Питання еліти в ідеології українського націоналізму

У статті здійснено стислий огляд основних ідей провідних ідеологів українського націоналізму ХХ століття, які стосуються характеру, ролі та місця еліти в житті суспільства та політичній боротьбі. Через аналіз ставлення ідеологів українського націоналізму до питання еліти можна дослідити соціальний...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Іллєнко, А.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України 2009
Назва видання:	Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність
Теми:	Джерела та історіографія
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73367
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Питання еліти в ідеології українського націоналізму / А. Іллєнко // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2009. — Вип. 18. — С. 674-681. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-73367
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-733672015-01-10T03:01:49Z Питання еліти в ідеології українського націоналізму Іллєнко, А. Джерела та історіографія У статті здійснено стислий огляд основних ідей провідних ідеологів українського націоналізму ХХ століття, які стосуються характеру, ролі та місця еліти в житті суспільства та політичній боротьбі. Через аналіз ставлення ідеологів українського націоналізму до питання еліти можна дослідити соціальний та політичний зміст самої ідеології українського націоналізму. In the article author gives a short review of ideas of main ideologists of Ukrainian nationalism, which determined character, role and place of elite in life of society and in political struggle. Analysing the problem of elite emergence and transformation in the above context allows to characterize the social and political core of Ukrainian nationalist ideology. 2009 Article Питання еліти в ідеології українського націоналізму / А. Іллєнко // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2009. — Вип. 18. — С. 674-681. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73367 uk Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Джерела та історіографія Джерела та історіографія
spellingShingle	Джерела та історіографія Джерела та історіографія Іллєнко, А. Питання еліти в ідеології українського націоналізму Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність
description	У статті здійснено стислий огляд основних ідей провідних ідеологів українського націоналізму ХХ століття, які стосуються характеру, ролі та місця еліти в житті суспільства та політичній боротьбі. Через аналіз ставлення ідеологів українського націоналізму до питання еліти можна дослідити соціальний та політичний зміст самої ідеології українського націоналізму.
format	Article
author	Іллєнко, А.
author_facet	Іллєнко, А.
author_sort	Іллєнко, А.
title	Питання еліти в ідеології українського націоналізму
title_short	Питання еліти в ідеології українського націоналізму
title_full	Питання еліти в ідеології українського націоналізму
title_fullStr	Питання еліти в ідеології українського націоналізму
title_full_unstemmed	Питання еліти в ідеології українського націоналізму
title_sort	питання еліти в ідеології українського націоналізму
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Джерела та історіографія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73367
citation_txt	Питання еліти в ідеології українського націоналізму / А. Іллєнко // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2009. — Вип. 18. — С. 674-681. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.
series	Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність
work_keys_str_mv	AT íllênkoa pitannâelítivídeologííukraínsʹkogonacíonalízmu
first_indexed	2025-07-05T22:00:38Z
last_indexed	2025-07-05T22:00:38Z
_version_	1836845984691257344
fulltext	Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 18/2009674 Андрій Іллєнко Питання еліти в ідеології українського націоналізму У статті здійснено стислий огляд основних ідей провідних ідеологів україн- ського націоналізму ХХ століття, які стосуються характеру, ролі та місця еліти в житті суспільства та політичній боротьбі. Через аналіз ставлення ідеологів українського націоналізму до питання еліти можна дослідити соціальний та по- літичний зміст самої ідеології українського націоналізму. Ключові слова: націоналізм, політична еліта, М. Міхновський, Д.Донцов. Український націоналізм ще з моменту свого зародження постав перед необ- хідністю відповісти на основні соціальні та політичні питання, одним із яких є особливості характеру, ролі та принципів формування еліти. Це питання відразу роз- бивалося на два додаткових – якою саме має бути роль еліти в період національно- визвольної боротьби та якою ця роль повинна бути вже під час існування сталої державності. Тому основною метою даної статті є виявлення головних ідей ідео- логів українського націоналізму щодо проблематики діяльності еліти. ідея провідної верстви на етапі зародження ідеології українського на- ціоналізму. микола міхновський. Ідеологія українського націоналізму бере свій початок з кінця ХІХ – почат- ку ХХ ст. У той час найпомітнішою постаттю цього щойно зародженого руху та його першим ідеологом виступив Микола Міхновський. Першою організацією, що взяла за основу ідеї українського націоналізму, було “Братство тарасівців”, яке діяло у 1890-х роках на українських землях, що входили до складу Російської імперії. Пізніше активісти Братства тарасівців на чолі з М. Міхновським створили Українську народну партію, яку можна вважати першою українською націоналіс- тичною партією. Окрім інших важливих питань, М.Міхновський у своїх ідеологічних напра- цюваннях також торкнувся проблематики еліти. Перш за все треба зазначити, що М. Міхновський та організації, на які він мав можливість впливу (Братство Тарасівців, РУП (Революційна Українська Партія), УНП), стояли на соціально- революційних позиціях і вимагали максимальної рівності для членів національної спільноти. Найповніше суспільно-політичний ідеал М. Міхновського розкриває його програмна вимога – “Одна, єдина, неподільна від Карпатів аж до Кавказу самостійна, вільна, демократична Україна – республіка робочих людей”. М. Міхновський виходить з того, що український народ, внаслідок бага- толітньої окупації та послідовної антиукраїнської політики, в своїй переважній 675Питання еліти в ідеології українського націоналізму більшості не є готовим до національного визволення. Тому для ідеолога постає завдання – окреслити ту соціальну верству, яка повинна взяти на себе місію на- ціонального і соціального визволення нації. Він чітко вказує на той прошарок суспільства, який має взяти на себе функцію мобілізації нації – нею має стати “національна інтелігенція”: “Цю останню задачу мусить узяти на себе національна інтелігенція. Це її право і її обов’язок”. Очевидно, що під цим поняттям мається на увазі національна еліта. Але при цьому М. Міхновський застерігає – в історії України провідна верства часто відігравала вкрай негативну роль: “В історії української нації інтелігенція її раз-у-раз грала ганебну й сороміцьку ролю. Зраджувала, ворохобила, інтригу- вала, але ніколи не служила свому народові, ніколи не уважала своїх інтересів в інтересах цілої нації, ніколи не хотіла добачати спільности тих інтересів. На очах історії сильна, освічена і культурна інтелігенція України прийняла в XVI і XVII віках польську національність. Тоді сильним і могутнім замахом український народ породив нову інтелігенцію. Ця друга прийняла російську національність протягом XVIII і XIX в.”1. Як бачимо, М. Міхновський сформулював тезу, яка пізніше стала центральною у творах наступних ідеологів українського націоналізму – причина історичних по- разок української нації у неякісній політичній еліті та її зраді інтересам нації. Отже, необхідно, щоб інтереси провідної верстви збігалися з інтересами нації, бо їх розходження призводить до національних трагедій. З цього випливає, що М. Міхновський закликав до побудови суспільства, позбавленого класового чи кастового поділу та заснованого на національному братерстві, відсутності експлу- атації, рівності прав і можливостей для громадян. Національна еліта має бути не замкненою кастою з власними соціальними інтересами, а невід’ємною частиною всієї нації. М. Міхновський стверджував, що українська нація, незважаючи на її важке політичне становище, готова до створення нової еліти, здатної до якісного керуван- ня суспільством: “Але український народ здобув у собі досить сили, здобув навіть посеред найгірших обставин політичних, економічних та національних витворити собі нову третю інтелігенцію. Еволюція українського інтелігента третьої формації ще не починалася, але характеристична його прикмета служення свому власному народові відбилася в ньому з повною силою”2. Дослідник відкидав спадковий принцип формування еліти і виступав за макси- мально рівні права на доступ до політичного керівництва держави. Як націоналіст і революціонер, М.Міхновський твердо стояв на засадах повного перетворення суспільного життя на засадах соціальної та національної справедливості та праг- нув описати українську еліту як невід’ємну складову всієї нації, а не відірвану “паразитарну” групу. роль еліти у творчості дмитра донцова Д. Донцов найбільше з усіх теоретиків радикально-націоналістичного напряму розробляв питання політичної еліти. Концепція Д. Донцова ґрунтується на переконанні, що належність до еліти визначається специфічними якостями, які призводять до панування їх носіїв над 676 Андрій Іллєнко всіма іншими індивідами. Більше того, це панування є не тільки закономірним, але й необхідним – в разі приходу до влади людей без відповідних ознак елітарності на суспільство чекатиме катастрофа. Д. Донцов визначає класичний набір необхідних якостей еліти, а саме поєд- нання благородства (шляхетності), мужності й мудрості3. Благородство виявляється у зневажливому ставленні до матеріальних благ, міщанської моралі та мінливої соціальної престижності, натомість на перше місце висувається життєвий ідеалізм, честь і обов’язок. Мудрість визначається як здатність представників осягнути за- кономірності суспільного розвитку та обрати правильну політичну мету, вміння підпорядкувати тактику стратегії. Під мужністю Д. Донцов розуміє необхідну ознаку провідної верстви, адже для ефективного управління необхідно мати не тільки благородний порив до мети і чітке бачення бажаного стану суспільства, але й “тверді руки”, здатність доводити розпочате до кінця. Одні лише благородні наміри та теоретичні схеми не можуть забезпечити повноцінної політичної влади, адже вона виявляється нездатною опановувати реальне життя. Тому цю ознаку еліти можна розуміти як здатність реалізовувати свої задуми на практиці, забезпечувати матеріалізацію власних ідей. Д. Донцов розглядає також причини занепаду політичних еліт. Занепад полі- тичної еліти починається тоді, коли вона перестає ставити на перше місце інтереси нації і замикається лише на власних групових або особистих інтересах. Політична еліта занепадає, коли альтруїзм еліти замінює вузько-становий егоїзм. Щодо процесу формування політичної еліти, то на думку Д. Донцова, елітою може бути лише та соціальна група, яка ставить інтереси всього народу вище за власні. Процес такої зміни пріоритетів по суті можна вважати процесом форму- вання еліти. Особливо важливо зазначити, що Д. Донцов виступає проти спадкового прин- ципу формування політичної еліти, лишаючи за усіма право (за умови наявності відповідних якостей, про які йшлося вище) належати до еліти, незалежно від їх соціального походження та майнового стану. Також важливо знати, що під такими виразами, як “каста”, “луччі люди”, “провідна верства” Д. Донцов розуміє саме суспільну еліту, яка має бути відкритою для всіх здібних людей і в жодному разі не замкненою від решти народу. Як тільки еліта відривається від решти нації – занепадає еліта, а з нею – і вся державна та суспільна організація. Д. Донцов серед усіх ідеологів українського націоналізму приділяв найбільше уваги питанню еліти. Часто в його творах дана тематика була провідною. З огля- ду на специфічний, швидше літературно-публіцистичний, аніж науковий стиль Д. Донцова, в його творах питання еліти знаходило зазвичай своє трактування в доволі вільному, художньому руслі. Але не дивлячись на це, саме ідеї Д. Доноцова про “провідну верству” стали основою уявлень про еліту в українському націо- налізмі, а його загальні висновки не виходять за рамки ідеології націоналізму, хоча він і доволі часто еліті відводить не просто провідну, а абсолютну роль у суспільному житті. Але той факт, що Д. Доноцов стояв на позиціях відкритості еліти як такої, заперечення принципу спадковості та майнового цензу при форму- ванні еліти, а також його глибоке переконання, що вона насамперед служить нації 677Питання еліти в ідеології українського націоналізму і є її невід’ємною частиною, дає нам підстави вважати теорію еліти Д. Донцова невід’ємною частиною українського націоналізму. Проблематика еліти в творах ідеологів оун У програмі ОУН і роботах ідеологів ОУН еліті відведено досить багато уваги. По-перше, стояло питання про розбудову елітарної за своєю суттю націоналістич- ної організації (якою й була ОУН), яка б взяла на себе роль провідної сили націо- нальної революції. Тому треба було визначити, як саме та яким чином добирати й вишколювати націоналістичні кадри, якими методами піднімати широкі народні маси на визвольну боротьбу. По-друге, необхідно було визначити, яким має бути майбутній державний та суспільний лад української держави, окресливши роль і місце еліти в ньому, а також принципи її формування. Саме навколо цих двох аспектів найбільше концентрувалася теоретична думка ОУН. Ідеолог ОУН Микола Сціборський став автором цілісної концепції націокра- тії – державного та суспільного ладу майбутньої української держави, визначаючи його як “режим панування нації у власній державі, що здійснюється владою всіх соціально-корисних верств, об’єднаних – відповідно до їх суспільно-продукційної функції – в представницьких органах державного управління”4. У розробле- ному проекті еліта суспільства мала насамперед бути функціональною, тобто відповідати тим вимогам, які перед нею стоятимуть. Як і решта націоналістів, М. Сціборський не бачить еліти замкненою групою, або ж окремим суспіль- ним класом, натомість він описує її як провід нації, сформований із найкращих представників цього класу який має постійно оновлюватися, в жодному разі не замикатися і не перетворюватися на відірвану від народу паразитарну групу. На етапі національної революції та одразу після неї повинна існувати націо- нальна диктатура, яка зможе змобілізувати націю на боротьбу, знищити внутрішніх і зовнішніх ворогів, провести необхідні соціально-політичні та економічні зміни, підготувати грунт для постійного державного і суспільного ладу. Національну диктатуру, на думку М. Сціборського, очолять самі революціонери – ті, хто стояв на чолі революційного зриву. Вони будуть якісною елітою, бо є ідеалістами, гото- вими до випробувань і підуть на все заради перемоги національної революції та відповідної перебудови суспільного і державного ладу. Але М. Сціборський наголошує на тому, що диктатура є лише тимчасовою і в жодному разі не зможе перетворитися на постійний державний лад, бо навіть найкраща еліта з часом почне деґрадувати від тотального повновладдя, через від- сутність реальних механізмів оновлення еліти до неї перестануть надходити нові, якісні елементи, а сама еліта почне старіти і вироджуватись. М. Сціборський як приклад наводить італійський фашизм, де еліта з часом перетворилася на відірвану від народу касту саме через те, що диктатура у фашистській Італії була постійною. Більше того, для дослідника є очевидним той факт, що навіть політична еліта, яка має усі необхідні для ефективного управління суспільством якості, діяти не може в умовах політичної системи, побудованої на хибних засадах, без сумнівів прийде до занепаду. Отже, диктатура має підготувати ґрунт для постійного державного і суспіль- ного ладу – націократії. Націократія відкидає як ліберальну демократію з її пар- 678 Андрій Іллєнко ламентаризмом і буржуазною елітою, так і комуністичну систему з її тотальною владою партійної номенклатури. Натомість передбачає безпосередню владу нації через систему професійно-станового представництва, через виробничі синдикати, розвинуте місцеве самоврядування. Верховне політичне керівництво нації має постійно оновлюватись, доповнюватися новими, молодими елементами, які по- траплятимуть “нагору” через всеохоплюючу систему професійного представництва та через місцеве самоврядування. Формування політичної еліти є не одноразовим, а безперервним процесом, припинення якого одразу веде за собою занепад по- літичної системи і всього суспільства. М. Сціборський стоїть на позиціях добору еліти з усіх соціальних верств нації, запереченні спадкового підходу, на принципі надкласовості при побудові суспільного життя. На відміну від Д. Донцова, який дає загальне осмислення процесу формування політичної еліти і розглядає його з точки зору історичного розвитку, М. Сціборський розкриває практичні механізми формування політичної еліти. “Націократія” є описом української держави, яку планували будувати українські націоналісти, тому питання формування політичної еліти в цій роботі є одним із основних. Визначний ідеолог ОУН – Дмитро Мирон “Орлик” також приділяє значну увагу питанню еліти в своїй центральній праці “Ідея і Чин України”. Для Д. Мирона еліта є основою політичної системи суспільства. Політична еліта, згідно з ідеями Д. Мирона, повинна мислити стратегічно, не зводити управління суспільством лише до проблем сьогодення, проводити політику, розраховану на благо майбутніх поколінь. Представник провідної верстви має постійно бути готовим до пожертви наступних поколінь і блага нації в майбутньому. Головні якості представників справжньої політичної еліти Д. Мирон окреслює так: “Правдивим проводом нації, правдивою національною елітою є всі найкращі, найактивніші й найбільш продуктивні елементи з усіх верств, що представляють потреби суспільності, нації й держави”5. Еліта повинна виступати тим соціальним середовищем, у якому відбувається творча обробка усього потенціалу спільноти, вона “має дати синтез всіх вартостей і зусиль і має бути виявом всіх творчих сил і здібностей нації”6. Крім того, еліта має бути етичним взірцем для всього народу, має відповідати найвищим моральним нормам. Д. Мирон засуджує будь-які спроби відірвати еліту від нації, перетворити її на пануючий клас, який визискуватиме інші верстви. Натомість він виступає за якнайширший доступ до політичного керівництва людей з усіх соціальних верств. Серед провідних ідеологів ОУН найбільшу увагу соціальній проблематиці приділяв Ярослав Стецько. Він стверджував: “Українська Національна Революція є одночасно соціяльною”, тобто повинна торкнутися і соціальної сфери суспільного життя, що безумовно стосується питання еліти. Досліджуючи перспективи української національної-визвольної революції в контексті соціального питання, а особливо в частині необхідності політичної ак- тивізації народних мас, Я. Стецько у своїй роботі “Дві революції” зазначав: “Ідея української соціяльности не включена в українську революцію, себто у визвольну війну, означає її поразку. Немає сумніву: вирішальним є чинник національний, але він мусить бути виповнений українським змістом у кожному відношенні, також у соціяльному”7. 679Питання еліти в ідеології українського націоналізму Водночас Я. Стецько визначав українські народні маси як стихійне середови- ще, яке потребує сильного національного керівництва. Саме його відсутність стала причиною поразок української нації в минулому: “Українська народна стихія довго була без голови”8. Досягти ж протилежного можна лише в тому випадку, якщо ця провідна верства не применшує значення соціального чинника, приділяючи йому вагу не меншу, аніж національному, хоча основоположність національного – поза сумнівом. Я. Стецько наголошує на тому, що основний критерій добору політичної еліти – націоналістів-революціонерів, – це їх відданість ідеології українського націоналізму. Без ідейної основи, лише з опертям на “професійних політиків”, ефективну кадрову роботу налагодити неможливо. Аналізуючи різни типи суспільних еліт, Я. Стецько проблему влади співвід- носить із проблемою власності. Таким чином, він визначив ті правлячі верстви, які концентрують усю власність у своїх руках як паразитарні. Справжня національна еліта має бути позбавлена будь-яких можливостей накопичення матеріальних цінностей за рахунок експлуатації інших. У позиціях Я. Стецька проявляється ба- жання створити безкласове суспільство, позбавлене будь-яких верств. Шлях, який має змінити стан речей, за якого вся власність і влада належить паразитарному класу, на думку Я. Стецька, полягає у слідуванні заклику: “суверенні народовладні держави наших народів на руїнах російської імперії, держави без холопа й пана, без монопартії, її насильства, без диктатури й обману народу, отже держави, що в ній правитиме сам народ, що здобув владу”9. Механізми реалізації такого народо- владдя Я. Стецько вбачає у професійно-становому представництві та широких повноваженнях місцевого самоврядування. Створення політичної еліти, яка має здійснити національну революцію й очо- лити українську державу, на переконання Я. Стецька, – це найголовніше завдан- ня ОУН. Чимало уваги питанню еліти в своїх роботах приділив Степан Бандера, який розглядає еліти в контексті боротьби за визволення української нації. В статті С. Бандери “Українська національна революція, а не тільки протирежимний резис- танс” проходить думка про першочергову важливість ролі політичного керівництва руху, яке має виростати з “мас”: “В осередку організування визвольної революції треба ставити кристалізацію, удосконалення і поширення серед мас націоналістичної ідеології, програми, визвольної концепції та підбирання, вирощування і формування на тій базі власної сили, її підстави – кадрів непохитних визнавців і борців”10. На переконання С. Бандери, маса народу без відповідного політичного про- воду, складеного з особистостей, які найбільше відповідають уявленням про іде- альну політичну еліту, не здатна до масштабних і цілеспрямованих політичних дій. С Бандера зазначає, що ідея формує політичний рух, але без людей, готових цю ідею реалізовувати, без політичної еліти, політичний рух неможливий. Щодо питання про формування політичної еліти, С. Бандера пише, що існує закономірність, яка полягає у безперервності процесу формування еліти. Якщо політичний рух, на переконання С. Бандери, має адекватну ідеологічну позицію та є організаційно дієвим, він притягатиме до себе нові, якісні кадри, які стано- витимуть його основу. Якщо ж політичний рух втратив ідеологічність або ж його ідеологічна позиція перестала бути актуальною, то одночасно цей рух перестає 680 Андрій Іллєнко рекрутувати нові кадри, процес формування політичної еліти припиняється, що призводить до занепаду усього руху Фактично, С. Бандера стоїть на тій позиції, що людський фактор є домінуючим у політиці: “Питання кадрів має підставове значення для кожного національно- політичного і суспільного руху, зокрема, для національно-визвольної революції. Якість і кількість кадрів, які вже беруть участь у революційній дії і які, за своїм наставленням, зактивізуються в ній під час розширення революційної боротьби — вирішує про напрямок, силу й успіх цілого революційного процесу”11. С. Бандера стверджує, що процес формування політичної еліти не може бути стихійним, він завжди спрямований ідеологічно і політично. Тому ОУН ставила перед собою завдання надати протестним настроям населення ідеологічної виразності та по- літично очолити революційний процес. Організація українських націоналістів, на переконання її лідера, мала стати середовищем, яке буде формувати політичну еліту. Завдання політичної організації – активізувати “найкращих людей”, включити їх у політичну діяльність і таким чином створювати політичну еліту. С. Бандера розглядав політичну еліту насамперед як рушія революційної боротьби, з точки зору національно-визвольної революції, яку ОУН планувала провести в Україні. С. Бандера в першу чергу був політиком-практиком, тому і політичну еліту розглядав з практичної точки зору – як передумову здійснення масштабних політичних акції, в даному випадку – національної революції. Отже, на основі короткого огляду питання еліти в українському націоналізмі, можна зробити наступні висновки. По-перше, ідеологи українського націоналізму виступали за розуміння на- ціональної еліти як середовища найкращих, найвідданіших, найбільш ідеаліс- тично налаштованих членів національної спільноти. Всі принципи класовості, кастовості, відрізаності від решти нації, підміни інтересів нації інтересами еліти, нерівності прав і можливостей доступу до еліти – націоналістами відкидаються і рішуче засуджуються. Справжня національна еліта є складовою частиною нації і має формуватися з усіх соціальних середовищ. По-друге, згідно з поглядами провідних ідеологів українського націоналізму, еліту повинні складати люди, сенсом життя яких є служіння нації. Еліта має бути етичним взірцем, повинна мобілізовувати націю на боротьбу і розвиток, проводити необхідне виховання мас. Найкращою є та еліта, яка прийшла до влади шляхом національної революції. По-третє, якісна еліта – важливий критерій якості політичної системи. Ні ліберальна демократія, ні комунізм, ні спадкові режими, на думку українських націоналістів, не здатні творити і зберігати якість еліти. Тому лише режим на- ціократії здатен забезпечити створення та існування в майбутньому повноцінної національної еліти, бо націократія поєднує в собі авторитетну і сильну владу з максимально широким доступом до неї якісних елементів, що проходять через систему професійного представництва та місцевого самоврядування. По-четверте, справжня еліта може бути тільки такою, що сама вийшла з нації і з нацією постійно пов’язана. Як тільки еліта відривається від решти – починається деградація і занепад політичної системи. На переконання ідеологів українського націоналізму, як тільки еліта починає думати про свої інтереси більше, ніж про 681Питання еліти в ідеології українського націоналізму інтереси нації, як тільки вона починає замикатися і не пускати до себе достойних і талановитих людей, вона відразу перетворюється на паразитарну групу. По-п’яте, концепція еліти в українському націоналізмі передбачає те, що націоналістична організація, котра бореться за владу, повинна бути реальним втіленням національної еліти. Вона сама має шукати найкращих і включати їх у боротьбу, водночасно проводячи постійні вишколи та піднімаючи рівень як своїх членів, так і всієї нації. 1 Міхновський М. Самостійна Україна. // Націоналізм: Антологія. 2-ге вид. – К.: 2006. – С. 431. 2 Там само. 3 Донцов Д. Дух нашої давнини. – Де шукати наших історичних традицій; Дух нашої давнини – К.: 2005. – С. 318. 4 Сціборський М. Націократія. – Вінниця: 2007. – С. 75. 5 Мирон Д. Ідея і Чин України. – http://rid.org.ua/ukr/index.php?option=com_content&task= category&sectionid=6&id=28&Itemid=31 6 Там само. 7 Стецько Я. Дві революції (З приводу геройської смерти ген. Т. Чупринки). // Українська визвольна концепція. – Мюнхен: 1987. – С. 384. 8 Там само. – С. 385. 9 Стецько Я. До минулого немає повороту. // Українська визвольна концепція. – Мюнхен: Видання ОУН, 1987. – С. 190–191. 10 Бандера С. Українська Національна Революція, а не тільки проти режимний резистанс. // Перспективи української революції. – К.: 1999. – С. 137. 11 Бандера С. До питання основних кадрів національно-визвольної революції. // Перспективи української революції. – К.: 1999. – С. 274. Andriy Illienko. The quesTIon of elITe In The Ideology of ukrAInIAn nATIonAlIsm In the article author gives a short review of ideas of main ideologists of Ukrainian nationalism, which determined character, role and place of elite in life of society and in political struggle. Analysing the problem of elite emergence and transformation in the above context allows to characterize the social and political core of Ukrainian nationalist ideology. key words: Nationalism, political elite, M.Mikhnovskyi, D.Dontsov

Питання еліти в ідеології українського націоналізму

Репозитарії

Схожі ресурси