Діяльність політичних партій і органзацій в період розбудови автономії в Криму (кінець 80-х-90-х рр.)
Метою статті є аналіз діяльності політичних партій, їх роль в підготовці і проведенні виборів в Криму, дослідження причин і джерел багатопартійності, основних етапів її становлення в Криму....
Saved in:
| Date: | 2003 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2003
|
| Series: | Культура народов Причерноморья |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/74572 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Діяльність політичних партій і органзацій в період розбудови автономії в Криму (кінець 80-х-90-х рр.) / В.М. Велігодський // Культура народов Причерноморья. — 2003. — № 39. — С. 60-64. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-74572 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-745722015-01-22T03:02:18Z Діяльність політичних партій і органзацій в період розбудови автономії в Криму (кінець 80-х-90-х рр.) Велігодський, В.М. Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Метою статті є аналіз діяльності політичних партій, їх роль в підготовці і проведенні виборів в Криму, дослідження причин і джерел багатопартійності, основних етапів її становлення в Криму. 2003 Article Діяльність політичних партій і органзацій в період розбудови автономії в Криму (кінець 80-х-90-х рр.) / В.М. Велігодський // Культура народов Причерноморья. — 2003. — № 39. — С. 60-64. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/74572 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| spellingShingle |
Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Велігодський, В.М. Діяльність політичних партій і органзацій в період розбудови автономії в Криму (кінець 80-х-90-х рр.) Культура народов Причерноморья |
| description |
Метою статті є аналіз діяльності політичних партій, їх роль в підготовці і проведенні виборів в Криму, дослідження причин і джерел багатопартійності, основних етапів її становлення в Криму. |
| format |
Article |
| author |
Велігодський, В.М. |
| author_facet |
Велігодський, В.М. |
| author_sort |
Велігодський, В.М. |
| title |
Діяльність політичних партій і органзацій в період розбудови автономії в Криму (кінець 80-х-90-х рр.) |
| title_short |
Діяльність політичних партій і органзацій в період розбудови автономії в Криму (кінець 80-х-90-х рр.) |
| title_full |
Діяльність політичних партій і органзацій в період розбудови автономії в Криму (кінець 80-х-90-х рр.) |
| title_fullStr |
Діяльність політичних партій і органзацій в період розбудови автономії в Криму (кінець 80-х-90-х рр.) |
| title_full_unstemmed |
Діяльність політичних партій і органзацій в період розбудови автономії в Криму (кінець 80-х-90-х рр.) |
| title_sort |
діяльність політичних партій і органзацій в період розбудови автономії в криму (кінець 80-х-90-х рр.) |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2003 |
| topic_facet |
Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/74572 |
| citation_txt |
Діяльність політичних партій і органзацій в період розбудови автономії в Криму (кінець 80-х-90-х рр.) / В.М. Велігодський // Культура народов Причерноморья. — 2003. — № 39. — С. 60-64. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
| series |
Культура народов Причерноморья |
| work_keys_str_mv |
AT velígodsʹkijvm díâlʹnístʹpolítičnihpartíjíorganzacíjvperíodrozbudoviavtonomíívkrimukínecʹ80h90hrr |
| first_indexed |
2025-07-05T22:59:01Z |
| last_indexed |
2025-07-05T22:59:01Z |
| _version_ |
1836849657911705600 |
| fulltext |
Велігодський В. М.
ДІЯЛЬНІСТЬ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ І ОРГАНЗАЦІЙ В ПЕРІОД РОЗБУДОВИ
АВТОНОМІЇ В КРИМУ (кінець 80-х-90-х рр.)
Актуальність зазначеної проблеми визначається місцем і роллю політичних партій, громадських орга-
нізацій і рухів у житті суспільства, розбудові української держави. Як свідчить історичний досвід, зна-
чення громадсько-політичних рухів і партій особливо зростає в перехідний період при зміні політичної
системи. Саме такий історичний етап свого розвитку переживає сьогодні Україна і її невід`ємна частина
Автономна Республіка Крим. На думку К.Ю. Богомаза на рубежі 80-х і 90-х рр. В Україні відбулася націо-
нально-демократична революція, яка відкрила їй шлях до справжньої свободи і державної незалежності [1,
с. 1]. Саме в цей час в умовах демократичних перетворень почався процес відродження багатопартійності,
зумовлений складною соціальною структурою суспільства, наявністю в ньому багатьох соціальних, класо-
вих і соціально-етнічних груп, які мають свої потреби і прагнуть реалізувати їх на прктиці.
Політичні партії в Україні та їх осередки в Криму виникли в кінці 80-х на початку 90-х рр., коли в су-
спільстві була усвідомлена необхідність зміни державного устрою. Серед української інтелегенції виділи-
лися дві групи: перша розділяла і частково оформлювала урядовий курс, інша виступала в якості політич-
ної опозиції з критикою урядового курсу. Потім, в процесі зустрічного руху інтелегенції і соціальних груп,
створилися політичні партії, здатні формувати, виражати і відстоювати їх інтереси.
За останні роки науковці опубліковали велику кількість праць, присвячених виникненню і розвитку
багатопартійності, формуванню якісно нових політичних відносин в Україні і Криму.
Серед них монографії О.А. Астохової, З.М. Зотової, Д.М. Горшкова, В.М. Компо, Є.М. Петренко. У
двох монографіях В.М. Литвина вперше в українській історіографії здійснена спроба класифікації створе-
них партій, аналізуються перспективи розвитку багатопартійності.
Досить грунтовним політичним доробком є підручник з політології О.А. Гобрієляна “Политические
процессы в Крыму. Последнее десятилетие ХХ века”. Він є своєрідним узагальненням роздумів автора над
політичними процесами, що відбувалися в Криму в останнє десятиріччя ХХ століття.
В 2002 році вийшла монографія В.І. Корольова “Политические партии Украины и Крыма. История и
современность”, яка містить довідкові матеріали про політичні партії України та їх осередки в Криму. На
жаль автор розглядає діяльність партійних організацій лише в період виборчих кампаній. Однак, поза ува-
гою істориків залишилось чимало аспектів діяльності політичних партій в період розбудови автономії в
Криму в кінці 80-х-90-х рр. ХХ століття, а саме: недостатньо проаналізовані етапи зародження в Криму
багатопартійності, далеко не вивченим залишається питання ідеологічної діяльності загальнокримських, а
з лютого 1997 р. осередків українських політичних партій, потребує додаткового висвітлення ситуації з ді-
яльністю Партії економічного відродження Криму, фактично не розглянуто питання по реалізацію Закону
України “Про політичні партії в Україні”. Це зумовлює необхідність комплексного дослідження основних
етапів зародження багатопартійності, діяльності партій та їх осередків в Криму.
Метою статті є аналіз діяльності політичних партій, їх роль в підготовці і проведенні виборів в Криму,
дослідження причин і джерел багатопартійності, основних етапів її становлення в Криму.
Період становлення багатопартійності в сучасній Україні багато в чому схожий с періодом становлен-
ня партій в Європі на зламі ХІХ-ХХ століть. Він визначався кризовим станом політичної системи, послаб-
ленням державного впливу, демократизації всіх сторін життя суспільства, пошуком шляхів розвитку краї-
ни. Процес становлення багатопартійності почався з розвитку неформального руху, який особливо активі-
зувався з прийняттям Закону СРСР про громадські об`єднання, що гарантував громадянам свободу ство-
рення громадсько-політичних огранізацій і значною мірою спростив їх реєстрацію. З цього часу неформа-
льні рухи та об`єднання отримали статус законно діючих. Дещо іншим шляхом йшов розвиток політично-
го плюралізму, та створення політичних партій в Криму.
Перший етап охоплює 1988 рік. Головне завдання демократичних сил в Криму полягало в тому, щоб
створити широкі політизовані об`єднання за прикладом народних фронтів Прибалтики.
Другий етап охоплює період з початку 1989 р. по серпень 1991 р. Для нього характерним був процес
утворення нових політичних партій. Політичний спектр їх був досить широкий: відкрито антикомуністич-
ні, анархо-сидикалістські, соціал-демократичні та комуністичні. В Україні на кінець 1990 р. було сформо-
вано 15 загальнореспубліканських партій, які мали в Криму 8 своїх осередків. Крім того в Криму було
створено 5 партій проросійського напрямку.
За чисельністю, наявністю організаційних структур, підготовкою лідерів і впливом на населення осе-
редки політичних партій та загально-кримські політичні партії, які виникли в Криму, умовно можна відне-
сти до трьох груп:
1. Політичні організації, які більше нагадували гуртки вузького кола однодумців. Політичні переко-
нання створювали основу програмних документів.
2. Партії, які мали регіональний рівень.
Своєрідним “політичним проміжком” між другою і третьою групою були Соціал-демократична партія
України, Партія “Зелених” України та Об`єднана соціал-демократична партія України. Вони були вже і не
регіональні, але ще не могли претендувати на республіканський статус.
3. Комуністична партія, яка в Криму була представлена своїм осередкам, мала відомого лідера Л.І.
Грача, порівнянно велику чисельність та розгалудження структури в багатьох містах і районах півострова.
Найважливішими віхами цього періоду були події пов`язані з виборами до Верховної Ради, серпневі
події 1991 р.: усунення з політичної арени Компартії України, проголошення Акта незалежності України,
створення партійних фракцій у Верховній Раді України.
Третій етап в розвитку багатопартійності починається з осені 1991 р., коли сталися кардинальні змі-
ни в розстановці політичних сил в Криму на користь нових політичних партій і рухів. Все це вказувало на
нову політичну реальність – перехід від процесу становлення до формування багатопартійної системи, ко-
нтури якої вже чітко визначилися в кримському політикумі.
Аналіз свідчить, що політична система Криму в зазначений період зазнала кардинальних змін. Суттє-
вим чинником є те, що політичні партії та осередки загальноукраїнських (окрім комуністичної) були опо-
зиційними до діючих органів влади, стримували поширення бюрократизації, змушували шукати ефективні
виходи із кризи.
Характерним явищем багатопартійності стала гостра політична боротьба в період підготовки і прове-
дення виборів в березні 1998 р. та у Верховній Раді Автономної Республіки Крим.
На нашу думку, саме на цих виборах вирішувалося питання, яким буде місцеве самоврядуванняя, а та-
кож якою буде кримська автономія в цілому у наступні роки.
Місцеві вибори – це не тільки виборчий процес, але й велика політика, яка на них формується та реа-
лізується. У більшості європейських країн таку політику забезпечують політичні партії – конституційні ін-
струменти зв`язку між виборцями та органами місцевого самоврядування. Проте в силу політичних та ге-
ополітичних обставин, причин, що суперечать Конституції України, цю функцію в Криму присвоїла собі
так звана неофіційна партія влади, яка об`єднує вищі ешалони державної бюрократії як у центрі, так і на
місцях.
І це не випадково, оскільки місцеві вибори, як і вся система місцевого самоврядування в Криму, роз-
вивалися в умовах панування номенклатурного капіталізму. За таких умов органи місцевого самовряду-
вання формувалися зверху партією влади, а виборцям, надавалась лише можливість виражати їй довір`я.
Багато в чому це нагадує систему виборів радянського періоду. Тому на місцевих виборах 1994 р. і 1998 р.
фактична роль політичних партій була зведена до мінімуму.
До Верховної Ради України було внесено багато законопроєктів про зміни і доповнення до чинного
Закону України “Про вибори депутатів місцевих рад та сільских, селищних, міських голів” від 14 січня
1998 р. та Закону України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим”. Але ці
зміни і доповнення не стосуються змін виборчої системи і тому не порушують питання про нову роль по-
літичних партій.
Проведений автором аналіз свідчить, що найвищу активність по висуненню кандидатів у депутати
Верховної Ради АРК в 1998 р. проявили Комуністична партія України і партія “Союз”. Вони висунули ві-
дповідно 106 і 52 кандидати в депутати. Інші політичні партії були менш активні. Зокрема: партія труда
висунула 24 кандидати в депутати; Всеукраїнське об`єднання “Громада” – 23; партія Слов`янської єдності
України – 22; Аграрна партія України – 19; партія економічного відродження – 19; Християнсько-
демократична партія України – 18; Народно-демократична партія України – 16; Селянська партія України
– 15; Партія захисників Вітчизни – 10; Всеукраїнська партія трудящих – 7; Партія Зелених України – 6;
Соціал-демократична партія Укрїни (О) – 5; Соціалістична партія України – 5; Українська Республікансь-
ка партія – 4. Інші політичні партії висунули 11 кандидатів в депутати. [2].
Всьго 25 політичних партій висунули на цих виборах 362 кандидати із них Комуністична партія Укра-
їни висунула своїх кандидатів в депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим в кожному із 100
виборчих округів.
За національною ознакою серед кандидатів в депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим
домінували росіяни – 555 кандидатів в депутати (55,5 %), українців було 287 чол. (28,7 %) і 84 кримських
татарина (8,4 %). [3, с. 369]
Результати виборів до Верховної Ради Автономної Республіки Крим 29 березня 1998 р. свідчать, що
найбільш ефективно провела агітаційно-масову роботу і стала безперечно переможцем виборчої гонки
Комуністична партія України. Від цієї партії до Верховної Ради Автономної Республіки Крим обрано 38
депутатів. Нагадаємо, що кандидатами в депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим від Ко-
муністичної партії України було висунуто 106 чол. – тобто 35,9 відсотка. Найбільшу кількість депутатів –
комуністів було обрано в м. Сімферополі – 77,8 відсотка, у м. Алушті і Джанкої, Білогорському районі –
66,7 відсотка. Компартія України змогла обрати своїх представників до Верховної Ради Автономної Рес-
публіки Крим, які кількісно складали половину депутатів від загальної кількості в м. Армянську, м. Кра-
сноперекопську, м. Саки, Первомайському районі. [4, с. 545-549].
Другу позицію за результатами голосування на виборах зайняла Аграрна партія України. Від цієї пар-
тії було обрано 5 депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, а висувалося 19 кандидатів в
депутати. Це складає 25,9 відсотка по відношенню до висунутих кандидатів в депутати. Своєрідним ви-
явом недовіри до партії “Союз” є високий відсоток кандидатів у депутати, яких виборці не підтримали на
виборах 29 березня 1998 р. Із 52 кандидатів у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим тіль-
ки чотирьох було обрано депутатами. Це складає всього 7,6 відсотка.
У результаті політичні партії розділили депутатські мандати таким чином: Комуністична партія Укра-
їни – 38, Аграрна партія України – 5, Народно-демократична партія України – 4, Партія “Союз” – 4, Партія
економічного відродження – 1, Соціалістична партія України – 1. 47 депутатів нового скликання склали
безпартійні.
Комуністична партія України була утворена 19 липня 1993 р. на “відновлювальному” з`їзді у м. До-
нецьку. Зареєстрована Міністерством юстиції України 5 жовтня 1998 р. Компартія України виступає за
соціалістичну спрямованність розвитку суспільства, утвердження в ньому гуманістичних демократичних,
колективістських засад, верховенства закону, забезпечення рівності прав громадян усіх національностей.
В 1998 р. чисельність партії складала 140 тис. чоловік. Складовою частиною Компартії України є Кримсь-
ка республіканська організація Компартії України.[5, с. 160].
Соціалістична партія України. Утворена на установчому з`їзді у м. Києві 26 жовтня 1991 р. Зареєстро-
вана Міністерством юстиції України 25 листопада 1991 р. Мета партії – утвердження повновладдя трудя-
щих, створення політичних та соціальних умов для реальної участі громадян в управлінні справами дер-
жави і суспільства, побудова соціалістичного суспільства, у якому гарантується соціальна справедливість,
справжня демократія, права людини.
Селянська партія України утворена 25 січня 1992 р. на Установчій конференції в м. Херсоні. Зареєст-
рована Міністерством юстиції України 3 березня 1992 р. Метою діяльності Селянської партії України ста-
ло сприяння політиці, спрямованої на розбудову агропромислового комплексу як основи відродження су-
веренної України.
Партія зелених України утворена в м. Києві 29-30 травня 1990 р. Зареєстрована Міністерством юстиції
України 24 травня 1991 р. Основною метою діяльності цієї партії стало сприяння створенню умов для роз-
витку незалежної України та забезпечення інтересів її громадян шляхом узгодження економічних потреб з
інтересами довкілля, гармонізації суспільних відносин, гармонізації взаємодії суспільства і навколишньо-
го середовища, захисту прав людини і демократичних свобод.
24 лютого 1996 р. внаслідок злиття Трудового конгресу України і Партії демократичного відродження
України в м. Києві була створена Народно-демократична партія України. Зареєстрована Міністерством
юстиції України трохи пізніше – 30 травня 1996 р. Народно-демократична партія проголосила основною
метою розбудову України як демократичної правової соціальної держави, побудову справедливого грома-
дянського суспільства, що грунтується на загальнолюдських цінностях, створення ефективного соціально-
ринкового господарства.
В Автономній Республіці Крим на січень 1995 р. було зареєстровано 23 політичні партії, в тому числі
18 загальнокримських. Найбільш впливовими на той час були: Республіканська партія Криму – Республі-
канська Демократична партія Криму. Вона була створена в жовтні 1992 р.; Народна партія Криму, створе-
на в жовтні 1993 р.; Партія економічного відродження Криму зареєстрована в листопаді 1992 р.; Союз під-
тримки Республіки Крим, створений в листопаді 1993 р.
Враховуючи специфіку політичного життя в Автономній Республіці Крим, створення тут регіональної
організації Ліберальної партії України розпочалося в квітні 1995 р. Офіційними засновниками виступили
П.І. Вялов- підприємець м. Феодосії, В.М. Алімов і В.В. Погорелов – жителі м. Сімферополя. Місцем зна-
ходження відділення партії було визначено м. Феодосію, де 15 квітня 1995 р. відбулася Установча конфе-
ренція. В роботі конференції прийняли участь 40 делегатів від 14 міських та районних партійних осеред-
ків. Головою організації було обрано П.І. Вялова. 29 квітня 1995 р. Кримська регіональна організація Лі-
беральної партії України отримала юридичний статус в Міністерстві юстиції Республіки Крим. [6, с. 90,
91.]
Для підтримки кримських лібералів, Рада Ліберальної партії України 6 жовтня 1995 р. провела гучну
презентацію свого осередку в м. Сімферополі. Під час презентації була підписана угода між Ліберальною
партією України і Партією економічного відродження Криму. Угода передбачала спільні дії обох партій у
виборчих кампаніях, розробку законопроектів по реалізації своїх програм, проведення спільних масових
політичних акцій, розробку економічних програм для України та координацію дій молодіжних організа-
цій. Крім того, планувалося проводити консультативні зустрічі та спільні засідання керівних органів пар-
тій. На цій же презентації керівники партій виступили з спільною заявою, в якій була зроблена оцінка по-
літичного і соціально-економічного положення в Україні і Криму. [7, с. 80, 81]
З одного боку цей політичний альянс дав короткочасні позитивні результати. Регіональне відділення
швидко зростало кількісно. Особливо швидко зростав Феодосійський міский осередок. За період з червня
1995 р. по червень 1996 р. Кримський осередок збільшився на 400 членів ліберальної партії. [8, с. 91.]. Але
з точки зору довгочасної перспективи політичного розвитку і діяльності, ми вважаємо, що блокування з
Партією економічного відродження Криму (яка згодом трансформувалося в Партію економічного розвит-
ку України) було суттєвою помилкою керівництва членів Ліберальної партії. Суперечлива, а іноді і кримі-
нально-сумнівна діяльність лідерів Партії економічного відродження Криму врешті решт підірвала імідж і
Кримського осередку Ліберальної партії.
Аналізуючи матеріали 2-ї партійної конференції Кримського регіонального відділення лібералів, що
відбулося в жовтні 1996 р., зазначимо, що крім окремих акцій по наданню матеріальної допомоги ветера-
нам війни і праці, багатодітним сім`ям, Малій Академії Наук Криму, не було проведено кропіткої політич-
ної роботи серед населення. Єдиним засобом спілкування керівництва осередку цієї партії стала газета
“Ліберал Криму”, яка виходила невеликим тиражем і не мала своїх постійних читачів.
Основними причинами недоліків в політичній роботі серед населення стали відсутність широкої соці-
альної бази партії. Ліберальна партія України ориєнтувалася на середній клас, тобто середніх та дрібних
підприємців. В основу економічної програми патрії було складено розбудову правової держави з розвину-
тим ринком, що є нереальним не тільки для періоду 90-х рр., а і сучасного періоду.
Другим недоліком діяльності цієї партії і основною причиною її невдач була слабка теоритична роз-
робка концепції наукового лібералізму. Теоретки партії та її керівництво намагалися запровадити в Украї-
ни існуючи на той час дві концепції сучасного неолібералізму:
- соціального, в якому основне місце займає державне регулювання соціально-економічних процесів;
- консервативного, де, навпаки, значно зменшується вплив держави на економічне та соціально-
політичне життя.
Але на практиці, замість послідовної цілеспрямованої роботи, лідери Ліберальної партії України та
керівники її Кримського осередку будували свою тактику засновану на першій і другій концепціях в зале-
жності від змін соціально-економічної ситуації в Україні. Ця непослідовна тактика негативно позначилася
на іміджі Ліберальної партії.
До суттєвих недоліків діяльності лібералів в Криму відноситься і слабка організаційна робота керів-
ництва осередку, відсутність професійних партійних працівників. Як наслідок, процес формування місь-
ких і районних осередків розтягнувся майже на два роки. Тільки у вересні 1997 р. був зареєстрований
Алуштинський міський осередок партії. Не витримують критики пояснення керівника Кримського осеред-
ку Ліберальної партії України П.І. Вялов, що зазначені недоліки були наслідком специфічних умов Криму,
що “створили для лібералів складності в роботі з місцевими органами влади”.[9, с. 92.]
Результати виборів народних депутатів України та депутатів Верховної Ради Автономної Республіки
Крим в 1998 р. свідчать про повну недовіру виборців до кандидатів в депутати від Ліберальної партії. На
цих виборах Ліберальна партія виступала у складі виборчого блоку з Партією праці. За підсумками вибо-
рів народних депутатів України виборчий блок партій “Партія праці та Ліберальна партія - разом” отрима-
ли в Криму найнижчий в України відсоток голосів – 0,6819 (в сереньому по України – 1,8929 %). [10, с.
523]
На виборах депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим в 1998 р. із 24 кандидатів в депу-
тати від цього виборчого блоку не було обрано жодного депутата.[11, с. 551]
У лютому 1997 р. наказом начальника Головного управління юстиції України в Автономній Республі-
ці Крим загальнокримські партії були позбавлені юридичного статусу. У виборах депутатів Верховної Ра-
ди Автономної Республіки Крим 29 березня 1998 р. прийняли участь 24 регіональні відділення україн-
ських політичних партій і організацій.[12, с. 303-362].
В 2001 р. Автономній Республіці Крим діють 51 відділення Всеукраїнських політичних партій. Серед
них: Української Республіканської партії (кер. В.Є. Єрмаков), партії “Міжрегіональний блок реформ” (кер.
Б.В. Силенков), партії Труда (кер. І.К. Стратілаті), Соціалістичної партії України (кер. В.О. Калинюк),
Конгресу українських націоналістів (кер. Л.М. Барзут), Народного Руху України (кер. Л.П. Пілунський),
Християнсько-демократичної партії України (кер. М. Солом`яний), Народно-демократичної партії України
(кер. С.В. Куніцин), Славянської партії громадянський конгрес (кер. Є.І. Попов), Селянської партії Украї-
ни (кер. А.І. Дроботов), Крестянської партії (кер. О.О. Жилін), Соціал-демократичної партії України (О)
(кер. Є.З. Фікс), Компартії України (кер. Л.І. Грач), Української селянської партії (кер. Б.О. Васильєв), Аг-
рарної партії України (кер. А.В. Корнейчук), Української партії справедливості (кер. І.В. Плохотніченко),
партії Славянської єдності України (кер. А.В. Глухов), Всеукраїнської партії “Союз” (кер. В.М. Фролов),
Української християнсько-демократичної партії (кер. Т.М. Захарова), Партії національно-економічного
розвитку України (кер. М.М. Барилюк), Всеукраїнського об`єднання “Громада” (кер. В.Л. Тутеров), Партії
захисників Вітчизни (кер. С.М. Цуканов), Партії економічного розвитку України (кер. В.В. Яковлев), Пар-
тії Зелених України (кер. Ю.В. Комов), Конституційно-демократичної партії (кер. О.Л. Родівілов).
Проведений аналіз свідчить, що політична система Автономної Республіки Крим в умовах багато-
партійності зазнала змін. Суттєвим чинником є те, що опозиційні партії і організації активно ведуть бо-
ротьбу проти відходу офіційних структур влади від демократичних процесів, курсу на здійснення реформ,
стримують поширення бюрократизації, змушують керівництво автономії шукати ефективні виходи із кри-
зи. Характерним явищем багатопартійності стала гостра політична боротьба у Верховній Раді Автономної
Республіки Крим.
Отже можна з впевненістю сказати: завершується час необмеженого панування бюрократичної номе-
нклатури. Історично вона себе вижила і вимушена поступитись місцем політичним партіям парламентсь-
кого типу. Але процес формування цих партій йде складно і надто повільно, а вихована упродовж десяти-
літь номенклатура має неабиякий досвід і здатна, використовуючи адміністративні, фінансові та інші ре-
сурси, зберегти своє керівне становище і повернути собі монополію на владу.
Запропонована Президентом України Л.Д. Кучмою конституційна реформа передбачає створення
двохпалатного парламенту. Обговорення проекту реформи викликало активізацію політичних процесів у
Криму, зокрема проблем вдосконалення виборчого законодавства та прийняття нового Закону України
“Про вибори народних депутатів Верховної Ради АРК” на пропорційній основі, що в свою чергу потребує
подальших наукових досліджень діяльності осередків українських політичних партій в Криму.
Література:
1. Богомаз К.Ю. Громадсько-політичні рухи і партії в Україні у другій половині 80-х-на початку 90-х рр.:
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук.- К., 1992 р.
2. Підраховано автором за матеріалами виборів.
3. Парламент Крыма: выборы – 98: Информационно-аналитическое издание. Часть 1. – Симферополь,
1999.
4. Там же.
5. Парламент України: вибори – 98: Информ.-аналіт. вид./ Центральна виборча комісія: Редкол.: М.М.
Рябець (голова) та інш. – К., 1998 – Ч.1.
6. Вялов П.И., Роман В.А., с. 90, 91. Либеральные движения и партии в Украине (1861-1997 гг.). – Сим-
ферополь, 1998.
7. Там же.
8. Там же.
9. Там же.
10. Парламент України: вибори – 98: Информ.-аналіт. вид./ Центральна виборча комісія: Редкол.: М.М.
Рябець (голова) та інш. – К., 1998 – Ч.1.
11. Парламент Крыма: Выборы – 98: Официальное издание избирательной комиссии Автономной Респуб-
лики Крим; Редкол.: И.И. Поляков (председ.) и др. – Симферополь, 1999.
12. Підраховано автором за матеріалами: Парламент Крыма: выборы – 98: Информационно-аналитическое
издание. Часть 1. – Симферополь, 1999.
|