З історії “Просвіти” на Cтрийщині
Викладено історію заснування та діяльності філії й читалень Товариства “Просвіта” на Стрийщині з 1892 р. до часів Першої світової війни. Відзначено важливу роль у розбудові просвітництва у регіоні Є. Олесницького, О. Нижанківського. Наведено кількість членів читалень, окреслено форми діяльності, зас...
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2010
|
| Schriftenreihe: | Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73541 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | З історії “Просвіти” на Cтрийщині / М. Мандрик // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 278-286. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-73541 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-735412015-01-13T03:02:19Z З історії “Просвіти” на Cтрийщині Мандрик, М. Філії і читальні “Просвіти” Викладено історію заснування та діяльності філії й читалень Товариства “Просвіта” на Стрийщині з 1892 р. до часів Першої світової війни. Відзначено важливу роль у розбудові просвітництва у регіоні Є. Олесницького, О. Нижанківського. Наведено кількість членів читалень, окреслено форми діяльності, заснування різних українських громадських організацій. The author outlines history of establishing and activities of branches and reading clubs of “Prosvita” in the Stryi region since 1892 till the First World War. He points out important role of Ye. Olesnytskyi and O. Nyzhankiskyi in the development of educational structures in the region. The number of members of reading clubs, forms of activities and foundation of various Ukrainian social organizations are presented. 2010 Article З історії “Просвіти” на Cтрийщині / М. Мандрик // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 278-286. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 2223-1196 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73541 uk Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Філії і читальні “Просвіти” Філії і читальні “Просвіти” |
| spellingShingle |
Філії і читальні “Просвіти” Філії і читальні “Просвіти” Мандрик, М. З історії “Просвіти” на Cтрийщині Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| description |
Викладено історію заснування та діяльності філії й читалень Товариства “Просвіта” на Стрийщині з 1892 р. до часів Першої світової війни. Відзначено важливу роль у розбудові просвітництва у регіоні Є. Олесницького, О. Нижанківського. Наведено кількість членів читалень, окреслено форми діяльності, заснування різних українських громадських організацій. |
| format |
Article |
| author |
Мандрик, М. |
| author_facet |
Мандрик, М. |
| author_sort |
Мандрик, М. |
| title |
З історії “Просвіти” на Cтрийщині |
| title_short |
З історії “Просвіти” на Cтрийщині |
| title_full |
З історії “Просвіти” на Cтрийщині |
| title_fullStr |
З історії “Просвіти” на Cтрийщині |
| title_full_unstemmed |
З історії “Просвіти” на Cтрийщині |
| title_sort |
з історії “просвіти” на cтрийщині |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Філії і читальні “Просвіти” |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73541 |
| citation_txt |
З історії “Просвіти” на Cтрийщині / М. Мандрик // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 278-286. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
| series |
Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| work_keys_str_mv |
AT mandrikm zístorííprosvítinactrijŝiní |
| first_indexed |
2025-07-05T22:06:06Z |
| last_indexed |
2025-07-05T22:06:06Z |
| _version_ |
1836846329478774784 |
| fulltext |
Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 19/2010278
Михайло Мандрик
З історії “Просвіти” на стрийщині
Викладено історію заснування та діяльності філії й читалень Товариства “Про-
світа” на Стрийщині з 1892 р. до часів Першої світової війни. Відзначено важливу
роль у розбудові просвітництва у регіоні Є. Олесницького, О. нижанківського. наве-
дено кількість членів читалень, окреслено форми діяльності, заснування різних укра-
їнських громадських організацій.
Ключові слова: “Просвіта”, філія та читальні Товариства на Стрийщині, Є. Олес-
ницький, О. нижанківський.
На шляху культурно-просвітницького руху в Галичині значне місце займала
Стрийщина. Коли до Стрия прибув (1891) на службу молодий 31-літній адвокат Євген
Олесницький, постало питання про утворення філії “Просвіти” у Стрию. У деяких се-
лах тодішньої Стрийщини в широкому розумінні (Бортниках біля Ходорова, Великих
Дідушичах, Добрянах, Угорському, Лисятичах, Гірному) вже існували читальні “Про-
світи”. О. Бобикевич, С. Дубравський, Є. Олесницький ініціювали створення “Просві-
ти” у Стрию. Українська людність Стрийщини потребувала розвитку культури й осві-
ти. Адже, згідно зі статтею безіменного автора у часописі “Зоря” від 8 липня 1887 p.,
Стрийщина займала тільки третє місце (після Ярославського та Сокальського повітів)
за кількістю шкіл і читалень на душу українського населення – одна школа на 1210 та
одна читальня на 3150 українців (автор посилається на “Rocznik statystyki Galicyi”).
Отже, настав час, коли була заснована філія “Просвіти” у Стрию – 29 серпня
1892 р. Засновниками Стрийської філії “Просвіти” були: Євген Олесницький, адво-
кат Теофіль Кобилянський, Іван Вахнянин, Олекса Бобикевич, Євген Громницький,
Володимир Гузар, Степан Дубравський, Михайло Яцкевич, Семен Романчук, Іван
Телеховський, Пилип Войтович, Лев Максимович, Григорій Кісь, Іван Тимків, Іван
Кохановський, Осип Сельський (з Черниці), о. Сава Теодорович (з Синєвідська),
о. Богдар Кирчів (з Довгого), Іван Хавалка (з Лисятич), Василь Лозинський (з Дуліб),
Петро Яцишин (з Олексич). Ці особи стали членами “Просвіти” ще з 3.06.1892 р. –
за три місяці до офіційного створення Товариства у Стрию. Його першим головою
був обраний професор гімназії Степан Дубравський (1829–1909), меценат “Рідної
школи”. Перед смертю він усі власні заощадження передав “Просвіті” та “Рідній
школі”, за свої кошти закупив землю у центрі міста по вул. Гоша під забудову На-
родного дому. Після перших демократичних виборів 1990 р. вулицю Бельцівську у
Стрию перейменовано на вул. С. Дубравського, а до 125-річчя заснування “Просві-
ти” у Галичині на цій вулиці встановлено меморіальну таблицю (на фасаді будин-
ку № 4) з написом: “Вулиця названа на честь першого голови Стрийської “Просві-
ти” Степана Дубравського”.
279З історії “Просвіти” на Стрийщинi
На перші збори “Просвіти” прибуло понад 500 селян, духовенства, інтеліґенції,
ремісників, міщан. Від імені комітету засновників слово привітання взяв Є. Олес-
ницький. Він представив зборам гостей: д-ра О. Огоновського і проф. А. Вахняни-
на (Матірне товариство).
Головою зборів вибрано о. Й. Терешкевича з Любші, а заступниками Т. Кра-
синського (Стрий) і Татчина (Іванівці). Першу доповідь зробив А. Вахнянин, дру-
гу – Андронік Могильницький, третю – Є. Олесницький про економічну діяльність
Товариства і потреби у цьому. Збори вибрали раду (виділ): С. Дубравський, Є. Олес-
ницький, о. О. Бобикевич, А. Могильницький, о. Є. Громицький, А. Берник, Т. Гут-
никевич, о. І. Хавалко, Ф. Дергало, І. Кохановський. Є. Олесницький запропонував
обрати головою С. Дубравського. Збори дружно підтримали цю пропозицію оплес-
ками. Тоді слово взяв перший голова “Просвіти” Степан Дубравський. По закінчен-
ню зборів відразу вписалося понад сто членів1.
Пізніше, коли С. Дубравський став керівником “Руського Педагогічного то-
вариства”, головою “Просвіти” був обраний О. Бобикевич (1865–1902), священик,
письменник, культурно-освітній діяч Стрийщини, душа народного театру. У Стрию
ще стоїть хата О. Бобикевича (вул. Олесницького, 8), а колишня вулиця Свердлова
носить тепер ім’я видатного просвітянина Стрийщини.
З початку заснування і до Першої світової війни керівництво “Просвітою”
було у руках таких провідних діячів нашого краю, як С. Дубравський, О. Бобике-
вич, Є. Олесницький, Є. Озаркевич, О. Нижанківський, І. Калитовський. Це був
час великого росту авторитету і впливу “Просвіти” на українців Стрийщини. По-
пулярність Товариство здобуло не тільки просвітницькою роботою, але й іншими
напрямками своєї діяльності (господарською, економічною).
Особливу роль у розвитку Товариства “Просвіта” відіграв Євген Олесницький
(1860–1917), який прибув до Стрия 1891 р. на посаду адвоката. З перших днів він взяв-
ся за реорганізацію “Підгірської ради” (суспільно-політична інституція), яку очолю-
вав С. Дубравський, надавши “Раді” чіткого політичного забарвлення та ритму робо-
ти. Є. Олесницький значиться серед засновників “Просвіти” (1892), “Руського касино”
(1893), “Міщанської бесіди” (1893), потім – “Сільського господаря”, “Каси задаткової”,
“Молочарського союзу”. За свої 17 років діяльності у Стрию він суттєво вплинув на
свідомість українців Стрийщини. Національна робота набула чітко визначених форм.
Завдяки організаційній праці Є. Олесницького та його соратників, Стрий на той час
набув слави української народної фортеці Галичини, хоча українці у місті (згідно з пе-
реписом 1910 р.) складали тільки третину (дві інші третини займали поляки та євреї).
Знавець багатьох мов, посол до Галицького сейму (1901), Віденського парла-
менту (1907), він став для стриян взірцем вірного служіння українській громаді.
Смерть Є. Олесницького (1917) українці називали “національною катастрофою”.
Тепер його ім’я носить одна з центральних вулиць міста, на якій стоїть його влас-
ний будинок, що став Стрийським краєзнавчим музеєм.
Не менші заслуги перед “Просвітою” має Остап Нижанківський (1862–1919).
Священик, парох села Завадова завжди знаходив час для громадської діяльності.
Як музикант і композитор заснував відомий “Стрийський боян”, що приніс славу
не тільки Стрийщині. Він також брав активну участь у роботі Стрийського театру
(перший директор театру брат Остапа – Володимир), що діяв при Народному домі.
280 Михайло Мандрик
О. Нижанківський практично втілював у життя українців нашого краю еконо-
мічні ідеї “Просвіти”, створивши на противагу польському і єврейському підпри-
ємництву український “Молочарський союз”, який згодом став відомим навіть у
Європі. Апогеєм його діяльності у Стрию стала посада повітового голови під час
ЗУНР. Враховуючи його вплив на українську громаду Стрийщини, польські окупан-
ти 22 травня 1919 р. О. Нижанківського розстріляли.
Та повернемося до початків Стрийської “Просвіти”. Отже, на зорі її існування
у 1892 р. у цілій Стрийській окрузі (що виходила за межі теперішнього Стрийсько-
го району) було 12 читалень “Просвіти”, шість читалень ім. Качковського (москво-
фільські), три церковні. Невдовзі у самому Стрийському повіті (теперішній район)
існувало вже 24 читальні “Просвіти”, три читальні ім. Качковського (Гірне, Довго-
лука, Воля Довголуцька, але у Гірному також була читальня “Просвіти”).
У 1894 р. Стрийська “Просвіта” вирішила (з ініціативи Є. Олесницького) збу-
дувати свій Народний дім, за проєктом відомого архітектора Івана Левинського. До
речі, проєкт Народного дому І. Левинський зробив безкоштовно з вдячності, що ко-
лись вчився у Стрию (походить з Долинщини).
Упродовж трьох років очолював будівництво Народного дому архітектор Та-
дей Ільницький. “Просвіта” провела таку цілеспрямовану роботу й агітацію, що
вже через шість років (1 січня 1901 р.) Народний дім було відкрито у присутності
Івана Франка та численних гостей з краю.
Про відкриття Стрийського Народного дому писала Львівська газета “Діло”2.
О 10 годині будівлю освятили отці парох Успенської церкви Сельський, декан о. По-
лянський та о. Давидяк.
Ключі від Народного дому урочисто вручили Є. Олесницькому як ініціаторові
спорудження величної будівлі. Отримуючи їх, він сказав: “Сповнилось гаряче бажан-
ня, сповнився міф, надійшла довгожданна хвиля, в котрій Стрийська Русь з гордіс-
тю може сказати: “В своїй хаті своя правда, і сила, і воля”. В культурі нашого роз-
витку ми знов піднялися на один ступінь вище. Будинок цей збудовано з любов’ю
до всього народу. На фасаді у спеціальних нішах дому уміщено наших перших ге-
роїв духа. Це могуче слово Шевченка, Котляревського, Шашкевича, Устияновича,
Федьковича. Це голосна пісня Миколи Лисенка витає над цим домом. Зі словами
цих діячів, героїв духа, і з їх піснею ми підемо сміло назустріч новому століттю, а
Дім цей буде Домом шани, яку Стрийщина складає Руси на початку XX століття...
Нинішній день – то велике світле наше свято! Торжество нинішнє – то торже-
ство культурне, в котрім народ наш дав живий доказ невмиручої своєї сили і своєї
жизненности. Ми далекі приписувати тут заслуги подвигам одиниць. То органіч-
на сила руського народу покликала до життя нову інституцію, щоби була належ-
ним документом його змагань до поступу і культури.., а ми були послушними тому
покликови... Час вже на розвалинах золотоверхих теремів могучих предків наших
здвигати нові храми не для могучих одиниць, а Руському Народови. Се був наш по-
клик, се була наша девіза. В тій народній написі, яка пишається на будинку, містить-
ся ціла програма наша! Руському народови, єго розумним патріотичним починам,
єго культурі і просвіті, єго муравлиному трудови для піднесення економічного, єго
цивілізаційним змаганням, єго рідній народній речі (мові – М. М.), єго сладкозвуч-
ній пісні буде служити цей будинок, і та наша інституція”.
281З історії “Просвіти” на Стрийщинi
Народний дім мав великий концертний зал на 900 місць (тепер зал зменшений
за рахунок прибудови у ньому кінобудки і розширення сцени у сторону залу), ма-
лий зал (на першому поверсі зліва), приміщення для управління Народним домом,
приміщення для “домівок” супутних товариств (“Руське казино”, “Міщанська бе-
сіда”, “Просвіта”, “Союз українок” та ін.).
Завісу розписав в українському стилі художник Валько. На ній зображено ріку
Стрий, за якою видніється наше місто, а на передньому плані зліва – муза Мельпо-
мена біля куща квітів, що є символом розвитку мистецтва, в центрі – дівчина, яка
несе воду, та міщанин із паличкою (нагадують Наталку і Возного з п’єси І. Котля-
ревського), справа – селяни-бойки, що слухають лірника. З обох боків картина при-
крашена українськими віньєтками.
Ця завіса не збереглася: у 1941 p., відступаючи, більшовицькі невігласи спа-
лили її у дворі Народного дому як “буржуазное искусство”.
З гостей виступали І. Франко, С. Шухевич, Ф. Колесса, а В. Щурат написав
спеціально для цієї події вірш. Ввечері відбувся великий концерт “Стрийського бо-
яна”. Вперше хор виконав кантату, написану Олексою Бобикевичем для цього свята.
Свого часу на сцені Народного дому концертували такі всесвітньовідомі співа-
ки, як Олександр Мишуга, Модест Менцинський, Соломія Крушельницька, Орест
Руснак, Зіновій Дольницький. Тут звучала пісня хорів Олександра Кошиця, Дми-
тра Котка, сцена бачила безсмертний талант Марії Заньковецької та Миколи Са-
довського. У Народному домі були Микола Лисенко (проїздом за кордон), Михайло
Грушевський, тут виступали такі політичні діячі, як Євген Петрушевич, президент
ЗУНР, та Симон Петлюра, Головний отаман УНР, коли вів переговори з поляками,
та ін. У 1913 р. тут з трепетом у серцях стрияни слухали в авторському виконанні
найгеніальнішу поему І. Франка “Мойсей”.
З відкриттям Народного дому культурно-просвітницька робота на Стрийщині
пожвавилася. “Просвіта” в цей час влаштовувала лекції для простого народу, адже
не всім тоді можна було почерпнути знання із книг. Такі вечори-лекції відбувалися
щонеділі. Навіть часопис “Київська старина” за 1900 р. повідомляв про лекторську
роботу “Просвіти” у Стрию:
“...22 вересня професор Ів. Вахнянин говорив “Про передісторичного чолові-
ка”, о. О. Бобикевич – “Про відродження русинів в Галичині по прилученні до Ав-
стрії”. 6 жовтня Юліян Кміт – “Про знаряддя людської праці”, Володимир Устия-
нович – “Про парову машину”3.
Основну роботу “Просвіта” проводила щодо організації читалень. Читальня –
це не тільки місце для читання книг, а центр культурно-масової роботи, особливо
на селі.
Читальня стала центром всієї української виховної роботи. Тут відзначалися
ювілеї видатних діячів України (в першу чергу Т. Шевченка), святкувалися визна-
чні події української історії, найчастіше у читальнях знаходилися дитячі садочки,
до яких посилали своїх дітей найсвідоміші українські батьки. Тут проводилися ре-
петиції вистав і хорів. І, зазвичай, читалися вголос книжки в недільні дні та по свя-
тах. А ще читалися книжки вголос на трудових вечорницях. Опис такого читання
на вечорницях подається у виданні “Стрийщина: шлях до волі”4. Це була справжня
самоосвіта нашого народу.
282 Михайло Мандрик
“Просвіта” вчила не тільки своїх членів. У Стрию, наприклад, вона звернулася
з пропозицією до командування австро-угорського гарнізону міста про свою готов-
ність вчити грамоти вояків, на що військова влада, однак, не погодилася.
Отже, велася боротьба за читальні, насамперед, на селах. У перші роки сво-
го існування Стрийська “Просвіта” мала 20 читалень, а перед Другою світовою ві-
йною – 78, практично в кожному селі, та три у Стрию. Порівняймо з іншими по-
вітами того часу: Долинський (голова д-р О. Дорош) – 26; Жидачівський (голова
о. М. Хавлюк) – 38; Журавенський (голова о. В. Пилипчук) – 18; Сколівський (го-
лова д-р С. Дольницький) – 7; Стрийський (голова І. Калитовський) – 78.
Стрийська цифра свідчить про те, яку плідну роботу проводила тоді філія і що
в ній працювали справжні сподвижники українства.
За даними Львівської Головної управи, у теперішньому Стрийському районі
станом на 1910 р. кількість членів читалень та книг у них становила:
№ п/п Населений пункт Голова “Просвіти” Число членів Число книг
1. Бережниця о. І. Бордун 50 152
2. Братківці С. Ткач 45 85
3. Баня Лисовицька І. Білецький 51 350
4. Верчани Г. Шумський 53 75
5. Вівня о. Л. Горалевич 60 50
6. Гірне о. І. Бабій 24 100
7. Голобутів о. П. Стернюк 82 112
8. Грабівці о. Й. Шанковський 42 120
9. Дідушичі Великі о. Й. Нижанківський 114 120
10. Добрівляни Ю. Рішко 111 126
11. Добряни о. Р. Шепарович 106 400
12. Довге І. Мельник 67 360
13. Довголука Д. Штогрин 48 нема даних
14. Долішнє Є. Мельникович 94 109
15. Дуліби о. П. Шанковський 93 73
16. Завадів о. П. Стернюк 92 100
17. Жулин Я. Маркус 97 128
18. Йосиповичі о. І. Тимцюрак 38 85
19. Кавсько о. М. Татомир 45 75
20. Комарів о. С. Кордуба 132 160
21. Конюхів І. Барабаш 40 нема даних
22. Лисовичі о. Й. Терлецький 60 125
23. Лукавиця Нижня І. Гірняк 55 75
24. Лукавиця Верхня о. Ю. Левицький 58 50
25. Лисятичі Долішні І. Кізима 115 226
26. Лисятичі Горішні о. І. Тижбір 60 65
27. Любінці Л. Гринів 18 20
28. Моршин о. С. Яминський 67 65
29. Олексичі о. Ом. Кордуба 63 77
30. Пукеничі Сень Кисіль 46 120
31. П’ятничани Ант. Кухар 23 87
283З історії “Просвіти” на Стрийщинi
32. Розгірче В. Лисенко 52 180
33. Семигинів О. Яцишин 60 296
34. Сихів А. Радник 82 81
35. Станків Л. Ковальчук 51 132
36. Стинава Н. о. І. Щуровський 51 223
37. Стинава В. Ф. Сенів 63 105
38. Стрілків В. Яворів 60 160
39. Угорсько о. Л. Горалевич 69 160
40. Фалиш о. М. Гошовський 41 121
У самому Стрию було три читальні: на Ланах, на Шумлявщині та Народному
домі. Центральна філія (Народний дім) мала методичних (допомогових) 283 кни-
ги. Вони були значною допомогою для роботи просвітян. Крім того, проф. С. Ду-
бравський подарував “Просвіті” свою бібліотеку, а на її утримання призначив 4000
австрійських корон.
Якщо проаналізувати кількість членів читалень (це, фактично, члени “Просві-
ти”), то можна зробити висновок, що у кожному селі була достатня кількість свідо-
мих українців для проведення просвітницької роботи. Це ті, на котрих базувалися
хорові, драматичні гуртки, які проводили національну пропаганду серед населен-
ня. Про значення цих людей свідчить те, як швидко й рішуче розправлялися з ними
польські та московські окупанти.
Якщо ж подивитися на кількість книг у читальнях, то може видатися сучасно-
му читачеві, що їх дуже мало. Але врахуймо, по-перше, що це тільки 1910 p., поча-
ток століття, по-друге, це були тільки українські книги, на яких виховувалися со-
тні, тисячі українців, а не той непотріб, що забивав полиці радянських бібліотек.
У цей час Стрийська “Просвіта” завела книгу родоводу читалень у повіті й зі-
брала 300 світлин з життя її осередків (читалень). Систематично святкувалися юві-
леї Т. Шевченка, які просвітяни проводили разом з іншими товариствами: “Міщан-
ською бесідою”, “Руським касино”, “Братством св. Миколая”. Почали збиратися
кошти на пам’ятник Т. Шевченкові у Києві.
“Просвіта” гучно відзначала свій сорокалітній ювілей у 1908 p.: відбулися на-
родне віче, концерт, лекції про її діяльність.
У 1904 р. при “Просвіті” організовано “Селянську бурсу” на 35 дітей, що
навчалися в місті. Це була значна поміч “Просвіти” і “Рідної школи” для селян,
які намагалися “вивести в люди” своїх дітей. “Селянська бурса” обслуговувала,
в основному, “Руську бурсу” (згодом “Українську бурсу”). Бурса мала свій бу-
динок поблизу Народного дому (вул. Незалежності, 3). Згодом цей будинок було
передано “Молочарському Союзу” як філії “Просвіти”, а Бурсу перенесено в но-
возбудоване приміщення (1912) по вул. Крашевського (нині Гайдамацька). У цей
час “Просвіта” активно займалася економічною освітою українського населен-
ня, піднесенням культури землеробства, підприємництва, торгівлі. Фактично,
це були найзапущеніші ділянки діяльності українського суспільства. Необхідно
було боротися за виживання українського товаровиробника та конкурентноздат-
ності його продукції.
З легкої руки просвітянина Є. Олесницького в цей час законоправно пе-
рехоплено від поляків “Касу Залікову” і перетворено її в осередок економічної
284 Михайло Мандрик
діяльності українців під назвою “Каса задаткова” (з 1894 р.), а в 1898 р. у Стрию
створено “Краєвий молочарсько-господарський союз”.
На початку ХХ ст. у Дулібах було організовано сільськогосподарську артіль
“Добробут”, яка мала великі успіхи. Її роботою цікавилися діячі з Наддніпрянщи-
ни (наприклад, Микола Левитський з Єлисаветграда).
Стрийська “Просвіта” взялася за створення по селах молочарських спілок,
що конкурували з польськими та єврейськими торгівцями. Однією з перших була
молочарська спілка у Завадові та Голобутові, де роботу проводив отець О. Нижан-
ківський. Ці спілки згодом стали основою відомого навіть у Європі Стрийського
“Молочарського Союзу”, який очолили о. Остап Нижанківський, о. Лев Горалевич
і Денис Сембратович.
У вересні 1909 р. у Народному домі “Просвіти” організовано першу хлібороб-
ську виставку. Це було надзвичайне видовище. Всі 14 кімнат, великий концертний
зал, коридори, навіть подвір’я були зайняті експонатами (1478 назв). У виставці
брало участь 400 представників. Представлялися досягнення хліборобів, городни-
ків, садівників, колекціонерів, пташників, пасічників, народних умільців з усієї Га-
личини та Буковини.
Центральне місце на виставці (у концертному залі посередині) займала молоч-
на продукція “Молочарського Союзу”. Також представлено: 21 сорт меду, 19 сор-
тів пшениці, 10 – жита, 18 – вівса, 8 – ячменю, 92 сорти яблук, 11 сортів слив, 14 –
груш, 21 сорт картоплі, 15 – буряка! Можна було ознайомитися з різними зразками
українського народного одягу, ремеслами, виробами з лика, лози, соломи, церков-
ними речами, різьбленими виробами, мисливськими трофеями тощо.
Виставка діяла 18 днів, її відвідало понад 32 тис. осіб. Почесними гостями
були: митрополит Андрей Шептицький, єпископи Григорій Хомишин, Костянтин
Чехович, представник Міністерства рільництва В. Хорузека, міністр Галичини Ду-
лемба, посол В. Будзиновський, члени Віденського парламенту, М. Грушевський,
П. Огоновський та інші визначні особи.
“Просвіта” підтримувала організацію виставки не тільки фінансово, але й про-
вадила під час неї пропагандивну та інформаційну роботу.
Мала “Просвіта” зразкове садове господарство в Милованні, Стрийська філія –
свою дахівкарню (керівн. М. Тюн), де вироблялася цементова дахівка на трьох ма-
шинах. Дахівкарня мала власну будівлю по вул. Крашевського. Працювала секція
ткацького промислу, велася підготовка до відкриття механічної ткальні та ткаць-
кої школи.
Отже, Стрийська “Просвіта” значну увагу приділяла економічній та госпо-
дарській освіті, тісно співпрацювала з “Сільським Господарем”, “Молочарським
Союзом”, “Касою Задатковою”. “Просвіта” Стрийщини до Першої світової війни
суттєво впливала на населення регіону та спричинилася до зростання його націо-
нальної свідомості. Стрий став одним із основних осередків українства у Галичині.
1910 р. був періодом звітності в імперії. Оскільки проводився перепис насе-
лення, приводилися до порядку матеріали “під архів”, звітувалася й “Просвіта”.
28 березня 1910 р. відбулися звітні збори Стрийської “Просвіти”. Головою Виді-
лу знову був обраний адвокат Ієронім Калитовський, який після виїзду Євгена Олес-
ницького у 1909 р. став чи не найвідомішою політичною фігурою на Стрийщині.
285З історії “Просвіти” на Стрийщинi
Крім І. Калитовського, у Виділ входили: Остап Нижанківський (“Молочар-
ський Союз”) – заступник, Микола Матківський (директор “Каси Задаткової”) –
касир, Б. Бурбеля (“Молочарський Союз”) – секретар, Антип Герасимів (адвокат)
– член Виділу, Ілярій Бачинський (адвокат) – член Виділу, Володимир Дутка (інже-
нер Стрийської залізниці) – член Виділу.
На цей час, крім трьох осередків у Стрию, Стрийська “Просвіта” мала осеред-
ки (читальні) у 39 селах повіту. Першими вступили (після створення Стрийської
філії) українці Лисятич Долішніх (26.ХІ.1892 p.), останніми у цьому періоді – Лу-
кавиця Нижня (1910 p.).
На 1910 р. власні будинки мали читальні тільки в селах: Голобутів, Добрівляни,
Дідушичі Великі, Довголука, Добряни, Дуліби, Завадів, Жулин, Лисятичі Долішні,
Лисятичі Горішні та Семигинів. Інші села мали читальні у найманих приміщеннях.
У 1912 р. Стрийський Виділ виглядав так: голова виділу – І. Калитовський, за-
ступник – О. Нижанківський, заступник і касир – М. Матківський, контрольна комі-
сія (голова) – о. Лев Горалевич (парох Угерська); члени виділу: Андрій Пеленський
(парох Лисятич), Сидір Бехлотюк (студент права), Ом. Колодницький (проф. гімна-
зії), М. Рудницький (міщанин), Петро Кобат (учитель з Голобутова) – всього дев’ять
осіб. З таким складом стрийська “Просвіта” діяла до Першої світової війни.
Останні загальні збори Стрийської “Просвіти”, які знову доручили головуван-
ня І. Калитовському, відбулися 4.VI.1914 р. у Народному домі. Наближалася світо-
ва війна, і на його долю випало втримати стрийську “Просвіту” в рівновазі. Слід
віддати йому належне: хай “Просвіта” вже не працювала так, як раніше, але у най-
тяжчі роки (1914–1920) він зумів зберегти організацію від загрози повного розпаду.
Адже українство, насамперед “Просвіту”, переслідували в цей час і царські сатра-
пи, і угорські війська (вважаючи українців прихильниками Росії), і польські оку-
панти, особливо після відступу УГА за Збруч.
Війну Стрийська “Просвіта” зустріла підготовленою. Вона організувала роз-
міщення і харчування добровольців Українських Січових Стрільців у Стрию, де
формувалися їх курені. Тут варто згадати імена Володимира Шепаровича (лідера
на Ланах) та Марії Веселовської (союзянки і просвітянки), що організувала з ді-
вчатами харчування січовиків, допоки їх не брало на державне утримання військо-
ве командування. Заступник голови “Просвіти” о. О. Нижанківський приймав від
УСС присягу (3.ІХ.1914 p.).
Круговерть Першої світової війни значно послабила діяльність “Просвіти”,
адже вирішувалися вже інші завдання: зі зброєю в руках виборювалась українська
держава, створення якої ставила собі разом з українським суспільством “Просвіта”.
Багато лиха “Просвіті” завдала російська окупація Галичини у 1914–1915 і
1916 рр. Були розгромлені просвітянські читальні, спалювалися книги, заарешто-
вувались діячі української культури, серед яких і митрополит Андрей Шептицький.
Після поразки Західно-Української Народної Республіки у війні з поляками,
“Просвіта” зазнала нових репресій від польської окупаційної влади, яка знищувала
уцілілі від російських погромів читальні, палила бібліотеки. Припинилася на до-
вший час видавнича діяльність “Просвіти”.
У ці роки Стрийська “Просвіта” зазнала тяжких втрат: у 1917 р. у Відні по-
мер Є. Олесницький, у 1919 р. поляки розстріляли Остапа Нижанківського, який за
286 Михайло Мандрик
часів ЗУНР був Стрийським повітовим головою. Багато значних діячів загинуло у
війні, розгубилося в таборах та еміграціях.
У 1920–1930-х рр. під владою Польщі просвітянське життя на Стрийщині по-
ступово відродилося, хоч і зазнало чималих перешкод з боку державної адміністра-
ції, а на початку вересня 1939 р. ще й погромів, вчинених військовими підрозділами,
що втікали до Румунії. Та справжня катастрофа для просвітян Стрийщини настала
після 17 вересня 1939 р., коли місцева філія і всі читальні “Просвіти” були остаточ-
но знищені встановленою більшовицькою владою.
Mykhailo Mandryk. From the history of “Prosvita” in the Stryi region
The author outlines history of establishing and activities of branches and reading
clubs of “Prosvita” in the Stryi region since 1892 till the First World War. He points out
important role of Ye. Olesnytskyi and O. Nyzhankiskyi in the development of educational
structures in the region. The number of members of reading clubs, forms of activities and
foundation of various Ukrainian social organizations are presented.
Key words: “Prosvita”, branch and reading club of the society in the Stryi region,
Ye. Olesnytskyi, O. Nyzhankivskyi.
1 “Діло”. – Ч. 185. – 1892. – 30 серпня.
2 Діло. – 1901. – 2 січня.
3 Стрийщина. Історично-мемуарний збірник. Т. 1. – Ню Йорк; Торонто; Париж; Сидней, 1990. –
С. 394.
4 Мандрик М. Стрийщина: шлях до волі. – Стрий, 1998. – С. 27–28.
|