Приватизація селянської надільної землі на Чернігівщині у роки Столипінської аграрної реформи (1907-1916 рр.)

В статті висвітлюється процес здійснення столипінської аграрної реформи в Чернігівській губернії, зокрема закріплення надільних земель в особистій власності селян-общинників в 1907-1916 рр....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2013
Автор:	Герасимчук, О.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2013
Назва видання:	Сіверщина в історії України
Теми:	Нова історія
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/74875
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Приватизація селянської надільної землі на Чернігівщині у роки Столипінської аграрної реформи (1907-1916 рр.) / О.М. Герасимчук // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2013. — Вип. 6. — С. 400-404. — Бібліогр.: 28 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-74875
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-748752015-01-25T03:02:06Z Приватизація селянської надільної землі на Чернігівщині у роки Столипінської аграрної реформи (1907-1916 рр.) Герасимчук, О.М. Нова історія В статті висвітлюється процес здійснення столипінської аграрної реформи в Чернігівській губернії, зокрема закріплення надільних земель в особистій власності селян-общинників в 1907-1916 рр. В статье освещается процесс осуществления столыпинской аграрной реформы в Черниговской губернии, в частности укрепление надельных земель в частной собственности крестьян-общинников в 1907-1916 гг. The article describes the process of implementation of Stolypin’s agrarian reforms in Chernihiv province, in particular the strengthening of the allotment of the lands in private property of peasants-community members in 1907-1916. 2013 Article Приватизація селянської надільної землі на Чернігівщині у роки Столипінської аграрної реформи (1907-1916 рр.) / О.М. Герасимчук // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2013. — Вип. 6. — С. 400-404. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/74875 94(477.51):323.3«1907/1916» uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Нова історія Нова історія
spellingShingle	Нова історія Нова історія Герасимчук, О.М. Приватизація селянської надільної землі на Чернігівщині у роки Столипінської аграрної реформи (1907-1916 рр.) Сіверщина в історії України
description	В статті висвітлюється процес здійснення столипінської аграрної реформи в Чернігівській губернії, зокрема закріплення надільних земель в особистій власності селян-общинників в 1907-1916 рр.
format	Article
author	Герасимчук, О.М.
author_facet	Герасимчук, О.М.
author_sort	Герасимчук, О.М.
title	Приватизація селянської надільної землі на Чернігівщині у роки Столипінської аграрної реформи (1907-1916 рр.)
title_short	Приватизація селянської надільної землі на Чернігівщині у роки Столипінської аграрної реформи (1907-1916 рр.)
title_full	Приватизація селянської надільної землі на Чернігівщині у роки Столипінської аграрної реформи (1907-1916 рр.)
title_fullStr	Приватизація селянської надільної землі на Чернігівщині у роки Столипінської аграрної реформи (1907-1916 рр.)
title_full_unstemmed	Приватизація селянської надільної землі на Чернігівщині у роки Столипінської аграрної реформи (1907-1916 рр.)
title_sort	приватизація селянської надільної землі на чернігівщині у роки столипінської аграрної реформи (1907-1916 рр.)
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
publishDate	2013
topic_facet	Нова історія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/74875
citation_txt	Приватизація селянської надільної землі на Чернігівщині у роки Столипінської аграрної реформи (1907-1916 рр.) / О.М. Герасимчук // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2013. — Вип. 6. — С. 400-404. — Бібліогр.: 28 назв. — укр.
series	Сіверщина в історії України
work_keys_str_mv	AT gerasimčukom privatizacíâselânsʹkoínadílʹnoízemlínačernígívŝiníurokistolipínsʹkoíagrarnoíreformi19071916rr
first_indexed	2025-07-05T23:13:51Z
last_indexed	2025-07-05T23:13:51Z
_version_	1836850591555387392
fulltext	Сіверщина в історії України, випуск 6, 2013 400 УДК 94(477.51):323.3«1907/1916» О.М. Герасимчук ПРИВАТИЗАЦІЯ СЕЛЯНСЬКОЇ НАДІЛЬНОЇ ЗЕМЛІ НА ЧЕРНІГІВЩИНІ У РОКИ СТОЛИПІНСЬКОЇ АГРАРНОЇ РЕФОРМИ (1907-1916 РР.) В статті висвітлюється процес здійснення столипінської аграрної реформи в Чернігівській губернії, зокрема закріплення надільних земель в особистій власності селян-общинників в 1907-1916 рр. Ключові слова: Чернігівська губернія, аграрна реформа, община, приватизація, землевпорядкування, подвірне землеволодіння. У період масштабних трансформацій, які переживає Україна в останні два десятиліття, необхідно переосмислити досвід схожої ситуації, яка мала місце на початку ХХ ст. У цьому контексті особливий дослідницький інтерес викликає комплексний аналіз системних реформ, які назива- ють за ім’ям тодішнього глави уряду столипінськими. Новому прем’єр-міністру П. Столипіну, який зайняв цю посаду 1906 р., довелось одночасно долати революційну кризу і проводити реформи, які повинні були створити умови для політичної стабілізації, економічного зростання і наступного еволюційного розвитку країни. Аграрна криза, малоземелля селян, спричинене перенаселенням, їх злиденність визначили новий поворот у земельній політиці самодержавства. Уряд перейшов від традиційної політики охорони общини до її руйнування шляхом упровадження індивідуальної власності на надільних селянських землях. Як одне із найпомітніших суспільно- історичних явищ початку ХХ ст. столипінська аграрна реформа постійно перебувала у сфері наукових інтересів численних дослідників земельних відносин. Зокрема, в останні роки до проблем аграрних перетворень початку століття в Україні і на Чернігівщині звертались такі вітчизняні дослідники, як В. Волковинський, Ю. Левенець [5], Л. Ігнатова [13; 14], Л. Нізова [16], В. Шевченко [27], М. Якименко [28], а також російські C. Дубровський [8], М. Давидов [6], П. Зирянов [11; 12], М. Румянцев [21], А. Єрьомін [9] та ін. Однак, столипінська аграрна реформа хоч і не є білою плямою в історії, все ж окремі її аспекти продовжують залишатись недостатньо вивченими на регіональному рівні. Особливо обділеним увагою дослідників виявився Поліський регіон і Чернігівщина зокрема. Тому метою статті є висвітлення процесу приватизації надільної землі у Чернігівській губернії, який мав місце в період реалізації столипінської аграрної реформи в 1907-1916 рр. Реалізації столипінських аграрних перетворень передувала тривала організаційна 11. Устав учебных заведений подведомственных универси- тетам // Сборник постановлений по Министерству народного просвещения. Т.1: Царствование императора Олександра I (1802– 1825 гг.). – СПб.: Тип.импер. акад. наук, 1864. – С. 301-309. 12. Устав гимназий и училищ уездных и приходских 1828 г. // Сборник постановлений по Министерству народного про- свещения. Т.2. Ч.1: Царствование императора Николая I (1825- 1839). – СПб.: Тип. импер. акад. наук, 1864. – С. 320-339. 13. Учебные заведения ведомства Министерства народного просвещения. Справочная книга, составленная по официаль- ным сведениям к первому январю 1905 г. – Издание Департа- мента Общих дел Министерства народного просвещения. – С.- Пет. 1907. – 703 с. Фонд 707 «Управління Київського навчального округу» 1. Оп. 12, справа 192 «Дело по прошению лектора француз- ской словесности лицея кн. Безбородко Лельевра о дозволении ей открыть в г. Нежине частный женский пансион. – 1846 р., 18 арк. 2. Оп. 20, справа 85 «О преобразовании содержимого де- вицей Марией Коробой в г. Чернигове частого женского пан- сиона со стнпени приходського на степень уездного училища» – 1854 р., 11 арк. 3. Оп. 20, справа 142 «По прошению иностранца Вильяма Шолле о дозволении ему открыть в г. Нежине частный женский пансион» – 6 арк. 4. Оп. 13, справа 308, «С ведомостями о частных учебных заведениях» – 1848, 108 арк. 5. Оп. 286, справа 91 «О разрешении Елене Галактионов- не Журид открыть в г. Конотопе Черниговское уездное частное женское учебное заведение ІІ разряда» – 1906 р. , 73 арк. 6. Оп. 18, справа 438 «О разрешении дворянке А.Сакович открыть женскую школу на степени приходського училища. – 1854 р., 13 арк. 7. Оп. 3, справа 150 «Об открытии а г. Березны частной школы госпожи Шевцовой» – 1837 р., 23 арк. Лещенко О.Н. Женские частные учебные заведения Чер- ниговской губернии ХІХ в. – начала ХХ в.: особенности орга- низации деятельности и учебно-воспитательного процесса В статье на основе анализа литературных источников и архивных материалов отражено организацию деятельности и учебно-воспитательный процесс частных женских пансионов и школ Черниговской губернии в ХІХ ст. – нач. ХХ ст. Предлагается рассмотреть сеть данных учебных заведений, которые действовали в то время. Ключевые слова: частный пансион, частные школы, учебные заведения. Leshchenko O.М. Women’s private educational establishments in Chernihiv province in the ХІХ - the beginning of the ХХ century: organizational features of activity and educational process This article highlight the organization problem and the educational process of women’s private boarding schools in Chernihiv province in the XIX th - the beginning of the XX th century. The article is based on the literature analysis and the archive sourses. The chain of active boarding schools at that time is considered in this essay. Key words: private, boarding school, private schools, educational establishments. 18.03.2013 р. ISSN 2218-4805 401 сільського сходу чи відмови громади зібратися на сход. Як зазначалось у рішенні, земські начальники повинні були розглядати справи про закріплення наділів «по можливості негайно, оскільки лише таке відношення їх до цих справ може сприяти успішному впровадженню в життя Височайшого указу 9 листопада» [2, 3-8]. За даними, які надійшли від земських начальників у губернську присутність, станом на 1 червня 1907 р., тобто за півроку реформи, бажання про закріплення землі із общинної в приватну власність виявили 1358 домогосподарів, за якими сільськими сходами було дано 404 згоди («приговори») і 72 постанови земських начальників [7, 32]. На 1 серпня 1908 р. таких заяв від господарів було вже 2157. Найбільше прохань надійшло від домогосподарств північних повітів Чернігівщини: від Стародубського – 799, Мглинського – 231, Суразького – 129. Лідером за кількістю заяв у південних і центральних повітах був Остерський – від 385 домогосподарств. Натомість, в Ніжинському повіті приватизувати землю за цей час виявили бажання лише 11 господарів, а в Борзнянському – жодного [14, 6]. За 1907-1908 рр. 1447 селянських домогосподарств Чернігівщини приватизували земель площею 8 372 дес. [11, 98]. Особливо повільно і в незначних об’ємах приватизація земель відбувалась у південних районах Чернігівщини, де переважало подвірне землеволодіння. Земський начальник 5-ї дільниці Ніжинського повіту, доповідаючи 4 вересня 1909 р. у губернську присутність про хід аграрної реформи, зазначав що «1) у сільських товариствах моєї дільниці общинного володіння нема і тому клопотань про вихід із общини від виходу Закону 9 листопада 1906 р. і до теперішнього часу не надходило; 2) справ про перехід товариств до подвірного черезсмужного володіння не порушували» [1, 129]. Починаючи з 1909 р. закріплення землі селянами Чернігівщини в приватній власності помітно активізується. За даним чернігівської губернської присутності станом на 1 січня 1910 р. з часу виходу в світ Указу 9 листопада 1906 р. подали заявку на приватизацію землі 11578 селянських домогосподарств губернії, із яких за 8331 домогосподарем було закріплено 50225 дес. 2026 саж. общинної землі. [17, 2]. Станом на 1 серпня 1910 р. до землевпорядних комісій надійшло 15692 заявки на закріплення землі в приватну власність, з них по 11036 заявкам постанови повітових з’їздів були схвальними. Із общинного володіння за три роки реформи було виведено і передано у приватну власність близько 67,9 тис. дес. землі [10, 2]. Закріплення земель за приватними власниками у 1907-1910 рр. по повітах Чернігівської губернії за даними губернської присутності подаємо в табл. 1 [17, 2; 15, 2]. і законодавча підготовка. Проте, вирішальне значення для початку системного руйнування общини мав царський указ від 9 листопада 1906 р. під назвою «Про доповнення деяких постанов діючого закону, що стосується селянського землеволодіння й землекористування». Як правило, історики саме з цієї дати починають відлік столипінських аграрних перетворень. Указ вносив істотну поправку в законодавство 1861 р. і руйнував головні підвалини общини – колективну і сімейну власність [21, 67]. Можна стверджувати, що цей документ складався з двох частин: перша (менша) стосувалась черезсмужного закріплення землі в особистій власності, а друга – утворення одноосібних господарств (хуторів і відрубів) [11, 90]. Перша стаття Указу стверджувала: «Кожний домогосподар, який володіє надільною землею на общинному праві, може в будь-який час вимагати закріплення за собою в особисту власність належної йому частини землі». Всі ділянки при подвірному землеволодінні та присадибні – при общинному оголошувалися особистою власністю домогосподарів [18, 970]. Руйнування общини Столипін зробив першочерговим завданням своєї реформи. Мова йшла про те, щоб скасувати традиційний устрій села, зміцнити індивідуальну власність і подолати черезсмужжя. Передбачалося, що перший етап – приватизація, тобто закріплення у приватній власності наділів окремими господарями, – порушить єдність селянського общинного світу. Селянин, який лише приватизовував землю, називався подвiрником. Після цього передбачалося перейти до другого етапу – розверстання, тобто зведення численних ділянок докупи («в одному місці») і розподілу надільної землі цілого сільського товариства на відруби і хутори [12, 64]. Активна реалізація столипінської аграрної реформи на Чернігівщині розпочалася губернськими чиновниками відразу ж після виходу в світ доленосного Указу. Вже 30 листопада 1906 р. чернігівський губернатор М. Родіонов розіслав земським начальникам текст указу від 9 листопада 1906 р. і циркуляр, в якому вимагалося «вжити заходи щодо ознайомлення населення підвідомчих ділянок із змістом указу». Далі в циркулярі зазначалося, що при роз’ясненнях суті документу слід наголошувати, що «всупереч деяким тлумаченням, він (указ) не знищує общину, а лише скасовує примусовий характер її, надаючи кожному селянину, який бажає залишити общину, перейти від общинного володіння до приватного» [7, 21]. Рішенням чернігівської губернської присутності від 19 січня 1907 р. земським начальникам губернії було наказано докласти усіх зусиль для задоволення клопотання селян про закріплення наділів в особисту власність навіть у випадку незгоди Сіверщина в історії України, випуск 6, 2013 402 господарство. У Чернігівській губернії неподільних товариств налічувалося 1950, у них перебувало 88644 домогосподарства на площі 565 тис. дес. [20, 68]. На 1 січня 1917 р. засвідчувальні акти одержали 9 806 до- могосподарств Чернігівщини [8, 204]. У відповідністю з новим Положенням про землеустрій від 29 травня 1911 р., для проведення землевпорядних робіт уже не вимагалося попереднього закріплення землі за домого- сподарями. Закріплення землі у власність відбувалося одночасно із виділенням на відруб, що засвідчувалося актом землевпорядної комісії [10, 125]. Динаміку закріплення землі в особистій власності чернігівських селян за роки столипінської аграрної реформи подаємо в табл. 2 [8, 577; 7, 32; 17, 2; 24, 16; 25, 16; 26, 1; 10, 2; 13, 69; 11, 98; 14, 6]. Таблиця 2. Відомості про закріплення землі в особистій власності у Чернігівській губернії від прийняття Указу від 09.11.06 по 01.01.17 р. Ро ки За га ль на к іл ьк іс ть за яв п ро за кр іп ле нн я зе м лі в о со би ст у вл ас ні ст ь За га ль на к іл ьк іс ть г ос по да рс тв , як і з ак рі пи ли зе м лю Частка тих, хто закріпив землю в приватну власність (%) П ло щ а пр ив ат из ов ан ої зе м лі (д ес .) Ч ас тк а за кр іп ле но ї з ем лі д о об щ ин но ї ( % ) Д о за га ль но ї кі ль ко ст і з ая в Д о за га ль но ї кі ль к. о бщ ин ни кі в 1907 1 358 476 35,05 0,25 2 856 0,23 1908 2 157 1 447 67,08 0,77 8 372 0,67 1909 4 844 2 742 56,61 1,45 18 655 1,50 1910 11 578 8 331 71,96 4,41 50 225 4,04 1911 15 692 11 036 70,33 5,84 67 900 5,47 1913 20 692 15 385 74,35 8,14 84 461 6,80 1914 21 982 16 012 72,84 8,48 87 706 7,06 1915 22 135 16 166 73,03 8,55 88 377 7,10 1916 22 494 16 414 72,97 8,68 89 667 7,22 Дані таблиці 2 свідчать, що найбільших темпів приватизація надільної землі на Чернігівщині досягла в 1909-1911 рр., почала уповільнюватися після введення в дію нового Положення про землеустрій від 29 травня 1911 р. і практично зупинилася після вступу Росії у війну 1914 р. Найбільше домогосподарств закріпили землю в індивідуальній власності в Стародубському (30,7 % від загальної кількості по губернії), Мглинському (19,6 Таблиця 1. Закріплення земель в приватній власності по повітах Чернігівської губернії за 1907-1910 рр. Повіти Домогосподарств Площа закріпленої землі (дес.) С та но м н а 01 .0 2. 19 10 р . С та но м н а 01 .0 5. 19 10 р . С та но м н а 01 .0 2. 19 10 р . С та но м н а 01 .0 5. 19 10 р . Борзнянський - - - - Глухівський 198 235 1 423 1 675 Городнянський 426 452 3 322 3 477 Козелецький 96 97 669 671 Конотопський 145 148 757 762 Кролевецький 213 216 1 342 1 348 Мглинський 1 690 1 956 10 141 12 021 Н-Сіверський 446 506 2 476 2 607 Новозибківський 396 396 3306 3306 Ніжинський 12 12 17 17 Остерський 1 620 1 712 9 208 9 498 Сосницький 167 172 1 396 1 418 Стародубський 2 748 3 059 15 607 16 230 Суразький 562 563 4 719 4 723 Чернігівський 429 456 2 918 3 008 Без розбиття на хутори і відруби 58 - 221 - Всього 9 148 9 980 57 522 60 761 Таблиця 1 наочно демонструє хід приватизації надільної землі у перші роки реалізації столипінської аграрної реформи по регіонах Чернігівської губернії. Найнижчі темпи виходу із общини спостерігалися у південних повітах Чернігівщини (Борзнянському, Козелецькому, Конотопському, Ніжинському), однак слід враховувати, що в цих регіонах губернії ще до реформи була значна частка приватного землеволодіння, а також практично відсутнє черезсмужжя за невеликого розміру земельних ділянок у селян. Недостатньо швидкий (на думку Уряду) хід аграрної реформи змусив чиновників внести певні новації до змісту указу від 9 листопада 1906 р. і з їх владних кабінетів вийшов новий законодавчий акт – Закон «Про зміни і доповнення деяких постанов про селянське землеволодіння» від 14 червня 1910 р. Якщо за попереднім Указом єдиною підставою закріплення земельних ділянок у власність селян- общинників була особиста заява селянина, то Закон 1910 р. вже в ст. 1 закріплював норму про автоматичний перехід всіх сільських общин, утворених до 1887 р. і в яких не здійснювався загальний внутрішній переділ земельних ділянок, до приватного ділянкового чи подвірного володіння незалежно від бажання членів общини [19, 746]. У всіх інших общинах порядок закріплення земельних ділянок у власності селян залишався незмінним. Вихід із общини, згідно з новим Законом, підтверджувався видачею засвідчувального акту, який могла одержати як громада, так і окреме домо- ISSN 2218-4805 403 дарств хут. Гармащина, збираючись переселитись до Сибіру, закріпили за собою свої наділи із общинного володіння» [3, 249]. Найзначнішим підсумком столипінської аграрної реформи в напрямку закріплення землі в індивідуальній власності П. Зирянов уважав втягнення у земельний ринок значної площі надільної землі [11, 122]. З ним погоджується і В. Шевченко, який на підтвердження цієї думки наводить дані по продажам землі в перші роки реформи в українських губерніях. Якщо на Чернігівщині за 1907-1908 рр. селяни продали лише 1176,6 дес. землі, то вже за 1907-1910 рр. цей показник становив 5947,6 дес. приватизованої землі (10 % від закріпленої на той час) [27, 96]. Таким чином, закріплення землі в індивідуальній власності в рамках здійснення столипінської аграрної реформи на Чернігівщині порівняно з іншими українськими губерніями не набуло значних масшта- бів. Дещо активніше процес приватизації проходив у північних повітах губернії, де переважало общинне землеволодіння, і зовсім мляво у південних, де селяни володіли землею подвірно. Причинами такого стану з приватизацією землі було малоземелля чернігівських селян, значна частка подвірного землеволодіння і безпередільних общин в регіоні, порівняно невеликі масштаби черезсмужжя. Низькі темпи приватизації землі в Чернігівській губернії негативно вплинули на результати землевпорядкування і створення одноосібних ділянкових господарств в регіоні. Посилання 1. Відділ забезпечення збереженості документів Держархіву Чернігівської області в м. Ніжині, ф. 1207, оп. 1, спр. 39, 152 арк. 2. Відділ забезпечення збереженості документів Держархіву Чернігівської області в м. Ніжині, ф. 1336, оп. 1, спр. 24, 150 арк. 3. Відділ забезпечення збереженості документів Держархіву Чернігівської області в м. Ніжині, ф. 1336, оп. 1, спр. 119, 317 арк. 4. Відділ забезпечення збереженості документів Держархіву Чернігівської області в м. Ніжині, ф. 1336, оп. 1, спр. 803, 29 арк. 5. Волковинський В.М. П.А.Столипін: з життя та державної діяльності / В.М. Волковинський, Ю.А. Левенець // Український історичний журнал. – 1991. – № 4. – С. 116-123. 6. Давыдов М.А. Статистика землеустройства в ходе сто- лыпинской аграрной реформы (1907-1915 гг.) / М.А. Давыдов // Российская история. – 2011. – №1. – С. 56-73. 7. Держархів Чернігівської області, ф. 195, оп. 1, спр. 8, 146 арк. 8. Дубровский С.М. Столыпинская земельная реформа. Из истории сельского хозяйства и крестьянства России в нач. ХХ в. / С.М. Дубровский. – М., Изд-во Академии Наук СССР. – 1963. – 600 с. 9. Еремин А.М. Современные аграрные проблемы и реформа П.А. Столыпина / А.М. Еремин // Государство и право. – 1994. – №4. – С. 82-91. 10. Землеустройство // Черниговское слово. – 1910. – №1154. – 21 ноября. – С. 2. 11. Зырянов П.Н. Крестьянская община Европейской России в 1907-1914 гг. / П.Н. Зырянов. – М.: Наука, 1992. – 256 с. 12. Зырянов П.Н. Петр Аркадьевич Столыпин / П.Н. Зырянов // Вопросы истории. – 1990. – №6. – С. 54-76. 13. Ігнатова Л.Р. Аграрна реформа П.А. Столипіна і її здійснення в Україні (1906-1914 рр.): дис. … канд. іст. наук: 07.00.01 / Ігнатова Людмила Русланівна. – К., 2002. – 190 с. 14. Ігнатова Л. Ринкові відносини в Україні в період %), Остерському (17,2 %), Суразькому (5,6 %) повітах, а найменше приватизовували землю в Конотопському (1,5 %), Козелецькому (0,9 %), Ніжинському (0,1 %), Борзнянському (0 %) повітах [15, 2]. Перша група повітів мала найбільші в губернії площі общинних земель, а друга – найбільшу частку подвірного землеволодіння [22, 10, 30-40; 22, 9]. Результат закріплення землі в особистій власності на Чернігівщині за всі роки реформи (7,22 %) був найскромнішим серед усіх українських губерній (для порівняння – на Київщині було приватизовано 50,7 %, на Харківщині – 20,6 %, на Полтавщині – 13,8 % від площі общинної надільної землі). Загалом в українських губерніях процес приватизації був значно успішнішим, чим в цілому по Російській імперії, де закріплення земель у приватній власності становило 14 % від общинних земель. Середній показник по Україні був в межах 29,7 % приватизованої землі від общинної [8, 575; 26, 1]. Отже, як бачимо, в Чернігівській губернії результат закріплення землі в індивідуальній власності був мен- шим, чим навіть середній по всій Російській імперії, не кажучи вже про Україну. Причин такого прохолодного ставлення чернігівських селян до приватизації землі було декілька. Головними цілями закріплення землі селянами були: острах втратити землю при майбутніх общинних переділах, подолання черезсмужжя, про- даж землі при переселенні та перспектива виділитись на хутір чи відруб. У Чернігівській губернії майже половина общин (47,8 %) були безпередільними, тоб- то в них землю не ділили з 1861 р. і селянам у таких общинах не було підстав турбуватися про зменшен- ня своїх наділів при чергових переділах [20, 68]. На відміну від південних регіонів України, на початок реформи близько половини селянських господарств Чернігівщини (48,4 %) фактично вже володіли зем- лею на правах приватних власників і їм нічого не треба було приватизовувати [11, 103]. Черезсмужжя у Чернігівській губернії на початку століття було прак- тично подолане завдяки розмежуванню другої полови- ни ХІХ ст., коли в категорію «відрубних» тут було ви- ведено 1,5 млн. дес. землі [25, 53]. Ще однією причи- ною пасивності чернігівських селян при приватизації і виході на хутори і відруби було їх малоземелля (осо- бливо в південних повітах), оскільки зрозуміло, що повноцінний життєздатний хутір на площі 1-3 дес. створити було неможливо [4, 5]. Зовсім інакше, ніж в інших регіонах, на процес приватизації у губернії діяв і міграційний чинник. На Чернігівщині, яка була одним із лідерів за кількістю переселенців на східні окраїни, значна кількість переселенців, поспішаючи якомога швидше виїхати, не бажали витрачати час на процедуру приватизації і продажу своєї долі в общині. Неодмінний член Ніжинської землевпорядної комісії, доповідаючи про умови ліквідації земель, залише- них переселенцями, зазначав: «В Ніжинському повіті був лише один випадок у 1907 р., коли 7 домогоспо- Сіверщина в історії України, випуск 6, 2013 404 УДК94(477.41)«1861/1917»+001.8 М.Г. Казьмирчук ЗАРУБІЖНІ ДОСЛІДЖЕННЯ З СОЦІАЛЬНО- ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ КИЇВСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ ПОРЕФОРМЕНОГО ПЕРІОДУ У статті аналізується внесок зарубіжних авторів у дослідження проблеми соціально-економічного розвитку Київської губернії у 1861-1917 рр. Ключові слова: зарубіжні дослідження, соціально- економічний розвиток, Київська губернія, пореформений період. Соціально-економічна проблематика на сьогоднішній день залишається одним із пріоритетних напрямків в історичній науці. Нині багато істориків намагаються висвітлити соціально-економічний розвиток українських земель другої половини ХІХ – початку ХХ ст., досліджуючи лише окремі стани або їхніх представників, розвиток одного міста або села. Друга половина ХІХ – початок ХХ ст. – бурхливий період соціально-економічного розвитку всіх українських земель і, зокрема Київської губернії, коли суспільство переживає новий час, прогресивні та суперечливі зміни. Однією з найбільш розвинутих адміністративно-територіальних одиниць Російської імперії була Київська губернія, вивчення сутності й перебігу соціально-економічних процесів у якій дає змогу висвітлити багаторівневий взаємозв’язок суспільних і регіональних проблем пореформеного періоду. Без дослідження соціально-економічного розвитку Київської губернії, котра є складовою історії України, важко зрозуміти процеси, що відбувалися в Російській імперії загалом. Актуальність дослідження визначається також наявністю значної кількості джерел і маловивченістю соціально-економічного розвитку Київської губернії пореформеного періоду. Іноземні видання іноді дають змогу добути інформацію про соціальний розвиток Київської губернії наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Багато в чому ми завдяки їм можемо відновити канву подій, але тільки канву, бо іноземні автори здебільшого пишуть насамперед про історію власного народу. Тому в їхніх творах згадуються події з історії Росії або іншої держави, а про Україну немає й згадки або є незначна кількість інформації, тим більше годі шукати там Київську губернію. Більш того, навіть якщо така інформація міститься у працях іноземних авторів, то, безсумнівно, вона подається в інтерпретації інтересів того народу, до якого належить автор. Тому, зібравши матеріал по краплинах, вітчизняний дослідник має його повністю переосмислити. Особливо це стосується праць російських істориків, які є найчисленнішими і найдоступнішими. Сучасні російські дослідники вже мають достат- ньо критичного досвіду, аби сперечатися з класиками марксизму, щоправда поки що не досить впевнено, адже їм нині мало хто суперечить. Двотомна праця столипінської реформи на початку ХХ ст. / Л. Ігнатова // Історія України. – 2000. – № 34. – С. 6-7. 15. К выходу из общины // Черниговское слово. – 1910. – №1018. – 1 июня. – С. 2. 16. Нізова Л.В. Столипінський етап створення державно- монополістичного управління суспільством / Л.В. Нізова // Український історичний журнал. – 2008. – № 3. – С. 101-123. 17. Об укреплении земли в личную собственность по Черниговской губернии // Черниговское слово. – 1910. – № 959. – 14 марта. – С. 2. 18. Полное собрание законов Российской империи. Собр. 3. Т. ХХVI. 1906. Отд. 1. – СПб, 1909. – 1157 с. 19. Полное собрание законов Российской империи. Собр. 3. Т. ХХХ. 1910. Отд. 1. – СПб, 1913. – 1425 с. 20. Россия. 1913 год. Статистико-документальный справочник. / Рос. АН; Ин-т Рос. истории. – СПб.: Блиц, 1995. – 415 /1/ с. 21. Румянцев М. Столыпинская аграрная реформа: предпосылки, задачи, итоги / М. Румянцев // Вопросы экономики. – 1990. – № 10. – С. 63-74. 22. Статистика землевладения 1905 г. – Вып. 47. – Черниговская губерния. – СПб.: Типография М. Яковлева, 1906. – 60 с. 23. Статистический ежегодник на 1912 г. / Под ред. В.И. Ша- раго. – СПб.: Тип-я «Экономия», 1912. – 445 с. 24. Статистический ежегодник России 1913 г. (год десятый). – СПб.: Издание ЦСК М.В.Д., 1914. – 664 с. 25. Статистический ежегодник России 1914 г. (год одиннадцатый). – Пг.: Изд-е ЦСК М.В.Д., 1915. – 724 с. 26. Статистический ежегодник России 1915 г. (год двенадцатый). – Петроград: Издание Центрального Статистического Комитета М.В.Д., 1916. – 659 с. 25. Черниговская губерния. XLVIII. Труды местных комитетов о нуждах сельскохозяйственной промышленности. – СПб.: Отд. тип. П.П. Сойкина, 1903. – 442 с. 27. Шевченко В.М. Реформа П.А.Столипіна та її вплив на еволюцію поземельних відносин в Україні (1906-1916 рр.) / В.М. Шевченко // Сіверянський літопис. – 2007. – № 1. – С. 91-101. 28. Якименко М. Приватизація селянської надільної землі в Україні 1906-1917 рр.: причини, зміст, наслідки / М. Якименко, О. Краснікова, Д. Селіхов // Економіка України. – 1997. – № 8. – С. 62-70. Герасимчук А.М. Приватизация крестьянской надельной земли на Черниговщине в годы столыпинской аграрной реформы (1907-1916 гг.) В статье освещается процесс осуществления столыпинской аграрной реформы в Черниговской губернии, в частности укрепление надельных земель в частной собственности крестьян-общинников в 1907-1916 гг. Ключевые слова: Черниговская губерния, аграрная реформа, община, приватизация, землеустройство, подворное землевладение Herasymchuk O.M. The privatization of the peasant allotment land on Chernihiv region in the Stolypin's agrarian reform period (1907-1916) The article describes the process of implementation of Stolypin’s agrarian reforms in Chernihiv province, in particular the strengthening of the allotment of the lands in private property of peasants-community members in 1907-1916. Key words: Chernihiv province, agrarian reform, the community, privatization, land management, homestead land tenure. 28.02.2013 р.

Приватизація селянської надільної землі на Чернігівщині у роки Столипінської аграрної реформи (1907-1916 рр.)

Репозитарії

Схожі ресурси