Інтерпретація творчості Т. Шевченка М. Драгомановим
Gespeichert in:
| Datum: | 2004 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2004
|
| Schriftenreihe: | Культура народов Причерноморья |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73798 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Інтерпретація творчості Т. Шевченка М. Драгомановим / В.В. Деркач // Культура народов Причерноморья. — 2004. — № 47. — С. 18-20. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-73798 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-737982015-01-16T03:01:42Z Інтерпретація творчості Т. Шевченка М. Драгомановим Деркач, В.В. Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ 2004 Article Інтерпретація творчості Т. Шевченка М. Драгомановим / В.В. Деркач // Культура народов Причерноморья. — 2004. — № 47. — С. 18-20. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73798 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| spellingShingle |
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ Деркач, В.В. Інтерпретація творчості Т. Шевченка М. Драгомановим Культура народов Причерноморья |
| format |
Article |
| author |
Деркач, В.В. |
| author_facet |
Деркач, В.В. |
| author_sort |
Деркач, В.В. |
| title |
Інтерпретація творчості Т. Шевченка М. Драгомановим |
| title_short |
Інтерпретація творчості Т. Шевченка М. Драгомановим |
| title_full |
Інтерпретація творчості Т. Шевченка М. Драгомановим |
| title_fullStr |
Інтерпретація творчості Т. Шевченка М. Драгомановим |
| title_full_unstemmed |
Інтерпретація творчості Т. Шевченка М. Драгомановим |
| title_sort |
інтерпретація творчості т. шевченка м. драгомановим |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2004 |
| topic_facet |
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73798 |
| citation_txt |
Інтерпретація творчості Т. Шевченка М. Драгомановим / В.В. Деркач // Культура народов Причерноморья. — 2004. — № 47. — С. 18-20. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| series |
Культура народов Причерноморья |
| work_keys_str_mv |
AT derkačvv ínterpretacíâtvorčostítševčenkamdragomanovim |
| first_indexed |
2025-07-05T22:17:52Z |
| last_indexed |
2025-07-05T22:17:52Z |
| _version_ |
1836847069580492800 |
| fulltext |
Деркач В. В.
ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ТВОРЧОСТІ Т. ШЕВЧЕНКА М. ДРАГОМАНОВИМ
Актуальність статті. Літературна спадщина Тараса Григоровича Шевченка складається із 240 поезій, з
них – 8 поем; драми „Назар Стодоля“. До нас дійшло 9 повістей із 20 написаних Шевченком, його щоден-
ник, автобіографії, близько 250 листів [5, с. 62] Крім значного вкладу в літературу, Шевченкові належить
виняткова роль у формуванні української національної ідеології. Він надав українській мові статусу мови
літературної. Творча спадщина великого українського поета завжди була об’єктом дослідження вітчизня-
них вчених. Ще у ХIХ столітті висвітлювали та критично оцінювали у своїх працях творчу діяльність Т.
Шевченка М. Костомаров, П. Куліш, М. Драгоманов, І. Франко. „У кожного з них прочитання Шевченка є
водночас висловлюванням їхньої ідеологічної, інтелектуальної та суто наукової позиції або настанови.
Для кожного з них Шевченко настільки важливий у їхньому житті, що він великою мірою моделює
профіль їхніх інтелектуальних і громадських зацікавлень, а у випадку Костомарова, Куліша і Франка та-
кож і їхню художню творчість“ [ 1, с. 38]. М. Драгоманов розпочав фундаментальний, цілеспрямований
аналіз нової української культури, у якому значне місце приділив Тарасу Шевченку та його спадщині.
Конкретні зусилля щодо її поширення, видання та популяризації вченим і на сьогоднішній день залиша-
ються актуальними.
Завдання статті: визначити роль та місце М. Драгоманова в українському і європейському літератур-
ному процесі; з’ясувати погляди
М. Драгоманова на постать Т. Шевченка та його творчість у контексті епохи ; показати шляхи попу-
ляризації М. Драгомановим творчості
Т. Шевченка; висвітлити позиції Дмитра Донцова в полемічному протистоянні „ Шевченко і Драгома-
нов“.
Михайло Петрович Драгоманов – визначний громадський діяч, учений, публіцист, фольклорист, літе-
ратурний критик. Понад чверть століття він перебував у центрі суспільно-культурного руху в Східній
Україні і в Галичині, своїми працями вносив багато цікавих ідей в українське суспільство. Захоплений
ідеєю просвітництва, М. Драгоманов ще в роки навчання в Київському університеті стає одним із найак-
тивніших діячів освітніх закладів. Він викладає в „Тимчасовій педагогічній школі для підготовки сільсь-
ких учителів“, що була створена з метою запровадження в початкових та середніх сільських школах нав-
чання рідною мовою, редагує популярні книжки для народу, які видаються членами Київської Громади –
прогресивної спілки української молоді, заснованої на початку 60-х років ХIХ століття. У 1876 році М.
Драгоманов, переслідуваний царизмом за участь у діяльності Київської Громади, емігрує за кордон: спо-
чатку їде до Львова, потім живе у Відні й нарешті, оселяється в Женеві, яка була тоді центром політичних
прогресивних сил Європи. Хоч найплідніше роки свого життя йому довелося бути у вигнанні, він постійно
жив справами рідного народу, присвятив різним сферам його буття й діяльності сотні праць, друкуючи їх
як у російській, українській пресі, так і в англійських, німецьких, французьких, західно- й південно-
слов’янських виданнях. М. Драгоманов багато зробив для ознайомлення зарубіжної громадськості з
українською культурою, літературою, фольклором.
У Женеві він видав „Нові українські пісні про громадські справи“ (1881) та „Політичні пісні українсь-
кого народу“ ( два випуски, 1883 -1885) з широкими історичними коментарями, а в періодичних виданнях
надрукував багато цінних монографій з фольклорної тематики : „ Відгук лицарської поезії в руських
народних піснях“, „ Турецькі анекдоти в українській народній словесності“, „ Байка Богдана Хмельниць-
кого“, „Українські пісні про волю селян“, „ Псування українських народних пісень“, „Слов’янські пере-
робки Едипової історії”, „Слов’янські оповідання про пожертвування власної дитини“ і т. ін.
Паралельно із дослідженням фольклору М. Драгоманов займався літературною критикою і залишив
справді класичні зразки. Особливої уваги у зв’язку з цим заслуговують такі праці М. Драгоманова: „Літе-
ратура російська, великоруська, українська і галицька“ (1873), „Переднє слово до Громади“ (1878), „Нові
українські пісні про громадські справи“ (1881), „Шевченко, українофіли й соціалізм“ (1881), наукові ко-
ментарі до „Політичних пісень українського народу“ (1883), „Листи на наддніпрянську Україну“ (1891) та
ін.
Вагомим внеском в українську літературну критику I I половини ХIХ століття є праця М. Драгомано-
ва „По вопросу о малорусской литературе“ (Відень, 1876), написана з приводу указу 1876 року про забо-
рону української мови. Вона мала на меті ознайомити європейську громадськість із утисками, яких зазна-
вала українська література в Росії. Автор висловлював впевненість, що світова громадськість не зали-
шиться
осторонь тієї наруги, яку чинить царський уряд щодо української літератури, і прийде їй на поміч. Але
проблема залишилася нерозв’язаною, ніякої реакції з боку правлячих кіл не відбулося, і українській літе-
ратурі, як і раніше, відводилися задвірки, у кращому випадку – місце „для домашнього вжитку“.
Не можна переоцінити значення для історії публіцистики, етнографії, літературознавства видання М.
Драгомановим у Женеві журналу „Громада“ (1878 -1882) з найрізноманітнішим науковим і публіцистич-
но-побутовим матеріалом, який надходив до видання з різних місцевостей України.
У своїй творчості М. Драгоманов не раз звертався до постаті Тараса
Шевченка. Драгоманов з повагою ставився до Шевченка як до людини, творця, але їм не судилося
зустрітися за життя. Сьомого травня 1861 року в Києві під час громадської панахиди М. Драгоманов ви-
ступив над труною поета з промовою, яка стала етапною в його становленні як політичного мислителя. М.
Драгоманов визнавав, що його світогляд формували твори Тараса Шевченка. Це підтверджується його
працями „Святкування роковин Шевченка в „руському обществі“ (1873), „Поминки Шевченка у Відні й
Львові“ (1875), „Війна з пам’яттю про Шевченка“ (1882), „Т. Шевченко в чужій хаті його імені“ (1893).
М. Драгоманов брав участь у закордонному виданні заборонених цензурою творів поета. Так, у 1882
році він видав у Женеві латинським шрифтом поему Тараса Шевченка „Марія“ під назвою „Марія Ісусо-
ва“ із своєю передмовою і примітками. У 1885 році цю ж поему надрукував у власному російському пере-
кладі. У 1890 році завдяки турботам Михайла
Драгоманова у Женеві вийшли „Поезії Т.Г. Шевченка, заборонені в Росії“. Він також докладав багато
зусиль, щоб поширювати твори Т. Шевченка за кордоном у перекладах європейськими мовами. Зокрема, у
1873 році в італійському журналі „ RІVISTA EUROPEA “ ( „Європейський огляд“ )
М. Драгоманов опублікував статтю „Український літературний рух у Росії і в Галичині (1798 –
1872)“, у якій велику увагу приділив характеристиці творчості Т. Шевченка, назвав його „одним із вели-
ких поетів правдиво народних“, підкреслив, що творчість Т. Шевченка мала велике значення не лише для
Східної України, а й для Галичини. У виданій у 1878 році брошурі французькою мовою „Література
українська, проскрибована урядом російським“ М. Драгоманов виклав біографію Шевченка і дав стислу
характеристику його основних творів, чим популяризував творчість поета на Заході.
Погляди М. Драгоманова на спадщину Т. Шевченка були суперечливими. Найвиразніше це виявилося
у праці М. Драгоманова „Шевченко, українофіли і соціалізм“. Названа праця з’явилася як своєрідна
відповідь міркуванням українського етнографа Федора Вовка (1847 -1918), який у 1873 році в Цюріху, під
час відзначення 12-х роковин смерті
Т. Шевченка, спробував пов’язати творчість Кобзаря з ідеями соціалізму, а в 1879 році ще раз повер-
нувся до цих питань у статті „Т.Г. Шевченко і його думки про громадське життя“.
У своїй роботі М.Драгоманов розглянув спочатку постать Т.Шевченка
в оцінках його сучасників, показавши, зокрема, що П. Куліш не мав
рації, коли доводив „шкідливість“ для українського народу „п’яної
музи“ поета, і що М. Костомаров теж був неточним, коли писав, що Т.Шевченко говорив устами
народу. М. Костомарову М. Драгоманов закидає також хибність його тверджень, ніби Т. Шевченко не мав
„мечтаний о местной независимости“. Навпаки, М. Драгоманов доводить, що Т. Шевченко завжди
сповідував ідеї незалежності, але помилки його в тому, що причину її він вбачав тільки в залежності „од
москаля“ і мріяв про повернення до козацьких та гайдамацьких вольностей. Усе це, на думку М. Драгома-
нова, призвело до того, що Т. Шевченко так і не зміг дати нам „провідної ідеї“ майбутнього України, бо й
сам її не мав.
Не сприймав М. Драгоманов Шевченкового „патріархального біблейства“, тобто звернення Т. Шев-
ченка в його „противуцаристских стихах“ до біблійної образності. Форму ж усіх поем поета М. Драгома-
нов вважав „розтріпаною“, бо в них „перемішано“ Біблію з петербуржчиною, цинізм з манірністю, жарт із
недбалістю і т. д.
Але разом з цим М. Драгоманов високо оцінює творчий доробок Т.Шевченка. У замітці про переклад
„Катерини“ французькою мовою він не спростовує думки про всенародність поета, про те, що Т. Шевчен-
ко був тлумачем горя народних мас, а в замітці про поезії Т. Шевченка в народних устах навіть шкодує,
що серед простого народу його твори не так поширені, як би хотілося.
Був на стороні Т. Шевченка М. Драгоманов, коли писав рецензію на видання „Кобзаря”, здійснене у
1893 році О. Огоновським. Назвав він цю рецензію промовисто: „Т. Шевченко в чужій хаті його імені”. Ця
промовистість полягала у тому, що М. Драгоманов засудив метод видання О. Огоновського і не сприйняв
жодної його характеристики творчого доробку поета. Багато зауважень зробив М. Драгоманов у цій ре-
цензії щодо неточності біографічних даних, які наводить О. Огоновський, і щодо намагання видавця пе-
реінакшити релігійні погляди Т. Шевченка. Про останнє він говорив цілком суб’єктивно, із своїх греко-
католицьких позицій, які православного Т. Шевченка не завжди стосувалися. Погляд О.Огоновського на
постать Т. Шевченка занадто богомазний, що й зазначає не без іронії М. Драгоманов. У кінці ж рецензії
він висловлює вдоволення, що навіть таким недосконалим виданням „світло „Кобзаря” все ж таки постав-
лено перед люди – на стіл, а не сховане під стіл”. І ще одна цікава думка М. Драгоманова : Тарас Шевчен-
ко значно більший поет, ніж подає його О. Огоновський.
Це був прогрес М. Драгоманова у трактуванні Т. Шевченка.
У 1938 році у Львові була опублікована стаття Д. І. Донцова „Шевченко і Драгоманов”, у якій автор
витрактував Т. Шевченка і М.Драгоманова як цілковитих антагоністів, котрі стояли на абсолютно різних
ідейних платформах: „Це були два антиподи. Це були два джерела, з яких потекли дві течії нашої духов-
ності: - одна Шевченкова, животворча, терпка й гаряча, і друга Драгоманівська – млява, літепла, отруйна
для всякої живої думки і живого почуття, і відважного чину.
Це були два представники двох різних каст: панської, героїчної володарської (козацько-лицарської) і –
касти духовних плебеїв, які в тяжку перерву нашої історії – уявили собі, що мають право зайняти місце
першої ... “ [ 2, с.37 ].
Якщо звернути увагу на поставлену Д. Донцовим проблему з позицій літературознавства, то стає зро-
зумілим, що справа не тільки в особі М. Драгоманова, який не зрозумів Т. Шевченка і захопився ідеями
федералізму й соціалізму. Будучи представником історичної школи, М. Драгоманов у своїй творчості ко-
ристувався культурно-історичною, ідеологічною, порівняльно-історичною і міфологічною методологіями,
які давали безмежний простір у погляді на літературу як віддзеркалення життєвих ідей. У М. Драгоманові
переважав ідеолог і соціальний історик, а не учений філолог. З таким критерієм до нього й слід підходити,
а те, що Д. Донцов спрямував на нього свій гнів та навішав ярликів, теж можна пояснити належністю і са-
мого Д. Донцова до ідеологів та соціальних істориків, а не до філологів.
Але незважаючи на деякі розбіжності в поглядах М. Драгоманова на творчий доробок Тараса Григо-
ровича Шевченка, слід віддати належне його літературно-критичній діяльності стосовно творів народного
поета. Однією з найбільших заслуг М. Драгоманова слід вважати популяризацію спадщини поета як в
Україні, так і за її межами.
Література
1. Грабович Григорій. Шевченко в рецепції Дмитра Донцова // Слово і час. – 2004. − № 3. − С.37 –
46.
2. Донцов Дмитро. Шевченко і Драгоманов // Слово і час. – 1992. − № 6. – С. 28 – 37.
3. Драгоманов Михайло. Українська література, проскрибована російським урядом // Дивослово. –
2001. − № 10. – С. 56 – 62.
4. Єфремов Сергій. Історія українського письменства. – К.: Femina, 1995. – 688с.
5. Жулинський Микола. Шевченкознавство: стан і перспективи // Слово і час.− 2004. − № 3. – С. 61 –
66.
6. Квіт Сергій. Наш Драгоманов // Дивослово. – 2001. − № 10. – С. 53 – 55.
7. Наєнко Михайло. Історія українського літературознавства: Підручник. – К.: Видавничий центр
„Академія“, 2001. – 360 с.
8. Прісовський Євген. Літературно-критична й публіцистична діяльність Михайла Драгоманова //
Українська мова і література в школі. – 1991. – № 9. – С. 77 – 82.
9. Скакун Ольга. М.П. Драгоманов как политический мыслитель. – Харьков: Основа, 1993. – 144 с.
10. Чижевський Дмитро. До світогляду Шевченка // Українська мова і література в школі. – 1993. − №
3. – С. 35 – 38.
|