Поетичні графіті на статуї Аменготепа III

У статті висвітлено історію публікацій епіграфічних написів на статуї єгипетського фараона XVIII династії Аменготепа ІІІ. Вже перші європейські мандрівники, які відвідали Єгипет у середині XVIII ст., виявили на цій статуї, що була відома як “колóс” або “співуча статуя” Мемнона, понад сто написів дав...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2012
Автор:	Лучук, Т.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України 2012
Назва видання:	Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73894
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Поетичні графіті на статуї Аменготепа III (Lviv) / Т. Лучук // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2012. — Вип. 21. — С. 511-524. — Бібліогр.: 51 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-73894
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-738942015-01-17T03:01:44Z Поетичні графіті на статуї Аменготепа III Лучук, Т. У статті висвітлено історію публікацій епіграфічних написів на статуї єгипетського фараона XVIII династії Аменготепа ІІІ. Вже перші європейські мандрівники, які відвідали Єгипет у середині XVIII ст., виявили на цій статуї, що була відома як “колóс” або “співуча статуя” Мемнона, понад сто написів давньогрецькою та латинською мовами. Деякі з цих написів, які датовані І–ІІ ст., можна трактувати як поетичні тексти епіграматичного жанру. Таким чином було відкрито кілька нових літературних імен, серед яких найвідомішою стала Юлія Бальбілла. Супроводжуючи римського імператора Адріана та його дружину Сабіну під час їхньої подорожі до Єгипту в листопаді 130 р., вона написала давньогрецькою мовою чотири епіграми, які були увіковічнені на колóсі Мемнона. У статті надруковано тексти епіграм Юлії Бальбілли з паралельним перекладом українською мовою та коментарем. Епіграми трактовано як монументальний поетичний перформенс. This paper traces the publication history of inscriptions found on the statue of Amenhotep III, the Egyptian Pharaoh of the XVIII dynasty. The first European travelers, who visited Egypt in the mid–18th century, discovered over 100 inscriptions written in Greek and Latin on this statue, also known as the Colossus of Memnon. Some of these inscriptions, dated back as early as to the first and second centuries A.D., can be considered poetic epigraphic texts. Therefore, several new names in literature were discovered, the most famous of which was Julia Balbilla. Accompanying the Roman emperor Hadrian and his wife Sabina on their trip to Egypt in November 130 A.D., she wrote four verses in Greek that were carved on the Memnon Colossus. She commemorated the imperial visit by inscribing the four poems in Greek on Memnon’s left leg. This paper also presents Greek epigrams by Julia Balbilla along with the author’s Ukrainian translations and commentaries. 2012 Article Поетичні графіті на статуї Аменготепа III (Lviv) / Т. Лучук // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2012. — Вип. 21. — С. 511-524. — Бібліогр.: 51 назв. — укр. 2223-1196 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73894 uk Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
description	У статті висвітлено історію публікацій епіграфічних написів на статуї єгипетського фараона XVIII династії Аменготепа ІІІ. Вже перші європейські мандрівники, які відвідали Єгипет у середині XVIII ст., виявили на цій статуї, що була відома як “колóс” або “співуча статуя” Мемнона, понад сто написів давньогрецькою та латинською мовами. Деякі з цих написів, які датовані І–ІІ ст., можна трактувати як поетичні тексти епіграматичного жанру. Таким чином було відкрито кілька нових літературних імен, серед яких найвідомішою стала Юлія Бальбілла. Супроводжуючи римського імператора Адріана та його дружину Сабіну під час їхньої подорожі до Єгипту в листопаді 130 р., вона написала давньогрецькою мовою чотири епіграми, які були увіковічнені на колóсі Мемнона. У статті надруковано тексти епіграм Юлії Бальбілли з паралельним перекладом українською мовою та коментарем. Епіграми трактовано як монументальний поетичний перформенс.
format	Article
author	Лучук, Т.
spellingShingle	Лучук, Т. Поетичні графіті на статуї Аменготепа III Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність
author_facet	Лучук, Т.
author_sort	Лучук, Т.
title	Поетичні графіті на статуї Аменготепа III
title_short	Поетичні графіті на статуї Аменготепа III
title_full	Поетичні графіті на статуї Аменготепа III
title_fullStr	Поетичні графіті на статуї Аменготепа III
title_full_unstemmed	Поетичні графіті на статуї Аменготепа III
title_sort	поетичні графіті на статуї аменготепа iii
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
publishDate	2012
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73894
citation_txt	Поетичні графіті на статуї Аменготепа III (Lviv) / Т. Лучук // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2012. — Вип. 21. — С. 511-524. — Бібліогр.: 51 назв. — укр.
series	Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність
work_keys_str_mv	AT lučukt poetičnígrafítínastatuíamengotepaiii
first_indexed	2025-07-05T22:21:59Z
last_indexed	2025-07-05T22:21:59Z
_version_	1836847327921307648
fulltext	511Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 21/2012 Тарас Лучук (Львів) ПОЕТИЧНІ ГРАФІТІ НА СТАТУЇ АМЕНГОТЕПА ІІІ Замість вступу (Римські туристи в Єгипті) 2 вересня 31 року до нового літочислення на півдні півострова Пелопоннесу біля мису Акція відбулася морська битва між двома римськими тріумвірами – Антонієм та Октавіаном. Флот Антонія було розгромлено, адже у критичний момент Антоній покинув поле бою, кинувшись на своєму кораблі наздогін за єги петською царицею Клеопатрою, яка, будучи його союзницею у боротьбі про ти Октавіана, несподівано відпливла до Єгипту. Октавіан же, розгромивши Анто нія, влітку наступного року почав наступ на Єгипет і вже на початку серпня тріум фально уві йшов до Александрії, столичного міста в дельті Нілу1. Єгипет як незалежна політична потуга припинив, таким чином, своє існування й перетворився на римську провінцію; закінчилась епоха Птолемеїв, коли Єгиптом правили македонські царі й династія Лаґідів, й розпочався римський період історії Єгипту, який протривав до кінця IV ст. На зламі старого й нового літочислення, коли середземноморський світ, після усіх політичних катаклізмів, на короткий час спочив, за іронічними словами поета, “під цезарським орлом у лагіднім ярмі безсмертної держави”2, римська провінція Єгипет перетворилась на туристичну Мекку для нобілітету з усієї імперії. Кожен римський турист прагнув на власні очі побачити й на власні вуха почути монументальну “співучу статую”, що височіла над західним берегом Нілу, навпроти давньої єгипетської столиці Не, яку греки, а за ними й римляни, називали єгипетськими Тебами. Цей колóс, який мав свого мовчазного близнюка, знаходився посеред пустинної території з монументальними спорудами, колонадами, сфінксами, іншими статуями, які навіть у руїнному вигляді викликáли захоплення. Пустинна місцевість називалася Memnoneia й, таким чином, була пов’язана з Мемноном, легендарним царем Ефіопії3. Цей Мемнон був відомий і в Єгипті, де 1 Див.: Егоров А. Б. Римская республика с середины II в. до 27 года до н. э. // История древнего мира / под ред. И. М. Дьяконова, В. Д. Нероновой, И. С. Свенцицкой. – Москва: Наука (Глав. ред. восточн. лит.), 1983. – Кн. 3: Упадок древних обществ. – С. 42. 2 Зеров М. Твори: В двох томах. – Київ: Дніпро, 1990. – Т. 1: Поезії. Переклади. – С. 60 (цитата із сонета “Вергілій”). 3 Мемнон, персонаж грецької міфології, син Вранішньої Зорі (= Еос) і бога полудня Титона, цар ефіопів (дослівно, “обпаленолицих” = зі смаглявою шкірою обличчя), має свою паралель у ведичній міфології, де йому відповідає бог вогню Аґні, також син Вранішньої Зорі (= Ушас), див.: Janda M. Memnon, Eos und die Aithiopen: Zu Herkunft und Transformationen eines Sagenstoffs // Gymnasium: Zeitschrift für Kultur der Antike und humanistische Bildung. – 2006. – Bd. 113, h. 6. – S. 519–528. Порівн.: Heichelheim F. M. The Historical Date for the Final Memnon 512 Тарас Лучук його ім’я прикладалося до двох монументальних статуй, які тому-то й називалися “колóсами Мемнона”. Внаслідок землетрусу 27 р. до Хр. одну із цих статуй було пошкоджено й вона несподівано “заговорила”, тобто почала видавати шумові ефекти, які нагадували звук тріснутої струни. Голос із каменя почали трактувати як ожилий голос самóго Мемнона, який таким чином вітає свою матір, вранішню зорю Еос. Почути цей голос вважалося виявом особливої милості богів, тож кожен, хто міг, прагнув побувати біля Мемнона, щоб почути гучне привітання. Знатні римські туристи, які побували тут, залишали на пам’ять про своє перебування писемні знаки на колóсі4. Так тривало до початку ІІІ ст., допоки римський імператор Септимій Север (роки правління 193–211) не наказав здійснити реставрацію статуї, внаслідок чого вона замовкла навіки, а римські туристи перестали залишати на ній свої письмена. Ані цей колóс, ані його вічно мовчазний близнюк, не мали жодного стосунку до легендарного царя Ефіопії, адже ім’я Мемнон було просто “неправильною” інтерпретацією титулярного епітета єгипетських фараонів: Mery Amun, очевидно, вимовляли як Meamun, що для грецького вуха звучало як Мемнон5. Насправді це були монументальні статуї фараона XVIII династії Аменготепа ІІІ6, які входили в комплекс його усипального храму на західному березі Нілу7. Написи на колóсі Мемнона: історія публікацій (з додатком біографічної нотатки про Юлію Бальбіллу) Вже перші європейські мандрівники, які відвідали Єгипет у середині XVIII ст., виявили на колóсі Мемнона понад сто написів давньогрецькою та латинською мовами. Пальма першості в публікації цих написів належить двом англійським мандрівникам, які нарізно мандрували Єгиптом, правда, в один і той же час, упродовж 1737–1738 рр. Спершу (1741) Фредерік Людвіґ Норден надрукував (із супровідним листом до президента, правління та членів Британського королівського товариства) пробний зошит своїх “Рисунків деяких руїн і монументальних статуй під Тебами в Єгипті”8. На особливу увагу в цьому виданні заслуговує Таблиця № 2, де намальовано “трон Мемнона” з нанесеними на ньому єгипетськими ієрогліфами, а також додаток до цієї таблиці з написами латинською та грецькою мовами, які були скопійовані з цієї статуї (про що свідчить подорожній запис від Myth // Rheinisches Museum für Philologie. – 1957. – Bd. 100. – S. 259–263; Drews R. Aethiopian Memnon: African or Asiatic? // Rheinisches Museum für Philologie. – 1969. – Bd. 112. – S. 191–192. 4 Див.: Milne J. G. Greek and Roman Tourists in Egypt // The Journal of Egyptian Archaeology. – 1916. – Vol. 3, no. 2/3. – P. 76–80. 5 Łukaszewicz A. Memnon, His Ancient Visitors and Some Related Problems // Tradition and Transformation: Egypt under Roman Rule: Proceedings of the International Conference (Hildesheim, July 3–6, 2008) / еd. by Katja Lembke, Martina Minas-Nerpel, Stefan Pfeiffer. – Leiden; Boston: Brill, 2010. – P. 255. 6 Про фараона Аменготепа ІІІ як єгипетського Мемнона див. спеціальні статті: Gardiner A. The Egyptian Memnon // The Journal of Egyptian Archaeology. – 1961. – Vol. 47. – P. 91–99; Griffith R. D. The Origin of Memnon // Classical Antiquity. – 1998. – Vol. 17, no. 2. – P. 212–234. 7 Докладно цей комплекс (та інші “громадні” споруди) Аменготепа ІІІ описано в “Історії Давнього Єгипту” Юрія Перепелкіна: Перепёлкин Ю. Я. История Древнего Египта. – Санкт-Петербург: Издательско-торговый дом “Летний Сад”; Журнал “Нева”, 2000. – С. 234–240. 8 Norden F. L. Drawings of Some Ruins and Colossal Statues at Thebes in Egypt. – London, MDCCXLI [1741]. – 16 pp. + 20 plates. 513Поетичні графіті на статуї Аменготепа ІІІ 12 грудня 1737 р.)9. Через два роки після публікації Нордена інший англійський мандрівник – Ричард Покок видав друком свій “Опис Сходу” (1743), перший том якого присвячений “Спостереженням про Єгипет”10. Це набагато краща, супроти Нордена, публікація того епіграфічного матеріалу, який було скопійовано з ніг колóса Мемнона11. Згодом від англійців естафету публікації грецьких та латинських написів на цій статуї перебрали в першій половині ХІХ ст. французи. На засіданні Британського королівського літературного товариства 16 червня 1830 р. з науковою доповіддю про інтерпретацію цих інскрипцій виступив французький археолог Антуан-Жан Летрон12. Щойно через чотири роки статтю на цю тему опублікували у другому томі “Записок” згаданого товариства13. Роком раніше цю ж розвідку (під назвою “Співуча статуя Мемнона”) Летрон опублікував у Парижі14. З того часу вона стала базовим виданням “Грецьких та латинських інскрипцій на колóсі Мемнона”15. Щойно у 1950-их рр. це видання переглянули, враховуючи напрацювання найперше французької, але також і німецької епіграфічної школи кінця ХІХ – першої половини ХХ ст. Наступником Летронового видання стало, таким чином, видання Бернана (= Bernand), яке докладно висвітлює історіографію питання, містить тексти написів із повним критичним апаратом, а також має ілюстративний додаток, у якому написи відтворено фотографічним способом, а також у формі естампів16. Отож, на статуї Мемнона чи, радше, Аменготепа ІІІ загалом було ідентифіковано 107 написів, найдавніший з яких можна датувати 21 р. до Хр. (точніше, періодом від 21 до 11 р. до Хр.)17, а найпізніший – 205 р.18. 61 із цих інскрипцій написано давньогрецькою мовою, 45 – латинською, одна інскрипція – двомовна. З усіх 9 Цілісно працю Нордена під назвою “Мандрівка Єгиптом і Нубією” опублікувала, вже після смерті автора, Данська королівська академія наук (під особистим патронатом данського короля Фредеріка V): Norden F. L. Voyage d’Egypte et de Nubie. — Copenhague: De l’Imprimerie de la Maison Royale des Orphelins, MDCCLV [1755]. - 288 pp. + CLIX planches. 10 Pococke R. A Description of the East, and Some Other Countries. – London: Printed for the Author, by W. Bowyer, MDCCXLIII [1743]. – Vol. 1: Observations on Egypt. – 310 pp. 11 Див.: Ibidem. – P. 101–105 + Pl. XXXVI–XXXIX. 12 Вже через десять днів (26 червня 1830 р.) “відчит” про науковий реферат Летрона було подано (без підпису) у “Лондонській літературній газеті”: [The Greek and Latin inscriptions upon the colossal statue of Memnon, restored and explained, by M. Letronne] // The London Literary Gazette. – 1830. – No. 701. – 26 June. – P. 417–419. 13 Letronne, M. [sic!] Inscriptions Grecques et Latines du Colosse de Memnon // Transactions of the Royal Society of Literature of the United Kingdom. – London, 1834. – Vol. 2. – P. 1–75. 14 Letronne, A.-J. La Statue Vocale de Memnon. – Paris: Imprimerie Royale, MDCCCXXXIII [1833]. – 274 pp. 15 Наприклад, на основі видання Летрона написи на колóсі Мемнона (грецькою мовою) були включені у третій том “Корпусу грецьких написів” (ця серія тоді виходила під еґідою Королівської академії наук Пруссії), див.: Corpus inscriptionum Graecarum: Volumen tertium / еdidit Ioannes Franzius. – Berolini: Ex officina academica, MDCCCLIII [1853]. – Pars XXIX: Inscriptiones Aegypti. – P. 365–384 + 1200–1206 (addenda). 16 Bernand A. and É. Les Inscriptions grecques et latines du Colosse de Memnon. – Paris: Institut Français d’Archéologie Orientale, MCMLX [1960]. – 237 pp. + LXVI planches. 17 Sijpesteijn P. J. The Oldest Inscription on the Colossus of Memnon? // Zeitschrift für Papyrologie und Epigraphik. – 1990. – Bd. 82. – S. 154. 18 Rosenmeyer P. A Greek Inscription on the Memnon Colossus: The Mysterious ‘Mister T’ // The Classical Quarterly. – 2004. – Vol. 54, no. 2. – P. 621. 514 Тарас Лучук написів тільки 39 є написами віршованими, з них 35 – давньогрецькою мовою, 4 – латинською. Вісім поетичних графіті, написаних давньогрецькою мовою, можна трактувати як зразки жіночого письма. Таким чином, із небуття випірнають три поетеси: Юлія Бальбілла (Ἰουλία Βάλβιλλα), яка написала чотири епіграми, Цецілія Требулла (Καικιλία Τρεβοῦλλα), авторка трьох поетичних текстів, і Дамо (Δαμώ), під іменем якої зафіксовано одну епіграму. Поетеси, очевидно, не пов’язані між собою. Про Цецілію Требуллу й Дамо взагалі нічого не відомо (крім того, що вони залишили свої письмена на колóсі Мемнона). Тільки про Юлію Бальбіллу відомо трохи більше, зрештою, й тексти, які вона написала, вирізняються з-поміж інших своєю довершеною поетичною формою. Отож, я маю намір познайомити українського читача саме з її творами, подаючи їх паралельно – мовою ориґіналу (давньогрецькою) та у своїх перекладах (українською мовою). Біографічні дані про Юлію Бальбіллу найперше можна почерпнути з її епіграм, викарбуваних на колóсі Мемнона. Як особа царського походження, вона входила до почту, який супроводжував римського імператора Адріана (76–138, роки правління 117–138) під час його мандрівки Єгиптом наприкінці 130 р.19 Ці, сказати б, “автобіографічні дані” можна доповнити ще двома епіграфічними написами, які засвідчують особу Юлії Бальбіли. По-перше, на погребальному монументі (“меморіалі”) спартанського сенатора Геркулана, який має сиґнатуру IG v. I 489+575, археологи реставрували напис на честь царівни Юлії Бальбілли з династії Комаґенів (таким чином, ця інформація коректно кореспондує з написами на статуї Мемнона)20. По-друге, в “Корпусі грецьких написів” (“Corpus Inscriptio- num Graecarum” = CIG) дослідники звернули увагу на один присвятний напис (під сиґнатурою CIG II 5904), який засвідчує, що мешканці міста Таорміни виявляють свою повагу до Юлії Бальбілли за її “чесноти”, зокрема, за “мудрість”, яку можна трактувати як “уміння складати вірші”21. Щодо літературної творчості, то Юлія Бальбілла залежна від Сапфо, яка була “літературною моделлю” для багатьох давньогрецьких поетес епохи еллінізму й пізніших часів22. Це зумовлено, зокрема, використанням еолійського діалекту дав- ньогрецької мови, яким послуговувалася Сапфо, й епіграми Бальбілли підтвер- джують це правило23. Тому-то дослідники можуть говорити про “сапфічний го- 19 Порівн.: Chowen R. H. Traveling Companions of Hadrian // The Classical Journal. – 1954. – Vol. 50, no. 3. – P. 123–124; Sijpesteijn P. J. A New Document concerning Hadrian’s Visit to Egypt // Historia: Zeitschrift für Alte Geschichte. – 1969. – Bd. 18, h. 1. – S. 112. 20 Див.: Spawforth A. J. S. Balbilla, the Euryclids and Memorials for a Greek Magnate // The Annual of the British School at Athens. – 1978. – Vol. 73. – P. 249–251 (реконструкція тексту епіграфічного напису), 252–254 (ідентифікація Бальбілли). 21 Rosenmeyer P. Greek Verse Inscriptions in Roman Egypt: Julia Balbilla’a Sapphic Voice // Classical Antiquity. – 2008. – Vol. 27, no. 2. – P. 338. 22 Див.: West M. L. Die griechische Dichterin: Bild und Rolle. – Stuttgart; Leipzig: B. G. Teubner, 1996. – S. 33. 23 Про еолізми в епіграмах Бальбілли див. статтю: García Teijeiro M. Notas sobre el vocabulario de los epigramas de Julia Balbila // Estudios Clásicos. – 1984. – Núm. 87. – P. 99–102. Деякі дослідники вважають, що епіграми Бальбілли написано “псевдолесбійським діалектом”: West M. L. Die griechischen Dichterinnen der Kaiserzeit // Kyklos Griechisches und Byzantinisches: Rudolf Keydell zum neunzigsten Geburtstag / hrsg. von H. G. Beck, A. Kambylis, P. Moraux. – Berlin; New York: Walter de Gruyter, 1978. – S. 106–108. 515Поетичні графіті на статуї Аменготепа ІІІ лос” Юлії Бальбілли, щоправда, розуміючи його полемічно, тобто як змагання із “сапфічною” традицією24. Іноді Юлію Бальбіллу зараховують до римських поетес (поруч із Сульпіцією, епіграми якої входять у так званий “Corpus Tibullianum”, та християнськими поетесами IV ст. – Пробою та Євдокією Авґустою)25, хоча кон- текстуально вона належить-таки до давньогрецької поетичної традиції. “Епіграми” Юлії Бальбілли: грецький ориґінал та український переклад Епіграми Юлії Бальбілли написані класичним розміром епіграматичного жан- ру, тобто дистихом елегійним (гекзаметр + пентаметр). При перекладі цих епіграм українською мовою відтворено розмір ориґіналу, адже дистих елегійний від часів Івана Франка присутній не тільки в українській перекладній літературі, а й літера- турі ориґінальній. Тут передруковано тексти епіграм давньогрецькою мовою з па- ралельними перекладами українською мовою; ці тексти для зручності пронумеро- вані (№№ 1–4). Текстологічні та інші питання висвітлено в коментарі. А тепер нехай відбудеться перше знайомство українського читача з воскрес- лою через тисячоліття давньогрецькою поетесою на ім’я Юлія Бальбілла. [1] Ἰουλίας Βαλ(β)ίλλης ὅτε ἤκουσε τοῦ Μέμνο(νο)ς ὁ σεβαστὸς Ἀδριανός Μέμνονα πυνθανόμαν Αἰγύπτιον ἀλίω αὔγαι 1 αἰθόμενον, φώνην Θηβαΐ(κ)ω ’πυ λίθω. Ἀδρίανον δ’ ἐσίδων, τὸν παμβασίληα πρὶν αὔγας ἀελίω χαίρην εἶπέ (ϝ)οι ὠς δύνατον. 4 Τίταν δ’ ὄττ’ ἐλάων λεύκοισι δι’ αἴθερος ἴπποις ἐνὶ σκίαι ὠράων δεύτερον ἦχε μέτρον, ὠς χάλκοιο τυπέντ[ο]ς ἴη Μέμνων πάλιν αὔδαν ὀξύτονον χαίρω[ν κ]αὶ τρίτον ἆχον ἴη. 8 Κοίρανος Ἀδρίανο[ς τότ’ ἄ]λις δ’ ἀσπάσσατο καὖτος Μέμνονα κἀν [στάλ]αι κάλλι[π]εν ὀψ[ι]γόνοις γρόππατα σαμαίν[ον]τά τ’ ὄσ’ εὔϊδε κὤσσ’ ἐσάκουσε. Δῆλον παῖσι δ’ ἔγε[ν]τ’ ὤς (ϝ)ε φίλισι θεοί. 12 Юлія Бальбілла написала КОЛИ УЧУВ ГЛАС МЕМНОНА БЛАГОЧЕСТИВИЙ АДРІАН Відала я, що єгипетський Мемнон в тебанській пустині 1 З каменя глас подає, палений сонцем жарким. Як Адріана, царя над царями, узрів на світанку, Ще перед сонцем жарким, гучно його привітав. 4 Як же титан Гіперíон, що їздить білими кіньми, В сутінки вже перевіз другу частину дня, Мемнон ізнову промовив голосом гострогримливим, Ніби ударив у мідь; потім і втретє озвавсь. 8 24 Див.: Rosenmeyer P. Greek Verse Inscriptions in Roman Egypt.... – P. 339–340. 25 Greene E. Introduction // Women Poets in Ancient Greece and Rome / ed. by Ellen Greene. – Norman: University of Oklahoma Press, 2005. – P. XXI. 516 Тарас Лучук Сам же владáр Адріан достойно тоді попрощався З Мемноном, сином Авóс, і на колóсі лишив Знаки писемні нащадкам, щоб знали, що вбачив і вчув він. Стало ясно усім: люблять його боги. 12 [2] Ὅτε σὺν τῇ Σεβαστῇ Σαβείνηι ἐγενόμην παρὰ τῷ Μέμνονι Αὔως καὶ γεράρω, Μέμνον, πάι Τιθώνοιο, 1 Θηβάας θάσσων ἄντα Δίος πόλιος, ἢ Ἀμένωθ, βασίλευ Αἰγύπτιε, τὼς ’νέποισιν ἴρηες μύθων τῶν παλάων ἴδριες, 4 χαῖρε, καὶ αὐδάσαις πρόφρων ἀσπάσδε[ο κ]αὔτ[αν] τὰν σέμναν ἄλοχον κοιράνω Ἀδριάνω. Γλώσσαν μέν τοι τμάξε [κ]αὶ ὤατα βάρβαρος ἄνηρ, Καμβύσαις ἄθεος τῶ ῥα λύγρῳ θανάτῳ 8 δῶκέν τοι ποίναν τὤτωι ἄκ[ρῳ] ἄορι πλάγεις τῷ νήλας Ἆπιν κάκτανε τὸν θέϊον. Ἀλλ’ ἔγω οὐ δοκίμωμι σέθεν τόδ’ ὄλεσθ’ ἄν ἄγαλμα, ψύχαν δ’ ἀθανάταν λοῖπον ἔσωσα νόῳ. 12 Εὐσέβεες γὰρ ἔμοι γένεται πάπποι τ’ ἐγένοντο, Βάλβιλλος τ’ ὀ σόφος κ’ Ἀντίοχος βασίλευς, Βάλβιλλος γενέταις μᾶτρος βασιλήϊδος ἄμμας, τῶ πάτερος δὲ πάτηρ Ἀντίοχος βασίλευς 16 κήνων ἐκ γενέας κἄγω λόχον αἶμα τὸ κᾶλον, Βαλβίλλας δ’ ἔμεθεν γρόπτα τάδ’ εὐσέβε[ος]. 18 КОЛИ З БЛАГОЧЕСТИВОЮ САБІНОЮ ВІДВІДАЛА Я МЕМНОНА Сину Авóс і Титона, поважного вельми літами, 1 Мемноне, що віддаля Зевса твердиню глядиш, Чи Аменоте, єгипетський царю, оттак, як відомо, Кажуть про тебе в байках давніх тямущі жерці, 4 Радуйся і благовірну жону владаря Адріана Радісно сам привітай: голос подай же, озвись! Хоч язика й покалічив і вуха тобі чужоземець, Лютий безбожник Камбис, він же як стій поплативсь 8 Смертю злощасною, кажуть, уражений гострий верхів’ям Тим же, яким без жалю Апіса (боже!) убив. Значить, так мислю собі, негоже твою подобизну Нищити, й душу твою годі згубити в нутрі. 12 Треба згадати також родину мою благородну: Знаний є мудрий Бальбілл, знаний є цар Антіох; Матері нашій із царського дому – батьком Бальбілл був, Батькові нашому був батьком – цар Антіох; 16 З роду такого, самá благородна, блакитної крові, Склала Бальбілла в рядки тиснені тут письмена. 18 517Поетичні графіті на статуї Аменготепа ІІІ [3] Ὅτε τῇ πρώτῃ ἡμέρᾳ οὐκ ἀκούσαμεν τοῦ Μέμνονος Χθίσδον μὲν Μέμνων, σίγαις ἀπε[δέξατ’ ἀκ]οίτα[ν], 1 ὠς πάλιν ἀ κάλα τυῖδε Σάβιννα μό[λοι.] Τέρπει γάρ σ’ ἐράτα μόρφα βασιλήϊδος ἄμμας ἐλθοίσαι δ’ [α]ὔται θήϊον ἄχον ἴη, 4 μὴ καί τοι βασίλευς κοτέσῃ τό νυ δᾶρον ἀτά[ρβης] τὰν σέμναν κάτεχες κουριδίαν ἄλοχον. Κὠ Μέμνων τρέσσαις μεγάλω μένος Ἀδρι[άνοιο] ἐξαπίνας αὔδασ’, ά δ’ ὀΐοισ’ ἐχάρη. 8 КОЛИ ПЕРШОГО ДНЯ НЕ ПОЧУЛИ МЕМНОНА Вчора Мемнон мовчливо дружину вітав Адріана, 1 Тож ізнову сюди пишна Сабіна прийшла. Нині, напевно, радієш з повабного виду цариці: Щойно вона підійшла, тут же й почула твій гук; 4 Щоб владаря не гнівити, тому-то й законну супругу Варт вшанувати незгірш, як і самого царя. Гучно, немов тремтячи перед царською силою, Мемнон Голос подав, а вона втішилась, вчувши його. 8 [4] Ἔκλυον αὐδήσαντος ἔγω ’πυ λίθω Βάλβιλλα 1 φώνα(ς) τᾶς θείας Μέμνονος ἢ Φαμένωθ. Ἦλθον ὔμοι δ’ ἐράται βασιλήιδι τυῖδε Σαβίννᾳ, ὤρας δὲ πρώτας ἄλιος ἦχε δρόμος. 4 κοιράνω<ι> Ἀδριάνω πέμπτῳ δεκότῳ δ’ ἐνιαύτῳ, (φῶτ)α δ’ ἔχεσκε(ν) Ἄθυρ εἴκοσι καὶ πέσυρα. Εἰκόστῳ πέμπτῳ δ’ ἄματι μῆνος Ἄθυρ. 7 Я, Бальбілла, почула тут Мемнона чи Фаменота 1 Голос божистий, який з каменя враз зазвучав. Разом з Сабіною тут я була, із царицею, вранці, В першу годину, коли схóдило сонце на пруг. 4 У п’ятнадцятий рік владаря Адріана правління, Сяйво дарила Атир двадцять чотири рази. Двадцять п’ятого дня місяця Атир. 7 Коментар до епіграм Юлії Бальбілли Переклад здійснено за виданням Бернана (= Bernand)26, за яким у науковій літературі й подається нумерація. Таким чином, наша Епіграма № 1 = Bernand, № 28; Епіграма № 2 = Bernand, № 29; Епіграма № 3 = Bernand, № 30; Епіграма № 4 = Bernand, № 31. Для перевірки текстів de visu було використано фотографії написів, надруковані в цьому виданні (табл. 22, 25+23, 24, 46), а також у статті 26 Bernand, A. and É. Les Inscriptions grecques et latines du Colosse de Memnon... – P. 80–98. 518 Тарас Лучук Емілі Гемельрійк “Співучий колóс Мемнона”27; крім того, використано естампи епіграфічних написів та інші ілюстративні матеріали, опубліковані в “Пам’ятках із Єгипту та Ефіопії” Карла Ріхарда Лепсіуса28. Доступні мені переклади епіграм Юлії Бальбілли іншими мовами (англійською, італійською, нідерландською, німецькою та французькою), здійснені, як правило, для наукових потреб29, отож, особливими поетичними якостями не відзначаються, але вони були помічними при перекладі українською мовою. Епіграма № 1. Перша епіграма, як і дві наступні, має своєрідний заголовок. Його особливістю, на відміну від наступних, є сфраґіда – “авторська печатка”, яка прямо вказує на особу автора. Ця сфраґіда викарбувана на камені окремим рядком: Ἰουλίας Βαλ(β)ίλλης, дослівно “Юлії Бальбілли”; родовий відмінок іменника, згідно з античною традицією, вказує на ім’я автора, за яким тут же йде назва твору. Я переклав цю назву із зазначенням автора таким чином, щоб вона мала структуру закінченого речення: Юлія Бальбілла написала, коли учув глас Мемнона благо- честивий Адріан. ...учув глас Мемнона... – в ориґіналі: ἤκουσε τοῦ Μέμνο(νο)ς, “почув Мемно- на”; іменник глас додано, щоб підкреслити, що мова тут про “співучу статую”. ...благочестивий Адріан – прикметник σεβαστός (“величний, побожний”, тут: благочестивий), як семантична калька лат. “augustus”30, є епітетом римських ім- ператорів. Іноді цей прикметник виступає субстантивовано й тоді має значення “імператор” (σεβαστός = Augustus)31, іноді він замінює собою формульну титулату- ру імператора. Наприклад, римський імператор Адріан, про якого мова в цій епі- грамі, перебуваючи в Єгипті, носив такий титул: ὁ μέγιστος Αὐτοκράτωρ Ἀδριανός Καῖσαρ ὁ κύριος, “могутній самодержець (= імператор) Адріан Цезар, владика”32. 27 Hemelrijk E. A. De zingende Memnonkolos // Hermeneus: Tijdschrift voor antieke cultur. – 2001. – Vol. 78, nr. 2. – P. 168. 28 Lepsius C. R. 1) Denkmaeler aus Aegypten und Aethiopien. – Berlin, 1859. – Sechste Abtheilung: Inschriften mit der Hieroglyphischen. – Blatt 76–80 (естампи епіграфічних написів); 2) Denkmaeler aus Aegypten und Aethiopien: Text. – Berlin, 1900. – Dritter Band: Theben. – S. 140–147 (рисунок + опис колóсів Мемнона). 29 Винятком із цього правила є переклади англійською мовою, вміщені в антології “Жінки- письменниці давньої Греції та Риму”, див.: Women Writers of Ancient Greece and Rome: An Anthology / ed. by I. M. Plant. – Norman: University of Oklahoma Press, 2004. – P. 151–153. 30 Грецьку лексему σεβαστός я перекладаю архаїзмом благочестивий, зважаючи на пам’ятку староукраїнської лексикографії середини XVII ст. – “Лексикон латинський” Епіфанія Славинецького, де прикметник augustus перекладено як пречестний, а прислівник auguste – святобливо, благочестно (див.: Лексикон латинський Є. Славинецького; Лексикон словено- латинський Є. Славинецького та А. Корецького-Сатановського / підготував до видання В. В. Німчук. – Київ: Наукова думка, 1973. – С. 97). 31 Порівн. переклад англійською мовою: “the August Hadrian” – “Авґуст (= імператор) Адріан” (див.: Women Writers of Ancient Greece and Rome: An Anthology... – P. 152); німецькою: “der Hohe Herr Hadrian” — “величний володар (= імператор) Адріан” (див.: Dichterinnen des Altertums und des frühen Mittelalters: Zweisprachige Textausgabe / еingeleitet, übersetzt und mit bibliographischem Anhang versehen von Helene Homeyer. – Padeborn; München; Wien; Zürich: Ferdinand Schöningh, 1979. – S. 103). 32 Таку титулатуру зафіксовано на лондонському папірусі P. Lond. III 902, який датують 129 або 130 роком: Sijpesteijn, P. J. Another Document concerning Hadrian’s Visit to Egypt // Zeitschrift für Papyrologie und Epigraphik. – 1991. – Bd. 89. – S. 89. 519Поетичні графіті на статуї Аменготепа ІІІ Якщо на папірусі можна було виписати повну титулатуру, то на камені, як видно, титулатуру замінили одним традиційним епітетом. Назву можна також прочитати, переставивши місцями головне й підрядне речення: коли учув глас Мемнона благочестивий Адріан, Юлія Бальбілла написала... – й далі йде “написаний” (властиво, викарбуваний) текст епіграми. [рядок 1] ...єгипетський Мемнон... – колóс Мемнона, тобто статуя, на лівій нозі якої написано всі чотири епіграми Бальбілли. [рядки 1–2] ...в тебанській пустині / З каменя глас подає... — в оригіналі: φώνην Θηβαΐ(κ)ω ’πυ λίθω, “голос з тебанського каменю”; в перекладі уточнено місцеположення статуї: тебанська пустиня – західний берег Нілу напроти міста Теби, де височіли два колóси та руїни усипального храму Аменготепа ІІІ. [рядок 2] ...палений сонцем жарким... – в ориґіналі ἀλίω αὔγαι αἰθόμενον, “роз- печений сонячним промінням”. Фраза ἀλίω αὔγαι (у формі: αὔγας ἀελίω) виступає знову через два рядки; подібно і в перекладі: [рядок 4] Ще перед сонцем жарким... [рядок 3] ...Адріана, царя над царями... – імператора Адріана тут названо так, як греки називали перського царя (або всякого іншого східного володаря): παμβασιλεύς, “самодержавний цар, володар із необмеженою владою”. [рядок 5] ...титан Гіперíон, що їздить білими кіньми... – в ориґіналі: Τίταν δ’ ὄττ’ ἐλάων λεύκοισι δι’ αἴθερος ἴπποις, “Титан, який поганяє білими кіньми у небі”. Титанами у грецькій міфології називали синів Урана та Ґайї (Землі); їх було шес- теро, але тільки один із них їздив по небі білими кіньми – Гіперіон, батько бога сонця Геліоса. Отож, у перекладі уточнено, про якого сáме титана мова. Етимоло- гічно Гіперіон означає: “той, хто ходить угорі”, тобто своїм найменуванням вка- зує на небо (тому в перекладі й зникло в цьому рядку слово “небо”). [рядок 7] ...голосом гострогримливим... – в ориґіналі також двокореневий прикметник, щоправда, не такий рідкісний, як український: αὔδαν ὀξύτονον, “звук пронизливий” (дослівно: гостропружний); цей звук порівнюється з ударом у мідь, χάλκοιο τυπέντ[ο]ς, “мідним ударом” [рядок 8]. [рядок 10] З Мемноном, сином Авóс... – в ориґіналі нема уточнюючої при- кладки до іменника Мемнон. У перекладі ця прикладка виникла з метричних мір- кувань, однак вона не довільна, а взята як цитата (в адаптованій словоформі) з ін- шої епіграми Бальбілли (див. прим. до першого рядка Епіграми № 2). [рядки 10–11] ...на колóсі лишив / Знаки писемні... – звичайно, імператор Адріан не сам карбував, а наказав викарбувати на статуї знаки, щоб увіковічнити своє перебування біля Мемнона, коли упродовж одного дня тричі вчував його го- лос. Знаки писемні, точніше письмена (γρόππατα; порівн. тиснені письмена напри- кінці Епіграми № 2, рядок 18) – це, очевидно, сама Епіграма № 1, яку, таким чи- ном, можна трактувати як витончений панеґірик імператорові Адріану. Епіграма № 2. Ця епіграма започатковує тему про відвідини Мемнона без імператора Адріана. Тут на перший план виступає інша особа, спершу Сабіна, потім сама авторка епіграми. Благочестива Сабіна – дружина римського імператора Адріана, тобто імпера- триця Сабіна (порівн. прим. до заголовку Епіграми № 1). Вібія Сабіна (так звучить її повне ім’я) була єдиною законною дружиною Адріана; їхнє спільне життя, як подає римський історіограф Елій Спартіан у “Життєписі Адріана”, було сповне- 520 Тарас Лучук не подружніх драм та зрад. Померла Сабіна в 137 або 138 році, за переказами, не своєю смертю, а отруєна Адріаном (або ж він довів її до самогубства)33. З епіграм Бальбілли, натомість, постає цілковито інший, ідеалізований образ подружжя Адріана й Сабіни. [рядок 1] Сину Авóс і Титона... – Бальбілла звертається до Мемнона як до сина вранішньої зорі Еос й бога полудня Титона. Для номінації вранішньої зорі (Зірниці) поетеса використовує еолійську форму Αὔως = Авос, яка неодноразово зустрічається в піснях Сапфо. До іменника Титон вона прикладає епітет γεράρος – прикметник, який має два значення: “шановний” і “старий”; тому в моєму пере- кладі, щоби зберегти двоїстість значення прикметника γεράρος, Титона окресле- но як поважного вельми літами. [рядок 2] ...віддаля Зевса твердиню глядиш... – тобто, статуя Мемнона стоїть на протилежному березі Нілу (тому віддаля), обличчям повернена до міста (тому глядить, що одночасно значить: “дивиться” і “стереже”). Твердиня Зевса – мето- німічно: Теби (єгипетські Теби в епоху пізньої античності називалися Διόσπολις, “Діосполіс”, тобто “Місто Зевса”). В ориґіналі місцеположення статуї позначено так: Θηβάας […] ἄντα Δίος πόλιος, “напроти тебанського міста Зевса”. [рядок 3] ...Аменоте, єгипетський царю... – у “Єгипетських старожитнос- тях” (Αἰγυπτιακά) Манетона, які були найдоступнішим для греків і римлян дже- релом з історії давнього Єгипту, вказано, що восьмим фараоном XVIII династії, який царював 31 рік, був “Аменофіс, […] якого зазвичай називають також Мем- ноном, співучим каменем” (Ἀμενῶφις […] οὗτός ἐστιν ὁ Μέμνων εἶναι νομιζόμενος καὶ φθεγγόμενος λίθος)34. Таким чином, Ἀμενῶφις, “Аменофіс” – це грецька тран- скрипція єгипетського імені Amenhotpe, “Аменготеп”; це ім’я по-грецьки тран- скрибувалося також як Ἀμενωφθίς, “Аменофтіс” (саме так, за Манетоном, нази- вається третій фараон XVIII династії)35. Аменготеп, який відомий як співучий ка- мінь або Мемнон, – це, звичайно, фараон Аменготеп ІІІ або (як написала Бальбіл- ла) Аменот, єгипетський цар. [рядок 4] Кажуть […] в байках давніх тямущі жерці... – тут Бальбілла може вказувати на Манетона, “батька єгипетської історії”, який за часів Птолемея Філадельфа (за чотири століття до візиту Адріана до Єгипту) був верховним жер- цем у Геліополі (тому до нього може прикладатися визначення тямущий жрець) і написав не тільки “Нарис історії давнього Єгипту” (= “Єгипетські старожитнос- ті”), а й “Священну книгу” (Ἡ ἱερὰ βίβλος) про єгипетських богів (тому він тяму- щий в давніх байках). [рядок 5] ...благовірну жону владаря Адріана... – тобто благочестиву Сабіну. [рядки 7–10] ...чужоземець, / Лютий безбожник Камбис, […] без жалю Апіса (боже!) убив – в ориґіналі: βάρβαρος ἄνηρ, / Καμβύσαις ἄθεος […] νήλας Ἆπιν κάκτανε τὸν θέϊον, “варвар, Камбис безбожний, […] безжально убив Апіса божисто- го”. Тут Бальбілла переповідає легенду, яка була відома з “Історій” Геродота (кни- га ІІІ, розділи 27–29): “Щойно прибув до Мемфіса Камбис, як у Єгипті з’явився 33 Див.: Федорова Е. В. Императорский Рим в лицах. – Москва: Изд-во Москов. ун-та, 1979. – С. 144. 34 Manetho. [Aegyptiaca] / with an English Translation by W. G. Waddell. – Cambridge, Mass.: Harvard University Press; London: William Heinemann Ltd., MCMLXIV [1964]. – P. 112. 35 Ibidem. – P. 110. 521Поетичні графіті на статуї Аменготепа ІІІ Апіс, якого елліни називають Епафом. І одразу як він з’явився, єгиптяни одягли- ся в найкращі свої вбрання і почали святкувати. […] Вони пояснили Камбисові, що до них з’явився бог, який звичайно з’являється дуже рідко, а коли він прихо- дить, тоді всі єгиптяни радіють і святкують. […] [Камбис] наказав жерцям при- вести Апіса, і вони, звичайно, пішли за ним, щоб його привести. […] Ледве жер- ці привели до нього Апіса, Камбис, немов би його охопило божевілля, витяг меча, маючи намір уразити Апіса в черево, але штриконув його в стегно […]. Так, зви- чайно, перервалося єгипетське свято, жерців було покарано, і Апіс у святилищі, поранений у стегно, помер. Помер він від рани, а жерці потай від Камбиса похо- вали його” (переклад Андрія Білецького)36. Отож, згаданий у Бальбілли лютий безбожник камбис – це старший син пер- ського царя-завойовника Кира ІІ, його престолонаслідник, який 525 р. до Р. Х. ру- шив воєнним походом проти Єгипту. Заволодівши країною над Нілом, він прого- лосив себе єгипетським фараоном. Так чужоземець започаткував XXVII динас- тію фараонів37. Апіс, божистий бик38, якого безжально убив Камбис, для єгиптян був симво- лом родючості й достатку. В часи правління XXVI (Саїської) династії у Мемфі- сі навіть спорудили храмову будівлю Апейон для утримання цих биків. Кожного померлого Апіса бальзамували й хоронили у спеціальному склепі Серапіумі під Мемфісом39. Смерть такого бика віщувала нещастя, тож не дивно, що вбивця Апі- са й сам загинув злощасною смертю. [рядок 9] ...уражений гострий верхів’ям... – в ориґіналі: ἄκ[ρῳ] ἄορι πλάγεις, “уражений верхівкою меча”. Тут знову маємо перегук Бальбілли з Геродотом, який так описує смерть Камбиса (“Історії”, книга ІІІ, розділи 64–66): “І коли він [Камбис] скочив на коня, відвалився наконечник піхов його меча, оголився меч і поранив йому стегно. Оскільки він поранив себе саме в тому місці, в якому він перед тим уразив єгипетського бога Апіса, і йому здалося, що рана була смертельною. […] Згодом його вразила гангрена і кістка та стегно загноїлися. Помер Камбис, Кирів син, процарювавши всього сім років і п’ять місяців. І помер він без спадкоємців, не залишивши ні синів, ні дочок”40. Отож, Юлія Бальбілла уважно читала Геродота, щоправда, дещо додала й від себе. Безумство Камбиса, що виявилося у вбистві Апіса, вона поширила й на нищення статуї Мемнона, якому язика покалічив і вуха […] чужоземець. Геродот, своєю чергою, говорить про інші святотатства Камбиса, 36 Геродот. Геродота Турійця з Галікарнасса “Історій” книг дев’ять, що їх називають Музами / перекл., передм. та прим. А. О. Білецького. – Київ: Наукова думка, 1993. – С. 142–143. 37 Порівн.: крижанівський О. П. Історія Стародавнього Сходу: Підручник. – Київ: Либідь, 2006. – С. 336. 38 Порівн. опис Апіса за Геродотом (“Історії”, книга ІІІ, розділ 28): “Цей Апіс, Епаф, теля, що його народила корова, якій заборонено мати в своєму череві інший плід. Єгиптяни кажуть, що на цю корову з неба падає блискавка і від неї вона народжує Апіса. Це теля, що його називають Апісом, має такі ознаки: воно чорне і на лобі в нього білий трикутник, на спині в нього є образ орла, на хвості в нього подвійні волосини, а під язиком – образ жука” (Геродот. “Історій” книг дев’ять… – С. 142). 39 Рубинштейн Р. Апис // Мифы народов мира: Энциклопедия: В двух томах. – Москва: Советская энциклопедия, 1980. – Т. 1: А–К. – С. 92. 40 Геродот. “Історій” книг дев’ять… — С. 153–154. 522 Тарас Лучук наприклад, про його всілякі знущання зі статуї у святилищі Гермеса, тобто бога Птаха, в Мемфісі (“Історії”, книга ІІІ, розділ 37). [рядок 11] ...твою подобизну... – тобто твою статую. [рядок 12] ...душу твою годі згубити в нутрі – тут переклад антоніміч- ний: душу годі згубити = душа безсмертна. Порівн. в ориґіналі: ψύχαν δ’ ἀθανάταν λοῖπον ἔσωσα νόῳ, “душа безсмертна залишиться спасенною, я мислю (= відчу- ваю)”. Якщо прийняти кон’єктуру Мартіна Л. Веста й замінити лексему ἔσωσα на ἔσωθα41, тоді фраза має такий смисл: “душа безсмертною залишиться в нутрі, я відчуваю”. Щоб відтворити ці два текстологічні прочитання, я й переклав цю фразу “від супротивного”: замість твердження, що безсмертна душа Мемно- на навічно оселилася в його співучій статуї (яка тому й звучить, що в ній живе душа), в моєму перекладі підкреслено, що цю душу неможливо знищити (й тому вона живе як голос з каменя). [рядки 13–18] Епіграфічний виклад родоводу Юлії Бальбілли. На ім’я тут згадано двох “благородних дідів” (εὐσέβεες πάπποι): по лінії матері – Βάλβιλλος ὀ σόφος, “мудрий Бальбілл”, тобто Тіт Клавдій Бальбілл, префект Єгипту в 55–59 рр., про якого говорили, що він “найкращий з-поміж мужів і досконалий у всякому рід- кісному жанрі писання”42; по лінії батька – Ἀντίοχος βασίλευς, “цар Антіох”, тобто Антіох IV, останній цар з династії Комаґенів (роки царювання 37–72). Без імені згадано матір із царського дому; “цариця” вона тому, що вийшла заміж за “царя” (без царства) Ґая Юлія Антіоха Епіфана, батька Бальбілли43. Крім того, наприкін- ці тексту маємо другу сфраґіду, й тут вона справді “запечатує” епіграму. [рядок 18] ...тиснені тут письмена – тобто, епіграми Бальбілли. Епіграма № 3. Ця епіграма продовжує тему Епіграми № 2: Сабіна в супроводі Бальбілли відвідує Мемнона, щоб почути його голос. ...не почули... – з тексту епіграми стає зрозуміло, що мова про Сабіну й Бальбіллу; таким чином, першу особу множини дієслівної форми οὐκ ἀκούσαμεν, “(ми) не почули” (особа виражена імпліцитно в дієслівному закінченні), можна трактувати як приховану сфраґіду Бальбілли. [рядок 1] ...дружину вітав Адріана... – в ориґіналі: ἀπε[δέξατ’ ἀκ]οίτα[ν], “при- хильно слухав супругу”; у п’ятому рядку маємо синонімічну фразу: τὰν σέμναν κάτεχες κουριδίαν ἄλοχον, “шановану приймав законну дружину” (в тексті перекла- ду: законну супругу). Отож, у моєму перекладі ці синонімічні фрази переставле- но місцями, а для кращого розуміння, кого ж таки слухав мовчки, але прихильно Мемнон, уточнено: дружину Адріана, тобто Сабіну. [рядок 2] ...пишна Сабіна... – тут Бальбілла підкреслює красу Сабіни (ἀ κάλα Σάβιννα, “гарна Сабіна”), далі [рядок 3] вона вказує, що й Мемнон радіє з повабного виду цариці (в ориґіналі: ἐράτα μόρφα βασιλήϊδος, “коханий (= чудовий) 41 West M. L. Balbilla did not save Memnon’s Soul // Zeitschrift für Papyrologie und Epigraphik. – 1977. – Bd. 25. – S. 120. Порівн. також: Edmonds J. M. The Epigrams of Balbilla // The Classical Review. – 1925. – Vol. 39, no. 5/6. – P. 109. 42 “Virorum optimus perfectusque in omni litterarum genere rarissime” – слова римського письменника Луція Аннея Сенеки (Seneca, Quaest. nat., IV, 2, 13). Цитую за вид.: Bernand, A. and É. Les Inscriptions grecques et latines du Colosse de Memnon… – P. 92. 43 Схему родоводу Бальбілли подано, зокрема, у статті: Brennan T. C. The Poets Julia Balbilla and Damo at the Colossus of Memnon // The Classical World. – 1998. – Vol. 91, no. 4. – P. 217. 523Поетичні графіті на статуї Аменготепа ІІІ вигляд цариці”). Так Бальбілла, як дама з почту імператриці, висловлює свою повагу до вінценосної особи; епітети пишна або гарна, повабна або кохана виконують у даному контексті орнаментальну роль. Таким чином, гадаю, не варто робити з цього пасажу висновок про “романтичні” або “інтимні” стосунки між Бальбіллою та Сабіною44. [рядок 7] ...тремтячи перед царською силою... – в ориґіналі: τρέσσαις μεγάλω μένος Ἀδρι[άνοιο], “тремтячи перед великою силою Адріана”. Епіграма № 4. Єдина епіграма без назви. Однак, вона має наприкінці своєрідну коду – додатковий пентаметричний рядок, який фіксує дату написання епіграми. [рядок 1] Я, Бальбілла, почула... – прикінцева сфраґіда Юлії Бальбілли, яка також, як і вінценосні супруги Адріан і Сабіна, удостоїлась почути Мемнона голос божистий. ...Мемнона чи Фаменота... – можливо, ця епіграма Бальбілли була відома грецькому письменнику Павсанію (115–180), який у своєму географічному творі “Мандрівка Елладою” (книга І, розділ 42) переповідає, що мешканці єгипетського міста Теби називають статуї на протилежному березі Нілу колóсами не Мемнона, а Фаменота45. Своєю чергою, Фаменот (Φαμένωθ) – це також назва місяця єгипет- ського календаря (приблизно наш лютий–березень); зазвичай цю назву перекла- дають як “свято Аменота”46 (порівн. прим. до рядка 3 Епіграми № 2). [рядок 3] Разом з Сабіною тут я була... – таким чином, ця епіграма сюжет- но долучається до двох попередніх і витворює разом з ними триптих про Сабіни- ні й Бальбіллині відвідини Мемнона. [рядок 5] У п’ятнадцятий рік владаря Адріана правління... – тобто, у 130 р. (за нашим літочисленням). [рядок 6] Сяйво дарила Атир... – Атир (у Бальбілли: Ἄθυρ) – єгипетська богиня неба Гатор або Гатгор (дослівно “дім Гора”, тобто “небо”), первісно небесна корова, яка народила сонце, пізніше ототожнена з Ісідою, богинею родючості, води й вітру, символ жіночого начала47. У давніх греків єгипетська богиня Ісіда, яка первісно символізувала небо, носила наймення Ἄθυρι, “Атирі”48. Отож, тут мова може бути про Гатор або Ісіду. [рядок 7] Двадцять п’ятого дня місяця Атир. – щодо Атир маємо уточнен- ня: μῆνος Ἄθυρ, місяць єгипетського календаря, однойменний із Гатор або Ісідою. Відомо, що йому відповідає грецький Πυανεψιών (“піанепсіон”), четвертий місяць аттічного календаря49, а це приблизно наш жовтень–листопад. 44 Порівн.: “As court-poets usually did, she [Julia Balbilla] accompanied her patroness on her voyage and commemorated her experience in poetry; her affectionate tone when writing about the empress suggests a personal relationship of some intimacy” (Hemelrijk E. A. Matrona docta: Educated Women in the Roman Élite from Cornelia to Julia Domna. – London; New York: Routledge, 1999. – P. 170). 45 Див.: Manetho. [Aegyptiaca]… – P. 113. 46 Ibidem. 47 Рубинштейн Р. И. Хатор // Мифы народов мира… – Москва, 1982. – Т. 2: К–Я. – С. 584–585. 48 Древнегреческо-русский словарь / сост. И. Х. Дворецкий; под. ред. чл.-корр. АН СССР проф. С. И. Соболевского. – Москва: Гос. изд-во иностранных и национальных словарей, 1958. – Т. 1: Α–Λ. – С. 45 (s. v. Ἄθυρι). 49 Там же. – Т. 2: Μ–Ω. – С. 1439 (s. v. Πυανεψιών). 524 Тарас Лучук Таким чином, у прикінцевому дистихові елегійному й додатковому пентаметрі подано в закодованому вигляді дату, коли відбулася описана в епіграмі подія: 21 листопада 130 р. [рядки 5–6], й коли була написана або викарбувана ця епіграма: 22 листопада того ж року [рядок 7]. Замість висновків (Монументальний перформенс для незримих туристів). Прочитавши чотири епіграми Юлії Бальбілли, можна відтворити хронологію візиту римського імператора Адріана та його почту до статуї Мемнона, хоча тут можуть виникнути певні розбіжності. Отож, перша версія така50. Рано-вранці 19 листопада 130 р. Адріан разом із Сабіною, Бальбіллою та іншими поважними персонами прибув до Мемнона, щоб почути його голос, але Мемнон приймав їх мовчки [Епіграма № 2]. Наступного дня, 20 листопада, Бальбілла й Сабіна прибули до статуї без Адріана, й тут же, щойно прибувши, втішилися – почули голос Мемнона [Епіграма № 3]. Потім прибув Андріан, можливо, того ж таки дня (20 листопада), і мав щастя вчувати Мемнона, до того ж – тричі [Епіграма № 1]. Нарешті, 20 або 21 листопада Юлія Бальбілла самотою прийшла до Мемнона, щоб попрощатися з ним, і написала про те, що чула його голос [Епіграма № 4]. Отож, хронологія подій, згідно з такою версією, розбігається з послідовністю епіграм. Можлива й інша версія, яка пов’язує хронологію подій із послідовним розміщенням епіграм51. Першого дня Адріан сам, без почту (адже на початку не було згадки про присутність Сабіни чи Бальбілли), відвідав Мемнона, який тричі подавав йому голос; це свідчило, за тодішніми уявленнями, про надзвичайну прихильність бога до імператора, улюбленця богів, особливо коли Мемнон спершу, ще до схід сонця, привітав його, а не свою матір – Зірницю, вранішню зорю Еос [Епіграма № 1]. Наступного дня Бальбілла й Сабіна (можливо, самі) відвідали Мемнона, але він мовчав, принаймні мови про почутий голос не було [Епіграма № 2]. Нарешті, третього дня Мемнон промовив до Сабіни [Епіграма № 3]. Разом з нею була Бальбілла, тому й вона також почула голос Мемнона. Про це написала наступного дня [Епіграма № 4]. Отож, перший день – 19 листопада, наступний – 20-те, третій – 21-ше, все записано 22 листопада 130 р. Таким чином, чотири епіграми Юлії Бальбілли, сáме в такій послідовності, в якій вони розміщені на лівій нозі Аменготепа ІІІ, можна розглядати як мону- ментальний поетичний перформенс про візит давно знебулого в часі римського імператора та його жіночого почту до голосного колись каменя. Цей закарбований перформенс триває вже понад вісімнадцять століть. Ці дати пояснено у прикінцевому параграфі “Замість висновків”. 50 Див.: Bernand, A. and É. Les Inscriptions grecques et latines du Colosse de Memnon... – P. 83–84. Порівн.: Women Writers of Ancient Greece and Rome: An Anthology… – P. 151–152. 51 Див.: Rosenmeyer P. Greek Verse Inscriptions in Roman Egypt... – P. 344. Я підтримую саме цю версію – з деякими виправленнями та уточненнями.

Поетичні графіті на статуї Аменготепа III

Репозитарії

Схожі ресурси