Образи просвітян у творах Івана Франка (роман “Перехресні стежки”)
На прикладі персонажів роману “Перехресні стежки” розкрито бачення Іваном Франком місця і ролі багатонаціональної інтеліґенції Східної Галичини у розвитку політичної свідомості та громадської активності галицької спільноти кінця ХІХ ст. Вказано на якісно нові, новаторські штрихи до усталеного образ...
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2010
|
| Назва видання: | Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73528 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Образи просвітян у творах Івана Франка / З. Гузар // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 414-417. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-73528 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-735282015-01-13T03:01:52Z Образи просвітян у творах Івана Франка (роман “Перехресні стежки”) Гузар, З. Діячі “Просвіти” На прикладі персонажів роману “Перехресні стежки” розкрито бачення Іваном Франком місця і ролі багатонаціональної інтеліґенції Східної Галичини у розвитку політичної свідомості та громадської активності галицької спільноти кінця ХІХ ст. Вказано на якісно нові, новаторські штрихи до усталеного образу просвітянина. The author explores the views of Ivan Franko on the place and role of multi-national intelligentsia of Eastern Galicia in the development of political consciousness and public activism of Galician community at the end of the 19th century through the example of personages of the novel “Perekhresni stezhky”. The qualitatively new, innovative traits to the established image of the “Prosvita” activist are pointed out. 2010 Article Образи просвітян у творах Івана Франка / З. Гузар // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 414-417. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 2223-1196 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73528 uk Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Діячі “Просвіти” Діячі “Просвіти” |
| spellingShingle |
Діячі “Просвіти” Діячі “Просвіти” Гузар, З. Образи просвітян у творах Івана Франка (роман “Перехресні стежки”) Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| description |
На прикладі персонажів роману “Перехресні стежки” розкрито бачення Іваном
Франком місця і ролі багатонаціональної інтеліґенції Східної Галичини у розвитку політичної свідомості та громадської активності галицької спільноти кінця ХІХ ст. Вказано на якісно нові, новаторські штрихи до усталеного образу просвітянина. |
| format |
Article |
| author |
Гузар, З. |
| author_facet |
Гузар, З. |
| author_sort |
Гузар, З. |
| title |
Образи просвітян у творах Івана Франка (роман “Перехресні стежки”) |
| title_short |
Образи просвітян у творах Івана Франка (роман “Перехресні стежки”) |
| title_full |
Образи просвітян у творах Івана Франка (роман “Перехресні стежки”) |
| title_fullStr |
Образи просвітян у творах Івана Франка (роман “Перехресні стежки”) |
| title_full_unstemmed |
Образи просвітян у творах Івана Франка (роман “Перехресні стежки”) |
| title_sort |
образи просвітян у творах івана франка (роман “перехресні стежки”) |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Діячі “Просвіти” |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73528 |
| citation_txt |
Образи просвітян у творах Івана Франка / З. Гузар // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 414-417. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| series |
Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| work_keys_str_mv |
AT guzarz obraziprosvítânutvorahívanafrankaromanperehresnístežki |
| first_indexed |
2025-07-05T22:05:36Z |
| last_indexed |
2025-07-05T22:05:36Z |
| _version_ |
1836846297101893632 |
| fulltext |
Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 19/2010414
Зенон ГуЗар
ОБРАЗИ ПРОСВІТЯН У ТВОРАХ ІВАНА ФРАНКА
(роман “Перехресні стежки”)
На прикладі персонажів роману “Перехресні стежки” розкрито бачення Іваном
Франком місця і ролі багатонаціональної інтеліґенції Східної Галичини у розвитку по-
літичної свідомості та громадської активності галицької спільноти кінця ХІХ ст. Вка-
зано на якісно нові, новаторські штрихи до усталеного образу просвітянина.
Ключові слова: “Перехресні стежки”, Іван Франко, просвітянський рух, еконо-
мічна та політична організація селянства.
Українська проза другої половини ХХ ст. багата на образи інтеліґентів, які фор-
мувались і діяли в річищі просвітянської ідеології та практики. Однак слід дивитися
на цю проблему диференційовано, виходячи з усвідомлення різної суспільно-полі
тичної ситуації на Великій Україні та в Галичині. Із наддніпрянських письменників
тему інтеліґенції сміливо розробляв Іван НечуйЛевицький. Це, насамперед, його
зовсім не досліджена повість “Неоднаковими стежками”, яка є своєрідним підсум-
ком усього прозового шляху письменника. Показовим є також досвід Олександра
Кониського та Бориса Грінченка з його повістю “Соняшний промінь”, таким потуж-
ним літературним фактором у вихованні покоління народних вчителівпросвітян...
Іван Франко постійно звертався до просвітянської проблематики, але здебіль-
шого опосередковано. Він “дописав” якісно нові, новаторські штрихи до устале-
ного образу просвітянина, вловивши ще не повністю розвинені тенденції. І тут пе-
редусім слід звернутися до роману “Перехресні стежки”. Написано цей роман на
перехресті сторіч, на перехресті “зміни варти”. Українська політична думка, полі-
тична свідомість ступала на нові шляхи. Закономірно, що такі епохальні явища, як
“Самостійна Україна” М. Міхновського, “Поза межами можливого” та “Перехрес-
ні стежки” І. Франка з’явилися одночасно. Але перед тим, варто підкреслити, була
надрукована казка Михайла Коцюбинського “Хо” (1894), в якій у мистецькій формі
передано “Символ віри” – програмовий документ “Братерства Тарасівців”. Попере-
дником роману І. Франка можна назвати твір Федора Заревича “Хлопська дитина”.
Зосередимо свою увагу на просвітянській проблематиці твору “Перехресні
стежки”. Молодий адвокат Євгеній Рафалович починав свою сподвижницьку пра-
цю “в одному з більших галицьких міст”. У повіті, досі “глухім і забутім”, почало-
ся якесь життя. Поштовх цьому дав Рафалович – людина, яка має “провідну зірку”.
Вона не дає “заблукатися в темряві егоїзму” і веде все вище і вище (згадаймо зна-
мените “Ексцельсіор!”). В образі героя відчувається дух “Каменярів”. Цілком визна-
ченим і зрозумілим є рефрен у роздумах Рафаловича: “Як багато праці потрібно!”.
Він справедливо висловлює скептицизм щодо селянського характеру. А з іншого
415Образи просвітян у творах Івана Франка
боку, герой глибоко усвідомлює свій “перший, безпосередній, святий обов’язок”.
У романі є місце, яке перегукується з відомими словами самого Франка: “Вихова-
ний, вигодований хлібом, працею і потом сього народа, він (Рафалович. – З. Г.) по-
винен своєю працею, своєю інтеліґенцією відплатитися йому. Се перший заповіт,
такий, від якого ніщо й ніяким способом не може увільнити його. Все, що гово-
риться про права індивідуальності, про права чуття, про право на вживання життя
і його радощів, – се софізми, брехня, облудна маска самолюбства і безхарактернос-
ті. Яке ти маєш право бути вільним, коли твій народ у неволі?”1. Чи не відчуваємо
ми тут прихованої полеміки Франка зі своїми сучасниками і нащадками? Людьми
не лише української нації, адептами тої філософії, суть якої у “знаменитих” сло-
вах: “Тут і зараз”? (Не будемо розводитися над софістикою всіх тих “ізмів”, на які
так багате наше сторіччя).
Самоаналіз Рафаловича – це не хворобливе копирсання у своєму нутрі. Це
цілеспрямована позитивна робота душі, це перемога людського над “свинством”
(слово Рафаловича).
Провадячи “бунтівницьку агітацію” серед селян, сей “демагог” (так про Ра-
фаловича говорять вороги), висував ідею народного віча в повіті, ідею, яка, зре-
штою, була реалізована. “Віче повинно бути школою взаїмного обучування для на-
рода і для інтеліґенції... Ми, інтеліґенти, повинні вказати народові законні форми,
розв’язати йому язик і старатися пізнати його потреби, його кривди і болячки, його
спосіб думання”2.
Адвокат знав, що “...наші сільські поводирі їх вміли не бачити і не розуміти
маси фактів селянського життя”. Тому священикам, які допомагають йому в орга-
нізації віча, він говорить: “Тут перша річ – власна проба, власна діяльність, власне
вміння і власна відвага. От ми мусимо на вічах учити наших селян...” Рафалович
переконаний, що “від розуму і патріотизму священиків”3 дуже багато залежить у
справі піднімання “політичної свідомості” селян.
Неодноразово мова в романі йде про організацію читалень “Просвіти”. Однак,
розмірковує Рафалович, селянам потрібна і лікарська та правна допомога. Саме в
цьому напрямі розвиваються окремі мотиви роману. Письменник підкреслив необ-
хідні тенденції просвітянського руху. Просвітяни на зразок Рафаловича думають уже
про питання економічної та політичної організації селянства. Це дуже важливий,
переломний момент. Оголошується “нещадна війна” лихварямзайдам. По селах
міцніє намагання вибору “чесної ради громадської” (підкр. моє. – З. Г.). У конфіден-
ційній розмові з Рафаловичем Вагман характеризує опінію окупаційної влади про
цього “хлопського адвоката” так: “Ви не з їх круга. Ви русин, хлопський адвокат.
Бояться, щоб ви не збунтували хлопів, не повикривали їх брудів та погані – дідько
знає, чого ще вони бояться. Знаєте, у кого смалець на голові, той боїться сонця”4.
Євген Рафалович постійно працює над собою, багато читає. Тримає руку на
живчику культурногромадських процесів не лише в краю, але й у світі. Він нале-
жить “до того покоління, що виховалося під впливом європеїзму” (підкр. моє. – З. Г.).
“Франко немовби вгадував майбутню дилему “Європа чи “Просвіта” і заздалегідь
знімав її. Факт, на наш погляд, фундаментальний.
Автор послідовно йде шляхом психологізації образу центрального персона-
жа. Є ще один новаторський момент порівняно з попередніми образами просвітян
416 Зенон Гузар
в українській літературі. Підсумовуючи, мають слушність ті, хто вбачає в “Пере-
хресних стежках” непересічний твір світового значення.
Євген Рафалович зазнає сумнівів, йому властиві стани, коли на якийсь час опус-
каються руки, – це цілком природно. Але він – “невлічимий оптиміст”. Така його
індивідуальна риса має глибоку світоглядну основу. “Свята віра в народ, у непро-
пащу моральну силу рідної нації” спрямовувала його ідею і чин, була домінантою
його внутрішнього життя. Віра в “кращу будушин у” нації має майже містичний ха-
рактер. Поза межами можливого вибудовувалася чітко окреслена візія майбутнього
України як в атора, так і в його героя.
Еротична лінія в романі лише посилює цілісність натури Євгена Рафаловича,
сього “цілого чоловіка”. Пам’ятаємо, як закохавшись у Регіну з першого погляду,
він довго блукав по Львову, “...ходив, ходив вулицями, то звільна, то майже під-
бігцем, немов шукав чогось. І справді, він шукав свого бідного “я”, що готово було
втонути в ясних безоднях сих чарівних очей”5. Через багато років Рафалович зно-
ву зустрівся з цими очима. A Регіна (звернімо увагу на це ім’я) усвідомила сутність
коханого. Вона каже: “Я чула про вашу роботу... Ви русин, а русини вперті на сво-
йому. Ви чоловік з чуттям, значить – ідеаліст. Я певна, що ви маєте вищі цілі перед
собою, силкуєтесь іти вгору і вести інших за собою”6. Кохання для Рафаловича має
глибоку моральноетичну й естетичну основу. Дізнавшись, що Peгіну насильно ви-
дали заміж, він сам собі говорить: “Ніякий шлюб, ніяка розлука не заборонить, щоб
ти була поезією мойого життя”.
Кілька слів про образиперсонажі, які також доповнюють постать головного
героя. Священики о. Зварич (підкреслимо, що це дуже характерне й невипадкове
прізвище) та о. Семенович представляють ту частину тогочасної української інте-
ліґенції, яка щиро прагнула приносити користь народові, однак, програма Рафало-
вича була їм ще не під силу. Адже до цієї програми входила (серед іншого) розбу-
дова “життєвої освіти” з метою формування “почуття солідарності між людьми”.
Селян “треба провести через школу життєвої освіти, збудити в них громадського
духа...” Чи не такої школи потрібно і в наш час?
Як відомо, до співробітництва з Рафаловичем пристає Вагман. Образ Вагма-
на – унікальний у світовій літературі. І. Франко ставить питання про єднання наці-
ональних меншин в імперії, про історичну потребу українського єврейства працю-
вати на благо тієї землі, на якій воно живе.
У романі є епізод глибокого символічного змісту. Ідучи до Буркотина, Євгеній
побачив на своєму шляху щось наче стовп. Але то був селянин, що, вертаючись до-
дому, “заблудив у поганий час”. Розповідаючи про свою дивну пригоду, він каже:
“І почало мені до голови таке йти, що се я не в той бік іду” (підкр. моє. – З. Г.). А
далі читаємо: “Євгеній наразі мовчав. У його в голові шибнуло дивне порівняння.
Отсей старий, що заблудив у близькім сусудстві рідного села, що стоїть серед глад-
кого, рівного шляху і не знає, в який бік йому додому, – чи ж се не символ усього
нашого народу? Змучений важкою долею, він блукає, не можучи втрапити на свій
шлях, і стоїть, мов отсей заблуканий селянин, серед шляху між минулим і будущим,
між широким, свобідним розвоєм і нещасним нидінням, і не знає, куди йому йти,
не має сили ані надії дійти до цілі. Хто то вкаже тобі дорогу, хто підведе тебе, мій
бідний народе?”7 Як тут не згадати притчу про блудного сина і слова Ісуса Хрис-
417Образи просвітян у творах Івана Франка
та: “Вернися до дому свого...” Хто вкаже шлях, хто поведе додому? Така сила, сила
“третьої сторожі” вже народжувалася, і розбуджувала її словом Шевченка і Фран-
ка “Просвіта”.
Як знаємо з роману, Рафаловича заарештували. Починалося сторіччя тюрем,
заслань і концтаборів. Сторіччя боротьби. Боротьби за Україну.
Zenon Huzar. Images of “Prosvita” activists in the works of Ivan Franko (novel
“Perekhresni stezhky”)
The author explores the views of Ivan Franko on the place and role of multi-national
intelligentsia of Eastern Galicia in the development of political consciousness and pub-
lic activism of Galician community at the end of the 19th century through the example of
personages of the novel “Perekhresni stezhky”. The qualitatively new, innovative traits
to the established image of the “Prosvita” activist are pointed out.
Key words: “Perekhresni stezhky”, Ivan Franko, enlightening movement, econom-
ic and political organization of peasantry.
1 Франко І. Зібрання творів у п’ятдесяти томах. – К., 1976. – Т. 20. – С. 291.
2 Там само. – С. 370.
3 Там само. – С. 371.
4 Там само. – С. 222.
5 Там само. – С. 238.
6 Там само. – С. 274.
7 Там само. – С. 322.
|