З історії Борщівської “Просвіти”
Розкрито заснування, форми діяльності та розвиток читальні “Просвіти” у Борщеві з 1891 по 30-ті рр. ХХ ст. Наведено дані щодо чисельності членів, відзначено особистий внесок М. Дорундяка у формування просвітницького руху в місті....
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2010
|
| Schriftenreihe: | Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73551 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | З історії Борщівської “Просвіти” / І. Скочиляс // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 294-297. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-73551 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-735512015-01-13T03:02:14Z З історії Борщівської “Просвіти” Скочиляс, І. Філії і читальні “Просвіти” Розкрито заснування, форми діяльності та розвиток читальні “Просвіти” у Борщеві з 1891 по 30-ті рр. ХХ ст. Наведено дані щодо чисельності членів, відзначено особистий внесок М. Дорундяка у формування просвітницького руху в місті. The author explores the origins, forms of activity and development of reading club of “Prosvita” in Borshchiv between 1891 and 1930s. He gives data on the number of its members and points out the personal contribution of M. Dorundiak to the formation of educational movement in the town. 2010 Article З історії Борщівської “Просвіти” / І. Скочиляс // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 294-297. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. 2223-1196 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73551 uk Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Філії і читальні “Просвіти” Філії і читальні “Просвіти” |
| spellingShingle |
Філії і читальні “Просвіти” Філії і читальні “Просвіти” Скочиляс, І. З історії Борщівської “Просвіти” Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| description |
Розкрито заснування, форми діяльності та розвиток читальні “Просвіти” у Борщеві з 1891 по 30-ті рр. ХХ ст. Наведено дані щодо чисельності членів, відзначено особистий внесок М. Дорундяка у формування просвітницького руху в місті. |
| format |
Article |
| author |
Скочиляс, І. |
| author_facet |
Скочиляс, І. |
| author_sort |
Скочиляс, І. |
| title |
З історії Борщівської “Просвіти” |
| title_short |
З історії Борщівської “Просвіти” |
| title_full |
З історії Борщівської “Просвіти” |
| title_fullStr |
З історії Борщівської “Просвіти” |
| title_full_unstemmed |
З історії Борщівської “Просвіти” |
| title_sort |
з історії борщівської “просвіти” |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Філії і читальні “Просвіти” |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73551 |
| citation_txt |
З історії Борщівської “Просвіти” / І. Скочиляс // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 294-297. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
| series |
Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| work_keys_str_mv |
AT skočilâsí zístorííborŝívsʹkoíprosvíti |
| first_indexed |
2025-07-05T22:06:31Z |
| last_indexed |
2025-07-05T22:06:31Z |
| _version_ |
1836846355335610368 |
| fulltext |
Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 19/2010294
Ігор СкочиляС
З ІСТОРІЇ БОРЩІВСЬКОЇ “ПРОСВІТИ”
Розкрито заснування, форми діяльності та розвиток читальні “Просвіти” у Бор-
щеві з 1891 по 30-ті рр. ХХ ст. Наведено дані щодо чисельності членів, відзначено осо-
бистий внесок М. Дорундяка у формування просвітницького руху в місті.
Ключові слова: “Просвіта”, читальня у Борщеві.
У Борщівському повіті перші читальні на статутах “Просвіти” з’явилися на
початку 90-х рр. XIX ст. За відсутності філії, опікою новозаснованих читалень за-
ймався гурток у Борщеві.
Заснування борщівської “Просвіти” припадає на 1891 р. У березні того року з
ініціативи тодішнього бургомістра Василя Дроздовського до Галицького намісни-
цтва у Львові був надісланий лист з повідомленням про відкриття у Борщеві читаль-
ні1. Першими членами цієї читальні стали десятеро міщан, тому нове товариство
отримало назву “Міщанська читальня”. Свій перший масовий захід вона провела
тільки у лютому 1892 р., влаштувавши “музикально-декляматорський вечерок”2.
На початках читальня не мала значної підтримки. Ситуація докорінно зміни-
лася у кінці 1894 р., з відкриттям у місті адвокатської канцелярії д-ра Михайла До-
рундяка, який добився вступу читальні у члени “Просвіти”. За його почином загаль-
ні збори гуртка у червні 1895 р. прийняли рішення про відкриття позичкової каси
для бідних верств населення3. Тоді ж започатковано й проведення Шевченківських
вечорів, свят М. Шашкевича і т.д.
Робота читальні з кожним роком розширювалася. Культурно-освітні заходи
“Просвіти” збирали сотні учасників. Свідченням цьому стало “свято Миколая”,
влаштоване у грудні 1895 року4.
Однією з важливих функцій “Просвіти” того часу була допомога іншим укра-
їнським організаціям. Товариство виконувало функції торгово-посередницької спіл-
ки, дорадчого органу міщан, політичного центру народовців. До 1908 р. “Просвіта”
у Борщівському повіті фактично проводила діяльність, яку на себе пізніше пере-
брав інститут “Народний дім”.
Під час спорудження у Борщеві “Народного дому” читальня взяла на себе осно-
вний тягар організаторських і будівельних клопотів5. Виділ Товариства на чолі з
М. Дорундяком провів широку збіркову акцію у повіті. Щоб зібрати кошти для по-
будови інституту, було влаштовано серію розважальних фестинів, вистав, добро-
дійних вечорів6.
Широкий розмах діяльності спричинився до зростання рядів читальні. Якщо
у 1895 р. вона налічувала 92 члени, то у 1905 р. – понад 260 осіб. Великою заслу-
295З історії Борщівської “Просвіти”
гою борщівської “Просвіти” стало залучення до активного суспільного життя жі-
ноцтва. Згідно зі звітом за 1902 р., до її роботи було задіяно 10 жінок і 54 дівчини7.
Поточна робота Товариства проходила на засіданнях Виділу, загальних зборах
і масових заходах. Враховуючи сільськогосподарський характер регіону, “Просвіта”
активізовувала свою працю восени і взимку8. Така форма роботи сприяла самоосвіті
міщан. Завдяки читальні українське населення виховувалося на засадах патріотизму,
любові до України, поступово усвідомлювало себе великим багатомільйонним народом
по обидві сторони Збруча. Свідченням позитивних змін у світогляді борщівчан стала
відмова читальні на початку XX ст. поновити членство у Товаристві ім. Качковського.
Читальня вела широку просвітницьку діяльність. Поряд з аматорськими ви-
ставами та концертами, практикувалися публічні відчити з обговоренням політич-
них та економічних проблем регіону. Прагнучи розширити сферу свого впливу се-
ред жителів міста, Виділ читальні заснував “Школу шитва та крою для дівчат”9.
Польська адміністрація краю намагалася протидіяти успішному розвиткові
українських організацій. У 1901 р. Галицький сейм відмовив “Просвіті” у мізер-
ній дотації, що надавалась їй у рамках крайового бюджету. Борщівська читальня у
липні 1902 р. першою в Галичині виступила з закликом власними силами покрити
дефіцит грошової готівки у Товаристві. З цією метою вона заснувала фонд громад-
ських пожертвувань. Ініціатива читальні призвела до появи широкого громадсько-
го руху на захист “Просвіти”10.
Добре налагоджена робота вивела гурток у Борщеві на одне з провідних місць у
Товаристві. Заслуги борщівської “Просвіти” високо оцінили львів’яни. У вітальній те-
леграмі Головного виділу від 31 березня 1901 р., зокрема, зазначалося: “З правдивою
приємністю висказуємо пану д-ру Дорундякови яко голові і цілому Хвальному Виді-
лу повне признанє за взірцеве ведення читальні. Коли б в кожнім місті знайшлися такі
совісні проводирі, як в Борщеві, то в короткім часі нарід наш станув би на рівні з ін-
шими народами, а тоді ніяка ворожа сила не була би в силі взяти йому його прав...”11.
Важливу роль у культурно-освітній роботі читальні відігравала бібліотека, фун-
дована у 1891 р. Завдяки допомозі зі Львова та добровільним даткам, уже у 1895 р.
вона налічувала біля 250 томів книг і періодичних видань. Книгозбірня практику-
вала голосні читання, публічні виступи, диспути на літературно-мистецькі теми.
Велика заслуга в успішному розвиткові бібліотечної справи у Борщеві належить
Єроніму Калитовському (1894–1904 рр. – бібліотекар читальні). В умовах відсут-
ності інших масових джерел інформації, українська преса та книги формували сві-
тогляд членів “Просвіти”, ставали мірилом моральних і духовних цінностей людей.
Керівники “Просвіти” добре усвідомлювали значення бібліотеки і не шкоду-
вали коштів для її утримання. Тільки в одному 1900 р. на потреби бібліотеки було
виділено 222 золотих ринських12. У 1905 р. при бібліотеці створено “Кружок лек-
торів” під управою о. Дмитра Курдидика. “Кружок” пропагував у місті українську
книжку і проводив “анальфабетні курси”.
Після значних втрат у роки Першої світової війни, бібліотека у 1921 p. числила
тільки 293 книги. Стараннями просвітян упродовж 20-х рр. книжкові фонди вдалося
частково відновити. У 1926 р. вони складали вже 720 книг. Виділ читальні відкрив та-
кож дитячу бібліотеку, а у листопаді 1931 р. влаштував у Борщеві “Свято книжки”13.
296 Ігор Скочиляс
Для піднесення матеріального добробуту своїх членів, “Просвіта” у січні 1936 р.
заснувала власну позичкову касу. Під невеликий процент (5 %) кожний член чи-
тальні міг отримати кредит. Саме завдяки цій обставині чимало людей вступало у
Товариство. Через позичкову касу читальня фінансувала будівництво “Церковного
братства”, “Народного дому”. У 20–30-ті рр. вона в основному займалася внутріш-
німи потребами Товариства.
При читальні довший час діяв хор, заснований у 1894–1895 рр. дяком Йоси-
пом Шарковським. Він виконував музичний супровід майже всіх культурних за-
ходів. Деякі з талановитих співаків пізніше стали професійними вокалістами. Хор
пропагував українську пісню і національну музичну традицію. У його репертуарі
були твори М. Вербицького, І. Лаврівського, М. Лисенка та інших композиторів.
Після війни керував хором талановитий диригент Йосип Шалацький. На початку
30-х рр. борщівський хор складався з 25 виконавців14. Він давав концерти на честь
Т. Шевченка, І. Франка, Ю. Федьковича.
Великою активністю вирізнявся аматорський гурток читальні, створений у
другій половині 90-х рр. XIX ст.15, репертуар якого складали вистави: “Свекруха”,
“Украдене щастя”, “Назар Стодоля,” “Ой не ходи, Грицю...”, “Конкурс на мужа,”
“Верховинці,” “Дівочі мрії” та багато ін. Для удосконалення театрального мисте-
цтва аматорів “Просвіта” створила “Кружок любителів нашої сцени”. У різні роки
роботою драмгуртка керували Семен Ковбель (відомий український драматичний
митець діаспори після Другої світової війни), Петро Смаль, Йосип Шарковський16.
Важливе значення для читальні мали зв’язки з відомими культурними та гро-
мадськими діячами Галичини. Так, у березні 1895 р. у Шевченківському вечорі, вла-
штованому “Просвітою” у Борщеві, брав участь письменник Богдан Лепкий. Ціка-
вився роботою читальні також Михайло Грушевський. Зокрема, він був присутній
на кількох засіданнях Виділу. У 1902 р. вчений подарував читальні перші томи своєї
“Історії України-Руси”17. На запрошення гуртка, 16 грудня 1902 р. М. Грушевський
виступав у Борщеві на народному вічі18.
Видатну роль у становленні і бурхливому розвитку “Просвіти” відіграли со-
тні міщан, священиків і селян із Борщева та навколишніх сіл. З середовища міщан
походив перший голова читальні – Василь Дроздовський (1891–1395). На посаді
голови Виділу його замінив краєвий адвокат Михайло Дорундяк (1895–1907), ор-
ганізатор Борщівщини, почесний член матірного Товариства. Протягом 20–30-х рр.
борщівську “Просвіту” очолювали: Андрій Лунів (1921–1923), Петро Смаль (1924–
1927, 1933), о. Йосип Малицький (1927–1929, 1933–1938), Володимир Чировський
(1931–1932), Йосип Шалацький (1938)19.
У роки польської окупації читальня продовжувала свою діяльність. При під-
тримці населення їй вдалося відновити знищену російськими військами у 1915 р. бі-
бліотеку, сплатити всі борги Головній управі. Зростала кількість членів гуртка. Якщо
у 1921 р. він налічував 79 осіб, то у 1926 р. – вже 182. “Просвіта” підтримувала тіс-
ні контакти з іншими українськими організаціями повіту. У 1924–1925 рр. спільно
з “Союзом українок” вона провела курси для неграмотних і курси крою та шиття.
У 20-ті рр. у читальні активно працювала молодь. Її заходами в січні 1925 р.
організовано гуртки праці для хлопців і дівчат20.
297З історії Борщівської “Просвіти”
У 1933 р. читальня заснувала самоосвітній гурток. Його вели Петро Гораль
і Йосип Шалацький; заняття відвідувало 52 осіб. Певний час при Товаристві діяв
шаховий гурток.
Незадоволена популярністю борщівської “Просвіти,” повітова влада намага-
лася будь-яким чином її ліквідувати. У червні 1932 р. поліція двічі провела ревізію
бібліотеки. Посилаючись на заборону, поляки конфіскували понад 40 видань, у т.ч.
твори І. Франка і Т. Шевченка21. 18 червня читальня була оголошена поза законом.
Тільки після настирливих домагань і протестів української громадськості польська
влада 14 червня 1933 р. відновила її діяльність.
У проміжку часу, коли “Просвіта” була під забороною, жителі міста заснували
парафіяльну читальню ім. Святого Йосафата, де тимчасово збиралися просвітяни.
Напередодні приходу більшовиків борщівська “Просвіта” налічувала 205 чле-
нів. У її плани входила підготовка до “Шевченківських днів”, аматорських вистав.
Однак встановлення на Західній Україні радянської влади припинило культурно-
освітню діяльність читальні. У вересні 1939 р. її було розгромлено, майно знище-
но, багатьох членів репресовано.
Ihor Skochylias. From the history of “Prosvita” in Borshchiv
The author explores the origins, forms of activity and development of reading club
of “Prosvita” in Borshchiv between 1891 and 1930s. He gives data on the number of its
members and points out the personal contribution of M. Dorundiak to the formation of
educational movement in the town.
Key words: “Prosvita”, reading club in Borshchiv.
1 Центральний Державний історичний архів України, м. Львів (ЦДІАУЛ). – Ф. 346. – Оп. 1. –
Спр. 1248. – Арк. 86.
2 Діло. – 1992. – 15 лютого.
3 ЦДІАУЛ. – Ф. 343. – Оп. 1. – Спр. 1248. – Арк. 91.
4 Там само. – Арк. 212.
5 Скочиляс І. Інститут “Народний Дім” в Борщеві (1896–1939) // Літопис Борщівщини. – 1992. –
Вип. 1. – С. 20.
6 Діло. – 190. – 25 лютого; 1902. – 21 лютого; 1905. – 9 лютого, 9 червня; 1907. – 27 лютого; 1909.
– 3 лютого, 31 березня.
7 ЦДІАУЛ. – Ф. 348. – Оп. 1. – Спр. 1248. – Арк. 49.
8 Там само. – Арк. 100.
9 Там само. – Арк. 67 зв.
10 Діло. – 1902. – 16 липня.
11 ЦДІАУЛ. – Ф. 348. – Оп. 1. – Спр. 1248. – Арк. 130.
12 Там само. – Арк. 35 зв.
13 Там само. – Арк. 196.
14 Там само. – Арк. 17.
15 Там само. – Арк. 110.
16 Діло. – 1895. – 23 січня.
17 Центральний Державний історичний архів України, м. Київ. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 511. –
Арк. 1–2, 10.
18 Діло. – 1902. – 7 лютого.
19 ЦДІАУЛ. – Ф. 348. – Оп. 1. – Спр. 1248. – Арк. 28 зв.
20 Там само. – Арк. 6.
21 Там само. – Спр. 1266. – Арк. 1–2.
|