Принципи формування та порядок утворення постійних комісій Верховної Ради Української РСР

У статті розглянуто принципи та порядок утворення постійних комісій Верховної Ради Української РСР (1938-1990 рр.). Простежено вплив комуністичної партії України на формування депутатських комісій радянського парламенту....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2013
Автор:	Ночовний, О.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2013
Назва видання:	Сіверщина в історії України
Теми:	Нова історія
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/74897
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Принципи формування та порядок утворення постійних комісій Верховної Ради Української РСР / О.В. Ночовний // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2013. — Вип. 6. — С. 484-487. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-74897
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-748972015-01-25T03:02:54Z Принципи формування та порядок утворення постійних комісій Верховної Ради Української РСР Ночовний, О.В. Нова історія У статті розглянуто принципи та порядок утворення постійних комісій Верховної Ради Української РСР (1938-1990 рр.). Простежено вплив комуністичної партії України на формування депутатських комісій радянського парламенту. В статье рассмотрены принципы и порядок образования постоянных комиссий Верховного Совета Украинской ССР (1938-1990). Прослежено влияние коммунистической партии Украины на формирование депутатских комиссий советского парламента. The article reviews the principles and procedure for the formation of permanent committees of the Verkhovna Rada of the Ukrainian SSR (1938-1990). Investigates the infl uence of the Communist Party on the formation deputies committees of the Soviet parliament. 2013 Article Принципи формування та порядок утворення постійних комісій Верховної Ради Української РСР / О.В. Ночовний // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2013. — Вип. 6. — С. 484-487. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/74897 94(477): 342.536«1938/1990» uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Нова історія Нова історія
spellingShingle	Нова історія Нова історія Ночовний, О.В. Принципи формування та порядок утворення постійних комісій Верховної Ради Української РСР Сіверщина в історії України
description	У статті розглянуто принципи та порядок утворення постійних комісій Верховної Ради Української РСР (1938-1990 рр.). Простежено вплив комуністичної партії України на формування депутатських комісій радянського парламенту.
format	Article
author	Ночовний, О.В.
author_facet	Ночовний, О.В.
author_sort	Ночовний, О.В.
title	Принципи формування та порядок утворення постійних комісій Верховної Ради Української РСР
title_short	Принципи формування та порядок утворення постійних комісій Верховної Ради Української РСР
title_full	Принципи формування та порядок утворення постійних комісій Верховної Ради Української РСР
title_fullStr	Принципи формування та порядок утворення постійних комісій Верховної Ради Української РСР
title_full_unstemmed	Принципи формування та порядок утворення постійних комісій Верховної Ради Української РСР
title_sort	принципи формування та порядок утворення постійних комісій верховної ради української рср
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
publishDate	2013
topic_facet	Нова історія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/74897
citation_txt	Принципи формування та порядок утворення постійних комісій Верховної Ради Української РСР / О.В. Ночовний // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2013. — Вип. 6. — С. 484-487. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.
series	Сіверщина в історії України
work_keys_str_mv	AT nočovnijov principiformuvannâtaporâdokutvorennâpostíjnihkomísíjverhovnoíradiukraínsʹkoírsr
first_indexed	2025-07-05T23:14:45Z
last_indexed	2025-07-05T23:14:45Z
_version_	1836850647575560192
fulltext	Сіверщина в історії України, випуск 6, 2013 484 Доречність згаданих органів радянські авто- ри виводили з настанов В. Леніна, який ствер- джував, що зміцнення і розвиток радянської вла- ди має полягати, зокрема, в тому, «… щоб кожен член Ради обов’язково виконував постійну роботу по управлінню державою, поряд з участю в збо- рах Ради». Відповідно до ленінського бачення функціонування державних органів, Ради мали б ділитися на загони і братися за справу управління. Саме ці «загони» являли собою постійні комісії, у яких депутати систематично здійснювали державну роботу. Робота у постійних комісіях стала однією з основних форм діяльності депутатів Верховної Ради Української РСР [1, 4-5]. Слід зауважити, що постійним комісіям різних рівнів державної влади приділялася неоднозначна увага. Мова йде, у першу чергу, про комісії місцевих Рад депутатів трудящих, про які згадували чи не на кожному з’їзді КПРС та пленумі КПУ. Саме у постійних комісіях, на думку партійного керівництва країни, мала пройти практику управління державою величезна армія активу робітників, колгоспників та службовців [2, 233]. Ці органи, залучаючи депутатів і численний актив до повсякденної діяльності у місцевих Радах, забезпечували безперервність у роботі сільських органів влади і були школою дер- жавного керівництва та місцевого самоврядування [3, 72]. Зрештою, завдання і компетенція комісій Верховної Ради та місцевих Рад за своєю суттю були однаковими. Основні принципи утворення постійних комісій зумовлені роллю цих комісій як допоміжних органів Верховних Рад. Вони покликані здійснювати що- денну допомогу в підготовці різних питань, що ви- носяться на рішення сесій Верховних Рад, а також у здійсненні системного контролю за підзвітними Верховним Радам державними органами. До 1956 р. у Верховних Радах більшості союзних республік діяло по три постійні комісії (мандатна, законодавчих передбачень, бюджетна), а у деяких республіках, зокрема в Білоруській та Українській РСР, ще й комісія у закордонних справах. Таким чи- ном, у більшості випадків взагалі не було галузевих постійних комісій. Реалізація рішень ХХ, ХХІІ та ХХІІІ з’їздів КПРС призвела до утворення низки галузевих комісій у Вер- ховних Радах республік СРСР, у тому числі й в Україні [4, 6]. У своїй доповіді на ХХ з’їзді КПРС М. Хрущов повідомляв делегатів, що в усіх союзних республіках сформувалися національні кадри та різко піднявся загальний рівень культури. За даних умов, на думку Хрущова, старі методи управління господарством потребували серйозних коректив, які полягали у розширенні прав республіканських міністерств. Про- довження роботи у цьому напрямку мало б сприяти більшому розгортанню творчої ініціативи на місцях та зміцненню союзних республік [5, 88]. 3. [Електронний ресурс]. Режим доступу: www. notarhiv.ru. 4. [Електронний ресурс]. Режим доступу: vkoforum.ru/ showthread.php.17.05.2010. 5. Арнхейм Р. Новые очерки по психологии искусства / Пер. с англ. / Р. Арнхейм. – М.: Прометей, 1994. – 352 с. 6. Бєлашов В.І. Глухів – столиця Гетьманщини (До «Глухівського періоду» історії України (1708 -1782 рр.) / В.І.Бєлашов. – Глухів: РВВ ГДПУ, 2005. – 220 с. 7. Кисла С.В. Романс Ю. Шапоріна «Заклинание » у контексті сучасних соціокультурних реалій / С.В. Кисла // Сіверщина в історії України. Вип. 3. – К.-Глухів, 2010. – С. 322-324. Кисла С. В. Синергия Мелоса и Логоса в цикле романсов Ю. Шапорина на слова А. Пушкина 1934-1937 гг. В статье проанализирован созданный в 1934- 1937 гг. глуховчанином по происхождению композитором Ю.А.Шапориным цикл романсов на стихотворения разных лет А.С. Пушкина. Особенный акцент сделан на освещении средств, использованных композитором для достижения композиционного, смыслового и эмоционального единства произведения. Ключевые слова: романс, музыка, поэзия, синергия, А.С.Пушкин, Ю.А. Шапорин. Kysla S.V. Synergy of Melos and Logos in a cycle of romances of Yu. Shaporin on O.Pushkin's words of 1934-1937 The cycle of romances on poems of different years of O.S.Pushkin was created in 1934-1937 by composer Yu.O. Shaporin who was born in Hlukhiv is analysed in article. The special emphasis is placed on the coverage of the means used by the composer for achievement of composite, semantic and emotional unity of work. Key words: romance, music, poetry, synergy, O.S. Pushkin, Yu.O. Shaporin. 15.03.2013 р. УДК 94(477): 342.536«1938/1990» О.В. Ночовний ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ ТА ПОРЯДОК УТВОРЕННЯ ПОСТІЙНИХ КОМІСІЙ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР У статті розглянуто принципи та порядок утворення постійних комісій Верховної Ради Української РСР (1938- 1990 рр.). Простежено вплив комуністичної партії України на формування депутатських комісій радянського парламенту. Ключові слова: постійні комісії, Верховна Рада, депутати, сесія, скликання. Провідна роль у діяльності радянського парла- менту належала постійно діючим комісіям, робота яких була важливим засобом забезпечення нормаль- ного функціонування законодавчого органу влади. Вони розробляли пропозиції для розгляду їх Вер- ховною Радою, сприяли виконанню прийнятих нею рішень, певним чином контролювали діяльність міністерств, відомств, державних комітетів. Метою даної статті є визначення основних принципів та порядку формування постійно діючих депутатських комісій Верховної Ради УРСР упро- довж одинадцяти скликань (1938-1990 рр.). ISSN 2218-4805 485 належності мандатної комісії до постійно діючих виступають уже згадані Положення про постійні комісії, у яких серед переліку парламентських комісій неодмінно вказувалася і мандатна. Є також деякі особливості у роботі таких комісій, як планово-бюджетна, законодавчих передбачень, у справах молоді, по охороні природи. Якщо, напри- клад, Комісія по торгівлі діяла лише в галузі торгівлі й була взаємопов’язана з Міністерством торгівлі та правлінням Укоопспілки, то названі вище постійні комісії діяли одночасно в різних галузях управління і були пов’язані практично з усіма міністерствами і відомствами республіки [1, 12]. Постійні комісії складалися виключно із депутатів відповідного скликання Верховної Ради УРСР. Про- грама КПРС, прийнята на ХХІІ з’їзді КПРС (17-31 жовтня 1961 р.), чітко визначала, що кожен депутат має брати активну участь у державній діяльності та виконувати відповідну роботу. З метою покращен- ня роботи законодавчих органів і посилення кон- тролю над виконавчими органами слід практикува- ти періодичне звільнення депутатів від службових обов’язків для роботи в комісіях [10, 103]. Обрання до складу комісій інших осіб (не депутатів) не пе- редбачалося законодавством, хоча Положення про постійні комісії 1966 р. дозволяло залучати до роботи комісій депутатів Верховної Ради, які не були члена- ми комісій, працівників державних і господарських органів, наукових установ і громадських організацій, депутатів місцевих Рад депутатів трудящих [6, 285]. Положення 1980 р. розширило дану статтю, надавши запрошеним на засідання постійної комісії особам право дорадчого голосу [7, 308]. Принциповим у формуванні депутатських комісій був той факт, що не всі депутати могли бути обрані до складу тієї чи іншої комісії. Зокрема, По- ложення про постійні комісії Ради Союзу і Ради Національностей Верховної Ради СРСР визначає, що до складу цих комісій не можуть бути обрані голови палат, їх заступники, а також депутати, які входять до складу Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР, Верховного Суду СРСР і Ге- неральний Прокурор СРСР. Ідентичний перелік посадових осіб, які не могли входити до складу постійних комісій, мала переважна більшість союз- них республік, окрім Вірменської РСР, де Прокурор республіки до комісій обирався [4, 15]. Україна була єдиною радянською республікою, яка до прийняття Положення про постійні комісії 1980 р. не згадувала про тих, хто не міг бути членом депутатських комісій. Але на практиці до складу постійних комісій не обиралися Голова Верховної Ради та його заступники, члени Президії Верховної Ради, члени Уряду та Верховного Суду, а також Про- курор республіки. Принцип несумісності членства у постійній комісії і обіймання інших посад пояснюється праг- Виконання намічених компартією цілей почалося у 1957 р., коли Верховна Рада стала розглядати і за- тверджувати не лише Державний бюджет Української РСР, а й Державний план розвитку народного госпо- дарства УРСР на кожен наступний рік (до 1957 р. Верховна Рада приймала п’ятирічні плани, а річні були у компетенції Ради Міністрів). У зв’язку з цим у березні того ж року на Україні, як і в інших союзних республіках, були утворені нові постійні комісії Вер- ховних Рад по галузях або групах галузей державно- го управління. Цей захід дістав схвалення на позачер- говому ХХІ з’їзді КПРС (27 січня-5 лютого 1959р.), де відмічалось, що утворення галузевих комісій по- зитивно позначилось на всій діяльності Верховних Рад союзних республік [1, 5-6]. Юридично галузевий принцип утворення постійних комісій було оформлено у Положенні про постійні комісії Верховної Ради Української РСР, прийнятому 29 червня 1966 р. Стаття 3 даного доку- менту говорить про те, що постійні комісії утворю- ються за галузевим принципом, надає їхній перелік і вказує на можливість утворення інших постійних комісій [6, 283]. У розширеному і доповненому варіанті Положення про постійні комісії Верховної Ради Української РСР 1980 р. вже згаданий принцип знайшов місце у статті 13, де на постійні комісії в питаннях державного, господарського і соціально- культурного будівництва покладено завдання по- переднього розгляду і підготовки питань про стан і розвиток відповідних галузей [7, 305]. Проте не всі постійні комісії Верховної Ради були галузевими. Поряд з комісіями, котрі форму- валися по основних галузях державного, госпо- дарського і соціально-культурного будівництва, у радянському парламенті діяли і постійні комісії, які займалися комплексними проблемами плано- вого розвитку народного господарства, загальними питаннями радянського права і законності, питан- нями життя радянської молоді, а також перевіркою повноважень та діяльності депутатів Верховної Ради. До таких комісій можна віднести планово- бюджетну, законодавчих передбачень, у справах молоді, мандатну [4, 13]. Мандатна комісія у даному переліку займає особливе місце, адже її не завжди відносять до постійних комісій [8, 173]. Однак, жодних сумнівів для виключення мандатної комісії із числа постійно діючих депутатських комісій немає. Вона, як і всі інші комісії, обиралась на увесь строк повноважень Верховної Ради відповідного скликання [4, 14]. Той факт, що процедура обрання мандатної комісії проходила окремим, зазвичай першим питанням на першій сесії новообраної Верховної Ради, гово- рить про те, що до формування інших постійних комісій потрібно було перевірити повноваження обраних «посланців народу у верховний орган вла- ди республіки» [9, 3]. Останнім аргументом щодо Сіверщина в історії України, випуск 6, 2013 486 комісіям. До того ж, першочерговим завданням для депутатів було обрання Мандатної комісії, а потім інших постійних комісій. Затвердження Державно- го бюджету УРСР на наступний рік і звіту про вико- нання бюджету за минулий рік, затвердження указів Президії Верховної Ради УРСР, обрання Президії Верховної Ради та утворення Ради Міністрів уважа- лося другорядним. Пропозиції про утворення постійних комісій вносилися від імені Ради Старійшин або групи депутатів. Рада Старійшин до Верховної Ради не обиралася і володіла рекомендаційними функціями. До її складу входили: Голова Верховної Ради та його заступники, Голова Президії Верховної Ради, його заступники і секретар, голови постійних комісій і представники депутатів від областей. До повнова- жень Ради Старійшин, окрім обговорення складу постійних комісій, належали: попередній розгляд по- рядку організації та проведення сесій, обговорення кандидатур голови і заступників голови Верховної Ради, внесення пропозицій щодо формування дер- жавних органів [13, 36]. Зазвичай, на перших засіданнях новообраної Верховної Ради заслуховували того чи іншого де- путата, який виступав від імені групи депутатів з пропозицією про обрання певної комісії. Напри- клад, на вечірньому засіданні першої сесії Верховної Ради у 1951 р. за пропозицією депутата Є. Шовко- пляса від групи депутатів Полтавської, Вінницької, Закарпатської, Сталінської, Житомирської і Дрогобицької областей було обрано Комісію зако- нодавчих передбачень. З відповідною пропозицією виступив і депутат І. Горобець від групи депутатів Львівської, Київської, Кіровоградської, Сумської і Тернопільської областей щодо обрання Комісії у за- кордонних справах тощо [14, 1]. Вирішальною у формуванні постійно діючих комісій була думка Партійної групи Верховної Ради. До її складу входили всі депутати-комуністи. Партійна група виробляла узгоджену позицію з усіх питань, які розглядала сесія. Група проводила засідання перед початком роботи сесії, визначала порядок денний, регламент засідань, тези доповідей, законопроекти та кандидатури на державні по- сади [15, 69]. Слід зауважити, що Партійна група підпорядковувалася безпосередньо ЦК КПУ і мала своїм завданням постійно посилювати вплив партії на діяльність законодавчого органу [13, 36]. Відповідно до Регламенту Верховної Ради УРСР 1980 р., при обранні постійних комісій Верховної Ради Української РСР голосування проводилося в цілому по складу комісії або по кожній кандидатурі чи в іншому порядку за рішенням Верховної Ради [16, 292]. Окрім того, протягом строку своїх повнова- жень Верховна Рада могла утворювати нові постійні комісії і вносити зміни до складу комісій [16, 293]. Таким чином, у формуванні постійних комісій ненням створити для членів постійних комісій ре- альну можливість активної роботи у комісіях. В Україні це правило діяло у зв’язку з підзвітністю вищезгаданих органів і службових осіб Верховній Раді республіки, характером взаємовідносин між згаданими органами і службовими особами, з одно- го боку, і постійними комісіями, з іншого. Так, Голо- ва Верховної Ради і його заступники повинні були займатися питаннями діяльності постійних комісій, особливо під час сесій, коли комісії виконували певні доручення Верховної Ради [1, 10]. Президія Верховної Ради УРСР, відповідно до статті 6 Положення про постійні комісії 1966 р., у період між сесіями Верховної Ради координує і спрямовує роботу постійних комісій, розглядає пла- ни їх роботи, заслуховує повідомлення комісій про підсумки вивчення і розгляду того чи іншого питан- ня, дає комісіям певні доручення [6, 284]. Одним із важливих чинників успішної роботи постійних комісій був правильний підбір особово- го складу комісій. При визначенні персонального складу кожної комісії враховувалися спеціальність, характер роботи депутата, його досвід державної і громадської діяльності, місце проживання, осо- бисте бажання тощо. Не завжди усі члени комісії були зайняті в тій галузі економіки чи культури, яка належала до сфери діяльності даної комісії. Проте, щоб створити найбільш сприятливі умови для кваліфікованого вирішення питань, до складу комісій обиралася значна кількість депутатів, які мали певну професійну підготовку або зайняті на роботі в даній галузі [1, 9]. Однак, далеко не всі де- путати – члени тієї чи іншої комісії могли працюва- ти на відповідному професійному рівні, не виявляли необхідної активності [11, 113]. Наприклад, до складу Комісії в закордонних спра- вах Верховної Ради УРСР п’ятого скликання (1955- 1959 рр.) входило одинадцять депутатів, серед яких були заввідділом науки і культури ЦК КПУ, редак- тор газети «Правда Украины», оператор нафтопро- мислу, президент Академії архітектури УРСР, голо- ва правління Товариства для поширення політичних і наукових знань УРСР, 2 секретарі обкомів КПУ, голова виконкому обласної Ради депутатів трудя- щих, завідуюча технічним бюро ливарного цеху машинобудівного заводу, голова колгоспу та доктор медичних наук [12, арк. 1]. Професійна зайнятість членів комісії вказує на неналежну компетентність у вирішенні питань міжнародних відносин Української РСР. Подібна присутність у галузевих постійних комісіях некваліфікованих спеціалістів притаманна й іншим комісіям різних скликань. Порядок формування депутатських комісій у Радянській Україні був незмінним упродовж оди- надцяти скликань парламенту. Кожного чергово- го скликання на першій сесії Верховної Ради два питання порядку денного відводилися постійним ISSN 2218-4805 487 Ночовный О.В. Принципы формирования и порядок образования постоянных комиссий Верховного Совета Украинской ССР В статье рассмотрены принципы и порядок образования постоянных комиссий Верховного Совета Украинской ССР (1938-1990). Прослежено влияние коммунистической партии Украины на формирование депутатских комиссий советского парламента. Ключевые слова: постоянные комиссии, Верховный Совет, депутаты, сессия, созыв. Nochovnyi O.V. Principles of formation and procedure for the establishment of permanent committees of the Verkhovna Rada of the Ukrainian SSR The article reviews the principles and procedure for the formation of permanent committees of the Verkhovna Rada of the Ukrainian SSR (1938-1990). Investigates the infl uence of the Communist Party on the formation deputies committees of the Soviet parliament. Key words: permanent committees, Verkhovna Rada, deputies, session, convocation, election. 11.03.2013 р. Верховної Ради УРСР можна виділити ряд принципів, які чітко прослідковуються упродовж одинадцяти її скликань. Постійно діючі комісії утворювалися із врахуванням завдань та перспек- тив різних галузей державного, господарського та соціально-культурного життя республіки. Окрім га- лузевих діяли комісії, створені за проблемним прин- ципом або комплексом проблем, які потрібно було вирішувати. Склад комісій формувався виключно із депутатів Верховної Ради відповідного скликан- ня з урахуванням несумісності членства у комісіях та перебуванні в органах, підзвітних один одно- му. Пропозиції щодо утворення парламентських комісій вносилися на сесіях Верховної Ради УРСР від імені Ради Старійшин або групи депутатів під безпосереднім контролем ЦК КП України. Протя- гом строку повноважень Верховна Рада могла утво- рювати нові комісії і вносити зміни до кількості та складу комісій, створених раніше. Посилання 1. Доленко І.П. Постійні комісії Верховної Ради Української РСР / І. П. Доленко. – К.: Політвидав України, 1972. – 87 с. 2. Кривчик Г. Г. Представницькі органи влади в Україні у період «відлиги» (1956-1964) / Г.Г. Кривчик // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. – 2009, Вип. XXVII. – С. 231-235. 3. Аршинова Л.Д. Участь колгоспного селянства західних областей України у роботі державних органів (1951-1958 рр.) / Л.Д. Аршинова //Український історичний журнал. – 1973. – № 1 2. – С. 68-72. 4. Махненко А.Х. Постоянные комиссии Верховного Совета СССР и Верховных Советов союзных республик / А.Х. Махненко. – М.: «Знание», 1969. – 64 с. 5. ХХ съезд Коммунистической партии Советского Союза (14-25 февраля 1956 г.). Стенографический отчет. – Т.1. – М.: Госполитиздат, 1956. – 640 с. 6. Положення про постійні комісії Верховної Ради Української РСР // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1966. – № 25. – С. 283-286. 7. Положення про постійні комісії Верховної Ради Української РСР // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1980. – № 15. – С. 301-309. 8. Денисов А. И., Кириченко М. Г. Советское государственное право / А.И. Денисов, М. Г. Кириченко. – М.: Госюриздат, 1957. – 309 с. 9. Радянська Україна. – 1959. – № 30. – С. 3. 10. Программа Коммунистической партии Советского Союза. – М.: Госполитиздат, 1961. – 144 с. 11. Даниленко В. Особливості радянського парламентаризму в Україні (друга половина ХХ століття) / В. Даниленко // Історія України: маловідомі імена, події, факти. – 2010. – Вип. 36. – С. 88-125. 12. Центральний державний архів вищих органів влади і управління України, ф. 1, оп. 22, спр. 3, арк. 1. 13. Україна: друга половина ХХ століття: Нариси історії / П.П. Панченко, М.Р. Плющ, Л.А. Шевченко та ін. – К.: Либідь, 1997. – 352 с. 14. Радянська Україна. – 1951. – № 91. – С. 1. 15. Кислий П., Вайз Ч. Становлення парламентаризму в Україні: На тлі світового досвіду / Павло Кислий, Чарльз Вайз - К.: Абрис, 2000. – 414 с. 16. Регламент Верховної Ради Української РСР // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1980. – № 15. – С. 301-309. УДК 94 (477):323.3«1941» Є.І. Малик ВІЙСЬКОВІ ДІЇ НА ПУТИВЛЬЩИНІ У ВЕРЕСНІ-ЖОВТНІ 1941 Р. У статті, на основі широкого кола джерел, розглядається історія бойових дій, які проходили на території Путивльського району у 1941 р. Ключові слова: оборона, контрнаступ, бронетанкові війська, 40-а армія, Путивль. У вивченні минувшини Путивльського краю неабияке значення має історія оборонних боїв 1941 року, оскільки цей період залишається недо- статньо дослідженим. У радянський історіографії військові події висвітлювались заангажовано, цілковито ігнорувались та замовчувались теми важких поразок, невдач та прорахунків команду- вання, особливо у початковий період війни. Про- тягом останніх років з’явилися публікації, які дея- кою мірою висвітлюють це питання (І.К. Патриляк [1], В. Задко [8], Б.Л. Корогод [16]). Проте, доте- пер ще залишається чимало прогалин та неточно- стей. Виходячи з цього, автор статті зробив спробу дослідити події, які відбувалися у вересні-жовтні 1941 р. на Путивльщині та суміжних територіях. У середині серпня 1941 р. німецьке команду- вання прийняло рішення про подальші дії вермахту на Східному фронті. Наступ гітлерівських військ на Москву натрапив на сильний опір, тому було вирішено тимчасово його призупинити. За наказом Ставки Верховного командування вермахту від 21 серпня 1941 р., бронетанковим силам групи армій

Принципи формування та порядок утворення постійних комісій Верховної Ради Української РСР

Репозитарії

Схожі ресурси