Природа Сіверського краю як життєдайне джерело зміцнення здоров’я людини
В статті висвітлюються питання взаємозв’язку навколишнього середовища і здоров’я людини. Автором проаналізовано поняття здоров’я, здійснено опис кліматичних умов Сіверського краю і вплив їх на здоров’я людини з історичних джерел, подано погляди українського біолога, еколога, рентгенолога Миколи В...
Gespeichert in:
| Datum: | 2013 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2013
|
| Schriftenreihe: | Сіверщина в історії України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/74909 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Природа Сіверського краю як життєдайне джерело зміцнення здоров’я людини / А.О. Шевель // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2013. — Вип. 6. — С. 518-522. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-74909 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-749092015-01-25T03:02:29Z Природа Сіверського краю як життєдайне джерело зміцнення здоров’я людини Шевель, А.О. Нова історія В статті висвітлюються питання взаємозв’язку навколишнього середовища і здоров’я людини. Автором проаналізовано поняття здоров’я, здійснено опис кліматичних умов Сіверського краю і вплив їх на здоров’я людини з історичних джерел, подано погляди українського біолога, еколога, рентгенолога Миколи Воскресенського на зв’язок організму і довкілля, які не втратили своєї актуальності у наш час. В статье освящаются вопросы взаимодействия окружающей среды и здоровья человека. Автором проанализировано понятие здоровья, осуществлено описание климатических условий Северского края и их влияние на здоровье человека с исторических источников, изложено взгляды украинского биолога, эколога, рентгенолога Николая Воскресенского на связь организма и окружающей среды, которые не утратили своей актуальности в наше время. The article highlights the relationship between the environment and human health. The author analyzes the concept of health, by description of Sivershchyna regions and it’s impact on human health from historical sources, present the views of Ukrainian biologist, ecologist, radiologist Mykola Voskresenskyi to the link of the health and the environment that have not lost their relevance in present day. 2013 Article Природа Сіверського краю як життєдайне джерело зміцнення здоров’я людини / А.О. Шевель // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2013. — Вип. 6. — С. 518-522. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/74909 392:502.175 (477) (043.3) uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Нова історія Нова історія |
| spellingShingle |
Нова історія Нова історія Шевель, А.О. Природа Сіверського краю як життєдайне джерело зміцнення здоров’я людини Сіверщина в історії України |
| description |
В статті висвітлюються питання взаємозв’язку навколишнього середовища і здоров’я людини. Автором проаналізовано
поняття здоров’я, здійснено опис кліматичних умов Сіверського
краю і вплив їх на здоров’я людини з історичних джерел, подано погляди українського біолога, еколога, рентгенолога Миколи
Воскресенського на зв’язок організму і довкілля, які не втратили своєї актуальності у наш час. |
| format |
Article |
| author |
Шевель, А.О. |
| author_facet |
Шевель, А.О. |
| author_sort |
Шевель, А.О. |
| title |
Природа Сіверського краю як життєдайне джерело зміцнення здоров’я людини |
| title_short |
Природа Сіверського краю як життєдайне джерело зміцнення здоров’я людини |
| title_full |
Природа Сіверського краю як життєдайне джерело зміцнення здоров’я людини |
| title_fullStr |
Природа Сіверського краю як життєдайне джерело зміцнення здоров’я людини |
| title_full_unstemmed |
Природа Сіверського краю як життєдайне джерело зміцнення здоров’я людини |
| title_sort |
природа сіверського краю як життєдайне джерело зміцнення здоров’я людини |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Нова історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/74909 |
| citation_txt |
Природа Сіверського краю як життєдайне джерело зміцнення здоров’я людини / А.О. Шевель // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2013. — Вип. 6. — С. 518-522. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT ševelʹao prirodasíversʹkogokraûâkžittêdajnedžerelozmícnennâzdorovâlûdini |
| first_indexed |
2025-07-05T23:15:13Z |
| last_indexed |
2025-07-05T23:15:13Z |
| _version_ |
1836850676845510656 |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 6, 2013
518
УДК 392:502.175 (477) (043.3)
А.О. Шевель
ПРИРОДА СІВЕРСЬКОГО КРАЮ ЯК
ЖИТТЄДАЙНЕ ДЖЕРЕЛО ЗМІЦНЕННЯ
ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ
В статті висвітлюються питання взаємозв’язку навколиш-
нього середовища і здоров’я людини. Автором проаналізовано
поняття здоров’я, здійснено опис кліматичних умов Сіверського
краю і вплив їх на здоров’я людини з історичних джерел, пода-
но погляди українського біолога, еколога, рентгенолога Миколи
Воскресенського на зв’язок організму і довкілля, які не втрати-
ли своєї актуальності у наш час.
Ключові слова: навколишнє середовище, природні факто-
ри, Сіверський край, Микола Воскресенський.
Сьогодні питання стосунків навколишнього
середовища і людської цивілізації набуло глобаль-
ного характеру. Усім нам необхідно усвідомити
важливість даної проблеми, об’єднатись навколо
спільної мети, для того, щоб здійснити переворот
у відносинах між суспільством і природою. При-
рода України – найкрасивіша у світі, багата, щедра,
різноманітна. Поклоніння матері-Природі, пошу-
ку у неї захисту і засобів життя, а в окремі періоди
і виживання, генетично закладені попередніми
поколіннями у більшості із нас.
Здоров’я окремої людини та груп населення, які
утворюються за тими чи іншими ознаками, а також на-
селення у цілому, залежить від середовища існування.
Дослідження показали наявність такої залежності
(прямої чи дотичної) практично від усіх його елементів.
Разом з тим, існує і зворотний зв’язок, тобто – у су-
часних умовах практично всі елементи середовища
існування відчувають на собі вплив людини.
Загальновідомим є той факт, що природні фактори
здоров’я стимулюють функції організму за рахунок
значних інформаційних потоків. У той же час людина
на сучасному етапі в результаті урбанізації значною
мірою ізольована від природного середовища. Зокре-
ма, відсутній постійний контакт із свіжим повітрям,
чистою і холодною водою, землею. Ми багато в чому
втратили здатність сприймати корисні впливи на-
вколишнього середовища, але ж добре знаємо, що
здоров’я людини перебуває у взаємозв’язку з ба-
гатьма чинниками, такими, як соціальні, природні,
біологічні, психологічні, культурні та ін., воно тісно
пов’язане з життєдіяльністю людини, яка визначається
не в останню чергу середовищем її існування.
Нині серед вчених відсутні єдність і згода стосов-
но інтерпретації поняття «здоров’я». Так, П.І. Калью
на основі вивчення світового інформаційного по-
току документів склав перелік 79 визначень поняття
сутності здоров’я людини. Як відзначає автор, наведе-
ний перелік є далеко не повним. Здоров’я часто роз-
глядають як відсутність хвороби. Але здоров’я – це не
лише відсутність хвороби, це також здатність швидко
адаптуватись до умов середовища, здатність до опти-
мистецько-акторського арсеналу він може використо-
вувати лише Слово і Голос. І, по-четверте, актор, ство-
рюючи версію, що наближається до письменникового
бачення твору, надає йому все ж особистісного забарв-
лення, і конче важливо, щоб у цьому разі залишався
люфт і для взаємодії / співтворчості із реципієнтом.
Не можна оминути увагою ще одну іпостась на-
шого земляка – роботу на радіо, де він успішно продо-
вжив традиції, закладені дикторами старої генерації,
ставши співведучим радіопрограми «Слово». Ро-
бота на радіо ставить актора, що звик працювати,
взаємодіючи із глядацькою залою, у відмінні параме-
три діяльності, де можна використовувати лише сло-
во, яке множиться на людську небайдужість, інтелект
та майстерне володіння голосом.
Кожен твір мистецтва створюється у конкретно-
му соціальному хронотопі, тому він пов’язаний із
цією епохою і несе на собі її відбитки, означений
він і рисами, притаманними його творцям. Кращі
твори спроможні подолати часові і просторові
межі і стати частиною духовного життя людей
інших країн, інших епох. Коли Л. Костенко називає
митців «пілігримами віків», вона, на нашу думку,
має на увазі саме цю особливість. О. Богданович
своєю творчістю і силою таланту пов’язує різні
культурні простори і темпоральні модуси, долучаю-
чи сучасників до високого світу духовності і допо-
магаючи подолати тиск буденності.
Посилання
1. [Електронний ресурс]. Режим доступу: day.kiev.
ua>171220.
2. [Електронний ресурс]. Режим доступу: slovari.yandex.
ru/~книги/БСЭ/Театр.
3. Бєлашов В.І. Глухів – столиця Гетьманщини (До
Глухівського періоду історії України) / В.І. Бєлашов, - Глухів:
РВВ ГДПУ, 2005. – 220 с.
4. Брюховецька Л. Українські обличчя кіно і театру /
Л. Брюховецька. – К.: За друга, 2012. – 528 с.
5. Новиков А. Українська драматургія й театр від
найдавніших часів до початку ХХ ст.: монографія / А. Новиков.
– Харків: Сага, 2011. – 408 с.
Колесникова Л.В. Творческий портрет Алексея
Богдановича
В статье освещены важные аспекты творчества
одного из лучших современных актёров, ведущего актёра
Национального академического театра имени Ивана Франко
Алексея Богдановича, который является уроженцем села
Берёза Глуховського района Сумской области.
Ключевые слова: театр, актёрское мастерство,
сценический универсализм, Алексей Богданович.
Kolesnykova L.V. Creative portrait of Oleksiі
Bohdanovych
Some aspects of creativity of one of the best modern actors,
the leading actor of National drama theater named Ivan Franco
are considered in the article. He was born in the village Bereza of
Hluhiv district, Sumy region.
Key words: theater, acting, scenic universality, Oleksiі
Bohdanovych.
15.03.2013 р.
ISSN 2218-4805
519
хворобливих змін, тобто оптимальне функціонування
організму за відсутності ознак захворювання або будь-
якого порушення.
6. Повне фізичне, духовне, розумове та соціальне
благополуччя, гармонійний розвиток фізичних і ду-
ховних сил організму, принцип його єдності, саморе-
гулювання і гармонійної взаємодії всіх органів.
Названі 6 основних ознак здоров’я, які дуже часто
зустрічаються у різних його визначеннях, цілком при-
родно, не вичерпують усієї різноманітності ознак, які
були використані різними авторами для характеристи-
ки сутності поняття «здоров’я» [5, 77].
На наш погляд, здоров’я людини, як найви-
щу цінність, можна представити у вигляді форму-
ли: «Здоров’я – це оптимізм «плюс»: активна праця,
раціональний відпочинок, фізична культура і загар-
товування, раціональне харчування, особиста гігієна,
гігієна статевих відносин, своєчасне звернення до
лікаря; «мінус»: лінь, куріння, алкоголь, наркотики і
безсистемне поглинання інформації».
Єдиної формули, здатної вилікувати всі хвороби,
немає. Але наскільки розумніше було б дбати про збе-
реження свого здоров’я до того, як воно похитнеть-
ся, щоб продовжити активне, щасливе життя. Адже
можливості людини величезні, резерви невичерпні.
Потрібно просто кожному задуматися про це до того, як
ці можливості будуть втрачені, а резерви вичерпані.
Розглянемо зв’язок здоров’я людини і навколиш-
нього природного середовища. Зупинимось на при-
родних особливостях Сіверщини, які оспівані в повісті
Олександра Довженка «Зачарована Десна» та одной-
менному фільмі, знятому цим видатним українським
кінорежисером і письменником.
Сіверська Україна – північно-східний «кут»
України в межах Сіверських земель. Регіон про-
сочений козацькою славою та благочестям.
Концентрація пам’яток історії, природи та
архітектури тут надзвичайна.
Термін зафіксований у джерелах XIV-XVIII століть
і є похідним від етноніма «сівер» (сіверяни)– назви
східнослов’янської діалектно-етнографічної групи
Дніпровського Лівобережжя (VIII-XII ст.).
Опис Сіверщини ми знаходимо в багатьох
історичних джерелах, одним із загальновідомих яких є
«Опис України» (1650 р.) французького інженера, кар-
тографа та письменника Гійома Левассера де Бопла-
на. Ось як він описує кліматичні умови нашого краю і
вплив їх на здоров’я людини: «Хоча ці землі знаходять-
ся на тій самій широті, що й Нормандія, тут суворіші
та холодніші зими. Та ми про це ще скажемо. З-поміж
того, що слід взяти до уваги в цьому краї, є морози, що
останніми роками були такими тривалими, суворими і
сильними, що неможливо було їх витримати не тільки
людям, надто тим, хто ішов з військом чи знаходився
у війську, але й худобі, наприклад, коням або іншим
свійським тваринам. Той, хто несподівано опиняється
серед такого морозу і не розплачується за це власним
мального виконання професійних та інших функцій,
як суспільних, так і біологічних. Ю.П. Лисицин і
співавтори диференціюють три взаємопов’язаних рівні
здоров’я: суспільний, груповий та індивідуальний.
Перший рівень – суспільний – характеризує стан
здоров’я населення загалом і виявляє цілісну систе-
му матеріальних та духовних відносин, які існують
у суспільстві. Другий – групове здоров’я, зумовле-
не специфікою життєдіяльності людей даного тру-
дового чи сімейного колективу та безпосереднього
оточення, в якому перебувають його члени. Третій –
індивідуальний рівень здоров’я, який сформовано як
в умовах усього суспільства та групи, так і на основі
фізичних і психічних особливостей індивіда та непо-
вторного способу життя, який веде окрема людина.
Найчастіше у літературі приводиться наступне
визначення «здоров’я індивіду» – це процес збережен-
ня і розвитку його психічних, фізичних та біологічних
функцій, його працездатності і соціальної активності
при максимальній тривалості життя. Досить часто
замість поняття «суспільне здоров’я» використовують
термін «здоров’я населення». Водночас, поряд із виз-
наченням поняття «здоров’я населення», деякі вчені
користуються поняттям «здоров’я популяції», тобто
здоров’я значних груп населення. В.П. Казначеєв
визначає здоров’я популяції як процес соціально-
історичного розвитку психосоціальної та біологічної
життєдіяльності населення у низці поколінь, зро-
стання працездатності і продуктивності суспільної
праці, удосконалення психофізіологічних можливо-
стей людини. У свою чергу поняття «індивідуальне
здоров’я» замінюють на термін «здоров’я людини».
Відсутність універсального, всебічного та загально
визнаного визначення «здоров’я» можна пояснити
не тільки тим, що сучасна медицина зорієнтована
головним чином на вивчення проблем хвороб, а не
здоров’я, а й складністю й труднощами, з якими
пов’язане вивчення самої проблеми здоров’я [3, 56].
Як показує А.М. Нагорна, найбільш суттєвими
елементами визначення здоров’я є наступні ознаки.
1. Нормальна функція організму на всіх рівнях
його організації – організму, органів, гістологічних,
клітинних та генетичних структур, нормальне
протікання типових фізіологічних і біохімічних
процесів, які сприяють виживанню та відтворенню.
2. Динамічна рівновага організму і його функцій
та чинників навколишнього середовища.
3. Здатність до повноцінного виконання основних
соціальних функцій, участь у соціальній діяльності та
суспільно корисній праці.
4. Здатність організму пристосовуватися до умов
існування у навколишньому середовищі, які постійно
змінюються (адаптація), здатність підтримувати
динамічну рівновагу внутрішнього середовища
організму, забезпечуючи нормальну та різнобічну жит-
тєдіяльність та зберігання живої основи в організмі.
5. Відсутність хвороби, хворобливого стану або
Сіверщина в історії України, випуск 6, 2013
520
докупи. Вони переконались, що така недуга взагалі
невиліковна, і в той же час, як починали псуватись і
відмирати нутрощі, хворий безперервно кричав і стог-
нав – і вдень і вночі – і смерть його була жахливою.
Здавалось, що ніколи не настане його остання година.
Ми перенесли на собі ті люті морози року
1646, коли польська армія вступила в Московські
володіння, очікуючи повернення татар. Хотіли ми
дати їм бій і відбити численних бранців. Мороз був
таким пекучим і лютим, що ми змушені були знятись
табором з обраного місця, при цьому втратили дві
тисячі воїнів. Більша їх частина померла так, як я це
описував вище; інші ж стали каліками. Мороз вби-
вав не тільки людей, але й коней, хоча вони набагато
сильніші і витриваліші. Під час нашої кампанії по-
над тисяча коней відморозила ноги і не могла більше
йти, а між ними і шість коней з кухні польного геть-
мана Потоцького, який є сьогодні коронним геть-
маном і каштеляном краківським. Єдина рада при
таких морозах, звичайно, не ліки, а тепло вдягну-
тись, закутатись у все, що гріє і може оберегти тіло
від такого лютого холоду. Щодо мене, то у возі чи в
кареті завжди тримав на колінах пса, який розігрівав
мені ноги. Часто вкривав ноги товстим бавовняним
коцом або вовчою шкурою. Обличчя, руки і стопи
стирав спиртом, а потім закутував їх тканинами, чи
якимись іншими речами, змочуючи їх в спирті, щоб
вони на мені не висихали. Завдяки такому способу
та при божій ласці зумів я уникнути всіх тих бід, які
щойно описав. Мороз ще страшніший, коли нічого
теплого не з’їсти і не випити, бо тутешні люди звик-
ли тричі на день пити тепле пиво з додатком масла,
перцю, хліба, що заступає їм суп і оберігає їхнє ну-
тро від такого холоду.
Якщо вже ведемо мову про наших русинів чи
козаків, скажемо також про те, що вони чинять за
різних обставин та оказій.
Бачив я хворих козаків, у лихоманці, які замість
уживати якихось ліків брали пів заряду гарматного по-
роху, зміщували його навпіл з горілкою і все це випи-
вали; а далі клалися спати, щоб вранці прокинутися
зовсім здоровими. Мав я машта ліра, який неоднора-
зово видужував, уживаючи ліків, яких не визнають ні
лікарі, ні аптекарі. Інші ж козаки брали попіл і так само
змішували його з горілкою, усе це випивали і також
видужували. Неодноразово бачив, як козаки, поранені
стрілами, перебуваючи далеко від хірургів, замазу-
вали свої рани землею, замоченою власною слиною;
це виліковувало їхні рани ніби найкращий бальзам.
Отже, у цій країні, як і в багатьох інших, дотепна ви-
гадка породжується самим життям» [6, 260].
Виходячи з такого опису, можемо констатувати, що
існуючи у природному середовищі, наші предки бачили
не тільки шкідливий, але й оздоровчий вплив природ-
них факторів на здоров’я людини. Багатовікова прак-
тика життєдіяльності вилилась у своєрідну українську
народну філософію здоров’я, яка в основному опира-
життям, вважає для себе щастям, коли виплутався з
цього, втративши пальці рук чи ніг, занапастивши ніс,
щоки, вуха і навіть ту частину тіла, яку з почуття со-
рому не смію називати. За якусь мить гасне їхнє при-
родне тепло і вони відмирають з гангрени. Бувають
організми сильніші, в яких частини тіла не охолоджу-
ються так раптово, але все одно на них з’являються
рани, такі ж болючі, як від опіків чи від лихоманки.
Перебуваючи в тому краї, я переконався, що мо-
роз може бути таким пекучим і сильним, наче поже-
жа, і що він може все винищувати. Спочатку рани такі
мізерні, що болячки схожі на горошини, та вже через
кілька днів, а навіть годин, вони збільшуються і так
швидко розростаються, що вражають якусь певну ча-
стину тіла. Саме так мої знайомі ні за що ні про що
занапастили свою найбільш делікатну частину тіла.
Інколи, і найчастіше, відмороження звалюється
несподівано, неможливо нічим зарадити, тим паче,
коли не вжити заходів перестороги – внутрішніх чи
зовнішніх. Смерть від морозу може бути двоякою: пер-
ша дуже швидка, бо різка; проте можна сказати, що це
спокійна смерть, бо довго не мучишся і помираєш уві
сні. Коли знаходишся в полі, чи то верхи на коні чи в
кареті, або на возі і не вжив потрібних заходів пересто-
роги, добре не одягнувся і не закутався, коли не чуєшся
в силі, щоб змагатись з таким сильним морозом, холод
проникає в кінцівки ніг та рук, а потім і всі інші части-
ни тіла, поволі перестаєш їх відчувати, тебе охоплює
сонна втома, забуття, ніби летаргічний сон. І дуже
хочеться спати; а якщо ви так зробите, то неодмінно
заснете вічним сном і більше ніколи од нього не про-
кинетесь. Та якщо ви і ті, що вас оточують, зробите все
необхідне, аби прокинутись зі сну, ви уникнете смерті.
Саме так було зі мною – я декілька разів уникав смерті,
бо слуги мої, люди міцніші й більш пристосовані до
таких витівок тутешнього клімату, будили мене, тільки
я починав дрімати. Друга смерть не така раптова, але
настільки жахлива і страшна, і так важко її перенести,
що її жертви, навіть люди найміцнішої будови, пере-
бувають за два волоски від божевілля. Холод проймає
аж до крижів, перехоплює поперек, проникає вершни-
кам крізь лати і так сильно стискає, що холодить їм
усі нутрощі, насамперед шлунок і кишки. Ті люди ніяк
не можуть насититися їжею, навіть якщо споживати-
муть найбільш стравне м’ясо чи бульйон – відразу ж
вертатиме назад з жахливими болями і відчуватимуть
при цьому страшну різанину в шлунку. Важко навіть
усе це висловити словами. Хворі весь час страшенно
стогнали, голосно зойкали, немов би їм витягали чи
виривали нутрощі та інші частини живота. Залишаю
найбільш вченим лікарям висловити свою думку про
причини цього страшного, жахливого болю, бо сам я
не годен судити про це, а додам лише те, що сам ба-
чив, завдяки цікавості кількох місцевих мешканців,
котрі хотіли уздріти, що скоїла та немилосердна неду-
га. Вони провели розтин кількох померлих і виявили,
що більшість кишок почорніла, згоріла, ніби склеїлась
ISSN 2218-4805
521
пристосування для аналогічного ж таки чину (збіг
ознак, або конвергенція). Цей висновок стосувався не
до самих тільки близько організованих істот, або тро-
хи менше споріднених тваринних груп, а й до таких
несхожих, далеких одне від одного своєю будовою
організмів, як тварини і рослини...
Організми – це станівні системи, що мають певний
вигляд і працюють певним способом. Колишні впливи
здебільшого, або не позначаються на них, або творять
тільки часткові зміни, що не переходять в спадок. Але
інші впливи оточення, що мають силу одмінити, не
зашкодивши їй, виміну речовин, творять не тільки в
клітинах тіла, а й у статевих клітинах. Отака набута
зміна діставатиметься у спадок уже поряд з усіма при-
родженими властивостями, якщо така нова властивість
стане в пригоді організмові, – її забезпечить добір, а
коли з неї не буде користі або й сама шкода, то її шанси
серед життьової боротьби не збільшаться, а впадуть
і всі покоління з цією некорисною одміною вимруть.
Ми певні того, що всі вимерлі форми минулих періодів
земного існування повимирали саме через те, що не
надбали життєвих пристосувань. Вони не витримали
конкуренції з іншими організмами, озброєними цими
пристосуваннями, і ці здібніші, подолали невдалих,
посівши їхнє місце серед нових життьових обставин.
Отак, ступнево міняючись, пристосовуючись і
довершуючи або спрощуючи свою організацію та
зв’язки з оточенням, протягом величезних періодів
часу, мільйонів літ, виробилися найскладніші
організації, як людське тіло, і такі найспрощеніші,
як той чужоїдний рачок, пташині крила і котячі
лапи, складні взаємини, як паразитизм, симбіоз,
взаємодопомога, піклування про нащадків, тощо...
Розум істоти, що ходила на задніх ногах та вміла
розмовляти, надзвичайно підсилив зброєю її м’ясні.
Вогонь подолав холод, одежа і житло заступили
природній захисток організму від негоди. А громадсь-
ке життя створило могутній організований напад, опір
ворогові й стихіям, полегшило здобування їжі. Людина
за допомогою своїх винаходів, свого соціального жит-
тя, свого розуму – опанувала землю. Культура поста-
вила її поза конкуренцією з іншими істотами, супроти
яких – у боротьбі за життя – вона мала всі переваги.
Культура поліпшила оточення людського тіла, частко-
во замінивши природне оточення на штучне.
А проте, ця культура дедалі більше відриває лю-
дину від природи. Одежею, стінами хат, куховарнею,
машинами, медициною загородила себе людина від
холоду, вітру, потреби шматувати зубами сире м’ясо,
перемагати непокірні стихії, боронитися від ворогів і
хвороб. Культура створила незвичні для тіла обстави-
ни. Життьовий оптимум багато в чому перейшов на
максимум, а багатьом органам і частинам тіла (зубам,
м’язам) роботи зменшилося до мінімуму, бо за них
працює людське знаряддя (ножі, виделки, різні ма-
шини). Культура простує вперед так хутко, що людсь-
ке тіло не вправляється пристосуватися до неї, бо
лась на природні фактори збереження та зміцнення
здоров’я. Насамперед, як приклад для наслідування,
ще із стародавніх часів було виховання м’язової сили,
витривалості, прудкості та гнучкості у підростаючого
покоління. Без цих елементів фізичного виховання
неможливо було здобувати засоби для життя та обо-
ронятись проти нападників. Ці риси батьки прагнули
виховувати у своїх дітей з раннього віку. Такі знання
і вміння часто передавались дітям з казками, легенда-
ми, бувальщинами, піснями, ритуалами, звичаями.
Український біолог та еколог, рентгенолог, один
з піонерів дослідження впливу радіоактивного
випромінювання на живі організми Микола Вос-
кресенський глибоко досліджував загальні пробле-
ми взаємин організмів з довкіллям, висловлюючи
при цьому важливі ідеї, актуальні й донині. Йдеть-
ся про обґрунтування висновку щодо не збігання
темпів біологічної та культурної еволюції, розуму
як адаптивного засобу пристосування до довкілля,
негативних наслідків руйнування людиною при-
родного середовища тощо.
Нижче наводимо уривок з його праці «Організм
та оточення»[2]: «Отже, між життям і реакціями
неживої природи принципового розбігу ми не ба-
чимо. Кожна реакція може відбуватися тільки тоді,
коли є дві конечні умови: певні хімічні сполуки і такі
обставини, без яких реакція негайно припиняється.
Все зазначене стосується як до реакції у неживій
природі, так і до життьового процесу. Цей останній
ми розуміємо не як щось тривале, застигле в неру-
хомих формах. Навпаки, життя є вічний рух, вир
частин, невпинний процес будування і розкладання
живої плазми. Життя є невпинна складна реакція,
або вірніше – низка найскладніших реакцій; че-
рез те плазма перебуває в стані постійної виміни,
у постійних взаєминах з її оточенням. Звідти, з
того оточення, надходить поживний матеріал до
асиміляції, кисень на дихання, світло, без якого
не може бути більшість організмів. Назад в ото-
чення відходять продукти дисиміляції. В оточенні
організм пересувається. Від стану оточення зале-
жить кожен життьовий момент. Оточення становить
для організму сукупність тих колишніх обставин,
без яких неможливий не то процес асиміляції та ди-
хання, а й взагалі всі колишні вияви життя – рухи,
реагування на роздратовання тощо.
Отже, вивчаючи життя, ми мусимо спостерігати
його в його оточенні. Щоб зрозуміти те, що діється в
організмі, ми мусимо пізнавати і середову його струк-
туру, і всю сукупність колишніх обставин, що його
оточують і поза якими життя навіть годі уявити. Саме
оглядові головних взаємин і зв’язків поміж організмом
та оточенням ми й присвятили цю книжку...
Зіставляючи силу пояснених фактів, ми дійшли
низки важливих узагальнень, що становлять науку
екологію. З них чи не найважливіше те, що серед од-
накових обставин оточення ми натрапляємо однакові
Сіверщина в історії України, випуск 6, 2013
522
покоління національної самосвідомості, духовності,
моралі, збереженню національної автентичності, фор-
муванню навичок раціонального способу життя і ви-
користанню власного здоров’я та вмінню посилювати
функціональні резерви, використовуючи як народні
традиції, так і досягнення сучасної науки і техніки.
Сьогодні людина, як ніколи раніше, стала
екологічно залежною, а здоров’я переважної більшості
людей, і, у першу чергу, дітей погіршилося через роз-
виток численних екологічно детермінованих захворю-
вань та вад розвитку. Ці глобальні суперечності у роз-
витку цивілізації можна подолати лише шляхом про-
ведення докорінних змін самого суспільства стосовно
ставлення до природи. Подальший науково-технічний
прогрес має здійснюватись із врахуванням його нега-
тивного впливу на стан природного середовища.
Посилання
1. Бутченко Л.І. Природа в житті українського народу /
Л.І.Бутченко. – К. :Лібра, 2007. – 184 с.
2. Воскресенський М. Організм та оточення /
М.Воскресенський. –X.- К.: Держвидав України, 1929. – 69 с.
3. Корабльова А.І. Екологія: взаємовідносини людини і сере-
довища / А.І. Корабльова. – Донецьк: Поліграфіст, 1999. – 211 с.
4 Людина і довкілля. Антологія: У 2 кн. Кн. ІІ: Людина
і довкілля в українській духовності / [упоряд., автор вступ.
розділів, біогр. довідок та коментарів В.С. Крисаченко]. – К.:
Заповіт, 1995. – 432 с.
5. Крисаченко В.С. Україна: природа і люди /
В.С. Крисаченко., О.І. Мостяєв. – К.: НІСД, 2002. – 623 с.
6. Крисаченко В.С. Образ України у світовій культурі:
природні та духовні виміри / В.С. Крисаченко. – К.: Наукове
товариство «Софія – Оранта, 2007. – 430 с.
7. Стельмахович М.Г. Українська народна педагогіка /
М.Г.Стельмахович. – К.: ІЗМН. – 1997. – 232 с.
Шевель А.О. Природа Северского края как жизнеобра-
зующий источник укрепления здоровья человека
В статье освящаются вопросы взаимодействия окружа-
ющей среды и здоровья человека. Автором проанализировано
понятие здоровья, осуществлено описание климатических
условий Северского края и их влияние на здоровье человека с
исторических источников, изложено взгляды украинского био-
лога, эколога, рентгенолога Николая Воскресенского на связь
организма и окружающей среды, которые не утратили своей
актуальности в наше время.
Ключевые слова: окружающая среда, природные факторы,
Северский край, Николай Воскресенский.
Shevel A.O. Nature of Sivershchyna region as a life-giving
source of strengthening human health
The article highlights the relationship between the environment
and human health. The author analyzes the concept of health, by
description of Sivershchyna regions and it’s impact on human health
from historical sources, present the views of Ukrainian biologist,
ecologist, radiologist Mykola Voskresenskyi to the link of the health
and the environment that have not lost their relevance in present day
Key words: environment, nature factors, Sivershchyna region,
Mykola Voskresenskyi.
18.03.2013 р.
людський організм, як і все в природі, зміняється та
пристосовується до новин дуже поволі...
Культура посувається далеко швидше, аніж спадко-
ва змінність організму. Його пристосовні прогресивні
та регресивні зміни зламали те, що в кожному організмі
становило його одність, гармонію, рівновагу частин.
Діяльні органи розростаються і міцніють коштом
інших, а недіяльні обтяжують непотрібним балястом.
Перерозподіл функцій порушив колишню рівновагу,
що її організм доконче потребує.
Це порушення гармонії уже й тепер дається в зна-
ки. Наш організм далеко не такий витривалий, як був
колись. Щонайлегші рани ледве гояться (у некультур-
них народів здібність гоїти рани далеко більша); уже
молодим псуються зуби, очі та органи травлення; нам
дошкуляє ціле стовпище хвороб, без кінця зростає чис-
ло нервово психічних недуг. Тепер ми безпорадні без
техніки, зброї, житла, вогню та медицини. Дедалі все
глибше руйнується гармонія. Людське тіло одірвалося
од природи і не пристосувалося ще до обставин куль-
турного оточення, які надто хутко розвинулися...
Старі греки та римляни тямили не згірше за нас
вагу дужого й здорового тіла. Усяк мабуть знає їхнє
прислів’я: «здоровий дух у здоровому тілі». Але темп
життьовий одмінився, і тепер далеко важче, аніж дві
тисячі літ тому говорити про конкуренцію здоров’я
тіла з розвитком мозкової і, взагалі, нервової робо-
ти. Зовсім не досить самого фізичного виховання.
Треба до цього широкої пропаганди того, що таке
організм, як він мусить функціонувати і де порука його
найпродуктивнішої праці. А зваживши усі життьові за-
кони, зрозумівши, що гармонія в роботі м’язів органів
рослинного й тваринного життя та мозку, це внутрішні
обставини до того, щоб створити людський організм
з правильними функціями, – треба піклуватися про
організацію навколишніх обставин: чисте повітря, чер-
гування роботи та відпочинку, нормальне живлення,
загартовування, уникання всього шкідливого в роботі.
Ми не маємо сумніву, що наша культура, заподіявши
нам чималий середовий нелад, здоліє руками самого
людства, освіченого й вільного, відтворити втрачену
гармонію. Здоровий, дужий мозок у нормальному тілі
буде тоді, коли оточення і людський організм дійдуть
знову цілковитої рівноваги» [4, 418].
Проаналізувавши думки Миколи Воскресенсь-
кого, можемо зробити висновки про те, що природні
фактори впливають на організм двояко: з одного
боку, через антропогенну дію людини відмічається
посилення шкідливого впливу атмосфери, гідро- і
літосфери, сонячної радіації; з іншого боку, – природні
фактори, які використовували наші предки в умовах
посилення урбанізації, набувають особливого зна-
чення для оздоровлення людини, швидкої адаптації
організму до постійно змінюваних впливів довкілля
та розвитку резистентності до патогенних чинників.
Крім цього, відновлення багатьох народних методів
оздоровлення сприяє вихованню у підростаючого
|