Композити у складі типової словотвірної парадигмі дієслів конкретної фізичної дії з семантикою створення об'єкта
Gespeichert in:
| Datum: | 2002 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2002
|
| Schriftenreihe: | Культура народов Причерноморья |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/75535 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Композити у складі типової словотвірної парадигмі дієслів конкретної фізичної дії з семантикою створення об'єкта / І.Ф. Джочка // Культура народов Причерноморья. — 2002. — № 32. — С. 180-184. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-75535 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-755352015-02-01T03:01:48Z Композити у складі типової словотвірної парадигмі дієслів конкретної фізичної дії з семантикою створення об'єкта Джочка, І.Ф. Граматична та словотвірна семантика 2002 Article Композити у складі типової словотвірної парадигмі дієслів конкретної фізичної дії з семантикою створення об'єкта / І.Ф. Джочка // Культура народов Причерноморья. — 2002. — № 32. — С. 180-184. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/75535 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Граматична та словотвірна семантика Граматична та словотвірна семантика |
| spellingShingle |
Граматична та словотвірна семантика Граматична та словотвірна семантика Джочка, І.Ф. Композити у складі типової словотвірної парадигмі дієслів конкретної фізичної дії з семантикою створення об'єкта Культура народов Причерноморья |
| format |
Article |
| author |
Джочка, І.Ф. |
| author_facet |
Джочка, І.Ф. |
| author_sort |
Джочка, І.Ф. |
| title |
Композити у складі типової словотвірної парадигмі дієслів конкретної фізичної дії з семантикою створення об'єкта |
| title_short |
Композити у складі типової словотвірної парадигмі дієслів конкретної фізичної дії з семантикою створення об'єкта |
| title_full |
Композити у складі типової словотвірної парадигмі дієслів конкретної фізичної дії з семантикою створення об'єкта |
| title_fullStr |
Композити у складі типової словотвірної парадигмі дієслів конкретної фізичної дії з семантикою створення об'єкта |
| title_full_unstemmed |
Композити у складі типової словотвірної парадигмі дієслів конкретної фізичної дії з семантикою створення об'єкта |
| title_sort |
композити у складі типової словотвірної парадигмі дієслів конкретної фізичної дії з семантикою створення об'єкта |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2002 |
| topic_facet |
Граматична та словотвірна семантика |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/75535 |
| citation_txt |
Композити у складі типової словотвірної парадигмі дієслів конкретної фізичної дії з семантикою створення об'єкта / І.Ф. Джочка // Культура народов Причерноморья. — 2002. — № 32. — С. 180-184. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| series |
Культура народов Причерноморья |
| work_keys_str_mv |
AT džočkaíf kompozitiuskladítipovoíslovotvírnoíparadigmídíêslívkonkretnoífízičnoídíízsemantikoûstvorennâobêkta |
| first_indexed |
2025-07-05T23:47:27Z |
| last_indexed |
2025-07-05T23:47:27Z |
| _version_ |
1836852704791494656 |
| fulltext |
КОМПОЗИТИ У СКЛАДІ ТИПОВОЇ СЛОВОТВІРНОЇ ПАРАДИГМИ ДІЄСЛІВ
КОНКРЕТНОЇ ФІЗИЧНОЇ ДІЇ З СЕМАНТИКОЮ СТВОРЕННЯ ОБ’ЄКТА
Джочка І.Ф.
Аспірантура Прикарпатського університету ім. В.Стефаника
Об’єктом дослідження у нашій статті є дериваційний потенціал дієслів
конкретної фізичної дії (далі КФД) з семантикою створення об’єкта, реалізований у
дериваційно-семантичному континуумі композитів. Дієслова КФД з семантикою
створення об’єкта вживаються на позначення різноманітних процесів, під час яких
за допомогою інструментів, спеціальних пристроїв створюються певні об’єкти
(предмети, речовини, будівлі тощо), наприклад: будувати, майструвати, копати,
варити, писати, малювати, виготовляти і т.д. Словотвірна парадигма як набір
семантичних позицій [словотвірних значень], які реалізують у похідних словах
певні класи слів, уможливлює усебічний аналіз слововтвірних значень, які
“обслуговують” певну твірну базу [Ґрещук, 2002:84]. Типова словотвірна
парадигма аналізованих твірних складається з трьох блоків: субстантивного,
ад’єктивного і вербального, композити засвідчені тільки у субстантивному і
ад’єктивному.
У дериватології традиційним є погляд, згідно з яким складні слова
найчастіше корелюють зі словосполученнями. Більшість учених вважає, що саме
співвідносні словосполучення є тією синтаксичною базою, на основі якої
утворюються складні слова. Інша частина дослідників стверджує, що композити
утворюються внаслідок декомпозиції базових словосполучень, які тільки
пояснюють складні слова [Царев 1966:5]. Як синтаксичні еквіваленти композитів
кваліфікує словосполучення Н.Ф. Клименко, яка зазначає, що “при трансформації
складного слова передбачаються перетворення його в словосполучення,
компоненти якого співвідносяться з основами слова, і розкриття внутрішнього
синтаксису слова, тобто зв’язку залежності між його складниками” [Клименко
1984:37]. Для встановлення значення таких слів вчена використовує перифразу.
З погляду семантичного синтаксису твірними базами більшості складних
слів виступають різні типи семантично елементарних речень, обов’язковим і
центральним компонентом яких виступає предикат. Структура таких речень
передбачає ще два аргументи, зумовлені семантикою предиката, ними можуть бути
суб’єкт, об’єкт, результатив, знаряддя, локатив [Городенська 1988:28].
Складні деривати потребують детальнішого аналізу порівняно з простими,
“оскільки будуються як синтаксичні структури шляхом оформлення типів зв’язку і
подібно до них представляють семантику в розчленованому вигляді” [Клименко
1984:27]. Для встановлення семантичних особливостей похідних композитів
необхідно звернутися до граматичної будови словосполучень, які вмотивовують
формальну структуру складних слів, та предикатно-аргументних структур, які є
семантичними корелятами композитів.
Реалізація словотвірних значень “виконавець дії, об’єкт якої названий
іменною частиною”, “місце дії, об’єкт…”, “знаряддя дії, об’єкт…”, “результат дії,
об’єкт…”, “абстрагована дія, об’єкт…”, “ознака суб’єкта за виконуваною ним дією,
об’єкт…”, “ознака предмета за спрямованою на нього дією, об’єкт…”, “ознака
предмета за дією, що призначений для її виконання, об’єкт…”, “ознака предмета за
дією, що стосується абстрактних понять, об’єкт…” композитами залежить від
формально-семантичних і прагматичних чинників, від лексичної і синтаксичної
сполучуваності твірних слів.
Базою творення для складних іменників і прикметників із зазначеними
семантичними позиціями виступають предикативні синтаксичні конструкції
одного типу “похідне дієслово + залежний іменник (рідше прикметник,
займенник)”. Реалізуючи різні словотвірні значення, предикативні синтаксичні
конструкції трансформуються у відповідні типи семантично елементарних речень.
Формально-граматична структура більшості композитів-іменників
формується на базі трикомпонентних синтагм [Вихованець 1983: 40-42].
“Загальною умовою згортання семантично елементарних речень у реальні складні
іменники є те, що всі три компоненти таких речень здебільшого дістають
формальне вираження”. Однак “однозначний зв’язок між компонентами
семантичної і формально-граматичної структур існує не завжди” [Городенська,
1988: 28].
Девербативи у семантичній позиції “виконавець дії, об’єкт…” – це складні
іменники, що називають суб’єктів дії: автобудівник, скловар, бавовноткач,
словолитник, сукновал, радіомонтер тощо. В основі більшості таких похідних
лежить трикомпонентна предикативно-аргументна синтагма “П (дія) + А рез. + А
діяч”, пор.: клеєвар – “той, хто варить клей”, верстатобудівник – “той, хто будує
верстати”. Їх можна також описати перифразою V + N + d (V – основи дієслів, що
позначають КФД, N – іменник, d – деривативний морф). Частина цих складних
іменників дозволяє застосування двох типів перифраз. Наприклад, слово
тунелебудівник можна описати перифразою N + V + d (той, хто будує тунель) та
перефразою N+Nag+d (той, хто будівник тунелю). Для адекватного опису значення
віршороб необхідне доповнення перифрази додатковим семантичним
компонентом: віршороб – не той, хто робить вірші, а той, хто пише (робить)
бездарні вірші. Іменник книговидавництво поєднує у собі значення місця дії та
групи діячів-виконавців дії. Групу діячів-суб’єктів дії позначає також похідне
метробуд “організація, що займається будівництвом метрополітену”. На думку
Н.Ф.Клименко, деякі іменники з другим компонентом писець “характеризуються за
результатом дії або виконуваною дією” [1984: 111-112], тому їх доцільно
трактувати як деривати, утворені афіксальним способом: літописець – той, хто
(пише) літописи. “Словам типу живописець, скорописець властиві лексикалізовані
словотвірні значення, що встановлюються при порівнянні перифраз і відмінних від
них словникових визначень: так, живописець – не той, хто пише живе, а той, хто
займається живописом (художник); скорописець – не той, хто скоро пише, а той,
хто пише скорописом (стенографіст). Своєрідність синтаксичної мотивації цих
слів зумовлена будовою композитів – назв результатів дії або процесів – живопис
“те, що змальовує (описує) живе”, скоропис “те, що є швидким, стенографічним
записом” [Клименко, 1984:112].
Тільки два похідних з другим компонентом писець можна описати
перифразою N+V+d – той, хто VN, не застосовуючи додаткових пояснень:
віршописець, іконописець. Різниця між ними полягає тільки у тому, що твірним для
композита віршописець виступає лексико-семантичний варіант дієслова писати
“складати і записувати який-небудь текст”, а для іменника іконописець –
“створювати твір живопису”. Лексикалізовані словотвірні значення, які виводяться
при порівнянні перифраз і словникових тлумачень, що не збігаються за змістом,
властиві й композитам авіабудівник “той, хто будує літаки, виготовляє прилади й
устаткування для авіації”, автобудівник “той, хто будує автомобілі, виготовляє для
них деталі”, авіаконструктор “конструктор літаків, авіаційних двигунів”, куховар
“робітник, що готує їжу” та ін.
Серед аналізованих композитів зі словотвірним значенням “виконавець дії,
об’єкт…” засвідчені тільки чотири іменники на позначення назви істоти-нелюдини
– землерийка “комахоїдний ссавець, схожий на мишу”, горіхотворка “паразитична
перетинчастокрила комаха, личинки якої викликають утворення галів (наростів) у
вигляді горіха в тканинах рослин”, шовкопряд “метелик, гусінь якого збиває
кокони з виділеного слюнними залозами шовкового волокна”, коконопряд.
Девербативи із словотвірним значенням “абстрагована дія, об’єкт…” досить
поширені серед похідних, мотивованих предикативними синтагмами, де у ролі
предиката виступають дієслова КФД із семантикою створення: авіабудування,
житлобудівництво, бавовнопрядіння, шерстеткацтво, електробуріння тощо. У
процесі творення таких синтаксичних дериватів безпосередньо від словосполучень
відбувається тільки “склеювання” компонентів словосполучень в одне слово при
одночасному абстрагуванні значення дії. На лексичному рівні ці композитні
іменники стають замінниками дієслів, виразниками значення дії, реалізованої
словосполученням [Словотвір, 1979: 394].
У межах аналізованих іменників із значенням абстрактної дії за допомогою
перифраз ми встановили два деривативні класи слів. Перший (продуктивніший)
описується перифразою N+V+d → те N, на що (спрямована, над чим виконується)
дія V+d: автомобілебудування, кораблебудування, містобудування,
тракторобудування, сталеваріння, медоваріння, хлібопечення, винокуріння,
склоробство, вовнопрядіння, льоноткацтво, книговидання тощо. Другий
деривативний клас композитних іменників (менш численний) формує перифраза
N+V+d → те N (за допомогою чого здійснюється) дія V+d: електрозварювання –
“зварювання металів за допомогою електричної енергії”. До цього класу належать
такі іменники: електробуріння, турбобуріння, гідробуріння,
газоелектрозварювання, газозварення, газозварювання, електрозварення,
фотогравірування та ін. [Клименко 1984: 154-155].
Відсутність очікуваних композитів із значенням виконавця дії та
абстрагованої дії, на нашу думку, пояснюється не семантико-валентнісними
обмеженнями щодо їх утворення, а зумовлена або неповнотою джерельної бази,
або відсутністю потреби в таких словотвірних одиницях у мовленнєвій діяльності.
“Те, що не існує практично ніяких перешкод для утворення таких похідних,
підтверджують приклади новотворів, наприклад із словотвірним значенням
“виконавець дії, об’єкт…” (у текстах художньої літератури): “Його батько був
звичайнісіньким оцтоваром, не ким іншим, як оцтоваром, був і сам Пелісьє”
(П.Зюскінд, переклад І.Фрідріх). [Микитин, 1995: 126].
Девербативи зі словотвірним значенням “місце виконання дії, об’єкт…” є
словами-назвами спеціально обладнаних приміщень, у яких щось виробляють:
миловарня, хлібопекарня, плодоовочесушарня, бавовнопрядильня, нотодрукарня
тощо. Семантично вони всі підпорядковані схемі слів, що описується перифразою
N+V+d – там, де V виробляє N, яка конкретизується реченням “підприємство, на
якому щось виготовляють”, або семантично елементарному реченню П (дія) + А
рез. + А лок., пор. шерстепрядильня (текст) “фабрика або майстерня, де
виготовляють шерсть”, квасоварня “підприємство, де варять квас”.
Не засвідчено жодного композита із словотвірним значенням “місце дії,
об’єкт…” від дієслова будувати, оскільки виготовляти, складати механізм, машину
тощо можна тільки на великому заводі або мережі заводів, які становлять певну
галузь будівництва. У мовленнєвій системі відсутність таких номінацій
компенсується системою лексичних одиниць, котрі утворені за допомогою інших
“модельно організованих способів” [Котельникова, 1982: 56]. Потенційні
композити заміщаються синтаксичними засобами вираження місця, наприклад:
Перша п’єса Ю.Яновського “Завойовники” (1931) присвячена робітникам
Луганського паровозобудівного заводу (З підручника).
Похідні із словотвірним значенням “знаряддя дії, об’єкт…” позначають
назви знарядь (предметів, приладів, пристроїв, машин) дії і описуються
перифразою “те, за допомогою чого”. В основі їх лежить семантично елементарне
речення П (дія) + А об. + А знар. з особовою формою перехідного дієслова, що
керує іменним членом. Характеризуючи іменники, які базуються на такій
предикативній синтагмі, Е.Бенвеніст справедливо відзначав, що їм властиві
значення позачасового теперішнього [1974: 246]. Аргумент на позначення
знаряддя у семантичній структурі елементарного речення тісно пов’язаний із
аргументами діяча і об’єкта, оскільки тільки діяч може здійснювати дію, знаряддя
діяч використовує як допоміжний засіб для виконання дії, а об’єкт указує, на який
предмет поширюється, спрямовується дія [Вихованець, 1983: 40-41]. Так,
снопов’язалка – сільськогосподарська машина, яка косить і в’яже в снопи жито,
пшеницю і т.ін., діркопробивач – прилад, яким пробивають дірки і т. д. Це
словотвірне значення маніфестоване такими похідними: клеєварка,
електросамовар, самовар, кавоварка, скороварка, соковарка, чаєварка,
томатоварка, плодосушарка, плодосушарня, плодоовочесушарка,
плодоовочесушарня, маслоробка, снопов’язалка, льонопрядка, самопрядка,
сукновалка, канавокопач, траншеєкопач, ямокопач, ямкокопач, електробур,
турбобур, електробурильник, діркопробивач, глиновальк, електрозварка, самопис,
самописець, самописка. У всіх композитах, за винятком електросамовар, самовар,
скороварка, самопрядка, електробур, турбобур, електробурильник,
електрозварка, самопис, самописець, самописка, в ролі іменного члена синтагми
виступають іменники, і їм властива перифраза V+N+d → те, чим VN. Що ж до
виокремлених похідних, то вони корелюють з іншими типами синтагм. В основі
слів електросамовар, електробур, електробурильник, електрозварка, турбобур
лежать синтагми варить, бурить, зварює (за допомогою, силою) електрики,
турбін. У цьому випадку машина (пристрій) характеризується тим, яка сила
живить її, приводить у дію [Словотвір 1979: 337]. Композити самовар, самопрядка,
самопис, самописець, самописка співвідносні з синтаксичною конструкцією Р
(займенник) +V+d → те, що V автоматично (самостійно) (самопис “пристрій, який
автоматично записує показання приладу), а скороварка – Аd (прислівник) +V+d →
те, що V швидко, скоро (“герметично закрита посудина, призначена для
прискореного готування страви”).
У словотвірному значенні “результат дії, об’єкт…” представлена незначна
кількість похідних: саморобка, літопис, світлодрук, фотовідбиток тощо.
Композити саморобка, самогонка, самогон об’єднуються перифразою “те, що
виготовляється самостійно (кустарним способом)”, першим компонентом виступає
займенник сам. Складні іменники з другим компонентом –пис позначають твори
або тексти, виконані певним способом: живопис “твори виду образотворчого
мистецтва, що зображують фарбами предмети і явища реальної дійсності”,
клинопис “текст, написаний фоноідеографічним письмом стародавніх народів
Близького Сходу, клиноподібні знаки якого наносили на глину або камінь”,
літопис “книга з хронологічно послідовним записом історичних подій, зроблених
їх сучасником” і т.д. Перифразою N+V+d, те, що V (виготовляє) способом N
описуються іменники фотогравюра, фотодрук, фотовідбиток.
Семантичний обсяг лексико-семантичного варіанту похідного прикметника
(як простого, так і складного), вираження ним певного словотвірного значення
детермінується не тільки семантичною структурою твірного, а й колом референтів,
з якими може поєднуватися ад’єктив.
У семантичній позиції “ознака суб’єкта за виконуваною ним дією, об’єкт…”
маніфестовані похідними, які означують іменники-номінації діячів, що виконують
цілеспрямовану дію. Поєднання аналізованих прикметників з іменами на
позначення особи (людини) не є поширеними в українській мові, роль суб’єкта дії
заміщають “колективи людей (збірне поняття типу народ, зібрання, полк, загін або
одиничне, що є назвою виробничої, навчальної, наукової і т.ін. установи типу
завод, відділ, школа, інститут) [Безпояско 1993:240]. Словотвірна дефініція
прикметників на означення суб’єкта дії має структуру складнопідрядного речення,
підрядна частина якого служить розчленованим описом ознаки іменника (головна
частина), зумовленої зв’язком із дією, підрядне речення включає також актант на
позначення об’єкта, на який спрямована дія: мостобудівна бригада – бригада, яка
будує мости, маслоробний, хлібопекарський, винокурний тощо.
Семантична позиція “ознака предмета за спрямованою на нього дією,
об’єкт…” включає похідні: доморобний, глинобитний, самотканий,
фотодрукований і т.д. Основою для побудови змістової структури цих композитів
стали семантично елементарні речення таких типів: 1)”такий, який виготовлений за
допомогою…”: рукотворний пам’ятник – пам’ятник, створений руками;
машинописний текст – текст (надрукований) писаний на (друкарській) машинці; 2)
“такий, який виготовлений з …”: глинолитна стіна – стіна, лита з глини;
шовкотканий; 3) “такий, який виготовлений у певному місці, визначених умовах”:
доморобний тютюн – тютюн, роблений у домашніх умовах, кустарним способом;
стародрукований буквар – буквар, надрукований до другої половини ХVІІ ст. у
Росії, на Україні, в Польщі (який є стародруком).
Найбільшою кількістю похідних представлене словотвірне значення “ознака
предмета за дією, що призначений для її виконання, об’єкт…”. Ця семантична
позиція включає композитні прикметники, які можуть сполучатися з імениками на
позначення місця дії, знаряддя дії, матеріалу для дії. Найчастотнішими є випадки
вживання таких прикметників у поєднанні з лексемами із локативним значенням.
До складних ад’єктивів, що вступають в синтагматичні зв’зки з локативними
іменниками, належать: авіабудівний, бронзоливарний, вовнопрядильний,
електровозобудівний, каменеливарний і т.д. У переважній більшості випадків
денотатом при аналізованих похідних виступає лексема завод: Батько став
працювати на суднобудівному заводі (М.Стельмах); Самовіддана праця всього
колективу вивела завод у число передових танкобудівних заводів (З підручника).
Рідко вживаними при досліджуваних ад’єктивах виступають іменники цех, піч,
пункт, підприємство, яма тощо: До підприємств громадського харчування можуть
бути віднесені кондитерські, квасоварні, сокові й патокові цехи (“Технологія
приготування їжі”); Він роздмухував сталетопні печі, ясні, як саме сонце
(Чорнобривець С.).
З іменниками на позначення знаряддя дії поєднується обмежена кількість
композитних прикметників. Денотатами при них виступають лексеми, що
називають спеціальні машини, верстати, апарати, устаткування, техніку, за
допомогою яких здійснюється виробництво. Аналізовані ад’єктиви, здебільшого,
не вступають в синтагматичні зв’язки з іменниками на позначення ручних
інструментів, пор.: Кораблебудівна техніка; Машинобудівне устаткування; За
високими мурами важко дихав завод.., сухо тріскотіли електрозварювальні
апарати (В.Кезгер).
Вживання аналізованих прикметників з лексемами на позначення матеріалу
для дії є швидше оказіональним, ніж закономірним. Нами виявлені чотири
композити на означення іменників-назв матеріалів: машинобудівний (сталь),
снопов’язальний (шпагат), сукновальний (глина), сукноробний (мануфактура).
Семантична позиція “ознака предмета за дією, що стосується абстрактних
понять, об’єкт…” представлена похідними, що сполучаються з іменниками на
зразок виробництво, роботи, процес… Потенційно такий зв’язок можливий з
більшістю аналізованих композитів: Величезні містобудівні роботи проведено
при реконструкції Харкова (г. “Літературна Україна”); На Україні проводяться
важливі дослідження в галузі сталеплавильного виробництва (З підручника).
Структурно-семантичний аналіз словотвірних значень, виражених
композитами показав, що формальною базою для їх творення виступають
предикативно-іменні синтагми, лексична структура складних слів корелює з
семантично елементарними реченнями. Семантика складних ад’єктивів значною
мірою детермінована їхнім денотативним оточенням. Відсутність очікуваних
композитів зумовлена формально-семантичними і прагматичними чинниками. В
складні слова згортаються тільки високочастотні словосполучення, які реалізують
первинні синтаксичні функції різних частин мови. Незасвідченість потенційно
можливих похідних за сприятливих семантико-граматичних і валентнісних
передумов для їх деривації може бути пов'язана з відсутністю соціального
замовлення на такі номінації.
Література
Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української
мови. – К.: Либідь, 1993. – 304 с.
Бенвенист Э. Общая лингвистика. – М., 1974.
Вихованець І.Р. Семантична структура елементарного речення // Вихованець
І.Р., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Семантико-синтаксична структура
речення. -–К., 1983.
Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Русанівський В.М.
Семантико-синтаксична структура речення. – К.: Наук. думка, 1983. – 312 с.
Городенська К.Г. Структура складних іменників у контексті семантичного
синтаксису // Мовознавство. – 1988. - № 3. – С. 27-34.
Ґрещук В.В. Семантична дериватологія: передумови формування і
перспективи // Вісник Прикарпатського університету: Філологія. Випуск V. –
Івано-Франківськ, 2002. – С. 83-86.
Клименко Н.Ф. Словотворча структура і семантика складних слів у сучасній
українській мові. – К.: Наук. думка, 1984. – 251 с.
Котельникова Г.Д. Номинативные ряды отглагольного личного субстантива
в современном русском языке // Вопросы словообразования и номинативной
деривации в словянских языках. – Гродно, 1982. – С. 54-65.
Микитин О.Д. Структурно-семантична типологія словотвірних парадигм
іменників у сучасній українській мові: Дисертація канд. філол. наук., спец.
10.02.01. – Івано-Франківськ, 1995. – 198 с.
Словотвір сучасної української літературної мови. – К., 1979. – 408 с.
Царев А.А. К возникновению сложных слов: Сложное слово и
соотносительное словосочетание в истории русского языка: Автореф. дис. … канд.
филол. наук. – Казань, 1966. – 16 с.
Аспірантура Прикарпатського університету ім. В.Стефаника
|