Популярність ідей громадсько-політичного об’єднання селянства на півночі Лівобережжя

Автор досліджує проблему популярності ідей громадсько-політичного об’єднання селянства на півночі Лівобережжя. Встановлено, що на початку ХХ століття селянське середовище сформувало і висунуло прошарок морально витривалих, громадсько-активних, здібних до організаційно-управлінської та господарськ...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2013
Main Author:	Костенко, С.В.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2013
Series:	Сіверщина в історії України
Subjects:	Нова історія
Online Access:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/74884
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Популярність ідей громадсько-політичного об’єднання селянства на півночі Лівобережжя / С.В. Костенко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2013. — Вип. 6. — С. 434-436. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-74884
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-748842015-01-25T03:02:07Z Популярність ідей громадсько-політичного об’єднання селянства на півночі Лівобережжя Костенко, С.В. Нова історія Автор досліджує проблему популярності ідей громадсько-політичного об’єднання селянства на півночі Лівобережжя. Встановлено, що на початку ХХ століття селянське середовище сформувало і висунуло прошарок морально витривалих, громадсько-активних, здібних до організаційно-управлінської та господарської роботи людей, готових до самовідданого служіння загальносуспільним інтересам шляхом залучення їх до громадських об’єднань. Автор исследует проблему популярности идей общественно-политического объединения крестьянства на севере Левобережья. Установлено, что в начале ХХ века крестьянская среда сформировала и выдвинула слой морально выносливых, общественно активных, способных к организационно-управленческой и хозяйственной работе людей, готовых к самоотверженному служению общественным интересам путем привлечения их к общественным объединениям. The author examines the issue of popular ideas of socio-political association of peasants in the north of Left Bank Ukraine. Found that in the early twentieth century peasants formed and put forward layer morally sustainable, social and active, capable of organizational, managerial and economic work of people willing to selfl ess service to the general interest through their involvement in civic associations. 2013 Article Популярність ідей громадсько-політичного об’єднання селянства на півночі Лівобережжя / С.В. Костенко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2013. — Вип. 6. — С. 434-436. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/74884 94(477.46):061.2+323.3«1917/1930» uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Нова історія Нова історія
spellingShingle	Нова історія Нова історія Костенко, С.В. Популярність ідей громадсько-політичного об’єднання селянства на півночі Лівобережжя Сіверщина в історії України
description	Автор досліджує проблему популярності ідей громадсько-політичного об’єднання селянства на півночі Лівобережжя. Встановлено, що на початку ХХ століття селянське середовище сформувало і висунуло прошарок морально витривалих, громадсько-активних, здібних до організаційно-управлінської та господарської роботи людей, готових до самовідданого служіння загальносуспільним інтересам шляхом залучення їх до громадських об’єднань.
format	Article
author	Костенко, С.В.
author_facet	Костенко, С.В.
author_sort	Костенко, С.В.
title	Популярність ідей громадсько-політичного об’єднання селянства на півночі Лівобережжя
title_short	Популярність ідей громадсько-політичного об’єднання селянства на півночі Лівобережжя
title_full	Популярність ідей громадсько-політичного об’єднання селянства на півночі Лівобережжя
title_fullStr	Популярність ідей громадсько-політичного об’єднання селянства на півночі Лівобережжя
title_full_unstemmed	Популярність ідей громадсько-політичного об’єднання селянства на півночі Лівобережжя
title_sort	популярність ідей громадсько-політичного об’єднання селянства на півночі лівобережжя
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
publishDate	2013
topic_facet	Нова історія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/74884
citation_txt	Популярність ідей громадсько-політичного об’єднання селянства на півночі Лівобережжя / С.В. Костенко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2013. — Вип. 6. — С. 434-436. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.
series	Сіверщина в історії України
work_keys_str_mv	AT kostenkosv populârnístʹídejgromadsʹkopolítičnogoobêdnannâselânstvanapívnočílívoberežžâ
first_indexed	2025-07-05T23:14:13Z
last_indexed	2025-07-05T23:14:13Z
_version_	1836850613903687680
fulltext	Сіверщина в історії України, випуск 6, 2013 434 16. Zjazd polski na Rusi w Kijowie w dniach 18–24 czerwca 1917 roku. – [Winnica], 1917. – 133 s. Потапенко М.В. Польские общественно-политические клубы Черниговской губернии в 1917 году Статья посвящена деятельности польских общественно- политических клубов Черниговской губернии, которые удержива- ли первенство в национальной жизни местных поляков на протя- жении революционного 1917 года. Освещаются вопросы форми- рования их организационной сети и политической платформы. Ключевые слова: поляки, революция, общественно- политический клуб, Черниговская губерния. Potapenko M.V. Polish socio-political clubs of Chernihiv province in 1917 The article looks at the activity of the Polish socio-political clubs in Chernihiv province which played the leading role in the national life of the local Poles during the revolutionary year of 1917. The author touches upon the problem of formation of their organizational network and political platform. Key words: the Poles, revolution, socio-political club, Chernihiv province. 15.03.2013 р. К.Куликовський та С. Хелміцький – ніжинський та конотопський відділи відповідно [2, 50]. На початку січня 1918 р. цей виборчий список отримав 1265 голосів (0,34 %) і зайняв 12 місце із 24 [1, табл. № 3]. Відносно низький результат зумовлювався перш за все соціальною структурою та політичними настроями польських біженців. Серед них частка «аполітичних» жінок, дітей та людей похилого віку сягала 80 %, переважна їх більшість уважала себе громадянами Польщі, а тому участь у вказаному виборчому процесі уважала втручанням у справи сусідньої держави. Тривала та наполеглива організаційна робо- та забезпечила польським громадсько-політичним клубам першість у національному житті поляків Чернігівщини. Інтенсивна співпраця з Польським виконавчим комітетом на Русі дозволяла озвучувати інтереси відносно нечисленної польської спільноти не лише на місцевому чи регіональному, але й на за- гальнодержавному рівнях. Фактичне підпорядкування клубів керівництву польських національних демократів у Наддніпрянській Україні робить по- дальше дослідження їх діяльності актуальним у плані реконструкції ідеологічної платформи й тактики діяльності цієї «невловимої» партії. Посилання 1. Бойко В., Демченко Т., Оніщенко О. 1917 рік на Черні- гівщині. Історико-краєзнавчий нарис. – Чернігів, 2003. – 128 с. 2. Гавриліна Г. Участь Чернігівського громадсько- політичного клубу поляків у виборах до Українських установчих зборів // Сіверянський архів: Збірник наукових праць. – Чернігів, 2010. – Вип. 4. – С. 40-52. 3. Демченко Т., Оніщенко О. Українсько-польське співробітництво у роки Української революції (на прикладі Чернігова 1917 р.) // Скарбниця української культури. Збірник наукових праць. – Чернігів, 2005. – Вип. 5. – С. 12-17. 4. Державний архів Чернігівської області (ДАЧО). 5. Палієнко В. Місця історичного розселення польської людності в Україні в кінці ХІХ – ХХ ст. – Київ, 1998. – 78 с. 6. Потапенко М. Польський громадський клуб Ніжина у 1917 р. // Ніжинська старовина. Збірник регіональної історії та пам’яткознавства. – К., 2012. – Вип. 13 (16). – С. 29-34. 7. Потапенко М. Польський з’їзд на Чернігівщині у 1917 р. // Поляки в Ніжині. Історія, культура, освіта. – Ніжин, 2012. – Вип. 5. – С. 38-46. 8. Центральний державний архів вищих органів влади та управління (ЦДАВО). 9. Archiwum Akt Nowych. 10. Klub społeczny polski // Echo polskie. – Moskwa, 1917. – № 100. – 28 kwietnia (11 maja). – S. 3. 11. Korzeniowski M., Mądzik M., Tarasiuk D. Tułaczy los. Uchodźcy polscy w imperium rosyjskim w latach pierwszej wojny światowej. – Lublin, 2007. – 238 s. 12. Polski zjazd polityczny // Przegląd polski. – Kijow, 1917. – Z. 4. – S. 20-21. 13. W kolonjach polskich i na kresach // Gazeta polska. – Moskwa, 1917. – № 108. – 2 (15) maja. – S. 2. 14. Z Polskiego komitetu wykonawczego // Dziennik kijowski. – Kijow, 1917. – № 134. – 3 (16) czerwca. – S. 3. 15. Ze zjazdu delegatów organizacji polskich ziemi Czernihowskiej // Dziennik polski. – Piotrogrod, 1917. – № 257 (354). – 9 (22) listopada. – S. 1. УДК 94(477.46):061.2+323.3«1917/1930» С.В. Костенко ПОПУЛЯРНІСТЬ ІДЕЙ ГРОМАДСЬКО- ПОЛІТИЧНОГО ОБ’ЄДНАННЯ СЕЛЯНСТВА НА ПІВНОЧІ ЛІВОБЕРЕЖЖЯ Автор досліджує проблему популярності ідей громадсько- політичного об’єднання селянства на півночі Лівобережжя. Встановлено, що на початку ХХ століття селянське середовище сформувало і висунуло прошарок морально витривалих, громадсько-активних, здібних до організаційно- управлінської та господарської роботи людей, готових до самовідданого служіння загальносуспільним інтересам шляхом залучення їх до громадських об’єднань. Ключові слова: радянська влада, Північне Лівобережжя, комітет взаємодопомоги, селянське товариство взаємодопомоги, кооператив. Складний процес становлення громадянського суспільства у нашій державі актуалізує критичне осмислення історичного досвіду функціонування різних громадських організацій. Важливим є й залучення до активної участі у суспільно-політичному та соціально-економічному житті українського селянства, пробудження його громадської ініціативи. У цьому контексті особливу увагу привертає період 1917 – початку 1930-х років. На території підрадянської України комітети взаємодопомоги (КВД) почали організовуватися згідно з постановою РНК УСРР від 23 грудня 1921 р. [9, 5]. Формальною метою комітетів була організація взаємодопомоги членів під час стихійних лих, організація матеріальної та трудової взаємодопомоги, ISSN 2218-4805 435 чітке розмежування функції СТВ та КНС на місцях, які до цього, у значній мірі, дублювалися. Перші повністю зайняли нішу організації і забезпечення соціального захисту селянства, а останні продовжува- ли об’єднувати незаможне селянство і спрямовувати його соціальну активність на боротьбу з заможною верствою українського села. На першій Всеукраїнській конференція СТВ було визначено, що вони мають зосередитись на подальшій боротьбі з бідністю і «підтягуванні» незаможницьких господарств до рівня середньозаможних [10, 153]. Оскільки значна частина товариств залишалася економічно слабкою, то 6 квітня 1927 р. Наркомсозабез ухвалив рішення про ліквідацію усіх районних СТВ, які «не мають матеріально- технічної бази для розвитку господарсько-виробничої діяльності», а їх майно передати сільським товари- ствам [13, арк. 104-104зв.]. Швидко зростала популярність ідей громадсько- політичної консолідації селянства на півночі Лівобережжя, а саме у Новозибківському, Борзнянсь- кому, Ніжинському, Кролевецькому, Хорольському, Лохвицькому, Кобеляцькому, Миргородському повітах Чернігівської та Полтавської губерній [4, 164]. У ме- жах Харківської губернії найрозвинутішою була мере- жа осередків селянської спілки також у північному, ме- жовому з Чернігівською губернією, Сумському повіті. Тут її волосні і сільські комітети до кінця 1905р. були створені в селах Віри, Улянівка, Юнаківка, Хотень, Яструбине, Ворожба, Білопілля, Степанівка і т.д. І уже звідси ідеї громадсько-політичного згуртування селянства перекинулась на сусідні Лебединський та Охтирський повіти [5, 47-48]. Лідером селянського руху став селянин А.Щербак, який незадовго перед цим повернувся з двадцятирічної еміграції до США. Коли 18 лютого 1905 р. було видано царський указ, за яким кожен мав право надсилати в раду міністрів заяви про бажаний державний устрій, селяни Сумського повіту вирішили скористатися цим правом і 15 травня під час засідання повітового сільськогосподарського товариства понад 400 присутніх, акцентувавши, що вони не бажають бунту- вати, склали петицію до царя. У ній було вказано їх основні проблеми та вимоги їх вирішення: злидні, без- земелля, тягар податків та свавілля бюрократії. А. Ще- рбак з петицією прибув до Петербургу і вручив її дер- жавному секретарю С. Вітте для передачі далі. Після повернення Щербака в Сумах відбувся мітинг, в якому взяло участь до 5000 осіб. Сумський повіт Харківської губернії майже всім складом населення приєднався до селянської спілки, а сумська повітова організація стала однією з найрозвинутіших і найпотужніших складових Селянського союзу імперії. Її лідер А. Щер- бак, обраний делегатом на Установчий Всеросійський з'їзд Союзу, став одним із головних трибунів на цьому загальноімперському форумі [5, 45]. За соціальним складом на Установчому з’їзді Всеросійської селянської спілки домінували забезпечення соціального захисту найбідніших верств українського села [7, 11]. По-суті на них покладалися завдання пошуку в особі заможнішого селянства альтернативних державним засобам допомоги наймитсько-бідняцьким верствам, сприяння господарському відродженню останніх. З цією метою активно застосовувалося так зване «самообкладання». Спочатку отриманні кошти, як правило, витрачалися членами комнезамів, не даючи жодного позитивного ефекту, і лише з 1923 р. «проїдання» отриманих коштів поступово припиняється. Вони щораз більше спрямовуються на організацію господарських кампаній серед незаможників, на допомогу новоутвореним комунам. Господарська допомога збиралась під час проведення суботників та недільників серед членів товариств взаємодопомоги. Загалом протягом 1923 р. організації селянської взаємодопомоги надали господарську допомогу 23850, а у 1924 р. – 69492 бідняцьким господарствам [9, 37]. Надавались їм і значні преференції з боку держави [1, арк. 25]. Остання прирівняла їх статус до найбільш привілейованих господарств села – колгоспів: 24 грудня 1924 р. керівництво НКСЗ звернулось до РНК із пропозицією «встановити принцип і порядок кредитування підопічних комітетів взаємодопомоги на таких умовах, які встановлені для кредитування колективів», а також при здаванні в оренду земель державного земельного фонду надавати пріоритет КВД, причому на пільгових умовах шляхом розстрочки платні та пониження орендної плати» [11, арк. 4]. Таким чином комітети взаємодопомоги ставали інструментом посилення економічної ваги класо- во близьких більшовицькому режиму верств села відкрити їм доступ до кооперації. Адже створюючи колективні господарства, владні структури прагну- ли залучити до них у першу чергу незаможне се- лянство, що мало утворити лояльну більшовикам більшість у кооперативних органах. Проте значна частина бідноти не мала можливості навіть сплати- ти вступні внески [6, 63]. Беручи участь у реалізації стратегії більшовицького режиму на виробниче ко- оперування, селянські товариства взаємодопомоги організовували найпростіші кооперативні об’єднання, що ставили за мету спільний обробіток землі, використання реманенту, тяглової худоби, кре- дитних позик [13, арк. 187]. Таким чином, відведену їм роль КВД виконували, проте лише частково. На VIII Всеукраїнській конференції КП(б)У у травні 1924 р. було прийнято рішення про перетво- рення КВД на масові бідняцько-середняцькі това- риства. Вони мали розгорнути роботу, спрямовану на піднесення бідняцьких господарств, спираю- чись на власні матеріальні фонди. 23 січня 1925 р. ВУЦВК і РНК УСРР прийняли нове «Положен- ня про товариства взаємодопомоги», згідно з яким КВД реорганізовувалися в селянські товариства взаємодопомоги (СТВ). Після реорганізації відбулося Сіверщина в історії України, випуск 6, 2013 436 загальносуспільним інтересам, шляхом залучення їх до кооперативного руху. Посилання 1. Державний архів Житомирської області, ф. Р-276, оп. 1, спр. 35, 476 арк. 2. Кирюхина Е.И. Всероссийский крестьянский союз в 1905 г. / Е.И. Кирюхина // Исторические записки. – М., 1955. – Т. 50. – С.97-147. 3. Кирюхина Е.И. Местные организации Всероссийского крестьянского союза в 1905 году / Е.И.Кирюхина // Учёные записки Кировского государственного педагогического института им. В.И. Ленина. – Киров: Кировское книжное издательство, 1956. – Вып. 10. – С. 83-157. 4. Лещенко М.Н. Селянський рух на Україні в роки Першої Російської революції / М.Н. Лещенко. – К.: Держполітвидав УРСР, 1956. – 188 с. 5. Магась В.О. «Селянська республіка» на Сумщині в роки Першої Російської революції / В.О.Магась // Одеський національний політехнічний університет. Інтелігенція і влада: громадсько-політичний науковий збірник. – Одеса: «Астропринт», 2008. – Вип. 11. Серія: Історія. – С.44-53. 6. Мигаль Б.К. Здійснення аграрної політики на Україні у відбудовий період (1921-1925 рр.) / Б.К.Мигаль. – Харків: Вища школа, 1974. – 167 с. 7. Олійник В.М. Самоврядні форми соціальної взаємодопомоги українського селянства в першій чверті ХХ ст. /В.М. Олійник. – Черкаси: ДВПП «Тясмин», 1998. – 40 с. 8. Протокол учредительного сьезда Всеросийского крестьянского союза. – СПб., 1905. – 276 с. 9. Рибак І.В. Селянська взаємодопомога в Україні (1921- 1932) / І.В.Рибак. – К.: Рідний край, 1999. – 92 с. 10. Свистович С.М. Громадський вимір соціалістичного експерименту в Україні (20 – 30 рр. XX ст.) /С.М. Свистович. – К.: Варта, 2007. – 568 с. 11. Центральний державний архів вищих органів влади і управління (далі ЦДАВОУ), ф. 348, оп. 1, спр. 871, 184 арк. 12. ЦДАВОУ, ф. 348, оп. 1, спр. 1716, 218 арк. 13. Центральний державний історичний архів у м. Києві, ф. 336, оп. 1, спр. 1224, 35 арк. Костенко С.В. Популярность идей общественно- политического объединения крестьянства на севере Левобережья Автор исследует проблему популярности идей общественно- политического объединения крестьянства на севере Левобережья. Установлено, что в начале ХХ века крестьянская среда сформировала и выдвинула слой морально выносливых, общественно активных, способных к организационно- управленческой и хозяйственной работе людей, готовых к самоотверженному служению общественным интересам путем привлечения их к общественным объединениям. Ключевые слова: советская власть, Северное Левобережье, комитет взаимопомощи, крестьянское общество взаимопомощи, кооператив. Kostenko S.V. Popularity ideas socio-political association of peasants in the north of Left Bank Ukraine The author examines the issue of popular ideas of socio-political association of peasants in the north of Left Bank Ukraine. Found that in the early twentieth century peasants formed and put forward layer morally sustainable, social and active, capable of organizational, managerial and economic work of people willing to selfl ess service to the general interest through their involvement in civic associations. Key words: Soviets, North Left Bank, committee mutual peasant, peasant benefi ciary association, society of the cooperative. 22.02.2013 р. середньозаможні селяни, градація між якими проходила між тими, хто обробляв надільну землю (в основному з російських губерній), та тими, хто мав крім неї ще і куплену, у зв’язку з чим вдавався до сезонного найму робітників [2, 103]. У зв’язку з цим, під час дискусій щодо аграрної програми, представники українських губерній підтримали позицію щодо неприпустимості конфіскації без викупу тієї частини земель, які були придбані останнім часом селянами. Зокрема представник Чернігівської губернії заявляв: «Не можуть підлягати викупу – церковні, монастирські, удільні, казенні, кабінетські і царські землі, приватновласницькі мають відійти з викупом. Інакше ми розоримо, зокрема й селян, які володіють приватною землею» [8, 27, 34]. Місцеві осередки Всеросійської селянської спілки в Україні фокусували свою увагу на соціально-економічних проблемах, виступали за емансипацію селянства від залишків кріпосницької системи, в рамках якої селянин розглядався місцевою бюрократією як «людина другого сорту». Наприклад, резолюція з аграрного питання Сумського повітового з’їзду селянської спілки зводилась до вимоги емансипації селянства від залишків феодально- кріпосницької залежності від землевласників та тісно пов’язаної з ними місцевої бюрократії: «Землю треба усуспільнити і передати в руки трудящого населення... тобто розкріпачити» [3, 122]. Селяни кількох сіл Сумського повіту на спільному сході в листопаді 1905 р. ухвалили рішення усунути з посад тих старост та митників, які відмовлялись виконувати ухвали Селянської спілки про невизнання царської адміністрації та карально-репресивного апарату [14, арк. 26]. Хвиля репресій перервала і діяльність найпотужнішої місцевої організації Спілки в Україні – Сумського повітового комітету. Спочатку були заарештовані керівники повітового комітету. Це не зупинило рух. У другій половині грудня 1905 р. повіт знаходився напередодні революційного вибуху: відкрито і таємно проходили мітинги, учасники яких вимагали скликання Установчих зборів; формувались і озброювалися бойові дружини. В Сумах відкрито говорили про необхідність арешту посадових осіб і поліції; в багатьох селах повіту сільські старости і волосні старшини були зміщені і замінені виборними від селян; до земських начальників ніхто не звертав- ся. Для придушення селянського руху харківський губернатор надіслав у Сумський повіт війська та ого- лосив 26 грудня 1905 р. військовий стан [3, 124]. На- ляканий політичним рухом, уряд намагався спряму- вати енергію населення в економічне русло. Лише на початку ХХ ст. селянське середовище сформувало і висунуло прошарок морально витривалих, громадсько-активних, здібних до організаційно-управлінської та господарської роботи людей, готових до самовідданого служіння

Популярність ідей громадсько-політичного об’єднання селянства на півночі Лівобережжя

Institution

Similar Items