Військо Карла XII на півночі Гетьманщини

У статті висвітлено малодосліджений період просування шведської армії у вересні-жовтні 1708 р. територією Стародубського полку.

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2014
1. Verfasser:	Павленко, С.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2014
Schriftenreihe:	Сiверянський лiтопис
Schlagworte:	Стародубська старовина
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73990
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Військо Карла XII на півночі Гетьманщини / С. Павленко // Сiверянський лiтопис. — 2014. — № 5. — С. 256-287. — Бібліогр.: 339 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-73990
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-739902015-01-18T03:02:10Z Військо Карла XII на півночі Гетьманщини Павленко, С. Стародубська старовина У статті висвітлено малодосліджений період просування шведської армії у вересні-жовтні 1708 р. територією Стародубського полку. В статье отражен малоисследованный период продвижения шведской армии в сентябре-октябре 1708 г. по территории Стародубского полка. The study (article) reflects the scantily explored period of advancement of the Swedish army in September – October of 1708 by territory of the Starodub regiment. 2014 Article Військо Карла XII на півночі Гетьманщини / С. Павленко // Сiверянський лiтопис. — 2014. — № 5. — С. 256-287. — Бібліогр.: 339 назв. — укр. XXXX-0055 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73990 94 (744) uk Сiверянський лiтопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Стародубська старовина Стародубська старовина
spellingShingle	Стародубська старовина Стародубська старовина Павленко, С. Військо Карла XII на півночі Гетьманщини Сiверянський лiтопис
description	У статті висвітлено малодосліджений період просування шведської армії у вересні-жовтні 1708 р. територією Стародубського полку.
format	Article
author	Павленко, С.
author_facet	Павленко, С.
author_sort	Павленко, С.
title	Військо Карла XII на півночі Гетьманщини
title_short	Військо Карла XII на півночі Гетьманщини
title_full	Військо Карла XII на півночі Гетьманщини
title_fullStr	Військо Карла XII на півночі Гетьманщини
title_full_unstemmed	Військо Карла XII на півночі Гетьманщини
title_sort	військо карла xii на півночі гетьманщини
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Стародубська старовина
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73990
citation_txt	Військо Карла XII на півночі Гетьманщини / С. Павленко // Сiверянський лiтопис. — 2014. — № 5. — С. 256-287. — Бібліогр.: 339 назв. — укр.
series	Сiверянський лiтопис
work_keys_str_mv	AT pavlenkos víjsʹkokarlaxiinapívnočígetʹmanŝini
first_indexed	2025-07-05T22:29:44Z
last_indexed	2025-07-05T22:29:44Z
_version_	1836847816472788992
fulltext	256 Сіверянський літопис УДК 94 (744) Сергій ПАВЛЕНКО. ВІЙСЬКО КАРЛА ХІІ НА ПІВНОЧІ ГЕТЬМАНЩИНИ У статті висвітлено малодосліджений період просування шведської армії у вересні- жовтні 1708 р. територією Стародубського полку. Ключові слова: шведи, козаки, Петро І, Карл ХІІ, Мазепа. Штампи і правда Перебіг головних військових операцій 1708-1709 рр. достатнього глибоко з різних позицій висвітлений в історичних дослідженнях. Незважаючи на тенденційність багатьох праць, заангажованість деяких дослідників, маємо велику літературу1, яка оповідає про шлях до поразки шведської армії в червні 1709 р. Найзначиміші роботи з цієї теми написали М. Юнаков2,В. Ляскоронський3, В. Шутой4, Є. Тарле5, В. Воз- грин6, В. Артамонов7, О. Беспалов8, Б. Крупницький9, С. Томашівський10, Т. Мацьків11, К. Норденсван12, А. Стилле13, П. Енглунд14. Невеликі книги-огляди про війну 1708- 1709 рр. на теренах Гетьманщини зробили українські дослідники Л. Олійників15, Д. Донцов16. Завдяки тому, що вони враховували шведські мемуари, працю М. Юна- кова, їхні роботи містять цінні спостереження та актуальні до сьогодні узагальнення. Разом з тим важливий період появи, дій каролінців на півнчних теренах України висвітлений недостатньо, фрагментарно. Перед Полтавською катастрофою військо Карла ХІІ 8 місяців після битви під Лісною вирішувало низку проблем, зокрема пи- тання забезпечення армії, розквартирування, поповнення резервів, налагоджували співпрацю з мазепинцями та населенням України. Важливо зазначити, що згадана тематика хоч і розглядалася частково окремими дослідниками, але здебільшого тендеційно, односторонньо, за оцінками лише переможної сторони (Росія) або пе- реможеної (Швеція). Тим часом важливу роль у подіях 1708-1709 років відіграли й українці. Радянсько-імперська схема «Мазепа зрадив, його ніхто не підтримав» насправді не відповідає сучасним історичним досягненням, потребує серйозного перегляду й уточнення. Зберігся й великий масив документів, не взятий раніше до уваги, оскільки діяли певні штампи, узагальнення, прийнятні у силу тих чи інших традицій. У цьому зв’язку ми по-новому зробили огляд не тільки праць, а й існуючих джерел щодо перебування війська Карла ХІІ на півночі України. Це розширює карти- ну військового протистояння у ті дні та місяці на теренах регіону, дає уявлення про справжні наміри прибульців та їх прихильників. Зрештою детальне вивчення цього проміжку часу допомагає глибше зрозуміти мотиви дій гетьмана та його наближених, місце України у реаліях Північної війни. В основу реконструкції подій на Чернігово-Сіверщині покладені також свідчення учасників походу. Уважне вивчення мемуарної, епістолярної спадщини К.Піпера, Г. Адлерфельда, А. Гілленкрока, А. Левенгаупта, Г. Нордберга, Р. Петре, М. Норсбергна, Ф. Вейє, Т. Бельке, Р. Бьорке, Д. Крмана, Д. Цедергельма, Й. Барділі, Д. Зільтмана, Д. Джеффрейса, О. Гермеліна сприяло розумінню процесу співпраці українців та шведів, їхніх головних цілей. Досліджуючи події 1708-1709 рр., ми також не залишили поза увагою добірки листів-джерел, універсалів, маніфестів головних рушіїв військових дій І.Мазепи, © Павленко Сергій Олегович – шеф-редактор наукового журналу «Сіверянський літопис». Сіверянський літопис 257 І.Скоропадського, Карла ХІІ, Петра І, О.Меншикова, Г.Головкіна та інших діячів тієї доби. Зміна руху У кінці грудня 1707 р. – на початку січня 1708 р. шведське військо вирушило у похід на Москву. Карл ХІІ не афішував свої плани навіть у колі наближених.Проте є деякі свідчення, які вказують на те, що армія мала рухатися максимально по прямій, аби швидше подолати сотні кілометрів і розгромити росіян. Таємний секретар шведсь- кого короля Цедергельм ще за рік до походу у бесіді з австрійським посланником Францом Людвигом фон Цинцендорфом зазначав, що його володар «не розраховує на довгу війну з Москвою, при якій і без того уже достатньо виснажені шведські землі зрештою опинилися б переможеними, оскільки цар може довший час програ- вати, ніж Швеція вигравати»17. «Тому, – говорив він, – війна повинна бути відразу ж з особливою силою спрямована у серце Московії і таким чином скоро і вигідно приведена до закінчення»18. У похід вирушило 3300013-34000 вояк19 (за іншими даними, 30-35 тисяч20, 36 ти- сяч21), до них мав приєднатися корпус Левенгаупта згідно з плановим розкладом від 2 березня 1708 р., у складі 16 тисяч чоловік22 (англійське джерело називає цифру 15000 душ23, насправді, за найпевнішими відомостями, у похід вирушило 10914 солдат24, за щоденником Ф. Вейє – 11459 душ25, за підрахунками Й. Барділі – 1200026, Р. Петре – 1295027). Крім цього, шведську армію супроводжували тисячі возів зі слугами, реміс- никами, найнеобхіднішим майном. Оскільки полки мали відійти за сотні кілометрів від надійних продовольчих баз, місць постачання, харчування військ покладалося на населення сіл та містечок, що стояли на шляху руху каролінців. Планувалося, що при цьому продукти для прожиття будуть закуплятися у місцевих жителів. Однак цей спосіб забезпечення війська порушувався щораз, коли населенння чинило опір прибульцям, було вороже до них налаштоване. Водночас Петро І та його команда ще у 1707 р. виробила свій Жовківський план ве- дення війни, що насувалася. Його головна стратегія полягала у поступовому відступі у глиб країни, відтягуванні вирішального бою і в такий спосіб знесиленні ворога під час тривалих переходів і постійних атак. У Жовкві «положено, чтоб в Польше не давать (генеральної битви. – Авт.): понеже, ежели б какое нещастие учинилось, то бы трудно иметь ритираду; и для того положено дать баталию при своих границах, когда того необходимая нужда требовать будет: а в Польше на переправах, и партиями, так же оголожением провианта и фуража, томить неприятеля»28. Цар наказував уже у березні «от границы на двести верст поперег, а в длину от Пскова чрез Смоленск до Черкасских городов, указы дать, дабы в начале весны хлеб ни у кого явно не стоял, ни в житницах, ни в гумнах, також и сена, но в лесах или в ямах, или иначе как, а лучше в ямах спрятан был, також для скота своего людям собрания, в лесах же и в болотах заранее, не в ближних местах от больших дорог каждый место себе уготовал; того для ежели неприятель, как выше написано, похочет, обшед войско, впасть внутрь, тогда сам не рад, будет своему начинанию»29. При цьому російська армія за безпосередніми наказами Петра І та його підлеглих генералів у 1708 р. вдалася до тактики випалення населених пунктів, що лежали на шляху просування шведських підрозділів. Селян виганяли з осель, їм було наказано ховати у лісах, болотах худобу, зерно. Ясна річ, таке нецивилізоване, жорстоке ставлення до простолюддя Литви та Білорусі робило його жертвою війни, розорювало, перетворювало у ватаги, що змушені були шукати способу виживання у незвичних екстремальних умовах. Населення страждало від обох армій. Відомо, що, наприклад, для пришвидшення пересування піхоти для 10 російських батальонів у селян були відібрані коні30. «А кои драгуны безлошадны были, тех офицеры посылали по деревням коней брать, – зазначав у своїх записках російський капітан Симеон Курош. – А селяне уже жито в рожь и овес собирать починали и от того бунты учинялись. Драгуны их рубили и лошадей брали. А по полям и лесам имали тех, кто уховался и рубили же дерзостных, а тех всех, кто поклонно падаял, тех в работы разные брали. А были и таки драгуны, кто с крестианами бунташными уховался в лесях. Так посылали дру- 258 Сіверянський літопис гих драгунов из швадронов добрых именных имати тех, кто утекнул, а те верталисъ пеши и наги. Також случалось, что в лесях воевати неспособно, а порох берегли до баталии со свеями и в палаши ходили, а те разбойны их били и грабили и бивали и коней брали»31. О. Меншиков, як свідчив один з його листів, спостерігав виникнення ворожих настроїв проти росіян у білоруській глибинці: «А когда мы здесь, куда ни приедем, такую нам чинят приязнь, что не токмо в деревнях ни единаго хлопа, но и в панских дворех никого не получаем, а провожатого нигде сыскать не можем: все заранее, как могут, со всем по лесам убираются. Также видя то, что мы на панских токмо дворех провиант и фураж пожигаем, то они с панских дворов все на хлопские дворы и в леса развозят; а из сего можно признать, что все здешние обыватели больше к неприятель- ской стороне склонны и доброжелательны, нежели к нам. И для того я ныне разсудил ко всем своим задним такой указ послать, чтоб везде, где ни найдут, в панских или хлопских дворех, не токмо провиан и фураж, но и солому жгли все без остатку»32. Це робилося так ретельно, що у війську Карла ХІІ забракло продовольства. «Голод в армії росте з кожним днем, – писав у вересні шведський учасник походу, – про хліб уже не мають поняття, війська годуються лише кашею, вина нема ні в погребах, ні за столом короля; король, офіцер і солдат – усі п’ють лише воду, про пиво тільки мріють… Цар наказав при нашому наближенні спалювати (все)... Як же ми будемо існувати в цій жахливій пустелі?»33 17 вересня 1708 року шведський перебіжчик Неман свідчив, що голодні підрозділи армії Карла ХІІ «йшли все по місця горілим»34. Так само у щоденнику один із німецьких офіцерів зазначав, що «їм (росіянам. – Авт.) наказали усе спалювати»35. Ад’ютант Петра І Федір Бартенєв доповідав Меншикову про те, як війська російського генерала Інфлянта «деревни и мельницы кругом неприятеля все палили»36. За шведськими оцінками, на шляху Смоленськ-Москва винищувалося все на просторі 10-12 миль37. 11 вересня 1708 року біля села Стариші Карл ХІІ, який зазвичай не радився з найближчим оточенням, здивував підлеглих запитанням: куди йти? У своїх спогадах генерал-квартирмейстер А.Гілленкрок написав, як він ділився думками з цього при- воду з головним королівським міністром графом К.Піпером: «Вислухавши мене, він (Піпер. – Авт.) сказав: «Король не повернеться за Дніпро. Він визнає це осоромленням, і краще на все наважиться. Якщо ж король вирішить йти в Сіверський край, то я думаю, що росіяни не наважаться палити все, як палять тепер, і що козаки перейдуть до нас». Я відповідав: «Не можу цього ні знати, ні стверджу- вати, а тільки припускаю, що козаки не допустять палити свій край, якщо ми підемо туди»38. Як повідомляв пізніше Г. Нордберг, перемогла точка зору дорадників, які переконували йти в Гетьманщину з таких мотивів: «1. В Україні король дістане 20000 козаків, що будуть готові битися, щоб скинути з себе російське ярмо. 2. Їх можна вдало використати, тому що вони знають усі дороги та стежки. 3. Козаки на своїх легких конях можуть вести воєнну акцію в російському запіллі і тим самим зліквідувати дальші пожежі. 4. Під час битви вони можуть заатакувати ворога ззаду. 5. Україна дуже врожайна й багата країна. 6. Звідси відкривається дорога до Росії. 7. Можна мати вільну руку в Польщі. 8. Що ж стосується графа Левенгавпта, то це генерал, на якого можна поклада- тися, він має відважних офіцерів і хоробрих вояків, тому ворог не наважиться його заатакувати»39. Карл ХІІ, послухавши аргументи своїх наближених, наказав готувати марш в Україну. При цьому він проігнорував зауваги головного королівського міністра К. Пі- пера зачекати корпус Левенгаупта40, який спішив з’єднатися з головною армією і віз з собою 8 тисяч возів провіанту41 та амуніції на три місяці буття вояк42. За спогадами Туре Бельке, на рішення Карла ХІІ вплинули передусім таємні, «через посередництво короля Станіслава» «зв’язки, які він почав мати з Мазепою; вони переконали його Сіверянський літопис 259 взяти інший шлях»43. Шведський зверхник у цьому зв’язку сподівався, що, крім укра- їнців, шведи «притягнуть у союзники й інші козацькі народи»44. Поінформований Г. Нордберг знав про те, що у жовтні 1707 року Мазепа «запропонував свої послуги у боротьбі проти царя»45. Гетьман тоді послав до Станіслава свого таємного посланця з листом, в якому висловився за співпрацю з Карлом ХІІ, якщо останній «надасть йому захист»46. «Те, що шість чи сім тисяч московитів, які були в Україні, буде легко знищено, і він поставить мости для шведів»47,– так думку Мазепи передали швед- ському королю. Барділі теж підтверджує, що гетьман «вже до цього неодноразово шукав дружби з королем і пропонував свою службу». «Натомість, – зазначав цей поінформований учасник походу, – якщо раніше на ці пропозиції щодо послуг цього військового вождя мало звертали уваги, то на цей час нагода скористатися його по- слугами здавалася винятково прийнятною, до якої можна було пристати, оскільки він міг на той час не тільки зміцнити шведську армію великою кількістю людей (він мав на той час 20000 чоловік), а й тим, що його земля могла, перш за все, бути в на- годі, щоб шведський солдат міг краще підготуватися до генеральної зустрічі»48. У листі від 18 вересня 1708 р. англійський представник при шведській армії капітан Д. Джеффрейс теж уже писав про І. Мазепу як ймовірного союзника, котрий мав поліпшити забезпечення королівської армії49. 14 вересня (15 вересня50) шведи вирушили на південь, до України51. За наказом короля був сформований з кількох полків авангард каролінців (2000 піхоти і 1000 кавалеристів, 4 гармати52; за Г. Адлерфельдом, цей загін налічував 4000 кіннотників та піхотинців53; останню цифру називає й Бельке54; за російськими даними 4000 вояк- «половина пехоты, другая половина конницы и при них 6-ть пушек»55) під керівни- цтвом ад’ютанта короля, генерал-майора Андерса Лагеркрони56. Він знявся в похід з попереднього місця затемно57, за кілька годин до руху основної армії. Авангарду було поставлено завдання – «направитися саме до Сіверії, як можна швидше пробиватися туди лісом з тим, щоб зайняти там кращі і найзручніші місця»58, «попередити ворога»59, «перешкодити будь-яким атакуванням»60, зайняти Мглин, аби перешкодити росіянам проникнути в Сіверську область61, «забезпечити охорону Батурина»62, поправляти дороги для головної армії, «перекинути мости через річку Сож»63. Цьому військо- вому з’єднанню 18 вересня в Кричеві64 наказано завадити супротивнику знищити запаси продовольства на шляху просування шведської армії і зайняти переправи. Оперативний підрозділ отримав у дорогу продовольче забезпечення на 14 днів65, «скільки могли знайти із запасів армійських та взятих у населення»66. Відстань 200 кілометрів до полкового міста Стародубського полку шведські кіннотники могли б подолати за 6-7 днів. Однак без запасів фуражу, через погані шляхи, болотисто- лісну місцевість зробити це було нелегко. Крім того, місцеве населення за наказом російського командування ховалося у лісах. Ще 9 серпня 1708 р. Петро І надіслав указ Миколі Інфлянту: «Ежели же неприятель пойдет на Украйну, тогда иттить у оного передом и везде провиант и фураж, такоже хлеб стоячей на полеи в гумнах или в житницах по деревням (кроме только городов), полской и свой жечь «не жалея и строенья» перед оным и по бокам, также мосты портить, леса зарубать и на больших переправах держатъ по возможности. Все мельницы такожь жечь, а жителей всех высылать в леса с пожитками і скотом … А ежели где поупряметца вытить в леса, то і деревни жечь. …Також те деревни, из которых повезут, жечь же»67. А тому шведським воякам було важко навіть розпитати шлях до Мглина. «Вийшовши з лісу і вступивши у Сіверську землю, – писав учасник походу Ад- лерфельд,– ми відкрили чудову країну з великими і красивими селами, але вони були порожні, при нашому наближенні населення їх залишало: ми знаходили тільки корм для наших коней у великій кількості»68. У результаті цього знесилений каролінський авангард заблукав. При цьому, за свідченням учасника походу, мазовецького воєводи С. Понятовського, Лагеркрона через свою нікчемність взяв у провідники «декілька малознаючих євреїв»69. «Хоча вони і відмовлялися, посилаючись на необізнаність, але він ударами палиць примусив їх указувати йому дорогу, – зазначав резидент короля С. Лєщинського при шведській армії. – Таким чином, як тільки він перейшов через 260 Сіверянський літопис річку Сосну, то замість того, щоб взяти вліво, повернув направо, на відстань більше 20 миль у бік від потрібного шляху»70. Про те, що «генерал збився зі шляху»71, на- писав у своєму листі на батьківщину капітан Д. Джеффрейс. Зрештою цей підрозділ прийшов до Стародуба 28 вересня, о 18 годині72. Він при цьому розквартикувався у селі Ярцево73. Як свідчить С. Понятковський, Лагеркрона «не вступив у місто, хоча жителі принесли йому ключі»74. В інших мемуарних нотатках цей же автор зазначає, що «місто відчинило йому брами і привітало хлібом-сіллю», але генерал «станув 1,5 милі дальше з військом»75. Г. Адлерфельд у своїх нотатках, зроблених, очевидно, після зустрічі із гетьманом, зазначив, що «насправді у Мазепи був наказ: перший, хто з’явиться перед воротами цього міста, може увійти»76. Росіяни при цьому виявилися набагато прудкішими. Петро І ще 18 вересня на- казав Г. Головкіну «баталион в Стародуб, как наискоряя, послать для лутчей надежды тамошним»77. Крім цього, цар дав розпорядження негайно «как возможно…хотя мало што укрепить» Стародубську фортецю, направити до неї «драгун безлошадных», а також козаків під командуванням І. Скоропадського78. «Також в Стародуб пошлите Брыля, чтоб полисадами и протчим, чем мог, укре- пил и лишнее строение [для пожаров] выломали, – наказував 19 вересня російський володар Борису Шереметєву. – Також ис Почепа пушки б и протчее черкасы вывезли в Стародуб»79. Уже того ж дня до цього містечка були направлені стародубський полковник зі своїми козаками80, а також полк Астаф’єва у складі 600 чоловік81. Незабаром, 28 ве- ресня, сюди прийшли полки російського генерала М. Інфлянта82. Вони, за свідченням Нордберга, з’явилися на 4,5 години пізніше шведів, але відразу увійшли у фортецю з іншого боку. Як дізнаємося із «сказки» стародубського старшини Пилипа Данченка, тоді ж повернувся з-під Кадина «с генералом Инфлянтом, упрежаючи шведа»83 й Стародубський полк. Наказний полковник, полковий обозний Прокіп Силевич (Си- ленко84) наказав «город Стародуб против неприятеля заперти»85. Командування ка- ролінців надіслало напередодні у Стародубську фортецю листа86 козакам та міщанам про співпрацю («чтоб жили в домах своих и никуда не выходили», «також и чтоб были к ним для встречи из Стародуба были с бурмистр и чтоб везли продавать хлеб»87). Стародубський війт Спиридон Ширай напередодні «под самое неприятеля шведа на- шествие» «для приват своих до царствующого града Москви зъехал»88, де,очевидно, і помер (його син Степан у грудні 1708 р. переоформлював на себе маєтності89). Поки прибульці з’ясовували умови продовольчого забезпечення, роз’яснювали свої на- міри, росіяни їх випередили. «Лагеркрон.., – зазначає Д. Крман, – прийшов до нього (міста. – Авт.) пізніше, коли воно вже мало новий московський гарнізон»90. Карл ХІІ був прикро розчарований діями підлеглого йому генерала: «Дійшов до Стародуба і не зайняв його!»91 Посланець від керівника авангарду майор пояснив причину згаданого рішення: «Коли генерал-майор Лагеркрона перебував за півмилі від Стародуба, усі полковники (Ернстедт, Якоб Сперлінг та Сігрот92. – Авт.) пропонували зайняти по- зицію в цьому місці. Та генерал сказав, що він не має на те повеління і тому не може атакувати козаків, що там сховалися, якщо вони не впустять його добровільно»93. Лагеркронівці повернули до Мглина, аби виконати поставлене завдання. Разом з тим передовий шведський загін здійснив і певну позитивну місію для усієї армії. Наказні полковники переяславський та ніжинський С. Томара та С. Жораховський доповідали Г. Головкіну, що «барзо скудно с продовольствием и кормами для лошадей, а недостать где не могут, бо везде около Стародуба на полях и деревнях неприятель пашне и сена потравил, что и не добудь где, а не купить невозможно, а так и самим гражданам не токмо войску нашему погодившись великая скудность в живностях будет»94. Тобто харчі, фураж дісталися у Стародубській окрузі каролінцям. Водночас за короткий час у Стародубі під керівництвом інженерів В. Корчмина та Бриля95 були підправлені вали, фортецю «уполисадировали и прочее утвержде- ние к неприятельскому отпору учинили»96, оскільки очікувався прихід основного війська Карла ХІІ. «Стародуб требует не малого поправления, для того что по валу Сіверянський літопис 261 не только что пушек поставить, но и в один человек пройтись невозможно до меня, – доповідав В. Корчмин, – и при мне господин Брыль поставили полисады от воды почитай до воды также поправляем.., и больверки солдатские не може, понеже для такой близости неприятельской иные деревни вызжены, а из иных разошлись»97. Майже щодня в укріплення прибували додаткові сили. Так, 2 жовтня сюди увійшло 500 солдат із Севська98, 11 жовтня – Новгородський піхотний полк під командуван- ням Пфелейгейма99. Про склад гарнізону фортеці Б. Шереметєв доповідав царю: «Полковника Фелейгейма с полком, которой был в Погаре, отправили, и ныне с тем полком и с прежними 2 баталионы будет в Стародубе 4 баталиона пехоты, да драгун 400 человек для розъездов, и признаваю, будет во оном гварнизоне довольно; так же и 2 полка черкаских, Переяславский и Нежинский, к Стародубу ж отправлены»100. Як зазначав у розповіді про свою військову службу старшина М. Забіла, Ніжинський полк «у пятисот коней... в городе Стародубе запершися, всякие промисли против неприятеля шведа делали»101. Інженер В. Корчмин зауважив, що «жители Стародубские при наших благона- дежнее»102. Комендантом Стародубської фортеці був призначений полковник Фейлейгем, який був невдоволений тим, що вона «ко удержанию в наступление неприятелское зело слаба»103. Козаки у свою чергу були обурені тим, що комендантом у фортеці був призна- чений іноземець. «И зело то не угодно черкасом, что иноземцу быть камендатом, – доповідав Ф. Бартенєв, – об обидах каких приходят бить челом, и от него рассутку нет; а я слышал, что жалуютца черкасы, лутче они опхождения имеют с рускими»104. Петро І у цьому зв’язку 21 жовтня наказав Б. Шереметєву «коменданта руского из- волте определить в Стародуб ради многих причин»105. Після 9 жовтня для підсилення залоги додатково були вислані дві дивізії піхоти106. Головне шведське військо повільно просувалося вперед. 17 вересня воно підійшло до Молятичів, 19 вересня перешло річку Сож біля Кричева107, 20 вересня минуло Буду і 21 вересня вже було в Костюковичах108, 21 вересня – у Каничах, а далі, 25 вересня, переправившись через річку Іпуть, зробило зупинку у Костеничах109. Як зазначав учасник походу Д. Крман, це містечко «було москалями випалене», від нього «залишилась лиш церква, монастир і декілька домів, біля яких ми за вельми сильних морозів пробули ніч»110. Стародубський полковник І. Скоропадський отримав донесення від мглинського сотника: «Неприятельские люди пришли на границу конницею, полков с восемь, к местечку Млыну, к реке Ипуте, и через реку по них казаки стреляли; а неприятель уговаривал казаков: мы де у вас брать не будем ничево, только за денги будем по- купать; а казаки на то ответствовали: мы де вам будем пули продавать»111. Загін з 500 кіннотників112 під командуванням майора Коскуля 24 вересня був направлений до Мглина за фуражем та провіантом. Він зіткнувся з невеличким передовим загоном росіян, яких відігнав113. Шведський офіцер, оцінивши слабкість укріплень Мглина, вирішив взяти його приступом, однак 300 російських драгун114 і «приблизно 1000 сіверських селян»115, побачивши невелику кількість ворожих воя- ків, вирішили дати їм відсіч. «И городка не взяли и отступили с уроном, которых я видел и считал пятдесят тел у стены городовой, –інформував царя Ф. Бартенєв, – да у ворот городовых убито из пушки два офицера, один маеор, шпаги и платье сняли казаки, и книшка у маеора записная взята из карману, что было у паролю приказано тое ночи»116. Як відзначав пізніше у своєму універсалі І. Скоропадський, Опанас Єсимонтовський «в обложении мглинском проти того ж неприятеля… тамошних людей при себе будучих от незапного нападения неприятелскаго оборонял, а его, неприятеля, за своим мужественно отважним и добропорядочним проводом под фортецию мглинскою штурмуючого не мало положивши трупом завстидил и вос- пятил»117. Невдовзі оборонці при підході основних шведських сил, «побачивши, що справа програна, втекли одної ночі»118. Б. Шереметєв інформував царя, що через невиконання його указу «о созжении местечка Мглина», «по ведомостям швецких 262 Сіверянський літопис языков, неприятелское войско немалое себе доволство во всем от Мглина получи- ло»119. Справді, за свідченням Д. Крмана, «король тут здобув усяке їство й питво, а на пам’ять наказав збурити міські вежі»120. За щоденником повідомлень з королівської армії, у Мглині «було знайдено такі великі запаси горілки, сала, зерна і різного про- віанту, що можна було на певний час забезпечити всю армію»121. Основний контингент каролінців 9 жовтня122 вирушив у бік Стародуба. 11 жовтня він дійшов до села Гарцево123. Карл ХІІ вирушив з Костеничів 11 жовтня і зробив зупинку у Білогорщі124, де був до 12 жовтня125. На з’єднання з військом Карла ХІІ прямували залишки корпусу Левенгаупта. Поблизу Стародуба на левенгауптівців 9 жовтня126 напали полки генерал-майора М. Інфлянта. У результаті бою загинуло 28 каролінців на чолі з лейтенантом Мюллером127, близько 35 було поранено, у полон потрапило декілька офіцерських слуг128 (за донесенням росіян, втрати становили 318 каролінців129). Зрештою 13 жовтня вояки Левенгаупта з’єдналися з основним військом в Рюхові130. Шведська армія 13 жовтня дійшла до Осколкова131, 16 жовтня – до Черенкова132. 15 жовтня шведи знову підійшли до Стародуба133, але «путь свой правили мимо», при цьому українські козаки «над неприятелскими людми некоторой учинили по- иск и немалое число в полон взяли»134. Хоча, за щоденником Д. Крмана, наспраді вони бачили поблизу полкового містечка «метушню калмиків, які в тумані, який їм вельми сприяв, гострили зуби на шведські вози»135. Далі свідок повідомляв, як обоз був атакований («галопом навпроти нас скаче зо двадцять калмиків»136). За щоден- ником Адлерфельда, сам король був під Стародубом 18 жовтня, і з фортеці ворог «напав на нас в той день і заподіяв школи нашим возам»137. Шведський писар Магнус Норсберг у своїх нотатках відмітив, що «деякі багажі були розграбовані, а 4 наймити застрелені»138. Про напад групи козаків сповістив у своїх історичних нотатках і Норд- берг139. Генерал А. Левенгаупт у своєму щоденнику зробив запис про те, що, минаючи Стародуб, побачили «тільки декілька козаків»140. За донесенням Б. Шереметєва, 19 жовтня «Стародуб прошли они двумя колоннами: король сам по правую сторону, а другая колонна по левую»141, а 20 жовтня «Стародуб миновали»131. Відомо, що Карл ХІІ проїжджав згодом Картушин143. В опублікованій у 1951 р. книзі І. Мяла йдеться про те, що «на підступах до Стародуба між шведами і російськими військами зав’язалися кровопролитні бої, що тривали декілька днів». «Однак шведи переважали у живій силі, – зазначав автор. – Проявивши високий героїзм і самовідданість, російські частини відійшли з палаючого міста. У місто вступили головні сили Карла ХІІ. Почалися грабунки, розправи з залишками населення. Багате місто було розграбоване та спалене»144. На жаль, дослідник, намагаючись додати негативних штрихів каролінцям, не вказав на жодне джерело, що підтверджувало б взяття Стародуба прибульцями. Натомість є документи, які спростовують фальшивування події. У грамоті Петра І до україн- ського народу зазначається, що Карл ХІІ після уведення в Стародуб, Почеп, Погар та Новгород-Сіверський російських гарнізонов «не дерзал добывать, принужден в целости и не зацепляя оставить»145 ці міста. Генерал-квартирмейстер А. Гілленкрок теж зазначає, що «за милю перед Стародубом… отримано звістку, що Стародуб зай- нятий 10000 росіянами та козаками», а тому шведські полки «мали наказ іти мимо Стародуба, до Батурина»146. У листі Петра І від 16 жовтня йдеться про те, що «Ста- родуб так удовольствован, что хотя неприятель ко оному подходил не однократно, но, потеряв многих своих, паки уступити принужден и ради того, не дерзнув более атаковать того города, отсупил»147. Випалення сіл Першими на Гетьманщині запалали села Стародубщини. Учасник походу Гермелін писав у своєму листі від 11 вересня: «Вони палять жахливо навколо нас, причому зучора це роблять на своїй землі»148. Наказний переяславський полковник С.Томара 23 вересня жалівся канцлеру Г. Головкіну, що у Стародубському полку «много дере- Сіверянський літопис 263 вень волохи огнем и мечем разорили»149. На військовій раді російського командування 3 жовтня Б. Шереметєв радив підлеглим генералам «всякую пустоту и пожег перед неприятелем чинить»150, а також у випадку відступу знищити вогнем навіть містеч- ко Почеп151. Перебуваючи в цьому населеному пункті, фельдмаршал «деревни пред неприятелем велел жжечь»152. Як повідомляв 10 жовтня 1708 року Ф. Бартенєв, на Стародубщині «деревни, которые были кругом неприятеля, все обожжены»153. «А гетману удобнее инаго не знаю, толко чтоб шел от Чернигова встречю неприятелю и, случась с Ыфлянтом, на пасах оного удерживал, такъже по бокам, – наказував цар, – и где не может удержать, напереди все велел жечь»154. Як зазначав у щоденнику 10 жовтня Вейє, поблизу Стародуба «ми побачили 2 або 3 спалені перед нами села»155. Вжиті заходи щодо «зачищення» території посіяли у громадах панічні настрої, прояви непослуху, непокори, бунтування. Так, у Стародубі, як дізнаємося з листа І. Мазепи, ще під час відсутності козаків «шевцы, кравцы и все поспольство во дворе войта тамошняго учинили нападение з дубьем, склепы отбили, бочки с вином побрали и перепився жидов 50 до смерти побили»156. Як з’ясувалося під час розслідування цього інциденту у 1711 р., нападу тоді зазнали представники посла Речі Посполитої, маршалка Великого князівства Литовського Воловича. «…Жидов Хелмецких, власных его посолских, – зафіксовано у кореспонденції про цей випадок, – тиранско в Старо- дубе казаки побили и несколько живьем взяли, которые от шведцкого нападения в Стародубе тогда были, и побрали те казаки у тех жидов многие пожитки и денги»157. Г. Головкін повідомляв у ті ж дні, що при стародубському полковнику І. Скоропадсько- му «в Стародубе полку его осталось только 500 человек, а прочие все разбежались и не знает, где оных сыскать»158. Це підтверджує і лист гетьмана: «Козаки те, которые расположены во время партикулярной баталии со шведами при енералах Боуре и Инфлянте, врозь разбеглися и прибывши в городы разгласили везде, будто непри- ятель не токмо их, но и войска все великороссийские разгромил»159. Згадуваний вище С. Томара писав, що спалення сіл призвело до «смятения» у козацькому війську. «И болим все сердечно о городах и домах своих, дабы не познали последних разорений и нищеты, – зазначав він, – просим… отпустить для управления в домы, дабы могли целость убожества нашего соблюсти… А ежели того от вашего сиятельства (Г. Головкі- на. – Авт.) не получим, то бог свидетель, что от тех вестей смущенные, наши казаки все поуходят и никаковым образом их удержать невозможно»160. Полковий стародубський писар Панкевич у ті дні намагався зберегти своє майно та переправити у надійніше місце родину. Проте, як дізнаємося із універсалу І. Скоропадського, «жители… села Чеховки зобравшися с другими селянами карбовскими и савастьяновскими, засту- пили дорогу и що колвек было при пну Панкевичу в возах худобы, все разграбовали, и самого з жоною и зо всеми при нем будучими, мало на смерть не позабивали»161. Шведська армія на Стародубщині виступила на захист місцевих населених пунк- тів.Так, за спогадами А. Гілленкрока, «полковник Гамильтон був відкомандирований з 1000 кіннотників у тил ворога, який палив села та вигоняв жителів»162. «Руські, які почали палити деякі села, – читаємо у щоденнику повідомлень з королівського війська, – були розсіяні кількома загонами, що були послані для цього Його Кор. Вел. Після того козаки, які були з ними, з цієї причини пішли від них. Мешканці самі хотіли брати зброю, оскільки змушені були зупиняти ворога у його підпалах»163. Учасник походу Цедергельм у своїх записах повідомляв, що групі селян із 100 чоловік каролінці пояснили «про свої корисні для них наміри» вберегти від вогню росіян164. Багато господарів понесли «под час нашествия неприятелскаго шведского под Старо- дуб в добрах руины»165 і «через переходы»166 «шкоды»167, «разорения»168. Заворушення сталися і у Мглині, коли сотник Михайло Турковський та старо- дубський обозний Опанас Єсимонтовський «все на возы забравши… опасаяся того, жебы граждане их не удержали, пошли были, город покинувши и людей, ночною добою в Баклан и далей за Судость реку»169. Мглинці догнали обоз і, «настращавши доволно, завернули в Мглин»170. За відомостями І. Мазепи, «сотника тамошнего козаки изрубили и спицами покололи»171. 264 Сіверянський літопис Численні біженці посіяли в Гетьманщині небезпідставні панічні настрої. «Люди полку Стародубского великими таборами уходят в дальние места, – констатував І. Мазепа, – которые между непостоянным народом неистовыми словами рассеяли те плевелы» «будто войска все великороссийские и малороссийские неприятель раз- бил», що свої «всюду будто в полку Стародубском жгут и грабят, и неприятель будто им никакого разорения не чинит»172. На півночі Чернігівщини, у Горську, 21 жовтня 1708 О. Меншиков, повідомляючи царя, висловлював свій подив: «Здешняго Чер- ниговского полку толко с полтараста человек здесь мы изобрели, и те ис последних, а ис старшин почитай никого не видим, а которой и появитца, да тогож часу спешит до двора, чтоб убратца и бежать»173. До Батурина, як свідчив на допиті спійманий драгунами канцелярист Олександр Дубяга, докотилися чутки про спалення Мгли- на, Березни, Мени та інших «знатных» містечок174. Б. Шереметєв 23 жовтня наказав «Погар и прочии деревни… жечь, дабы в том неприятель довольства не получил»175. Водночас російське командування у жовтні змушене було відмовитися від тактики випалення українських сіл. Як записав у своєму щоденнику Адлерфельд, «против- ник перестав все спалювати і приводити в лють козаків»176. Адже побоювалися ви- никнення протестних настроїв у козацькому середовищі. «Малороссийский…народ как можно оберегам и до озлобления не допускам, – повідомляв Г. Головкін царя, – и для того господин фельдмаршал у конницы и у пехоты учредил по майору, дав им инструкции с полною мочью дабы смотрели, чтоб ни от кого из войск обид и разо- рения чинено не было, и кто в том злочинец сыщется, тех велено для постраху иным казнить смертию»177. Встановлення контакту Поворот шведського війська в Україну ставив перед каролінським командуван- ням питання встановлення союзницьких відносин з гетьманським урядом. У реаліях великої насиченості російських вояк на можливих маршрутах просування шведів це було нелегко зробити. У джерелах зафіксована перша така невдала спроба, датована 29 вереснем 1708 р. Тоді під Стародубом росіяни затримали шляхтича Якова Улашина, який їхав з листом від резидента польського короля при Карлу ХІІ, генерала артиле- рії Станіслава Понятовського. У Посольській похідній канцелярії піднятий на дибу вістун у ході катування зізнався, що мав передати І. Мазепі, «чтоб он с войски при нем обретающимися приближился к ним, а как начнет приближатса о том бы к нему, Понятовскому, от себя так же и о своем желании отписал, а он де Понятовской о том зближении и о желании ево донесет швецкому королю… и говорил ему: уповает де он, что при помощи Божии гетман Мазепа с войски своими будет с ними ж обще»178. Зазначимо, що польський король С. Лещинський 18 вересня 1708 р. направив своєму міністру С. Понятовському інструкцію. У ній він писав: «Мазепа прислав до мене декілька гінців з підтвердженням наданих раніше обіцянок; він просив про допомогу, запевняючи по-старому, що при моєму наближенні він поновить зі мною зв’язок і використає його на користь своєї країни. Його Величність Король Швед- ський знає про все, що відбулося з цього приводу»179. У шведський похідний табір гінець з цією інструкцією прибув орієнтовно 26-27 вересня, а вже 29 вересня підлеглі російського генерала М. Інфлянта спіймали посланця С. Понятовського до І. Мазепи. Граф Г. Головкін після допиту Я. Улашина копію його розшукової справи направив гетьману до відома і «надзору»180. Тим часом І. Мазепі був надісланий і полонений гінець від Левенгаупта до Карла ХІІ зі звісткою про поразку під Лісною лейтенант Ульрихс181 (очевидно, його спіймали стародубські козаки). Увійшовши на землі Гетьманщини, лише 8 жовтня шведське командування від імені Карла ХІІ звернулося із універсалом до українського народу. У ньому йдеться про причини своєї появи на Сіверщині, мовляв, Петро І «почав ту несправедливу війну марно без всілякої йому зробленої вини і в … королівську землю насиллям вступив»182. Українці, далі зазначається у цьому документі, при царю «не зі своєї волі, але неволею присилувані до цієї війни при ньому бути»183. Каролінський штаб Сіверянський літопис 265 просив місцеве населення «скільки можна на продаж везти запасів до війська його королівської величності»184, «спокійно зі всіми пожитками в домах своїх жити і відправлять торгівлю»185, залишатися на місцях, не йти в ліси, доставляти провіант каролінцям186. Водночас, зазначалося у зверненні, каратимуться ті, хто буде виступати проти «явленої королівської милості» чи хто «зброєю яку б шкоду над його коро- лівської величності військом чинили», чи «будуть себе у лісах зі своїми пожитками ховати» і своєчасно не вернуться додому187. Шведи сподівалися бачити в аборигенах союзників, оскільки «їх старі вольності втрачені», а цар «доми їх і майно попалив і до кінця розорив»188. У цьому та інших універсалах, розісланих по містечках України, як дізналося російське командування, Карл ХІІ «прелщает малоросийских обывателей, чтоб ехали к нему с правиянтом и с протчим, что ко иждивлению приналежит, обещая им за то чрезвычайную многую плату и увещевая их всякими безопасностьми»189. Карл ХІІ своїх супротивників у Польщі, Московії називав тиранами, а себе визво- лителем від «іга». У маніфесті до литовського герцогства він, наприклад, свій прихід на їхні терени декларував як утвердження «прапора вольності» з метою «позбавити республіку від… тиранства» Августа190. Ще до появи цих звернень-маніфестів російське командування зафіксувало факти продажу на Стародубщині українцями хліба шведам. Так, А. Ушаков повідо- мляв царю про 6 селян, які «повезли для продажи к шведу хлеб»191. О. Меншиков 9 жовтня у листі до стародубського полковника писав, що «из простого народу многие склоняются и в неприятелское войско ездят для продажи со всякими припасы»192. За його наказом, таких потрібно було «ловить и вскоре вешать, не описываяся никуда об ином указе»193. Д. Крман писав, що все ж «скриті в горах козаки принесли хліб, сир і яблука» і що «дістали ми теж сиру і велику паляницю хліба, якою харчувались кілька днів»194. Однак російське командування, дізнавшись про продовольче забезпечення шведів, суворо карало селян. Англійський посол Чарльз Вітворт повідомляв своєму керівництву, що на Стародубщині «багато черкас повішено за привезені борошно і горілку у шведський табір»195. За інформацією британського капітана, англійського королівського спостерігача у ставці шведського командування Д. Джеффрейса, 7 жовтня Карл ХІІ відправив кур’єра до гетьмана І. Мазепи в Батурин з пропозицією, «щоб запросити його при- йняти наш бік з наданням зимових квартир в Україні»196. Очевидно, гінець добрався до польового козацького табору. На свого наближеного свояка І. Бистрицького197 (у генеральному слідстві Старо- дубського полку Мазепу названо його «дядком»198) гетьман покладав відповідальну місію – повідомити Карла XII про бажання генералітету Гетьманщини стати союзни- ками шведів. Для цього управителя Шептаківської волості викликали у Борзну, де, як згадував П. Орлик, йому було наказано «при всіх нас присягнути ему на секреті, а мні приказал написать ему инструкцию до графа Пипера»199. Відданого посланця відправили разом з полоненим («дзвонарем [у церкві] з Лівонії»200,«ліфляндським кістером, який говорив по-німецьки і по-козацьки»201, «жив там зі своєю сім’єю»202) до шведів з посланням «ни таким ни сяким без подпису, без печати и без жадного ни до короля, ни до Пипера писаного листу от себе»203 . Підстраховуючись, І. Мазепа, за пізнішим повідомленням англійського надзвичайного посла Чарльза Вітворта, інформував царя, що той «зрадив і втік» і у такий спосіб «гетьман відвернув від себе підозри, які у цьому зв’язку могли виникнути”204. З допиту Олексія Опоченка дізнаємося, що І. Бистрицький «в Новагродке начевал одну ночь» і «поехал… в Ста- родуб тому ныне назад с неделю» (тобто 13-14 жовтня) з листом «до полковника стародубовскова»205. Шептаківський староста, очевидно, на той момент не мав права розголошувати про свою основну таємну місію, оскільки це могло зашкодити справі. І. Бистрицький з’явився у шведській армії біля Понурівки 18 жовтня206, коли вона залишила за собою Стародуб207 (авангард каролінців уже зайшов у Семенівку208). 266 Сіверянський літопис Зустріч між посланцями І.Мазепи і Карлом ХІІ відбулася у Понурівці209. «Його Ве- личність люб’язно була задоволена пропозицією Мазепи», – писав секретар короля Цедергельм. Свідок зустрічі зафіксував і таку деталь, про яку доповіли посланці: видатні старшини теж присягнули, підтримуючи задум свого зверхника210. У спогадах А. Гилленкрока, генерал-квартирмайстра шведської армії, про приїзд посланців є теж запис: «Цей козацький старшина передав прохання, щоб Й. В. (Його Величність .– Авт.) змінив свій марш і вирушив в напрямі Новгорода-Сіверського, щоб там зайняти позицію. Король обіцяв та наказав… заопікуватися гостем. Коли вони обидва сиділи за обідом, прибув слуга старшини з Новгорода-Сіверського і повідомив його, що фельдмаршал Шереметєв повним ходом марширує на Новгород-Сіверський. Тоді попросив цей козацький старшина… доповісти королеві, що потрібно якнайшвид- ше послати туди шведський відділ, щоб зайняти там позицію»211. Про це ж зазначає й секретар короля Цедергельм212 : «Плани Його Величності були змінені на прохання Мазепи»213. Гетьман наполягав, аби «Його Величність взяла маршрут до Новгорода- Сіверського, де вони могли стати господарями річки Десни і отримати переваги для об’єднання, а також постачання для армії»214. Карл XII дещо із запізненням, яке ви- явилось зрештою фатальним, тільки увечері віддав наказ генералу Крейцу вирушити до Новгорода-Сіверського. Його підрозділ через це лише 20 жовтня зупинився за 12 кілометрів від цього міста, у селі Шептаках. Спійманий росіянами шептаківський війт на допиті показав: «Был де он, войт, в Шептаках, в то число пришли в ту деревню и показались ему швецкие люди, сколько числом, не знает. И он, войт, ис той деревни ушел в Новгородок и сказал о том сотнику Журовченку. И сотник ему сказал, что хател послать проведовать, какие люди. А полк московской еще в Новгородок не пришел. Того ж числа пришел к нему Быстрицкого хлопец Усович и взял ево, войту, с собою в деревню Шептаки, сказал ему, что де пришло московское войско со князем Меншиковым, а не шведы. И как они приехали в Шептаки к пану Быстрицкому, и Усович сказал Бистрицкой, что идут московские люди в Новгородок. И он, Быстриц- кой, пошел, сказал швецкому генералу, что можно москвич побить и велел ему, войте, отвесть швецких людей на дорогу, которою идут от Камня в Новгородок московские люди. И он привел и поставил их от Новгородка в миле на мельнице. А сам он, войт, поехал в Новгородок и приехал на отводной караул, сказал козакам, что швецкова войска тысяч с пятнадцать стоят в Шептоках и на дороге у мельницы. И пришел в городок, и сказал городничему и сотнику тож, что шведов пятнадцать тысяч, и сотник отдал ево, войту, за караул. И по приказу пана Быстрицкого сказал, что как придут в Новгородок шведы, чтоб они их встретили с хлебом и ис пушек не стреляли, то де не будет им ничего. Да он же, Быстрицкий, сказал ему, войте, что поедет он того ж часу до гетмана. А Усович остался при Быстрицком. А Быстрицкой при шведе ходит свободна»215. Підвішений «на встряску», битий кнутом війт зізнався, що «слышал от Быстрицкого об измене гетмана и он намерении его соединится с шведом»216. Оскільки допитували війта росіяни у Новгороді-Сіверському 20 жовтня, то стає зрозумілим, що шведи запізнилися увійти у місто буквально на якусь годину. І. Бистрицький був відправлений до гетьмана увечері з відповіддю короля, який згоджувався взяти гетьмана і Запорозьке Військо «під свій захист»217. Отримавши її, І. Мазепа відразу направив повторно свого свояка до Карла XII. Гетьман висловлював радість з приводу обіцяної протекції, просив шведів прискорити марш для з’єднання, аби врятувати підрозділи Гетьманщини від небезпеки218 . І цю місію І. Бистрицький виконав успішно. Деталі переговорного процесу показують, що управитель Шептаківської округи, очевидно, знав латину, тобто мав непогану освіту, яка дозволяла йому вільно спіл- куватися з іноземцями. З листа французького агента, секретаря литовського підскарбія В. Сапіги Пилипа Гроффея до надзвичайного французького посла при Карлі ХІІ Жана де Безенваля від 22 жовтня довідуємося, що козаки «прийняли до відома маніфест шведського короля з умовою, що не буде більше реквізицій і що вони самі приноситимуть харчі на призначені місця»219. Сіверянський літопис 267 Фальшиві повстання Російське командування ще у вересні220 наказувало гетьману І. Мазепі перемістити полки, які були при ньому, на Стародубщину. У цей час, як зазначають багато істори- ків, у тому числі й Т. Таїрова-Яковлева, в Україні спалахнули народні повстання221. Насправді гетьман І. Мазепа під всілякими приводами намагався не виконати укази Петра І. Для обґрунтування відмови він сформулював Г. Головкіну низку при- чин: 1)«при мне малое число войска, которым безсилен есть так великой потенции неприятельской резистенцию чинити и в пути удерживати»; 2) «во всех городах и селах внутренне начинает разширятися между народом непостоянным от гультяев и пьяниц смятение»; 3) «Станислав (польський король. – Авт.)… идет к Киеву»222. Для переконливості гетьман згустив-деталізував кілька кримінальних проявів у Стародубі, Гадячі, Лубнах: якщо «я в Стародубщину зайду, и тут в Украйне начнут- ся бунты, убивства и внутренние смятение». Подібного листа гетьман надіслав і О. Меншикову223. «Рассуди ваша княжая светлость своим высоким благорозумием, – зазначав І. Мазепа, – какая в том польза будет интересам монаршим, если я пойду в Стародубщину оного только полку боронить, а тут всю Украйну в таких трудностях, опасностях и в начинающемся бунтовничьем пожаре на крайнее разорение оставлю, а не дай Боже еще мне какова там от неприятеля несчастия, то какой оттуда возгорится огонь внутренний – выразуметь можно!»224 Перебільшені загрози від бунтівників, змальовані І. Мазепою, викликали сумнів у Петра І, який у листі до Г. Головкіна зазначив, що «гетман не фсе правду пишет»225. Проте все ж повідомлення від гетьмана вплинуло на рішення російського коман- дування. Київському воєводі Д. Голіцину було наказано рухатися з полками в глиб України, щоб «в тех местах стояли для надежды малороссийскому народу, и смотреть, чтоб в оном не произошли какие шатости и от неприятеля какые факции»226. Йому гетьман також повинен був дати частину козаків з наказним гетьманом. Попри бажан- ня гетьмана, йому було наказано «совсеми прочими регименту свого войски, которых надлежит, сколько мочно высылать и собирать, идьти немедленнно к Новгородку Северскому и там стать над Десною». Гетьман саботував і цей наказ. Як повідомляв Г. Головкін 16 жовтня царя, він послав до І. Мазепи Федора Протасьєва «уведать подлинно» «нет ли каких возмущений и шатости в народе малороссийском». Посланець, повернувшись, доповів, що «гетман зело болен, а о шатостях в малороссийском народе он… ему объявил, что только оныя происходят от гультяйства и то малыя»227. І. Мазепа при цьому просив «ради сущей его болезни от походу свободна учинить»228. Г. Головкін частково зважив на стан гетьмана. Він наказав йому «остатися с тяжелым войском и обозом за Десною, оставя при себе из своих елико потребно, а легкому войску… изволите приказать иттить и стать между Стародуба и Чернигова, от неприятеля милях во шти»229. І. Мазепа знову зволікав, оскільки вже вислав посланців до Карла ХІІ. У листі до Г. Головкіна з Борзни від 19 жовтня гетьман навіть дорікає урядовцю: «Чи, еще ж и Ваша Велможность, истинный мой приятель и благодетель, крайней моей немоще не вериш?»230 У своєму донесенні керманич Гетьманщини повідомляє про те, що «полк убо стрелецкий по сей стороне Десны к Новгородку» відправляє. «А сам тут в Борзне, – зазначав, – для обережения Украйны, подожду, ожидая или смерти или облегчения, которое разве молитвами архиерея Божия получу»231. Для приспання пильності російського керівництва гетьман вдавав із себе смер- тельно хворого. Отримавши листа від Г. Головкіна, І. Мазепа 21 жовтня відповів йому, що «приближишася до врат смертніх, понеже болше от десяти день як ничего не ем, ниже сплю»232. Додатковим аргументом для російської сторони став і приїзд у Борз- ну митрополита Іоасафа Кроковського, який здійснив елеосвячення хворого233. Цій хитрості у російському таборі повірили, і цар навіть 20 жовтня наказав Г. Головкіну, «ежели воля Божия какая с оным (гетьманом. – Авт.) определитца, чтоб, не мешкав, другово, для чего нехудо, чтоб Скуропацкой недалеко был»234. Пізніше в універсалі, підготовленому в грудні 1708 р. у царській штаб-квартирі 268 Сіверянський літопис у Лебедині, йшлося про те, що «Мазепа удал был ко Двору Царского Величества ложно, будто во всх полках малороссийских бунты повстают»235. Позиція Стародубського полку Ще далеко до початку шведського походу, у 1707 р., велика частина Стародубсько- го полку була розміщена у Бихівській фортеці236 для її оборони. У липні 1708 р. тут перебувало 543 козаки, з них 175 хворих237. 8 липня з Бихова дезертирувало додому 200 стародубців238, 17 липня – 31239. Загалом у Бихові 29 липня налічувалося 267 старо- дубських козаків240. Ще тисяча козаків-піхотинців Чернігівського та Стародубського полків була уведена у серпні у Бихів241. Частина останніх теж втекла у жовтні242. Стародубський полк разом з Ніжинським, Переяславським та Чернігівським полками на час вступу шведів у Гетьманщину підпорядковувся безпосередньо росій- ському командуванню. Полковник В. Огарьов інформував, що у бою зі шведами під Биховим 17 липня взяли участь 100 українців, з них загинуло 5 козаків Стародубсько- го полку, 7 чоловік пропали безвісти243. З повідомлення Б. Шереметєва дізнаємося, що він 24 вересня відправив «3000 казаков гетманских, которые при нас были, приставя ко оным адъютанта моего Вельяминова для лучшаго управления»244. Це були 2000 піхотинців та 1000 кіннотників з Ніжинського та Переяславського полків245. Друга частина останніх полків дислокувалася біля Пропойська246, а потім на Стародубщині. При стародубському полковнику І. Скоропадському, який також виконував обов’язки наказного гетьмана, був прикомандирований російський офіцер-наглядач. Водночас гетьман тримав зв’язок з полком, дізнаючись про ситуацію з просуванням шведів, оперативну обстановку на півночі Гетьманщини. Це, певно, було нелегко забезпечити. Адже полк не стояв на місці. На момент повороту каролінців в Україну І. Мазепа та його наближені ще вагалися, як їм чинити. Хоча вони заприсягнулися у Білій Церк- ві на хресті247 весною 1708 р. діяти в інтересах Вітчизни, поворот Карла ХІІ на їхні терени був несподіваним і непрогнозованим. Тому І. Скоропадський як наказний гетьман був задіяний з підлеглими козаками у військових операціях проти шведів. У цих умовах І. Мазепа хитрував: намагався випросити у царя свої полки, на- правлені у розташування російських армій, ніби для забезпечення порядку в Геть- манщині, оскільки, мовляв, завелися своєвільники, бунтівники, які збурюють народ. «Трудность найбольшая и в здешнем народе вельми опасна, что под нынешнее не- приятельское наступление во всех городах и селах внутренне начинает разширятися между народом непостоянным от гультяев и пъяниц смятение, которые великими компаниями по корчмах и с ружьем ходячи, вино насильно берут, бочки рубят и людей побивают», – писав гетьман 6 жовтня з обозу поблизу Десни до Г.Головкіна248. Та ці прохання під різним приводом ігнорували. Зрозуміло, розпочинати в таких умовах антиросійську акцію було небезпечно та й авантюрно. Тим часом шведи просувалися селами Стародубщини. Стародубські козаки, а також Чернігівський, Ніжинський та Переяславський полки, не маючи чітких настанов з Батурина, змушені були вести бойові дії проти потенційного союзника. Не маємо відомостей, чи старшина на Стародубщині у кінці вересня знала про плани мазепинської верхівки (відомо, що лубенський полковник Д. Зеленський, на- приклад, влітку 1708 р. після наради у Білій Церкві їздив до Лубен «и прельщал полку свого старшину к тому ж бунту».249 – Авт.). Ймовірно, такі заходи проводилися і на території Стародубщини. Зазначимо, що про бажання співдії з каролінцями Батурина був утаємничений І. Скоропадський, який входив до складу найближчих довірників І. Мазепи. Як стало відомо з доносу пізнішого часу, І. Скоропадський викликав до себе батька писаря Прилуцького полку Захара Патоки, який займався написанням скарг, і просив вплинути на останнього: «Для чего он вспоминает шведчину и Ма- зепину измену, мы все знали о б этой измене еще до прибытия швецкого войска»250. Через це передовий загін шведів зустріли із хлібом-сіллю в Стародубі, а більше 700 козаків дезертирувало. Військовий інженер В. Корчмин, перебуваючи в Стародуб- ській фортеці, просив у О. Меншикова для пришвидшення фортифікаційних робіт «гетману отписать, чтоб для такой нужной работы прислать от себя казаков изволить Сіверянський літопис 269 тысячу другую хотя б и другова полковничества, а стародубовским не может ничего учинится»251. Тобто він переконався, що місцеві козаки ненадійні, відмовляться ви- конувати поставлені завдання. Як довідуємося з листа Петра І, «и офицера, который приезжал в Стародуб, так же и в иные места, всех оковав и с писмами посылают к гетману»252. У листі О. Менши- кова від 18 жовтня є інформація про 6 стародубських козаків, які І. Скоропадським «были... посланы до его велможности гетмана с писмами, от которого отправлены назад до Стародуба, но за нынешним неприятелским приходом в Стародуб пройти не могли»253. Багато дослідників не вважають І. Скоропадського мазепинцем, бо, як зазначає С. Зеркаль, він у критичний момент не послухав І. Мазепу «і на приказ царя Петра І поспішав до Глухова» 254. «Стародубський полковник не тільки не допоміг йому (Мазепі. – Авт.), – пише О. Гуржій, – а навпаки, вже через два дні після одержання гетьманського листа поспіхом кинувся до Глухова» 255. Цей же історик в іншій книзі зазначає, що «перехід І. Мазепи у жовтні 1708 р. на бік шведського короля… виявився повною несподіванкою для І. Скоропадського»256. З цього приводу внесемо деякі уточнення. І. Мазепа лише 30 жовтня 1708 р. з Дігтярівки, що під Новгородом-Сіверським, відправив стародубському полковнику І. Скоропадському листа, в якому виклав причини переходу під шведську протекцію, просив потіснити росіян з міста. «Нехай тое будет Вмти вдомо, – писав керманич Гетьманщини, – иж мы, гетман, видячи отчизну нашу малороссийскую до крайней уже приходячую згубы, когда враждебная нам здавна потенциа московская тое, что от многих лт в всезлобном своем намрении положила, тепер, з упадком послдним прав и волностей наших, почала приводити в скуток, кгди без жадного о том з нами согласия зачала городи малороссийские в свого областъ отбирати, людий наших з оних повигонявши, по- рабованих и до конца знищеных, своими войсками осажувати; и нехай бы то чинили в полку Стародубском, Чернговском и Нжинском, мючи измышляючи з вро- жоной своей хитрости лживые причины, будто для обороны от наступления войск шведских тое чинят, лечъ и около далних городов, куда войска шведские никогда не мыслят наступати, заходилися уже были, кгды до Полтавы два полки з Благорода ординовано; а и над иншими городами тое ж бы власне виполнилося, если бы мы з обыклой нашой ку отчизн малороссийской горливости тому их, злому намрению не запобгли. А до того не тилко от зычливых приятелей мючи тайные перестороги, леч и самы тое явными доводами видячи и совершенно вдаючи, же нас, гетмана, енералную старшину полковников и увесъ Войска Запорожского начал, врожоными своими прелестми, хотят к рукам прибрати, в тиранскую свою неволю запровадити, а имя Войска Запорожского згладити, а козаков в дракгонию и солдати повернути, народ засъ малороссийский вчне себ поработити. И если бы не господъ помогл нам от тыранских их руки избгти, то певне бы тое их намрение неприязненное свой одобрало скуток. Кгдиж не для чого иншого Александр Меншиков и князъ Димитрий Михайлович Голицын з войсками своими к нам поспшали, не для чого иншого прелестми своими, перш з войском, а потом самого з старшиною до обозов своих московских вабили тылко, же бы нас всх могли забрати в тяжкую неволю, а, не дай Боже, и на тиранские муки. Над то видячи и тое, же потенциа московская безсилная и не военная, бгством всегда от непреборимых войск шведских спасаю- чися, не боронити нас сюда от наступления тых же войск шведских убгла, леч огнем, рабунками и не милосердным мордерством руйновати и городи в свою областъ от- бирати пришла, удалисмося за согласием и общим з панами енералними особами, полковниками и всею Войска Запорожского старшиною постановленъем в непре- боримую найяснйшого короля его милости, шведскую протекцию, мючи в Боз всемогущом, едином, обидимих заступнику, любящему правду и ненавидящему лжу, непостидную надежду, же отчизну нашу малороссийскую и Войско Запорожское Его Королевское Величество всегда щасливым своим и непобдимым оружием от того московского тыранского ига оборонит, уволнит и отнятие нам права и волности, не 270 Сіверянський літопис тилко привернет, леч з общою ползою и з несмертелною в потомних вк Войска За- порожского славою умножит и разширит; в чом нас и королевским своим, никогда не отмняющимся словом, и данною на писм ассекурациею упевнил и утвердил. За чим и в. мтъ, яко естесъ правдивый отчизны своей сын, не зичачи оной крайней погибели, знищення и руины, берисъ до единого з нами всми согласия и до спол- ной тоей ж отчизны своей обороны; а старайся всми способами, но данному себ от Бога разуму и искуству, московское войско з Стародуба искоренити, согласившися в том з панами полковниками переяславским и нжинским. Певны того будучи, же потенция московская ничего не может там в. м-ти и городу Стародубу зашкодити, которая вскор будет оружием Королевского Величества шведского в свои загнана границы; а если бы в. мти до искоренения того кгварнзону московского, в Стародуб зостаючого, столко силы и способу не имл, теды радим в. м-сти оттулъ уходити и до боку нашего в Батурин з товариством поспшати, же быс не попали з неповетованым жалем нашим в московские руки. О тое в. м-сти и повторе пилно жадаючи, горли- востию и любовию ку отчизн обовязуючи и приказуючи, ему ж жичим доброго от господа Бога здоровя»257. Та цей лист, який віз Тимофій Полугер, був перехоплений росіянами 258. Посланець І. Мазепи опинився у руках капітана Азовського драгунського полку І. Чечерина259 і згодом давав на допиті пояснення, що, мовляв, прагнув покинути мазепинців. Ще 27-28 жовтня 1708 р. у Стародуб були направлені один за одним три царські укази, які привели, безперечно, у готовність московський гарнізон. Стародубська старшина, не маючи звісток від гетьмана, почала слухняно виконувати царські розпорядження. І. Скоропадський за наказом царя прибув в Субочево260. Про те, що стародубський полковник та його близькі співчутливо ставилися до мазепинців, свідчить промовистий документ – донос Данила Забіли. «Маркович – (Андрій. – Авт.) с сестрою своєю гетьманшею Скоропадскою держали мене под караулом… – писав він, – во время змены Мазепы, за изменника Мазепу, что я его проклинал и говорил, что Бог поможет нашему императору, что одолеет шведа, а Мазепа проклятый пропав, имя его вовеки пропало, за что он, Маркович, оскорбился великим гневом, мовячи: «Что тебе до того и проклятым за что ты зовешь Мазе- пу? –Як Мазепа выграет, где ты поденишся? – отсе тебе смерть кортить!..» Потому вышла гетманша Скоропадская з комнаты, в Глухове, и видя, же я спорусь з А. Мар- ковичем, тож оскорбилася на мене и говорила подобние слова многие, которых не могу вспомнить; токмо сие мне в память, же казала: «Мы и гетманству сему не рады, що еще Мазепа – в живых гетман и никто не силен у его булаву взять и скинути з гетманства, а мы з нужды хоть взяли (гетманство), то нам сие прощено будет. А ты, хотя и мудрый человек, а проклинаешь Мазепу напрасно…» 261. Стольник О. Даш- ков застерігав Г. Головкіна: «Ежели оберут гетманом Скуропацкого, надобно иметь и на него око, понеже он есть крефтура Мазепина: он его возставил и обогатил» 262. Знали про згадане і в дипломатичних колах. Так, французький посол в Стокгольмі Кампредон доповідав міністрові закордонних справ де Торсі (11 січня 1709 р.), що «Скоропадський … є особистий приятель Мазепи» 263. Гетьман інформував шведське командування про те, що стародубський полковник посв’ячений у задуми старшини вибороти краще майбутнє України. Саме тому на- ближені до короля штабісти у своїх нотатках позитивно відгукуються про нього. Так, у щоденнику повідомлень з королівської армії зазначено за грудень 1708 р., що Карлу ХІІ «також готовий був потім присягнути (І. Скоропадський. – Авт.) ... на вірність, сподіваючись на той час, коли земля буде очищена від руських»264. Попри бажання І. Скоропадського обставини склалися так, що він як наказний гетьман із командою підлеглих йому полковників, старшин був не поінформований у важливий момент про останні рішення І. Мазепи та генеральної старшини. Це дало можливість росіянам перехопити ініціативу і фактично нейтралізувати полки, які були задіяні на теренах, контрольованих їхніми дивізіями. Зазначимо, що козаки, гетьманська старшина, що восени опинилися на Стародуб- щині, очевидно, після вжитих росіянами щодо них застережних заходів, все ж таки не Сіверянський літопис 271 проявляли активності перейти на бік шведів. Вони ознайомилися із сумними реалія- ми: на Гетьманщину прийшла втомлена, слабобоєздатна армія, яка не вселяла надії на перемогу. Дуже красномовне у цьому плані свідчення Адлерфельда: «Скоропадський у глибині душі... був налаштований на користь шведів і таким залишався до смерті. Але коли до нього дійшли звістки про битву з графом Левенгауптом при Лісній, з яких Скоропадський зробив відповідні висновки, почув, як погано кінчилась справа з генералом Любекером і тим більше дізнався про злиденний стан армії шведського короля.., вимученої голодом і спішними щоденними маршами.., то збагнув, що швед- ське діло може прийняти дурний оберт... і прийняв у всі ці місця російські війська»265. Стан шведської армії З 25 вересня Карл ХІІ, очікуючи корпус Левенгаупта, прожив два тижні в Костяничах266. Розбитих під Лісною залишків вояк-левенгауптівців поблизу села Труханова267 9 жовтня зустріли спочатку полки авангарду Лагеркрони268, а потім 12 жовтня під Рюховим269 головна шведська армія. За свідченням А. Гілленкрока, до них приєдналося 6700 чоловік270(за підрахунками Р. Петре, з-під Лісної вийшло 6503 солдат271, А. Пілстром округлює кількість прибульців до 7000272), які були розподілені між полками. За спогадами Барділі, через це «в окремих полках було 2 полковники, 2 старші лейтенанти і 2 майори»273. Крім того, за свідченням А. Левенгаупта, також ще пізніше прибули 1500 чоловік поповнення та 1800 деяких підрозділів274. Розбитий корпус приніс купу проблем. У бою під Лісною, за спогадами Бельке, «наші втратили увесь багаж з кількома тисячами возів, або увесь транспорт із харчів та боєприпасів для армії»275. «Тії запаси, – записав у щоденнику лейтенант Ф. Вейє, – що в Лісному ми могли взяти з собою в торбах, ми вже поїли… і тому наше харчове становище з кожною дниною гіршало; дійшло до того, що не тільки поранені, а й багато здорових серед нас умирало»276. Навіть генерали більше 10 днів руху до головної армії не мали ні хліба, ні солі277. Щодня левенгауптці виживали лише за рахунок того, що з’їдали сотні коней»278. Шведи по бездоріжжю просувалися дуже повільно. «В багатьох місцях зголоднілі вояки мусили зрубувати дерева й на довшому відтинку пробивати собі дорогу, – писав Д. Крман. – Час від часу дорога була настільки вузькою, що віз через повалені дерева не міг проїхати. Їх треба було відсунути або порубати. Багато було змордованих коней, котрі ледве могли йти вперед, а не те що тягти завантажені вози. Коли загруз один віз, інші мусили зупинитись, бо ж, оскільки пробували обійти, діставались до більшої біди й затримувались ще більше. Вершники, одначе, гнали коней і через найгустіші зарості, що були по обох боках обозів. Виникали часті крики, сутички, прокльони, коли один не хотів або не міг уступитись іншому. Обозники лаялись, оскільки хтось інших затримував. Коней немилосердно частували палицями. За цих 14 днів здохло кілька сот коней, інші були настільки зморені, що ані стояти, ані їсти не могли»279. До приходу в Сіверщину шведське військо зазнало великих втрат як від сутичок з росіянами, так і від голоду. «А во время бытия шведскаго в Могилеве померло их, шведов, с голоду и от мыту с четыре тысячи», – повідомляв російський шпигун280. Як пояснював у листі від 11 вересня додому Гермелін, «у нас на нинішній день при- пинилися повністю поставки»281. Швед Нейман, який потрапив 17 вересня 1708 р. у полон, свідчив, що в швед- ській армії почався голод, бо їх війська «йшли по месцям горілим»282. Каролінці від поганого харчування дуже часто хворіли. Їх виснажували тяжка дорога, болотиста місцевість, ліси. «Ми не знаходили нічого, окрім сумних руїн і моторошних пусток, – констатував королівський камергер Г. Адлерфельд. – Це позначилося на солдатах, що зазнали дефіциту продовольства і були вимушені використовувати всі засоби для прожитку, самостійно зрізати пшеницю, якщо її знаходили; били, мололи зерно на ручних млинах, пекли і їли. Це вимагало часу і праці»283. Дошкуляли й часті атаки калмиків. Французький посланець у Польщі де- 272 Сіверянський літопис Безенвальд повідомляв у своїх листах, що «всі переправи зайняті калмиками, які продовжують дуже тіснити шведську армію»284, «калмики спалили і розорили усі окраїни»285. За його відомостями, «декілька сот євреїв, котрі з’єдналися для організації до шведів підвозу (продуктів. – Авт.), були пограбовані калмиками, які відібрали у них вози, а їм всім обрізали носи та вуха»286. З цієї причини, як повідомляв де- Безенвальд, кенігсберзькі купці, їдучи в шведську армію із запасами продовольства, налякавшись такої ж участі, зупинилися у Вільні287. Російські джерела, як і шведські, перебільшують втрати своїх супротивників. Однак, попри це, реалії літа, осені 1708 р. засвідчували значне зменшення вояк Кар- ла ХІІ. Так, 3 липня загинуло 1200 каролінців288, 230 серпня біля села Добре шведи втратили до 3000 чоловік289(за німецькими даними, вбитих було 380290), 9 вересня (під Кадином, Раєвкою) – 1000291 (1500292), 28 – 29 вересня – 8500 (с. Лісна)293, 9 жовтня (під Духновичами) – 200 (+200 полонених)294, 29 вересня -19 жовтня (під Стародубом) – близько 1000295 (під Лищичами 9 жовтня 133296). Крім цього, кіннот- ники та піхотинці гинули невеликими групами у локальних сутичках. Сучасник Й. Гюбнер у своїх нотатках про шведський похід, виданих у 1712 р., обраховує втрати каролінців в 1708 р. в 15000 осіб297. Фактично армія Карла ХІІ уже на порозі Сіверщини була слабобоєздатною, втомленою, малорухливою, не здатною виконати ті завдання, які поставив перед нею король. Дуже вдало назвав її «голодуючою і напіврозбитою» у ті дні австрійський посол Отто Плеєр298. При цьому королівські підрозділи були у кілька разів меншими за царські дивізії, які вже на Стародубщині оточували їх з усіх боків. Так, у їхньому тилу було 5000 драгун генерала Баура299, позаду шведського ар’єргарду йшло шість драгунських полків генерала Гольца300. Зліва301, попереду на певній віддалі стояли дивізії Б. Шереметєва, Аларта, чотири полки М. Інфлянта302. Загалом до Полтавської битви в російські арміїї налічувалося до 166 тисяч вояк303. Через недостовірну розвід- ку, повільні засоби зв’язку обидві сторони мали погане уявлення про супротивника. Авторитет шведської армії, яка здебільшого перемагала у військових кампаніях 1700-1707 рр., лякав Петра І та його оточення, остерігав останніх від вирішального бою. У той же час молодий король Карл ХІІ переоцінював можливості своїх вояк- професіоналів, ряди яких невпинно танули. За деякими оцінками, під час вступу в глиб України після з’єднання пошарпаного корпусу Левенгаупта з головною армі- єю загальна кількість вояк-каролінців становила лише 30304 – 32 тисячі чоловік305. Англійський посол Чарльз Вітворт, опираючись на російські джерела, доповідав в уряд, що «в шведській армії нараховують близько двадцяти шести тисяч, готових до маршу», а в «царській армії нараховують близько п’ятдесяти тисяч чоловік, оскільки Його Величність негайно поповнив полки, постраждалі під Лісним»306. За свідченням російського генерала М. Інфлянта, каролінці «болных швецких солдат и хлопцов в деревнях покидают многих»307. За оцінками Петра І, «войско короля шведскаго через баталии и партии и через лютости мороза прошедшей зимы умалилось до 16 тысяч»308. Зауважимо, що темпи руху всього шведського війська дуже сповільнював допо- міжний персонал. Так, піхотний полк мав 350-360 кучерів, 100 денщиків, 437 коней309. Крім цього, багато офіцерів брало на війну своїх дружин, слуг (так, після Полтавського бою потрапило у полон 1657 дружин військовиків, їх служниць, прачок310). Вози з харчами, зброєю, пораненими просувалися за військовиками дуже повільно. Обтя- жений обозом корпус Левенгаупта рухався зі швидкістю 230 кілометрів на місяць311. При цьому у Долгінові вояки стояли 14 днів, очікуючи збору всіх відсталих підроз- ділів312. «Од усіх полків, – писав у щоденнику лейтенант Фрідріх Вейє, – надходили заяви, що не можна було роздобути потрібного числа коліс замість тих, які щодня ламалися, бо всі колеса були без шин»313. Наказ від короля вирушати у похід на по- чатку червня Левенгаупт отримав лише 8 червня314. Полки очікували зі Стокгольма обмундирування, поки нарешті його отримали. У своїх спогадах Левенгаупт писав, що «дороги були надзвичайно важкі, а тому не дивно, що кожен полк щодня ламав понад 100 коліс, тому що вози, завантажені провіантом, були досить тяжкими»315. Сіверянський літопис 273 У корпусі впала дисципліна, командири не підганяли підлеглих, і підрозділи відпо- чивали, скільки їм заманеться316. Основна армія Карла ХІІ, вийшовши з Могилева 4 серпня, пройшла 70 верст до 20 серпня (Чириков)317. Під час виснажливих переходів у дощ, а потім морози у шведських вояк швидко зносилися одяг, взуття; тому мушкетери часто-густо змушені були вдягатися у се- лянське вбрання318. «Народна війна» Про «народну війну» проти шведів в 1708-1709 рр. існує кілька літописних по- відомлень, спогадів, щоденникових записів учасників походу, тому брати її сьогодні під сумнів – начебто марна, заздалегідь програшна справа. І все ж таки у, здавалося б, добре дослідженому питанні, є моменти, які актуально розглянути, проаналізувати, переосмислити по-новому. Річ у тім, що представникам війська Карла ХІІ без зна- ння мови дуже важко було розібратися, визначити, хто зробив на них вилазку, напад. Зовні це були люди, схожі на козаків. Але на яких? Виявляється, крім полків російської армії, на території Гетьманщини активно діяли багато додаткових військових підрозділів, що стояли на службі в царя. Дуже вагому роль серед них грали калмицькі, волоські. Саме останні мали виконувати цар- ську вказівку «непрестанно партиями неприятелю дакучать, а наипаче, ездя кругом неприятелского войска, смотреть того, чтоб жители здешние не возили ничево; а кто повезет что и с тем поиман и обличен будет подлинно, таких присылать сюды»319. Летючі загони калмицьких кіннотників робили несподівані напади, завдаючи значних втрат каролінцям. У російському корпусі генерала Боура, крім 10 тисяч росіян, було ще й 6 тисяч калмиків320. У дивізії Гольца налічувалося також 4 тисячі козаків та калмиків321. Останні були і в дивізії генерала Ренне322. Про те, як 2 вересня «4000 калмиків напали на наш обоз»323, сповіщає один з німецьких офіцерів. Як по- відомляв сучасник, «калмики спалили і розорили всі окраїни і навіть свою власну країну»324. Причому донські, чугуївські козаки за етнічним складом теж були зде- більшого калмицького походження. Так, у складі Чугуївського полку було 3 сотні козаків та 2 сотні калмиків325. Цим полчанам Петро І доручив розстрілювати усіх відступаючих у бою під Лісною326. Активно діяли калмицькі загони на Чернігівщині та Полтавщині. Так, учасник походу Зільтман 8 січня 1709 р. записав у своєму щоденнику, що «калмики бродять по селах у цій місцевості й напали на обоз полка Горніша»327. Після придушення Булавінського повстання на Дону частину хоперських козаків, які повинилися, помилували і відправили на війну зі шведами328. Фігуруючий у науковій літературі факт про дії проти шведів на Стародубщині партизанського загону, у якому налічувалося до 3000 старообрядців329, насправді виявився міфом, не підтвердженим жодним документом. За переконливою аргумен- тацією Д. Поклонського, який за переписом 1714 р. нарахував у Стародубському та Чернігівському полках 16 слобід розкольників з 2,5 тисячі населення, «старовіри були роззосереджені …на досить значному просторі і не могли об’єднатися у значний загін»330. Красиву легенду про патріотизм старообрядців, прихильне до них через це ставлення Петра І вперше опублікував протоієрей А. Журавльов у 1784 р. Однак, як з’ясувалося, розкольників-втікачів, згідно з царським указом, стали не повертати додому лише тому, щоб вони не перебиралися за кордон, у Польщу331. Ще на території Білорусі вели активні дії слобідські полки під командуванням бригадира Ф. Шидловського, який у донесенні О. Меншикову зазначав, що не только в стодолах и хлопские халупные кровли палим, но и по лесам посылаем сено жечь»332. Активну участь у набігах проти шведів брали козаки Охтирського полку333. За- значимо, що це козацьке формування та інші з Слобожанщини у ті роки не входили до складу Гетьманщини, а були безпосередньо під управлінням царських урядовців. 274 Сіверянський літопис У квітні 1709 р. в Гадячі, а потім за Полтавою «охороняв... південні кордони держави від несподіваного нападу з боку кримських татар» Сумський полк334. Харківський полк атакував шведів у січні 1709 р. під Опошнею, потім «прикривав» Гетьманщину від зв’язку із запорожцями335. Цьому полку допомагали в останньому козаки Ізюм- ського полку. 250 чугуївских козаків, наприклад, зробили напад на запорозький загін і вбили 150 запорожців336. Богодухівські козаки взяли кілька шведських «язиків»337. Шведи і мазепинці перебували на Гетьманщині в оточенні російських збройних формувань. Так, наприклад, у Миргороді стояли кілька полків, які посилали свої кінні загони для «партизанської війни»338. Преображенський полк 15 лютого напав на Рашівку, у якій розбив шведський загін під керівництвом Альфенделя і більшість во- рожих офіцерів узяв у полон, також захопив до 3000 коней артилеристів, полкових339. 1. Бутурлин Д. Военная история походов россиян в ХVІІІ столетии. – СПб.: типо- графия Главного штаба, 1820. – Часть І. – Т. 2-3; Карцов А.Военно-исторический обзор Северной войны. – СПб.: типография военно-учебных заведений, 1851;Леер Г. Обзор войн России от Петра Великого до наших дней. – СПб.: издал В. Березовский, 1893. – Часть І;CarlsonE. SverigeshistoriaunderPfalziskahuset.8 delen.. Sverigeshistoriaun- derKarldentolftes.3 delen. –Stockholm, 1910; Тельпуховский Б.С. Северная война. – М.: Военное издательство Министерства вооруженных сил СССР, 1946; А.Маркевич. Разгром Карла ХІІ. – К.:издательство КГУ,1946.; Козаченко А. Полтавська битва. – К.: державне видавництво політичної літератури, 1949;Сапухін П. Події російсько- шведської війни 1708-1709 років на території Сумщини. –Суми, 1958;Богданович Л. Полтавская виктория. – Буэнос-Айрес: Наша страна, 1959; Злаин А.И. Полтавская битва. М.:Воениздат, 1988; Сокирко О. Український рубікон. Полтавська битва. – К.: Темпора, 2009. – Частина І-ІІ; Чухліб Т. Шлях до Полтави: Україна і Росія за доби гетьмана Мазепи. – К.:Наш час, 2008. 2. Юнаков Н.Л. Северная война. Кампания 1708-1709 гг. Военные действия на левом берегу Днепра // ТРВИО. – СПб.:типографии т-ва «Свет», Скачков, 1909. – Т.ІІ.,Т.ІV. 3. Ляскоронский В. Поход Карла ХІІ в 1708-9 гг. в пределы Росии. – Б.м., 1910. 4. Шутой В. Е. Борьба народных масс против нашествия армии Карла ХІІ (1700- 1709). – Москва: издательство социально-экономической литературы, 1958; Шутой В. Северная война (1700 – 1721 г.г.). – М., 1970. 5. Тарле Е.В. Северная война и шведское нашествие на Россию. – М.: издательство социально-экономической литературы, 1958. 6. Возгрин В.Е. Россия и европейские страны в годы Северной войны. История дипломатических отношений в 1697-1710 гг.– Ленинград: Наука, 1986. 7. Артамонов В.А.Пётр I и регулярная армия // Военно-исторический журнал.– 1992.– № 9. – С. 2-9; Артамонов В.А.Заря Полтавской победы. Мог., 2008; Артамонов В.А. Мать Полтавской победы. Битва при Лесной. СПб.: Русская симфония, 2008; Артамонов В.А. «Несказанная виктория»: Сражение при Лесном. 1708. М.: Цейхгауз, 2009; Артамонов В.А Полтавское сражение. К 300-летию Полтавской победы. М.: Бимпо, 2009.Артамонов В.А.Мазепа и Карл XII // Родина.– 2008.– № 11. 8. Беспалов А.В. Северная война. Карл ХІІ и шведская армия. Путь от Копенгагена до Переволочной. 1700-1709. – М.: ТОО «Рейтар», 1998; Беспалов А.В.Сподвижники Карла XII. М., 2003; Беспалов А.В. Битвы и осады Великой Северной войны (1700- 1721 гг.). – М.: АГПС МЧС РФ, 2010; Беспалов А.В. Слава и забвение. Генералы Карла XII на полях сражений Великой Северной войны (1700-1721 гг.). М.:АГПС МЧС РФ, 2010. 9. Крупницький Б. Мазепа і шведи в 1708 р. // Мазепа. Збірник. – Варшава, 1939. – Т.2;Крупницький Б. Шведи і населення на Україні в 1708-1709 рр. // Мазепа. Збірник. – Варшава, 1939. – Т.2; Крупницький Б. Гетьман Мазепа та його доба. – К.: Україна, 2003; Крупницький Б. Шведсько-українські союзні договори 1708-1709 рр. як історичне джерело //Збірник «Мазепа»: реконструкція видавничого проекту 1939-1949 років/ Упорядник О.Ковалевська. – К.: Темпора, 2011. Сіверянський літопис 275 10. Томашівський С. Причинки до історії Мазепинщини // Записки НТШ.— Львів, 1908.—Т. 81.— Miscellanea.— С. 151–154; Із записок каролинців про 1708/9 р. Подав Стефан Томашівський // ЗНТШ. – 1909. – Т.ХСІІ. – Кн.VІ; Томашівський С., З до- несень австрійського посла Плейера в Москві 1708–1709 // Записки НТШ,— Львів, 1909.— Т. 92.— Miscellanea — С. 242–244. 11. Мацьків Т. Гетьман Іван Мазепа в західноевропейських джерелах 1687-1709. – Мюнхен, 1988. 12. NordensvanC.O. Svenskaarmeåren 1700-1709. – KFÅ ,1916. 13. Стилле А. Карл ХІІ как стратег и тактик в 1707 – 1709 гг. – СПб.: типография М.А.Александрова, 1912. 14. Энглунд П. Полтава: Рассказ о гибели одной армии. — М: Новое книжное обозрение, 1995;Енглунд П. Полтава. Розповідь про загибель однієї армії. – Харків: Фоліо, Шведський інститут (Стокгольм), 2009. 15. Олійників Л. Операції Карла ХІІ на терені України (1708-9 рр.). – Каліш-Київ: видання Військового факультету, 1924. – 47 с. 16. Донцов Д. Похід Карла ХІІ на Україну. – Лондон: видавництво Союзу українців у Британії, 1955. – 32 с;Донцов Д. Похід Карла ХІІ на Україну. –Львів, 1917;Донцов Д. Похід Карла ХІІ на Україну. – Київ, 1918. 17. Шутой В. Е. Борьба народных масс против нашествия армии Карла ХІІ (1700- 1709). –С. 209. 18. Там само. 19. Возгрин В.Е. Россия и европейские страны в годы Северной войны. История дипломатических отношений в 1697-1710 гг. – С.200. 20. Стилле А. Карл ХІІ как стратег и тактик в 1707 – 1709 гг. –С.11. 21. Шустов В.Н. История 25-го драгунского Казанского полка. 1701-1901г.г. –К.: типография штаба Киевского военного округа, 1901. – С. 26; Геништа В.И., Борисе- вич А.Т. История 30-го драгунского Ингерманландского полка. 1704-1904.– СПб.: типография «Бережливость», 1904. – Часть І. – С. 8. 22. Ляскоронский В. Поход Карла ХІІ в 1708-9 гг. В пределы России. К. : Типо-ли- тография Киевского окружного штаба, [1910] . – Отд. отт. из «Военно-исторического вестника», 1909-1910 гг. – С.3. 23. Defoe D. An impartial history of the life and actions of Peter Alexowitz, the present czar of Muscovy: from his birth down to this present time, giving an account of his travels and transactions in the several courts of Europe, with his attempts and successes in the northern and eastern parts of the world, in which is intermix’d the history of Muscovy. Written by a British officer in the service of the Czar. London, 1723. – Р.203. 24. Дневник генерала Адама Людвига Левенхаупта (1708 г.) // http://www. slavgorod-museum.com/levenchaupt.htm. 25. Кордт В. Бої під Лісним і під Полтавою за щоденником шведського лейтенанта Ф.Вейє // Записки історико-філологічного відділу ВУАН. – 1931.– Кн.26. – С.216. 26. Bardili J. Des Weyland Durchl. Printzens Maximilian Emanuels Hertzogs in Wür- temberg [et]c. Obristen über ein Schwedisch Dragoner-Regiment Reisen und Campagnen durch Teutschland in Polen, Lithauen, roth und weiß Reußland, Volhynien, Severien und Ukrainie: Worinnen nebst denen Vielen Seltenen Zufällen des Durchl. Printzens, Die Staaten, Sitten, Gewohnheiten und Religionen dieser Völcker ... beschrieben werden : nebst der Reys-Beschreibung von Pultawa nach Bender. (далі BardiliJ. –Авт.)– Stuttgart, 1730. – S. 413. 27. Дневник Роберта Петре во время войны с 1702 г. до сражения при Полтаве // http://www.slavgorod-museum.com/petre.htm. 28. Журнал или поденная записка блаженныя и вечнодостойныя памяти государя императора Петра Великого с 1698 года, даже до заключения Нейштатского мира. –СПб., 1770. – С.144. 29. О предосторожности на случай вторжения неприятельского, об укрытии пограничными жителями хлеба и сена в ямах и о заготовлении мест для скота и 276 Сіверянський літопис людей в лесах и болотах // Хрестоматия по русской военной истории/ Составитель Л.Г.Бескровный. – М.: военное издательство Министерства вооруженных сил Союза ССР, 1947. – С. 137. 30. Князь Багратион. Историческая памятка 38-го драгунского владимирского его императорского высочества великого князя Михаила Николаевича полка. – СПБ.: типография Ю.Римана, 1901. – С. 31. 31. Записки служебные (дневник) Симеона Куроша, капитана швадрона драгун- ского рославского же // Смоленская шляхта. – Т. І. (Историческая библиотека Б. Г. Федорова,т. 9). М. : Аграф, 2006. – С.474. 32. Есипов Г.В. Князь Александр Данилович Меншиков // Русский архив. – 1875. – №9. – С.55. 33. Лист французького посланця у Польщі пана де-Безенвальда королівському агенту в Швеції де-С.Коломбу (20 жовтня 1708) // Доба гетьмана Івана Мазепи в документах/ Упорядник С.Павленко. – К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія, 2007. – С. 676. 34. Труды Императорского русского военно-исторического общества (далі ТРВИО. – Авт.). – СПб., 1909. – Т. ІІІ. – С. 149 – 150. 35. Husdem Königl. Schwedischen Lager (1708). //Uppsala universitetsbibliotek. Handskriftsenheten, 55. – Palmskiцldiske Samlingen af Handskrefne och Tryckte Handlingar. – Pдrm55. – Dokument 34. – S. 218. 36. ТРВИО. – СПб., 1909. – Т. І. – С. 103. 37. Мацьків Т. Гетьман Іван Мазепа в західньоевропейських джерелах 1687-1709.— Київ-Полтава: Інститут української археографії, Український вільний університет, 1995. – С. 183. 38. Гилленкрок А. Сказание о выступлении его величества короля Карла XII из Саксонии и о том, что во время похода к Полтаве, при осаде ее и после случилось. [Пер. с нем., введ. и примеч. Я. Турунова]. //Военный журнал. – 1844. – № 6. – С.44. 39. Nordberg J.A.Histoire de Charles XІІ. Roi de Suede. – La Haye: P. De Hondt, 1748. — T. 2.– P.241;Мацьків Т. Гетьман Іван Мазепа в західньоевропейських джерелах 1687-1709.– С. 182. 40. Nordberg J.A.Histoire de Charles XІІ. Roi de Suede. – T. 2.–P.240. 41. Тарле Е.В. Северная война и шведское нашествие на Росию.– С. 208. 42. Adlerfeld G.The Military History of Charles XII, King of Sweden.– London, 1740. – Vol.ІІІ. – P.33. 43. BielkesT. Hägkomster af Karl XІІ. – Upsala, 1901. – S.60. 44. Там само. 45. Nordberg J.A.Histoire de Charles XІІ. Roi de Suede. – T. 2.–P.240. 46. Там само. – P.190. 47. Там само. 48. Bardili J.– S.407. 49. Captain James Jefferyes’s Letters to the Secretary of State Whitehall, from the Swedish Army, 1707-1709 // Historiskit Magasin.–1953. – Vol. XXV, No. 1. – P. 62. 50. Гилленкрок А. Сказание о выступлении его величества короля Карла XII из Саксонии и о том, что во время похода к Полтаве, при осаде ее и после случилось. – С. 47. 51. Pihlst römA.«. . . ochnedergjordevartbendärutivar»// MinnetavPoltava. Ögonvittnesskildringar från Karl XII:s ryska fälttåg / I urval och med förord av Peter Englund.- Stockholm: Atlantis,1998.- P.96. 52. Стилле А. Карл ХІІ как стратег и тактик в 1707 – 1709 гг.– С.28; PetreR. «... somvälvidäskedunderförliknaskan» // MinnetavPoltava. ÖgonvittnesskildringarfrånKarl XII:sryskafälttåg / IurvalochmedförordavPeterEnglund.- Stockholm: Atlantis,1998.-P.209. 53. Adlerfeld G.The Military History of Charles XII, King of Sweden.– P. 44. 54. BielkesT. Hägkomster af Karl XІІ. – S.62. 55. Письмо Н.Инфлянта А.Меншикову (2 октября 1708 г.) // ТРВИО. – Т.І. – С. 81. 56. BielkesT. Hägkomster af Karl XІІ. – S.62; Ростунов И.И, Авдеев В.А., Осипова Сіверянський літопис 277 М.Н, Соколов Ю.Ф. История Северной войны. 1700-1721. – М.: Наука, 1987. – С.78. 57. Гилленкрок А. Сказание о выступлении его величества короля Карла XII из Саксонии и о том, что во время похода к Полтаве, при осаде ее и после случилось.– С.47. 58. Bardili J. – S. 407. 59. BielkesT. Hägkomster af Karl XІІ. – S.62. 60. Captain James Jefferyes’s Letters to the Secretary of State Whitehall, from the Swedish Army, 1707-1709. – P. 62. 61. Стилле А. Карл ХІІ как стратег и тактик в 1707 – 1709 гг.– С.28. 62. BielkesT. Hägkomster af Karl XІІ.– S.62. 63. Adlerfeld G.The Military History of Charles XII, King of Sweden.– P. 44. 64. Мержеиовский Э. История 13-го пехотного Белозерского генерал-фельдмар- шала графа Ласси полка (1708 – 1893 г.). – Варшава: Варшавская типография и литография, 1894. – С. 28. 65. Стилле А. Карл ХІІ как стратег и тактик в 1707 – 1709 гг. – С.28. 66. MagnusNorsbergn «…Likasomenfågelutisnaran // MinnetavPoltava. Ögonvittnes skildringarfrånKarlXII:sryskafälttåg / IurvalochmedförordavPeterEnglund.- Stockholm: Atlantis,1998.-P.66. 67. Петр І. Указ Николаю Ифланту (9 августа 1708 г.) // Письма и бумаги импе- ратора Петра Великого (далі – Письма и бумаги). – Москва-Ленинград: издательство Академии наук СССР, 1948. – Т.8. – Выпуск І. – С 72-73; Павленко С. Петро І і «на- родна війна» у 1708 році // Україна і Росія. – Чернігів, 1994. – С. 50. 68. Adlerfeld G.The Military History of Charles XII, King of Sweden.– P. 47. 69. Записки мазовецького воєводи С.Понятовського про події його життя // Доба гетьмана Івана Мазепи в документах/ Упорядник С.Павленко. – К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія, 2007. – С.632. 70. Там само. 71. Captain James Jefferyes’s Letters to the Secretary of State Whitehall, from the Swedish Army, 1707-1709. – P.63. 72. Мацьків Т. Гетьман Іван Мазепа в західньоевропейських джерелах 1687-1709.— Київ-Полтава: Інститут української археографії, Український вільний університет, 1995. – С.184. 73. Поклонский Д. Р. Стародубская старина. ХІ – ХІХ вв. Исторические очерки.- Клинцы, 1998. – Книга І. – С. 163. 74. Там само. 75. Із записок каролинців про 1708/9 р./ Подав Стефан Томашівський // Записки наукового товариства ім.Т.Г.Шевченка.—1909. – Т. ХСІІ.—Кн.VІ. – С. 73. 76. Adlerfeld G.The Military History of Charles XII, King of Sweden. – P. 60. 77. Петр І. Письмо к графу Гаврилу Головкину (18 сентября 1708 г.) // Письма и бумаги императора Петра Великого (далі – Письма и бумаги). – Москва-Ленинград: издательство Академии наук СССР, 1948. – Т.8. – Выпуск І. – С.147. 78. К Федору Осиповичу Бартеневу (1708 сентября 18) // Письма и бумаги. – Т.8. – Выпуск І. – С.147. 79. К Борису Петровичу Шереметеву (1708 сентября 19) // Письма и бумаги. – Т.8. – Выпуск І. – С.150 – 151. 80. Лист А.І.Ушакова до Петра І (22 вересня 1708 р.) // Доба гетьмана Івана Ма- зепи в документах. – С.811. 81. Письмо Б.Шереметева Петру І (19 сентября 1708 г.) // ТРВИО – СПб.: Свет, 1909. – Т.І (Документы Северной войны. Полтавский период (июль-октябрь 1708 г.) . – С.16;Письма и бумаги. – Москва: издательство Академии наук СССР,1951. – Т.8. – Выпуск ІІ. – С. 691. 82. Там само. – С.724. 83. Сказка Филиппа Немировича Данченка (1735)// Гумилевский Ф. Историко- статистическое описание Черниговской епархии. – Чернигов: Губернская типография, 1873.— Книга 7. – С. 20. 84. Кривошея В.В. Українська козацька старшина: Інститут національних відносин 278 Сіверянський літопис і політології, 1997. – С. 84. 85. Розповідь про військову службу Тимофія Прокоповича Силевича (27 квітня 1734 р.) // Доба гетьмана Івана Мазепи в документах. – С. 644. 86. Письма и бумаги. – Москва: издательство Академии наук СССР,1951. – Т.8. – Выпуск ІІ. – С. 726. 87. Лист А.І.Ушакова до Петра І (29 вересня1708 р.) // Доба гетьмана Івана Ма- зепи в документах. – С.812. 88. Універсал гетьмана І.Скоропадського від 11 лютого 1709 р // Генеральне слід- ство про маєтності Стародубського полку /Український архів. – Т.І. –К.: друкарня Всеукраїнської Академії Наук, 1929. – С.327. 89. Грамота царя Петра Алексеевича Степану Спиридоновичу Шираю (8 декабря 1708 г.) // Константинович Н. Обозрение Румянцевской описи Малороссии. Полк Стародубовский. – Чернигов: в губернской типографии, 1875. – Вып.3. – С.488. 90. Крман Д. Подорожній щоденник (Itinerarium 1708-1709). – К.: Вид. центр «Просвіта»; вид-во ім. Олени Теліги, 1999. – С.28. 91. Гилленкрок А. Сказание о выступлении его величества короля Карла XII из Саксонии и о том, что во время похода к Полтаве, при осаде ее и после случилось. – С.51. 92. Стилле А. Карл ХІІ как стратег и тактик в 1707 – 1709 гг.– С.36. 93. Гилленкрок А. Сказание о выступлении его величества короля Карла XII из Саксонии и о том, что во время похода к Полтаве, при осаде ее и после случилось. – С.52. 94. Шутой В. Е. Борьба народных масс против нашествия армии Карла ХІІ (1700- 1709). – С. 269. 95. Письма и бумаги.– Т.8. – Выпуск ІІ. – С. 695. 96. Письмо Б.Шереметева Петру І (5 октября 1708 г.) // ТРВИО. – Т.І. – С. 26. 97. Письмо В.Корчмина А.Меншикову (10 октября 1708 г) // ТРВИО. – Т.І. – С. 129. 98. Письмо В.Корчмина А.Меншикову (10 октября 1708 г) // ТРВИО. – Т.І. – С. 128. 99. Юнаков Н.Л. Северная война. Кампания 1708-1709 гг. Военные действия на левом берегу Днепра (июль – октябрь 1708 г.) // ТРВИО. – Т.ІІ. – С. 127. 100. Донесение Б.П.Шереметева Петру І о движении шведской армии к Стародубу и о соответсвующих перемещениях русских войск (1708 г. октября 12) // Северная война 1700—1721 гг. Сборник документов/ Под ред. Л.Г. Бескровного и Г.А.Куманева. – М.: Объединенная редакция МВД РФ; Кучково поле, 2009. – С. 402. 101. Розповідь про військову службу М.Забіли // Доба гетьмана Івана Мазепи в документах. – С. 592. 102. Письмо В.Корчмина А.Меншикову (10 октября 1708 г) // ТРВИО. – Т.І. – С. 128. 103. Письмо Б.Шереметева Петру І (14 октября 1708 г.) // ТРВИО. – Т.І. – С. 30; Письма и бумаги. – Т.8. – Выпуск ІІ. – С. 848. 104. Донесение Ф. Бартенева Петру І (октябрь 1708 г.) // Письма и бумаги. – Т.8. – Выпуск ІІ. – С. 848- 849. 105. К Борису Петровичу Шереметеву (21 октября 1708) // Письма и бумаги. – Т.8. – Выпуск І. – С. 229. 106. ТРВИО. – Т.І. – С. 260; Волынский Н. История лейб-гвардии Кирасирского его величества полка. 1701 – 1901. – СПб.: Столичная типография, 1902. – Т.І. – С.72. 107. MagnusNorsbergn «…Likasomenfågelutisnaran. – P.67;.Стилле А. Карл ХІІ как стратег и тактик в 1707 – 1709 гг.– С.31. 108. MagnusNorsbergn «…Likasomenfågelutisnaran.– P.67; Стилле А. Карл ХІІ как стратег и тактик в 1707 – 1709 гг. – С. 31. 109. MagnusNorsbergn «…Likasomenfågelutisnaran. – P.67;Стилле А. Карл ХІІ как стратег и тактик в 1707 – 1709 гг.– С.32. 110. Крман Д. Подорожній щоденник (Itinerarium 1708-1709).– С. 30. Сіверянський літопис 279 111. Донесение Ф.Бартенева Петру І (23 сентября 1708 г.) // Письма и бумаги. – Т.8. – Выпуск ІІ. – С. 696. 112. BardiliJ. – S.415. 113. Стилле А. Карл ХІІ как стратег и тактик в 1707 – 1709 гг. – С.32. 114. BardiliJ. – S. 415; Стилле А. Карл ХІІ как стратег и тактик в 1707 – 1709 гг.– С. 32. 115. BardiliJ. – S. 415. 116. ТРВИО.—Т.І.– №94. 117. Универсал гетмана И.Скоропадского (17 декабря 1708 г.) // Константинович Н. Обозрение Румянцевской описи Малороссии. Полк Стародубовский. – Чернигов: в губернской типографии, 1875. – Вып.3. – С.658. 118. Крман Д. Подорожній щоденник (Itinerarium 1708-1709). –С.29. 121. Донесение Б.Шереметева Петру І (20 октября 1708 г.) // Письма и бумаги. – Т.8. – Выпуск ІІ. – С. 853-854. 120. Крман Д. Подорожній щоденник (Itinerarium 1708-1709). – С.29. 121. Щоденник байових дій шведської королівської армії на Сіверщині 1708 року // Сіверянський літопис. – 2010. – № 6. – С.161-162. 122. Письмо Б.Шереметева Петру І (9 октября 1708 г.) // ТРВИО. – Т.І. – С. 27. 123. Письмо Н.Инфлянта А.Меншикову (11 октября 1708 г.) // ТРВИО. – Т.І. – С. 83. 124. MagnusNorsbergn «…Likasomenfågelutisnaran. – P.67. 125. Adlerfeld G.The Military History of Charles XII, King of Sweden.– P. 61. 126. Дневник лейтенанта Уппландского временного пешего полка Левенгаупта Фредерика Кристиана фон Фейе 1708-1712 // http://www.slavgorod-museum.com/ weihe.htm. 127. Там само. 128. Petre R. «... som väl vidäskedunder förliknas kan» // Minnet av Poltava. Ögon- vittnesskildringar från Karl XII:s ryska fälttåg / I urval och med förord av Peter Englund.- Stockholm: Atlantis,1998.-P.208. 129. Письмо В. Корчмина А. Меншикову (10 октября 1708 г.) // ТРВИО. – Т.І. – С. 128. 130. Adlerfeld G.The Military History of Charles XII, King of Sweden.– P.61. 131. Там само. 132. Бутурлин Д. Военная история походов россиян в ХVІІІ столетии. – СПб:типография главного штаба, 1820. – Часть І. – Том ІІ. – С.239.;AdlerfeldG. TheMilitaryHistoryofCharlesXII, KingofSweden.– P. 62. 133. Гончарова Л.Д. Шведы на Стародубье // Московский журнал. – 2008. – №5. 134. Донесение Б.Шереметева Петру І (20 октября 1708 г.) //Письма и бумаги. – Т.8. – Выпуск ІІ. – С. 854. 135. Крман Д. Подорожній щоденник (Itinerarium 1708-1709). – С.31. 136. Там само. 137. Adlerfeld G.The Military History of Charles XII, King of Sweden.– P. 62. 138. Magnus Norsbergn «…Lika som en fågel uti snaran. – P.68. 139. Nordberg J.A.Histoire de Charles XІІ.Roi de Suede. –P.247. 140. Adam Ludvig Lewenhaupts berättelse. Med bilagor. –Stockholm:utgiven AV Kungl, 1952. – S. 214. 141. Письмо Б. Шереметева, Г. Головкина Петру І (20 октября 1708 г.) // ТРВИО. – Т.І. – С.33. 142. Письмо Б.Шереметева Петру І (20 октября 1708 г.) // ТРВИО. – Т.І. – С.35. 143. Бутурлин Д. Военная история походов россиян в ХVІІІ столетии. – Часть І. – Том ІІ. – С. 239. 144. Мяло И.И. Стародуб. Историко-экономический очерк о городе Стародубе и Стародубском районе.— Брянск, 1951. – С. 11 -12. 145. Манифест государя Петра І всему малороссийскому народу (9 ноября 1708 г.) // Маркевич Н. История Малороссии. – Москва: в типографии А. Симина, 1842. – Т.4. – С. 237. 280 Сіверянський літопис 146. Гилленкрок А. Сказание о выступлении его величества короля Карла XII из Саксонии и о том, что во время похода к Полтаве, при осаде ее и после случилось. – С.56. 147. Письмо Петра І (16 октября 1708 г.) // ТРВИО. – Т.І. – С. 260. 148. Bref från Olof Hermelin Till Samuel Barck.1702 -1709. – Stockholm, 1913. – S. 159. 149. Письмо С.Томары Г.Головкину (23 сентября 1708 г.) //Письма и бумаги. – Т.8. – Выпуск ІІ. – С. 823. 150. Письмо Б.Шереметєва царю (предположительно 3-4 октября1708 г.// Письма и бумаги. – Т.8. – Выпуск ІІ. – С. 728. 151. Подъяпольская Е. Военные советы. 1708 – 1709 гг. // Полтава. К 250-летию Полтавского сражения. Сборник статей. – М., 1959. – С. 127. 152. Письмо Б.Шереметева Петру І (9 октября 1708 г.) // ТРВИО. – Т.І. – С.27. 153. Письмо Ф.Бартенева Г.Головкину (10 октября 1708 г.) // ТРВИО. – Т.І. – С.241. 154. Петр І. К графу Гавриилу Ивановичу Головкину (1708 сентября 20) // Письма и бумаги. – Т.8. – Выпуск І. – С.152. 155. Дневник лейтенанта Уппландского временного пешего полка Левенгаупта Фредерика Кристиана фон Фейе 1708-1712 // http://www.slavgorod-museum.com/ weihe.htm. 156. Костомаров Н. Исторические монографии и иследования. – СПб.: типография М.М.Стасюлевича, 1885. – Т.16. – С.419. 157. Письмо графа Г.Головкина И. Скоропадскому (4 марта 1711 г.) // Материалы военно-ученого архива главного штаба. – СПб: печатна В.И.Головина, 1871. – Т.І. – С. 704. 158. Костомаров Н. Исторические монографии и иследования. – СПб.: типография М.М.Стасюлевича, 1885. – Т.16. – С 418. 159. Письмо И. Мазепы // Гумилевский Ф. Историко-статистическое описание Черниговской епархии. – Чернигов: Губернская типография, 1873.— Книга 7. – С. 26. 160. Письмо С.Томары Г.Головкину (23 сентября 1708 г.) // Письма и бумаги. – Т.8. – Выпуск ІІ. – С. 823-824. 161. Универсал И.Скоропадского (13 декабря 1708). Публикация А.Лазаревского // Киевская старина. – 1889. – Декабрь.– Т.ХХVІІ. – С.645. 162. Гилленкрок А. Сказание о выступлении его величества короля Карла XII из Саксонии и о том, что во время похода к Полтаве, при осаде ее и после случилось. – С. 55. 163. Щоденник байових дій шведської королівської армії на Сіверщині 1708 року. – С.162. 164. Cederhielms J. Bref till sin broder Germund 1707-1722 //Karolinska Krigares Dagboeker. Lund 1912 .–VI.– S.147. 165. Универсал гетмана Скоропадского Демьяну Григорьевичу (Скорупе) на водяные мельницы и на село Кустичи (18 сентября 1709 г.) //Сулимовский архив. Фамильные бумаги Сулим, Скоруп и Войцеховичей. ХVІІ – ХVІІ І в. – К.: типогра- фия К.Милевского, 1884. – С. 172. 166. Універсал гетьмана І.Скоропадського Стефану Голембовському (15 грудня 1708 р.) //Генеральне слідство про маєтності Стародубського полку /Український архів. – Т.І. –К.: друкарня Всеукраїнської Академії Наук, 1929. – С. 273. 167. Универсал гетмана И.Скоропадского Владиславу Бороздне (2 февраля1709 г.) // Константинович Н. Обозрение Румянцевской описи Малороссии. Полк Старо- дубовский. – Чернигов: в губернской типографии, 1875. – Вып.3. – С. 445; Универсал гетмана И.Скоропадского Афанасию Покорскому(4 января 1709 г.) // Константи- нович Н. Обозрение Румянцевской описи Малороссии. Полк Стародубовский. – Чернигов: в губернской типографии, 1875. – Вып.3. – С.469. 168. Грамота царя Петра І Леону Пилатовичу (13 ноября 1713 г.) // Констан- Сіверянський літопис 281 тинович Н. Обозрение Румянцевской описи Малороссии. Полк Стародубовский. – Вып.3. – С.519. 169. Отрывок из жалобы мглинского сотника Алексея Есимонтовского на брата его Афанасия, стародубского обозного, об убытках чрез него понесенных во время взятия Мглина шведами в 1708 г. / Публикация А.Лазаревского // Киевская стари- на. – 1882. – Т.4. – С. 296. 170. Там само. 171. Письмо И.Мазепы А.Меншикову (8 октября 1708 г.) // Соловьев С.М. Исто- рия России с древнейших времен. – Москва: Издательство социально-экономической литературы, 1962. – Книга VІІІ. – Т.15. – С.240. 172. Письмо И.Мазепы А.Меншикову (8 октября 1708 г.) // Соловьев С.М. Ис- тория России с древнейших времен. – Книга VІІІ. – Т.15. – С.240 -241. 173. Письмо А.Меншикова Петру І (21 октября 1708 г.) //Письма и бумаги. – Т.8. – Выпуск ІІ. – С. 857. 174. Показання канцеляриста Дубяги на допиті. Х – ХІ. 1708 // Записки наукового товариства ім. Т.Г. Шевченка (далі – ЗНТШ). – 1909. – Т. 92. – С. 40. 175. Письмо Б.Шереметева А.Мешикову (23 октября 1708 г.) // ТРВИО. – Т.І. – С. 51. 176. Adlerfeld G.The Military History of Charles XII, King of Sweden. – P.63. 177. Письмо Г.Головкина Петру І (5 октября 1708 г.) // ТРВИО. – Т.І. – С. 57. 178. Дело розыскное шпиона поляка Якова Улашина // ТРВИО. – Т.І. – С.259. 179. Инструкция г-ну Понятовскому, министру польського короля при короле шведском (18 сентября 1708 г.) // ТРВИО. – Т.І. – С.207-209. 180. Бантыш-Каменский Д. Н. Жизнь Мазепы . – М.: типография Августа Семена, 1834. – С.57. 181. Дневник лейтенанта Уппландского временного пешего полка Левенгаупта Фредерика Кристиана фон Фейе 1708-1712 // http://www.slavgorod-museum.com/ weihe.htm. 182. По указу его вельможнейшего королевского величества свейской его ко- ролевского величества войсковый комиссариат (8 октября 1708 г.) // РГАДА. – Ф. Шведские дела, 1708.. – Д.5. – Л.1;Тарле Е.В. Северная война и шведское нашествие на Россию. – М.: Издательство социально-экономической литературы, 1958. – С. 198. 183. Там само. 184. Там само. 185. Юнаков Н.Л. Северная война. Кампания 1708-1709 гг. Военные действия на левом берегу Днепра (ноябрь 1708 г. – июль 1709 г.// ТРВИО. – Т.ІV. – С. 10. 186. Шутой В. Е. Борьба народных масс против нашествия армии Карла ХІІ (1700-1709). – С. 267. 187. Там само. – С. 271. 188. По указу его вельможнейшего королевского величества свейской его коро- левского величества войсковый комиссариат (8 октября 1708 г.) // РГАДА.. – Ф. Шведские дела, 1708.. – Д.5. – Л.1; Тарле Е.В. Северная война и шведское нашествие на Россию. – М.: Издательство социально-экономической литературы, 1958. – С. 198. 189. Лист О.Д.Меншикова до стародубського полковника І. І. Скоропадського (9 жовтня 1708 р.) // Доба гетьмана Івана Мазепи в документах. – С. 815; Материалы военно-ученого архива главного штаба. – СПб: печатна В.И.Головина, 1871. – Т.І. – С. 563. 190. Манифест Карла ХІІ ко всему литовскому герцогству // Письма нещасного графа Ивана Рейнольда Паткуля, полководца и посланника российского императора Петра Великого. Перевод с французского. – М.: университетская типография, 1806. – Часть І. – С. 53-54. 191. Лист А.І.Ушакова до Петра І (22 вересня 1708 р.) // Доба гетьмана Івана Мазепи в документах. – С.811. 192. Лист О.Д.Меншикова до стародубського полковника І. І. Скоропадського // Доба гетьмана Івана Мазепи в документах. – С. 815. 282 Сіверянський літопис 193. Там само. 194. Крман Д. Подорожній щоденник (Itinerarium 1708-1709). – С. 26. 195. Письмо Ч.Витворта статс-секретарю Бойлю // Сборник русского истори- ческого общества. –СПб., 1886. – Т.50. – С.101. 196. Captain James Jefferyes’s Letters to the Secretary of State Whitehall, from the Swedish Army, 1707-1709 // Historiskit Magasin.–1953. – Vol. XXV, No. 1. – P.63. 197. Його дружина була тіткою Войнаровського. І.Бистрицький управляв Шепта- ківською волостю у 1687-1708 рр. Він заснував на її території чимало нових слобод, чим значно збільшив населення округи. Крім господарських справ (управитель збирав продовольство «на кухню» гетьманської резиденції), І. Бистрицький виконував різ- номанітні делікатні доручення І. Мазепи. Наприклад, у 1687 р. викопував приховані скарби І. Самойловича і передавав їх гетьману. 198. Генеральне слідство про маєтності Стародубського полку /Український архів. – Т.І. –К.: друкарня Всеукраїнської Академії Наук, 1929. – С.10. 199. Письмо Орлика к Стефану Яворскому. – С. 23. 200. CederhielmsJ. BreftillsinbroderGermund 1707-1722 //KarolinskaKrigaresDag- boeker. Lund 1912 .–VI.– S.156. 201. Гилленкрок А. Сказание о выступлении его величества короля Карла XII из Саксонии и о том, что во время похода к Полтаве, при осаде ее и после случилось. [Пер. с нем., введ. и примеч. Я. Турунова].— Военный журнал. – 1844. – № 6. – С.56. 202. Adlerfeld G.The Military History of Charles XII, King of Sweden.– London, 1740. – Vol.ІІІ. – P.64. 203. Письмо Орлика к Стефану Яворскому. – С. 23. 204. Письмо Ч.Витворта статс-секретарю Бойлю (17 ноября 1708 г.) // Сборник русского исторического общества. –СПб., 1886. – Т.50. – С.113. 205. Допрос шептаковского войта Алексея Опеченка (20 октября 1708 г.) // Письма и бумаги. – Т.8. – Выпуск ІІ. – С. 867. 206. Кордт В. Бої під Лісним і під Полтавою за щоденником шведського лейтенанта Ф.Вейє // Записки історико-філологічного відділу ВУАН. – 1931.– Кн.26. – С.220. 207. AlexGyllenkrooksrelationerfrànKarl XIIsKrig. – Stockholm, 1913. – S. 67–68; Гилленкрок А. Сказание о выступлении его величества короля Карла XII из Саксо- нии и о том, что во время похода к Полтаве, при осаде ее и после случилось.– С.56. 208. Письмо А.Меншикова Петру І (23 октября 1708 г.) // Письма и бумаги. – Т.8. – Выпуск ІІ. – С. 831. 209. Adlerfeld G.The Military History of Charles XII, King of Sweden.– P.64. 210. Cederhielms J. Bref till sin broder Germund 1707-1722 //Karolinska Krigares Dagboeker. Lund 1912 .–VI.– S.156. 211. Там само; Гилленкрок А. Сказание о выступлении его величества короля Карла XII из Саксонии и о том, что во время похода к Полтаве, при осаде ее и после случилось– С.56-57. 212. CederhielmsJ. BreftillsinbroderGermund 1707-1722 //KarolinskaKrigaresDag- boeker. Lund 1912 .–VI.–S.156. 213. Cederhielms J. Bref till sin broder Germund 1707-1722 //Karolinska Krigares Dagboeker. Lund 1912 .–VI.–S.157. 214. Там само. –S.156. 215. Допрос шептаковского войта Алексея Опоченка (20 октября 1708 г.) // Письма и бумаги. – Т.8. – Выпуск ІІ. – С. 866. 216. Примечания // Бантыш-Каменский Д. Жизнь Мазепы. – Москва: типография Августа Семена, 1834. – С. 90. 217. Cederhielms J. Bref till sin broder Germund 1707-1722 //Karolinska Krigares Dagboeker. Lund 1912 .–VI.– S.157. 218. Крупницький Б. Мазепа і шведи в 1708 р. // Мазепа. Збірник. – Т. 2. – С. 8. 219. Мацьків Т. Гетьман Іван Мазепа в західноєвропейських джерелах 1687-1709. – С. 133. 220. Письмо Петра І к графу Г. Головкину (20 сентября 1708 г.) // Письма и бу- маги. – Т.8. – Выпуск І. – С.152. Сіверянський літопис 283 221. Таїрова-Яковлева Т. Іван Мазепа і Російська імперія. Історія «зради». Пере- клад з російської о.Ю.Мицика. – К.: Кліо, 2013. – С. 93, 245 – 246. 222. Письмо И.Мазепы к графу Г.Головкину (6 октября 1708 г.) // Источники мало- российской истории, собранные Д.Н.Бантыш-Каменским и изданные О.Бодянским. – М.,1859. – Часть 2. – С.163-167. 223. Письмо И.Мазепы А.Меншикову (8 октября 1708 г.) // Соловьев С.М. Ис- тория России с древнейших времен. – Книга VІІІ. – Т.15. – С.240. 224. Письмо И.Мазепы А.Меншикову (8 октября 1708 г.) // Соловьев С.М. Ис- тория России с древнейших времен. – Книга VІІІ. – Т.15. – С.240. 225. Письмо Петра І к графу Г.Головкину (13 октября 1708 г.) // Письма и бумаги. – Т.8. – Выпуск І. – С. 194 226. Приказ Г.Головкина гетману И.Мазепе (10 октября 1708 г.) // Источники ма- лороссийской истории, собранные Д.Н.Бантыш-Каменским и изданные О.Бодянским. – М.,1859. – Часть 2. – С.160-163. 227. Письмо Г.Головкина к Петру І (16 октября 1708 г.) // ТРВИО. – Т.І. – С. 61-62. 228. Там само. 229. Письмо Г.Головкина к гетману И.Мазепе (16 октября 1708 г.) // Источ- ники малороссийской истории, собранные Д.Н.Бантыш-Каменским и изданные О.Бодянским. – М.,1859. – Часть 2. – С.168. 230. Письмо И.Мазепы к Г.Головкину (19 октября 1708 г.) // Приложения к третьей части истории Малой России/ Бантыш-Каменский Д. Н.История Малой России, со времен присоединения оной к Российскому государству при царе Алексее Михайловиче с кратким обозрением первобытного состояния сего края.– М.: типо- графия Семена Селивановского, 1822. – Ч.ІІІ. –С. 229. 231. Письмо И.Мазепы к Г.Головкину (19 октября 1708 г.) // Приложения к тре- тьей части истории Малой России/ Бантыш-Каменский Д. Н.История Малой России, со времен присоединения оной к Российскому государству при царе Алексее Михай- ловиче с кратким обозрением первобытного состояния сего края. – Ч.ІІІ. –С. 229. 232. Письмо И.Мазепы к Г.Головкину (21 октября 1708 г.) // Приложения к тре- тьей части истории Малой России/ Бантыш-Каменский Д. Н.История Малой России, со времен присоединения оной к Российскому государству при царе Алексее Михай- ловиче с кратким обозрением первобытного состояния сего края. – Ч.ІІІ. –С. 230. 233. Письмо И.Мазепы к Г.Головкину (21 октября 1708 г.) // Приложения к третьей части истории Малой России/ Бантыш-Каменский Д. Н.История Малой России, со времен присоединения оной к Российскому государству при царе Алек- сее Михайловиче с кратким обозрением первобытного состояния сего края –С. 230. 234. Письмо Петра І к графу Г. Головкину (20 октября 1708 г.) // Письма и бума- ги. – Т.8. – Выпуск І. – С.227. 235. Универсал, изданный в Лебедине от гетмана Ивана Скоропадского (8 декабря 1708 г.) //Маркевич Н. История Малороссии. – М.:типография Августа Симина, 1842. – Т. 4. – С.252. 236. Письмо Д.Воронцова А.Меншикову (13 июля 1708 г.) // ТРВИО. – Т.І. – С. 107. 237. Письмо Д.Воронцова А.Меншикову (4 июля 1708 г.) // ТРВИО. – Т.І. – С.106 238. Письмо Д.Воронцова А.Меншикову (8 июля 1708 г.) // ТРВИО. – Т.І. – С. 107. 239. Письмо Д.Воронцова А.Меншикову (17июля 1708 г.) // ТРВИО. – Т.І. – С. 109. 240. Письмо В.Огарева А.Меншикву (29 июля 1708 г.) // ТРВИО. – Т.І. – С. 116. 241. Письмо Г.Головкина Петру І (20 августа 1708 г.) // ТРВИО. – Т.І. – С. 53. 242. Письмо Д.Воронцова А.Меншикову (13 октября 1708 г.) // ТРВИО. – Т.І. – С. 112. 243. Письмо В.Огарева А.Меншикову (17 июля 1708 г.) // ТРВИО. – Т.І. – С. 115. 244. Письмо Б.Шереметева Петру І (28 сентября 1708 г.) // ТРВИО. – Т.І. – С. 21. 245. Письмо Г.Головкина Петру І (20 августа 1708 г.) // ТРВИО. – Т.І. – С. 54. 246. Там само. 284 Сіверянський літопис 247. Письмо киевского губернатора Д.Голицына гетману И.Скоропадскому (19 декабря 1710 г.) // Материалы для отечественной истории. Издал М.Судиенко. – К.: университетская типография, 1855. – Т.2. – С. 18. 248. Лист гетьмана І.Мазепи до графа Г.І.Головкіна (6 жовтня 1708 р.) // Доба гетьмана Ісвана Мазепи в документах. – С.245—246. 249. Письмо киевского губернатора Д.Голицына гетману И.Скоропадскому (19 декабря 1710 г.) // Материалы для отечественной истории. Издал М.Судиенко. – К.: университетская типография, 1855. – Т.2. – С.18. 250. Бовгиря А. «Мазепа умер, но мазепинцы живы…»: реалії Гетьманщини після Полтавської поразки // Гетьман Іван Мазепа: постать, оточення, епоха. Зб.наук. праць/ Відп.ред. В.А.Смолій.– К.: Інститут історії України НАНУ, 2008. – С. 127. 251. Письмо В.Корчмина А.Меншикову (10 октября 1708 г.) // ТРВИО. – Т.І. – С.129. 252. К Федору Матвеевичу Апраксину (24 октября 1708 г.) // Письма и бумаги. – Т.8. – Выпуск І. – №2749. – С. 232. 253. Лист О.Д.Меншикова до стародубського полковника І.І.Скоропадського // Доба гетьмана Івана Мазепи в документах. – С. 819. 254. Зеркаль С. Руїна козацько-селянської України в 1648–1764–1802 роках. – С.163. 255. Гуржій О. Гетьман Іван Скоропадський. – К.: Інститут історії України, 1998. – С. 28. 256. Гуржій О., Реєнт О. Іван Скоропадський. – К.: Арій, 2013. – С.39. 257. Лист І.Мазепи до І.Скоропадського (30 жовтня 1708 р.) // Інститут рукопису НБУВ. – Ф. VІІІ. – Спр. 1771. – Арк.. 1 – 2. 258. Костомаров Н. Руина. Мазепа. Мазепинцы. – С. 744. 259. Шутой В. Е. Борьба народных масс против нашествия армии Карла ХІІ (1700-1709). –С. 301. 260. Журнал или Поденная записка, блаженные и вечнодостойныя памяти госу- даря императора Петра Великого… – СПб., 1770. – С.194. 261. Лазаревский А. Описание Старой Малороссии. – Т. 2. – С. 400. 262. Письмо А. Дашкова к Г. Головкину (декабрь 1708 г.) //Письма и бумаги императора Петра Великого. – Т. 8. – Вып. 2. – С. 869. 263. Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа та його доба.–Київ–Львів–Нью-Йорк– Париж–Торонто, 2001. – С.290. 264. Щоденник байових дій шведської королівської армії на Сіверщині 1708 року. – С. 164. 265. Артамонов В.А. Вторжение шведской армии на Гетманщину в 1708 г. и Ма- зепа //Артамонов В.А., Кочегаров К.А., Курукин И.В. Вторжение шведской армии на Гетманщину в 1708 г.— СПб.: Общество памяти игумении Таисии, 2008. – С. 40. 266. Гумилевский Ф. Историко-статистическое описание Черниговской епархии. – Чернигов: Губернская типография, 1873.— Книга 7. – С. 135. 267. Стилле А. Карл ХІІ как стратег и тактик в 1707 – 1709 гг. –С.38. 268. Кордт В. Бої під Лісним і під Полтавою за щоденником шведського лейтенанта Ф.Вейє // Записки історико-філологічного відділу ВУАН. – 1931.– Кн.26. – С.219. 269. Там само; Князь Багратион. Историческая памятка 38-го драгунского вла- димирского его императорского высочества великого князя Михаила Николаевича полка. – СПБ.: типография Ю.Римана, 1901. – С. 33. 270. Гилленкрок А. Сказание о выступлении его величества короля Карла XII из Саксонии и о том, что во время похода к Полтаве, при осаде ее и после случилось.– С.55. 271. Дневник Роберта Петре во время войны с 1702 г. до сражения при Полтаве // http://www.slavgorod-museum.com/petre.htm. 272. Pihlström A.«. . . och nedergjorde vart ben där uti var»// Minnet av Poltava. Ögonvittnesskildringar från Karl XII:s ryska fälttåg / I urval och med förord av Peter Englund.- Stockholm: Atlantis,1998.-P.97. 273. Bardili J.– S. 414. Сіверянський літопис 285 274. Дневник генерала Адама Людвига Левенхаупта (1708 г.) // http://www. slavgorod-museum.com/levenchaupt.htm. 275. BielkesT. Hägkomster af Karl XІІ. – S.61. 276. Кордт В. Бої під Лісним і під Полтавою за щоденником шведського лейтенанта Ф.Вейє // Записки історико-філологічного відділу ВУАН. – 1931.– Кн.26. – С.219. 277. Дневник Роберта Петре во время войны с 1702 г. до сражения при Полтаве // http://www.slavgorod-museum.com/petre.htm. 278. Дневник Роберта Петре во время войны с 1702 г. до сражения при Полтаве // http://www.slavgorod-museum.com/petre.htm. 279. Крман Д. Подорожній щоденник (Itinerarium 1708-1709). – С. 27. 280. Рассказ мстиславского попа Елисея в Посольской походной канцелярии (19 августа 1708 г.// ТРВИО. – Т.І. – С.148-149; Романова М. Как шведов «обжиганием и разорением утомляли» // Эхо планеты. – 2007. – №10. – С. 40. 281. Bref från Olof Hermelin Till Samuel Barck.1702 -1709. – Stockholm, 1913. – S. 159. 282. Труды императорского русского военно-исторического общества. – СПб., 1909. –Т.1. –С.149-150. 283. Adlerfeld G.The Military History of Charles XII, King of Sweden.– P. 34. 284. Лист французького посланця у Польщі пана де-Безенвальда пану Помпону (6 жовтня 1708 р.) // Доба гетьмана Івана Мазепи в документах. – С.673. 285. Лист французького посланця у Польщі пана де-Безенвальда королівському агенту в Швеції де-С.Коломбу (13 жовтня 1708 р.) // Доба гетьмана Івана Мазепи в документах. – С.674. 286. Лист французького посланця у Польщі пана де-Безенвальда пану Помпону (6 жовтня 1708 р.). – С.673. 287. Там само. 288. Григорьев Б.Н. Карл ХІІ, или Пять пуль для короля.–М.: Молодая гвардия, 2006. – С.252. 289. Чичерин А. Лейб-гвардии Преображенский полк.1683-1883. – СПб.: типогра- фия А.Краевского, 1883. – Т.І – С.237.; Злаин А.И. Полтавская битва. – М.: Военное издательство, 1988. – С. 31; Зимин В. История 22-го пехотного Нижегородского ее императорского высочества великой княгини Веры Константиновны полка. 1700 – 1800.- СПб.: типография Трепке и Фесно, 1900. – С.78. 290. Husdem Königl. Schwedischen Lager (1708). – Uppsala universitetsbibliotek. Handskriftsenheten, 55. – Palmskiцldiske Samlingen af Handskrefne och Tryckte Handlingar. – Pдrm55. – Dokument 34. – S. 217. 291. Волынский Н. История лейб-гвардии Кирасирского его величества полка. 1701 – 1901. – СПб.: Столичная типография, 1902. – Т.І. – С. 71. 292. Шутой В. Е. Борьба народных масс против нашествия армии Карла ХІІ (1700-1709). – С. 240. 293. Там само . – С. 241. 294. Волынский Н. История лейб-гвардии Кирасирского его величества полка. 1701 – 1901. – СПб.: Столичная типография, 1902. – Т.І. – С.72. 295. Письмо Петра І (16 октября 1708 г.) // ТРВИО. – Т.І. – С. 261. 296. Юнаков Н.Л. Северная война. Кампания 1708-1709 гг. Военные действия на левом берегу Днепра (июль – октябрь 1708 г.) // ТРВИО. – Т.ІІ. – С.125. 297. О Полтавской битве, из приложений Иоганна Гюбнера к «Историческим генеалогическим и географическим вопросам .1712 г.» // Полтавская битва 1709 – 27 июня – 1909. –СПб.,1909. – С. 197. 298. Звіт австрійського посла Отто Плеєра (16 листопада 1708 р.) // Доба гетьмана Івана Мазепи в документах. – С.678. 299. Карцов А.Воено-исторический обзор Северной войны. – СПб.: типография военно-учебных заведений, 1851. – С.92. 300. Письмо Б.Шереметева, Г.Головкина, П.Шафирова Петру І (15 октября 1708 г.) // ТРВИО. – Т.І. – С.30. 286 Сіверянський літопис 301. Карцов А.Воено-исторический обзор Северной войны. – СПб.: типография военно-учебных заведений, 1851. –С. 92. 302. Письмо Б.Шереметева А.Мешикову (16 октября 1708 г.) // ТРВИО. – Т.І. – С.48 303. Состав русской армии и флота при Петре І // Хрестоматия по русской военной истории/ Составитель Л.Г.Бескровный. – М.: военное издательство Министерства вооруженных сил Союза ССР, 1947. – С. 143. 304. Шустов В.Н. История 25-го драгунского Казанского пока. 1701-1901г.г. – С. 32. 305. Григорьев Б.Н. Карл ХІІ, или Пять пуль для короля.–С. 275. 306. Письмо Ч.Витворта статс-секретарю Бойлю (24 ноября 1708 г.)// Сборник русского исторического общества. –СПб., 1886. – Т.50. – С.115. 307. Письмо Н.Инфлянта А.Меншикову (30 августа 1708 г.) // ТРВИО. – Т.І. – С. 78. 308. Копии с писем и реляций к кн.Меншикову / Архивный материал, хранящийся в архиве Императорской академии наук // Полтавская битва 1709 – 27 июня – 1909. –СПб.,1909. – С. 41. 309. Григорьев Б.Н. Карл ХІІ, или Пять пуль для короля.-С.253. 310. Полтавска битва 1709 – 27 июня – 1909. –СПб.,1909. – С. 132. 311. Кордт В. Бої під Лісним і під Полтавою за щоденником шведського лейтенанта Ф.Вейє // Записки історико-філологічного відділу ВУАН. – 1931.– Кн.26. – С.216. 312. Дневник генерала Адама Людвига Левенхаупта (1708 г.) // http://www. slavgorod-museum.com/levenchaupt.htm. 313. Кордт В. Бої під Лісним і під Полтавою за щоденником шведського лейтенанта Ф.Вейє // Записки історико-філологічного відділу ВУАН. – 1931.– Кн.26. – С.216 314. Дневник генерала Адама Людвига Левенхаупта (1708 г.) // http://www. slavgorod-museum.com/levenchaupt.htm. 315. Дневник генерала Адама Людвига Левенхаупта (1708 г.) // http://www. slavgorod-museum.com/levenchaupt.htm. 316. Дневник генерала Адама Людвига Левенхаупта (1708 г.) // http://www. slavgorod-museum.com/levenchaupt.htm. 317. Мержеиовский Э. История 13-го пехотного Белозерского генерал-фельд- маршала графа Ласси полка (1708 – 1893 г.). – Варшава: Варшавская типография и литография, 1894. – С. 26. 318. Полтавская битва. Из соч. Карла Вейланда «TheatriEuropaei» (1720) // Пол- тавская битва 1709 – 27 июня – 1909. –СПб.,1909. – С. 204. 319. Указ Петра І капитану-порутчику Андрею Ушакову (13 ноября 1708 г.) // Письма и бумаги. – Т. VIII.– Вып. 1. — С.310 –311. 320. Калмыки в войнах России в XVII – XVIII в // Довданов В.А. Путь разума и чести // http://kalmyki.narod.ru/projects/kalmykia2005/html/dovdanov_2005/6.htm 321. Шустов В.Н. История 25-го драгунского Казанского полка. 1701-1901 г.г. –К.: типография штаба Киевского военного округа, 1901. – С. 28;Шовунов К.П.Очерки военной истории калмыков (XVII-XIX вв.) .— Элиста: Калм. кн. изд-во, 1991; Шо- вунов К.П. Очерки военной истории калмыков (XVII-XIX вв.)// http://www.nutug. ru/biblioteka/shovunov/2_1_1.htm 322. Там само. 323. Husdem Königl. Schwedischen Lager (1708). – Uppsala universitetsbibliotek. Handskriftsenheten, 55. – Palmskiцldiske Samlingen af Handskrefne och Tryckte Handlingar. – Pдrm55. – Dokument 34. – S. 218. 324. Письмо французького посланника в Польше г-на де-Безенвальда С.Коломбо (13 октября 1708 г.) // ТРВИО. – Т.І. – С.225. 325. Хлебников. История 32-го драгунского Чугуевского ее величества полка (1613-1893). – СПб.:скоропечатня П.О.Яблонского, 1893. – С. 16. 326. Там само. – С.19. 327. Siltmanns dagbok 1708 -1709 // Karolinskakrigares dagbоcker. – Lund, 1907. – T.3. – S.287. Сіверянський літопис 287 328. Толстов В. Историческая хроника Хоперского полка Кубанского козачьего войска. 1696 – 1896. – Екатеринодар: типография Кубанского областного правления, 1896. – С.9. 329. Ростунов И.И., Авдеев В.А., Осипова М.Н., Соколов Ю.Ф. История Северной войны. 1700-1721. – М.: Наука, 1987. – С.79. 330. Поклонский Д. Р. Стародубская старина. ХІ – ХІХ вв. Исторические очерки.– Клинцы, 2004. – Книга ІІ. – С.26. 331. Там само. – С.27. 332. Письмо Ф.Шидловского А. Меншикову (12 июля 1708 г.) // ТРВИО. – Т.І. – С. 117. 333. Волис В. Очерк истории Ахтырского слободского казачьего полка (ХVІІ – ХVІІІ вв.). – Харьков, 2007. – С.169 – 171. 334. Сапухіна Л.П. Історія Сумських козацького та гусарського полків. – Суми, 2005. – С.17. 335. Альбовский Е. История Харьковского слободского казачьего полка. – Харь- ков, 1895. –103-104. 336. Журавльов Д.В. Бойові дії на Слобідській Україні під час Північної війни (1708 – 1709 рр.) // Вісник Харківського національного університету ім.В.Н.Каразіна. 2001. – №526 (Історія. – Випуск 33). – С.109. 337. Там само. 338. Шустов В.Н. История 25-го драгунского Казанского пока. 1701-1901 г.г. – С. 33. 339. Азанчевский М.П. История Преображенского полка. – М.: типография Кат- кова и К., 1859. – С. 99. В статье отражен малоисследованный период продвижения шведской армии в сентябре-октябре 1708 г. по территории Стародубского полка. Ключевые слова: шведы, казаки, Петр І, Карл ХІІ, Мазепа. The study (article) reflects the scantily explored period of advancement of the Swedish army in September – October of 1708 by territory of the Starodub regiment. Keywords: Swedes, Cossacks, Peter І, Carl ХІІ, Mazepa.

Військо Карла XII на півночі Гетьманщини

Institution

Ähnliche Einträge