Новi дослiдження Вишгородського городища

Стаття присвячена археологічним дослідженням на території давньоруського городища у м. Вишгород. За термін польового сезону 2012 р. Вишгородська археологічна експедиція провела ряд розвiдкових робiт, а також стаціонарний розкоп на східному краю Вишгородської гори. Відкрито низку об’єктів ХІІ–XV...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2013
Автори:	Бiбiков, Д.В., Івакін, В.Г.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2013
Назва видання:	Сіверщина в історії України
Теми:	Історія та культура давніх часів і Середньовіччя
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/74757
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Новi дослiдження Вишгородського городища / Д.В. Бiбiков, В.Г. Iвакін // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2013. — Вип. 6. — С. 124-129. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-74757
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-747572018-03-21T12:50:16Z Новi дослiдження Вишгородського городища Бiбiков, Д.В. Івакін, В.Г. Історія та культура давніх часів і Середньовіччя Стаття присвячена археологічним дослідженням на території давньоруського городища у м. Вишгород. За термін польового сезону 2012 р. Вишгородська археологічна експедиція провела ряд розвiдкових робiт, а також стаціонарний розкоп на східному краю Вишгородської гори. Відкрито низку об’єктів ХІІ–XVIII ст., зібраний численний археологічний матеріал, який свідчить про безперервне заселення ділянки з ХІ до XIV cт. На кінець ХІІ – початок ХІІІ ст. досліджувана ділянка могла являти собою периферійну частину садиби заможного вишгородця, яка була частиною масової забудови давньоруського дитинця. Про досить високий соціальний статус її власника свідчить площа садиби, котра мала становити не менше 200 м², а також наявність імпортних та коштовних речей. Статья посвящена археологическим исследованиям на территории древнерусского городища в г. Вышгород. За срок полевого сезона 2012 г. Вышгородская археологическая экспедиция провела ряд разведочных работ, а также стационарный раскоп на восточном краю Вышгородской горы. Открыто ряд объектов ХІІ–XVIII вв., собран многочисленный археологический материал, который свидетельствует о непрерывной заселенности участка с ХІ по XIV вв. В конце ХІІ – начале ХІІІ вв. исследуемый участок мог представлять собой периферийную часть усадьбы знатного вышгородца, которая была частью массовой застройки древнерусского детинца. О довольно высоком социальном статусе ее владельца свидетельствует площадь усадьбы, которая должна была составлять не менее 200 м², а также наличие импортных и ценных вещей. The article is devoted to archaeological research in the Old Rus town Vyshhorod. Over the termin of the fi eld season 2012 Vyshhorod archeological expedition conducted a series of exploration and stationary excavation on the eastern edge of the Vyshhorod mountain. Opened a number of objects XII–XVIII centuries, collecting numerous archeological material, that shows a continuous section of the population with the XI–XIV centuries. At the end of XII – early XIII centuries investigated territory could be a peripheral part of the noble homestead, which was part of ancient citadel mass construction. On a fairly high social status of its owner shows area, which was not less than 200 m², and the availability of import and valuables artifacts. 2013 Article Новi дослiдження Вишгородського городища / Д.В. Бiбiков, В.Г. Iвакін // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2013. — Вип. 6. — С. 124-129. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/74757 902.2 (477.41) «11/17» uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія та культура давніх часів і Середньовіччя Історія та культура давніх часів і Середньовіччя
spellingShingle	Історія та культура давніх часів і Середньовіччя Історія та культура давніх часів і Середньовіччя Бiбiков, Д.В. Івакін, В.Г. Новi дослiдження Вишгородського городища Сіверщина в історії України
description	Стаття присвячена археологічним дослідженням на території давньоруського городища у м. Вишгород. За термін польового сезону 2012 р. Вишгородська археологічна експедиція провела ряд розвiдкових робiт, а також стаціонарний розкоп на східному краю Вишгородської гори. Відкрито низку об’єктів ХІІ–XVIII ст., зібраний численний археологічний матеріал, який свідчить про безперервне заселення ділянки з ХІ до XIV cт. На кінець ХІІ – початок ХІІІ ст. досліджувана ділянка могла являти собою периферійну частину садиби заможного вишгородця, яка була частиною масової забудови давньоруського дитинця. Про досить високий соціальний статус її власника свідчить площа садиби, котра мала становити не менше 200 м², а також наявність імпортних та коштовних речей.
format	Article
author	Бiбiков, Д.В. Івакін, В.Г.
author_facet	Бiбiков, Д.В. Івакін, В.Г.
author_sort	Бiбiков, Д.В.
title	Новi дослiдження Вишгородського городища
title_short	Новi дослiдження Вишгородського городища
title_full	Новi дослiдження Вишгородського городища
title_fullStr	Новi дослiдження Вишгородського городища
title_full_unstemmed	Новi дослiдження Вишгородського городища
title_sort	новi дослiдження вишгородського городища
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
publishDate	2013
topic_facet	Історія та культура давніх часів і Середньовіччя
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/74757
citation_txt	Новi дослiдження Вишгородського городища / Д.В. Бiбiков, В.Г. Iвакін // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2013. — Вип. 6. — С. 124-129. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.
series	Сіверщина в історії України
work_keys_str_mv	AT bibikovdv novidoslidžennâvišgorodsʹkogogorodiŝa AT ívakínvg novidoslidžennâvišgorodsʹkogogorodiŝa
first_indexed	2025-07-05T23:10:04Z
last_indexed	2025-07-05T23:10:04Z
_version_	1836850353877811200
fulltext	Сіверщина в історії України, випуск 6, 2013 124 4. Грушевский М. Города Великого Княжества Литовско- го в XIV-XVI вв.// Старина и борьба за старину. – К., 1918. – С.105-122. 5. Динцес Л.А. Русская глиняная игрушка: Происхождение, путь исторического развития. – М.-Л.: Изд- во АН СССР, 1936. – 109 с. 6. Ионов Н.Ф. Гончарный промысел в Киевской губернии. Кустарная промышленность в Киевской губернии: Итоги анкетного и местного обследования, произведенного Киевской губернской земской управой по поручению губернского земского собрания. – К.: Тип. насл. К. Круглянского, 1912. – С. 1-77. 7. Калюк О.П., Сагайдак М.А. Склад керамічної продукції ХІІ ст. з Київського Подолу // Археологія. – 1988. – Вип. 61. – С. 36-46. 8. Каргер М.К. Древний Киев. – М., 1948. – 530 с. 9. Коваль В.Ю. Керамика Востока на Руси IX-XVII века. – М.: Наука, 2010. – 266 с. 10. Можаева Е. М. Русские игрушечные кони. – М.: Сов. Россия, 1976. – 127 с. 11. Найден О.С. Українська народна іграшка: історія. Семантика. Образна своєрідність. Функціональні особливості. – К.; АртЕк. – 1999. – 256 с. 12. Попельницька О. Керамічні вироби дрібної пластики XIV– XVIIІ ст. з Національного музею історії України [Електронний ресурс]. Режим доступу: prostir.museum/ treasures/ua/. 13. Рыбаков Б.А. Ремесло Древней Руси. – М., 1948. – 792 с. 14. Розенфельдт Р.Л. Древняя Русь. Быт и Культура. – М., 1997. – С. 10-12. 15. Толочко П.П. Гончарное ремесло // Новое в археологи Києва. – К., 1981. – С. 284-301. 16. Толочко П., Гупало К. Дослідження старокиївського Подолу // ПУ. – 1973. – № 1. – С. 36–39. 17. Фехнер М.В. Глиняные игрушки московских гончаров (по материалам раскопок ГИМ в 1948 г.) // МИА. – М., 1949. – Вып.12. – С. 52-56. 18. Церетели Н. М. Русская крестьянская игрушка. – М. – Л., 1933. – 249 с. Сушко А.А. Керамические детские игрушки древнерусского Киева Статтья посвящена комплексному анализу детских керамических игрушек древнерусского Киева. Сделана характеристика технологии изготовления изделий, проанализировано две технологические схемы: метод скульптурной лепки и машинно-ручное конструирование. Разработана хронология и типология игрушек, среди которых выделено три типа: изобразительный, шумотворящий и хозяйственно-бытовой. Особеностью этой статьи есть то, что впервые собрано и систематизировано коллекцию детских игрушек, найденных в ходе археологических раскопок на территории древнего Киева. Ключевые слова: Древняя Русь, Киев, игрушки, технология, типология. Sushko A.O. Children’s ceramic toys of ancient Kyiv The article is devoted to a complex analysis of the children’s ceramic toys of ancient Kyiv. The features of technology of product’s manufacturing were studied in it. Two technics were analysed, such as the method of the sculptural modeling and machine-hand design. Chronology and typology of toys were developed.There are three types among them: creative, noise-making and household. This article is unique because it shows collecting and systematic grouping, for the fi rst time, of children’s toys that were found during archeological excavations on the territory of ancient Kyiv. Key words: Ancient Rus, Kyiv, toys, technology, typology. 15.03.2013 р. УДК 902.2 (477.41) «11/17» Д.В. Бiбiков В.Г. Iвакiн НОВI ДОСЛIДЖЕННЯ ВИШГОРОДСЬКОГО ГОРОДИЩА Стаття присвячена археологічним дослідженням на території давньоруського городища у м. Вишгород. За термін польового сезону 2012 р. Вишгородська археологічна експедиція провела ряд розвiдкових робiт, а також стаціонарний розкоп на східному краю Вишгородської гори. Відкрито низку об’єктів ХІІ–XVIII ст., зібраний численний археологічний матеріал, який свідчить про безперервне заселення ділянки з ХІ до XIV cт. На кінець ХІІ – початок ХІІІ ст. досліджувана ділянка могла являти собою периферійну частину садиби заможного вишгородця, яка була частиною масової забудови давньоруського дитинця. Про досить високий соціальний статус її власника свідчить площа садиби, котра мала становити не менше 200 м2, а також наявність імпортних та коштовних речей. Ключові слова: Давня Русь, городище, міська садиба, керамічний матеріал. Археологічні дослідження Вишгорода тривають вже близько 200 років. Зокрема, першi наукові розкопки на території давньоруського городища проводились в 1934-1937 рр. експедицією IIМК під керівництвом Ф.А. Козубовського та Т.М. Мовчанівського. Роботи були зосереджені на кількох ділянках всередині і навколо церкви свв. Бориса i Глiба, а також у східнiй частинi городища, над урвищем до Дніпра [1, 67-90]. В 1947 р. В.Й. Довженок продовжив дослiдження східної дiлянки, а також провiв розвiдковi розкопки пiвнiчно-захiдної частини городища, котра виявилась значно менш заселеною [2]. У 1972 р. В.В. Чумаченком [3], а в 1979-1980 рр. – П.П. Толочком, В.М. Зоценком та Л.В. Пекарською виявлено кiлька садиб у пiвнiчно- схiднiй частинi плато [4; 5; 6]. В 1990-1996 рр. Правобережною Давньоруською експедицією Р.С. Орлова дослiджувався храм свв. Бориса i Глiба. [7]. У 2000 р. незначнi охороннi роботи, зокрема зачистка схилiв ярiв поблизу церкви, проводились експедицією Вишгородського icторико-культурного заповiдника пiд керiвництвом С.Я. Ольговського [8]. У 2012 р. пiд керiвництвом В.Г. Івакіна дослідження Вишгородського городища були поновленi. В тому числі, вперше за багато років були проведені планові розкопки однієї з ділянок городища. Здiйснено археологічну розвідку на пiвденному мисовидному виступi плато (вiдомий як Ольжина гора) (рис. 1, Г). Площа виступу – близько 2 га, вiльна вiд забудови, з трьох сторiн виступ оточений ярами. У 1980 р. дану територiю вперше дослiдив В.М. Зоценко. По схилах гори було зiбрано невелику кiлькiсть грубих, пiдправлених на гончарному колi, фрагментiв керамiчного посуду, орнаментованого крупними борознами, котрий дослiдник датував кiнцем IX ст. Однак, шурфування території плато виявило лише наявнiсть нашарувань ХI–ХII ст. [5, 24]. Схожi результати були отриманi пiсля розвiдки 2012 р. ISSN 2218-4805 125 Підйомний матеріал можна подiлити на три перiоди: - кiнець Х–ХІ ст.; - ХІІ–перша половина ХІІІ ст.; - ХVІІ–ХVІІІ ст. Окрiм кераміки, зібрано фрагменти плінфи, полив’яної плитки та пірофіліту. Проведено розвiдковi роботи на території приватної садиби по вул. П. Калнишевського, 28 (рис. 1, Б). Садиба займає пiвденний край Вишгородського городища i розташована на захiд вiд Ольжиної гори, вiд котрої вiддiлена яром. Дана дiлянка вперше обстежується археологами. Зібраний підйомний матеріал вiдповiдає наступним перiодам: - кінець Х–ХІ ст.; - перша половина ХІІІ ст.; - друга половина ХІІІ – ХІV ст.; - ХVІ–ХVІІ ст. В схилi гори зафіксовано залишки пічки, в заповненні якої виявлено фрагменти керамічного посуду ХVІ ст. Шурфи № 1, 2 пробито на вершині гори, розташованої у кількох десятках метрів на південь від Ольжиної гори (рис. 1). Дослiдження тут ранiше не проводились. На глибині 0,20-0,25 м зафiксовано культурний шар ХІ–ХІІI ст. В південно-східному куті шурфу №1 виявлений об’єкт 1. Має округлу форму, південна частина перерізається стінкою шурфа. Заглиблений в материк на 1 м. Стіни та дно об’єкту – похилі. Заповнення – сірий, слабо гумусований супісок з прошарками жовто-коричневого супіску. З заповнення об’єкту, окрiм стінок керамічного посуду, походить залізний ключ (рис. 3, № 1). Матеріал iз Рис. 1. Загальна схема археологічних робіт на території Вишгородського історико-культурного заповідника у 2012 р. Сіверщина в історії України, випуск 6, 2013 126 шурфiв представляє два етапи: кінець Х–ХІ ст. та першу половину ХІІІ ст. Дана ділянка мала входити до територіальної структури та оборонної системи Вишгородського городища. У якості висновків можна підкреслити її перспективність для подальших археологічних досліджень. Нагляд за земляними роботами на садибі по вул. П. Калнишевського, 34 (рис. 1, Е), в центрi городища, показав, що середньовічні нашарування були знищені пізнішим перекопом. Про наявність давньоруських культурних нашарувань на ділянці свідчив матеріал ХІ–ХІІІ ст., зібраний в ході археологічних спостережень. Основнi роботи були зосередженi на схiдному краю городища, за 150 м на схід від церкви свв. Бо- риса та Гліба (рис. 1). Дана дiлянка (розкоп 1) з пiвдня примикає до т. зв. «кварталу металургiв», дослiджуваного в 1934-1937 та 1947 рр. Тодi було ви- явлено систему житлових, господарських та вироб- ничих споруд, що розташовувались двома рядами, паралельно краю городища. Незабудовану смугу мiж рядами, близько 10 м завширшки, В.Й. Довженок роз- глядав, як одну з вишгородських вулиць [1, 68-70]. Ще в серединi минулого столiття дослiдники вiдзначали сильний ступiнь зруйнованостi схiдного краю плато внаслiдок зсувiв та обвалiв. Дана дiлянка порiзана багатьма ярами, через що утворилися мисовиднi виступи. На одному з таких виступiв у 1934 р., окрiм наявностi давньоруського культур- ного шару, зафiксовано рештки насипу, вiрогiдно – схiдного валу городища [1, 70]. Перевiрити це при- пущення вже не вдасться, проте очевидно, що схил городища з давньоруського часу значно оплив. На розкопi 1 було досліджено 130 м2. По всій площі розкопу зафіксовано культурні нашаруван- ня ХІ–ХVІІ ст. Виявлено 4 господарські споруди ХІ–ХІІІ ст., споруду ХVІІ–ХVІІІ ст., велику наземну житлову споруду ХVІІ ст. з галереєю, 5 господарських ям ХІ–ХVІІІ ст., низку стовпових ям та рівчак часів Другої світової війни (рис. 2). Рис 2. Зведений план розкопу № 1 ISSN 2218-4805 127 Серед давньоруських споруд найкраще збереглась споруда №1 в захiднiй частинi розкопу. Споруда підпрямокутної форми, розміри – 2,8×2,2 м. Витягнута з заходу на схід. Заглиблена в материк на 0,7 м. Стіни котловану вертикальні. Дно горизонтальне, кутових стовпових ям не виявлено. В заповненнi споруди фiксуються два окремi горизонти, що можуть вiдображати два основних етапи її функцiонування. Верхнiй – сiро-коричневий, слабо гумусований супісок – мiстив переважно керамiку ХII–ХIII ст. Нижнє заповнення являло собою світло- сірий супiсок; з нього походили фрагменти керамiки кiнця Х–ХI ст. Також iз заповнення походять фрагменти амфор, фрагменти плінфи, шиферне пряслице (рис. 3, № 9), розтиральник, скляний браслет, два фрагменти скляних виробiв, вістря (рис. 3, № 4), фрагмент ключа, поясне кільце та ще кiлька фрагментiв залізних виробiв. Зi сходу до споруди № 1 безпосередньо примикала яма № 2 – пiдпрямокутної форми, глибиною вiд материка 0,25 м. Ширина ями з північного сходу на південний захід – до 0,9 м, південно-східний край перерізається бровкою. Яма № 2 розташована паралельно споруді № 1 і примикає до останньої, тому може являтись конструктивним елементом споруди (вхід). Споруда № 2 була розташована в північній частині розкопу. Підпрямокутної форми, розміри – 4,0×3,5 м. Стінами орієнтована за сторонами світу, з незначним відхиленням на схід. Заглиблена в материк на 0,6- 0,75 м. Стіни вертикальні. Більша частина споруди перерізана котлованом пізньсередньовічної споруди № 4 та двома господарськими ямами ХVІІ–ХVІІІ ст. Відносно добре збереглась лише південна частина. Тут уздовж західної стінки зафіксовано заглиблення до рівня 0,90 м, вірогідно – запуск повздовжньої стіни. Заповнення – світло-сірий, слабо гумусований супісок. З заповнення походить наступний матеріал: кераміка ХІІ–ХІІІ ст., полив’яна плитка, фрагменти скляних виробів, два скляні браслети (рис. 3, №№ 12, 13), кістяний ґудзик (рис. 3, № 7), бронзова ліровидна пряжка (рис. 3, № 5), залізний наконечник, цвяхи, ніж, інші залізні предмети. Оскільки не зафіксовано жодних залишків опалювальних споруд, споруда № 2 скоріш за все являється господарською. За матеріалом датується ХІІІ ст. Поруч, в північному куті розкопу, виявлено спору- ду № 3. Підпрямокутної форми, стінами орієнтована за сторонами світу. Заглиблена в материк на 0,5 м. Північно-східна частина перерізана стінкою. До- вжина південної стіни – 1,4 м. Стіни вертикальні. Підлога нахилена в північно-західному напрямі під кутом 20о. Заповнення – темно-сірий, слабо гумусо- ваний супісок. Матеріалу не виявлено. Зважаючи на розміри споруди, вона може бути інтерпретована як господарська. За стратиграфічними даними ми мо- жемо датувати споруду ХІІІ ст. Споруда № 5 виявлена в південній частині роз- копу. Підпрямокутної форми. Сторонами орієнтована з заходу на схід. Південно-східна частина перерізана стінкою. Довжина з півночі на південь – 3,2 м. Загли- блена в материк на 1,5 м. Стіни та підлога – похилі. Північна та південна стіни споруди № 5 сильно оплили, вертикальну форму краще зберегла західна стіна. Північно-західний кут споруди мав округлу форму і дещо виступав; можливо, тут знаходив- ся опорний стовп. Північну стінку перекриває шар глини потужністю 0,15-0,3 м. З півночі на південь, за 1,2-1,4 м від західної стіни, споруду перерізає рівчак часів Другої Світової війни, частково руй- нуючи південну стіну споруди. Заповнення – сірий, слабо гумусований супісок. Керамічний матеріал за хронологією можна поділити на дві групи: кінець ІХ–Х ст. та ХІІ – перша половина ХІІІ ст. Однак, гово- рити про окремі культурно-хронологічні горизонти та виділяти етапи функціонування споруди не дозволяє її погана збереженість. Також з заповнення походять фрагменти амфор, плитки (в т. ч., полив’яна), вудила (рис. 3, № 3), ніж (рис. 3, № 6), фрагменти плінфи та пірофіліту. Споруда № 5 скоріш за все мала каркасно- стовпову конструкцію і могла використовуватись в господарських цілях. За матеріалом споруду № 5 Рис 3. Знахідки з розкопу № 1 та шурфів №№ 1, 2: 1–4, 6 – залізо; 5 – бронза; 7 – кістка; 8 – глина; 9 – камінь; 10–14 – скло Сіверщина в історії України, випуск 6, 2013 128 можна датувати першою половиною ХІІІ ст. Ще двi споруди вiдносяться до доби Козаччини. Споруда №4 була розташована в пiвнiчнiй частинi розкопу 1 i, як уже зазначалось, перерiзала давньоруську споруду № 2. Мала підовальну форму. Витягнута по вiсi північ – південь, з вiдхиленням на захiд. Південно-східний край перерізаний бровкою, західну стіну споруди перерізає яма № 8. Розміри – близько 3,3×2,7 м. Заглиблена в материк на 1,0–1,3 м. Стінки похилі. Точні контури спору- ди встановити важко, так як вона запущена в кот- лован споруди № 2. Добре простежується нижня частина споруди. Підлога заглиблюється до центру під кутом 20о. В центрі споруди зафіксовано стов- пову яму (яма №14) діаметром 0,4 м. Заповнення – сірий, слабо гумусований супісок. Зустрiчаються фрагменти печини. Матерiал iз заповнення перемiшаний. Керамiчний комплекс датується епохою Київської Русi, пiслямонгольською добою та ХVІІ–ХVІІІ ст. Також матерiал представлений фрагментом світильника, фрагментом тарної посудини, плитками, фрагментами плінфи та пірофіліту, розтиральником, скляною бусиною, скляним браслетом (Рис. 3, № 11), фрагментом ножиць, двірним гачком, цвяхами, iншими залізними предметами. Зважаючи на форму споруди та наявність центральної стовпової ями, вона могла являти собою центричну конструкцію, для будівництва котрої був використаний котлован споруди № 2. За матеріалом споруда № 4 датується другою половиною ХVІІ–ХVІІІ ст. В схiднiй частинi розкопу виявлено споруду № 6. Споруда – підпрямокутної форми, сторона- ми орієнтована з півнiчного заходу на південний схiд. Північна та східна частини перерізані стiнами розкопу. Західна сторона простежується на 8,2 м (за рівчаком 1); південна – на 5,8 м (за рівчаком 2). Споруда була наземною. Конструктивними частинами споруди є рівчаки №№ 1, 2, та яма № 16. Рівчак № 1 був орієнтований за віссю півнiчний захiд – південний схiд. З північного сходу перерізається бровкою. Вдалося простежити на довжину 8,2 м; ширина рівчака – 1,1-1,3 м. Він заглиблений в материк на 0,45-0,65 м. Стінки похилі. Заповнення – темно- сірий, слабо гумусований супісок. В заповненні ви- явлено значну кількість плінфи та каміння – залишки забутовки фундаменту. Також iз заповнення походять фрагменти керамічного посуду ХІ–ХІV та ХVІІ ст. кахлі, фрагмент плінфи з відбитком (рис. 3, № 8), вістря (рис. 3, № 2), ножиці, цвях, тощо. Рівчак являє собою фундаментний рів споруди № 6. Рівчак № 2 – орієнтований за віссю південний захiд – півнiчний схiд. Зі сходу перерізається бровкою; з заходу – ямами № 15, 16. Вдалося простежити на довжину 5,8 м; ширина рівчака – 0,7–1 м. Заглиблений в материк на 0,3 – 0,4 м. Стінки похилі. Заповнення – сірий, слабо гумусований, супісок. В заповненнi виявлено фрагменти кераміки ХІ–ХІІІ та ХVІ ст., фрагменти плiнфи та пірофіліту. На рівні дна котловану виявлено 28 стовпових ям: - 7 ям – округлої форми, діаметром – 0,13- 0,30 м; - 14 ям – овальної форми, розмірами 0,42- 0,14×0,25-0,12 м; - 7 ям – підпрямокутної форми, розмірами 0,42- 0,12×0,22-0,10 м. Глибина дна ям від материка – 0,75-1,05 м. Стовпові ями в рівчаку 2 можуть бути інтерпретовані як залишки галереї споруди №6. Конструктив- ним елементом останньої є і яма № 16. На деяких ділянках стовпові ямки йдуть у два ряди, що може свідчити про перебудову галереї. З півнiчного заходу рівчак № 2 перерізає яма № 16. Підпрямокутної форми. Довгою стороною яма орієнтована за віссю півнiчний захiд – південний схiд, розміри – 1,2×0,6 м. Заглиблена в материк на 0,75 м. Стінки вертикальні, дно – похиле. Заповнення – сірий, слабо гумусований супісок. Матеріалу не виявлено. На рівні дна котловану зафiксовано шість стовпових ям округлої чи підовальної форми, розмiрами 0,45-0,25×0,40- 0,15 м. Дно ям – на глибинi вiд 0,85 до 1,2 м вiд рiвня материка. Яма № 16 є конструктивним елементом галереї споруди № 6, виявленої у рівчаку № 2. Очевидно, тут розташовувались наймасивніші, кутові стовпи галереї. Хоча слідів опалювальних споруд виявлено не було, значні розміри та складність конструкції споруди № 6 можуть свідчити про її житловий характер. Споруда датується ХVІІ ст. і може бути пов’язана з діяльністю власників Вишгорода – панів Гойських (початок ХVІІ ст.). Дослiдження 2012 р. дозволяють виокремити та охарактеризувати основнi етапи заселення схiдної частини Вишгородського городища в середньовiчний час. До давньоруської доби на розкопі 1 вiдносяться чотири господарські споруди, орієнтовані за сторонами світу. Зібрано численну колекцію керамічного матеріалу – 940 одиниць. Виявлено індивідуальні знахідки різних категорій матеріалу: фрагменти та вироби з металу, кістки, скла, каменю, глини. Виявлені матеріали свідчать про безперервне заселення ділянки з ХІ до XIV cт. На кінець ХІІ – початок ХІІІ ст. досліджувана ділянка могла являти собою частину садиби заможного вишгородця, яка була частиною масової забудови давньоруського дитинця. Про досить високий статус її власника свідчить площа садиби, котра мала становити не менше 200 м2, а також наявність імпортних та коштовних речей. Разом з тим можна говорити про певну периферійність ділянки розкопу 1. Культурні на- шарування тут мали значно меншу потужність у порівнянні з розкопами 1934-1937 та 1979-1981 рр. ISSN 2218-4805 129 Вона могла бути периферійною частиною розко- паного Ф.А. Козубовським та Т.М. Мовчанівським трохи північніше «кварталу металургiв». На користь цього свідчать знахідки криць та великої кількості шлаків. Розташування досліджуваної ділянки біля краю плато ще раз підтверджує висновок про те, що схил значно оплив з давньоруського часу. Відсутність горілих нашарувань, прошарків попелу з вугіллям у заповненнях об’єктів (за- лишки вуглинок та попелу зафіксовані лише в ямі № 3), можуть свідчити про те, що ця части- на городища не постраждала від пожежі під час монголо-татарської навали 1240 р. Виявлено, хоч i у вiдносно невеликiй кiлькостi, керамічний матерiал другої половини ХIII–ХIV ст. Ранiше культурний шар пiслямонгольської доби був зафiксований поблизу церкви свв. Бориса i Глiба. Натомiсть, зовсiм вiдсутнi матерiали XV ст., а XVI ст. представлене лише поодинокими фрагментами керамiки. Вишгород мiг постраждати пiд час походiв на Київ Едигея (1416 р.) та Менглi-Гiрея (1482 р.). Вiдроджується як мiстечко вiн лише на початку ХVІІ ст. На розкопi 1 до цього часу слiд вiдносити велику наземну житлову споруду, яку ми пов’язуємо з функціонуванням маєтку панів Гойських. Посилання 1. Довженок В.Й. Огляд археологічного вивчення Древнього Вишгорода за 1934-1937 рр. // Археологія. – 1950. – Т. ІІІ. – С. 64-92. 2. Довженок В.Й. Раскопки древнего Вышгорода в 1947 г. – НА ІА НАНУ. – 1947/18. 3. Чумаченко В.В. Раскопки в древнем Вышгороде // АО 1973 г. – М., 1974. – С. 359-360. 4. Толочко П.П., Зоценко В.Н. Отчет о раскопках Вышгородского отряда Киевской археологической экспедиции в 1979 г. – НА ІА НАНУ. – 1979/16. 5. Зоценко В.Н. Отчет о раскопках Вышгородского отряда Киевской археологической экспедиции в 1980 г. – НА ІА НАНУ. – 1980/17а. 6. Зоценко В.Н., Пекарская Л.В. Отчет о раскопках Вышгородского городища в 1981 г. – НА ІА НАНУ – 1981/15 в. 7. Сыромятников А.К. Церковь Бориса и Глеба в г.Вышгороде Киевской обл. – НА ІА НАНУ. – 1989/62. 8. Ольговський С.Я., Фiлюк О.В., Анжияк С.М., Михайленко С.П. Звiт. Охоронно-рятувальнi роботи у м. Вишгородi Київської областi. – НА ІА НАНУ – 2000/11 в. Бибиков Д.В., Ивакин В.Г. Новые исследования Вышгородского городища Статья посвящена археологическим исследованиям на территории древнерусского городища в г. Вышгород. За срок полевого сезона 2012 г. Вышгородская археологическая экспедиция провела ряд разведочных работ, а также стационарный раскоп на восточном краю Вышгородской горы. Открыто ряд объектов ХІІ–XVIII вв., собран многочисленный археологический материал, который свидетельствует о непрерывной заселенности участка с ХІ по XIV вв. В конце ХІІ – начале ХІІІ вв. исследуемый участок мог представлять собой периферийную часть усадьбы знатного вышгородца, которая была частью массовой застройки древнерусского детинца. О довольно высоком социальном статусе ее владельца свидетельствует площадь усадьбы, которая должна была составлять не менее 200 м2, а также наличие импортных и ценных вещей. Ключевые слова: Древняя Русь, городище, городская усадьба, керамический материал. Bibikov D.V., Ivakin V.H. The new excavation at Vyshhorod hillfort The article is devoted to archaeological research in the Old Rus town Vyshhorod. Over the termin of the fi eld season 2012 Vyshhorod archeological expedition conducted a series of exploration and stationary excavation on the eastern edge of the Vyshhorod mountain. Opened a number of objects XII–XVIII centuries, collecting numerous archeological material, that shows a continuous section of the population with the XI–XIV centuries. At the end of XII – early XIII centuries investigated territory could be a peripheral part of the noble homestead, which was part of ancient citadel mass construction. On a fairly high social status of its owner shows area, which was not less than 200 m2, and the availability of import and valuables artifacts. Key words: Ancient Russ, town, urban homestead, ceramic material. 13.03.2013 р. УДК 94(477):623.1/3+728.81/.82 «10/12» О.М. Мірошниченко В ПОШУКАХ УНІВЕРСАЛЬНОГО ЗАМКУ КИЇВСЬКОЇ РУСІ Стаття присвячена дерево-земляним замкам Київської Русі в XI-ХІІІ ст. як елементарним і універсальним оборонним центрам державних кордонів і феодальних володінь. На основі різноманітних характеристик замків складена авторська зведена таблиця їх класифікації. Ключові слова: дерево-земляні замки, класифікація укріплень, топографічні особливості, трудомісткість будівництва. Військова справа споконвіків вважалася однією з найважливіших сфер життя суспільства. Її культивація спрямовувалась, насамперед, на підтримку життєво важливих функцій, таких як продовження життя, роду, свободи. Активний соціальний, економічний та політичний розвиток Київської Русі був неможливий без військової справи. Виживання давньоруського соціуму в умовах постійних конфліктів з кочівниками, боротьба за нові території та міжусобні феодальні сутички стали стимулюючим фактором для насадження та розквіту міст в ХІ-ХІІІ ст. Оборонне зодчество було провідною військовою справою у осілого давньоруського населення. Місто, город (град) в давньоруському розумінні не являлося ремісничим та торгівельним центром. Насамперед, це укріплена ділянка території, яка могла, навіть, не мати постійного населення. Чим керували зодчі при виборі місця для города, які типи городів існували, що в їх побудові було спільного, а що відмінного? Щоб дати відповідь на ці

Новi дослiдження Вишгородського городища

Репозитарії

Схожі ресурси