати літописом Спостерігача. Щоденник В. Глинського вписується у контекст тогочасної мемуаристики, що стосується подій Першої світової війни і національно-визвольних змагань у на- шому регіоні. Для прикладу, в той самий час, писав свій щоденник правник Іван Семанюк (знаний як письменник Марко Черемшина). Написано його у листопаді 1914 – січні 1915 рр. у Кобаках, що за три десятки кілометрів від Коломиї. Цей що- денник, опублікований у тритомнику Черемшини 1937 р., замовчувався у радян- ські часи, оскільки там давалася об’єктивна оцінка діям російського окупаційного війська в Галичині7. Зіставивши записи обидвох авторів, побачимо дуже схожий підхід до висвітлення подій (короткі дані, без глибокої деталізації, лише подекуди ширші описи). Зауважується тематична спорідненість (описи пересування війська, фіксування звісток про якісь трагедії тощо). Досить помітним є міліарний мотив. Зіставлення цих щоденників – тема окремого дослідження. 637“Літопис Спостерігача”: Щоденник Володимира Глинського 1916–1920 рр. Цікавими видаються ті фрагменти записів В. Глинського, які відображають події періоду УНР і ЗУНР. Тон щоденника, певні оцінки (головним чином безсто- ронні, ніби йдеться про якісь далекі краї, а не про долю рідного народу) наводять на думку про інертність національного мислення на той час навіть у середовищі свідомого представника української інтеліґенції: В. Глинський був доволі освіче- ною людиною, цікавився літературою, мав певне коло спілкування у середовищі українських правників і представників української інтеліґенції в Коломиї. Його донька Марія була музикантом, зять – письменник і правник, причетний до сві- домого українського політичного життя ще до Першої світової війни. Та разом з тим, В. Глинський надто стримано, навіть безсторонньо пише про події, які обіця- ли волю і державну незалежність його народові. Можливо, тут бачимо інертність мислення українця, який тривалий час відчував себе патріотом-австрофілом. У своєму щоденнику автор фіксує різнопланову інформацію. Зокрема, інфор- мація загальнополітичного, національного, мілітарного, економічного та краєзнав- чого характерів. Так, загальнополітична інформація стосується подій у світовій політиці. Він головним чином на підставі повідомлень преси та за різноманітни- ми чутками, записує відомості (а потім деякі сам же спростовує, роблячи пізні- ші помітки у тексті) про міжнародну політичну ситуацію, вступ нових держав у Першу світову війну. Сюди ж належить інформація про реальні та гадані мирні ініціативи тощо. В. Глинський поступово фіксує ті штрихи в суспільному житті, які свідчили про наближення великих суспільно-політичних перемін. Про сві- тові події автор щоденника пише коротко: “У второк 20/3 принесла Маня Kurier Kijowski, в котрім точно описано акцию перевороту державного в Росиї і сміст абдакациї Царя Миколи ІІ з 3/3 1917 ст[арого] ст[илю]. Він установив своїм на- слідником брата вел[икого] Кн[язя] Михаила Александровича […].”. Наступного дня ще один запис про події, викликані російською революцією: “Середа 21/3 в ночи чути було сильні стріли арматні. В Росиі увільнені всі політичні вязні, а та- кож Митр[ополит] Шептицкий і всі засланї на Сибір українці наші як Охримович, Малицка і много інших”. Як бачимо, автора щоденника події світового масштабу цікавили в контексті українських національних реалій. Слід відзначити, що про всі події він пише з однаковою мірою безсторонності: і про початки воєн, і про власні господарські справи: “В четвер 12/4 […] зорали салдати 36 хлібопекарні наш огород під конюшину, і завідатель хлібопекарні 36 Коллас посіяв ячмінь з ві- всом і зорано також лїву частину під бульбу. Новоє Время з 7/4 […] доносить що Американьскі Соєд[инені] Держ[ави] виповіли війну Німеччині і що вже Брази- лія і інші менші держави Американьскі як також Китай зривають з Німеччиною дипломатичні зносини”. В. Глинський відстежує чи то за чутками, чи за звістками засобів масової інформації головні світові події. “Дня 6 і 7/ХІ став ся в Росиї новий переворот, большевики з Лєніном на чолі ув’язнили 5 членів тимчасового правительства Ке- реньского (який утік та пізніше зістав уловлений і ув’язнений) і без проливу крови переняли на себе власть. Лєнін став президентом міністрів, а Троцкий начальним комендантом.”. Автор наголошує на безкровності того, що сталося в Росії. Про українську орієнтацію В. Глинського свідчить такий запис, який водно- час проливає нове світло на те, якою була адміністративна влада повіту після ре- 638 Микола Васильчук волюції в Росії: “Начальник уїзда Бродский опустив вже Коломию. На єго місце прийшов також щирий Українець Приходько”. Багато уваги Володимир Глинський у своєму щоденнику приділяє націо- нальній тематиці. Водночас його записи свідчать про те, якими національно об- меженими і мало поінформованими на початку української революції були такі представники української інтеліґенції: “В […] 16/7 був Др. Білецкий (З Кієва) і казав, що межи 2 міліонами рос[ійського] війска, положеного в часї війни через Австрийців і Ґерманців, находить ся 400.000 українців, які тепер так в Австриї як в Німеччині за дозволом дотичних властий освідомлює тов[ариство] Союз визво- лення України. В Росиї є єще 4.000.000 українців вояків, з котрих 2.000.000 вже зорґанізовані і стоять за Універзалом і прочі незадовго зорганізують ся. Др. Білец- кий їде за кілька днів до Кієва, де покликано єго яко старшого лікаря зі запасного украіньского полку.”. Спостерігаючи за життям під російською окупаційною владою, В. Глинський старанно, з погано прихованим захопленням, фіксує кожен вияв непокори царсько- му режимові з боку солдатів та офіцерів, описує російські невдачі на Австрійсько- му фронті. Так, у лютому 1917 р. є такий запис: “Кажуть що на фронті за Надвір- ною наше війско зробило наступ, заняло рос[ійський] трен і цофнуло ся на своє становище”. Або інший запис від 6 лютого 1917 р., зроблений на підставі чуток: “Від Волош[инської] чулисьмо що на фронті стан. назв. [очевидно, “надзвичайний стан”] мало піддати ся нашим много [вгорі напис: 12.000] мос[калів]”. Ніби су- дове звинувачення, Глинський пише у щоденнику у березні 1917 р. про нічну гру у карти своїх постояльців – офіцерів російської армії. Окремо у щоденнику проходить тема Січового стрілецтва. Однак автор не сприймає його як героїчний чин, В. Глинський узагалі далекий від ура-патріо- тичного запалу. Стрілецька тема у нього пов’язана з підсвідомістю. Про останнє свідчить те, що він фіксує навіть сни про свого свояка Ромка Дудинського. Так, 5 січня 1917 р. він зазначає: “В ночи з четверга на пятницю з 4 на 5 снилось мені, що Ромко Дудиньский з 69 людьми, лишившими ся з єго сотні, прийшов до Ко- ломиї звідки р[осіяни] вже утікали, внов до реставрації Ціти і полонив забавляю- чих ся там єще офіцерів р[осійських]. Ромко сказав на мою увагу, що се не прав- да, якоби він мав бути тяжко ранений”. Автор на цьому не зупиняється, і вже як підтвердження своїх надій, нічим не підкріплених в умовах російської окупації, нижче дописує: “І о[тцеві] Лозиньскому снилось 2 рази в сім тиждни, що баталі- они наших стрільців січових з приказу вищого відбили Коломию і перші війшли до міста. Чути, що наші заняли вже Ясси”. Національна тема звучить у записі про виставу за творами Т. Шевченка, яку вла- штували українці в Коломиї під час російської окупації: “Одержалисьмо запрошен[ня] на аматорське представленє Назара Стодоли, яке відбудеся з нагоди 56 рок[овин] смерти Тараса Шевченка в недїлю 11/ІІІ (28/ІІ) 1917.”. У потоці інформації про різноманітні події, які фіксує Володимир Глинський, майже непомітною є фраза: “Опис: як відбуло ся 22/12 1917 в Кієві проголошеня украіньскої републики подає Украіньске Слово з 11/12 1917, ч. 280”. Натомість автор приділяє багато уваги інформації про можливе перемир’я. Видно, що народ стомився від війни і в той час найжаданішою була потреба миру. 639“Літопис Спостерігача”: Щоденник Володимира Глинського 1916–1920 рр. Цікавими є записи В. Глинського краєзнавчого характеру. Вони торкаються воєнного, економічного, політичного становища. Свою аполітичність, незворуш- ність, навіть комерційний хист В. Глинський показує в описі маніфестації в Коло- миї: “У великодну неділю 15/4 відбулась в Коломиї величезний маніфестаційний похід всякого тут стационованого війська з офіцирами і 2 музиками з точки збору при улици Баньковского до ринку і парку. Несено много прапорів з написом: “Да здравствуєть свободна республиканьска Росия[“] і іншими; межи ними була на- пись: [“]Хай живе свободна Украина”. Майже всі салдати і офіцири мали на грудях червоні кокардки (за якими був в суботу шалений попит по склепах, а що ніде не мож було дістати червоної материї, то платили за кокардку по 25 [нерозбірливо] 60 коп[ійок]. Ми довідались о сім пізно, але єще встигла Стефа і Маня наробити спіль- но кокардок що за одну партию 20 штук одержали (по 25 коп[ійок]) 5 рубл[ів]”. В. Глинський, звиклий до безстрасності, з азартом описує збори у Коломий- ському магістраті, які відбулися 20 травня 1917 р. На них ішлося про те, “щоби рішити спосіб вибору заряду міста”. Тут він показує сутичку інтересів представ- ників української, польської та єврейської громад, які пересварилися, не дійшов- ши згоди. Та ось на початку червня сталися зміни: “В недїлю 10/6 відбулися збори Украінців в маґ[істратській] сали для вибору 2 відпоручників до комітету, який (зложений з 6 членів) має рішити про спосіб і число вибратись маючої Управи міста Коломиї. Зібраних було 41 (39 укр[аїнців] і 2 німців) і по немалій перепалці Мостовича з Вербером перейшли Українці на дальшу нараду до Народного дому, де вибрано від поручників Мостовича і Канку”. Щоденник В. Глинського є фактографічним, він не робить жодних комента- рів, не подає своїх вражень і настроїв. У записах за лютий 1918 р. він безсторон- ньо фіксує інформацію: “В ч. 25 Діла з 3/2 1918 [вгорі дописано: ч.26 Укр. Слова з 5/2] є зміст четвертого універзалу, яким проголошено самостійність Українскої републ[іки] Народної, яка є вільною суверенною державою укр[аїнського] Наро- ду Українскої центральної Ради, орган виконуючий буде звати ся Радою народ- них міністрів (25/1 1918)”. Відстежуючи події, В. Глинський фіксує обнадійливу для себе і своїх сучасників інформацію: “В суботу 9/2 1918 заключили в Берестю представники осередних держав мир з делєґатами Украіньскої републики народ- ної”. А незабаром новий запис, який стосується мирних перемовин українського уряду: “Ч.33 Діла з 13/2 1918 містить цікаву статтю про збуренє Поляків з приво- ду заключного мира з Україною, якій приділено часть Холма”. Брак інформації про світові події в той час поповнювали навіть з уривків ви- падково підслуханих розмов. “В понеділок 18/2 1918 о 12 в ночи повернула Зоня Дудиньска із Львова і оповідала, що в недїлю рано будучи на каві в цукорни Бенєц- кого у Львові, де офіцири польської народности зійшли ся на нараду, як заховати ся супроти заповідженого Поляками на понеділок 18/2 загального страйку на знак жалоби народової з приводу заключеня некорисного для Поляків мира з Українь- скою Републикою; чула як присутний там офіцир лєґіоніста, який щоіно приїхав з Кракова, перестерігав товаришів своїх перед участю в демонстраціях[…]”. Оповідь Дудинської на цьому не скінчилася, бо вона привезла ще одну звістку, яка стосувалась українського війська: “Зоня довідала ся, що леґіон Укр[аїнських] Стрільців має бути доповнений українськими вояками і офіцера- 640 Микола Васильчук ми (які доси служат в інших мішаних полках) до 50 000 армії, і висланий 15 мар- та у Украіни, аби оборонити границь Републики Україньскої від нападів війск польських і большевицких (московских)”. Події, пов’язані з постанням УНР, безпосередньо впливали і на суспільне життя в Галичині. Так, В. Глинський про Коломию у п’ятницю 22 лютого 1918 р. записав: “…явилось звиж 50 украінців в читальні Просьвіти і вибрали Комітет безпартійний, який має занятися уладженєм (4/3 1918) народного україньского святкованя з приводу проголошеня независимої укр[аїнської] Републики, і заклю- ченя (9/2) з нею мира Берестейського. В склад сего Комітету увійшли: 1) нотар Йо- сиф Капко (голова), 2) о. Лозиньский (містоголова), 3) радник Чернявский, 4) Д-р Стрийский (секретар), 5) Ів. Колцуняк (касиєр), 6) В. Глиньский, 7) Витвицький, 8) проф. Чайківський, 9) Пачовський, 10) Мостович, 11) Прокопович, 12) Книш, 13) о. Гриньовский, 14) п. Кузьмова (молодша), 15) п. Титиньска, 16) Ґудз, 17) Ку- курба Никола, Букоємский. До субкомітету по ходового вибрано Пачовского, Про- коповича, Книша. Проґрама: Богослуженє, похід, віче. Староство не дозволило на похід””. Як повідомляє В. Глинський, у неділю 3 березня 1918 р. “…відсвятковано в Коломиї величаво проголошенє і признанє української державности яко демокра- тичної Републики, і заключенє мира межи укр[аїнською] Державою і осередними Державами Аустр[о].-Уг[орщиною], Нім[еччиною], Болгариєю і Туреччиною. О 10 г. відправило Богослуженє 5 свящ[еникі] з 2 діяконами в украшеній гарно церкві. О 12 ½ рушив з 2.000 похід через ринок ул. Костюшки, Карпатскою, Фр. Йосифа до парку, де промовляв Д-р Трильовский, Петрук з Іспаса і Леонтий Кузьма. Там було около 35 чи 38.000 народу. Похід вернув тими улицями до ринку, де Д-р Трильов- ский з балкону Нар[одної] Торг[івлі] подякував і розвязав похід”. Уперше у щоденнику згадується і про Мелетія Кічуру, свого зятя, який був мобілізований до австрійського війська і не подавав про себе звісток: “В понеді- лок 1/4 1918 одержала Маня від Меля лист з дати Київ 15/3 1918, наданий в Коло- миї на почту. Мельо доносить, що 15/1 1918 утік з Семипалатинська, а 10/2 1918 опинив ся в Кієві, де перед Большевиками мусїв укривати ся до 1/3 1918 коли при- були війска укр[аїнські] і німецькі. Тепер є він при Галицких сїчових стрільцях у Кієві, де відав лишить ся на стало…”. Відстежував автор щоденника і хід політичних подій, пов’язаних з УНР: “Довершений 29/4 1918 через німецьку команду в Кієві замах державний описа- но в Україньскім Слові з 3/5 1918 ч. 100. Члени малої Ради і проф. Грушевский ув’язнені, а ґраф Скоропадский гетманом України. Lemberger Zeitung з 2/5 ч. 413 і Діло ч. 100. Грушевский увільнений”. В. Глинський зафіксував у щоденнику події, пов’язані з постанням ЗУНР. Він описує саму подію, називає прізвища українців, які стали при владі в Ко- ломиї та Коломийському повіті, акцентуючи на важливому значенні того, що сталося. “В ночи з четверга на пятницю з 31/10 на 1/11 1918 стала важна подія в галицько-україньскій державі. При помочи війск австрійско-украіньских ово- лоділи Украіньці гарнізонами і властями державними та автономічними. В Ко- ломиї став Бурмістром Д-р Скварко (від [нерозбірливо] нова вже на ратуши си- ньожовта хоругов). Управителем староства став Д-р Стрийский, Пов. Дирекциі скарбу радник Гвоздович, уряду податкового і інспекторату Едмунд Глиньский, 641“Літопис Спостерігача”: Щоденник Володимира Глинського 1916–1920 рр. Суду радн[ик] Чернявский, почти Івасюк. Експозитури рільничої Воробець, Же- лізниці Кобриньский, комендант обласний Примак”. Окремого вивчення потребує відображення в щоденнику В. Глинського подій періоду ЗУНР. Автора передусім цікавить боротьба українців і поляків за Галичину. “7/11 чути, що бються війска наші з поляками єще в Перемишли і у Львові, де наші овладіли цитаделею і ратушем, а Поляки на двірци желізничім. В поміч нашим, які голодують в браку поживи, вислано з відси військо, яке, коли поляки зірвали міст желізн[ичний] на Дністрі, поїхали через Стрий до Сїхова, а з відтам пішли до Львова, також з України прислано 30.000 козаків через Броди в поміч для Львова і Перемишля. Наші люди з поблизьких громад привозять всяку поживу для харчова- ня війска, якому варять харч в Народнім домі під наглядом пань. Поживи є досить, бо наше військо конфіскує вертаючим з України мадярським війскам транспорти желізничні, якими они вивозять до Угорщини збіже, муку, 500 волів…”. Низку подальших записів можна розцінювати як хроніку боротьби за укра- їнську державність. “Дня 13/11 заняли війска румуньскі Буковину (Чернівці, Кіц- мань). У Чернівцях проголосили Румуни республіку і утворили румунське прави- тельство. Поляки заняли Перемишль”. Дещо пізніше – інший запис: “26/11 1918 доносять часописи Станіславський Голос, що Скоропадський убитий, бо хотів за- вести московський режім, що Петлюру оголосили диктатором і він висилає поміч для Галичан ратувати Львів, який заняли поляки”. Ще один запис у щоденнику: “В четвер 28/11 1918 надійшла телефонічна вість, що повертаючі з італійского фронту украінскі війска під проводом підполковника Кравса заняли Перемишль, а у Львові головний дворець. В полудне того ж дня телєґрафовано, що вже цілий Львів в руках украіньских”. Однак тут же виправлено написане перед цим: “Се оказалось невірним, бо Львів окружили війска украіньскі, але до 25/12 1918 єще не здобули, хотяй надійшла нам поміч з Украіни…”. Фіксуються також події, пов’язані з окупацією Покуття румунами і поляками. Автор, далекий від офіційних органів державної влади, все ж має інформацію про відкриті, навіть таємні домовленості між поляками й румунами, що він, з певною мірою достовірності, і відображає у своєму щоденнику. “В суботу 24 мая 1919 був новий переворот політичний. Поляки, не могучи побідити українців оружем, хопили ся нечесного оружия клевети, якою обкидають нас перед Антантою і сполученими з нею державами, представляючи українців яко більшевиків, які мордують, палять, рабують і пр[оче]. Антанта присилає много разів свою місию, з разу дневникарску, опісля політичну, торговельну і війскову, червоного хреста і пр[оче]. Помимо що сі місиі пересвідчили ся наочно о неправдивости клєвети, […] поляки алярмувати Антанту […] вістями про розширений у всхідній Галичині большевизм взиваючи її о поміч, через уповажненє Румунів до обсадженя східної Галичини своїм вій- ськом, а з Румунами заключили тайний договір, після якого Румуни мають окупу- вати східну Галичину по Галич, а Поляки від Галича на Захід”. У підсумку, в рисах, щоденник В. Глинського – цінний документ періоду Першої світової війни та боротьби за українську державність. Його привабли- вість у тому, що автор, людина, здавалося б, далека від політики і активної участі у громадсько-політичному житті, планомірно, з максимальною мірою безсторон- ності фіксує як глобальні, так і локальні обставини політичного і суспільного жит- 642 Микола Васильчук тя, побуту, людських відносин. Особливо цінними є записи, що стосуються подій, котрі призвели до постання української державності, а також подій УНР–ЗУНР. Щоденник містить різнопланову інформацію. А саме: а) побутова інформа- ція (В. Глинський змалював особливості життя людей в умовах війни); б) мілі- тарна інформація (автор детально описував життя російського війська, пересу- вання військових обозів, номери частин, кількість гармат, прізвища командирів, їхнє ставлення до місцевого населення тощо); в) суспільно-політична інформація (автор висловлював своє ставлення до певних реальних подій і чуток, пов’язаних зі вступом нових держав у воєнні дії, а також щодо лютневої революції в Росії, чи стосовно розпаду Австро-Угорщини і постання Західноукраїнської народної республіки); г) економічна інформація (В. Глинський детально описав ціни на придбані ним продукти, зафіксував динаміку зростання вартості молока, хлі- ба тощо); д) світоглядна інформація (можна відчитати позицію інтеліґента- австрофіла, який в умовах російської окупації пише про австро-німецьке військо як про “наших”, а про російське, де було багато українців, як про окупантів); е) краєзнавча інформація (автор описує початки відновлення організованого життя міської громади, переповідає перебіг зборів у ратуші із виборів міської управи серед представників трьох національностей: українців, поляків, євреїв; або пише про те, які будівлі Коломиї постраждали внаслідок відходу російського війська і захоплення Коломиї австро-німецькими вояками); є) щоденник може стати ма- теріалом для дослідника історії мови в Галичині. Загалом же, це лише перші враження від щоденника Володимира Глинського, який потребує детального вивчення прочитання, публікації, осмислення, комента- рів. Цікавою видається ідея відстежити й інші щоденникові записи представників родини Глинських-Кічур. Відомо, що зберігся щоденник Мелетія Кічури, а також щоденник його доньки, художниці та музикантки Ксенії Глинської-Кічури. Пер- спективним би виявився видавничий проект із опублікування кількох щоденників однієї української родини, писаний представниками кількох поколінь. 1 Про І. Романюка детальніше дивись: Васильчук М. Коломийський азбуковник: Друкарство, журналістика, література 1939 – 1999 рр. – Коломия: Вільний голос, 2000. – С. 141–142; Городенщина: Історико-мемуарний збірник. – Т. ІІ. – Нью-Йорк; Вінніпеґ; Городенка, 2002. – 800 с. 2 Яковенко Н. Українська шляхта з кінця ХІV до середини ХVІІ століття: Волинь і Центральна Україна. – К.: Критика, 2008. –472 с. 3 Васильчук М. Письменство на Коломийщині: Др. пол. 16 ст. – 1939 р. – Коломия: Народний дім, 1993. – С. 46–47. 4 Ільницька л. “Русалка Дністровая” (1837) у бібліотеках і музеях світу: Історико-книгознавче дослідження. –Львів, 2007. – С. 126–127. 5 Дати народження і смерті Володимира Глинського подано на підставі надписів на могильній плиті. Факти з біографії – на основі окремих архівних документів Глинських-Кічур- Курбановичів, які зберігаються в архіві автора цієї статті. 6 Глинський В. [Щоденник 1916–1920 рр.]. – 160 с. Тут і далі після цитат номери сторінок щоденника подано у квадратових дужках. 7 Федунь М. “Щоденник. Листопад 1914 – січень 1915)” Марка Черемшини. – Івано-Франківськ; Снятин, 2005. – 36 с. 643“Літопис Спостерігача”: Щоденник Володимира Глинського 1916–1920 рр. Mykola Vasyl’chuk. “THE OBSERVER’S CHRONICLE”: VOLODYMYR HLYNS’KYI’S DIARY FROM THE 1916–1920 AS THE EXAMPLE OF THE UKRAI- NIAN MEMOIRS FROM THE FIRST WORLD WAR AND ZUNR PERIOD The article introduces into the scientific circulation a new source – the Volodymyr Hlyns’kyi’s diary. The document is treated as an example of the Ukrainian memoirs from the First World War and the ZUNR period. The article explores how the diary was writ- ten and provides some biographical data about its author. Key words: diary, Volodymyr Hlyns’kyi, the ZUNR, military operations, revolu- tion, observer.

“Літопис Спостерігача” :Щоденник Володимира Глинського 1916–1920 рр. як зразок української мемуаристики періоду Першої світової війни та доби ЗУНР–УНР

Репозитарії

Схожі ресурси