Природодослідник Михайло Косач

Розглянуто життєвий шлях i наукову дiяльнiсть ученого-фiзика Михайла Косача (1869–1903). Коротко висвiтлено тартуський i харкiвський перiоди. Зроблено спробу показати внесок М. Косача в дослiдження ефекту Садовського на початку його теоретичного та експериментального вивчення. Подано основнi працi....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2011
Автор:	Шевчук, В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Західний науковий центр НАН України і МОН України 2011
Назва видання:	Праці наукового товариства ім. Шевченка
Теми:	З історії фізики
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/75356
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Природодослідник Михайло Косач / В. Шевчук // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. — Л., 2011. — Т. 8: Фізичний збірник. — С. 613-630. — Бібліогр.: 91 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-75356
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-753562015-01-29T03:02:36Z Природодослідник Михайло Косач Шевчук, В. З історії фізики Розглянуто життєвий шлях i наукову дiяльнiсть ученого-фiзика Михайла Косача (1869–1903). Коротко висвiтлено тартуський i харкiвський перiоди. Зроблено спробу показати внесок М. Косача в дослiдження ефекту Садовського на початку його теоретичного та експериментального вивчення. Подано основнi працi. Придiлено увагудоробку Юрiя Тесленка-Приходька. The life history way and scientific activities of a physicist Mykhajlo Kossach (1869-1903) are considered. The Tartu and Kharkiv periods are briefly clarified. An attempt is made to evaluate M. Kossach’s contribution to the investigation of Sadovsky effect as a starting step of experimental and theoretical study of this phenomenon. The main works are presented. Attention is given to the activities of Yurij Teslenko-Prychod’ko. 2011 Article Природодослідник Михайло Косач / В. Шевчук // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. — Л., 2011. — Т. 8: Фізичний збірник. — С. 613-630. — Бібліогр.: 91 назв. — укр. 1563-3569 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/75356 uk Праці наукового товариства ім. Шевченка Західний науковий центр НАН України і МОН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	З історії фізики З історії фізики
spellingShingle	З історії фізики З історії фізики Шевчук, В. Природодослідник Михайло Косач Праці наукового товариства ім. Шевченка
description	Розглянуто життєвий шлях i наукову дiяльнiсть ученого-фiзика Михайла Косача (1869–1903). Коротко висвiтлено тартуський i харкiвський перiоди. Зроблено спробу показати внесок М. Косача в дослiдження ефекту Садовського на початку його теоретичного та експериментального вивчення. Подано основнi працi. Придiлено увагудоробку Юрiя Тесленка-Приходька.
format	Article
author	Шевчук, В.
author_facet	Шевчук, В.
author_sort	Шевчук, В.
title	Природодослідник Михайло Косач
title_short	Природодослідник Михайло Косач
title_full	Природодослідник Михайло Косач
title_fullStr	Природодослідник Михайло Косач
title_full_unstemmed	Природодослідник Михайло Косач
title_sort	природодослідник михайло косач
publisher	Західний науковий центр НАН України і МОН України
publishDate	2011
topic_facet	З історії фізики
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/75356
citation_txt	Природодослідник Михайло Косач / В. Шевчук // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. — Л., 2011. — Т. 8: Фізичний збірник. — С. 613-630. — Бібліогр.: 91 назв. — укр.
series	Праці наукового товариства ім. Шевченка
work_keys_str_mv	AT ševčukv prirododoslídnikmihajlokosač
first_indexed	2025-07-05T23:36:34Z
last_indexed	2025-07-05T23:36:34Z
_version_	1836852020528545792
fulltext	Фiзичний збiрник НТШ т.8 2011 p. 613 ПРИРОДОДОСЛIДНИК МИХАЙЛО КОСАЧ Володимир ШЕВЧУК Львiвський нацiональний унiверситет iм. Iвана Франка, вул. Драгоманова 50, Львiв 79005 e-mail: shevchuk@electronics.wups.lviv.ua Редакцiя отримала статтю 13 липня 2010 р. Розглянуто життєвий шлях i наукову дiяльнiсть ученого-фiзика Михайла Косача (1869–1903). Коротко висвiтлено тартуський i хар- кiвський перiоди. Зроблено спробу показати внесок М. Косача в до- слiдження ефекту Садовського на початку його теоретичного та екс- периментального вивчення. Подано основнi працi. Придiлено увагу доробку Юрiя Тесленка-Приходька. 1. ОСОБИСТIСТЬ НЕВТОМНОЇ ДIЇ Iмена подвижникiв науки минулих столiть, з рiзних причин ранiше забутi, замовчуванi або знанi дуже поверхово, зусиллями сучасних дослiдникiв повернуто в сьогодення, належно поцiновано. Проте багато сторiнок життя особистостей iз когорти славетних ще очiкують небайдужого їх вивчення, усунення бiлих плям та виправлення помилкових вiдомостей. Наше дослiдження присвячене цiкавiй i гiднiй великої уваги постатi Михайла Косача, короткий вiк якого був змiстовним та насиченим яскра- вими подiями. Бiльше висвiтлюватимемо майже нiким не розглянутi його науковi здобутки. Творча бiографiя М. Косача тiсно пов’язана з унiверси- тетами в Тарту i Харковi кiнця XIХ — початку ХХ ст. Основнi напрями його наукових пошукiв головно формували iнтелектуальнi середовища цих унiверситетiв. Родина Косачiв-Драгоманових дала найвищої проби майстрiв слова, вiдомих дiячiв української культури, науки, просвiтництва [1]. Всесвiтньо вiдома представниця цього роду — Леся Українка. Її старший брат Михай- ло Косач — усебiчно обдарована особистiсть, високоосвiчений талановитий фiзик, поєднував природодослiдницьку, винахiдницьку i викладацьку пра- цю працю з перекладацькою та лiтературною дiяльнiстю (писав новели iнтелектуально-психологiчного характеру). Тут слiд згадати i про двоюрiдного брата М. Косача — Юрiя Тесленка- Приходька, який, можливо, пiд впливом старшого за вiком М. Косача захо- пився фiзико-технiчним напрямом науки як важливою складовою прогре- су, отримав захiдноєвропейську освiту iнженера-електротехнiка. У дуже складних умовах Першої свiтової вiйни — 30-х рокiв ХХ ст. вiн став одним PACS numbers 01.60+q; 01.65+g 614 В. Шевчук Михайло Косач. Фото 1903 р. iз засновникiв медичної радiологiї в Українi [2], одним iз найактивнiших органiзаторiв вiдповiдних установ, науково-технiчних вiддiлiв та їх тех- нiчного забезпечення створюваної тодi цiлком нової, але вкрай необхiдної галузi охорони здоров’я — Х-променевої дiагностики. У 2009 р. минуло 140 рокiв вiд дня народження Михайла Косача (1869– 1903). Як вже зазначалося [3], знаємо про нього дуже мало, а фрагментарнi вiдомостi в публiкацiях часто неточнi. Деякi сторони його життєвого шля- ху та бiографiчнi данi iнших членiв родини принагiдно висвiтлюються в дослiдженнях про життя i творчiсть Лесi Українки [1, 4]. Однак науко- ва дiяльнiсть М. Косача згадується лише в загальних рисах [5, 6]. Його прижиттєвi публiкацiї — важкодоступнi для дослiдникiв — давно стали бiблiографiчною рiдкiстю. Л. Мiрошниченко справедливо зауважила [7], що Михайло Косач досi практично не вiдомий широкому загалу. Iнформа- цiя ж про Ю. Тесленка-Приходька майже вiдсутня. Знайомлячись з матерiалами про М. Косача, з його друкованими пра- цями, з проведеним Ю. Хорунжим дослiдженням [6] листiв та iнших ар- хiвних матерiалiв, усвiдомлюємо, що життя Михайла Косача позначене постiйним прагненням до активних дiй. I вiн, реалiзуючи це кредо, само- вiддано трудився в усiх галузях своєї дiяльностi. 2. НАВЧАННЯ. УНIВЕРСИТЕТ В ТАРТУ Михайло Косач, первiсток у сiм’ї юриста Петра Антоновича Косача та пи- сьменницi й фольклориста Ольги Петрiвни Косач-Драгоманової (Олени Пчiлки) народився 13 (25 н. ст.) липня 1869 р. в Новоградi-Волинському. Дитячi роки минали у Новоградi-Волинському, Луцьку, Києвi, с. Коло- дяжне. У 1884 р., отримавши домашню початкову освiту, Михайло успiшно склав iспити при першiй Київськiй гiмназiї й був зарахований вiдразу до Природодослiдник Михайло Косач 615 5-го класу класичної гiмназiї у м. Холмi тодiшньої Люблiнської губернiї [8]. Холмська чоловiча гiмназiя була вiдкрита у жовтнi 1865 р. [9] за керiвниц- тва дирекцiєю народних училищ призначеного з 1864 р. Ф. Лебединцева [10], вiдомого українського дiяча науки i культури. Закiнчив гiмназiю в 1888 р. зi срiбною медаллю [11]. Того ж року вступив на математичний вiддiл фiзико-математичного факультету Київського унiверситету. У Києвi Михайло захопився громадською роботою, лiтературною дi- яльнiстю, перекладами свiтової класики. Михайло Косач i Леся Україн- ка стають душею лiтературного гуртка “Плеяда” [12]. У тi часи заборони всього українського така позицiя вимагала вiдповiдних переконань, твер- дої вiри. Лiтературнi твори Михайла Косача виходять пiд псевдонiмом Михайло Обачний [1, 4, 7], обраним матiр’ю, Оленою Пчiлкою, при спi- льному з Лесею Українкою перекладi оповiдань М. Гоголя “Вечорницi”, виданих у Львовi ще в 1885 р. М. Косач навчання у Києвi не завершив. У 1891 р. вiн перевiвся у Тар- туський (тодi — Дерптський, згодом — Юрiївський) унiверситет на мате- матичне вiддiлення фiзико-математичного факультету. У 1894 р. М. Косач успiшно закiнчив це вiддiлення, а через рiк, у 1895 — також фiзичний вiд- дiл фiзико-математичного факультету [13, 14], i як випускник з числа най- кращих студентiв призначений на посаду асистента фiзичної лабораторiї Тартуського унiверситету. Система атестацiї науково-педагогiчних кадрiв у тогочасних унiверси- тетах передбачала [15] низку iспитiв, виконання наукових праць i була доволi складна [16]. М. Косач успiшно долав щаблi наукового i викладаць- кого зростання. У 1895 р. Косач отримав звання кандидата фiзики пiсля захисту роботи “Актиноелектричнi явища” (тут i далi по тексту перекл. авт.) i затверджений на посадi штатного асистента кабiнету фiзики (у 1894 р., ще студентом, М. Косач уже обiймав цю посаду [17] за наймом i завiдував електромережею, яка на той час була рiдкiстю в навчальних закладах). У 1898 р. М. Косач у розвиток дослiджень взаємодiй свiтла з твердим тiлом написав магiстерську дисертацiю “Вiдбивання свiтла в од- новiсному кристалiчному середовищi” (опублiкована в наукових записках унiверситету) i подану pro venia legendi (на отримання права читати лекцiї, тобто викладати в унiверситетi) в 1899 р. захистив її. Науковим керiвником був професор О. Садовський. Текст своєї дисертацiйної роботи М. Косач завершив словами: “Вважаю за обов’язок скласти щиру подяку професору О. I. Садовському за запропоновану тему i вказiвки при виконаннi самої роботи та попередньої перевiрки на дослiдах отриманих висновкiв, а та- кож висловити вдячнiсть професорам Ф. Ю. Левiнсон-Лесiнгу та I. I. Лембергу за повiдомлення лiтератури до теми. Весняний семестр 1898 р.” У 1900 р. вже на посадi приват-доцента [18] Косач прочитав лекцiю “Ос- новнi погляди на електрику i магнетизм в XIХ столiттi” на звання доцента, зробив доповiдь “Внутрiшнi i зовнiшнi дiї струму” тощо. Унiверситетськi колеги пiдкреслювали його високу лекторську майстернiсть. У Тартуському унiверситетi вступив до Товариства Природознавцiв i виголосив у ньому доповiдi “Заломлення свiтла на межi двох одновiсних кристалiв” та “Спрощена форма машини Атвуда”. 1893 р. М. Косач створює сiм’ю. Його дружиною стала українська пи- сьменниця О. Судовщикова (лiтературний псевдонiм Грицько Григоренко 616 В. Шевчук [19]), знайома з Косачами ще з дитячих рокiв. У 1898 р. у молодого по- дружжя народилася донька Євгенiя. У 1972 р. вона написала спогади [20], у яких з теплотою мовиться в кiлькох епiзодах про батька. Попри сiмейнi клопоти М. Косач, маючи у своєму розпорядженнi на той час добре обладнану фiзичну лабораторiю [21], багато експериментує, готує до друку науковi працi. Студентам М. Косач викладав фiзику i мате- матику, курси “Електростатика” та “Зовнiшнi дiї струму”, вiв практичнi за- няття. Дослiджуючи явища проходження i вiдбивання свiтлових променiв у кристалах, електромагнетизму, Косач також глибоко вивчає i дослiджує проблеми метеорологiї, геофiзики, динамiки атмосфери, походження атмо- сферних електричних явищ, фiзики Х–променiв. Розробляє вимiрювальнi метеорологiчнi пристрої, зокрема, неперервний iнтегратор сили вiтру та його енергiї, електричний термограф. Вiн бере активну участь у роботi Х (Київ, 1898) та (перебуваючи вже у Харковi) XI (Санкт-Петербург, 1901) з’їздiв природознавцiв i лiкарiв. У роботi етнографiчної секцiї Х з’їзду в Києвi брала участь i сестра, Ольга Косач iз доповiддю “Про знахарство в Малоросiї” [22]. 3. МИХАЙЛО КОСАЧ I ЕФЕКТ САДОВСЬКОГО 111 рокiв тому в наукових записках одного з найдавнiших схiдноєвропей- ських унiверситетiв у м. Тарту (Естонiя) вийшла друком стаття професора фiзики фiзико-математичного факультету О. Садовського (1859–1923) пiд назвою: “Пондеромоторнi дiї електромагнiтних i свiтлових хвиль на крис- тали” [23]. Ця праця стане предметом уважного розгляду та схвалення фахiвцями лише через 12 рокiв [24], загальне визнання прийде ще пiз- нiше [25–29]. Викладенi в нiй iдеї науковим спiвтовариством фiзикiв не були сприйнятi вiдразу [30]. Стаття випереджала час. Наприкiнцi XIХ ст. спостерiгався бурхливий розвиток природничих наук. Але корпускулярна теорiя випромiнювання, стала Планка з’явилися у фiзицi трохи згодом. У працi О. Садовського (його ж докторська дисертацiя) на основi тео- рiї свiтла Максвелла, за аналогiєю мiж свiтловими та електромагнiтними хвилями, за встановлених умов експерименту оригiнальними теоретични- ми обчисленнями доведено iснування пондеромоторної (механiчної) обер- тової дiї оптичного випромiнювання на кристали. В одному з п’яти ос- новних висновкiв йдеться, що у чвертьхвильовiй кристалiчнiй пластинцi, здатнiй змiнювати поляризацiю випромiнювання, при нормальному падiн- нi на неї поляризованого свiтла виникає обертовий момент. Кристалiчна пластинка обертатиметься навколо осi променя. Це явище вiдомий фiзик- теоретик П. Еренфест [24] назвав ефектом Садовського. Iз нього випли- ває, що електромагнiтне поле володiє моментом кiлькостi руху. Iснування ефекту Садовського дає змогу застосувати до явищ взаємодiї електромаг- нiтних хвиль з речовиною закон збереження кiлькостi руху. Ефект засвiд- чує пряме перетворення свiтлової енергiї на механiчну. У наступнiй статтi [31] О. Садовський розвиває свої iдеї. Обертовий момент пластинки площею 1 см2 у випадку видимого свiтла є малим i становить близько 10−9 ерг [23]. Для циркулярно поляризова- них сантиметрових хвиль ефект на декiлька порядкiв бiльший [26], що залежить також вiд iнтенсивностi випромiнювання; це актуально тепер, з появою потужних лазерних джерел випромiнювання. Природодослiдник Михайло Косач 617 Ефект Садовського вiдiграє особливу роль у процесах випромiнюван- ня i поглинання свiтла атомами та молекулами. У сучаснiй фiзицi ефект Садовського враховують, зокрема, при взаємодiї електромагнiтної хвилi з плазмою [32]. При цьому поглинання циркулярно поляризованої хвилi у плазмi приводить до передачi моменту iмпульсу електронам та йонам плазми. Уявлення Садовського про iснування власного моменту iмпульсу електромагнiтної хвилi покладенi в основу дослiджень спiнових властивос- тей i теорiї синхротронного випромiнювання релятивiстських електронiв [33] тощо. Ефект Садовського розглядали вiд часу його визнання (див., напр., [34, 35]) i намагались знайти зв’язок [36] мiж сталою Планка та обертовою дiєю свiтла. Дослiдження особливостей ефекту та його прояву в рiзних умовах висвiтлюються на сторiнках журналу “Успехи физических наук” [32, 37, 38]. Явища, зумовленi змiною поляризацiї свiтлових хвиль в анiзотропно- му середовищi, вивчаються в [39], де розглядається також момент iмпу- льсу (спiн) електромагнiтного поля. У [40] аналiзується нелiнiйний ефект Садовського, а в [41] — ефект Садовського в оптично активному iзотроп- ному середовищi, помiщеному в магнiтне поле. Природа кутового моменту свiтлових хвиль дискутується в [33, 42–44]. Отже, ефект Садовського роз- глядається в сучасному науковому свiтi з наголошенням на можливостi вiдкриття на його базi нових явищ. На зламi XIХ i ХХ ст. О. Садовський та його однодумцi ставили й розв’язували скромнiшi, але дуже важливi фундаментальнi задачi. У 1899 р. з’явилася перша публiкацiя П. Лебедєва з визначення меха- нiчної дiї — тиску свiтла на твердi тiла. Теоретична праця Лебедєва про роль тиску свiтла в природi надрукована в 1891 р. Отже, про тиск свiтла було вiдомо. О. Садовський розглянув нову, вищого рiвня задачу обертової дiї поляризованого свiтла на кристалiчну пластинку. Дослiдження розпо- чалися в 1894 р. [23]. Першi результати Садовський доповiдав на засiданнi Фiзико-хiмiчного товариства у Санкт-Петербурзi в 1897 р. [45]. Працi О.Садовського [23, 31, 45] цитують як першi, в яких описано ефект, пiзнiше названий iменем автора. Проте досi майже нiхто не звертав уваги на останнiй абзац передмови до статтi [23]: “У пiдсумку я дозволю собi подякувати асистентовi кафедри фiзики в Юрiївському Унiверсите- тi М.П. Косачу, який допомагав менi при всiх моїх експериментальних спробах виявити очiкуванi явища. Як зацiкавлення наукою, так i зацi- кавлення опрацьовуваним мною питанням змусили його затратити на цю допомогу значно бiльше часу, нiж це вимагалося його безпосереднiми обов’язками. Фiзична Лабораторiя Юрiївського унiверситету. Жовтень, 1898.” Отже, М. Косач пiд керiвництвом директора фiзичної лабораторiї унiверситету, вдумливого фiзика, здiбного експериментатора, професора О. Садовського повнiстю занурився в дослiдження i виявлення тонких ефектiв взаємодiї свiтла з речовиною. Теоретичнi обчислення були вико- нанi, зробленi числовi оцiнки. Однак тодiшня лабораторна технiка, незва- жаючи на численнi спроби (М. Косач про це пише в листах до матерi [6] та до Лесi Українки [46]), не давала змоги Садовському i Косачу провести експериментальнi вимiрювання. Лише в 1935–36 рр. американському фi- зиковi Р. Бету вдалося здiйснити експерименти [47, 48], якi пiдтвердили ефект Садовського. Бет ставив експерименти, ознайомившись iз публiка- 618 В. Шевчук цiями Садовського. При виконаннi дослiдiв консультував А. Айнштайн, допомагали й iншi [48]. У книжцi [49] про iсторiю Тартуського унiверситету при розглядi най- бiльших досягнень його науковцiв у кiнцi XIХ ст. в галузi фiзики акцен- тується на ефектi Садовського. Iм’я М. Косача згадується поруч з iменем О. Садовського. 4. ХАРКIВСЬКИЙ УНIВЕРСИТЕТ Тартуський перiод у життi Косача заверщився в 1901 р.; вiн тодi перевiв- ся на посаду приват-доцента фiзико-математичного факультету Харкiв- ського унiверситету. Як подано в iсторiї Харкiвського унiверситету [14], М. Косач брав участь в оголошеному тут конкурсi на замiщення вакант- ної посади професора. Було ще двоє претендентiв. Але з якихось причин не обрали нiкого. Згодом посаду обiйняв на той час магiстрант О. Грузинцев. У Харковi М. Косач, на жаль, прожив лише до жовтня 1903 р. Неспо- дiвано важко захворiвши, через кiлька днiв, у молодому вiцi, в розквiтi фiзичних i творчих сил вiн раптово помер 3 (16 н. ст.) жовтня 1903 р. По- хований на Байковому кладовищi в Києвi. Цю сумну звiстку повiдомляли тогочаснi перiодичнi видання [50–53]. Згодом поряд поховають Лесю Ук- раїнку, батькiв. Михайло Косач мав великi науковi задуми, частина з яких залишилась нереалiзованими. У Харкiвському унiверситетi М. Косач, озброєний попереднiм досвiдом роботи i добрим науковим вишколом, вiдразу енергiйно розпочинає рiзно- бiчну дiяльнiсть, очолює кафедру фiзичної географiї та метеорологiї, яка була тодi у складi кафедри фiзики. Вiн стає активним членом Товариства фiзико-хiмiчних наук при Харкiвському унiверситетi, виступає на засiдан- нях з науковими доповiдями, друкується в Працях Товариства. Крiм цьо- го публiкується у мiжнародному журналi “Meteorologische Zeitschrift”, який видавався у Вiднi, завiдує магнiтно-метеорологiчним вiддiлом фiзичної ла- бораторiї, метеорологiчною станцiєю унiверситету, органiзовує метеослуж- бу на Харкiвщинi, друкує огляди погоди i статтi метеорологiчного змiсту в харкiвськiй сiльськогосподарськiй газетi [54]. Жвавi дискусiї М. Косача з колегами-фiзиками з приводу експеримен- тiв та лекцiйних демонстрацiй добре запам’ятали працiвники кафедри фi- зики Харкiвського унiверситету [55]. Вiн за короткий час здобув авторитет талановитого вченого, блискучого лектора, виявив хист органiзатора [56]. У Харкiвському унiверситетi фiзичний кабiнет (ним завiдував то- дi О. Грузинцев) був оснащений гiрше, нiж у Тартуському. Не ви- старчало приладiв. Проте Михайло Косач органiзовує роботу магнiтно- метеорологiчної лабораторiї, електрифiкує її. З ентузiазмом береться за вивчення властивостей електролiтiв у зовнiшньому магнiтному полi, пла- нує виконати i захистити докторську дисертацiю в галузi фiзики елект- ролiтiв, виходячи з їх йонної теорiї, публiкує першi працi з цiєi тематики. Харкiвська школа, завдяки науковiй дiяльностi М. Бекетова, М. Пильчико- ва та iн. мала добрi традицiї у фiзикохiмiї електролiтiв. М. Косач смiливо взявся за експерименти i теоретичнi моделi, пробував застосувати законо- мiрностi поведiнки електролiтiв у зовнiшньому полi до пояснень деяких природних явищ. На засiданнi Товариства фiзико-хiмiчних наук при Харкiвському унi- верситетi 21 травня 1902 р. заслухано доповiдь М. Косача “Електролi- Природодослiдник Михайло Косач 619 ти в магнiтному полi” у присутностi 19 членiв Товариства. Доповiдач зупинився на двох моментах: електродинамiчна дiя магнiтного поля на електролiти та на той час систематично ще не дослiджуванi експеримен- тально явища iндукцiї електричного струму в електролiтах. У засiданнi взяли участь почесний член Товариства академiк М. Бекетов i професор Санкт-Петербурзького унiверситету член Ради Мiнiстерства народної освi- ти О. Хвольсон [57]. М. Бекетов на цьому засiданнi прочитав доповiдь “До питання про напрям подвiйного обмiну при сплавленнi солей” [58]. Тодi, на початку 1900-х рр., iнтенсивно формувалася теорiя електролiтiв, ство- рювалися базовi уявлення про основнi закономiрностi будови та поведiнки електролiтiв за рiзних умов. Забiгаючи наперед, варто наголосити, що в теорiї розчинiв електролi- тiв, незважаючи на досягнення, i тепер є нерозв’язанi проблеми. Це, зокре- ма, проiлюстровано [59] при розглядi їхньої фазової i критичної поведiнки. 5. ВНЕСОК У МЕТЕОРОЛОГIЮ Крiм експериментальних лабораторних дослiджень i викладацької робо- ти (читання курсiв фiзики, математичної фiзики, метеорологiї, математи- ки в Харкiвському унiверситетi та в iнших навчальних закладах мiста), М. Косач, як бачимо з тогочасних звiтiв про дiяльнiсть Харкiвського унi- верситету [53, 54, 60, 61], зайнявся органiзацiєю метеорологiчної служби в Харкiвськiй губернiї. Перед цим у рiзних галузях науки, а також у ме- теорологiї Харкiвщини плiдно працював учений-фiзик М. Пильчиков (з 1894 р. вiн в Одеському унiверситетi, з 1902 р. — у Харкiвському технiч- ному iнститутi). Михайло Косач розробив конкретний план розгортання мережi метеослужби, зумiв переконати чиновникiв губернського земства в нагальнiй потребi метеорологiчних дослiджень, формування банку да- них для прогнозiв погоди i наукового пiдходу до розвитку господарства з урахуванням клiматичних особливостей краю. Пiд проект було видiлено фiнансування [53, 54, 61]. М. Косача заслужено вважають одним iз перших органiзаторiв закладiв метеомережi Харкiвщини [62]. Ґрунтовнi знання з метеорологiї М. Косач отримав ще в Тартуському унiверситетi. В 1896 р. М. Косача вiдрядили на мiсяць на ХVI Всеросiйську промислову виставку в Нижньому Новгородi для органiзацiї та проведення дослiджень i спостережень за погодою у пiдвiддiлi метеорологiї — дiючiй метеостанцiї I розряду, з усiм необхiдним найновiшим оснащенням [63]. Зауважимо, що в книзi про виставку вмiщено панорамне фото метеороло- гiчного павiльйону, на тлi якого видно постать iнтелiгентного молодого з бородою чоловiка в капелюсi, зовнi дуже подiбного на М. Косача. Косач переклав з англiйської монографiю з метеорологiї Фр. Вальдо, уклавши примiтки до тексту. Книга вийшла 1897 р. у Санкт-Петербурзi. Редактором перекладу був вiдомий метеоролог i геофiзик, пiзнiше ака- демiк Української Акдемiї Наук Б. Срезневський, син вiдомого славiста I. Срезневського. Б. Срезневський прибув на фiзико-математичний фа- культет Тартуського унiверситету з Московського унiверситету в 1894 р. одночасно з О. Садовським (iз С.-Петербурзького унiверситету) та Г. Ле- вицьким (iз Харкiвського унiверситету). Всi вони, тодi вже вiдомi уче- нi, зiграли позитивну роль у становленнi М. Косача як фiзика, вченого- природознавця, всiляко пiдтримували молодого науковця i викладача. Маючи критичний гострий розум, М. Косач не залишав поза увагою 620 В. Шевчук жодних непродуманих деталей, активно реагував на поверховiсть у науцi. Трапилася така iсторiя. На початку 1900-х метеоролог М. Демчинський, за освiтою iнженер шляхiв сполучення, створив теорiю прогнозування погоди на кожний день на багато часу наперед, переконував усiх у достовiрностi отриманих його методом даних, а карти прогнозiв настирливо пропонував продавати. Свiй задум Демчинський зреалiзував [64]. Вiн активно друку- вався, заснував i видавав журнал “Климатъ” (незабаром розкритикований i закритий [65]), результати доповiдав на XI з’їздi природознавцiв i лiка- рiв. М. Косач, ознайомившись iз працями М. Демчинського, вислухавши його доповiдь на XI з’їздi, зауважив серйознi упущення в обчмсленнях. Наслiдком стало кiлька спрямованих на розвiнчування теорiї Демчинсь- кого критичних публiкацiй Косача в перiодицi. З великою ймовiрнiстю, судячи за змiстом, можемо приписати авторству М. Косача й деякi ано- нiмнi повiдомлення на метеорологiчну тему з критикою Демчинського в науково-фiлософському журналi “Научное обозрђнie” за 1901-1902 рр. У цьому виданнi М. Косач друкувався ранiше — у 1898 р. 6. ПУБЛIКАЦIЇ Основнi працi М. Косача вiддзеркалюють рiвень наукових дослiджень та напрями його творчих пошукiв. Переважно в публiкацiях М. Косача роз- глядаються питання, якi можна згрупувати за тематикою в галузях фi- зичної оптики, метеорологiї, фiзики електролiтiв. Вiднайденi оригiнальнi працi Михайла Косача опублiкованi в 1898–1903 рр. [66–80]. Переклад мо- нографiї Ф. Вальдо [66] побачив свiт 1897 р. у Санкт-Петербурзi. У жур- налi “Научное обозрђнie” (1897 р., т. 4, №5, с. 136) помiщено рецензiю на це видання де, зокрема, зазначалося, що “... книгу Вальдо не слiд роз- глядати як повний курс сучасної метеорологiї, а як сукупнiсть поглядiв рiзних сучасних учених, переважно нiмецьких, на окремi найважливiшi та найцiкавiшi питання метеорологiї, i з огляду на це книга становить iнтерес.” До поданого в хронологiчному порядку перелiку [66–80] праць Косача долученi також його науково-популярнi статтi та замiтки, опублiкованi в журналi “Научное обозрђнie” [67] та у щоденнiй сiльськогосподарськiй га- зетi [77] Харкiвського товариства сiльського господарства, авторизований переклад статтi Томсона i Пуанкаре про катоднi променi [68]. Публiкацiя [68] М. Косача передбачала продовження, у якому планувалося подати вiдомостi про Х-променi. Однак iз невiдомих причин переклад другої час- тини анонсованої iнформацiї мав iнше авторство [81]. Очевидно, першою публiкацiєю М. Косача в журналi “Научное обозрђ- нie” була стаття з мiркуваннями стосовно вiчного двигуна [67]. Можливо, саме про неї йдеться в листi вiд 02.04.1898 р. М. Косача до Лесi Україн- ки [46] в Ялту, в якому вiн повiдомляє, що ще не має окремого вiдбитка статтi. Вiдкриття механiчної дiї свiтлових хвиль, створення i визнання елект- ромагнiтної теорiї свiтла давало змогу переосмислити вiдомi явища залом- лення, вiдбивання, поглинання i дисперсiї електромагнiтних хвиль. Працi М. Косача, присвяченi вiдбиванню та заломленню свiтла, стосувалися цих задач, охоплюючи рiзнi випадки. Науковi пошуки в галузi фiзичної оптики М. Косач доповiв на Х з’їздi природознавцiв та лiкарiв у Києвi [69]. Не- Природодослiдник Михайло Косач 621 вдовзi була опублiкована його дисертацiйна праця [70], у якiй теоретично розглянуто основнi закономiрностi вiдбивання свiтла в одновiсних криста- лах (тодi згiдно з чинним порядком дисертацiя мала бути надрукована в науковому журналi до офiцiйного захисту [15]). Вiдповiднi ґрунтовнi екс- периментальнi дослiдження Косач планував на пiзнiше. Проте з переїздом до Харкова науковi дослiдження М. Косача тематично змiнилися. У журналi “Научное обозрђнie” натрапляємо на деякi анонiмнi короткi замiтки метеорологiчного змiсту, спрямованi на критику теорiї Демчинсь- кого та його журналу “Климатъ”. Цi публiкацiї [71–73], очевидно, належать перу М. Косача. Вiн неодноразово критикував дiяльнiсть Демчинського та його прогнози погоди за положенням мiсяця. Про це М. Косач писав у листах до рiдних [46]. У цих замiтках згадуються особливi деталi [72], зокрема вiдомий лише унiверситетському колективу змiст промови профе- сора Б. Срезневського в Юрiївському унiверситетi, на яку не мiг не звер- нути увагу М. Косач. Журнал “Научное обозрђнie” постiйно вiв рубрику (очевидно, як редакторську), з подiбними повiдомленнями, не вказуючи їх авторiв, на метеорологiчнi та iншi теми. Вiдома публiкацiя М. Косача [77] — у продовження теми анонiмних замiток. На XI з’їздi природознавцiв та лiкарiв у С.-Петербурзi М. Косач мав двi опублiкованi в працях з’їзду доповiдi: “До теорiї граду” [74] i “Неперервний iнтегратор сили вiтру та його енергiї” [75]. У першiй з них, виголошенiй на спiльному засiданнi секцiй фiзики i фiзичної географiї, на основi працi I. Мещерського “Рух точки змiнної маси” Косач розглянув формулу для визначення сили, пiд дiєю якої рухається градина. Вiдповiдно у другiй доповiдi вiн подав проект пристрою для безперервного запису сили вiтру. У публiкацiї стосовно iсторiї фiзики [82] в частинi тексту про М. Коса- ча повiдомляється про його доповiдь на XI з’їздi пiд назвою: “До питання про пондеромоторнi сили при електролiзi”. Однак публiкацiя М. Косача з такою назвою вiдсутня в матерiалах та оглядi [83] роботи XI з’їзду. Знахо- димо лише двi розглянутi нами вище доповiдi Косача [74, 75]. Така праця не згадується нi у списках, долучених до бiографiї М. Косача [13, 14], нi в некролозi [52], зачитаному колегою по кафедрi О. Грузинцевим на за- сiданнi Товариства фiзико-хiмiчних наук при Харкiвському унiверситетi, нi у звiтi [54] I. Попова, працiвника метеостанцiї, про роботу магнiтно- метеорологiчної лабораторiї при Харкiвському унiверситетi. М. Косач опублiкував двi статтi на метеорологiчну тематику у мiжна- родному журналi “Meteorologische Zeitschrift” [78, 80]. Перша з них стосу- ється деяких недолiкiв у теорiї теплоти i температурних змiн у ґрунтi. У наступнiй — вивчаються елiптичнi циклони i деякi закономiрностi поло- ження їх лiнiї найменших тискiв зi слабовираженим зниженням. Про творчi пошуки М. Косача в галузi теорiї електролiтiв i аналiзу їх поведiнки у зовнiшнiх полях свiдчать його працi [76, 79]. Одна з них [79] — демонстрацiйна доповiдь на засiданнi Товариства фiзико-хiмiчних наук при Харкiвському унiверситетi, iнша стаття [76], про яку вже згадувалося, опублiкована за результатами доповiдi на засiданнi цього ж Товариства. Стислий огляд праць Михайла Косача не вичерпує всього наукового їх змiсту. У спробi [84] короткого дослiдження деяких наукових праць М. Ко- сача доволi приблизно окреслено їх змiст i посилання на джерела. Май- бутнi дослiдженя поглиблять вивчення наукового доробку М. Косача, а пошуки доповнять список його публiкацiй, iмовiрно, в деяких тогочасних газетах та науково-популярних журналах. 622 В. Шевчук Рис. 1: Титульнi сторiнки наукових перiодичних видань, у яких друкувався Михайло Косач, та монографiї Фр. Вальдо в його перекладi. Природодослiдник Михайло Косач 623 7. ЗАЦIКАВЛЕННЯ Х–ПРОМЕНЯМИ Кiнець ХIХ ст. ознаменувався вiдкриттям Х-променiв, радiоактивностi. Звiстка про цi подiї блискавично облетiла свiт. Багатьох цiкавили власти- востi нововiдкритого випромiнювання, швидкiсть його поширення. Низка доповiдей про властивостi Х-променiв прозвучала на Х та XI з’їздах при- родознавцiв та лiкарiв, учасником яких був М. Косач. Журнал “Научное обозрђнie”, починаючи з № 3 за 1896 р., тогочасна санкт-петербурзька га- зета “Новое время” та iншi видання регулярно сповiщали про сенсацiйне вiдкриття Х-променiв, подавали огляди праць зарубiжних авторiв iз цiєї тематики, поради практичного застосування та проведення фотографiч- ного процесу при знiманнi за допомогою Х-променiв. М. Пильчиков, член Товариства фiзико-хiмiчних наук при Харкiвсько- му унiверситетi, опублiкував працi з вивчення та практичного застосуван- ня нового випромiнювання, а в 1901 р. для наукових дослiдiв одержав ра- дiй з Парижа. Однак визначити швидкiсть поширення Х–променiв ученим вдалося лише через шiсть рокiв пiсля їх вiдкриття методом порiвняння зi швидкiстю поширення електромагнiтних хвиль [85]. Х-променями та iншими невидимими для ока високоенергетичними ви- дами випромiнювання зацiкавився i М. Косач, як бачимо з його праць (див. [68]) ще тартуського перiоду i з листiв до рiдних. Вiн, зокрема, читав сту- дентам курс про властивостi Х–променiв. У дослiдженнi “О сохранивших- ся приборах физического кабинета Тартуского университета (1802-1916)” [21] вказано на наявнiсть у фiзичному кабiнетi Тартуського унiверситету газорозрядних та Х-променевих трубок в 1896-1912 рр. та набору фотогра- фiчних знiмкiв 1896 р., виконаних за допомогою Х-променiв. Дослiдники iнколи приписують їх виготовлення М. Косачу. У листах [6] вiн пише про своє захоплення Х-променевою фотографiєю i навiть планує написати бро- шуру на цю тему. Захоплення М. Косача фiзикою Х–променiв згодом знайшло своє продовження у практичних справах Юрiя Тесленка-Приходька (1884– 1944). Вiн належав до родини Косачiв по матерi, Косач Оленi Анто- нiвнi (Тесленко-Приходько). Отримавши освiту в Мюнхенському полi- технiчному iнститутi, Ю.Тесленко-Приходько освоїв складну дiлянку Х– променевої технiки. Одним iз перших став спiворганiзатором низки на- укових та медичних установ Києва, Харкова, будучи фахiвцем з питань медичних i фiзико-технiчних проблем Х-променологiї (переважно вжива- ють традицiйну назву: рентгенологiї) та радiологiї [86, 87]. НаЮ.Тесленка- Приходька покладалося створення технiчної бази i загальне керiвництво. У 1933 р. Ю.Тесленко-Приходько перебрався з Києва до Харкова, де до 1937 р. працював викладачем у технiкумi з пiдготовки медпрацiвникiв, яких тодi катастрофiчно не вистачало. Творча дiяльнiсть припинилася 1937 р., коли його було репресовано. Реабiлiтований посмертно 1989 р. указом Пре- зидiї Верховної Ради СРСР [88]. Ю.Тесленко-Приходько, окрiм органiзацiйної дiяльностi вiв наукову роботу, брав активну участь у конференцiях, практичних нарадах. Вiн — автор трьох перших роздiлiв (фiзико-технiчнi основи, характеристики апа- ратури, органiзацiйно-технiчнi умови роботи) монографiї [89] з дiагности- ки i терапевтичної технiки в медицинi колективу працiвникiв Харкiвського науково-дослiдного iнституту медичної радiологiї. За повiдомленням хар- кiвського наукового журналу “Вопросы онкологии” (1929, т.II, №4, с.278), 624 В. Шевчук Ю.Тесленко-Приходько зi спiвавторами (Я. Зiльберберг, Я. Поволоцький) прочитав доповiдь “План робiт окремих обласних диспансерiв на 1929–1930 рiк” на нарадi працiвникiв онкологiчних диспансерiв трьох областей (Ки- ївської, Харкiвської, Одеської) у жовтнi 1929 р. у м. Харковi. Очевидно, були й iншi працi, виявити якi поки що не вдалося. Прiзвище Тесленко-Приходько часто подавали без другої його части- ни, помилково зазначали й iнiцiали Юрiя Петровича, як бачимо на при- кладi згаданої монографiї [89]. Iз публiкацiй Н. Пушкар [90, 91] можна бiльше дiзнатися про бiографiчнi подробицi та родиннi взаємини з Коса- чами Ю.Тесленка-Приходька, цiєї непересiчної з активною життєвою по- зицiєю людини. Завдяки його (як також i М. Косача) захопленню фото- графiєю до нас дiйшли унiкальнi свiтлини Лесi Українки та її близьких. Юрiй Тесленко-Приходько зробив неоцiненний внесок як у забезпечення технiчної сторони широкого впровадження Х–випромiнювання в медичнiй практицi, так i в царинi розвитку вiдповiдної науково-технiчної думки, створення експериментальних вiддiлiв з виробництва апаратури та окре- мих її деталей i вузлiв. Творча бiографiя Ю. Тесленка-Приходька потребує окремого розгляду. 8. ЗАМIСТЬ ВИСНОВКIВ Запропонована ретроспективна стисла розвiдка дає уявлення про дiяль- нiсть фiзика Михайла Косача, як перспективного вченого, що тримав у полi зору складнi фундаментальнi фiзичнi явища мiкро- i макросвiту. За свiй короткий вiк М. Косач встиг зробити чимало в рiзних галузях. I на завершення. Чи можемо ми тепер, через багато рокiв на пiдста- вi аналiзу наявних матерiалiв подiлити славу О. Садовського мiж ним i М. Косачем, написавши: ефект Садовського–Косача? На наш погляд, таке визначення цiлком виправдане. В науцi часто трапляється, коли паралель- но iснують рiзнi варiанти назв, як, наприклад, вiдома серед фiзикiв ситуа- цiя з назвою “випромiнювання Вавилова–Черенкова” (на Заходi вживають назву “випромiнювання Черенкова”), або з назвами “функцiя Гуревича– Кубелки–Мунка” та вiдповiдно “функцiя Кубелки–Мунка” в теорiї дифуз- ного вiдбивання свiтла. У будь-якому випадку постать М. Косача привертала й надалi привер- татиме увагу дослiдникiв iсторiї науки. Автор статтi вдячний професору кафедри експериментальної фiзики Львiвського нацiонального унiверситету iменi Iвана Франка М. О. Рома- нюку за дискусiю з iсторiї вивчення взаємодiї свiтла з кристалами а також учасникам засiдання 06.10.2009 р. Фiзичної комiсiї НТШ за обговорення поданих тут матерiалiв. Лiтература [1] Лариса Петрiвна Косач-Квiтка (Леся Українка). Бiографiчнi мате- рiали. Спогади. Iконографiя. Ред. О. Бiланюк. Нью-Йорк: УВАН; К.: Факт, 2004. 447 с. [2] Позмогов А.И. Развитие рентгенологии в УССР за годы советской власти. Вестн. ренгенологии и радиологии. 1972. 6. 15–19. Природодослiдник Михайло Косач 625 [3] Шевчук В. Михайло Косач: життєвий шлях та наукова дiяльнiсть. Свiт фiзики. 2009. 3. 26–32. [4] Косач-Кривинюк О. Леся Українка. Хронологiя життя i творчостi. Нью-Йорк: УВАН, 1970. 926 с. [5] Исаков С.Г. М.П.Косач в Эстонии. Учен. зап. Тартуского ун-та. Тр. по рус. и славянской филологии. 1958. 45. 43–68. [6] Хорунжий Ю. Мужi чину. Iсторичнi парсуни. К.: Вид-во iм. Ол. Те- лiги, 2005. 133–165. [7] Мiрошниченко Л. Михайло Косач. (Правда документiв i домисли). Леся Українка: доба i творчiсть. Зб. наук. праць i матерiалiв. У 3 т. Т. 1. Луцьк: Вид-во Волинського нац. ун-ту, 2009. 155–169. [8] Пахолок З. Гiмназист Михайло Косач. Українська мова та лiтература. Додаток. 1999, 15-16 квiтня. 18–19. [9] Пастернак Є. Нарис iсторiї Холмщини i Пiдляшшя (Новiтнi часи). Вiннiпег–Торонто: Iн-т дослiдiв Волинi, 1968. 76–80. [10] Лабинцев Ю., Щавинська Л. Феофан Лебединцев посланець Черка- ської землi. Свiтогляд, 2009. 6. 6–9. [11] Пахолок З. Iсторiя Холмської греко-католицької гiмназiї. Зб. навч.- метод. матерiалiв i статей iстор. ф-ту Волинського нац. ун-ту iм. Лесi Українки. Луцьк: Вежа, 2008. Вип. 14. 181–187. [12] Москаленко М. Нариси з iсторiї українського перекладу. Всесвiт. 2006. 7-8. 192–206. [13] Левицкiй Г.В. Биография М.П.Косача. Бiографическiй словарь про- фессоровъ и преподавателей Императорскаго Юрьевскаго, бывшаго Дерптскаго, университета за сто лђтъ его существованiя (1802–1902). В 2 т. Ред. Г.В.Левицкiй. Юрьевъ: Tипографiя К. Маттисеца, 1902. т.1. 662. [14] Физико-математическiй факультетъ Харьковскаго университета за первыя сто лђтъ его существованiя (1805-1905). I. Исторiя факультета. II. Очерки Отдђльнихъ кафедръ. III. Бiографическiй словарь профессоровъ и преподавателей. Под ред. И.П.Осипова и Д.И.Багалђя. Харьковъ: Изданiе ун-та, Типографiя фирмы Адольфъ Дарре, 1908. 357; 248; 18 c. [15] Даценко I.С. Система наукової атестацiї в унiверситетах Росiйської iмперiї у другiй половинi XIХ — на початку ХХ ст. Гiлея, 2009. 25. 27–39. [16] Павко А.I., Курило Л.Ф. Основнi напрямки формування викладаць- кого та наукового складу унiверситетiв України в iмперську добу в XIХ — початок ХХ ст. Проблеми iсторiї України ХIХ — початку ХХ ст. 2008. 15. 290–304. 626 В. Шевчук [17] Краткий отчет за 1894 г. Ученыя записки имп. Юрьевскаго ун-та (УЗЮУ). 1895. 3, №1. 32. [18] Обзор лекций в I с. 1900 г. УЗЮУ. 1900. 8, №1. 11–13. [19] Жук Н.Ю. Грицько Григоренко./ Грицько Григоренко. Вибранi тво- ри. К.: Держлiтвидав, 1959. 3–25. [20] Косач Є. З сiмейних спогадiв. Леся Українка. Публiкацiї. Статтi. До- слiдження. Упорядн. О.Ф.Ставицький. К.:Наук. думка, 1984. 254–261. [21] Кыйв Э.Э., Паэ А.Я. О сохранившихся приборах физического кабине- та Тартуского университета (1802-1916). Tartu ulikooli ajaloo kusimusi. Tartu, XVII (1985) ik. 19-26. [22] Косач О. О знахарствђ въ Малороссiи. Х Съђздъ русскихъ естест- воиспытателей и врачей въ Кiевђ, 21-31 августа 1898 г. Дневникъ №7. 216. [23] Садовскiй А.И. Пондеромоторныя дђйствiя электромагнитныхъ и свђ- товыхъ волнъ на кристаллы. Часть I (Теоретическая). УЗЮУ. 1899. 7, №1. 1–126. [24] Протоколъ 289 (339)-го засђданiя Отдђленiя физики Русскаго Физико-Химическаго Общества 14 декабря 1910 г. Замечания П.С.Эренфеста. Журн. Русск. Физ.-Хим. Общества (ЖРФХО). Фи- зическiй отдђлъ. 1911. 43, 1-I. 17–19. [25] Очерки по истории физики в России. Ред. А.К.Тимирязев. М.: Госу- чпедгиз, 1949. 286. [26] Carrara N. Torque and Angular Momentum of Centimetre Electromag- netic Waves. Nature. 1949. 164, N4177. 882–884. [27] Максимов В. До питання iсторiї ефекту Садовського. Наук. зап. Чер- нiгiвського держ. пед. iн-ту. 1958. 2, 2. 3–13. [28] История естествознания в России. Т.2. М.: Изд-во АН СССР, 1960. 374–375; [29] Розенберг Г.В. Садовского эффект. Физ. энцикл. словарь. Москва: Сов. энциклопедия, 1965. 4. 457. [30] Лебединский В.К. Выступление в прениях по докладу акад. Вавилова и акад. Рождественского. Изв. АН СССР. Отд. мат. и естественных наук. Сер. физ. 1936. 1-2. 250–254. [31] Садовскiй А.И. О пограничныхъ условияхъ въ вопросђ о пондеромо- торныхъ дђйствiяхъ электромагнитныхъ и свђтовыхъ волнъ на крис- таллы. УЗЮУ. 1900. 8, №2. 1–8. [32] Соколов И.В.Момент импульса электромагнитной волны, эффект Са- довского и генерация магнитных полей в плазме. Успехи физ. наук. 1991. 161, №10. 175–190. Природодослiдник Михайло Косач 627 [33] Спиновые свойства электромагнитного излучения. Руководитель направления В.А.Бордовицын. Физ. ф-т Томск. ун-та. http : //phys.tsu.ru/index.php?page = 38 . [34] Покровский С. Изслђдованiя о принципђ Допплера. ЖРФХО. Физ. отд. 1911. 43, 7-I. 375–402. [35] Шапошников С. О пондеромоторномъ моментђ вращенiя, возникаю- щемъ при поглощенiи круглополяризованной электромагнитной вол- ны. ЖРФХО. Физ. отд. 1915. 47, 3-I. 143–155. [36] Покровский С. О возможной связи между планковской постоянной h и пондеромоторными действиями лучей, поляризованных по кругу. ЖРФХО. Физ. отд. 1926. 58, 4. 561–565. [37] Розенберг Г. Наблюдение спинового момента сантиметровых волн. Ус- пехи физ. наук. 1950. 40, №2. 328–332. [38] Вульфсон К.С. О моменте количества движения электромагнит- ных волн. Успехи физ. наук. 1987. 152, №4. 667–674. [39] Боргардт А. Оптические явления, связанные с наличием спина элек- тромагнитных волн. Науч. зап. Днепропетр. ун-та. 1953. 41, 4. 43–50. [40] Бокуть Б.В., Сердюков А.И. О нелинейном эффекте Садовского. ЖПС. 1969. 11, №3. 475–478. [41] Шепелевич В.В. Митюрич Г.С., Хило Н.А. Эффект Садовского в оп- тически активной изотропной среде, помещенной в магнитное поле. Оптика и спектроск. 1980. 48, №3. 548–550. [42] Santamato E. Photon orbital angular momentum: problems and perspec- tives. Progress of Physics. 2004. 52. 11–12. 1141–1153. [43] Tiwari S.C. Nature of the angular momentum of light: Rotational energy and geometrie phase. arXiv: quant-ph/06090 [5v] 4 sep. 2006. [44] Ohdaira Y., Inoue T., Hori H., Kitachara K. Local circular polarization observed in surface vortices of optical near-fields. Optics Express. 2008. 15, 5. 2915–2921. [45] Садовский А. Пондеромоторныя силы электромагнитьныхъ и свђто- выхъ волнъ. ЖРФХО. Ч. Физ. 1897. 29, 1-I. 82–84. [46] Листи так довго йдуть... Знадоби архiву Лесi Українки в Слов’янсь- кiй бiблiотецi у Празi. Ред. I.Чабан. К.: Просвiта, 2003. 308 с. [47] Beth R. A. Direct detection of the angular momentum of light. Phys. Rev. 1935. 48, 5. 471. [48] Beth R.A. Mechanical detection and measurement of the angular momen- tum of light. Phys. Rev. 1936. 50, 2. 115–125. [49] История Тартуского университета 1632-1982. Под ред. К. Сийли- васка. Таллинн: Периодика, 1982. 151. 628 В. Шевчук [50] Некрологъ. Историческiй вђстникъ. 1903. 94, кн.II. 728. [51] Некрологъ. Киевская старина. 1903. 83, №11. 84–85. [52] Отчеты о засђданiяхъ въ 1903 г. Труды общества физико- химическихъ наукъ при Харьковскомъ ун-тђ. Тр. ОФХН. 1904, 31, №4. 13–15. [53] Попов И.В. Отчет за 1903 г. метеорологической станции. Зап. Имп. Харьковскаго Ун-та (ЗХУ). 1907. 1. 1. [54] Отчетъ о состоянии и дђятельности имп. Харьковскаго ун-та за 1902 г. (ЗХУ). 1903. 2. 1–165. [55] Леммлейн Г.А. Воспоминания о кафедре физики Харьковского уни- верситета и о моей работе на ней с 1902 по 1906 г. Учен. зап. Харьк. ун–та, т. 60. Тр. отд–ния физ.-мат. ф–та Харьк. ун–та. 1955. 5. 51–55. [56] Развитие физики в России. Очерки. В 2 т. Т. 1. Сост. А.Ф.Кононков. М.: Просвещение, 1970. 201. [57] Общество физико-химическихъ наукъ при императорскомъ Харьков- скомъ университетђ. Засђданiе 21 мая 1902 года. Тр. ОФХН. Отчеты о засђданiяхъ въ 1902 г. 1903. 30, №2. 15. [58] Бекетов М.М. Къ вопросу о направленiи обмЬне при сплавленiи со- лей. Тр. ОФХН. Отчеты о засђданiяхъ въ 1902 г. 1903. 30, №2. 17–20. [59] Пацаган О.В., Мриглод I.М. Фазова i критична поведiнка iонних пли- нiв. Укр. фiз. журн. Огляди. 2010. 6, №1. 11–36. [60] Отчетъ о состоянiи и дђятельности имп. Харьковскаго ун-та за 1901-й годъ. Метеорологическая станция. (ЗХУ). 1902. 2. 91. [61] Отчетъ о состоянiи и дђятельности имп. Харьковскаго ун-та за 1903-й годъ. (ЗХУ). 1904. 2. 107. [62] Заснування i перший перiод розвитку iнженерно-гiдрометеорологiч- ного iнституту http : //www.odeku.edu.ua/university8 − 22htm. [63] Всероссiйская художественно-промышленная выставка 1896 года въ Нижнемъ-Новгородђ. Со множествомъ художественныхъ иллюст- рацiй зданiй, павильоновъ, витринъ, портретовъ и пр. и пр. С.- Пб: Книгоиздательство Германъ Гоппе, 1896. 204 с. [64] Крылов А.Н. Мои воспоминания. М.: Изд.-во АН СССР, 1945. 264. [65] Хргиан А.Х. История метеорологии в России. Тр. Ин-та истории ес- тествознания. 1948. 2. 71–104. [66] Вальдо Фр. Современная метеорология. Очеркъ ея прошлаго и на- стоящаго. Пер. с англ. М.П. Косача. Подъ ред. Б.И.Срезневскаго. С.- Пб: Изданiе А.Ф.Деврiена, 1897. 380 с. Природодослiдник Михайло Косач 629 [67] Косачъ М.П. Отрицательное “perpetuum mobile” (общераспространен- ная ошибка въ формулированiи постулата). Научн. обозрђнie. 1898. 5, №1. 238. [68] Косачъ М.П. Катодные лучи и строенie матерiи профессоровъ Дж. Томсона и Пуанкаре. Научн. обозрђнie. 1898. 5, №6. 1095–1103. [69] Косачъ М.П. Отражение свђта внутри одноосныхъ кристалловъ. Х Съђздъ русскихъ естествоиспытателей и врачей въ Кiевђ, 21-31 ав- густа 1898 г. Дневникъ №5. 146–147. [70] Косачъ М.П. Отраженiе свђта въ кристаллической одноосной средђ. УЗЮУ. 1899. 7, №3. 1–40. [71] [Без пiдпису]. Метеорологическое Обозрђнie. Научная хроника. На- учн. обозрђнie. 1901. 8, №2. 249–252. [72] [Без пiдпису]. “Лунные пророки”. Научная хроника. Научн. обозрђнie. 1901. 8, №6. 208. [73] [Без пiдпису]. Предсказатель погоды временъ Анны Ивановны. Науч- ная хроника. Научн. обозрђнie. 1902. 9, №1. 217–218. [74] Косачъ М.П. К теории града. XI Съђздъ русскихъ естествоиспыта- телей и врачей въ С.-Петербургђ, 20-30 декабря 1901 г. С.-Пб: Тип. М. Меркушева, 1902. 118–119. [75] Косачъ М.П. Непрерывный интеграторъ силы вђтра и его энергiи. XI Съђздъ русскихъ естествоиспытателей и врачей въ С.-Петербургђ, 20- 30 декабря 1901 г. С.-Пб: Тип. М. Меркушева, 1902. 291–292. [76] Косачъ М.П. Электролиты въ магнитномъ полђ. Тр. ОФХН. Отчеты о засђданiяхъ въ 1902 г. 1903. 30, №2. 22–24. [77] Косачъ М.П. Погода и предсказанiя журнала “Климатъ”. Отчетъ о состоянiи и деятельности Имп. Харьковскаго ун-та за 1902 г. (ЗХУ). 1903. №2. 104; Южно-Русская Сельскохозяйственная газета. Харьков, 1902. [78] Kossatsch М. Ueber eine Lucke in den Theorien der Warme und der Tem- peraturanderungen im Boden. Meteorologische Zeitschrift. 1902. 37, 8. 372–373. [79] Косачъ М.П. Опытъ Дэви и Флеминга надъ вращенiемъ электролито- въ въ магнитномъ полђ (демонстрация). Тр. ОФХН. Отчеты о засђ- данiяхъ въ 1902 г. 1903. 30, №4. 50. [80] Kossatsch М. Die Lage der Troglinie in einer elliptischen Zyklone. Mete- orologische Zeitschrift. 1903. 38, 8. 337–341. [81] Воскресенский М. Катодные лучи и лучи Рентгена. Статья акад. Пу- анкаре. Научн. обозрђнie. 1898. 5, №7. 1189–1207. 630 В. Шевчук [82] Полякова Н.Л. Физика в Харьковском университете от его основа- ния до Великой Октябрьской социалистической революции. Учен. зап. Харьк. ун–та, т. 60. Тр. отд–ния физ.-мат. ф–та Харьк. ун–та. 1955. 5. 5–50. [83] Наука в России. ХI съђздъ русскихъ естествоиспытателей и врачей. Научн. обозрђнie. 1902. 9, №1. 142–200. [84] Дятлов Ю. Михайло Косач: вчений i подвижник української iдеї. Iс- торiя української науки на межi тисячолiть. Зб. наук. праць. Ред. О.Я. Пилипчук. 2004. Вип. 14. 27–33. [85] Иванов К. О скорости Рентгеновскихъ лучей. ЖРФХО. Физ. отд. 1911. 43, 5-II. 167–174. [86] Артамонова Н.О., Арнаутов А.К., Брагiна Н.О. До iсторiї розвитку Харкiвського науково-дослiдного iнституту медичної радiологiї Мiнiс- терства охорони здоров’я України (1920-1995). Укр. радiолог. журн. 1995. 3. 185–199. [87] Гасуль Р.Я. К истории институтов рентгенологии и радиологии в СС- СР. Материалы по истории рентгенологии в СССР. М.: Минздрав., 1948. 80–98. [88] Указ Президiї Верховної Ради СРСР “Про додатковi заходи по вiднов- ленню справедливостi щодо жертв репресiй, якi мали мiсце в перiод 30-40–х i на початку 50-х рокiв”. Вiдомостi Верховної Ради СРСР. 1989. 3. 36–37. [89] Абрамович Ф.М., Бесчинская Н.М., Бриль Э.Я., Лемберг. А.А., Оль- ховская М.В., Розенцвейг Б.К., Тесленко Г.П., Халипский А.Л. Рен- тгенодиагностика и рентгенотерапия. К.: Госмедиздат УССР, 1937. 468 с. [90] Пушкар Н. Юрiй Петрович Тесленко-Приходько — один з пiонерiв рентгенологiї в Українi. Матерiали до бiографiї. Леся Українка i су- часнiсть. В 4 т. Т. 4, кн. 2. Луцьк: Вежа, 2008. 489–492. [91] Пушкар Н. Довiдкова iнформацiя про луцьке оточення Лесi Україн- ки та родини Косачiв. Леся Українка: доба i творчiсть. У 3 т. Т.2. Луцьк: Вид-во Волинського нац. ун-ту, 2009. 284–295. NATURE-INVESTIGATOR MYKHAJLO KOSSACH Volodymyr SHEVCHUK Lviv Ivan Franko National University, 79005, 50 Dragomanov str., Lviv, Ukraine e-mail: shevchuk@electronics.wups.lviv.ua The life history way and scientific activities of a physicist Mykhajlo Kossach (1869-1903) are considered. The Tartu and Kharkiv periods are briefly clarified. An attempt is made to evaluate M. Kossach’s contribution to the investigation of Sadovsky effect as a starting step of experimental and theoretical study of this phenomenon. The main works are presented. Attention is given to the activities of Yurij Teslenko-Prychod’ko.

Природодослідник Михайло Косач

Репозитарії

Схожі ресурси