Військові дії на Путивльщині у вересні-жовтні 1941 р.
У статті, на основі широкого кола джерел, розглядається історія бойових дій, які проходили на території Путивльського району у 1941 р.
Збережено в:
| Дата: | 2013 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2013
|
| Назва видання: | Сіверщина в історії України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/74898 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Військові дії на Путивльщині у вересні-жовтні 1941 р. / Є.І. Малик // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2013. — Вип. 6. — С. 487-491. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-74898 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-748982015-01-25T03:02:15Z Військові дії на Путивльщині у вересні-жовтні 1941 р. Малик, Є.І. Нова історія У статті, на основі широкого кола джерел, розглядається історія бойових дій, які проходили на території Путивльського району у 1941 р. В статье, на основе широкого круга источников, рассматривается история боевых действий, которые проходили на территории Путивльского района в 1941 году. The article, based on a wide sources, traces the history of the fighting that took place in Putivl district in 1941. 2013 Article Військові дії на Путивльщині у вересні-жовтні 1941 р. / Є.І. Малик // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2013. — Вип. 6. — С. 487-491. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/74898 94 (477):323.3«1941» uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Нова історія Нова історія |
| spellingShingle |
Нова історія Нова історія Малик, Є.І. Військові дії на Путивльщині у вересні-жовтні 1941 р. Сіверщина в історії України |
| description |
У статті, на основі широкого кола джерел, розглядається
історія бойових дій, які проходили на території Путивльського
району у 1941 р. |
| format |
Article |
| author |
Малик, Є.І. |
| author_facet |
Малик, Є.І. |
| author_sort |
Малик, Є.І. |
| title |
Військові дії на Путивльщині у вересні-жовтні 1941 р. |
| title_short |
Військові дії на Путивльщині у вересні-жовтні 1941 р. |
| title_full |
Військові дії на Путивльщині у вересні-жовтні 1941 р. |
| title_fullStr |
Військові дії на Путивльщині у вересні-жовтні 1941 р. |
| title_full_unstemmed |
Військові дії на Путивльщині у вересні-жовтні 1941 р. |
| title_sort |
військові дії на путивльщині у вересні-жовтні 1941 р. |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Нова історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/74898 |
| citation_txt |
Військові дії на Путивльщині у вересні-жовтні 1941 р. / Є.І. Малик // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2013. — Вип. 6. — С. 487-491. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT malikêí víjsʹkovídíínaputivlʹŝiníuveresnížovtní1941r |
| first_indexed |
2025-07-05T23:14:47Z |
| last_indexed |
2025-07-05T23:14:47Z |
| _version_ |
1836850650032373760 |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
487
Ночовный О.В. Принципы формирования и порядок
образования постоянных комиссий Верховного Совета
Украинской ССР
В статье рассмотрены принципы и порядок образования
постоянных комиссий Верховного Совета Украинской ССР
(1938-1990). Прослежено влияние коммунистической партии
Украины на формирование депутатских комиссий советского
парламента.
Ключевые слова: постоянные комиссии, Верховный Совет,
депутаты, сессия, созыв.
Nochovnyi O.V. Principles of formation and procedure for
the establishment of permanent committees of the Verkhovna
Rada of the Ukrainian SSR
The article reviews the principles and procedure for the
formation of permanent committees of the Verkhovna Rada of
the Ukrainian SSR (1938-1990). Investigates the infl uence of the
Communist Party on the formation deputies committees of the Soviet
parliament.
Key words: permanent committees, Verkhovna Rada, deputies,
session, convocation, election.
11.03.2013 р.
Верховної Ради УРСР можна виділити ряд
принципів, які чітко прослідковуються упродовж
одинадцяти її скликань. Постійно діючі комісії
утворювалися із врахуванням завдань та перспек-
тив різних галузей державного, господарського та
соціально-культурного життя республіки. Окрім га-
лузевих діяли комісії, створені за проблемним прин-
ципом або комплексом проблем, які потрібно було
вирішувати. Склад комісій формувався виключно
із депутатів Верховної Ради відповідного скликан-
ня з урахуванням несумісності членства у комісіях
та перебуванні в органах, підзвітних один одно-
му. Пропозиції щодо утворення парламентських
комісій вносилися на сесіях Верховної Ради УРСР
від імені Ради Старійшин або групи депутатів під
безпосереднім контролем ЦК КП України. Протя-
гом строку повноважень Верховна Рада могла утво-
рювати нові комісії і вносити зміни до кількості та
складу комісій, створених раніше.
Посилання
1. Доленко І.П. Постійні комісії Верховної Ради Української
РСР / І. П. Доленко. – К.: Політвидав України, 1972. – 87 с.
2. Кривчик Г. Г. Представницькі органи влади в Україні
у період «відлиги» (1956-1964) / Г.Г. Кривчик // Наукові
праці історичного факультету Запорізького національного
університету. – 2009, Вип. XXVII. – С. 231-235.
3. Аршинова Л.Д. Участь колгоспного селянства західних
областей України у роботі державних органів (1951-1958 рр.)
/ Л.Д. Аршинова //Український історичний журнал. – 1973. –
№ 1 2. – С. 68-72.
4. Махненко А.Х. Постоянные комиссии Верховного
Совета СССР и Верховных Советов союзных республик /
А.Х. Махненко. – М.: «Знание», 1969. – 64 с.
5. ХХ съезд Коммунистической партии Советского Союза
(14-25 февраля 1956 г.). Стенографический отчет. – Т.1. – М.:
Госполитиздат, 1956. – 640 с.
6. Положення про постійні комісії Верховної Ради
Української РСР // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1966. –
№ 25. – С. 283-286.
7. Положення про постійні комісії Верховної Ради
Української РСР // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1980. –
№ 15. – С. 301-309.
8. Денисов А. И., Кириченко М. Г. Советское
государственное право / А.И. Денисов, М. Г. Кириченко. –
М.: Госюриздат, 1957. – 309 с.
9. Радянська Україна. – 1959. – № 30. – С. 3.
10. Программа Коммунистической партии Советского
Союза. – М.: Госполитиздат, 1961. – 144 с.
11. Даниленко В. Особливості радянського
парламентаризму в Україні (друга половина ХХ століття)
/ В. Даниленко // Історія України: маловідомі імена, події,
факти. – 2010. – Вип. 36. – С. 88-125.
12. Центральний державний архів вищих органів влади і
управління України, ф. 1, оп. 22, спр. 3, арк. 1.
13. Україна: друга половина ХХ століття: Нариси історії /
П.П. Панченко, М.Р. Плющ, Л.А. Шевченко та ін. – К.: Либідь,
1997. – 352 с.
14. Радянська Україна. – 1951. – № 91. – С. 1.
15. Кислий П., Вайз Ч. Становлення парламентаризму в
Україні: На тлі світового досвіду / Павло Кислий, Чарльз Вайз -
К.: Абрис, 2000. – 414 с.
16. Регламент Верховної Ради Української РСР // Відомості
Верховної Ради УРСР. – 1980. – № 15. – С. 301-309.
УДК 94 (477):323.3«1941»
Є.І. Малик
ВІЙСЬКОВІ ДІЇ НА ПУТИВЛЬЩИНІ У
ВЕРЕСНІ-ЖОВТНІ 1941 Р.
У статті, на основі широкого кола джерел, розглядається
історія бойових дій, які проходили на території Путивльського
району у 1941 р.
Ключові слова: оборона, контрнаступ, бронетанкові
війська, 40-а армія, Путивль.
У вивченні минувшини Путивльського краю
неабияке значення має історія оборонних боїв
1941 року, оскільки цей період залишається недо-
статньо дослідженим. У радянський історіографії
військові події висвітлювались заангажовано,
цілковито ігнорувались та замовчувались теми
важких поразок, невдач та прорахунків команду-
вання, особливо у початковий період війни. Про-
тягом останніх років з’явилися публікації, які дея-
кою мірою висвітлюють це питання (І.К. Патриляк
[1], В. Задко [8], Б.Л. Корогод [16]). Проте, доте-
пер ще залишається чимало прогалин та неточно-
стей. Виходячи з цього, автор статті зробив спробу
дослідити події, які відбувалися у вересні-жовтні
1941 р. на Путивльщині та суміжних територіях.
У середині серпня 1941 р. німецьке команду-
вання прийняло рішення про подальші дії вермахту
на Східному фронті. Наступ гітлерівських військ
на Москву натрапив на сильний опір, тому було
вирішено тимчасово його призупинити. За наказом
Ставки Верховного командування вермахту від 21
серпня 1941 р., бронетанковим силам групи армій
Сіверщина в історії України, випуск 6, 2013
488
дивізія, 29-а моторизована дивізія) прорвали оборо-
ну, вдаривши у стик 40-ї армії Південно-Західного
фронту та 21-ї армії Брянського фронту, і розгорну-
ли наступ у напрямку Конотоп – Ромни – Лохвиця
для з’єднання з частинами 1-ї танкової групи гене-
рала Евальда фон Клейста [7].
Атакувавши позиції 40-ї армії, гітлерівці 27 серп-
ня ввірвалися в Шостку, наступного дня захопили
Ямпіль. Третього вересня вони зайняли Кролевець,
с.Дубовичі, 5 вересня – с. Ленінське, Камінь, і вийш-
ли на берег Сейму. 7 вересня 1941 р. 2-а танкова група,
підсилена двома моторизованими корпусами і бойо-
вою технікою, прорвала фронт в районі населених
пунктів Мільня–Красне на ділянці завширшки 4 км й
оволоділа Конотопом [8, 137]. Одночасно в район Глу-
хова німці підтягнули частини 17-ї танкової дивізії, а
потім частину сил 10-ї моторизованої дивізії та мото-
ризований піхотний полк «Велика Німеччина», яким
було наказано відтіснити війська 40-ї армії на схід і
утворити зовнішній фронт оточення [9].
Для прикриття напрямку Глухів – Путивль –
Ворожба – Суми бойовим розпорядженням штабу
Південно-Західного фронту від 3 вересня 1941 р.
командувачеві 40-ї армії підпорядковано 3-й
повітрянодесантний корпус. Крім того, в розпоряд-
ження армії був переданий окремий зведений загін
особливого призначення Харківського військового
округу [10, 43]. Командиром загону призначено
генерал-майора О.С. Чеснова, комісаром – бата-
льйонного комісара І.Ф. Мангушева.
До складу загону увійшли Харківське
артилерійське протитанкове училище, Сумське
артилерійське училище, Харківське піхотне учили-
ще, 521-й окремий саперний батальйон, Сумський
комуністичний батальйон та Сумський півескадрон
вершників, сформований із добровольців. Загін на-
раховував близько 7 тисяч особового складу, 80 оди-
ниць артилерії [10, 384].
5 вересня 1941 р. командувач 40-ї армії генерал-
майор К.П. Подлас наказав загону прикривати на-
прямок Глухів, Путивль, Ворожба, не допустити про-
риву танків з району Глухів і Крупець на Путивль, а
також зайняти оборону на рубежах: а) Передовик,
Катеринівка, Соснівка силами не менше посиленого
батальйону; б) Нова Слобода, Петухівка, Стрільники,
Литвиновичі. Загін мав з’єднати суцільним протитан-
ковим ровом с. Нова Слобода з Петухівкою, замінувати
переправи на р. Есмань і р. Клевень, створити команди
для знищення мостів при наступі ворога, біля м. Глу-
хова мати розвідувальний загін. Штаб генерала Чесно-
ва розміщувався у м. Путивлі [11, 25].
8 вересня 1941 р. передові частини 17-ї танкової
дивізії та моторизований піхотний полк «Велика
Німеччина» атакували позиції загону особливого
призначення біля с. Волокитине. Ворог спробував
форсувати р. Клевень і з ходу оволодіти Путив-
лем. Дві доби курсанти стримували натиск против-
«Центр» поставили завдання передислокуватися
на південь і фланговим ударом розгромити війська
Південно-Західного фронту [1, 136-137].
24 серпня 1941 р. частини 2-ї польової армії
генерала Вейхса з району Могильова рушили на
Чернігів, а 2-ї танкової групи генерала Гудеріана –
з-під Стародуба на Конотоп. Через декілька днів з
Кременчуцького плацдарму у напрямі Лубен виру-
шила 1-а танкова група Клейста. Зустріч танкових
дивізій Гудеріана і Клейста повинна була завершити
оточення військ Південно-Західного фронту [2].
Для укріплення стику з Брянським фронтом і
створення оборони по річці Десна на північ від Ко-
нотопу, а також для протидії прориву ворога в тил
фронту радянське командування прийняло рішення
сформувати нову, 40-у армію (до 28 серпня нази-
валася 53-ю). Згідно з директивою Ставки Верхов-
ного Головнокомандування від 26 серпня 1941 р.
вона була створена за рахунок частини сил 37-ї і
26-ї армій (31 950 чоловік, 248 гармат, 1 важкий, 14
середніх, 40 легких танків, 69 бронемашин і танке-
ток) [3]. Командувачем призначено генерал-майора
К.П. Подласа. Штаб армії розташувався в Конотопі.
До складу 40-ї армії увійшли 2-й повітрянодесант-
ний корпус, 135-а та 293-а стрілецькі дивізії, 10-а тан-
кова дивізія, 5-а артилерійська протитанкова бригада.
Пізніше армія поповнилася і другими частинами. Од-
нак всі вони не були в задовільному стані. 135-а дивізія
вела бої від самого західного кордону й мала великі
втрати, 2-й повітрянодесантний корпус брав участь
у боях за Київ і потребував поповнення, комплекту-
вання 293-ї дивізії ще не закінчилось [4, 290]. Отже,
40-а армія, яка створювалася поспіхом, без належної
підготовки, мало нагадувала міцне формування, здат-
не протистояти сильному ворогу.
Одночасно Ставкою Верховного Головноко-
мандування було передано Брянському фронту
21-у армію і наказано його командувачу генерал-
лейтенанту А.І. Єременку ударити по танковій групі
Гудеріана з флангу [5].
26 серпня 1941 р. командувач Південно-Західного
фронту генерал-полковник М.П. Кирпонос наказав
40-й армії обороняти південний берег Десни в районі
Шостки, Пирогівки, Жернівки і не допустити прори-
ву механізованих частин ворога в напрямі до Глухова.
Відповідно до завдання, яке було поставлено команду-
вачем фронту, армія мала прикривати два напрямки:
Кролевець – Ворожба та Кролевець – Конотоп [6]. Од-
нак створити надійну оборону на визначених позиціях
40-й армії не вдалося. Військові частини армії прибу-
вали в район дислокації і вступали в бій неодночасно,
без взаємодії з іншими підрозділами. У вкрай тяжкому
стані опинилися 135-а та 293-а стрілецькі дивізії, яким
довелося діяти на фронті довжиною 125 км [4, 291].
27 серпня 1941 р. головні сили 2-ї танкової групи
(3-я, 4-а і 17-а танкові дивізії, моторизована дивізія
СС «Рейх», 10-а моторизована дивізія, 18-а танкова
ISSN 2218-4805
489
У боях за Буринь бійці загону особливого при-
значення виявили неабияку хоробрість. Курсант
А.Ю. Тиклін прийняв на себе командування ротою,
коли було вбито його командира – лейтенанта М.С.
Птіцина, й повів в атаку бійців. Під сильним вогнем
противника він виніс на руках тіло вбитого команди-
ра, не залишаючи його на наругу ворогу. Про відвагу
бійців загону у своїх спогадах Г.Гудеріан писав:
«Генерал Фітінгоф доповідав мені про труднощі,
що мали місце упродовж останніх днів під час про-
ведення бойових дій на південь від Глухова. Осо-
бливо відважно воювали на боці росіян курсанти
Харківського військового училища під командуван-
ням своїх викладачів» [13].
Ворог вперто пробивався на південь. День ката-
строфи наближався з неймовірною швидкістю. 16
вересня 1941 р. танкові дивізії Клейста і Гудеріана
з’єдналися неподалік містечок Лохвиця та Лубни.
Сотні тисяч бійців і командирів Південно-Західного
фронту потрапили до полону. За німецькими даними,
їх було майже 650 тисяч. З київського «котла» вдалося
вийти лише декільком десяткам тисяч людей [1, 138].
Тим часом загін особливого призначення та 293-я
стрілецька дивізія вели запеклі кровопролитні бої. 17
вересня німці посилили атаки і примусили загін відійти
на рубіж с. Чаплищі – радгосп «Михайлівський» –
с.Стара Чаша – південна околиця с. Михайлівки. Того
ж дня противник зробив спробу оточити радянські
війська. Коли ворожі танки увірвалися в с. Михайлівку
(Буринський район), командир артилерійського взво-
ду лейтенант О.М. Трейгер і командир обслуги кур-
сант І.С. Богатир викотили гармату на пряму наводку
і відкрили вогонь, а курсанти стрілецьких підрозділів
закидали їх пляшками з горючою сумішшю. Наступ
танкової колони було призупинено [6].
20 вересня загону особливого призначення було
наказано зайняти оборону на ділянці Стара Чаша –
Михайлівка – Черепівка, щоб не допустити прориву
на Ворожбу і Білопілля. Однак виконати поставле-
не завдання йому не вдалося. Фланговим ударом з
півночі на Ворожбу і з півдня на Білопілля гітлерівці
зламали оборону. Загін генерала Чеснова змушений
був відійти на рубіж Тьоткіно (Курська область) –
Глушець – Клепали [17].
Таким чином, 17-а танкова дивізія спільно з мо-
торизованим піхотним полком «Велика Німеччина»
відтіснили радянські війська на схід й тим са-
мим надійно прикрили ударне з’єднання генерала
Гудеріана, яке міцно замкнуло київський «котел».
У цей же час Ставка Верховного Головнокоманду-
вання спланувала операцію у смузі Брянського фронту.
Було вирішено «міцним і рішучим ударом покінчити з
угрупуванням противника в районі Шостки, Глухова,
Путивля, Конотопа, з’єднатися з військами Південно-
Західного фронту». Для втілення наміченого, коман-
дуванням Брянського фронту було організовано дві
оперативні групи. Першу, до складу якої увійшли 283-а
ника. Артилерійські взводи старшого лейтенанта
В.С.Луганського і лейтенанта О.М. Трейгера сміливо
відбивали атаки переважаючих сил ворога і завдали
йому значних втрат. Обслуги 76-міліметрової гарма-
ти лейтенанта Христича і 122-міліметрової гаубиці
лейтенанта В.М. Свинухіна вели вогонь по против-
нику прямою наводкою [12, 342].
10 вересня 1941 р. 50 танків з мотопіхотою прорва-
ли оборону загону особливого призначення і оволоділи
м.Путивлем, відтіснивши курсантів на південний бе-
рег р. Сейм. Генерал-полковник Г. Гудеріан згадував
про бої під Путивлем: «…46-му танковому корпусу (ко-
мандир генерал танкових військ барон фон Фітінгоф)
та підпорядкованим йому 17-й танковій дивізії (ко-
мандир генерал-майор фон Арнім) і піхотному полку
«Велика Німеччина» (командир генерал-майор фон
Штокгаузен) я наказав наступати в напрямку Путивль,
Шилівка (17 км на південь від Путивля)» [13]. Згодом
він із задоволенням писав: «10 вересня 1941 р. полк
«Велика Німеччина» досяг Путивля».
11 вересня 1941 р. загін особливого призначен-
ня, що займав оборону на південному березі р.Сейм,
своїм лівим флангом вступив в бій з противником,
який форсував річку біля с. Октябрське. Того ж
дня з-під Конотопу в район Скуносове – Октябрсь-
ке була передислокована 293-я стрілецька дивізія,
підсилена 760-м артилерійським протитанковим
полком зі складу 3-го повітрянодесантного корпу-
су. 12 вересня у відповідності з наказом Військової
ради 40-ї армії № 0011 полковник П.Ф. Лагутін при-
йняв командування зведеним загоном. Комісаром
було призначено старшого батальйонного комісара
А.М. Богданова [14, 15-16].
В оперативному зведенні № 0147 від 12 вересня
1941 р. штабу Південно-Західного фронту станом
на 22 годину було зазначено: «Механізована група
Гудеріана (3, 4 і 10 мд) продовжує розвивати успіх в
південному напрямку, одночасно противник здійснює
концентрацію механізованих частин в районі Глухів,
Путивль, погрожуючи обходом погано прикритого
правого флангу 40-ї армії в напрямку Ворожба і Суми.
Загін генерал-майора Чеснова (1500 чол.) утримує
рубіж уздовж південного берега р. Сейм на фронті
Тьоткіно, Глушець, Вшивка…293 сд (150 чоловік, 6
гармат) обороняє рубіж Вшивка, Нечаївка» [15].
На ділянці фронту Путивль – Буринь розгорілися
запеклі бої. Загону особливого призначення про-
тистояло елітне формування вермахту – окремий
мотопіхотний полк «Велика Німеччина». Курсан-
ти намагалися ліквідувати захоплений ворогом
плацдарм, але успіху не добилися. Незважаючи
на те, що в бій були кинуті всі резерви, гітлерівці
відтіснили наші війська й 15 вересня зайняли с.
Буринь. Частинам 40-ї армії довелося відійти на
рубіж сіл Клепали – Михайлівка – Вікторинівка, з
якого 16 вересня знову намагалися відбити у воро-
га с. Буринь, але безуспішно [16, 41].
Сіверщина в історії України, випуск 6, 2013
490
обстрілювали село, спаливши майже всі колгоспні
будівлі і 200 будинків селян [20, 447].
У Книзі Пам’яті України міститься помилкове
твердження про те, що 28 вересня ворог перейшов
у наступ і відтіснив радянські підрозділи за межі
району. Однак дослідження показало, що оборонні
бої з противником тривали до початку жовтня.
26 вересня 1941 р. в Генеральному штабі сухопут-
них сил Німеччини було прийнято рішення про поча-
ток операції «Тайфун». Військам групи армій «Центр»
було наказано 2 жовтня 1941 р. перейти у наступ. 2-а
танкова група генерала Гудеріана мала наприкінці ве-
ресня розпочати свій рух на Москву [21].
За добу до початку битви під Москвою Й. Сталін
віддав наказ оволодіти Глуховом й позбавити воро-
га тактичної переваги у смузі Брянського фронту.
Однак війська, які тільки що закінчили невдалий
контрнаступ в районі Глухова, не встигли створи-
ти навіть оборонного угруповання. Внаслідок цьо-
го значна кількість особового складу Брянського
фронту потрапила в оточення або загинула. Так,
лише оперативна група А. Єрмакова за один день 27
вересня 1941 р. зменшилася на 4913 бійців, які були
вбиті, поранені та пропали безвісти [22, 19].
30 вересня 1941 р. 2-а танкова група генерал-
полковника Г. Гудеріана прорвала оборону радянських
військ в районі Глухова. Відчайдушні спроби військ
генерала А. Єрмакова ліквідувати прогалину, яка утво-
рилася на глухівському напрямку, виявилися марними.
Зв’язок з 2-ю гвардійською дивізією було втрачено.
160-а дивізія з 858-м стрілецьким полком намагалися
зупинити противника на рубежі ліс на південний схід
від с. Чернєве – Погаричі – Козинівка – Нова Слобода,
але безуспішно [23]. 4 жовтня гітлерівці захопили села
Веселе, Бруски та Нова Слобода.
У цей час загін особливого призначення вів
запеклі бої на рубежі Юр’єве – Манухівка – Нові
Вирки. Командувач 40-ї армії генерал-майор
К.П.Подлас вимагав не допустити прориву против-
ника в напрямку станції Ворожба. Однак знекров-
лений і виснажений безперервними боями, загін не
мав достатніх сил для того, щоб втримати наступ во-
рога. Він зазнав великих втрат як у рядовому, так і у
командному складі. Важкою втратою для курсантів
стала загибель комісара загону особливого при-
значення, батальйонного комісара І.Ф. Мангушева,
який підірвався на міні біля с. Дорошівка [24].
4 жовтня 1941 р. противник перейшов у наступ.
Під тиском переважаючих сил нечисленний загін ге-
нерала Чеснова змушений був відступати. Того ж дня
ворог захопив села Юр’єве, Іванівка та Манухівка.
5 жовтня німецькі війська витіснили підрозділи
Червоної Армії за межі Путивльського району.
Підсумовуючи, слід відзначити, що бойові дії,
які точилися на Путивльщині протягом місяця,
мали на меті зупинити наступ агресора. Незважаю-
чи на величезні втрати особового складу радянсь-
стрілецька дивізія, 21-а та 55-а кавалерійські дивізій,
121-а та 150-а танкові бригади, очолив генерал-майор
А. Єрмаков. Другою командував полковник А. Аки-
менко. До її складу увійшли 127-а (пізніше перейме-
нована у 2-у гвардійську) та 160-а стрілецькі дивізії,
753-й артилерійський протитанковий полк, 511-й са-
перний батальйон, рильський курсантський загін та
два винищувальні ескадрони [5].
Запеклі бої розгорнулися у смузі оперативної
групи полковника А. Акименка. 20 вересня 1941р.
2-а гвардійська дивізія, нанісши рішучий удар по
позиціях противника, вийшла на рубіж Сваркове
– Калюжне – Холопкове. В цей час частини 160-ї
стрілецької дивізії зайняли с. Веселе та Погаричі і
вийшли на берег річки Клевень [12, 342-343].
21 вересня 1941 р. 160-а стрілецька дивізія от-
римала завдання завершити розміщення головних
сил по річці Клевень на ділянці Веселе – Баничі
і бути готовими перейти у наступ в напрямку
с.Кочерги. 22 вересня 2-а гвардійська дивізія при
підтримці 6-го гвардійського мінометного, 423-го
легкоартилерійського полків переправилася через
річку Есмань і розгорнула наступ на с. Дунаєць. На-
ступного дня підрозділи 160-ї стрілецької дивізії,
форсувавши р. Клевень, вийшли на рубіж Баничі
– Окіп – Карпів – Роща – Романівка [18].
Жорстокі наступальні бої тривали до 23 вересня,
але атаки радянських військ не дали бажаного резуль-
тату, оскільки не були зосереджені на якійсь одній
ділянці фронту. Внаслідок цього німці мали змогу
маневрувати своїми силами. Занепокоєні ситуацією,
яка склалася в районі Глухова, вони здійснили пере-
групування військ. 17-а танкова дивізія генерал-
майора фон Арніма була підсилена моторизованим
піхотним полком «Велика Німеччина». Ось як про ці
події згадував німецький генерал Г. Гудеріан: «…17-у
танкову дивізію я підпорядкував безпосередньо шта-
бу танкової групи, а полк «Велика Німеччина» пере-
дав у підпорядкування 17-й танковій дивізії, якій по-
ставив завдання знищити противника в районі Глухо-
ва» [13]. Дивізія виконала наказ й нищівним ударом
відтіснила радянські війська до річки Клевень.
В оперативному зведенні Брянського фрон-
ту № 075 від 25 вересня 1941 р. було відзначено:
«…160-а стрілецька дивізія двома батальйонами
веде бій в оточенні в районі с. Баничі і одним ба-
тальйоном обороняє села Веселе, Погаричі. 537-й
стрілецький полк двома батальйонами обороняє
с.Романівка, х. Щетинине, один батальйон в резерві
в районі с. Рев’якине» [19].
24 вересня 1941 р. перейшов у наступ загін осо-
бливого призначення, який того ж дня вийшов на
рубіж Юр’єве – Іванівка – Вир – Галицький. В цей
час підрозділи 160-ї стрілецької дивізії почали бої
з противником на підступах до с. Нова Слобода.
Вони тривали десять днів і в них загинуло декілька
десятків радянських воїнів. Під час боїв німці
ISSN 2218-4805
491
//bdsa.ru/document/html/ donesseptember41/410925.html.
20. История городов и сел Украинской ССР. Сумская
область. – К.: Гл. ред. УСЭ, 1980. – 700 с.
21. Великая война [Електронний ресурс]. Режим доступу:
http: // www.velikvoy.ru/btvy /1941/moskva_obor.htp.
22. Невзоров Б.И. Пылающее Подмосковье / Б.И. Невзоров
// Военно-исторический журнал. – 1991. – № 11. – С. 18-25.
23. Боевые действия Красной Армии в Великой
Отечественной войне. Боевые донесения, разведсводки и приказы
за 3 октября 1941г. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http: //
bdsa.ru/document/html /donesoktober41 /411003.html.
24. Обобщенный банк данных «Мемориал» [Електронний
ресурс]. Режим доступу: http: // www.obd-memorial.ru.
Малык Е.И. Военные действия на Путивльщине в
сентябре-октябре 1941 г.
В статье, на основе широкого круга источников,
рассматривается история боевых действий, которые
проходили на территории Путивльского района в 1941 году.
Ключевые слова: оборона, контрнаступление,
бронетанковые войска, 40-я армия, Путивль.
Malyk Ye.I. Military action in the Putyvl region in
September-October 1941
The article, based on a wide sources, traces the history of the
fi ghting that took place in Putivl district in 1941
Key words: defense, counteroffensive, armor, 40-th Army,
Putyvl.
15.03.2013 р.
ких військ, досягти цього не вдалося. В той же час,
завдяки стійкому опору оборонців, було затрима-
но ворога та виграно час для зміцнення оборони і
мобілізації резервів.
Посилання
1. Патриляк І.К. Україна в роки Другої світової війни: спроба
нового концептуального погляду / І.К. Патриляк, М.А.Боровик.
– Ніжин : Видавець ПП Лисенко М.М., 2010. – 590 с.
2. История Третьего Рейха и Национал-Социализма
в Германии в 1933-1945 гг. Военно-познавательный и
исторический портал [Електронний ресурс]. Режим доступу:
http: // germanreich.ru/lit_bich_15.htm.
3. Боевые действия Красной Армии в Великой
Отечественной войне [Електронний ресурс]. Режим доступу:
http: // www.bdsa.ru/index.php?option=com_content&task =vievbid
=2812&jtemid=28.
4. Баграмян И.Х. Так начиналась война / И.Х. Баграмян. –
3-е изд. – К.: Политиздат Украины, 1984. – 493 с.
5. Брянский фронт [Електронний ресурс]. Режим доступу:
http: // www.bryanskfront. mybb.ru/viewtopik.php?d=650.
6. Общедоступный электронный банк документов
«Подвиг Народа в Великой Отечественной войне 1941-1945
гг.» [Електронний ресурс]. Режим доступу: – http: // www.
podvignaroda.mil.ru.
7. Боевые действия Красной Армии в Великой
Отечественной войне [Електронний ресурс]. Режим доступу:
http: // www.bdsa.ru /index.php?option=com_content&task=vievb
id=2812&jtemid=141.
8. Задко В. Військові дії на Сумщині у 1941– 1943 рр. //
Сіверянський літопис. – 2003. – № 1. – С. 136-162.
9. Исаев А.В. «Котлы» 41-го. История ВОВ, которую
мы не знали / Исаев А.В. – М.: Эксмо, Яуза, 2005. – 400 с.;
[Електронний ресурс]. Режим доступу: http: //www. militera. lib.
ru/h/isaev_av5/02/ html.
10. Сумская область в период Великой Отечественной
войны 1941-1945. Сборник документов и материалов / (сост.
Л.Г. Довжинец, Л.А. Заика, И.А. Ильченко и др.). – К.: Наукова
думка, 1988. – 440 с.
11. Путивльщина в роки Великої Вітчизняної війни (1941-
1945). Збірник документів і матеріалів / ( уклад. О.М. Рубанов).
– Суми: Мрія, 2010. – 380 с.
12. Книга Пам’яті України. Сумська область. Т. 8. – Суми:
Мрія-1, 1995. – 708 с.
13. Гудериан Г. Воспоминания солдата / Г. Гудериан. –
Смоленск : Русич, 2004. – 656 с.; [Електронний ресурс]. Режим
доступу: http: // www.militera.lib.ru/german/guderian/ index.html.
14. Лопатін Ю.А. Вистояти і перемогти / Ю.А. Лопатін. –
Буринь, 2003. – 92 с.
15. Боевые действия Красной Армии в Великой
Отечественной войне. Боевые донесения, разведсводки и приказы
за 12 сентября 1941г. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http:
// bdsa.ru/document/html/ donesseptember41/410912.html.
16. Корогод Б.Л. Сумська область у роки Великої
Вітчизняної війни / Б.Л. Корогод, Г.І. Корогод, М.І. Логвиненко.
– Суми: Козацький вал, 2003. – 178 с.
17. Боевые действия Красной Армии в Великой
Отечественной войне [Електронний ресурс]. Режим доступу:
http: // www.bdsa.ru /index.php?option=com_content&task=
vievbid =2812&jtemid=28.
18. Боевые действия Красной Армии в Великой
Отечественной войне. Боевые донесения, разведсводки и приказы
за 23 сентября 1941г. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http:
// bdsa.ru/document/html/ donesseptember41/410923.html.
19. Боевые действия Красной Армии в Великой
Отечественной войне. Боевые донесения, разведсводки и приказы
за 25 сентября 1941г. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http:
УДК 94(477):355.425.4«1941»
І.В. Денисенко
ТАКТИКО-ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ
НІМЕЦЬКИХ ТАНКІВ, ЗНИЩЕНИХ
ПАРТИЗАНАМИ У СПАДЩАНСЬКОМУ ЛІСІ
Стаття розповідає про деякі тактико-технічні
характеристики двох німецьких танків, знищених партизанами-
ковпаківцями у Спадщанському лісі 19 жовтня 1941 р.
Ключові слова: партизани, танк, екіпаж, модернізація,
вага, броня, калібр.
Бойовий шлях партизанів-ковпаківців багатий на
блискучі бойові операції, винахідливі тактичні ходи,
приклади мужності та героїзму. Але є знакові події,
які ставали поворотними пунктами в історії загону,
вирішальними з точки зору подальшого розвитку
подій. Одним з таких поворотних пунктів став бій 19
жовтня 1941 року у Спадщанському лісі проти двох
німецьких танків. Саме після цього переможного бою
у бійців-ковпаківців назавжди з’явилася віра у свої
сили, зникло відчуття нездоланності ворога, окріпла
впевненість у майбутній перемозі [1, 26-28].
Переможний бій проти двох (таких необхідних на
той час на фронті) найсучасніших ворожих танків не
може не викликати інтересу до подробиць того бою.
Та, якщо послідовність подій 19 жовтня багаторазово
описана як самими учасниками, так і істориками
|