З історії читальні “Просвіти” в селі Солукові Долинського району
У спогадах одного з чільних учасників націоналістичного підпілля 50–80-х рр. ХХ ст.,поданих до друку Ю. Зайцевим, простежено діяльність читальні “Просвіти” в с. Солукові на Івано-Франківщині, заснованої у 1930-х рр., зокрема функціонування церковно-просвітянського хору, драматичного гуртка, пропа...
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2010
|
| Назва видання: | Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73517 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | З історії читальні “Просвіти” в селі Солукові Долинського району / М. Крайник // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 326-328. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-73517 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-735172015-01-13T03:01:47Z З історії читальні “Просвіти” в селі Солукові Долинського району Крайник, М. Філії і читальні “Просвіти” У спогадах одного з чільних учасників націоналістичного підпілля 50–80-х рр. ХХ ст.,поданих до друку Ю. Зайцевим, простежено діяльність читальні “Просвіти” в с. Солукові на Івано-Франківщині, заснованої у 1930-х рр., зокрема функціонування церковно-просвітянського хору, драматичного гуртка, пропаганду здорового способу життя, аж до її закриття радянською владою. In the recollections of one of the leading members of the nationalistic underground of the 1950-80s, prepared for publication by Yurii Zaitsev, the activities of the reading club of “Prosvita” in the village Solkiv of the Ivano-Frankivsk region, which was founded in the 1930s, in particular the functioning of the choir at the church and “Prosvita”, drama circle, and the propagation of the healthy way of life, are traced. 2010 Article З історії читальні “Просвіти” в селі Солукові Долинського району / М. Крайник // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 326-328. — укр. 2223-1196 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73517 uk Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Філії і читальні “Просвіти” Філії і читальні “Просвіти” |
| spellingShingle |
Філії і читальні “Просвіти” Філії і читальні “Просвіти” Крайник, М. З історії читальні “Просвіти” в селі Солукові Долинського району Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| description |
У спогадах одного з чільних учасників націоналістичного підпілля 50–80-х рр.
ХХ ст.,поданих до друку Ю. Зайцевим, простежено діяльність читальні “Просвіти”
в с. Солукові на Івано-Франківщині, заснованої у 1930-х рр., зокрема функціонування
церковно-просвітянського хору, драматичного гуртка, пропаганду здорового способу
життя, аж до її закриття радянською владою. |
| format |
Article |
| author |
Крайник, М. |
| author_facet |
Крайник, М. |
| author_sort |
Крайник, М. |
| title |
З історії читальні “Просвіти” в селі Солукові Долинського району |
| title_short |
З історії читальні “Просвіти” в селі Солукові Долинського району |
| title_full |
З історії читальні “Просвіти” в селі Солукові Долинського району |
| title_fullStr |
З історії читальні “Просвіти” в селі Солукові Долинського району |
| title_full_unstemmed |
З історії читальні “Просвіти” в селі Солукові Долинського району |
| title_sort |
з історії читальні “просвіти” в селі солукові долинського району |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Філії і читальні “Просвіти” |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73517 |
| citation_txt |
З історії читальні “Просвіти” в селі Солукові Долинського району / М. Крайник // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 326-328. — укр. |
| series |
Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| work_keys_str_mv |
AT krajnikm zístorííčitalʹníprosvítivselísolukovídolinsʹkogorajonu |
| first_indexed |
2025-07-05T22:05:17Z |
| last_indexed |
2025-07-05T22:05:17Z |
| _version_ |
1836846278004178944 |
| fulltext |
Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 19/2010326
Микола КрайниК
З історії читальні “Просвіти” в селі
солукові Долинського району
сПогаД
У спогадах одного з чільних учасників націоналістичного підпілля 50–80-х рр.
ХХ ст.,поданих до друку Ю. Зайцевим, простежено діяльність читальні “Просвіти”
в с. Солукові на Івано-Франківщині, заснованої у 1930-х рр., зокрема функціонування
церковно-просвітянського хору, драматичного гуртка, пропаганду здорового способу
життя, аж до її закриття радянською владою.
Ключові слова: читальня с. Солуків на Івано-Франківщині, “Просвіта”.
У Солукові осередок “Просвіти” діяв уже перед Першою світовою війною.
Ініціатором його заснування був священик Петро Чекалюк, який помер і похороне-
ний на сільському цвинтарі. Після Першої світової війни в період польської окупа-
ції читальню “Просвіти” відновлено.
У 20–30-х роках ХХ ст. почала зростати національна свідомість населення За-
хідної України. Село Солуків не було винятком. Його мешканці часто збиралися в
неділі чи свята. Тут були колишні вояки Української Галицької Армії, такі як: Ва-
силь Дирів, Йосип Клевета, Василь Зобнів, Микола Никифорович Крайник, Григо-
рій Диндин, Микола Іванович Тригорський, січовий стрілець Вінтонів Степан, які
ділилися спогадами про недавні бої за незалежність України.
Хлопці й підлітки не пропускали нагоди, щоб побути разом із старшими і по-
слухати щось з історії. Різні питання порушувалися на таких зібраннях, особливо
було цікаво, коли на них приходив хтось із сільської інтеліґенції, якої, на жаль, в той
час було негусто. На початку 30-х рр. була лише одна вчителька-українка на пріз-
вище Білозор, яка вчила всіх сільських дітей в кількості 110 школярів від першо-
го по четвертий клас. Її чоловік-пенсіонер безплатно вчив дітей української пісні,
історії України і багато іншого корисного. Але польським прислужникам із наших
селян це не сподобалось, то вони стали доносити на Білозорів до староства, після
чого вчителів-українців із села забрали, а прислали в село вчителями дві дівчини-
польки. Це було у 1934 році.
Щоб підняти рівень духовності і національної свідомості селян, багато зусиль
приклали священики Семен Шпіцер, Івахів, Михайло Гаврилюк, Іван Ганицький, у
1936 році – Андрій Бандера.
На початку 30-х років зареєстрували у польській адміністрації читальню “Про-
світи” з приміщенням в одній кімнаті будинку Івана Марчука. Організував читаль-
ню і потім був її головою Йосиф Мельник. Трохи згодом читальня перебралась до
Петра Степановича Пенгрина. А в 1937 р. читальню “Просвіти” прийняв до свого
будинку Іван Федорович Клевета.
327З історії читальні “Просвіти” в селі Солукові Долинського району
Що собою представляла читальня “Просвіти” в Солукові? Зібралися на збо-
ри свідоміші солуківські ґазди, на які прибув представник із Долини, а, може, ще й
зі Львова, і вирішили створити осередок “Просвіти” з метою навчання і виховання
односельчан. Приміщення для читальні не було, фінансово польська влада не до-
помагала. Складали членські внески, щоб закупити якусь літературу, передплатити
пресу, закупити інвентар. У Солукові при читальні “Просвіти” діяло ще товариство
“Сільський господар”. Активістами “Просвіти” у Солукові були: Федір Долішній
і його син Василь, Микола Дмитрович Кудибин, Олекса Йосипович Пенгрин, Фе-
дір Степанович Пенгрин, Федір Семенович Базюк, Євстахій Йосипович Пенгрин,
Степан Вінтонів, його син Михайло і дочка Анна, Марія і Василь Диндин, брати
Микола, Михайло і Василь Вінтоніви, Петро Степанович Пенгрин і його брат Йо-
сип, Григорій Олексійович Чиж, Йосип Павлович Василенко, Василь Зобнів, Яків
Пенгрин, Іван Дмитрович Вінтонів, Василь Іванович Марчук і його сестра Магда,
Марта Михайлівна Кудибин (Кузеляк), Софія Йосипівна Пенгрин (Клевета), сестри
Марія і Софія Вінтонів, Микола Петрович Григорський, Михайло Роїв, Петро Кор-
пан, Петро Кузеляк та інші.
Форми і види діяльності “Просвіти” були такі. Функціонував спільний церков-
ний і просвітянський хор. Ним з 1922 по 1939 рік керував сільський дяк Гнат Данило-
вич Сеньків. Діяв драматичний гурток, який часто ставив вистави у селі по великих
стодолах і сільських хатах, а також в сусідніх селах. Пам’ятаю вистави, які відбува-
лися в період німецької окупації у колишній корчмі єврея Михлі. За вхід на ці виста-
ви брали якісь гроші, які повертались на потреби читальні. Постійним керівником у
драматичному гуртку впродовж 30–50-х років був Федір Семенович Базюк.
Як описав у своїх спогадах Микола Кудибин, який у 1937 р. закінчив при до-
линській “Просвіті” курси режисерства, під його режисурою ставили п’єси: “У су-
мерках віків” Антона Вартового, “Невольник і “Назар Стодоля” Т. Шевченка, “Не-
вмірака”, “Турецькі старости”, “Їхав козак на війноньку” і багато інших.
Читальня “Просвіти” повела активну боротьбу проти алкоголю, нікотину, про-
пагувала здоровий і культурний спосіб життя. Влаштовувалися спортивні змагання
і туристичні походи. Організовувались фестини з нагоди роковин національної дер-
жавності. На Зелені свята ходили походами на гору Ключ, на Скали Довбуша і т.д.
Паралельно з поширенням впливу “Просвіти” – легальної нерідко створювалися
ланки підпільної Організації Українських Націоналістів (ОУН). Її активістами були
Іван Дмитрович Вінтонів (станичний), Григорій Олексійович Чиж (підрайонний).
У 1930-х роках польська влада повсюдно в Західній Україні проводила каральні
акції проти українства, які в першу чергу вдарили по “Просвіті”. У Солукові на Зеле-
ні свята у 1938 р. було поставлено вночі на цвинтарі вінок на могилу січового стріль-
ця Миколи Пристая. На другий день священик Михайло Гаврилюк відправив на тій
могилі панахиду. 1 листопада 1938 р. в селі вивішено синьо-жовтий прапор. 23 трав-
ня 1939 р. в роковини смерті керівника ОУН Євгена Коновальця у селі знову вивіше-
но синьо-жовтий прапор. Польські жандарми лютували. Заарештували Михайла Ро-
їва і Миколу Кудибина. Священика М. Гаврилюка перевели зі села на іншу парохію.
Але у жовтні 1939 р. з приходом на наші землі більшовицьких “визволителів”
читальню “Просвіти” закрито, а її шість активістів заарештовано, з них мало хто
повернувся. Одну сім’ю виселено.
328 Микола Крайник
Під час німецької окупації читальня “Просвіти” у селі відновила діяльність.
Та знову були арешти і навіть розстріли активних просвітян – членів ОУН, були бої
німців із загонами УПА. На базі кадрів “Просвіти” і ОУН кувалася Українська По-
встанська Армія, яка повела збройну боротьбу проти всіх окупантів за Українську
Самостійну Соборну Державу.
З відновленням улітку 1944 р. більшовицької влади читальня “Просвіти” оста-
точно перестала існувати. Бібліотеку читальні і все майно люди заховали в бункер,
але в 1945 р. енкаведисти віднайшли цей склад і все спалили біля приміщення їх-
нього гарнізону на городі у Василя Івановича Вінтоніва.
Через 50 років, що минули з часу заборони “Просвіти”, 10 червня 1989 р. чи-
тальня “Просвіти” в селі знову ожила, тепер уже під вивіскою Товариства україн-
ської мови ім. Т. Шевченка.
Самовіддана праця членів “Просвіти” – наших дідів і прадідів у важкі часи
австро-угорської, польської, німецької і московсько-комуністичної окупації над збе-
реженням української самобутності, української мови, української культури, укра-
їнської духовності варта пошани і наслідування.
24 січня 1999 року.
Mykola Krainyk. On the history of “Posvita” reading club in the village Solkiv of
the Dolyna region. A Memoir
In the recollections of one of the leading members of the nationalistic underground
of the 1950-80s, prepared for publication by Yurii Zaitsev, the activities of the reading club
of “Prosvita” in the village Solkiv of the Ivano-Frankivsk region, which was founded in
the 1930s, in particular the functioning of the choir at the church and “Prosvita”, drama
circle, and the propagation of the healthy way of life, are traced.
Key words: reading club of the village Solkiv of the Ivano-Frankivsk region,
“Prosvita”.
* Крайник Микола Михайлович, народився 20 квітня 1935 р. с. Солуків Долинського р-ну на
Івано-Франківщині в селянській родині. З дитячих років контактував з підпіллям ОУН та
УПА, 1951 р. утворив юнацьку підпільну організацію “Нескорені” (1951–1959). Після служби
у війську (1955–1956) працював учителем історії і географії Солуківської семирічної школи, в
1958–1963 рр. – оператором Долинського нафтопромислу. Ініціатор і керівник таємної Україн-
ської загальнонародної організації (УНФ-2, 1961–1991). Заочно закінчив історичний факуль-
тет Чернівецького університету (1967). З 1964 р. – член КПРС, директор середньої школи сіль-
ської молоді, вчитель денної. 1968–1969 рр. суміщав дві керівні посади – лідера підпільної
організації і секретаря парторганізації колгоспу ім. Щорса. 1969 р. пересвідчився у стеженні
за собою. 1971 р. виключений з КПРС, позбавлений педагогічної праці. Працював слюсарем-
сантехніком, кочегаром, вантажником, машиністом холодильного обладнання. З 1974 р. активі-
зував діяльність УНФ-2. 1978 р. працював на буровій в Туркменії. Заарештований 28.09.1979 р.
Засуджений 21.08.1980 р. Івано-Франківським облсудом на 7 років таборів суворого режиму і
3 роки заслання. Вирок відбув у концтаборі в Мордовії, заслання – в Магаданській обл. Звіль-
нений 28.03.1987 р. Продовжив підпільну діяльність до здобуття Україною незалежності. Ре-
абілітований 30.12.1991 р. Активно співпрацював з НРУ, УХДП, Братством ОУН–УПА, Спіл-
кою політв’язнів, Спілкою офіцерів України, очолював козацьке товариство “Галицька Січ”.
Помер 10.11.2008 р. Похований у Солукові.
|