Особливості формування конкурентної позиції виробника зерна на світовому товарному ринку

Щодо стратегії позиціонування сировини, зокрема стратегічно важливої для України – зернових на міжнародному ринку, то до теперішнього часу зазначена система не знайшла широкого відображення у вітчизняних економічних та маркетингових концепціях, проте є тим важливим чинником, який забезпечує конкурен...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2004
Автор:	Голосов, О.О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Кримський науковий центр НАН України і МОН України 2004
Назва видання:	Культура народов Причерноморья
Теми:	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/74366
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Особливості формування конкурентної позиції виробника зерна на світовому товарному ринку / О.О. Голосов // Культура народов Причерноморья. — 2004. — № 50. — С. 34-38. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-74366
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-743662015-01-21T03:02:12Z Особливості формування конкурентної позиції виробника зерна на світовому товарному ринку Голосов, О.О. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Щодо стратегії позиціонування сировини, зокрема стратегічно важливої для України – зернових на міжнародному ринку, то до теперішнього часу зазначена система не знайшла широкого відображення у вітчизняних економічних та маркетингових концепціях, проте є тим важливим чинником, який забезпечує конкурентну спроможність держави на світовому товарному ринку та є базовим показником перспектив орієнтаційного розвитку економіки України і тому потребує детальнішого аналізу, що становить мету нашого дослідження. 2004 Article Особливості формування конкурентної позиції виробника зерна на світовому товарному ринку / О.О. Голосов // Культура народов Причерноморья. — 2004. — № 50. — С. 34-38. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/74366 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
spellingShingle	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Голосов, О.О. Особливості формування конкурентної позиції виробника зерна на світовому товарному ринку Культура народов Причерноморья
description	Щодо стратегії позиціонування сировини, зокрема стратегічно важливої для України – зернових на міжнародному ринку, то до теперішнього часу зазначена система не знайшла широкого відображення у вітчизняних економічних та маркетингових концепціях, проте є тим важливим чинником, який забезпечує конкурентну спроможність держави на світовому товарному ринку та є базовим показником перспектив орієнтаційного розвитку економіки України і тому потребує детальнішого аналізу, що становить мету нашого дослідження.
format	Article
author	Голосов, О.О.
author_facet	Голосов, О.О.
author_sort	Голосов, О.О.
title	Особливості формування конкурентної позиції виробника зерна на світовому товарному ринку
title_short	Особливості формування конкурентної позиції виробника зерна на світовому товарному ринку
title_full	Особливості формування конкурентної позиції виробника зерна на світовому товарному ринку
title_fullStr	Особливості формування конкурентної позиції виробника зерна на світовому товарному ринку
title_full_unstemmed	Особливості формування конкурентної позиції виробника зерна на світовому товарному ринку
title_sort	особливості формування конкурентної позиції виробника зерна на світовому товарному ринку
publisher	Кримський науковий центр НАН України і МОН України
publishDate	2004
topic_facet	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/74366
citation_txt	Особливості формування конкурентної позиції виробника зерна на світовому товарному ринку / О.О. Голосов // Культура народов Причерноморья. — 2004. — № 50. — С. 34-38. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.
series	Культура народов Причерноморья
work_keys_str_mv	AT golosovoo osoblivostíformuvannâkonkurentnoípozicíívirobnikazernanasvítovomutovarnomurinku
first_indexed	2025-07-05T22:49:50Z
last_indexed	2025-07-05T22:49:50Z
_version_	1836849080077123584
fulltext	Голосов О.О. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТНОЇ ПОЗИЦІЇ ВИРОБНИКА ЗЕРНА НА СВІТОВОМУ ТОВАРНОМУ РИНКУ Конкурентна позиція товару – це те місце, яке товар займає у свідомості покупців, ширше - порівняно з аналогічними конкурентними товарами, тобто те, чим саме відрізняється товар фірми від аналогів [3,с. 149-157]. Відповідно, позиція товару показує, як саме цей товар сприймається потенційними споживачами та чим вирізняється від аналогічних товарів. Зазначена позиція виявляється у ринковій структурі як результат процесу позиціонування. Технологія позиціонування розроблена переважно у працях американських маркетологів1: Дж. Траута, Е. Райса, А.Дайан [8, 9] а також у дослідженнях Є.П.Голубкова, Л. Гаркавенко, О.Бєлова, В.Леонтьєва Ф.М.Лiвшица [3, 5, 4] та ін., проте досить повно окреслена лише по відношенню до товарів непромисло- вого призначення і насамперед споживчої групи. Щодо стратегії позиціонування сировини, зокрема стра- тегічно важливої для України – зернових на міжнародному ринку, то до теперішнього часу зазначена сис- тема не знайшла широкого відображення у вітчизняних економічних та маркетингових концепціях, проте є тим важливим чинником, який забезпечує конкурентну спроможність держави на світовому товарному ринку та є базовим показником перспектив орієнтаційного розвитку економіки України і тому потребує детальнішого аналізу, що становить мету нашого дослідження. Так, в цілому специфіка міжнародного позиціонування зумовлюється насамперед типом того товару, який має бути позиційований у свідомості цільової аудиторії певного міжнародного ринкового сегменту. Відповідно характер товару, його вид та загальні характеристики визначають в першу чергу маркетингову стратегію щодо такого позиціонування. Світовий ринок зерна – це система правових відношень, які виникають між суб’єктами різних країн світу в процесі виробництва зерна, його зберіганні, торгівлі та використанні на засадах вільної конкурен- ції, вільного вибору напрямків реалізації та визначення цін, а також міждержавного контролю за якістю, зберіганням та раціональним використанням зерна. Суттєво на процес позиціонування впливають, як ми вважаємо, такі чинники: умови, пов’язані з това- ром, умови ринку, умови, пов’язані з діяльністю фірми, підприємства, країни. Зерно як товар відноситься до групи промислових товарів і являє собою товар-сировину, необхідну для виготовлення продуктів першої необхідності. Специфіка виробництва визначається насамперед не- відповідністю періоду виробництва та робочого періоду, тобто характеризується сезонністю. Самі процеси виробництва зернових взаємопов’язані та визначаються основним засобом та предметом виробництва [7, с.171-189 ] – якістю землі та інтенсивністю її використання. Позиціювання зерна, відповідно, має суттєву специфіку як по відношенню до непромислових товарів, до промислових товарів як товарів-сировини непродовольчого типу: ліс, нафта, вугілля тощо, а також - власне сільськогосподарських товарів. Зерно виробляється у різних країнах світу дрібними виробниками і на ринок представляється марке- тинговими посередниками, котрі закуповують зібране зерно, класифікують його за певними типами, ви- дами, сортами, організовують зберігання, транспортування та збут, оскільки зерно – це товар, який вима- гає специфічних умов зберігання і за відсутністю яких швидко псується. Разом з цим у системі зовнішньо- економічної діяльності такі посередники частіше не пов’язані ні організаційно, ні фінансово з виробника- ми сільськогосподарської продукції, широко використовуються неефективні бартерні схеми та операції з сировиною. Як товар зерно майже не рекламується традиційними засобами (реклама на телебаченні, реклама ви- робника, реклама торговельної марки-посередника чи виробника], тобто зерну зазвичай не присуджується торговельна марка, як наприклад, для окремих сільськогосподарських продуктів типу молока, фруктів та овочів. Пропозиція зерна на товарному ринку зумовлюється природно-кліматичними умовами країни- виробника, рівнем зернової інфраструктури. Тому пропозиції на ринках різних типів досить обмежені, з одного боку, а з іншого – можуть, залежно від врожаю, перевищувати попит. Так, наприклад, за даними Гідрометеоцетру України врожайність зернових у 2003 році знизиться у зв’язку з природними умовами. Прогнозується, що врожайність озимої та ярової пшениці становитиме 14- 15 ц/га, ярового ячменя – 15 ц/га, овса – 13 ц/га, кукурудзи на зерно – 25 ц/га тощо. Відповідно попит 2003 року має перевищувати пропозицію, на відміну від попередніх років. Разом з цим кліматичні умови що клалися на Україні не повністю визначили прогнози ринку зернових. В цілому пропозиції зерна зумовлюються великим оптовим продажем, звідси – середня ціна товарної одиниці частіше невисока, проте транспортування від виробника до споживача становить досить складний 1 Прийнято вважати, що концепція позиціонування бере свій початок з 1972 року, коли у видавництві «Advertising Age» Дж. Траулер разом з колегою Эл Райсом опублікував серію статей під спільним заголовком „Ера позиціонуван- ня”. З того часу дослідники розробили унікальну технологію позиціонування. Їх відкриття опубліковані у спільних книгах „Сила простоти”, „Нове позиціонування”, „Маркетингові війни”. Дослідники визначили позиціонування як операцію на свідомості потенційних клієнтів, тобто в їх розумі, а вислів „позиціонування товару” вважали некорект- ним. процес та суттєво впливає на систему формування та підвищення ціни. Крім цього, ціна ринку зернових зумовлюється загальними тенденціями інших ринків: нафти, транспорту тощо, тобто суттєво визначається як виробничою, так і ринковою інфраструктурою. Досить незначна частина крупних виробників прагне реалізовувати зерно безпосередньо промисловим виробникам, проте зазвичай лише в межах внутрішнього ринку. Це зумовлює факт укладання довгостро- кових контрактів між споживачами та посередниками, часто посередниками виступають державні фірми певної країни, які уособлюють власне країну. Схожість різного типу зерна між собою обмежує процес стимулювання його збуту. Тому провідними факторами, що впливають на процес його позиціонування є насамперед я к і с т ь т а ц і н а, що забез- печуються чітко розробленою системою у п р а в л і н н я як процесів виробництва, так і процесів реаліза- ції зернових на внутрішньому та міжнародному товарному ринках. Ціна зернових в цілому коливається у межах сільскогоподарського року і характеризується найниж- чим рівнем у січні місяці та перед початком весняно-польових робіт. Разом з цим, залежно від кліматич- них факторів, врожайності певного року ціна вільного ринку може суттєво коливатися. Так, конкуренція ринку зернових не може бути основним та єдиним механізмом координації виробництва, який діє через систему цін та ринків. Так, наприклад, у разі несприятливих природно-кліматичних особливостях госпо- дарства по-суті можуть бути повністю позбавлені прибутку. Тому, у зв’язку з необхідністю безперервного відтворення зернових, важливим чинником також є вплив держави, з одного боку, як важливого чинника законодавчого регулювання процесу виробництва та збуту зазначеного товару, а з іншого – наявність ви- сокорозвиненої системи інфраструктури, яка забезпечує та регулює попередні чинники позиціювання – якість та ціну. Так, аграрно-промисловий комплекс зернових різних країн детермінується різнорідними формами власності при майже незмінній ідентичності товару, що передбачає посилення конкуренції як у межах окремої країни, так і у межах певних регіонів світу (відсунення, наприклад, на другий план, здава- лося традиційних маркетингових досліджень як польовий аналіз тощо]. Отже, економічні відносини, не- зважаючи на достатньо високу конкуренцію на світовому ринку зерна, часто зумовлюються правовою ба- зою міждержавного регламентування, стандартизації та управління, що характеризує в цілому ринок зерна з позицій глобального ринку – потреби якого можна задовольнити стандартизованим товаром, використо- вуючи схожі інструменти продажу та маркетингових комунікацій [3, с.40]. Разом з цим стандарти зернових в різних країнах світу суттєво різняться між собою. Так, наприклад, країни СНД в цілому досі користуються дещо застарілими державними стандартами колишнього Радянсь- кого Союзу, у той час як, наприклад, стандарти країн ЕС суттєво відрізняються від попередніх. Поряд з цим якість зерна на міжнародному ринку регламентується достатньо усталеними стандартами світового ринку, сформованими на базі стандартів СОТ (Світової організації торгівлі). Вона орієнтується насампе- ред на концентрацію, вміст білка у зернових, на відміну від України, де до 2002 року базовим показником якості визначався вміст клейковини. Таке положення ускладнює міжнародну торгівлю зерновими тому, що класифікація зернових тут дещо дрібніша, ускладнена і призводить до того, що українські виробники змушені продавати власне хлібопекарське зерно як кормове. Основна увага щодо стандартизації зерна у світі орієнтується на базові та граничні показники якості. Перші встановлюються державними органами при порівняльній оцінці якості партій, а другі – становлять найбільше або найменше регламентоване відхилення від показника базового значення. Регіональні природно-кліматичні особливості зумовлюють формування регіонів – виробників та регі- онів – споживачів такого товару. Так, традиційно країнами-виробниками зерна прийнято вважати ті краї- ни, у яких експорт перевищує імпорт, з одного боку, а з іншого визначається рівнем виробництва зазначе- ної продукції: Співвідношення експорту, виробництва та імпорту пшениці на період 1998-2001 років Країна Виробництво Імпорт Експорт Китай 108 1,1 3,5 ЕС 98,2 4,0 14,6 Індія 70.1 1,0 1,1 США 62,6 2,5 28,3 Росія 32,8 2,6 2,5 Канада 24,7 0,2 17,7 Австралія 22,2 0,1 17,3 Пакистан 18,6 1,8 - Туреччина 16,6 1,3 1,6 Аргентина 15,3 - 10,5 Україна 15,6 0,4 - Так, за даними таблиці можна визначити, що стійку позицію експортера, наприклад, пшениці, займають такі країни світу як США, Канада, Аргентина, Австралія, ЕС. Незважаючи на те, що Україна увійшла у десятку країн-експортерів зернових, вона не може розглядатися як експортер пшениці, урахо- вуючи і той факт, що зазначена продукція України на світовому ринку продається не українськими фірма- ми, а іноземними посередниками. Проте не кожна країна зазначеного регіону виробників займає стійку позицію на ринку імпорту та ек- спорту зерна, що зумовлюється насамперед сприятливими чи не сприятливими кліматичними умовами регіону, врожайністю певного року, природними катаклізмами тощо, а також загальними тенденціями ро- звитку світових ринків як зернових, так і інфраструктури, пов’язаної з таким розвитком, системою міжде- ржавного організаційного керування (наприклад, введення квот на продаж та поставку зерна, регулювання цінової політики країнами Європейської Співдружності та подібне). Так, наприклад, за даними Інституту Аграрного маркетингу (Росія) 2001/2002 сільськогосподарського року обсяги експорту зерна з Росії виросли у 6 разів порівняно з 2000/2001 роком та склали 7 млн. тон по відношенню до 4,3 тон попередніх років, що пояснюється в першу чергу збільшенням виробництва зерна. Відповідно, імпорт зерна порівняно з 2000/2001 роком знизився у 2002 на 29,1 % та склав 1,7 млн. тон. Прогнозується також скорочення імпорту пшениці у 2003/04 роках на 6,6 млн. тон внаслідок покращення погодних умов Північної Африки, що призвело до збільшення внутрішнього врожаю. Зерно як товар України на світовому ринку характеризується такими чинниками: природними перева- гами, а в окремих випадках – абсолютними перевагами (наприклад, причорноморська фуражна пшениця), необхідністю задовольняти першочергові потреби споживачів, не завжди потребуючи модифікації в най- ближчому майбутньому. Проте система агромаркетингу зовнішнього ринку зерна достатньо не розроблена і частіше не враховується щодо його позиціювання на світовому ринку. Так, наприклад, кількість мінера- льних добрив, що застосовуються у вирощувані зерна, за останні роки знижено майже вчетверо, проте такий важливий чинник як екологічна безпека не враховуються при виході на міжнародний ринок. Можливими споживачами ринку зернових є насамперед виробники харчової промисловості та посе- редники-реалізатори зерна, що постачають зазначених виробників. В системі внутрішнього ринку зерна потреби споживачів забезпечені не повною мірою, проте значна доля продукції зернових не знаходить збут в системі внутрішнього ринку (наприклад, фуражна пшениця), що й передбачає вихід такого товару за межі країни. Поряд з цим, відносини між партнерами зернопродуктового комплексу, на відміну від інших аграрних ланок, мають, відповідно, певні особливості, пов’язані з тим, що зерно як сировина піддається тривалому зберіганню на складах, зручна для формування великих товарних партій та переміщення їх на далекі відс- тані будь-яким транспортом, у тому числі відвантаження на експорт. Тому для процесу реалізації зернових характерним є насамперед кількаразовий перепродаж після придбання його безпосередньо у виробника. У такий спосіб, з одного боку, відбувається послідовне підвищення ціни на сировину, а з іншого боку – спо- стерігається зниження ціни виробника, з метою найбільшого отримання прибутку посередником. Це, без- умовно, є негативним фактором розвитку ринку зернових, особливо у межах України. Такі провідні важелі міжнародного позиціонування зернових, як якість і ціна в загальній економічній системі України не мають достатньо чіткої та усталеної системи. Так, внутрішні ціни зернових України, які по-суті є базовими показниками стабільності зернового виробництва та реалізації в Україні відрізня- ються високим рівнем коливання, значною нестабільністю: Динаміка ціни на зерно, реалізоване сільськогосподарськими підприємництвами в 2001 році Украї- ни порівняно з США (дол. США за 1 т.) Місяць США Україна Січень 105 97 Лютий 104 100 Березень 106 103 Квітень 105 105 Травень 110 110 Червень 101 112 Липень 97 81 Серпень 100 76 Вересень 104 70 Жовтень 105 70 Листопад 106 69 Грудень 106 67 Так, ціна на зернові України, порівняно з США, зазнає суттєвих коливань і сягає найнижчого рівня на кінець року, що суттєво впливає на перспективність та прибутковість виробництва зернових господарств і країни в цілому. Це зумовлено в першу чергу нерозвинутою системою ринкової інфраструктури, відсутні- стю достатньої прозорості внутрішнього ринку, недостатньо ефективною системою державного регулю- вання. Як справедливо зазначає А.П.Гайдуцький, така розбалансованість кон’юнктури ціни – результат відсутності прозорого та організованого ринку та відповідно державного регулювання та контролю за йо- го функціонуванням. У кінцевому результаті це обертається втратами для держави і найбільше для селян та малозабезпечених споживачів. У другому півріччі минулого року ціни на зерно проти першого півріччя знизилися на 40%, а роздрібні ціни на борошно і хліб – тільки на 15%.[2, с.8]. Проте за останні роки Україна заявила про себе як про важливу ланку міжнародної системи ринку зе- рна. В 2002 році вона забезпечила собі 6-е місце серед найбільших експортерів пшениці, 7-е – серед екс- портерів кукурудзи, 3-е серед експортерів ячменю. Загальні обсяги експорту перевищують обсяги імпорту майже удвічі. Розширилися напрями експортної діяльності. Проте розвиток зернового ринку України від- бувається дещо несистемно, іноді стихійно, неконтрольовано. Україна практично не захищена від коли- вань та природнокліматичних змін, які суттєво впливають на експортну ситуацію світового ринку. Крім цього не достатньо вирішені проблеми якості зерна, його стандартизації, висока вартість транспортування, повернення НДС тощо. Тому маркетингова діяльність щодо реалізації зернових культур на міжнародному ринку визначається особливостями фінансових систем різних країн світу, нестійкістю їх валютних засад, таможенними бар’єрами тощо та охоплює не лише збут продукції, але й зберігання, транспортування та виробництво кінцевого продукту. Крім цього, сучасний етап розвитку економічних відносин ринку зернових зумовлюється специфіч- ними конкурентно-орієнтованими тенденціями перерозподілу експортно/імпорнтих сфер впливу. Так, на- приклад, спостерігається тенденція витіснення США як експортера зернових для країн ЕС, у той час як Росія поступово прагне захопити такі позиції. Світовий ринок зерна становить в цілому три основні сегменти: 1)ринок вільної реалізації (світові то- варні біржі, торговельні дома, аукціони тощо), 2)національні ринки окремих країн світу та 3)ринки міжде- ржавних угод і спеціалізованих поставок. Кожен такий сегмент більшою або меншою мірою характеризу- ється як надлишковий, оскільки впливає на загальний стан світового ринку, з суттєвою перевагою пропо- зиції над попитом. Тому функціонування національних ринків зерна більшості країн світу знаходиться під сильним контролем органів державного управління та спеціальних державних програм, які за рахунок ад- міністративних та частково ринкових регуляторів створюють штучну стабільність рівноваги попиту та пропозиції при високому рівні внутрішніх цін та зменшеному рівні зовнішніх, світових цін. Такі механіз- ми регулювання ринку зерна введено в США, Бразилії, Мексиці, країнах Європейської Співдружності (ЕС), Індії тощо. Вони в цілому сприяють зниженню ціни світового ринку, що сприяє повному забезпе- ченню потреб внутрішнього ринку за рахунок вигідного імпорту зерна. Як правило, частина виробленого зерна споживається самими країнами-виробниками, решта – виходить на світовий ринок та йде в запас. За такого положення об’єктивні ринкові закони викликають досить різке зниження ціни, що власне спостері- гається на ринку вільної реалізації зерна. Такий ринок найбільш відкритий та піддається найефективнішо- му впливові економічних регуляторів. Зважаючи на це, першим етапом розробки позиціонування зерна слід визнати розробку індикаторів, що характеризують відповідність виробничих програм вимогам світового ринку. Критеріями такої систе- ми можуть бути: приріст рентабельності, відповідність обсягів збуту місткостям ринку, вихід на нові наці- ональні закордонні ринки збуту зерна, гармонізація грошових потоків, підвищення якості продукції, ефек- тивна внутрішня та зовнішня цінова політика (важливим у цьому є досвід країн ЕС для України). Наступним крок передбачає створення системи, що підтримує відповідність між технологіями, що ви- користовуються при виробництві зерна, та складом і якістю зерна, яке планується для розробки та вироб- ництва. Тут увага зосереджується насамперед на плануванні виробничого потенціалу бізнесу зернових з позицій внутрішнього забезпечення їх технологічними процесами, необхідними для випуску конкурентно- здатної продукції. Третій етап ринкового позиціонування зерна зумовлює вибір маркетингової стратегії бізнесу, що ба- зується на врахуванні комплексу даних про зовнішнє та внутрішнє середовище маркетингу, збір та аналіз яких забезпечує реалізацію перших двох етапів. Заключний етап планує створення системи, що забезпечує безперервність планування маркетингових заходів як діяльності для досягнення максимальної ефективності виробництва через забезпечення відпові- дності між виробничими програмами та ринковою кон’юнктурою. Д.Логінов пропонує наступні етапи такої системи: моніторинг зовнішнього та внутрішнього середовища маркетингу, критичний аналіз існую- чих позицій міжнародного ринку зернових, оперативне прийняття рішень щодо зміни складу та якості то- вару у відповідь на кон’юнктурні зміни, підтримка творчого підходу до планування споживчого асорти- менту та споживчих властивостей зерна, дослідження потреб кінцевих споживачів, систематичне вдоско- налення існуючих технологічних процесів [6, с. 33 ]. Джерела та література 1. Белов А. Прогноз долгосрочной конкурентной позиции компании как основа принятия стратегических решений – ИКФ"Альт", 2002. 2. Гайдуцький А.П. До питання оцінки інвестиційної привабливості аграрного сектора економіки .//Економіка АПК.- 2004№2с.87-89. 3. Гаркавенко С.С. Маркетинг. К.,2002. 4. «Введение в экономическую теорию» под ред. А.Я. Лившица, И.Н. Никулиной. – М., 1999. 5. Голубков Е.П. Маркетинговые исследования: теория, методология и практика. М., 1998. 6. Логинов Д. Маркетинговое позиционирование в системе стратегического планирования агробизнеса. // Экономика сельского хозяйства России (Москва). - 26.11.2002. 7. Хорвард К., Эриашвили Н.Д., Соловьев Б.А., Цыпкин Ю.А. – Маркетинг. Принципы и технология ма- ркетинга в свободной рыночной системе. – М.,1999. 8. Dayan Armand, “Le marketing”, “Presses Universitaires de France”, 1986. 9. Ries Al., Trout Jack. Positioning.The Battle for your Mind. N.Y., McGrow-Hill, 1979; Bottom-Up Marketing, 1990.

Особливості формування конкурентної позиції виробника зерна на світовому товарному ринку

Репозитарії

Схожі ресурси