Семантичний аспект фразеології новел В.Стефаника
Gespeichert in:
| Datum: | 2002 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2002
|
| Schriftenreihe: | Культура народов Причерноморья |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/75101 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Семантичний аспект фразеології новел В.Стефаника / Т.О. Євтушина // Культура народов Причерноморья. — 2002. — № 32. — С. 47-51. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-75101 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-751012015-01-27T03:02:03Z Семантичний аспект фразеології новел В.Стефаника Євтушина, Т.О. Лексична семантика 2002 Article Семантичний аспект фразеології новел В.Стефаника / Т.О. Євтушина // Культура народов Причерноморья. — 2002. — № 32. — С. 47-51. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/75101 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Лексична семантика Лексична семантика |
| spellingShingle |
Лексична семантика Лексична семантика Євтушина, Т.О. Семантичний аспект фразеології новел В.Стефаника Культура народов Причерноморья |
| format |
Article |
| author |
Євтушина, Т.О. |
| author_facet |
Євтушина, Т.О. |
| author_sort |
Євтушина, Т.О. |
| title |
Семантичний аспект фразеології новел В.Стефаника |
| title_short |
Семантичний аспект фразеології новел В.Стефаника |
| title_full |
Семантичний аспект фразеології новел В.Стефаника |
| title_fullStr |
Семантичний аспект фразеології новел В.Стефаника |
| title_full_unstemmed |
Семантичний аспект фразеології новел В.Стефаника |
| title_sort |
семантичний аспект фразеології новел в.стефаника |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2002 |
| topic_facet |
Лексична семантика |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/75101 |
| citation_txt |
Семантичний аспект фразеології новел В.Стефаника / Т.О. Євтушина // Культура народов Причерноморья. — 2002. — № 32. — С. 47-51. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| series |
Культура народов Причерноморья |
| work_keys_str_mv |
AT êvtušinato semantičnijaspektfrazeologíínovelvstefanika |
| first_indexed |
2025-07-05T23:25:49Z |
| last_indexed |
2025-07-05T23:25:49Z |
| _version_ |
1836851343515451392 |
| fulltext |
СЕМАНТИЧНИЙ АСПЕКТ ФРАЗЕОЛОГІЇ НОВЕЛ В.СТЕФАНИКА
Євтушина Т.О.
Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського
Сучасні дослідження художньої фразеології перебувають у загальному ключі
комплексного аналізу мовностилістичної специфіки художньої літератури. Вона
становить науковий інтерес у низці актуальних питань лексикографії ХХI
століття. Вагомого значення набувають словники фразеології творів
письменників, у яких з’ясовуються лексико-семантичні зв’язки фразеологічних
одиниць (далі – ФО), їх функціонування в художньому тексті.
У художньому творі фразеологічні засоби мови втілюють тему та ідею твору.
Погодимось, що специфіка індивідуально-образного розуміння дійсності
обов’язково позначається на принципах добору художньо-виражальних засобів,
які, в межах цілісного художнього твору, важливі не лише самі собою, а й
являються знаряддям втілення авторського задуму.
Спеціального лексикографічного розгляду вимагає робота над створенням
Словника фразеології творів В.Стефаника, що, в свою чергу, збагатить
дослідження розвитку української літературної мови західноукраїнських земель
кінця ХIХ - початку ХХ століття; стане джерелом оновлення та збагачення
Словника мови творів письменника і Фразеологічного словника української мови.
Закономірною є потреба розглядати в першу чергу індивідуально-авторські
ФО з позицій цілісності й компетентності.
Оскільки фразеологізми є знаками мовної системи, то в них відображається
суб’єктивна оцінка адресата, його емоційне відношення до денотата. До того ж
інформацію про сам предмет несе когнітивне значення ФО.
Зазначимо, що в цілому ФО разом з іншими образними засобами новел
письменника спрямовані на те, щоб донести інтенцію автора до читача,
сформувати у нього аналогічні оцінки. У центрі уваги його новел стоїть людина з
її духовним світом, переживаннями, болями, прагненнями. Взагалі фон новел
В.Стефаника експресивно-емоційний, вони сповнені внутрішнього динамізму. ФО
є одним із художніх засобів, що беруть участь у створенні цього фону.
Спираючись на сказане, проведемо дослідження деяких індивідуально-
авторських і словникових ФО у широкому розумінні з точки зору їх семантики.
Загальновідомо: в художніх творах письменник, освоюючи мовні і мовленнєві
загальнонародні ресурси, встановлює нові ієрархічні та єдиноспрямовані
асоціативно-смислові зв’язки у згоді із задумом, естетичним ідеалом і художніми
закономірностями. У результаті “Художньо-семантична об’ємність слова в
конкретному художньому тексті, як правило, збагачується новими змістовими і
конотативними відтінками” [Виноградов 1980: 5]. Звідси постає необхідність
пильної уваги до виявлення змістових навантажень художньо-образних мовних
одиниць.
Так, у новелі “Камінний хрест” знаходимо рядки: “Іван та Михайло отак
співали за молодії літа, що їх на кедровім мості здогонили, а вони вже не хотіли
назад вернутися до них навіть у гості”, у яких ФО на кедровім мості
переплітається із ФО на калиновім мості, що пов’язана з національною
символікою. Калиновий міст – символічний образ із семантикою “наприкінці
життя”.
Отже, В.Стефаником у даному творі проведено асоціативно-смислові лінії
між субстантивними ФО з узагальнено-предметною семантикою , об’єктивованою
в граматичних категоріях роду, числа й відмінка: калиновий міст – кедровий
міст.
Слід зазначити, що особливо вагому семантику мають частовживані ФО із
семою голова. У кожній новелі письменника вони вживаються зі своїми окремими
значеннями:
1. Уживаючись із прикметником, вказує на розсудливу, кмітливу, тямущу
людину та утворює субстантивну ФО: “Як ти така мудра голова, то ти мені
скажи, де маю іти спати” [Стефаник 1987:78]; “А ти голова розумна та й
усе вже знаєш” [Стефаник 1987: 78]; “Мой жиде, ти вчена голова та тому з
нас шкіру лупиш; скажи мені, ци є такий паруграф, аби жінка чоловіка била?”
[Стефаник 1972: 31].
2. У сполученні з дієсловом уживається на означення того, що: а) Хто-небудь
загинув: “То ліпше, аби єго голова у старім гнізді застигла, як у яру при
чужій дорозі” [Стефаник 1987:109]; “Ех, сини мої, де ваші голови покладені?”
[Стефаник 1987:115]; б) Хтось перестає нормально мислити, поводитися,
виявляє нездатність обдумано діяти, стає божевільним: “Пасараби знов
зачинають вішатися, не мають горазду в голові” [Стефаник 1972: 142]; в)
Певна особа б’є кого-небудь по голові: “І Ковалюк лиш раз свиснув по голові
орчиком – та й череп хрус на місці, а Федько уснув на місці, як куря”
[Стефаник 1987:106].
3. Будучи у складі адвербіальної ФО, сема голова має якісно-обставинну
семантику: “Але потім, браття, пішло все коміть головою” [Стефаник 1972:
41].
Хоча дані ФО із семою голова і зафіксовані Фразеологічним словником
української мови, у художньому просторі В.Стефаника вони вражають своїм
розмаїттям, виразністю, влучністю та специфікою. Ці фраземи виступають у
творах автора не лише як інформаційно-насичені засоби, а й використовуються із
конкретною стилістичною метою.
Спеціального розгляду вимагають також дієслівні фразеологічні конструкції
із семою мати, більшість яких є індивідуально-авторськими. Проведений аналіз
вживання ФО із семою мати дає можливість констатувати, що як дієслово сема
мати вживається з такими значеннями:
1. На означення того, що хтось підкреслено виявляє свої бажання: “Щоправда,
то нашила на чоловіка два хлопські одіяння, на свята і на будень, бо мала
амбіцію, щоби свого чоловіка зробити газдою” [Стефаник 1987: 132].
2. У сполученні з абстрактним іменником та інфінітивом. Перебуваючи у стані,
на який вказує іменник у знахідному відмінку, виконувати дію, виражену
наступним інфінітивом: “Вже мали гадку сказати, аби потрошки давала, по
шістці, по дві, як почав говорити Петро Антонів” [Стефаник 1987: 49].
3. Уживаючись із абстрактним іменником без інфінітива, означає, що хто-небудь
плекає певні мрії, думає про когось, щось, виношує якісь плани: “Максим
якусь думку мав, але боявся її виявити, а Гьоргій був неспокійний” [Стефаник
1987: 97].
4. Сполучаючись з абстрактними іменниками, означає володіти рисою,
характеризуватися ознакою, на яку вказує іменник:
а) Бути поважною, шанованою людиною: “Молодий був, вуси добре
підкручував вгору, убрання мав панське синє, подобався жінкам та вмів
говорити по-польські, та, кажуть, по-німецькі і в селі мав свою повагу”
[Стефаник 1987: 132];
б) Боятися: “В’язався очима, держався його і все мав страх, що повіки
запруться, а він стрмголов у невидінні світ звалиться” [Стефаник 1987:
104];
в) Бути гідним, з великим задоволенням робити, здійснювати щось: “Ой не
буде так,я прішов на весілє, як другий, як приніс такі дарунки, як другий,
то я маю мати таку честь, як другий” [Стефаник 1987: 105];
г) Бути найбільшим, найкращим з-поміж усіх інших, мати певні привілеї:
“Книжечка від цісаря, усюда маю двері втворені” [Стефаник 1987: 14];
ґ) Бути розумним, кмітливим, розсудливим: “Сини і невістки помирали зо
сміху від Луця Заливайка та від індика, що лише стільки має розуму, що в
хвості” [Стефаник 1972: 109];
д) Діяти всупереч власній совісті, загально прийнятим нормам моралі;
робити щось несхвальне: “Тяжкий гріх мають у своїй фамілії і мусять
єго доносити хоть би мали всі піти марне!” [Стефаник 1972: 143];
е) Вміти доладно, гарно зробити що-небудь: “А як я руки маю, то я собі йду
у свою дорогу, а моя дорога, аді, стома стежками дорожитьси по полю”
[Стефаник 1987: 93];
є) Бути схильним до ображень: “А натуру маєш мнєку” [Стефаник 1987:
95];
ж) Бути головним у чомусь, розпоряджатися ким-небудь, впливати на когось:
“Пане, а дайте ж спокій, не турбуйтеси, ми на вас не гніваємоси, а нам
що до того, як пани жиють, вони мають своє право, а ми своє”
[Стефаник 1972: 162];
з) бути дійсним, спроможним: “Я не відварювався, але я мав рихт”
[Стефаник 1987: 125].
и) Відчувати незадоволення ким-небудь; нарікати, ображатися, сердитися на
когось: “Робив таку політику, що мужиків не мав за ніц, попам не
кланявся та мав великий жаль до Польщі і до начальника станції”
[Стефаник 1987: 132].
5. У сполученні з абстрактним іменником і заперечною часткою не означає:
а) Певна особа не зважає на когось, щось: “За своє п’ю, ніхто до того рихту
не має” [Стефаник 1987: 13]; “Як-єм з торбов за твій поріг переступила,
та й я вже не твоя газдиня, нема рихту” [Стефаник 1972: 88];
б) Бути в дуже скрутному становищі: “Може би, й поміг що, якби то кров, а
то хтось кинув оком на ню, бодай му повілізали, та й тепер нема ради”
[Стефаник 1987: 30];
в) Хто-небудь і не думає про кого, щось; не має намірів, не планує щось
робити: “Не май, чоловіче, тої гадки, аби я тебе з рук пустив...”
[Стефаник 1987: 94];
г) Бути абсолютно безтурботним, не журитися, не переживати: “Ти собі вреш
і гадки не маєш, нібито не однаково в землі гнити?” [Стефаник 1987: 26];
ґ) Нічого не їсти, не пити; бути голодним: “Тоже знаєш, що-м сегодні нічо у
роті не мав” [Стефаник 1987: 29];
д) Переставати нормально мислити, поводитися, виявляти нездатність
обдумано діяти, ставати божевільним: “Басараби знов зачинають
вішатися, не мають гаразду в голові” [Стефаник 1972: 142];
е) Бути жорстоким, байдужим до когось, чогось: “Звіздочолий у мене чоловік;
він чорними очима за мнов водить; він мене жєлує, він свойов гривов
обтирає дідові сльози, а ти поганий, серце не маєш” [Стефаник 1987:
114].
6. Із неозначеним займенником уживається на означення того, що хтось не
зважає на кого-небудь, не рахується з кимсь: “Робив таку політику, що
мужиків не мав за ніц, попам не кланявся та мав великий жаль до Польщі і до
начальника станції” [Стефаник 1987: 132]; “Ще боялися дуже панщини і
панів, жидів отак не мали за нічо, сміялися з них” [Стефаник 1972: 225].
7. На означення того, що комусь потрібно що-небудь знати, уживається із
інфінітивом і прислівником: “А без рук я дурень, коли маєш знати”
[Стефаник 1987: 93].
Як бачимо, ФО із семою мати у художній палітрі В.Стефаника дуже
поширена і кожна з них має певне значення.
Чітко вимальовується індивідуально-авторський підхід до використання семи
сумління у ФО. Сполучаючись із синонімічними варіантами дієслів, означає
переживання, пов’язані з усвідомленням власної несправедливості: “Ти би єму
завернув худобу, поцулував би-с єго в ноги, бо-с го сплодив та й сумління ті п’є,
але минаєш, ще і ховаєш від него, аби-с не чув!..” [Стефаник 1987: 84]; “То так
сумлінє точить з рода в рід” [Стефаник 1972: 148]; “Сумлінє точить, а то
кара над усіма карами” [Стефаник 1972: 148]; “Але ви не розумієте мене, то мене
сумління так пило, так докучало, що мені аж голос причувся” [Стефаник 1972:
160]; “О, то як сумлінє заговорить, то такі слова памочі в кожді жилці, що ті
слова скалу розсиплють на дрібен порох” [Стефаник 1972: 223].
Цілеспрямований вплив на читача мають у новелах ФО із семою камінь.
Камінь – символ твердості, холодності: “Антін по цім слові гатить руками у
землю, як у камінь” [Стефаник 1987: 14]; “Буду свій світ різьбити, як у камінь”
[Стефаник 1987: 101]; “Чоловік спить, як камінь” [Стефаник 1987: 124]; “Спю, як
камінь, спю – не вісплюси” [Стефаник 1972: 41]; “Прив’язана чорним волоссям до
чорної землі, як камінь” [Стефаник 1972: 95]. Але у новелах “Синя книжечка” та
“Засідання” сема камінь у складі ФО передає безмір людського горя, тугу,
душевну муку: “Камінь, - аби камінь, та й розпук би си із жєлю!” [Стефаник
1987: 113]; “Обтер-єм полов вікна, аби за мнов не плакали, бо дурно, та й
віступив-єм цалком. Ой легко, як каміння гризти. Темний світ навперед мене”
[Стефаник 1987: 14]; та означає, що кому-небудь стало легше: “Радним як коли би
камінь із серця впав. Всі одним голосом заговорили, що не треба бабиного лева”
[Стефаник 1987: 49].
Семантика деяких авторських ФО пов’язана здебільшого з характеристикою
персонажів. Наведемо декілька прикладів: “Хоч би Іваниха хрестом стелилася,
то не помогло” [Стефаник 1987: 38] – падати ниць, принижуватися; “Максим
витріщив очі, як баран, і не розумів, що діється” [Стефаник 1987: 98]; “Стоїть у
церкві як баран недорізаний” [Стефаник 1972: 43] – не розуміючи, спантеличено
щось робити; “Трохи його жінка вколола отим словом, але він возив далі
сметану з миски” [Стефаник 1972: 4] – вразити когось чим-небудь; “І лишився я,
як корч лугу серед поля” [Стефаник 1987: 10] – одинокий; “Та тут порєдні рибі
нема що на один зуб узєти” [Стефаник 1987: 40] – позначення надто худої
людини; “Такі зимові ночі довгі, а я до днини прєду, аж ми пушки спухають, аж
пісок у очах стає” [Стефаник 1987: 30] – підкреслення наслідків важкої
виснажливої праці.
Фразеологічна система в літературно-художній спадщині
західноукраїнського письменника дуже розгалужена і свідчить про його невпинні
ідейно-художні шукання, про зростання майстерності від твору до твору.
Показовими щодо цього є ФО, що виражають відповідне емоційно-фізіологічне
відчуття. Вони передають психологічний стан персонажів на рівні фізичної
відчутності: “Тото, небого, десь б’єш голов у стіни, тото до бога ридаєш!”
[Стефаник 1987: 16]; “Цілував ноги сина, бив головою у плиту” [Стефаник 1987:
18]; “Сама дзвонила зубами, але не відступала” [Стефаник 1987: 31]; “Гриць
скреготав зубами, аж гомін лугом розходився, і чув на грудях довгий огневий пас,
що його пік у серце” [Стефаник 1987: 34]; “Заскреготав зубами, як жорнами,
погрозив жінці кулаком, як довбнею, і бився в груди” [Стефаник 1987: 39]; “Сопіли
оба, були помучені і ловили в груди воздух” [Стефаник 1987: 94]; “Дрожала на
печі зі студені і головою в стіну била” [Стефаник 1972: 89]; “Гатила головою в
стіну, як скажена” [Стефаник 1972: 89]; “Баба тебе до хресту носила, баба
плакала, як тебе до воліска виряджали, баба на твоїм весілю кісточками докупи
дзоркала” [Стефаник 1972: 145].
Заслуговує на увагу також ряд фразем, які вживаються для зображення
душевно-морального стану героїв: "А потім браття пішло все каміть головою"
[Стефаник 1972: 41]. "Він, відай, нагадував собі давні літа коло тої роботи, і
тому відай, так вона єму прийшла в смак" [Стефаник 1972: 106].
Зафіксовані також фраземи на позначення вікової ознаки людини: "Видко
діло, що вже постаріласи: і лице, як шкіра на старім чоботі, і волосє, як
молоко" [Стефаник 1972: 107].
Помічено, що велика кількість традиційних фразем використовується
письменником для вираження різнобічних сторін діяльності людини. Так, у ряді
творів В.Стефаник засуджує ненаситних у своїй жадобі збагачення і жорстоких до
людей сільських газдів, показуючи їхні вчинки: "Тумана пускає, чьо він хоче"
[Стефаник 1987: 98], "Максиме, ви мені з хати шуруйте, аби я вас тут не видів,
бо вб’ю, як горобця і гай забирайтеси. І кинулися на нього, як голодні вовки"
[Стефаник 1987: 99], "Ідіть, ідіть, бо ви не хлоп, а зальопана баба" [Стефаник
1987: 99].
Приділяє письменник увагу і добору фразем для змалювання людських
злиднів ("Новина"), які виконують зіставно-контрастну функцію: "Дєдо, ми
хочемо їсти... Та й дав їм кусень хліба, а вони, як щенята коло голої кістки, кого
того хліба заходилися... Здавалося, що ті очі важили би так, як олово, а решта
тіла, якби не очі, то полетіла би з вітром, як пір’я" [Стефаник 1987: 32].
Відмітимо, що при обстеженні особливостей семантичного аспекту
фразеології В.Стефаника, було виявлено відхилення від норми у семантиці ФО.
Уживання ФО у незвичайному для неї значенні обумовлено, як відомо, перш за
все порушенням звичайних відношень та зв’язків зі словами у мові.
Так, наприклад, ФО хоч оком виколи у відповідності із сучасною нормою
уживається у значенні “дуже темно”, “зовсім нічого не видно”. Але у
сполучуваності за словом “дурний” іншого семантичного ряду отримує зовсім
незвичне переосмислення, котре являється допустовим тільки у мові
письменника. При цьому значення ФО змінюється. Зрозуміти значення, яке надає
в даному випадку ФО автор, ми можемо посилаючись на контекст: “А то один з
другим такий дурний, хоть му око віколи” [Стефаник 1987: 80]. Так, у
В.Стефаника хоч око виколи – “дуже”. “через мірно” тощо.
Невичерпні можливості фразеологічної синонімії в стилістичному плані
можна продемонструвати на слідуючих прикладах Стефановикових
фразеологізмів: "Поклав граблі коло себе, сів потім на межу, закурив люльку, та й
гадка гадку пошибала" [Стефаник 1987: 53], "А я в гадках став" [Стефаник 1987:
56], "Село вімерло що до лаби, а я собі гадки не гадаю, у ток бік не дивлюси"
[Стефаник 1987: 76], "Але відпочив на ріці, віддихався й зараз думкою потішився:
болить та й переболить" [Стефаник 1987: 134] - представницький ряд фразем, що
відтворюють акт напруженої розумової діяльності; "Кинуло його в дрожі, потім у
гарячку… і Базьо богові віддав свою душу" [Стефаник 1972: 110], "Він вже на
тамтім боці" [Стефаник 1987: 102], "Ех, сини мої, сини мої, де ваші голови
покладені" [Стефаник 1987: 115], "Дід Гриць напився молока, убрався в білу
сорочку, засвітив свічку в руках, ляг на постіль і зараз сконав" [Стефаник 1987:
123] - втілення теми смерті.
"Ні брав-єм си з ним за барки з якогось там латюгу, що туманить люди!"
[Стефаник 1987: 47], "Тумана пускає, чьо він хоче" [Стефаник 1987: 98] - обман
тощо.
Зауважимо принагідно, аналіз лінгвістичних праць із фразеології останніх
років свідчить про поглиблений інтерес мовознавців до питань синонімії ФО.
“Фразеологічними синонімами, - на думку Л.Г.Скрипник, - вважаються ФО, які
позначають той самий предмет дійсності, виражають те саме поняття, відтіняючи
різні сторони його, і при різній внутрішній формі і неоднаковому лексичному
складі мають однотипне категоріальне значення, однакову семантичну
сполучуваність із словами оточення” [Скрипник 1973: 212].
“Синонімічними фразеологізмами, - зауважує Ю.С.Степанов, - називаємо
такі, які хоч і близькі за значенням, але в своїй основі мають різні образи (це їх
семантична ознака) і не допускають заміни компонентів від одного фразеологізму
до іншого (це їх формальна ознака)” [Степанов 1975: 261]. Різні дефініції
фразеологічних синонімів свідчать як про розходження, так і про спільність думок
мовознавців. Для більшості з них спільним залишається те, що фразеологізми
близькі за своєю семантикою і здатні виконувати однакову синтаксичну роль, але
можуть відрізнятися відтінками свого значення бо стилістичними забарвленнями.
Таким чином, погодимось із думкою В.І.Школяренко, який наголошує на
тому, що “фразеологічні синоніми – це ФО, які виражають спільне значення і
мають однакову синтаксичну сполучуваність, але відмінні між собою
компонентним складом, а також семантико-стилістичними відтінками і
функціональним використанням” [Школяренко 2001: 156].
Письменник послуговується також фразеологізмами, що відображають
релігійну свідомість, національно-духовні погляди людей, які стали стилем життя:
"Матінко Христова, усім добрим людям стаєш на поратунок Николаю
свєтий…" [Стефаник 1987: 17]. "Коби бог позволив.." [Стефаник 1987: 39],
"Господа воля" [Стефаник 1987: 39], "Бог знає, як з нами буде" [Стефаник 1987:
41], "Але господь милосердний знає, що робить" [Стефаник 1987: 42] "Отак
кожний ішов між люди". "Славуйсу" - "Навіки слава" - та й сідав на лаві, що
стояла довкола хати" [Стефаник 1987: 45], "Та просю божої ласки" [Стефаник
1987: 68], "Славуйсу Христу люди добрі" [Стефаник 1987: 108].
Заслуговують на увагу ФО з компонентом "як". Вони у творах В.Стефаника
проявляють різноманітні типи категоріальних значень, або, як ми їх називаємо,
типи семантики.
Саму велику групу складають ФО якісно-обставинної семантики. Такі ФО
означають образ, спосіб дії, ступінь проявлення дії: "Ой, дитинко божа, минув
вік, як у батіг траснув! (раптово, швидко)" [Стефаник 1987: 51]. "Ні, то я вам
мая дякувати, бо я ходив по вашій кривді, як по м’якій подушці (легко)"
[Стефаник 1987: 161]. "Вітер вив, як гнаний пес (сильно)" [Стефаник 1972: 91].
"Закашляв, як у великі труби заграв (міцно, дуже голосно)" [Стефаник 1972: 92].
"А люди плещуть йому в долоні, а він так говорить, як у книжці (гарно,
розумно)" [Стефаник 1972: 129].
Другу групу складають ФО предикативної семантики. Такі ФО означають
ознаки та властивості суб’єкта як граматичного, так і логічного: "Годило, у руки
йшло, як з води йшло"(легко, швидко) [Стефаник 1987: 40]. "Спю як камінь
(міцно), спю - не висиплюси" [Стефаник 1987: 41]. "Вони такі тихонькі на міськім
ринку, як риба (тихі), розкидана по дорозі" [Стефаник 1972: 171].
Третю групу ФО з компонентом "як" становлять ФО модальної семантики,
які не означають поняття, а містять у собі натяк на різнобічні відношення мовця
до дійсності: як на гріх, я на сміх, як якийсь казав, як має звичій у такім
антересі. "Може, кажу, бог вам поможе, як здастеси на него; най вам баг дать
якнайліпше" [Стефаник 1972: 31]. "Є, каже, в мене і їсти, і пити, як якийсь
казав: і хліб і до хліба, - та ще забавтеся, бо безпешно, як умру, то в ці хаті не
мете напиватиси" [Стефаник 1972: 50]. "А ти, боже, як можеш, то прости, а не
воля твоя, то жбурни мене в твій вічний кримінал" [Стефаник 1972: 126].
Помічені також ФО, які виявляють атрибутивний тип семантики, тобто
означають ознаку предмета: як цибулі - "круглі, великі", як павук - "тоненькі", як
мечі - "гострі", як пропасть - "глибокі", як шкіра на старім чоботі - "зморщена", як
молоко - "білий". Атрибутивні фразеологізми виявляють свою семантику в
поєднанні з іменником: "Лиш ксьондз стане з книжки читати, а ти вже очі
вилупиш, як цибулі" [Стефаник 1987: 44]. "Не далекі ваші гони, кості, як мечі, із
шкіри вілазє, - коби борше" [Стефаник 1987: 87]. "Видко діло, що все постаріласи:
і лице, як шкіра на старім чоботі, і волосє, як молоко" [Стефаник 1987: 107]."У
одного таке око, як пропасть, погляне, та й нічого не видить, бо то око не до
видіння" [Стефаник 1987: 143]. "На опеньку горить коганець, такий, як зеренце
пшениці, то й тільки всего вогню у хаті" [Стефаник 1972: 49].
Слід відмітити ФО з компонентом "як" із атрибутивним типом семантики, які
вказують на уточнення семантики, на посилення ознаки слова: "Я ще не такий
дуже давний газда, а по жінці взєв-єм такі білі воли, як сніг…" [Стефаник 1972:
46]. "Бувало, понакладає такі хліби, як точила, та такі білі, як з фунтової муки"
[Стефаник 1972: 50]. "Дріботів ногами по грубій верстві пороху і лишав за собою
маленькі сліди, як білі квіти" [Стефаник 1972: 87]. "Знову пускає рантух, який же
біленький, як сніг" [Стефаник 1972: 111].
Семантичний об'єм перерахованих ФО може бути тільки приблизно
переданий словами та словосполученнями із підсиленим значенням "дуже",
"сильно", "у вищому ступені" тощо. ФО з компонентом "як" поєднується із
вузьким кругом слів, стилістично прикрашені.
Понад те, часто вживаними у творчості В.Стефаника є фразеологічні
конструкції із семою світ. У сполученні з дієсловом вживається з такими
значеннями: 1. Дати життя: “Я з богом за барки не ловлюси, а нащо він того
пускає на світ, як голе в терня?!!” [Стефаник 1987: 84]; 2. Здивування і т.ін.; “Він
їсть із циганами здохле мнєсо. Такого ще світ не видів” [Стефаник 1972: 215]; 3.
Позбутися життя: “Гуцул поклав-таки церкву в Луговиськах, а мене світа збавив,
збавив навіки” [Стефаник 1972: 42].
У сполученні з прикметником другий, невидимий, той та дієсловом вказує
на подорож у потойбічне, загробне життя як протиставлення земному: “І ще щось
до нього говорила, ніби на там той світ переказувала” [Стефаник 1987: 102];
“Серед своєї муки він то западався в якийсь другий світ, то виринав з нього”
[Стефаник 1972: 104]; “Все мав страх, що повіки запруться, а він стрімголов у
невидимий світ звалиться” [Стефаник 1972: 104]; “Мама із того світа має
прийти та й над своєв дитинов має заплакати” [Стефаник 1972: 105].
Уживаючись із прикметниками новий і цілий, вказує на зовсім інше життя;
великий простір: “Передо мною стояв новий світ, новий і гарний” [Стефаник
1987: 100]; “Жиди з панами цілий світ займили” [Стефаник 1987: 45].
З прислівником та іменником означає час: “Мой, та же цего ще ніхто не
видів, відколи світ” [Стефаник 1987: 19]; “Земля все молода, вона як дівха, свєто
є-то вбереси, будний день – то вона по-будному вбрана, а все дівочить – відколи
світа та сонця” [Стефаник 1987: 94]; “Та жий, поки світа та сонця” [Стефаник
1972: 44].
Сполучається ще сема світ із іменником та займенником на позначення
здивування, захоплення і т. ін.: “Най буде покаяніє на увесь світ” [Стефаник
1987: 18]; “Аді, як б’ють, ще щицка коло рота не обісхла. Покаяніє на увесь
мир!” [Стефаник 1987: 19]; “Мой, таже це покаяніє на увесь світ, аби жінка
лупила чоловіка, як коня” [Стефаник 1972: 30].
Можна стверджувати, що вони є яскравим показником особливостей
художнього мислення і світобачення письменника, а отже, органічним елементом
його стилю.
Здійснений нами аналіз фразеологічних конструкцій у новелах В.Стефаника
показує, що входячи до складу тексту, фразеологічна одиниця сприймається як
компонент тексту. У контексті реалізуються потенційні особливості семантики
фразеологізму. ФО у творах досліджуваного автора достатньо продуктивні і
виражальні, а їх семантика виявляє майстерність письменника у володінні мовою.
Із викладеного випливає, що робота над семантичним аспектом фразеології
новел В.Стефаника дає змогу проникнути в суть його художнього феномену,
послужить фактичним матеріалом для створення Словника фразеології творів
В.Стефаника та доповненням до Словника мови художніх творів письменника.
Література
1. Виноградов В.В. О языке художественной прозы. – М.: Наука, 1980.
2. Скрипник Л.Г. Фразеологія української мови. – К., 1973.
3. Степанов Ю.С. Основы общего языкознания. – М., 1975.
4. Стефаник В.С. Вечірня година. Новели. – Ужгород: Карпати, 1987.
5. Стефаник В.С. Твори. – К.: Молодь, 1972.
6. Школяренко В.І. Варіювання фразеологічних одиниць та фразеологічні
синоніми // Записки з загальної лінгвістики. – Випуск 3. – Одеса:
“Астропринт”, 2001.
СЕМАНТИЧНИЙ АСПЕКТ ФРАЗЕОЛОГІЇ НОВЕЛ В.СТЕФАНИКА
|