Читальня “Просвіти” в Нагуєвичах

Охарактеризовано умови заснування та діяльності читальні Товариства “Просвіта” в Нагуєвичах у 1906–1939 рр. Названо перших членів читальні, зміни у їх чисельності, охарактеризовано напрямки роботи, наведено приклади протистояння з москвофілами й польською владою та співпрацю з українськими громадськ...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
1. Verfasser:	Гром, Г.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України 2010
Schriftenreihe:	Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність
Schlagworte:	Філії і читальні “Просвіти”
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73554
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Читальня “Просвіти” в Нагуєвичах / Г. Гром // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 298-302. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-73554
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-735542015-01-13T03:01:42Z Читальня “Просвіти” в Нагуєвичах Гром, Г. Філії і читальні “Просвіти” Охарактеризовано умови заснування та діяльності читальні Товариства “Просвіта” в Нагуєвичах у 1906–1939 рр. Названо перших членів читальні, зміни у їх чисельності, охарактеризовано напрямки роботи, наведено приклади протистояння з москвофілами й польською владою та співпрацю з українськими громадськими організаціями. The author characterizes conditions of establishing and activities of the reading club of “Prosvita” in Nahuievychi in 1906–1939. She lists first members of the reading club, analyzes changes in their number, directions of work, and gives examples of “Prosvita’s” resistance to Moscowphiles and Polish government, and of its collaboration with Ukrainian social organizations. 2010 Article Читальня “Просвіти” в Нагуєвичах / Г. Гром // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 298-302. — укр. 2223-1196 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73554 uk Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Філії і читальні “Просвіти” Філії і читальні “Просвіти”
spellingShingle	Філії і читальні “Просвіти” Філії і читальні “Просвіти” Гром, Г. Читальня “Просвіти” в Нагуєвичах Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність
description	Охарактеризовано умови заснування та діяльності читальні Товариства “Просвіта” в Нагуєвичах у 1906–1939 рр. Названо перших членів читальні, зміни у їх чисельності, охарактеризовано напрямки роботи, наведено приклади протистояння з москвофілами й польською владою та співпрацю з українськими громадськими організаціями.
format	Article
author	Гром, Г.
author_facet	Гром, Г.
author_sort	Гром, Г.
title	Читальня “Просвіти” в Нагуєвичах
title_short	Читальня “Просвіти” в Нагуєвичах
title_full	Читальня “Просвіти” в Нагуєвичах
title_fullStr	Читальня “Просвіти” в Нагуєвичах
title_full_unstemmed	Читальня “Просвіти” в Нагуєвичах
title_sort	читальня “просвіти” в нагуєвичах
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Філії і читальні “Просвіти”
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73554
citation_txt	Читальня “Просвіти” в Нагуєвичах / Г. Гром // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 298-302. — укр.
series	Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність
work_keys_str_mv	AT gromg čitalʹnâprosvítivnaguêvičah
first_indexed	2025-07-05T22:06:38Z
last_indexed	2025-07-05T22:06:38Z
_version_	1836846362668302336
fulltext	Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 19/2010298 Ганна Гром Читальня “Просвіти” в нагуєвиЧах охарактеризовано умови заснування та діяльності читальні Товариства “Про- світа” в Нагуєвичах у 1906–1939 рр. Названо перших членів читальні, зміни у їх чисель- ності, охарактеризовано напрямки роботи, наведено приклади протистояння з москво- філами й польською владою та співпрацю з українськими громадськими організаціями. Ключові слова: “Просвіта”, читальня Товариства в Нагуєвичах. У Нагуєвичах читальня “Просвіти” почала організовуватись ще до Першої світової війни, приблизно в 1906 р. Народжувалася вона в досить складній ситуа- ції, бо проти національного відродження виступив священик Михайло Єднакий зі своїми москвофілами. Першими членами читальні були: Йосип Гром, Іван Гатараняк, Михайло Хру- ник, Михайло Фридер, Микола Добрянський, Гринь Франко, Ілько Бадер, Микола Добрянський, Ілько Бадинський, у хаті якого спочатку й збиралися просвітяни. Важ- ливим для цих ентузіастів стало завдання побудувати читальню, де можна було б проводити збори, відпочити, прочитати газети й книжки, подивитися концерти та поставити вистави. Про будівництво читальні “Просвіта” залишив спогади один із перших її засновників М. Добрянський (1884–1973). За пропозицією І. Франка, що, за- звичай, влітку відпочивав у рідному селі, молоді нагуєвичани почали готувати будівельний матеріал на спорудження читальні. Купили частину поля в Мико- ли Тимишина. Будівничим був Михайло Бадинський. Коли священик Єднакий та війт Халавко виїхали до Дрогобича, то за день вже стояв зруб читальні. На- ступного дня війт припинив будову, але за допомогою адвокатів Євгена Олес- ницького та Григорія Винницького (уродженця Нагуєвич), просвітянам вдало- ся закінчити будову. Відкриття читальні “Просвіта” у селі зареєстровано за № 1793 від 6 квітня 1907 р. Тоді вже нараховувалося 130 членів. Першим головою став селянин Іван Га- тараняк, що жив на Франковій Слободі. Хоча він мав тільки початкову освіту, але був розумним чоловіком, поважним і статечним господарем, який показував при- клад високої культури та моралі своїм землякам. Був добрим організатором і ще- дрим жертводавцем. Іноді доводилось усім членам “Просвіти” і свої кошти витра- чати на громадські потреби. Велику участь у будівництві та роботі читальні брали Гринь Франко, Ілько Ба- динський, Іван Гаврилик, Ілько Хруник. У читальні відкрили бібліотеку, яка нара- ховувала 182 екземпляри книг, куплених за кошти громадських активістів та за ви- ручку від вистав і концертів. 299Читальня “Просвіти” в Нагуєвичах І. Франко неодноразово надсилав до читальні книги, але вони, зазвичай, потрапляли до священика на горище. Сільські парубки на чолі зі Степаном Добрянським дізналися про це й забрали їх. Каменяреві твори мандрували від хати до хати, даруючи людям ра- дість і надію. Одна з його книг – “Лис Микита” – досі перебуває у нащадків Дмитра Грома. Бібліотека читальні поповнювалася також і за рахунок видань, які присилав зі Львова Головний виділ Товариства “Просвіти” та Рідної школи”. Це, насамперед, тво- ри І. Франка, Т. Шевченка, історичні праці М. Грушевського, книги, що були добрими порадниками в житті селянина (“Порадник громадський”, “Пасіка”, про заснування ко- оперативи та молочарні). Присилалися книжечки, в яких у популярній формі пояснюва- лася наша історія, назва нашої Вітчизни. У 1935 р. до бібліотеки надійшла книга Лева Ясінчука “Рідна школа в ідеї і в житті”, щоб члени гуртка керувалися нею в своїй роботі. Читальня в Нагуєвичах з часу її заснування вела велику освітню та культурну роботу на селі: аматорські вистави, вечори, фестини, спортивні змагання, прове- дення Франкових свят, відзначення релігійних празників. Просвітяни організували драматичний і хоровий гуртки, що прославилися своїми виступами і в Нагуєвичах, і в ближніх селах (Ясениця, Попелі, Баня, Уріж, Підбуж, Винники, Медвежа) й ста- вили вистави та концерти. Один із просвітян згадував: “Виступили в Підбужі. Коли верталися додому, напали на нас в присілку Багна Гомзяки, які були москвофілами. Кидали у нас камінням, били киями. Але й ми їх духопелили”. Часто аматорам доводилося обдурювати польських урядовців, щоб поставити українську виставу. Називалися п’єси польських авторів або релігійні, а насправді ж ставилися п’єси І. Франка, Т. Шевченка, І. Котляревського, І. Карпенка-Карого. Іноді польський жандарм навідувався до читальні, коли йшла вистава, щоб пе- ресвідчитися в тому, що ставлять аматори. І завжди в таких випадках на сторожі сто- яло два-три хлопці, що давали знати про його наближення. Тільки жандарм ступав ногою на поріг зали, на сцені співали польську пісню або ставили уривок польської п’єси, спеціально для цього випадку підготовлений. Жандарм розпливався в усмішці і задоволений виходив. А глядачі й артисти реготали до сліз. Вистава продовжувалася. Багато мешканців села пригадують аматорські вистави драматичного гуртка. Улюбленцями публіки були: Іван Франко (небіж Каменяра), Михайло Дум’як, Ро- залія Подляшецька, Микола Франко, Михайло Хруник, Петро Макар, Іван Мацько. Просвітяни, як і всі жителі села, з великою пошаною і любов’ю ставилися до світлої пам’яті свого славного земляка І. Франка. У 1922 р. вони брали участь у мі- тингу на садибі письменника, присвяченому 66-й річниці з дня народження Каме- няра. У 1926 р. до 10-ї річниці з дня смерті поета просвітяни зайнялися збором ко- штів у селі на будівництво української гімназії в Дрогобичі. У 1932–1933 pp. члени “Просвіти” стали активними учасниками будівництва народної двоповерхової школи в Нагуєвичах. Вони виділяли кошти зі своїх скром- них збережень, возили дерево з лісу своїми кіньми, працювали на будові, якою ке- рував будівничий Микола Чаповський з Вацевич. Велику роботу у “Просвіті” вів дальший її голова Іван Гаврилик (1889–1968), який, будучи мудрим селянином, турбувався про вшанування пам’яті великого Ка- меняра. Саме він став ініціатором та головою комітету для збирання коштів на відкриття пам’ятника І. Франкові в Нагуєвичах у 1934 р., і саме він зберіг один- однісінький екземпляр “Заклику до селян, робітників і трудової інтелігенції”, бо 300 Ганна Гром решту 2999 примірників спалили польські жандарми. Цей екземпляр “Заклику…” експонується в музеї Каменяра в Нагуєвичах. Нагуєвичани мріяли заснувати у селі гурток ім. І. Франка чи присвоїти це ім’я гуртку “Рідна школа”. З цього приводу листувалися з Головним виділом Товариства “Просвіта” і “Рідна школа” у Львові. У 1935 р. на тому місці, де стояла Франкова садиба, культурно-просвітнє то- вариство “Робітнича громада” в Дрогобичі подало ідею побудувати дитячу оселю. Товариство видало відозву до громадян з проханням присилати кошти на будівни- цтво цього дому. Хоча просвітяни під керівницівом Григорія Франка та Івана Гав- рилика збирали кошти, польський уряд це будівництво заборонив. Члени “Просвіти” організували гуртки “Сільський господар” (сюди входила секція “Українських господинь”), “Рідна школа”, “Січ” та кооператив “Поступ”. Про гурток “Рідна школа”, йото просвітню роботу ми розповіли у газеті “Галицька зоря” № 98 від 5–6 вересня 1995 р. Гурток “Сільський господар” входив до філії в Дрогобичі, головою якої був інженер Володимир Дидинський, а заступником – директор Нагуєвицької народної школи Корнелій Камінський. Філія ставила своїм завданням нести в селянські маси агрономічні знання. Проводила з цією метою різні курси: рільничі, ветеринарно- відгодівельні, городничо-садівничі. Членами цього гуртка (голова К. Камінський) були шановані в селі господарі, прогресивні люди Нагуєвич: Василь Чапля, Василь Твердовський, Василь Дрогобицький, Юрко Сидір, Михайло Фридер, Михайло Дум’як, Петро Котик, Григорій Чапля, Захар Франко, Григорій Добрянський, Ілько Хруник, Степан Дум’як та інші. Сам Корнелій Камінський вів ще й бджільничий гурток, у діяльності якого допомагав йому й Дмитро Гром. Активним членом гуртка “Сільський господар” був Юрко Фридер (1918 р.н.). Щирий патріот України, вмілий організатор сільської молоді, він вів з парубками хліборобські заняття. Читав багато газет, журналів, книг, ділився своїми знаннями з однолітками. З приходом радянської влади Юрко пішов у Борислав. Його знайшли і там. Забрали в армію, хоча хлопець кульгав на ногу. Опинився аж під китайським кордоном. У село більше не повернувся, і доля його невідома. У гуртку “Сільський господар” працювала секція “Українських господинь”, де жінки й дівчата навчалися крою і шиття, готувати різні страви, доглядати город, до- тримуватися чистоти та порядку в хатах, консервувати городину й овочі. Головою секції була Степанія Стронська, секретарем – Розалія Твердовська. Інструкторами були Ярослава Ковальська, Юрко Фридер, приїжджала з Дрогобича й Леся Гриник та й, зрештою, самі нагуєвицькі ґаздині також навчали одна одну. Розалія Твердовська пригадує урочисте свято, організоване Дрогобицькою фі- лією – День української господині. До нього готувалися дуже старанно: випікали хліб, булочки, печиво, готували смачну їжу. Всі дівчата й жінки були в народнім строї. Майже на кожній жінці – вишита блузка, фартух, шалянова спідниця, окса- митова корсетка. На шиї – разки гарного намиста. Членкинями секції були: Марія Чапля, сестри Розалія та Анастасія Безклуби, Розалія Лоїк, Катерина Чапля, Розалія Гаврилик, Анна Дум’як, Розалія і Марія Сто- ронська, Розалія Подляшецька, Тетяна Чапля, Анна Добрянська. “Просвіта” разом з секцією “Українських господинь”, “Січчю” та гуртком “Рід- на школа” влаштовували фестини, які відбувалися на Базарі (це рівна площа між 301Читальня “Просвіти” в Нагуєвичах селом Нагуєвичами і Слободою). Дівчата під керівництвом Ю. Фридра, вчительок місцевої школи в українських строях виконували вправи з серпами та вінками, спі- ваючи пісень (“Заграй ми, цигане старий...”, “І шумить, і гуде”, “Гей, там на Горі Січ іде”, “За світ встали козаченьки”). Хлопці з Січі показували свою молодечу силу у різних вправах, змаганнях, бігу. Це було гарне видовище, яке збирало багато глядачів й з інших сіл: Ясениці, Урожа, Уня- тич. Для найспритніших влаштовували ще й таке змагання: вилізти на високу обкорова- ну, без гілок ялинку і зняти з її вершка прив’язані ласощі. Були сміливці, що діставали їх. На цій же площі відбувалися й футбольні ігри нагуєвичан з командами сусідніх сіл. Час проведення фестин – пізнє літо, коли основні роботи в полі пороблені, або осінь. Члени “Січі” були не тільки сильними, здоровими й вправними, не тільки за- ймалися спортивно-оздоровчою роботою, а й культурно-освітньою. Хор січови- ків гарно співав. 10 травня 1908 р. він виступив на установчих зборах Унятицької “Просвіти”. Члени Нагуєвицької “Січі” 14 травня 1916 р. взяли участь в урочисто- му відкритті в Дрогобичі “збройного лицаря”, пожертвували на допомогу вдовам і сиротам 10 корон. А в травні 1933 р., коли у Львові на могилі І. Франка відкри- вали пам’ятник, січовики стали учасниками у велосипедному пробігу Нагуєвичі– Львів і доставили чашу, наповнену землею з місця, де народився великий Каменяр. Дочка сучасника І. Франка Ілька Бадинського Марія Балуш (1918 р.н.) згадує: “Кооператива “Поступ” в Нагуєвичах заснована в 1930 р. Її членами були господарі села, які прагнули всіма силами вилізти з біди, жити краще, допомагати тим, що по- требують людського милосердя. Найактивнішими діячами кооперативи були: Михай- ло Дум’як, Іван Дум’як, Гринь Франко, Юрко і Микола Сидір, Ілько Хруник, Михай- ло Гром, Михайло Хруник (син Миколи), Степан Цюник, Михайло Фридер, Василь Твердовський, Михайло Твердовський, Юліан Твердовський. На кошти кооперативи побудували крамницю, де можна було купити господарське знаряддя, продукти, про- мислові товари. Мій батько продавав у цій крамниці, а я йому допомагала”. За власні гроші члени кооперативи купили радіо, яке сходилося слухати багато людей. Станом на 31 грудня 1938 р. члени кооперативи володіли майном на 1800 золо- тих. Крамниця кооперативи стояла на перехресті доріг до Самбора та Дрогобича. Її часто обкрадали. Члени кооперативи дізналися про те, що це роблять польські зло- дії Земби зі Ступниці. Виставили охорону, якій вдалося “добре освятити воду зло- діям” так, що вони більше не потикали носа в Нагуєвичі. Перша світова війна принесла селу руїни і смерть. Просвітницька робота зане- пала. Члени читальні “Просвіта”, кооперативи “Поступ” та аматорського гуртка звер- нулися до громадськості через газету “Сельроб” з проханням допомогти в споруджен- ні Народного дому в Нагуєвичах. Вони писали: “Наше село так зруйноване світовою війною, що аж соромно нам, односельчанам бл. пам. Каменяра Івана Франка, що не маємо домівки, де приміщалися б усі просвітні та культурні оріанізації й товариства. Перед війною ми почали були власними силами будувати Народний дім – це огнище всього культурного життя села. Однак, імперіалістична війна люто знищила всі почат- ки будови, а також ще гірше знищила й саме наше село... Прохаємо шановних грома- дян о присилання дрібних жертв і датків на будову цього просвітнього вогнища в На- гуєвичах. Хай рідне село так славного й заслуженого І. Франка не останеться позаду всього поступового селянсько-робітничого руху...”. Лист підписали: Гринь і Микола 302 Ганна Гром Франки (небожі Каменяра), Іван Дум’як, Степан Цюник, Іван Гаврилик, Микола До- брянський, Михайло Хруник, Василь Риб’як. Однак Народний дім не був збудований. З осені 1939 р. “Просвіта” та інші культурно-просвітні організації перестали функціонувати. Читальня стала клубом, а згодом носила назву “Будинок культури”. У радянський час у клубі проводились ідеологічно спрямовані вечори, конференції, збори. Однак попри всі обмеження, інтеліґенція села, культурні працівники все ж організовували аматорські вистави, концерти, читацькі конференції та вечори, на яких нагадували землякам, що вони українці. Це найбільше стосувалося Шевчен- ківських вечорів за участю й учнів середньої школи, і малят садочка “Колосок”, які щороку проходили дуже урочисто. Нагуєвичі пізніше за інші села й міста Дрогобиччини включилися в бороть- бу за національне відродження. Лише у другій половині 1989 р. було створено То- вариство української мови ім. Т. Шевченка, яке у грудні провело установчу конфе- ренцію, на яку були запрошені гості з Борислава та Дрогобича. Сільський Будинок культури не вмістив усіх бажаючих. Замайоріли українські прапори. На сцені упер- ше за стільки літ заборони зазвучала пісня “Ой у лузі червона калина”, коляда “До- брий вечір тобі, пане господарю”, виконані ансамблем “Яворина” під керівництвом З. Страшівського. Вчителі спецшколи-інтернату показали українські вечорниці. Хвилюючими були урочистості з нагоди прийняття військовиками присяги на вірність Україні. У лютому 1991 р. на загальному сході села Будинок культури пе- рейменовано в Народний дім “Просвіта”, обрано раду в складі 11 осіб. Також від- новлено святкування дня Матері. Щороку Народний дім “Провсіта” урочисто про- водить річницю проголошення незалежності нашої держави, ЗУНР, річницю бою під Крутами, формування військ УПА. Важливим засобом виховання національної свідомості є щорічні Франкові свя- та, які, починаючи з 1981 р., збирають велику кількість людей, в яких є в серці “те, що не вмирає”, які люблять і шанують свою культуру, націю і Україну. І. Франко передбачав щасливий час для свого стражденного народу. Та прийде час, і ти огнистим видом Засяєш у народів вольних колі, Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом, Покотиш Чорним морем гомін волі І глянеш, як хазяїн домовитий, По своїй хаті і по своїм полі. Будьмо ж справжніми дбайливими господарями в рідному Домі – незалежній Україні. А що важко зараз, то не опускаймо рук! “Ожиємо, брати, ожиємо!” – казав Каменяр. То ж вірмо в це! Hanna Hrom. Reading club of “Prosvita” in Nahuievychi The author characterizes conditions of establishing and activities of the reading club of “Prosvita” in Nahuievychi in 1906–1939. She lists first members of the reading club, analyzes changes in their number, directions of work, and gives examples of “Pros- vita’s” resistance to Moscowphiles and Polish government, and of its collaboration with Ukrainian social organizations. Key words: “Prosvita”, reading club of the society in Nahuievychi.

Читальня “Просвіти” в Нагуєвичах

Institution

Ähnliche Einträge