Михайло Грушевський і галицька “Просвіта”
Відомий науковець, політик, інтелектуал Михайло Грушевський поданий у статті як активний просвітянин. Наголошено на труднощах, що перешкоджали активній співпраці професора Львівського університету з наймасовішим в Галичині культурнопросвітнім Товариством “Просвіта”....
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2010
|
| Schriftenreihe: | Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73529 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Михайло Грушевський і галицька “Просвіта” / В. Кухар // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 418-422. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-73529 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-735292015-01-13T03:01:55Z Михайло Грушевський і галицька “Просвіта” Кухар, В. Діячі “Просвіти” Відомий науковець, політик, інтелектуал Михайло Грушевський поданий у статті як активний просвітянин. Наголошено на труднощах, що перешкоджали активній співпраці професора Львівського університету з наймасовішим в Галичині культурнопросвітнім Товариством “Просвіта”. Famous scholar, politician and intellectual Mykhailo Hrushevskyi is described in the article as an active supporter of “Prosvita”. The author stresses difficulties that obstructed active collaboration of the professor of Lviv University with the most numerous in Galicia cultural-enlightening society “Prosvita”. 2010 Article Михайло Грушевський і галицька “Просвіта” / В. Кухар // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 418-422. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 2223-1196 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73529 uk Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Діячі “Просвіти” Діячі “Просвіти” |
| spellingShingle |
Діячі “Просвіти” Діячі “Просвіти” Кухар, В. Михайло Грушевський і галицька “Просвіта” Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| description |
Відомий науковець, політик, інтелектуал Михайло Грушевський поданий у статті як активний просвітянин. Наголошено на труднощах, що перешкоджали активній
співпраці професора Львівського університету з наймасовішим в Галичині культурнопросвітнім Товариством “Просвіта”. |
| format |
Article |
| author |
Кухар, В. |
| author_facet |
Кухар, В. |
| author_sort |
Кухар, В. |
| title |
Михайло Грушевський і галицька “Просвіта” |
| title_short |
Михайло Грушевський і галицька “Просвіта” |
| title_full |
Михайло Грушевський і галицька “Просвіта” |
| title_fullStr |
Михайло Грушевський і галицька “Просвіта” |
| title_full_unstemmed |
Михайло Грушевський і галицька “Просвіта” |
| title_sort |
михайло грушевський і галицька “просвіта” |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Діячі “Просвіти” |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73529 |
| citation_txt |
Михайло Грушевський і галицька “Просвіта” / В. Кухар // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 418-422. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
| series |
Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| work_keys_str_mv |
AT kuharv mihajlogruševsʹkijígalicʹkaprosvíta |
| first_indexed |
2025-07-05T22:05:38Z |
| last_indexed |
2025-07-05T22:05:38Z |
| _version_ |
1836846299314388992 |
| fulltext |
Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 19/2010418
Валентина Кухар
МИХАЙЛО ГРУШЕВСЬКИЙ І ГАЛИЦЬКА “ПРОСВІТА”
Відомий науковець, політик, інтелектуал Михайло Грушевський поданий у стат-
ті як активний просвітянин. Наголошено на труднощах, що перешкоджали активній
співпраці професора Львівського університету з наймасовішим в Галичині культурно-
просвітнім Товариством “Просвіта”.
Ключові слова: Михайло Грушевський “Просвіта”, Національно-демократична
партія, видавнича справа, економічна діяльність.
Традиційно, високо оцінюючи роль М. Грушевського у культурно-освітньому
житті Галичини кінця XIX – початку XX ст., більшість дослідників, звичайно, ак-
центує увагу на його заслугах як науковця, організатора науки, видавця, коорди-
натора українського інтелектуального життя у краї і при цьому несправедливо
замовчує його просвітницьку діяльність, хоча на неї вчений затрачав багато часу
й енергії.
Непересічну роль видатного історика у культурно-освітній діяльності галиць-
ких українців переконливо засвідчують шпальти львівських газет, що рясніють по-
відомленнями про його безплатні публічні лекції у найрізноманітніших українських
товариствах: “Просвіті”, “Клубі Русинок” ремісничій організації “Зоря” тощо. Про
те, що публічні лекції були невід’ємною складовою частиною його життя, ствер-
джує і сам М. Грушевський у своїй “Автобіографії”1 і листах. Так, наприклад, у лис-
ті до свого першого літературного наставника І. С. Нечуя-Левицького, перелічую-
чи коло своїх головних занять на початку 1895 р., Михайло Сергійович писав: “Я
жию собі помалу. Читаю лекції на університеті, читаю щотижня публічні лекції, де
збирається ширша громада (і дами, і старші діти), обіцяв їхати в Станіслав на вечір
Шевченків – прочитати щось”2.
Значна частка культурно-просвітницької роботи М. Грушевського у перші його
роки перебування в Галичині здійснювалася під егідою “Просвіти”, членом якої він
став у 1894 р.3 Дуже скоро університетський професор здобув серед просвітян зна-
чний авторитет. Не минуло і двох років з часу вступу М. Грушевського до “Просві-
ти”, як її Головний виділ звернувся до нього з пропозицією очолити Товариство.
Але вчений, як з’ясувалося на загальних зборах “Просвіти” 1896 р., від такої спо-
кусливої для молодої й амбітної людини пропозиції відмовився “задля занять в То-
варистві імені Шевченка і на університеті4.
І все ж співпраця видатного вченого з галицькою “Просвітою” не набула довго-
тривалого характеру. Їй перешкоджали, головним чином, дві обставини. По-перше,
на взаємовідносинах між М. Грушевським і “Просвітою” негативно позначалися
його стосунки з керівництвом Національно-демократичної партії, під безпосередній
419Михайло Грушевський і галицька “Просвіта”
вплив якої Товариство потрапило 1899 р. По-друге, “Просвіта” була конкурентною
організацією Науковому Товариству ім. Шевченка та “Українсько-руській Видав-
ничій Спілці” – інституціям, що тривалий час перебували під керівництвом М. Гру-
шевського. Поступове охолодження взаємин між М. Грушевським та “Просвітою”
невдозі переросло у кризу. Її наочно продемонстрували загальні збори Товариства
27 січня 1900 р., які звітом про діяльність його розпочав Ю. Романчук. Після нього
з інформацією про роботу бібліотеки виступив К. Паньківський, який вніс пропо-
зицію передати бібліотеку “Просвіти” Науковому Товариству ім. Шевченка5.
Створення на основі бібліотеки НТШ систематичної колекції українських
книг та праць про Україну було одним із першочергових завдань, поставлених пе-
ред собою М. Грушевським після приходу до Товариства. Але, оскільки, на цей час
книжковий фонд бібліотеки НТШ був дуже незначним, то молодому професорові,
попри свої грандіозні плани, часто доводилося користуватися книгами з бібліоте-
ки “Просвіти”. У ЦДІА України у м. Києві зберігся дозвіл, виданий Головним ви-
ділом “Просвіти” у травні 1896 р., який надавав вченому право на отримання біль-
шої кількості книг, ніж передбачалося Статутом6.
Питання про передання бібліотеки “Просвіти” бібліотеці НТШ постало на за-
гальних зборах 1900 р., очевидно, у зв’язку з перенесенням Наукового Товариства
ім. Шевченка до нового приміщення по вул. М. Чарнецького, яке повинно було по-
класти початок розрізненому існуванню книгозбірок.
На передання бібліотеки “Просвіти” НТШ керівники обох товариств погоджу-
валися з тією лише різницею, що М. Грушевський наполягав на передачі “без засте-
реження права власності”, а Ю. Романчук настоював на тому, що “Просвіта” пови-
нна зберегти за собою право власності7.
Бібліотечна проблема викликала жваву дискусію, але досягти порозуміння
так і не вдалося через непримиренність позицій М. Грушевського та Ю. Романчу-
ка. Врешті-решт питання було зняте з порядку денного8.
Ще гостріша боротьба на загальних зборах 1900 р. розгорнулася навколо пи-
тання зміни Статуту. З проєктом реформи Товариства присутніх познайомив один із
лідерів Національно-демократичної партії К. Левицький. Запропонований ним про-
єкт передбачав: закріплення вирішального права голосу на загальних зборах за від-
поручниками філій та читалень, передання їм права бути обраним до президії Това-
риства, перетворення загальних зборів з найвищого органу управління в дорадчий9.
Винесений на розгляд зборів проєкт був менш демократичним, ніж діючий Ста-
тут. Він позбавляв вирішального права голосу переважну більшість звичайних чле-
нів “Просвіти” і зосереджував всю повноту влади за Головним виділом Товариства.
Проти зміни Статуту рішуче висловився студент М. Галущинський. Він до-
водив, що після запровадження в дію пропонованого проєкту більшість неодмінно
зберігатиме за собою угруповання, що складатиметься з голів філій, відпоручників
читалень та Головного виділу “Просвіти”10.
До протесту М. Галущинського приєднався Михайло Грушевський, який вва-
жав проведення реформи справою несвоєчасною і небезпечною тим, “що вона дає
можливість занадто широкого впливу на загальних зборах, відбираючи право без-
посереднього голосу членам, може вплинути дуже легко на ослаблення їх інтере-
су до справ “Просвіти”11.
420 Валентина Кухар
Союзниками М. Грушевського в справі реформи “Просвіти” виступила студент-
ська молодь – М. Галущинський, С. Томашівський, Є. Косевич, М. Крушельниць-
кий, В. Старосольський, Я. Стефанович. Завдяки її зусиллям проєкт зміни статуту
Товариства було відхилено. Отже, формально загальні збори “Просвіти” заверши-
лися перемогою М. Грушевського. Події, що розгорнулися на них, наочно проде-
монстрували початок розладу вченого з лідерами щойно створеної, за його ж учас-
тю, Національно-демократичної партії.
Протистояння сил зберігалося й після закінчення загальних зборів. Вже 9
лютого у відповідь на звіт про загальні збори на сторінках “Діла” з’явився лист
М. Грушевського. У ньому історик торкнувся нез’ясованих, на його думку, момен-
тів справи зміни Статуту, а також поділився з читачами газети своїм занепокоєнням-
тенденцією замовчування критики. “Думаю, – писав він, – вона [ця тенденція] не
може признаватися нормальним проявом і не личить суспільності здоровій, що сто-
їть в періоді розвою й не має причини укривати хвилевих хиб ані боятися крити-
ки, хоч би й найострійшої, тільки широким заінтересованнєм загалу до народніх
справ може двигнутися”12.
На лист М. Грушевського до редакції газети “Діло” Ю. Романчук озвався публі-
кацією “Зміна Статута “Просвіти”. Автор статті не приховував політичного аспекту
реформи Товариства13. Структурна реорганізація “Просвіти” на зразок Національно-
демократичної партії, без сумніву, передбачала втягнення Товариства у сферу впли-
ву цієї партії. М. Грушевський вважав, що культурно-освітні організації мають бути
позапартійними і, виходячи з цього, боронив інтереси “Просвіти”.
Суперечка між М. Грушевським та Ю. Романчуком на сторінках “Діла” ще біль-
ше загострила ситуацію. А за версією газет “Галичанин” та “Громадський голос”
конфлікт, що зародився на загальних зборах “Просвіти” 1900 р., закінчився вихо-
дом М. Грушевського у середині березня 1900 р. з тіснішого та ширшого комітетів
Національно-демократичної партії14.
Непросто складалися стосунки М. Грушевського з “Просвітою” і надалі. У
1908 р. “Просвіта” урочисто відзначала свій 40-літній ювілей, кульмінацією яко-
го мав стати перший просвітньо-економічний конгрес Галичини та Буковини, до
участі в якому було запрошено і М. Грушевського. Організаційний комітет нео-
дноразово звертався до видатного історика з пропозицією виступити на з’їзді з
рефератом. 28 грудня М. Грушевського було обрано до почесної президії конгре-
су15. Однак, не зважаючи на це, Михайло Сергійович на з’їзд не поїхав, а обмеж-
ився надісланням на його адресу короткої телеграми: “Не можу прибути, вітаю
конгрес”16. Зміст телеграми не дає змоги судити про причини, які перешкоджа-
ли приїзду професора. Можна лише припустити, що одна з них крилася в неба-
жанні самого М. Грушевського приїхати на просвітянський форум з огляду на
ту закулісну політику, яка велася проти нього та НТШ лідерами “Просвіти” та
Національно-демократичної партії. Про неї інформував свого наставника С. То-
машівський. У листі від 16 листопада 1908 р. він писав М. Грушевському: “Вчора
на Виділі “Просвіти” мав я велику баталію з К. Левицьким. Він поставив внесен-
ня, щоби “Просвіта” разом з Дністром, Союзом, Торговлею і гіпотечним банком
заснували свою друкарню”17. Заснування нової друкарні за умови перенесення
націонал-демократами до неї своїх замовлень на друк, а також видання шкільних
421Михайло Грушевський і галицька “Просвіта”
підручників, підірвало б фінансове становище НТШ, значну частину прибутків
якого давала видавнича діяльність.
З тривогою М. Грушевський спостерігав за розростанням масштабів фінансово-
економічної праці у “Просвіті”. Надмірного захоплення нею вчений не поділяв.
На його думку, “зарядові “Просвіти” завернено голову всякими господарськими
справами так основно, що в кут пішли освітні й просвітні завдання”18. Стаття “Ера
фінансово-економічна”, в якій М. Грушевський висловив свої міркування з цього
приводу, послужила ще однією підставою до загострення суперечностей між ним
і просвітянським Товариством. Відтоді “Просвіта” все активніше включається у
цькування вченого і НТШ. Протоколи “Просвіти” таку сторінку в її історії прихо-
вують, але про неї М. Грушевському писав член президії Товариства М. Залізняк:
“Насамперед довелося від різних людей, особливо на “Просвіті”, вислуховувати ці-
лий ряд напастей на Товариство у зв’язку з анонімними фейлетонами в “Ділі” про
“Нашу політику”... Про Товариство багато балакають, націонал-демократи стверд-
но похваляються, що “йдуть” війною на Товариство”19.
Перша світова та громадянська війни перервали контакти М. Грушевського з
галицькою “Просвітою”. Початок відродженню втрачених зв’язків поклала редак-
ція часопису “Письмо з “Просвіти”. Прагнучи наслідувати у своєму часописі кра-
щі традиції української періодики для народу, у 1921 р. вона звернулася до М. Гру-
шевського як до одного з засновників і найактивніших співробітників популярних
у 1909–1912 pp. газет “Село” та “Засів” з пропозицією про співробітництво. Вче-
ний охоче погодився прилучитися до гурту співробітників “Письма з “Просвіти”, і
у 1922 р. на сторінках цього видання з’явилося декілька його публікацій20.
З переїздом М. Грушевського в Радянську Україну, його стосунки з галицькою
“Просвітою” перемістилися у площину зв’язків з членами Товариства, але і їм су-
дилося обірватися у листопаді 1934 р.
Віддаючи данину пам’яті свого почесного члена, у 1935 р. “Просвіта” вида-
ла працю І. Крип’якевича “Михайло Грушевський. Життя і діяльність”, яка довгий
час залишалася поодинокою біографічною роботою про нашого видатного співвіт-
чизника.
Valentyna Kukhar. Mykhailo Hrushevskyi and Galician “Prosvita”
Famous scholar, politician and intellectual Mykhailo Hrushevskyi is described in
the article as an active supporter of “Prosvita”. The author stresses difficulties that ob-
structed active collaboration of the professor of Lviv University with the most numerous
in Galicia cultural-enlightening society “Prosvita”.
Key words: Mykhailo Hrushevskyi, “Prosvita”, National-Democratic party, pub-
lishing, economic activity.
1 Грушевський М. Автобіографія. – Львів, 1906. – С. 5.
2 Центральна наукова бібліотека ім. В. Вернадського, відділ рукописів. – Ф. 1. – Спр. 27864. –
С. 1.
3 Центральний Державний історичний архів України, м. Львів (ЦДІАУЛ). – Ф. 348. – Оп. 1. –
Спр. 775. – С. 22 зв.
4 Там само. – Спр. 7630. – С. 100.
422 Валентина Кухар
5 Діло. – 1900. – 2 лютого.
6 Центральний Державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАУК). – Ф. 1235. – Оп. 1. –
Спр. 86. – С. 5.
7 ЦДІАУЛ. – Ф. 348. – Оп. 1. – Спр. 143. – С. 14 зв.–15.
8 Діло. – 1900.– 3 лютого.
9 ЦДІАУЛ. – Ф. 348. – Оп. 1. – Спр. 143. – С. 18–20.
10 Діло. – 1900. – 7 лютого.
11 Громадський голос. – 1900. – 15 липня.
12 Діло. 1900. – 9 лютого.
13 Там само. – 12 лютого.
14 Галичанин. – 1900. – 20 червня; Громадський голос. – 1900. – 15 липня і 1 серпня.
15 ЦДІАУК. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 52. – С. 15; Спр. 86. – С. 11–12; Спр. 52. – С. 17.
16 Перший український просвітньо-економічний конгрес, уладжений товариством “Просвіта” в
сороклітє заснованя у Львові в днях 1 і 2 лютого 1909 р. – Львів, 1910. – С. 12.
17 ЦДІАУК. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 792. – С. 259.
18 Грушевський М. Ера фінансово-економічна // Грушевський М. Наша політика. – Львів, 1911. –
С. 76.
19 ЦДІАУК. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 485. – С. 189.
20 Грушевський М. На Новий Рік // Письмо з “Просвіти”. – 1922. – 15 січня.
|