“Просвіта” і народне здоров’я

Викладено розвиток української лікарської справи в Галичині. Охарактеризовано створення медичних організацій та популяризацію медичних знань за участю Товариства “Просвіта”. Зокрема, звернено увагу на боротьбу з пияцтвом, тютюнопалінням, пропаганду знань з гігієни....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Білинський, Б.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України 2010
Назва видання:	Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність
Теми:	Основні ділянки національної праці “Просвіти”
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73553
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	“Просвіта” і народне здоров’я / Б. Білинський // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 201-206. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-73553
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-735532015-01-13T03:02:10Z “Просвіта” і народне здоров’я Білинський, Б. Основні ділянки національної праці “Просвіти” Викладено розвиток української лікарської справи в Галичині. Охарактеризовано створення медичних організацій та популяризацію медичних знань за участю Товариства “Просвіта”. Зокрема, звернено увагу на боротьбу з пияцтвом, тютюнопалінням, пропаганду знань з гігієни. The author describes the development of Ukrainian healthcare in Galicia and characterizes establishment of medical organizations and spread of medical knowledge with the participation of “Prosvita”. In particular, struggle against alcoholism, smoking, and spread of knowledge on hygiene are highlighted. 2010 Article “Просвіта” і народне здоров’я / Б. Білинський // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 201-206. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 2223-1196 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73553 uk Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Основні ділянки національної праці “Просвіти” Основні ділянки національної праці “Просвіти”
spellingShingle	Основні ділянки національної праці “Просвіти” Основні ділянки національної праці “Просвіти” Білинський, Б. “Просвіта” і народне здоров’я Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність
description	Викладено розвиток української лікарської справи в Галичині. Охарактеризовано створення медичних організацій та популяризацію медичних знань за участю Товариства “Просвіта”. Зокрема, звернено увагу на боротьбу з пияцтвом, тютюнопалінням, пропаганду знань з гігієни.
format	Article
author	Білинський, Б.
author_facet	Білинський, Б.
author_sort	Білинський, Б.
title	“Просвіта” і народне здоров’я
title_short	“Просвіта” і народне здоров’я
title_full	“Просвіта” і народне здоров’я
title_fullStr	“Просвіта” і народне здоров’я
title_full_unstemmed	“Просвіта” і народне здоров’я
title_sort	“просвіта” і народне здоров’я
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Основні ділянки національної праці “Просвіти”
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73553
citation_txt	“Просвіта” і народне здоров’я / Б. Білинський // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 201-206. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.
series	Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність
work_keys_str_mv	AT bílinsʹkijb prosvítaínarodnezdorovâ
first_indexed	2025-07-05T22:06:36Z
last_indexed	2025-07-05T22:06:36Z
_version_	1836846359947247616
fulltext	201Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 19/2010 Борис Білинський “ПРОСВІТА” І НАРОДНЕ ЗДОРОВ’Я Викладено розвиток української лікарської справи в Галичині. Охарактеризовано створення медичних організацій та популяризацію медичних знань за участю Товари- ства “Просвіта”. Зокрема, звернено увагу на боротьбу з пияцтвом, тютюнопалінням, пропаганду знань з гігієни. Ключові слова: “Просвіта”, пропаганда медичних знань, боротьба з інфекційни- ми захворюваннями. Втрата державності та розподіл українських земель між двома великими імпе- ріями – Росією й Австро-Угорщиною супроводилися деградацією усіх ланок народ- ного життя. Від національного кореня вже раніше відірвалася тодішня еліта – аристо- кратія і шляхта (дворянство). Село, що складало основу нації, поглинали економічні злидні, за якими йшли пияцтво, хвороби, моральна та духова дегенерація. Газета “Народне здоровля” в 1937 р. писала: “... Справа народного здоровля – це питання першочергової ваги для кожної нації. Для нас же, українців, це питання зробило- ся справою життя і смерті нації – такий ото розпачливий стан нашого здоровля...”1. 22.І.1937 р. п. Жуковецька писала в відомій галицькій газеті “Діло”: “Стан на- родного здоровля, починаючи від 1914 р., в приспішеному темпі гіршає, що з усіх нещасть у двох останніх десятиліттях – найгірше і небезпечніше, бо фізична деге- нерація народу веде до цілковитої його загибелі”2. Треба пам’ятати, що напередодні Першої світової війни в Галичині працюва- ло всього 150 українських лікарів. Усвідомлюючи величезну відповідальність пе- ред історією, українські лікарі об’єднувалися в професійні організації, що стояли на патріотичних засадах, щоб зробити посильний внесок у моральне і фізичне під- несення рідного народу з прірви, у якій він опинився. Найстарішою лікарською організацією стала лікарська комісія НТШ, яка по- чала своє існування з початком 1898 р. У 1903 р. засновано товариство “Народна лічниця”, а в 1910 р. – Українське лікарське товариство. Напрямки діяльності назва- них товариств різні, але всі вони спрямовували свої зусилля на піднесення культури (в тому числі й санітарної) народу. Характерно, що серед чільних діячів усіх згада- них організацій закономірно виступають одні й ті ж особи: Є. Озаркевич, І. Куро- вець, С. Дрималик, І. Бережницький, М. Музика, Г. Бурачинський, О. Барвінський, О. Подолинський, Л. Максимонько, О. Козакевич, К. Воєвідка, М. Кос, М. Панчи- шин, Я. Лопатинський, Н. Рудницька, М. Дзерович, С. Парфанович і багато-багато інших. Це говорить про те, що лікарський загал зумів виділити зі своїх лав загін ентузіастів, які поєднували професійну діяльність з широкою агітаційною робо- тою серед населення. 202 Борис Білинський Вони усвідомлювали, що: “Здоровля” – це перша умова для людського щас- тя та добробуту сім’ї, громади та всієї нації, і це цілком зрозуміле: хвора людина є тільки тягарем собі і другим, а нація, покалічена фізично, є засуджена на виро- дження та загибель. Отже, всі ми погоджуємося, що здоровля – це основа всякого поступу та добробуту, що здоровля – це найцінніший скарб людини”3. Але вико- нувати названі завдання без широко розвиненої сітки лікарень та амбулаторій було практично неможливо. Ентузіасти фізичного відродження мусили співпрацювати і співпрацювали з трударями на ниві духовного відродження, зокрема, з просвітянами. Та й розділити ці два напрямки ледве чи можливо. Про роль народного учителя у вихованні гігіє- нічних навиків у сільських дітей йдеться в редакційній статті “Народного здоров- ля” за 1937 р. “Знаємося, в яких антигігієнічних умовах живуть та виростають діти наших селян і робітників. Годі сподіватися, щоб із рідної хати така дитина винесла бодай початки необхідного гігієнічного виховання. Отже, єдиним місцем, де діти наших селян і робітників мусять придбати відповідне здоровче виховання, придба- ти бодай які гігієнічні звички, виплекати в собі любов до чистоти та погнусу до фі- зичного й морального бруду, – залишається школа. Щоб школа як слід виконала це завдання, повинен передусім наш народний учи- тель щиро переконатися в конечній потребі поліпшити для добра нації її здоровний етап через відповідне гігієнічне виховання народу, починаючи передусім з дітей. Учи- телеві треба приложити всіх зусиль та уміння для виконання цього великого діла”4. Просвітницькі ідеї в Галичині йшли паралельно з піднесенням національно- культурних рухів у Центральній і Східній Європі. Кінець XVIII ст. дав Руський інсти- тут при Львівському університеті та можливість готувати священиків, що могли зверта- тися до народу його рідною мовою. 10–20-ті pp. XIX ст. ознаменувалися виникненням просвітянського товариства в Перемишлі (1815), заснуванням Дяко-вчительського ін- ституту, появою перших паростків народного шкільництва. Діяльність “Руської трій- ці” свідчила про те, що новітні ідеї знаходять відгомін по всій Галичині. Революція 1848 р. розбудила громадянські почуття у широких колах суспільства і привернула увагу до умов матеріального та духовного існування народу. Появилися організацій- ні центри – Головна Руська Рада, Собор Руських Учених. 2 вересня 1868 р. влада до- зволила заснувати Товариство “Просвіта”. Питання народного побуту і стан здоров’я населення відразу зацікавили організаторів нового Товариства. “Читанка для сіль- ських людей”, видана О. Партицьким у 1869 р., містила “лікарський порадник”, де пропагувалися елементарні правила гігієни і першої медичної допомоги. Книжка на- була великої популярності, її розповсюджували сільські священики, вчителі, свідомі селяни. Страшним бичем галицького села було пияцтво. Старанням “Просвіти” ви- дається книжка С. Качали “Що нас губить, а що помочи може”. Книжка витримала три видання і стала первістком антиалкогольної пропаганди в Галичині. Осередка- ми антиалкогольної та й взагалі санітарної пропаганди були читальні, кількість яких неухильно збільшувалася (від 18 в 1881 р. до 94 в 1885, а в 1939 р. мережею філій і читалень було охоплено 85 % західноукраїнських земель)5. Крім використання загаль- нопросвітянських каналів, лікарська громада вважала за необхідне розвивати свою пресу. Особлива заслуга в цьому Є. Озаркевича, видатного організатора Українсько- го лікарського товариства і неоднократного Голови УЛТ (1910/11, 1913, 1914). Його 203 “Просвіта” і народне здоров’я стараннями в січні 1912 р. з’явилося перше число журналу “Здоровлє”, який мав мі- сячну періодичність і безперервно виходив до початку Першої світової війни. Харак- тер видання був науково-популярним з основним завданням пропаганди медичних знань і гігієнічних навиків серед українського населення краю. “Здоровлє” – перше українське видання такого типу6. “Здоровлє” мало низку таких розділів, як: загальна гігієна, охорона матерів, плекання немовлят, догляд за хворими, боротьба з алкоголізмом, інфекційні захво- рювання, санітарія, фізична культура і спорт. Часопис став дуже популярним як серед простого народу, так і в середовищі інтеліґенції, про що свідчить невпинне зростання тиражів7. Журнал вміщував також побутові та гігієнічні поради, цікаві новини, низку суто професійних і наукових (термінологічних) проблем. Лікарські осередки, зокрема, Народна Лічниця влаштовували самаритянські курси, популя- ризували гігієну жінки, піднімали загальну культуру домашнього побуту. Світова війна і роки визвольних змагань, що закінчилися поразкою, зупинили на певний час видавничу діяльність, і тільки в кінці 1919 р. редакційний комітет у складі І. Бережницького, С. Дрималика, І. Куровця, М. Панчишина вирішив вида- вати науково-становний орган “Лікарський вісник”. Вже в січні 1919 р. з’явилося перше число нового журналу, який згуртував найактивнішу частину лікарської гро- мади (до названої редакційної колегії примкнули молоді лікарі – О. Барвінський, В. Білозір, С. Болей, М. Музика). Українські лікарі активно втручалися в усі ділян- ки українського громадянського життя: в роботу партій, організацій міщанства і ре- місництва, українського шкільництва, руханкових і спортивних організацій. Імена Р. Яросевича, В. Яновича, М. Коцюби, П. Сушкевича, В. Білинського, Я. Лопатин- ського, Я. Окуневського записані золотими буквами в історії різних ділянок нашо- го культурного і політичного життя. Ю. Кордюк у своїй “Історії УЛТ за 25 літ існування” пише: “Після війни завдан- ня українських лікарів у суспільній ділянці значно поширилося. Край залишився в руїнах, лютували пошесті, інваліди і сироти вимагали негайної допомоги і опіки. Українські лікарі стали зараз же до праці... У порадні матерей... довгі роки був ор- динатором О. Барвінський, пізніше працювали там Д. Лежогубська-Чубатова, О. Фі- ляс, останньо Г. Туна-Надраґова. У 1919 р. постав Український Горожанський Комі- тет, що його завданням була всебічна поміч жертвам війни і її наслідків... В 1920 р. відкрили для них (інвалідів українських армій – Б. Б.) захист у Львові і його пер- шим управителем став М. Музика... УЛТ вирішило видавати відповідне поучення- відозву у справі тифу власним коштом... Відозву розіслали по цілім краю, на всі знані адреси лікарів, діячів громадських і парохіальних урядів”8. Величезна робота була проведена українськими лікарями на ниві пропаганди гігієнічних знань. Ця робота велася спонтанно, усіма активістами різних лікарських об’єднань, які вважали піднесення санітарної культури народу своїм першочерговим обов’язком. Ця робота, особливо на провінції, велася в тісному порозумінню з осе- редками “Просвіти” і на базі читалень, для консолідації зусиль у цьому напрямку в січні 1920 р. засноване Українське гігієнічне товариство, яке очолив М. Панчишин. Разом з Українським протиалкогольним і протинікотиковим товариством “Від- родження”, що ним керувала др. С. Парфанович, у січні 1931 р. почали видава- ти популярний гігієнічний часопис “Народне здоровля”. Товариство “Відроджен- ня” було засноване в 1929 р. До 1937 р. воно мало вже 13 філій і 110 кружків, які 204 Борис Білинський об’єднували 1395 членів. Товариство видало більше 80 тис. примірників протиал- когольної та протинікотинової літератури. “Відродженецькі” гуртки існували при 11 середніх школах і на університеті9. Зі сторінок журналу, що виходив аж до початку Другої світової війни в 1939 р., довідуємося про доволі масштабні санітарно-просвітні заходи, які проводилися в цей час у краю. Так, був проведений у лютому 1937 р. у Львові протиалкогольний і протинікотиновий курс з такою програмою: мр М. Цепко – “Алкоголь – ворог лю- дини”, др З. Залуцький – “Чому повна абстиненція”, мр Я. Чума – “Методика бо- ротьби з алкоголізмом”, о. др В. Фіголь – “Абстиненція в насвітленні католицької церкви”, М. М. Хом’як – “Алкоголь – суспільне лихо”, І. Стебельський: “Світогляд молоді та боротьба з алкоголем і тютюном”, С. Парфанович: “Міжнародне положен- ня українського протиалкогольного руху. Жінка в боротьбі з отрутами”. Для антиалкогольної агітації використовується кожна нагода. Вітаючи сво- їх читачів з Новим роком, редакція поміщає таку заяву: “Святкуємо без алкоголю! Тільки тверезі і ощадні свята можуть бути щасливі і веселі. Проганяйте отруту з святочного стола! Хати ваші хай будуть вільні від тютюнового чаду і алкогольного похмілля. Алкоголь і тютюн нищать здоровля, руйнують майно! Вони наші вороги і ми не дозволимо їм нарушити святість різдвяних днів. Головна рада українсько- го протиалкогольного товариства “Відродження”. Для переконливості приводили цікаві цифри, наприклад: “Українці прокурили в 1934 р. 75 мільйонів злотих. За ці гроші можна було б побудувати в кожному селі млин”. Значна увага приділялася боротьбі з туберкульозом, “бо та хвороба дуже роз- повсюджена між нашим населенням і косить саме молоді та цінні наші сили”. В журналі читаємо: “Дня 20 грудня переїхала до Ходорова рухома гігієнічна протиту- беркульозна виставка УГТ, де перебувала до 25 грудня. Виставку, що примістилася в салі “Просвіти”, відкрив голова УГТ. В часі тривання виставки відбувалися що- денно виклади на теми: “Суспільна опіка”, “Туберкульоза і боротьба з нею”, “Ал- коголь і нікотин – вороги здоровля”, “Гігієна села”, “Перша поміч у наглих випад- ках”, “Лихі новотвори”, “Венеричні недуги”. Викладали п.п. др М. Комарянський, др А. Білинський, др М. Тимків, др Д. Макогонський. Зацікавлення справою гігієни було таке велике, що в часі викладу саля не могла змістити всіх слухачів. Виставку відвідали шкільна молодь, міщани і селяни з близьких сіл”10. Боротьба з інфекційними захворюваннями займала важливе місце в практиці та санітарній пропаганді українських лікарів. Особливо активним у цій галузі був др М. Василів, який багато виступав з лекціями (“Про тиф”, “Як оберегтися від заразливої хвороби”, “Дифтерія”) перед населенням і публікував популярні статті. Др С. Парфа- нович пропагувала головно питання жіночої гігієни та догляду за дітьми (“Смертність немовлят”, “Дитина і жінка”, “Місячне захворіння” жінки” тощо), висвітлювалися пи- тання охорони здоров’я матері та дитини (др Ол. Подолинський – “Чому вмирають жінки в часі пологів”; др С. Коржинський – “Що таке тім’ячко та як з ним поводити- ся”). Приділяли увагу питанням боротьби з венеричними, психічними, спадковими захворюваннями (др Гремучишин – “Бережіться венеричних хворіб”)11. В основному санітарна пропаганда адресувалася широким народним масам. У згаданій редакційній статті “Наша ціль” читаємо: “Часопис – бажаний і необхід- ний справжній учитель народного здоровля для населення міста і села, для дітей і 205 “Просвіта” і народне здоров’я дорослих, для урядовців, селян, робітників. Ми знаємо, що найбільше загрожене здоровля бідніших та менше освічених верств нашого народу, тобто робітництва та селянства. Якраз тому ми будемо старатися оцей наш часопис примінити якнай- більше до вжитку та користі саме оцих верств”12. Серед проблем, які ставили українські лікарі, є освідомлення населення щодо шкідливості знахарства, т. зв. народних засобів, самолікування. Показова сама на- зва статті др Б. Гарбовського “Поборюйте знахарство та шкідливі практики народ- ної медицини”13. Др Малис був ентузіастом спорту і руханки, пропагував їх як найважливіші чинники здоров’я. Ю. Кордюк згадує: “Взагалі сьогодні немає такої ділянки нашо- го просвітнього життя, що ним не займалось би УЛТ і де не працювали би активно українські лікарі. Просвіта, Рідна школа, НТШевченка, Сокіл, ТПО і багато інших, всюди можна найти лікаря від низових установ до головних виділів включно. Нема й не було ніякої події в науковім, культурнім, мистецькім житті західної вітки укра- їнського народу, що на них не відгукнулось би відзивчиво УЛТ; завжди приходило воно з моральною чи матеріальною підмогою там, де треба”14. Таким чином, українські лікарі в Галичині відіграли визначну роль в усвідом- ленні народу в збереженні його фізичного і морального здоров’я. При цьому вони опиралися “у першу чергу на всі читальні “Просвіти”, кружки “Рідної школи”, Со- коли, Луги й другі народні організації.. .”15. Приведена ретроспектива наштовхує на роздуми про наше сьогодення і май- буття. Хоча кількісно загін української лікарської громади безмірно виріс, пробле- ми, якими займалися наші попередники, залишилися. Проблеми алкоголізму і ку- ріння, абортів і знахарства такі ж актуальні, як і сто років тому. Побудова власної держави ставить перед нами завдання надолужити прогая- ний час, наздогнати передові народи Європи і зайняти гідне місце серед цивілізо- ваних націй. Думаю, що кожен лікар повинен знайти своє місце в цій нелегкій і почесній боротьбі. І хай провідною зіркою нам буде не особистий успіх і популярність, а до- бро наших хворих і народу. Як писав великий Каменяр: “... та слави людської ми зовсім не бажали, бо не герої ми і не богатирі! ні, ми невольники хоч добровільно взяли на себе пута. Ми рабами волі стали. на шляху поступу ми лиш каменярі...” Borys Bilyns’kyi. “Prosvita” and the health of common people The author describes the development of Ukrainian healthcare in Galicia and char- acterizes establishment of medical organizations and spread of medical knowledge with the participation of “Prosvita”. In particular, struggle against alcoholism, smoking, and spread of knowledge on hygiene are highlighted. Key words: “Prosvita”, spread of medical knowledge, struggle against infectious diseases. 206 Борис Білинський 1 “Народне здоровля” – до наших установ // Народне здоровля. – 1937. – Березень. – Ч. 3. – С. 18. 2 Жуковецька. – “Діло” . – 1937. – 22 січня. 3 “Здоровля народу – це найбільший капітал нації”. – Наша ціль. Н. З. 4 “Народне здоровля” – до наших установ // Народне здоровля. – 1937. – Ч. 1. – С. 9. 5 Нарис історії “Просвіти” Популярна енциклопедія “Просвіти”. – Львів; Краків; Париж, 1993. 6 25-ліття Українського лікарського товариства і медичної громади. Додаток до “Лікарського ві- сника”, ч. 2 р. 1935. – Львів 1935. 7 Там само. 8 Там само. 9 “Народне здоровля” – до наших установ // Народне здоровля. – 1937. – Ч. 3. – С. 33. 10 Там само. – Ч. 1. – С. 9. 11 Народне здоровля (ілюстрований гігієнічний журнал за 1937–36–39 pp.). Друге зіраксове ви- дання українського медичного архіву. – Чікаго, 1992. 12 “Народне здоровля” – до наших установ // Народне здоровля. – 1937. – Ч. 3. – С. 18. 13 Там само. – С. 32. 14 25-ліття Українського лікарського товариства і медичної громади. Додаток до “Лікарського ві- сника”, ч. 2 р. 1935. – Львів 1935. 15 “Народне здоровля” – до наших установ // Народне здоровля. – 1937. – Ч. 3. – С. 18.

“Просвіта” і народне здоров’я

Репозитарії

Схожі ресурси