Петро Аркадійович Кочубей і заснування Музею прикладних знань
У статті досліджується внесок П. А. Кочубея в створення Музею прикладних знань.
Збережено в:
| Дата: | 2014 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2014
|
| Назва видання: | Сiверянський лiтопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/74012 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Петро Аркадійович Кочубей і заснування Музею прикладних знань / Н. Реброва // Сiверянський лiтопис. — 2014. — № 5. — С. 329-332. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-74012 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-740122015-01-18T03:02:07Z Петро Аркадійович Кочубей і заснування Музею прикладних знань Реброва, Н. Розвідки У статті досліджується внесок П. А. Кочубея в створення Музею прикладних знань. В статтье исследуется вклад П. А. Кочубея в создание Музея прикладных знаний. The article researches the contribution of P.A.Kochubey in the founding of the Museum of the applied sciences. 2014 Article Петро Аркадійович Кочубей і заснування Музею прикладних знань / Н. Реброва // Сiверянський лiтопис. — 2014. — № 5. — С. 329-332. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. XXXX-0055 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/74012 93:069 uk Сiверянський лiтопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Розвідки Розвідки |
| spellingShingle |
Розвідки Розвідки Реброва, Н. Петро Аркадійович Кочубей і заснування Музею прикладних знань Сiверянський лiтопис |
| description |
У статті досліджується внесок П. А. Кочубея в створення Музею прикладних знань. |
| format |
Article |
| author |
Реброва, Н. |
| author_facet |
Реброва, Н. |
| author_sort |
Реброва, Н. |
| title |
Петро Аркадійович Кочубей і заснування Музею прикладних знань |
| title_short |
Петро Аркадійович Кочубей і заснування Музею прикладних знань |
| title_full |
Петро Аркадійович Кочубей і заснування Музею прикладних знань |
| title_fullStr |
Петро Аркадійович Кочубей і заснування Музею прикладних знань |
| title_full_unstemmed |
Петро Аркадійович Кочубей і заснування Музею прикладних знань |
| title_sort |
петро аркадійович кочубей і заснування музею прикладних знань |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
Розвідки |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/74012 |
| citation_txt |
Петро Аркадійович Кочубей і заснування Музею прикладних знань / Н. Реброва // Сiверянський лiтопис. — 2014. — № 5. — С. 329-332. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський лiтопис |
| work_keys_str_mv |
AT rebrovan petroarkadíjovičkočubejízasnuvannâmuzeûprikladnihznanʹ |
| first_indexed |
2025-07-05T22:30:48Z |
| last_indexed |
2025-07-05T22:30:48Z |
| _version_ |
1836847883333140480 |
| fulltext |
Сіверянський літопис 329
УДК: 93:069
Наталія Реброва.
ПЕТРО АРКАДІЙОВИЧ КОЧУБЕЙ
І ЗАСНУВАННЯ МУЗЕЮ
ПРИКЛАДНИХ ЗНАНЬ
У статті досліджується внесок П. А. Кочубея в створення Музею прикладних знань.
Ключові слова: Петро Аркадійович Кочубей, РТТ, музей.
Початок музейної справи в Батурині було покладено в будинку Кочубея – у 1925
році. Спілка пасічників створила перший у колишній гетьманській столиці музей,
який присвятили П. Прокоповичу. Його робота була, на жаль, не тривалою – до 1932
року. У 1975 році, після реставрації цього приміщення, тут же був створений краєз-
навчий музей, який став основою для пізнішого масштабного проекту під назвою
Національний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця».
Символічно, що це все має витоки із будинку, яким у другій половині ХІХ ст.
володів видатний нащадок славних українських родів – Кочубеїв та Розумовських,
Петро Аркадійович Кочубей, який відіграв визначну, а в деяких питаннях – визна-
чальну роль у становленні багатьох наукових напрямків. Він сприяв розвитку про-
мисловості, мистецтва, історії, музейної справи.
П. Кочубей похований в Україні в смт Згурівка на Київщині. Як не прикро, він
нині в Україні майже не відомий. У той же час представник відомого роду є фунда-
тором цілого ряду музеїв. Колекції, які заснував або до становлення яких доклав
зусилля Петро Аркадійович, і нині діють і як самостійні музеї, і як окраса всесвіт-
ньовідомих музеїв.
Власник батуринської садиби, будучи людиною високоосвіченою, великим по-
ціновувачем мистецтва, з унікальною далекоглядністю розглядував усе з практичної
точки зору корисності для держави в цілому та кожної людини зокрема. Його завжди
вабила ідея колекціонування різних предметів як відображення історії розвитку
людства і для подальшого дослідження. Поєднання цих інтересів і дало велике розу-
міння необхідності розвитку наукових знань, що знайшло своє втілення в створенні
кращого музею з вивчення і популяризації досягнень науки і техніки. Саме цьому
аспекту багатогранної діяльності Петра Аркадійовича і присвячена наша робота –
створенню в Санкт-Петербурзі Музею прикладних знань.
У грудні 1866 року на виконання положень статуту Російського технічного това-
риства (РТТ) з ініціативи П. А. Кочубея була створена комісія з організації музею,
хоча і сам ініціатор з огляду на брак коштів не бачив тоді можливості його заснування.
У 1867 році РТТ вже розробило програму по формуванню колекцій, і тоді ж Петро
Аркадійович разом з делегацією товариства відвідав всесвітню виставку в Парижі,
де ним були придбані експонати для майбутнього музейного закладу на 1500 руб.
Спочатку П. А. Кочубей розглядував як тимчасовий варіант передачу зібраних екс-
понатів на зберігання до музею Міністерства державного майна.
У 1870 році Петра Аркадійовича вперше обирають головою Російського техніч-
ного товариства. Зауважимо, за всю історію останнього він найдовше перебував на
відповідальній посаді – до 1892 року. Петро Аркадійович зміг забезпечити великий
практичний результат всім сферам діяльності товариства, а музейний напрямок на-
буває принципово нового змісту. «При самом основании Общества мысль эта (про
© Реброва Наталія Борисівна – генеральний директор Національного історико-
культурного заповідника «Гетьманська столиця».
330 Сіверянський літопис
створення музею. – Н.Р.) нашла ревностного поборника, – відмітив у своєму виступі
на загальних зборах РТО 9 травня 1871 року його імператорська величність герцог
Микола Лейхтенбергський, почесний голова товариства, – преследовавшего ее с тем
постоянством и настойчивостью, которая характеризует людей, действующих по
сознанию важности принятого ими однажды намерения – я говорю об уважаемом
Председателя Общества П. А. Кочубее» [1, 140].
Поштовхом для активізації роботи по створенню музею став приклад Москви,
де після проведення Політехнічної виставки було прийнято рішення про запо-
чаткування Політехнічного музею науки і техніки. «Если каждый зарождающийся
американский город считает первой своей общественной потребностью, на ряду
со школой, положить основание музею с народно-образовательной целью, если на
частные средства Лондон мог создать в течении нескольких лет Кенсингтонский
музей, который считает своих посетителей не тысячами, а миллионами; если русская
Москва нашла несколько сот тысяч для устройства политехнической выставки и
обращение ее потом в музей – то неужели Петербург не поддержит почин Русского
Технического Общества в деле, полезность которого признана во всем цивилизован-
ном мире» [1, 143]. За задумом організаторів музей мав стати не складом продукції,
а місцем поширення знань, які є запорукою сили та добробуту народу. І тому на
засіданнях РТТ ретельно обговорювались пропозиції з улаштування найпрогресив-
нішого закладу, головним призначенням якого його організатори вважали – бути
відкритою школою для вивчення того, що зробили праця, мистецтво і наука у ви-
робництві речей, необхідних і корисних людині.
РТТ було одним із співорганізаторів Політехнічної виставки в Москві 1872
року. Саме вони на прохання організаторів забезпечили участь у виставці кращих
петербурзьких виробників: з винокуріння, із моху, з виробництва клею, з льняної та
пенькової, картонної, токарної справ, з виготовлення консервів, шпильок для взуття,
гудзиків, кнопок, штучних квітів, сірників, олівців, виробів із соломи (шляп, корзин,
ін.). «Сознавая всю важность выставки для расспостранения технических сведений,
П. А. Кочубей просил оказать содействие успеху Московской политехнической вы-
ставки» [1,139].
Ідея музею знайшла підтримку в уряді. До складу комісій по створенню закладу
увійшли міністри фінансів, державного майна, внутрішніх справ, начальник управ-
ління військово-навчальних закладів Росії. Згідно з проектом облаштування музею,
його вартість складала 3 млн. руб. Уряд не зміг зважитися на виділення таких коштів,
і тому РТТ було прийнято рішення діяти поступово, залучаючи якомога ширше
коло однодумців. Начальник головного управління військово-навчальних закладів
Росії (1863—1881), почесний член РТО М. В. Ісаков (1821—1891), який опікувався
Музеєм військово-навчальних закладів, висловив ідею про об’єднання декількох
музеїв Санкт-Петербурга і колекції РТТ в один заклад та розміщення його в будівлях
Соляного містечка. Ідея щодо згаданого знайшла підтримку. 26 квітня 1871 року ви-
йшло «Высочайшее повеление», яким дозволялось влаштування музею в Соляному
містечку і виділялося 2116 руб. Міністерством фінансів для початку реалізації цієї
справи. На прохання М. В. Ісакова РТТ взяло на себе турботи по облаштуванню
приміщень Соляного містечка і під Педагогічний музей.
П. Кочубей розгорнув величезну кампанію щодо збору пожертв. Причому долу-
чав людей до справи у різний спосіб. Надзвичайної важливості Кочубей приділяв не
тільки збиранню коштів, а і залученню фахівців до розроблення проектів, стратегії
і тактики створення музею, формування його колекції. Сам же Петро Аркадійович
став одним із головних жертводавців. Згідно з даними «Списка жертвователей
на устройство общего музея прикладніх знаний, внесших 100 рублей и более»
П. А. Кочубей передав на створення музею 4 тис. руб. Більше нього пожертвували
лише «Е. И. Высочество герцог Н. М. Лейхтенбергский 10 тис. руб., С-Петербургское
купеческое сословие – 5 тис. руб» [2, 27]. При цьому необхідно відмітити, що Петро
Аркадійович, захоплюючись хімією все життя, очолював відділ хімічної технології
та металургії РТТ, товаришував з Д. Менделєєвим. У себе дома він створив найсу-
Сіверянський літопис 331
часнішу власну хімічну лабораторію, де давав можливість і студентам, і викладачам
вивчати хімію. Жертвуючи кошти, благодійник акцентував увагу саме на «на собрание
коллекций и устройство витрин, преимущественно по специальности химической
технологии» [1, 236].
Член Російського технічного товариства, відомий інженер і архітектор Генріх
Станіславович Войницький на благодійних засадах виконав роботи з проектування
і перебудови будівель Соляного містечка. Головний же підрядник Н. С. Львов ви-
конав ремонт за помірну платню. Роботи почалися в липні, а в січні музейні пред-
мети Педагогічного музею розміщувалися в експозиціях – його колекція вже мала
сформований вигляд (датою заснування музею прийнято вважати 1864р., головне
завдання його – запровадження наглядного навчання). Розміщення двох музеїв в
приміщеннях Соляного містечка дало можливість зекономити кошти. Адже ремонт
загальних будівель, як-то аудиторії, кімнати лекторів, вестибюлі, ватер-клозети,
оплачували пополам. На кінець 1871 р. було виконано робіт на суму 120 тис. руб. і з
січня 1872 р., незважаючи на те, що продовжувались ремонтні і експозиційні роботи,
музей вже зажив для відвідувачів – проводились лекції.
Важливий напрямок – формування колекції – фактично суті і обличчя музею,
особисто очолював Петро Аркадійович. У звіті РТТ за 1871 р. зазначалося, що роз-
почалася «… трудная работа разбора и подбора материалов для коллекции, которая
велась всецело под наблюдением нашего Председателя П. А. Кочубея» [3, 64]. Пер-
шочерговим завданням Петро Аркадійович вважав представити в експозиції основні
галузі – від сировини до кінцевого продукту. Джерелами формування колекції він
розглядував пожертви експонатів та їхнє придбання.
Петро Аркадійович звертався до представників уряду, до фабрикантів і завод-
чиків, до навчальних закладів з проханням передати дублікати різних предметів, і
це прохання авторитетного голови РТТ знаходило розуміння і підтримку. Основу
колекції становили пожертви Санкт-Петербурзького університету, Інституту шляхів
сполучень, Технологічного та Горного інститутів, Монетного двору, Михайлівської
Академії (випускником якої був і сам П. А. Кочубей), Імператорського порцелянового
і скляного заводів. Київське відділення технічного товариства формувало експозицію
сахарного виробництва.
Важливими були пожертви і приватних осіб, серед яких знову перше місце за-
ймає Петро Аркадійович: «Председатель Общества (пожертвовал) П. А. Кочубей:
минералы для разных украшений, образцы графита, уральские медные руды, алюми-
ний и алюминиевая бронза, самородное золото и образцы древесных пород» [4, 121].
До речі, долучився до формування колекції музею і Сергій Вікторович Кочубей (син
Віктора Павловича Кочубея), який передав колекцію глин, вапняків і руд.
У звіті по влаштуванню Музею прикладних знань відмічалося: «Все заботы по
окончательному собиранию, размещению и установке колекций принял на себя не
посредственно П. А. Кочубей. Кроме значительного числа письменных обращений,
он сделал столько же, если не больше, личных ходайств и обращений к разным
учреждениям и лицам. Два месяца можно было видеть его ежедневно рапоряжаю-
щимся в здании Музея разбором колекций, починкою моделей и приведением их в
надлежащий вид, а затем и расстановкою предметов» [4, 124]. Розуміючи важливість
цікавого представлення музейних предметів в експозиціях, Петро Аркадійович за-
пропонував запросити молодих технологів та оплачував їхню роботу за свій рахунок.
За ініціативою Петра Аркадійовича та під його особистим керівництвом при музеї
обладнали фотопавільйон та хімічну лабораторію.
Заклад був урочисто відкритий 8 жовтня 1872 р. і відразу набув популярності –
до кінця року його відвідало більше 6000 чоловік. Про офіційне визнання свідчило
наступне: «Государь Император, по всеподданейшому докладу г. Министра Финансов,
Высочайше повелел соизволить назначить нашему Обществу на содержание техни-
ческого музея, в течении 12-ти лет, пособие, ежегодно по 6 т. руб, из государственного
казначейства» [5,209].
Відкриття музею стало важливим етапом та, зрозуміло, активна робота продов-
332 Сіверянський літопис
жилася. П. А. Кочубей продовжує займатися формуванням колекції, приділяє осо-
бисту увагу створенню каталогів, робить все, щоб музей був «образцовым, должен
служить типом, по которому могли бы устраиваться музеи в провинциях» [5,220].
Влаштуванню публічних лекцій була приділена особлива увага на засіданнях
РТТ. У грудні 1872 р. вже константували, що комісія товариства по технічній освіті
виробила основні засади музейних лекцій – практичність. І знову як визнання авто-
ритету П. А. Кочубея приймається рішення: «Приглашение лекторов, как на отдельные
лекции так и на постоянные курсы и организацию их, Совет положил предоставить
усмотрению г. Председателя Общества» [5, 212].
Враховуючи роль Петра Аркадійовича у справі створення музею було прийнято
рішення: «Принимая во внимание неутомимые труды Председателя Петра Аркади-
евича Кочубея, как по обществу, так и по устройству Музея, и постоянные заботы
его о доставлении средств для проявления деятельности Общества – Совет считает
своим долгом справедливости, на основании параграфа Устава Общества, предложить
Петра Аркадиевича Кочубея в п о ч е т н ы е члены Русского Технического Общества».
Варто зазначити, що, будучи людиною надзвичайно скромною, П. Кочубей в
першу чергу в усіх звітах завжди відзначав внесок всіх, хто хоч якось долучився до
створення музею. І слід зауважити, що всі, майже в один голос, відмічали, що без
Петра Аркадійовича музейний заклад би не відбувся: «Более других заботился о
нем (музее) П. А. Кочубей и не упускал ни одного случая, чтобы направить его на
практический путь» [4, 115] .
Незважаючи на популярність та визнання, самостійне життя музею тривало не-
довго… 1917 р. змінив історію Російської імперії. Постановою народного комісаріату
просвіти дітище П.А. Кочубея ліквідоване: «Петроградский Музей Прикладных
Знаний упраздняется со всеми его составными частями и штатами, а все дела, отчет-
ность, имущество и остатки денежных сумм, полученных Музеем и его составными
частями из разных источников, передаются в Комитет Центрального Педагогического
Музея. Подписал: Народный Комиссар по Просвещению А. В. Луначарский» [6, 345].
1. Записки Русскаго Техническаго Общества и свод привилегий, выдаваемых по
Департаменту торговли и мануфактур. – 1871.- СПб., Выпуск 3.
2. Записки Русскаго Техническаго Общества и свод привилегий, выдаваемых по
Департаменту торговли и мануфактур. – 1872. – СПб., Выпуск 1.
3. Записки Русскаго Техническаго Общества и свод привилегий, выдаваемых по
Департаменту торговли и мануфактур. – 1872. – СПб., Выпуск 2.
4. Записки Русскаго Техническаго Общества и свод привилегий, выдаваемых по
Департаменту торговли и мануфактур. – 1872. – СПб., Выпуск 3.
5. Записки Русскаго Техническаго Общества и свод привилегий, выдаваемых по
Департаменту торговли и мануфактур. -1872. – СПб., Выпуск 6.
6. Собрание узаконений и распоряжений правительства за 1917—1918 гг. Управ-
ление делами Совнаркома СССР М. 1942, стр. 345.
Н.Б. Реброва
Петр Аркадьевич Кочубей у истоков Музея прикладных знаний.
В статтье исследуется вклад П. А. Кочубея в создание Музея прикладных знаний.
Ключевые слова: Петр Аркадьевич Кочубей, РТТ, музей.
N.B.Rebrova
Petro Arkadiyovych Kochubey at the cradle of the Museum of the applied sciences.
The article researches the contribution of P.A.Kochubey in the founding of the Museum
of the applied sciences.
Key words: Petro Arkadiyovych Kochubey, RTT, museum.
|