Кримська автономія в період діяльності політичного режиму Ю. Мешкова (лютий 1994 р. – березень 1995 р.)
Gespeichert in:
| Datum: | 2003 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2003
|
| Schriftenreihe: | Культура народов Причерноморья |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/74510 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Кримська автономія в період діяльності політичного режиму Ю. Мешкова (лютий 1994 р. – березень 1995 р.) / В.М. Велігодський // Культура народов Причерноморья. — 2003. — № 38. — С. 70-75. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-74510 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-745102015-01-22T03:01:53Z Кримська автономія в період діяльності політичного режиму Ю. Мешкова (лютий 1994 р. – березень 1995 р.) Велігодський, В.М. Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ 2003 Article Кримська автономія в період діяльності політичного режиму Ю. Мешкова (лютий 1994 р. – березень 1995 р.) / В.М. Велігодський // Культура народов Причерноморья. — 2003. — № 38. — С. 70-75. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/74510 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| spellingShingle |
Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Велігодський, В.М. Кримська автономія в період діяльності політичного режиму Ю. Мешкова (лютий 1994 р. – березень 1995 р.) Культура народов Причерноморья |
| format |
Article |
| author |
Велігодський, В.М. |
| author_facet |
Велігодський, В.М. |
| author_sort |
Велігодський, В.М. |
| title |
Кримська автономія в період діяльності політичного режиму Ю. Мешкова (лютий 1994 р. – березень 1995 р.) |
| title_short |
Кримська автономія в період діяльності політичного режиму Ю. Мешкова (лютий 1994 р. – березень 1995 р.) |
| title_full |
Кримська автономія в період діяльності політичного режиму Ю. Мешкова (лютий 1994 р. – березень 1995 р.) |
| title_fullStr |
Кримська автономія в період діяльності політичного режиму Ю. Мешкова (лютий 1994 р. – березень 1995 р.) |
| title_full_unstemmed |
Кримська автономія в період діяльності політичного режиму Ю. Мешкова (лютий 1994 р. – березень 1995 р.) |
| title_sort |
кримська автономія в період діяльності політичного режиму ю. мешкова (лютий 1994 р. – березень 1995 р.) |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2003 |
| topic_facet |
Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/74510 |
| citation_txt |
Кримська автономія в період діяльності політичного режиму Ю. Мешкова (лютий 1994 р. – березень 1995 р.) / В.М. Велігодський // Культура народов Причерноморья. — 2003. — № 38. — С. 70-75. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. |
| series |
Культура народов Причерноморья |
| work_keys_str_mv |
AT velígodsʹkijvm krimsʹkaavtonomíâvperíoddíâlʹnostípolítičnogorežimuûmeškovalûtij1994rberezenʹ1995r |
| first_indexed |
2025-07-05T22:56:31Z |
| last_indexed |
2025-07-05T22:56:31Z |
| _version_ |
1836849500656762880 |
| fulltext |
Велігодський В. М.
КРИМСЬКА АВТОНОМІЯ В ПЕРІОД ДІЯЛЬНОСТІ ПОЛІТИЧНОГО РЕЖИМУ
Ю. МЕШКОВА (лютий 1994 р. – березень 1995 р.)
В травні 1992 р. Верховна Рада Криму прийняла Конституцію, яка декларувала зміну конституційно-
правового статусу Республіки Крим у складі України з не зовсім визначеного – Кримської АРСР у зовсім
невизначений і не підтверджений законодавством України статус суверенної Республіки Крим. Ця Кон-
ституція відкрила шлях для створення нових інститутів влади, таких, як Президент Республіки Крим,
Уряд, Конституційний Суд, Арбітражний Суд, що суперечили чинному законодавству України. Як свід-
чить подальший розвиток подій в Криму нормативно-правовий акт не сприяв розв’язанню таких принци-
пових проблем, як співвідношення правових систем України і Республіки Крим, не зняв напругу у взаємо-
дії органів влади України і автономії.
Таким чином, у 1993 р. закінчується період поетапної, поступальної розбудови кримської автономії,
під час якого значно розширились повноваження автономної республіки, але не було вирішене головне
питання – розмежування повноважень між Україною і Кримом, не затверджено остаточно правовий статус
Криму в складі унітарної держави.
В автономії зберігається значний конфліктний потенціал. Це потребує вдосконалення відносин між
центром і автономією, пошуку механізму кореляції законодавства, що регулює усі аспекти практичної
діяльності державних органів автономії, розширення її прав, зокрема в економічній, соціальній та етно-
культурній сферах. Це визначає актуальність теми дослідження та важливість її осмислення з позицій іс-
торичної науки.
Тема наукової статті є складовою планової наукової теми Таврійського національного університету ім.
В.І. Вернадського “Вивчення етнокультурних проблем депортованих народів і малих етнокультурних спі-
льностей у Криму”.
Сучасна історія Криму протягом останнього десятиріччя знаходилася в центрі уваги правознавців, іс-
ториків, політиків, журналістів, як в Україні, так і зарубіжних країн. Досить значна частина публікацій
присвячена взаємовідносинам унітарної держави і її складової – адміністративно-територіальної автоно-
мії, вирішенню протиріч між Україною і Росією за Крим та Чорноморський флот, що мав на озброєнні
ядерну зброю.
Для другої групи вчених найбільше значення мав драматичний процес повернення до Криму депорто-
ваних в 1944 р. кримських татар, а всі інші аспекти кримської проблематики розглядалися в контексті цьо-
го явища.
Проблематиці кримської автономії присвячено монографії В.М. Брошевана, В.Г. Чорної [1], О. Маль-
гіна [2], В. Сергійчука [3]. Зазначені автори розглядають сучасну історію Криму, та соціально-політичні
перетворення на півострові в 90-х рр. ХХ століття.
Досвід практичної роботи з розбудови кримської автономії, зокрема політико-правових аспектів ви-
кладено у монографії М.В. Багрова [4]. Але науковці поки що обминули дуже важливий, суперечливий
період в розбудові Кримської автономії – діяльність політичного режиму Ю. Мешкова. Сьогодні настала
нагальна потреба відповісти на питання: “наскільки ситуація в Криму в лютому 1994 р. – березні 1995 рр.
Була небезпечною для української державності”? Визначити основні чинники впливу на загострення полі-
тичної ситуації, конфронтації президента Криму з центральними органами влади, депутатами Верховної
Ради Республіки Крим та в цілому розглянути динаміку політичного життя на півострові.
Розбудова Кримської автономії відбувалася в екстремальних економічних і політичних умовах – роз-
паду СРСР та розбудови незалежної України.
Мабуть треба погодитись з кримським політологом О.А. Форманчуком, що після розпаду СРСР, пере-
хід до демократичної форми правління був можливим тільки у формі авторитарної демократії. [5, с.536].
Про це свідчить досвід практично всіх колишніх союзних республік. Не була винятком на той час і Авто-
номна Республіка Крим. В тих соціально-економічних і політичних умовах стрімкий розвиток подій бага-
то в чому залежав від особистості політичного лідера регіону. Втрата Компартією України монополії на
владу виявила її внутрішню слабкість, прискорила наростання у ній кризових явищ, нагромадження пере-
думов розпаду. Приклад політичних партій багатьох країнах світу дає підстави вважати: якщо партія не
бажає бути відсунутою на узбіччя політичного життя, вона повинна змінити свою тактику, а стратегія пар-
тії повинна не тільки враховувати логіку історичних процесів, а й підтримувати їх.
В період радикальних змін в 1991-1995 рр. В Криму визначилися три способи досягнення легітимності
політичної влади: традиційний, раціонально-правовий і харизматичний. Для Криму, на жаль, реалізованим
став останній, тому, що кримська державність є за своєю природою є якщо не харизматичною, то надто
персоніфікованою.
Відповідно визначилися три групи політиків, які активно вели боротьбу за владу: прихильники пред-
ставницької демократії; прихильники збереження системи Рад з допущенням ринкових відносин із силь-
ним регулюючим впливом держави; прихильники самобутнього розвитку Криму у складі України.
Пройдений Кримом шлях за останні 12 років переконливо підтвердив думку про те, що єдиним полі-
тиком, який позитивно впливав і міг би оптимально в подальшому конструктивно впливати на складні
процеси розбудови автономії був колишній Голова Верховної Ради М.В. Багров. Своєю політичною
кар’єрою та діяльністю на посаді ректора Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського
він довів здатність реально оцінювати ситуацію, адекватно реагувати на неї, вміння знаходити компроміс.
М.В. Багров переконливо аргументував введення інституту президентства в Криму. Але процес ста-
новлення автономії в Криму у 1991-1994 рр. відбувався складно, проходив різні етапи – від усвідомлення
суті автономії, розбудови її основних елементів, до створення нової економічної та політичної системи, з
відступами, загрозами протистояння та протидії на різних рівнях. Причини цього – відсутність у вітчиз-
няній практиці досвіду здійснення такого переходу, несформованість структур влади самої держави, в
надрах якої формується автономія, брак необхідного досвіду та місцевих кадрів, здатних діяти самостійно,
приймати рішення адекватні політичній ситуації.
Існуюча довгий час в засобах масової інформації та політологічних дослідженнях думка про те, що
М.В. Багров програв на виборах президента Крима Ю. Мешкову, є не тільки помилковою, а в своїй основі
шкідливою. В січні – лютому 1994 р. на виборах президента Республіки Крим та Верховної Ради Респуб-
ліки Крим програли ті виборці, які повірили в міфи “мешківщини” та сама автономія. Так сьогодні вважа-
ють не тільки прибічники М.В. Багрова, а і його колишні опоненти.
Вибори Президента Криму і нового складу Верховної Ради в січні-лютому 1994 р. не тільки не зміни-
ли політичну ситуацію на півострові, а зробили політичну систему автономії недієздатною в умовах чис-
ленних суперечностей між положеннями кримської Конституції і законами про Верховну Раду і Прези-
дента Республіки Крим.
Своє, президентське правління Ю. Мешков розпочав з нового загострення відносин з органами дер-
жавної влади України. За ініціативою Ю. Мешкова 27 березня 1994 р. під час першого туру виборів до
Верховної Ради Республіки Крим було проведено консультативне опитування. Виборцям пропонувалося
відповісти на запитання: про відновлення Конституції Республіки Крим від 6 травня 1992 р. у повному
обсязі, про подвійне громадянство і про надання Президенту Республіки Крим права видавати укази зі
статусом законів. Незважаючи на те, що Президент України Л. Кравчук указом 15 березня 1993 р. оголо-
сив опитування протиправним, воно відбулося [6]. В опитуванні брала участь навіть більша кількість ви-
борців, ніж у виборах Президента Республіки Крим. На питання про відновлення Конституції Криму
відповіли «так» 78,4 відсотка, за подвійне громадянство висловилися 82,8 відсотка, за надання Ю. Мешко-
ву додаткових повноважень – 77,9 відсотка. Опитування поклало початок порушенню Закону України
«Про розмежування повноважень між державними органами України і Криму». Ситуацію загострили і
перехід Криму на московський час, здійснений відповідно до рішення Ю. Мешкова як президента, і
рішення Верховної Ради Республіки Крим не відправляти призовників з Криму в українську армію за межі
півострова [7, cт. 75].
У відповідь на ці протиправні дії Ю. Мешкова та Верховної Ради Республіки Крим Президент України
Л. Кравчук, Верховна Рада України прийняли низку нормативно-правових актів, які стали першою спро-
бою повернути автономію у правову систему України та, з правової точки зору, значно обмежили
функціональні обов’язки президента та законодавчого органу автономії. Це Указ Президента України
«Про деякі питання взаємовідносин між центральними органами державної виконавчої влади і органами
виконавчої влади Автономної Республіки Крим» [8]; «Про Представництво Президента України у Респуб-
ліці Крим» [9] та інші.
Верховна Рада Криму неадекватно реагувала на спроби створення єдиної правової системи в державі.
Наприклад, Закон України «Про формування місцевих органів влади і самоврядування», прийнятий 11
березня 1994 р., викликав прийняття Верховної Ради Крим спеціальної постанови з цього питання. В по-
станові зокрема зазначалося, що досі відсутня концепція законодавчого регулювання системи органів
державної влади, місцевих Рад і самоврядування в Криму. Беручи до уваги напруженість літньо-
курортного сезону та інтенсивність сільськогосподарських робіт, вважати недоцільним проведення 26
червня 1994 р. виборів до місцевих Рад на території Республіки Крим [10, cт. 20].
Постійній комісії Верховної Ради Республіки Крим з питань діяльності місцевих Рад народних депу-
татів і місцевого самоврядування разом з Урядом Республіки Крим доручалося прискорити підготовку
проектів законів Республіки Крим про органи державної виконавчої влади Республіки Крим і про місцеві
Ради народних депутатів і місцеве самоврядування [11, cт. 20]. Автор вважає, що, з точки зору сучасного
конституційного права, це рішення було неправомочним. По-перше, Верховна Рада Республіки Крим не
мала повноважень скасувати Закон України, адже за умов функціонування унітарної держави організація
державної влади здійснюється за принципом субординації, а не координації. По-друге, в Законі України
«Про формування місцевих органів влади і самоврядування» було закладено законодавче регулювання
системи органів державної влади, місцевих Рад і самоврядування в Криму.
Слід зауважити, що, прийнявши вищезазначену постанову, Верховна Рада Республіки Крим (як це бу-
ло часто) практично нічого не зробила по її реалізації. Крім того, незабаром розпочалася боротьба за кон-
троль над Міністерством внутрішніх справ, Міністерством юстиції, Службою безпеки в Криму. Вони були
відповідними підрозділами українських міністерств, але підпорядковувалися також місцевій владі. 11
квітня 1994 р. Ю. Мешков своїм указом звільнив з посади міністра внутрішніх справ Криму генерала
Плюту і призначив на його місце генерала В. Кузнєцова, який до того працював командувачем Кримським
армійським корпусом. На посаду керівника Служби безпеки Криму був призначений генерал Лепіхов. Не-
задовго до цього своїм указом Ю. Мешков звільнив з посади голову ДТРК «Крим» В. Астахова. Ці кадрові
призначення суперечили Закону України «Про розмежування повноважень між державними органами
України і Криму». Внаслідок таких протиправних дій рішення Президента України про підпорядкування
кримських силових структур відповідним міністерствам України було своєчасним і необхідним з правової
точки зору. З 9 квітня по 21 травня 1994 р. були опубліковані спеціальні укази Президента України
Л. Кравчука, згідно з якими МВС Криму скасовувалося, а замість нього створювалося Головне управління
МВС України в Криму, реорганізовувалися також Служба безпеки й Управління юстиції [12, 13].
Указом Президента України була призупинена й низка Указів і розпоряджень Президента Криму як
антиконституційних.
Піком протистояння стало відновлення Верховною Радою Республіки Крим 20 травня 1994 р. Консти-
туції Республіки Крим у редакції від 6 травня 1992 р., тобто без пізніших поправок, в якій був закладений
договірний принцип взаємовідносин України і Криму [14]. Верховна Рада України того ж дня своєю по-
становою призупинила дію Закону Республіки Крим «Про відновлення конституційних основ державності
Республіки Крим» [15, cт. 128].
Сторони знаходилися на крок від відкритого конфлікту, але керівництво України зайняло виважену по-
зицію і запропонувало депутатам Верховної Ради Криму розв’язати спірні питання за столом переговорів. 25
травня 1994 р. у Києві відбулася консультативна зустріч депутатів України і Криму, на якій сторони визна-
чили свої позиції. Кримські представники визнали, що «окремі положення Конституції Криму від 6 травня
1992 р. не відповідають Конституції та законам України» і висловили бажання спільно працювати над їх
узгодженням. Однак ці домовленості залишилися не виконаними [16].
Одним із серйозних недоліків у діяльності Президента Республіки Крим Ю. Мешкова і виборчого
блоку «Росія» був брак підготовлених фахівців з економіки. 12 квітня 1994 р. Указом Президента Респуб-
ліки Крим Ю. Мешкова на посаду керівника уряду автономії було призначено відомого московського еко-
номіста Є. Сабурова. До уряду ввійшли московські фахівці: А. Чернявський (Міністерство економіки), Л.
Зайцева (Міністерство фінансів), С. Нікольський (Міністерство сільського господарства) і В. Мінін
(Служба державних справ), а також кримчани: А. Франчук (Міністерство з управління державними
підприємствами), В. Лепіхов (Служба безпеки), Л. Єлисєєва-Бору (Міністерство юстиції), В. Кузнєцов
(МВС) [17].
Економічна програма уряду Є. Сабурова за своєю метою і стратегією мало чим відрізнялася від про-
грами відкритої економіки, що реалізовувалася колишнім урядом. Відмітною рисою свого підходу Є. Са-
буров бачив конкретні механізми його реалізації і те, що він міг бути здійснений порівняно швидкими
темпами. Уряд Є. Сабурова бачив Крим офшорною зоною і «певним касово-розрахунковим центром між
різними республіками колишнього Союзу» [18]. Ставилося завдання здійснити лібералізацію банківської
діяльності з метою залучення іноземних і російських інвестицій в економіку, а також лібералізувати опо-
даткування і ввести полівалютний режим, здійснити протягом 6-7 місяців програму приватизації. У аграр-
ному секторі планувалося зберігати державну власність на землю, перейти до практики довгострокової
оренди землі сільськогосподарськими виробниками.
Реалізація урядової програми почалася з підписання 11 квітня 1994 р. Президентом Ю. Мешковим
трьох указів: «Про вдосконалення оподаткування і системи розрахунків в господарському обороті Респуб-
ліки Крим», «Про валютне регулювання і валютний контроль», і «Про банки і банківську діяльність на
території Республіки Крим» [19]. Перший Указ уводив новий податок на прибуток (30 відсотків). Пла-
нувалося до 1 жовтня 1994 р. ввести нову систему оподаткування. Другий указ давав можливість
суб’єктам господарської діяльності продавати зароблені валютні кошти за комерційним, а не державним
курсом. Третій указ установлював автономність республіканського банку Криму, зокрема надавав права
республіканському банку на видачу ліцензій на банківську діяльність, що, на думку його авторів, мало
було вивести Крим з банківської ізоляції. Були здійснені також ще деякі заходи, що істотно спростили
порядок відкриття приватних підприємств і створювали сприятливіші умови для діяльності приватного
сектора в економіці.
Але перші результати реформування економіки Криму істотно відрізнялися від запланованих. Голов-
ною причиною невдач цього уряду стала протидія більшості депутатів Верховної Ради, яка влітку 1994 р.
переросла у відкритий конфлікт.
Основну критику на Кабінет міністрів спрямувала Партія економічного відродження Криму, що
представляла інтереси місцевих ділків, значною мірою тіньових. Вони побоювалися діяльності уряду,
що може привести до витіснення їх з основних секторів економіки. Згодом до них приєдналися і
більшість представників блоку «Росія», незадоволених кадровою політикою Ю. Мешкова. У пошире-
ному в червні 1994 р. зверненні політради ПЕВК говорилося про те, «що уряд нічого не може запро-
понувати народу, крім чергового підвищення цін на товари й продукти першої необхідності, введення
нових обтяжливих податків» [20].
У свою чергу, в уряді і президентській адміністрації вважали, що більшість депутатського корпусу
перебуває під впливом тіньових комерційних кіл і діє в їхніх інтересах. Є. Сабуров неодноразово заявляв
про зв’язки кримських депутатів з місцевою мафією [21].
За оцінкою Є. Сабурова, справжнім предметом суперечки між законодавчою і виконавчою владою був
поділ власності в ході майбутньої приватизації.
Дійсно, боротьба між урядом і парламентською більшістю стала набувати дедалі гострішого характе-
ру. У 1994 р. Верховна Рада Криму наклала мораторій на приватизацію за схемою уряду, що поставило під
сумнів здійснення економічних перетворень на основі тієї програми, яку пропонував уряд. Був проведе-
ний в м. Сімферополі масовий мітинг за відставку уряду.
На початку вересня 1994 р. Верховна Рада Криму вперше розпочинає серію законодавчих актів щодо
обмеження влади Президента Ю. Мешкова. 7 вересня цього року був прийнятий Закон Республіки Крим
про внесення змін до Закону «Про Президента Республіки Крим» та «Про внесення змін і доповнень до
Конституції Республіки Крим» [22, cт. 169, 170].
Зокрема, в частині 1 статті 1 змінюються функції Президента республіки – він із керівника держави
стає вищою посадовою особою. А в пункті 3 частини 1 статті 5 його функціональним обов’язком стає ли-
ше керівництво урядом Республіки, координація діяльності органів державної виконавчої влади і забезпе-
чення його взаємодії з Верховною Радою Криму. Значно обмеженими стають кадрові функції президента
республіки. Тепер він тільки вносить пропозиції про призначення голови уряду, суддів Конституційного
суду, погоджує з Верховною Радою Криму призначення і звільнення членів уряду [23, cт. 169, 170].
У свою чергу, відповідні заходи приймав і Ю. Мешков, але діяв він більш оперативно. 11 вересня 1994 р.
він оголосив Укази «Про організацію державного управління в Республіці Крим в період підготовки і прове-
дення референдуму з проекту Конституції Республіки Крим», яким призупинив на території півострова
діяльність Верховної Ради Республіки Крим, районних, міських Рад і анулював мандати депутатів Верховної
Ради Криму та районних Рад у містах. До прийняття нової Конституції їх повноваження передавалися прези-
денту й головам районних і міських виконавчих комітетів. Того ж дня Ю. Мешковим були видані укази з
питань підготовки нової Конституції, застосування чинної Конституції, проведення референдуму й виборів
до законодавчих зборів. Ці дії Верховна Рада Республіки Крим кваліфікувала як грубе порушення чинної
Конституції та законів Республіки Крим і звернулася до Президії Верховного Суду Криму з проханням зро-
бити висновок щодо конституційності указів Президента [24, cт. 173].
Виконуючи протиправні укази Ю. Мешкова, співробітники охорони Президента, частина працівників
органів внутрішніх справ блокували вхід до залу засідань Верховної Ради, взяли під свій контроль телеба-
чення і радіо Криму.
Ці дії Верховна Рада розцінювала як спробу державного перевороту в Криму. Головам місцевих Рад
народних депутатів було рекомендовано провести сесії Рад з обговоренням критичної ситуації [25, cт.
175].
12 вересня 1994 р. до Верховної Ради і Президента Республіки Крим звернувся Президент України Л.
Кучма. Він закликав сторони до переговорів і визначив конфлікт як наслідок виходу Криму з меж правової
системи України. 22 вересня 1994 р. ситуацію на півострові розглянула Верховна Рада України і прийняла
Постанову «Про політико-правову ситуацію в Автономній Республіці Крим», якою зобов’язала Верховну
Раду автономії до 1 листопада 1994 р. привести свою Конституцію і закони у відповідність до чинного зако-
нодавства України. Ця вимога викликала розкол у Верховній Раді Криму [26, cт. 372]. Частина депутатів
(біля половини, переважно члени фракцій «Реформа» і «Курултай») була за додержання Конституції
України, чинного законодавства, однак прихильники фракцій «Росія», «Росія - єдність», «Республіка» висту-
пили проти цього, оскільки їх передвиборчі програми базувалися на популізмі та прагненні вивести авто-
номію за межі правової системи України. В результаті рішення Верховної Ради України так і не було вико-
нане, тим більше що розпочиналося відкрите протистояння між Президентом Криму і Верховною Радою
автономії.
Для нормалізації обстановки Верховна Рада Республіки Крим 12-13 вересня 1994 р. теж приймає низ-
ку рішень, що зобов’язували правоохоронні органи вжити заходів для забезпечення доступу депутатів
Верховної Ради до зали сесії, на радіо, телебачення, створює комісію з розслідування антиконституційних
дій, які відбулися в Республіці Крим с 11 по 13 вересня 1994 р. А 15 вересня 1994 р. Верховна Рада Рес-
публіки Крим висловила недовіру уряду і відправила його у відставку [27, cт. 117, 179, 180, 184].
10 жовтня 1994 р. Президія Верховної Ради Республіки Крим прийняла Постанову «Про прохання по-
рушити кримінальну справу за фактом здійснення антиконституційних дій посадовими особами в Респуб-
ліці Крим 11-13 вересня 1994 р.» [28, cт. 281].
Законом Республіки Крим від 5 жовтня 1994 р. були внесені зміни до 9 статей Конституції респуб-
ліки, які ввели нові обмеження в посадові обов’язки президента Ю. Мешкова. Зокрема, він повністю
позбавлявся права керівництва урядом республіки, який тепер формувався і затверджувався Верховною
Радою і був їй підзвітний. Стаття 128 встановлювала механізм усунення від влади Президента респуб-
ліки у разі порушення ним Конституції та законів республіки [29, cт. 228].
3 жовтня 1994 р. Президія Верховної Ради Республіки Крим скасувала 14 указів президента Ю. Меш-
кова про звільнення і призначення керівників центральних органів державної виконавчої влади Республіки
Крим. Зазначимо, що в даному випадку не обійшлося і без юридичних казусів. Відповідно до Закону Рес-
публіки Крим «Про систему центральних органів державної виконавчої влади Республіки Крим» від 9
липня 1993 р. на початок жовтня 1994 р. діяли Державний комітет у справах молоді та Державний комітет
фізкультури і спорту. Президент своїм указом призначав А.М. Чикіна в. о. голови неіснуючого Державно-
го комітету у справах молоді і спорту, водночас обов’язки Голови Державного комітету у справах молоді
продовжував виконувати С.К. Веліжанський. А О.І. Гриппа був призначений на посаду Голови неіснуючо-
го Державного комітету з курортів і туризму [30, cт. 280].
31 жовтня 1994 р. Президія Верховної Ради Республіки Крим скасувала Указ Президента «Про систему
центральних органів державної виконавчої влади Республіки Крим» від 26 вересня 1994 р. як такий, що супе-
речить статті 111 Конституції і втратив юридичну силу на території Республіки Крим [31, cт. 293].
10 листопада 1994 р. Верховна Рада Республіки Крим більшістю (51 голос) прийняла Звернення до
Верховної Ради України і Президента держави з пропозицією дати можливість депутатам Верховної Ради
Криму взяти участь в процесі створення нової Конституції України, «тим самим фактично приступити до
узгодження наших законів», а також почати переговори з укладення широкомасштабного договору між
Україною і Республікою Крим. Це рішення Верховної Ради Криму загострювало правові відносини між
державним центром і автономією і спонукало Верховну Раду України знову повернутися до обговорення
політико-правової ситуації в АРК. 17 листопада 1994 р. Постановою Верховної Ради України «Про вико-
нання Постанови Верховної Ради України «Про політико-правову ситуацію в Автономній Республіці
Крим» було скасовано 40 законодавчих актів АРК, які суперечили чинному законодавству України [32, cт.
425]. Було прийнято рішення припинити фінансування тих підприємств, які працювали на основі скасова-
них законів.
Загострення правових відносин держави й автономії було пов’язане також із проблемами приватиза-
ції. Кримське керівництво намагалося здійснити приватизацію в Криму за власною схемою.
16 грудня 1994 р. Фонд держмайна України створив регіональне відділення в Криму, покликане
провести приватизацію, яке очолив А. Головізін. У відповідь Верховна Рада Криму своїм рішенням
призупинила діяльність кримського відділення Фонду держмайна України і створила свій фонд на
чолі з А. Котельниковим. Надалі ці структури діяли паралельно. Наведені приклади свідчать, що на
початку 1995 р. склалися всі необхідні передумови для прямого втручання Верховної Ради і Прези-
дента України в діяльність органів влади автономії.
Ми вважаємо, що створення Інституту Президентства і зміна правового статусу Верховної Ради і
Кабінету міністрів Республіки Крим фактично вивели автономію за межі правої системи України, створи-
ли парадоксальну ситуацію, коли в одній суверенній державі декларується поява іншої.
На основі аналізу розвитку державотворчих процесів в Криму в зазначений період необхідно виокре-
мити три основних етапи україно-кримських відносин та політико-правової ситуації у 1994 р. – першій
половині 1995 р.:
1-й період – це конфронтація Президента Криму і Верховної Ради АРК з державними органами
України. Цей період охоплює січень – травень 1994 р.
2-й період – конфлікт між виконавчою і законодавчою владою Криму. Іде у червні – на початку верес-
ня 1994 р.
3-й період – це протистояння між Президентом і Верховною Радою Криму, яке привело до краху
політичного режиму Ю. Мешкова й виборчого блоку «Росія». Триває з вересня 1994 р. по березень 1995 р.
Найпомітнішою подією тут стали вибори Президента Криму, які суттєво змінили політичну си-
стему автономії. Правова невизначеність цього інституту влади стала першою ланкою в системі з а-
ходів, що фактично руйнували автономію.
Обрання Ю. Мешкова Президентом Республіки Крим показало недосконалість законів «Про Президента
Республіки Крим» та «Про вибори Президента Республіки Крим».
Вважаємо, що в даному випадку не було державного механізму функціонування інституту Президента
Республіки Крим, натомість існувала система органів влади розрахована на конкретних осіб. Перемога на
виборах Президента Республіки Крим такої одіозної особи як Ю. Мешков, показала не тільки недосконалість
прийнятих нормативно-правових актів, а також їх конфліктний потенціал для автономії. Проведений нами
аналіз свідчить про те, що розвиток подій у Криму відбувався саме за цим сценарієм.
Правову ситуацію в автономії загострила перемога на виборах блоку «Росія», який набрав майже 70
відсотків місць у Верховній Раді Криму. Разом з тим, цей блок швидко розколовся, що разом з іншими
чинниками зробили правову систему автономії недієздатною.
Піком протистояння між державними органами України і Криму стало відновлення Верховною Радою
Криму 20 травня 1994 р. Конституції Республіки Крим у редакції від 6 травня 1992 р., що у правовому ас-
пекті є грубим порушенням норм відносин між державою й автономією, свідченням відкритого сепара-
тизму з боку керівництва Криму.
Це підтверджується діями самої Верховної Ради Криму, яка у вересні – жовтні 1994 р. прийняла низку
законодавчих актів, що значно обмежили функції президента Ю. Мешкова. У свою чергу Ю. Мешков ого-
лосив протиправні укази, що грубо порушували Конституцію та закони Республіки Крим, фактично
змінювали правовий устрій автономії, надали можливість блокувати вхід до залу засідань Верховної Ради,
взяти під контроль президентської адміністрації телебачення і радіо Криму.
У кінці 1994 р. у Криму склалася правова ситуація, що не тільки докорінно змінила конституційно-
правовий статус Криму, вивела автономію за межі правої системи України, а й привела до відкритого про-
тистояння між президентом Ю. Мешковим і Верховною Радою Республіки Крим та протистояння в самій
Верховній Раді, тобто повного безвладдя на півострові.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Брошеван В.М., Черная В.Г. Крым в составе Украины. – Книга 1. Крым. 1921–1991 гг. Историко–
документальный очерк. – Симферополь, 1999. – 108 с.
2. Мальгин А. Крымский узел. Очерки политической истории Крымского полуострова 1989–1999. – Но-
вый Крым – 2000. – 160 с
3. Сергійчук В. Український Крим. – Київ. Українська Видавнича Спілка. – 2001. – 304 с.
4. Багров М.В. Культура Народов Причерноморья. – 2001. – №20.
5. Форманчук А.А. Мифы советской эпохи. Книга вторая. – Симферополь.: Таврия, 2002 г. – 668 с.
6. Урядовий кур’єр. – 1994. – 17 березня.
7. Ведомости Верховного Совета Крыма. – 1994. – №2.
8. Урядовий кур’єр. – 1995. – 4 квітня.
9. Урядовий кур’єр. – 1994. – 5 квітня.
10. Ведомости Верховного Совета Крыма. – 1994. – №1.
11. Ведомости Верховного Совета Крыма. – 1994. – №1.
12. Урядовий кур’єр. – 1994. – 6 квітня.
13. Урядовий кур’єр. – 1994. – 21 травня.
14. Крымские известия. – 1994. – 21 мая.
15. Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №20.
16. Крымская правда. – 1994. – 10 июня.
17. Крымская газета. – 1994. – 21 апреля.
18. Крымская газета. – 1994. – 2 марта.
19. Крымская газета. – 1994. – 15 апреля.
20. Крымские известия. – 1994. – 30 июня.
21. Российская мысль – 1994. – 22–28 сентября.
22. Ведомости Верховного Совета Крыма. – 1994. – №3.
23. Ведомости Верховного Совета Крыма. – 1994. – №3.
24. Ведомости Верховного Совета Крыма. – 1994. – №3.
25. Ведомости Верховного Совета Крыма. – 1994. – №3.
26. Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №4.
27. Ведомости Верховного Совета Крыма. – 1994. – №3.
28. Ведомости Верховного Совета Крыма. – 1994. – №4.
29. Ведомости Верховного Совета Крыма. – 1994. – №4.
30. Ведомости Верховного Совета Крыма. – 1994. – №4.
31. Ведомости Верховного Совета Крыма. – 1994. – №4.
32. Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №47.
|