Ономатопи як компонент метафор
У роботі аналізується метафоризація як один із способів розширення семантичного обсягу дієслів звучання, розглядаються випадки семантичного зміщення в окремих групах дієслів, визначається співвіднесеність метафоризованих ономатопів із периферією лексико-семантичного поля звучання....
Gespeichert in:
| Datum: | 2004 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2004
|
| Schriftenreihe: | Культура народов Причерноморья |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73796 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Ономатопи як компонент метафор / О. Бабакова // Культура народов Причерноморья. — 2004. — № 47. — С. 7-9. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-73796 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-737962015-01-16T03:01:56Z Ономатопи як компонент метафор Бабакова, О. Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ У роботі аналізується метафоризація як один із способів розширення семантичного обсягу дієслів звучання, розглядаються випадки семантичного зміщення в окремих групах дієслів, визначається співвіднесеність метафоризованих ономатопів із периферією лексико-семантичного поля звучання. The author analyses metaphorisation as one of the ways of widening of the semantic volume of the verbs of sounding, the cases of semantic change in the separate groups of verbs, defines the coordination of metaphoric onomatopoetic verbal units with the periphery of the lexico-semantic field of sounding. 2004 Article Ономатопи як компонент метафор / О. Бабакова // Культура народов Причерноморья. — 2004. — № 47. — С. 7-9. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73796 81’ 373.612.2 Б-12 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| spellingShingle |
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ Бабакова, О. Ономатопи як компонент метафор Культура народов Причерноморья |
| description |
У роботі аналізується метафоризація як один із способів розширення семантичного обсягу дієслів звучання, розглядаються випадки семантичного зміщення в окремих групах дієслів, визначається співвіднесеність метафоризованих ономатопів із периферією лексико-семантичного поля звучання. |
| format |
Article |
| author |
Бабакова, О. |
| author_facet |
Бабакова, О. |
| author_sort |
Бабакова, О. |
| title |
Ономатопи як компонент метафор |
| title_short |
Ономатопи як компонент метафор |
| title_full |
Ономатопи як компонент метафор |
| title_fullStr |
Ономатопи як компонент метафор |
| title_full_unstemmed |
Ономатопи як компонент метафор |
| title_sort |
ономатопи як компонент метафор |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2004 |
| topic_facet |
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73796 |
| citation_txt |
Ономатопи як компонент метафор / О. Бабакова // Культура народов Причерноморья. — 2004. — № 47. — С. 7-9. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| series |
Культура народов Причерноморья |
| work_keys_str_mv |
AT babakovao onomatopiâkkomponentmetafor |
| first_indexed |
2025-07-05T22:17:47Z |
| last_indexed |
2025-07-05T22:17:47Z |
| _version_ |
1836847063536500736 |
| fulltext |
Бабакова Ольга
ОНОМАТОПИ ЯК КОМПОНЕНТ МЕТАФОР
У системі лексики сучасної української мови виділяється лексико-семантична група (ЛСГ) дієслів,
об’єднаних спільною семою звучання. Формальною базою цієї ЛСГ є переважно дієслова зі звуконасліду-
вальною семантикою. Лексеми, що передають звучання, називають у традиційній термінології ономато-
пами. У цій статті термін ономатопи вживатимемо для позначення дієслів звучання. За типом діяча серед
ономатопів виділяються гомональні − дієслова, що передають звуки людини, бестіальні − характеризують
звуки тваринного світу, предметні − передають звучання предметів, натуральні − відображають звуки
явищ природи 1.
В україністиці дієслова звукової семантики були об’єктом дослідження в дисертації Карпіловської
Є.А. „Конструювання дієслівних зон словотворчих гнізд”, де дається аналіз словотвірної структури та се-
мантики ономатопів, орієнтований на автоматизоване конструювання дієслівних зон. Дієслова звучання
російської мови привертали увагу лінгвістів Васильєва Л.М., Голубєвої О.Л., Кузнєцової О.Д., Шелякіна
М. Повний аналіз лексико-семантичних, словотвірних особливостей і функціонування російських онома-
топів дається у дисертаціях Карунц Р.Г. „Семантична структура дієслів звучання в сучасній російській мо-
ві” та Сидорової Н.П. „Системна організація лексико-семантичної групи дієслів звучання та їх взає-
мозв’язок з іншими дієслівними групами”.
У статті пропонується до уваги один із напрямків дослідження ономатопів української мови – їх фун-
кціонування в поетичних метафорах.
„ Поряд із кольором і рухом поети гостро відчувають звук як один із проявів життя. Відсутність цих
феноменів для поетів означає завмирання. Цим визначається вагомість семантичного поля звучання у тво-
рчості поетів”, – зазначає Пустовіт Л.О. і вказує, що „до найчастотніших слів звукової семантики належать
слова, пов’язані з позначенням динамічного процесуального прояву звуку, звучання, шуму (звучати, луна-
ти, шуміти)”[2, с.209 ].
Хоч ономатопи й належать до конкретної лексики, „однак універсальна риса слів – можливість мати
прямі (первинні) і переносні(вторинні) значення – властива навіть таким конкретним дієслівним наймену-
ванням, якими є звуконаслідувальні дієслова” [5, с.164].
Переносне значення ономатопів реалізується в різних типах метафор. Найчастіше переносяться озна-
ки чи властивості живих істот на неживі предмети чи явища, тобто мова йде про один із різновидів мета-
фори – персоніфікацію. Багато явищ та об’єктів природи в образній семантиці мають стійкі асоціативні
зв’язки з емоційним станом людини. Так, дієслово співати має первинне значення „видавати голосом му-
зичні звуки”[3, с.514]. Суб’єктом дії при цьому виступає людина або ж співочі та деякі інші птахи. Сполу-
чаючись з іменниковим суб’єктним аргументом душа, серце, дієслово співати утворює традиційні поетич-
ні метафори, наприклад: То ж закохана в юність і весни на полотнах співає душа (М.Нагнибіда). Серце
старого гірника співало, солодко щеміло від радісного передчуття (Д.Ткач).Тут метафора вживається для
передачі емоційного стану людини, а саме: піднесеного настрою, радісного відчуття.
Крім зазначених вище іменників, суб’єктами при дієслові співати в індивідуально-авторських мета-
форах можуть бути колос, земля, день, сніг, вітер, хвиля, залізо, дерево тощо. Наприклад: Співає Маланці
колос, сміється лука ранніми росами, дзвоном коси (М.Коцюбинський). Іскрився перед очима, дзвенів,
співав веселий весняний день (В. Козаченко). Рипить сніжок, співає полозок, Санки летять під білії на-
мети (Леся Українка). Метафоризовані ономатопи вказують на емоційні переживання людини − схвильо-
ваність, радість, задоволення. Як зазначає Пустовіт Л.О.,” і звукова, і незвукова семантика поєднується у
контексті: співають дерева. Сприйняття цієї метафори породжує різні уявлення. Синтагма співають дерева
у цьому контексті асоціюється із загальномовним душа співає (типове для поезії злиття світу внутрішньо-
го і зовнішнього) і дієслово співати наповнюється змістом „радуватися”... Звукове значення дієслова від-
сувається на другий план, домінантним стає емоційний зміст” [2, с.213].
Такого ж змісту набуває й ономатоп сміятися (сміється вітер, сонце, ранок, день і т. п.).У прямому
значенні це дієслово поєднує семантичні компоненти звучання, фізіологічної дії та емоційного пережи-
вання. У результаті метафоризації актуалізується остання сема, нейтралізуючи дві перші, і внаслідок цього
відбувається семантичне зміщення ономатоп трансформується в ЛСГ дієслів психічного стану. Пор. Ба-
тько сміється так само гарно, як і дідусь, тільки з його очей бризкають не сльози, а іскри, їх навіть у те-
мені видно (М.Стельмах) − Душа моя сміялась і летіла на Запоріжжя до славного козацтва (М.Стельмах);
Шумів травою степ шовковий. Сміявся день. Пісні лились...(О.Олесь).
Пряме значення ономатопа стогнати – „видавати протяжливі, жалібні звуки від болю, туги і т. ін. (про
людей) [3, с.723]. Це дієслово, як і попереднє, може поєднуватися з іменником – суб’єктом дії душа чи се-
рце, набуваючи метафоричного значення „відчувати великий жаль, тугу, журбу”. Ось приклад: Розтриво-
жена душа аж стогнала, потребуючи людського співчуття (М.Стельмах). Синтагматичні поєднання діє-
слова стогнати зі словами ― назвами музичних інструментів мають значення „видавати жалібну мело-
дію”[3, с.723], як, наприклад, у реченні Скрипка у Довбні стогне-ридає (П.Мирний).
Ономатоп стогнати часто є компонентом індивідуально-авторських метафор, як от: Ночі стогнуть за
плечима (І.Драч).
Суб’єктом дії у метафоричному словосполученні з дієсловом-предикатом звукової семантики стогна-
ти можуть виступати іменники дерева, земля, човни, море тощо: Він пішов туди, де непокоїлась вода, де
глухо стогнали припнуті човни і де з чийогось весла скапували чи то краплини води, чи то краплини часу
(М.Стельмах); Шепоче тьма i стогне в снах Днiпро (Є.Маланюк); Сердитий вітер гудів над лісом, стогна-
ли глухо дерева (І.Цюпа). Вітер стогне, завиває (П.Грабовський).
Явище персоніфікації у художньому тексті може створюватися також за допомогою ономатопів вере-
щати, вити, гарчати, ревіти, рикати, скавучати, скиглити, скімлити, квакати, квоктати та ін. У прямому
значенні ці дієслова означають звуки, що видають живі істоти. У метафорах перенесення відбувається за
схожістю відтворюваних звуків: верещать колеса, виє вітер, буря, море; кигикають ворота тощо : Ми на-
віть не могли уявити, що жінка, а тим більше – вчителька отак може верещати. Хлопці, які бували в місті
потім казали, що так верещать пожежні машини, коли мчать на пожежу (А. Дімаров); На порожніх ву-
лицях, занесених снігом, пронизливо верещали ковані колеса обозу (П.Панч); І знову курликнули коле-
са (М. Стельмах); А ранок стрiвав їх холодним дощем, I плакав десь вiтер в саду за кущем... (О. Олесь);
Ось там і стоїть моя хата, а ворота біля неї кигикають чайкою (М. Стельмах). Або ж – за суміжністю по-
нять, як наприклад, у метафорі крекче мороз, де зіставляються поняття мороз ( природне явище) − Дід
Мороз (казковий персонаж) − дід ( людина похилого віку, яка може кректати − видавати уривчасті горлові
звуки під час фізичного напруження, з болю тощо) А за вікнами крекче мороз, він торгає приморожене
гілля груші і видобуває з неї то стогін, то срібний передзвін (М.Стельмах).
Отже, досить часто гомональні та бестіальні ономатопи вживаються у метафорах для зображення
явищ природи та звучання предметів, виконуючи певні стилістичні функції. ”Цей прийом звукозапису є
одним із способів одухотворення явищ природи, „олюднення” її”, − відзначає Шамота А.М. 6, с.221. Ме-
тафорична номінація може здійснюватися як в межах лексико-семантичної групи ономатопів, так і за до-
помогою мовного арсеналу інших ЛСГ( руху, фізичної дії, переміщення, психічного стану тощо), пор.: Дз-
з... - тонко співає він (вітер) в одколоту скалку, докучно бринить, як муха (М.Коцюбинський) – Але на
Андрія шипіли з Хоминих очей зелені гадюки. (М.Коцюбинський). Дієслова співає, бринить у метафори-
чному значенні не втрачають архісему звучання, змінюється лише суб’єкт дії і відповідно відбувається пе-
рехід гомональних та бестіальних ономатопів в натуральні, ономатоп же шипіти трансформується в лек-
сико-семантичну групу дієслів психічного стану, втративши первинну сему звуковираження. У значенні
ономатопів можуть вживатися дієслова інших ЛСГ, наприклад фізичної дії ( А згори сипле й сипле... ви-
трушує душу з дзвіночків, струже срібні дошки і свердлить крицю, плаче, голосить і сіє регіт на дрібне
сито (М.Коцюбинський), руху (А лісом колисався шум вічно засумованих сосен, і так колишеться він
аж по нинішній день (О.Кобилянська), пересування (Кобзар торкає струни ніжніш і ніжніш. Тонші й тонші
звуки тихо злітають з його пальців (Ю.Яновський).
Для передачі звучання, що видає людина, у метафорах можуть вживатися як бестіальні, так і предмет-
ні ономатопи. На думку Шамоти А. М. , „далеко не всі звуки живої природи знаходять своє оформлення в
дієслові взагалі, і не всі дієслова можуть вживатися переносно на означення людини. Цьому процесу під-
лягають дієслова, якими змальовуються звуки відомих, знайомих і навіть істотних для життя людини ( за
даних умов, для даного народу) тварин... Характеризуюча роль цього типу перенесення значення дієслова
очевидна вони в контексті несуть значне емоційне навантаження, допомагають виявити негативну оцінку
персонажа, про якого йде мова.” (6, с.221). Найчастіше обидві групи ономатопів негативно, а інколи пози-
тивно оцінюють мовлення людини, отже трансформуються у дієслова мовлення „Хвались, хвались, Анд-
рійку, каліцтвом, комусь воно дуже потрібно,”− шипіла Маланка ...(М.Коцюбинський). Ця метафора по-
будована на асоціації мова людини − шипіння змії . Конотативними ознаками лексеми змія є „злість”, „пі-
дступність,” „прихованість намірів”, тому дієслово шипіти вказує на такі ознаки мовлення, як незадово-
лення , приглушена злість; крім того воно характеризує звуковий бік мовлення − незначний ступінь гучно-
сті. Речення може поширюватися обставиною способу дії або причини, яка конкретизує значення дієсло-
ва-предиката „От і маєш, Андрію, ґуральню! − шипіла Маланка, зганяючи злість (М.Коцюбинський);
Уста, що солодко співали й вимовляли Солодкі речі або тихі жалі, Тепера шиплять від лютості, і голос
Спотворився, неначе свист гадючий (Л.Українка). Мовлення може оцінюватися позитивно чи негативно
залежно від ставлення до суб’єкта мовлення. Бестіальний ономатоп цвірінькати, характеризуючи дитяче
мовлення, дає йому меліоративну оцінку: Дитинча, човгаючи чоботями по кризі, цвірінчало збоку, а До-
мка в той час перебирала одну за одною думки...(П.Панч). Цей же ономатоп набуває негативного відтінку,
оцінюючи мовлення дорослих : Боїшся, щоб Грицько ціпка не дав – цвіркнула Ївга (П.Мирний).
Предметні та бестіальні ономатопи, трансформуючись у дієслова мовлення, можуть до того ж вира-
жати швидкий темп мовлення (торохтіти, цокотіти, стрекотати, сокорити) Таня ще торохтіла про струк-
тури, ланки, інстанції, але я нічого не чула, бо нащо воно мені! (П.Загребельний); А Люба вже стрекоче
„Михайлику, а дядько Микола і твій тато вже повернулися додому!” (М.Стельмах); висоту звучання (пи-
щати, гудіти басом) Ото я тим згризлася! – пищала (вона), кидаючись на всі боки (О.Кобилянська); Все
ждеш – гудів тоді басом Олекса (О.Гончар); ступінь гучності – пор.: Хто ти така – ревнув на все горло
Забіяка на Горпину (П.Мирний); Майже нечутно зривалася, шелестіла пісня на устах Безсмертного, як
нечутно падали з воза на дорогу краплини його життя (М.Стельмах); неприємне звучання Воно правда,
що пани товстобрюхі за людей нас не мають, як леви, рикають на мужика (М.Коцюбинський) – актуалі-
зуються семи „грубо”, „зверхньо”; психічні переживання суб’єкта тощо: Чого пристали, дурні – дерень-
котів він зляканим голосом (Григорій Тютюнник).
Отже, похідне переносне значення слова мотивується прямим на основі спільної, найбільш істотної, з
точки зору автора, ознаки .
Предметні ономатопи, як зауважує Карпіловська Є. А., „виявляють і своєрідні переносні значення, та-
кі як характеристика умов існування людини (скрипіти – 3.перен., розм. Жити, існувати (звичайно з труд-
нощами, абияк), надмірність у виконанні людиною якої-небудь дії (пихтіти – 2.перен., розм.. Виконувати
яку-небудь дію, докладаючи надмірні зусилля; тріскати – 5.вульг. Їсти або пити (звичайно жадібно чи ба-
гато) 4,49.
Перенесення може відбуватися і з неживого предмета на неживий, але така метафоризація малопроду-
ктивна: Великий Віз скочувався далеко вниз, зорі чітко хрустіли на сталевому небозводі (Улас Сам-
чук);Зелені гори, убравшись у білі гуглі, прислухалися чуйно, як дзвеніло на небі золото зір
(М.Коцюбинський); А в цей час навколо мене тріскається і, наче крига, розповзається мій добрий сон (М.
Стельмах). І зірка ценькає об дах (Р.Скиба).
Як відомо, основою семантичної цілісності метафори є її двоплановість, тобто взаємодія прямого і
переносного значень. Зв’язок переносного значення з прямим може реалізовуватися різними граматични-
ми засобами. Так, вживання бестіального ономатопа ґелґати для характеристики людини супроводжується
введенням звуконаслідування, характерного для птахів „ Ґе-ґе-ґе, − ніяково ґелґає Безбородько
(М.Стельмах). Досить часто метафоризований ономатоп має при собі порівняльний зворот, який актуалі-
зує первинне значення „ Скрегнув розлючений голос, як залізо об камінь, і раптом зірвався (М. Коцю-
бинський). Зірка стогне, мов дитина хвора (Д.Павличко). Дієслово, неперехідне у прямому значенні, ме-
тафоризуючись, може ставати перехідним ...почервонів, як рак, встав, почав ревіти на мене, наче павіан,
показуючи пальцем двері (В.Ґренджа-Донський). На первинне значення ономатопа може вказувати обста-
вина , виражена орудним відмінком іменника : Отак до надвечір’я жебонів і жебонів струмком дівочий
голос і потроху розливав мою печаль (М. Стельмах).
Отже, у результаті дослідження особливостей функціонування ономатопів було з’ясовано, що :
у межах ЛСГ ономатопів активно здійснюються процеси метафоризації;
семантичний обсяг ономатопів може розширюватися завдяки формуванню переносних значень;
у процесі утворення метафоричної номінації відбуваються семантичні зміщення, зумовлені комуніка-
тивною метою, при цьому актуалізуються то ядерні, то периферійні семи ономатопа;
метафоризовані значення сприяють розвитку категорії перехідності в ономатопів;
у переносному значенні ономатопи мають практично необмежені сполучувальні можливості;
метафоризовані ономатопи перетинаються з іншими семантичними полями: дієсловами мовлення,
психічного стану, руху, фізичної дії тощо. При цьому вони повністю або частково втрачають архісему
звучання. Такі ономатопи знаходяться на периферії лексико-семантичного поля звучання.
Джерела та література
1. Ганжа Р.С. Изучение глагольной семантики // Рус. яз. в школе. – 1970.- №4 – с.33-39.
2. Пустовіт Л.О. Словник української поезії ІІ пол. ХХ ст. (семантико- функціональний аспект): Дис. ...
доктора філол. наук 10.02.01. – К.,1993.
3. Словник української мови: В 11-и т.- Т.9,К.: Наук. думка, 1978.
4. Українське мовознавство. –1985. – вип.13 – с.49.
5. Уфимцева А.А. Лексическое значение: Принципы семиологического описания лексики. – М.:
Наука,1986. – 240 с.
6. Шамота А.М. Переносне значення слова: Дис. ... канд. філол. наук 10.02.01. – К.,1971.
УДК 81’ 373.612.2 Б-12
У роботі аналізується метафоризація як один із способів розширення семантичного
обсягу дієслів звучання, розглядаються випадки семантичного зміщення в окремих гру-
пах дієслів, визначається співвіднесеність метафоризованих ономатопів із периферією
лексико-семантичного поля звучання
Summary. The author analyses metaphorisation as one of the ways of widening of the seman-
tic volume of the verbs of sounding, the cases of semantic change in the separate groups of
verbs, defines the co-ordination of metaphoric onomatopoetic verbal units with the periphery
of the lexico-semantic field of sounding.
Ключові слова: метафоризовані ономатопи, образні асоціації, семантичні компонен-
ти, семантичні зміщення, пряме та переносне значення, лексико-семантичне поле зву-
чання
|