З документації Максаківського Спасо-Преображенського монастиря XVII-XVIII ст. (частина 3)
Gespeichert in:
| Datum: | 2014 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2014
|
| Schriftenreihe: | Сiверянський лiтопис |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/74009 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | З документації Максаківського Спасо-Преображенського монастиря XVII-XVIII ст. (частина 3) / Ю. Мицик // Сiверянський лiтопис. — 2014. — № 5. — С. 44-77. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-74009 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-740092015-01-18T03:02:16Z З документації Максаківського Спасо-Преображенського монастиря XVII-XVIII ст. (частина 3) Мицик, Ю. Церковна старовина 2014 Article З документації Максаківського Спасо-Преображенського монастиря XVII-XVIII ст. (частина 3) / Ю. Мицик // Сiверянський лiтопис. — 2014. — № 5. — С. 44-77. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. XXXX-0055 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/74009 94(744) uk Сiверянський лiтопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Церковна старовина Церковна старовина |
| spellingShingle |
Церковна старовина Церковна старовина Мицик, Ю. З документації Максаківського Спасо-Преображенського монастиря XVII-XVIII ст. (частина 3) Сiверянський лiтопис |
| format |
Article |
| author |
Мицик, Ю. |
| author_facet |
Мицик, Ю. |
| author_sort |
Мицик, Ю. |
| title |
З документації Максаківського Спасо-Преображенського монастиря XVII-XVIII ст. (частина 3) |
| title_short |
З документації Максаківського Спасо-Преображенського монастиря XVII-XVIII ст. (частина 3) |
| title_full |
З документації Максаківського Спасо-Преображенського монастиря XVII-XVIII ст. (частина 3) |
| title_fullStr |
З документації Максаківського Спасо-Преображенського монастиря XVII-XVIII ст. (частина 3) |
| title_full_unstemmed |
З документації Максаківського Спасо-Преображенського монастиря XVII-XVIII ст. (частина 3) |
| title_sort |
з документації максаківського спасо-преображенського монастиря xvii-xviii ст. (частина 3) |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
Церковна старовина |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/74009 |
| citation_txt |
З документації Максаківського Спасо-Преображенського монастиря XVII-XVIII ст. (частина 3) / Ю. Мицик // Сiверянський лiтопис. — 2014. — № 5. — С. 44-77. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський лiтопис |
| work_keys_str_mv |
AT micikû zdokumentacíímaksakívsʹkogospasopreobražensʹkogomonastirâxviixviiistčastina3 |
| first_indexed |
2025-07-05T22:30:41Z |
| last_indexed |
2025-07-05T22:30:41Z |
| _version_ |
1836847875130130432 |
| fulltext |
44 Сіверянський літопис
ЦЕРКОВНА СТАРОВИНА
УДК 94(744)
о. Юрій Мицик.
З ДОКУМЕНТАЦІЇ МАКСАКІВСЬКОГО
СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКОГО МОНАСТИРЯ
ХVІІ-ХVІІІ ст. (частина 3)
Ми вже писали у попередніх двох статтях-частинах (1) про Максаківський
Спасо-Преображенський монастир і його документацію, збережену в копії цього
монастиря, своєрідній «книзі-архіві», одну з небагатьох вцілілих українських мо-
настирских збірок такого типу ХVІІ-ХVІІІ ст. Ця копійна книга, що була створена
у другій половині ХVІІІ ст., зберігалась у колекції рукописів О. М. Лазаревського,
котра перейшла потім на зберігання в Інститут рукопису (далі – ІР) Національної
бібліотеки України ім. В. Вернадського (далі-НБУ) (Ф. VІІІ, № 255 М/154). Доку-
менти цієї збірки можна розділити на дві частини. У першій подавалися публічно-
правові акти (універсали й листи королів, інших представників урядових кіл Речі
Посполитої, гетьманів України, також полковників і сотників), у другій – приватно-
правові акти (дарчі, купчі, заповіти тощо) і не випадково копіїст дав їй назву «купчі».
Друга частина була скопійована нами повністю і тут подаються всі її документи, які
не увішли в попередні дві подачі. Добігала кінця й робота над першою частиною
збірника. Її полегшувала та обставина, що гетьманські універсали (наприклад, Бог-
дана Хмельницького та Івана Мазепи) були вже переважно видані, а з другого боку,
універсали королів та інших представників не публікувались раніше, були написані
польською мовою з домішкою латини й вимагали перекладу. Але щоб картина була
максимально повною і об’єктивною, ми звернулися до найбільшого українського
архівосховища дореволюційної доби – Центрального державного історичного архіву
в Києві (далі – ЦДІАУК). І там виявився цілий фонд Максаківського монастиря
(№ 143), у котрому зберігалось понад 100 документів тієї ж категорії, що і в копійній
книзі. Частина з них дублювала документи копійної книги, але більша частина була
оригінальною. Опрацювання всього цього масиву є досить трудомістким, і публіка-
ція всіх документів вимагала б значно більшого часу і значно перевищила б обсяг
запланованої статті. Внаслідок цього ми вирішили поставити тут кому в надії, що
ще продовжимо публікацію документів даної обителі – однієї з найбільших і най-
авторитетніших на території Сіверської України. Щоправда, виникла одна проблема.
Документи, як правило, подаються при публікації за оригіналом, а ми подаємо їх тут у
більшості випадків за копіями ХVІІІ ст. Але, як виявилося, ці копії дуже точні (це не
дивно, бо вони створювалися в монастирі для використання в ході можливих судових
процесів), розбіжності ж незначні і стосуються в основному мовних особливостей.
Так, чернець-копіїст, який створив більшу частину копійної книги, замість «у» ставив
«оу», чітко позначав літеру «ї», ставлячи над «и» своєрідне коромисло з крапкою
посередині тощо. Але деякі документи були опубліковані нами за оригіналами, що
походятьз ЦДІАУК.
Не будемо переказувати змісту попередньої статті, а подамо нову серію доку-
ментів (всього 38) з монастирської «книги-архіву», у більшості з умовно виділеної
© Мицик Юрій Андрійович – доктор історичних наук, професор (м.Київ).
Сіверянський літопис 45
нами її другої частини. Це викликано тим, що документи першої частини (гетьман-
ські й полковницькі універсали) були вже опубліковані переважно за списками з
інших рукописів. Документи, які наводяться з другої частини, це купчі, дарчі, за-
повіти, створені представниками духовенства, козаками, селянами. Вони являють
собою не меншу цінність, ніж попередні з першої частини, бо містять у собі чимало
важливих фактів з життя міст і містечок Чернігівщини, насамперед Борзнянщи-
ни (Берестовець, Високе, Воловиця, Красностав, Носалівка, Прачі (Пральники),
Сидорівка, Степанівка, Ховми (Холми), Ядути) та Менщини (Мена, Макошине,
Максаків, Киселівка, Красностав, Нові Млини, Носелівка, Ушня), також Ніжин,
Новгород-Сіверський, Салтикова Дівиця та деякі інші.
У першу чергу відзначимо гетьманські документи: 7 універсалів Івана Ско-
ропадського, 2 універсали Данила Апостола, 1 універсал Івана Брюховецького,
кілька універсалів ніжинських полковників, які насамперед будуть використані при
публікації «Українського Дипломатарія ХVІ-ХVІІІ ст.» і є неабияким джерелом до
історії монастирського землеволодіння і взагалі розвитку монастирської економіки.
Не менше значення мають універсали королів Владислава ІV (1632-1648), Яна
Казимира (1649-1668) і високопоставлених осіб Речі Посполитої, особливо «фун-
душ» київського воєводи Адама Киселя (помер у 1653 р.), які дають чітку картину
виникнення монастиря і появу його перших володінь, наданих Киселем у зв’язку з
його тяжкою хворобою. Тут виникає одна цікава обставина. Привілей, яким монас-
тирю дарується навічно весь ключ «задесенський красноставський», підписаний
А. Киселем 18.07.1650 р., а вже наступного дня він видав новий, в котрому обмежує
строк володіння цим ключем монастирю 13-ма роками, знімє згадку про свою тяжку
хворобу і підкреслить, що цей ключ перейде по його смерті брату – Миколаю Киселю.
Хтозна, чим було викликане таке поспішне рішення (можливо, тиском з боку брата?),
але брат Миколай загине під Вінницею у лютому 1651 р., а сам Адам Кисіль помре
1653 р., так що цей привілей хоча й буде фіксувати копійна книга, але виписів з нього
не буде зроблено керівництвом монастиря, бо ченці не хотіли представляти в суд
документ, який міг підважити право монастирю на володіння ключем.
Ці ж документи представлені у копійній книзі і у вигляді виписів з гродських та
земських книг Києва, Мінська, Новгорода-Сіверського та Орші. Основна частина їх
тотожна, але тут цікаві додатки, які вказують на імена представників міської верхівки,
писарів тощо. Важливий і сам факт внесення документів не тільки до книг Києва та
Новгорода-Сіверського, що цілком зрозуміло, але й Мінська та Орші, що свідчить про
міцніші україно-білоруські зв’язки, ніж досі вважалося. У документах другої подачі ми
наводили купчу могилівського міщанина Семена Торути (Торутенка), який придбав
будинок у Ніжині у свого швагра Бориса Максимовича і видно сам тривалий час
проживав у цьому місті. Відзначимо, що у другій половині ХVІІІ ст. ще один житель
Могилева – Степан Шпак (Шпаковський) замолоду покинув рідне місто, певний час
жив у Ніжині, а потім перебрався до Києва (на Поділ), де й одружився й осів наза-
вжди (даний документ ми не наводимо тут, бо він походить з іншого фонду ЦДІАУК
(№ 193) і не має відношення до Максаківського монастиря). Надзичайно важливе
значення для історії Чернігівщини, точніше Менщини, має «розиск» – слідство у
справі конфлікту за кордони земель між чернігівською архієпископською кафедрою
і Максаківським монастирем. Зокрема, він засвідчує, що після Смоленської війни
1632-1634 рр. на білоруських землях почався голод, внаслідок чого багато жителів
голодуючих районів переселилося на Чернігівщину, зокрема білорус з м. Белиничі
(нині – місто у Могилевській області Білорусі) Гаврило Потапович Жакгуневич ста-
рожил с. Ховми (помер 26(15).09.1703 р.; йому було тоді під 100 років), про існування
с. Волосківці (суч. Менського району) згадує у 30-х рр. ХVІІ ст., (тобто як мінімум
на 30 років раніше, ніж досі вважалося краєзнавцями) (2), а село Ховми називає міс-
течком. Не менш цікава історія з переселенням ченців з Брянщини і заснуванням
Свято-Преображенського монастиря в Максакові (вона в загальних рисах була відо-
ма ще О. М. Лазаревському). Нагадаємо, що після передачі у 1645 р. Московській
державі міста Трубчевськ, ченці не захотіли залишатися під московською кормигою,
46 Сіверянський літопис
незважаючи на монастирські маєтності в Брянщині та на гарантії, дані ченцям царем
Олексієм, і переселилися на Чернігівщину, де їм Кисіль надав нові маєтності – ряд
сіл (Максаків, Високе, Красностав, Пральники (Прачі), Ховми, Ядути). Максаків як
місце для заснування монастиря було обране не випадково. По-перше, тут знаходив-
ся колись монастир ще за московського панування (у проміжку між 1500-1503 рр.
і 1609 р.), по-друге, він займав вигідне з торговельно-економічної точки зору місце
(коло перевозу через Десну). Привілей А. Киселя (№ 3) проливає світло на ранню
історію Красностава, яке вже тоді йменувалося містечком, і на характерні для нього
промисли. Тут згадані землевласники краю: знаменитий дипломат Речі Посполитої
Адам Кисіль, якийсь Грязний та Казановський. У першій половині ХVІІ ст. відомі
чотири представники цього роду, які обіймали досить високі державні посади, але
ніхто не був коронним канцлером, як твердив згаданий Гаврило Жагуневич. З пред-
ставників цього роду (Адам, Адам, Олександр, Марцін), мабуть, останній (помер у
1636 р.) був саме тим, котрий володів землями задесенського «ключа». Він обіймав
такі посади як польний гетьман коронний у 1633-1636 рр.(тому Жагуневич називав
його канцлером), каштелян галицький, подільський воєвода, староста предборський,
тлумацький і, що особливо важливо, ніжинський. Він подає ряд цінних фактів щодо
історичної географії краю, про населені пункти (купівля Мени Кисілем у Казанов-
ського, про перевезення церкви Максаківського монастиря, яку перевезли Десною з
Чонська). Є скупі дані про Чонський монастир у Білорусі (Гомельщина), тоді видно
церкву перевозили Дніпром, а потім Десною. Є згадки про Кримський похід 1689 р.
й виступ до нього Ніжинського і Чернігівського полків.
Водночас документи дають важливі факти про інші сфери життя, зокрема дозво-
ляють встановити імена й прізвища сотників та іншої старшини або міської верхівки
(городові отамани, війти, бурмистри) Борзни, Ніжина, Новгорода-Сіверського та
ін. Так, саме ці документи дозволяють встановити, що автор літопису Самовидця
– Роман Ракушка-Романовський був у 1655 р. наказним ніжинським полковником;
уточнити час каденції борзнянських сотників: Тарас Петрович Забіла подає свою
розписку в 1682 р. і підписався як сотник, хоча досі вважалося, що він сотникував у
1669-1672 та 1677 рр., а далі його змінив на цій посаді його родич Василь Петрович
Забіла (1680-1686). Знаходимо й нове їм’я: менським наказним сотником у 1704 р.
був Павло Слітченко.
Акт 1722 р. продажу млина на Сеймі у Батурині Оленою Чечіль, який ми наводили
у попередній подачі, можна дещо доповнити: у 1727 р. млин не був викуплений (всу-
переч сподіванням Олени Чечіль і її синів) і перейшов у повну власність монастиря.
Якщо говорити про духовні особи, то особливе зацікавлення викликає той
факт, що конфліктну справу між Чернігівською архієрейською кафедрою і Макса-
ківським монастирем у 1702-1703 рр. розбирав з виїздом до Максакова і св. Антоній
Стаховський, кафедральний намісник (наводиться в «инквизиции» і лист св. Ан-
тонія Стаховського), спеціально посланний для цього св. Іоанном Максимовичем,
чернігівським архієпископом. Про це говорить наведений нами документ («инкви-
зиция»), який яскраво свідчить про механізм проведення такого слідства (вивчення
документів, допит свідків і прийняття від них присяги, виїзд на кордони маєтностей,
посилання на Литовський статут). До речі, слово «інквізиція», яке часто викликає
негативні асоціації, насправді в перекладі з латини означає «дослідження, пошук».
Не менше зацікавлення викликає і згадка імені Лаврентія Касперовича. Останній
був військовим капеланом ще до гетьманування Многогрішного і той за його значні
військові заслуги (ще як світської особи) 11(1).06.1669 р. підтвердив універсали-
привілеї, якими попередники Многогрішного (очевидно Петро Дорошенко і Павло
Тетеря) надавали о. Лаврентію село Дурні під Салтиковою Дівицею і Лопатинський
млин на р. Снов під Седневом, а також власним універсалом надавав йому Римшин
млин на р. Снов (3). Гетьман Іван Самойлович своїм привілеєм від 15 (5). 09. 1673 р.
дав йому як військовому капелану дозвіл перекопати луку Лажницький (Лазниць-
кий) Ріг і утворити озеро біля Десни (вище Салтикової Дівиці біля с. Хибалівки)
(4). (До речі, заснування Хибалівки досі відносили до першої половини ХVІІІ ст.,
Сіверянський літопис 47
між тим як тут вона згадується ще у 1673 р.). о. Лаврентій тут згадується вже як
померлий в універсалах Івана Мазепи до 1705 р. (5) і скінчив своє життя як насто-
ятель церкви Пресвятої Богородиці («пречиської») у Салтиковій Дівиці. (У 1685 р.
він подарував своє Лазницьке озеро коло Хибалівки Максаківському монастиреві).
Можливо, це той о. Лаврентій, якому Мазепа підтвердив права на млин у 1688 р.(6)
В документах, опублікованих у двох попередніх подачах, були встановлені чи уточ-
нені імена ігуменів Максаківського монастиря і час перебування їх на ігуменстві:
Йоасафат Осиповський (-1642-1665-), Каліст Меновський (-1696-1703-), Ієремія
Ширкевич (-1668-1676-), Герман Кердановський (-1682-), Йосиф Білицький, який
був ігуменом уже в 1709 р. і перебував на цій посаді як мінімум до 1726 р.*, Гедеон
Маркоцький (-1732-), Іоасаф Квістницький (-1740-), Ігнатій Бугановський (-1745-).
Є й імена чи прізвища представників рядового православного духовенства згаданих
міст і сіл Чернігівщини: оо. Григорій Іванович Величковський (протопоп Борзни і
Нових Млинів) (-1702-), можливо родич св. Паїсія Величковського, Захарія (Борз-
на), Василь Іванович Барщевський (Берестовець), Леонтій Федорович (Киселівка),
Петро (Степанівка), Федір (Ушня), Григорій Чайковський (Ядути), а також ряд імен
та прізвищ братії Максаківського монастиря.
Цікаві ці документи і для мовознавця. Жива українська мова активно пробива-
ється через канцелярську. Можна виявити багато українських слів, як от «завжди».
Зазначимо, що ми подали документи в хронологічній послідовності, бо в рукописі
цей принцип не вповні витримується. При їхній публікації ми керувалися правилами
передачі тексту, розробленими Я. І. Дзирою і про які вже неодноразово писали, але
титла не розкривали, бо вони стосуються загальнозрозумілого: Гд-Господь, Бг-Бог,
Хрсті –Христі, а також зберігали написані в тексті літери «оу»- у, «g» – кг, г. Не-
розбірливі місця позначали наступним знаком (…)*. Латинські слова й вирази пере-
кладені к. ф. н. Наталею Янівною Пухальською, якій ми висловлюємо щиру подяку.
Примітки:
1)Мицик Ю. З документації Максаківського Спасо-Преображенського монастиря
ХVІІ-ХVІІІ ст. //Сіверянський літопис. – 2013. – № 1. – С.14 – 22. Друга частина:
«Сіверянський літопис».–2014.–№4. – С.111–126.
2) Досі вважалося, що Волосківці засновані у 1660 р.(История городов и сел
Украинской ССР. Черниговская область. – К., 1983. – С.436).
3)Універсали українських гетьманів від Івана Виговського до Івана Самойловича
(1657-1687). – К. – Львів, 2004. – № 341-342.
4)Там само. – № 473. Про початок Хибалівки у п.п. ХVІІІ ст. див.: История горо-
дов и сел Украинской ССР. Черниговская область. – К., 1983. – С.415. Про початки
с. Сидорівки під Ховмами це видання взагалі мовчить, між тим як їх слід віднести
як мінімум до самого початку ХVІІІ ст.
5)Універсали Івана Мазепи (1687-1709). – К. – Львів, 2006. – №№ 304, 305.
6)Універсали Івана Мазепи 1687-1709. – К. – Львів, 2002. – № 99.
*) До речі, універсал Івана Самойловича від 5 червня (26 травня) 1682 р. свід-
чить, що ігуменом Максаківського монастиря був також св. Димитрій Ростовський
(Туптало, Тупталович) (Універсали українських гетьманів від Івана Виговського до
Івана Самойловича (1557-1687). – К. – Львів, 2004. – № 593)
* * *
№ 1
1646, вересня 8. – Варшава. – Привілей Владислава ІV (подано в перекладі
українською).
«Владислав IV, милістю Божою король польський, великий князь литовський,
руський, пруський, мазовецький, жмудський, iнфляндський, смоленський, чернігів-
ський, шведський, гoтський, вандальський дідичний король.
Повідомляємо цим нашим листом всіх взагалі i кожного зокрема, кому це на-
лежить знати. Доніс до нашої королівської відомості i доклав нам вельможний Aдaм
з Брусилова Kисіль, київський каштелян, гощівський староста, що при віддані
48 Сіверянський літопис
московському цареві Tрубецька, ченці монахи Трубецького монастиря, котрих було
разом кількадесят братії, маючи древню фундацію від князів Tрубецьких, дідичів
цих добр, i чотирі тисячі злотих річної інтрати, прагнучи нам i Речі Посполитій до-
тримати віри i не бажаючи бути іншого пана, тільки нашими богомольцями, i цю
свою фундацію i монастир, будинки, праці, crescentie i що тільки було infundo,
причому московський цар обіцяв їх зберегти в цілості i щe nora (?) до цього на той
монастир, все це полишивши, дo згаданого вельможного київського каштеляна,
нашого коронного комісара, прийшовши до московських кордонів, просили, щоб
за ними клопотався перед нашою величністю, щоб їм будь - де місце на монастир
було вказано, воліючи (якщо на сеймі дасть Господь Бог майбутньому не мала б бути
вчинена компенсація їм від нас і Речі Посполитої) emandicatis suffragiis бути під нами,
ніж під московським царем; за чим згаданий київський каштелян у своїх власних
ленних добрах, в кисільгородському і менському тракті i при ріці Десні, де колись
давно за Москви був монастир біля Максаківського перевозу, давши їм im recepta-
culum, клопотався перед нашою величністю, щоб ми дозволили йому на це місце для
прийняття цих ченців монахів i на монастир, де i за наше достоїнство Його Святу
величність благаючи, своє чернече життя могли вести, приєднати і поступити. Mи
тоді utramq. зглянувшись piellem (?) i цих ченців, що як сини вітчизни i наші вірні
підданi воліли при нас залишатися i вельможного київського каштеляна у своїх
власних добрах recepit, котрим слушну нагороду Річ Посполита зa їх фундацію по-
винна вчинити(?), a при цьому, що це діється на хвалу Божу, нa котру oрдинацію цих
добр, звільнених від Moскви primam hostem їх conservavit за радою панів сенаторів,
які у цей час були при нашому боці, на це даємо згоду і дозволяємо, що що тільки
своєї землі згаданий вельможний київський каштелян цьому монастиреві силою
цього нашої згоди дасть i засвідчить у будь – яких книг, то при цьому монастирі має
залишатися цілим і непорушним нa майбутні часи, на що для ліпшої віри нашою
рукою підписавши, коронну печатку наказали притиснути.
Дано у Варшаві двадцять восьмого вересня року Божого MSCXII (1612; помилка,
тут пропущено L, отже, має бути 1642-Ю.М.), королювання нашого польського
14, а шведського – 15(року)».
(НБУ. – ІР. – Ф. VІІІ. – № 255 М./ 154.– Арк.9-10. Копія ХVІІІ ст. Напри-
кінці документа запис копіїста «W oryginalnym podpisano: «Vladislaus rex»,
тобто «В оригінальному підписано «Владислав король». Також намальоване
коло, в середині якого написано: «miasto pieczęci wielkiej koronnej», тобто «місце
печатки великої коронної»).
№ 2
1646, жовтня 23 (13).– Новгород-Сіверський.– Випис з гродських книг Нов-
города-Сіверського.
«Выпис с книг кгродских Новагородска Сиверского.
Року тисеча шестсот чотиридесят шостого місця октоврия тринадцятого дня.
На вряде кгродском в замку его кор. мл. Новагородка Сиверского перед мною, Са-
муилем Дидковским, коморником граничным и наместником подстароства судового
кгродского Новагородка Сиверского, так же актами нинешними кгродскими нова-
городским, поневаж суди земские черніговские и новагородские не доходят, теди на
сей час яко в найближчим кгроде и уряде становши очевисто ясневелможний его
мл. пан Адам з Брусилова Кисел, каштелян и генерал зем киевских, носовских и
староста, прихиляючис во всем до права посполитого и конъституциї року недавно ми-
нулого тисеча шестсот тридцат пятого и ординации Речи Посполитой добр земъских
дидичних ухваленное, во всем праву посполитому досит чинячи еа адепта кавтеля
тие слова ведлуг вышъменованое конституции суб фиде гоноре ест консцыенцыя, же
тую фундацыю чиню де ново радице з добр моїх власних жадних пінязей за нее не
взявши, сине улло конъдиктамине, але еист пуро зело ет пропри мера либералитате,
не чинечы ничег[о] ин фравдем теперешнее конъституцыи права посполитого на
вряде нинешним ет корам актис такто пекторе вырекши и выразивши запис фундацыї
Сіверянський літопис 49
за особливим его кор. мл. ленних вечистих менских и макошинских в тракте ки-
селгродским будучим у воеводстве Черниговским и над рекою Десною у перевозу
Максаковского, где старожитное городисче ест, и манастир там некгдис, естче снат
за Москви бывал, яко тот от его кор. мл. привилей в собі опевает, для уфундованя на
тым местцу через ясневелможного его мл. пана киевского де нова радице манастира и
в нем законников, которые их отданю Трубецка до Москвы, не хотячи быт за царем
москевским с тамтого местца, где старожитную фундацыю свою от князюв Трубец-
ких мели, яко сынове отчизни и верные поддание при отчизне зоставаючи, рушилис,
монастир заложене светого Спаса, то ест Пана Збавителя ншого Преображене, также
село, названое Максаков, з другое стороны Десны лежачое, сит аттиненцыис за (?)
писанем и ограниченем через особный его мл. запис часи вечними ад пиа впера на сей
час вже на том местцу згромажоных велебних в Бозе отцов и на потом наступаючих,
уфундовавши тот запис свой и вечное а неодменное фундацыи с печатю и с подпи-
сом руки своее, такъже с печатми и с подписом рук их мл. панов приятелей, нижей
на том записе виражоных во всем оного и з ним а доброволним сознаньем ствердивши
и змоцнивши для вписаня до книг нинешних кгродских Новагородка Сыверского
подал, о чом тот фундацыи запис ширей а меновите в собі обмавляет, просячи, абы
принят и до книг нинешних вписаний бил, которого я, уряд, приймуючи, перед со-
бою у акт читати казалем и тые сут слова его полским писмом писаные: […](далі йде
текст привілею-фундушу А. Кисіля від 9.10. 1646 р., який вміщено у копійній книзі
Максаківського монастиря на арк. 17-18 зв. (наводиться нижче № 3) і який багато в
чому подібний до вищенаведеного універсалу Владислава ІV – Ю.М.).
У того запису фундацыей при печатех подписы рук тыми слови […](тут про-
довжується цитування привілею-фундуша А. Киселя – Ю.М.). Которий то запис
фундацыей за поданем и очевистим признанем ясневелможного его м. пана Адама
з Брусилова Киселя, каштеляна и генерала зем киевских, носовского и старозы (?)
и просбою оного а за принятем урядовим, яко се в собі мает увес, слово от слова до
книг нинешних кгродских Новагородка Сыверского ест уписан. А по уписаню того
запису фундацыи тот же сознаваючий ясневелможный его мл. пан киевский самий
оригинал того запису до себе взявши уряд писарский квитовал. Што все для памяти
до книг нинешних ест записано, с которих и сей випис под печатю кгродскою нова-
городскою ест выдан.
Писан в замку Новагородка Сыверского.
Самуел Некгрыевич, писар кгродский Новагородка Сыверского.
Корыкговал Ревонтовский».
(НБУ. – ІР. – Ф. VІІІ. – № 255 М./ 154. – Арк.25-27 зв. Копія ХVІІІ ст. На-
прикінці документу намальоване коло, в середині писано «місто печати». Потім
йде запис від 4.05. 1650 р. Остапа Виговського, намісника київського замку, про
вписаня цього випису у київські гродські книги. Цей запис опубліковано: «Дже-
рела з історії Національно-визвольної війни українського народу 1648-1658 рр.»
– К., 2013. – Т.2. – № 14)
№ 3
1646, жовтня 13. – Новгород-Сіверський. – Випис з гродських книг Новгорода-
Сіверського, який містить універсал-привілей А.Киселя від 9.10.1646 р.(регест)
Універсал А. Киселя містить докладний опис кордонів маєтностей Максаківського
монастиря, який варто навести.
„[…] почавши від ріки Ложі вище млинка Maксаківського, збудованого на ріці
Лож, від цієї теж річки Ложі, взявши мокрою улоговиною (?) (smużaliną), йдучи че-
рез озеро Попове i через дорогу, котра йде від перевозу дo Ховмів простим звичаєм
через сіножаті i луки, йдучи аж дo річки Берези, цією річкою Березою йдучи вниз
дo річки i ручая (?) (żywca) Хомутця, цим Хомутцем вниз йдучи дo річки Десни,
залишаючи землі пo лівій стороні до річки Горла, цією річкою Горлом йдучи вниз
дo ріки Десни, залишаючи землі пo лівій стороні дo мiстечка Ховмів, a пo правій
50 Сіверянський літопис
стороні дo монастиря, a пройшовши згаданим Горлом в ріку Десну, цією ж рікою
Десною йдучи вгору аж до озера Максаківського i Романового входу (wstępu), тоді
залишаючи ріку Десну пo правій стороні, a вліво в це озеро Романове увійшовши i цим
озером йдучи вгору аж до річки Чорнки (?) (Czornky (?), цією річкою Чорнкою йдучи
вгору i в лівій стороні з цієї Чорнки повернувшив Ролойську улоговину, цією Ролой-
ською улоговиною йдучи вгору до самих морських лоз, від цих морських лоз через ліс
дo великого болота через це болото йдучи аж до дороги, котра з села Куликовець йде
до села Oсьмаки, цією куликівською дорогою йдучи aж дo дороги і великого шляху,
який йде з міста Mени дo перевозу через Десну i дo містечка Ховмов (Chełmów), цим
шляхом йдучи аж до ріки Десни, залишаючи постійно монастирські і максаківські
землі пo правій стороні, a пo лівій стороні менські і куковицькі землі, a тоді, дійшовши
до ріки Десни, від згаданого менського шляху, тою ж річкою Десною вгору проти течії
пішовши в десенське річище, цим десенським річищем йдучи вгору ввиш (?) згада-
ною річкою Ложею, цією річкою Ложею йдучи вгору, а проминувши монастирський
млинок аж до дубів, які стоять по обидва боки річки Ложі, i згаданою улоговиною,
що виходить з річки Ложі, тоді перша п’ядь (pięta) ховменської землі з монастирською
є відзначена. Тоді всі ці землі, йдучи за ходом сонця згаданими ручаями і ріками,
по правій стороні лежать землі монастиря святого Спаса, тобто Господа Спасителя
нашого Преображення, a пo лівій стороні ховменські, менські і куковицькі землі,
заявляючи й те, що ці всі згадані річки, тобто ріка Десна, десенське річище, річка
Ложа, річка Береза i вступне Романівське озеро з обома берегами мають належати в
цих тільки місцях, куди циркуль (cirkul) цих земель згаданими урочищами заходить,
залишаючи вільну пристань з oбох боків рік Десни i перевоз на ріці Десні тут же,
після вищезгаданого монастиря будучий, який належить дo міста Mени i містечка
Ховмів з усіма прибутками цього перевозу[...]»
(НБУ. – ІР. – Ф. VІІІ. – № 255 М./ 154.– Арк.12 зв.– 15 зв. Копія ХVІІІ ст.
Наприкінці документа намальоване коло, в середині писано «місто печати»).
№ 4
1648, квітня 20. - Кобижча. – Привілей Адама Киселя Красному Ставу (по-
дається в перекладі українською).
«Aдaм з Брусилова Kисіль на Гощі, Кобижчі i Kисільгороді, берестейський во-
євода, гощовський староста.
Повідомляю цим моїм листом, що новому містечку, яке формується над рікою
Борзною, названому Красностав, при Нових Млинах, дав слободу на двадцять
років i цим моїм привілеєм даю, дозволяючи роблення пива, горілок i шинку-
вання, також інших всіляких напоїв, ловлення риби у Kрасному Ставі i на низу,
в ріці Борзні i по Десні-ріці, займання пущі і всіляких в ній пожитків, розробку
полів, роблення ставків, ставлення пасік, також всілякі торги, привласнюючи собі
пожитки, яким хто хоче способом, a податків жадних не повинні давати, aлe на
вольності як міщани залишаються вільними i свобідними, будучи тільки під
владою iзавідуванням aдміністратора моєї кисільгородської і менської маєтності,
уродзоного пана Яна Себестіановича, новгородського войського, i перед ним судити-
ся; a після скінчення слободи, дасть Господь Бог, після двадцяти років, не повинні да-
вати більших податків, тільки будут платити з дому по копі подимщини, a пoстарому
як міщани мають залишатися вільними. Чoго всього обіцяю притримуватися моєму
згаданому місту Kрасном у Ставу i даю цей мій лист з печаткою i підписом моєї руки.
У Koбижчі 20 квітня року 1648».
(НБУ. – ІР. - Ф. VІІІ. – № 255 М./ 154.– Арк.33.– Копія ХVІІІ ст. Наприкінці
документа запис копіїста «В оригіналном подпис «Idem qui supra», тобто «так
як вище». Також намальоване коло, в середині якого написано: «miasto pieczę-
ci», тобто «місце печатки»).
Сіверянський літопис 51
№ 5
1650, травня 12 (2). – Київ. – Випис з київських гродських книг.
«Випис с книг кгродских воеводста Киевского року тисяча шестсот пятдесятого
мсца мая второго дня.
На вряде кгродском в замку его крол. млсти киевском.
Передо мною, Остафием Виговским, наместником замку киевского, становши
очевисто велебний в Бгу отц Иозефат, законник мнстра Кисилювского, своим и всей
капитули того ж мнстра именем для вписаня до книг нинешних кгродских киевских
подал пер облятам конфирмацию от его крол. мл. фундушу на тож мнстр киселювский
в тректе киселкгродским и мянским при реце Десне, где давний монастир кгдис за
Москви бывал у перевозу Максаковского, с печаттю коронною болшое канцелярии
с подписом руки светое памяти короля его мл. Владислава Четвертого, так теж из
сусцептою кгроду Новгородка Сиверского на сей (?) в той (?) конфирмации и нижей
инсрованной (?) меновите виражоную помененним законником киселювским даную
и служачую, о чом тая конфирмация фундушу ширей в собе обмовляет, просячи,
абы принята и до книг тутошних кгродских киевских вписана была. Я теди, уряд,
оную до книг приймуючи, читалем, которая так в собе писмом полским мает писана:
«Władysław...» (далі йде текст привілею Владислава ІV, який наводився нами вище
під № 1 – Ю.М.)
У той конфирмации его кор. млсти печат коронная болшое канцелярии ест
притиснена, а подпис руки его кор. млсти тими слови: «Vladislaus rex», на затилку
тоей конфирмации его кор. млсти фундушу сусцепта кгроду Новгородка Сіверского
тими слови писанная: «Anno tysiąc sześćset cztyrdziestego szóstego msca oktobratrzynaste-
go dnia. Jaśnie wielmożny jego mść pan Adam z Brusiłowa Kisiel, kasztellan kijowski, ocze-
wiśćie stojąc na urzędzie przy zeznaniu cessiej ten fundusz jego krol. mśći do akt podał jako na-
miestnik podstarostwa sądowego Nowogródka Siewierskiego przyjąłem Samuel Didkowsky, ko-
mornik graniczny nowogródzky». Которая то конфирмация его кор. млсти за поданием
и прозбою вишреченное особы, а за принятием моим врядом слово в слово до книг
нинешних кгродских киевских ест уписана, с котрих и тот випис под печатю кгрод-
скою киевскою ест видан.
Писан в Киеве.
В небытности его мсти пна писара подписуюся Евстафий Виговский, наместник
замку киевского.
Кориgовал Искоростенский (?).
(НБУ. – ІР. – Ф. VІІІ. – № 255 М./ 154. – Арк.3зв. – 5. Копія ХVІІІ ст. На-
прикінці документа намальоване коло, в середині якого написано: «місто печати
кгродской киевской», а також записано копіїстом «Lecta per Didkowski»).
№ 6
1650, липня 19. – Мена. – Універсал-привілей Адама Киселя (подається в
перекладі українською).
«В ім’я Господа Отця і Сина і Святого Духа.
Aдaм з Брусилова Кисіль, воєвода, генерал київських земель, комісар Украї-
ни, вишгородський, носівський староста, на честь i хвалу Всемогутньому і ми-
лостивому Господу Богу, Котрий віддаливши Свою святу справедливу кару за
наші гріхи - громадянську війну, повернув святий мир i мене негідного дo моїх добр,
чиню (…)* моє, у цьому написаному висловлюю трирічну (очевидно помилка, треба
розуміти «тринадцятирічну». – Ю.М.) ординацію, що на вшанування (?) Божого
дому у моєму монастирі Кисільгродському над Десною на тринадцять років даю весь
Красноставський ключ з максаківським поромом і озерами холмськими і ядутинським
і інтрату з цього ключа таку: з Холмів (маються на увазі «Ховми». – Ю.М.) аренда і
озера триста, Красностав з млинами – тисяча злотих, максаківський пором – п’ятсот
злотих, ядутинського озера – сто злотих. Юридика з цих сіл – сто злотих. Сумма скла-
дає дві тисячі. До цього послушенство підданих, коли прийдеться вивозити дерево та
віддавати дерево до цегли, з усього задесенського ключа. Оренди тільки ядутинська,
52 Сіверянський літопис
[з] Високого і Пральників (маються на увазі «Прачі». – Ю.М.), котра складає п’ятсот
п’ятдесят злотих, залишається у цьому ключі при моєму шафару поповичу (можливо
це прізвище, якщо читати першу літеру як велику –«Поповичу»-Ю.М.), так само як
і фільварок небіжчика пана Ведевського в Ядутах з розробком і повинністю жнива,
[належних] до цього фільварка, котрий має залишатися при моєму слузі, котрий там
буде для охорони пущі. Від мельників теж річний податок до менського замку мають
віддавати. А ці вищезгадані дві тисячі будуть належати монастиреві на тринадцять
років, почавши від святого Іллі руського нинішнього [року] аж до такого ж свята
через тринадцять років, даючи це в розпорядження вельможного отця ігумена, щоб
збудував церкву, на початок даю [йому] готівкою тисячу злотих. І на це дав цей мій
лист моєму монастиреві з печаткою і підписом моєї руки, тут же і вельможного його
мості пана черкаського старости, як такого, котрому після мого кінця дарую меньску
і кисільгродську маєтність.
Дан в Мені 19 липня 1650.
В подлинном подписано:
Aдaм з Брусилова Kисіль, воєвода генерал київських земель, вишгородський,
гощівський староста.
Mиколай з Брусилова Kисіль, черкаський ротмістр.
(НБУ. - ІР. - Ф. VІІІ. - № 255 М./ 154.- Арк.8-8 зв. Копія ХVІІІ ст. Напри-
кінці документу намальоване коло, в середині якого написано: ”miasto pieczęci”,
тобто «місце печатки»)
№ 7
1654, жовтня 11(1). – Ніжин. – Універсал ніжинського наказного полковника
Романа Катіржного.
«Роман Катержний, полковник Войска его црского величества наказний ніжин-
ский и всего Сівера.
Атамане и войте высоцкий, пральницкий, едутинский, холмянский, красностав-
ский. Росказую вам сурове под срокгим каранем войсковым, жебысте были во всем
послушни ведлуг універсалу его млсти пана Богдана Хмелницкого, гетмана Войска
Запорозского, послушенство отдавали до мнстря Максаковского, жебысте не были
спречни против оных чернцов и вшелякое послушенство отдавали, сурово вам роз-
казую. А що стороны гребли красноставской, жебысте вси одностайне угатили, а по-
житок до монастыра отдавали. А если бы хто мил спречным быть воли и росказанию
моем, таковый срокгаго караня не уйдет. Зачим вас Гспду Бгу отдаю.
З Ніжина октобря 1 року 1654.
В подлинном подписано: «Роман Катержний, полковник наказний ніжинский
рукою».
(НБУ. – ІР. – Ф. VІІІ. – № 255 М./ 154.– Арк.42 зв. – Копія ХVІІІ ст. Напри-
кінці документа намальоване коло, в середині якого написано: «місто печати»).
№ 8
1655, лютого 24 (14).–Ніжин.–Універсал-наказ наказного ніжинського пол-
ковника Романа Ракушки-Романовського борзнянському і шаповалівському
отаманаму.
«Пане атамане борзенский и шаповаловский!
Доходит до нас відати от отцев манастира Максаковского, же вы их подданим,
которих его млсть пан гетман наказний (Іван Золотаренко.–Ю.М.) Войска, зна-
йдуючися при боку его царского величества Запороского, им для хутнійшаго уфун-
дованя церкви Божой надал, кривди чините и в тяглост до себе их притягаете, для
чого мужики отмовляются в послуги отцем. Зачим сурово вас упоминаю именем его
млсти пана гетмана, жебысте того понехавши, дали им во всем покой под неласкою
его млсти пана гетманскою. Селянам зась, которие под претекстом отцев манастира
Максаковского знайдутся, приказую, жебы конечне никому, кроме отцев, послу-
шенства не отдавали и по селах, яко нас доходит відати, же тилко атаманы, а войтов
ні маш, для чого непорядок діется меж вами в послушенстві. Росказую, жеби зараз
Сіверянський літопис 53
и войтов обобрали для вшелякого порадку, не чинячи иначей под. срокгим каранем
войсковим. Затым вас Гсду Бгу поручаю.
Дата з Ніжина дня 14 февраля 1655.
Роман Рекушка (!), полковник наказний ніжинский Войска его цар[ского]
вел[ічества] Запороского».
(НБУ. – ІР. - Ф. VІІІ. – № 255 М./ 154.- Арк.62. Копія ХVІІІ ст. Наприкінці
документу намальоване коло, в середині якого написано: «місто печати»).
№ 9
1664, квітня 30(20).– Мінськ. – Випис з мінських гродських книг (регест).
«Выпис с книг кгродских замку кгродского минского.
Лета от Нароженя Сына Божого тисеча шестсот шестдесят четвертого мсца
априля двадцятого дня.
На ураде кгродском в замку кгродском минском передо мною, Мартином Казими-
ром Володкевичем, городничим и подстаростим минским, постановившися очевисто в
Бозе превелебний его млсть отец Викторий Бобъленцевич, старший монастира Мако-
шинского и Соломерецкого(Свято-Покровський Соломерецький монастир знаходився
містечку Соломеречі неподалік Мінська.–Ю.М.), покладал ку акътикованю до книг
консенс святобливее памяти найяснейшого короля его млсти Владислава Четвертого,
з речю в нем в середине нижей вираженою, просячи абы той консенъс был до книг
справ кгродских минских актикован и уписан, которий уписуючи у книги слово до
слова, так ся в собе мает:
(далі йде текст універсалу Владислава ІV від 28.09. 1642 р., котрий подано вище
(№ 1) і котрий в основному повторює привілей Адама Кисіля, який наводиться вище
– Ю.М.)
У того консенъсу печат притиснена коронъная, а подпис руки его королевское
млсти подписаний в тие слова (тут продовжується вищезгаданий універсал Владисла-
ва, який списано з випису Новгород-Сіверського – Ю.М.).Которий же тот консенъс за
покладанем и просбою через особу верху мененую ест до книг справкгродских
минских акътикован и уписан. С которих книг и сес випис под печатю врадовою в
Бозе велебному его млсти отцу Виктору Боблецевичу, старшому манастира Мако-
шинского и Соломерецкого ест видан.
Пысан у Минску.
Подписано в подлинном: Александер Танаевски, писар кгродский минский.
Корикговал с книгами Горошко».
(НБУ.–ІР.–№ 255 М./154.– Арк. 31-32. – Копія ХVІІІ ст. – Наприкінці доку-
мента намальоване коло, в середині якого написано: «Місто печати кгродской
минской»).
№ 10
1664, квітня 30(20).–Мінськ.–Випис з мінських гродських книг (регест).
Тут подається з випис тих же книг, здійснений тими ж особами, але з доданням
тексту універсалу короля Яна Казимира від 13.01.1664 р. (даний з табору під Новим
и Млинами), який містить у собі текст вищезгаданого універсалу короля Владислава
ІV від 28.09. 1642 р. Однак універсал Яна Казимира містить деякі нові дані: по-перше
він був даний ігумену Йоасафату Осиповичу, по-друге підтверджуючи права Мак-
саківського монастиря на володіння селами Ядути і т. д., він додає: «також … в місті
Мені і хутір на передмістю, названий Пилиповський (Filipowski)»
(НБУ.– ІР.–№ 255 М./154.–Арк.5 зв.– 7 зв.– Копія ХVІІІ ст.)
№ 11
1665, липня 13(3).–Табір під Переяславом. – Універсал гетьмана Івана Брю-
ховецького.
«Иван Бруховецкий, гетман з вірным Войском его пресвітлого царского ве-
личества Запорозским.
54 Сіверянський літопис
Ознаймуем сим писанем ншим кождому, кому о том відати належит, старши-
ні и черні Войска его пресвітлого царского влчства Запорозского, а особливо пном
полковником и сотником тим, в которых полках и сотнях, нижей именованние добра
мнастиирские знайдутся, так с побожности христианской, яко и з самой слушности на
прозбу велебного отца Иоасафа Осиповского, игумена и всей братиї общежителной
мнстря Максаковского, всі права и привилегия, а особливе універсалы антецессора
ншего помененнному мнстреві на село Максаков, Холм, Едуты, Пралники, Высокое,
Красный Став з млинами, озерами и перевозом и всіми пожитками и приналежностя-
ми, при тих селах знайдуючимися, ствержаем и конфірмуем, поневаж и о т великого
гсдря ншего, от его царского пресвітлого влчства, жалованную грамоту менованный
мнстр на тие ж села сым (?) данную мает. Прето приказуем, абы нихто з старшины и
черні Войска его пресвітлого црского влчства Запорозского помененному мнстреві
кривди и перешкоди чинити не важился, а помененных сіл обывателі абы преречен-
ному мнстреві Максаковскому належное послушенство отдавали. Що так и не иначей
міти хотячи и повторе сурово приказуем.
Дан в таборі спод Переяславля юля 3 1665.
В подлинном подписано: «Иван Бруховецкий звышменованный гетман».
(НБУ.–ІР.–№ 255 М./154.-Арк. 45.-Копія ХVІІІ ст. – Наприкінці докумен-
та намальоване коло, в середині якого написано: «Місто печати»).
№ 12
1668, серпня 29(19).–Ніжин.–Універсал ніжинського полковника Матвія Юрі-
йовича (Гвинтовки).
«Матвій Юревич, полковник Войска Запорозского ніжинский.
Пном сотникові борзенскому, шаповаловскому, атамані городовой, всему стар-
шому и меншому в тих сотнях найдуючомуся товариству, кожному кому того відати
будет потреба, ознаймуем, иж донесена нам скарга от пречестного гспдна отца Иере-
мія Ширкевича, игумена Всемлстивого Спса максаковского, о долегливость, которую
обытел свтая в кгрунтах своїх, барзій в наданных от побожных ктиторов маетностях,
от нікоторых войсковых малоуважных людей поносит; для которое причины подда-
ние их мнстирские належное монастиреві повинности отдавать не хотят, поносячи
на себі от таких своеволних людей здирства. Прето мы, запобігаючи тому, абы
болш подданым мнастирским ні от кого якая ж колвек кривда не діялася и через що
бы не изнищала обытели свтой маетность, але цале без нарушення жадного, яко за
анетецессоров наших бувало, в послушенстві и подданстві монастиреві зоставала,
по вас того жадаем и приказуем, абысте вы жаден з старшины и черні козацкое
поддданим мнастирским, в сотнях ваших будучим, найменшое кривды и здирства
чинити, станциї брать, або под свое послушенство прихиляти, не важился, поневаж
оное обытели свтой законники за все Войско Запорозское, за вельможного его млсти
пна гетмана, за народ православный хрстианский щоденно Найвишшаго Бга просят.
То теди на мнастреві и наданем мнастирским шкоди чинити не треба. Если бы хто з
старшины и черни козацкое от того часу з сотен ваших албо з инших полку наше(о)
товариш в помененых маетностях мнастирских якую важился задавати кривду, такого
кождого за скаргою срогое войсковое не минет каране, а не иначе.
Дан в Ніжине август[а] 19 дня 1668.
В подлинном подписано: «Матвій Юревич, полковник».
(НБУ. – ІР. – № 255 М./154. – Арк. 46 зв. – Копія ХVІІІ ст. – Наприкінці
документа намальоване коло, в середині якого написано: «Місто печати».
Опубліковано за іншим списком: Універсали українських гетьманів від Івана
Виговського до Івана Самойловича (1657-1687). – К. – Львів, 2004. – С. 902-903).
№ 13
1669, січня 27(17).–Батурин.–Універсал ніжинського полковника Пилипа
Уманця.
«Пилип Уманец, полковник Войска его царского пресвітлого величества Запо-
розского ніжинский.
Сіверянський літопис 55
Ознаймуем сим ншим писаним кому бы о том відати будет потреба, а меновите
пну сотнику борзенскому, шаповаловскому, атамані городовой и всему старшому
и меншому в тих сотнях найдуючомуся товариству до відомости подаем, иж мы,
поглядаючи на выразный універсал его млсти пна Демяна Игнатовича, гетмана
Войска его црского пресвітлого влчства Запорозкого сіверского, наданый в Бгу пре-
честному гспдну отцу Иеремію Ширкевичу, игуменови Всемлстивого Спса мнстря
Максаковского, на маетност. Зачим и мы, не нарушаючи того ж універсалу и волі
его млсти пна гетмана овшем потверждаем и умоцняем, абы так вышей менованной
старшины яко и (…)* в Бгу пречестный гспдн отц Иеремій Ширкевич з братиею не
поносил найменшой перешкоды и жадного утяження, але яко своїми до обытели
свтой маетностями спокойне под претекстем (?) держал и чого будет потреба на
обытел свтую замышлял, а ежели бы через наше сие писане и выразный універсал
міл от когоколвек перешкоду поносити, таковый каждый за донесенем от пречестно-
го гспдна отца игумена скарги не увойдет срокгого войскового караня без респекту
обецуем, иначей не будет.
З Батурина 17 януария 1669 року.
В подлинном подписано: «Звышменованный полковник ніжинский»
(НБУ. – ІР. – № 255 М./154. – Арк. 50. – Копія ХVІІІ ст. – Наприкінці докумен-
та намальоване коло, в середині якого написано: «Місто печати полковничой»).
№ 14
1679, червня 13(3).–Орша.–Випис з земських книг Оршанського повіту (подано
в перекладі українською).
«В ім’я Господа Отця і Сина і Святого Духа.
Aдaм з Брусилова Кисіль, воєвода, генерал київських земель, комісар Украї-
ни, вишгородський, носівський староста, на честь i хвалу Всемогутньому і ми-
лостивому Господу Богу, Котрий віддаливши Свою святу справедливу кару за
наші гріхи - громадянську війну, повернув святий мир i мене негідного дo моїх
добр, чиню знаменито на вічні й потомні часи, кому про це відати тепер і потім на-
лежить, цим листом, записом вічної моєї фундації, що будучи я від Господа Бога
спітканий тяжкою хворобою, a завжди пам’ятаючи про кінець мого життя і ті добра,
котрі від Господа Бога подані мені до хазяйнування i управління, я задумав за свого
життя за згодою короля його мості, мого милостивого пана, надати до першої моєї
фундації Maксакова i перевозу, додаю моєму монастиреві, ченцям побожного життя,
в добрах моїх ленних вічистих менських, макошинських, на тракті кисільгродським
будучих, тобто ключ весь задесенський красноставський, до котрого належать села
Ховми (Chelmy), Красностав, Ядути, Прачи (Pralniki), Високе. Tоді я згідно з цією
згодою йогo королівської мості весь згаданий ключ із згаданими селами згідно із зго-
дою його королівської мості, мого милостивого пана, на вічні майбутні часи віддаю,
уступаю, даю, дарую, фундую i записую так, як в своїх кордонах має бути монастир-
ське надання зразу до володіння згаданий ключ із згаданими селами ченцям i подаю
їм дo володіння через возного, будь-якого захочуть закликати ченці; тоді вже згадані
ченці цього монастира i ігумени i iх наступники м aють вічно й спокійно згідно зі
згодою його королів якої мості і цієї фундації – моєї данини цей ключ із селами
тримати і iнших (?) вживати, всякі прибутки знаходити, a зa дoстоїнство i дов-
гощасливе панування його королівської мості, пана мого милостивого, за sera fac-
ta побожних нащадків його мості, за згаданих королів їх мостей польських просити
Господа Бога, не забуваючи i менe, котрий із своїх добр виділив цю частину на вічну
хвалу Бога, щоб при щoденних жертвах біля олтара Божого i зa мою грішну душу
дo Його Божественного Маєстату просили, щоб був милосердним, a вже сам i мої
нащадки i жоден із спадкоємців могo дому ленних Kисільгроду, Mени i Maкошина,
вічних власників, до цієї частини добр на хвалу Бога з волі i дозволу його королів-
ської мості, мого милостивого пана, відданих і виділених, жодного вступу і приводу
не маємо і не будемо мати i жодного не будемо чинити impedimentu вічними ча-
сами. A це під заставою у десять тисяч червоних золотих i винагородженням шкод
словом, крім присяги опрацьованим, прo яку заставу і шкоди генеральний форум
56 Сіверянський літопис
приймаю i призначаю у земському гроді і люблінському коронному трибуналі
на консервантах i нa власних воєводствах Kиївському, Волинському, Брацлавсько-
му, Чернігівіському подвійним терміном ставити оборону жодних ingenere caspe-
ci (?) i правних добродійств dilatiej appellatiej prosenguntu fatalii submissi не зажи-
ваючи respondere satis facere toties quores (?) потреба цього буде з моїми нащадками
записуємо i нa це даю цей мій лист цесіональний з печаткою, (підписом) моєї
руки i усно запрошених печатарів.
Писано у моєму замку Мені вісімнадцятого липня тисяча шістсот п’ятдесятого
року.
(далі йде текст українською мовою. – Ю.М.)
Aдaм з Брусилова Кисіль, київський воєвода, вишгородський, носівський староста.
Усно запрошенний до цього листу печатар від ясновельможного його мості пана
київського воєводи Миколай Кисіль, дорогинський, писар земський вітебський.
Усно запрошений до цього листу печатар від ясновельможного його мості пана
київського воєводи Kaзимир Правський, писар гродський стародубський.
(ЦДІАУК. – Ф. 143. – Оп.1. – № 18. – Оригінал. Запис: «Fundaty na mona-
ster nałeżący», тобто «Фундація, яка належить до монастиря»).
№ 15
1682, серпня 4 (липня 24).- Борзна.- Розписка борзенського сотника Тараса
Забіли.
«Я, Тарас Петрович Забіла, сотник борзенский, даю тое мое писане
превел[енному] гспдну отцу Иеремію Ширкевичу, игумену и всей братиї монастира
максаковского на то, иж що купил есми я у Тимоша Ивановича аптекара, бывшого
мелника красноставского, третюю мірочку мелницкую в старой еще клітці в млині на
греблі в Красноставі стоячой, за золотых пятдесят, теды я и тепер знову клітку новую
на тоеж місце збудовавши своим власним коштом, за що й дефалкацию слушную от
тых же отцев максаковских за тую мою утрату, на клітку выданую, выдержовавши,
знову позволяю отцем максаковским дві мірочки з млина моего, як и в инших млинах
красноставских отбірают, до монастира брати, а я третею мірочкою мелницкою, кото-
рая на мене власне належит, буду ся конътенътоваты. На що им и далем тое мое писане
с подписом рук людей зацных, устне от мене упрошеных, яко то вел[ебного] гспдна
отца Григория Ивановича, протопопа борзенского, так и его млсти пна Петра Михай-
ловича Забіли, обозного Войска Запороского енералного, родича моего.
Діялося в Борзні року 1682 мсця июля 24 дня.
Тарас Петрович Забіла, сотник Войска его цар[ского] прес[вітлого] вел[ячества] За-
порозкого борзенский.
Петро Михайлович Забіла, обозный Войска его црского пресвітлого величества
Запорозкого енералный, при печати своей веліл подписал руку.
Устне прошоний от особ вишменованних и там (?) згодном листу о подпис руки
Григорий Иванович Величковский, протопопа борзенский и новомлинский».
(ЦДІАУК. – Ф. 143. – Оп.1. – № 55. – Оригінал. – Документ завірено печат-
кою, яка добре збереглася)
№ 16
1689, вересня 26 (15). – Борзна. – Купча козака Матвія Ковалевського.
«Року тисяча шестсот осмдесят девятого місяца сепътеврия пятогонадцать дня.
На вряде нашом борзненъском, а пред нами Тарасом Тарасовичем Забілою, со-
тником, Петром Макаровичем, атаманом городовим, Кирилом Марковичем, вой-
том, и при битности многих товариства из міщан борзенъских на той час будучих,
постановившися очевисто Матвей Ковалевский, козак и жител наш з притомъною
малжонкою своею, явне, ясне и доброволне без жадного усилованя признавалы, иж
дом свой власний куплений за готовие грошы, так в собі міется з одним будинком
виставленный, нікому ні в чом не пенний и в жадних долъгах не заведенный, стоячий
в городе Борзне в тиловой улице у Пречиской парахиї против отца Захариї пречиского
Сіверянський літопис 57
стороны Степанови Волошинова дому стоячого; котрий дом свій власний продал
учтивому пану Леонтию, купцови, бившому, жителеви менскому, за певную сумму
и готовие гроши, то ест сполна за осмдесят золотих з прикладом правним и могори-
чем, которую сумму Матвей Ковалевский з малжонкою своею до рук одобравши,
моцъно варуючи, зреклися проданого дому и сим доброволным ствердили записом,
иж волно свой пожиток оборочати, так малжонке и их низпоходячим потомком, под
утраченъем совитостю вишъпомянутое суммы в правах на такових описанными, хто
бы важился на одзов близкостю доходити. При том могоричу были годние мещане
борзенъские Стефан Волошин, крамар, Мосій Денисович, Сава Данилович, бурмистр,
с котрими ставши зобополне, презентовали уряд доброволного зезнаня продажі и
куплі для певности и потверженя ліпшого до книг міских нших міских (повторено
двічі – Ю.М.) борзненских записат, а записавши, веліли до рук з притисненем печатей
стороні потребуючой сее писмо наше видати.
Діялося в Борзні року и дня звишписаного.
Звишменованный уряд борзненский.
Федор Романович, писар міский, рукою власною».
(ЦДІАУК. – Ф. 143. – Оп.1. – № 25. – Оригінал. – Наприкінці документа
поставлена печатка).
№ 17
1696, червня 24 (13).– Максаковський монастир.– Розписка Григорія Будника,
жителя Борзни.
«Я, нижей описанный, чиню відомо сим моим писаннем, иж позычилем грошій
сумы готовой, таляров сорок, в превелебного его млсти гспдна отца Калиста Менов-
ского, игумена мнстра сто Спаского максаковского, за которую суму в заставу даю
млин або част малу (?) мелницкую в том млыні належачую у Красном Ставі, до того
часу нім я отдам тую суму отцу игумену максаковскому, а ховай Бже, якого на мене
припадку або теж смерти, то вічными часы мнстру максаковскому млынови част моя
на пожиток мнстрский офірую, що для ліпшой віри и певности даю сие писанне мое
з подписом имени моего.
Писан в мнстру сто Спаском максаковском року 1696 июня 13.
Ту теж имена и уряду ншего борзенского подписуются.
Иван Круглик, атаман городовий борзенский.
Кирило Маркович, войт з бурмистром.
Григорый Будник, жител борзненский.
Потом знову взяв пан Григорий десят тялярей того ж року о[к]товрия 6.
А до поданя тоей сумы волно будет пану Григорию в то млыні на свой двор молоти
без черги и без мірочки, а тее будет тривати до року от сего часу».
(ЦДІАУК. – Ф. 143. – Оп.1. – № 28. – Оригінал. – Наприкінці документа
поставлена печатка).
№ 18
1702, грудня 11(листопада 30)-1703, вересня 29 (18). квітня 10 (березня 30).
– Справа Семена Савича про вирішеня конфлікту щодо маєтностей між Черні-
гівською архієпископією і Максаківським монастирем.
«Инквизиция
По указу ясневелможного его млсти пна Иоанна Мазепи Войска Запорожского
пресвітлого велчтва гетмана и славного чину свтого апстола Андрея кавалера в справі
ясне в Бгу преосвященного гспдна его млсти архиепскпа черніговского и новгород-
ского з превелебними отцами мнстира Максаковского законныками о кгрунта межи
селами Воловицею и Степановкою до катедры архиепскопии черніговской належачи-
ми, а Ховмами и Сидоровкою, до мнстира Максаковского прислушаючими, в своем
давном ограниченю лежачия и о гать через річку Смоляж з ліса на березі сидоров-
ском порослого, а превелебными отцами максаковскими од Чигиринского літа (!)
до пасіки своей занятого через подданых катедралных за росказанем отца старости
58 Сіверянський літопис
ушенского для перевозу новопостроенною точачогося через мене, Семена Савыча,
на том розізді будучого чиненая ведлуг признаня старинных людей о граныці тих
кгрунтов кому здавна належати з обох сторон свідомых и выставленных выделенная.
Року тисячного сімсотного второго мсця ноеврия тридцятого дня
За прибытем мене, высланного до села Сидоровки, где и превелебные отцеве,
так честный гспдин его млсть отец Антоний Стаховский, катедралный намістнык
од яснепреосщенного его млсти гспдна отца Иоанна Максимовича, архиепскпа
черніговского и новгородского, з притомными собі иеромонахом отцем Ипполитом,
на сей час старостою ушенским будучим, присиланный, яко теж честный гспдн его
млсть отец Каллист Меновский, игумен мнстира максаковского, з братиею зехавши-
ся, притомными знайдовалися. При зобраной з обох сторон многих людей козаков
и посполитих околичных сел., меновите ховменских, ушенских, воловыцких, сте-
пановских и сидоровских жителей бытности, высоцеповажный ясневелможного его
млсти пна гетмана и кавалера універсал з войсковой канцелярії мні, Семену Савичу, на
розсмотр и розиск од боку его панской велможности высланному, даный, читан был.
А по вычитаню рейментарского універсалу жалобу од преосщенного архиепскпа
его млсти черніговского ясневелможному его млсти пну гетману и кавалеру на отцев
максаковских занесенную о зруйноване гаты, через речку Смоляж построенную,
виражаючою кгды питалем отцев максаковских для чого бы тую гать в кгрунтах
катедралных ушенских и воловыцких будучую здавна, для перевозу потребную,
порубали и всю преч роскидали. Теды превелебный гспдн его млость отец игумен
максаковский на тое такий дал отвіт: «На восхищение чужого не желаю, а мнстирских
кгрунтов цілости бороню и для того, мовит, велілем тую гать роскидати, же оная не
здавна и не в кгрунтах кафедралных зостает, але в кгрунтах нших мнстирских по
річку Смоляж границею лежачих, недавно од літ килка ку пожиткові катедралному,
а ку значной мнстира ншего шкоді, и особливо перевозом через Десну против Ушні
новоучиненным перешкоді без зезволеня и согласия ншого подданими катедралными
кгвалтовне за росказанем старостов ушенских бывших построена была, же не тил-
ко, мовит, в щуплих нших мнстирскех кгрунтах лісных од перездных через оные
новопроложенным тим шляхом гостящих людей одпочинками и попасами немалое
діется спустошене, але надто болшую еще узнает собі обытель Максаковская в том
кривду, же що прошлие ушенские старости катедралныи потаемне який раз подда-
ним своим через Смоляж уторгнувшися в лісе максаковском на тую гать хворост и
лозу, близко над берегом будучую, веліли и то незначно рубати, то теперешний отец
староста ушенский тот ліс нш через неслушное прежде бывшое хворосту рубане,
вмінивши собі быти за кгрунт катедралный и явне оный присвоюючи, на вигаче-
не мененой гати немалую обширным значным, бо великим дерев порубом нам там
учиныл шкоду, якож о той кривді и шкоді и протестация од отцев максаковских до
ясневелможного его млсти пна гетмана и кавалера через лист жалосне занесенная, а
мні высланному до того розиску врученная потвердила. В которой протестациї же и
тое отцеве максаковские доложили и виразили, шо мы, мовит, знаючи добре своих
кгрунтов здавна ограничене по річці, названую Смоляж, на що и людей старинных
для зезнаня міемо, того собі желаемо, абы нихто д о нших кгрунтов жадного не
міл вступу, яко ж и сами в чужие кгрунта не хочемо міти. Теды непевный тих
слов выписаный довод обох сторон, в контроверсиї будучих, я высланный, если бы
слушных о давной границі в тих кгрунтах лежачом на лыстах не міли документов,
жадаем, абы мні оные старинных людей правдивых и добре о границі тих кгрунтов
свідомих для совершенного розиску, а найбарзій о кгрунтах од устя річки Смоляжи у
Ворону річку впадаючое, ровцями починаючихся. и вгору понад Смоляжю будучих,
где тая гать и ліс порубаный, о чом спор знайдуется, кому оны здавна належали, для
зезнаня поставили.
А так первей преосвщенний его мл. отец намістнык катедралный черніговский
на свою сторону потребовав людей для зезнаня з околичных сел, а именно з села
катедралного Ушні Гарасима Халимоненка, козака, и Артема Чумака, тож козака, з
Воловыці села, Хвеска Рудого, катедралного подданого, з села Степановки Михайла
Сіверянський літопис 59
Шелеста, козака, и Гаврила, козака з села Ховмов, Гаврила Потаповича, старого
козака, а из села Берестовця Семена Холошу, козака. Которых всіх людей на жа-
дане преосвященного отца намістныка, ведлуг реестру, мні высланному, данного,
поважным панского ясневелможного его млсти пна гетмана имена указом перед себе
зисковалем. Которые люде зачим з сел своих вышей именованных поприездили.
Тим часом превелебный отец игумен максаковский з своей сторони представил пна
Адама Киселя, воеводы и енерала земель киевских, фундушовый лист на построене
мнастира и на маетности у вічност максаковским законникам з кгрунтами одведеные
даный, Который так ся в собі мает. (далі йде текст «фундушу» А. Киселя за виписом
18.07. 1650 р., даний з Мени; цей документ наводиться нами вище під номером 6)
А надто становил старинных людей, жителей ховменских, особливо козаков,
межи которими и тот Гаврило Потапович, прозиваючийся Жакгуневич, старинный
козак, на которого и отцеве катедралные здавалися, знайдовалися на тот час честный
отец намістнык от себе и всего консисториум черніговского супплікацийную своего
жаданя, о що ишло их млстем и о чом бы мні чинит розиск, подал карту. Которая так
в себі мает:
«Млстивый добродію, мсці пне высланый.
Именем архиерейским и всея консисториум черніговского чолом бъем мсти вшой,
блгодітелеви ншому, в настоящом заводі з пречестным отцем игуменом максаковским
и благоразумно просячим разсмотения и розпросу людей старинних в тих пунктах.
Перво.Понеже отец игумен злоревнюет (?), присвоюючи ліски тые, о которих справа,
просим в том велце мсти вшое старынних людей о том розпросити; за пнов, именно за
пна Киселя и пна Грязного и за отца Мефодия, потом также поки была максаковци
з степановцами граныця и куда тие ліски належали, о чом як старинниі зезнают под
совістию истину, просим тое записати. Знову отец игумен виразил в своем листі, же
будто мы ново през ліски тыя проложили дорогу, в том пункті питати велце просим
в.млст старынцов: чи новая то и чи давняя през гат тую дорога и чи ест з Борзны,
кромі того тракту иншая дорога до Степановки? Питати знову, где хворост бирали
на гачене тоей гати и тое зезнане записати; стороны спустошения ліса и рубаня дров
на воз килка сот велце упрошати особою (…)* своею изволь в. млсть м[илостивый]
п[ан] быти там для разсмотрения. О що велце и постокротне упрошают млсти вшой,
чолом бъем з обіщаним за поднятие труды трегубой нагороды од Бга и од преосвщен-
ного архиерея и од нас, богомолцов нашого велце мсцівого пна и ласкавого блгодітеля
богомолци до услуг поволные.
Иеромонах Антоний н[амістник] к[атедры] ч[ерніговской] з братиею.
Я, теды ведлуг жаданя отца намістника взялем перед себе мененного старожила
ховменского Гаврила Жакгуновича одного при бытности зо мною посланного пна
Ивана Сухины. А их млсти превелебные законныки обидві стороны за ухвалою сво-
ею абы не были притомными, по господах розийшлися. А его Гаврила Жакгуновича
обовязавши, абы мні под совістию християнскою, на жадную не схиляючися сторону,
истину признал, одколя и куда межи сими кгрунтами пна Киселя и пна Грязного
давняя идет границя, подробно розпрошувалем. Который Гаврило, Бгу ховаючи дшу,
под сумненем так сказал, когда король Владислав под Смоленском осадивши Шеїна,
взяв его, на тот час в Великом князстві Литовском Бжиим посіщением немалый был
голод, для которого яко многие люде, не маючи ся, по чужих сторонах шукаючи хліба,
розходилися. Так и я з города Белинич, за Биховом будучого, уступивши, зайшолем,
мовит, на Україну и пришолем на мешкане до села Ховмов под пна Казановского, на
тот час канцлера великого коронного, который над городом Меною и над всякими
(?) селами, под Максаковского мнастира державою тепер зостаючими, дідичним
был паном, а над тими селами, тепер до катедры черніговской належачими, особливе
над Воловицею, бо Степановки села еще, мовит, не было, был, мовит, наш ніякийсь
п[ан] Грязный и любо, мовит, я, яко новый пришелоц на тот час, совіршенно граныц
межи моего пна и пна Грязного кгрунтами лежачой не відалем, тое однак добре знаю,
же за приходом и переселением моим в Ховмы, тот пан Казановский на таковую собі
мене зараз зажив услугу, абым з иншими его панскими болоховцами, по пущи и лісах
60 Сіверянський літопис
ходячи за звіром и пущи од воловецких людей боронив по річку Смоляж, и так, мовит,
по указу панском не тилко я з товариством воловицких жителей наробок, потаемне
через Смоляж в ліси уторгаючихся, ловил и оных коні и сокіри грабили, але и в самой
речцы Смоляж (…)* воловичаном до занятя иза и пойманя рыби жадного уступу міти
не было волно тот зас ліс, до которого тепер подданиї катедралныи построена гать,
о якой спор, Дубовою називается градою, в которой, мовит, зпрацовавшися, ходячи
по пущи, мівалисмо свой одпочинок, а также и по инших лісах на попели рубовали
дерево будники до буды пна Казановского. Которая также над болотом, недалеко
Смоляжи будучим, коштом пна Казановского заведена и построена была, стороны
зас границі совершенной одколы почалася и якими урочищами идет и где скончалася,
на том уже, мовит, довідалемся и сталем знати таким способом.
За короля, мовит, Казімера як купив город Мену и всі маетности задесенские,
около Мены и на сем боку Десны будучие, у пна Казановского пн Кисель, воєвода
киевский, еще и мнстира Максаковского не было. Тогды одного літа староста в Мені
од пна Киселя зостаючий, запродал был трави на сіножати на границі при стороні
пна Грязного будучой, оленовским жителям за три осмаки овса (тая потом сіножат
досталася Дацкови, воловицкому жителеви, которого тепер сн у Воловиці свщен-
ствует еще). В тот час воловицкий пан Грязный зараз упоминався, же тая сіножать
запроданная, у моем, мовит, кгрунті найдуется и так по розиску помірковалися, же
що мів староста менский од оленовских людей овса взяти, тое пн Грязний узяв як
свое власное до себе. Потом тот же пн. Грязный, уходячи болшой трудности, жебы в
далший час за невідомостю подобным способом его кгрунтов не займано. Допрошу-
вався того у пна Киселя на комиссию в тот час украинную од королевского влчства
и од Річи Посполитой ординованного, абы межи кгрунтами тими границу давную,
як за пна Казановского державы была, для самой відомости пн Кисіль рачил роз-
ехавшис и утвердити. Которий розезд за согласием без жадной, мовит, спреки, так
чиненый был: почавши од Максаков Десною до річки Горла сухим Хомутцем угору
против воды до річки Березы, где озеро катедралное черніговское, Березою против
воды до рычки Липок, Липками попод горою уз лісок Янкув под кручею над выром
Хрещатим, стоячий у вершини річки Вороны, Вороною униз попод горою до ров-
цов, которыми ровцами річка Смоляж у Ворону упала, а Смоляжю против воды
под Берестовцем под Валки, а од Валков под Красный Став село до болот, галами
называючихся //(арк. 5 зв.) и в річку Борзну впадаючих, а через Борзну річку и
через річку Дочь до села Высокого и до Прачов, понад которими вишеписанными
річками, особливае од річки Горла до річки Смоляж, оден берег по річки держал пн.
Грязный, котрий тепер належит до катедры черніговской, а другий берег з річками и в
ных рибные ловли державци Казановский и пн Кисіль, который на то под час комис-
сиї, зпровадивши з Чонского мнстира законников, уфундовав им сей Максаковский
мнстир, до которого, мовит, и церков зпличеную и Десною з Чонска припровоженую,
на берег з воды з ховменцами вытягалем, а уфундовавши, всі тие кгрунта и села з
поддаными законникам максаковским отдав, що всі ховменці козаки и посполитые
старожили потвердили. Сторони зас шляху и гати через річку Смоляж, поддаными
катедралными построенной, о якой завод, так сказал: же здавна за державы пна Ка-
зановского и пна Киселя и за пна Грязного до пна Богдана Хмелницкого гетманства
и ближей гаразд, жадного, мовит, там шляху не было з Воловыці и з Степановки и
если бывала кому потреба до Борзны, то мовит, езжовали на бруд через Смоляж по-
над Вороною річкою. Сюди зас через Смоляж на Дубовую г ряду, о чом завод, в який
час почали іздити и якого року шлях проложен и коли гать погачена? Того, мовит, не
буваючи там для старости своей и слабости, не відаю. На яком сим прызнаню своем
як правдивом, а не фалшивом, учинил он, Гаврило, словесную на себі облікгацию
и присягу, если бы указовала потреба, выконати. Я теді, высланный, Гаврилову о
границі, яко обосторонного свідка, повість записати; кгды предложилем оную отцу
наміснику черніговскому, так отец намісник сказав, же тая граныця давняя за п.п.
Киселя и Грязного была Вороною річкою не по Смоляж, як он, Гаврило, признает, але
од Вороны по Гнилицу річку, що под Сидоровкою слободкою //(арк. 6) максаковскою
Сіверянський літопис 61
идет, а од Гнилиці по млынок Зеленского, под Комаровскими гаями стоячий, по якой
граныці и небожчик, отец Мефодий, епскп, тых кгрунтов заживав, и при том дав мні
признати Михайла Шелеста и Гаврила Макаренка, козаков и жителей степановских,
также Гарасима Халимоненка, козака и жителя ушенского, о границі сознаня, в Ушні
дяком степановским записанное, так ся в собі маючого:
Року тисячного сімсотного второго місця октоврия дня одиннадцятого.
Я, иеромонах Ипполит, архипастирский послушник, зостаючий в Ушні на по-
слушании, розпитовал людей честных и віри годных, жителей степановских, именно
Грицко Макаренко, атаман степановский, Василь Ващенко, войт того ж села и Иван
Потреба, при тих же людех повідал, именно Михайло Шелест, козак степановский,
и Гаврило Макаренко, тож козак, такими словами, иж преждними часи за панов,
которые держалы кгрунта максаковские и степановские кгрунта держал пн Грязной,
а максаковские кгрунта держал пн Кисіль, воєвода, и чинили промеж себя границу
од Максаков по Хомутец, а од Хомутця у верх вершины озера Вороны, од озера
Вороны по самую Гнилицу, що под селом Сидоровкою идет, од Гнилиці по млынок
Зеленского, що под Комаровскими гаями стоит, поти поділили помеж собою кгрунта,
а напотом оддав пн воєвода тие кгрунта на мнастир Максаки по вышейнаписаную
границу, а по их руині осталися кгрунта степановские небожчику Мефодию, а по
Мефодию оддано тие кгрунти блженныя памяти архиепскпу Лазару Барановичу и
за его архиепскпства стали люде збиратися у слободку Сидоровку и вже потом по-
займали подданые максаковские село Сидоровка у кгрунтах архиерейских катедры
черніговской. Кожды собі и тие кгрунта и переліски поодийманы до мнастира Мак-
саков, а в кгрунтах архиерейских стали собі своїми для пасіки, а тую пасіку держал
Кузма Занко, и оддав еї до мнастира Максаковского, //(арк. 6 зв.) а що перелісков
не держал, бо в ных жадной власти нее міл, бо то не в их кгрунтах зостают, що и сей
отец игумен максаковский не за свое вщинает завод, не в максаковских кгрунтах
тое рубали на гать для всіх людей переправы. Що и я, тоей моы вислухавши, од
вышейнаписанных людей веліл записати. Року и дня вышей написаного. Діялося в
дому Мартина Янченка. Иеромонах Ипполит, послушнык архипастирский.
Василь, дяк степановский на тот час будучий, руку подписал.
Я, иерей Петр, свщенник на тот час бывший степановский, руку подписую. Под
тими рук подписами и тое написано. Гарасим Халимоненко, козак житель ушенский
старинный, признал таким способом, же кгрунта были за пнов давних приложил к
катедрі лежащая границя под. Максаковом вышше Горла річки перевал лежащий впав
угору у Березу, а Березою идучий впал у Ворону вгорі, а Вороню идучая границя упала
у річку Гнылицу под самую Сидоровку под село. При сем признаню был честный
гспдн отец Феодор, свщенник ушенский, и пан атаман Кирило и Артем Чумак, козак,
ушенский житель, и руки свои приложили Феодор, свщенник ушенский. Потом я,
высланный, при бытности отца намісника черніговского тих людей отцем городничим
ушенским розспрошуваных и записаных питалем: Чи были оны на тот час? Як пн
Кисіль з пном Грязным граныцю розездил? И еслы знати з якой причины был тот
розезд и ліс оны граныцу по річку Гнилицю кажут? И если тую самую річку Гнилицю
кажут? И если тую самую річку Гнилицу відают? Одколя она взялася? И куда идет?
И где у Ворону упадает? И если отец Мефодий, епскп, по тоей границі будучи над
селами Ушнею, Воловицю и Степановкою паном и державцею, тими кгрунтами понад
Смоляжю од берега сидоровского лежачими владіл? Теды Михайло Шелест сказав:
Я, мовит, того не знаю який Кисіль з пном Грязным розездив границю, же, мовит,
мні небожчик Адам, Максаковского мнстира пасічнык,//(арк. 7) казав, же я, мовит,
в тот час при пну Киселю гайдуком зоставалем, як з пном Грязним границю розездил
и так споминав, же по річку Гнилицю розехали и копец будто дал признаки положен
был у могилок над кручею, где наметами пн Кисіль стояв (але містца того мні не знав
нихто показати), причины зас для якой был тот розезд, не відаю и тот пасічнык, мовит,
не споминав, а о Гнылиці річці всі Михайло Шелест, Гаврило Макаренко и Гарасим
Халимоненко сказали, же под Сидоровкою идет, которую Гнилицу сам потом Шелест
видів, же не под. Сидоровкою идет, то маппа указует, але под Сидоровкою болото и
озеро, називаючоеся Хвесково, од Смоляжи рвется под Сидоровку и в Гнілицю річку
62 Сіверянський літопис
упадает. А (?) тые ж вышейописаненные свідки Шелест з товарищи стороны отца
епскпа Мефодия що говорили, теды он, будучий над Ушнею, Воловицею и Степанов-
кою паном, кгрунтами од берега сидоровского, над Смоляжю лежачими, владіл и тое
не довелося, тилко Семен Макаренко, житель берестовецкий, тое признал, же отец
Мефодий, епскп, завладівши мененими селами, не скоро в килка літ потом хотячи в
свое держане озеро Ворону обняти, а од максаковских законников одехали. Которого
озера здавна (як тот же Семен говорив) отцеве максаковские заживали, однак разом
пославши своїх подданых, велів невод у ховменцов, озеро Ворону тянучих, забрати.
До того свідителства и самим ховменские жители признавалися, же забрав был отец
епскп невод, которого любо потим знов на прошение максаковских законников велів
назад одддати. Прикладал однак, жебы вперед до мененой Вороны жадного не міли
вступу и так на тот час яко обоїх епархий влдці без прекословия отцеве максаковские
мусіли того озера Вороны уступити.
Для слушнійшого потом розиску еще я, высланный, особно питалем при отцу
наміснику//(арк. 7 зв.) черніговскому Гарасима Халимоненка в Ушні записанную:
по чому бы відав п.п. Киселем и Грязным розеханую границу и по яких оная річка
идет. Одказав, же я, мовит, тое чув од своего отца, що од Вороны до Гнылици границя
лежит, а сам, мовит, я о ней не знаю и пнов тих, як звалися, не відаю.
Я прето, вышейнаписанной, всіх людей з обох сторон признати о границі пилно
вислухавши и записавши на жадане того ж честного отца намістныка черніговского
ездилем сам и до гати на Смоляжи будучой о давности оной и о давности шляху
через ліс проданного розиск чинити, также выдіти шкоду о там максаковских од
отца старости ушенского од подданых катедралных через тую гать в лісі діючуюся.
Где при собранию многих зо обох сторон старинных людей з превелебними так
катедралными, яко и максаковскими законныками, через ліс переехавши и на той гаті
зостановившися з межи инших людей взялем я, высланный, перед себе подданого
катедралного, который и войтом у Степановці за городнычого ушенского отца Фе-
одосия был, на имя Хвеска Симоненка и питалем его абы под сумненем признав як
давно шлях через ліс тот проложено? И од якого часу тая гат ь через Смоляж вшими
людми строитися и гатити почала? И где на тую гать рубовали хворост? Которий Си-
моненко взглядом шляху через ліс признав, же мы, мовит, тилко воловыцкие и нши
степановские селяне перед отцем епскпом Мефодием и за державы отца Мефодия,
если не уплыни (вплав. – Ю.М.), то в брюд, вибираючис місцами, кому было треба
на торг через Смоляж и через ліс, уже того часу як, мовит, памятаю, випустошений,
а потом знову отцами максаковскими забороненый и викоханый езджовали и если,
мовит, на одном містцу, где згрузят, то черетом на другом містцу проложат дорогу.
Взглядом зас гати через Смоляж устроенной, он же, Хвеско Симоненко так сказал:
за бывшого гетмана пна Ивана Самойловича //(арк. 8) як ишли, мовит, козаки так
полку Ніжинского, яко и полку Черніговского, в кримский поход до войска на тот час
перший раз для ліпшой собі переправы зробили через Смоляж гать, робячи на оную
и в околичных лісах над берегом степановским будучих, и в мнастирском максаков-
ском лісе напротив через Смоляж на другом берегу Смоляжи хворост; через которую
гать яко до Войска ишли, так и назад тые ж козаки повернувшися, переходили, где,
мовит, и нам степановским жителям, латвійший учинився переход. Которого не
хотят окупити, в килка літ потом я, мовит, войт на тот час степановский, з селянами
своїми упросилем отца городничого, мененого Феодосия, смолового дерева, з которого
мосток через Смоляж к тоей гати построилисмо, на которую гать хоч то, мовит, часом
по указу инших отцев городнычих ушенских в лісе максаковском вистерегаючис
и незначне малий хмиз прихватком рубовалисмо. Болшей однак хворосту з своих
лісов для гачени приспособлялисмо и од того, мовит, часу всім околичным людям
шлях, котого перед тим не бувало, через Смоляж и через ліс отворився, що и другий
катедралный подданый, житель степановский, о том шляху од якого часу проложен,
потвердив. Также и ховменский житель и козак Марко Холява слово в слово о той гаті,
як и Хвеско Симоненко, признав. По которых людей розпросах, кгды я, высланый,
питалем отца Ипполита, теперешнего старости ушенского, для чого такое в лісе
Сіверянський літопис 63
мнастирском значное великих дерев порубом чинит спустошене и шкоду, одказав,
же прежные мои антецессорове турбовали, для того и я велілем рубати. Зачим я,
высланый, увес тот розиск людское так о границі, яко и о гати кгрунтах найдовала-
ся, признате записавши, а барзій свідителство помененного Гаврила Жакгуневича,
ховменского старушка, на которого обидві сторони в своем заводі здавалися, благим
моим умом (підкреслено в оригіналі-Ю.М.) од всіх за найдосконалійшое принявши,
тую гать поддаными катедралными через Смоляж построенную //(арк. 8 зв.) не
в катедралных, але в максаковских кгрунтех узнаю и твержу быти, бо тоею грани-
цею, як мні он, Гаврило, признавав, особливе где спор о річку Гнилыцю, почавши
од Липок річки, у Ворону впадаючое, и понад Вороною через усте Гнылиці униз до
самых ровцов, где Смоляж у Ворону впала, и против води и оной Смоляжю кгрун-
та, то ест сіножати и ліси. Все людей сидоровских подданых максаковских одних,
а болш ничиих ніт, которые кгрунта для слушнійшого доводу и документу чии? И
яких господаров? Всіх именно описалем и сам оных видіти на око умислне ездилем.
Первая на границы сіножать к Липкам Никити Трубяника. Вторая над Вороною
сіножать Самойла Андріенка. Помеж з тоею сіножать Евфима Шинкаренка. Помеж
тоей сіножать еще Никити Трубяника. Помеж з тоею сіножать Ничипора Пикуліна.
Уз тую сіножать Павликова, уз Павликову еще сіножать Михайла Дудченка, берег
тоей сіножати Козмы Токарского. Подле тоей сіножать Уласа Нагорненка. Подле тоей
сіножать Стефанова Бондарцева. Подле тоей сіножать в розі на ровцах, где Смоляж у
Ворону впала, Павликова. Там же над Смоляжю в гору крайнюю од ровцов сіножать
Стефана Куриленка. Ведле тоей сіножать Юска кривого Геценка. Ведле тоей сіножать
еще Игната Шинкаренка. Ведле сіножати Шинкаренковой далей вгору Смоляжи
ліс Андрія Грищенка. Ведле того ліса помеж ліс Леска Шинкаренка. Помеж того еще
ліс Анитипа Выляенка. Тот Выляенков ліс вгору Смоляжю притяг до гати и до ліса
мнастирского, о якой завод, где и пасіка мнастирская знайдуется. А вгору того мнас-
тирского ліса еще ліс з сіножатю Грицка Омелченка. Ведле того еще ліс з сіножатю
Уласа Нагорненка и інших многих сидоровских людей угору річки Смоляж, аж под.
Берестовец кгрунта протяглися. Если прето тие сіножати и ліси вышописанные по-
над Вороною униз //(арк. 9) до річки Смоляжи и понад Смоляжю вгору до самое
гати и за гатю лежачие в заживаню у людей сидоровских, а подданих максаковских,
здавна знайдутся, то и тая мененая гать в кгрунтах мнастирских максаковских, а
не кеатедралных без похибы быти показуется (підкреслено в оригіналі – Ю.М.). О
чом всем до превисочайшого и блгородного ясневелможного его млсти пна гетмана
и кавалера разсмотрения и премудрой его панской велможности уваги через мене,
высланного, виразне донесено и предложено было.
А по виведеню вышейписанной сей инквизиции, кгды тая справа за многими
поважными ясневелможного его млсти пна гетмана и кавалера войсковыми ділами в
забвенной и неуспокоеной через немалое время без жадной децизионалной росправы
ваковала продолженю. Теды по многокротных так од превелебного его млсти отца Ка-
листа Меновского, игумена мнастира Максаковского, конечной в той справі децизии
у ясневелможного его млсти пна гетмана допрошуючихся листах, яко по особливых
архипастирских од ясне в Бгу преосщенного его млсти отца Варлаама Ясинского,
митрополити киевского,галицого и всеи Малыя Россиї, до его панской велможности
о совершенной тоей заводной землі розмежованю интерцедуючих листах; повторе
Року тисячного сімсотного третого місця септеврия осмнадцятого дня.
Самого его ж ясневелможного его млстии пна Иоанна Мазепи Войска его цар-
ского пресвітлого влчства Запорожского обох сторон Дніпра гетмана и славного
чину свтого апстла Андрея кавалера я, вышей в инквизиции и ныжей именованный
на скутечное тих спорных межи обоима катедралным архиепскпии черніговской и
мнастира Максаковского сторонами кгрунтов успокоене и на конечную росправу
болем высланый з высоце поважними его панской велможности з канцеляриї вой-
сковой выданым універсалом таковым //(арк. 9 зв.) (тут наводиться універсал
гетьмана Івана Мазепи від 21(11).09.1703 р., який опублікований за цим списком у
книзі: Універсали Івана Мазепи (1687-1709). – К. – Львів, 2006. – № 275. – Ю.М.), з
64 Сіверянський літопис
которым преможный ясневелможного его млсти пна гетмана и кавалера в універсалі
вираженым указом при обоих сторонах в справі будучих, превелебного его млсти отца
Антония Стаховского, черніговской катедры намістника, од ясне в Богу преосщенного
его млсти отца Иоанна Максимовича, архиепскпа черніговского и новгородского, з
притомными собі иеромонахом отцем Ипполитом, старостою ушенским, и честным
отцем Афанасием Ясинским, дияконом, присиланного и превелебного его млсти отца
Каллиста Меновского, игумена з присутствующими//(арк. 10) превелебным отцем
Пахомием, игуменом, Кузмичем, намістником, честным отцем Давидом Дранніцким
и з иншою мнастира Максаковского братиею, при бытности честных отцев Иоанна
в Воловыці и Григория в Ховмах, свщенствующих и при многолюдном всіх при
инквизиции прежде бывших войсковых и посполитих з обох сторон катедралных и
максаковских сел жителей собраний, именно з сторони катедралной Артем Коваль,
атаман воловицкий, Лукян Малюжич, войт воловицкий, Василь Бондаренко, войт
степановский, Иван Борисенко, Феско Рудый, Мойсій Куліш, Михайло Рагоза, Яков
Поповыч, Михайло Поповыч, Феско Самойленко, Герасим Халимоненко, Кузма
Козюберда и Кирик Кришненко, а з стороны максаковской – Иван Шаля, атаман
ховменский, Марко Холява, Свирид Кисіль, Остап Тарасенко, Петро Придаток, Омел-
ко Гавриленко, Федор Гавриленко Жакгуневичи, Никита Старий, Васко Чермник,
Роман Тягленко, Андрушко Старый, Яцко Пустовуйтенко, Евфим Павленко, Антип
Выляенко и Юско Геценко, выехавши на тие спорные кгрунта, а меновите гать, для
которой вщался завод, на землю которою од села Степановки будучую переехавши,
первей (…)* вышей переписанный ясневелможного его млсти пна гетмана и кавалера
поважний універсал на успокоене заводу мні, высланному, данный, а потом и инкви-
зиция через мене учиненная вголос и вслух всім читана была. А по вичытаню оных
писм, прихиляючися, высланный, подлуг права до певнійших доводов, досконалших
од инших, в инквизиции найменованного а иле обосторонного свідка Гаврила Шакгу-
невича, старожителя ховменского, повістителных о границі сознанем обясненых, як о
том обширне в инквизиции виразилося, для лучшого того свідителства певности, абы
люде з стороны максаковское виставленые самим скутком тую мененными річками и
урочищами, где спор, особливе //(арк. 10 зв.) од гати новой Смоляжю до ровцов, а од
ровцов Вороною до Липок и далей Липками до Березы лежачую границу, мні при обох
сторонах будучих наочне показали, потребовалем. Которые старожили од мененной
рушившися гати и провадячи мене з помененными сторонами и з притомностю всіх
людей, именно вышей зкомпутованых, землею катедралною понад Смоляжю, привели
до самих ровцов на устю річки Смоляж, у річку Ворону упадаючой, будучих, через
которые на сторону кгрунтов максаковских переправившися, ехалем зо всіми вгору
понад Вороною до самой оной вершины, а приехавши до річки Липок за показанем
од людей максаковских, виділем тот лісок, в инквизиции именуемий Янков, под
кручею над выром Хрещатым стоячий, где многие сіножати в людей катедртьалных
межи Липками и Вороною на кгрунтах максаковских в заживаню будучие. Сам
превелебный отец игумен максаковский и люде его честности притомные, мні по-
казуючи, жалостне прекладали тое, же яко в тие сіножати воловичане и степановці
безправне оными владіют и користуют, так и катедра черніговская, любо не од тепер,
однак кгвалтовным безправем, як инквизиция повідует (?), озера или рибные ловли,
в річце Вороні будучие, собі привлащает, и тепер подобным способом хотят ліс мнас-
тирский, именуючи оный быти своим, заехат, а через Смоляж ново дорогу небывалую
на свой новый перевоз ушенский, ку власной кривді ншой проложили, з ншого ліса
и на ншом березі будучого, тую гать отец городничий ушенский, строячи кгвалтовне,
немалую зрубанем оного ліса нам учинил кривду и шкоду, в чом явное укривжене
стой обители своей максаковской честный отец игумен видячи, разсмотрителной собі
подлуг права росправы и стой справедливости жадал и допрошувался. //(арк. 11)
Я теды, высланный, также на мененных сіножатех через границу Липками идучую,
людми катедралными, як жалоба посвідчает, однятих и владімих, застановившися
и так поводовое стороны честного отца гспдна его млсти игумена максаковского
жалобы, яко и честного гспдна его млсти отца намісника катедралного и отца старо-
Сіверянський літопис 65
сти ушенеского, ему ассистуючого, отвітов, также людских з обох сторон границу, о
кгвалтовное через небожчика блженныя памяти Мефодия Филимоновича, епскпа,
озера Вороны одняте и заволодіне, о сіножати и о лісовые максаковские кгрунта через
отца старости ушенского ушкоженые, споров и контроверсий словесно вимовленых,
пилне вислухавши и уваживши, любо зрозумілем, леч и узналем, же стороны отца
игумена максаковского виставленых свідков, особливе помененного Гаврила Жек-
гуневича сознаня слушное досконалые певные и доводные показалися быти, однак
еще на том голословном оных свідетелстві не фундуючися, а стосуючись до прав ста-
туту литовского в розділі девятом, в артикулах втором и дванадцятом в паракграфах
первых о одняте иміния в границах описаного, иж если бы в такой справі чии писма
ліпшие и знаки граничные поважнійшие и свідки слушнійшие оказалися? Которих
належит быти члвк девят, теды подкоморий или комисар тую сторону по вислуханю
свідоцтв ку доводу припустивши, присягу оной з трома свідками, которих сторона
противная з тих девяти оберет, всказати мает. А кгды тим обичаем присягу самочварт
учинит. Теды тот кгрунт, о котором спор ишов, одержати мает. Подлуг оного права
таковый в той справі феровалем декрет, абы поводовая сторона максаковская яко до
доводу досконалшими своими свідителствами блызшая, вибравши з межи себе девят
члвк, а з тих десяти од противной стороны катедралной ку своему уподобаню обраные
три члвка для досконалшой певности. Свое, а барзій Гаврилово о границі давной за
п.п. Казановского //(арк. 11 зв.) и Киселя будучой, свідетелство и сознане прися-
гою потвердили. До якого наказаной мною, высланным, присяги выконаня, любо
помененного свідка не поставили, поневаж трома днями наперед, то ест септеврия
пятнадцятого, за моим до обители максаковское для докончаня справы приезлу,
важнійшим а неухронным судеб Бжиих декретом од жизни сея преставился был на
вічност, однак же он, Гаврило, яко за дней жития своего, в инквизиции выписанное,
од себе чиныл о границі сознане и оное сумненем своим потвердити готов был, так и
при смертной кончині перед дховным своим честным отцем Григорием, свщенником
ховменским, и перед многими старожилами ховменскими тую свідетелствовенными
урочищами річками лежащую границу непремінно твердил быти, якую річ его тот же
отец Григорый под. иерейским сумненем словесно и на писмі своею рукою изобра-
женную, мні, высланному, и вышейименнованными справы акторам, презентовал не
тилко тие три особы, Иван Шаля, атаман, Марко Холява, Свирид Кисіль, до присяги
виставленные, или кого бы иншого в тройственном числі подлуг права противная
сторона назначити зезволила; леч и иншие старожили ховменские и сидоровские, а
особливе его, Гаврила, сны Омелко и Федор Жекгуновичи, підкріпляючи отца своего
свідителство, на юрамент безпечне забиралися.
А так кгды по декреталном вироку тамже на спорных сіножатех, близко границі
над річкою Липками будучих, помененный отец Григорий, священик ховменский, з
стим евнгелием готовым притомне знайдовался, и рота на выконане присяги была
зготовлена таковим стилем:
Мы н. н. н., жителі ховменские, присягали Гспду Бгу во Тройци Свтий Единому
на том, иж то небожчик Гаврило Потапович Жакгуневич за живота //(арк. 12) и при
смерти своей свідчил быти давную за пп. Казановского и Киселя з пном Грязным межи
кгрунтами границу тими певными урочищами и річками (до которых пн. Грязный
и поддание его воловичане жадного не міли вступу) именно от Максаков Десною
на низ з Десны річкою Горлом до Сухого Хомутця. Хомутцем против воды до Бере-
зи, Березою вгору до Липок, Липками на низ до Вороны озера, Вороною на низ до
ровцов и до Смоляжи, Смоляжю вгору под село Берестовец и далей самим берегом
од Грязного кгрунту лежачую. Тую и мы границу непремінно и не иначей присягою
своею посвідчаем не ложное, леч истинною и правдивое было и як здавна жадного
з Воловиці и з Степановки до Березы шляху через ліс максаковский и гати через
Смоляж до ліса не бывало, але иншим належитым трактом на брюд через Смоляж
понад Вороною річкою до Борзны и з Борзны езжовали. Так нам Всемогущий Бже и
невынная Хрса Збавителя ншего страст помози, а если не справедливе и не по истині
прилагаем, то скажи нас, Бже, в сем и в будучом віці. Амінь.
66 Сіверянський літопис
Теды превелебний игумен намісник катедралный черніговский, не желаючи и
не хотячи тоей слухати присяги, по которой не тилко безправне завладілих сіножа-
тей и озера Вороны пречестным отцем максаковским уступити, але и шкоды через
указ отца старости ушенского в лісе максаковском на построение гати кгвалтовным
порубом учиненная ему отцу старості належало б было пополнити (?) и шлях ново
через ліс проложеный, а особливе гать зруйновати. Просил мене, высланного, о тое,
абы тую их заводную справу безприсяжным между ими успокоил поміркованем, в
чом любо мні свого подлуг права сказаного не належало отміняти декрету. Видячи
однак и превелебного отца игумена максаковского до компромисорской згоды соиз-
воляючогося, //(арк. 12 зв.) давалем их млстем розные до поміркованя стегаючиеся
сродки, о чом много з собою переговорюючи, таковым полюбовным тот свій завод
закончили и вічне уморили поміркованем.
Превелебный отец Антоний Стаховский, намісник катедралный черніговский,
узнавши без присяги на тих річках и урочищах, на яких міли люде присягнути, не-
премінно быти границу помененных сіножатей межи Вороною и Липками будучих
всіх и половину озера Вороны до заживаня отцом максаковским вічне уступил, з
тим декляруючися, же ясне в Бгу преосщенный его млсть отец архиепскп черні-
говский за донесенем сего компромиссорного поступку одміняти и превращати не
будет. А превелебний отец Каллист Меновский, игумен максаковский, з братиею
согласно тую фундуючи згоду, а схиляючися до желания отца намісника чернігов-
ского, недавно проложенную через Смоляж и через свой ліс мнстирский ку потребі
катедралной дорогу и новопостроенную на кгрунтах максаковских гать, о которой
был завод, вовся невозбранно міти катедрі попустил з таковым докладом, абы до
переездных людей, а барзій од катедралных подданых под час поправованя мененой
гати, жадное и найменшое максаковским и их подданых кгрунтам порубок в лісах
хворосту или лозы никогда тепер и в потомные часи не діялося ушкоджене, але абы
в поправованю тоей гати отец староста ушенский ннішный и по нем будучие з своих
лісов катедралных пригодным хворостом доволствовалися и ни в чом одна сторо-
на другой над сию угоду жадного не чинила утиску и развращения. На чом обидві
стороны полюбовную составивши угоду и оную непремінно под иерейским де-
кляруючися посполитим рукоданным при моей бытности межи собою ствердили
примирем. Я теды //(арк. 13), высланный, видячи таковое доброволное и згодливое
од обоих сторон зезволеня, вічне ставшоеся помірковане за докладом о том самому
ясневелможному его млсти пну гетману и кавалеру по виразной рейментарской его
панской велможности волі и росказаню сим моим комисарским ствержаючи оное
муніментом, докладаю и варую тое, абы сяя полюбовным поміркованем учиненная
згода з обоих сторон, в справі бывших, без жадного нарушеня в вічной трвалости
непремінно была содержана и захована. На чом зарукою тисячи талярей до скарбу
войскового на проступную сторону стягаючуюся закріпивши, и писмо сее з подписом
моей власной руки и притисненем печати в обитель максаковскую, яко потребуючой
стороні, видано есть.
В Батурині року и дня вышей положенного.
Семен Савыч, писар судов войсковых енералный»
(Дописано іншою рукою – Ю.М.):
«Року тисяча сімсот чотиридесят пятого мсця марта тридцятого дня //(арк. 13 зв.)
Ея императорского всепресвітлійшаго величества ніжинский маистрат, высоце
в Бгу преподобнійший его млсть отец Игнатий Бугановский, игумен монастира
максаковского, при своем просителном писмі чрез отца диякона Иоасафа Самборо-
вича сию инквизицию прислал для уписання в книги міские ніжинские, по котором
писанням его преподобия прошению сия инквизиция до книг маистрата ніжинского
как есть принята и вся от слова до слова точно уписана, так в том для відома на оний
же инеквизициї в ніжинском маистираті учинена поміта и печатию маистратовою
при подписі рук наших стверджена часу вышиписанного.
Ея императорского всепресвітлійшаго величества города Ніжина войт Петро
Стериевич Тернавиот
бурмистр Иван Радионов
бурмистр Андрей Костенко
Сіверянський літопис 67
бурмистр Яков Мироновский
райца Федор Гафаревич
райца Иван Менский».
(ЦДІАУК. – Ф. 143. – Оп. 1. – № 31. – Оригінал завірений підписом і печат-
кою. Приписка також затверджена підписами і печаткою)
№ 19
1704, липня 27 (16).– Мена.– Купча козака Левка Мищенка, жителя Мени.
«+
Року 1704 мсця июля 16 д.
Я, Левко Минченко, козак и жител менский, відомо чиню сим листом купчим
моим, иж лісок з сіножатю власний мой, нікому ні в чом не пенний и не заведенний,
поміжний з нивою с паном Иваном
Леонтиевичом Курским, стоячий от Максаков по самую черенецкую границу
максаковскую, продалем и у вічистую поссесию пустилем ему ж пану Ивану Ле-
онтиевичу Курскому ценою за десят золотих; которую мою продажу сим листом
потвердивши, докладаю, иж тим ліском от мене приданим и сіножатю волне будет
пану Ивану Курскому, жоні и потомком его вічисто владіючи, пожитковати, а я сам,
жона и потомки мої, так близкие и теж далекие покревние мої, яко и сторонним лю-
дям, аби в той лісок проданий не интересовалис под винами правними варую, задля
чого просилем вряду міского менского до сего листу о подпис рук и о притиснене
звиклих врядових печатей.
Павел Слитченко, сотник наказний менский, Санцим (?) Коваленко, городничий,
при печатах (?) руки подписание».
(ЦДІАУК. – Ф. 143. – Оп.1. – № 18. – Оригінал. – Наприкінці документу
поставлено дві печатки. Запис на звороті пізнішого часу «Продажа и купля
менских жителей»)
№ 20
1709, лютого 1(січня 20). – Ніжин. – Універсал І. Скоропадського.
«Пресвітлійшого и державнійшого великого гсдра его царского влчства Войска
Запорожского гетман Иван Скоропадский.
Всей старшині и черні Войска его црского прсвтлого влчства Запорожского, а осо-
бливе пну полковнику ніжинскому з старшиною полковою, сотником борзненскому
и шаповаловскому зо всім тых сотен товариством и посполством и кому бы колвек о
том відати належало, сим ншим універсалным ознаймуем писанем, иж превелебний
в Бгу гспдн отц Иосиф Білицкий, игумен монастира максаковского, прекладал нам
чрез супліку свою, что в маетностех, здавна от антецессоров нших до того монастира
наданных, же тие жители, подданные мнастирские, разверіпивши и побунтовавшися,
удаляются от своей тяглой повинности и не хотят належитого отдавати послушен-
ства. Тудеж доносит нам поменнний гспдн отец игумен, же пп. сотники, в которих
сотнях найдуются села мнстрские, втручаются неналежне до подданых мнастирских,
притягаючи их до свого присуду и права. Мы теды, гетман, яко всі маетности по
прежних універсалах антецессоров наших наданние, при обители стой максаков-
ской ненарушне заховуем и в зуполное владіние превелебному отцу игуменови сим
універсалом нашим стверджаем так, абы пп. сотники и ніхто инший в тых мнстрских
маетностех до посполитых людей не интересовался ни в чом и жадной найменшой
не важился мнастирским селам чинити перешкоди, пилно варуем, а тяглие в тых
мнстрских селах живучие люде, абы без жадной противности належитое во всем
подданическое до мнстра максаковского отдавали послушенство, міти хочем и под
суровим каранем приказуем.
Дан в Ніжині януария 20 року 1709.
Звышменованний гетман, рукою власною».
((НБУ. – ІР. – Ф. VІІІ. – № 255 М./ 154.– Арк. 35.– Копія ХVІІІ ст.– На-
прикінці документа намальоване коло, в середині якого написано «місто печати
рейментарской»)
68 Сіверянський літопис
№ 21
1709, вересня 17 (6). – Глухів. – Універсал І. Скоропадського.
«Пресвітлійшого и державнійшого великого гсдра его црского стлійшого влчства
Войск Запорожских обоих сторон Дніпра гетман Иоанн Скоропадский.
Всей старшині и черні Войска его црского пресвітлого величества Запорожского
ознаймую кожному комуколвек о том відати належит, тепер и в потомние часи сим
універсалом ншим ознаймуем, иж просил нас превелебний в Бгу отц Иосиф Біліц-
кий, игумен монастира Всемилостивого Спаса максаковского, о привернение сі-
ножати их монастирской, под селом Макошином будучой, якую славной памяти
небощик антецесор наш и гетман Иоанн Самуйлович для певной потребы на время
одобрал был, которая аж до сего часу, то в владінии пнов Дорошенков знайдовалася,
то на двор гетманский кошовано.
Мы теди, гетман, от давна знаючи, что тая сіножат власная есть монастирская, яко
сим універсалом ншим в потомние часи до спокойного владіния оную помянутому
монастиреви максаковскому приворочаем и ствержаем так, абы нихто з войсковых и
посполитых всякого чину людей не сміл и не важился в владінию той сіножати, мо-
настиреви максаковскому чинити шкоди, перешкоди и трудности, пилно варуем и
приказуем.
Дан в Глухові сентеврия 6 року 1709.
Иван Скоропадский, гетман, рукою власною».
(ЦДІАУК. – Ф. 143. – Оп.1. – № 43. – Оригінал. – Наприкінці документа
поставлена печатка. Копія ХVІІІ ст. знаходиться в НБУ. – ІР. – № 255/154.
– Арк. 57).
№ 22
1709, вересня 17 (6). – Глухів. – Універсал І.Скоропадського.
«Превелебний в Бгу мсци отче игумене монастира максаковского, мой ласкавій
гспдне отче и приятелю гспдне!
За повіншоване зичливих Бгом дарованной побіды над общим неприятелем
ншим дякуем вшой превелебности. По прошению вшой же превелебности перед сим
и тепер до нас занесеному сторони сіножати приворочаем оную на потомние часи в
владіние до обители максаковской, которую и універсалом потвердивши посилаем
оний до рук вшой превелебности. Сіно зась на той же сіножати будучое на потребу
ншу укошенное, любо радибысмо вшой превелебности позволили забрати. Однак
будучий и мі сами тепер на оное оскуденые не можем того учинити, поневаж на всіх
антецессора ншого и наших сіножатех згола трава не родила, и для того мусим тое
сіно на потребу ншу тепер обернено быти. Еднак розглядівшися и порозумівшися з
товаром, чи не можна будет з оного що до обители вшой превелебности уділити. Тое
вшой превелебности предложивши его стим млитвам себе вручаем.
Стой превелебности зичливий приятел Иоан Скоропадский, гетман Войска его
црского величества.
З Глухова сентевр. 7 року 1709»
(ЦДІАУК. – Ф. 143. – Оп.1. – № 44. – Оригінал. – Наприкінці документа
поставлена печатка. Адреса: «Превелебному в Бгу его милости отцу Иосифу
Біліцкому, игуменови монастира Всемилостивого Спса максаковскому, моему
ласкавому гдину отцу и приятелеви»).
№ 23
1710, липня 29(11). – Табір під Макошиним. – Універсал гетьмана Івана Ско-
ропадського.
«Пресвітлійшого и державнійшого великого гдра ншего его црского священнішого
величества Войска Запорожского обоих сторон Днепра гетман Иоанн Скоропадский.
Всім, комуколвек о том відати належало, сим нашим універсалним ознаймуем
писаним, иж превелебний в Бгу отц Иосиф Біліцкий, игумен максаковский, пред-
ставил нам, гетманові, подтвержателний на лекгацию чили о надавние от покойного
Лаврентия Касперовича, презвитора Сто – Похвалского девицкого и капеляна на
тот час будучого войскового, прозиваемого озера Лазницкого з островом, з лугом,
Сіверянський літопис 69
сінними покосами и всякими приналежними до его угодиями до монастира их макса-
ковского и о угоді межи кафедрою черніговскою и мнстра максаковского законникамы
о спорниї кгрунта межи селами Сидоровкою и Степановкою лежачие, точачогося
заводу през пана Семена Савича, на тот час писара судов войскових енералних ви-
сланого на розиск успокоенной антиецессора ншего бывшаго гетмана універсал и
просил нас, абысмо крипостю ншего універсалу ствердили оные кгрунта. Ми теди,
гетман, видячи слушное его гспдна отца Иосифа Біліцкого, игумена максаковского,
прошение, казалисмо з канцеляриї войсковой сей наш видати універсал, которого
повагою яко виданний на лекгованние от покойного Лаврентия Касперовича кгрунта
и на угоду межи кафедрою черніговскою и мнстра максаковского законниками о
поміркованных кгрунтах, межи Сидоровкою и Степановкою лежачих, антецессора
ншего універсал ствержаем, так позволяем ему, отцу игуменови з братиею тими всіми
помененними угодиями, яко власними добрами тоей обители максаковской добра-
ми владіти и пожитковати відаючи теди о сей волі ншой абы ніхто будто з свіцкой
и дховной власти не міл и не важился предреченному отцу игуменови з братиею в
владінию и заживаню вишпомянутих добр чинити найменшой кривди и перешкоды
пилно варуем и рейментарско приказуем.
Дан в обозі под Макошином июля 19 1710 году».
(ЦДІАУК. – Ф. 143. – Оп. 1. – № 46. – Оригінал, завірений особистим підписом
і печаткою. На звороті міститься запис того ж часу: «О озері капеляновском
о ограниченю з кафедрою черніговскою Скоропадского універсал». Копія ХVІІІ
ст. знаходиться в НБУ. – ІР. – № 255/154. – Арк. 57 зв.).
№ 24
1713, липня 10 (червня 29). – Табір під Києвом. – Універсал гетьмана Івана
Скоропадського.
«Его царского пресвітлого величества Войска Запорожского гетман Иоанн
Скоропадский.
Пном сотником борзненскому и шаповаловскому, атамані тамошнему и всем
старшому и меншому тех сотен товариств и кожному, комуколвек о том відати на-
лежит, сим нашим ознаймуем універсалом, иж превелебний в Бзі его милост отц
Иосиф Біліцкий, игумен монастира максаковского, прекладал нам жалосте, что
многие козаки в маетностех монастирских в сотнях Борзненской и Шаповаловской
будучих подданих их в подсусідки поприймавши, заступаючи оних од належитой в
видачи на компанійцев повинности місячного и одбуваню подвод и всяких наездов
повинности, чрез що поддание монастирские сами тую двигают во всем тяжест, му-
сіли до крайнего прийти знищеня и разорения. Того ради просил у нас респекту и
подданим своїм фолкги. Мы прето, гетман, прошение его превелебности принявши
за слушное, яко видаем сей наш універсал и так повагою оного варуем и пилно при-
казуем, абы всяк з товариства поменутих сотен, хто подданих монастирских в подсу-
сідки поприймал, уступили, впред не важилися приймати, а од видачи на компаніцев
місячного и од споможеня на почту коней и од всякой необходимой повинности своїх
подсусідков не заступали.
Дан в обозі од Киева юня 29 року 1713.
Звишменованний гетман рукою власною».
(ЦДІАУК. – Ф. 143. – Оп. 1. – № 49. – Оригінал, завірений особистим під-
писом І. Скоропадського і печаткою. Копія ХVІІІ ст. знаходиться в НБУ. – ІР.
– № 255/154. – Арк. 58).
№ 25
1716, грудня 19 (9) – 1720, січня 16 (5). – Розписки кисилівського священика
Леонтія Федоровича.
«Року 1716 місяця декаврия 9.
Я, нижей на подписі именованний, чиню відомо сею моею карткою в потомние
часи, иж взялем позиченим способом з обители святой Всемилостивого Спаса
70 Сіверянський літопис
Максаковския у превелебного в Бгу отца игумена Иосифа Білецкого готовой суми
грошей золотих сто. Против которой то суми до отданя оной записую gрунта свої
власние, мні от тестя моего, отца Дионисия, за дочкою его в посазі записанние в трох
змінах, в початку нива, под Даниловку лежачая, у Олещенъкова стана (?), оний на
осм, другая у Осняка днив на три з упругом, третия на два упруги знову ж у середний
руці у Царского шляху нива дни на осм и у третуй руці под Александровку нив дві,
дни по три, третая днюв на два, четвертая на ден з упругом. Которими gрунтами як ся
више намінило позволяю их мосціом отцем з обители святой обрітающимся, яко своїм
власним добрим (?) владіти и користовати, а теж до оного gрунъту до отданя оной
суми не повинен жадною мірою инътересоватися и жадного упоминку чинити, ані
тест мой, отец Дионисий. Для ради лучшого увірения даю сей мой запис з подписом
имени моего. Року и дня вишеписанного.
Леонътий Феодорович, поп киселювский.
Дописано збоку: «До того ж gрунту приписую и огород з садом Якубовским».
«На сем же обліці я, именованний, докладаю, что прежде сего взял я у отца економа
Иони, сей же святия обители, також де готових гроший золотих сорок и таляр битий.
Против которой суми заставляю gрунът прозиваемий Ярмолинский, у тестя моего
от мене оплачений, таляров за десят бытих. Для лучшого увірения и повторним (?)
разом руку мою подписую.
Леонътий, поп киселювский.
Року 1719 иануария 28 на тие gрунта я, више именованний, взялем у его мосці
отца игумена до той суми, як ся више виразило и еще коп десят. А не могл бым я тоей
суми вистатчити обители святой отдати, gрунъта при обители святой вічними часи
повинни зоставати.
Леонътий, поп киселювский».
(ЦДІУАК. – Ф. 143. – Оп. 1. – № 52. – Оригінал).
* * *
«Року 1720 януария 5.
Я, нижей на підписі именованний, чиню відомо сею моею картою, на потомние
часи, иж взялем у превелебного отца игумена максаковского суми коп десят. Против
которой то суми заведілем ниву з засівом житним днюв на два, мні также отведенную
за преставшие дві дши Леска Яременъка и жони его Евдокиї от дітей их Ивана и
Петра. Теди за их же відомом и позволеним, тое так ся могло учинити.
Для лучшего увірения руку свою подписую
Леонътий Феодорович, поп кисюлювский.
А нивку тую заводит от іх руки и по их прошению до онии обидва на тот час при
великой слабости здоровя зоставалы.
Иван панамар и Феодор дворник монастирский».
(ЦДІАУК. – Ф. 143. – Оп.1. – № 62. – Оригінал. – Запис: «В Леонтия попа
киселювского, нивка купленая»)
№ 26
1717, липня 31 (21). – Самбір. – Універсал гетьмана Івана Скоропадського.
«Его царского пресвітлого влчства Войска Запорожского гетман Иоанн Ско-
ропадский.
Пну полковникови ніжинскому з старшиною его полковою, тут же п. сотни-
кови борзненскому и урядом и кому о том відати належит, сим ншим ознаймуем
універсалом, иж жалостливе доносил нам превелебний в Бгу отц Иосиф Білицкий,
игумен монастира максаковского, з братиею, что в маетностех их, до обытели
стой належачих, от многих тамошних посполитих жителей, подданих монастир-
ских, обывателей сотні Борзненской, ліси и иние кгрунта потаемним способом,
мимо відомо их, законников, яко державцов, поскоповали, через що тие маетности
до крайнего пришли и приходят знищеня и разорения, в чом его превелебность про-
Сіверянський літопис 71
сил себі ншое рейментарское оборони. Мы теди, гетман, відаючи здавна ухваленый
зде в Малой Росиї порадок, же не волно нікому в державских маетностях, в поспо-
литих людей жадних кгрунтов скуповавати, пилно через сей універсал упоминаем
и грозно приказуем, абы так духовние особи, яко козаки и посполитие, поменутой
сотні Борзненской обиватели, жадною мірою не важилися у подданих монастира
максаковского ані явним, ані потаемним способом кгрунтов куповати. А если бы хто
над сей нш указ сміл тое чинити, таковий за донесенем не поблажне каран будет,
декляруем, а понеже донесл нам тут же превелебний отц игумен, что козаки краснос-
тавские и адамовские в ставу тамошном, где они, законники, млины свої міют, яко
власном (?) их здавна купленном, не чинячи никогда найменшой в гаченю греблі
помощи насилно и самовластне забивают свої їзы, немалую діют перешкоду в молотю
и в ловленю риби, они зас, законники, своїми толко подданими тую греблю гатят и
направуют. Теди упоминаем пилно, абы ніхто з козаков красноставских и адамовских
отнюд не дерзал впред їзов там забиват и тим чинити млинам монастиирским убитку,
якая воля нша, абы ненарушне была (…)* по десяте приказуем.
Дан в Самбурі юля 21 1717 року.
Звишменованний гетман рукою власною».
(ЦДІАУК. – Ф. 143. – Опр. 1. – № 54. – Оригінал, завірений особистим
підписом І. Скоропадського і печаткою. Запис на звороті двома почерками:
«Скоропадского не волно никому куповат gрунту монастирского и в ставу
красноставском їзов забивати и риби ловити». Копія ХVІІІ ст. знаходиться в
НБУ. – ІР. – № 255/154. – Арк. 59).
№ 27
1718, травня 13 (2). – Максаківський монастир. – Купча Марії Курчихи, жи-
тельки Мени.
«Року 1718 мсця мая во 2 днь
Я, Мария Курчиха, жителька менская, оудовствующая, з сином моїм Гавриїлом
Курченком, чиню відомо сим моїм доброволним записом тепер и на потом и во
вічние часи кому би колвек о том відати належало, иж продалам на обытел свтую
Всемилостивого Спса максаковскую превелебному в Бгу его млсти гспдну отцу
иеромонаху Иосифу Біліцкому, игумену тоеиж обытели теперешнему и по нем про-
чиїм превелебним отцем игуменом в той же свтой обстели міючим бити и всей о
Хрсті братиї тоеиж свтой обытели ниву з ліском Тишковщину за сорок золотих во
вічние часи, а полкута за дши наши також во вічние часи на тую ж святую обител
даровалам, якую суму всю сполна сорок золотих сн мой отобравши руками своїми,
до которой Тишковщини ліска и ниви от мене проданих, ані я сама, ані потомки мої,
так теж кревние мужа моего и мої, жадного приступу и належитости не повинни міти,
такожде и до кута, которие во вічние часи за дши наши лекгование и волно ест и будет
превелебному в Бгу его млсти отцу игуменови теперешнему и по нем прочиїм отцем
игуменом наступуючим и всей о Хрсті братиї тоей ж свтой обытели максаковской
тим от мене проданим кгрунтом, частю проданим, а кутом наданим и легованим до
свтой обители, яко своїм власним добрим (?) владіти, дати, продати, замінити и на
який хотя (?) пожиток свтой обытели употребляти и на тое все для лучшого віроятия
сие мое и его млсти пна полковника нашого черніговского теперешнего Павла По-
луботкка потвердителное писание его млсти отцу игумену даю, хотячи его таковой
поваги и моци міти як бы на самой уряду таковом черніговском міло (?) зознано
быти под. зарукою на его млсти ясновелможного пна гетмана талярей сто бытих, а
на пна полковника нашого черніговского також талярей сто.
Діялос в мнастиру Всемлстивого Спса максаковском року місця и дня вишпи-
санного.
Място Мариї, матки моей, яко не уміючой писати, я, Гавриїл Куруский, крст свтий
подписую и сам свою руку подписую».
(НБУ. – ІР. – Ф. VІІІ. – № 255 М./ 154. – Арк. 113 – 113 зв.– Копія ХVІІІ ст.).
72 Сіверянський літопис
№ 28
1720, лютого 17 (6). – Глухів. – Універсал гетьмана Івана Скоропадського.
«Его императорского величества Войск Запорожских гетман Иоанн Скоропад-
ский.
Пну полковникові ніжинскому, старшині его полковой, особливе п. сотнику шапо-
валовскому, тут же дозорци, покуховним збором завідуючому, сим ншим ознаймуем
універсалом, иж я по прежде сего видал был листовний указ, уволняючий село Ви-
сокое обытели максаковской от (?) видачи покуховной належитости. Так поневаж
просил нас отц игумен тамошний з братиею, жебы тот нш лист чрез універсал нш для
далшой кріпости подтвержен. Того ради опреділилисмо чрез сей нш універсал тако-
вое позволяем, жебы там (?) на обытель для вспоможеня тую покуховную свободно
одбирати повинност, якої уже не міют до зборов, покуховним збором завідуючие,
з того села мнстирского домогатися, міти хочем и приказуем. А же помянутий отц
игумен предложил свое нам прошение и о показанщині, жебы тогож села з трох
члвков подданих мнстирских, робячих горілку, позволилисмо на обытель взимати.
Теды если так ест, те тие люди сут поддание мнстирские и толко три члвка робят
горілку, позволячем з оних належную показанную повинност на мнстирские потребы
стягати, в чом абы ніхто законником тамошним не чинил препятия и повторе рей-
ментарско упоминаем.
Дан в Глухові февраля 6 року 1720».
(ЦДІАУК. – Ф. 143. – Оп. 1. – № 61. – Оригінал, завірений печаткою. На зво-
роті міститься запис того ж часу: «О збору покуховного и показанщині, на село
Высокое». Копія ХVІІІ ст. знаходиться в НБУ. – ІР. – № 255/154. – Арк. 58 зв.).
№ 29
1720, червня 12 (1). – Купча козака Семена Стриевського .
«Року тисяча сімсот двадцятого мсця и юня во 1 днь.
Я, нижей на підписі именований, чиню відомо сим моїм записом доброволним
и ни в чом не заведенним и не припущоним записом кому бы о том відати належало
тепер и в потомние часи, иж продалем власний мой кгрунт под селом Берестовец
знайдуючийся, то есть окуп и на острові гай, як сам собою есть, дві ниви, една сего
літа под. житом зостает на сім ден, а другая – в толоці ореться на усім дний, за суму
певную и до рук моїх одобранную готових гроший золотих триста тридцят и три до
мнастира Всемлостивого Спса максаковского висоце в Бгу превелебному его млсти
гспдну иеромонаху отцу Иосифу Біліцкому, игуменови тоей же обытели, и всей о
Хрсті братиї тамошней тепер жиючим и по них будучим во вічние часи, до которо-
го кгрунту, от мене проданного, ані я сам, ані сини мої, ани кревниї мої, так близкиї,
яко и далекиї, жодного приступу и належитости не повинни будут иміти тепер и в
потомние часи и на тое сие мое ему ж висоце в Бгу превелеб[ному] отцу игуменови
от себе писание даю, и подписом руки моей власной стверджаю и з подписом людей
зацних и віри годних на той час прошених. Для лучшого оувірения я, Семен Стри-
евский, писаним сим подписуюся рукою своею, що ест и подписана крст Хрстов +
Василий Иванович Барщевский, свщенник берестовецкий, рукою.
Оустне были прошониї люде от Семена Стриевского, напрод Тимофій Невжин-
ский, атаман берестовецкий, так теж и Павел Гармаш, атаман курінний, Иван Гукич,
войт берестовецкий, Федор Шулга, житель берестовецкий, Хведор Ващенко, жител
того ж села яко не уміющие писания свтаго крст свтий нехай пишут +».
(НБУ. – ІР. – Ф. VІІІ. – № 255 М./ 154. – Арк. 114 – 114 зв.– Копія ХVІІІ
ст.Оригінал зберігається у ЦДІАУК Ф. 143. – Оп. 1. – № 59).
№ 30
1720, вересня 1(серпня 21). – Максаківський монастир (?). – Заповіт красно-
ставського козака Кирила Кривошеї щодо красноставського двору.
«Року тисяча сімсотного двадцять місця августа дня двадцять первого.
Я, Кирило Кривошея, красноставский козак сотні Борзенской, при старости
літ моїх будучи (…)* Бг таковой хотівшу преносит (?) своїм щедротам) не (…)* по-
Сіверянський літопис 73
сещенний, а всегда помня (?) на конец живота моего и страшним (…)* этих лих еще
за живота свого прежде літ еже бы дати
(ЦДІАУК. – Ф. 143. – Оп.1. – № 60. – Оригінал.)
№ 31
1722, серпня 9 (липня 29). – Ядути. – Купча Романа та Івана Андрушенків.
«Року 1722 июля во двадесят девятый день.
Извістно творим сим нашим пысаным всякому, о сем відаты хотящому, тепер и
завжды и в потомные часи, иж по изволению в Бгу превелебног[о] его млсти отца
игумена Иосифа Біліцкого максаковского со всею о Хрсті братиею, а особливе и по
желанию ншем стала слушная згода и заміна власног[о] ншог[о] млина, стоячог[о] о
одном колі на греблі красноставской монастирской, на млин, стоячий на греблі
ядутинской, также монастирской и о едном колі, до которого то млина красностав-
ского мы, нижей подписанниї, и огород из гаем власний, не пенный и ні в чом не
заведенний, тамже под Красним Ставом найдуючийся, на тую обител придали и на
вічние часи во владіние заступили. Тог[о] ради слушног[о] достовірия сим ншимм
доброхотным писаним его млсти превелебному в Бгу отцу игумену со всею о Хрсті
братиею с подписом нашой руки власной даемо сие писание, даби ціле по изволению
его превелебности бывший наш млин, стоячий на греблі красноставской, вічне нас в
тую обител и с приданним огородом, тамже обрітаючогося. И нам, нижей подписан-
ним, на ядутинской греблі в млині также вічную област міти, и не сміли би не тилко
мы, нижей подписанниї, в тот красноставский млин и в огород упоминатися, але и з
близких и з далеких кревних инших ніхто бы не важылся упоминатися, тилко вічными
часи на обител их стую и не міли бы з обоїх сторон помежду собою жадног[о]за тое
препятия и веліли записати при людях зацних и віри годних во первих при честному
гспдну отцу Григорыю Чайковскому, презвытеру ядутинскому, и при Хведору На-
боку, на тот час бувшим ктитором цркви Бжой ядутинской, и [м]ногих людях, на тот
час пригодившихся.
Писан в Ядутах року, мсця и дня вишеписанног[о].
А як була нам на греблі красноставской третя част, так и в сем ядутинском третая,
а на обител свтую частей дві.
Подписуемся брати единоутробние Роман, Иван, жителі ядутинские».
(ЦДІАУК. – Ф. 143. – Оп.1. – № 63. – Оригінал. Запис на звороті: «Замінное
писмо Романа и Ивана Андрушенков»).
№ 32
1725, листопада 25(14). – Купча Романа Стриєвського.
«Року тисяча сімсот двадцят пятого мсця ноеврия четвертого дня.
Я, нижей именованний, з супругою моею чиним відомо сим ншим добровол-
ним писанием кому бы о том відати належало, тепер и в потомние часи, иж міючи
на хуторец наш в Красном ставі купленний, нікому не пенний, ані заведенний, ле-
жачий об межи дворца монастирского максаковского з едной сторони, а з другой
об меж двора Петра Пилипенка, козака красноставского, з доброй воли ншой на
бгмолця за дши нши отдалисмо поменений хуторец нш з дворцем, хатою, садом и
огородом, як в своем положеню знайдуется зо всім, до свтой обители Всемлстивого
Спса максаковской висоце в Бгу превелебному его млсти отцу Иосифу Білицкому,
церкви и всей о Хрті братиї, тоей ж свтой обители максаковской и по нем протчиїм
превелебный в Бгу их млстем отцем игуменом максаковским за отпущение гріхов
своїх на вічние часи в спокойное владіние хуторца того, до которого ані я сам, ани
жена моя, ані потомки наши не повинни будут жадного приступу и належитости
иміти вічними часи, а превелебному в Бгу его млсти отцу игуменови максаковско-
му тепершнему и на потом міючому бити и всей о Хрсті братиї волно есть и будет
тим хуторцем, от нас данним, як хотячи диспоновати, дати, продати, заменяти и ку
пожиткові свтой обители найлучшему его употребляти, моцю сего ншего писания, а
что напротив того ж хуторца ншего, в Красном ставу лежащего, особливий огородец
з частю садка и гайком, куплении же иміем, теди тот огородец з садком и гайком при
74 Сіверянський літопис
себі и потомках нших зоставуем для потреби ншой и на тое даем сие нше висоце в
Бгу превелебному его млсти отцу игуменови максаковскому и всей о Хрсті братиї его
писание з подписом рук нших, хотя его таковой моци иміти, жеби на уряді міском
борзенском міло од нас сознано бити.
Діялос в Борзні року и дня вишей положенних. Я, Роман Стриевский, не уміючи
писати, покладаю крст свтий.».
(НБУ. – ІР. – Ф. VІІІ. – № 255 М./ 154. – Арк. 117 зв. – 118.– Копія ХVІІІ ст.).
№ 33
1726, березня 30(20). – Борзна. – Купча на продаж землі Павлом Бойко, жи-
телем села Ядути.
«Року тисяча сімсотного двадцять шостого мсця марта двадцятого дня.
На уряді міском борзенском пред нами, нижей подписавшимися, ставши в ратушу
борзенском Павел Бойко, жител ядутинский, явне, ясне и доброволне сознавал в тие
слова, иж міючи gрунт свой там же, в селі Ядутах найдуючийся, помеж з едной сторо-
ни от двора Василя Ледаяченка, а з другой сторони от плеца вдови Роговой, жителей
ядутинских, ради нужной своей грошей потреби продал оний в Бгу превелебному его
млости отцу Иосифу Білицкому, игуменові манастира Всемлостиваго Спса макса-
ковского, за сумму певную и готовие гроши, а именно за десят талярей, якие вцалі
до рук своїх одобравши, вічисто уже того (??) собою проданного gрунту зрекаючис
такими своїми варовал словами, что волно (мовит) буде его превелебности з всею
братиею як хотя тим gрунтом диспонувати и ку найліпшому монастирскому пожит-
кові оборочати или хотя продати или в заміну дати, а себе юж помененний Павел
Бойко вічисто от оного gрунту своего отдаляючи сим доброволним записом ствер-
жал и упевнял, что так он сам, продавца, яко и потомки его и жадние кревниї его ж,
близкие и далекие, и ніхто весма не повинни будут жадним способом вічними часи в
вышозначенний gрунт интересоватися и ниякой трудности и перепони в держаню
и заживаню онаго манастирскому чинити не важился под оутраченем сугубой пред-
реченой сумми и под обовязком накладов правних, хтоб міти важилъся близкостю
того проданного gрунта доходити.
Теди мы, уряд міский борзенский, вислухавши такового доброволного сознатя,
а так продажи, яко и куплі, велілисмо для лучшого в том достовірия тое записавши
и сей запис притисненем звиклой ратуша борзенского печати и з подписом рук на-
ших уряднических, стороні потребуючой, то есть его превелебности отцу игуменові
максаковскому, до рук для оппонованя видати.
Писано в ратуши борзенской року мсця и дня вижей спецификованных.
Андрей Білич, атаман городовий борзенский.
Гордій Пахомов, войт.
Лаврін Зіновиев, бурмистр.
А вмісто их вишписанних атамана, войта и бурмистра, по их же прошению руку
приложил Михайло Иванов син Греков, козак сотни Борзенской».
(НБУ. – ІР. – Ф. VІІІ, № 255 М/154. – Арк.121 – 121 зв. – Копія ХVІІІ ст.
Наприкінці документа намальоване коло, в середині якого написано «Місто
печати»).
№ 34
1727, грудня 11(листопада 30). – Глухів. – Універсал Д. Апостола.
«Его императорского влчства Войска Запорожского обоих сторон Дніпра гетман
Даниїл Апостол.
Пну полковнику ніжинскому з старшиною полковою, п сотнику батуринскому
и кому о том відати надлежатимет, сим нашим обявляем універсалом, иж суплі-
ковал до нас превелебний отц Иосиф Білицкий, игумен монастира максаковско-
го, з братиею, просячи на вспарте своїй обители на греблі батуринской в млині, у
Чечелихи купленном, о трох колах будучом, войсковой часты, которую оны з того
млина и прежде брали по опреділению антецессора нашого бывшого гетмана пна
Сіверянський літопис 75
Скоропадского. Теди и мы того антецессора нашего опреділения нее преміняючи, яко
приняли прошение его, отца игумена максаковского з братиею, за слушное, так на
вспоможене максаковского мнстра, в помянутом манастирском млині о трох колах
на греблі батуринской, их же купленном, част войсковую до далшой волі нашой и
ласки войсковой опреділяем, позволяючи им до оного мнстра з тоей войсковой
части розміровие користи отбірати, на что велілисмо и сей наш видати універсал,
чрез которий приказуем, абы пн полковник ніжинский, також сотник батуринский,
и нихто инший в отбираню в вишнаміненном их монастирском млині войсковой
части жадного препятствия чинити не важился, міти хочем и приказуем.
З Глухова ноевр. 30 1727 году.
Звышменованний гетман, рукою власною».
((НБУ. – ІР. – Ф. VІІІ. – № 255 М./ 154. – Арк. 35 зв.– Копія ХVІІІ ст. –
Наприкінці документа намальоване коло, в середині якого написано «місто
печати рейментарской».
№ 35
1729, серпня 11(липня 30). – Глухів. – Універсал Д. Апостола.
«Его императорского влчства Войска Запорожского обоих сторон Дніпра гетман
Даниїл Апостол.
Всім обще и кожному кому о том відати будет належало, меновите пну пол-
ковнику ніжинскому з старшиною его полковою, також сотникам борзненъском
у и шаповаловскому з урадом тамошним, сим нашим ознаймуем універсалом, иж
жалосливе донесл нам превелебний в Бгу отц Иосиф Биліцкий, игумен мнстра мак-
саковского, з братиею, что в маєтностях их до обытели стой надлежачих в полку Ні-
жинском в сотні Борзенской и Шаповаловской власние лісы и кгрунта монастирские
потай отважаются скуповати, а скупленимы владіти, от чого немалий обытели стой
діется убиток и разорение. О чом и до антецессора ншего покойного Скоропадского
менений отц игумен суппликовал, которому дан універсал о возбранении таковых
скуповат грунтов. Мы прето прошению его отца игумена з братиею задосит чинячи
и стосуючися до данного антецессора ншего універсалу, приказалисмо з войсковой
енералной канцеляриї сей наш видати універсал, чрез которий упоминаем и грозно
приказуем, абы так с козаков, яко и посполитих людей помянутой сотні Борзенской
и Шаповаловской, ніхто жадною мірою у подданих мнстра максаковского ні явним,
ні потаемним образом лісов и грунтов мнстрских не важился скупоувати, а если бы
хто над сей нш указ сий (?) тое чинити, таковий в своих денгах, якие бы за куплен-
ний грунт дал, шкодоватии иміет и неслушне купленного грунту уступити мусит,
зверх того за ослушание ншего указу и наказанием прикрим будет. А поневаж сие нам
меженний отц игумен и донесл, что от козаков красноставских и адамовских и ставу
тамошнему, где оны, законники, млини свои иміют, жадной в гаченю греблі помощи
не чинячих, а в забытю ими изов немалую утерпивают перешкоду. Теди упоминаем
пильно, абы нихто з козаков вишреченних сего чинити не дерзал.
Дан в Глухові июля 30 д. 1729 году.
Звишменованний гетман, рукою власною».
(НБУ. – ІР. – Ф. VІІІ. – № 255 М./ 154. – Арк. 36 – 36 зв. – Копія ХVІІІ ст.
– Наприкінці документу намальоване коло, в середині якого написано «місто
печати рейментарской»).
№ 36
1732, липня 24(13). – Ховми (?). – Купча козака Стефана Придатка, жителя
села Ховми.
«1732 году місця июля 13 дня.
Я, нижей именованний, Стефан Придаток, козак и жител ховменский сотні
Борзенской, извістно твору сим моїм рукоданним и доброволним писанием всім
обще и кожному зъособна, кому о том належатимет відати, что продалем власний
мой и ни в чом не пенний гай, превелебнійшому гспдну отцу игумену иеромонаху
Гедеону Маркоцкому, игумену мнстря максаковского з братиею за коп шест ровно
76 Сіверянський літопис
во вічное владіние, до которого жаден з кревних моїх жадним способом втручатис
не повинен. Що для лучшаго віроятия власною моею ж рукою, яко неграмотний,
крст свтий написую.
Василь Иванов, дяк ховменский подписался.
Стефан Придаток. Остап Щур, войт ховменский, при том будучий, подписался
Иван Никитенко, козак ховменский».
(НБУ. – ІР. – Ф. VІІІ. – № 255 М./ 154. – Арк. 119. – 119 зв.– Копія ХVІІІ ст.).
№ 37
1740, січня 20(9). – – Купча козака Борзненської сотні.
«Року тисяча сімсот чотыридесятого генваря в девятый день.
Я, нижей подписавшийся, чиню відомо, кому тепер и впредь відати о сем надле-
жатимет, иж діставшуюся мні чрез куплю в селі Ядутах у козака сотні моей Федора
Мелника, тамошнего жителя, млина третую часть на реці Борзні по всеповажном
прошению его превелебности отца игумена монастыра максаковского Иоасафа
Квистніцкого со всею о Хрсті братиею уступилем продажею во вічное владіние
максаковскому мнстру, именно за сумму денег сто двадцять рублей и оние денги всі
сполна своїми руками принявши, впред до оного млина третой части нікакого упо-
минку чинити не имію и в том для лутшой впредь вірности и безпрестанного владіния
сие писмо вышписанному его превелебности отцу игумену з братиею з підписом
собственной моей руки и при печати даю.
Року, мсця и дня вишей спецификованных».
(НБУ. – ІР. – Ф. VІІІ. – № 255 М./ 154. – Арк. 122.– Копія ХVІІІ ст. Напри-
кінці листа написано: «В подлинном таков підпис: « Пантелеймон Забіла, сотник
борзенский», намальовано коло, в середині якого написано: «місто печати»).
№ 38
1755, червня 23 (12). – Купча козака Борзенської сотні Михайла Придибайла,
жителя села Ховми.
«1755 года мсця июня 12 числа.
Я, ныжей именованний козак и житель села Ховмов, даю сей купчий запис оби-
тели максаковской честному отцу иподиякону Паїсыю в том, что в потребности своей
про свою дворовую нужду в неїмениї гъде препитатися в хлібу и в протчом ядениї, про-
дал ліс свой отчизний и ныкому и ни в чом не заведенний самовластной без всякого
принужденеия манастиру максаковскому в битность честного отца Паїсия во вічное
владіние мнстревы максаковскому, имеючийся поміж мнастирским лісом, а з другой
стороні – Матвій Василевский, борзенскый житель, за цену доброй руской монети за
двадцять рублей и вольность даю обители максаковской тим от мене проданним лісом
вічне владіти илы по их воли кому хотя в заміну илы в продажу попустить, а я, також
кревные мої, близкие и далекие, во оний, от мене проданний ліс, въпред неповинны
вътручатися и ни жаднійшой во оном лісі претенциї ділат, буди же за то я (?), жена
моя или брат мой с племинники какую б либо впред турбацию илы претенцыю зді-
лают могут, то должни будут за то непорлажному (?) в суді надлежащом тілесянству
(?) и денежному штрафованию, в том волнутое (?) прошение сей от мене обители
Свято – Преображенской максаковской мнстря сей купчий запис дан.
Мы, нижеподписавшихся началу ховменскому, а тамошнему войту и при том
бывших свидітелех року и дня више писанних
Михайло Придибайло, житель козак села Ховмов написую крст саморучно+
Жена Михайла Придибайла Агафия написую крст саморучно+
Свидетели сего писания купчого
Атаман Стефан Непевный подписуюся крест саморучно+
Войт Яков Василчук, приложил крест саморучно +.
Козаки
Иван Холява, подписал руку крестом саморучно +
Сіверянський літопис 77
Яков Иллюша (?) подписался крестом саморучно +
Мужыкы.
Кирыло Жуковский (…)*
Даныла Остаповця написал крест
Стефан Литовченко написал крест +
Игнат Гугленко (?) написую крест +
Иван Галепа написую крест +
Вмісто вишшеписанного началу и свидетелей неграмотних по их прошению Васил
Иванов, дяк села Ховмов подписался».
(НБУ. – ІР. – Ф. VІІІ. – № 255 М./ 154. – Арк. 122 зв.– Копія ХVІІІ ст. На
початку листа написано: «Копія»).
|