«Український рубікон» 1708 року: візія М. С. Грушевського
Об’єктом дослідження є «мазепіана» М. Грушевського, а предметом – українсько-шведський альянс 1708-1709 років у інтерпретації вченого. Наукова новизна доробку полягає в тому, що його метою є не реферування відповідних робіт М. Грушевського, а їх аналіз у руслі проблематики теми. У статті автор з’...
Gespeichert in:
| Datum: | 2014 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2014
|
| Schriftenreihe: | Сiверянський лiтопис |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73708 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | «Український рубікон» 1708 року: візія М. С. Грушевського / І. Діптан // Сiверянський лiтопис. — 2014. — № 4. — С. 127-151. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-73708 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-737082015-01-15T03:01:52Z «Український рубікон» 1708 року: візія М. С. Грушевського Діптан, І. Розвідки Об’єктом дослідження є «мазепіана» М. Грушевського, а предметом – українсько-шведський альянс 1708-1709 років у інтерпретації вченого. Наукова новизна доробку полягає в тому, що його метою є не реферування відповідних робіт М. Грушевського, а їх аналіз у руслі проблематики теми. У статті автор з’ясовує московську політику І. Мазепи до «Рубікону» 1708 року в баченні М. Грушевського; розкриває чинники, котрі, на думку вченого, зумовили шведський зовнішньополітичний вибір Батурина та роль гетьмана в його конструюванні; аналізує причини та обставини, котрі, згідно з аргументацією М. Грушевського, унеможливили успіх воєнно-політичного виступу козацького генералітету і запорожців супроти імперської Московії; висвітлює погляди вченого на «Полтавську побіду» як трагедію не лише українства, а й усеслов’янства; схарактеризовує й пояснює витоки суперечливого ставлення дослідника до І. Мазепи як до особистості і як до козацького керманича. У статті окреслені основні підходи грушевськознавців у тлумаченні методології найвидатнішого українського історика. Наукову актуальність і непроминальність «мазепіани» М. Грушевського автор засвідчує порівнянням суджень і висновків ученого з міркуваннями авторитетної сучасної дослідниці Т. Таїрової-Яковлевої, висловленими нею у фундаментальних монографіях. Обьект исследования – «мазепиана» М. Грушевского, а предмет – украинско-шведский альянс 1708-1709 годов в интерпретации ученого. Научная новизна состоит в том, что цель исследования – не реферирование соответствующих работ М. Грушевского, а их анализ в русле проблематики темы. В статье автор раскрывает сущность московской политики И. Мазепы до «Руби- кона» 1708 года в видении М. Грушевского; причины, которые, по убеждению ученого, обусловили шведский внешнеполитический выбор Батурина и роль гетмана в его конструировании; анализирует причины и обстоятельства, которые, в соответствии с аргументацией М. Грушевского, обусловили поражение военно-политического выступления казацкого генералитета и запорожцев против имперской Московии; освещает взгляды ученого на «Полтавську побіду» как трагедию не только украинства, но и всеславянства; характеризирует и объясняет истоки противоречивого отношения исследователя к И. Мазепе как к личности и как к казацкому кормчему. В статье очерчены основные подходы грушевсковедов в понимании методологии выдающегося украинского историка. Научную актуальность и значимость «Мазепианы» М. Грушевского автор подтверждает сравнением суждений и выводов ученого с размышлениями авторитетной современной исследовательницы Т. Таировой-Яковлевой, изложенными ею в фундаментальных монографиях. The research object is «mazepiana» of М. Hrushevsky, and the object is Ukrainian- Swedish alliance 1708-1709 in scientist‘s interpretation. The scientific novelty of work is in that its aim is not a reviewing of corresponding works of М. Hrushevsky, but their analysis in the course of the theme problematics. In the article the author finds out Moscow policy of І. Mazepa before «Rubicon» in 1708 in М.Hrushevsky’s vision; exposes factors, that, in scientist’s opinion stipulate the Swedish foreign-policy choice of Baturyn and hetman’s role in its constructing; analyses reasons and circumstances that, according to the М. Hrushevsky’s argumentation, did impossible success of military-political performance of the cossack general and Zaporozhian cossacks against imperial Moscoviya; lights up the scientist‘s point of view to «Poltava victory» as a tragedy of not only Ukrainian folk but also of all the Slavs; characterizes and explai ns the sources of contradictory relation of researcher to І. Mazepa as to personality, and as to the cossack steersman. In the article the basic approaches of Hrushevsky experts’ in interpretation of methodology of the most prominent Ukrainian historian are outlined. Scientific actuality and importance of М. Hrushevsky’s»mazepiana» an author certifies comparing the judgements and conclusions of scientist to reasoning of authoritative modern researcher Т.Tairova- Yakovleva, expounded by her in fundamental monographs. 2014 Article «Український рубікон» 1708 року: візія М. С. Грушевського / І. Діптан // Сiверянський лiтопис. — 2014. — № 4. — С. 127-151. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. XXXX-0055 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73708 303.446:94(477)«1648/179» uk Сiверянський лiтопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Розвідки Розвідки |
| spellingShingle |
Розвідки Розвідки Діптан, І. «Український рубікон» 1708 року: візія М. С. Грушевського Сiверянський лiтопис |
| description |
Об’єктом дослідження є «мазепіана» М. Грушевського, а предметом – українсько-шведський альянс 1708-1709 років у інтерпретації вченого. Наукова новизна доробку
полягає в тому, що його метою є не реферування відповідних робіт М. Грушевського,
а їх аналіз у руслі проблематики теми.
У статті автор з’ясовує московську політику І. Мазепи до «Рубікону» 1708 року в
баченні М. Грушевського; розкриває чинники, котрі, на думку вченого, зумовили шведський зовнішньополітичний вибір Батурина та роль гетьмана в його конструюванні;
аналізує причини та обставини, котрі, згідно з аргументацією М. Грушевського, унеможливили успіх воєнно-політичного виступу козацького генералітету і запорожців
супроти імперської Московії; висвітлює погляди вченого на «Полтавську побіду» як
трагедію не лише українства, а й усеслов’янства; схарактеризовує й пояснює витоки
суперечливого ставлення дослідника до І. Мазепи як до особистості і як до козацького
керманича.
У статті окреслені основні підходи грушевськознавців у тлумаченні методології
найвидатнішого українського історика. Наукову актуальність і непроминальність
«мазепіани» М. Грушевського автор засвідчує порівнянням суджень і висновків ученого
з міркуваннями авторитетної сучасної дослідниці Т. Таїрової-Яковлевої, висловленими
нею у фундаментальних монографіях. |
| format |
Article |
| author |
Діптан, І. |
| author_facet |
Діптан, І. |
| author_sort |
Діптан, І. |
| title |
«Український рубікон» 1708 року: візія М. С. Грушевського |
| title_short |
«Український рубікон» 1708 року: візія М. С. Грушевського |
| title_full |
«Український рубікон» 1708 року: візія М. С. Грушевського |
| title_fullStr |
«Український рубікон» 1708 року: візія М. С. Грушевського |
| title_full_unstemmed |
«Український рубікон» 1708 року: візія М. С. Грушевського |
| title_sort |
«український рубікон» 1708 року: візія м. с. грушевського |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
Розвідки |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73708 |
| citation_txt |
«Український рубікон» 1708 року: візія М. С. Грушевського / І. Діптан // Сiверянський лiтопис. — 2014. — № 4. — С. 127-151. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський лiтопис |
| work_keys_str_mv |
AT díptaní ukraínsʹkijrubíkon1708rokuvízíâmsgruševsʹkogo |
| first_indexed |
2025-07-05T22:15:04Z |
| last_indexed |
2025-07-05T22:15:04Z |
| _version_ |
1836846892827279360 |
| fulltext |
Сіверянський літопис 127
© Діптан Ірина Іванівна – кандидат історичних наук, доцент кафедри історії
України Полтавського національного педагогічного університету ім. В. Г. Короленка.
РОЗВІДКИ
УДК 303.446:94(477)«1648/179»
Ірина Діптан.
«УКРАЇНСЬКИЙ РУБІКОН» 1708 РОКУ:
ВІЗІЯ М. С. ГРУШЕВСЬКОГО
Об’єктом дослідження є «мазепіана» М. Грушевського, а предметом – українсько-
шведський альянс 1708-1709 років у інтерпретації вченого. Наукова новизна доробку
полягає в тому, що його метою є не реферування відповідних робіт М. Грушевського,
а їх аналіз у руслі проблематики теми.
У статті автор з’ясовує московську політику І. Мазепи до «Рубікону» 1708 року в
баченні М. Грушевського; розкриває чинники, котрі, на думку вченого, зумовили швед-
ський зовнішньополітичний вибір Батурина та роль гетьмана в його конструюванні;
аналізує причини та обставини, котрі, згідно з аргументацією М. Грушевського, уне-
можливили успіх воєнно-політичного виступу козацького генералітету і запорожців
супроти імперської Московії; висвітлює погляди вченого на «Полтавську побіду» як
трагедію не лише українства, а й усеслов’янства; схарактеризовує й пояснює витоки
суперечливого ставлення дослідника до І. Мазепи як до особистості і як до козацького
керманича.
У статті окреслені основні підходи грушевськознавців у тлумаченні методології
найвидатнішого українського історика. Наукову актуальність і непроминальність
«мазепіани» М. Грушевського автор засвідчує порівнянням суджень і висновків ученого
з міркуваннями авторитетної сучасної дослідниці Т. Таїрової-Яковлевої, висловленими
нею у фундаментальних монографіях.
Ключові слова: М. Грушевський, І. Мазепа, Гетьманщина, Московія, українсько-
шведський союз, сепаратизм, централізм, козацька старшина.
«Мусимо означити своє становище до … провідних ідей, мотивів і діл,
до надій і неудач тих змагань, які містяться між … двома граничними
стовпами нашого історичного життя, 1658-1708, під нагробною плитою
тих змагань і зусиль – Полтавською битвою 27 червня 1709 р. Sine ira
studio [безпристрасно], як личить потомкам на поминках предків…»
[2, с. 386]
Цьогоріч минає 375 років із часу народження гетьмана. «Земне життя Івана
Мазепи, – підкреслюється в ювілейному виданні-дилогії, – пройшло переважно в
Україні і було їй присвячене. Післяжиттєва доля гетьмана пролягла між історією
і політикою […]. Тож і світова мазепіана різноманітна – вона радше нагадує заочну
суперечку протягом століть, аніж виважений аналіз історичної постаті» [1, с. 5].
З-поміж праць, які мають непроминальне значення, – науково-публіцистична
спадщина Михайла Грушевського. На жаль, у дослідника немає монографій, присвя-
чених І. Мазепі та його добі (фундаментальна «Історія України-Руси» завершується
Гадяцькою унією 1658 року) [5]. Все ж у синтетичних працях, як-от: «Очерк истории
украинского народа» (1903) [7], «Ілюстрована історія України» (1911) [4], «Про старі
128 Сіверянський літопис
часи на Україні. Коротка історія України для першого початку» (1919) [8], «Україна.
Історія» (1916) [10]; у рецензії на монографію Федора Уманця «Гетманъ Мазепа,
историческая монографія» (1897) [11]; у статтях «Виговський і Мазепа» (1909) [2],
«Шведсько-український союз 1708 р.» (1909) [12], «Мазепинство» і «Богданівство»
(1911) [6], «Тлінний прах» (1915) [9], «До портрета Мазепи» (1909) [3] та «Ще до
портрета Мазепи»(1910) [13] М. Грушевським з’ясовано ключові питання діяльності
І. Мазепи і змальовано (часом надто непривабливий) його портрет.
Хоча грушевськознавство – вельми репрезентативне, та «мазепіана» вченого за-
лишається недостатньо вивченою: побіжно, в контексті власного історіографічного
дискурсу, її торкаються О. Ковалевська [23, с. 58-59] і О. Кресін [25, с. 32-34]; [26,
с. 17-18]. Темою спеціального розгляду вона стала для Т. Мацьківа [28, с. 162-165],
[29, с. 154-159]. Учений з’ясовує погляди М. Грушевського на зовнішньополітичну
діяльність І. Мазепи через фрагментарний аналіз статей «Виговський і Мазепа» та
«Шведсько-український союз 1708 р.» і відповідних сторінок «Ілюстрованої історії
України».
На особливу увагу заслуговує історіографічна розвідка А. Жуковського [19]
«… на тему, як оцінював Грушевський історичну постать Івана Мазепи» [19, с. 135]. У
ній автор у хронологічній послідовності подає скрупульозний, розлогий (із об’ємним
цитуванням) виклад змісту тих праць ученого, «…в яких він аналізує діяльність
гетьмана…» [19, с. 135] 1.
Об’єктом нашого дослідження є «мазепіана» Михайла Грушевського, а пред-
метом – українсько-шведський альянс 1708-1709 років в інтерпретації вченого.
Наукова новизна доробку полягає в тому, що його метою є не реферування робіт
М. Грушевського, а їхній аналіз у руслі проблематики теми. Задля її розкриття маємо
зреалізувати такі завдання: по-перше, з’ясувати московську політику гетьмана до
«Рубікону» 1708 року в баченні М. Грушевського; по-друге, проаналізувати чинники,
котрі, на думку вченого, зумовили шведський зовнішньополітичний вибір Батурина
та роль І. Мазепи в його конструюванні; по-третє, розкрити причини й обставини,
котрі, згідно з аргументацією дослідника, унеможливили успіх воєнно-політичного
виступу козацького генералітету та запорожців супроти імперської Московії; по-
четверте, висвітлити погляди М. Грушевського на «Полтавську побіду» як трагедію
не лише українства, а й усеслов’янства; по-п’яте, схарактеризувати й пояснити витоки
суперечливого ставлення автора до І. Мазепи як до особистості і як до козацького
керманича; по-шосте, окреслити основні підходи грушевськознавців у тлумаченні
методології М. Грушевського.
З реалізації останнього завдання ми й почнемо свій дискурс, позаяк осмислення
теоретико-методологічних засад наукової лабораторії вченого вельми важливе в розу-
мінні його візії національної минувшини загалом і доби та постаті І.Мазепи – зокрема.
Л. Зашкільняк визнає, що «складність вивчення методологічних поглядів М. Гру-
шевського зумовлена тим, що вчений не залишив спеціальних методологічних праць,
а його дослідницькі підходи знайшли конкретний вияв в отриманих ним історичних
знаннях або окремих теоретичних зауваженнях, розкиданих на сторінках численних
публікацій» [20].
Традиційно дискусійною для грушевськознавців є проблема приналежності
вченого до історіографічного народництва/державництва. Як слушно зауважує
Я. Калакура, «… виокремлення цих напрямів є умовним і, … ніякої стіни між ними не
було, хоча між їх виразниками часом точилися дискусії. Різниця … полягала лише в
пріоритетах. […] представники народницького напряму на чільне місце ставили народ,
розглядаючи його … двигуном історичного процесу…» [22, с. 234-235], а прибічники
державницького – віддавали пріоритет державі.
Генеза грушевськознавства припадає на другу половину 30-х років минулого
століття [38, с. 46]. Саме тоді з’явилися «… новаторські за постановкою проблеми
… студії, що пропонували нові підходи до осмислення феномена Грушевського-на-
1 Попередньо уважно прочитавши та виписавши висновки автора щодо методології М. Грушев-
ського, ми, щоби запобігти навіть мимовільним запозиченням, відклали розвідку А. Жуковського.
Сіверянський літопис 129
уковця» [38, с. 47]. Йдеться насамперед про статті І. Витановича, котрий уважав, що
методологія й історіософія М. Грушевського була «… вислідом схрещення впливів
етичного позитивізму й радикально-народницького світогляду, в якому виростав».
Зважаючи на цю специфіку методологічної моделі вченого, І. Витанович стверджував,
що теза про антидержавництво М. Грушевського є некоректною: «Нема ніякої підстави
вбачати в світогляді Грушевського, щоб він не бачив найкращого забезпечення буття
нації – у власній державі. Державницький аспект у нього ясний» [38, с. 48]. У 60-их
роках ХХ століття І. Витанович виступив зі статтями, котрі високо поціновує про-
відний сучасний грушевськознавець В. Тельвак, позаяк їх автор уперше узагальнив
і систематизував історіософські ідеї М. Грушевського, «відмовившись від усталеної
їх інтерпретації крізь призму уявного протистояння народництва-державництва…»
[38, с. 54].
Натомість Д. Багалій уважав, що М. Грушевський, попри еклектичність тео-
ретичних поглядів, був типовим представником школи В. Антоновича [36, с. 115].
Народовцем сприймав свого учителя І. Крип’якевич [38, с. 50]. Принциповим плю-
ралістом у теорії історії називав ученого О. Гермайзе [36, с. 116], а Д. Дорошенко
стверджував, що для Галичини Михайло Грушевський – Михайло Галицький-2 (після
М. Драгоманова) [36, с. 118].
Чому М. Грушевського більшість істориків-державників (В. Липинський,
С.Томашівський, І. Кревецький, М. Кордуба, Д. Дорошенко, О. Оглоблин) зарахо-
вували до класичних народників, а відтак, заперечували відсутність у його працях
«державно-національної провідної ідеї»? Я. Дашкевич умотивовував це політичними
обставинами доби: агітаційно-публіцистична стаття вченого 1920 року стала підста-
вою для скинення з п’єдесталу метра національної історичної науки; повернення з
еміграції; реалії радянської дійсності… Тільки як пояснити, що учні М. Грушевського
стали репрезентантами історіографічного державництва? [14, с. 398-400].
Після ювілейного 1926 року пошанування М. Грушевського пройшло майже 90
літ, а дилема народництва-державництва, а відтак, і витоки оціночних суджень уче-
ного стосовно діянь політиків-державців минулого, не втрачає своєї актуальності.
У передмові до першого тому «Історії України-Руси» (останнє видання) О. Пріцак
зауважував: «Світогляд історика – це його візія минулого» [30, с. XLI]. «… Згідно з
позитивістичним думанням М. Грушевського…», єдиним героєм історії був «нарід,
маса народна» [30, с. LXX]. В. Смолій і П. Сохань посилалися на зізнання дослідника,
що він «був вихований в строгих традиціях радикального українського народництва,
яке вело свою ідеологію від Кирило-Мефодіївського братства і твердо стояло на тім,
що в конфліктах народу і власті вина лежить на стороні власті, бо інтерес трудового
народу – се найвищий закон всякої громадської організації» [31, с. XVIII]. Академіки
погоджувалися з присудом Д. Дорошенка, що «Грушевський мало цінить державні
змагання українських князів та гетьманів і осуджує їх, поскільки ці змагання від-
бувалися коштом соціально-економічного приборкання народної (сільської) маси і
вимагали від неї жертв» [31, с. XVIII].
І. Верба у довідці для 2-го тому «Енциклопедії історії України» висловлюється су-
голосно: Грушевський «… був представником народницького напряму в історіографії,
бо в центр історичного процесу ставив український народ як етнологічно-історичну
цілість, в якій соціальні інтереси домінували над державними» [21, с. 235]. Водночас
автор визнає, що створена вченим «наукова схема безперервності українського істо-
ричного процесу була засвоєна «державницькою школою», до якої перейшло багато
його учнів…» [21, с. 235].
І. Колесник, відзначаючи провідну роль М. Грушевського у розробці наукової
концепції української історії, наголошує, що «… її специфіка полягала у поєднанні
ідеалів та історичних формул народництва із принципом історичної державності»
[24, с. 253-254].
Я. Калакура підкреслює еволюцію історіософських поглядів ученого:
«… М. Грушевський, піднявшись на вершину народницького напряму, водночас дедалі
більше схилявся до необхідності дослідження ролі держави, виявлення і аналізу дер-
130 Сіверянський літопис
жавницьких традицій українського народу» [22, с. 235]. «Вважаючи єдиним героєм
історії народ, – продовжує історіограф, – М. Грушевський водночас велику увагу
приділяв діяльності видатних українських політичних діячів […]. (вони) виступають
у нього як носії і спадкоємці традицій, як виразники суспільних цінностей або особи,
що їх ігнорували» [22, с. 222].
На думку Л. Зашкільняка, мислитель «… був автором оригінальної раціоналіс-
тичної методології, яку у загальних рисах можна назвати «етносоціальною». У ній
гармонійно поєднувались елементи багатьох відомих методологічних течій – від ро-
мантизму і позитивізму з матеріалістичним розумінням минулого до певних впливів
неокантіанства і психології народів» [20].
О. Ковалевська, аналізуючи погляди М. Грушевського на І. Мазепу, вважає, що
вони «… визначалися кількома основними історіософськими моделями: з точки
зору позитивістсько-народницької моделі, з позиції соціальної психології, з погляду
«філософії життя» та неоромантизму. Таке поєднання різних теоретичних концепцій
у питанні про визначення ролі героя в історії загалом було характерне для початку
ХХ ст. та відображало ситуацію зміни класичної моделі історіографії її модерною
версією» [23, с. 59].
А. Жуковський безапеляційно стверджує, що М. Грушевський «… критично роз-
глядає різні види і періоди діяльності Івана Мазепи, характеризуючи їх за своїми
народницькими критеріями інтерпретації історії» [19, с. 136]. Автор зазначає, що
еволюція вченого до державницького мислення не завершилися через «рестриктивні
умови» радянської дійсності.
Т. Мацьків спростовує висновки тих істориків, які «… уважають, що в працях
Грушевського на першому місці стоїть нарід та його соціально-економічні інтереси
[…]. Грушевський у своїх поодиноких працях, як наприклад «Шведсько-український
союз 1708 р.» та «Виговський і Мазепа», підчеркує провідну ролю обох гетьманів як
державних мужів» [29, с. 154], [28, с. 162].
О. Кресін класифікує науковий доробок ученого як «… початок нового етапу укра-
їнської історіографії мазепинства – зародження державницького напряму…» [26, с. 17].
Мусимо зізнатися, що переосмислили власні уявлення стосовно приналежності
вченого до історіографічного народництва. Поділяємо переконання Ярослава Даш-
кевича, що «Михайло Грушевський настільки велетенська фігура в українській іс-
торичній науці.., що … не потребує закласифікування … з певними обмежувальними
теоретичними параметрами» [14, с. 388]. Помилковим є автоматичне сприйняття
дослідника як народника передусім тому, що він був найвидатнішим учнем Володи-
мира Антоновича. Безперечне народництво останнього, як і Миколи Костомарова,
це – «… українська демократична заромантизована реакція на російське поневолення.
Таке народництво … відіграло у свій час дуже позитивну роль, а для остаточно сфор-
мованого Грушевського це був уже пройдений етап…» [14, с. 393]. І вже 1898-1904
роки, – стверджував Я. Дашкевич, – «… можна … вважати періодом сформування
національно-державницького напряму.., який очолив Грушевський» [14, с. 393]. Свою
впевненість учений обґрунтував позитивістичним світоглядом М. Грушевського. В
означенні Я. Дашкевича «характерні ознаки позитивізму в історичній науці … такі:
1) сцієнтизм, тобто піднесення фаховості досліджень […]. Було висунуто принцип,
що філософія не має права ідеологізувати історичну науку, […] історіографія сама
створює свою методологію та опрацьовує дослідницькі методи […]; 2) об’єктивність,
тобто … дослідження, незалежні від класових, релігійних, партійних … політичних
інтересів […], історичні студії мали стати правдивішими, … більше джерельними..,
стати … гіперкритичними […]; 3) дегероїзація політичних лідерів та дегероїзація наро-
ду…; 4) підкреслення еволюційного характеру історії з урахуванням даних соціології,
суспільної психології…; 5) окциденталізм […] у розумінні використання методології
та методики західноєвропейської історичної науки та в розумінні вивчення зв’язків
України із Західною Європою…» [14, с. 401]. Я. Дашкевич наголошував, що «як іс-
торик Грушевський був… позитивістом національно-державницького напряму…», у
нього «… ми маємо на першому плані історію політичну, історію суспільного і полі-
Сіверянський літопис 131
тичного ладу з досить виразними елементами аналізу стану народного господарства
та історико-демографічними екскурсами» [14, с. 402].
Я. Дашкевич категорично стверджував, що невелика честь «… для історика …
перетворюватися у філософа історії […] і підпорядковуватися не висновкам власних
історичних досліджень, а чужим філософським конструкціям або й утворювати свою
філософію історії, вважаючи її … царицею наук» [14, с. 404]. Позаяк «Грушевський не
був філософом історії […], а був … істориком-практиком з незвичайно високим рівнем
сприйнятого фактологічного знання…» [14, с. 403-404], об’єктивним, гіперкритичним,
його наукова спадщина залишається надцінною і неперевершеною. Звернімося до неї
й ми в руслі обраної теми історіографічної розвідки! 1
Передусім маємо з’ясувати трактування вченим дилеми – Мазепа і Петро до
«Рубікону» 1708 року: прихований супротив чи щира співпраця?
Задля цього звернімося до рецензії на монографію Ф. Уманця «Гетьманъ Ма-
зепа…» ще зовсім молодого (31 рік!) М. Грушевського. Принагідно зауважимо, що
«його рецензії не лише інформативні й критичні – тобто в них за класичною схемою
поєднується реферативність з науковою критикою, але вони часто були ще й на-
годою доповнити твір рецензованого автора» [15, с. 409]. Справді: М. Грушевський,
насамперед, означив своє несприйняття образу гетьмана в однойменному творі М.
Костомарова. Згідно з рецензентом, хоча праця останнього «… простора і многоважна
[…], але вона далеко … не задовольняє потреби відповідного зрозуміння і освітлення
того періоду […], а щодо особи самого Мазепи автор став на традицийно-росийськім
ґрунті і признавши, що Мазепа не заступав ніякої політичної ідеї, що се був цілкови-
тий егоїст і «воплощенная ложь», сією цілком негативною характеристикою заступив
дорогу до зрозуміння справдїшнього Мазепи» [11, с. 20].
Стосовно Ф. Уманця, що «… виступив з грубою книжкою, написаною в обороні
славного гетьмана» [11, с. 20], історик – уїдливо-саркастичний: «… праця д. Уманця
безперечно вносить … кілька справедливих гадок і спостережень, але вони вложені
в таку нещасливу форму, погребані під такою масою баласту, що стає шкода і їх, і
праці автора» [11, с. 23].
З якими ж судженнями рецензованого погоджується М. Грушевський, а які
спростовує, висловлюючи власну аргументацію?
Дослідник уважає, що «зовсім правдоподібно … автор мотивує перехід Мазепи до
Дорошенка його українськими автономічними переконаннями, рівнож справедливо
не бачить нічого злого … в (невїльнім) переході Мазепи до Самойловича» [11, с. 21].
Погоджується з Уманцем, «… що невіра Мазепи в можливість переведення в житє
незалежної України і власна безпечність примушували Мазепу до вірности Москві…»
[11, с. 21]. Але сумніви викликає твердження, «… що Мазепа був під впливом особ-
ливих симпатий до Петра і його реформаторських заходів і щиро, з запалом служив
їм … аж до повороту в характері Петра (від його стрілецьких екзекуцій): тоді сей
поворот відвернув Мазепу … від Петра…» [11, с. 21]. Дослідник називає довільним і
голослівним, із посиланням на «Думу» Мазепи, висновок автора стосовно готовності
Мазепи зрадити цареві ще в 1698-1699 роках [11, с. 21]. Узагалі в Уманця «мотиви
переходу Мазепи до Шведів, – підсумовує Грушевський, – зістаються не вияснени-
ми; автор хиба затемнив їх самою гадкою про незвичайно далекі і вираховані пляни
Мазепи» [11, с. 22].
Рецензент погоджується з Уманцем, що Мазепа не закликав Карла ХІІ в Україну
й не укладав «… наперед якісь умови з Польщою або Шведами…» [11, с. 23], однак
аргументацію автора вважає хибною: Уманець «… думає, що Мазепа не укладав
трактатів, щоб нїчим не видати себе, бо йшов до цїлковитої незалежности України…»
[11, с. 23]. На переконання Грушевського, «… Мазепа не робив того, бо до останньої
хвилї мостив мїстки на обидва боки, немав ніяких далеких плянів (як на се вказує
цїлковите неприготованнє ситуациї), і як би не висилка до нього Меньшікова, хто
1 Наукову актуальність і непроминальність «мазепіани» М. Грушевського спробуємо засвід-
чити порівнянням суджень і висновків ученого з міркуваннями Т. Таїрової-Яковлевої, висловленими
у її фундаментальних монографіях [33] і [34].
132 Сіверянський літопис
знає чи й відваживсь би іти до Шведів…» [11, с. 23]. Грушевський підкреслює, що
діяльність гетьмана «… перед самим переходом … цілком виключає … якийсь ясний
план» [11, с. 23]1.
А в статті ««Мазепинство» і «Богданівство»» вчений ще відвертіший у запереченні
гетьмана, як «… класичного представника українського іредентизму…» [6, с. 199]. На
думку Грушевського, «маємо в нашій історії представників української державної
ідеї, української самостійності і окремішності далеко ріжче і сильніше виражених. У
Мазепи не було до сього ні трагічного завзяття Дорошенка, ні безмірної витривалості
Орлика, і просто-таки він за довгий свій вік не встиг нам себе показати з сього боку!
Що таїв він в таємних скритках своєї душі, се зісталося закритим для нас. Назверх –
він плив за течією московського централізму, на буксирі московської політики, і його
різкий розрив з нею з сього боку нагадує скорше фортель Брюховецького, котрий,
переконавшися, наскільки неможливим зробило його на Україні сервілістичне ви-
слугування московському централізмові, також одної ночі з «найнижчого підніжка
його царського величества» перетворився в українського зрадника і автономіста…» [6,
с. 199-200] 2. Вчений упевнений, що лише «обставини і натиск старшини … змусили
його [Мазепу] в останній хвилі перекинутися з царського служальця в оборонця
української свободи…» [6, с. 200] 3.
М. Грушевський повсякчас підіймає дилему: «Чи був Мазепа щирим автономістом
з переконання, який тільки під натиском обставин вислугувався централістичній
1 Порівняймо: «Факти вперто свідчать про те, що тривалий час Мазепа тісно пов’язував власне
майбутнє і майбутнє своєї вітчизни з Петром та ідеями його перетворень» [33, с. 198].
Документи Батуринського архіву «… неспростовно відкидають як тезу «[о] изначальной измене»,
так і теорію про те, що гетьман нібито з перших років свого правління планував повстання проти
Петра» [33, с. 198-199].
«… як взагалі можна серйозно говорити про те, що Мазепа вже багато років готував усе для союзу
з Лещинським і шведським королем? Чому ж тоді він так ревно захищав козацтво Правобережжя,
домагався створення єдиного Українського гетьманства? Як це могло поєднуватися з планами віддати
потім усі ці землі полякам? Адже наївно розрізняти їх на поляків Августа і на поляків Лещинського.
[…] гетьман добре розумів, що союз із Лещинським може анулювати його зусилля з об’єднання
Українського гетьманства» [33, с. 151].
«Якщо він [Мазепа] був невдоволений політикою Петра, якщо внутрішньо їй опирався, чому
покірно виконував усі його накази?.. аж до літа 1708 року… практично зробивши неможливим
власний перехід до шведів восени того ж року. Чи був він надто хворий, щоб чинити опір? Не довіряв
старшині чи позначилася звичка завжди покладатися лише на себе […]. Факти змальовують ситуацію,
що абсолютно не вписується ні в традиційну картину «давно задуманной измены», ні в «тщательно
продуманный план восстания» [33, с. 236].
«Тільки під тиском трагічних подій у Жовкві 1707 року Мазепа вперше почав реальні переговори
з прибічником табору С. Лещинського» [33, с. 269].
«… жодної письмової угоди з ними (поляками) в Мазепи не було» [33, с. 275].
«Мазепа … рассматривал союз с Лещинским исключительно как крайнее средство на случай
вторжения шведов, а возможно – и в случае назревания бунта среди старшины в условиях
реформирования Гетьманщины» [34, с. 198].
«… предварительного письменного соглашения с Карлом ХІІ у Мазепы никогда не существовало,
по крайней мере до 1709 года, корда уже постфактум был заключне чисто формальный договор. Не
было подписано и договора с Лещинским – имелся только універсал этого короля…» [34, с. 218].
«… в червні 1708 року Мазепа, мабуть, укладає свою першу угоду зі шведами…» [33, с. 274].
2 «Історики можуть століттями сперечатися про те, що насправді стояло за вчинком Мазепи: чи
честолюбство, чи прагнення князівської влади. Здавалося б, і незліченне багатство, і князівський
титул, і величезна влада – усе це в нього, 70-річного хворого і самотнього старого, було. Але хто знає,
коли перетинається межа, втрачаються можливість і бажання зупинитися в людини, що злетіла на
вершину. Чи, можливо, ним справді керувало прагнення врятувати свою Батьківщину… Довести
що-небудь однозначно ніколи не вдається» [33, с. 282].
3 «Мазепа відігравав важливу роль у зовнішній політиці Росії в роки Північної війни – і зовсім не
«изменческую», а дуже корисну для Петра» [33, с. 112]. «Сама можливість … [турецько-шведського]
альянсу була страшною загрозою для Петра…» [33, с. 113]. «… Мазепа за бажання міг істотно вплинути
на прийняття Туреччиною рішення про вступ у війну». Натомість «… поради і дії [гетьмана] були
спрямовані на нейтралізацію турецько-татарської небезпеки» [33, с. 116].
«Незважаючи на стійкий міф про «зраду» гетьмана ще задовго до подій 1708 р., жодних доказів
цього немає» [33, с. 267]. «Підсумовуючи події 1705-1706 років, ми можемо однозначно стверджувати,
що в Мазепи ще не було й думки про союз зі шведами» [33, с. 268].
Сіверянський літопис 133
політиці Петра, чи був тільки кар’єристом, що, не журячися власними принципами,
плив за вітром…» [2, с. 392]1 . Як чинити історикові, коли «… не маємо майже нічого,
що б виясняло нам інтимні думки, властиві заміри, провідні ідеї і кінцеві цілі політики
… Мазепи і його прихильників» [2, с. 389]. У цитованій вище розвідці «Виговський
і Мазепа» вчений підкреслює, що обидва козацькі керманичі «… виступають перед
нами як дипломати, що в своїх заявах, публічних виступах, в своїй кореспонденції
й офіціальних актах поводилися, головно, вічним дипломатичним принципом, що
язик людині даний на те, аби укривати свої гадки» [2, с. 389].
У руслі мовленого – характеристика Грушевським дипломатії володарів булави
від Б. Хмельницького до І. Виговського: «Забезпечення української автономії – се
ґрунт, се правдива дійсна вісь, коло котрої оберталася українська політика другої
половини ХVІІ в.» [2, с. 392]. Підґрунтям такої автономії була гетьманська влада.
Вчений, аналізуючи «Думу» Мазепи, наголошував: «Він хотів створити сильну
гетьманську владу, яка спиралася б на віддану їй старшину, підняти особу гетьмана
високо в очах суспільства і народу і замінити окремі думки козацької демократії
одностайністю монархії, уособленої в постаті гетьмана» [4, с. 378]2.
Безперечно: Гетьманат – монархія в організмі імперської Московії був би іно-
родним тілом, який остання мала б перетравити, поглинути (відторгнути нізащо б
не згодилася!). Напевне, що усвідомлення несумісності козацького автономізму й
московського централізму й стало визначальним підґрунтям радикальної зміни зо-
внішньополітичних орієнтирів І. Мазепи та козацької старшини – розриву з царським
«… урядом, на буксирі якого вони так довго і спокійно пливли» [4, с. 366].
Але коли настало це повне «прозріння» і як «… оцінити міру особистого впливу
Мазепи на сей поворот української політики і його особисте становище в нім…»?
[12, с. 127].
Відповідь історика – дуже обережна, з посиланням на брак відповідних джерел [12,
с. 127]. Все ж, на основі аналізу зазначених праць, можемо зробити певні висновки.
По-перше, вчений заперечує однозначно-негативне змалювання образу І. Мазепи
М. Костомаровим (у цьому вбачаємо один із аргументів супроти зарахування М. Гру-
шевського до історіографічного народництва). По-друге, дослідник відкидає наявність
у Мазепи незалежницьких устремлінь, готовності «зрадити» Петрові І орієнтовно
до вступу шведів у Гетьманщину (як доказ – відсутність належної організаційно-
військової підготовки антимосковського виступу). По-третє, автономізм гетьмана
трактує як вияв традиційної політики його попередників, які прагнули збереження
«прав і вольностей Війська Запорозького». По-четверте, вчений не поспішає з при-
судом стосовно «щирості» чи «макіавелізму» Мазепи у взаєминах із Москвою.
Звернімося до поглядів М. Грушевського щодо чинників українсько-шведського
союзу 1708-1709 років і ролі І. Мазепи в його конструюванні та реалізації.
По-перше, з-поміж низки чинників, які зумовили виступ Мазепи-васала супроти
Петра-володаря, визначальним був наступний – реальна небезпека ліквідації Геть-
манату в руслі реформаторських акцій московського монарха. М. Грушевський під-
креслює, що «лояльность его [Мазепы] и старшины подвергалась частым испытаниям
– особенно с тех пор как царь Петр с не знавшею удержку и меры энергиею и ре-
1 «Коли людина хвора і часто страждає від сильного болю, вона … починає інакше дивитися на
світ, у неї змінюється шкала цінностей […]. Стверджувати за цих умов, що укласти союз зі шведами
в 1708 році Мазепу спонукали корисливі честолюбні інтереси, просто наївно» [33, с. 231].
2 Порівняймо: Мазепа «… не просто був найважливішим радником Самойловича, а й … ставши
гетьманом, активно продовжував його курс» [33, с. 9]. В основі політики обох гетьманів – «… ідея
об’єднання Українського гетьманства… Саме часи правління цих двох людей стали періодом виходу
з Руїни, економічним і культурним розквітом…» [33, с. 10] України козацької.
«Мазепа, незважаючи на повну залежність від Голіцина на початковому етапі свого правління,
[…] за першої ж нагоди (під час перевороту Наришкіних) перейшов у рішучий наступ і добився до-
сить широкої автономії» [33, с. 41]. Згодом Мазепа «… перетворився на важливу політичну фігуру і
реального правителя Українського гетьманства» [33, с. 67].
134 Сіверянський літопис
шительностью принялся за пересоздание Московского государства» [7, с. 244] и
«украинская автономия стала совсем призрачною» [7, с. 245]1
Учений конкретизує попередньо мовлене: «У неспокійній голові царя виникали
все нові й нові проекти, і серед них дуже часто з’являлися різні комбінації, які сто-
сувалися України. То він задумував скасувати козацьке військо і ввести на Україні
рекрутський набір. То думав утворити з України князівство для якої-небудь потріб-
ної людини (наприклад, для англійського герцога Мальборо, через якого цар думав
втягнути у свої плани Англію); Петро навіть уже випросив у німецького імператора
титул імперського князя для Мазепи, щоб нагородити його за втрату гетьманства;
виготовлена була вже для нього і грамота від імператора та герб. Знаючи ближче Пе-
тра, Мазепа розумів, якщо йому справді зустрінеться яка-небудь вигідна комбінація
з Україною, то він не пошкодує ні гетьманських заслуг, ні його випробуваної вірності.
Не можна було покладатися на нього, треба було самому дбати про себе» [4, с. 375] 2.
У статті «Шведсько-український союз 1708 р.» Грушевський цитує виїмку зі
«славної хартії 1710 р.», що передає розуміння мазепинцями причин конфлікту з
царем: «Правительство московське задумало козаків перетворити в регулярне військо,
міста взяти під свою власть, права і вільності наші покасувати, Військо Запорозьке
на Низу Дніпровім викорінити й саме ім’я його навіки вигладити» [12, с. 132].
По-друге, у зміні васалом (Мазепою) свого сюзерена (Петра І) вчений не вбачає
чогось надзвичайного. Стверджує, що «это была только одна из очень многочисленных
попыток украинских автономистов найти опору в какой-нибудь внешней силе, чтобы
освободиться из пут московского централизма […], и только благодаря долгому
перерыву в этой политике… поступок Мазепы и его товарищей мог показаться чем-
то особенным» [7, с. 244].
Учинок гетьмана дослідник розглядає в контексті традиційної політики волода-
рів булави, що змінювали своїх протекторів (інколи шукаючи «ласки» в декількох
водночас) задля убезпечення «прав і вольностей» Козацької держави. Наголошує,
що українські керманичі «… на взір старого Хмельницького пробували опиратися на
всі можливі міжнародні комбінації і фактори – Москву, Польщу, Швецію, Туреччину,
Крим […]. Автономічна ідея […] приглохши під впливом останніх криз кінця XVII
в., … неминуче мусила проявити себе, скоро тільки захиталася позиція московської
політики, як сталося під час Північної війни» [2, с. 392] 3.
По-третє, людське знекровлення, матеріально-фінансове виснаження Гетьманату в
ході Північної війни спонукали І. Мазепу спочатку до кореляції усталеної орієнтації
на порозуміння з Московією, а з 1707 року – і до її кардинальної зміни.
М. Грушевський перераховує кривди, завдані козацтву й поспільству впродовж
1700-1708 років: «… козацьке військо рік у рік повинно було за свій кошт, без всякої
винагороди, робити далекі походи на північ, де безліч козаків гинула від незвичного
клімату, важкої долі, а хто вижив, повертався піший і голий; до того ж доводилося
зазнавати всяких знущань та мордувань з боку московських офіцерів, які розпо-
ряджалися козаками… Крім військової служби, козаків постійно використовували
для різних важких робіт, при будуванні фортець… Крім того, через Україну постійно
пересувалися московські полки і команди, які дуже обтяжували населення, забирали
припаси, поводилися грубо не тільки з простим народом, а й зі старшиною. З усіх
1 Порівняймо: «… у 1707 році паралельно почали здійснюватися чотири проекти-реформи Петра:
відомча реформа (переведення Малоросійського приказу в Розряд), обласна реформа (створення
губерній), створення з козаків «компаний», передача військових фортець в управління росіянам»
[33, с. 253]. Мазепа «… розумів, що втрачає … всяку реальну владу, а Українське гетьманство – авто-
номію» [33, с. 255].
2 «… в концепцію Російської імперії, … автономія Українського гетьманства ніяк не вписувалася»
[33, с. 260]. Процес різко стимулювався реаліями Північної війни…» [33, с. 265].
«Интересы и цели молодой Российской империи и ослабленной Гетманщины были очень раз-
личны… Украина стала заложницей геополитических планов Росси» [34, с. 238].
3 Порівняймо: «Вообще, первое соглашение со шведами заключил еще Богдан Хмельницкий
в 1656 году, вразрез решениям Переяславской рады. Этот договор был затем подтвержден его
преемником Иваном Выговским…» [34, с. 236].
Сіверянський літопис 135
боків піднімалися «плач і стогін» козацтва і всього народу, і навіть найпокірливіші
московському володарюванню люди починали заявляти, що так далі тривати не
може» [4, с. 372 – 373] 1.
По-четверте, проблема Правобережної України за умови політичного статус-кво:
в разі перемоги Московії, Петро І залишить Правобережжя за Польщею Августа ІІ
Сильного; коли ж фортуна всміхнеться Карлові ХІІ Густаву, той подарує Вкраїну
Польщі Станіслава Лещинського.
Мазепа ж із 1704-1705 років став реальним володарем «обох боків Дніпра» і на-
магався зберегти Правобережну Україну за Гетьманатом. Натомість, «… 1707 року
цар велів Мазепі передати правобережні землі полякам. Мазепа не підкорився і під
різними приводами продовжував утримувати правобережну територію в своїх руках,
бо дуже дорожив нею…» [4, с. 376]2. М. Грушевський наголошує, що «… рішуча ріж-
ниця в політиці Петра й Мазепи, що до правобічної України, котру Петро віддавав
Полякам, а Мазепа доконче хотїв собі задержати», мала «… важне значіннє в при-
готованню перехода…» [11, с. 22.] «На сім пункті, – продовжує дослідник, – стрілись
з московською політикою й розбились вже два попередні гетьмани – Многогрішний
і Самойлович, а Мазепа, що досї тільки притакував Петрови, в сій справі вперше
рішучо йде проти політики Петра й навіть виразних його наказів» [11, с. 22]. Така
царська ухвала вже могла стати аргументом-виправданням гетьмана у справі пошуку
нового протектора для Війська Запорозького3.
По-п’яте, умотивованість «зради» Мазепи історик обґрунтовував категоричною
відмовою Петра І збройно допомогти гетьманові в разі вторгнення шведів на терито-
рію, що перебувала під юрисдикцією останнього. «Зі своїми ж силами Мазепі нічого
було й думати про боротьбу з Карлом» [4, с. 374]4.
По-шосте, гетьман мусив рахуватися з тим, «… що якби шведи тільки зайшли в
залишену Москвою Україну, там негайно піднялось би повстання: населення, роз-
гніване московськими утисками, напевно, приєдналося б до шведів, та й на старшину
важко було покластися» [4, с. 374]. До того ж, «знаючи, як народні маси роздражнені
на московський уряд і на вірного царського прислужника Мазепу за всі тягарі, які
спадали на Україну за останні роки, Мазепа мусив вважати ситуацію незвичайно
небезпечною для себе» [12, с. 127]5.
По-сьоме, М. Грушевський зауважує на закономірності саме шведського зовніш-
1 «Північна війна принесла важкі випробування для військ Українського гетьманства. Вони зазнали
непоправних втрат, потерпали від брутального поводження й голоду» [33, с. 238]. «Із наближенням
зони воєнних дій до кордонів України Північна війна ставала важким тягарем … й для цивільного
населення» [33, с. 239]. «… були й серйозні економічні наслідки війни…» [33, с. 240]. «Із самого початку
Мазепа піклувався про те, щоб Північна війна не була тягарем для населення України. Це було поєднання
відповідальності правителя з почуттям особистого самозбереження...» [33, с. 232].
2«… Правобережжя … залишається найважливішим чинником для розуміння подій 1708 року»
[33, с. 124]. «Звитяжний похід Мазепи на Правобережжя восени 1705 року за указом царя … мусив
ще більше переконати гетьмана в необхідності залишити Правобережжя під своєю владою» [33, с.
140-141]. «У ситуації двокоролів’я і страшної внутрішньої смути, що роздирала Річ Посполиту, Ма-
зепа вважав за можливе і своєчасне наполягати на об’єднанні Українського гетьманства» [33, с. 141].
«До останнього моменту – аж до переходу Карла ХІІ – Мазепа не дозволяв віддати Правобережжя
полякам» [33, с. 151].
3 Порівняймо: «Военная и экономическая ситуация позволяла провести объединение Украины
и вырвать из страшной бездны Руины Правобережье. Однако эти планы были принесены в жертву
дипломатической игре. Перед лицом шведского наступления Левобережье должно было превратиться
в выжженую землю… Именно эти два фактора, наряду с личными обидами, и вынудили Мазепу на
попытку союза с Карлом ХІІ» [34, с. 238].
4 «После рокового совета в Жолкве Мазепа был внутренне готов «изменить направление».
Другого пути для сохранения своего государства он уже не видел» [34, с. 190]. «… Мазепа, як і багато
старшин, справді був … невдоволений відмовою Петра захищати українські землі. По суті, це було
прямо порушення
5 «У червні 1708 року Карл ХІІ розпочинає «руський поход». У Європі ніхто не сумнівався, що він
завершиться таким же успіхом, як дії Карла в Данії, Саксонії та Польщі» [33, с. 273]. «Наближення
шведських військ і указ Петра перетворити Стародубський полк на випалений край не залишали
українському гетьманові вибору» [33, с. 280]. «… действовать побуждала и владевшая всеми всеобщая
паника, перед лицом шведского наступления» [34, с. 195].
136 Сіверянський літопис
ньополітичного вибору Мазепи: «Треба пам’ятати, що зі шведами пов’язаний був
спогад про колишні трактати в часи Хмельницького і Виговського, коли шведським
протекторатом забезпечувалась свобода і незалежність України [4, с. 374]. Як наголо-
шує дослідник, «… союз з Швецією, не доведений до кінця попередніми поколіннями,
а тепер висунений знов на порядок дня політичною ситуацією» [6, с. 128], був для
української старшини як «… певне питання честі супроти старих традицій української
політики» [12, с. 127]. На переконання старшини «комбінація, яку насували обставини
міжнародної політики, мусила бути використана для розв’язання національної проб-
леми» [12, с. 133]. Відтак «… Мазепа з своїм союзом із шведським королем против
централістичної політики … Петра був тільки вірним репрезентантом і виконавцем
традиційної політики української старшини, і ближче ще – її традицій давнішо союзу
з Швецією в інтересах забезпечення самостійності України» [12, с. 123].
По-восьме, гетьман, яких би переконань він не дотримувався, мав зважити на
силу українського автономізму, ба, більше – сепаратизму. «Приглушені, але не вбиті
автономічні змагання неминуче мусили вибухнути, коли давній козир автономістів,
шведський король, звертався на українську територію. Старому гетьманові, коли б
навіть йому самому не дуже були близькі ті автономічні змагання, треба було сильно
призадуматися, яке становище йому зайняти в такий критичний момент, щоб не зі-
статися за дверима автономічного руху, якби він вирвався тепер, звертаючися заразом
і против «московської неволі», і против її вірного слуги, «гетьмана і кавалера»; міг би
сей рух його перевернути так, як перевернув свого часу «боярина і гетьмана», Івана
Брюховецького» [2, с. 392]1.
У статті «Шведсько-український союз 1708 року», написаній з нагоди 200-річчя
Полтавської битви, автор підіймає дилему й пропонує власну версію її розв’язання:
хто відіграв ключову роль у зміні протектора – гетьман чи старшина?
Відповідь історика – однозначна: «… українсько-шведський союз 1708 р. не як осо-
бистий каприз Мазепи, а як діло цілої старшинської верстви…» [12, с. 127]. Аргументи
М. Грушевського наступні: «старшина була настроєна дуже активно і грала ролю чи
не головну. Вона рішуче бажала використати даний момент в інтересах української
політики, і Мазепі зовсім серйозно треба було рахуватися з можливістю, що коли він
сам не стане на чолі сього перевороту, то старшина зробить його без гетьмана, против
царя і против Мазепи, і протиставить Мазепі іншого гетьмана […]. І коли обставини
складалися так, що балансувати між партією московською і шведською далі вже було
не можна, то перехід до короля міг бути в очах Мазепи далеко скорше прикрою не-
минучістю, ніж приємною нагодою, гіркою потребою, а не актом свобідного вибору.
Се могла бути для нього dura necessitas [сувора необхідність] з огляду на становище
старшини, на традиції української політики, ну – і на загальну ситуацію політичну»
[12, с. 127] 2.
По-дев’яте, вчений стверджує, «… що Мазепа і його кружок, входячи в союз з Кар-
лом ХІІ, вважали себе зовсім щиро … продовжателями Богдановими, виконавцями
заповіту великого гетьмана – визволення України і народу українського» [6, с. 203].
У зв’язку з цим М. Грушевський категорично заперечує протиставлення Б. Хмель-
ницького, «… як представника московської лояльності», І. Мазепі – класичному пред-
ставникові «… українського іредентизму…» [6, с. 199]. В історичній розвідці ««Мазе-
пинство» і «Богданівство»» вчений доволі скептично поціновує «незалежницький»
потенціал (або ж його вияв) Мазепи; натомість стверджує: «… Хмельницький був не
тільки яскравий автономіст, але й доста свідомий носитель державної української
ідеї. Стрівшися з першими реальними проявами московського централізму, […] став
в рішучій опозиції московській політиці […] і рішуче говорив перед старшиною, що
1 Порівняймо: «Ситуация складывалась для Мазепы крайне тревожная. Открытое недовольство
выражала как раз та старшина, на которую он опирался все последние годы, в союзе с которой он
строил свою Гетманщину – с сильной властью и государственной структурой» [34, с. 195].
2 «… старшина, сторонники «государственной идеи» настойчиво требовали от гетмана посылки
к шведам, и он, если сам не хотел остаться в изоляции, должен был согласиться с их мнением» [34,
с. 218-219]. Представим на минутку, что гетман не начал бы переговоров с Карлом. В этом случае,
скорее всего, группа Апостола его бы свергла, а Кочубей захватил бы власть» [34, с. 236].
Сіверянський літопис 137
з Москвою треба розірвати і шукати собі іншої протекції…» [6, с 202]. Проводячи
аналогію зі шведсько-українськими перетрактаціями Б. Хмельницького і шведським
зовнішньополітичним вибором І. Мазепи, дослідник констатує суголосність дій ко-
зацьких керманичів: «Коли Карло ХІІ, розгромивши Польщу, звернув свою зброю
против Москви […] – се був немов поклик до продовження політики Хмельницького…
Так зрозуміли се в кругах старшинських, на дворі Мазепи – в тій сфері, під натиском
котрої старий гетьман кінець кінцем рішився на свій останній крок» [6, с. 203].
Отже, «в глубоких причинах и ближайших мотивах для поступка Мазепы…», –
який М. Грушевський називає «… последней громкой вспышкой украинского ирре-
дентизма…» – «… не было недостатка» [7, с. 244].
З-поміж них визначальною причиною була імперська політика Москви: «… Петро
ясно виявляв, – наголошує дослідник, – що він зовсім не має наміру рахуватися ні
з політичними інтересами українського народу, ні зі старими гарантіями автономії
Гетьманщини…» [10, с. 314]1.
Усе ж ключову роль у розриві з Московією та союзі зі Швецією відіграла стар-
шина, що вирішила виконати «політичний заповіт» своїх попередників-автономістів
середини XVII ст., – «… а за нею, під її тиском, після довгих коливань, повний страху
й нерішучості, нарешті пішов і Мазепа» [10, с. 314].
Поштовхом до чергового яскравого спалаху українського самостійництва
М. Грушевський уважає Північну війну. Вчений упевнений, що «… Гетьманщина
мусила ще довго рухатися … шляхом, повільно, але вірно скерованим московською
централістичною політикою. Раптову й несподівану пертурбацію в неї внесла Велика
Північна війна» [10, с. 314].
Отже, Грушевський, визнаючи закономірність антимосковського воєнно-по-
літичного виступу мазепинців, усе ж сумнівається у його ймовірності за іншого
геополітичного розкладу.
Наріжною в розумінні політичного майбуття Гетьманату є проблема поразки
державницьких домагань І. Мазепи. Вчений, високо поціновуючи політико-правовий
сенс українсько-шведського союзу, аналізує чинники, що знівелювали його потенції.
По-перше, першопричину невдачі задумів гетьмана М. Грушевський убачає у
феодальній спрямованості його внутрішньої політики. Пригадаймо: українське
суспільство початку XVIII ст. характеризувалося значним соціально-економічним і
правовим розшаруванням. З одного боку — сконсолідований стан козацької старшини
– національної аристократії, що стрімко збагачувалася; з іншого – погіршення ста-
новища основних верств суспільства – козаків (приневолювання до «послушенства»
як старшиною, так і монастирями) і селян (суттєве скорочення людності «вільних»
військових сіл, зростання панщини у власницьких маєтках, що її намагався обмежити
двома днями на тиждень Мазепа своїм універсалом 1701 року); з огляду на вищеоз-
начене – масове переселення поспільства на Правобережжя.
За таких обставин соціально-станового розмежування не любили Мазепу «… в
народе: как протектора старшины, представителя и виновника все возраставшей за-
висимости крестьянского населения и рядового казачества от помещиков-старшин,
все усиливавшегося обложения, отягощения прямыми и косвенными налогами,
натуральными повинностями и барщиной» [7, с.232].
Найгірше, що поспільство, яке «з великою підозрою ставилося … до всіх заходів
та дій старшини…», в усьому звинувачувало Мазепу, «… підозрюючи, що це він, як
шляхтич і «поляк», як його називали, вирішив завести в Україні польські панські
1 Порівняймо: «… конфлікт Українського гетьманства з імперією був багатостороннім і комп-
лексним. Пояснення конфлікту тільки особистими якостями Мазепи-гетьмана означає спрощення
ситуації і порушення історичної об’єктивності». [33, с. 196].
«… Українське гетьманство на осінь 1708 року опинилося у надзвичайно драматичній ситуації.
Адміністративні реформи, що значно урізали автономію гетьманської адміністрації, невдоволення
старшини, бунти черні, посилення втручання російських чиновників у справи України, наступ шве-
дів, план «выжженой земли» – усе це вкупі з хворобою гетьмана … створювало величезне загрозливе
напруження, яке не могло не призвести до вибору» [33, с. 267].
138 Сіверянський літопис
порядки»; натомість не вбачало в цьому «… руки московського уряду і навіть готове
було вірити, що все це відбувається проти його волі» [4, с. 366]1.
Водночас невдоволення української людності викликала «и та предупредитель-
ность, с которой Мазепа шел навстречу московскому правительству, не жалея людей
и издержек, высылая казацкие полки то в поход, то на разные военные работы…» [7,
с. 231]2
«Мазепа, – підсумовує Грушевський, – … за своє гетьманство заробив тільки
крайню непопулярність, просто-таки ненависть народну як «московська душа»,
запроданець і підніжок московський» [6, с. 200] та ще й «… як гетьман панський,
старшинський…» [12, с. 126]3.
По-друге, прогресивна українська еліта, «… вияснивши і зовсім ясно поставивши
чисто політичну програму, не догадувалася обняти нею й соціальні змагання народних
мас, невироблені й невияснені за се півстоліття так, як виробилися й вияснилися по-
стулати національні й політичні, і через се в своїх автономічних змаганнях натикалися
на невірне становище мас, хитро буджених ріжними демагогічними окликами» [2,
с. 394]. «Мазепа і старшина […], – наголошує дослідник, – не робили нічого, щоб усу-
нути причини народного незадоволення, тому їх відчуження від народу та простого
козацтва все посилювалось і дало їм себе дуже сильно відчути пізніше, коли довелося
зустрітися з московським урядом, на буксирі якого вони так довго і спокійно пливли»
[4, с.366]. І це внутрішнє розмежування «… між старшинською верствою автономістів
і народною масою» [2, с. 394], на думку М. Грушевського, було ахілесовою п’ятою
старшинського національного сепаратизму. Відтак «союз зі Швецією залишився
справою Мазепи й невеликої купки старшини, до якої потім … приєдналися ще за-
порожці під проводом Гордієнка. Український народ і вся маса козацька залишилися
байдужими свідками цього перевороту» [10, с. 314]4.
По-третє, непідготовленість антимосковського виступу, що засвідчує відсутність
у Мазепи чіткого, продуманого плану дій стосовно розриву з Петром І і союзу з Кар-
лом ХІІ. На думку Грушевського, гетьман – «человек способный и честолюбивый,
но слишком уклончивый и осторожный, слишком учитывающий всякий риск и
опасность для свого «Я», бюрократ и дипломат по складу понятий и темпераменту, он
мало годился для самостоятельной, ответственной роли правителя» [7, с. 230]. Вчений
переконаний, що тільки «… на всякий случай, в виду возможного решительного по-
ражения России он вел переговоры со … Станиславом Лещинским (уже с 1707 г.) …»
[7, с. 246]. Учений так характеризує тактику Мазепи: «он хотел остаться пассивным
зрителем до окончательного выяснения шансов воюющих сторон, тщательно избегая
всего, что могло бы бросить на него подозрение перед московським правительством,
и никаких приготовлений к разрыву не делал» [7, с. 246]5.
1 Порівняймо: «… Мазепа вже в перші роки свого правління зіткнувся зі зростанням соціальної
напруженості, викликаної процесом переходу рангових і вільних земель у приватні» [33, с. 91].
«Проводячи політику компромісу […], Мазепа не міг задовольнити жодну зі сторін. Звідси витікає
ненависть до нього серед селян та «черні» і серйозна опозиція серед старшин» [33, с. 93]. «Гетьман
був дуже самотнім у своєму хисткому компромісі з Петром» [33, с. 103].
2 «… населення в усіх бідах звинувачувало гетьмана. Адже всі укази Петра виконувались гетьман-
ською … адміністрацією. Про його скарги і протести мало хто знав, а для козаків і цивільних жителів
Українського гетьманства саме Мазепа втілював абсолютну владу» [33, с. 244].
3 «Восени 1708 року Україною прокотилася хвиля бунтів» [33, с. 245]; «… це був рух, що не мав
жодного політичного підґрунтя … як вибух невдоволення тяготами Північної війни…» [33, с. 247].
4 Порівняймо: «Что же касается простого народа, то его ждала перспектива закрепощения и
подчинения жест кой политике руських властей. Но народ никогда, даже при Б. Хмельницком, не
понимал и не разделял идей старшин-автономистов» [34, с. 239].
5 Про сутність політики Мазепи до травня 1708 року: «… гарячковий пошук найбільш вдалої
комбінації, яка б дала змогу врятувати економічно процвітаючу Україну від шведів, а водночас і за-
побігти знищенню автономії» [33, с. 270]; «… гетьман до кінця вів подвійну гру…» [33, с. 271].
«Сам Мазепа вагався до останньої миті. По суті, він абсолютно нічого не зробив, щоб підготу-
вати свій перехід до шведів, створити про шведську коаліцію або ускладнити становище російських
військ в Україні» [33, с. 279].
Сіверянський літопис 139
«Гетьман думав, очевидно, – розмірковує М. Грушевський, – … що український
народ так уже розлютований московським режимом, – що готовий піти на будь-який
заклик до повстання. Але виявилося, що не підготувавши ґрунту для повстання,
Мазепа своїми руками знищив усі шанси піднятися проти Москви» [4, с. 380].
По-четверте, виступ Мазепи через утаємниченість, зумовлену недремним оком
Москви, виявився несподіваним і малозрозумілим не лише для широкого загалу, а,
навіть, і для старшини.
М. Грушевський, аналізуючи «Думу» І.Мазепи «Всі покою щиро прагнуть…», до-
рікає гетьману, що «… коли настав рішучий момент… не наважився сміливо і відкрито
закликати Україну до повстання, як оспівано в цій «Пісні». Він [Мазепа] все очікував
і мудрував до останньої хвилини. Правда, і ризик був великий, і на небезпеку він
наражався серйозно» [4, с.378]. Дослідник упевнений, що саме «… ця крайня обереж-
ність… найбільше і нашкодила планам Мазепи. Він все боявся чимось проявити себе…
Не наважувався нічим виявити свою неприязнь до Москви. Продовжував посилати
війська, куди йому велів цар… Мазепа не тільки не підтримав нічим донців, а ще й
допоміг Москві своїми козаками придушити це повстання – якраз у той момент, коли
сам готувався повстати проти Москви» [4, с.379].
«Мазепа, – зауважує дослідник, – проводив свою політику в такій таємниці, що
навіть козацьке військо, яке він вів із собою до Карла, не знало про його задуми і
довідалося про них тільки в дорозі» [4, с. 381]. Загалом же макіавелізм гетьмана у
взаєминах із царем не виправдав себе. «Сей ідеал оборотности, – вважає дослідник,
– сотворив таку ситуацію на Україні .., що справа була вперед забита, і Мазепа замісь
України перевів до Карла тільки себе самого з горстию старшини й козаків, що були
при ньому – доки не повтікали» [11, с. 22] 1.
По-п’яте, час для розриву з царем обирав не гетьман, а випадок. М.Г рушевський
заперечує версію, «… ніби Мазепа покликав Карла на Україну: це було, навпаки, дуже
недоречно йому» [4, с. 380]. «Якби Карл вирушив у московські межі, – аргументує
свою тезу автор, – Мазепа міг би продовжувати залишатися глядачем подальшої
боротьби і, судячи з того, яка сторона здобула б верх, міг би спокійно збагнути, кого
триматися» [4, с. 380].
Звістка про з’яву шведського війська у вересні 1708 року на Стародубщині «… за-
стала Мазепу, – стверджує дослідник, – зовсім непідготовленим. Якраз перед цим, за
царським наказом він вислав козацькі полки з України – в землі литовські (білоруські)
і за Дніпро, проти поляків, а на Україну, в самий центр її, Петро прислав московське
військо, у зв’язку зі скаргами Мазепи на ненадійний настрій українського народу.
Тепер, одержавши звістку про просування шведського війська, цар послав напереріз
своє військо, яке перехопило Стародуб у шведів, а Мазепі наказав послати туди ще
й своїх козаків, на допомогу московському війську. Слідом за тим і сам цар вирушив
на Україну і велів Мазепі з’явитися до нього особисто. Настав рішучий момент, треба
було зважитися в той чи інший бік» [4, с. 380] 2.
Попри вкрай несприятливі обставини для реалізації політичних задумів, гетьман
і старшина, боячися втратити нагоду визволитися з-під московської зверхності,
«… вирішили своїм переходом на шведську сторону посилити її [ідеї унезалежнення]
шанси» [4, с. 380]. Та «… сей пізній і вимушений обставинами перелом…» не став
порятунком, оскільки в «українській суспільності» Мазепа «… занадто … уже встиг
себе скомпрометувати … своєю політичною безхарактерністю, своєю податливістю
на всі забаганки московської політики» [6, с. 200] 3.
1 Порівняймо: «За гетьманом пішла вся (!) генеральна старшина […] генеральні канцеляристи»
[33, с. 170].
2 «Очевидно, що марш шведів в Україну почався без попередньої угоди з Мазепою і гетьман був
до цього абсолютно не підготовлений» [33, с. 280].
«Ситуация складывалась совсем не так, как хотелось бы Мазепе. Вместо того, чтобы идти на
Смоленск и Москву, оставив Украину в тылу и избавив её … от участи «выжженой земли», Карл
повернул на юг» [34, с. 215].
3 «Его (Мазепы) многолетняя верная служба царю теперь обернулась против него. Раздражение
населения из-за тягот войны, недовольство казаков – теперь все это становилось козырем в руках
петровского окружения для развития их пропаганды» [34, с. 226].
140 Сіверянський літопис
По-шосте, значну роль в ослабленні позицій мазепинців відіграла підступна й
демагогічна кампанія Петра І. М. Грушевський, указуючи на потенційно небезпечні
для Російської держави наслідки українсько-шведського союзу, характеризує за-
ходи, до яких удався «цар Петро і його помічники […], щоб паралізувати українську
суспільність і народні маси та відвернути їх від гетьмана і розпочатої ним політичної
комбінації» [12, с. 123].
Петро І, використовуючи глибоку релігійність українства, звинувачував гетьмана
в намаганні «… ввести в Україні унію, а православ’я викоренити; що він був бого-
відступник, таємний католик, ворог українського народу, обтяжував його незакон-
ними поборами; від московського уряду обіцялись українцям різноманітні пільги та
милості» [4, с. 381-382]. Православних переконували, що, йдучи за Мазепою, вони
зрікаються не тільки царя, а й своєї віри та церкви.
М. Грушевський шкодує за тим, що «суспільність не знайшла у себе досить
критицизму супроти всіх отсих запевнень, супроти всіх обвинувачень і погроз, які
кидалися не тільки з боку царського, а і з боку нового гетьмана та його старшини, і
навіть з боку української церкви. Особливо велику і сумну ролю відіграло тут духо-
венство, ставши послушним знарядом царської політики […]. Без тіні опозиції, теро-
ризоване гнівом царським, виконує воно всі суворі, нехристиянські забаганки царя
для огидження особи Мазепи і відстрашення народу від нього; і те, що говорилося,
писалося, робилося духовенством в сім напрямі, мусило робити сильне вражіння на
уяву народу» [12, с. 124] 1.
«Всі оті способи сугестії, – констатує вчений, – … зробили своє. Суспільність,
народ не здобулися на відповідний критицизм супроти всіх заходів для дискреди-
тування і огидження мазепинщини. Мазепа став для народу «проклятим» завдяки
церковній анафемі і таким зістався в народній традиції […]. Прищепилася офіційна
характеристика – що Мазепа все зробив не з любові для України, а «для собственной
своей тщетной славы и властолюбия учинил», як запевняв цар у своїх маніфестах;
що се був узкий егоїст, в якім кінець кінцем відізвалася натура польського пана і
привела його до плану вернути назад Україну під Польщу, з тим, щоб самому стати
в ній ««самовласным князем»» [12, с. 126] 2.
По-сьоме, петровський терор деморалізував і старшину, і козацтво, і поспільство,
що не підтримали свого керманича.
«Великий майстер в терорі, – з болем переоповідає вчений, – Петро вмів налякати
українську суспільність і український народ сильно, смертельно, до нестями […]. Па-
лення, нищення, масові убийства – непотрібні, безцільні, в стилі середньоазійських
«бичів людства»; суворі, вишукані форми карання смертю; тортури, биття на смерть
за найлегшим підозрінням, без всякого приводу навіть – все се сипнуло в такій мірі,
що зовсім приглушило суспільність […]. Допити і кари над мазепинцями зі страхом і
трепетом згадувалися потім ціле століття в українській суспільності» [12, с. 124-125].
«Про союз Мазепи з Карлом, – зазначає М. Грушевський, – Петро дізнався швид-
ше, ніж українське населення; … наклав… свою важку руку на Україну, не давши їй і
ворухнутися. Московське військо негайно оточило Батурин, взяло його, … захопило
запаси і скарби Мазепи, артилерію та припаси і вчинило люту розправу з населенням:
люди були перебиті, місто вщент розорено, старшина піддалась страшним катуван-
ням. В інших місцях всі запідозрені в союзі з Мазепою і шведами також піддались
суворим карам…» [4, с. 381]3.
«Важко сказати, – розмірковує далі вчений, – за ким би пішов український народ і
1 Порівняймо: «Церковная анафема – явление невиданное в истории Украины – была на самом
деле совершена вразрез с канонами православия. Никакого преступления против церкви или религии
Мазепа … не совершал» [34, с. 225].
2 «Петр воспользовался ситуацией и начал пропагандистскую кампанию, чтобы переломить ход
военной кампании и создать предлог для ликвидации Гетманщины» [34, с. 235].
3 «Резня в Батурине, гражданская казнь и церковная анафема произвели угнетающее впечатление.
Петр издал указы об объявлении изменниками тех из старшины, кто не покинет Мазепу в течение
месяца […]. Неудивительно, что начинается массовый переход старшины к Скоропадскому» [34,
с. 225-226].
Сіверянський літопис 141
старшина – за царським грамотами чи за Мазепиними, якби мав можливість вибирати
між ними […]. Але… не було й можливості вибору. Московське військо зайшло у самий
центр України, піддаючи жорстоким карам… за всякий прояв співчуття до шведів і
Мазепи. Козацьке військо було з московськими військами, а з Мазепою залишалось
усього якихось чотири тисячі козаків! Україна не наважувалась і поворухнутися
проти Москви» [4, с. 382].
Заувага дослідника заслуговує на прискіпливе прочитання, позаяк спростовує
ледве не аксіоматичне судження про політичний виступ мазепинців як винятково
антироялістський супротив національної аристократії за байдужості загалу. «Трудно
навіть сказати, – ще раз закцентовує вчений, – як би поставилися до його змагань
ширші круги української суспільності, бо їм … не лишалося ніякої можливості са-
мовизначення» [2, с. 394]. Народні маси «… сим разом не мали навіть можливості
проявити себе» [2, с. 394].
По-восьме, царизм одразу ж почав зміцнювати базу свого панування в Україні
шляхом роздачі вірній старшині дворянських привілеїв. Застрашена різаниною
у Батурині, тортурами в Глухові та Лебедині, частина «поміркованої» старшини,
«… поспішаючи скинути з себе підозру, засвідчувала свою вірність цареві і намагалась
при цій слушній нагоді і для себе щось увірвати з багатих милостей, які лилися на
всіх… прибічників Москви у вигляді дарувань маєтків нових і відібраних у мазепин-
ців» [4, с. 383]. «Настоящий дождь пожалований, – зазначає дослідник, – пролился
на представителей старшины, умевших чем-нибудь заявить свое рвение русскому
правительству…» [7, с. 248]. А для ймовірних прибічників гетьмана «… тяжка рука
петровського режиму, … перегородивши всі дороги для поширення Мазепиної
«измены», не лишала місця для ніяких вагань» [2, с. 394]. «Петрів терор, – продовжує
М. Грушевський, – … перебив дуже сильно свободолюбні «умоначертания» України,
старшинські круги «порозумнішали» по нім відразу…» [12, с. 126].
По-дев’яте, зимівля 1708-1709 років у Гетьманщині мала вкрай негативні наслідки
для каролінгів. Учений звинувачує Мазепу в тому, що «…умовляв Карла зимувати в
Україні, і цим ще більше знесилив свого союзника: ця зимівля в Україні внесла пов-
ний безлад і деморалізувала шведську армію» [4, с. 383].
Навіть знаковий в аспекті розвитку української державної ідеї перехід частини
запорожців, очолюваних Костем Гордієнком, на бік Мазепи і Карла ХІІ не став по-
рятунком для союзників. Понад те, «щоб забезпечити собі зв’язки з Запорожжям,
Карл вирушив ще глибше на Україну і застряв під Полтавою, яка не здалася йому і
перегородила шлях на Запорожжя» [4, с. 383] 1.
Нарешті, чи запрограмований був політичний виступ мазепинців на невдачу?
М. Грушевський дає ствердну відповідь: «Політику Мазепи стріло повне фіаско […].
Було очевидно відразу, що сей останній курс старого гетьмана був пропащий. Його
лояльна політика, яку він тягнув до останньої хвилі, понищила всі ті опорні точки, на
яких міг би опертися український рух проти московської зверхности…» [2, с. 394] 2.
Та, водночас, у вже неодноразово цитованій статті «Виговський і Мазепа», вчений
висловлює судження, що, почасти, заперечують раніше ним висловлене: «Вдумуючися
в тодішню ситуацію, приходжу до переконання, що, властиво, комбінація Мазепи
могла мати будучність, якби не викопав їй могилу сам Мазепа своєю боязкістю, якби
1 «Стосунки Івана Мазепи із запорожцями … завжди були сповнені трагізму і конфліктів […].
Упродовж усього свого гетьманства у стосунках із запорозькою вольницею Мазепа був змушений
шукати компроміси, а також часто вдаватися до погроз і сили […]. Але … доля розпорядилася так,
що запорожці виявилися тими, хто відгукнувся на заклик Мазепи трагічної осені 1708 року і пішов на
союз із Карлом ХІІ» [33, с. 290-291]. «… чому Мазепа вирішив звернутися саме до запорожців? Тоді,
коли вже відчував, що його справа програна? Чому не Правобережжя, де настрої були дуже схожі? Чи
не думав він потягнути за собою в прірву тих, кого все життя ненавидів і мріяв знищити?» [33, с. 294].
2 Порівняймо: «В душе Иван Степанович интуитивно чувствовал безнадежность этой политики.
Он не верил полякам и Лещинскому, еще меньше шведам-протестантам и высокомерному юноше-
королю» [34, с. 218].
142 Сіверянський літопис
не задавила її побіда Петра під Полтавою. Більше мала шансів, більше raіson d`etre
[доцільності], ніж Гадяцька унія» [2, с. 395]1 .
Тобто, на думку М. Грушевського, політична ситуація на початку XVIII ст. була
значно сприятливішою, ніж у середині XVII ст., щоби Вкраїні під протекцією Швеції
«…стати нейтральною державою між Польщею і Московщиною…» [2, с. 395].
Аргументи вченого наступні: за півстоліття по смерті Б. Хмельницького «полі-
тична і соціальна структура… Гетьманщини значно ствердла; розуміється... коштом
приборкання і апатії народних мас, але й сі народні маси могли тільки виграти від того,
якби не наступило те, що наступило по катастрофі 1709 року». Це – по-перше. По-
друге, «в сфері культурно-національній українське громадянство Гетьманщини значно
емансипувалося від польських впливів, а не підпало ще пізнішому зросійщенню» [2,
с. 395]. По-третє, «протекція Швеції, держави далекої, територіально відокремленої,
не могла б вносити в українське життя ніяких значних трудностей, могла бути явищем
тільки скороминущим. Польща була дезорганізована і ослаблена, так що не могла б
ставити ніяких серйозних планів на завоювання Східньої України…» [2, с. 395]. Звідси
– висновок М. Грушевського про ймовірність успіху шведсько-українського альянсу
і постання в перспективі суверенного Гетьманату, суттєвого чинника геополітичної
стабільності в означеному європейському регіоні.
Та історія не знає умовного способу, і перспективний, взаємовигідний воєнно-стра-
тегічний альянс України зі Швецією не став порятунком для союзників. Полтавська
катастрофа перекреслила плани Мазепи та Карла ХІІ (наразі зауважимо, що Петро І
здобув дипломатичну перемогу ще до 27 червня 1709 року, бо невдачі зазнав амбітний
проект гетьмана з організації антимосковського виступу «меншин» у новопосталій
Російській імперії та залучення воєнної потуги Ханату). Поборники «національної
правди…» [12, с. 134], – піднесено говорить учений, – «впали жертвою не тільки своїх
власних помилок чи недотепностей, але также і жертвою трагічного конфлікту на-
родних змагань з непереможною силою обставин» [2, с. 390].
М. Грушевський ділиться з читачами роздумами стосовно місця Полтавської битви
в історичній долі Вкраїни, Росії, всієї Центрально-Східної Європи.
Насамперед «союз Мазепи зі шведським королем мав величезні наслідки для укра-
їнського життя» [4, с. 388]. «Представители центрального правительства, – продов-
жує учений, – постарались возможно раздуть это событие, для того чтобы, восполь-
зовавшись им, произнести смертный приговор всему старому строю Гетьманщины,
её автономии и казацкому самоуправлению, якобы дискредитировавшим себя
«изменою» Мазепы» [7, с. 244].
Грушевський указує на значущість «Полтавського Рубікону» в геополітичному
ствердженні Росії як імперії: «…побіда 27/VI. дала царству Російському не тільки
рішучу перевагу в Східній Європі, але й пхнула його на стежку імперіалізму, екс-
тенсивної політики, все нових і нових завоювань і прилучень на цілі два століття».
[2, с. 395] 2.
Дослідник виокремлює далеко неоднозначні, навіть негативні наслідки Пол-
тавського тріумфу Петра І для Росії: імперськість «…не тільки принесла політичну
смерть цілому ряду політичних організмів, які могли б жити і по нинішній день,
але дуже шкідливо вплинула на внутрішню еволюцію самої Російської держави і її
державної народності великоруської, відтягнувши всі засоби від внутрішнього, сус-
пільного і культурного прогресу і віддавши їх на завдання зверхнього неустанного
розширення» [2, с. 395].
Кінцева ж оцінка «Полтавської перемоги» – доволі промовиста і звучить як при-
суд: вона «була тріумфом тільки російського імперіалізму, а не тріумфом російського
1 «Самой страшной трагедией Гетманщины являлось то, что у нее не было альтернативы. Все
попытки договоров с Польшей и Крымом заканчивались провалом. Швеция была же слишком
далеко. Поэтому все политические лидеры Гетманщины, включая даже Мазепу, рано или поздно
вынуждены были возвращаться к идее союза с Россией, каждый раз надеясь на «хорошие условия»
и «милость царя»» [34, с. 239].
2 «В этом генеральном сражении 27 июня 1709 года решилась судьба и России, и Украины, и
самого Мазепы» [34, с. 231].
Сіверянський літопис 143
життя, не тріумфом поступу і культури […]. З становища … слов’янства … було б ліпше,
якби день 27/VI не приніс з собою того вікопомного тріумфу» [2, с. 396].
На увагу заслуговують міркування М. Грушевського щодо ймовірного розвитку
українсько-російських взаємовідносин у разі успіху мазепинців. Учений перекона-
ний, «…що якби Україна була визволена від примусового московського централізму
і нівеляції, то в ній (і так само на Білорусі) розвинулися б свобідні потяги (гравіта-
ція) до великоруського світу, як найбільше близького, тісно зв’язаного культурною
спільністю, історичною традицією, спільною спадщиною Києва. Коли б на місце
немилосердного нищення і давлення всіх політичних, суспільних і культурних форм
українського життя, яке наступило по Полтавській побіді, на місце того розгрому і
терору, який запанував по р.1708-1709, прийшло б хоч кільканадцять літ свобідного
розвою Гетьманщини, національне життя її було б забезпечене, і не було б місця і
спокуси для всіх тих обрусительних заходів – заборон української книги, української
мови, української вимови і акценту, які діялися, почавши від Петрових часів (указ
1720 року), протягом всього дальшого часу» [2, с. 396].
У Грушевського немає сумнівів, що вся «…внутрішня еволюція великоруського
життя могла б піти іншою дорогою, коли б, крім бюрократично-централістичного
московського устрою, поруч нього жив і розвивався свобідний, виборний, консти-
туційний устрій український. Народні маси не тільки українські, а й великоруські,
може б, не пережили тих страхів кріпацтва, яке привелося їм пережити в століття по
скасуванню останків українського устрою. І тяжка спадщина російського централізму
й імперіалізму нас, може б, обминула» [2, с. 396].
«Без Полтавської побіди, – підсумовує М. Грушевський, – все … могло б піти
інакшими дорогами. Польща, мабуть би, не впала. Україна зісталася осібним тілом,
коли не самостійним, то окремішнім, навіть перейшовши кінець кінцем назад в рамки
Російської держави. На місце одної сцентралізованої держави […], – ми, може б, були
тепер свідками чи горожанами ліпше організованої східноєвропейської федерації,
урівноваженої й сильної, яка б силою своїх внутрішніх прикмет могла б притягну-
ти цілий ряд земель, які зісталися на віки за границями централізованої Росії» [2,
с. 395-396].
Подібні сентенції щодо українсько-російського державного співжиття здають-
ся несподіваними й навіть дивними з-під пера такого Вченого. Та їм є пояснення.
Мажорна перспектива українсько-російського порозуміння випливала з федераліс-
тичних переконань Грушевського-політика. Як слушно зауважує Я. Дашкевич, «він
некритично вірив у російську «демократію» […] незважаючи на висновки … з багатьох
сторіч .., що російська «демократія» кінчається в тому місці, де починається … не-
залежність України» [16, с. 384]. «Як діяч, – продовжує дослідник, – Грушевський
пройшов еволюцію від народника … посткирило-мефодіївського … типу, до соціаліста-
революціонера … українського типу. У програмі суспільного ладу … від громадівського
федералізму до автономного…» [14, с. 394]. Як зізнавався сам Грушевський (1915
рік), «… вирішення українського питання в Росії [він] вбачав не у якомусь відтор-
гненні українських земель, а в урегулюванні його законодавчим шляхом, спільними
зусиллями прогресивного українського й великоросійського суспільства, у рамках
російської державності, на ґрунті розвитку конституційного ладу, обласного само-
управління й національного самовизначення» [9, с. 420].
Зрештою «політичні обставини, – підсумовує Я. Дашкевич, – брутально переко-
нали його в утопійності такої платформи – і він перейшов на позиції незалежництва»
[14, с. 394], що й засвідчили IV-й універсал Центральної ради та низка статей ученого.
Узагалі доволі цікавою є дилема про єдність-роздвоєність М. Грушевського як
політика-історика. Сам мислитель стверджував, що у своїй «… діяльності цілком ви-
разно відмежовував сферу наукову від сфери політичної та публіцистичної, а у свої
університетські лекції ніколи не привносив політики» [9, с. 419]. «У науковій літера-
турі мені, – підкреслював дослідник, – … ніхто не дорікав нечесним поводженням із
матеріалом…» [9, с. 423]. Процитовані зізнання вченого не викликають сумнівів, але
має рацію і Я. Дашкевич, пропонуючи своє розв’язання означеної дилеми. Наголо-
144 Сіверянський літопис
шуючи на цілісності особистості М. Грушевського, він стверджує, що «… політична
діяльність (і політичні хитання) … більше відбивалися на його, в основному дуже
об’єктивних наукових працях, ніж конкретні результати наукових досліджень – на
його політичній кар’єрі» [16, с. 384]. Як приклад – федералізм політика, хоча «… кожен,
хто уважно читав праці Грушевського в дореволюційний період, легко переконувався
на їх підставі, що автономістом-федералістом бути неможливо, бо історичний до-
свід підказує лише шлях до незалежності» [14, с. 396]. «Харизматичним істориком
він, – продовжує Я. Дашкевич, – поза всяким сумнівом, був – але політиком?» [16,
с. 385]. Дослідник І.Верба категоричніший у своїх судженнях: «Політичні погляди
Грушевського мали вплив на висновки його історичних студій і розроблювані ним
концепції історії України» [21, с. 233]. На противагу Я. Дашкевичу, І. Верба впевне-
ний, що вчений «розглядав історичні дослідження як теоретичну основу практичної
української політики» [21, с. 233].
Суголосно розмірковує В. Тельвак, посилаючися на такі слова М. Грушевського:
«Великі історики України були її великими ідеологами, давали напрям і тон не тільки
історичній, але й громадській і політичній свідомості нашого суспільства» [37, с. 127].
Дослідник наголошував, що вчений уважав своїм обов’язком захист національних
інтересів зброєю науки. При цьому, – на думку В.Тельвака, – деміфологізаторську
діяльність ученого супроводжувало модерне міфотворення [37, с. 128].
У продовження нашої історіографічної розвідки спробуємо пояснити, чому
М. Грушевський залишив нам такий неоднозначний, суперечливий, інколи надто
похмурими фарбами та жорстким пензлем змальований портрет гетьмана.
Насамперед Грушевський уважає, що в поціновуванні політиків необхідно роз-
різняти ставлення до них, як до особистостей і як до історичних діячів. У першому
ракурсі «… погляди на Мазепу як на людину зісталися непохвальні і неприязні…» [6,
с. 201]. У статті «Тлінний прах» учений подає надкритичну, просто вбивчу характе-
ристику гетьмана: «… його діяльність, його кар’єра, збудована не на політичних чи
національних українських ідеалах, не на солідарності з широкими масами чи навіть
суспільними колами, а на догоджанні московському централізмові, московському
дворові, перед яким Мазепа вічно скаржився на українську нелояльність і на вороже
ставлення до нього українського народу, ніколи не користувався популярністю в
українському рухові, і підкупити його не могло й … показне меценатство… Послідовні
представники національної української ідеї мають надто мало спільного з цією іс-
торичною постаттю» [9, с. 422-423] 1.
Зазначена нищівна оцінка особистості гетьмана прочитується з гіркотою та жалем.
А. Жуковський уважає, що «на це є низка причин. В оцінці Грушевського немало
заважило його народницьке світовідчуття, яке надавало перевагу соціально-еконо-
мічним і просвітньо-культурним над державними аспектами життя. У Грушевського
народні рухи, соціальні ревендикції, доля селянства яскравіше представлені, ніж дія
визначних історичних осіб» [19, с. 142].
В. Тельвак в одній зі своїх статей підкреслював, що М. Грушевський, «будучи
прихильником позитивістської моделі «історії без імен», … свідомо намагався контро-
лювати власне скептичне ставлення щодо ролі особи в історичних подіях…» [37, с.
135]. Дослідник цитує методологічне кредо М. Грушевського: «… не утворення леген-
ди, не вироблення іконного лику мусить бути завданням, а вірне історичне пізнання
дійсної, живої, реальної одиниці, що відбила в собі епоху і вплинула на її розвій. Ми
не іконописці, а історики» [37, с. 135]. На переконання В. Тельвака, «… різноманітна
історична біографістика вченого нерідко відбігає від цієї методологічної декларації…»
[37, с. 135], позаяк він залишився вірним своєму класовому міфові. «Вихованець
народницької історіографічної традиції, – пояснює В. Тельвак, – вчений протягом
всього творчого життя обстоював тезу про двоїстий характер українського суспіль-
1 Порівняймо: «…Мазепа, жонглируя над пропастью, находясь между врагами, завистниками,
бунтовщиками и доносчиками, двадцать лет управлял Гетманщиной. На его счету были десятки
военных походов и побед. Он был обладателем титулов и несметного богатства. Щедрый меценат и
просвещенный богослов. Политик и дипломат» [34, с. 235].
Сіверянський літопис 145
но-політичного процесу, що полягав у перманентному конфлікті інтересів широких
народних мас та правлячої верхівки» [37, с. 133]. Звідси – й непривабливі портрети
окремих державців у змалюванні М. Грушевського.
Натомість на думку Т. Мацьківа у вченого концепція «… гетьманування Івана
Мазепи була критична, але об’єктивна. Діяльність Івана Мазепи, подібно як і геть-
манування Івана Виговського, історик розглядав як вияв волі українського народу…»
[29, с. 162].
Насмілимося висловити й власне припущення: гіперкритична оцінка М. Грушев-
ським особистості І. Мазепи в статті «Тлінний прах» зумовлена ще й обставинами її
з’яви та полемічним запалом автора. Стаття була відповіддю на закиди в «австрійській
орієнтації», в опосередкованій причетності М. Грушевського до створення «україн-
ського легіону добровольців» [9, с. 418-419], які пролунали на адресу вченого з-під
пера Ю. Кулаковського – професора Київського університету – в шовіністичній газеті
«Киевлянин» у вересні 1915 року. Ю. Кулаковський не тільки стверджував, що «таке
затьмарення розуму в Галичині є результатом просвітницької діяльності Львівського
університету» і «готувалося за діяльною і видатною участю» [9, с. 418] Грушевського,
учні якого «наповнили галицький легіон і вихваляються пролиттям крові російського
солдата…» [9, с. 419], а й звинувачував ученого у «величезній і вельми напруженій
діяльності у сфері фальсифікації російської історії» [9, с. 422]. Відтак учений зму-
шений був оборонятися, звертаючись до автентичного, а не спотвореного опонентом
тексту своїх праць. Імовірно, що це спричинило загострено-негативну оцінку Мазепи.
Значно поміркованіше й розважливіше стосовно гетьмана висловлюється М. Гру-
шевський у 1919 році. Зокрема, стверджує, що «… Мазепа не був Україні ворог, навпаки
любив її і в дечім добре для неї робив. Приміром, за школи дбав .., любив мистецтво
.., набудував гарних і роскішних церков на славу і похвалу собі, щоб духовні його
славили та перемогали неохоту людську. Нї перед Мазепою нї по нїм не було другого
такого гетьмана, щоб так піклувався київською академією…» [8, с. 74-75]. Наголошує
учений на тому, що саме за Мазепи «Україна по тяжких війнах і усобицях прийшла
… до деякого спокою й ладу […]. Українська держава не була ще зламана і давала опіку
культурному українському життю» [8, с. 75]. Закцентовує історик і на тому, що «на-
ціональне, державне почутє в українськім громадянстві також було дійшло значного
розвитку й сили в сих часах» [8, с. 75]. Мазепина «… доба, – підсумовує вчений, – має
велику вагу в історії українського життя» [8, с. 75].
Звісно, й традиційно-критичних, дошкульних зауважень на адресу гетьмана не
бракує: що «… становище простого народу погіршувалось…»; що «… всяко старався
йти в лад московському правительству…», що «… довго вагавсь, не знаючи на яку
ступити»; що свій шведський вибір «… зробив … занадто несподівано…» [8, с. 75-76].
Таким чином, укотре переконуємося, що стосовно особистості гетьмана в дослід-
ника превалює критично-насторожений підхід.
Чому ж тоді Мазепа став символом національного сепаратизму-незалежництва?
Вчений подає розлогу відповідь. Засадничо Грушевський виходить із того, що «Ма-
зепу зробили українським героєм, представником українського патріотизму тільки
урядові нагінки на його ім’я і на його пам’ять…» [6, с. 201]. Розгляньмо аргументи
дослідника.
По-перше, «зробити ворогом православ’я і потайним католиком гетьмана найбільш
побожного .., найбільш заслуженого перед українською церквою..; кинути анатему
на людину, що наповнила пам’ятками своєї побожності цілу сучасну Україну – се
було більш ніж сміло, се було небезпечно; українське духовенство не спромоглося
на протест і покірно сповнило волю царську – але почуття сього самого духовенства
і всього громадянства не могло не буритися від такої наруги…» [6, с. 200]. По-друге,
«проклясти останніми клятвами чоловіка, проголосити його останнім з людей за те,
що він піддався натиску суспільної опінії і з московського служальця хотів стати
оборонцем вільностей українських, – розмірковує далі вчений, – се теж був «визов»
більш рішучий, ніж розважний» [6, с. 200-201]. Як наслідок – українське громадян-
ство, попри те, що «… офіціальні сфери валили клятви й лайки на голову «проклятого
146 Сіверянський літопис
Мазепы», … в інтимним житті своїм окружило пієтизмом гетьмана, проклятого за
український патріотизм…» [6, с. 201].
Своєрідним матеріалізованим відгуком-протестом на імперську політико-іде-
ологічну експансію вважає М. Грушевський широке розповсюдження портретів
І. Мазепи «… уже часам по катастрофі» [3, с. 121]. «І в сій популярності Мазепиного
портрета, – зауважує вчений, – я бачив би певну патріотичну фронду українську
против російського режиму…» [3, с. 121].
Таким чином, своїм упертим (понад два століття) антимазепинством-україно-
жерством царизм зробив Мазепу національним героєм: «… він був окружений ви-
сокою почестю – старшинські, інтелігентські і півінтелігентські доми закрасилися
портретами проклятого гетьмана і українські патріоти складали високу шану його
пам’яті» [6, с. 201].
Як же поціновував учений Мазепу-політика, знакову постать доби?
У статті «Виговський і Мазепа» автор називає 6 (16) вересня 1658 року і 24 жов-
тня (4 листопада) 1709 року – відповідно: Гадяцький договір і перехід Мазепи на бік
Карла ХІІ – «… двома граничними стовпами нашого історичного життя…» [2, с. 386].
Проаналізувавши чинники, сутність і наслідки цих подій, окресливши ймовірні
перспективи тодішньої Козацької держави, М. Грушевський принагідно висловився
стосовно її керманичів.
«Якби діло їх вінчалося успіхом, – припускає вчений, – воно б пояснило їх заду-
шевні плани і помирило суспільність і потомство з їх дипломатуванням, з критими
ходами, якими йшли вони до своєї мети. А так на руїнах своїх замислів зісталися
вони з репутацією інтриганів-зрадників, хитрих егоїстів, сіячів смути й «измены»…»
[2, с. 389].
Задля об’єктивної й неупередженої оцінки діянь володарів булави, М. Грушев-
ський пропонує послуговуватися не тільки «правдоподібними міркуваннями» на
підставі документів (останніх – замало), а, головно, «… міркуючи з загального розвою
політичних ідей і змагань української суспільності» [2, с. 389].
Наступна виїмка зі статті М. Грушевського – вельми цікава, позаяк засвідчує саме
науковий, позбавлений емоційності та суб’єктивності, підхід автора до сприйняття
непересічних постатей минувшини. «І от можемо ми припускати в Виговськім,
Мазепі … більшу або меншу участь мотивів егоїстичних, з одного боку, а ідейних і
патріотичних – з другого; можемо симпатизувати або не симпатизувати з ними як з
людьми, з індивідуальностями, з їх тактикою і з цілим комплексом їх політичних і
національних, культурних і соціальних поглядів, … з їх ідейною фізіономією, але одне
зістанеться фактом безсумнівним і вірним. Се те, що як один, так і другий, при своїх
індивідуальних відмінах, при різниці … в засобах і способах, в деталях своїх планів,
були представниками, речниками, носителями політичних змагань, якими глибоко
пройняте було все українське суспільство, вся свідоміша верства українського народу,
вся українська інтелігенція їх часів. Їх діло … не було … їх винаходом, їх забаганкою.
Вони виступили з здійсненням того, що було постулатом всієї суспільності…» [2,
с. 389-390] 1.
Означене засадниче положення щодо критерію поціновування ролі політичних
керманичів – відповідність їх діянь інтересам державного буття нації – для нас дуже
важливе, принаймні, в двох аспектах. У першому – як визнання закономірності анти-
московського (антиімперського) виступу І. Мазепи та його прибічників; у другому –
як вияв історіографічного державництва М. Грушевського, який в ієрархії вартостей
на найвищий щабель підносив саме державні змагання гетьманів, їх жертовність в
ім’я української ідеї в тогочасному її баченні.
У низці своїх досліджень учений порушує питання про «зрадництво» І. Мазе-
пи. Він заперечує «… виставлення імені Богдана […] як представника московської
1 План ликвидации Гетманщины «… Мазепе … был далеко не безразличен.., и не только потому, что
он не хотел менять реальную власть гетманской булавы на пустой титул князя. Ему действительно
было дорого то, что являлось частицей его двадцатилетнего труда, иначе бы он почил на лаврах своего
огромного богатства» [34, с. 239].
Сіверянський літопис 147
лояльності», супроти імені Мазепи, як «… класичного представника українського
іредентизму…» [6, с. 199]. Говорячи про новітніх «спасителів російського отечества»,
вчений іронічно зауважує: «Не знайдуть вони взагалі ніякого чесного і шановного
історичного українського імені, котре могли б дійсним правом взяти в патрони собі.
Недурно цар Петро зачислив в «изменники» всіх українських гетьманів, з незаслу-
женим виключенням Хмельницького і більш заслуженим виключенням Скоропад-
ського […]. З становища тісного централізму і унітаризму, на якім став цар Петро, всі
українські люди, які не хотіли стати в суперечності народним загальним домаганням,
мусили бути «изменниками»…» [6, с. 204] 1.
У політико-правовій площині дефініція «зрадник» не співвідносна з іменем
І. Мазепи. По-перше, гетьман, який, ризикуючи власним життям, на схилі літ, муж-
ньо виступив в оборону «прав і вольностей Війська Запорізького», не зрадив своєму
народові. По-друге, Росія, вкотре знехтувавши обов’язками протектора, втратила
право на відданість протегованого: васал здобув право на ліпшого сюзерена. Відтак
й сьогодні актуальним є застереження М. Грушевського: «… всякі дальші заходи
коло того, щоб зогидити се ім’я, окрити його соромом і жахом як символ української
«измены» – тільки незмінно далі утверждатимуть і ширитимуть пієтизм до нього,
культ його як представника всього того, що непомірковані спасителі російського
єдинства підтягали і підтягають під поняття «измена»» [6, с. 201] 2.
* * *
Проведений проблемний аналіз «мазепіани» М. Грушевського засвідчує, що:
по-перше, бачення вченим «Українського Рубікону» 1708 року є напрочуд
об’єктивним, аргументованим, виваженим і змістовним. Погоджуємося з прочитан-
ням О. Кресіним сутності мазепинства за М. Грушевським як визвольного руху, біля
витоків якого «… стояв конфлікт українських державницьких змагань з російською
централістичною політикою» [26, с. 17]. На переконання М. Грушевського, «… ідеї
мазепинства були зрозумілими та близькими для всього українського суспільства.
Проте відчуження старшини обмежило соціальну базу його як руху […] і стало голов-
ною причиною поразки … (поряд із зовнішніми чинниками). Відтак був втрачений
історичний шанс для України стати незалежною» [26, с. 18];
по-друге, основні положення візії М. Грушевського підтримуються провідни-
ми сучасними мазепознавцями, а відмінності проявляються в оцінці особистості
гетьмана, його ролі в конструюванні шведсько-українського альянсу, приреченості
останнього чи втраченої, в силу нездоланних обставин, незалежницької перспективи
для «Війська Запорозького» 3 .
по-третє, слушним уважаємо звернення В. Тельвака: на основі нових підходів
«… аргументовано завершити дискусію, котра тривала протягом всього ХХ століття,
довкола проблеми модерності чи застарілості концепцій М. Грушевського [щоби]
відійти від безпідставної критичності чи надмірної апологетики у їх сприйнятті»
[35, с. 30];
по-четверте, беззаперечним для нас є висновок Л. Зашкільняка про те, що «про-
відні ідеї його [М. Грушевського] методологічної концепції зберігають свою цінність і
для нинішніх поколінь істориків, якщо використовуються творчо, з врахуванням тих
змін, які вносять у наукову картину світу найновіші здобутки людського розуму» [20].
1 «Очень важен вопрос о юридической правомочности тех изменений, которые предполагали
провести Петр и его окружение в отношении Гетманщины». Последние «… имели дело с людьми,
получившими западное образование и воспитанными на той системе ценностей, которая существо-
вала в Европе в начале Нового времени». «Соответственно, нарушение положений договора одной
стороной освобождало другую от своих обязательств» [34, с. 189].
2 «Долго колеблясь и взвешивая все «за» и «против», Мазепа ушел к Карлу. Он руководство-
вался не логикой «изменника», но логикой политика […] он рисковал всем ради своих убеждений и
идеалов» [34, с. 219]. «… очень странно обвинять … Мазепу в том, что он ставил интересы Украины
выше интересов империи» [34, с. 220].
3 Вповні довести зазначену тезу можна на основі порівняння «мазепіани» М.Г. Грушевського і
засадничих положень праць В.Горобця, О. Ковалевської, О. Субтельного, С. Павленка, Т. Чухліба,
В. Шевчука… Та це вже предмет іншого дослідження.
148 Сіверянський літопис
1. Гетьман. Осмислення: Науково-популярне видання. – К: Темпора, 2009. –
368 с.: іл.
2. Грушевський М. С. Виговський і Мазепа / М. С. Грушевський // Грушев-
ський М. С. Твори: У 50 т. / Редкол.: П. Сохань, Я. Дашкевич, І. Гирич та ін.; Голов.
ред. П. Сохань. – Львів: Світ, 2005. – Т.2: Серія «Суспільно-політичні твори (1907-
1914)». – С. 386-396.
3. Грушевський М. С. До портрета Мазепи / М. С. Грушевський // Грушевський
М. С. Твори: У 50 т. / Редкол.: П. Сохань, Я. Дашкевич, І. Гирич та ін.; Голов. ред.
П. Сохань. – Львів: Світ, 2007. – Т.8: Серія «Історичні студії та розвідки (1906-1916)».
– С. 120-121.
4. Грушевський М. Ілюстрована історія України з додатками та доповнення-
ми / М. Грушевський / Укладачі Й.Й. Брояк, В.Ф. Верстюк. – Донецьк: Тов. ВКФ
«БАО», 2006. – 736 с.
5. Грушевський М. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. / М. Грушевський. – К.:
Наукова думка, 1998. – Т.10. – 408 с.
6. Грушевський М. С. «Мазепинство» і «Богданівство» / М. С. Грушевський //
Грушевський М. С. Твори: У 50 т. / Редкол.: П. Сохань, Я. Дашкевич, І. Гирич та ін.;
Голов. ред. П. Сохань. – Львів: Світ, 2005. – Т. 2: Серія «Суспільно-політичні твори
(1907-1914)». – С. 199-206.
7. Грушевский М. Очерк истории украинского народа / М. Грушевский. – К.:
Лыбидь, 1990. – 398 с.
8. Грушевський Михайло. Про старі часи на Україні. Коротка історія України
(для першого початку) / Михайло Грушевський. – Відень: з друкарні Вальдгайм
Еберле акц. тов., 1919. – 120 с.
9. Грушевський М. С. Тлінний прах / М. С. Грушевський // Грушевський М. С.
Твори: У 50 т. / Редкол.: П. Сохань, Я. Дашкевич, І. Гирич та ін.; Голов. ред. П. Со-
хань. – Львів: Світ, 2005. – Т. 3: Серія «Суспільно-політичні твори (1907– березень
1914)». – С. 418-423.
10. Грушевський М. С. Україна. Історія / М. С. Грушевський // Грушевський
М. С. Твори: У 50 т. / Редкол.: П. Сохань, Я. Дашкевич, І. Гирич та ін.; Голов. ред.
П. Сохань. – Львів: Світ, 2009. – Т. 9: Серія «Історичні студії та розвідки (1917-
1923)». – С. 274-334.
11. Грушевський М. Уманець Ф. М. Гетьманъ Мазепа, историческая монографія.
– С.-Пб., 1897 [Рецензія] / М. Грушевський // Записки наукового товариства імені
Т. Шевченка. – Львів: НТШ, 1898. – Т. 21. – С. 20-23.
12. Грушевський М. С. Шведсько-український союз 1708 р. / М. С. Грушевський
// Грушевський М. С. Твори: У 50 т. / Редкол.: П. Сохань, Я. Дашкевич, І. Гирич та ін.;
Голов. ред. П. Сохань. – Львів: Світ, 2007. – Т. 8: Серія «Історичні студії та розвідки
(1906-1916)». – С. 123-134.
13. Грушевський М. С. Ще до портрета Мазепи / М. С. Грушевський // Гру-
шевський М. С. Твори: У 50 т. / Редкол.: П. Сохань, Я. Дашкевич, І. Гирич та ін.;
Голов. ред. П. Сохань. – Львів: Світ, 2007. – Т. 8: Серія «Історичні студії та розвідки
(1906-1916)». – С. 122.
14. Дашкевич Я. Михайло Грушевський – історик народницького чи держав-
ницького напряму? / Я. Дашкевич // Дашкевич Я. Постаті: нариси про діячів історії,
політики, культури / НАНУ, Інститут української археографії та джерелознавства
ім. М. С. Грушевського, Львівське відділення; [упорядник М. Капраль, Г. Сварник,
І. Скочиляс]. – 2-е видання, виправл. й доповн. – Львів: Літературна агенція «Піра-
міда», 2007. – С. 388-406.
15. Дашкевич Я. Михайло Грушевський наприкінці ХІХ ст. / Я. Дашкевич //
Дашкевич Я. Постаті: нариси про діячів історії, політики, культури / НАНУ, Інститут
української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, Львівське відді-
лення; [упорядник М. Капраль, Г. Сварник, І. Скочиляс]. – 2-е видання, виправл. й
доповн. – Львів: Літературна агенція «Піраміда», 2007. – С. 406-416.
Сіверянський літопис 149
16. Дашкевич Я. Михайло Грушевський як особа і особистість / Я. Дашкевич //
Дашкевич Я. Постаті: нариси про діячів історії, політики, культури / НАНУ, Інститут
української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, Львівське відді-
лення; [упорядник М. Капраль, Г. Сварник, І. Скочиляс]. – 2-е видання, виправл. й
доповн. – Львів: Літературна агенція «Піраміда», 2007. – С. 383-388.
17. Дашкевич Я. Про Михайла Грушевського / Я. Дашкевич // Дашкевич Я.
Постаті: нариси про діячів історії, політики, культури / НАНУ, Інститут української
археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, Львівське відділення; [упо-
рядник М. Капраль, Г. Сварник, І. Скочиляс]. – 2-е видання, виправл. й доповн. –
Львів: Літературна агенція «Піраміда», 2007. – С. 366-373.
18. Дашкевич Я. Хто такий Михайло Грушевський? Розмова з Ярославом Даш-
кевичем / Я. Дашкевич // Дашкевич Я. Постаті: нариси про діячів історії, політики,
культури / НАНУ, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С.
Грушевського, Львівське відділення; [упорядник М. Капраль, Г. Сварник, І. Ско-
чиляс]. – 2-е видання, виправл. й доповн. – Львів: Літературна агенція «Піраміда»,
2007. – С. 374-382.
19. Жуковський А. Гетьман Іван Мазепа в оцінці Михайла Грушевського /
А. Жуковський // Український історичний журнал. – 1998. – № 6. – С. 134-145.
20. Зашкільняк Л. Методологічні погляди Михайла Грушевського / Л.Зашкільняк
// Україна модерна, – Львів, 1999. – Число 2-3 – С. 233-253. – [Електронний ре-
сурс]: http://www.franko.lviv.ua/Subdivisions/um/um2-3/ProblemyIstoriohrafiji/1-
ZASHKILNIAK%20Leonid.htm
21. Енциклопедія історії України: В 5 т. / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.
– К.: Наукова думка, 2004. – Т. 2: Г-Д. – 528 с.
22. Калакура Я. С. Українська історіографія: Курс лекцій / Я. С. Калакура. – К.:
Генеза, 2004. – 496 с.
23. Ковалевська О. Іван Мазепа в українській історіографії ХІХ – ХХІ століть /
О. Ковалевська // Гетьман. Осмислення: Науково-популярне видання. – К.: Темпора,
2009. – С. 46-77.
24. Колесник І. І. Українська історіографія (XVIII – початок ХХ століття) /
І. І. Колесник. – К.: Генеза, 2000. – 256 с.
25. Кресін О. І. Мазепа та мазепинство у науковій спадщині Михайла Грушев-
ського / О. Кресін // Михайло Грушевський і сучасність. Матеріали міжнародної
наукової конференції, присвяченої 130-річчю від дня народження Михайла Грушев-
ського. – К., 1998. – С. 32-34.
26. Кресін О. Політико-правова спадщина української політичної еміграції
першої половини XVIII століття: Монографія / О. Кресін. – К.: Ін-т держави і права
ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – 468 с.
27. Кресін О. Український сепаратистський рух першої половини XVIII ст. у
народницькій історіографії / О. Кресін // Вісник Київського університету імені
Тараса Шевченка. – Історія. – Вип. 48. – К., 1999. – С. 67-74.
28. Мацьків Т. Гетьман Іван Мазепа в західноєвропейських джерелах. 1687-1709
рр. / Т. Мацьків. – Мюнхен: Український вільний університет, 1988. – 286 с.
29. Мацьків Т. Гетьман Мазепа в працях М. Грушевського / Т. Мацьків // Іван
Мазепа і Москва. Історичні розвідки і статті. – К.: Рада, 1994. – С. 147-162.
30. Пріцак О. Історіософія Михайла Грушевського / О. Пріцак // Грушев-
ський М. Історія України-Руси: В 11т., 12 кн. – К.: Наукова думка, 1991. – Т.1. – С.
XLI – LXXIII.
31. Смолій В. А., Сохань П. С. Видатний історик України / В. А. Смолій, П. С.
Сохань //Грушевський М. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн.– К.: Наукова думка,
1991. – Т.1 – С. VIII – XXXIX.
32. Субтельний О. Порівняльний підхід у дослідженні постаті Мазепи / О. Суб-
тельний // Український історичний журнал. – 1991. – № 2 – С. 125-129.
33. Таїрова-Яковлева Т. Г. Іван Мазепа і Російська імперія. Історія «зради» /
Т. Г. Таїрова-Яковлева. – К.: ТОВ «Видавництво «Кліо»», 2013. – 403 с., іл.
150 Сіверянський літопис
34. Таирова-Яковлева Т. Г. Мазепа / Т. Г. Таирова-Яковлева. – М.: Молода гвар-
дія, 2007. – 271 [1] с.: ил. – (Жизнь замечат. людей: Сер. биогр.; Вып.1041).
35. Тельвак В. Грушевськознавство і методологічні проблеми поступу / В. Тель-
вак // Краєзнавство. – 2010. – № 3. – С. 29-35.
36. Тельвак В. В. Життєвий і творчий шлях М. С. Грушевського в ювілейних
оцінках 1926 р. / В. В. Тельвак // Український історичний журнал. – 2008. – № 6 –
С. 111 – 125.
37. Тельвак В. Національний міф в рецепції Михайла Грушевського / В. Тельвак
// Київська старовина. – 2010. – № 5. – С. 126-139.
38. Тельвак В. Постать Михайла Грушевського в західноукраїнській публіцис-
тиці другої половини 30-х років ХХ ст. / В. Тельвак // Історичний журнал. – 2008.
– № 3(39) – С. 46-57.
39. Тельвак В. Теоретико-методологічні підстави історичних поглядів М. Гру-
шевського (кінець ХІХ – початок ХХ ст.): Монографія / В. Тельвак. – Нью-Йорк–
Дрогобич, 2002. – 236 с.
40. Українська історіографія на зламі ХХ і ХХІ століть: здобутки і проблеми.
Колективна монографія за редакцією Леоніда Зашкільняка. – Львів: Львівський
національний університет ім. Ів. Франка, 2004. – 406 с.
И.И. Диптан
«УКРАИНСКИЙ ВЫБОР» 1708 ГОДА: ВИЗИЯ М.С. ГРУШЕВСКОГО
Обьект исследования – «мазепиана» М. Грушевского, а предмет – украинско-швед-
ский альянс 1708-1709 годов в интерпретации ученого. Научная новизна состоит в том,
что цель исследования – не реферирование соответствующих работ М. Грушевского,
а их анализ в русле проблематики темы.
В статье автор раскрывает сущность московской политики И. Мазепы до «Руби-
кона» 1708 года в видении М. Грушевского; причины, которые, по убеждению ученого,
обусловили шведский внешнеполитический выбор Батурина и роль гетмана в его
конструировании; анализирует причины и обстоятельства, которые, в соответ-
ствии с аргументацией М. Грушевского, обусловили поражение военно-политического
выступления казацкого генералитета и запорожцев против имперской Московии; осве-
щает взгляды ученого на «Полтавську побіду» как трагедию не только украинства, но
и всеславянства; характеризирует и объясняет истоки противоречивого отношения
исследователя к И. Мазепе как к личности и как к казацкому кормчему.
В статье очерчены основные подходы грушевсковедов в понимании методологии
выдающегося украинского историка. Научную актуальность и значимость «Мазепи-
аны» М. Грушевского автор подтверждает сравнением суждений и выводов ученого
с размышлениями авторитетной современной исследовательницы Т. Таировой-Яков-
левой, изложенными ею в фундаментальных монографиях.
Ключевые слова: М.Грушевский, И.Мазепа, Гетманщина, Московия, украинско-
шведский союз, сепаратизм, централизм, казацкая старшина.
І.Diptan
«UKRAINIAN RUBICON» in 1708: VISION of М. HRUSHEVSKY
The research object is «mazepiana» of М. Hrushevsky, and the object is Ukrainian-
Swedish alliance 1708-1709 in scientist‘s interpretation. The scientific novelty of work
is in that its aim is not a reviewing of corresponding works of М. Hrushevsky, but their
analysis in the course of the theme problematics.
In the article the author finds out Moscow policy of І. Mazepa before «Rubicon» in 1708
in М.Hrushevsky’s vision; exposes factors, that, in scientist’s opinion stipulate the Swedish
foreign-policy choice of Baturyn and hetman’s role in its constructing; analyses reasons
and circumstances that, according to the М. Hrushevsky’s argumentation, did impossible
success of military-political performance of the cossack general and Zaporozhian cossacks
against imperial Moscoviya; lights up the scientist‘s point of view to «Poltava victory»
Сіверянський літопис 151
as a tragedy of not only Ukrainian folk but also of all the Slavs; characterizes and explai
ns the sources of contradictory relation of researcher to І. Mazepa as to personality, and
as to the cossack steersman.
In the article the basic approaches of Hrushevsky experts’ in interpretation of meth-
odology of the most prominent Ukrainian historian are outlined. Scientific actuality and
importance of М. Hrushevsky’s»mazepiana» an author certifies comparing the judgements
and conclusions of scientist to reasoning of authoritative modern researcher Т.Tairova-
Yakovleva, expounded by her in fundamental monographs.
Keywords: М. Hrushevskyi, І. Mazepa, Hetmanschyna, Moscoviya, Ukrainian-Swedish
union, separatism, centralism, Cossack petty officer.
|