До джерел вивчення і переробки нафти Західної України

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2011
Hauptverfasser:	Макітра, Р., Семенюк, М.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Західний науковий центр НАН України і МОН України 2011
Schriftenreihe:	Праці наукового товариства ім. Шевченка
Schlagworte:	Матеріяли
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/75040
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	До джерел вивчення і переробки нафти Західної України / Р. Макітра, М. Семенюк // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. — Л., 2011. — Т. XXVIII: Хемія і біохемія. — С. 130-133. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-75040
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-750402015-01-26T03:02:28Z До джерел вивчення і переробки нафти Західної України Макітра, Р. Семенюк, М. Матеріяли 2011 Article До джерел вивчення і переробки нафти Західної України / Р. Макітра, М. Семенюк // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. — Л., 2011. — Т. XXVIII: Хемія і біохемія. — С. 130-133. — укр. 1563-3569 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/75040 uk Праці наукового товариства ім. Шевченка Західний науковий центр НАН України і МОН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Матеріяли Матеріяли
spellingShingle	Матеріяли Матеріяли Макітра, Р. Семенюк, М. До джерел вивчення і переробки нафти Західної України Праці наукового товариства ім. Шевченка
format	Article
author	Макітра, Р. Семенюк, М.
author_facet	Макітра, Р. Семенюк, М.
author_sort	Макітра, Р.
title	До джерел вивчення і переробки нафти Західної України
title_short	До джерел вивчення і переробки нафти Західної України
title_full	До джерел вивчення і переробки нафти Західної України
title_fullStr	До джерел вивчення і переробки нафти Західної України
title_full_unstemmed	До джерел вивчення і переробки нафти Західної України
title_sort	до джерел вивчення і переробки нафти західної україни
publisher	Західний науковий центр НАН України і МОН України
publishDate	2011
topic_facet	Матеріяли
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/75040
citation_txt	До джерел вивчення і переробки нафти Західної України / Р. Макітра, М. Семенюк // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. — Л., 2011. — Т. XXVIII: Хемія і біохемія. — С. 130-133. — укр.
series	Праці наукового товариства ім. Шевченка
work_keys_str_mv	AT makítrar dodžerelvivčennâípererobkinaftizahídnoíukraíni AT semenûkm dodžerelvivčennâípererobkinaftizahídnoíukraíni
first_indexed	2025-07-05T23:23:52Z
last_indexed	2025-07-05T23:23:52Z
_version_	1836851224157093888
fulltext	Праці НТШ Хем. Біохем. 2011. Т. 28. C. 130–133 Proc. Shevchenko Sci. Soc. Chem. Biochem. 2011. Vol. 28. P. 130–133 Роман МАКІТРА, Маргарита СЕМЕНЮК ДО ДЖЕРЕЛ ВИВЧЕННЯ І ПЕРЕРОБКИ НАФТИ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ Історичні дані про нафту взагалі а в Галичині особливо зібрані в третьому томі відомої моноґрафії Енґлєра “Das Erdől” (1911), а також у статті Т. Мікуцькі “Nafta w Polsce do polowy XIX w.” (Przemysł naftowy, 1938, т. 13, s. 461–469). Перші згадки про нафту на Русі відносяться до X – XI ст. Це літописні дані про використання візантійцями “грецького вогню” супроти київського флоту, а також знахідки у розкопках посудин з написами “гороухща” – “горюча” (нафта). На Україні перші згадки про нафту зустрічаєм, зокрема, у “Лексиконі” Памво Берин- ди (1527). У праці Фаліміра з Русі “О зелах і їх силі” (1534) є опис “петролеуму – олії, яка йде зі скал”, яка буває ясна і темна і може використовуватися у лікарській практиці. Фалімір був придворним Яна Тенчинського, воєводи подільського, який жив постійно у Краснику над Сяном. Цей факт дозволяє припустити, що мова йде про карпатську нафту. Ієронім Спічинський у гербарії “О зелах місцевих і заморсь- ких” (1542 і 1556) відтворює дані Фаліміра без прив’язки до місцевостей нафтових родовищ. Крім того, є дані про незбережені на сьогодні королівські привілеї для міста Дрогобича і монастиря францішканців у Кросні на освітлення вулиць “скаль- ною олією” – сирою нафтою з домішками льняної олії. Це були перші історичні згадки про використання її з такою метою. У посмертно надрукованій праці Мартина з Ужендова (1595) “Гербарій польсь- кий, тобто о природі зел і дерев різних і інших речей, що для ліків використову- ють, книги дві” є дані не тільки про рідку нафту, звану “клей”, але й про асфальт і земний парафін, з котрого можна робити свічки (у “Черкаси”, вірогідно, на Кавка- зі). Більш детальну інформацію щодо нафти та конкретну прив’язку нафтопроявів до району Дрогобича знаходимо у книзі Еразма Сикста, лікаря, професора академії у Замості і львівського райці (радника) – “Про теплиці (теплі мінеральні води) у Склі, книги три” (1617). Він пише, що ропа, яка видобувається у Дрогобичі, нага- дує привозне “петролео” і корисна при ряді хвороб; цікаві дані щодо “копання” нафти, тобто мова йде не про природні нафтові джерела, а про її видобування. У цій праці наведено способи відокремлення “клею” від води, зокрема, засобом дис- тиляції. Установка, окрім загальної примітивності, має всі необхідні вузли: котел, нагрівач, холодильник. Зважаючи на детальність опису, автор очевидно, сам здійс- нював цей процес. Процес дистиляції з метою очистки згадується і у Габріеля Жончинського (1721). Є також згадки про нафту у лекціях, які читав Феофан Прокопович студентам Київо-Могилянської академії. Згадки щодо прикарпатської нафти зустрічаємо у працях інших науковців – Джонстона (1632), Конрада Архіатра (1684) і Альберта Тильковського (1695). Останній пише про використання околишніми селянами (Івонич біля Кросна) ДО ДЖЕРЕЛ ВИВЧЕННЯ І ПЕРЕРОБКИ НАФТИ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ 131 нафти для змащування осей возів, проте навряд чи ця змазка мала широке розпов- сюдження, зважаючи на розповсюдження аж до середини XIX ст. отримання де- ревної смоли у смолярнях (наряду з попелом – джерелом поташу і деревним вугіл- лям). Цікавою є також згадка про пожежу нафтового джерела від удару блискавки. Починаючи з праці Габріеля Жончинського “Ніstогіа nаturalis геgnі Роlоnіе” (1721) та “Аctuагіum historie naturalis...” приводяться дані про видобування нафти, її очищення і використання – окрім змазування возів і виділки шкіри, також для освітлення. У тексті знаходимо відомості про нафтові родовища Прикарпаття – навколо Дрогобича (Стебник, Ясениця) і Коломиї, які у XIX ст. були одними з най- більш продуктивними, а також Кам’янці-Подольському “олей витрискає зі скал на Подолії між брамою міста Камянця, яку Лядською називають, і Замком та мешкан- цями... піддається очищенню”. Ряд відомостей про нафту знаходяться у компіляційній книзі Христофора Клю- ка “Річей викопних... пошуки, дізнання і використання” (Варшава, 1781), у тому числі про рунгурське “земне сало” (парафін). Політична ситуація західноукраїнських земель з 1772 р. змінилась: вони увійшли у склад габсбургської монархії, утворили королівство Галщії та Льодо- мерії; у столиці нового коронного краю створено університет, і місцева нафта заці- кавила деяких його професорів. Бальтазар Гакет, професор “природничої історії” на медичному факультеті Львівського університету у своєму творі, присвяченому географічному і геологічному опису північних Карпат (Нірнберґ, 1788 – 1795), де- кілька раз згадує про виділення і видобування нафти, у першу чергу – для змащу- вання возів, зокрема, у с. Нагуєвичі. Карпатську нафту вивчав також Йосип Мартинович (1755 – 1795), професор Львівського університету у 1783 – 1791 рр. По національності хорват, за переко- наннями – угорець, у молодості – монах, потім закінчив університет у Буді, профе- сор фізики і визнаний природознавець, близький до вільних каменярів (масонів) – закінчив життя трагічно, йому стяли голову у 1795 р. за спробу організації в Угор- щині антигабсбурґського повстання. У науковому відношенні він був прихильни- ком теорії флогістону, виступив у своїх наукових працях, які друкувалися з 1790 р., проти поглядів Лавуаз’є. у той самий час у книзі “Praelektiones Physicae experimentalis” (t. 1–2, Leopolis, 1787) Мартинович визнає атомістику, одначе чисто спекулятивно. У цій праці він називає теорію хемії, на противагу фізичним теоріям, “фізичною хемією”. Нафта цікавила Мартиновича як горюча мінеральна речовина, проте саме він запропонував її компонентом лікувального зілля для зцілення овець. Проте, власне він визначив питому вагу сирої нафти, її дистиляту, а також отримав нафтовий важкий решток – бітум. Друкувалися хімічні праці Мартиновича в основному у хімічному журналі Д. Крелля, також прихильника теорії флогістона. Наприклад, List ze Lwowa w spruwie sktadnikow oleju skalnego // Сhem. Аnnalen, Вd. 1., Неlm- stadt, 1791, s. 162 – 163 або Chemische Untersuchungen des galizischen Bergols // Chem. Annalen, Bd. 1., Helmstard, 1791, s. 32 – 35. Цікаво відзначити факт широкої популярності у наукових колах Мартиновича: у романі Жорж Санд “Графиня Рудольштадт” один з героїв пише листа професору фізики у Львові – Мартиновичу. Варто ще відзначити польського вченого Станіслава Сташіця, який дав у своїй розвідці “Про землеродство Карпат” (1815) опис нафтових джерел Прикарпаття; 132 РОМАН МАКІТРА, МАРГАРИТА СЕМЕНЮК Функе, який опублікував у 1817 р. у Відні відомості про видобування гірського па- рафіну та професора Краківського університету, геолога, Людвіга Цайшера. Відзначимо працю Бальтазара Гакета, професора історії на медичному факуль- теті Львівського університету (1787 – 1795). Він уперше запропонував гіпотезу про органічне походження нафти з решток морських істот і рослин. У його описі північного схилу Карпат згадується про видобуток нафти, зокрема, у Нагуєвичах, батьківщині Івана Франка, який присвятив ряд творів висвітленню умовам життя і праці бориславських робітників – ріпників (“Борислав сміється”, Воа соnsotrictor). Ініціатором лабораторного дослідження нафти Прикарпатського прогину вва- жається Йосип Ігнатій Мартинович (1755 – 1795), професор Львівського універси- тету (1783 – 1791), сучасник Гакета, який цікавився нафтою як горючою мінераль- ної речовиною і тільки попутно він вказує на використання її як компонента лікарського засобу для овець. Їм було визначено фракційний склад нафти, щіль- ності нафти і дистилятів, отриманих з неї. 1819 р. управитель соляних розробок у Косові Йосип Геккера побудував нафтопереробну установку у Модричі, поблизу Трускавця. Результати його дослід- жень були опубліковані у 1820 р. у Повідомленнях Віденського політехнічного інституту; ця розвідка була реконструйована доцентом Львівського політехнічного інституту Романом Защецьким на сторінках Zeitschrift fur Petroleum. Варто відзна- чити, що саме їм “нафта” була запропонована для відчищення вовняних речей від жирових забруднень, “аж до колісної мазі” – тут ми зустрічаємось з першою у світі хімчисткою. Одначе спроба вийти на широкий ринок з продукцією зазнала невдачі: внаслі- док несприятливих зимових дорожніх транспортних умов 160 центнерів нафти, які відправив Геккер за договором у Прагу для освітлення вулиць, не прийшли, йому прийшлось виплатити велику нестачу 6 000 гульденів; до того ж нафтове джерело у Трускавці вичерпалося. Невдачі зломили його волю, а історичні експерименти незабаром забулись. Ф. Сярчинський, директор бібліотеки у Львові, у 1828 р. опублікував роботу “Про скельну олію... ”, у якій він зазначає про відокремлення “скельної олії” у с. Нагуєвичах, біля Самбора, Старої Солі (Старого Самбора), Печеніжина, Космача і ін.; згадує переробку установку Геккера, яка у 1820 р. давала понад 100 гарнців (= 4000 л) “нафти”, та використання її для освітлення вулиць Львова. У кінці XIX ст. було започатковано тріумфальний розвиток нафтової промисло- вості і сучасного вивчення та переробки нафти. Виходять з друку монографії по нафті (А. Тележинський “Скельна олія і її використання у промисловості”. – Львів, 1875; А. Навратіль “Про керосин та інших продуктах з галиційської нафти”. – Краків, 1880.). Розвиток нафтової промисловості потребував формування кваліфікованих кадрів. У Західній Україні підготовка інженерів для нафтової промисловості і по- дальші дослідження нафти Передкарпаття пов’язані із Львівським політехнічним інститутом, який відкрився у 1844 р. (“технічна академія”) на базі заснованої ще у 1816 р. реальної школи. Вже з перших років його існування у його стінах читались професором Ф. Рохледером у межах курсу хімії лекції по технічній хімії, так само при його наступникові, професорі Г. Вольфі, а з 1855 р. асистентом І. Гавранеком читався спеціальний курс. У 1871 р. при реорганізації технічної академії на базі кафедри загальної і технічної хімії відкривається кафедра хімічної технології, при новоствореному хіміко-технологічному факультеті з лабораторією, яку очолював ДО ДЖЕРЕЛ ВИВЧЕННЯ І ПЕРЕРОБКИ НАФТИ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ 133 професор Гінсберг (Gusberg), бувший ад’юнкт кафедри хімії. З 1875 р. курс технічної хімії веде приватдоцент др. Роман Вавникевич. У 1875 – 1876 для хіміко- технологічного факультету було відбудовано новий двохповерховий корпус (3 та 4 поверхи було добудовано вже у XX ст.). У 1878 р. було проведено реорганізацію технічної академії у політехнічну школу. У 1886 створена експериментальна лабо- раторія для нафтової і керамічної промисловості. “Дослідними станціями” керував з 1891 р. доцент Роман Залозецький. У 1879 р. після відходу професора Гінсберґа кафедру хімічної технології очо- лював професор Юліян Бріль (Bruhl), а з 1885 – професор Броніслав Павлєвський (1852 – 1917), який працював раніше асистентом тої ж кафедри (з 1881) – народже- ний у с. Волова (Польща), випускник Варшавського університету (1972 – 76), після закінчення якого був залишений на роботу асистентом при кафедрі технологічної хімії. Найбільш відомі праці Бр. Павловського присвячені хімії і технології нафти, зокрема, його “Технологія нафти і земного парафіну” (1891) – перший підручник по технології нафти на слав’янській мові та з аналітичної хімії: “Підручник хі- мічного об’ємного аналізу” (1883), “Підручник хіміко-технічного аналізу” (1896 – 1900) і ін. Окрім цього він є автором робіт з області органічної і фізичної хімії, зокрема, присвячених дослідженню розчинності, щільності парів, критичних температур рідин і ін. У 1893 р. ним було опубліковане дослідження “З теорії розчинів”, яке підсумувало десятирічне спостереження по пониженню температур плавлення речовин при додаванню другого компоненту. Були вивчені бінарні суміші о-нітро- фенолу з п-толуідином, камфори з хлороцтової кислотою і ін та встановлено евтек- тики, що дозволяє вважати його одним з піонерів фізико-хімічного аналізу. Діяльність кафедри технічної хімії, а також краєвої станції нафтової промисло- вості нерозривно пов’язана з іменем Романа Залозецького (1861 – 1918) – відомого спеціаліста в області хімії і технології нафти, жирів і ін. А у 1921 р. при Львівсько- му політехнічному інституті було відкрито кафедру технології нафти. У кінці XIX ст. розпочинає свою наукову діяльність Роман Залозецький (1861 – 1918), ім’я якого добре відомо світовій науці. Роман Васильович, син українського народу, народився у Болехові (Івано-Франківщина) – дійсний член Наукового то- вариства ім. Шевченка у Львові (з 1914), член Російського технічного товариства з 1905 р. Відомий як вчений і промисловий спеціаліст, видавець журналу “Нафта” на німецькій і польській мовах. Аналіз його наукових праць і бібліографії потребує окремої публікації.

До джерел вивчення і переробки нафти Західної України

Institution

Ähnliche Einträge