З історії Слабинської сотні

Стаття присвячена історії Слабинської сотні Чернігівського полку XVIII ст.: її канцелярії (розміщення, приміщення, будівництво, руйнування) та печатці.

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2014
Автор:	Ситий, І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2014
Назва видання:	Сiверянський лiтопис
Теми:	У глиб віків
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73640
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	З історії Слабинської сотні / І. Ситий // Сiверянський лiтопис. — 2014. — № 1-3. — С. 23-35. — Бібліогр.: 71 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-73640
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-736402015-01-14T03:02:15Z З історії Слабинської сотні Ситий, І. У глиб віків Стаття присвячена історії Слабинської сотні Чернігівського полку XVIII ст.: її канцелярії (розміщення, приміщення, будівництво, руйнування) та печатці. Статья посвящена истории Слабинской сотни Черниговского полка XVIII века: ее канцелярии (расположение, помещения, строительство, разрушение) и печати. Article describes the history of county of Slabinskoy Chernigov Regiment of the 18th century: her office (location, structure, repair, destruction), the seals. 2014 Article З історії Слабинської сотні / І. Ситий // Сiверянський лiтопис. — 2014. — № 1-3. — С. 23-35. — Бібліогр.: 71 назв. — укр. XXXX-0055 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73640 94 (477) uk Сiверянський лiтопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	У глиб віків У глиб віків
spellingShingle	У глиб віків У глиб віків Ситий, І. З історії Слабинської сотні Сiверянський лiтопис
description	Стаття присвячена історії Слабинської сотні Чернігівського полку XVIII ст.: її канцелярії (розміщення, приміщення, будівництво, руйнування) та печатці.
format	Article
author	Ситий, І.
author_facet	Ситий, І.
author_sort	Ситий, І.
title	З історії Слабинської сотні
title_short	З історії Слабинської сотні
title_full	З історії Слабинської сотні
title_fullStr	З історії Слабинської сотні
title_full_unstemmed	З історії Слабинської сотні
title_sort	з історії слабинської сотні
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2014
topic_facet	У глиб віків
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73640
citation_txt	З історії Слабинської сотні / І. Ситий // Сiверянський лiтопис. — 2014. — № 1-3. — С. 23-35. — Бібліогр.: 71 назв. — укр.
series	Сiверянський лiтопис
work_keys_str_mv	AT sitijí zístorííslabinsʹkoísotní
first_indexed	2025-07-05T22:12:52Z
last_indexed	2025-07-05T22:12:52Z
_version_	1836846754088091648
fulltext	Сіверянський літопис 23 © Ситий Ігор Миколайович – кандидат історичних наук, науковий співробітник обласного музею ім. В.Тарновського. УДК 94 (477) Ігор Ситий . З ІСТОРІЇ СЛАБИНСЬКОЇ СОТНІ Стаття присвячена історії Слабинської сотні Чернігівського полку XVIII ст.: її канцелярії (розміщення, приміщення, будівництво, руйнування) та печатці. Незважаючи на певні здобутки, історія переважної більшості сотень ще чекає своїх дослідників. До них належить й історія Слабинської сотні Чернігівського полку. Але спочатку декілька загальних слів про адміністративно-територіальний устрій Гетьманщини. Як відомо, базовою одиницею адміністративно-військового устрою України ХVІІ–ХVІІІ ст. була сотня, а вже з них формувався полк. Очолював його полковник, який у своїй діяльності спирався на полкову канцелярію. Я. Дашкевич подавав відомості про 20 полків та приблизно 367 сотень1. Кожний полк та сотня мали свої зовнішні атрибути або клейноди: полковий прапор (корогву), сотенний значок та печатку2, якою засвідчувалися документи полкової та сотенної канцелярій3. І не тільки документи. У 1712 р. у Харкові царським указом та указом канцелярії адмірала Ф. Апраксина були встановлені «питейные меры» з тим, «чтоб по шинкам незапечатаными мерами ничего не продавали». Указ виконували всього кілька років, а потім він був забутий. У 1746 р. Харківська полкова канцелярія згадала про цей указ і для напоїв були встановлені міри – кварти, півкварти й гарнці «за полковою печатью», які були роздані по шинках, а з шинкарів була стягнута їхня вартість4. Полкові та сотенні клейноди дарувалися полковником чи гетьманом або виготов- лялися на місці за власний рахунок полку, сотні чи урядовця. Наприклад, нехворо- щанський сотник Каленик Прокопієв виготовив значок за 25 рублів власним коштом5. Печатки зберігалися здебільш у відповідних канцеляріях6, а розпоряджався ними писар. Траплялися випадки, коли цей порядок порушувався. У 1749 р. Генеральна військова канцелярія розглядала таке порушення з боку омельницького сотника Григорія Остроградського7. 2 квітня 1749 р. омельницький отаман Лук’ян Книшенко та манжелейський отаман Гнат Даценко у своєму доне- сенні в Миргородську полкову канцелярію звинуватили сотника у тому, що той ще у листопаді 1747 р. забрав з ратуші додому сотенну печатку і скріплює нею офіційні документи, у т. ч. купчі. 2 травня 1749 р. Генеральна військова канцелярія своїм указом вимагала від сотника повернути печатку у сотенне правління і засвідчувати документи у присутності всієї старшини, щоби запобігти виготовленню фальшивок, особливо купчих, а саму печатку зберігати під його особистою печаткою та печатками сотенної старшини. Але сотник стояв на своєму. У донесенні від 18 травня 1749 р. до Генеральної військової канцелярії він виклав свої аргументи. Остроградський писав, що миргородський полковник Капнист незаконно обернув у своїх посполитих сотен- ного писаря Петра Корецького та його брата Антона. Манжелейський та омельниць- кий отамани – наклепники і вірні слуги полковника в його незаконних оборудках з купчими на козацькі землі. Вони примушували в. о. сотенного писаря Івана Бакая прикладати сотенну печатку до фальшивих купчих на користь полковника. Але той відмовився і приніс печатку у будинок сотника. Григорій Остроградський залишив печатку у себе, щоби запобігти виготовленню фальшивих купчих. Він звинувачував отамана Книшенка, що той має власну фальшиву сотенну печатку, якою незаконно скріплює офіційні документи. Проте була «сказка» від 10 березня 1749 р. омельниць- кого похідного отамана Яроша Дубовика, де останній повідомляв, що печатку зробив омельницький козак Стефан Морозенко8. 24 Сіверянський літопис Інший приклад. Отаман Даценко у порушення порядку одноосібно видавав паспор- ти під сотенною печаткою підозрілим особам, про що була промеморія срібнянської сотенної канцелярії від 21 січня 1749 р. В останній, зокрема, було зазначено: «Виш прописаний даний прошедшого 748 году сентябра 19 дня якоби з сотеного омелницкого правления за подписом руки омелницкой старшини сотника наказного омелницкого Грицка Жадана, атамана Ігната Даценка да підписка сотеного Василя Карнева едною рукою писаний пашпортъ и на оном печатъ з воску красного притиснена означенимъ людямъ … сумнителен явился да к тому ж со всего видимо их бежавших людей непо- стоянство что они какиесь злочинци»9. Гроші для придбання матеріалів, як то паперу, воску, сургучу, що були потрібні для виготовлення відбитків печаток, надходили від встановлених зборів. Наприклад, у 1719 р. бахмацький сотник Семен Боровський подав Івану Скоропадському скаргу про те, що городиський староста неправно захопив собі всі ярмаркові збори зі Спась- кого ярмарку в Бахмачі: «Наветъ для уставичныхъ сотенныхъ расходовъ и паперу не зъ чего и не за що купити»10. Запровадження полкових та сотенних печаток розтягнулося у часі, причому зазна- ючи певних трансформацій у формі, зображенні, техніці та матеріалах виготовлення. Наприклад, лубенська полкова печатка згадується вже у жовтні 1659 р. – червні 1660 р. У запису лубенського полковника Якова Засядка на «пляц» у Лубнах читаємо: «даем тое писане наше, з подписом руки моей и притиснением печати полковое, так же и товаришов при мне бивших ... у того запису печать полковая лубенская»11. Печатка Слабинської сотні відома у двох варіантах. До середини XVIII ст. це була восьмикутна печатка, 16 х 17 мм, а потім користувалися овальною, 27 х 30 мм, із зображенням у щиті якоря, у супроводі 2-х зірок, над щитом – коронований шолом; обабіч – намет; по кутах – літери «П С СЛ» («ПЕЧАТЬ СОТНИ СЛАБИНСКОИ»)12. Проте для Гетьманщини була характерною практика засвідчення документів, окрім офіційних, і приватними печатками урядовців. Наприклад, донесення Слабинської сотенної канцелярії від 5 жовтня 1747 р. скріплене овальною, на червоному сургучі, печаткою сотника Самійла Ливандовського. Цікаве нетипове для Гетьманщини зо- браження на печатці: на тлі хрестоподібної фігури, рамена якої вкриті горизонталь- ними рисками, навхрест покладені т. зв. грабельки, тобто перед нами знаки, що були характерні для писанок – сонце та вода. Чому сотник обрав ці символи, можна тільки здогадуватися. З огляду на назву розвідки, нашу увагу привернули матеріали, що зберігаються у Центральному державному історичному архіві у Києві. Це справа 1746–1748 рр. про напад бунчукового товариша Василя Лизогуба на Слабинську сотенну канцелярію13, справа 1743–1744 рр. про обрання слабинського сотника14 та справа 1781–1784 рр. під назвою «Сборник документов о казенных домах, находящихся в Малой России. Планы сотенных канцелярий и др.»15. Документи дозволяють нам відтворити історію Слабинської канцелярії у XVIII ст.: місце розташування, склад будівель, їхні конструктивні особливості, технологію будівництва. Окрім цього, вони проливають світло на відносини козацької старшини з козацькою громадою, роль у цьому адміністративно-територіальних органів; орга- нізацію та хід судового процесу, зміни в процедурі обрання сотника, що відбулися у XVIII ст. у порівнянні з XVII ст. 16 квітня 1743 р. слабинський наказний сотник Тимофій Кулчицький16 та інша со- тенна старшина17 звернулися з чолобитною до Чернігівської полкової канцелярії. Вони повідомляли, що 19 березня 1743 р. помер сотник Стефан Михайлович, і просили указу канцелярії про обрання «волними голосами» нового сотника, згідно з «решительными пунктами» Д. Апостола18. У резолюції на чолобитній та указі від 23 квітня 1743 р. наказувалося провести вибори вибельському сотнику Миколі Тризні у сотенному правлінні «всем товариством» 2 – 3 кандидатів19. У донесенні Тризна писав, що він прибув до правління 29 квітня і за участі старшини, отаманів та козацьких делегатів від сіл «по трезву с утра» провів вибори з «добрих и в верности неподозрителних» кандидатів20. У цей же день сотенна старшина дала вибельському сотнику «подпис- ку», де лукаво зазначала, що буцімто через «рабочее время» зібрати всіх козаків на Сіверянський літопис 25 вибори неможливо, тому обрали від них уповноважених делегатів і в такому складі провели вибори кандидатів – військового канцеляриста Романа Михайловича, брата покійного сотника; сотенного хорунжого Івана Паливоду та військового канцеляриста Василя Силича21. Але з кандидатів бажають першого. Пояснення цьому знаходимо у «виборе» від 29 квітня 1743 р. Мовляв, його батько сотникував 30 років, брат – 9 років. Сам Роман був з Чернігівським полком у поході 1739 р., а з 1740 р. служив військо- вим канцеляристом у Генеральній військовій канцелярії (ГВК). Стосовно Паливоди зазначалося, що він займає уряд «здавна» і служить «добропорядочно». Про Василя Силича писали, що його батько служив чернігівським городовим отаманом, а сам він служить в ГВК уже 4 роки. Микола Тризна фактично підтримав цю позицію у своєму донесенні від 30 травня 1743 р.22 Проте це було порушенням пунктів 1728 р., на що вказувалося у резолюції полкової канцелярії на «виборе». У ній вимагалося провести перевибори у строгій відповідності пунктам, скріпити підписами та вислати по одному списку до полкової канцелярії, ГВК, канцелярії Міністерського правління малоросійських справ23. На підставі резолюції був виданий відповідний указ від 4 травня 1743 р.24 Жор- стка позиція полкової канцелярії пояснюється тим, що вона виконувала припис ГВК провести обрання кандидатів «за силу решительних пунктов»25. Певні порушення у процедурі обрання кандидатів, канцелярія пояснювала відсутністю полковника. 21 липня 1743 р. ГВК видала указ по цій справі. Він був отриманий полковою канцелярією 3 серпня. В указі зазначалося, що сотенна старшина наполягає на канди- датурі Романа Михайловича і просить його затвердження, але це суперечить пунктам 1728 р. Окрім цього, про своє бажання зайняти вакантний уряд заявив військовий канцелярист Павло Мокриєвич. Тому наказувалося провести вибори згідно з пункта- ми, додати до кандидатів Мокриєвича, скріпити підписами і через полкову канцелярію прислати до ГВК на розгляд і затвердження26. Цей указ був продубльований полковою канцелярією з наказом провести вибори 10 серпня27. І як грім з ясного неба для сотничан був указ ГВК від 13 серпня 1743 р., отриманий полковою канцелярією 21 серпня. У ньому повідомлялося про призначення слабин- ським сотником колишнього корибутівського сотника Самійла Левандовського у зв’язку з тим, що він втратив уряд сотника, бо указом Сенату Корибутівська сотня Прилуцького полку приєднана до Краснокалядинської. Про нового сотника зазна- чалося, що він 4 роки був «в комиссиях и походах», у 1743 р. заготовляв провізію для турецького посла, будував стайні для його почту, супроводжував посла під час подорожі через Україну, служив на Українській лінії, внаслідок чого бідненький «разорился». Тому ГВК наказувала не ставити його в полкову чергу сотників для відбування «ко- мисий и походов», поки він не відремонтує свого будинку у Корибутові28. У резолюції полкової канцелярії від 28 серпня зазначалося: вибори припинити «для того что уже Левандовского в сотники указом определен»29. Ймовірно, Самійло Левандовський мав неабиякі зв’язки у ГВК, якщо отримав такі преференції, засту- пивши уряд сотника із звільненням від полкової служби30. Поява Левандовського на уряді саме слабинського сотника, можливо, пов’язана з його шлюбом з представницею родини Домонтовичів, а як відомо, Іван Домонтович був одним з перших слабинських сотників31. Справа свідчить про те, що від демократичної процедури обрання сотника, окрім формальних словосполучень, нічого не залишилося. Все вирішували ГВК та сотенна старшина. Поява нового сотника спричинила нову колізію. 25 травня 1746 р. у своєму донесен- ні до полкової канцелярії він повідомляв, що сотники Семен та Стефан Михайловичі мешкали у Чернігові і там же вирішували сотенні справи, внаслідок чого у Слабині відсутнє справжнє сотенне правління. Справи зберігаються у «чорной, дряхлой, гнилой избе» і псуються від негоди, та й жити там «опасно». У травні по його «усмотрению» та письмовому «сознатю и отводу» давніх козаків обрали місце для будівництва правління, очистили його від хмизу, «побили колля» і почали збирати будівлю. Проте на заваді встав прикажчик бунчукового товариша Василя Лизогуба. Він заявив, що 26 Сіверянський літопис «пляц» належить його господарю, тому деревину для будівництва порубає та попиляє, якщо будівництво не припиниться. Після цього демаршу прикажчик повиривав та покидав кілки. Сотник зазначає, що відведений «пляц» належав, згідно зі «сказкою» старожилів, козаку Юхиму Горбику та його синам: «по смерть и службу с нею отбува- ли». Горбик був записаний у «ревизию» 1690 р. Після його смерті з «пляцу» служив другий чоловік його дружини Богдан Пироцький, значковий товариш Ройської сотні. Окрім цього, у Любечі мешкають його онуки, а у Чернігові «свойственний» полковий канцелярист Петро Григорович, які можуть підтвердити козацький характер «пляцу». С. Левандовський просив допитати їх, дозволити продовження будівництва, щоби заготовлена деревина не псувалася і не розкрадалася. Він звинувачує В. Лизогуба у загарбанні пустуючих козацьких земель, забороні жити на них козакам та пропонує, щоб той доводив свою правоту «по порядку суда»32. До донесення прикладена «подписка» старожилів від 25 травня 1746 р. У ній за- значається, що Юхим Горбик жив у Слабині, ще до прибуття на уряд чернігівського полковника з Канева Якова Лизогуба був ктитором33. З Горбиковського ґрунту служили його сини Сава, Семен, Андрій, Богдан Пироцький. Козацтво Горбиків мо- жуть підтвердити діти його сина Артема, мешканці Любеча, «свойственний» Петро Григорович. Козаки свідчили, що стосунки Горбиків та Лизогубів зіпсувалися за полковництва Я. Лизогуба34. Старожили вважали «пляц» козацьким, а будівництво правління законним: «под совестию подтвержаем». У резолюції полкового судді Сенюти читаємо: послати «нарочних следователей» у Слабин, з’ясувати обставини суперечки «при депутате» від сотенного правління та «поверенном» Лизогуба, скласти документ, скріпити його підписами сторін, надіслати до полкової канцелярії, зняти «справки з старинних» ревізій35. На підставі цієї резолюції полковою канцелярією був виданий відповідний указ від 26 травня 1746 р. та направлений лист В. Лизогубу36. Слідство проводили чернігівський городничий Плохута та канцелярист Губаревський. У своєму донесенні за червень 1746 р. вони повідомляли, що прикажчик В. Лизогуба, посилаючись на відсутність пана, не надав необхідних документів на Горбиківський пляц, тому вони надсилають до канцелярії тільки «допрос» старожилів37. «Допрос» був складений 28 червня 1746 р. у присутності прикажчика (старости) Івана Пороховенка. Старожили, тобто особи, які мали 70 років і більше, підтвердили свою «сказку» (підписку) від 28 травня 1746 р., додавши деякі деталі: Петро Григорович був поіменований економом бунчукового товариша Семена Полуботка і він надав у користування город за р. Гнилицею, що належав до пляцу, наказному сотнику Кулчицькому38. Окрім «допроса», до донесення прикладені лист любецького п’ятницького попа Федора Артемовича Горбика та копії купчих, які він надіслав39. У купчому запису від 2 січня 1674 р. йдеться про те, що слабинський обиватель Іван Андрійович Кажамяка продав будинок з пляцем, городом, садом, який розташовувався «со одное стороны Карнея Давидовича, а з другое стороны од рову тылом до Гнилицы, четвертым концем до улицы», за 15 кіп слабинському обивателю пану Юхиму Процковичу Горбику. За- пис був зроблений у Чернігові, у будинку Стефана Пинчука Кажамяки слабинським дяком Євдокимом Андрійовичем Владичкою40. У купчому запису від 2 травня 1692 р. йдеться про продаж за 10 кіп будинку пакульським попом Семеном Шандаленком слабинській обивательці Євфимії Горбиковій. Цікаво, що будинок роташований «с четвертой сторони от Вала и от Церкви», поряд з будинком названого вище Владички. Документ був складений у Слабині у присутності отамана Семена Туренка та слабин- ського паламаря Єрмоли Лихоцького41. У «сказке» Параски Горбик від 28 червня 1746 р. слідчим зазначено, що Юхим, Сава, Семен, Андрій Горбики та їхній батько Юско Горбик мали пляц у Слабині та поза селом42. У своєму донесенні від 2 липня 1746 р. Василь Лизогуб пише, що указ полкової канцелярії він отримав щойно, бо був у степовому хуторі Рокитновському, звинувачує старожилів в упередженості, адже вони не козаки, а його піддані, про що є справа у ГВК; за указом Сенату на відповідну чолобитну слабинців, яку вони подали під час «шествия в Киев» імператриці (1744), справа про Горбиківський пляц перенесена в канцелярію Міністерського правління, тому його повірений з купчими відправлений Сіверянський літопис 27 до Глухова; просить заборонити будівництво43. Незважаючи на резони Лизогуба, пол- кова канцелярія наполягала, щоб він представив купчі – «праведное уведомление»44. Петро Григорович у «сказке» від 7 липня 1746 р. засвідчив, що його дід по матері Юхим Горбик та його сини-козаки мали ґрунти у Слабині, на які є купчі у любецького п’ятницького попа Федора Горбика45. 10 липня 1746 р. сотенна старшина направила «протест» до полкової канцелярії на дії Лизогуба, який, зібравши своїх підданих, «косарей, молотовников, возниц, слу- жителей», на світанку 10 липня напав з «друччем, и з сокирами и з другими инстру- ментами» на будівельників сотенної канцелярії, скориставшись відсутністю сотника. У робітників відібрали «сокири, свердла, инструмент» і зачинили у порожній кузні, по селу і на околицях поставили караули і нікого не випускали; хату, комору, сінці, огорожу правління зламали і кинули у Гнилицю46. 11 липня 1746 р. до «протесту» була додана чолобитна вже всієї старшини та старо- жилів. Обурені зухвалим нападом бунчукового товариша, слабинці писали в полкову канцелярію, що Горбиківський ґрунт та 2 «пляци» зараз «впусте», вони були куплені у Кожемяки та Шандаленка, з них відбувалася козача служба, про це свідчать племінник Петро Григорович, чернігівська жителька Параска Горбикова, любецький піп Артемій Горбик та старожили «под совестию». Лизогуба підтримують лише його «мужики», на «пляц» у нього немає купчих, він хоче захопити «последние козацкие земли». Сотник, маючи на руках письмові свідчення племінників Горбика та «сознате» старожилів, санкціонував будівництво повноцінного правління. Для цього у чернігівських «пере- печаев» придбали «избу, сени, комору», перевезли до Слабина, зібрали та огородили. Проте 10 липня 200 найманців Лизогуба «строение сломали, угли порубали». Коли сотенний писар Олексій Ковалковський намагався виїхати до Чернігова зі скаргою на цей ґвалт, його затримав караул «возле коловорота на гребле возле млинка Лизогуба, возле гумна покойного слабинского сотника Михайловича». Писар вимушений був повертати до слабинського хутора В. Лизогуба і просити перепустку. Бунчуковий зустрів його лайкою, погрожував побити «дручками» не тільки писаря, а й сотника. Який сором для козака! Слабинці вимагали провести нове слідство «нарочными» згідно з імператорськими указами та малоросійськими правами, повернути віді- брані сокири, свердла, пояси та інший інструмент. Спохвату чолобитну написали на простому папері, але, розуміючи, що це зможе використати на свою користь Лизогуб, склали ще один примірник на гербовому папері. Документ був створений у Чернігові, бо за неписьменних хорунжого, осавула та старожилів підписалися чернігівські жителі Пилип Степановський та Іван Марченко47. 13 червня 1746 р. указом полкової канцелярії було наказано Плохуті та Губарев- ському для вирішення справи щодо Горбиківського «пляцу» провести «разбор дела» у присутності сотенного депутата та повіреного Лизогуба з представленням купчих, опитуванням старожилів, скласти письмове слідство з підписами обох сторін та пред- ставити на розгляд полкової канцелярії48. Іншим указом від 15 липня 1746 р. полкова канцелярія наказала полковим отаману Григорію Плохуті та канцеляристу Губаревському з’ясувати завдані збитки49. У своєму донесенні від 31 липня 1746 р. слідчі повідомляли, що Лизогуб зруйнував правління, деревина для будівництва не годиться, вартість будинку з роботою оцінили у 7 рублів50. До нього прикладений список задіяних у будівництві підвід та робітників, складений сотенним писарем. Для перевезення будинку з Чернігова було задіяно протягом 30 діб 33 підводи зі Слабина, Киянки, Шостовиць, Козорогів, Смолина, Друцких, Ладинки, Гнилуш, Максима. Збирали його 26 робітників 68 діб51. 13 липня 1747 р. С. Левандовський звернувся до полкової канцелярії з прохан- ням пришвидшити розгляд справи згідно з царськими указами та малоросійськими правами. Він знову нагадав про події 10 липня 1746 р., про «протест» та «исковое челобитье» слабинців за липень 1746 р., про відсутність повноцінного сотенного прав- ління. Цікавою деталлю було його свідчення про розташування кузні з ув’язненими будівельниками біля сотенної канцелярії52. Своїм «определением» за липень 1747 р. полкова канцелярія розпорядилася при- вести до присяги старожилів у полковій канцелярії та звернулася до В. Лизогуба з 28 Сіверянський літопис вимогою таки представити купчі на Горбиківський «пляц» до 16 серпня53. Ці вимоги були повторені в указі від 10 серпня 1747 р. та в листі до В. Лизогуба. Причому зазна- чалося, що до присяги відправити старожилів «по прошествию каникулярних дней», а бунчуковому погрожували розглядати справу і без його купчих54. Після цієї погрози бунчуковий не забарився з відповіддю. У своєму донесенні за серпень 1747 р. він іг- норує вимогу канцелярії представити купчі на «пляц». Проте заявляє, що село його «грамотное», тобто одержане за царською грамотою, слідство ведеться неправильно, бо по «форме суда» треба заслухати обидві сторони – чолобитника та відповідача. Замість цього слідчі беруть до уваги тільки донесення слабинського сотника та свід- чення старожилів, які «подкомандние ему люди» і, більше того, перебувають з ним у «ссоре»; при розгляді справи був відсутній його представник. Лизогуб вимагає слідство «отставит» і провести нове, після його одужання, по «форме суда»55. Отримавши це донесення 27 серпня, канцелярія розпорядилася «учиня з дела росписание доложит». У «росписании» було зазначено, що сотник С. Левандовський на підставі письмо- вого «сознатя» слабинських козаків Тимофія Стеценка, Гната Хурси, Федора Силина, Кузьми та Остапа Левоненків, Михайла Дурневця, Павла Кондратия розпорядився будувати на Горбиківському «пляцу» нове правління, про що повідомив полкову канцелярію своїм донесенням від 26 травня 1746 р. На заваді будівництву став лизо- губівський прикажчик Пороховенко, який заперечував козацький характер ділянки. Протилежної думки були сотенна старшина, старожили, племінники Горбика. Слідчі чернігівський городничий Григорій Плохута та канцелярист Артомон Губаревський доносили, що прикажчик відмовився представити купчі на землю, за відсутності пана старожили у своїй «сказке» від 28 травня «под совестию» підтвердили козацький характер «пляца». Про це свідчили також чернігівська жителька Параска Горбикова, колишній економ Полуботка, онук Ю. Горбика Петро Григорович. Про це говорилося і у чолобитній слабинців від 11 липня 1746 р. Окрім того, у ній повідомлялося про руйнування будівель сотенного правління 10 липня людьми Лизогуба. Руйнування було підтверджене названими слідчими, визначені вартість роботи, заподіяні збитки. На ці докази В. Лизогуб виставив свої: справа була перенесена за указом сенату у Глухів до канцелярії Міністерського правління, тому його довірена особа і перебуває там з купчими, Т. Стеценко ніякий не козак, а його підданий, про що є справа в Гене- ральній військовій канцелярії; слідство проводилося з порушенням процесуальних норм. Полкова канцелярія погодилася з його аргументацією та призначила розгляд справи у полковому суді 21 червня 1748 р. з представленням Лизогубом купчих, у присутності його повіреного та сотенного повіреного Андрія Злотницького56. У своєму рапорті за вересень 1747 р. С. Левандовський писав, що до присяги від- правляються старожили, але не всі, оскільки двоє вже померли. Канцелярія розпо- рядилася присягнути наявних57. У своєму указі за жовтень 1747 р. полкова канцелярія повідомляла сотника, що старожили були відпущені додому, бо В. Лизогуб не прислав свого повіреного, тому призначається нова присяга з названими особами58. З цього приводу відповідний лист був направлений і Лизогубу, адже саме він наполягав на змагальності судового процесу «о произведении судними речами» по «силе Прав»59. 5 жовтня 1747 р. С. Левандовський знову пише донесення до полкової канцелярії. Щоб якось уплинути на пришвидшення справи, він повідомляє, що караули були поставлені прямо біля його слабинського будинку, а йому погрожували смертю і що слідство Плохути у справі вже завершено. На ньому з’явилася доволі меланхолійна резолюція: «Произведеное следствие прислать к слушанию».60 З його ж донесення від 19 березня 1748 р. ми дізнаємося цікаві подробиці не тільки про справу щодо Горбиківського «пляцу». У полковій канцелярії лежали також справи «О завладении двором вдови Дручанки», «О завладении двора Тимофея Кулчицкого» сотником Левандовським та залучення ним козаків для незаконного вирубування лісу для власних потреб. Як бачимо, позивач був далеко не білий та пухнастий і мало чим відрізнявся від Лизогуба. Левандовський повідомив, що по Горбиківському «пляцу» у суді його повіреним буде Андрій Злотницький. З чим полкова канцелярія погоди- лася61. Цього ж числа С. Левандовський подав ще одне донесення, у якому просить Сіверянський літопис 29 вирішити справу «в силе указов и прав». У резолюції за підписами полкового судді Сенюти та полкового хорунжого Ліонтовича читаємо: «приискав дело буди готово допросними и свидителскими речми представить к слушанию»62. 15 червня 1748 р. були видані укази про розгляд справи у полковому суді у при- сутності повірених обох сторін, з документами та доказами63. 24 червня 1748 р. Андрій Злотницький доносив, що слідство по справі проведене Губаревським та Плохутою з порушенням процесуальних норм. З’ясувалося, що ста- роста Лизогуба таки був присутній під час слідства, що любецький піп Федір Горбик уповноважив племінника Петра Григоровича судитися за Горбиківський «пляц»64. По- вірений вважав, що справу треба вирішити «безволокитно по указам и правам судним порядком», адже є загроза продажу ділянки сторонній особі названим племінником. Проте він вважав, що суд повинен судити тільки «за ґвалт и разорение» сотенного правління, залишивши осторонь питання власності ділянки65. Ми не знаємо, чим завершилася ця справа, але зрештою перемогли слабинці, про що свідчать документи 1781 р. У Слабині було побудовано повноцінне сотенне прав- ління з канцелярією, конторою, архівом, караульнею та сараєм (див. мал. стор. 32). Аналіз документів свідчить про те, що сотенна канцелярія могла розміщуватися у будь-якому селі сотні: «по сее время указних сотеной канцеляріи дл в содержаніи и отправленіи за неимнием так в самом сел Слабин яко и в других сотн Слабинской угодного миста крайняя и нестерпеливая нужда состоит и где дл указних отправлят отнюд нгде». Ба більше і у самому полковому місті. Звертає на себе увагу ретельне планування, бездоганне з військового боку, та ре- алізація «ґвалту»: відсутність на момент нападу сотника у селі, час атаки, відсутність охорони, рішучість дій та скупчення великих сил нападників, блокування вулиць та околиць села потужними караулами (по 6 і більше бійців), що завадило організувати контрнаступ. Та й сил для цього бракувало, адже, за ревізією 1732 р., у Слабині мешкало тільки 94 козаки, а в сотні – 32866. Мабуть, Василь Лизогуб мав неабиякий військовий хист, про що свідчать план операції та його реалізація. 29 червня 2012 р. разом з чернігівським істориком Сергієм Горобцем ми здійснили експедицію до Слабина, щоб на місцевості з’ясувати географічні, топонімічні деталі, згадані у справах. Як зазначено вище, у документах згадується річка Гнилиця, у яку нападники скинули канцелярію. Але у відомості 1754 р. про річки Чернігівського полку зазначено, що Слабин стоїть на річках Десні та Слабині: «Імется рка Десна (…) а на оной рек (…) село Слабин по сюю сторону от Чернгова и при оном сел Слабин имется рчка прозиваемая Слабин, по которой и оное село званіе імет»67. Ця гідронімічна колізія поглиблюється даними Рум’янцевського опису Малоросії 1765 р. У ньому зазначено, що Слабин «при рчк Верепут и оз. Слабин»68. На наше запитання уродженець цього села Володимир Рапута засвідчив, що і зараз є лугова річка Слабин, яка тече попід південною околицею села і впадає в озеро Ямочка, що під південно-східною околицею і яке з’єднане з Веребом (сучасна назва Верепути); ліворуч Ямочки, за 100 м, розташоване озерце Гнилиця, яке зараз наповнюється тільки під час водопілля на Десні. Це і є згадана в документі річка Гнилиця, точніше її залишки. У XVIII ст. ця річка протікала попід східною околицею села і впадала в теж-таки озеро Ямочку, сама назва якого вказує на те, що тут збігалися два річкових потоки, виривши ямку. Під час опитування мешканців вул. Колгоспної з’ясувалося, що у Слабині нічого не чули і не знають про згадані укріплення. Проте засвідчили, що під час земляних робіт час від часу знаходять людські рештки. Серед знайдених артефактів пригадали монету XVIII ст. З’ясувалося, що вулиця Колгоспна проходить по найдавнішій частині села, яка має вигляд високого мису, що врізається у деснянську заплаву. На її початку міститься куток Цвинтар (колись тут височіла церква, а зараз – металевий хрест та збереглися декілька пізніх поховань), подалі – куток Билибівка (розповсюджене у селі прізвище). На нашу думку, саме на кутку Цвинтар колись розміщувалася сотенна канцелярія і відбувався згаданий ґвалт. Нашу розвідку ми доповнюємо публікацією кількох документів, планів споруд сотенної канцелярії, зображень печаток Чернігівського полку та С. Левандовського. 30 Сіверянський літопис Справа про напад Василя Лизогуба на Слабинську сотенну канцелярію № 1 В полковую Чернговскую канцелярию покорное доношение Поимиючомусь в полковой Чернговской канцеляріи о разореніи самоволном и гвалтовном построенной в сел Слабин на козачой Горбиковской по отводу старожилих козаков земл сотенной канцеляріи бунчуковим товаришем Василием Лизогубом и о вброшеніи оной в рчку Гнилицу длу по опредлению полковой канцеляріи за силу мною в сотеном Слабинском правленіи полученного указа виси- лани были для приводу козаки сотн Слабинской Тимофй Стеценко, Игнат Хурс, Михайло Дурновец, Козма и Остап Левоненки, Кондрат Бовсук и Федор Силин, на показаніи их в слдствіи чиненом городничим бившим Плахутою и канцеляристом Артемоном Губаревским о той козачой Горбиковской свободной и нвчем никому н от кого не заведеной земл к присяги точию за неприсилкою от показаного Василия Лизогуба по посланному к нему з полковой канцеляріи писму от себе повренного обявленное дло ршением до сего времени умедлло, а с преописанних козаков по отпуски их без приводу к присяги в доми Игнат Хурс и Кузма Левоненко умерли и за нершением того дла з 746 году з мая месяца по сее время указних сотеной канце- ляріи дл в содержаніи и отправленіи за неимнием так в самом сел Слабин яко и в других сотн Слабинской угодного миста крайняя и нестерпеливая нужда состоит и где дл указних отправлят отнюд нгде того ради по должности моей в полковую Чернговскую канцелярию представляя покорне прошу без далшого продолжения ршением показаного дла яко видимо есть что оной Лизогуб не могучи нкакими крипостми и документами той земл присвоит от года в год своими вимишленими полковой канцеляріи доношениями в решеніи чинит препятствия в сил указов и прав окончит. К сему доношению сотник Самойло Ливандовский руку приложил. // Под марта 19 д. 1748 году записав отдат к длу імючоеся д в полковой канцеля- ріи о сем дло приискав буди готово допросним и свдителскими рчми представит к слушанию. Судия Сенюта Хоружий Лионтович //ЦДІАК, ф. 108, оп. 2, спр. 113, арк. 48–49. № 2 Под июня 24 д. 1748 году записав [доложит] В полковую Чернговскую канцелярию Доношение Сего июня 14 д. в полковой Чернговской канцеляріи на учиненой з дла в оной полковой Чернговской канцеляріи о гвалтовном бунчуковим товаришем Василем Ли- зогубом сотн Слабинской новоустроеной на козачом Горбиковском пляцу сотенной канцеляріи разореніи виписки по доношению оного бунчукового товариша Лизогуба коим он Лизогуб учиненое городничим чернговским Плохутою и канцеляристом Гу- баревским о показаном гвалт за тм что якоби оное слдствие без присутствия от него Лизогуба повреного производимо неправилно порочит состоявшиеся опредленіем велено мн к произвождению означеного дла судним порядком з доказателстви к длу потребними бить готову а понеже мн в произвожденіе оного дла судним порядком за нижей слдуючими резонами вступат не доводится, первое что при чинимом рече- ного городничим Плохутою с товарищи вишеписаного слдствия сотн Слабинской старожилие козаки к означеному Горбиковскому пляцу наслдником ниншнего горо- дничого чернговского Петра Григоровича сказкою показали де он Григорович сам тем правилним себе наслдником при том же слдствіи на требованіе слдователя [кой] сказкою обявил де на том Горбиковском пляц от сотн Слабинской и от реченого городничого Григоровича правиленого наслдника писмених мн к доказателству // Губаревским о показанном Горбиковском пляц следствием произведенно точию Сіверянський літопис 31 по нин еще хотя минувшого июля доношеніем і просил ршит: по указам и правам: не ршено того ради вторично полковой Чернговской канцеляріи прошу означеное козаков сотн моей дло зреченим бунчуковим товаришем Лизогубом за гвалтовное сотеной канцеляріи разореніе і за протчое в оной полковой Чернговской канцеляріи по указам и правам безволокитно ршит ибо чрез оное упомянутим Лизогубом со- теной внов устроеной канцеляріи гвалтовное разореніе весма нгде государевих дл отправлят а гд нин правленіе содержится та изба вовся согнила и в оной дл правит яко скроз течет опасно и гнюсно как и в означених протест и исковом челобити об- стоятелно показанно и многими доношениями в полковую Чернговскую канцелярію представлянно. Сотник слабинский Самойло Ливандовский Судия Сенюта Писар Маркевич 1747 года октября 5 д. Слабин Произведенное слдствием дло в сотенной Слабинской канцеляріи приіскав представит в слушаніе к разсмотренію [....]. //ЦДІАК, ф. 108, оп. 2, спр. 113, арк. 52–53. № 3 План сотенной Слабинской канцелярии Описаніе сотенной Слабинской канцеляріи с означеніем каждого покоя лтерами А: Канцелярія Б: Кантора В: Архив Три сіи покои с по- лом: кантор же и архи- ва в угол не рублены но в ставню досками перегорожены, то есть в едной изб старой три покои издланы и все строеніе старое […] канцелярска изба з двома в ней покоями в длину 3-х треаршин- ных саженей65 в перок 3-х треаршинных са- женей и в вышину от земли до кришки 1 сажня 1 аршина66 и 12-ть вершков67 зрублена в простой угол. Е: Сни срублены с кругляка ветхіе в длину до коморки […] треаршинных саженей и 4-ри вершка, а от угла избы до угла снечного треаршинных саженя 2 двох аршин и 12 вершков, а от угла до коморки 2-ва аршина и 9 -ть вершков. Ж: Каморка в снцах в простой угол с кругляка рублена ветха ж вшир 5-ти аршин и 12-ти вершков, а в длину 5-ты аршин и 12-ты вершков, а в вишину 4-и аршин и [4] вершков. Над всем сим строеніем кришка стара вышиною двох треаршинных саженей. Асаул полковий чернговский Яков Крупянский // ЦДІАК, ф. 204, оп. 2, спр. 224, арк. 114зв., 116. 32 Сіверянський літопис № 4 План сарая і караулн з снцами сотенной Слабинской канцелярии №-м 15-м [малюнок] З: Караулни изба недостроена с кругляка, в длину 2 треаршинных саженей и 14 вершков, а вшир 3 треаршинных саженей 1 аршина и 6 вершков, в простой угол длается но еще не пристелена без дверей и без печи, в гору 4 аршин. И: Сни до караулн длиною и вшир по 2 треаршинных сажни и 15 вершков, а в ширину 1 треаршинного сажни, покрити соломою, с кругляка старіе. Л: Сарай рубленой на двох дубовых сохах крепок з ветхою соломяною кришкою длиною 4 треаршинных сажней и 4 вершков, а вшир 2 треаршинных саженей 1 аршина и 15 вершков, с кругляка, не старой. Асаул полковий чернговский Яков Крупянский //ЦДІАК, ф. 204, оп. 2, спр. 224, арк. 115. 1. Дашкевич Я. Гетьманська Україна: полки, полковники, сотні Лівобережжя //Пам’ятки України. – 1990. – № 2. – С. 11–13; № 3. – С. 18–20. Названий устрій не був специфічним винаходом українців. Ще у IV ст. так була організована орда Жужань (зараз це територія Монголії). Л. Гумильов писав: «Единицей, боевой и административной, считался полк в тисячу человек. Полк подчинялся пред- водителю, назначенному ханом. В полку было десять знамен по сто человек; каждое знамя имело своего начальника» (Гумилев Л. Древние тюрки. – М., 1993. – С. 12). Звичайно, що треба робити кореляцію на суспільний прогрес. На відміну від кочівників, українці були письменні і для рахунку використовували досконаліші прилади, аніж овечі кізяки. Самі умови буття, в яких опинилися українці в цей час, покликали таку організацію суспільства, бо під загрозою фізичного і духовного знищення був увесь етнос. Слушною виглядає й наступна думка: «Цю політико-адміністративну систему іноді вважають козацьким новотво- ром, але такий погляд не видається незаперечним: територіяльні поділи багатьох середньовічних держав зважали на потреби оперативної мобілізації збройного люду. Не були тут винятком і повіти та воєводства Великого князівства Литовсь- Печатка С. Левандовського Печатка Чернігівського полку Сіверянський літопис 33 кого та Польського королівства, що первісно постали як осередки замешкання рицарства-шляхти, котра на виклик володаря мусила ставати «на коні і в зброї» під корогву власної округи-повіту, звідки простувала під стяг кількох повітів, що підлягали вищому воєначальникові – воєводі. Інша річ, що на середину XVII ст. первісний зміст такого територіяльного поділу вже притлумився, бо з плином часу на нього наклалися фіскальні та судові функції. Що ж до поділу нерицарсь- кого населення (службових бояр та міщан) на десятки й сотні, то аж до козацької революції, як уже згадувалося, саме за таким принципом було організовано само- оборону від татарських набігів» (Яковенко Н. Нариси історії середньовічної та ранньомодерної України. – К., 2006. – С. 357–358). 2. П.Сас припускає, що полкові, сотенні та волостні печатки з’явилися у першо- му десятилітті XVII ст. (Сас П. Герб Війська Запорозького: із минулого у сучасне. – К., 2010. – С. 55–57). Проте, здається, він плутає печатки полковників, отаманів, сотників з печатками адміністративно-територіальних, корпоративних утворень. На опрацьованих ним документах немає якісних відбитків, які б дозволили дати ствердну відповідь, що це та або інша печатка. Адже різнилися вони не скільки зображенням, стільки написом. Для остаточного вердикту треба продовжити ретельне опрацювання архівних, музейних, бібліотечних збірок. 3. Чернігівський обласний історичний музей (ЧОIМ), інв. № Ал 508/1. Бумаги сотника нехворощанского Каленика Прокопиева и его наследников, касающиеся их личных дел (1734–1784). – Док. № 1. 4. Коваль В. Вместо предисловия (попытка классификации бутылок) //Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Збірка наукових статей. Випуск 14. – К., 2005. – С. 297. 5. Ситий І. Міські, полкові та сотенні печатки Чернігівщини //Шоста наукова геральдична конференція. Матеріали. – Львів, 1997. – С.76–78. 6. У розкладі служб Чернігівського полку на літо 1776 р. зазначено, що «в со- держании караулов при сумм и в полковом дом, при знаменах и клейнодах полка сотенные старшины 2, рядовые козаки 13; сменяются по мсячно» (Гумилевский Ф. Историко-статистическое описание Черниговской епархии. – Чернигов, 1874. – Кн. 5. – С. 181). 7. Однороженко О. Козацька територіальна геральдика кінця XVI–XVIII ст. – Харків, 2009. – С. 348–353. 8. Центральний державний історичний архів України, м. Київ (далі – ЦДІАК), ф. 51, оп. 3, спр. 9780. Доношение омельницкого сотника Григория Остроградского в Генеральную войсковую канцелярию (1749), арк. 5–9. 9. ЦДІАК, ф. 51, оп. 3, спр. 9720. Промемория Сребнянской сотенной канце- лярии в Омелницкую сотенную канцелярию (1749), арк. 1–2. 10. Неопубліковані нариси Володимира Євфимовського з історії Чернігово- Сіверщини /Упор. О. Коваленко, А. Острянко //Сіверянський літопис. – 2006. – № 4. – С. 131. 11. Універсали Івана Мазепи (1687–1709). Част. ІІ /Упор. В. Ринсевич. – Київ; Львів, 2006. – С. 549. 12. Грабова Н. Печатки адміністративно-судових установ Лівобережної України XVIII ст. //Записки наукового товариства імені Т. Шевченка. Т. ССХХІІ. Праці історико-філософської секції. – Львів, 1991. – С. 287–288, мал. 14. 13. ЦДІАК, ф. 108 (Чернігівська полкова канцелярія), оп. 2, спр. 113, 54 арк. 14. ЦДІАК, ф. 108 (Чернігівська полкова канцелярія), оп. 2, спр. 65. Дело о выборе на место умершого слабинского сотника Степана Михайловича из кан- дидатов, 22 арк. 15. ЦДІАК, ф. 204 (Чернігівське намісницьке правління), оп. 2, спр. 224, 148 арк. 16. В. Кривошея подає його прізвище як Купчинський, але в іншому місці як Кульчицький; зазначає, що він був повним слабинським сотником у 1742–1743 рр. (Кривошея В. Козацька старшина Гетьманщини. – К., 2010. – С. 452–453). Інші дати його урядування – 1741–1743 рр. – цей дослідник наводить у новітньому дослідженні (див. Кривошея В. Українське козацтво в національній пам’яті: Чернігівський полк: Монографія у 2 т.– К., 2012. – С. 227). 34 Сіверянський літопис 17. Згадуються отамани: слабинський Кузьма Левоненко, шостовицький Іван Хвилоненко, максимівський Остап Сироватка, смоленський Кіндрат Рашко, козо- розький Федір Приходько, гнилуський Осип Аврааменко, киянський Максим Матил, ладинський Гаврило Свириденко (він же Отрощенко), дручанський Іван Євтушенко. 18. ЦДІАК, ф. 108, оп. 2, спр. 65, арк. 2–2зв. 19. Там само. – Арк. 3–3зв. 20. Там само. – Арк. 4–4зв. 21. ЦДІАК, ф. 108, оп. 2, спр. 65, арк. 6–6зв., 10. 22. Там само. – Арк. 12. 23. Там само. – Арк. 7–9, 18–19, 21зв. 24. Там само. – Арк. 5. 25. Там само. – Арк. 11, 13. 26. ЦДІАК, ф. 108, оп. 2, спр. 65, арк. 14. 27. Там само. – Арк. 14–15. 28. Там само. – Арк. 16–17зв. У літературі щодо урядів, які займав С. Левандов- ський, спостерігається певна плутанина. О. Лазаревський вважав, що він займав уряд корибутівського сотника у 1740–1750 рр. (Описание старой Малороссии. Том третий. Полк Прилуцкий. – К., 1902. – С. 269). Проте, описуючи справу 1751 р., зазначає його як слабинського сотника та ще й додає, що він був ставленик ГВК і чужий для корибутівських козаків, а будинок свій та угіддя у Корибутові продав генеральному підскарбію Скоропадському, коли його перевели до Слабина (там само. – С. 271). В. Кривошея пише, що С. Левандовський займав уряд слабинського сотника з 29.06.1743 р. по квітень 1760 р. (В. Кривошея. Українська козацька старшина. Част. 1. Урядники гетьманської адміністрації. – К., 2005. – С. 70; його ж. Козацька стар- шина Гетьманщини. – К., 2010. – С. 462; його ж. Українське козацтво в національній пам’яті: Чернігівський полк: Монографія у 2 т. – К., 2012. – С. 227), а корибутівського у 1740–1743 рр. (Кривошея В. Козацька старшина Гетьманщини. – С. 134, 462) або у 1740–1742 рр. (Кривошея В. Українське козацтво в національній пам’яті: Черні- гівський полк. – С. 229. Жодних коментарів розбіжностей автор не дає). В. Заруба дублює О. Лазаревського, але додає якогось Миколу Левандовського, який займав уряд слабинського сотника у 1744 р. (Заруба В.М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648–1782 рр. – Дніпропетровськ, 2007. – С. 203, 286). 29. ЦДІАК, ф. 108, оп. 2, спр. 65, арк. 20. Сам Левандовський писав власне прізвище через и, тобто Ливандовский, але в документах писали через е – Левандовский. 30. Служив військовим канцеляристом у Генеральній військовій канцелярії у 1732–1740 рр. (Кривошея В. Українське козацтво в національній пам’яті: Чернігів- ський полк. – С. 229). 31. Кривошея В. Українське козацтво в національній пам’яті: Чернігівський полк. – С. 229. 32. ЦДІАК, ф. 108, оп. 2, спр. 113, арк. 12–12зв., 15. 33. У реєстрі 1649 р. згадуються чернігівські козаки Іван Горбик, Прокоп Горба- ченко, Процик Матвієнко (Реестра всего Войска Запорожского после Зборовского договора с королем польским Яном Казимиром. составленные 1649 года октября 16 дня и изданные по подлиннику О.М. Бодянским. – М., 1875. – С. 329–331). 34. Займав уряд у 1687–1698 рр. 35. ЦДІАК, ф. 108, оп. 2, спр. 113, арк. 13–14, 15зв. 36. Там само. – Арк. 16–17, 17зв.–18. 37. ЦДІАК, ф. 108, оп. 2, спр. 113, арк. 19–19зв. У донесенні Стефана Смяловського, старости Лизогуба, йдеться про те, що він отримав указ канцелярії щодо слідства про Горбиківський пляц 25 травня, але надати копії не може, бо ще 22 червня пан у справах поїхав до свого степового хутора в Яготинській сотні Переяславського полку і пробуде там до середини липня. Це зухвале донесення викликало гнів у полковій канцелярії, яка вимагала: «Смяловскому отослать указ господину немедленно» (ЦДІАК, ф. 108, оп. 2, спр. 113, арк. 55–55зв.). 38. Там само. – Арк. 20–21зв. Сіверянський літопис 35 39. Там само. – Арк. 22. 40. Там само. – Арк. 23. 41. ЦДІАК, ф. 108, оп. 2, спр. 113, арк. 23зв. Текст купчих свідчить про те, що у Слабині існували фортифікаційні споруди. У переписних книгах 1666 р. він іменуєть- ся «городом» (Российский государственный архив древних актов, ф. 124, оп. 5, д. 28, л. 261). У дослідженні П. Семенова-Тяньшанського зазначені залишки земляного валу у селі, а під селом – польського земляного замку (Семенов-Тяньшанский П. Геогра- фическо-статистический словарь Российской империи. – СПб, 1873. – Т. 4. – С. 625). 42. Там само. – Арк. 24–24зв. 43. Там само. – Арк. 26–26зв. 44. Там само. – Арк. 27. 45. Там само. – Арк. 25–25зв. 46. ЦДІАК, ф. 108, оп. 2, спр. 113, арк. 28–28зв. 47. ЦДІАК, ф. 108, оп. 2, спр. 113, арк. 29–33. 48. Там само. – Арк. 50–51зв. Указ скріплений круглою паперово-восковою пе- чаткою на коричневому воску, з зображенням орла з хрестом у лапі, по колу напис: «МАЛОРОССІИСКОГО … ПОЛКУ ПОЛКОВАЯ ПЕЧАТЬ». 49. Там само. – Арк. 34–34зв. 50. Там само. – Арк. 35–35зв. Пізніше дата переправлена на 21.07.1747 р. 51. Там само. – Арк. 36. 52. ЦДІАК, ф. 108, оп. 2, спр. 113, арк. 45–45 зв. 53. Там само. – Арк. 37. 54. Там само. – Арк. 38–39. 55. Там само. – Арк. 2–3зв. 56. ЦДІАК, ф. 108, оп. 2, спр. 113, арк. 3–9зв. 57. ЦДІАК, ф. 108, оп. 2, спр. 113, арк. 40–40зв. 58. Там само. – Арк. 41. 59. Там само. – Арк. 42. 60. Там само. – Арк. 46–46зв. 61. Там само. – Арк. 44–44зв. Як бачимо, від С. Левандовського постраждав на- казний сотник Т. Кульчицький. 62. ЦДІАК, ф. 108, оп. 2, спр. 113, арк. 48–49. 63. Там само. – Арк. 10, 11. 64. Копія листа Ф. Горбика до С. Левандовського (ЦДІАК, ф. 108, оп. 2, спр. 113, арк. 53–53зв.). 65. ЦДІАК, ф. 108, оп. 2, спр. 113, арк. 52–52зв., 54. 66. ЦДІАК, ф. 51, оп. 3, спр. 19364, арк. 162–163, 168зв. 67. Чернігівський обласний історичний музей ім. В. В. Тарновського. – Інв. № ВП 1474/35. – Арк. 23. 68. Обозрение Румянцевской описи Малороссии Ал. Лазаревского. – Чернигов, 1866. – С. 36. 69. Сажень = 2.13 м. 70. Аршин = 71.1 см. 71. Вершок = 4.4 см. Статья посвящена истории Слабинской сотни Черниговского полка XVIII века: ее канцелярии (расположение, помещения, строительство, разрушение) и печати. Article describes the history of county of Slabinskoy Chernigov Regiment of the 18th century: her office (location, structure, repair, destruction), the seals.

З історії Слабинської сотні

Репозитарії

Схожі ресурси