Читальня “Просвіти” в Меденичах
Простежено заснування та діяльність читальні Товариства “Просвіта” в Меденичах у 1925–1939 рр. Наведено огляд етно-інституційної структури села, окреслено форми роботи читальні та її співпрацю з українськими громадськими організаціями....
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2010
|
| Назва видання: | Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73558 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Читальня “Просвіти” в Меденичах / М. Чепіль // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 303-306. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-73558 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-735582015-01-13T03:01:43Z Читальня “Просвіти” в Меденичах Чепіль, М. Філії і читальні “Просвіти” Простежено заснування та діяльність читальні Товариства “Просвіта” в Меденичах у 1925–1939 рр. Наведено огляд етно-інституційної структури села, окреслено форми роботи читальні та її співпрацю з українськими громадськими організаціями. The author traces origins and activities of the reading club of “Prosvita” in Medenychi in 1925–1939. She gives an overview of the ethno-institutional structure of the village, and describes forms of the reading club work and its collaboration with Ukrainian social organizations. 2010 Article Читальня “Просвіти” в Меденичах / М. Чепіль // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 303-306. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 2223-1196 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73558 uk Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Філії і читальні “Просвіти” Філії і читальні “Просвіти” |
| spellingShingle |
Філії і читальні “Просвіти” Філії і читальні “Просвіти” Чепіль, М. Читальня “Просвіти” в Меденичах Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| description |
Простежено заснування та діяльність читальні Товариства “Просвіта” в Меденичах у 1925–1939 рр. Наведено огляд етно-інституційної структури села, окреслено
форми роботи читальні та її співпрацю з українськими громадськими організаціями. |
| format |
Article |
| author |
Чепіль, М. |
| author_facet |
Чепіль, М. |
| author_sort |
Чепіль, М. |
| title |
Читальня “Просвіти” в Меденичах |
| title_short |
Читальня “Просвіти” в Меденичах |
| title_full |
Читальня “Просвіти” в Меденичах |
| title_fullStr |
Читальня “Просвіти” в Меденичах |
| title_full_unstemmed |
Читальня “Просвіти” в Меденичах |
| title_sort |
читальня “просвіти” в меденичах |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Філії і читальні “Просвіти” |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73558 |
| citation_txt |
Читальня “Просвіти” в Меденичах / М. Чепіль // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 303-306. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
| series |
Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| work_keys_str_mv |
AT čepílʹm čitalʹnâprosvítivmedeničah |
| first_indexed |
2025-07-05T22:06:48Z |
| last_indexed |
2025-07-05T22:06:48Z |
| _version_ |
1836846372384407552 |
| fulltext |
303Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 19/2010
Марія Чепіль
Читальня “Просвіти” в МедениЧах
простежено заснування та діяльність читальні Товариства “просвіта” в Меде-
ничах у 1925–1939 рр. Наведено огляд етно-інституційної структури села, окреслено
форми роботи читальні та її співпрацю з українськими громадськими організаціями.
Ключові слова: “просвіта”, читальня Товариства в Меденичах.
Читальня “Просвіти” в Меденичах заснована 9 квітня 1925 р.1 У цей час на-
селення селища складалося з українців, поляків і євреїв. У 1929 р. в селищі числи-
лось 600 дворів, з них – 300 української громади2. У 1932 р. кількість мешканців
становила 4000, з них українців – 17003. У 1934 р. в осідку читальні нараховувало-
ся 700 дворів, з них українських – 360, польських – 303, єврейських – 37. В Меде-
ничах діяла церква, костел, синагога, польська школа, повітовий суд, адвокатська
канцелярія. З приходом адвоката Івана Мартинюка, колишнього старшини УГА, в
Меденичах пожвавилося організоване українське культурно-освітнє життя. В бу-
динку, де жив І. Мартинюк, відбувалися не тільки різні наради і сходини, але й тут
мав свою “головну квартиру” “Союз Українок”4. Д-р Мартинюк організував робо-
ту читальні та був її першим головою. Читальня працювала згідно зі статутом То-
вариства “Просвіта” (1913).
Читальня займала одну велику кімнату (10х15м), що служила залом для ви-
став, різних імпрез та загальних зборів, а також меншу. Крім читальні, в будинку
були споживча кооператива “Єдність”, районова молочарня. На головній стіні роз-
міщувався образ Божої Матері, а над сценою – тризуб. Кімнати читальні були гар-
но прибрані портретами І. Мазепи, Б. Хмельницького, Т. Шевченка, І. Франка5.
У перші роки існування читальня була дуже бідною. Просвітяни не могли на-
віть сплачувати членські внески “задля убожества”. І тільки з 1930 р., почали їх
сплачувати6. Читальня отримувала часописи “Свобода”, “Український голос”. При
читальні діяли споживча кооператива, позичкова каса, товариство “Сокіл”, з 1930 р.
– кооператива “Єдність”, яка поширювала книжки серед просвітян7, та аматорський
(драматичний) гурток, організатором якого був секретар адвокатської канцелярії
Павло Викрикач.
Головами читалень на Дрогобиччині в 20–30-ті рр. були місцеві парохи, міс-
цева інтеліґенція, інколи поважні селяни-господарі. Та в усіх випадках священик
залишався тим духовним провідником, котрий чи сам, чи члени його родини, дба-
ли та керували просвітнім життям у селі. Це добре видно на діяльності читальні в
Меденичах. Піднесення в її роботі розпочалося з 1932 р., коли головою був парох
о. Йосиф Оленяк, заступником – адвокат Іван Мартинюк. Секретарем, скарбником,
бібліотекарем, господарем були рільники, відповідно: Теодор Костів, Гринь Кінаш,
304 Марія Чепіль
Стась Лехович, Михайло Лисунів. У роботі Виділу брали участь Захар Онишків,
Дмитро Костів, Анна Мазурчак, Микола Сусяк.
Читальня в цей період нараховувала 92 особи, з них – 12 жінок. Якщо раніше
до читалень сходилися тільки по понеділках і святах, то з 1932 р. – кожного дня8.
Парох о. Йосиф Оленяк очолював читальню і керував хором протягом п’яти років.
Звіт за 1934 р. зазначає, що священик-українець о. Й. Оленяк “ревно працює”9. Він
зумів організувати молодь в окремий самоосвітній гурток, в якому вивчали історію,
літературу, географію України та інші українознавчі предмети10.
При читальні діяла бібілотека. За свідченнями просвітян, вона була організо-
вана у 1927 р. Звіт про роботу читальні за 1932 р. вказує, що бібліотека створена
1933 р., хоча звіт за 1929 р. містить склад Виділу читальні, до якого входить бібліо-
текар Михайло Лисунів.
У 1932 р. бібліотека нараховувала 25 книг, у 1934 р. – 6011, у 1935 р. – 15312,
1938 р. – близько 300 (за свідченням очевидців). Придбання книг проводилося за за-
роблені виставами гроші та членські внески, а також за рахунок передачі книг зі сво-
їх бібліотечок членами виділу. Крім того, бібліотека мала можливість брати книги у
кредит. Тематика книжок, що користувалися попитом, залишалася майже незмінною
впродовж усього часу існування бібліотеки: художня література, історичні та літе-
ратурознавчі книги, науково-популярна література. Було чимало книг з виробничої
тематики (господарські) – близько 17 % від загальної кількості13. У 1932 р. для дітей
організовано дитячу бібліотеку “Дзвіночок”, а у 1935 р. – театральну бібліотечку14.
Бібліотекар Захар Онишків у 1933 р. пройшов “бібліотекарський” курс у Милу-
ванні, добре знаючи книжковий фонд, склав каталог. Це допомагало йому в роботі з
просвітянами у вивченні та формуванні читацьких інтересів, розповсюдженні книг.
У 1934 р. Товариство “Просвіта” оголосило конкурс на кращий сценарій про-
ведення свята книжки, за участь у якому читальня отримала відзнаку.
Бібліотекар Євстахій Зварич (він же і скарбник читальні) у 1939 р., дбав про
читальню, мав великий авторитет у меденичан. У 1944 р. він, щоб зберегти книж-
ки для нащадків, закопав бібліотеку читальні. Поки її ще не знайдено.
Читальня “Просвіти” займалася дошкільним вихованням, а також організаці-
єю жіночих гуртків. Дитячий садок діяв влітку на церковному подвір’ї (сезонно).
Його вела Лідія Дутко. Дітей (у 1935 р. їх було 5015) навчали співати пісеньки, де-
кламувати віршики, слухати оповідання про Україну, виховували у релігійному та
національному дусі.
Жіночий гурток, яким керували Наталя Мартинюк і Ольга Столяренко, вивчав
анатомію, в’язання, куховарство. Членами цього гуртка були Катерина Кулик (се-
кретар), Марія Гавриш (касир), Анна Копач, Ольга Онишків та ін. У 1934 р. гур-
ток відвідувало 16 осіб, а згодом – 27. Цей гурток щороку проводив обряди “Ялин-
ки”, “Свяченого”, “Чайних вечорів”. До цих свят прибирали приміщення читальні,
приносили рушники, дзеркала, витинали синьо-жовті стяжки, квіти. На “Ялинку”
пекли сирники. У проведеденні обряду “Свячене” брав участь священик о. Й. Оле-
няк, а з 1936 р. – о. Степан Федунь. Це свято було родинним. Для його проведен-
ня підлогу читальні воскували, ставили два столи через велику кімнату, до якої всі
збиралися після великоднього Богослужіння. Священик роздавав освячені велико-
дні яйця, і всі величаво співали “Христос воскрес”.
305Читальня “Просвіти” в Меденичах
Драматичним гуртком, який діяв з 1930 р., керували Павло Викрикач, Іван Мо-
роз, Теодозій Ярко. Активними членами були Іван Мартинюк, Василь Кісера, Іван
Шулак, Євстахій Равриш, Микола Попик, Анна Раделицька, Михайло Климак та
ін. Багато з них добре пам’ятають вистави “Вифлеємська ніч”, “Мати-наймичка”,
“Мартин Боруля”, “Сватання на Гончарівці”, “Тарасова доля”, які малі великий успіх
не тільки в односельчан, а й у мешканців сіл Опарів, Ролева, Грушева, Ріпчич, Го-
руцька, Летні, Волощі. Декорацій у сьогоднішньому розумінні не було, а стрій був
українським. За вхід на вистави платилося.
Заслуговує на увагу і хор, який діяв при читальні. Керував ним о. Йосиф Оле-
няк, також Степан Вареницький (з Ріпчич), Теодозій Ярко. Співали українські пісні
“Гей, там на горі Січ іде”, “300 літ минає”, “Ой три шляхи з України”, “Реве та стог-
не Дніпр широкий”, “Не пора, не пора” та інші. Члени хору (Олекса Зварич, Василь
Мороз, Микола Раделицький, Микола Попик, Іван Мороз, Анна Раделицька, Анна
Чепіль, Василь Кісера та ін.) брали участь у проведенні фестинів, ювілейних свят,
забав, організовували концерти в Меденичах і навколишніх селах.
Гурток “Січ” вивчав історію, військову дисципліну. До нього входили хлоп-
ці та дівчата. Провідником жіночої “Січі” була Ольга Раделицька, чоловічої – Єв-
стахій Синишин.
Читальня широко відзначала роковини бою під Kpyтами. Реферат виголошу-
вав Степан Рошко (колишній директор районової молочарні), члени читальні чита-
ли вірші, співали гимн “Ще не вмерла Україна”.
Голосні читання та дискусії щодо прочитаних часописів, журналів, розмови
на суспільні й політичні теми, вислуховування доповідей, рефератів місцевих чи
запрошених гостей, а також вистави, концерти, проведення свят “Просвіти”, роко-
вин Т. Шевченка, І. Франка – ось неповний перелік того, чим займалася читальня
в Меденичах.
Для проведення свят, фестинів треба було мати дозвіл з Дрогобича. На них за-
вжди був присутній “постерунковий” (польський поліцай).
Час від часу до читальні приїжджав відпоручник філії “Просвіти”. Обов’язково
двічі на рік повітовий організатор філії чи делегований службовець з канцелярії пе-
ревіряли роботу читальні, її господарський стан. Крім того, раз на рік читальню від-
відував інспектор з Головної канцелярії “Просвіти” у Львові. Після таких переві-
рок проводилися спільні засідання з Виділом читальні, провідниками поодиноких
гуртків, на яких обговорювався стан справ на день перевірки та вказувалося на те,
що слід зробити в майбутньому.
З 1939 р. на читальню нападали учасники польської організації “Стшелєц”:
били вікна, нищили портрети на стінах. Євреї в роботу читальні не вникали. З при-
ходом більшовиків восени 1939 р. роботу читальні заборонено. Більшість її членів
заарештовано. Дехто з просвітян пішов в УПА, ОУН. Після цього їхні родини ви-
везли на Сибір, Колиму. Видання Товариства “Просвіта” знищувалися, незалежно
від їх змісту, навіть лікарські та куховарські порадники. Багато діячів та активістів
“Просвіти” загинули під час масових репресій, у сталінських концтаборах або зму-
шені були покинути рідні домівки. З Меденич виїхало в світ чимало селян та інте-
ліґенції (адвокати Іван Мартинюк та Євстахій Середяк, директор районової моло-
чарні Степан Рошко, рільники Євстахій Равриш та Микола Сусяк, багато інших).
306 Марія Чепіль
У процесі діяльності читальні “Просвіти” радикально змінився світогляд меш-
канців села, які стали національно свідомими українцями, здобули навички цивілі-
зованого господарювання, позбулися неуцтва і безкультур’я, прилучилися до здо-
бутків світової культури та чистих джерел національних традицій.
Maria Chepil’. Reading club of “Prosvita” in Medenychi
The author traces origins and activities of the reading club of “Prosvita” in Med-
enychi in 1925–1939. She gives an overview of the ethno-institutional structure of the
village, and describes forms of the reading club work and its collaboration with Ukrai-
nian social organizations.
Key words: “Prosvita”, reading club of the society in Medenychi.
1 Центральний Державний історичний архів України, м. Львів (ЦДІАУЛ). – Ф. 348. – Оп. 1. –
№ 3727. – С. 33.
2 Там само. – С. 2.
3 Там само. – С. 8.
4 Там само. – С. 13.
5 Дрогобиччина – земля Івана Франка. – Нью-Йорк; Париж; Сидней; Торонто, 1973. – С. 315.
6 ЦДІАУЛ. – Ф. 348. – Оп. 1. – № 3727. – С. 5 зв.
7 Там само. – С. 6.
8 Там само. – С. 8.
9 Там само. – С. 16.
10 Там само.
11 Там само. – С. 14.
12 Там само. – С. 18.
13 Там само. – С. 14.
14 Там само. – С. 20.
15 Там само.
|