Лист княгині Дольської до Карла ХІІ (вересень 1704 р.) (Публікація Хокана Хенрікссона, переклад з латинської Ольги Циганок, коментар Олександра Дубини)

Лист княгині Дольської до Карла ХІІ (вересень 1704 р.) (Публікація Хокана Хенрікссона, переклад з латинської Ольги Циганок, коментар Олександра Дубини)

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2014
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2014
Schriftenreihe:Сiверянський лiтопис
Schlagworte:
Мовою документів
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73641
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Лист княгині Дольської до Карла ХІІ (вересень 1704 р.) (Публікація Хокана Хенрікссона, переклад з латинської Ольги Циганок, коментар Олександра Дубини) // Сiверянський лiтопис. — 2014. — № 1-3. — С. 36-42. — Бібліогр.: 24 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-73641
record_format dspace
spelling irk-123456789-736412015-01-14T03:01:58Z Лист княгині Дольської до Карла ХІІ (вересень 1704 р.) (Публікація Хокана Хенрікссона, переклад з латинської Ольги Циганок, коментар Олександра Дубини) Мовою документів 2014 Article Лист княгині Дольської до Карла ХІІ (вересень 1704 р.) (Публікація Хокана Хенрікссона, переклад з латинської Ольги Циганок, коментар Олександра Дубини) // Сiверянський лiтопис. — 2014. — № 1-3. — С. 36-42. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. XXXX-0055 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73641 uk Сiверянський лiтопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Мовою документів
Мовою документів
spellingShingle Мовою документів
Мовою документів
Лист княгині Дольської до Карла ХІІ (вересень 1704 р.) (Публікація Хокана Хенрікссона, переклад з латинської Ольги Циганок, коментар Олександра Дубини)
Сiверянський лiтопис
format Article
title Лист княгині Дольської до Карла ХІІ (вересень 1704 р.) (Публікація Хокана Хенрікссона, переклад з латинської Ольги Циганок, коментар Олександра Дубини)
title_short Лист княгині Дольської до Карла ХІІ (вересень 1704 р.) (Публікація Хокана Хенрікссона, переклад з латинської Ольги Циганок, коментар Олександра Дубини)
title_full Лист княгині Дольської до Карла ХІІ (вересень 1704 р.) (Публікація Хокана Хенрікссона, переклад з латинської Ольги Циганок, коментар Олександра Дубини)
title_fullStr Лист княгині Дольської до Карла ХІІ (вересень 1704 р.) (Публікація Хокана Хенрікссона, переклад з латинської Ольги Циганок, коментар Олександра Дубини)
title_full_unstemmed Лист княгині Дольської до Карла ХІІ (вересень 1704 р.) (Публікація Хокана Хенрікссона, переклад з латинської Ольги Циганок, коментар Олександра Дубини)
title_sort лист княгині дольської до карла хіі (вересень 1704 р.) (публікація хокана хенрікссона, переклад з латинської ольги циганок, коментар олександра дубини)
publisher Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate 2014
topic_facet Мовою документів
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73641
citation_txt Лист княгині Дольської до Карла ХІІ (вересень 1704 р.) (Публікація Хокана Хенрікссона, переклад з латинської Ольги Циганок, коментар Олександра Дубини) // Сiверянський лiтопис. — 2014. — № 1-3. — С. 36-42. — Бібліогр.: 24 назв. — укр.
series Сiверянський лiтопис
first_indexed 2025-07-05T22:12:54Z
last_indexed 2025-07-05T22:12:54Z
_version_ 1836846756801806336
fulltext 36 Сіверянський літопис МОВОЮ ДОКУМЕНТІВ ЛИСТ КНЯГИНІ ДОЛЬСЬКОЇ ДО КАРЛА ХІІ (ВЕРЕСЕНЬ 1704 р.)1 (Публікація Хокана Хенрікссона, переклад з латинської Ольги Циганок, коментар Олександра Дубини) Найясніший і Найласкавіший Пане! Як тільки я отримала дуже радісну звістку про найбажаніше прибуття в наші далекі краї Вашої Найяснішої Величності, так одразу ж поспішаю припасти до стіп Вашої Найяснішої Величності, Пана мого Найласкавішого. І оскільки, будучи дуже зобов’язаною, я повинна низько вклонитися за виявлені Вашою Найяснішою Милістю добродіяння, хай зараз незаслужені, моїм сестринським вибором й у такий спосіб віддаю також саму себе під протекцію і милість Вашої Найяснішої і Найласкавішої Величності. Це з обмовкою, щоб я не зазнала якоїсь суворої критики за своїх синів, від яких і сама (хоч я і є їхньою матір’ю) зазнаю дуже несправедливих утисків. Про щире серце моє, дуже прихильне до Найласкавішого мого Пана (хоч я знаю напевно, що Ваша Величність має інформацію від Найясніших Сапіг2), також може розповісти шляхет- ний посланець, який доставить цей лист; до того ж він може передати на словах більш детально цю мою щиру готовність до виконання своїх зобов’язань щодо Найяснішої Вашої Величності. Я ж, знову припадаючи до стіп Найласкавішого Пана мого, найпо- кірніше прошу зберегти деякі мої маєтності, яких мене все ще не позбавили мої сини, щоб Ваша найясніша величність, як Пан мій Найласкавіший, став для мене прихистком і протекцією, цієї ласки знову прохаючи, торкаюся стіп Найяснішої Вашої Величності, Пана мого Найласкавішого. Написано в Білому Камені3 7 вересня 1704 р. найпокірніша слуга (підпис) * * * Донедавна головні аспекти й подробиці зносин польської княгині Анни Дольської з українським гетьманом Іваном Мазепою видавалися в основних рисах з’ясованими. Провідні сучасні мазепознавці, базуючись, головним чином, на інформації, що міс- тилася в листі Пилипа Орлика до Стефана Яворського від 1721 року, без суттєвих розбіжностей відтворюють хід переговорів між гетьманом і княгинею4. В тому ж ключі описує події й відомий польський україніст Владислав Сєрчик5. Ні в кого з дослідників не виникало жодних сумнівів, що княгиня відстоювала інтереси, насам- перед, її свояка, Станіслава Лещинського, якого шведський король Карл ХІІ посадив на польський престол. Час від часу, щоправда, між науковцями виникали доволі мляві суперечки, пере- важно навколо двох питань: 1. Чи був вплив Анни Дольської визначальним для при- йняття Іваном Мазепою рішення про перехід до шведів? 2. Чи існувала між старим гетьманом і вже немолодою княгинею любовна інтрига? Автор першої вітчизняної наукової праці з історії України Д. Бантиш-Каменський був переконаний, що Мазепа погодився «знов привести Малоросію у польське піддан- ство» задля «отримання руки Княгині Дульської»6. Для підтвердження цієї тези вче- ний посилався на висловлювання Теофана Прокоповича й Івана Голікова. Облишимо осторонь пропагандистські маневри головного ідеолога Петра І – Т. Прокоповича. Та Сіверянський літопис 37 до міркувань серйозного історика, автора першого багатотомного ґрунтовного дослі- дження життя й діяльності Петра І варто прислухатися. За твердженням І. Голікова, прихильники С. Лещинського уклали з І. Мазепою договір, згідно з яким «Мазепа доставить у підданство Польське Малоросію, як вона була перед тим, за що йому… 3. сполучатися зі згаданою Княгинею шлюбом…»7. Про матримоніальні мотиви у вза- ємовідносинах між гетьманом і княгинею свідчив під час допиту росіянами й небіж І. Мазепи – А. Войнаровський. «Він бачився тоді з княгинею Дольською, матір’ю князів Bишневецькиx та родичкою Станіслава Лiщинськoгo. Вона й намовила його аби бути в підданстві по-старому в поляків, обіцяла всіляку милість та ласку від Станіслава. A ще говорила йому, що сама вона хоче за нього вийти заміж», – розпо- відав А. Войнаровський8. Менш категоричним у своїх судженнях був П. Орлик. Він припускає, що «малый втрикъ реляціи Димитріа Горленка и Ивана Черниша поколибалъ сердце его Мазепы и до измны преклонилъ», але далі висуває альтернативу: «или княгиня Долская пре- лестми своими ему оную выперевадовала, о томъ самъ единый Богъ всть. Однакъ отъ болшой части разсуждаю, что тая прелестница мла его обезумить»9. Так або інакше як безпосередні свідки подій – П. Орлик і А. Войнаровський, так і пізніші їх інтерпретатори визнають вагому роль Анни Дольської у прийнятті Мазепою його доленосного рішення. При цьому майже ніхто з істориків не сумнівається, що княгиня була посередником у переговорах гетьмана з польським королем Станіславом Лещинським – ставлеником Карла ХІІ. Та ось перед нами лист, який ставить під сумнів це, здавалося би, незаперечне твердження. Дуже важливий сам факт його написання більш ніж за рік до першої зустрічі А. Дольської з І. Мазепою. Лист свідчить про безпосередні контакти княгині зі шведським королем. Причому, як випливає з тексту документа, ці контакти були встановлені до написання даного листа, адже княгиня пише про свої зобов’язання перед Карлом ХІІ за вчинені ним по відношенню до неї благодіяння. Цілком імовір- но, що одним з таких благодіянь було сприяння Карла ХІІ обранню свояка княгині Станіслава Лещинського польським королем 12 липня 1704 року. Треба зазначити, що контакти між Анною Дольською і шведським королем були не тільки тривалими, але й вельми корисними для неї. Так, вона прохає Карла ХІІ не піддавати її критиці за дії синів. Йдеться в першу чергу про старшого – Януша Антонія Вишневецького, який протистояв Сапігам і був прихильником Августа ІІ. І Карл ХІІ не лише не висунув претензій до А. Дольської, він сприяв кар’єрному рос- ту Януша Антонія: у 1704 р. той стає воєводою віленським, у 1706 р. – краківським. Він зберігає свої володіння, в тому числі резиденцію свого батька – Білу Криницю10, де наприкінці 1705 р. відбулися хрестини його дочки Урсули11, на яких І. Мазепа познайомився з А. Дольською. Протекція Карла ХІІ, вочевидь, обумовлює й те, що сини не тільки не чинять їй утисків, а навпаки – старший запрошує її бути хрещеною матір’ю своєї доньки. А тепер про головну загадку цього листа. Якими могли бути зобов’язання княгині перед шведським королем, що вона не наважилася їх викласти письмово, а повідомила про деталі їх виконання усно через свого посланця? Чи не було серед тих зобов’язань встановлення прямих контактів з гетьманом Мазепою? Давайте поміркуємо. Десь за пару місяців до знайомства з А. Дольською до І. Мазепи прибув емісар від короля Станіслава Лещинського – шляхтич Франц Вольський. Він привіз із собою інструкцію, в якій були сформульовані пропозиції польського короля українському гетьману. Пропозиції ці були розпливчастими й неконкретними. Так, у пункті 5 Вольському доручалося донести, що «столько войска в Украину на президиум дадут, сколько г. Мазепа потребовати будет». Пунктом 3 передбачалося, що «приносец сего», тобто Вольський, «объявит г. Мазепе не смертельную славу, которую воспримет из вспокойства отчизны своей, всякую вольность, которая ему от маестата и Р. П-той дана будет, освобождения из под владения тиранского, впоследи награждение, какое сам себе желати будет». А пункт 4 обумовлював: «ежели приносец сего что подлиннаго 38 Сіверянський літопис и истиннаго от Мазепы с собою принесет, то обязуется король для истинности сего трактату от короля шведскаго гваранцію получить и к нему немедленно отослать…»12. Як бачимо, з конкретних обіцянок, що містилися в інструкції, була хіба та, що «приносец» Ф. Вольський оголосить «не смертельную», тобто безсмертну славу Мазепі. Ані кордони його майбутніх володінь, ані владні повноваження гетьмана, ані кількість війська, що він мав отримати собі в допомогу, ані навіть розмір вина- городи не були вказані. Тільки гучні пустопорожні слова. Неначе Мазепа все життя мріяв отримати «не смертельну» славу від такого собі шляхтича Вольського! І на додаток – вельми туманна обіцянка гарантій шведського короля. Та й підпис під документом короля Станіслава і його кімнатного секретаря Адамуса Радомського навряд чи влаштовував гетьмана. Отже, немає нічого дивного, що І. Мазепа негайно переслав інструкцію до Петра І, а «приносця» залишив у себе для допитів, а згодом закував у кайдани та переправив у Київ до князя Дмитра Голіцина. Відтоді минуло зовсім небагато часу, і Мазепа не тільки уважно вислуховує А. Дольську, а й веде з нею «денные и нощные конференціи»13. Які ж зміни відбулися за ті кілька тижнів, що відділяли місію Ф. Вольського від перемовин з А. Дольською? Як ми вже бачили, П. Орлик стверджує, що на гетьмана вплинули свідчення при- луцького полковника Д. Горленка (у 1705 р. – наказний гетьман козацького війська) про численні образи, приниження, смертельні побої козаків тощо від великоросій- ських начальників, а також послання резидента гетьмана при Петрі І у Гродні, що містило копію царського указу, за яким Київський та Прилуцький полки мали по- слати в Пруси, щоб учинити з них регулярні драгунські полки. Коли Мазепа почув ці відомості, то, за словами П. Орлика, мовив: «якогожъ намъ добра впредь надЂятися за наши вЂрные службы, и хтожъ бы былъ такій дуракъ, якъ я, чтобъ подъ сее время не преклонилъса до противной стороны на такіе пропозицій, якіе Станиславъ Ле- щинскій до мене прислалъ?»14. Та слід зазначити, що ще до отримання листів Горленка й Черниша Мазепа мав аналогічні відомості, отже, ті листи не були для нього сюрпризом. Можливо, вони переповнили чашу терпіння гетьмана, а можливо, були інші обставини, завдяки яким він не відхилив посередництва княгині. Провідні мазепознавці сходяться на думці, що головною ставкою гетьмана був союз зі Швецією15. «… Лещинський був потрібен Мазепі… для виходу через нього на шведів», – пише Валерій Шевчук16. Найчіткіше цю думку сформулював Борис Крупницький: «Метою нового курсу гетьмана ледве чи було польсько-українське зближення, бо він розумів, що значущою постаттю є не Станіслав, а Карл XII, від якого усе й залежало. Але це (контакти з А. Дольською. – О. Д.) був єдиний шлях порозуміння із шведами. Встановити прямі контакти з Карлом XII Мазепа не міг, та й не наважувався. Хоч польське посередництво, включно із Станіславом, залиша- лося для нього небажаним, воно давало змогу здобути шведські «гарантії» за умови попередньої згоди між новим польським королем і Україною», – зазначав учений17. А тепер ще раз уважно перечитаємо лист П. Орлика. Після хрестин, свідчить писар, «По килкаденныхъ пированіахъ и доволныхъ розговорахъ, повернувшися Мазепа на кватеру свою съ Блой Криници до Дубны, веллъ мн писать листъ благодарственный до тоей же прелестницы княгини Долской, и послать ей ключь циферной для корреспонденціи съ собою, отъ которой въ килка дней получилъ онъ Мазепа респонсъ и въ ономъ малую цодулку цифрами писаную, которая въ децифро- вани своемъ тое заключала: «Уже я гд надлежитъ послала съ донесенемъ истинной в. м. пана пріязни». По прочитани тоей цедулки циферной, одобралъ оную отъ мене, ни единого мн не сказавши слова». Тут головна загадка полягає в тому, кому саме повідомила княгиня про приязнь гетьмана: тільки польському королю чи, може, насамперед, шведському, з яким вона перебувала в кореспонденції? На цю думку наводить і те, що Мазепа ніяк не про- коментував зміст цидули Дольської своїй довіреній особі. Далі. Вже перебуваючи в Мінську, Мазепа «получилъ тамъ невдомо черезъ кого Сіверянський літопис 39 отъ княгини Долской малое писмечко дворами писаное, въ которомъ она княгиня извещала ему о поворот посланця своего отъ двору, и о посылки листу оть якогось безъименного короля до его писаного». Хто був той «безіменний король», Орлик так і не з’ясував. А коментар гетьмана зовсім збив з пантелику писаря: «По прочитаню децифрованого отъ мене того письмечка взялъ къ себ оное и, засмявшися, сказалъ тые слова: «дурная баба! хочетъ черезъ мене царское величество обмануть, чтобъ его величество, отступя короля Августа, принялъ въ свою протекцію Станислава и воспомоглъ ему до сукцессіи на королевство Полское, a онъ общаетъ подать такіе способы, которыми латво можетъ царское величество Шведа побить и побдить. Уже я о томъ еи дурачествъ государю говорилъ, которому его величество посмялъся». Утім: «Поврилъ я тому и ни единого подзору о его Мазепиной измн не имлъ. А хто былъ тотъ посланецъ и якій былъ черезъ него листъ, и отъ якого короля (курсив мій. – О. Д.), и въ якое время и съ якимъ отвтомъ отъ себе Мазепа оного отпустилъ, о томъ я досели не вдаю, и не видлемъ его, въ чомъ свдитель мн есть на небеси вренъ» 18. Отже, неперевершений майстер інтриги Мазепа вкінець заплутав недо- свідченого ще на той час у таких справах Орлика. Писар лише через багато років зізнався, що ані змісту якихось таємничих листів гетьману, ані їх адресантів він до- стеменно не знав. Таким робом, зважаючи на контакти княгині Дольської з королем Карлом ХІІ, не таким уже й неймовірним буде припущення, що вона була прихованим посеред- ником між шведським монархом і українським гетьманом, а отже, в очах останнього мала більшу вагу, ніж прямі емісари польського короля. Можливо, А. Дольська дала зрозуміти І. Мазепі, що Карл ХІІ в курсі перебігу їх переговорів, що вони ведуться з його відома, і що саме він у даному разі стоїть за спиною Лещинського. На це вка- зує хоча б те, що листа Станіслава, отриманого через княгиню восени 1707 року, на відміну від депеші, доставленої Ф. Вольським за два роки до того, він не відправив царю, а передав на збереження своїй матері. Про можливість саме такого перебігу подій опосередковано свідчить те, як Мазепа відреагував на лист іншого контактера Станіслава Лещинського – воєводи Адама Тарло влітку 1708 року. Те послання із закликом до гетьмана «звільнитися від тиранської влади, повернутися до свого спадкового государя і до спільної матері – Речі Посполитої»19, він, не вагаючись, переслав російському державному канцлеру Г. Головкіну. У своїй відповіді воєводі Мазепа так самовіддано присягався в любові й вірності «пресветлейшему, всемилостивейшему государю», що не викликає жодних сумнівів відносно справжнього адресата листа – ним був Петро І. Крім того, на про- хання А. Тарло відпустити Ф. Вольського, гетьман відповів відмовою, тому, що той «гідний шибениці». У такий спосіб І. Мазепа маскував свій справжній переговорний канал, який проходив через А. Дольську. Спочатку цей канал був малоефективним: Карл ХІІ не був зацікавлений в Україні. І не тому, що, як стверджують окремі російські історики, не мав жодної про неї уяви. Просто він не сумнівався у своїй воєнній перемозі, й допомога України в цьому йому не була потрібна. Більше того, у 1705 році він уклав з Лещинським Варшавську угоду, п. 8 якої передбачав повернення до Польщі втрачених нею «східних земель», тобто Лі- вобережної України (Гетьманщини). Вельми цікаво, що дата укладення угоди – 14(28) листопада майже збігалася з датою першого знайомства І. Мазепи з А. Дольською. Їх зустріч відбулася, як ми знаємо, наприкінці листопада, себто за кілька днів після підписання угоди. Цілком імовірно, що саме княгиня розповіла гетьману про ту угоду й мала завдання від свого патрона з’ясувати реакцію українського можновладця на ту подію. Як би там не було, але на відміну від інших емісарів Лещинського Мазепа подбав про налагодження з нею сталих і безпечних контактів. У підтвердження цього припущення можна навести лист, якого начальник швед- ської польової канцелярії Карл Піпер написав до Станіслава Лещинського у вересні 1705 року. На той час щойно коронований польський король активізував зусилля по поверненню України в лоно «спільної матері» – Речі Посполитої. Та власних аргументів для переконання гетьмана Мазепи повернутися в «лоно» йому явно 40 Сіверянський літопис бракувало. Отже, Станіслав попросив у Карла ХІІ дати українцям гарантію безпеки, аби схилити Мазепу на свій бік. «Але польському монарху ввічливо відмовили. Піпер повідомив: його зверхник, звичайно ж, дуже прихильний до всього, що може піти на ко ристь інтересам Ста- ніслава, зокрема й до ініціативи розпочати перего вори з Мазепою. Однак перш ніж виробити ставлення до польсько-української угоди, Карл XII потребує докладних даних про її зміст і вміст. Він готовий дати Мазепі гарантію безпеки, але не через посередництво Станіслава, а під умовою, що гетьман «письмово чи через підхожого посланця» надішле прохання прямо до короля Швеції», – викладає суть листа К. Пі- пера Б. Кентржинський20. А чи не могла княгиня Дольська стати тим самим каналом, по якому прохання гетьмана Мазепи про безпеку могло дійти до Карла ХІІ напряму? Лист Піпера був перехоплений росіянами. Та Станіслав Лещинський вже висту- пив із власною ініціативою – послав до Мазепи місію Вольського. Ми вже бачили, чим вона скінчилася. Аналогічними були й результати інших проявів самодіяльності польського короля, які він робив через голову Карла ХІІ, наприклад, – лист до Ма- зепи воєводи Тарло. Зі свого боку, гетьман не квапився форсувати події. Прохання княгині, «чтобъ дло нам ренное зачиналъ, надеженъ будучи скорого себ цлымъ войскомъ Шведскимъ съ Волыня сукъкурсу и всхъ желаній своихъ, чого тылко претендовати будетъ, нео- трицателнаго исполненія, общая на тое прислать ассекурацію Станислава и гваран- цію короля Шведского», що містилося в листі, отриманому ним у липні 1706 року в Києві, Мазепа рішуче відкинув. І не тільки відкинув, але й наказав Орлику писати до «тоей проклятой бабы» «оставити тую корреспонденцію, которая мене можетъ погубити и на житій и на гонор и на субстанцій»21. Після цього, за свідченням П. Орлика, переписка між гетьманом і княгинею переривається на рік. Небажання І. Мазепи вдаватися до активних дій краще за інших пояснив О. Оглоблин. «…після Варшавської угоди 1705 р., коли шведська армія загрузла була на терені Польщі й Саксонії, Мазепа міг спокійно вичікувати й навіть гальмувати хід українсько-польських переговорів», – зазначав історик22. Та невдовзі ситуація докорінно змінилася. 14(24) вересня 1706 року Карлом ХІІ, Августом ІІ і Станіславом Лещинським була підписана Альтранштадтська угода, в якій титул польського короля Станіслава І був виписаний так: «Король Польщі, Великий Князь Литви, Русі, Пруссії… Кийовії, Волині, Поділля, Підляшшя… Сівер- щини, Чернігівщини і т. д., і т. д.»23 (курсив мій. – О. Д.). Отже, в 1705 - 1706 роках шведський монарх не бачив на мапі Європи ніякої України, – ані Гетьманщини, ані Західної. «Альтранштадтська угода й неминучий похід Карла XII на Росію висували питання про долю України на порядок денний української і міжнародньої політики. Карл XII віддавна, а особливо після завоювання Польщі й Саксонії, задумував похід проти Москви. Від цього походу... багато залежало для України й політики гетьмана Мазепи», – зазначав О. Оглоблин24. А навесні 1707 року відбулася сумнозвісна нарада в Жовкві, яка, на думку багатьох фахівців, стала поворотним пунктом для Мазепи у прийнятті рішення про перехід на бік шведів. Петро І не тільки відмовився виконувати свою роль сюзерена й надавати військо для захисту України в разі наступу Карла ХІІ, але й суттєво урізав повнова- ження гетьмана. Тепер уже І. Мазепа шукав контактів з А. Дольською. Повертаючись з Жовкви, він по дорозі заїхав до одного з маєтків княгині, де мав тривалу розмову з її наближеною особою. Улітку А. Дольська дала про себе знати. Та, на відміну від попередніх послань, в яких містилися заклики до конкретних дій, цього разу княгиня просто повідомляла про небезпеку, що загрожувала Мазепі в особі князя Меншикова, котрий «сам в Україні хоче бути гетьманом». Мазепа подякував за пересторогу. У вересні союзницька тема знов стала центральною в листуванні гетьмана і княгині. На той час Карл ХІІ вже го- тував похід на Московію й активізував зусилля своєї дипломатії на східному напрямі. Наступав новий етап у шведсько-українських відносинах. Зазвичай архівні знахідки проливають світло на ту або іншу подію чи персону. Сіверянський літопис 41 У даному ж випадку сталося дещо інакше. Так, ми встановили надзвичайно цікавий факт: княгиня Анна Дольська мала сталі, тривалі й конфіденційні контакти зі швед- ським королем Карлом ХІІ задовго до зустрічі з українським гетьманом Іваном Ма- зепою. Але внаслідок встановлення цього факту виникли численні запитання, на які сьогодні не існує чітких відповідей. Головне з цих запитань: а чи не була Анна Дольська у стосунках з Іваном Мазепою таємним агентом Карла ХІІ? Чи не вела перемовини з українським гетьманом від імені свого племінника – польського короля, маючи при цьому за спиною шведського монарха? Що ж стосується амурної інтриги, то вона насправді могла виникнути між цими двома екстраординарними особистостями. Та не будемо забувати, що вони водночас були непересічними дипломатами й намагалися афішувати свої особисті взаємини аби приховати політичні аспекти своїх відносин. 1. Riksarkivet, Stockholm, Sverige – Kunglig Majestäts kansli – Skrivelser till kon- ungen – Karl XII – volume 6. 2. Сапіги (Сапєги) – литовська магнатська (з XVII ст. – князівська) родина. Під час Північної війни 1700 – 1721 рр. особливу роль відігравав великий гетьман литов- ський (у 1682 – 1703 і 1707 – 1708) Казимир Ян Павло Сапіга (біл. Казімер Ян Павал Сапега, пол. Kazimierz Jan Paweł Sapieha; 1637 або 1642 – 1720). У Громадянську війну 1696 – 1702 рр. у Великому князівстві Литовському став на чолі роду Сапіг, у бороть- бі за їх домінуюче становище в Литві. Після поразки від великолитовської шляхти (1700 р.) перейшов на бік шведського короля Карла ХІІ і підтримав його ставленика Станіслава Лещинського. 1708 р. під тиском Карла ХІІ поступився владою іншому представнику родини Сапіг – Яну Казимиру (пол. Jan Kazimierz Sapieha; ? – 1730), який був великим гетьманом литовським до 1709 року. 3. Білий Камінь – село в Руському воєводстві Речі Посполитої (нині – Золочів- ський район Львівської області). Власником села був перший чоловік Анни Дольської (уродженої Ходоровської) – Костянтин Христофор Вишневецький (1633 – 1686). В селі був розташований величний замок, з яким пов’язано багато визначних осіб і подій в історії Речі Посполитої. 4. Див.: Кентржинський Б. Мазепа. К.: Темпора, 2013. – С.232 – 235; 237 – 241; Шевчук Валерій. Просвічений володар. Іван Мазепа як будівничий Козацької дер- жави і як літературний герой. К.: Либідь, 2006. – С.154 – 162. 5. Serczyk Władysław A. Poltava 1709. Warszawa: Wydavnictwo Ministerstwa Oborony Narodowej, 1982. – S.75 – 76. 6. Бантыш-Каменский Д. История Малой России со времен присоединения оной к Российскому государству. Часть третья. М.: Типография Семена Селивановскаго, 1822. – С.78. 7. Голиков И. И. Деяния Петра Великаго, мудраго преобразителя России, собран- ныя из достоверных источников и разложенныя по годам. Т.11. Издание второе. М.: в типографии Николая Степанова, 1839. – С.19 – 20. 8. Доба гетьмана Івана Мазепи в документах / Упоряд.: С. О. Павленко. – К.: Киeвo-Мoгилянська академія, 2007. – Док. № 581. – С.732. 9. Лист Пилипа Орлика до Стефана Яворського / Доба гетьмана Івана Мазепи в документах / Упоряд.: С. О. Павленко. – К.: Києво-Могилянська академія, 2007. – Док. №386. – С.347. 10. Нині – село Білокриниця Кременецького району Тернопільської області. 11. Урсула-Франціска Радзивілл (1705 – 1753) – донька Януша Антонія Вишне- вецького і Теофілії Лещинської. Відома польська поетеса. 12. Инструкція секретная, дання Вольскому, отъ Короля Станислава къ МазепЂ посланному / Маркевич Николай. Исторія Малороссіи. Т.ІV. М.: Изданіе книгопро- давца О. И. Хрусталева. – С.161 – 163. 13. Лист Пилипа Орлика... – С.347. 42 Сіверянський літопис 14. Там само. 15. Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа та його доба. 2-е доповнене видання. Нью- Йорк – Київ – Львів – Париж – Торонто, 2001. – С. 263. 16. Шевчук Валерій. – Вказана праця. – С. 162. 17. Крупницький Б. Гетьман Мазепа та його доба. К.: Грамота, 2008. – С. 239. 18. Лист Пилипа Орлика... – С. 348. 19. Костомаров Н. Монографіи и изследованія. Т.16. Мазепа и мазепинцы. СПб: Типографія М. М. Стасюлевича, 1885. – С. 355. 20. Кентржинський Б. – Вказана праця. – С. 225. 21. Лист Пилипа Орлика... – С. 348. 22. Оглоблин О. – Вказана праця. – С. 258. 23. Instrumentum Pacis inter Sacras Regias Majestates Sveciae et Poloniae. Uppsala universitetsbibliotek, Handskriftsenheten, Kongl. Placater Resolut. – Förordn. – Och Påbud MM. – 1705 – 09. – s. 1465. 24. Оглоблин О. – Вказана праця. С. 258.

Ähnliche Einträge