З документації Максаківського Спасо-Преображенського монастиря ХVІІ-ХVІІІ ст. (частина 2)
Gespeichert in:
| Datum: | 2014 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2014
|
| Schriftenreihe: | Сiверянський лiтопис |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73707 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | З документації Максаківського Спасо-Преображенського монастиря ХVІІ-ХVІІІ ст. (частина 2) / Ю. Мицик // Сiверянський лiтопис. — 2014. — № 4. — С. 111-126. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-73707 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-737072015-01-15T03:02:01Z З документації Максаківського Спасо-Преображенського монастиря ХVІІ-ХVІІІ ст. (частина 2) Мицик, Ю. Церковна старовина 2014 Article З документації Максаківського Спасо-Преображенського монастиря ХVІІ-ХVІІІ ст. (частина 2) / Ю. Мицик // Сiверянський лiтопис. — 2014. — № 4. — С. 111-126. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. XXXX-0055 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73707 94 (477) uk Сiверянський лiтопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Церковна старовина Церковна старовина |
| spellingShingle |
Церковна старовина Церковна старовина Мицик, Ю. З документації Максаківського Спасо-Преображенського монастиря ХVІІ-ХVІІІ ст. (частина 2) Сiверянський лiтопис |
| format |
Article |
| author |
Мицик, Ю. |
| author_facet |
Мицик, Ю. |
| author_sort |
Мицик, Ю. |
| title |
З документації Максаківського Спасо-Преображенського монастиря ХVІІ-ХVІІІ ст. (частина 2) |
| title_short |
З документації Максаківського Спасо-Преображенського монастиря ХVІІ-ХVІІІ ст. (частина 2) |
| title_full |
З документації Максаківського Спасо-Преображенського монастиря ХVІІ-ХVІІІ ст. (частина 2) |
| title_fullStr |
З документації Максаківського Спасо-Преображенського монастиря ХVІІ-ХVІІІ ст. (частина 2) |
| title_full_unstemmed |
З документації Максаківського Спасо-Преображенського монастиря ХVІІ-ХVІІІ ст. (частина 2) |
| title_sort |
з документації максаківського спасо-преображенського монастиря хvіі-хvііі ст. (частина 2) |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
Церковна старовина |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73707 |
| citation_txt |
З документації Максаківського Спасо-Преображенського монастиря ХVІІ-ХVІІІ ст. (частина 2) / Ю. Мицик // Сiверянський лiтопис. — 2014. — № 4. — С. 111-126. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський лiтопис |
| work_keys_str_mv |
AT micikû zdokumentacíímaksakívsʹkogospasopreobražensʹkogomonastirâhvííhvííístčastina2 |
| first_indexed |
2025-07-05T22:15:01Z |
| last_indexed |
2025-07-05T22:15:01Z |
| _version_ |
1836846889880780800 |
| fulltext |
Сіверянський літопис 111
ЦЕРКОВНА СТАРОВИНА
УДК 94 (477)
о. Юрій Мицик .
З ДОКУМЕНТАЦІЇ МАКСАКІВСЬКОГО
СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКОГО МОНАСТИРЯ
ХVІІ-ХVІІІ ст. (частина 2)
Ми вже писали у попередній статті (1) про Максаківський Спасо-Преображен-
ський монастир і його документацію, збережену переважно у копійній книзі цього
монастиря, своєрідній «книзі-архіві», одній з небагатьох уцілілих українських мо-
настирских книг такого типу ХVІІ-ХVІІІ ст. Ця копійна книга, що була створена
у другій половині ХVІІІ ст., зберегалась у колекції рукописів О.М.Лазаревського,
котра перейшла потім на зберігання в Інститут рукописів (далі – ІР) Національної
бібліотеки України ім. В. Вернадського (далі-НБУ) (Ф. VІІІ, № 255 М/154).
Не будемо переказувати змісту попередньої статті, а подамо нову серію до-
кументів (усього 27) з монастирської «книги-архіву», точніше з умовно виділеної
нами її другої частини. Це викликано тим, що документи першої частини (гетьман-
ські й полковницькі універсали) були опубліковані переважно за списками з інших
рукописів. Тут подаємо документи другої частини: купчі, дарчі, заповіти, створені
представниками духовенства, козаками, селянами. Вони являють собою не меншу
цінність, ніж попередні з першої частини, бо містять у собі чимало важливих фактів
з життя міст і містечок Чернігівщини (Батурин, Борзна, Мена, Ніжин, Салтикова
Дівиця, Сосниця) і сіл сучасного Борзнянського (Адамівка, Берестовець, Високе,
Носелівка, Ядути) та Менського районів (Баба (Жовтневе), Киселівка, Красностав,
Куковичі, Ушня, Феськівка та деякі інші). Є документи, створені з ініціативи жителів
Глухова і Синяви (сучасного Коропського району), Савина (сучасного Козелецького
району) і с. Заньки Ніжинського району – батьківщини славетної театральної актриси
Марії Заньковецької.
Документи копійної книги, де міститься головним чином документація, яка
підтверджувала майнові права монастиря і тому зберігалася особливо дбайливо. До
речі, сотня оригінальних документів цієї обителі зберігається у Центральному дер-
жавному історичному архіві України у Києві (фонд 143), частина з них дублюється
копійною книгою. Вони, зокрема, засвідчують, що Спасо-Преображенський Макса-
ківський монастир здобував свої маєтності не тільки цілком легально, але й чесно, бо
отримував їх від віруючих як пожертви (як подяку за молитви за здоров’я, за спомин
душ), купував та вимінював. Це йде врозріз з поширеним у радянській історіографії
стереотипним уявленям про монастирі як центри мракобісся, здирництва та нажи-
ви. Тут, до речі, слід відзначити упередженість відомого дореволюційного історика
О. М. Лазаревського, який окремі факти неправомірного здобуття монастирями під-
носив як систему, тенденційно підбираючи факти.
Документи, які входять до складу копійної книги Максаківського монастиря,
є цінним джерелом з історії землеволодіння ХVІІ-ХVІІІ ст., насамперед монастир-
ського. Але водночас вони дають важливі факти про інші сфери життя, зокрема
дозволяють встановити імена й прізвища сотників та іншої старшини або міської
верхівки (городові отамани, війти, бурмистри). Так, саме в цих документах знаходи-
© Мицик Юрій Андрійович – доктор історичник наук, професор (м.Київ).
112 Сіверянський літопис
мо імена невідомих сотників і час їх каденції: Карпо П’ятаченко, менський сотник у
1663 р., Іван Васютинський, менський сотник у 1725 р., Василь Іваненко, наказний
сосницький сотник у 1717 р. Уже в першому за хронологією документі (заповіт Ганни
Талко, яка передавала своє майно Максаківському монастиреві) знаходимо підпис
Романа Ракушки, «на той час дозорца скарбу войскового в полку Ніжинском», ймо-
вірного автора знаменитого літопису Самовидця. Цей запис підтверджує діяльність
Ракушки-Романовського у Ніжинському полку у цій якості. У згадуваному вище
архіві (ЦДІАУ) зберігається оригінал цього документа, і тут маємо автентичні під-
писи Ракушки-Романовського та ін. Документ № 19 є унікальним. Він містить у
собі акт 1722 р. продажу млина на Сеймі у Батурині (за борг 1719 і 1720 рр., але з
правом викупу) Оленою Чечіль. Остання була жителькою Батурина, удовою, мала
як мінімум двох синів, була досить заможною, але поступово бідніла. Все це дозволяє
припустити, що ця Олена Чечіль була удовою славнозвісного полковника Дмитра
Чечіля, оборонця Батурина від московських загарбників. Їхні сини, що згадуються в
документі, це відомі з інших джерел Семен та Андрій Чечілі. Інший варіант, за яким
Олена була жінкою одного з останніх, є маловірогідний.
Можна встановити чи уточнити ігуменів Максаківського монастиря і час пере-
бування їх на ігуменстві: Йосиф (-1662-), Йоасаф Йосипович (1663) (можливо, його
слід ідентифікувати з вищезгаданим Йосифом), Ієремія Ширкевич (-1668-1676-),
Герман Кердановський (-1683-1685-), Каліст Меновський (-1697-), Йосиф Білиць-
кий (-1712-1725-). Є й імена чи прізвища представників рядового православного
духовенства згаданих міст і сіл Чернігівщини: оо. Михайло Гумяницький (можливо,
Гуляницький)(Берестовець), Лука (Лазар) Орлик (Мена, Киселівка), Олексій Орлик
(Мена), Стефан Орлик (Баба), Андрій Федорович (Ушня), Григорій Чайковський
(Ядути), Костянтин (Прачі). Серед духовних осіб особливе зацікавлення викликає
Лаврентій Касперович Похвальський («дівицкий и війсковой поп»), що зайвий раз
підтверджує існування інституту військових капеланів у Війську Запорозькому.
Дуже важливим є заповіт Луки (Лазаря) Орлика – документ досить рідкісний. Те,
що його автор священик (навіть протопоп), який став ченцем, ієромонахом, свідчить
сам текст «тестаменту» (заповіту). Тут є переказ відомої євангельської історії про
смоківницю (фігове дерево) (Мф., ХХІ, 18-22) і коротка цитата з поховального співу
(«земле зинувши...»). Накопичивши протягом життя солідні статки (їхній перелік
свідчить про рівень життя середнього духовенства), автор заповіту передає немалу їх
частину на відбудову церкви у Кисільгородку (Киселівці), яку спалили в часи Руїни
(очевидно, під час походу польських військ у 1663-1664 рр.), і на Максаківський
монастир. Сюди ж заповідав передати церковні книги (Євангеліє напрестольне й
учительне, служебники, тріоді, октоїхи, апостол, Псалтир, мінею, трефолой), хрест,
дискос, звізду, лжицю, воздухи, образ Богородиці на полотні, ризи тощо. Решту майна
(коні, воли, корови, одяг, посуд, зокрема срібні «розтрухани»-кубки, ложки і т. д.)
передає братам-священикам (Стефану і Олексію Орликам), сестрі Марині, слугам
та іншим особам. Те, що заповіт він склав як священик Лука, а в документі-дарчій
його брата Стефана, яким передавалася частка майна, отриманого ним за заповітом
покійного, Максаківському монастирю (№ 4), названий ченцем Киселівського (Мак-
саківського) монастиря, свідчить, що чернечий постриг було здійснено незадовго до
смерті (така практика відома ще з часів Київської Русі). Цікавим є документ, який
засвідчує своєрідну боротьбу монастиря з пияцтвом (№ 9).
Хоча документи написані діловою мовою ХVІІ-ХVІІІ ст., але в них дуже багато
слів з народної української мови, наприклад «гай», «колодязь», «благали», «втруча-
тися», «повинен», «власний» і т. д.
Зазначимо, що ми подали документи в хронологічній послідовності, бо у рукопису
цей принцип не вповні витримується. При їхній публікації ми керувалися правилами
передачі тексту, розробленими Я. І. Дзирою, і про які вже неодноразово писали, але
титла не розкривали, бо вони стосуються загальнозрозумілого: Гд-Господь, Бг-Бог,
Хрсті –Христі, а також зберігали написані в тексті літери «оу»– у, «g» – кг, г. Нероз-
бірливі місця позначали наступним знаком (…)*
Сіверянський літопис 113
Примітки:
1) Мицик Ю. З документації Максаківського Спасо-Преображенського монастиря
ХVІІ-ХVІІІ ст. //Сіверянський літопис.–2013.– № 1.–С.14-22.
* * *
№ 1
1655, серппня 15 (5).– Берестовець.– Заповіт Ганни Талко.
«Во имя Отца и Сна и Стаго Дха. Аминь.
Я, Анна Счениевская Евстафиевая Талковая, маючи я от небожчика малжонка
своего Евстафия Талка, мні отказанное и на тестаменті поданное писмом, то ест дом
из будованем и то при нем ест: огород, гумно и сад, до того ж теж и поле, що ест не-
божчиковское все в три руки, при которих и сіножати, то я з доброе воли своей без
жадного ґвалту и примушеня, будучи я о[т] Гсда Бга навежоная хоробою тяжкою,
а мыслячи собі, як предстати пред нелицемірним суддею, тое все вишменованное
офіровала и отдала на вічную памят на манастир максаковский, абы Гсда Бга за дшу
мужа моего и мене самой, так теж и за весь род наш у престола Бжого мает прийти
до скутку по смерти моей. И то теж варую, в тим тестаменті моим братанич мой
Василий Сусниевский, в тим дому моим зимоват и жити, на зіму засіват позволяю
и теперешних засівок, що иле ему поживат позволяю. Діелос все при особах: отцу
Михайлу, сщеннику на тот час берестовскому и пану атаману Роману Постолу берес-
товецкому и пану Артему Хацкевичу, обывателю берестовскому, пану Грицку Талку,
брату небожчиковскому.
Писан в Берестовцу місця августа пятого року 1655.
Устне прошоний от панни Толковой Михайло Гумяницкий, сщенник берестов-
ский, рукою власною. В подлинном: «Анна Остапиевая талковая рукою власною».
Роман Ракушка, на той час дозорца скарбу войскового в полку Ніжинском, рукою
власною.
Я нижей подписе рук людей берестовецких даю тестаменту от панеї Евстафіе-
вой на манастир Максаковский печат мою с подписом руки прикладаю Григнорий
Кобилецкий, полковник наказний на той час ніжинский».
(НБУ.–ІР.–Ф.VІІІ.–№ 255 М./154.–Арк. 95.–Тогочасна копія. – Після датума
намальовано два кола, в котрих написано: «місце печати» і між цими колами
написано: «місто печати»).
Оригінал зберігається в ЦДІАУК (Ф. 13.–Оп. 1.–№ 4).
№ 2
1660, липня 17 (7).–Ніжин. – Купча ніжинського міщанина, могилевця Семена
Турути (Турутченка).
«Випис с книг меских ратуша ніжинского права майдебурского.
Року тисяча шестсот шестдесятого мсця июля семого дня.
Перед нами, Александом Цурковским, войтом, Ереміем Кониским, бурмистром
сегорочним, райцами, лавниками, того ж року на справах меских засідаючими, ставши
очевисто оу книг меских нинешних ратуша ніжинского славетний Семен Турутин,
мещанин и обывател могилевский, признал явне, устне и доброволне, иж дом власний
в месте Ніжине, об межи з едное Сили Романовича, бурмистра ніжинского, а з другое
сторони от самих паль над валом през вулицу ку солодовні мниховой идучую в за-
тилку заулъка мимо Бутиху, а против ворот през улицу об межи Василя Гармашенка
лежачий, нікому ні в чом не заведенний и не пенний, от Бориса Максимовича, шваgра
своего, за певную суму набытий и купленний за певним контрактом велебним отцем
капитуле всей монастирской киселевскому в певной сумі в золотих полских шестисот
пустил и отдал на вічние и потомние часи, оддаляючи продавца сим доброволним
записом нинешним себе самого, жону, потомков своїх и кревних, близких своїх и
далеких, от того дому на вічние часи, а самим толко отцем капитуле монастира ки-
селевского вцелил, взял и подал цілое право и моць зуполную тим преречоним дом и
всіма будинками, на том пляцу будучими ведлуг волі и уподобаня своего, яко хотечи
владіти и шафовати, отдати, продати, даровати ведлуг волного виналізку своего на
114 Сіверянський літопис
потомние часи без жадное найменшое перешкоди, вышей менованного продавци, а
то под закладом суми другое золотих полских шестисот на вряд належний и сторону
укривджоную, ежели бы продавца тых добр міл яковую найменшую уиму в тих добрах,
велебним отцем киселювским чинити, якож очевисто менован оний Семен Турутенко
при поданню того дому отцем капитулі киселевской субмітовалсе, преречоных отцев
монастира киселевского на кождий час у кожного суду и права от кождого такового,
хто бы их о той дом турбовати міл, своїм власным коштом боронити и заступовати
и всі тяжари, одтуль походячие на собі поносити, что для тим певнійшое віри, абы
и до книг нинешних описано было для потомних часов просили и есть принято и
вписано. С которих и сей випис при звиклой меской радецкой печати, а при подписе
руки писяра меского присяглого стороні потребуючой есть видан.
Писан в ратуші ніжинской року и дня [вишписанного].
На росказане панов бурмистра и радец
Александер Цурковский, войт места е[го] ц[арского] в[еличества] Ніжина, рукою
власною.
Иеремій Кониский, бурмистр ніжинский, рукою власною.
Филип Костантинович, писар меский ніжинский, рукою [власною]».
(НБУ.-ІР. – Ф. VІІІ. – № 255 М./ 154.– Арк.102 зв. – 103. – Копія ХVІІІ ст.
Наприкінці документа копіїстом намальовано коло, всередині якого написано
«місто печати»).
№ 3
1662, червня 14 (4). – Максаківський монастир. – Дарча синявського сотника
Ілляша Аврамовича (Рубана).
«Я, Ілляш Аврамович, сотник синявский, чиню відомо тим моїм писанем, иж
маючи я дом мой власний в місті Мяне в ринку, где збоже продают, идучи к церкви
Михайла свтого по лівой руці на рогу улиці стоячой, малиований, с пляцом, будованем
из крамою даровалем велебному в Бгу гспдину отцу Иоасафу Осиповичу, игумену,
и всей братиї монастира Максаковского вічними часи, сам з жоною моею и дітми,
отходячи за Дніпр, на што им далем тое писане с подписом руки моея.
Писан в мнастиру Максаковском мсця июня 4 дня року 1662.
В подлинном подписано:
Илляш Аврамович, сотник синявский, рукою власною».
(НБУ. – ІР. – Ф. VІІІ. – № 255 М./ 154.– Арк. 103 зв. – Копія ХVІІІ ст. На-
прикінці документа намальоване коло, в якому написано: «місто печати»).
№ 4
1663, травня 15 (5).–Мена.– Купча менського жителя Івана Галича.
«Я, Иван Галич, обывател менский, відомо чиню тим моїм доброволним записом
нине и на потомние часа кому бы толко о том відать потреба была всяко людей кон-
диции, иж я, менований Иван, власний свой пляц, никому ни в чом не пенний в місті
Мені будучий, продал, то ест за певную сумму грошей за коп шесть личби литовской,
а именно превелебному отцу Иоасафу, игумену монастира киселевского, еже о Хрсте
братиею, коториї то проданий пляц, кгрунтом лежачий, тудеж подле пляцу тих же
речонних отцов превелебних, а так отдати того моего запису вечистое продажи моей
оний пляц вишречонний отцом в моць и в посессию на вічние часа подаю; волно оним
превелебним отцом на том пляцу яковимколвек хотя коштом будинки заводить албо
в тож продать, а в любови дховной кого и дароват, що в найлепшую свою кондицию
привласчаючи, яко з ближних, так и далеких моих покревних, варуючи жадной не
чинячи (ити) кривди и перешкоди, що в том для віри и певности ліпшое вишеречен-
ному а превелебному отцу игумену еже о Хрсті братиею тое наше писание вечистое
продажи моее видалем с притисненям печати и з подписою руки власное пна Карпа
Патюченка, сотника на тот час менского будучого, и з подписою моее руки, як теж
и з подписою рук людей зацних и верогодних, на тое печатаров устне прошоних.
Ді[я]лось на тот час у Мені року мсца и дня як виш описано суть.
Сіверянський літопис 115
Оустне прошоний о подпис Карп Пятаченко, на тот час будучий
руки вишеменованного менский сотник, подписал руку свою
Ивана Галича Иван Богданенко, Оустне прошений печатар од вишписан-
писар на тот час будучий ной персони Ониско Максименко,
менский, подписал руку обыватель менский, руку подписал
власную Оустне прошений Василей Сахненко,
обиватель* менский, руку свою под-
писал».
(НБУ.–ІР.–№ Ф. VІІІ, № 255 М/154.–Арк. 97 зв.– Копія ХVІІІ ст. Внизу до-
кумента намальовано коло, в якому вміщено напис: «Місто печати»).
--–
*)Слово «обиватель» закреслено.
№ 5
1665, липня 17 (7).–Заповіт ієромонаха Лазара(Луки) Орлика.
«Во имя Отца и Сна и Стаго Дха единого во Тройци Бга станься ку вічной памяти.
Аминь.
Я, многогрішный и недостойный иерей Лукьян Орлик, служащий при храмі стог
великого чудотворца Николая в Кисілгородку, видячи пред очима предлужоную
хоробу, гріх ради от всесилной руки Бжей на мя праведні нанесенную, поки еще
яко неплодная не буду посічен смоковница, единим тилко плодом віри и еще ко Бгу
надежди утвердівши и за ласку тоей блгодарной от десници Вишняго принявши, в
памяти цілости и уміслу зуполном тестамент остатней волі моей так споражаю.
В руці Твоей превеликия милосердия, о Бже муй, вручаю грішную мою дшу, юже
милостивно прими крове ради нещадно нас діля изліянном Хста Твоего Аминь. Ты
же земле зинувши, прими тіло яко твое.
Оубог(и)й зас дум мешканя моего зо всіми пляцами, так розрубку моего, як и
за гроши покупленими, фолварки, поля, синожати, которих ест немало, если отц
Стефан не хочет зоставати, рожоний муй, на моем містцу, при храму стого архиерея
Николи в Кисілгородку, з садовиною праци моей насаженою, леgую церкві ншей
сто архиерея и чудотворца Хва Николи кисілгородского будучи, аби сщенник, ко-
торий при той церкві зостане и по нем наступуючим в убогом домку моем, котрогом
по звоеваню світелку з сінцами збудовал, мешкане маючи о мні и покревних моих
ведлуг реестру як в суботнику пописаных при бескровной офіри Найвишшаго бла-
гали да милостив бил дшам ншим. А же церков бжественная в Кисілгородку през
неприятелей злуплена зо всего и спалена, теди комору свою, которую по звоеваню
коштовне збудовал, иж бы на том пляцу где церков бжественная била поставлена, до
которой ест и дерева немало в бору випущеного и в дому, на що еще и куп шістдесят
жита в полю зложенного, що и тое церкви бжественной леgую. А gди даст Бг, иж ся
будет офіри безкровнии Гспдви приносити, теди щом привлащил през житие мое,
людей приводячи, як и кошту своего не жалуючи, щом могл задержати, зоставую.
Напрод евангелие напрестолное в срібро коштовное оправное, евангелие учителное,
кадилница срібрная, крест, килим, дискос, лижка, звізда, то все срібрное и служебник
на деисту в срібро оправний, а другий маленкий, ярмолой ж на полдеисту средний,
триод постная и цвітная, два охати[хи], друку один острозкого, другий – лвовского;
апостол, псалтирь, часовник, минея общая з бгородичними канони на повечерницях,
трефолой великий и малий, аппаратов що ест воздушков, завісов, товален коштовних,
едвабниц злотом шитих, чого свідом добре Малаховский и звонок, образы на плутне
в рамах, образ Пресвятой Бци под срібром, коштовне оправлен, злоцістий в білом
желізі, полмисок цінованих и малих дві мисочки ціновиї и що ест лихтарув мосендзо-
вих, дискос и ампулка, мідничка и медница, полмисок древяний малеваний в срібро
пенине, корогов ядамашкова, требник великий и крестилница, то все щом през часи
жития моего привлащал и мог задержати при храмі стого архиерея, міет по смерти
моей вцале зоставати, що все гспдну отцу Алексею и отцу Стефану, рожоним моим,
под владзу опеку подаю и оним и оних упрошаю, жебы ведлуг Бга и правди и кому
116 Сіверянський літопис
що на тестаменті моем лекую, абы то вцале отдано, а звлаща церкві бжественной;
также на Всемилостивого Спаса обители максаков[ской]; риз двое гатласових, едни
жовтокоронце, а другие анелской масти, и нагробница срібна в карпея луску (робота
злоціста коштовна) велебному в Хті гспдну отцу Иоасафу, игумену максаковскому,
отцу моему духовному, коберец перский великий и килим также перский, матерац
и три подушечки жовтокоронцыи господину отцу Стефану, брату моему рожоному,
шесть волув и дві коровы ис теляти, два казани тритрубних зо всім верстатом, горіл-
чаниї посудки и пивниї, затули желізныи, шкатулка с правами розними, пуздерко з
фляшами ценовими, лисура, кунтуш и доломан чорний, два коні гнідих, розтрухан
злоцістий, лижок три срібних, душник срібний великий, шапка оксамитная, со-
болем опощона, млин, поля, засівки и пляци всі. Господину отцу Алексею – кляча
таранковатая из лошицею, розтрухан білий срібний, лижок три, кувшин срібний.
Маринці, сестрі моей рожоной, два воли и корова, телица рабая, нива жата, которая
и к толоці. Малаховскому – кляч плеснивая, насовен лазорову, пошитий баранками,
шапка бобровая, лисами подшита, помірки жита, присівку на Лисовщині за греблею.
Кореневскому, як реестр у руках его от мене данный при печатки моей и подписом
руки моей, жебы отдано било ему то все и не гамовано. Микиті, слузі моему, которий
дав мні до схованя полдесять копи, теди оному треба, яко то его власное, отдати, так и
заслужоное из двома синамы его заслугу их нагородити. А строни того довгу Никиті и
иншим в заслузі Орисці и Ганні, дівкам, ведлуг слова моего з ними, як Кореневский о
том відает, аби тое міло отдано быть, на которое то пять ям збожья ест, а остаток того
збожа подлуг волі рожоного брата моего, отца Стефана, Тимошеві Сиротці, лошак
плиснивий, матерац лазоровий медвідно. Ганні Подлецковні – кляча гнідая, ложник
и подушка, що волі писания моего полицивши, про гспдна отца Стефана, рожоного
моего, которому и всю полецаю справу мою, аби тое и подлуг волі моей и прозбы
все, аби роспорядил, о що и Бга моего прошу, аби так тоей по смерти моей рачил Бг
заховати и вовсе Его волі стой полецивши, самого себе и душу мою грішную в преми-
лостивую Его ласку и щедроти десници полецаюся. Що все нехай будет честь, слава,
поклон Самому Бгу купно со предвічним Его Сном и Животворящим Дхом. Аминь.
Лука Орлик, протопопа на Кисилгородку, рукою власною.
Устне прошоний о подпис руки до того тестаменту отца Луки Орлика, протопопа
менского, Алексей Орлик, бывший протопопа, рукою власною.
Устне прошоний о подпис руки до того тестаменту сего отца Луки Орлика, про-
топопа менского Андрей Феодорович, сщенник ушерский».
(НбУ. – ІР. – Ф. VІІІ. – № 255 М./ 154.– Арк. 99–100 зв. – Копія ХVІІІ ст.
Перед підписами намальовано коло, в середині якого написано: «місто печати»).
№ 6
1665, липня 17 (7).– Дарча священика Стефана Орлика.
«Я, Стефан Орлик, сщенник бабский, чиню відомо тим моїм писанием и до відо-
мости доношу ннішним и на потом будучим людем, иж што небощик, славной памяти
брат мой рожоний, велебний отц Лазар Орлик, иеромонах и законник монастиря
киселевского, бывший перед тим отц Лука, сщенник киселькгродский, зходячи з
сего світа смертию, лекговал мні тестаментом остатней воли своей в року тисеча
шестьсот шестдесят втором мсца генваря девятого дня вси свої домовые кгрунта,
поля, сіножати, пляци, ставок, выпуск, окоп, колодязь, и иншие, окром одного щек-
гулного двора из садом, бо то сщеннику тамошнему киселкгродскому и иншим, по
нем наступуючим, записал. Теды я, вишреченний Стефан Орлик, сщенник бабский,
вси тие вышъменованние кгрунта, поля. сіножати, пляци, ставок, випуск, окоп, коло-
дязь в ключу Киселевском кгродском в розних місцах знайдуючиеся, вилучивши и
отдаливши всих моих покревних и близких, в остатку и сина свого, велебному отцу
Иеремії Ширкевичу, игумену, и всей братиї монастира киселевского вічними часи
даю, дарую и тим моим листом записую, на што для ліпшой віри даю им тое мое
писание з печатю и подписом руки моее, з печатю, такъже и подписом рук людей
Сіверянський літопис 117
добрих, устне от мене прошоних.
Писан в Мяне мсца июля 7 дня року 1665.
Стефан Орлик, поп бабский.
Устне прошоний о подпис руки от отца Стефана Орлика, приятеля своего, до того
листу Андрей Феодорович, сщенник ущанский.
Оустне прошоний о подпис руки от отца Стефана Орлика до того листу Алексей
Орлик, бывший протопопа, рукою власною»».
(НБУ. – ІР. – Ф. VІІІ. – № 255 М./ 154.– Арк. 96 зв. – Копія ХVІІІ ст. Перед
підписами намальовано три кола, всередині яких написано: «місто печати»).
№ 7
1669, січня 7 (1668, грудня 28). – Глухів. – Дарча глухівського жителя Марка
Макаревича.
«Я, Марко Макарович, обывател глуховский, чиню відомо тим моим писанем,
иж я лекговалем из жоною моею Агафіею на монастир Максаковский пастовник,
которий купилисмо у Чалого зятя, под містом Сосницею стоячий, за отпущение
гріхов наших, на што и далисмо тое наше писане з печатю и подписом руки моее,
под которим подписуется за просбою моею пан Демян Филипович яко мене самого,
не уміючого писат.
Писан в Глухові року 1668 мсця декамврия 28 дня.
Вмісто пана Марка Макаревича я руку подписую Демян Филипович Оуманенко.
В подлинном подписанно».
(НБУ. – ІР. – Ф. VІІІ. – № 255 М./ 154.– Арк. 103 зв. – Копія ХVІІІ ст.).
№ 8
1676, березня 14 (4).–Мена.– Дарча менського козака Михайла Пилипенка
(Филиповича).
«Я, Михайло Филипович, козак, обывател и городничих менский, чиню відомо
тим моїм писанием кому бы толко о том відать належало, иж що славной памяти
небожчик родич мой, Филип Беззубенко, от мой, леgовал на мнстир максаковский
футор нш власний, никому ні в чом не пенний и не заведений, в місті Мені з приезду
от мнстря максаковского, переїхавши мосток на горці, по лівом боку до Мени едучи,
на хуторах стоячий з пляцом, садом и будованем и с клунею до молоченя збожа нале-
жачою. Теди и я, син и наслідник его, Михайло Филипович, тот вишменований футор,
стосуючись до волі небіжчика, родича моего, на манастир максаковский даю, дарую
и вічними часи тим моим писмом записую, а зречене з него учинивши през сее мое
писмо от жени, дітей моих, близких и далних отдаливши, отцу Иеремію Ширкевичу,
игумену мнстря максаковского, и братиї его в вічную посессию пущаю, иж волно им
в том футору люб самим держать, люб кому дат, дароват или на свой пожиток, який
хотя, обернуть, бо я юж згола им вічними часи тот футор пущаю, на що для ліпшой
кріпости упросилем людей зацних и віри годних о подпис руки и притиснене печати,
нижей на подписах рук, в тим листі виражоних.
Діялося в Мені року 1676 мсця марта дня 4.
Мы, уряд менский, за прозбою за живота славной памети Михайла Пилипенка,
городничого менского, женни его, Василь Сахъненко, атаман городовий менский;
Стефан Кириянович, войт менский, руки подписали и печати приложили. При том
же часи будучих, яко тому свідителях, пн Ониско Максимович, Иван Кабан руки
свои подписали.
Я, Михайло Пилипенко, городничих менский, будучи за живота своего, леgовалем
хутор на монастир максаковский вічнимы часы».
(НБУ.–ІР.–№ Ф. VІІІ, № 255 М/154.–Арк. 95 зв.– Копія ХVІІІ ст. Внизу до-
кумента перед підписами намальовано два кола, в яких вміщено напис: «місто
печати»).
118 Сіверянський літопис
№ 9
1676, липня 17 (7).–Заповіт Кузьми Занченка.
«+
Во имя Отца и Сна и Стого Дха, Стой Живоначалной и Нерозділимой Троїци.
Аминь.
Я, раб Бжий Козма Занченко, обывател футора Занькова, будучи навежоний
от Гсда Бга хоробою обложною смертелною, яко то в старих моїх літах подешлих,
ближших ку смерти, анежели до живота, еднак зостаючи еще при доброй памяти и в
зуполном розуму, а провадячи вік свій без ожененя, не маючи малжонки и потомства,
умислилем, аби по смерти моей за худобу мою власную, так отчизну, яко и през мене
самого набитую, межи кревних приятелей и повинних моих не било жадного посвару
и турбацыї правной, уживши до себе в Бозе превелебного его млсти отца Иеремія
Ширкевича, игумена мнстра максаковского, з людми добрими и віри годними, нижей
при подписе вираженими, тот мой тестамент остатней волі и лекгации моей, про них
вічними часи так споражаю. Напрод дшу мою поручаю Гсду Бгу, просячи, абы била
принята до хвали Его святой, тіло мое грішное яко земля – землі, которое звичаем
християнским поменений его млст отец игумен з братиею своею в мнстру Стого Спса
максаковском при церкви поховати мают поминати и за дшу мою просити Гсда Бга,
за що я их велебности отцу игумену з братиею на мнстр максаковский вічними часи
легую, отписую сим тестаментом, ствержаючи пасеку мою власную зо всим, з пщо-
лами, уллями, хатою, мшеником, и щоколвек в ней ся знайдует, в лесе за слободою
(очевидно помилка, мало б бути «слободою»– Ю. М.). Сидоровкою, никому ни в чом
не пенную и не заведеную, до которой жаден з кревних моих, близких и повиноватих,
жадной потребы пред жадним правом и судом міти не буду. Дом зас мой отцевский
в футорі Занков стоячи, яко близшему сестренцови моему Иоанну Степановичу,
жоні и дітям их, и при том дому саду, гаю, и поля отдаляю, пускаючи в посессию по-
мененому сестренцови Стефановичу Иоанну, жоні и дітям их, которым волно буде
жить, пожитковат, дать, продать и на свой пожиток обернут. А хто бы того тестаменту
противние будучи, волю мою нарушит, пред Судом Бжиїм и зо мною росправится
повинен, а пред судом духовним и свіцким так и кожди право тратит и вини золотих
пятдесят на суд належний заплатити мает. Которий тот тестамент справлений през
мене, Козму Занченка, при его млсти гспдну в Бгу превел(ебности) отцу Иеремію
Ширкевичу, игумену максаковскому, и на тот час людей будучих на имя Петру Новаку,
осадчому, Андрею Сергиченку з села Сидоровки, Иоанну Занчи и Роману Виннику
з села Холмов при людех добрих и у каждого суду и права віри годних.
Писан в помененной пасеце мсця июля семого дня року тисяча шестсот сімдесят
четвертого.
От Козми Занченка упрошоний о подпис руки, яко писма не уміючого, иеромонах
Мартиниян, намісник, Солодкович, рукою властною.
Оустне прошоний о подпис руки до того тестаменту от Кузми Занченка, Иеремія
Ширкевич, игумен максаковский, з братиею, рукою власною».
(НБУ. – ІР. – Ф. VІІІ. – № 255 М./ 154.– Арк. 101-101 зв. – Копія ХVІІІ ст. Пе-
ред підписами намальовані два кола, всередині яких написано: «місто печати»).
№ 10
1683, червня 18 (8).– Зобов‘язання Прокопа Дейнеки щодо його колишньої
власності.
«Я, Процик Дейнека, поданий монастира максаковского, відомо чиню сим об-
ликом, кому бы о том відати належало, иж я в року прошлом 1683 пропилем бил
свой двор зо всима полями пашенними, сіножатямы, запустамы и всякимы до него
належитостямы, в селе Высоком за коп одинадцят Ивану Субиненкови, на тот час
шинкару у арендаров будучому, которий дом, двор зо всими вишменованными на-
лежитостями зоставал в посессиї Иванови рок цалий; я, не могши сяоткуп порато-
вати в викупленю двора моего, просилем в Бгу превелебного его мл. отца Германа
Кердановского, игумена максаковского, пана моего, абы тот двор и вся его тяглость
Сіверянський літопис 119
у Ивана Субиненка викупил и его мл. отц игумен на прозбу мою при людях віри
годных, которих имена и прозвиска нижей виражени суть, дал одинадцять коп за
напої Ивану Субиненку, а копу дванадцятую за прибудоване в том дворі загороди,
погреба и за окопане займищ и казал ми его мл. в тот двор войти и мешкат за дво-
рника под. такими кондыциями, же я маю в том дворі спокойне за дворника жити, не
упиватися, кгрунту, то ест ліска и гаю и займыщ не пустошити, поль жадних не орати
и не заживати без позволения панского, а тые поля мают орани быти на манастир до
отданя суму, а ежели бы я міл сим от мене кондициям супротивитися и міл бил упи-
ватися або помененные кгрунта пустошити або под иншое право отдатися, теди мене
яко противного сему облику его мл. отц игумен и сукцессорове его повинни будут от
двора и его всіх належитостей вічними часи отлучити; и то варую, ежели бим міл тот
двор викупити, теди не буду міти моцы продавати и от подданства монастирского
отлучати под. утратою двора и всіх кгрунтов его, а для ліпшой певности и відомости
даю сей мой облик его мл. отцу игумену и всей капітулі.
Діялося в дворі отца Феодора, свщеника висоцкого року 1683 мсця июня 8 дня».
(НБУ. – ІР. – Ф. VІІІ. – № 255 М./ 154.– Арк. 102. – Копія ХVІІІ ст.).
№ 11
1685, листопада 21 (10).–Салтикова Дівиця.– Дарча на Лазницьке озеро жителя
Салтикової Дівиці (?).
«Ознаймую сим моїм писанем кожному хтобыколвек міл потребовати, иж я за
отпущение гріхов моїх озеро мое власное, прозиваемое Лазницкое, против села Хода-
ловки стоячое, чотири тоні в собі міючое, от реки Десни вступом з одного, а з другого
конца греблею от Десни ж перепятое, з островом в середині того озера лежачим, з
лугом и з сынними покосами и з хатою, в том же острові стоячою, висоце в Бгу пре-
велебному его млсти гспдну отцу Германові Кердановскому, игуменови манастира
Всемилостивого Спаса максаковскому и братиї его млсти в том манастирі тепер и
напотом будучой, на пожиток далем, а ораз в диспозицію и волное владіне подалем,
которим то озером, прозиваемим Лазницким, лугом и сінними покосами, и всіми яко
с я в собі тот остров мает угодиями, од сего часу волен будет его млост отц игумен
максаковский яко своїм власним манастирским влідіти и диспоновати, а я уже оного
вічними часи зрікаюся и уступую и жадного приступу міти не хочу, также жона моя и
діти мої, так и мні, яко и по животі моем отзиватися и меновати своїми и втручатися в
тое вышпомянуто озеро и во всіх что есть виражено пожитков не міют, а если бы хто
сміл и важился в тих пожитках найменшую законникам максаковским кривду албо
перешкоду чинити, з таковим я сам поки Гдь Бг здоровим мене обдаровати рачить,
перед належитим правом росправитися готов, а по животі моем перед страшний а
справедливий суд Бжий позивати и о кривду оной стояти буду и на тот для ліпшой
певности сие мое писание далем с подписом руки моеї, также з подписом рук людей
зацних, устне и особисто од мене оупрошоних их млстей, нижей на подписах имена
виражоних.
Писано в Дівице Салтиковой року 1685 мсця ноемврия 10.
Лаврентий Касперович Похвалский, дівицкий и войсковой поп».
(НБУ. – ІР. – Ф. VІІІ. – № 255 М./ 154.– Арк. 107– 107 зв. – Копія ХVІІІ ст.
Наприкінці документа перед підписом Похвальського копіїстом намальовано
коло, всередині якого написано: «місто печати»).
№ 12
1712, травня 13 (3).– Куковичи.–Купча жителів Кукович братів (?) Бориса та
Омеляна Сенченків.
«Року 1712, мсця мая 3 дня.
Мы, Борис Сенченко и Омелко Сенченко, жителі куковицкие, продалисмо озеро
отцу игумену монастира максаковского, стоячее за Десною, називаемое Місяць, и
тому озеру вишписанному уступ из озера Лоши и вершина впада в Лошу, а продано
оное озеро за ціну за повдесяти копи вічними часи, жеб през сей запис не тилко жеб
120 Сіверянський літопис
ми сами важилися в тое озеро проданное втручатися, але жебы вже и діти наши
не могли важитися в тое озеро проданное втручатися и ни з ближних, ни з далних
кревних наших жебы нихто не важилися втручатися, бо вже то продалисмо вічними
часи без ніякого насилия доброволне.
Діялося сие в дому Сенче(н)ков звишменованих, был при сем записі Андрей
Семенович, атаман коковицкий, Микита Чичкан, Грицко Коровенко, Андрей Буга-
енко, Матвій Удоденко и иних людей зацних и віри годних при сем записі будучих
жителів куковицких».
(НБУ. – ІР. – Ф. VІІІ. – № 255 М./ 154.– Арк. 109 зв. – Копія ХVІІІ ст.).
№ 13
1712, листопада 21 (10).– Купча Михайла Загребельного Косенка, жителя
Красноставу.
«Року 1712 мсця ноеврия дня 10.
Я, Михаїл Загребелний Косенко, чиню відомо сим моїм писмом, иж я доброволне
gрунта мої належащие без всякого примусу продалем до обытели свтой максаковской
превелебному его милости гспдну отцу Иосифу Біліцкому, игумену звиш помененой
обители, гай з двором и сіножать за талярей сто и борошна жита осмачок три, до
которих то gрунты ніхто не может, ані належит интересоватися з кревних моїх так
близких, яко и далеких, во вічния роки. Тое діялося в дому честного отца Григория
Чайковского, свщенника ядутинского, при людях віри годних, атамана з прочиеми
товарищи, именно Федор Набок, того часу будучий Игнат Ващенко, ктитор, Андрій
Рижий, Григорий Набок, Давид Романенко и Михайло Пішні, вмісто имен своїх, яко
не уміющих писат, руки свої прикладаем.
Будучи я, прислужник доброволной продажи отцу игумену максаковскому и я
подписуюся из своїми парохияни:
Я, Михайло Загребелний Косенко, руку мою во первих подписую, яко не уміющий
писма, крест написую.
Григорий Чайковский, презвитер едутинский».
(НБУ. – ІР. – Ф. VІІІ. – № 255 М./ 154.– Арк. 105зв. – Копія ХVІІІ ст.)
№ 14
1712, грудня 13 (3).– Борзна.–Купча Михайла Загребельного Косенка, жителя
Красноставу.
«Року тисяча сімсот второгонадцят мсця декаврия 3 дня.
На уряді міском борзенском предо мною, Михайлом Забілою, сотником бор-
зенским, Тимофіем Костантиевичом Забілою, атаманом городовим, Денисом
Выскваркою, войтом, Корніем Гавриловычом, бурмистром, поставившися очевисто
Михайло Загребелний, житель красноставский, явне и доброволне в тие слова созна-
вал, иж міючи двор з гаем, в том же гаю сіножаттю, стоячий в селі Красном ставі над
греблею, которий то меновите двор з гаем и з сіножатю, доброволне и без жадного
примушеня продал до обители свтой превелебному в Бгу его млсти гспдну отцу Ио-
сифу Быліцкому, игуменові Всемлстивого Спса мнастира максаковского за певную
сумму и готовие гроши, то есть за сто талярей, якую то сумму вишпоменений Ми-
хайло Загребелний вцалі до рук своїх отобравши, зрекался уже тих проданных своїх
кгрунтов и вичисто даровал сим записом доброволним, ствержаючи и упевняючи,
иж его млости отцу игуменови як ему самому, так и по нем будучою о Хсті братиею
волно будет тими преречоними кгрунтами за власною куплею своею владіти и цале
в поссесиї своей оние міючи, диспоноват и ку найліпшому своему пожитку оборочат,
а так его млсти отцу игуменови самому яко и по нем будучими, у вічистое держане
и уживане попустивши, подал; а себе юж поменений Михайло Загребелний, яко
своїх потомков з своею жоною спложенных, так и с первим мужем през нею ж дітей
міючих, и всіх кревных, близких и далеких, вічисто отдаляючи, даровал, абы уже в
той проданный двор и гаек из сіножатю в том же гаю зоставуючою, жадного уступу и
упоминку нихто з оных міти не важился под утраченем совитой преречоной сумми и
Сіверянський літопис 121
под обовязком накладов правних, хто бы важился близкостю того проданного всего
кгрунту доходити и откуповати. Теди мы, уряд, вислухавши того доброволного зез-
наня, так продажи, яко и куплі, и презентованя купчой от его, Михайла, его млости
отцу игуменові на той кгрунт данной, такъже и на тот час будучих, могоричников,
то есть честного отца Григория Чайковского, свщенника храму свтого архистратига
Хсва Михаїла ядутинского, Федора Набока, атамана того ж села, Игната Ващенка,
ктитора того ж храма, Андрія Рижого, Грицка Набока, Давида Романенка и Михайла
Писны, знатних товаришов ядутинских, велілисмо до книг наших міских записати
и сей випис з книг превелебному в Бгу его млсти отцу церкви максаковской, яко
потребуючой стороні при звиклой врядовой печати дати для ліпшого обварованя и
потверженя до рук его млсти видати росказалисмо.
Писан в ратуши нашой борзненской року и дня вишписанного.
Звишменованний уряд міский борзенский.
Васил Иванович, писар городовий борзенский».
(НБУ.–ІР. – Ф. VІІІ. – № 255 М./ 154.– Арк.106– 106 зв. – Копія ХVІІІ ст. На-
прикінці документа перед підписами копіїстом намальовано два кола, всередині
яких написано: «місто печати»).
№ 15
1715, грудня 20 (9).– Борзна (?).– Дарча жителя Борзни Івана Ярмоловича.
«1715, місця декамбрия 9 дня.
Я, Иван Ярмолович, жител борзенский, відомо чиню сим моїм писанием, иж
любо принял был в заміну за двор свой адамовский коморние місця мнастирские,
якие нижей сего обширній описани, однак по смерти жони своей небожчиці в року
1707 поліцилем оние містця коморние на мнстир максаковский, на што для ліпшой
віри при людех зацних и віри годних, то ест Денису Вискварцу, Гордію Пархомови-
чу и Василю Ивановичу, писару міскому, од уряду борзенского до мене присланих,
вручилем всечестному его млсти отцу Пахомию Кузмовичу, наміснику манастира
максаковского лист свой з подписом руки своей
Иван Ярмолович, рукою вл[асною]».
(НБУ. –ІР. – Ф. VІІІ. – № 255 М./ 154.– Арк. 109 зв. – Копія ХVІІІ ст.)
№ 16
1716, грудня 13 (2).– Купча Кирила Батрака, жителя Носелівки.
«Року 1716 декаврия 2 числа.
Я, Кирило Батрак, жител носановский, чиню відомо сим моїм доброволним
записом, иж продалем пляц з ліском поблизу двора мнастирского ціною за сорок
золотих в Бгу превелебному отцу игумену мнастира максаковского самохотне з до-
брой волі своїй, а ні з якого примусу, на тое даю от себе кредорний запис в вічност,
в моей продажи не повинен ніхто втручатис як я сам, так з промежко дітей моїх или
кревних моїх. На тое даю сей мой запис в вічност при Федору Мисниченку, атаману
висоцкому, Ярмолі Скребку, Нестеру Трохименку, Данилу Сунці, Грицку Дорошенку
и при многих людех; писано року и дня вишписанного. Я вишей писаний Кирило, не
уміющий писма, рукою своею крест покладаю таковий + для увірени.
(НБУ.–ІР. – Ф. VІІІ. – № 255 М./ 154.– Арк. 110. – Копія ХVІІІ ст.).
№ 17
1717, лютого 16 (5).– Сосниця.– Купча Йосипа та Анастасії Москаленків,
жителів Савина.
«Року тисяча сімсот сімогонадцят мсця февруария пятого дня.
Перед нами, Василем Иваненком, сотником наказним сосницким, Афанасием
Стрижевским, атаманом городовим, Иваном Савичом, войтом, Никитою Игнатови-
чом и Федором Мойсіевичом, бурмистрами, в ратушу засілими, ставши персоналне
пн. Иосиф Москаленко сполне з жоною своею Анастасиею, жители савинские, явно
и ясно чинили свою таковую доброволную отповідь, мовячи: «п. п. уряд городовой
122 Сіверянський літопис
сосницкий, відомо вам чиним, же мінуп (?) мы дворик власний свой волний, сво-
бодний и в жадних долгах нікому не записанний и не заведений, стоячий в городі
поблизу церкви свто Троецкой на рог улиці напротив двора пна Марка Корніевича, а
помеж двора мнастирского максаковского, який двор з обополной нашой обради, без
жадного ніоткол насилия и примушеня продалисмо и у вічную поссесию отпустили
до обытели свтой максаковской висоце в Бгу превелебному его млости гспдну отцу
Иосифу Біліцкому, игуменови и всей братиї тоей же обители за певную и готовую
сумму, поневаж всю сполне власними руками нашими одобралисмо. Теди продаючи
тот двор обители свтой у вічную поссесию, ціле оного юж зрікаемся и так самих
себе и потомков наших, так и кревних, близких и далеких, вічними часи отдаляем,
не міючи болш в тот нами проданний до обытели свтой двор, ні ми сами и потомки
наши, ані теж кревние, близкие и далекие, жадной мірою от того часу интересовати-
ся и одозву міти, овшем волно ест и будет ему, превелебному его млсти гспдну отцу
игуменови и всей братиї тамошной як власним своим от нас купленим двором вічне
и спокойне владіти, держати, продати и даровати и як хотіти (не узнаючи ні от кого
турбації) в найліпший пожиток до обытели свтой привернути сим нашим урядовим
писаним вічне ствержаем.
Мы прето вишписанниї и нижей подписанниї уряд городовий сосницкий,
выслухаши з обох сторон доброволного их сознания, так куплі и продажи для на-
шого достовірия и в потомний час памяти сей лист подписом имен наших и печатми
урядовими ствердивши, стороні потребуючой до рук видати росказалисмо.
З ратуша сосницкого року, мсця и дня вышеписанних.
Васил Иваненко, сотник наказний.
Афанасий Стрижевский, атаман городовий.
Иван Савич, войт сосницкий, з бурмистрами».
(НБУ.–ІР. – Ф. VІІІ. – № 255 М./ 154.– Арк. 110 зв.– 111. – Копія ХVІІІ ст.
Наприкінці документа перед підписами копіїстом намальовано два кола, все-
редині яких написано: «місто печати»).
№ 18
1718, лютого 8 (cічня 29).–
«Року тисяча сімсотного осмънадцятого дня місця януария двадцять девятого дня.
По висоце поважном ясне велможного добродія его млсти пна Иоанна Скоро-
падского Войск его црского свщеннійшаго величества Запорожских гетмана указу
и злеценю пред нами в Бгу превелебному его милостю гспдином отцем Иосифом
Билецким, игуменом мнастира максаковского, Иосифом Тарасовичом, знатним то-
варишем войсковим и на той час от боку ясне велможного пна высланным будучим
Иваном Кгрековичом, атаманом городовим борзенским, была инквірована суппліка
от козаков красноставских, едутинских и адамовских ясне велможному пну поданная,
что законники максаковские, міючи в Красноставі греблю (которую своїм якобы по-
дданством гатят) запретели были тамошним вижей менованним козаком, абы они в
той красноставской реці їзув и протчиїх водних займищ не иміли всяких пожитков з
того ставу на себе не употребляли, однак за расмотрением нас, инквізиторов, таковая
состоялася обох сторон згода.
Превелебний в Бгу его млсть отц Иосиф Биліцкий, игумен максаковский, з’ехавши
сюда з братиею своею, где оуглядівши самую слушност, же козаков красноставских,
едутинских и адамовских дЫди и отци их, а навет и сами они от килкадесять літ в
том красноставском ставу волно иміли и без всякого препятия вживали; доброхотне
позволил нижей описанным козаком на том ставу по прежнему строению їзи и про-
тчие водние займища иміти и з них на всякие пожитки употребляти.
А любо законники максаковские у ясне велможного пана виправили били себі
оуніверсал таковий дабы нижей помянутих козаков в той реці красноставской в
ловлі рибной не иміти волности, однак тепер по разсмотрению ншем, а барзій за до-
водом старинных людей, вічистие законники максаковские предреченнии козаком
попустили, так у верху греблі, яко и унизу по прежнему їзами владіли, не уводячися
Сіверянський літопис 123
далій до греблі, где знак положен, а оние козаки красноставские за таковую вигоду
повинни будут з лісув и гаюв своїх подлуг и сили и возможности своей греблю крас-
ноставскую совокупне з манастирскими подданими гатити и за зрубы свої перед сим
спустошонние от законников вічисте нагороди не упоминатися.
А же в тих красноставцов, именно Ивана Горбоноса, неправедним заводцею, гай
заведен был и на потребу мнастирскую спустошен, теды тепер за расмотрением и
доводом слушним, тот зруб горбоносовский вічистими часи Горбоносу привернен и
законники того мнстра вічне упоминатися и всякого препятия не будут чинити, яко
иних дві гнилозубовских Кривошиями купленных, а по свідителству неправедно на
обытел тамошную максаковскую взятих было тепер законники не упоминатимутся
и позволяю им спокойне пожитковати.
А хто бы над сие нижей помененние пункта дерзнул в чомколвек найменшом
своею, упартостию преступити и їзи на той красноставской реці реставровати за гра-
ницю к греблі опроч давних займищ, на такових покладаем вини до скарбу войскового
талярей сто, а до обителі максаковской талярей сто, на що для лутшого віроятия на
сих записах во лучшую твердость руки свої подписуем.
Діялося в Красном Ставі року и дня вышей писанных
Иосиф Тарасович.
Иван Gрекович, атаман городовий борзенский».
(НБУ. – ІР. – Ф. VІІІ. – № 255 М./ 154.– Арк. 112 зв. – Копія ХVІІІ ст.)
№ 19
1718, квітня 11 (1).– Купча Кирила, жителя Носелівки.
«Року 1718 апріля 1 д.
Я, жител насалювский, Кирило, прозиваемий Курило, з доброй своей воли, без
жадного примусу продалем поле оціненного за сто золотих и вусім куп безповзолотих
нажитого власного моего между Высоцкими кгрунтами, в вічное владіние до стой
обытели монастира максаковского, а могл бы хто в потомние часи, в тое поле ради
одкупленя втручатися, з межи оного поменутого Кирила приятелей, на такового в
сей записі покладаем заруку и золотих сто на его млсть пана полковника ніжинского,
також и на пана сотника шаповаловского, тоей же заруки пятдесят золотих покладаем.
Діялося року и дня вышше подписанного за блгословением всечестного гспдна
отца и игумена тоей же обытели свтой монастира максаковского его млсти Иосифа
Былицкого и на тот час будущого гспдна економа Иони, при сей записі будущого,
також и прилюдне
войтові Василеві Постернаку
Петрові Нагорному
Тараску Глущенку
Хомі Илляшенку
Василеві Илляшенку
До такой записі мы, люди подписанныї, яко простие будучи, мисмо потвержденной
печати на сей записі покладаем крст».
(НБУ. – ІР. – Ф. VІІІ. – № 255 М./ 154.– Арк. 112 зв. – Копія ХVІІІ ст.)
№ 20
1722, травня 6 (квітня 26).– Купча ігумена Йосифа Биліцького.
«Року тисеча сімсотного двадцят второго априля во 26 днь.
Извістно твору сим моїм писанием всякому, о том відати хотящему, что в селі
Берестовці до кгрунту ншого мнастирского там найдуючогося, прикупилем в тих же
берестовских жителей кгрунту, ни в чом нікому и мало заведенного, и з доброй их
господарей волі мині проданного за певную денежной сумми ціну, во первих отку-
пилем огорода част стриевского у Стефана Мартиненка, за которую далем золотих
дванадцят, другим разом купилем у Романа Стриевского того ж огорода его часть,
за которую далем пят куп, третим разом в том же місці у Стриевского купилем част
огорода, на котором и саду вышневого мало стоїт, за которую далем десять куп, к
124 Сіверянський літопис
тому у берестовецкого члвка Грицка Негребенка купилем кгрунт, под пасікою ншою
мнастирскою лежачий, зараз за селом, за котрий далем полодинадцяти копи.
Діялося тое при людях на той час в дворі мнастирском передъо мною будучих,
при Павлу Армашу, атаману берестовском, при Тимошу Панишку, при Ивану Губычу,
войтови берестовецкому, и инших честних людях на той час будучих.
Иеромонах Иосиф Биліцкий, игумен мнастира максаковского.
Я, Роман Стриевский, яко не оуміючий писати, крст свтий подписую.
Я, Грицко Негребенко, не уміючий писат, крст свтий подписую».
(НБУ. – ІР. – Ф. VІІІ. – № 255 М./ 154.– Арк. 114 зв. – 115. – Копія ХVІІІ ст.)
№ 21
1724, грудня 2 (листопада 21).–Адамівка.– Купча Стефана Піддубного, жителя
Адамівки.
«Я, Стефан Поддубний, жител адамовский, чиню відомо сим моїм писанием, иж
продалем ліс свой власний, нікому ні в чом не пенний, стоячий и лежачий поміж
мнастирского ліса, превелебному в Бгу его млсти отцу Иосифу Біліцкому, до обители
Свто-Преображенской максаковской во вічние часи, ціною за вусім коп и за четверик
жита, до которого вышепомянутого ліса не повинни ни жена моя, ни діти, ни теж
хтоколвек с кревних моїх, близких и далних, в оний интересоватися; що для лучшой
вірности сие мое писание даю при людях зацних и віри годних, на имя ниже описаних.
Діялося в селі Адамовці року 1724 ноемврия 21 при посланому отцу иконому
Ионі мнастира максаковского и при Костантину, попу прачовскому, при Кирилу
Кумпанченку, при войту Яцку Лободі, при Лукяну и при Савці Клименках и при
иних людях честних, жителях адамовских».
(НБУ.–ІР.–№ Ф. VІІІ, № 255 М/154.–Арк. 116.– Копія ХVІІІ ст.).
№ 22
1725, січня 1 (1724, грудня 21).– Купча козака Юхима Степаненка, жителя
Феськівки.
«1724 году місця декавря 21.
Я, нижей подписавшийся козак сотні Менской, жител фесковский, відомо чиню
сим моїм доброволним писанием о том, иж продалем свою власную нивку, купленую
у жителя ж фесковского Ничипора Шулги, обытели максаковской, пну Йосифу
Біліцкому з братею, межи полем мнастирским лежачую упругов на чотири ценою
коп за три, бо якой моей продажи не повынен будет нихто з кревних моїх близких и
далеких интересоватимя под виною правною; що для лучшой кріпости в потомние
часи просилем пна сотника свого менского и враду сілского фесковского подпись
рук и о приложеню печати.
Діялос року и дня выш писанних
Иван Васютинский, сотник менский, при печати своїй руку приложил.
К сему писму вмісто Ефима Степаненка по прошению его Григорий Шидловский
руку приложил.
Васил Черепан, атаман фесковский.
Микита Степаненко, козак сотні Менской».
(НБУ.–ВР.– Ф. VІІІ. – № 255 М./ 154.– Арк. 116 – 116 зв. – Копія ХVІІІ ст.
Після підпису І. Васютинського намальовано коло, всередині якого написано
«місто печати»).
№ 23
1722, серпня 29 (18).–Батурин.– Купча Олени Чечіль, жительки Батурина.
«Выпис з книг міских батуринских року 1 сімъсот двадцят второго мсця августа
18 дня.
Перед нами, на сей час урядом батуринским, Федором Приймою, атаманом горо-
довим и сотником наказним, Иваном Стефановичем, войтом, при битности Лавріна
Лісовенка, козака и жителя батуринского, при протчиїх людях, пришедши в ратушу
батуринскую пані Елена Чечелевая, обивателка батуринская, ясне, явне и добро-
Сіверянський літопис 125
волне: «При вдовстві своем визичилем первій в року 1719 на нужную потребу мою
у превелебного его млсти отца Иосифа Білицкого, игумена и во всей братиї грошей
дві тисячи золотих, за которую сумму поступила им в заставу дві колі млиновие на
греблі Сеймовой у самом млину моем в Батурині будучие, а потом в году 1720 по-
вторе дві тисячі в той свтой обытели и превелебного отца игумена вичизивши и трете
коло в том же млині моем мливное и споряжоное попустилам на термін в заставу, а
через два и три терміни, не могучи при вдовстві своем в них ку откупити, подаю оние
з млином моїм за вишписанную чтири тисячную малороссийской личбы сумму во
вічное владіние превелебному его млсти отцу игумену максаковскому и всей братиї
в свтой обытелі там будучой, якую то сумму всю сполна монетою доброю до рук
своїх отибравши, вічними часи не имію до помененного млина и до всіх трох кол и
каменей млинових и до всіх приходов розмірових интересоватись и втручатись, леч
свтая обытель максаковская и его превелебност отц игумен со всею братиею міют
вічисте владіти и всі користи и пожитки отбирати, тилко тое докладаю, что поста-
новилисмо с его превелебностю отцем игуменом и со всею братиею уговор, же если
бы в которое нібудь время, якийколвек син мой через млост Бжию вспомогшися, по-
хотіл виш писанную чотири тисячную сумму грошей отложити, волен будет, а млин
з трома колами без всякой пені и турбациї до себе приняти, на чом прошу урядового
от вас от такой моей продажи млина ему, отцу игумену и всей братиї запису». Мы
теди, вишше спеціфікованний уряд, чуючи такое продажи млина от пані Чечелевой
признате, велілисмо оное в книги міские на ратушу батуринском записати, а з книг
слово в слово виписавши и печатю міскою ствердивши с подписом рук писарской и
продавцовой потребуючой стороні превелебному его млсти отцу игумену максаков-
скому и всей братиї видати року и дня вишей писаного.
По повелению Федора Прими, атамана батуринского, Ивана Стефановича, войта,
неграмотних, вмісто их приложил руку Иосиф Иванович, писар батуринский.
1724 году місця августа 18 дня сей купчий запис прешедшему мні з служби мо-
наршой з роботи канала, презентован и яко доброволне продано, так чисто и не пенно
куплено и я оный ствержаю Федор Данилович, сотник батуринский».
(НБУ. – ІР. – Ф. VІІІ. – № 255 М./ 154.– Арк. 116 зв.– 117 зв. – Копія ХVІІІ
ст. Наприкінці документа перед останнім абзацом копіїстом намальовано коло,
всередині якого написано: «місто печати»)
№ 24
1725, серпня 10 (липня 30).– Батурин.– Купча на двір Йосипа Омеляновича.
«Року 1725 мсця июля 30 дня.
Перед нами, Федором Даниловичем, сотником, Федором Приймою, атаманом,
Иваном Стефановичем, войтом, Кирилом Острозким, бурмистром, батурински-
ми, ставши пн Иосиф Емелиянович, ясне, явне и доброволне обявил, что двор,
прозиваемый Шахувский, стоячий оу млинов батуринских помеж Кирила Говрусенка
с хатою, який зоставлен ему, пну Иосифу, от Никифора Приходка за сорок золотих,
тепер продав оного превелебному отцу Иосифу Білицкому, игумену максаковскому
и братиї тоей же обытели в вічние часи коп за девят, якие всі денги сполна до рук
своїх одобравши, вічисте того двора зрікаюся, а его превелебности отцу игумену з
братиею во вічное уживане подаем, волно им як своїм власним владіти, дати, продати,
даровати и на якийколвек лучший пожиток свой обернути, на якую продажу свою
просил урядового запису. Мы теди, вишше спеціфікованний уряд, чуючи такую пна
Иосифа Емелияновича продажу, а превелебного отца игумена максаковского куплю,
веліли оную в ратушу батуринском зпысати и при звиклой печати с подписом руки
продавцовой потребуючой стороні отцу игумену максаковскому видати року и дня
вижей писанного.
Вмісто Феодора Даниловича, сотника батуринского, по его повелению сотенний
батуринский писар Иосиф Иванов, руку приложил.
Я, Иосиф Емелиянович, неграмотний, к сей своей продажи своею рукою крст
подписал».
(НБУ. – ІР. – Ф. VІІІ. – № 255 М./ 154.– Арк. 117 зв. – Копія ХVІІІ ст.).
126 Сіверянський літопис
№ 25
1726, лютого 1 (січня 21). –Купча Василя Безуглого на продаж гаю і сіножати.
«Году 1726 мсця януария дня 21.
Сталас между мною доброволне купчая Василем Безуглим и синами моїми Гав-
рилом и Лукяном, козаки борзенскими, иж продалисмо гай з сіножатю отцу игумену
максаковскому Иосифу Білицкому з братииею за готови гроши 9 рублей во вічние
часи и доброволне сознаю и от всіх моїх потомков не било б жадной турбації и пере-
шкоди в сей моей купли гаю и сіножати уволняю и владіти би ему, превелебному отцу
игумену сим купленним кгрунтом от мене як хотят или продать, или заменять, и на
болшую прибиль обытели свтой какую-небудь обернуть; врочище гаю и сіножати
моей между красноставскими gрунтами з одной сторони Яцина Кривошия, з другой
– Стришненко, кунашевский житель. При сей купли будучий я висланий, Гавриїл
Шеверня, яко не уміетний писма во увірение рукою власною крст свтий приложил.
И я, Сава Селезінь, також руку приложил.
Також и мы, Гавриїл и Лукян, сини Безугленкови, коториї продалисмо gрунт наш
власний никому не заведенний, что для ліпшой віри крст свтий пописалем».
(НБУ. – ІР. – Ф. VІІІ. – № 255 М./ 154.– Арк. 120 зв. – 121.– Копія ХVІІІ ст.).
№ 26
1730, грудня 27 (16). – с. Високе. – Купча Петра Швеця Глухого.
«1730 года декабра 16.
Я, Петро Швец Глухий, житель висоцкий, подданий мнастира максаковского,
при крайній нужді моей, не имію откуду инуду житию моему стяжати промишления
и контенту, продалем самоволне своїм произволением власний мой куплений пляц
помеж Кондрата Мосураки ціною за таляр висоце в Бгу превелебному его млсти
гспдину отцу игумену Гедеону Маркоцкому, игумену мнстра максаковского, нікому
не пенний, во вічние часи, до которого ни діти мої, ни жаден с кревних моїх жадного
не иміл бы претексту, но владіт би ему, отцу игумену, яко своїм власним, что извіст-
нійшаго ради віроятия за подписом руки моей власной при той куплі бивших людех
сие ему далем свідителство.
В року мсця и дня вишписанних.
Діялос в Високом.
Пето Швец крстом руку подписал.
Свідител тому писанию Кондрат, презвитер висоцкий, руку подписал.
Федор Мачача крст свтий приложил.
Василь Куропятник рукою крст написал.
Гараско Глущенко, подданий, крст написал».
(НБУ. – ІР. – Ф. VІІІ. – № 255 М./ 154.– Арк. 120-120 зв. – Копія ХVІІІ ст.).
№ 27
1731, березня 26 (15).–Високе (?).– Купча Петра Нагорного, житель Високого.
«Тисяча сімсот тридцят первого року місця марта 15 дня.
Я, Петро Нагорний, житель села Високого, подданий мнстря максаковского, чиню
извістно всім обще, что продалем власную свою ниву на сім день поміж мнастирского
gрунту ценою за полосми копи в Бгу превелебнійшому отцу игумену мнстра макса-
ковского з братиею тамошнею во вічние часи, до которой жаден би з моїх синов, яко
з инших моїх сродников, жадного не міл претексту, но владіти б ему, отцу игумену,
безпрепятственно яко своїм власним; що лучшого ради віроятия и протчиїм в відо-
мост крстом своїм власную мою руку подписую.
Петро Нагорний, руку подписал».
(НБУ.–ІР.–№ Ф. VІІІ, № 255 М/154.–Арк. 120.– Копія ХVІІІ ст.).
|