До біографії архієпископа Малоросійського і Чернігівського Віктора (Садковського) (1796 – 1803)
Стаття присвячена чернігівському періоду біографії архієпископа Віктора (Садковського) (1796 – 1803), який очолював єпархію у період кардинальних перемін на зламі ХVІІІ – ХІХ ст. У додатку подано опис бобровицького заміського архієрейського будинку, останнім володарем якого був Віктор (Садковський...
Збережено в:
| Дата: | 2014 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2014
|
| Назва видання: | Сiверянський лiтопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73721 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | До біографії архієпископа Малоросійського і Чернігівського Віктора (Садковського) (1796 – 1803) / О. Гейда, О. Тарасенко // Сiверянський лiтопис. — 2014. — № 4. — С. 264-273. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-73721 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-737212015-01-15T03:02:02Z До біографії архієпископа Малоросійського і Чернігівського Віктора (Садковського) (1796 – 1803) Гейда, О. Тарасенко, О. Розвідки Стаття присвячена чернігівському періоду біографії архієпископа Віктора (Садковського) (1796 – 1803), який очолював єпархію у період кардинальних перемін на зламі ХVІІІ – ХІХ ст. У додатку подано опис бобровицького заміського архієрейського будинку, останнім володарем якого був Віктор (Садковський). Приведено дані про подальше використання архієрейського дому у ХІХ ст. Статья посвящена черниговскому периоду биографии архиепископа Виктора (Садковского) (1796 – 1803), который возглавлял епархию в период кардинальных перемен на границе ХVІІІ и ХІХ вв. В приложении представлено описание бобровицкого загородного архиерейского дома, последним хозяином которого был Виктор (Садковский). Приведено данные про дальнейшее использование архиерейского дома в ХІХ в. This article focuses on the Chernihiv period of biography of archibishop Viktor (Sadkovsky) (1796 – 1803), who led the diocese in the period of cardinal changes in the end of ХVІІІ beginning of ХІХ centuries. The addition contains description of the out of town bishop’s house in Bobrovytsja, which last owner was Viktor (Sadkovsky). Information about later usage of the bishop’s house in XIX cent. is given. 2014 Article До біографії архієпископа Малоросійського і Чернігівського Віктора (Садковського) (1796 – 1803) / О. Гейда, О. Тарасенко // Сiверянський лiтопис. — 2014. — № 4. — С. 264-273. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. XXXX-0055 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73721 929: 2-726.1(477.51-25) «1796/1803» uk Сiверянський лiтопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Розвідки Розвідки |
| spellingShingle |
Розвідки Розвідки Гейда, О. Тарасенко, О. До біографії архієпископа Малоросійського і Чернігівського Віктора (Садковського) (1796 – 1803) Сiверянський лiтопис |
| description |
Стаття присвячена чернігівському періоду біографії архієпископа Віктора (Садковського) (1796 – 1803), який очолював єпархію у період кардинальних перемін на
зламі ХVІІІ – ХІХ ст. У додатку подано опис бобровицького заміського архієрейського
будинку, останнім володарем якого був Віктор (Садковський). Приведено дані про подальше використання архієрейського дому у ХІХ ст. |
| format |
Article |
| author |
Гейда, О. Тарасенко, О. |
| author_facet |
Гейда, О. Тарасенко, О. |
| author_sort |
Гейда, О. |
| title |
До біографії архієпископа Малоросійського і Чернігівського Віктора (Садковського) (1796 – 1803) |
| title_short |
До біографії архієпископа Малоросійського і Чернігівського Віктора (Садковського) (1796 – 1803) |
| title_full |
До біографії архієпископа Малоросійського і Чернігівського Віктора (Садковського) (1796 – 1803) |
| title_fullStr |
До біографії архієпископа Малоросійського і Чернігівського Віктора (Садковського) (1796 – 1803) |
| title_full_unstemmed |
До біографії архієпископа Малоросійського і Чернігівського Віктора (Садковського) (1796 – 1803) |
| title_sort |
до біографії архієпископа малоросійського і чернігівського віктора (садковського) (1796 – 1803) |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
Розвідки |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73721 |
| citation_txt |
До біографії архієпископа Малоросійського і Чернігівського Віктора (Садковського) (1796 – 1803) / О. Гейда, О. Тарасенко // Сiверянський лiтопис. — 2014. — № 4. — С. 264-273. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський лiтопис |
| work_keys_str_mv |
AT gejdao dobíografííarhíêpiskopamalorosíjsʹkogoíčernígívsʹkogovíktorasadkovsʹkogo17961803 AT tarasenkoo dobíografííarhíêpiskopamalorosíjsʹkogoíčernígívsʹkogovíktorasadkovsʹkogo17961803 |
| first_indexed |
2025-07-05T22:15:38Z |
| last_indexed |
2025-07-05T22:15:38Z |
| _version_ |
1836846928363520000 |
| fulltext |
264 Сіверянський літопис
УДК 929: 2-726.1(477.51-25) «1796/1803»
Ольга Гейда,
Олександр Тарасенко.
ДО БІОГРАФІЇ АРХІЄПИСКОПА
МАЛОРОСІЙСЬКОГО І ЧЕРНІГІВСЬКОГО
ВІКТОРА (САДКОВСЬКОГО) (1796 – 1803)
Стаття присвячена чернігівському періоду біографії архієпископа Віктора (Сад-
ковського) (1796 – 1803), який очолював єпархію у період кардинальних перемін на
зламі ХVІІІ – ХІХ ст. У додатку подано опис бобровицького заміського архієрейського
будинку, останнім володарем якого був Віктор (Садковський). Приведено дані про по-
дальше використання архієрейського дому у ХІХ ст.
Ключові слова: Чернігівська єпархія ХІХ ст., бобровицький заміський архієрейський
дім, архієпископ Віктор (Садковський).
Їм’я владики Віктора (Садковського) відомо, насамперед, завдяки його право-
славній місіонерській діяльності у Речі Посполитій і спричиненим нею утискам та
переслідуванню з боку польських можновладців. Під гаслами, в тому числі, захисту
православного населення, російський уряд імператриці Катерини ІІ реалізовував свої
імперські прагнення і знищив останній спалах польського державно-патріотичного
руху наприкінці ХVIII ст. У драмі геополітики єпископ Віктор мимохідь опинився в
ролі заручника, в прямому сенсі цього слова. Три роки у польському полоні закарбу-
вали його образ православного місіонера-страстотерпця й підірвали йому здоров’я.
Десятиліття 1785 – 1795 рр. було апогеєм і водночас присмерком архіпастирської
кар’єри. Тому не дивно, що цьому періоду його біографії присвячена левова частка
інформації в літературі.
12 квітня 1795 р. єпископ Віктор (Садковський) був підвищений до звання ар-
хієпископа, а рівно за рік по тому імператриця затвердила доклад Св. Синоду про
його призначення в Чернігів 1, де він і провів останні вісім років життя, і де сили
владики стрімко сходили нанівець. Активно займатися управлінням він уже не міг,
у його образі з’являлося більше рис архіпастиря, що перебував «на покої». Очевид-
но, цим можна пояснити слабкий інтерес біографів до чернігівського періоду життя
колишнього «борця з унією».
Утім для Чернігівської єпархії цей час був доленосним. Злам століть виявився й
зламом історичних епох, а різноманітні державно-політичні реформи так чи інакше
позначалися на сфері церковно-єпархіального життя. У 1796 р. створили Мало-
російську губернію з центром у Чернігові, адміністративно-територіальні кордони
єпархії суттєво розширилися, парафії Новгород-Сіверської єпархії увійшли до скла-
ду Чернігівської єпархії, а Новгород-Сіверська семінарія злилася з Чернігівською
духовною семінарією.
Архієпископ Віктор (Садковський) уособлював минулу епоху ХVIII ст. Він, як
і всі його попередники на чернігівській кафедрі, був малоросом. Його наступники,
чернігівські архієреї ХІХ – початку ХХ ст., за єдиним винятком єпископа Веніаміна
(Биковського), були великоросами.
© Гейда Ольга Сергіївна – доцент кафедри історії та археології України ЧНПУ
ім. Т. Г. Шевченка.
© Тарасенко Олександр Федорович – докторант КНУ ім. Тараса Шевченка.
Сіверянський літопис 265
27 лютого 1802 р. з’явився сенатський наказ «по Высочайше утвержденному
докладу (28 січня) об учреждении губерний Малороссийских: Черниговской и Пол-
тавской, и Белорусских: Могилевской и Витебской» 2. У Чернігівській і Полтавській
губерніях утворювалося по 12 повітів. У Чернігівській: Чернігівський, Козелецький,
Ніжинський, Конотопський, Глухівський, Новгород-Сіверський, Сосницький, Старо-
дубський, Мглинський і три новостворених повіти – Городницький, Новоміський,
Борзенський. Наказ був спрямований до Св. Синоду, аби відповідні зміни були за-
провадженні також в єпархіальних структурах 3. Територіальні реформи потребували
чималих організаційних зусиль і фінансових витрат для налагодження діяльності
нових адміністративних установ. Архієпископ Віктор доповідав у Св. Синод, що
в Чернігівській єпархії немає засобів і фінансів для відкриття в повітах духовних
правлінь 4. Брак коштів гальмував проведення адміністративної реформи, тривалий
час одному духовному правлінню підпорядковувалося по кілька повітів, що супе-
речило закону, де визначалося про відповідність: одна територіальна одиниця – одна
управлінська установа. Згодом, уже після смерті владики Віктора, новому Чернігів-
ському єпископу Михайлу (Десницькому) Св. Синод таки відмовив у фінансуванні
новостворених духовних правлінь і наказав їх ліквідувати, а парафії підпорядкувати
духовним правлінням сусідніх повітів 5.
У Чернігові на початку ХІХ ст. були «в ходу» сатиричні вірші, де висміювали на-
ближене до владики оточення, що буцімто за нього вирішувало кадрові призначення
в єпархії 6. Справді, скарги на деякі кадрові рішення надходили у Св. Синод. Так,
кафедральний протоієрей Іоан Єленєв опротестував переведення його в чернігівську
Стріченську парафію 7, зрештою був повернутий і служив у кафедральному соборі
ще багато років. Існує документальне підтвердження, що справи з функціонуванням
Чернігівської духовної дикастерії виглядали кепсько. Про це свідчить, зокрема, роз-
порядження наступника архієпископа Віктора, єпископа Михайла (Десницького)
1804 р., в якому він констатував геть неефективну роботу членів «присутствія»,
уклав чіткі інструкції з організації діяльності дикастерії і формуляри паперів для
ведення діловодства 8.
Проте, владика Віктор приділяв таки більшу увагу Чернігівській духовній семі-
нарії. Наприклад, уряд імператора Павла І видав ряд обмежувальних наказів щодо
тілесного покарання, в тому числі й представників духовенства 9. Заборонялося
карати і семінаристів богословського класу, але в Чернігівській духовній семінарії
цієї заборони не дотримувалися. Екзекуціям потурав ректор архімандрит Павло.
Архієпископ Віктор наказав конче припинити ганебну практику 10. Влітку 1803 р.
ректора відсторонили від посади «за умопомешательство», а на його місце планували
призначити викладача Смоленської духовної семінарії ігумена Віктора 11, вочевидь,
за бажанням, знайомого ще з мінського єпископства чернігівського владики. За спо-
гадами семінаристів, владика охоче спілкувався з ними, ставився не зверхньо, а вони
почували себе панками: Було, як візьме обнімати / Як рідних діточок своїх / Або як
стане цілувати / Усім, було, дарує їх / Жупани добрі всі носили / Не молотили, не
косили / Сапянці всі, було, деруть / Не знали, що то за шкапина / Йде, шляхетська
мов дитина / Наряджений як би рекрут 12.
Під час управління архієпископа Віктора досить успішно працювала єпархіальна
друкарня, що відновила свою діяльність ще у 70 – 80 рр. ХVIII ст.13 Від продажу
надрукованих книжок за період з 1799 р. по 1803 р. чернігівська друкарня одержала
понад 1 200 руб. чистого прибутку 14. Чималими накладами друкувалися Новий за-
повіт, псалтир, часослов, мінеї, требники, ірмолаї, октоїхи, канони, молитвослови,
граматки, букварі тощо. Можна записати на рахунок архієпископа Віктора і факт
клопотання перед Св. Синодом про виділення коштів для ремонту церков і монас-
тирів. Так, протягом 1797 – 1800 рр. уряд виділяв гроші на ремонт Чернігівського
Єлецького і Ніжинського Благовіщенського монастирів, Троїце-Іллінського монас-
тиря (Архієрейського дому) 15.
У Чернігові, незадовго до смерті, заслужений архіпастир отримав свою останню
266 Сіверянський літопис
нагороду – орден Св. Анни 1 ступеня 16. Помер архієпископ Віктор (Садковський)
11 листопада 1803 р. в архієрейському бобровицькому (від с. Бобровиця на лівому
березі р. Стрижень, притоки Десни) заміському будинку 17, опис якого подаємо у до-
датку. Чернігівська духовна дикастерія, доповідаючи в Св. Синод про смерть владики,
пропонувала «взыскать с его имения за исчезнувшие вещи и деньги кафедры» 18.
Тіло лишень владики Віктора було покладено в склепі під Троїцьким собором Чер-
нігівського архієрейського дому (Троїце-Іллінський монастир). Котрийсь місцевий
автор відгукнувся на смерть архієрея віршами, сповненими поваги і жалю 19. У травні
1804 р. до Чернігівського архієрейського дому «прийнято оставшихся по умертвии
преосвященного архиепископа Виктора катахизисов для священства книг сто да 40
руб.» 20. Там само, у ризниці, залишалися деякі коштовні речі владики: срібні панагія,
хрест, репіди, дікарій і трикарій, а в архіві – його листи, які згодом були опубліковані
прот. Андрієм Страдомським 21.
Заміський (Бобровицкий) архієрейський будинок мав свою історію. Змістовна
інформація про нього міститься у праці О. Шафонського «Топографическое описание
Черниговского наместничества», що була підготовлена в 1786 р. Цей історіографіч-
ний факт дозволяє встановити верхню межу будівництва заміського архієрейського
будинку, а також свідчить про вподобання чернігівських владик у ХVIII ст. Справді, у
своїх постійних резиденціях – на Валу, в центрі міста, на території Борисоглібського
монастиря, потім на території Троїце-Іллінського монастиря, – архієреї, вочевидь,
не мали комфортного усамітнення, на відміну від бобровицького заміського маєтку.
Зауважимо, що цей маєток був розташований в елітній зоні, яка історично прозива-
ється Застриженням і де оселялися представники козацької старшини, в тому числі
чернігівський полковник і наказний гетьман Павло Полуботок.
Отже, заміський архієрейський маєток розміщався на лівому березі притоки
Десни, річки Стрижень, уздовж Московської дороги. Дерев’яний будинок з домовою
церквою «жен Мироносиц, покойным епископом Кириллом Ляшевецким22 на место
прежней старой сего же имени устроенной», тонув серед великого фруктового саду,
за яким простягався заливний луг аж «до Синего моста, через речку Кордиковку
стоящего» 23.
1802 р., у складі Полтавської та Чернігівської губерній, було створено Малоросій-
ське генерал-губернаторство з центром у Полтаві. Постало питання облаштування
в Чернігові апартаментів для візитів генерал-губернатора. Щільно забудована цен-
тральна частина міста не пасувала для цього. Отоді й виникла думка побудувати ре-
зиденцію генерал-губернатору на Застриженню, придбавши для цього архієрейський
маєток. 22 жовтня 1802 р. Сенат отримав імператорський указ, де зазначалося: «В
замен получаемого в Чернигове для построения генерал-губернаторского дома заго-
родного места, принадлежащего Бобровицкому дому малороссийского черниговского
архиерея Виктора, повелеваем отдать в ведение сего архиерея, по собственному его
согласию, две казенные оброчные статьи, а именно: сенокос за рекою Десною, назы-
ваемый Артиллерийским, и другой смежный с ним сенокос, в урочище, именуемом
Придушное, вместе с озерком того же имени внутрь того урочища находящегося, да
при том сенокосе озерко, называемое Старуха или Старая Десна, бывшее прежде на
ранге малороссийского черниговского полковника» 24.
21 листопада 1802 р. малоросійський генерал-губернатор князь Олексій Кура-
кін надіслав чернігівському цивільному губернатору барону Івану Васильовичу
Френсдорфу 25 лист, в якому пропонував «учинить начальственное распоряжение к
преведению онаго в надлежащее исполнение: сие место от архиерейского ведомства
с описью всех имеющихся на оном строении принять, и кому следует смотрение за
оном учинить, дабы ничто не пропало» 26. У грудні того ж року почалася процедура
обміну маєтностями, в результаті чого і був зроблений детальний опис заміського
архієрейського дому. Проте справа затяглася, і архієпископ Віктор залишався в бо-
бровицькому домі до самої смерті.
Зрештою, у західній частині обміненого архієрейського маєтку побудували рези-
денцію генерал-губернатору, де згодом осіла канцелярія чернігівського цивільного
Сіверянський літопис 267
губернатора. Подальша доля самого архієрейського будинку пов’язана з губернським
сирітським притулком, історія якого почасти висвітлена в працях П. Добровольсько-
го 27, прот. О. Єфимова 28 та А. Морозової 29. «Дом воспитания бедных» розмістився
в колишніх архієрейських апартаментах у 1804 р. Церкву «Жен Мироносиць» лікві-
дували. З плином часу приміщення сирітського будинку потребували капітального
ремонту. Ревізія 1848 р. констатувала, що «строения сии представляют собой невоз-
можное для жилья не только детям, но и также взрослым». Довелося негайно про-
водити ремонтні роботи, зокрема, потинькувати стіни всередині і зовні, пофарбувати
підлогу, вікна та меблі. У будинку зробили нові каміни і знов облаштували церкву 30.
У 1861 – 1862 рр. були проведені чергові ремонтні роботи: укріплено фундамент, від-
новлено дах, відремонтовано підлогу, віконні та дверні рами, потиньковано стіни 31.
Згодом губернський сирітський будинок перейшов у відання губернського земства,
але й тоді коштів на його утримання бракувало. В 1900 р. він був закритий, а дітей-
сиріт передали на баланс повітових земств.
Опис заміського бобровицького архієрейського будинку цікавий, насамперед,
тим, що детально відтворює колоритну побутово-етнографічну пам’ятку садибної
архітектури Старої України, хоча він був укладений на початку ХІХ ст. Даний опис
є гарним доповненням відомих описів будинків, садиб козацької старшини. Текст
документа передається сучасною транслітерацією, за правилами сучасної орфографії
й пунктуації, але з збереженням історичної лексики.
* * *
Опись загородного Архиерейского Бобровицкого дома1*
и в нем имеющегося строения и сада, поступившего по Высочайшему указу в
ведомство казенное, учинена 1802 года декабря «» дня
В оном доме:
№ 1. Большой деревянный корпус, на каменных погребах стоячий, покрыт
кровельным тёсом в две тяницы под железный гвоздь и покрашен брамуртом, вокруг
оштукатуренный (токмо одна – зал, которая переделана была на церковь, снаружи
обшелёвана), в коем комнат десять и сеней трое, в оных со входу от лица двора по
праву сторону: 1-я комната – прихожая, полосатыми цветными белыми бумажками
обита; 2-я боковая – полосатыми ж перлового цвету бумажками обита. В оной комнате
шкаф иль угольник двурастворчатый. 3-я – паратная, по перловому полю с мазуревым
разводом насыпными бумажками обита. 4-я – средняя, по белому мишурному полю с
кофейно-насыпным цветом бумажками выбита. 5-я – сени пред спальнею, без панею,
c чуланом, выбиты бумажками цветными по розовому полю, а чулан выбиты бумаж-
ками по зеленому полю, разноцветными. 6-я – спальня на углу – выбита бумажками
по жёлтому мишурному полю кофейно-разводным насыпным цветом. В оной шкафе
иль косинчик в угле для посуды с внутренним железным замком. Во всех означенных
комнатах печей калужских, с прибором мелочных цветных (одна кофейного, а две
зеленого цвета) зразцов, из оных стоячих две, а третья такого ж разбору для пере-
кладки сломана, которая тамо вся с прибором сложена. 7-я – сени со входу первого
крыльца с двумя дощатыми чуланами, обиты бумажками по светло-голубому полю
разноцветными. 8-я – зал, в коей церковь была без обоев и иконостас осьмообразный
гладкой работы с накладными резными штучками живописи новой. При царских
вратах – катапетасма зеленого гранитуру, престол деревянный, окрашенный, и шкаф
дощатый наугольный для жертвенника. Значащийся иконостас оставлен в оном доме
по воле преосвященнейшего до рассмотрения его сиятельства господина генерал-
губернатора Алексея Борисовича князя Куракина. 9-я – зал столовая расписанная
вся по стенам и потолоке на холсте живописью масляными красками в притчах и
архитектурных фигурах. 10-я при оной боковая, по палевому полю полосатыми с
* Матеріали цього опису використані також в публікації: Тригуб О. Маловідомий опис замісь-
кої резиденції чернігівського архієпископа 1802 р. // Нові дослідження пам’яток козацької доби в
Україні. – 2014. – Вип. 23. – С 349–353.
268 Сіверянський літопис
овальными голубыми статуйчитыми блестами бумажками обита. 11-я при сём же
зале комната по светло-голубому полю, с рассыпанными цветами бумажками, выбита.
В оных комнатах из залы – печи с прибором две калужских, мелочных зразцов
лазуревого цвета, а с другой стороны – другосортных зразцов. В сих печах частию
зразцы обломаны. 12-я – сени с выходными дверми, обиты полосатыми бумажками
по дымчатому полю с рассыпными цветами. 13-я – комната на углу без печи, обита
бумажками по белому полю с разводными цветами, в коей на потолоке на холсте осо-
бо списанный живописью масляными красками герб росийско-державный со всеми
императорского титула царскими и великокняжескими гербами. Во всех значащихся
комнатах дверей столярной работы с филёнгами на железных петлях одинчатых
9-ть, двойчатых с филёнгами 8-м, простых, без филёнгов 6-ть. При оных замков
внутренних, медью покрытых, 7-м, железных 5-ть, щеколд 4, задвижек 8, крючков 20,
накладных защепок 5, пристяжных скоб 4. Окошек настеклённых, растворчатых 47,
не растворчатых 2. В каждом из оных по восем стекол из числа коих 101 разколены,
а 8 совсем выбиты. При оных окошках крючков 70, задвижек 25, прутов отводных 14.
Внутрь во всех значащихся комнатах окошка и двери наличниками и коробками
с оттяжкою столярною работою и карнизы отделаны, также и панелями убраны,
из коих в зале столовой и сенях передних архитектурою масляными красками
расписаны, а прочия везде побелены – на клею. Потолоки все (включая две комнаты)
поподшелёвкои подтянуты холстом и побелены. Полы во всех комнатах тёсовые,
столярной отделки. Снаружи оного корпуса все окошка и двери выходные отделаны
уборкою столярной и резною с окраской дымчатою масляной. Крилца четыре
деревянные, нагоре чулан дощатый, при коем дверь на железных сквозных завесах
и щеколда железная.
В кровле слуховых настеклённых большых окошек 7, а осьмое разбитое, под оным
корпусом погреба каменные со сводами каменными и в девяти окошках железными
решетками. 1-е – поправу сторону четыречастный. В оном дверей дощатых четыре с
сквозными железными завесами на кручьях железных с накладными защепками. При
одних замок железный внутренний спорченный и без ключа, а одни двери железные
совсем. 2-е – по леву сторону тречастный с четырмя дощатыми дверьми, на коих
завесы железные сквозные и до них кручья. При сем корпусе с одной стороны жалоб
отливной под стрехою на 6-ти железных отводах.
№ 2. Корпус крестовый, деревянный, отынкованый, в коем с одной стороны
два покоя, с них в прихожем стени одеты бумажками разноцветными з решетками и
статуйками старыми, печь – поливаных белых кахель с трубою каминною; к той печи
дверцы железные спорченные с крышкою и затвором чугунные. Окошек в сей избе
стекла аркушевого два и третое запасное. При дверях и окошках лутки оббиты ста-
лярскими карнизами, и в перек стен внизу и вокруг под потолком такие ж положены
карнизы. Потолок подбит гладко досками, пониже коих протягнуты в длину сволок.
Двери в сем покой столярской работы на петлях с защепкою и одною плямкою и
прибоями железными. Пол вымощен досками. В сем покой столик небольшой один,
и одна деревянная кровать, да стульчик один же в верхней части спорченной и две
дощатые скамейки. В другом покой входные двери такой же работы, как и в первом, на
петлях завешены. При них плямка и крючок с прибоями железные и замок висящой
железной с ключем небольшой. Стены одеты насыпными бумажками старыми, цвету
лазуревого, промежду чего желтой мишуры цвет. Окошек двое, стекла оркушевого
и третое запасное. Потолок гладкой подбойной дощатой. Пол вымощен досками ж,
карнизами около окошек и вперек стен внизу и в горе таковыя ж, как и в первом
покой. В боку сей части чулан приделан маленькой деревянный же со входными из
сеней дверьми, кои завешены на круках и завесах железных. При том две притяжки и
одна вислая плямка железные с прибоями. В сенках дверей двое на круках и завесах
железных, с них в одних плямка, а в других кручок с прибоями железные ж. Потолок
в сенях замощен накладными досками из сволоками. Сени переграждены стенкою.
По другой половине сего копруса три покоя ветхие без печей. В них три двери, с
коих одни на круках и завесах железных; плямки при сих дверях одна затворчатая,
Сіверянський літопис 269
а другая вислая, да одна притяжка с прибоями железные. Другие двери на круках же
з гнутыми петлями и одною вислою с прибоями железными, а третие токма с одним
круком и плямкою с прибойчиками железными. Окошек застекленных разносортным
стеклом трое, прочие же без стекла, забиты досками. Стеля накладная з сволоками.
При сих покоях небольшая кладовая с одним маленьким застекленным окошком. В
ней потолок такой же как и в избах. Покрыт сей корпус дранью под железное гвоздя
в крыше. Окошек двое не застекленных.
№ 3. Корпус деревянный отынкованой, в нем по одну сторону четыре покоя, с коих
в первом и втором стены местами одеты бумагою голубою, а в третом разноцветными
по белому полю шпалерами. И в сих трех покоях, вокруг дверей и окошек так вгоре
под потолком и вперек стен прибиты столярной работы деревяные карнизы. Печь,
простирающеяся на все четыре сии покои, сведена в одну каменную трубу, коей части
печи две в первом и во втором покои синех, а в третом зеленых гладких поливяных
кахель. В четвертом же покои печи часть кирпичная. К сей половине покоев приделан
маленькой деревяной же на угле с тылу чуланчик с выходными дверями.
По другу ж сторону сего корпуса также четыре покоя; в них печь с каменною
трубою, зделана подобно как и в первой половине. Но сей печи остается токмо две
части кахелю зеленых гладких, а две части разрушены. Из сих покоев в четвертом
преграждено досками с отделением на чулан, со входными туда из сенечной поваренки
дверьми. Обе прописанные печи укреплены железом. При том в одной с тех печей
остается чугунная вышка. Во всех тех покоях так и в сенях пол деревянной, а потолок
в седми избах и в сенях накладной, на сволоках перекладных. В трех же местах стеля
подбита гладко досками. В сенях переграждено стенкою, за коею сделано кирпичные
для лембиков печи, и оттоль выведена кирпичная ж труба. Во всем сем корпусе
дверей тесельской работы пятнадцать на круках и завесах железных. С коих дверей
в трех засовне и прибой; а в осмих плямки и прибои железные. В одних же замок
тульской работы. Окошек со стеклом разной воды аркушевым – 18-ть. Три окошка
отворчатые на железных завесах. Между всеми застекленными окошками мест, где
шибы выбиты, 18-ть. Пять же окошек вовся без шиб, с коих три окна забиты доска-
ми. При всех окошках кручьев железных прибитых для навесу оконниц двенадцать.
Покрыт сей корпус дранью под железное гвоздя с выводом в крыше двух окошек,
с коих одно застеклено.
№ 4. Корпус ветхий деревянный, разделенный в шесть покоев, между которыми
в сенях один маленький чулан, несколько разрушенный. В сих избах печей, окошек
и дверей нет, токмо одни при входе двери с тремя маленькими железными при-
боями. Потолок в двух покоях подбитый досками гладко, а в прочих накладной на
перекладных сволоках. Покрыт сей корпус дранью под железное гвоздя.
№ 5. Корпус повареннический отынкованной, покрыт дранью под железное
гвоздя. Кровля на нем обветшала, в середине корпуса каменная з сводом каменным
же поварня, в стенах коей шесть промурков и три окошка. Очаг в поварне выведен на
четырех каменных слупах, укрепленных железными штабами с трубою каменною. С
обоих сторон сей поварне избы деревянные, с коих в одной печь с каменною трубою
совсем разрушенная, да и сама изба ветха. Окошек при всем сем здании з простым
стеклом шесть побитых, а прочие и вовсе без стекла. Во входе в поварне двери на
больших железных кручках с протяжными железными полосами и одним маленьким
прибойчиком. При других повареннических дверях, так же и при избах, кручков
железных, на коих двери были, четыре.
№ 6. Каретник, зделанный в шуле из сосноваго тесу с сосновыми ж снаружья
столбовыми подпорами, внутре коего связаны стены длинными сосновыми ж своло-
ками. В нем двери надвое растворчатые дощатые, пятники дверные в обоих горовых
частях обняты железными дугами с плямкою и кручками и с четырма прибоями
железными ж. С одной стороны сего каретника приделан, под одну каретнического
здания кровлею, длинный сарай, таким же забором, как и каретник, огороженный.
В коем потря[...]мах в горе перегородка с дверми дощатая снизу сарая. Входные
двери так же на две части растворяемые на круках и полосах железных с плямкою
270 Сіверянський літопис
и прибоями железными ж. С передней сего сарая стороны на стенах в горе возведен
небольшой чердак, в преграде побольшей части разрушенный. С другой же оного
каретника половины амбарчик небольшой, таким же забором к стене каретнической
приделанный с перекладными сволоками, в коем двери такие ж, как и в сарае, и с
такими ж укреплениями железными. А сверх того из двома для засовня железными
небольшими дугами. Наверх оного амбарчика так же перегородка со входными
под кровлю каретническую дверями, и чердак изделан соотвестно, как и на сарай,
с прозорним деревянным переплетом, и обе побочные части покрыты дранью под
железное гвоздя.
№ 7. Конюшня резанного сосноваго дерева, покрыта дранью с повзиками под
деревянные гвозди, внутри перегорожена на две части. В ней дверей растворчатых
дощатых двое, при коих железных три прибоев. Конюшня вымощена досками
деревянными, на брусьях шторчевых дубовых пнях. А в другой половине токмо одно-
брусье и дубовые подставы. Станиев лошадинных с деревянными перегородками и з
слупами и шулками восемь. При тех станиях яслы деревянные, в шулки впущенные,
и по другой стороны на простых станиях таковые ж яслы, а поверх станиов брусье
большое, перекладенное от одной до другой стены. И на тех брусьях пленицы местами
лозовые, плетени на колья с побочными повзиками. К оной конюшне на дворе корыто
на подставах деревянных, з тёсу зделаное, для корму овсом лошадей.
№ 8. Ледник сосноваго резанного дерева на основе дубовой, покрыт дранью под
железный гвоздь. В кровле три окошка без стекол. Стеля сосновых досок на трех
брусах, ставня дубовая сторчевая, внизу и вгоре брусами дубовыми оправленная и с
перекладным одним брусом. В стенах льодовне окошек маленьких с стеклом круглым
двое. Полиц дощатых две. Двери одни на кручках и завесах железных, при коих замок
внутренной с ключем. Плямка скрученная в два жучки. Крючок один, дужка и прибоев
четыре железные. В сем льоднику перегородка дощатая, на брусе дубовом постав-
ленная, в горе коей положен брус сосновый. И в той перегородке двери на крюках и
завесах железных с двумя железными защепками и прибойчиками. Плямка одна с
прибойчиками и дужка железные ж. За сею стенкою поставлена лествица. Ко ходу
на льодник из коего прибочка особые виходные на двор двери на кручках и завесах
железных. Плямка таковая ж как и при дверях льодника с прибоями железным ж.
№ 9. Колокольня на каменном фундаменте основанная, с посадкою кирпичною.
На фундаменте положено по одному дубовому брусу и на них поставлено шестнад-
цать сосновых столбиков, одетых шалевками, а на столбах зруб с тремя перекладками
для завесу колоколов. Покрыта дранью под железный гвоздь. С четырма в крыше
окошками. Покрашены наружные боковые стороны брамуртом. При коей колокольне
рундучок небольшой деревянный.
№ 10. Ворота в ограде, с большой дороги пущенные, дощатые, надвое
растворяемые, к столбам дубовым привешенные, на шести толстых железных шпе-
нях, с коих один спорченный. При них дужок железных для затвору просовнем три.
Шворок круглои железной с дужкою и особыми тремя прибоями железными ж.
Штабы и прочое при воротах прибито большими железными гвоздями. Верхушка
над сими воротами столярной работы возвышена с тремя накладными карнизами.
К оным воротам замок вислой с ключем.
№ 11. В ограде от лугу из нижнии дороги пушенные ворота дощатые, также над-
вое растворяемые. Столбы при них сосновые, пятчики ворот обняты вверху с обоих
сторон железными дужками, так и посредине ворот для присовня три дуги ж с двумя
прибоями железные. Доски воротные прибитые большим железным гвоздем. При
сих воротах побочные две фортки, с коих одна забита вовсе, а другая отворяемая с
кручьями и завесами железными, от коей до ворот ланзюг скрученной железной,
мерою в аршин, проходящей сквозь железное кольцо. И в сей фортке две железные
маленькие притяжки и два прибоя. На оных воротах вверху положены два бруси, на
коих крыша обветшала.
№ 12. Внутри двора, перед покоями архиерейскими, между стенками решет-
кою со столбиками проведенными, три ворота. С них первые прямо хода в покои
Сіверянський літопис 271
растворчатые надвое, укрепленные на четырех сосновых столбах с побочными двумя
фортками, кои как и ворота, так и фортки, сделаны решеткою. Пятники воротные
привешены на шпнях железных и с завесами железными ж, толстыми, опущенными
частию и вниз. Пятники ж укреплены толстым гвоздем. В сих воротах на одной
стороне четвертого шпня и завесов не явилось. Воротки так же, подобно воротам,
укреплены на четырех шпнях железнои и с таковыми ж завесами железными. Вер-
хушка на сих воротах зделана столярной работы с накладными тремя карнизами,
покрашена брамуртом. Вторые ворота, с правой стороны ко входу в сад, так же над-
вое растворчатые, решеткою сделанные, привешенные ко двум столбам на четырех
железных круках с четырма железными толстыми вдлину и частию вниз опущенными
завесами. С коего железа по сторонам в первой крук, а в другой завес, спорчены.
Вверху сих ворот наложена сосновым брусом. Третьи ворота с левой стороны токмо
с одних шулах остаются, без затвору, с одним в шуле железным круком.
№ 13. От первых что в ограде ворот проведены две стенки, дором заделаны. В коих
обеих меры треаршинных саженей 681/2. Да в состоящей от покоев под вторым номе-
ром значащиеся, до каретника, стенки, тем же дором сделанной меры треаршинных
саженей семь.
№ 14. От состоящих внутри двора пред покоями трех ворот, по обеим их сторонам
имеются оградки, зделанных решеткою огражденьем слупами планиц 83. В прочих
же внутрь двора местах преграда разрушилась.
№ 15. В саду дерев кроме простых множественным числом, вишень, так частию
черешен, орехов волоских, слив разного рода, кустов разнои ягоды и между теми
всякого лесного дерева, имеется родовитых разного названия яблок 75-ть и груш
246-ть да одна шпанская большая вишня.
№ 16. Сей двор огражден вокруг деревянным ветхим забором 384-мя пленицами,
в коих пленицах шул дубовых 384, досок разносортных 2755, резаных пластин 78, да
круглого дерева 178. В стенах значащейся ограды от речки одна калитка дощатая, с
двумя сквозными железными завесами, на таковых кручьях и плямка железная с дву-
мя прибоями. К оному дому от лугу принадлежит риболовный приток, называемый
Кординовка, простирающиеся во всю длину дома. И поза оным протоком место без
огорожи, на коем жительство имели служители штатные.
Подлинную подписал:
к сей описи высзаче, подписался дома Архиерейского эконом игумен Амвросий.
По сей описи принял городничий [...].
ДАЧО, ф. 128, оп. 1, спр. 32, арк. 13 –22 зв.
1. Російський державний історичний архів (далі – РДІА), ф. 796, оп. 77, спр. 187.
2. ПСЗ І. – СПб., 1830. – Т. 27. – С. 59–60. (№ 20.162).
3. РДІА, ф. 796, оп. 83, спр. 195, арк 1–2.
4. РДІА, ф. 796, оп. 84, спр. 162, арк. 2–3.
5. Держархів Чернігівської області (далі – ДАЧО), ф. 679, оп. 2, спр. 214, арк. 3.
6. Ефименко П. Образцы обличительной литературы в Малороссии / П. Ефименко
// Киевская старина. – 1882. – Март. – С. 551–557.
7. РДІА, ф. 796, оп. 81, спр. 161.
8. Дело о порядке ведения делопроизводства в дикастерии и в духовных прав-
лениях (сентябрь 1804 – октябрь 1804) // ДАЧО, ф. 679, оп. 2, спр. 217, арк. 1–3 зв.
9. РДІА, ф. 796, оп. 77, спр. 619.
10. Страдомский А., прот. Материалы для жизнеописания преосвященного Вик-
тора (Садковского), архиепископа Минского и потом Черниговского и Малороссий-
ского / А. Страдомский // Прибавление к Черниговским епархиальным известиям.
– Часть неофициальная. – 1867. – 15 августа. – С. 538.
11. РДІА, ф. 796, оп. 84, спр. 402, арк. 1–6. Віктор (Черняєв) був переведений
в Чернігів, отримав сан архімандрита і посаду викладача Чернігівської духовної
семінарії. Ректорство дістала інша людина, а архімандрит Віктор був призначений
272 Сіверянський літопис
настоятелем Ніжинського Благовіщенського монастиря. (Гапоненко Д. Відродження
Ніжинського Благовіщенського монастиря: архімандрит В. Черняєв (1803 –1823) /
Д. Гапоненко // Сіверянський літопис. – 2008. – № 5. – С. 25–28). Багаторічне успішне
управління монастирем для архімандрита Віктора закінчилося гострим конфліктом
з Чернігівським єпископом Лаврентієм (Бакшевським), відстороненням від посади,
засланням і висилкою на батьківщину в Чорногорію (ДАЧО, ф. 679, оп. 2, спр. 3692).
12. Старинное малорусское стихотворение // Киевская старина. – 1889. –
Т. ХХVII. – Октябрь. – С. 163.
13. Тарасенко О.Ф. З історії Чернігівської Іллінської друкарні: матеріали до ви-
дання «Собрание поучений на все воскресные и праздничные дни» 1778 р. / О.Ф. Та-
расенко // Сіверянський літопис. – 2010. – № 6. – С. 61–71; Ситий І.М. Чернігівське
видання «Акафісты с каноны» 1785 р. / І.М. Ситий // Сіверянський літопис. – 2012.
– № 1-2. – С. 57–60.
14. Дубровський В. Нариси з історії Чернігівської Троїцько-Іллінської друкарні
в першій половині ХІХ ст. / В. Дубровський. – К., 1928. – С. 6. Хоча сам архієпископ
Віктор доповідав у Св. Синод, що у 1799 р. жодних книжок з чернігівської друкарні
не виходило (РДІА, ф. 796, оп. 81, спр. 4).
15. РДІА, ф. 796, оп. 78, спр. 488, 766, 946; оп. 79, спр. 677.
16. РДІА, ф. 796, оп. 84, спр. 464, арк. 1–4.
17. Доброгаев М. Михаил (Десницкий), митрополит Санкт-Петербургский и
Новгородский, бывший архиепископ Черниговский / М. Доброгаев // Прибавление
к Черниговским епархиальным известиям. – Часть неофициальная. – 1893. – № 23.
– С. 912.
18. РДІА. – Ф. 796. – Оп. 84. – Спр. 784. – Арк. 1–2.
19. Старинное малорусское стихотворение // Киевская старина. – 1889. –
Т. ХХVII. – Октябрь. – С. 161–172.
20. Дубровський В. Вказ. праця. – С. 55.
21. Страдомский А., прот. Материалы для жизнеописания преосвященного Вик-
тора (Садковского), архиепископа Минского и потом Черниговского и Малороссий-
ского / А. Страдомский // Прибавление к Черниговским епархиальным известиям.
– Часть неофициальная. – 1867. – 15 августа. – С. 529–539; 1870. – № 13. – С. 225–232;
№ 15. – С. 263–274; № 20. – С. 397–402; № 21. – С. 417–426; № 22. – С. 439–444;
№ 23. – С. 455–465; 1871. – № 1. – С. 1–11; № 21. – С. 591–595; № 22. – С. 597–606.
22. Кирил Ляшевецький – єпископ Чернігівський та Новгород-Сіверський (1761
– 1770 рр.)
23. Шафонский А. Черниговского наместничества топографическое описание /
А. Шафонский. – К., 1851. – С. 243, 278, 287, 290.
24. Дело по указу правительствующего Сената об отдаче Малороссийскому
Черниговскому архиерею Виктору оброчных сенокосов и озер за р. Десной взамен
земли его, отошедшей под постройку губернаторского дома в г. Чернигове // ДАЧО,
ф. 128, оп. 1, спр. 32, арк. 1–1 зв.
25. Френсдорф Іван Васильович барон, д.с.с. – чернігівський цивільний губернатор
27 лютого 1802 р. – 1813 р. // Губернии Российской империи. История и руководи-
тели. 1708 – 1917 гг. – М., 2003. – С. 328.
26. ДАЧО, ф. 128, оп. 1, спр. 32, арк. 3.
27. Добровольский П. К истории Черниговского земского сиротского дома /
П. Добровольский // Земский сборник Черниговской губернии. – Чернигов, 1903.
– Вип. ІІІ (март). – С. 45 – 56.
28. Ефимов А. Черниговский детский приют Ведомства императрицы Марии
Федоровны / А. Ефимов. – Чернигов, 1902. – 180 с.
29. Морозова А. З історії Чернігівського сирітського будинку / А. Морозова //
Сіверянський літопис. – 2008. – № 1. – С. 47–53.
30. Выписка из протокола заседания приказа о результатах ревизии Черниговских,
Нежинских и Глуховских богоугодных заведений и Черниговского сиротского дома.
1848 г. 27 мая // ДАЧО, ф. 131, оп. 1, спр. 2134. – 13 арк.
Сіверянський літопис 273
31. Дело об отдаче с торгов подряда ремонта зданий Черниговского сиротского
дома // ДАЧО, ф. 131, оп. 1, спр. 2513, арк. 19, 159–159 об.
Статья посвящена черниговскому периоду биографии архиепископа Виктора
(Садковского) (1796 – 1803), который возглавлял епархию в период кардинальных
перемен на границе ХVІІІ и ХІХ вв. В приложении представлено описание бобровицкого
загородного архиерейского дома, последним хозяином которого был Виктор (Садков-
ский). Приведено данные про дальнейшее использование архиерейского дома в ХІХ в.
Ключевые слова: Черниговская епархия, бобровицкий загородный архиерейский дом,
архиепископ Виктор (Садковский).
This article focuses on the Chernihiv period of biography of archibishop Viktor (Sad-
kovsky) (1796 – 1803), who led the diocese in the period of cardinal changes in the end
of ХVІІІ beginning of ХІХ centuries. The addition contains description of the out of town
bishop’s house in Bobrovytsja, which last owner was Viktor (Sadkovsky). Information about
later usage of the bishop’s house in XIX cent. is given.
Key words: Chernihiv diocese in XIX century, out of town bishop’s house in Bobrovytsja, ar-
chibishop Viktor (Sadkovsky).
|