Предтечі “Просвіти”
Простежено патріотичну працю освічених верств України впродовж багатьох віків щодо піднесення культурного рівня народу, зокрема внесок у духовну скарбницю гуртків книжників при княжих і єпископських дворах, а також в монастирях часів Київської Русі, культурно-освітню діяльність братств XVI–XVIII ст...
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2010
|
| Schriftenreihe: | Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73405 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Предтечі “Просвіти” / Ф. Стеблій // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 7-20. — Бібліогр.: 48 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-73405 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-734052015-01-10T03:01:22Z Предтечі “Просвіти” Стеблій, Ф. Товариство “Просвіта” як чинник формування новочасного українства на тлі національно-культурних процесів у Центрально-Східній Європі Простежено патріотичну працю освічених верств України впродовж багатьох віків щодо піднесення культурного рівня народу, зокрема внесок у духовну скарбницю гуртків книжників при княжих і єпископських дворах, а також в монастирях часів Київської Русі, культурно-освітню діяльність братств XVI–XVIII ст., культурно- освітні ініціативи діячів Греко-Католицької Церкви початку ХІХ ст. (спробу заснування Товариства Греко-католицьких священиків у Перемишлі 1816 р.), багатогранну національно-культурно-просвітницьку працю українських романтиків 30–40-х рр. ХІХ ст. (“Руської Трійці”, Кирило-Мефодіївського братства), спалах культурно освітньої діяльності в Галичині під час “Весни народів” (1848–1849) й скликання першого з’їзду діячів науки й культури у Львові (1848) та заснування Галицько-Руської Матиці як науково-культурно-освітнього товариства, яка, однак, незабаром занедбала свою культурно-освітню функцію, поступившися місцем “Просвіті”. The author traces patriotic work of the educated strata of Ukraine through the centuries that was aiming at the elevation of the cultural level of the people, in particular the contribution of the circles of bookmen at princely and bishopric courts and also in the monasteries of Kievan Rus’ period, cultural-educational activities of brotherhoods of the 16–18th centuries, cultural-educational initiatives of the members of the Greek Catholic Church at the beginning of the 19th century (attempt at establishing Society of Greek Catholic priests in Peremyshl’ in 1816), manifold national cultural-enlightening work of Ukrainian romantics in the 1830s–40s (“Ruthenian Triad”, Cyrill and Methodius Society), acceleration of cultural-educational activities in Galicia during the “Spring of Nations” (1848–1849) and convention of the first Congress of men of science and culture in Lviv (1848) and establishing of the Galician-Ruthenian Matytsia as scholarly cultural-educational society that soon neglected its cultural-educational functions and was replaced by the “Prosvita” society. 2010 Article Предтечі “Просвіти” / Ф. Стеблій // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 7-20. — Бібліогр.: 48 назв. — укр. 2223-1196 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73405 uk Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Товариство “Просвіта” як чинник формування новочасного українства на тлі національно-культурних процесів у Центрально-Східній Європі Товариство “Просвіта” як чинник формування новочасного українства на тлі національно-культурних процесів у Центрально-Східній Європі |
| spellingShingle |
Товариство “Просвіта” як чинник формування новочасного українства на тлі національно-культурних процесів у Центрально-Східній Європі Товариство “Просвіта” як чинник формування новочасного українства на тлі національно-культурних процесів у Центрально-Східній Європі Стеблій, Ф. Предтечі “Просвіти” Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| description |
Простежено патріотичну працю освічених верств України впродовж багатьох
віків щодо піднесення культурного рівня народу, зокрема внесок у духовну скарбницю гуртків книжників при княжих і єпископських дворах, а також в монастирях часів Київської Русі, культурно-освітню діяльність братств XVI–XVIII ст., культурно-
освітні ініціативи діячів Греко-Католицької Церкви початку ХІХ ст. (спробу заснування Товариства Греко-католицьких священиків у Перемишлі 1816 р.), багатогранну національно-культурно-просвітницьку працю українських романтиків 30–40-х рр. ХІХ ст. (“Руської Трійці”, Кирило-Мефодіївського братства), спалах культурно освітньої діяльності в Галичині під час “Весни народів” (1848–1849) й скликання першого з’їзду діячів науки й культури у Львові (1848) та заснування Галицько-Руської Матиці як науково-культурно-освітнього товариства, яка, однак, незабаром занедбала свою культурно-освітню функцію, поступившися місцем “Просвіті”. |
| format |
Article |
| author |
Стеблій, Ф. |
| author_facet |
Стеблій, Ф. |
| author_sort |
Стеблій, Ф. |
| title |
Предтечі “Просвіти” |
| title_short |
Предтечі “Просвіти” |
| title_full |
Предтечі “Просвіти” |
| title_fullStr |
Предтечі “Просвіти” |
| title_full_unstemmed |
Предтечі “Просвіти” |
| title_sort |
предтечі “просвіти” |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Товариство “Просвіта” як чинник формування новочасного українства на тлі національно-культурних процесів у Центрально-Східній Європі |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73405 |
| citation_txt |
Предтечі “Просвіти” / Ф. Стеблій // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 7-20. — Бібліогр.: 48 назв. — укр. |
| series |
Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| work_keys_str_mv |
AT steblíjf predtečíprosvíti |
| first_indexed |
2025-07-05T22:01:23Z |
| last_indexed |
2025-07-05T22:01:23Z |
| _version_ |
1836846031795388416 |
| fulltext |
I. ТоварисТво “ПросвіТа” як чинник
формування новочасного українсТва
на Тлі національно-кульТурних Процесів
у ценТрально-східній ЄвроПі
7Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 19/2010
Феодосій Стеблій
ПредТечі “ПросвіТи”
Простежено патріотичну працю освічених верств України впродовж багатьох
віків щодо піднесення культурного рівня народу, зокрема внесок у духовну скарбницю
гуртків книжників при княжих і єпископських дворах, а також в монастирях часів
Київської Русі, культурно-освітню діяльність братств XVI–XVIII ст., культурно-
освітні ініціативи діячів Греко-Католицької Церкви початку ХіХ ст. (спробу засну-
вання товариства Греко-католицьких священиків у Перемишлі 1816 р.), багатогран-
ну національно-культурно-просвітницьку працю українських романтиків 30–40-х рр.
ХіХ ст. (“Руської трійці”, Кирило-Мефодіївського братства), спалах культурно-
освітньої діяльності в Галичині під час “Весни народів” (1848–1849) й скликання пер-
шого з’їзду діячів науки й культури у львові (1848) та заснування Галицько-Руської
Матиці як науково-культурно-освітнього товариства, яка, однак, незабаром зане-
дбала свою культурно-освітню функцію, поступившися місцем “Просвіті”.
Ключові слова: книжники княжої доби, братства XVI–XVIII ст., національне Про-
світництво, товариство греко-католицьких священиків у Перемишлі, романтизм, “Русь-
ка трійця”, Кирило-Мефодіївське братство, “Весна народів”, Галицько-Руська Матиця.
Заснування Товариства “Просвіта” у 1868 р. стало одним із найяскравіших
проявів українського національного відродження в Галичині, подією, яка вирішила
подальшу долю національного життя в краї та значною мірою поза його межами.
Водночас воно стало наслідком патріотичної праці освічених верств народу впро-
довж багатьох віків, в тому й їхніх культурно-освітніх ініціатив.
Далекими предтечами пізніших просвітницьких інституцій стали гуртки книж-
ників при княжих і єпископських дворах, а також в монастирях часів Київської Русі.
За князювання Ярослава Мудрого в Києві державною справою став розвиток пи-
семної культури на Русі, тісно пов’язаний з поширенням в країні християнства. У
30-х рр. XI ст. при Київській митрополії в оточенні князя виник гурток освічених
людей – ерудитів, найвидатнішою постаттю в якому був письменник Іларіон, пізні-
ше митрополит Київський, наближена до Ярослава особа. Під впливом діячів гурт-
ка розвивалися майже всі галузі києво-руської культури1.
З кінця XVI ст. в Україні почали виникати громадські культурно-освітні та релі-
гійні організації – братства, які стали справжньою школою громадянського виховання.
Першим було засноване 1586 р. Львівське братство, яке утримувало друкарню і
школу. Згодом братства організовувалися у більшості міст Галичини, Холмщини,
Підляшшя, Подніпров’я, Волині, інколи в селах. Школи провідних братств стали
істотним чинником пожвавлення освітнього руху в Україні, мали тривкий і ба-
гатогранний вплив на розвиток культури. Навколо них гуртувалися письменни-
8 Феодосій Стеблій
ки, видавці, редактори, які водночас були й учителями. Вони укладали та вида-
вали підручники, були авторами полемічних творів, релігійної літератури, поезії.
На базі братської школи в Києві, об’єднаної з Лаврською школою, 1632 р. виник
вищий навчальний заклад – Києво-Могилянський колегіум, згодом (від 1701 р.)
Києво-Могилянська академія.
Культурно-освітня діяльність братств сприяла збереженню національно-релі-
гійної тотожності українців і збагаченню вітчизняних традицій новітніми культур-
ними досягненнями в умовах відсутності власної державності2.
Події кінця XVIII ст. внесли істотні зміни в духовне життя української спіль-
ноти Галичини. Перехід краю під владу Австрії 1772 р. та підпорядкування всьо-
го культурного життя центральній і місцевій бюрократії збігся з початком реформ
представників “освіченого абсолютизму” Марії Терези і Йосифа II, покликаних
дещо полегшити правову ситуацію феодально залежного селянства та забезпечити
умови для підвищення освітнього рівня греко-католицького духовенства.
Це стало важливою передумовою піднесення культурного рівня народу, в
освіті якого не була зацікавлена панівна (переважно польська) верхівка, яка чини-
ла їй завзятий опір. До цілеспрямованої культурно-освітньої праці взялося чимало
представників духовенства та інших освічених людей, діяльність яких, особливо в
10–20-х рр. XIX ст., мала ознаки національного Просвітництва. Перші спроби на-
ціонально-культурного захисту українців можна побачити в стараннях львівського
єпископа Лева Шептицького в 1770-х рр. щодо заснування єпархіальної духовної
семінарії у Львові3, згодом в інтенсивній праці гуртка українських професорів із
Львівської генеральної духовної семінарії, заснованої в 1783 р., і так званого Русь-
кого інституту (Studium Ruthenum), який існував при Львівському університеті в
1787–1809 рр. З-поміж інших виділявся Петро Лодій, професор філософії (1787–
1802). Останній у своїх панегіриках висловлював похвалу освіченим монархам, окре-
мим представникам вищого духівництва, єпископам Андрієві Бачинському, Миколі
Скородинському, Антонію Ангеловичу за їх сприяння розвиткові освіти, створення
уже згаданого Руського інституту з викладанням тодішньою літературною україн-
ською мовою, пов’язуючи з цим надії на поширення серед українського населення
знань, наукового розуміння явищ світу4.
У другому–третьому десятиліттях XIX ст. в умовах зміцнення абсолютистсько-
бюрократичного режиму багатогранну патріотичну діяльність розгорнули визначні
представники національного Просвітництва, а саме: Іван Могильницький, Іван Лав-
рівський, Модест Гриневецький, Варлаам Компаневич, Кирило Блонський, Йосиф
Левицький та ін. І. Могильницький, вихованець Львівського університету, був ду-
шею культурно-освітнього осередку, що сформувався у Перемишлі навколо єписко-
пів Михайла Левицького, а згодом Івана Снігурського. Будучи референтом, згодом
головним інспектором шкіл Перемишльської єпархії, він розгорнув активну діяль-
ність щодо організації шкіл, підготував і видав низку підручників для народних шкіл:
“Буквар” (1816), “Правила школьнії” (1817), “Наука християнська” (1816), “Катехизм
малий” (1817), “Повинності підданих” (1817), які неодноразово перевидавались.
І. Могильницький став ініціатором і першим ректором відкритого в Перемиш-
лі інституту для підготовки дяків, також вчителів парафіяльних шкіл, в якому що-
року навчалося 24 юнаки, утримувані за рахунок заснованого єпископом Іваном
9Предтечі “Просвіти”
Снігурським спеціального фонду. Спираючись на численні вимоги українського
селянства та міщанства навчати дітей рідною мовою, він розгорнув енергійну бо-
ротьбу за впровадження викладання в народних школах Східної Галичини україн-
ською книжною мовою, яку підтримав також єпископ, а згодом митрополит Ми-
хайло Левицький. У розпалі цієї боротьби І. Могильницький написав “Граматику
язика славено-руського” (поч. 1823 р.) та своєрідну передмову до неї, наукову пра-
цю “Відомість о руськім язиці”, в якій, спростовуючи поширені в той час помилко-
ві уявлення про український народ та його мову (народ як галузку російського або
польського народів, а мову як діалект однієї з мов цих народів), аргументовано ви-
значив його одним з реально існуючих східнослов’янських народів з власною мо-
вою, поширеною на землях Малої і Червоної Русі, тобто Наддніпрянської України
та Східної Галичини.
І. Могильницькому належала ініціатива й провідна роль у заходах щодо за-
снування в Перемишлі в 1816 р. Товариства священиків, яке ставило своєю метою
підготовку і видання підручників для парафіяльних шкіл, популярної літератури
з економіки, гігієни, історії народною мовою, дещо наближеною до літературної
(книжної) мови, а також пробудження зацікавлення селян у навчанні дітей та по-
повненні фонду для підтримки парафіяльних шкіл. Підготований ним статут това-
риства був схвалений єпископом Михайлом Левицьким, затверджений імперато-
ром Францом I і надрукований у Відні. Ідея створення товариства знайшла жвавий
відгук в середовищі сільського духовенства. Але через інтриги Львівської римо-
католицької ієрархії не знайшла підтримки у Ватикані, і перша спроба заснуван-
ня в Галичині Товариства для піклування над освітою простого народу зазнала не-
вдачі. Щоправда, неофіційно І. Могильницький і окремі представники духівництва
Перемищини фактично й надалі працювали в дусі головних засад статуту щодо по-
ширення освіти рідною мовою5.
У 30–40-х рр. XIX ст. головним центром українського культурно-освітнього
руху став Львів. Ширшає коло його учасників, серед яких поряд з представника-
ми науки і вищого шкільництва, переважно духовного, нерідко шляхетського похо-
дження, появляються представники творчої інтелігенції, студентської і учнівської
молоді, нижчого духовенства, що засвідчує демократизацію соціального обличчя
руху. Демократизується й ідеологія руху, в якій все більше місця почала займати
орієнтація на народні маси. Завдання піднесення культурного рівня населення стає
ще більш актуальним.
Національного змісту набувають нові сфери духовного життя. Збирання, ви-
вчення і публікація історико-культурної спадщини і дослідження мови доповню-
ються високопатріотичною літературною творчістю, видавничою діяльністю, публі-
цистикою, боротьбою за утвердження літературної мови на народно-мовній основі,
впровадження її в шкільні підручники, повсякденний вжиток інтелігенції, церков-
ні проповіді тощо. І все це відбувається під знаком чіткого усвідомлення єднос-
ті українського народу, розділеного навпіл державним кордоном, давніх традицій
його власної державності та політичної незалежності, палкого прагнення віднов-
лення його суверенних прав. Цей процес особливо виразно простежувався на при-
кладі діяльності неформальної структури – громадсько-культурного об’єднання ро-
мантиків – “Руської Трійці”.
10 Феодосій Стеблій
Її засновники – студенти Львівського університету і одночасно вихованці духов-
ної семінарії Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич та Яків Головацький, вболіваючи
за гірку долю народу на тлі національного відродження інших слов’ян і вбачаючи
своє головне завдання в тому, щоб за допомогою друкованого слова та літературної
творчості рідною мовою “підняти дух народний, просвітити народ”, відкрити йому
світ, допомогти йому усвідомити “гідність свою і свою силу” як передумову зміц-
нення волелюбних прагнень, підпорядкували вирішенню цього завдання усю свою
багатогранну, багато в чому піонерську діяльність: збирацьку, дослідницьку, видав-
ничу і публіцистичну. Діячі “Руської Трійці” виступали за утвердження національ-
ної літератури на основі живої розмовної мови і створення цією мовою шкільних
підручників, проти спроб переведення українського письменства на латинський ал-
фавіт, за художнє відтворення героїчного минулого народу і т.п.
Найважливіші прояви цієї діяльності: підготовка М. Шашкевичем за учас-
тю Юліяна Величковського першого на західноукраїнських землях шкільного під-
ручника народною мовою – “Читанки” (1836, виданої 1850)6 та видання “Руською
Трійцею” в м. Пешті в обхід львівської цензури літературного-наукового альмана-
ху “Русалка Дністрова” (1837), а пізніше братами Головацькими Яковом та Іваном
у Відні альманаху “Вінок русинам на обжинки” (1846–1847, т. 1–2). Альманахові
“Русалка Дністрова”, незважаючи на його цензурну заборону і засудження майже
усього накладу (за винятком одного примірника) на знищення, судилося почати но-
вий етап у розвитку книговидавничої справи та літератури на західноукраїнських
землях з орієнтацією їх на народ, його насущні потреби та заповітні прагнення7. Це
було явище на той час “наскрізь революційне” (І. Франко)8.
Результатом патріотичної діяльності “Руської Трійці” стало сформулювання
програмних орієнтирів національного руху в публіцистичній статті Я. Головацько-
го “Становище русинів у Галичині”, опублікованій під псевдонімом Гаврило Русин
в ляйпцігському журналі “Jahrbücher für slawische Literatur, Kunst und Wissenschaft”
(1846): піднесення українців Австрійської імперії до рівня інших слов’янських на-
родів, що населяли її та переживали своє національне відродження, поширення за-
гально корисних знань і впровадження шкільного навчання рідною мовою як пере-
думови розвитку господарської ініціативи і росту культури народу9.
Подвижницька діяльність “Руської Трійці” знайшла розуміння і підтримку
серед її прихильників, однодумців і послідовників, число яких поступово зроста-
ло. В цих колах широкий відгомін одержала, зокрема, вище згадана стаття Я. Го-
ловацького (її схвалювали, наприклад, І. Головацький, А. Могильницький, Р. Мох,
М. Устиянович)10, що є свідченням того, що вона виражала думку не одного авто-
ра, а ширшого кола інтелігенції.
Активізація національного культурного життя, заініційована “Руською Трій-
цею”, знайшла відгомін і у верхніх верствах української спільноти Галичини. З лис-
том на ім’я уряду звертається єпископ Григорій Яхимович (1842), обґрунтовуючи
необхідність підтримки ним національно-культурного розвитку українців Галичи-
ни в інтересах посилення політичного впливу на Україну в складі Російської імпе-
рії11. З Львівського єпархіального управління в 1847 р. виходить низка закликів до
духовенства сприяти в налагодженні шкільного навчання українською мовою, за-
снуванні на кошти сільських громад українських парафіяльних шкіл12. Всупереч
11Предтечі “Просвіти”
опорові панівної верхівки і байдужості окружних органів влади парафіяльні шко-
ли засновуються в багатьох селах. Активізується робота щодо підготовки шкільних
підручників, зокрема перекладних13.
Появляються спроби видання української газети (1846–1847). Однак ініціа-
тори (службовець Степан Семаш, юрист Антін Павенцький, представники духо-
венства) не можуть домовитися про мову видання: одні висловлюються за мову
творів М. Шашкевича, інші – за мову новітніх богослужбових книг, ще інші –
за традиційну церковно-слов’янську мову14. Поряд з мовною проблемою на пе-
решкоді була також відсутність коштів на періодичне видання. Вихід із стано-
вища запропонував член Ставропігійського інституту Іван Гуркевич. У березні
1847 р. він виступив з проектом заснування української “Матиці” за взірцем ін-
ших слов’янських “Матиць” та видання нею українськомовного друкованого ор-
гану. При посередництві чеського письменника Ф. Яхіма він намагався залучити
до розробки плану організації товариства та його періодичного видання Я. Голо-
вацького та інших літераторів15.
Ідея заснування товариства знайшла жвавий відгук. Її підтримали окремі мі-
щани Львова (службовець апеляційного суду Л. Сосновський), представники ви-
щого духовенства (М. Куземський, І. Лотоцький, М. Малиновський), які почали об-
думували шляхи її реалізації16.
Врешті на початку 1848 р. з ініціативою видання періодичного органу висту-
пив Ставропігійський інститут – спадкоємець колишнього Львівського Успенсько-
го братства. Планована щотижнева газета під назвою “Галицька пчола” повинна
була видаватись під редакцією відомого історика Дениса Зубрицького. Протягом
лютого 1848 р. в інституті відбувалися наради ініціативної групи за участю при-
хильників заснування “Матиці” над програмою видання, вишукувалась автура. Од-
нак знову предметом гострих суперечок стало питання мови видання. В той час як
більшість відстоювала народнорозмовну мову, Д. Зубрицький та деякі представни-
ки вищого духовенства відстоювали традиційну книжну мову і кінець кінцем до-
моглися компромісного вирішення питання. 1 березня 1848 р. Ставропігійський ін-
ститут подав губернському управлінню офіційне прохання про дозвіл на видання
“Галицької пчоли”, мотивуючи його необхідністю надолужити нестачу книг для
народу рідною мовою, поширення серед нього загально корисних знань, ознайом-
лення з найновішими досягненнями в галузі землеробства і промисловості, а також
підвищення інтелектуального і морального рівня. 16 березня дозвіл було дано. Од-
нак, в ньому відпала необхідність, оскільки в Австрійській монархії почалася ре-
волюція, яка змела цензуру17.
Почин “Руської Трійці” та її послідовників щодо пожвавлення національно-
культурного життя в Галичині, націленого на піднесення культурного рівня основної
маси населення, зокрема селянства, мав багато спільного з ініціативами в підросій-
ській Україні таємного Кирило-Мефодіївського Братства (1845–1847 рр.), учасники
якого в своїх програмних документах розглядали поширення освіти серед простого
народу як одне з найважливіших завдань боротьби за перебудову суспільства, за-
поруку суспільного прогресу18.
Як зізнав згодом на слідстві, після викриття Товариства царськими жандарма-
ми, один з його засновників П. Куліш, братчики мріяли “про повсюдне заведення
12 Феодосій Стеблій
шкіл для простолюдинів і поширення загальної грамотності в народі” й мали на-
мір написати короткі підручники українською мовою з історії, географії, рахівни-
цтва і сільського господарства19. Сам П. Куліш у той час написав і видав популярну
історію України під назвою “Повесть об украинском народе” (1846), яка після його
арешту була заборонена цензурою, конфіскована і вилучена з бібліотек20.
Відлунням мрій і далекосяжних намірів братчиків можна вважати видані піз-
ніше Кулішеву “Граматку” (1857) і Шевченків “Буквар” (1861) як посібник для на-
вчання грамоти українською мовою в недільних школах. Як відомо, Т. Шевченко,
видаючи “Буквар”, мав доволі широкий задум щодо внеску у справу народної осві-
ти. В одному з листів до М. Чалого він писав: “Думка єсть за “Букварем” напечатать
лічбу (арифметику) – і ціни, і величини такої ж, як і “Буквар”. За лічбою – етно-
графію і географію в 5 копійок. А історію, тілько нашу, і може вбгаю в 10 копійок.
Якби Бог поміг оце мале діло зробить, то велике само б зробилося”. На його адре-
су він вислав 100 примірників “Букваря”, а також 50 примірників “Кобзаря” для по-
повнення фонду недільних шкіл21. Кілька тисяч примірників “Букваря” автор наді-
слав також Київському митрополитові Арсенієві для розповсюдження в сільських
школах. Проте митрополит, спираючись на висновки Головного управління цензу-
ри, не дав згоди на використання “Букваря” як підручника для навчання дітей. Цьо-
му давалося пояснення, що “сприяння від імені уряду поширенню книжки “в Ма-
лоросії як народного підручника навряд чи було б доречним. Видання цієї книжки,
так само, як інших, подібних їй, що скомпоновані для простолюду Малоросії ма-
лоросійською мовою, хоча й друкованих російськими літерами, має за мету знову
спонукати до окремішнього життя малоросійську народність, поступове й надійне
злиття якої в одне нерозривне ціле з народністю великоросійською повинно… бути
предметом ненасильницьких, але аж ніяк не менш постійних прагнень уряду”22.
Не довго терпіла російська влада і українські недільні школи – безплатні по-
чаткові загальноосвітні навчальні заклади для дітей та дорослих селян, робітників,
ремісників, які з різних причин не могли відвідувати загальні школи, що поступо-
во русифікувалися. У 1859–1869 рр. їх числилось в Україні понад 110. Царським
указом від 10 червня 1862 р. недільні школи були закриті. Ініціаторами, організа-
торами й викладачами недільних шкіл виступали здебільшого представники ін-
теліґенції, об’єднані в таємні громади у Києві, Харкові, Одесі, Херсоні, Чернігові
та інших містах, які, маючи за мету поширення знань і пробудження національної
свідомості народу, провадили жваву культурно-освітню діяльність, видавали укра-
їнською мовою і розповсюджували популярну і наукову літературу. Та після поль-
ського повстання 1863 р. діяльність громадівців була заборонена, а Валуєвським
циркуляром 1863 р. заборонено видання українською мовою навчальної і популяр-
ної літератури23.
А тим часом в Галичині події розгорнулися в іншому напрямку. Започатковані
під час “Весни народів” (1848–1849) демократичні перетворення, що відбувалися
в ході революції (скасування панщини, оголошення конституції, скликання парла-
менту, декларування свободи преси, зборів, організацій і т.п.) забезпечили небувале
піднесення українського національного руху в Галичині. 2 травня 1848 р. у Львові
була заснована перша легальна українська політична інституція – Головна Руська
Рада на чолі з єпископом Григорієм Якимовичем, яка домагалась проведення демо-
13Предтечі “Просвіти”
кратичних реформ і забезпечення вільного національного розвитку українців Га-
личини у складі конституційної Австрійської монархії, надання їм територіальної
автономії (поділу Галичини на 2 автономні провінції: західну – польську і східну –
українську). У відозві до народу від 10 травня 1848 р. Рада зобов’язувалась з метою
забезпечення національного розвитку дбати про вдосконалення української мови,
запровадження її в навчальний процес шкіл усіх рівнів, заснування періодичних
видань, поширення корисних книг24. На її заклик у містах і селах краю було засно-
вано близько 50 місцевих рад.
Завдяки підтримці руху народом йому вдалося домогтися зняття заборони на
користування українською мовою в громадському і культурному житті, запрова-
дження навчання цією мовою в народних школах, викладання її як обов’язкового
предмета в гімназіях, відкриття кафедри української мови і літератури у Львівсько-
му університеті, яку очолив Я. Головацький. Активізувалися літературне життя, ви-
давнича діяльність. Почав функціонувати національний аматорський театр. Заснова-
но перші українські газети “Зоря Галицька”, “Пчола”, “Новини”, “Галичо-руський
вісник”. За ініціативою Головної Руської Ради у Львові в 1849 р. на пожертвуван-
ня населення Галичини заснована культурно-освітня інституція Народний Дім25.
Важливою подією в культурному житті краю став перший з’їзд діячів науки і
культури у Львові, який поставив своїм завданням об’єднання наукових, літератур-
них і освітніх сил та визначення головних напрямів їх діяльності щодо підвищення
освітнього рівня народу. З підготовкою і проведенням з’їзду було тісно пов’язане за-
снування української “Матиці”. 29 травня на засіданні Головної Руської Ради І. Гур-
кевич, посилаючись на її зобов’язання піклуватись про поширення корисних книг,
запропонував створити з цією метою, використовуючи досвід інших слов’янських
народів, відповідне культурно-освітнє товариство. Пропозицію схвалили учасники
засідання26. Підготований ним уже раніше проект статуту товариства був переданий
на розгляд спеціально створеної комісії і згодом, 9 червня, був затверджений на за-
сіданні Ради27. А 16 червня 1848 р. голова Ради, єпископ Григорій Яхимович оголо-
сив про заснування товариства під назвою Галицько-Руська Матиця28.
Згідно з § 1 “Статуту” “Матиця” повинна була “друкувати і давати народові за
найнижчими цінами добрі і корисні книги для утвердження віри і звичаїв, поши-
рення знань, розвитку красномовства, краснописання, техніки (ремесла), економі-
ки і педагогіки або доброго виховання”. Статут передбачав як індивідуальне, так
і колективне членство без будь-яких обмежень з мотивів соціального стану чи ві-
росповідання.
Винятком мали бути лише члени правління, які обирались тільки з осіб греко-
католицького віросповідання, іншими словами – української національності. Прав-
ління обиралося таємним голосуванням у складі предводителя, його заступника,
шести засідателів, секретаря, касира і ревізора.
Фонд “Матиці” мав формуватися за рахунок добровільних пожертвувань, вне-
сків засновників, процентів від сум, наданих в кредит, і надходжень від продажу
книг. Внесок для колективного члена-засновника встановлювався 100 гульденів, для
окремих осіб – 50 гульденів з оплатою одноразово або на виплату протягом 10 років.
Члени-засновники одержували право на придбання по одному примірнико-
ві усіх видань “Матиці”: колективні – на всі часи, індивідуальні – довічно. Ухва-
14 Феодосій Стеблій
ла про рекомендацію книги до друку приймалась за умови її схвалення предво-
дителем і не менш, як чотирма засідателями, які мали стежити за відповідністю
пропонованих видань крайовим законам і нормам української мови. Звіти про
стан справ “Матиці” передбачалось заслуховувати щороку на загальних зборах,
відомості про надходження і витрати, а також списки засновників і жертводав-
ців публікувати29.
2 липня 1848 р. відбулося перше засідання засновників “Матиці”, на якому об-
рано правління на чолі з заступником голови Головної Руської Ради, крилошанином
Михайлом Куземським. До його складу увійшли переважно представники Львів-
ського архиєпархіального управління. Було підготовано і опубліковано 29 серп-
ня 1848 р. в газеті “Зоря Галицька” відозву до громадськості із закликом вступати
в члени товариства та сприяти його розвитку. На заклик відгукнулось близько 50
осіб, переважно львівських міщан-українців, які стали засновниками товариства30.
На початках діяльність правління “Матиці” була доволі скромною. Не маю-
чи достатніх засобів та необхідних для друку рукописів, не маючи чіткої уяви про
мову матичних видань, обмежене в своїх діях вузькими конфесійними рамками, ке-
рівництво товариства мало намір розпочати видавничу діяльність випуском трьох
книг релігійно-повчального змісту: “Житія святого Євстахія”, “Катехизму для ді-
тей” і “Богослов’я для селянина”31.
Однак це не могло задовольнити ширші громадські кола. Письменник Мико-
ла Устиянович, один з найближчих сподвижників “Руської Трійці” парох с. Слав-
ська, виступив ініціатором залучення до створення “Матиці” усіх сил української
інтеліґенції та скликання з цією метою у Львові її з’їзду. У липні 1848 р. він звер-
нувся до Головної Руської Ради з пропозицією запросити до Львова на визначений
день українських культурних діячів, відомих своїми працями з мовознавства, з ме-
тою узгодження їхніх позицій та заснування українського освітнього товариства і
з їхньою допомогою закласти основу під створення “Руської Матиці”, заснування
якої ухвалила Головна Руська Рада у червні місяці. 15 серпня він повторив свою
пропозицію,32 вважаючи, що учасники з’їзду мали б з’ясувати відмінність україн-
ської мови від російської, польської і церковно-слов’янської мов, можливість її збе-
реження і утвердження як мови самостійної, визначити найпридатнішу з існуючих
на той час граматик української мови для ужитку в школі й письменстві, зайнятись
підготовкою матеріалів з різних галузей знання для вкрай необхідного для розви-
тку літератури національного часопису.
Пропозицію М. Устияновича найбільш зацікавлено в Головній Руській Раді
підтримав заступник голови І. Борисикевич, який, згідно з її ухвалою, очолив від-
повідну комісію, яка виконала усю підготовчу роботу щодо скликання з’їзду. У за-
прошенні на з’їзд, розісланому учасникам, говорилось: “Для скоршого і сильнішого
взнесення нашої руської письменності і розширеня меже народом всіх пожиточ-
них наук і відомостей оказується конечна потреба, аби ся всі учені русини разом
з’їхали і, порадившися і порозумівшися меже собою, зі скупленими силами взяли-
ся до праці на поли руської письменності, досі занедбанім, поділили праці свої по
силах і охочі каждого на всякі наук галузи, установили сталі границі і форми язика
цілого руського народа в бесіді і писовни і получили сили свої до двигненя заведе-
ного провізорично для нас найважнійшого інституту під іменем “Матиці Руської”
15Предтечі “Просвіти”
по взорі таких закладів у чехів, сербів і інших слов’янів существуючих, за помічев
котрих тії народи в короткім часі до високого степеня ся просвітили”33.
“Дасть Бог, – говорилось у запрошенні, опублікованому в “Зорі Галицькій”
1 вересня, – що поведеться нам, бо не про себе працювати будем, іно для добра
15-мільйонового роду”,34 тобто для всього українського народу.
За широке розуміння завдань “Матиці” висловився колишній діяч “Руської
Трійці” Я. Головацький. У листі-відповіді І. Борисикевичеві від 17 вересня 1848 р.,
дякуючи за запрошення до участі в з’їзді інтеліґенції, він писав: “Нам би треба та-
кої “Матиці”, котра би була сосередоточенням всего умственного ділання наших
учених, котра би оказувала живе тутно (пульс – Ф.С.) родимого життя, собирала
в одно всі приміти світла народного, всі іскри життя в один вогонь, палящийся в
жертву народові і отечеству, а навспаки озираючись, скарбницею, котра би згрома-
джувала всі пам’ятники давнього життя, відгрібала помежи ломом, нещасними го-
динами нагруженим, живі пеньки, на котрих ще можна защепити життя руського
просвіщенія – руського духа, повинна бути і здоровим судом на сочиненія наші і
осередительницею на дорозі просвіщенія”35.
З’їзд інтеліґенції скликався в надзвичайно складних умовах. У краї панувала
епідемія холери. Перешкодити роботі з’їзду намагалися польська національна гвар-
дія, керівник губернського управління граф Аґенор Голуховський. Та все ж орга-
нізаторам, які заручились підтримкою головного військового командування, ідею
проведення з’їзду вдалося здійснити.
Для участі в його роботі з усіх кінців краю з’їхалось 118 осіб. З-поміж 93 учас-
ників, соціальний статус яких вдалося визначити, було 52 священики, 9 уря довців, 7
юристів, 9 вчителів, 17 студентів і по одному літератору, журналісту й техніку. Пе-
реважали, як бачимо, представники духовенства, серед яких було чимало вчених і
письменників. За підрахунками М. Возняка, 55 учасників пробували пера в літера-
турі і науці. Серед них було чимало однодумців і послідовників “Руської Трійці”,
які задавали тон з’їздові36.
Робота з’їзду тривала з 19 по 26 жовтня 1848 р. у приміщенні духовної семі-
нарії. Перед початком засідань 19 жовтня в семінарській церкві св. Духа була від-
правлена урочиста Служба Божа у супроводі хору, а в залі нарад прозвучав гарний
спів “Дух святий”. Зал засідань заповнили учасники й гості з національними від-
знаками. Відповідно був прибраний і зал. За свідченням Я. Головацького, “перший
раз русини узрілися в місці, де їм все припоминало народність. Під образом дер-
жавного монарха Фердинанда спочивало дві хоругви синьо-жовті, якоби указували,
що під защитою цісаря австрійського і царя нашого спокійно розвинеться народ-
ність руськая. Вікна і столи украшені були народними барвами, при сих послідніх
стриміли по парі прапорів теж синьо-жовтої барви, якоби знаменували, що русини
готові і на брань подвинутися за свого царя, за свою віру, за свою народність. На
синіх щитах ізображені були народнії герби… Лев, спинаючийся на скалу, означав
силу, кріпость народну і тоє самоувірення, що помимо перепон досягнути хоче своєї
цілі. На все тоє звисока смотрів поважний князь наш Лев Данилович, созидатель
сего города, от него же і ім’я носить, і здавався гордіти дітьми своїми, так сміло,
так усердно обставаючими за своїми правами, так діятельно беручимися до розви-
ття своєї народності”37.
16 Феодосій Стеблій
Відкрив з’їзд вступним словом заступник голови Головної Руської Ради кри-
лошанин Михайло Куземський, який керував його пленарними засіданнями.
На збірних нарадах з промовами виступали Іван Борисикевич, письменники
Микола Устиянович, Рудольф Мох, Йосиф Левицький, Йосиф Лозинський, Іван Гу-
шалевич, Лев Трещаківський, Іван Жуковський та ін.38
Їхні промови, за словами очевидця Василя Ільницького, “дихали свободою і
патріотизмом”39. Душею з’їзду був поет, “соловей карпатський”, М. Устиянович. У
своїй промові він закликав учасників до самовідданої праці для добра гнобленого
віками українського народу, пропонував набиратися сили у “громкого Шевченка”,
високо оцінив заслуги перед українською культурою М. Шашкевича та його побра-
тимів, підкреслив роль революційного Відня, який виборов демократичні свободи
для народів Австрійської монархії40. Гучними оплесками зустрів з’їзд виступ поль-
ського поета-демократа Генрика Яблонського, який віщував велике майбутнє укра-
їнському народові в колі слов’янських народів41.
Протягом кількох днів учасники з’їзду працювали в 9-ти секціях: богослов’я,
правничій, філософії і природничих наук, історії і географії, шкільній, господар-
ській, двох мовно-літературних і церковно-слов’янської мови. Важливе значення
мали внесені секціями пропозиції про заснування господарського та історичного
товариств, охорону пам’яток історії та культури, видання популярного підручника
історії України. Пропонувалось перевидати “Историю Малороссии” М. Маркеви-
ча, написану значною мірою на основі знаменитої “Історії Русів”. Секція шкіл на-
креслила широку програму українського шкільництва. Більшість членів секції мови
і літератури висловилися за літературну мову, близьку до народної, т.зв. граждан-
ський шрифт і фонетичний правопис, залишивши, однак, прихильникам церковно-
слов’янської мови, які були в меншості, свободу використання в наукових працях
церковно-слов’янської мови, етимологічного правопису. Згодом це негативно по-
значилось на книговидавчій справі42. З великим інтересом зустріли учасники з’їзду
доповідь, уже відомого тоді, вченого, колишнього члена “Руської Трійці” Якова Го-
ловацького, який подав широкі відомості про етнічну і мовну єдність всього укра-
їнського народу.
На пленарному засіданні 25 жовтня на пропозицію І. Борисикевича було ство-
рено Товариство народної освіти, до складу якого обрано по декілька представників
секцій з’їзду загальним числом 19 осіб, які разом з оновленим складом правління
“Матиці” утворили її керівний орган. Головою Товариства народної освіти і “Ма-
тиці” було обрано М. Куземського, його заступниками І. Борисикевича і Ю. Лаврів-
ського, секретарями Івана Жуковського і Михайла Малиновського, касиром Івана
Лотоцького, ревізором Івана Гуркевича. До складу Товариства увійшли Яків Голо-
вацький, Йосиф Левицький, Антін Петрушевич,43 Антін Добрянський, Лев Треща-
ківський та ін. Закінчився з’їзд під вигуки “Хай живе руська демократія”44.
З’їзд діячів культури був важливою подією в культурному житті краю. Це була
перша організована публічна маніфестація української інтеліґенції Галичини, яка,
розбудивши національного духа, засвідчила більш-менш адекватне розуміння нею
назрілих завдань національно-культурного розвитку української нації у добу “Весни
народів” і готовність взяти участь у їх реалізації. Дещо із визначених з’їздом завдань
їй вдалось здійснити, чимало завдань реалізували наступні покоління інтеліґенції.
17Предтечі “Просвіти”
Ухвалою з’їзду діячів культури започатковано, зокрема, існування Галицько-
Руської Матиці в Галичині як науково-культурно-освітнього товариства світського
характеру. Міські і сільські громади, інтеліґенція, учнівська молодь почали вноси-
ти кошти на видання книг. До початку 1850 р. налічувалось уже понад 190 членів-
засновників, серед них 76 представників духовенства та їх сімей, 26 чиновників і
юристів, 19 професорів, учителів і учнів навчальних закладів, 3 селян, 1 промисло-
вець, 2 редактори газет, а також 59 колективних членів, з них 40 сільських та місь-
ких громад45.
Початковий період існування “Матиці” – єдиної на той час української інсти-
туції науково-культурно-освітнього характеру співпав з поразкою революції і від-
новленням на 10 років абсолютизму, що сповільнило процес суспільної перебудо-
ви в Галичині та ускладнило розстановку суспільно-політичних сил, у контексті
якої намітилося поступове змикання владних структур з польською аристократі-
єю за рахунок дальшого ущемлення українського населення, яке після прийняття
в 1860 р. федералістичної конституції та проведених згодом наступних реформ че-
рез надання Галичині автономії завершилося передачею адміністративної влади в
краї в руки польської шляхти.
За цих умов суспільно-політичне і культурне життя в Галичині, відкинуте у
своєму розвитку до рівня початку 40-х рр., характеризувалось складним сплетен-
ням суперечностей і тенденцій. Значна частина української верхівки поступово від-
ходить від ідеалів періоду “Весни народів” і стає на шлях, який згодом приводить
її під прапори “москвофільства”, на шлях національного самозречення. На проти-
вагу їм, починаючи з 60-х рр., частина української інтеліґенції і греко-католицького
духовенства, продовжуючи традиції “Руської Трійці” і Головної Руської Ради 1848–
1851 рр. започатковує суспільно-культурний напрям “народовців”, який стояв на
ґрунті національного самоутвердження і визнання національної єдності українців
Галичини і Наддніпрянщини і з цією метою намагався максимально використати
декларовані конституцією демократичні свободи і національні права.
Започатковані у той час тенденції не могли не позначитись на діяльності “Ма-
тиці”. Спочатку вона деякий час намагалась діяти в дусі свого покликання – бути
культурно-освітнім та науковим осередком для українців Галичини і зосереджува-
ти свою працю, головним чином, на питаннях освіти народу. Серед її тогочасних
видань переважали шкільні підручники, богословські навчальні посібники та кни-
ги для народного читання (букварі, граматики, читанки, посібники з землеробства,
садівництва, бджолярства, ветеринарії, домоводства і т. п.46.
Проте незабаром керівництво “Матиці” почало еволюціонувати в бік “москво-
фільства”, відходити від животрепетних проблем суспільного життя свого часу
в далеке минуле, культивувати архаїчну літературну мову, що стала анахроніз-
мом у другій половині XIX ст. (т.зв. язичіє) і, як наслідок цього, занедбувати свою
культурно-освітню функцію, від якої врешті-решт майже повністю відмовилося, а
обмежилося лише науково-публікаторською діяльністю відповідно до ідеологіч-
них засад “москвофільства”. Через те загальнокультурний і суспільний ефект від
діяльності “Матиці” був незначний. Вона не оправдала сподівань, які на неї покла-
далися, не стала справжнім вогнищем культурно-освітнього і літературного жит-
тя Галичини47.
18 Феодосій Стеблій
Все це викликало невдоволення і гостру критику на адресу “Матиці” з боку
національної свідомої інтеліґенції (М. Драгоманов, І. Франко, М. Павлик та ін.)48.
Врешті-решт у середині 60-х рр. національно-патріотичні кола були поставлені пе-
ред дилемою: або змінити напрям діяльності “Матиці” й спрямувати на шлях, адек-
ватний потребам української спільноти, або створити нову структуру, яка поста-
вила перед собою ту мету, від якої відмовилася “Матиця”: нести в широкі народні
маси просвіту в національному дусі і через те підносити їх морально і матеріаль-
но, а таким чином забезпечити підняття цілого народу до рівня національного роз-
витку інших культурних націй.
Та, оскільки перший шлях виявився майже неможливим (в 60-х рр. “москво-
фільство” посідало доволі міцні позиції), то національно-демократичним силам не
залишалось нічого іншого, як обрати другий, єдино можливий тоді, шлях – шлях
створення нового національно-зорієнтованого товариства. Таким товариством і ста-
ла заснована в грудні 1868 р. “Просвіта”, яка не тільки з честю справилася зі сво-
їм справді історичним завданням, але й послужила взірцем для заснованих пізніше
аналогічних культурно-освітніх товариств в Буковині (після переорієнтації, засно-
ваної москвофілами 1869 р. “Руської Бесіди” на просвітянські засади у 1888 р.), За-
карпатті (в 20–30-х рр. ХХ ст.), Наддніпрянській Україні (під час та після револю-
ції 1905 р.) та в країнах розселення української діаспори в світі.
Feodosii Steblii. Forerunners of the “Prosvita” society
The author traces patriotic work of the educated strata of Ukraine through the
centuries that was aiming at the elevation of the cultural level of the people, in particular
the contribution of the circles of bookmen at princely and bishopric courts and also in
the monasteries of Kievan Rus’ period, cultural-educational activities of brotherhoods
of the 16–18th centuries, cultural-educational initiatives of the members of the Greek
Catholic Church at the beginning of the 19th century (attempt at establishing Society of
Greek Catholic priests in Peremyshl’ in 1816), manifold national cultural-enlightening
work of Ukrainian romantics in the 1830s–40s (“Ruthenian Triad”, Cyrill and Methodius
Society), acceleration of cultural-educational activities in Galicia during the “Spring
of Nations” (1848–1849) and convention of the first Congress of men of science and
culture in Lviv (1848) and establishing of the Galician-Ruthenian Matytsia as scholarly
cultural-educational society that soon neglected its cultural-educational functions and
was replaced by the “Prosvita” society.
Key words: bookmen of princely period, brotherhoods of the 16th–18th centuries,
national enlightenment, Society of Greek Catholic priests in Peremyshl’, romanticism,
“Ruthenian Triad”, Cyrill and Methodius Society, “Spring of Nations”, Galician-
Ruthenian Matytsia.
1 Висоцький С. Писемність. Освіта // Історія української культури. У п’яти томах. – Т. I. – Київ,
2001. – С. 716.
2 ісаєвич Я. Братства та їхні школи. Шкільництво уніатів. Києво-Могилянський колегіум // Істо-
рія української культури. – Т. 2. – Київ, 2001. – С. 549–561, 564–575.
19Предтечі “Просвіти”
3 Возняк М. Як пробудилося українське народне життя в Галичині за Австрії. – Львів, 1924. –
С. 6–7.
4 Возняк М. До характеристики Петра Лодія // Записки НТШ. – Т. 113. – Львів, 1913. – С. 148–
155.
5 Гнатюк В. Національне відродження австро-угорських українців (1772–1880 рр.). – Львів,
2006. – С. 45–47; Стеблій Ф. Предтеча “руської Трійці”. Перемишльський культурно-освітній
осередок першої половини XIX ст. – Львів, 2003. – С. 7–13; Stępień S. Rola Przemyśŀa w Galicji
w pierwszej połowie XIX w. // Warszawskie zeszyty ukrainoznawcze. 8–9. Pod. Red. S. Kozaka. –
Warszawa, 1999. – S. 129.
6 “Русалка Дністрова”. Документи і матеріали. – Київ, 1989. – С. 164–167.
7 “Руська Трійця” в історії суспільно-політичного руху і культури України. – Київ, 1987. – С. 104–
129.
8 Франко і. Зібрання творів: У 50 т. – Т. 26. – Київ, 1980. – С. 90.
9 Шалата М. Трактат Я. Головацького “Становище русинів у Галичині” // Шашкевичіана. Вип. 1–2.
Львів; Броди; Вінніпег, 1996. – С. 245–255; Стеблій Ф. Перший програмний документ україн-
ського національно-визвольного руху в Галичині // Український альманах (Варшава). – 1996. –
С. 131–132.
10 Студинський К. Кореспонденція Якова Головацького в літах 1835–49. – Львів, 1909. – С. 188,
204, 219.
11 Щурат В. На досвітку нової доби. – Львів, 1919. – С. 135.
12 Матеріяли до історії галицько-руського шкільництва XVIII і XIX в. // Українсько-руський ар-
хів. – Львів, 1909. – Т. 4. – С. 181–182.
13 Матеріяли до історії культурного життя Галичини в 1795–1857 рр. // Українсько-руський ар-
хів. – Львів, 1920. – Т. 13–14. – С. 269, 272–273.
14 Кревецький і. Початки преси на Україні // Записки НТШ. – Львів, 1926. – Т. 144–145. – С. 200.
15 Студинський К. Кореспонденція Якова Головацького в літах 1835–49. – С. 183–184.
16 Головацький Я. Исторический очерк основания Галицко-руской матиці и справозданье перво-
го собору учених руских и любителей народного просвіщенія. – Львів, 1850. – С. VI.
17 Возняк М. З зарання української преси в Галичині // Записки НТШ. – Львів, 1894. – Т. 3. – С. 140–
159; Українсько-руський архів. – Т. 13-14. – С. 283–285, 287, 289–291.
18 Сергієнко Г. Шевченко і Кирило-Мефодіївське товариство. – Київ, 1983. – С. 126–143.
19 Кирило-Мефодіївське товариство. – Київ, 1990. У трьох томах. Т. 2. – Київ, 1990. – С. 51–52.
20 Там само. – С. 45–46; Т. 1. – С. 43, 473.
21 Тарас Шевченко. Твори у п’яти томах. – Т. 5. – Київ, 1971. – С. 436, 444.
22 Т. Г. Шевченко в документах і матеріалах. – Київ, 1950. – С. 299.
23 Волощенко А. Нариси з історії суспільно-політичного руху на Україні в 70-х – на початку 80-х
років XIX ст. – Київ, 1974. – С. 114–117.
24 Зоря Галицька. – 1848. – 15 травня.
25 ісаєвич Я. Революція 1848 року в загальноукраїнському та європейському контексті // Шашке-
вичіана. Нова серія. Збірник наукових праць. Вип. 5-6. – Львів; Вінніпег, 2004. – С. 409–416;
Стеблій Ф. Українська “Весна народів” у Галичині // Там само. – С. 417–431; Шалата М. Лі-
тературне життя українців Галичини періоду “Весни народів” // Там само. – С. 432–451.
26 Стеблий Ф., Криль М. Галицкая матица во Львове. – Москва, 1996. – С. 199–200.
27 Головна Руська Рада. 1848–1851. Протоколи засідань і книга кореспонденції. – Львів, 2002. –
С. 31.
28 Головацький Я. Вказ. праця. – С. VII–VIII.
29 Там само. – С. VIII–XIV.
30 Там само. – С. VIII, XIV–XV.
31 Студинський К. Кореспонденція Якова Головацького в літах 1835–49. – С. 241, 277.
32 Возняк М. До історії української наукової і просвітньої організації в Галичині 1848 р. // Запис-
ки НТШ. – 1912. – Т. 110. – С. 164; Головацький Я. Вказ. праця. – С. XVII–XIX ст.
33 Студинський К. Кореспонденція Якова Головацького в літах 1835–49. – Львів. 1909. – С. 289.
34 Зоря Галицька . – 1848. – 1 вересня.
35 Студинський К. Кореспонденція Якова Головацького в літах 1835–49. – С. 292.
36 Возняк М. До історії української наукової і просвітньої організації в Галичині 1848 р. – С. 165–
167.
20 Феодосій Стеблій
37 Головацкий Я. Исторический очерк основания Галицко-руской матиці і справозданье перво-
го собору ученых руских и любителей народного просвіщенія. – Львів, 1850. – С. XXXVIII–
XXXIX.
38 Там само.
39 Созанський і. З літературної спадщини Василя Ільницького // Записки НТШ. – Т. 66. – С. 5–7,
19–24.
40 Письменники Західної України 30–50-х років XIX ст. – Київ, 1965. – С. 413–417.
41 Созанський і. З літературної спадщини Василя Ільницького. – С. 20, 22.
42 Возняк М. До історії української наукової і просвітної орґанізації в Галичині 1848 р. // ЗНТШ. –
1912. – Т. 110. – С. 173–177.
43 Головацький Я. Вказ. праця. – С. CXII–CXV.
44 Созанський і. Вказ. праця. – С. 23.
45 Головацький Я. Вказ.праця. – С. I–ХIV.
46 Стеблій Ф., Криль М. Галицкая матица во Львове. – Москва, 1996. – С. 203–205, 210–212.
47 Там само. – С. 217, 218, 224.
48 Драгоманов М. Літературно-публіцистичні праці. – Київ, 1970. – Т. 1. – С. 222–225; Франко і.
Зібрання творів у 50-ти т. – Київ, 1934. – Т. 41. – С. 314, 417–419; Павлик М. Твори. – Київ,
1985. – С. 201.
|