Вибори 1989 p. до Верховної Ради CPCP: специфіка Львівщини
Розглянуто особливості перебігу виборчої кампанії 1989 р. до Верховної Ради СРСР на Львівщині, визначено причини, які привели до наростання протистояння у відносинах партійно-державних органів влади і національно свідомої громадськості регіону....
Збережено в:
Дата: | 2012 |
---|---|
Автор: | |
Формат: | Стаття |
Мова: | Ukrainian |
Опубліковано: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2012
|
Назва видання: | Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73906 |
Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Цитувати: | Вибори 1989 p. до Верховної Ради CPCP: специфіка Львівщини / О. Муравський // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2012. — Вип. 21. — С. 585-589. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraineid |
irk-123456789-73906 |
---|---|
record_format |
dspace |
spelling |
irk-123456789-739062015-01-17T03:01:45Z Вибори 1989 p. до Верховної Ради CPCP: специфіка Львівщини Муравський, О. Розглянуто особливості перебігу виборчої кампанії 1989 р. до Верховної Ради СРСР на Львівщині, визначено причини, які привели до наростання протистояння у відносинах партійно-державних органів влади і національно свідомої громадськості регіону. The article discusses the peculiarities of the 1989 election campaign for the USSR Supreme Council in the Lviv region, the main reasons for the increase in confrontation between the Communist authorities and the nationally conscious community in the region. 2012 Article Вибори 1989 p. до Верховної Ради CPCP: специфіка Львівщини / О. Муравський // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2012. — Вип. 21. — С. 585-589. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. 2223-1196 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73906 uk Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
collection |
DSpace DC |
language |
Ukrainian |
description |
Розглянуто особливості перебігу виборчої кампанії 1989 р. до Верховної Ради СРСР на
Львівщині, визначено причини, які привели до наростання протистояння у відносинах
партійно-державних органів влади і національно свідомої громадськості регіону. |
format |
Article |
author |
Муравський, О. |
spellingShingle |
Муравський, О. Вибори 1989 p. до Верховної Ради CPCP: специфіка Львівщини Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
author_facet |
Муравський, О. |
author_sort |
Муравський, О. |
title |
Вибори 1989 p. до Верховної Ради CPCP: специфіка Львівщини |
title_short |
Вибори 1989 p. до Верховної Ради CPCP: специфіка Львівщини |
title_full |
Вибори 1989 p. до Верховної Ради CPCP: специфіка Львівщини |
title_fullStr |
Вибори 1989 p. до Верховної Ради CPCP: специфіка Львівщини |
title_full_unstemmed |
Вибори 1989 p. до Верховної Ради CPCP: специфіка Львівщини |
title_sort |
вибори 1989 p. до верховної ради cpcp: специфіка львівщини |
publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
publishDate |
2012 |
url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73906 |
citation_txt |
Вибори 1989 p. до Верховної Ради CPCP: специфіка Львівщини / О. Муравський // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2012. — Вип. 21. — С. 585-589. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. |
series |
Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
work_keys_str_mv |
AT muravsʹkijo vibori1989pdoverhovnoíradicpcpspecifíkalʹvívŝini |
first_indexed |
2025-07-05T22:22:28Z |
last_indexed |
2025-07-05T22:22:28Z |
_version_ |
1836847359116443648 |
fulltext |
585Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 21/2012
Олег Муравський (Львів)
Вибори 1989 р. до ВерхоВної ради СрСр:
Специфіка ЛьВіВщини
У СРСР, як, зрештою, в інших тоталітарних державах, вибори до органів
державної влади були формальною, обов’язковою для кожного мешканця країни
процедурою. Монополія КПРС, безальтернативність кандидатів, тотальні
репресії над неугодними і страх перед системою робили народне волевиявлення
очікуваним, прогнозованим для населення та партійного керівництва всіх рівнів.
Однак, в умовах задекларованої Генеральним секретарем ЦК КПРС М. Горбачовим
демократизації суспільно-політичного життя маніпулювати суспільною свідомістю
комуністам ставало все важче, що засвідчили вибори 1989 р. до Верховної Ради
СРСР в окремих західноукраїнських областях, зокрема на Львівщині.
Виборча кампанія 1989 р. до Верховної Ради СРСР в контексті тогочасних
суспільно-політичних процесів епізодично охарактеризована у дослідженнях О. Гараня1,
В. Литвина2, О. Бойка3, А. Русначенка4 та інших дослідників. Джерельну основу статті
склали документи Центрального державного архіву громадських об’єднань України
(ЦДАГОУ), Державного архіву Львівської області (ДАЛО), мемуарна література,
матеріали періодичної преси. Основна мета розвідки – проаналізувати перебіг виборчої
кампанії 1989 р. до Верховної Ради СРСР на Львівщині.
Перші паростки відкритого протистояння між державно-партійними
органами влади та національносвідомою громадськістю реґіону проявилися під
час виборчої кампанії 1989 р. до Верховної Ради СРСР. Народне волевиявлення
використали опозиційні до партійно-державної системи сили для проведення
низки антикомуністичних акцій, поширення національно-патріотичних ідей.
“Передвиборча кампанія [...] була могутнім поштовхом, який розворушив
малорухомі пласти суспільства, – зауважував Т. Батенко, – політичною школою для
мільйонів та бойовим хрещенням для активістів нових організацій, що провістили
народження української багатопартійності”5.
Згідно з Конституцією УРСР, право висувати кандидатів у депутати до Верхов ної
Ради СРСР надавалося Комуністичній партії України (КПУ), її складовим структурам
(ВЛКСМ, профспілкам, осередкам у трудових колективах тощо) і громадським
1 Гарань О. Убити дракона: З історії Руху та нових партій України. – Київ: Либідь, 1993. – 200 с.
2 Литвин в. Політична арена України: Дійові особи і виконавці. – Київ: Абрис, 1994. – 494 с.
3 Бойко О. Україна в 1985–1991 рр.: основні тенденції суспільно-політичного розвитку:
Монографія. – Київ: ІПІЕНД, 2002. – 306 с.
4 русначенко а. Національно-визвольний рух в Україні: середина 1950 – початок 1990-х років. –
Київ: В-во ім. Олени Теліги, 1998. – 720 с.
5 Батенко Т. Львівська філія УГС – балансування на вістрі ножа // Республіка. – 1995. – № 2. –
С. 48.
586 Олег Муравський
об’єднанням6. Громадськість отримала право висувати декількох кандидатів на один
мандат. Однак, попри на певні поступки в бік демократизації виборчого процесу,
перебіг виборчої кампанії засвідчив протилежні тенденції.
Основним “ситом для просіювання небажаних кандидатів” стали окружні
передвиборчі збори, які подавали кандидатів до реєстрації. Рішення про прове-
дення окружних передвиборчих зборів ухвалювала окружна виборча комісія, яка
утворювала відповідна крайова, міська або ж обласна рада народних депутатів7.
Окружна комісія також встановлювала норми представництва для трудових колек-
тивів8. Отже, КПУ зберегла важелі управління над виборчим процесом. Запевнення
партійців про те, що громадяни будуть не просто голосувати, але й вибирати9, було
декларативним і видавало бажане за дійсне.
Під час передвиборчої кампанії обкоми КПУ керувалися Законом СРСР “Про
вибори народних депутатів СРСР”, інструкціями Центральної виборчої комісії
(ЦВК) та ЦК КПУ. 8 грудня 1988 р. голова виконкому Львівської обласної ради
народних депутатів М. Кирей погодив календарний план основних організаційних
заходів щодо підготови та проведення виборів у Львівській області. Передбачалося:
7–10 грудня 1988 р. висунути представників до складу окружних виборчих
комісій; не пізніше 12 грудня – утворити окружні виборчі комісії; не пізніше
16 грудня – опублікувати склад виборчих комісій; 5–24 січня 1989 р. – утворити
виборчі дільниці; 6 січня – 7 лютого висунути представників до складу виборчих
дільниць; 25 січня – 23 лютого – провести реєстрацію висунутих кандидатів. Вибори
повинні були відбутися 26 березня 1989 р. В області утворено дев’ять виборчих
округів: 7 територіальних (15 окружних комісій) і 2 національно-територіальних
(17 окружних комісій)10. У комісії вибрано 46,7 % жінок. Варто відзначити, що
53,3 % від складу комісій були кандидатами в члени і членами КПРС. Загалом,
станом на 1 лютого 1989 р. було утворено 2088 виборчих дільниць11.
Відтак 28 грудня 1988 р. секретар Львівського обкому КПУ В. Борисюк
затвердив план організаційних і агітаційно-пропагандистських заходів. У дусі
марксистсько-ленінської ідеології передбачалося: провести інструктивні наради з
партійним активом; надати допомогу трудовим колективам у добиранні найавто-
ритетніших кандидатів; всебічно розкривати історичні переваги соціалізму; ство-
рювати інформаційно-пропагандистські центри; ЗМІ всесторонньо висвітлювати
перебіг виборчої кампанії. У березні передбачалося провести політдень “Львівщина
від виборів до виборів”12.
Дестабілізації суспільно-політичної ситуації сприяли поширені Львівським
обкомом КПУ заяви, в яких “екстремісти” звинувачувалися у “протиправних діях”,
зокрема в тому, що “погрожували особам неукраїнської національності, заклика-
ли до збройної боротьби, глумилися над державним гербом і прапором”13. Щоб
6 Конституция СССР. – Москва: Издательство политической литературы, 1977. – С. 34.
7 ЦДАГОУ. – Ф. 271. – Оп. 2. – Спр. 3. – Арк. 12.
8 ДАЛО. – Ф. П. 3. – Оп. 62. – Спр. 564. – Арк. 12.
9 ЦДАГОУ. – Ф. 1. – Оп. 32. – Спр. 2540. – Арк. 29.
10 ДАЛО. – Ф. П. 3. – Оп. 62. – Спр. 564. – Арк. 17.
11 Там само. – Арк. 17–18.
12 Там само. – Арк. 2–10.
13 ЦДАГОУ. – Ф. 1. – Оп. 32. – Спр. 2540. – Арк. 127.
587Вибори 1989 р. до Верховної Ради СРСР: специфіка Львівщини
запобігти можливим провокаціям, напередодні візиту Генерального секретаря
ЦК КПРС М. Горбачова до Львова 21 лютого 1989 р. ув’язнили учасників право-
захисного руху: І. Геля, Б. Гориня, Г. Приходька, М. Гориня, І. Кандибу, Я. Путька,
Ірину Калинець. Загалом, лише упродовж чотирьох місяців (21 листопада 1988 –
20 березня 1989 рр.) було засуджено 12 представників УГС, незаконно затримано
понад 30 осіб14.
Під час передвиборчої кампанії низка організацій закликала бойкотувати
вибори, організовувати акції протесту, диверсії, не виконувати накази органів
влади15. Передусім, це стосувалося УГС, члени якої пропонували бойкотувати
вибори шляхом: 1) неявки; 2) перекреслення бюлетенів; 3) написом слова бойкот;
4) забиранням бюлетенів із виборчої дільниці16. Крім УГС, бойкотувати народне
волевиявлення закликала громадська організація “Виборче право”, активісти якої
поширювали у Львові листівки з подібними закликами, збирали підписи в населення
області, організовували зустрічі з трудовими колективами великих підприємств17.
Особливе обурення серед національно свідомих жителів реґіону викликала
відмова в реєстрації відомих громадсько-політичних діячів і письменників
Р. Братуня18 та І. Драча19. Окружна виборча комісія Львівсько-Залізничного
територіального виборчого округу № 487 відхилила кандидатуру Р. Братуня, яку
висунув Інститут прикладних проблем механіки і математики АН УРСР. Основна
причина: “Відсутність чіткої реєстрації учасників зборів та порушення процедури
голосування під час висунення кандидатів у народні депутати СРСР, в результаті
чого немає можливості встановити правомочність зборів…”20. Збори на підтримку
Р. Братуня у львівських філіалах Інституту ботаніки АН УРСР та Інституту
теоретичної фізики АН УРСР окружна комісія визнала недійсними, оскільки наукові
установи не мали статусу юридичної особи21. Загалом, було визнано недійсними
шість зборів трудових колективів (2 – через порушення процедури голосування;
2 – через відсутність реєстрації; 2 – через відсутність статусу юридичної особи)22.
Найбільш інтригуючим для виборців залишався Ленінський т. в. о. № 486
м. Львова, в якому до реєстрації представлено п’ять кандидатів: М. Павловського
(ректора Львівського медичного інституту), І. Вакарчука (завідувача кафедри
теоретичної фізики ЛДУ ім. І. Франка), Ю. Сливку (наукового співробітника
Інституту суспільних наук АН УРСР), Р. Братуня, Е. Миська. Однак напередодні
засідання окружних зборів Ю. Сливка зняв свою кандидатуру. Згодом так само
зробив Е. Мисько23. Основна боротьба розгорнулася між М. Павловським та
І. Вакарчуком, який, зрештою, отримав більшість голосів жителів округу.
14 Батенко Т. Львівська філія УГС... – С. 46.
15 ЦДАГОУ. – Ф. 1. – Оп. 32. – Спр. 2540. – Арк. 28.
16 Там само. – Ф. 271. – Оп. 2. – Спр. 3. – Арк.3.
17 ДАЛО. – Ф. П. 4. – Оп. 49. – Спр. 49. – Арк. 6–7.
18 І знову вибори // Поступ. – 1989. – № 4. – С. 1.
19 ЦДАГОУ. – Ф. 1. – Оп. 32. – Спр. 2555. – Арк. 20.
20 ДАЛО. – Ф. П. 3. – Оп. 62. – Спр. 564. – Арк. 98.
21 Там само. – Арк. 113.
22 Там само. – Арк. 114.
23 ДАЛО. – Ф. П. 4. – оп.49. – Спр. 49. – Арк. 2.О
588 Олег Муравський
Першого секретаря Львівського обкому КПУ Я. Погребняка висунули кан-
дидатом у депутати Верховної Ради СРСР передвиборні збори трудового колек-
тиву колгоспу ім. Кірова Самбірського району (Дрогобицький т. в. о. № 488)24.
Отримавши 108 тис. голосів “за” та 147 тис. “проти”, він не здобув депутатського
мандату. Депутатів не обрано також у Львівському Залізничному т. в. о. № 487 та
Червоноградському т. в. о. № 492. Натомість депутатом Верховної Ради СРСР за-
вдяки підтримці мешканців Старосамбірського т. в. о. № 490 став міністр лісового
господарства УРСР В. Самоплавський. “Для багатьох демократичних кандидатів
вибори 26 березня хоч і не принесли очікувальної перемоги, – зауважував Т. Ба-
тенко, – але все ж сприяли зростанню їхнього іміджу. Витворювалася нова плеяда
загальновідомих громадсько-політичних діячів”25. Отже, вибори, попри відсутність
сформованого табору національно-демократичних сил, засвідчили назрівання
протиборства між партійно-державним апаратом та опозиційно налаштованими
жителями західних областей.
Згідно зі ст. 61 Закону СРСР “Про вибори народних депутатів СРСР” Цен-
тральна виборча комісія (ЦВК) вирішила провести повторні вибори 14 травня
1989 р. в тих округах, де не були обрані народні депутати. Організацію повтор-
них виборів покладено на вже діючі окружні виборчі комісії. ЦВК пропонувала:
не пізніше 13 квітня провести висування кандидатів у народні депутати по вибор-
чих округах; не пізніше 16 квітня провести реєстрацію висунутих кандидатів; до
13 травня організувати зустрічі кандидатів в депутати з виборцями26.
Повторне голосування 14 травня 1989 р. викликало значний суспільний ре-
зонанс. Напередодні, 2 квітня 1989 р., у Києві відбулося засідання Всеукраїнської
Координаційної Ради УГС, на якому вирішено відмовитися від бойкоту виборів і
взяти активну участь у передвиборчій агітації27. Розгорнулася кампанія з висунен-
ня в народні депутати кандидатів від демократичних сил. Згодом, ЦВК призначила
повторні перевибори у тих округах, де не були ще обрані народні депутати СРСР.
Крім бойкотування виборів, поширеними спробами пасивного спротиву за-
лишалися написи на бюлетенях. Тільки 26 березня 1989 р. члени виборчих комісій
Залізничного району м. Львова зафіксували 311 написів на бюлетенях (214 – нега-
тивного і 97 – позитивного для Компартії змісту). Усі написи на бюлетенях мож-
на поділити на декілька груп. До першої увійшли написи зі схваленням політики
перебудови (“Голосую за Ради і мир”, “Голосую за щасливе життя народу” тощо).
До другої групи слід віднести бюлетені з написами, в яких висловлені побажання
майбутньому кандидату (“Бажаю успіху в роботі з бюрократизмом, тунеядцями,
підлабузниками” тощо). Третю групу написів присвячено соціально-економічним
проблемам (“Коли буде вода по графіку у всі зміни, тоді і буду голосувати” та ін.).
Четверта група написів яскраво демонструвала ставлення виборця до проведення
голосування (“Вибори не демократичні, бойкотую!”, “Геть недостойних!”, “Нема
за що”, “Немає програми дій” тощо)28.
24 ДАЛО. – Ф. П. 3. – Оп. 62. – Спр. 564. – Арк. 103.
25 Батенко Т. Львівська філія УГС... – С. 48.
26 У Центральній виборчій комісії по виборах народних депутатів СРСР // Ленінська молодь. –
1989. – 1 квіт. – С. 1.
27 Батенко Т. Львівська філія УГС... – С. 48.
28 ДАЛО. – Ф. П. 4. – Оп. 49. – Спр. 49. – Арк. 43.
589Вибори 1989 р. до Верховної Ради СРСР: специфіка Львівщини
Після завершення виборів перший секретар Львівського обкому КПУ
Я. Погребняк розкритикував науковців Інституту суспільних наук АН УРСР,
які “замість надання конкретної допомоги обласній парторганізації у вивчені
суспільної думки, вирішенні наболілих проблем у перебудові ідеологічної роботи,
конструктивних рекомендацій, глибоко наукових праць з актуальних питань [...]
стають детонаторами конфронтаційних партійним і радянським органам настроїв”.
Я. Погребняк запитував: “Невже такі вчені цього Інституту, як доктори історичних
наук Ю. Ю. Сливка, В. І. Масловський, Ф. І. Стеблій, не можуть розвінчати
необгрунтовані заклики, гасла, “концепції”, які висловлюють їх колеги по роботі і
учасники мітингів тт. Іськів, Жеребецький, Сеник. На жаль, перша група товаришів
мовчить, а друга – безвідповідально розводить демагогію”29.
Загалом, на території УРСР участь у виборах взяли 93,4 % виборців, що стало
одним із найвищих показників у СРСР30. Депутатами Верховної Ради СРСР обрано
231 особу31. Під час виборчої кампанії національно-демократичні сили виявили
низку порушень стосовно порядку висунення кандидатів; проведення окружних
передвиборчих зборів; процесу голосування32.
Отже, “перші паростки” відкритого протистояння між національно-свідомою
громадськістю Львівщини та державно-партійним апаратом проявилися під час
виборів 1989 р. до Верховної Ради СРСР. На думку дописувачів інформаційного
віс ника Товариства Лева газети “Поступ”, позитивом виборчої кампанії 1989 р.
стало те, що “вперше за багато літ ми відчули себе громадянами своєї землі,
здатними впливати на хід суспільних процесів, а не просто бездумними гвинтиками
й коліщатами єдиної союзної державно-бюрократичної машини, виконавцями
центральних наказів її вищих функціонерів”33. Водночас, народними депутатами
обрано низку “екстремістів”, що стало вагомим здобутком національно свідомої
громадськості Львівщини, заклало фундамент для демонтажу комуністичної
системи в реґіоні.
29 ДАЛО. – Ф. П. 3. – Оп. 62. – Спр. 458. – Арк. 27. До речі, низку негативно згаданих прізвищ
можна було б продовжити: Якимович, Войтів, Парубій, Сенів, Кровицька...
30 Об итогах выборов народных депутатов СССР // Львовская Правда. – 1989. – 5 апреля. – С. 1.
31 Литвин в. Політична арена України... – С. 139.
32 Резолюція № 1 мітингу громадян м. Львова від 17 червня 1989 р. “Про підсумки виборів
народних депутатів СРСР” // Віче. – 1989. – № 2. – С. 3.
33 І знову вибори! // Поступ. – 1989. – Квітень (№ 4). – С. 1, 4.
|