Просвітницька діяльність Йосипа Застирця
Розкрито просвітницьку діяльність письменника, вченого, громадського діяча о. Йосипа Застирця у роки навчання та педагогічної роботи у Бережанах, Львові, Тернополі, Відні....
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2010
|
| Назва видання: | Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73530 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Просвітницька діяльність Йосипа Застирця / Я. Малик // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 423-426. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-73530 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-735302015-01-13T03:02:04Z Просвітницька діяльність Йосипа Застирця Малик, Я. Діячі “Просвіти” Розкрито просвітницьку діяльність письменника, вченого, громадського діяча о. Йосипа Застирця у роки навчання та педагогічної роботи у Бережанах, Львові, Тернополі, Відні. The author explores enlightening activity of writer, scholar and public activist Iosyp Zastyrets’ during the years of studying and pedagogical work in Berezhany, Lviv, Ternopil’, Vienna. 2010 Article Просвітницька діяльність Йосипа Застирця / Я. Малик // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 423-426. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 2223-1196 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73530 uk Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Діячі “Просвіти” Діячі “Просвіти” |
| spellingShingle |
Діячі “Просвіти” Діячі “Просвіти” Малик, Я. Просвітницька діяльність Йосипа Застирця Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| description |
Розкрито просвітницьку діяльність письменника, вченого, громадського діяча
о. Йосипа Застирця у роки навчання та педагогічної роботи у Бережанах, Львові, Тернополі, Відні. |
| format |
Article |
| author |
Малик, Я. |
| author_facet |
Малик, Я. |
| author_sort |
Малик, Я. |
| title |
Просвітницька діяльність Йосипа Застирця |
| title_short |
Просвітницька діяльність Йосипа Застирця |
| title_full |
Просвітницька діяльність Йосипа Застирця |
| title_fullStr |
Просвітницька діяльність Йосипа Застирця |
| title_full_unstemmed |
Просвітницька діяльність Йосипа Застирця |
| title_sort |
просвітницька діяльність йосипа застирця |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Діячі “Просвіти” |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73530 |
| citation_txt |
Просвітницька діяльність Йосипа Застирця / Я. Малик // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 423-426. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
| series |
Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| work_keys_str_mv |
AT malikâ prosvítnicʹkadíâlʹnístʹjosipazastircâ |
| first_indexed |
2025-07-05T22:05:40Z |
| last_indexed |
2025-07-05T22:05:40Z |
| _version_ |
1836846301430415360 |
| fulltext |
423Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 19/2010
Ярослав Малик
ПРОСВІТНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ
ЙОСИПА ЗАСТИРЦЯ
Розкрито просвітницьку діяльність письменника, вченого, громадського діяча
о. Йосипа Застирця у роки навчання та педагогічної роботи у Бережанах, львові, Тер-
нополі, Відні.
Ключові слова: Йосип Застирець, “Просвіта”, духовна, педагогічна, видавнича
діяльність, патріотичне виховання.
Серед діячів, які особливо прислужилися українському національному від-
родженню в Галичині на початку XX ст., гідне місце займає о. Йосип Застирець –
письменник, вчений, педагог, громадський діяч.
Народився Й. Застирець на хуторі Романці – присілку с. Конюшків Бродівсько-
го повіту – 15 серпня 1873 р. Навчався спочатку в народній школі у Львові. Німець-
ку гімназію з відзнакою закінчив у Бродах. Пізніше вчився у Богословській семі-
нарії у Львові, після закінчення якої був священиком у сусідньому з Конюшковом
Берлині та в Бережанах, де також викладав у гімназії1.
Бережанський період, хоча й надто короткий, займає особливе місце в просвіт-
ницькій діяльності Йосипа Застирця. Саме тут він чітко усвідомив, що лише висо-
коосвічений народ може добитися поваги серед інших народів. Тому всі свої зусил-
ля прикладав до залучення якнайбільшої кількості українських дітей до навчання.
Певну частину учнів з Бродівського повіту вчив за власні кошти. В результаті, за
два роки у Бережанській польській гімназії було створено паралельні польські кла-
си, в яких навчалося близько 70 учнів-українців2.
Із Бережан Й. Застирець переїхав до Львова, де навчався на філософському
факультеті університету. Іспити склав з географії, історії та німецької літератури.
Закінчивши університет, працював в українській, 4-й польській та німецькій гім-
назіях у Львові, а згодом у Бучачі та Тернополі. У цей період значно активізувалася
його громадсько-політична і просвітницька діяльність. За зразок служіння народу
Й. Застирець взяв діяльність Маркіяна Шашкевича. Ще навчаючись у Львівському
університеті, він висловив ідею збудувати пам’ятник М. Шашкевичу на Білій горі
у Підлиссі (тепер Золочівського району) та перенести туди його тіло3. У 1910 р. до
100-річчя з дня народження М. Шашкевича перевидав у Тернополі “Русалку Дні-
стровую”, яка тільки тоді дійшла до народу (видання 1837 р. було конфісковане
цензурою).
Працюючи у Тернополі, Й. Застирець став ініціатором створення там товари-
ства імені княгині Ярославни, яке організовувало літературні вечори, бесіди, залу-
чало кращі національно-свідомі сили до суспільно-політичної та просвітницької
424 Ярослав Малик
роботи. Тут же він розпочав будівництво інституту для дівчат, яке, на жаль, не зу-
мів довести до кінця. Пізніше, оцінюючи діяльність Й. Застирця, тернопільський
староста-поляк наголошував, що не посол Старух, ані Ю. Левицький їм є небез-
печними, а тихий Й. Застирець, що повертав до українства в народних школах тих
українців, які давно ополячилися4.
Зрештою, сам, пишучи літературні твори, Й. Застирець намагався популяри-
зувати історію українського слова серед якнайширших народних мас. З цією ме-
тою він у 1902 р. власним коштом видав “Історію руської літератури від найдавні-
ших часів по нинішній день”. Хоча видання й було критично оцінено, проте, слід
зазначити, що це був один із перших підручників, у якому в надзвичайно стислій
формі подавалися довідки про пам’ятки української літератури та практично про
всіх українських письменників до початку XX ст. Згодом, враховуючи зауваження
критиків, Й. Застирець переробив підручник і в 1920 р. видав першу частину “Іс-
торії української національної літератури”. У передмові до видання автор писав:
“Цю історію зладив я, йдучи за аксіомою Грінченка, що книжка для українців по-
винна бути в приступній формі й інтересно, щоби нею міг послуговуватися інтелі-
ґент, молодь і менш образований мужик, а не тільки одна верства суспільності”5.
Просвітницькій меті підпорядковувалася діяльність Й. Застирця й у Відні в
1915–1917 рр., де він був організатором і керівником Української учительської се-
мінарії. До навчання в ній залучалися українська молодь з Галичини і Буковини, а
також юнаки, що перебували в австро-угорських таборах військовополонених. За
цей короткий період понад 300 юнаків, у т.ч. з Наддніпрянської України, закінчили
семінарію й стали вчителями та просвітницькими працівниками6.
Й. Застирець, повернувшись у листопаді 1917 р. до Львова, аж до виходу на
пенсію у листопаді 1929 р., був професором української академічної гімназії, де
викладав історію, німецьку мову та літературу. І знову, поряд з викладацькою пра-
цею, він значну увагу приділяв просвітницькій діяльності. У період 1919–1920 рр.
він її здійснював на сторінках заснованої ним газети “Нова Рада”, видання якої в
тих умовах було справжнім життєвим подвигом7. Просвітницька роль газети “Нова
Рада” в умовах, коли Польща окупувала Галичину і було заборонено друковане
українське слово, є незаперечною.
Перший номер безпартійного політично-літературного щоденника “Нова Рада”
вийшов 31 серпня 1919 р. Видавцем зазначався Й. Застирець, редактором – А. Ло-
тоцький. Редакція знаходилася на площі Ринок, 10 – в будинку “Просвіти”.
Газета “Нова Рада” уже з першого числа виробила свою систему висвітлення
політичних подій як в Україні, так і за її межами. Для цього в газеті було введено
постійні рубрики: “Політичний огляд”, “Останні вісті”, “Новинки”. З № 5 (17 ве-
ресня) було введено рубрику “Мандрівка по часописах”, “щоби (як писав часопис)
публіка знала все найцікавіше, що пишуть усі другі часописи, бо на провінції о них
тяжко”. На сторінках часопису, поряд з політичними публікаціями, значна увага
приділялася питанням освіти, культури, літератури і мистецтва, становища Греко-
Католицької Церкви. Практично всі публікації часопису “Нова Рада” відзначалися
високим оптимізмом, вірою в перемогу і побудову української державності. Так,
у статті “Наша живучість”, розкриваючи актуальні проблемі історичного розвитку
України, газета підкреслювала: “Отсі всі змагання до Просвіти, до поширення зна-
425Просвітницька діяльність Йосипа Застирця
ння, до плекання рідної мови й культури свідчать про невмирущість нашої ідеї, що
ніяка сила не зможе вбити життя нашого народу, винародувати нас! Нарід, що, мимо
тілько терпінь, ударів і невдач, не стратив любови до світла, до пізнання правди, що
все звертав до їх свої змагання – той народ не пропаде й мусить вибороти собі на-
лежне місце в сім’ї культурних народів”8.
Видавець та редактор часопису значну увагу звертали на мову газети, нама-
гаючись видавати її загальноукраїнською літературною мовою. “Ми вважали (по-
підкреслювали вони) це доконечним вирівняти противенства між усіма київськи-
ми письмами та “галичанщиною”, бо крайня вже пора покінчити з цьою справою. З
цього приводу вживаємо й чисто укр[аїн-ського] правопису”9. Часопис “Нова Рада”
своїм змістом, мовою, стилем висвітлення подій швидко завоював популярність се-
ред українців Галичини у той надзвичайно важкий для народу період.
Видавнича просвітницька діяльність Й. Застирця у період визвольних зма-
гань не обмежувалася лише часописом “Нова Рада”. У 1918 р. він заснував видан-
ня “Бібліотеки оригінальних українських творів для молоді і родин”, в якій протя-
гом 1918–1920 рр. вийшло шість випусків.
У важкий період польської окупації Галичини Й. Застирець продовжував пра-
цювати над розбудовою народної освіти у краю. Він став одним із ініціаторів за-
снування Першої дівочої гімназії Сестер Василіянок у Львові, а в 25-річчя гімназії
ініціював будівництво зразкового будинку гімназії по вул. Длугоша (тепер СШ № 4
по вул. Кирила і Мефодія). Одночасно організував збір коштів при церкві Непороч-
ного Зачаття Пресвятої діви Марії для будівництва у Львові школи ім. Т. Шевченка
(зібрано понад півтори тисячі доларів). Приміщення школи, разом із залом для чи-
тальні “Просвіти” Стрийської дільниці, було збудовано по вул. Супінського (тепер
вул. Коцюбинського) протягом п’яти місяців, Й. Застирець особисто керував будів-
ництвом цих приміщень, часто працюючи як простий робітник10.
Вихованню національного патріотизму українського населення Галичини
сприяли також збудовані з ініціативи Й. Застирця пам’ятники в багатьох населе-
них пунктах, особливо у рідному йому Брідському повіті. Наприклад, на горі Мо-
гила під Наквашею було збудовано пам’ятник св. Володимиру, на якому зроблено
на пис: “Народе! З могил встане воля, усміхнеться доля. Дай це, Боже!” Збудова-
но й церкву в с. Тетильківцях, на хресті біля церкви поміщено напис за М. Шаш-
кевичем: “Народе! Свободоньки сонечко заблисло. Вставай, ти не неволі син!” За
його ініціативою подібні пам’ятники встановлено в Звиженю і Шишківцях Брід-
ського повіту. У церкві по вул. Зиблікевича (тепер частина вул. І. Франка) у Льво-
ві на кошти Й. Застирця було відзолочено іконостас. Художнє оформлення церкви
здійснили молоді художники зі школи О. Новаківського, а художник П. Терещук
за ескізом Й. Застирця, виготовив два великі мідні плакати патріотичного змісту
під назвою “Туга і Слава”11.
Будучи активним членом “Просвіти”, Й. Застирець провів сотні лекцій та бесід
у читальнях “Просвіти”, церквах в містах і селах Галичини. Лише в 1919–1924 рр.
у читальні “Просвіти” Стрийської дільниці у Львові, яку він відновив, прочитав
63 лекції. Низку лекцій прочитав у товаристві ремісників “Зоря”, що знаходилося
по вул. Вірменській12. Велика патріотична просвітницька діяльність Й. Застирця не
залишилася поза увагою польської поліції, під наглядом якої він постійно перебував.
426 Ярослав Малик
Після виходу у 1929 р. на пенсію Й. Застирець продовжував активно працю-
вати на громадській ниві. Він їздив по селах, де після церковних відправ виступав
перед селянами як патріот-проповідник на теми з української історії. У періодич-
них виданнях публікував просвітні статті з питань культури сільського господар-
ства, його ефективності. Ось окремі їх назви: “Садіть деревину!”, “Чи потрібні нам
буряки”, “Найдешевший український вулик за два злотих”, “Ой так чи не так, сій-
те, люди, мак!” та інші. У 1935 р., сам захоплюючись бджільництвом, видав попу-
лярний підручник “Наука пасічництва”.
Останні роки життя Й. Застирець провів прикутим до ліжка важкою хворо-
бою. Помер 15 січня 1943 р. на 70-му році життя та 45-му році священичої, педаго-
гічної та просвітницької діяльності. Священичий похорон відбув в архікафедраль-
ному храмі св. Юра під проводом Й. Сліпого, у супроводі численного духовенства.
У проповіді Йосип Сліпий, описуючи життя та діяльність Й. Застирця, підкреслив,
що це була людина набожна, вчена, трудяща, визначний трудівник для народу, ве-
ликий учитель, педагог, щирий суспільний робітник та працівник пера на рідній
ниві13. Похований Й. Застирець на Личаківському кладовищі у Львові.
Надовго було забуто ім’я великого українського патріота та просвітницького ді-
яча Йосипа Застирця. Сьогодні, в час національного відродження, воно повернулося,
щоб стати зразком відданості та високого служіння рідному українському народові.
Iaroslav Malyk. Enlightening activity of Iosyp Zastyrets’
The author explores enlightening activity of writer, scholar and public activist
Iosyp Zastyrets’ during the years of studying and pedagogical work in Berezhany, Lviv,
Ternopil’, Vienna.
Key words: Iosyp Zastyrets’, “Prosvita”, intellectual, pedagogical, publishing
activities, patriotic education.
1 Малик Я. Йосип Застирець // Брідщина. – 1993. – № 1. – С. 23.
2 Центральний Державний історичний архів України, м. Львів (ЦДІАУЛ). – Ф. 309. – Оп. 1. –
Спр. 391. – Арк. 102; Спр. 2160. – Арк. 53.
3 Там само. – Спр. 391. – Арк. 103.
4 Там само.
5 Застирець Й. Історія української національної літератури. – Львів, 1920. – С. 4.
6 ЦДІАУЛ. – Ф. 309. – Оп. 1. – Спр. 2160. – Арк. 53.
7 Малик Я. Йосип Застирець та його газета “Нова Рада”(1919–1920 рр.) // Українська періодика:
історія і сучасність. Тези доповідей і повідомлень Всеукраїнської науково-теоретичної конфе-
ренції (9–10 грудня 1993 р.). – Львів, 1993. – С. 249–254.
8 Нова Рада. – 1919. – 23 вересня.
9 Там само. – 20 вересня.
10 ЦДІАУЛ. – Ф. 309. – Оп. 1. – Спр. 391. – Арк. 102–103.
11 Там само. – Спр. 2160. – Арк. 53.
12 Там само. – Арк. 56 зв.
13 Наша земля. – 1943. – 24 січня.
|