Слова зі значенням турботи, опіки у гнізді псл. *pekti
Збережено в:
| Дата: | 2002 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2002
|
| Назва видання: | Культура народов Причерноморья |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/75531 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Слова зі значенням турботи, опіки у гнізді псл. *pekti / Т.О. Черниш // Культура народов Причерноморья. — 2002. — № 32. — С. 238-240. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-75531 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-755312015-02-01T03:02:22Z Слова зі значенням турботи, опіки у гнізді псл. *pekti Черниш, Т.О. Граматична та словотвірна семантика 2002 Article Слова зі значенням турботи, опіки у гнізді псл. *pekti / Т.О. Черниш // Культура народов Причерноморья. — 2002. — № 32. — С. 238-240. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/75531 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Граматична та словотвірна семантика Граматична та словотвірна семантика |
| spellingShingle |
Граматична та словотвірна семантика Граматична та словотвірна семантика Черниш, Т.О. Слова зі значенням турботи, опіки у гнізді псл. *pekti Культура народов Причерноморья |
| format |
Article |
| author |
Черниш, Т.О. |
| author_facet |
Черниш, Т.О. |
| author_sort |
Черниш, Т.О. |
| title |
Слова зі значенням турботи, опіки у гнізді псл. *pekti |
| title_short |
Слова зі значенням турботи, опіки у гнізді псл. *pekti |
| title_full |
Слова зі значенням турботи, опіки у гнізді псл. *pekti |
| title_fullStr |
Слова зі значенням турботи, опіки у гнізді псл. *pekti |
| title_full_unstemmed |
Слова зі значенням турботи, опіки у гнізді псл. *pekti |
| title_sort |
слова зі значенням турботи, опіки у гнізді псл. *pekti |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2002 |
| topic_facet |
Граматична та словотвірна семантика |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/75531 |
| citation_txt |
Слова зі значенням турботи, опіки у гнізді псл. *pekti / Т.О. Черниш // Культура народов Причерноморья. — 2002. — № 32. — С. 238-240. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
| series |
Культура народов Причерноморья |
| work_keys_str_mv |
AT černišto slovazíznačennâmturbotiopíkiugnízdípslpekti |
| first_indexed |
2025-07-05T23:47:17Z |
| last_indexed |
2025-07-05T23:47:17Z |
| _version_ |
1836852694437855232 |
| fulltext |
СЛОВА ЗІ ЗНАЧЕННЯМ ТУРБОТИ, ОПІКИ У ГНІЗДІ ПСЛ. *PEKTI
Черниш Т.О.
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
На підставі псл. *pekti sę "турбуватися, клопотатися, опікуватися" утворена
група слов’янських похідних субстантивів, яким властива семантична риса "опіка,
турбота". У межах цих іменників встановлюються три семантико-дериваційні
розряди: 1. формації з процесуальним значенням "опікування, клопотання",
співвідносні з твірним псл. *pekti sę; 2. утворення типу nomina agentis на
позначення опікуна, покровителя; 3. похідні назви з розряду nomina essendi у
сенсі "опікунство, заступництво". У розвідці розглядається перша з них.
Перший словотвірний різновид репрезентує псл. *peka, похідний з основою на
-а від дієслівного кореня псл. *pek-, який атестують стчес. peka "опіка" [Holub,
Kopečný 268] та схв. пèка "тс." [Лавровский 455]. Значно ширший ареал рефлексації
встановлюється для континуантів псл. *peča, утвореного від тієї самої твірної
основи, що й перше, за допомогою суфікса –jа, котрий ще на праслов’янському рівні
активно витісняв свій нейотований різновид -а [SP 1, 81]. Континуантами псл.*peča
є строс. печа "турбота, опіка, клопіт" – Cъ божею помочию о васъ печу маемъ [СлРЯ
XI-XVII 15, 31], рос. діал. печа "тс." – Не моя печа, что есть неча [СРНГ 26, 343],
блр. діал. печа "опіка" [Носович 413].
У польській мові іменник piecza фіксується ще у джерелах з 15 ст. у складі
словосполучення mieć pieczą, що буквально означає "мати під своєю опікою" – O
duszy, o grzeszne, sam Bóg pieczą ima [Sstp 35, 85]; крім того, стпол. piecza – це
також "передбачене законом опікунство і догляд за недорослими дітьми, самотніми
жінками та їх майном" [тж]. У сучасній польській мові лексема piecza належить до
літературного вжитку і тлумачиться словами "дбайливість, опікування, уважність"
[SJP 2, 648].
Інші слов’янські континуанти в основному репрезентують мови західної групи,
пор. стчес. péče "турбота" [Holub, Kopečný 268], чес. péče "опіка; заст. старання,
ревність" [SSJČ 19, 544], влуж. pječa "опіка" [Machek 441], нлуж. p’eca "тс." [Мука
2, 38]; цікаво відзначити, що єдиний виявлений нами відповідник із
південнослов’янського ареалу, слн. заст. peč "турбота", було зафіксоване у Словнику
польської мови С.Б.Лінде [Linde 4, 94].
До типового типу дериватів nomina actionis належать ті, що утворені від основи
дієслова псл. *pekti sę за допомогою суфікса -enьje: строс. печение "турбота,
опіка" (16 ст.) [Срезневский 2, 927] та стпол. pieczanie "тс., клопоти, зусилля" (15
ст.) [Sstp 35, 85]. Інші реалізації даного типу нам не відомі.
Наступний формальний різновид слів зі значенням "опіка" репрезентує
реконструйований праслов’янський субстантив *pečalь.
Стсл. ∑◊, ∑ у сенсі "турбота" подає, зокрема, Старослов’янський
словник за ред. Р.Цейтлін, створений на основі рукописів 10-11 ст. [ССС 445]. У
Матеріалах І.Срезневського друс. печаль фіксується у контексті речення " Она
печаль ведетъ въ муку, а си печаль ведетъ въ жизнь вѣчную" (12 ст.) [Срезневский
2, 923], де воно тлумачиться як "турбота, клопіт". Аналогічний зміст друс. печаль
реєструє й інше джерело, пор. "Отяготеютъ сьрдца ваша … печальми
житиискыми" (11 ст.) [СлРЯ XI-XVII 15, 32]. Цікаво, що подібне вживання лексеми
печаль у прикладі з 17 ст. в одному з джерел має ремарку "старе", напр., "…о всѣхъ
воинских людѣхъ имѣетъ печаль" [СЦС 3, 453].
У сучасній російській мові іменник печаль власне у значенні "опіка" займає
периферійну позицію у синонімічному ряді, який створюють такі слова як опека,
забота, попечение, опекунство. Так, у словнику Ожегова рос. печаль має ремарку
"застаріле та розмовне" і демонструється у складі фразеологічної сполуки не твоя
печаль чужих детей качать; більш узагальнений зміст цей іменник виявляє у
структурі розмовного звороту типу тебе что за печаль або вот не было печали, де
виділені слова означають "справа, діло" [Ожегов 472]. Регіональний семантичний
різновид рос. печаль представляє цікавий випадок поєднання процесуального та
агентивного значень, оскільки має й значення "заступник, покровитель" – "Ты
печаль моя, застоюшка моя" [СРНГ 26, 344].
Багатозначність демонструють також деякі суфіксальні інваріанти рос. печаль,
а саме строс. печалие "опіка, турбота, хвилювання" та "опікунство" [СлРЯ XI-XVII
15, 31], а також рос. діал. печаленье "тс." [Даль 3, 107].
Наступним формальним зразком субстантивів даного семантико-
дериваційного розряду є відіменні (< псл. *pečalь) утворення зі складним
суфіксальним формантом –ovanьje. Відразу зауважимо, що подібні деривати у
формально-дериваційному плані можуть мати й інше трактування, а саме як
девербальні іменники від вторинних, у свою чергу, відіменних дієслів типу строс.
печаловати. Субстантиви з даним суфіксальним елементом представлені стсл.
∑◊◊∑ "заступництво, опікування, клопотання" [СЦС 3, 453], друс.
печалованиє "турбота" [Срезневский 2, 922], строс. печалование "тс.; заступництво,
посередництво" [СлРЯ XI-XVII 15, 31], рос. заст. печалование "опікування" [ССРЛЯ
9, 1127], блр. діал. печалованне "тс." [Носович 413].
У старопольській мові функціонувало два субстантиви, семантично подібні,
але нетотожні, з різницею у передачі єдиної голосної – першого компонента
вищезгаданої суфіксальної морфеми, пор. стпол. pieczałowanie та pieczołowanie.
Перше з них пояснюється словами "турбота, неспокій, догляд" [Sstp 35, 85], друге
характеризується складнішою семантичною структурою, пор. pieczołowanie
"старання, запобігливість, відданість; опіка, клопіт, хвилювання" [тж 87]; воно
функціонує також у складі сполуки mieć pieczołowanie "турбуватися, опікуватися"
[тж]. У словнику давньої польської мови два згадані субстантиви об’єднані в одній
словниковій статті і разом тлумачаться як "зусилля, старання; опіка, переживання,
хвилювання" ("Pieczołowanie żarliwe o swobody ojczyzny") [Reczek 319].
На думку С.Шобера, субстантиви, оформлені названим формантом, на
польському ґрунті слід розглядати як стилізовані, архаїзуючі утворення 16 ст.,
похідні від іменника piecza, континуанта псл. *peča (пор. аналогічну пару пол.
obawa – obawianie) [Szober 197]. У цьому зв’язку слід звернути увагу і на досить
пізні фіксації подібних лексем у російській мові (15-17 ст.), які також слід
кваліфікувати як вторинні книжні утворення на базі слів печа та печаль; той самий
характер демонструє строс. жалование "переживання, печаль, смуток",
співвідносячись із синонімічними строс. жаль, жаля [СлРЯ XI-XVII 5, 70-72].
Продуктивний формальний тип іменників зі значенням "опіка" становлять
одиниці, утворені від ад’єктива псл. *pečьlivъ за допомогою суфікса -ostь: псл.
*pečьlivostь реконструюється на множині континуантів, які лише частково
охоплюють східно- та західнослов’янські мови, пор. рос. заст. діал. печливость
"турбота, опіка" [Даль 3, 107], стпол. pieczliwość "тс.; зусилля, старання" [Reczek
319], чес. pečlivost "опіка" [SSJČ 19, 545], нлуж. pjecyliwosć, pjecliwosć "турбота,
увага; боротьба" [Мука 2, 39]. Індивідуальний характер утворення встановлюється
для пол. pieczołowitość "старанність, відданість, опіка" [SJP 2, 649] та нлуж.
pjeceństwo "турбота, небезпека" [Мука 2, 38] і pjecowane "турбота" [тж 39].
Похідні субстантиви префіксально-суфіксального виду представляють, зокрема,
іменні девербативи регулярного творення на -enьje типу друс. попечение <
попечися (попещися) "турбуватися про когось, щось; бути чимось стурбованим"
[СлРЯ XI-XVII 17, 83].
Стсл., друс. ∑∑∑, згідно зі Словником російської мови 11-17 ст., посідало
кілька значень, серед яких перше місце займає "помисли, турбота, опікування", пор.
"А вы не о единомь бо градѣ …ни о вьси попечение …въздаета" (12-13 ст.) [СлРЯ
XI-XVII тж]. Словосполучення друс. в попечении быти (напр. "Събору же …въ
попечении быти хранити …заповѣди божия" - 12 ст.) тлумачиться як "турбуватися,
прагнути, аби щось відбулося" [тж]. Аналізований іменник виступає також і в складі
іншого синонімічного словосполучення - друс. попечение имѣти (творити)
"турбуватися про кого-, що-небудь" (пор. у цьому зв’язку згадане вище стпол. mieć
pieczą "мати під своює опікою" ). Окремо слід зазначити, що у цитованому джерелі
субстантив попечение з фіксацією з 15 ст. наводиться також і з агентивним
значенням саме як "покровитель, опора, підпора", пор. "Азъ убог есмь и нищ…
попечение мое, помощник мои и защититель…" [СлРЯ XI-XVII 17, 83]. Нагадаємо,
що власне ця семантична риса пов’язує даний іменник із рос. діал. печаль (див.
вище). Крім уже наведених значень, строс. попечение у текстах 16-17 ст. мало й
інші, серед яких, зокрема, "намір, стремління", а також "служіння, виконання
певних обов’язків" [тж].
У сучасній російській мові лексема попечение має значення "заступництво,
турбота" і використовується у якості синоніма іменника опека. Аналогічні до рос.
попечение утворення виявлені у білоруській та болгарській мовах. У словнику
І.Носовича блр. попечение "опіка, турбота" фігурує поряд із синонімічними
одиницями печа та печалованне [Носович 413]; болг. заст. попечение має те саме
значення [БРС 481]. Швидше за все, що згадані лексеми в усі три мови були
перейняті зі старослов’янської.
Значно ширший ареал відтворення має інший різновид похідних типу nomina
actionis, який репрезентують віддієслівні формації з префіксом o(b)- *o(b)peka.
Сліди саме такого префіксального елемента можна вбачати у видозміненій формі
укр. діал. обікання "опіка" [картотека SP], яка, ймовірно, походить з первісної
*обпікання. Континуантами псл . *o(b)peka є укр. опіка "піклування про кого-, що-
небудь, догляд за кимось", а також (адмін.-юр.) "постійний нагляд; контрольований
державою нагляд за недієздатними громадянами" [СУМ 5, 712]. У словнику
Б.Грінченка поряд із наведеною формою опіка подається також заст. опека
[Грінченко 3, 56-57]. Семантично тотожним із ними є блр. апека [БлрРС 1, 131].
Серед російських відповідників відомі фіксації строс. опека "покровительство,
заступництво" [СлРЯ XI-XVII 13, 14] та рос. опека "нагляд за недієздатними
особами, турбота" [Ожегов 413]. Східнослов’янські назви турботи даного типу
мають паралелі в інших слов’янських мовах: пол. opieka "нагляд, догляд" [SJP 2,
526], чес. діал. opěka "тс." [Machek 441], слц. opeka "турбота" [тж], болг. опека "
тс., нагляд" [БРС 404].
Слід окремо зазначити, що у старопольській мові поряд із формою opieka
[Sstp 32, 596] функціонували також й інші, вторинні, одиниці, які у формально-
дериваційному відношенні належить розглядати як похідні від ад’єктива стпол.
opiekadlny у сенсі "дбайливий, опікунчий" [тж 599] із доданням суфіксів –ctwo/-
stwo, пор. opiekadlnictwo, opiekadnictwo, opiekadlnicstwo, opiekadlnistwo зі значеннями
"охорона, опіка, кураторство; (юр.) опіка над неповнолітніми дітьми та самотніми
жінками" [тж 596].
До даної групи лексем ми зараховуємо також вторинні віддієслівні похідні на
-anьje, представлені укр. опікування "нагляд, піклування, пов’язані з
відповідальністю за кого-, що-небудь; опіка, увага до потреб, запитів; охорона чиїх-
небудь інтересів" [СУМ 5, 712] та блр. апекаванне "захист, заступництво" [БлрРС 1,
131]. Те ж процесуальне значення домінує і в таких абстрактних формаціях як укр.
опікунство "тс.".
В Етимологічному словнику чеської мови В. Махка зареєстровано старочеський
юридичний термін opičné, який кваліфікується автором як "недостатньо ясний"
[Machek 415]. При цьому дослідник наводить етимологічну версію В. Ванечка,
згідно з якою дане слово виводиться з первісної форми opěčne, що в свою чергу
походить від давнього чеського субстантива opěka і мало значення "охорона; плата
за охорону" [тж 416]. Із семантичної точки зору ця давня формація відтворює
етимологічний зміст "турбота, нагляд, догляд", ніби конкретизуючи більш
узагальнений зміст твірної основи псл. *pek-.
Література
БлрРC – Белорусско-русский словарь. – Минск: Сов. энцикл., 1989. – Т. 1-2;
БРС – Болгарско-русский словарь. – М.: Сов. энцикл., 1966;
БТР - Български тълковен речник. – София: БАН, 1963;
Грінченко Б.Д. Словарь української мови. – К.: АН УРСР, 1958. - Т. 1-4;
Геров Н. Речник на българския език, т.1-4. – София, 1977;
Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. Т. 1-4. – Спб., 1880;
Лавровский П. Сербско-русский словарь. – Спб.: изд. ОРЯС, 1870;
Носович И.И. Словарь белорусского наречия. – Спб., 1870;
Мука Э. Словарь нижнелужицкого языка – Бауцен: б/в, 1928. - Т. 1-2..
Ожегов С.И. Словарь русского языка. – М.: Сов. энцикл., 1973;
ПЦСС – Полный церковно-славянский словарь. – М.: Моск. патриарх., 1993;
СлРЯ ХІ-ХVII - Словарь русского языка XI-XVII вв. – М.: Наука, 1975. – В. 1-;
Срезневский И.И. Материалы для словаря древнерусского языка. – Спб., 1893-
1912. – Т. 1-3;
СРНГ - Словарь русских народных говоров. Вып. 26. – М.: Наука, 1991;
ССРЛЯ - Словарь современного русского литературного языка. – М.-Л.: Изд.
АН СССР, 1955-1965. – Т. 1-17;
ССС – Старославянский словарь (по рукописям Х-ХІ вв.). / Под ред.
Р.М.Цейтлин, Р.Вечерки и Э.Благовой. – М.: Русск. язык, 1994;
СУМ - Словник української мови в 11-ти тт. – К.: Наук. думка, 1970-1980;
СЦС – Словарь церковнославянского и русского языка / Сост. 2-м отд. Имп.
Акад. Наук : Изд. 2-е. – Спб., 1867. – Т. 1-3;
Holub J., Kopečný F. Etymologický slovník jazyka českého. – Praha: SNU, 1952;
Linde S. B. Słownik języka polskiego. – Lwów, 1860. – T. 1-6.
Machek V. Etymologický slovník jazyka českého. – Praha: ČSAV, 1968;
Reczek S. Podręczny słownik dawnej polszczyzny. – Wrocław .: Ossolineum, 1968;
SJP - Słownik języka polskiego. – Warszawa: PWN, 1978-1981. – T. 1-3;
SP - Słownik Prasłowiański. – Wrocław etc.: PAN, 1974. – T.1;
SSJČ – Slovník spisovného jazyka českého. – Praha: Academia, 1958-1971. – Sv.1-
40;
Sstp – Słownik Staropolski. – Wrocław etc.: Ossolineum, 1953-. – T. 1-;
Szober St. Gramatyka języka polskiego. – Warszawa: PWN, 1957.
Черниш Т.О.
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
|